20

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКООПСПІЛКА

ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ

Кафедра менеджменту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Менеджмент підприємства”

Підприємство як об'єкт управління в ринкових умовах господарювання

Виконав: студент групи МО-42

Гроховецька Тетяна Євгенівна

Науковий керівник:

Боровиков О.В.

ПОЛТАВА 2005

Зміст

Вступ 3

Розділ 1. Підприємство як об'єкт управління 6

1.1 Поняття “підприємство” та класифікація підприємств 6

1.2 Порядок створення підприємства, його органи управління і розвиток 12

Розділ 2. Аналіз підприємства як системи управління МП “Райсількомунгосп” 20

2.1 Аналіз господарської діяльності МП “Райсількомунгосп” 20

2.2 Кількісна та якісна оцінка елементів системи управління МП “Райсількомунгосп” 32

2.3 Аналіз впливу ринкових умов господарювання на МП “Райсількомунгосп” 41

Розділ 3. Основні напрямки удосконалення організації управління МП “Райсількомунгосп” 47

3.1 Удосконалення правового забезпечення господарської діяльності МП “Райсількомунгосп” 47

3.2 Покращення врахування впливу зовнішнього середовища на господарську діяльність МП “Райсількомунгосп” 50

Висновки 57

Рекомендації 60

Перелік літератури 62

ВСТУП

Обраний в теперішній час в Україні напрямок руху економічної системи можна охарактеризувати як ринкове, а теперішній стан самої системи як перехідне. Ринкова економіка, при всій різноманітності її моделей, відомих в світовій практиці, характеризується тим, що являє собою соціально орієнтоване господарство, доповнене державним регулюванням. Значну роль як в структурі самих економічних відносинах, так і в їх регулюванні з боку держави відіграють фінансові відносини. Вони - невід'ємна частина ринкових відносин і одночасно важливий інструмент реалізації державної політики. Тому на сьогоднішній день особливо важливим є досконале знання природи фінансових відносин, умов їх функціонування, визначення способів більш ефективного їх використання.

Формування ринкової економіки обумовлює розвиток аналізу в першу чергу на мікрорівні- на рівні окремих підприємств і їх внутрішніх структурних підрозділів, оскільки ці низові ланки (при будь-якій формі власності) складають основу ринкової економіки.

В даний час положення в економіці Україні характеризується суперечливими явищами, пов'язаними з великою кількістю політичних змін в країні, з пошуком нових шляхів розвитку України, у ході якого припускаються економічні помилки і прорахунки, що привело і приведе до частої зміни і корегування нормативно-правової бази діяльності підприємств, законодавства.

Усі зазначені негативні процеси відбуваються в нашій країні в основному через кризу менеджменту, через недоліки економічних знань в одних господарюючих суб'єктів і через неможливість їх застосувати - в інших. Втративши економічну актуальність теорії використовуються для управління в зовсім нових економічних умовами. Так відбувається й у фінансовій сфері підприємств, коли радянські методи управління фінансово-господарською діяльністю не тільки не скасовуються, але і не змінюються, не коректуються.

Таким чином, тема курсової роботи є досить актуальною в умовах, коли виживання підприємства ставиться на перше місце і саме від організації управління та аналізу зовнішнього середовища залежить якісна реалізація головної мети.

Головною метою роботи є пошук шляхів удосконалення управління підприємством в ринкових умовах господарювання. При вирішення цього питання необхідно здійснити аналіз господарської діяльності підприємства, структури персоналу по категоріях зайнятих, показники плинносі та динаміки персоналу та розробити шляхи по покращенню впливу зовнішнього середовища безпосередньо до підприємства.

Об'єктом дослідження є МП “Райсількомунгосп” Одеської області.

Завданням курсової роботи є розглянути підприємство як об'єкт управління для чого необхідно розглянути поняття підприємство згідно законодавства та його класифікацію, а також правовий порядок його створення та органи управління. Також необхідно здійснити порівняльний аналіз господарської діяльності та провести якісну та кількісну оцінку елеентів системи управління МП “Райсількомунгосп” та надати шляхи щодо удосконалення правового забезпечення господарської діяльності та врахування впливу зовнішнього середовища на діяльність МП “Райсількомунгосп”.

Предметом дослідження курсової роботи є дослідження підприємства як обєкту управління в ринкових умовах господарювання.

В процесі написання курсової роботи використовувались загальнонаукові методи дослідження: метод діалектики, наукової абстракції, дедукції та індукції та конкретні методи: економіко-маттематичні і статистичні та методи економічного аналізу.

Інформаційна база дослідження: законодавчі акти, публікації вітчизняних і зарубіжних науковців, посібники з менеджменту, управління персоналом, стратегічного управління, управління витратами, статистичні збірники, статут МП “Райсількомунгосп”, баланс, звіт про фінансові результати, звіт про працю, статистична звітність та інша службова документація.

Розділ 1. Підприємство як об'єкт управління

1.1 Поняття “підприємство” та класифікація підприємств

Основні положення щодо поняття “підприємство” та всі правові основи можна знайти в Законі України від 27.03.91 “про підприємства в Україні”. Закон визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки. Створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно та організаційної форми підприємства [4].

Закон спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначає їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, Радами народних депутатів, органами державного управління.

Згідно Закону України підприємство - це основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу) [4].

Підприємство - це соціально-економічна система, що являє собою складну відкриту систему, яка існує і розвивається під впливом зовнішнього оточення. Підприємство має самостійний баланс, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

Відносини, що пов'язані з підприємствами в Україні, регулюються цим Законом, а також спеціальним законодавством, до якого відноситься податкове, митне, валютне, фінансове, інвестиційне та інше законодавство, що регулює окремі особливості, сторони та види діяльності підприємств в Україні.

Відповідно до форм власності, встановлених законом України “Про власність” можуть діяти такі види підприємств: індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне комунальне (засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць), державне(засноване на загальнодержавній власності), спільне, підприємство, засноване на власності юридичних осіб і громадян інших держав [2]:

Індивідуальне підприємство - це підприємство, яке засноване на особистій власності фізичної особи та виключно її праці;

Сімейне підприємство - це підприємство, яке засноване на власності та праці громадян України, які є членами однієї сім'ї і проживають разом;

Приватне підприємство - це підприємство, яке засноване на власності окремого громадянина, з правом наймання робочої сили;

Колективне підприємство - підприємство засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації;

Державне комунальне підприємство - підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;

Державне підприємство - підприємство, засноване на загальнодержавній (комунальній власності);

Спільне підприємство - підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних власників (змішана форма власності). У числі засновників спільного підприємства відповідно до законодавства України можуть бути юридичні особи та громадяни України та інших держав.

Діяльність підприємства не повинна порушувати нормальних умов роботи інших підприємств і організацій, погіршувати умови життя громадян на прилягаючій території. При цьому чи держава інший вищий орган, як правило, не відповідає по зобов'язаннях підприємства. Підприємство в такому випадку не відповідає по зобов'язаннях держави й інших органів.

Адміністрація зобов'язана створювати нормальні умови праці персоналу. Тому соціально-економічні питання діяльності підприємства зважуються за участю трудового колективу. Між адміністрацією і трудовим колективом полягає трудова угода, у якому вказуються:

- умови режиму роботи підприємства і його підрозділів;

- змінність роботи, тривалість змін;

- тривалість і розміри оплати відпусток;

- умови і форми оплати праці по категоріях працівників і інші соціально-економічні питання.

Проте місцеві державні влади і комерційні організації не вправі утручатися в усі внутрішні господарські й адміністративні функції підприємств. Вони можуть виступати лише як органи контролю правомірності господарської діяльності підприємства, вносити свої пропозиції і вимагати виконання керівництвом підприємства діючого законодавства.

Основними ознаками класифікації підприємств є:

- галузева і предметна спеціалізація;

- структура виробництва;

- потужність виробничого потенціалу (розмір підприємства).

Одним з головних дотепер вважалися галузеві розходження продукції, що випускається, у тому числі її призначення, способи виробництва і споживання. При створенні підприємств чітко визначається, для випуску якого конкретного виду продукції (виду робіт) вони призначені. У залежності від цього підприємства розділяються на:

- промислові підприємства по випуску машин, устаткування, інструментів, видобутку сировини, виробництву матеріалів, виробленню електроенергії й інших засобів виробництва;

- сільськогосподарські підприємства по вирощуванню зерна, овочів, худоби, технічних культур;

- підприємства будівельної індустрії, транспорту.

З погляду потреб людини найважливішими є підприємства, що роблять предмети споживання, тобто підприємства сільського господарства, харчової і легкої промисловості, машинобудування, хімічної, деревообробної промисловості, житлового і комунального будівництва.

Великі галузі народного господарства поділяються на більш дрібні, спеціалізовані -- зокрема, промисловість; поділяється на 2 великі спеціалізовані галузі; видобувна і переробна. У свою чергу, галузь що переробляє підрозділяється на галузі легкої, харчової, важкої промисловості і т.д.

У силу різних причин спеціалізація підприємства не обов'язково збігається з адміністративною структурою і з основною спеціалізацією галузі. Наприклад, у багатьох галузях, що не відносяться до машинобудування (металургійної і нафтовидобувних), маються великі заводи з виробництва машин і устаткування, його ремонту. Поряд з цим у машинобудівній галузі маються металургійні і хімічні підприємства, електростанції, транспортні підрозділи й ін. Тому в народному господарстві використовуються 2 визначення галузевої приналежності підприємства: адміністративно-організаційна і продуктова (чиста).

При використанні адміністративно-організаційної ознаки враховуються основний заявлений вид діяльності і приналежність підприємства тому чи іншому чи відомству підприємницькому союзу. Підприємства, що випускають, наприклад, машинобудівну продукцію, будуть враховуватися в тій галузі, з яким вони адміністративно зв'язані, -- приміром, у вугільній.

Відповідно до другої ознаки галузевої приналежності продукції, що випускається, визначаються структура й обсяг виробництва по кожної так називаної продуктовій (чистої) галузі. У такому випадку всі машинобудівні підприємства і цехи незалежно від їхньої адміністративної підпорядкованості відносяться до машинобудування, транспортні -- до транспортної галузі, будівельні -- до будівельного і т.д.

На практиці усе рідше можна чітко визначити галузеву приналежність підприємств, оскільки більшість з них має міжгалузеву структуру. В зв'язку з цим за структурою підприємства поділяються на вузькоспеціалізовані, багатопрофільні і комбіновані.

Вузькоспеціалізовані вважаються підприємства, що виготовляють обмежений асортимент продукції масового чи крупно серійного виробництва, наприклад виробництво чавуна, сталевого прокату, лиття, пакувань для машинобудування, вироблення і постановка електричної і теплової енергії, виробництво зерна, м'яса і т.д.

Багатопрофільні підприємства, що найчастіше зустрічаються в промисловості і сільському господарстві, випускають продукцію різноманітного асортименту і різного призначення. У промисловості вони можуть спеціалізуватися одночасно на виготовленні комп'ютерів, морських судів, автомобілів, дитячих колясок, холодильників, верстатів, інструментів, перевезенню вантажів; у сільському господарстві -- на вирощуванні зерна, овочів, фруктів, худоби, кормів і т.д.

Комбіновані підприємства найчастіше зустрічаються в хімічній, текстильній і металургійній промисловості. Суть їх у тім, що один вид чи сировини готової продукції на тому самому підприємстві перетворюється чи паралельно послідовно в інший, а потім у третій вид. Наприклад, виплавлений у доменних печах чавун поряд з його реалізацією споживачам переплавляється на власному підприємстві в сталеві злитки, частину яких продається споживачам, а частина надходить на подальшу переробку в сталевий прокат на власному заводі. У текстильній промисловості комбінування виявляється у виготовленні із сировини волокна, з волокна -- пряжі, із пряжі -- полотнини.

Класифікація підприємств по потужності виробничого потенціалу (розміру підприємства) одержала найбільш широке поширення. Як правило, усі підприємства поділяються на 3 групи: малі, середні, великі.

При віднесенні підприємств до однієї з зазначених груп використовуються наступні показники [4]:

- чисельність працюючих;

- вартісний обсяг випуску продукції;

- вартість основних виробничих фондів.

Радянська централізована система управління економікою в минулому спиралася головним чином на великі виробничі об'єднання і заохочувала їхній розвиток. У промисловості країни середній розмір підприємств, розрахований по числу зайнятих, був у 8 -- 12 разів більше, ніж у країнах Заходу і Японії. Це диктувалося сукупністю причин:

по-перше, з єдиного центра керувати меншою кількістю великих об'єктів було легше, ніж великою кількістю дрібних об'єктів;

по-друге, централізована державна система в значно меншому ступені зацікавлений у розвитку малого підприємництва, чим ринкова, і, будучи монополістом у рамках усього народного господарства, практично цілком застрахована від конкуренції і негативних наслідків монополізму з боку великих підприємств і об'єднань усередині самої системи;

по-третє, великомасштабне виробництво незалежне від форм власності і державного устрою в принципі ефективніше і стабільніше дрібномасштабного.

Великі підприємства за рахунок концентрації виробництва, внутрішньої спеціалізації і кооперування мають ряд переваг. Зокрема, для виготовлення продукції у великих обсягах застосовуються устаткування і технологія, що володіють, як правило, значно більш високими економічними і технічними показниками, чим для виготовлення невеликих партій.

Малі підприємства з'являються не тільки як конкуренти монополій, але й у якості їхніх сателітів. У такому випадку за домовленістю і на основі технічної документації, розроблювальної найбільшими фірмами, невеликі підприємства виготовляють для великих фірм потрібні їм комплектуючі вироби. Це вигідно обом сторонам: велика фірма звільняється від необхідності налагоджувати в себе карликове виробництво, а дрібний підприємець забезпечується постійними замовленнями і заступництвом великої фірми.

Розглянувши основні поняття сутності підприємства перейдемо до розгляду послідовності умов його правового порядку створення та органів його управління, тобто структуру управління.

1.2 Порядок створення підприємства, його органи управління і розвиток

Загальні умови створення підприємства передбачені законодавством України. Розглянемо основні положення створення підприємства більш повно.

Підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або за рішенням трудового колективу у випадках і порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Рішення про створення підприємства у випадках, передбачених чинним законодавством, приймається за погодженням з Антимонопольним комітетом України [4].

Підприємство може бути створено в результаті виділення із складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

У випадках, коли для створення і діяльності підприємства потрібні природні ресурси, дозвіл на їх використання видається відповідною Радою народних депутатів, а в передбачених законодавчими актами випадках - Верховною Радою України за поданням первинного природокористувача при наявності позитивного висновку державної екологічної експертизи або відповідної Ради народних депутатів. Відмову у наданні природних ресурсів може бути оскаржено в порядку, передбаченому законодавством України [4].

Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація підприємств здійснюється відповідно до Закону України “про підприємництво” від 7.02.91р. [4].

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності, крім об'єднань юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність в Україні на умовах угод про розподіл продукції, проводиться у виконавчому комітеті міської, районної ради, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом. Забороняється реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності, найменування яких суперечать вимогам законодавства. Відомості про зареєстровані суб'єкти підприємницької діяльності вносяться до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності. Порядок його ведення визначається Кабінетом Міністрів України.

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи подаються такі документи [4]:

рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;

статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва;

реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;

документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.

Підприємство діє на основі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу.

У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

У найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика, майстерня та інші) і вид (індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне) та інше.

До статуту можуть включатися положення, пов'язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, що виникають на підставі членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про знаки для товарів і послуг та інше.

У статуті підприємства визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, виборний орган первинної профспілкової організації та інше).

Якщо розглядати органи управління широко, то їх можна поділити на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх можна віднести державні інститути, фінансові інститути, тобто вплив на підприємство через законодавство, податкову політику, банківську систему. До внутрішніх належать безпосередні органи управління відповідно до виду підприємства це можуть бути директор, президент, рада директорів, пайовики, голова і т.д..

Структура підприємства -- це склад і співвідношення його внутрішніх ланок: цехів, відділів, лабораторій і інших компонентів, що складають єдиний господарський об'єкт.

Якої-небудь стійкої стандартної структури не існує, вона постійно коректується під впливом виробничо-економічної кон'юнктури, науково-технічного прогресу і соціально-економічних процесів.

Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати.

Власник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Власник або уповноважені ним органи можуть делегувати ці права раді підприємства (правлінню) чи іншому органові, який передбачений статутом підприємства і представляє інтереси власника та трудового колективу.

Найняття (призначення, обрання) керівника підприємства є правом власника (власників) майна підприємства і реалізується безпосередньо або через уповноважені ним органи.

Вищим керівним органом колективного підприємства є загальні збори (конференція) власників майна. Виконавчі функції по управлінню колективним підприємством здійснює правління.

Правління підприємства, якщо інше не передбачено статутом, обирається власниками майна на загальних зборах таємним голосуванням на альтернативній основі. Повноваження правління визначаються статутом. Правління обирає із свого складу голову і його заступників або їх роль виконують почергово всі члени правління.

Керівник підприємства наймається (призначається) власником або обирається власниками майна.

При найнятті (призначенні, обранні) власником або уповноваженим ним органом керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт (договір, угода), в якому визначаються права, строки найняття, обов'язки і відповідальність керівника підприємства перед власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом (договором, угодою) та законодавством України.

Керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених статутом до компетенції інших органів управління даного підприємства і якщо інше не передбачено законодавством України. Власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.

Поняття розвиток у загальному вигляді визначається як зміна процесу, явища від більш простого до більш складного і більш ефективного. Сутність процесу розвитку з погляду функціонування підприємства становить зростання рівня його організації, коли в міру накопичення інформації зменшується невизначеність. Багатогранність процесу розвитку зумовлює використання, поряд із поняттям розвиток, інших понять, що концентрують увагу на визначених напрямах, сторонах, специфіці цього процесу. Наприклад, таких як ринковий розвиток (для позначення процесу розширення кола споживачів, клієнтури), організаційний розвиток (розвиток індивідів, груп, сфер відповідальності, системи управління, ініціативи), діловий розвиток (передбачає спрямування ресурсів туди, де вони можуть забезпечити максимально високу конкурентоспроможність протягом максимально тривалого періоду).

В умовах ринкової економіки досягнення успіху в конкурентній боротьбі залежить від якості управління, а ефективне вирішення стратегічних і тактичних завдань організації потребує залучення висококваліфікованих спеціалістів. Оперативна адаптація організації до змін ринкового середовища можлива на базі професіоналізації управління, яка передбачає, насамперед, необхідність підготовки управлінських кадрів, здатних реалізувати сучасні підходи в менеджменті.

Характерною рисою сучасного підприємництва є те, що орієнтація на максимальну ефективність в умовах статус-кво змінилася орієнтацією на ефективність розвитку. Концепція ділового розвитку стала відмітною рисою наступальної стратегії, розробленої передусім для розширення масштабів бізнесу, а не для зберігання в незмінному вигляді його ресурсів, рушійних сил, факторів. Діловий розвиток, звичайно, передбачає дії, що, на відміну від заходів, спрямованих на збільшення прибутку шляхом зниження витрат, орієнтовані на розширення операцій, діяльності компаній у цілому. Діловий розвиток, як і будь-яка інша перспективна програма (наприклад підвищення якості), може негативно вплинути на рентабельність компанії в короткостроковому аспекті. Хоча, безумовно, в перспективі вони мають бути рентабельними.

Головним питанням управління розвитком підприємства є рівновага між змінами і стабільністю. Для реального розвитку комерційної організації найважливіше значення має швидкість змін. Вона суб'єктивно визначається керівництвом самостійно або за допомогою консультантів-експертів. Основним в управлінні розвитком виступає вміння бачити стан мети діяльності організації в динаміці. У сучасному підприємництві мета -- це напрям, а не пункт призначення, тому для її досягнення потрібні постійна готовність до змін і реагування на потреби внутрішніх і зовнішніх змін. Зміни, що відбуваються, в змісті мети організації проявляються в розробці та здійсненні стратегії фірми і закріпленні в науковому обігу відповідного поняття. Організаційні зміни, що визначають наслідки розвитку організації, ґрунтуються на існуванні в організації балансу або стану динамічної рівноваги двох сил, спрямованих "за" і "проти" зміни.

Змінам сприяють такі фактори: постійна увага вищого керівництва до питань розвитку; постійний зворотний зв'язок і прогнозування соціально-ринкових умов підприємництва; мотивація та ін.

До факторів, що сприяють розвитку організації, фахівці з теорії і практики менеджменту відносять такі:

- цілеспрямованість; - готовність до змін; - атмосфера, що підтримує зміни;

- передбачувана можливість розвитку; - кризова ситуація;

- настроєний на реформи виконавчий директор;

- позитивний приклад честолюбства.

До факторів, що перешкоджають роботі з розвитку, належать:

- рутинна робота; - добрий результат комерційної діяльності, що досягався останнім часом; - побоювання; - авторитарний виконавчий директор; - загальне небажання змін; нездорова внутрішня конкуренція; - посилання на нестачу часу;

- заколисування; - висока плинність персоналу; - брак кваліфікації; - нестача ресурсів; - лінощі; - не відразу помітні результати розвитку; - нечітка організаційна структура; - нетворчий настрій.

Робота з розвитку має добрі шанси на успіх, якщо:

- вище керівництво організації знає про програму розвитку й обов'язково виконує її;

- програма розвитку співвіднесена із завданнями саме цієї організації;

- у програмі розвитку підкреслюється цілеспрямування і планування стосовно всієї організації;

- розвитку організації властиві довгостроковий характер і оперативність;

- розвиток ґрунтується на ділових знаннях і досвіді. Консультант не просто дає поради, а й допомагає іншим вчитися на ділі.

Робота з розвитку буде невдалою, якщо:

- зіставляється велика програма розвитку без чітких цілей за змінами;

- немає загальної ясності щодо мети і способів досягнення її;

- програма складена на занадто короткий період;

- робота з розвитку полягає тільки в проведенні нарад, семінарів без конкретних заходів розвитку на робочих місцях;

- учасники цієї роботи занадто залежні від штатних або нештатних фахівців;

- прагнення до змін у керівників вищої і середньої ланки істотно відрізняються між собою;

- обрана стратегія застосовується шаблонно і невідповідним способом.

Розкривши теоретичну сутність підприємства як об'єкта управління, розглянувши їх класифікацію та вивчивши теоретичні основи порядку створення та органи управління і проблеми розвитку перейдемо до аналізу підприємства як системи управління на прикладі МП “Райсількомунгосп”.

2. Аналіз підприємства як системи управління МП “Райсількомунгосп”

2.1 Аналіз господарської діяльності МП “Райсількомунгосп”

управління підприємство господарський керування

Об'єктом аналізу є мале підприємство "Райсількомунгосп", що знаходиться в м. Ширяємо Одеської області по вулиці Малиновського, 3. Підприємство займається виконанням ремонтних робіт та будівництва житла на селі, об'єктів культурно-побутового призначення, ремонтом доріг, тротуарів, озелененням. Також виготовляє будівельні матеріали, деталі, конструкції і інші вироби на договірних умовах. За допомогою господарського аналізу підприємства забезпечується планомірне та ефективне управління отриманими грошовими коштами, розміщення власних та залучених коштів. Дані заходи необхідні для створення кращих умов нормального функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і недопущення його банкрутства. Зазвичай, для того, щоб здійснювати підприємницьку діяльність організації необхідно мати певне майно. Майно спілки у всіх його формах є активами підприємства. Активи підприємства - це його ресурси у формі майнових цінностей, які йому належать на правах власності і використовуються з метою отримання прибутку. Активи - це вірогідні економічні доходи, які отримуються чи контролюються окремим підприємством в результаті минулих операцій.

Таблиця 2.1 Аналіз структури активів МП "Райсількомунгосп" за 2002-2004 роки

Активи	Роки	Відхилення (+, -) тис. грн.
	2002	2003	2004
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	2004 від 2002	2004 від 2003
1. Основні засоби (залишкова вартість)	97,5	56,653	89,5	46,205	82,4	49,223	-15,1	-7,1
2. Незавершене будівництво	-	-	-	-	-	-	-	-
3. Довгострокові фінансові інвестиції	-	-	-	-	-	-	-	-
4. Інші необоротні активи	-	-	-	-	-	-	-	-
5. Запаси товарно-матеріальних цінностей	26,6	15,456	48,5	25,039	32,4	19,355	5,8	-16,1
6. Дебіторська заборгованість	24,9	14,468	28,3	14,610	32,4	19,355	7,5	4,1
7. Грошові кошти та їх еквіваленти	23,1	13,422	27,4	14,146	20,2	12,067	-2,9	-7,2
8. Інші оборотні активи та витрати майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-	-	-
Разом	172,1	100	193,7	100	167,4	100	-4,7	-26,3

Як бачимо з таблиці 2.1 МП "Райсількомунгосп" володіє не значною матеріально-технічною базою. Основні засоби становлять майже половину від усіх активів (2002-56,653%, 2003-46,3205%, 2004-49,223%). Запаси товарно-матеріальних цінностей в 2004 році зменшились до 32,4 тис.грн., що на 16,1 тис.грн. менше, ніж у 2003 році, так само і у грошових коштах спостерігається тенденція до зменшення в останньому році (2002-23,1 тис. грн., 2003-27,4 тис. грн., 2004-20,2 тис.грн.). Дебіторська заборгованість відносно аналізованого періоду до 2003 року збільшилась на 4,1 тис.грн. Збільшення дебіторської заборгованості говорить про той факт, що у підприємства збільшуються борги партнерів. Для здійснення будь-якого виробничого процесу необхідні предмети праці, тобто матеріально-технічні ресурси та засоби праці. Сукупність засобів праці, якими розпоряджається підприємство, складає його основні фонди. Необхідною передумовою формування і використання основних фондів підприємства є проведення аналізу їх сучасного стану та ефективності використання.

Таблиця 2.2 Аналіз ефективності використання основних фондів МП "Райсількомунгосп" за 2002-2004 роки

Показники	Роки	Відхилення (+,-)
	2002	2003	2004	2004 від 2002	2004 від 2003
1. Виручка, тис.грн.	147,3	204,7	233,9	86,6	29,2
2. Середньорічна вартість основних фондів, тис.грн.	277,5	277,5	277,5	0	0
3. Фондовіддача основних фондів, грн.	0,531	0,738	0,843	0,312	0,105
4. Фондоємність продукції, грн.	1,884	1,356	1,186	-0,698	-0,169
5. Прибуток, тис.грн		1,7	2,7	2,7	1
6. Фондорентабельність, %	0,000	0,613	0,973	0,973	0,360

Виходячи з даних таблиці 2.2 можна зробити такі висновки. Показник фондовіддачі, що характеризує обсяг товарообігу на одиницю основних фондів, у 2004 році на відміну від 2002 року зріс на 0,312 грн., а по відношенню до 2003 року на 0,105 грн. Що ж стосується показника фондоємкості, то він характеризує середню суму основних фондів, які використовуються для реалізації одиниці товарообігу підприємства. Фодоємкість у 2004 році склала 1,186 грн., що на 0,698 грн. менше, ніж у 2002 році, а порівняно з 2003 роком цей показник знизився на 0,169 грн.

Наступним кроком аналізу господарської діяльності МП "Райсількомунгосп" є оцінка ефективності обертання її оборотних активів за 2002-2004 роки (Табл.2.3)

Аналізуючи дані таблиці 2.3 бачимо, що виручка МП "Райсількомунгосп" постійно зростає, так, співставляючи 2004 рік з 2002 роком виручка зросла на 86,6 тис.грн. Одноденна виручка поступово зростає, відповідно середній залишок оборотних активів та тривалість одного обороту зменшуються, що призводить до зменшення втрат та отримання виручки. Зменшення тривалості одного обороту свідчить про збільшення швидкості обертання оборотних коштів, що, безумовно, є позитивним для підприємства.

Таблиця 2.3 Оцінка ефективності обертання оборотних активів МП "Райсількомунгосп" за 2002-2004 роки

Показники	Роки	Відхилення ( +; - )
	2002	2003	2004
				2004 до 2002 р.	2004 до 2003 р.
1. Виручка, тис. грн.	147,3	204,7	233,9	86,6	29,2
2. Кількість днів аналізованого періоду	360	360	360	0	0
3. Одноденна виручка, тис. грн.	0,409	0,569	0,650	0,241	0,081
4. Середній залишок оборотних активів, тис. грн.	74,6	104,2	85	10,4	-19,2
5. Тривалість одного обороту в днях	182,322	183,254	130,825	-51,497	-52,428
6. Коефіцієнт обертання активів, обороти	1,975	1,964	2,752	0,777	0,787
7. Коефіцієнт завантаження активів в обороті, коп.	0,506	0,509	0,363	-0,143	-0,146

Дослідимо динаміку та структуру джерел фінансових ресурсів на МП "Райсількомунгосп" за 2002-2004 роки по таким категоріям, як власний капітал, довгострокові та поточні зобов'язання (Табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Аналіз динаміки і структури джерел фінансових ресурсів МП "Райсількомунгосп" за 2002-2004 роки

Джерела фінансових ресурсів	Роки
	2002	2003	2004
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
1. Власний капітал	160,4	93,202	162,1	83,686	149,8	89,486
2. Довгострокові зобов'язання	-	-	-	-	-	-
3. Поточні зобов'язання	11,7	6,798	31,6	16,314	17,6	10,514
4. Інші (доходи майбутніх періодів)	-	-	-	-	-	-
Разом	172,1	100	193,7	100	167,4	100

Аналізуючи динаміку і структуру джерел фінансових ресурсів МП "Райсількомунгосп" (Табл. 2.4) видно, що власний капітал зменшився на протязі аналізованих років (2002-160,4 тис.грн.; 2004-149,8 тис.грн.). Підприємство не використовувало політику залучення позичкового капіталу з терміном його використання більше одного року. Поточні зобов'язання (форми залучення позичкового капіталу із терміном його використання менше одного року) змінювались суттєво (2002-11,7 тис.грн.; 2003-31,6 тис.грн.; 2004-17,6 тис.грн). Цей показник доводить те, що товариство прагне залучати фінансові ресурси з таких джерел, які б дозволяли прискорювати процес їх обертання та, відповідно, швидше розраховуватися за своїми зобов'язаннями перед кредиторами.

Ефективне управління майном підприємства залежить від двох складових: основного капіталу (постійних активів) - основних засобів та інших необоротних активів і обігового капіталу (поточних активів) - запасів, витрат, грошових коштів та коштів в розрахунках. Постійні і обігові активи підприємства значною мірою впливають на розмір його фінансових ресурсів, а також є основою для формування власних (внутрішніх) оборотних коштів. Тому необхідно проаналізувати наявність оборотних і необоротних активів, які знаходяться у балансі МП "Райсількомунгосп" (Табл. 2.5).

Таблиця 2.5 Аналіз наявності і руху власних оборотних коштів МП "Райсількомунгосп" за 2002-2004 роки, (тис. грн.)

Показники	2002	2003	2004	Відхилення ( +;- )
				2004 р. до 2002 р.	2004 р. до 2003 р.
1. Власний капітал	160,4	162,1	149,8	-10,6	-12,3
2. Необоротні активи	97,5	89,5	82,4	-15,1	-7,1
3. Власні оборотні кошти	62,9	72,6	67,4	4,5	-5,2

Аналізуючи структуру майна МП "Райсількомунгосп" (Табл. 2.5) необхідно відмітити, що більшу частку в загальній вартості активів підприємства займають необоротні активи (економічні ресурси, які багаторазово приймають участь в господарському обороті, переносять поступово свою вартість на готову продукцію і мають термін служби більше одного року), хоча їх величина постійно зменшується.

Важливим показником господарської діяльності є доходи, аналіз яких відображає таблиця 2.6. Отримані доходи створюють основу самофінансування підприємства за умови, що їх розмір достатній для покриття витрат обігу з реалізації товарів та інших видів діяльності, виконання зобов'язань перед бюджетом та утворення чистого прибутку. Отримання доходів говорить про те, що продукція підприємства знаходить свого споживача, вона відповідає вимогам і попиту ринку за ціною, якістю, технічними та функціональними характеристиками.

Таблиця 2.6 Фінансові результати діяльності МП "Райсількомунгосп" за 2002-2004 роки (тис.грн.).

Показники	Роки	Відхилення (+;-)
	2002р.	2003р.	2004р.	2004р.до 2002 р.	2004р.до 2003 р.
1. Виручка від реалізації	147,3	204,7	233,9	86,6	29,2
2. ПДВ, АЗ та інші відрахування з виручки	-	-	-	-	-
3. Витрати виробництва і реалізації	141	177,1	204,9	63,9	27,8
4. Прибуток від реалізації	2,7	27,6	29	26,3	1,4
5. Збиток від реалізації	-	-	-	-	-
6. Інші доходи (операційні, позареалізаційні)	27,9	41	34,2	6,3	-6,8
7. Інші витрати (операційні, фінансові)	55,2	66,9	60,5	5,3	-6,4
8. Прибуток до оподаткування	-	1,7	-	0	-1,7
9. Збиток до оподаткування	11,5	-	12,3	0,8	12,3
10. Податок на прибуток	-	-	-	0	0
11. Чистий: прибуток	-	1,7	2,7	2,7	1
збиток	1,7	-	-	-1,7	0

За даними таблиці 2.6 спостерігається зростання виручки в аналізованих роках. Витрати виробництва і реалізації збільшуються за рахунок збільшення обсягів виробництва.

Для повної оцінки фінансово-господарського стану МП "Райсількомунгосп" проаналізуємо поточні витрати, яких вона зазнала на протязі 2002-2004 років (Табл. 2.7). Поточні витрати - це сукупність затрат живої і уречевленої праці, що утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети підприємства. Розмір витрат визначає профіль діяльності кожного підприємства, у значній мірі впливає на ефективність його функціонування, а також є основою для формування прибутку та виконання своїх зобов'язань перед державою і власним персоналом.

Таблиця 2.7 Аналіз витрат МП "Райсількомунгосп" за 2002-2004 роки

Показники	Роки	Відхилення(+,-)
	2002	2003	2004	2004 від 2002	2004 від 2003
	тис. грн.	Пит. вага	тис. грн.	Пит. вага	тис. грн.	Пит. вага
Матеріальні витрати	81	48,272	110,4	45,246	125,3	47,212	44,3	14,9
Витрати на оплату праці	48,5	28,903	73,7	30,205	72,2	27,204	23,7	-1,5
Відрахування на соц.заходи	0,4	0,238	1,6	0,656	18	6,782	17,6	16,4
Амортизація	9,6	5,721	8	3,279	7,1	2,675	-2,5	-0,9
Інші виплати	28,3	16,865	50,3	20,615	42,8	16,127	14,5	-7,5
РАЗОМ	167,8	100	244	100	265,4	100	97,6	21,4

Судячи за даними таблиці 2.7 витрати МП "Райсількомунгосп" за аналізуємий період постійно зростають. Так, в 2002 році матеріальні витрати (витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, допоміжні матеріали, паливо, електроенергію тощо) становили 81 тис.грн., в 2003 зросли до 110,4 тис.грн., а в 2004 році до 125,3 тис.грн. Це пов'язано з тим, що матеріальні затрати належать до змінних витрат, розмір яких прямо пропорційно залежить від функціональних змін обсягів виробництва продукції.

Необхідно також зазначити, що постійно зростає сума витрат на оплату праці персоналу МП "Райсількомунгосп" (2002 р.- 48,5 тис.грн., 2003 р.- 73,3 тис.грн., 2004 р.- 72,2 тис.грн.).

Відрахування на соціальні заходи (до Пенсійного фонду, на соціальне страхування та страхування на випадок безробіття) на протязі трьох років постійно знижувались. Це є негативним у діяльності підприємства, тому що поступово зменшуються розміри доходів усіх категорій працівників, як виробничого, так і управлінського персоналу.

Також постійно знижувались відрахування на амортизацію (джерело відтворення основних фондів підприємства). Це говорить про те, що МП "Райсількомунгосп" неефективно використовує свою амортизаційну політику та не може у повній мірі нараховувати амортизаційні відрахування на основні засоби, які зношуються.

Для більш повної характеристики ефективності господарської діяльності та ступеня використання ресурсів на МП "Райсількомунгосп", і визначення раціональності витрачених коштів необхідно проаналізувати деякі показники рентабельності спілки (Табл.2.8).

Таблиця 2.8 Оцінка динаміки рентабельності (збитковості) діяльності МП "Райсількомунгосп" за 2002-2004 роки

Показники	2002р.	2003р.	2004р.	Зміна ( +;- )
				2004р. до 2002р.	2004р. до 2003р.
1. Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	-1,7	1,7	2,7	4,4	1
2. Вартість активів, тис. грн.	172,1	193,7	167,4	-4,7	-26,3
3. Витрати, тис. грн.	167,8	244	265,4	97,6	21,4
4. Обсяг реалізації продукції (виручка), тис. грн.	147,3	204,7	233,9	86,6	29,2
5. Власний капітал, тис. грн.	160,4	162,1	149,8	-10,6	-12,3
6. Рентабельність (збитковість) активів, %	-0,988	0,878	1,613	2,601	0,735
7. Рентабельність (збитковість) витрат, %	-1,013	0,697	1,017	2,030	0,321
8. Рентабельність (збитковість) реалізації продукції, %	-1,154	0,830	1,154	2,308	0,324
9. Рентабельність (збитковість) власного капіталу, %	-1,060	1,049	1,802	2,862	0,754

Використовуючи дані таблиці 2.8 можна зробити висновки щодо рентабельності окремих показників:

рентабельність активів МП "Райсількомунгосп" - показник, який визначає продуктивність усього капіталу, яким вона володіє, незалежно від джерел його надходження. Він показує скільки прибутку приносять кожні 100 грн. вкладені в його активи і розраховується як відношення чистого прибутку до вартості активів. Так в 2003 рентабельність становила 87,8 грн, а це на 73,5 грн. менше, ніж в аналізованому році. Тобто спостерігається позитивний ефект діяльності, цьому сприяло покращення стану обертання активів.

рентабельність витрат - це показник, що характеризує ефективність поточних витрат і показує розмір прибутку на 100 грн. витрат підприємства. Цей показник розраховується як відношення чистого прибутку до затрат підприємства. Як бачимо у 2003 році цей показник становить 69,7 грн., що на 203 грн. більше ніж у 2002 році, а у 2004 році кожні 100 грн. вкладені у витрати приносили 101,7 грн., що на 32,1 грн. менше рівня 2003 року;

рентабельність реалізації продукції - це показник, який характеризує маркетингову діяльність підприємства і визначає скільки прибутку приносять кожні 100 грн. обсягів реалізації продукції. Він розраховується як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. В 2004 році кожні 100 грн. обсягів реалізації приносять тільки 115,4 грн. прибутку, що на 32,4 грн. більше, ніж у попередньому році і на 230,8 грн. більше 2002 року (Рис. 2.1);

Рисунок 2.1 Рентабельність реалізації продукції МП "Райсількомунгосп" в 2002 - 2004 р.р.

рентабельність власного капіталу - показник за допомогою якого визначається рентабельність будь-яких інвестицій і він розраховується як відношення прибутку до розміру статутного капіталу. Можна зробити висновок, що у 2003 році рентабельність власного капіталу складала 104,9 грн. на 100 грн. інвестицій; а у 2004 році цей показник збільшився порівняно до 180,2 грн. на 100 грн. інвестицій.

Як видно з аналізу показників рентабельності 2004 рік для підприємства був найбільш вдалим на відміну з 2002 і 2003 роком. Все це говорить про покрашення використання відповідних ресурсів та управління ними.

Важливим чинником успішної господарської діяльності підприємства є раціональне використання його фінансових ресурсів. При доброму фінансовому стані підприємство платоспроможне. Платоспроможність підприємства, тобто його здатність виконувати свої зовнішні короткотермінові та довготермінові зобов'язання, використовуючи свої активи, залежить від ліквідності оборотних коштів, яка характеризує можливість підприємства погасити свої короткотермінові зобов'язання за рахунок своїх поточних активів. Провести оцінку ліквідності та платоспроможності МП "Райсількомунгосп" можна за допомогою таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 Показники оцінки ліквідності та платоспроможності МП "Райсількомунгосп" за 2002-2004 роки

Показники	Роки:	2004 р. порівняно з 2002 р.	2004 р. порівняно з 2003 р.
	2002	2003	2004
1. Всього засобів підприємства	172,1	193,7	167,4	-4,700	-26,300
2. Необоротні активи	97,5	89,5	82,4	-15,100	-7,100
3. Оборотні активи	74,6	104,2	85	10,400	-19,200
4. Грошові кошти та їх еквіваленти	23,1	27,4	20,2	-2,900	-7,200
5. Дебіторська заборгованість	24,9	28,3	32,4	7,500	4,100
6. Власний засоби	160,4	162,1	149,8	-10,600	-12,300
7. Власні оборотні засоби	62,9	72,6	67,4	4,500	-5,200
8. Позикові кошти	11,7	31,6	17,6	5,900	-14,000
9. Поточні зобов`язання	11,7	31,6	17,6	5,900	-14,000
10. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	1,974	0,867	1,148	-0,827	0,281
11. Коефіцієнт проміжної ліквідності	4,103	1,763	2,989	-1,114	1,226
12. Коефіцієнт поточної ліквідності	6,376	3,297	4,830	-1,547	1,532
13. Коефіцієнт маневреності	5,376	2,297	3,830	-1,547	1,532
14. Коефіцієнт автономії	0,932	0,837	0,895	-0,037	0,058
15. Коефіцієнт фінансової стійкості	13,709	5,130	8,511	-5,198	3,382
16. Коефіцієнт фінансування	0,073	0,195	0,117	0,045	-0,077
17.Коефіцієнт заборгованості	0,068	0,163	0,105	0,037	-0,058
18. Коефіцієнт фінансової напруженості	-	-	-	-	-
19. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами	0,843	0,697	0,793	-0,050	0,096

Із таблиці 2.9 видно, що баланс підприємства є досить не ліквідним. Цей висновок підтверджує величина і зміна показників ліквідності. Так, коефіцієнт абсолютної ліквідності, який показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена негайно, на дату складання звітності, свідчить, що на початок року підприємство не достатньо має вільних коштів, тому свої поточні зобов'язання, у разі потреби, за рахунок коштів воно погасити не зможе. Якщо у 2002 р. можна було погасити 1,97 % короткострокових зобов'язань, то у 2003 р. - 0,87 %. У світовій практиці вважають теоретично достатнім, якщо величина цього коефіцієнту перевищує 0,2. За даними таблиці видно, що у 2004 р. коефіцієнт абсолютної ліквідності значно зріс і склав 1,15. Підприємство прагне вкласти грошові кошти у подальшу діяльність, а це може призвести до зменшення його платоспроможності.

Значення коефіцієнту проміжної ліквідності показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок наявних грошових коштів, але і очікуваних надходжень від дебіторів. Нормативне значення цього показника більше 0,7. У 2002 р. коефіцієнт проміжної ліквідності складав 4,10 у 2003 р. - 1,76, а у 2004 р. показник збільшився до 2,99. Але незважаючи на збільшення коефіцієнта порівняно з минулими роками, ми бачимо, що фактично показник значно нижчий за його критичне значення і підприємство спроможне за рахунок очікуваних надходжень від дебіторів у 2005 р. погасити лише 8,5 % короткострокових позикових коштів.

Коефіцієнт поточної ліквідності дозволяє встановити, у якій мірі поточні активи покривають короткотермінові зобов'язання. У світовій практиці вважають теоретично достатнім, якщо величина цього коефіцієнту більша, ніж 1,0. За даними таблиці 2.9, у 2002 р. показник становив 6,376, у 2003 р. зменшився до 3,297, а у 2004 р. дещо зріс до 4,830.

Необхідно зауважити, що у 2004 р. порівняно з 2003 р. коефіцієнт маневреності не значно збільшився на 1,532, що свідчить про прискорення мобільності використання власних коштів та фінансової сталості підприємства.

Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує співвідношення власних та позикових коштів підприємства у 2004 р. порівняно з 2003 р. цей показник мав тенденцію до зростання.

Про покращення фінансового стану підприємства свідчить також зменшення коефіцієнта заборгованості, який характеризує те, наскільки підприємство залежить від позикових коштів. Якщо у 2003 р. на 1 грн. загальних коштів підприємства припадало 0,163 грн. позикового капіталу, то у 2003 р. показник зменшився до 0,105 грн..

Таким чином, на основі проведеного аналізу господарсько-фінансової діяльності МП "Райсількомунгосп" можна стверджувати, що вона займається діяльністю в прибуток для себе і на даному етапі перебуває у перехідному становищі близьким до стабільності. Хоча не спостерігається розширення обсягів діяльності, відбувається зменшення розміру наявних активів, відсутність власних оборотних коштів, зменшення відрахувань до соціальних фондів, недостатнє використання амортизаційної політики тощо. Тому для стабілізації діяльності МП "Райсількомунгосп" у поточному році необхідно удосконалити процес управління всіма видами ресурсів, намагатись розширити обсяги діяльності за рахунок пошуку нових партнерів, збільшувати обсяги довгострокових фінансових інвестицій, постійно скорочувати розмір понаднормових змінних витрат та своєчасно проводити аналіз і оцінку ефективності своєї діяльності.

2.2 Кількісна та якісна оцінка елементів системи управління МП “Райсількомунгосп”

Кількісну та якісну оцінку елементів системи управління МП “Райсількомунгосп” проведемо таким чином, щоб визначити управлінський апарат підприємства, спеціалістів, технічних працівників, службовців та виробничий персонал, їх залежність та динаміку за останні три роки. Також визначимо частку виробничого персоналу на одного управлінця, чи є вона оптимальною для ефективного управління. Далі проведемо характеристику виробничого персоналу по групам робітників за рівнем кваліфікації та по тривалості стажу. Порахуємо показники плинності персоналу для визначення тенденції руху працівників в МП "Райсількомунгосп".

Об'єктом аналізу внутрішнього середовища підприємства є персонал малого підприємства "Райсількомунгосп", що знаходиться в м. Ширяємо Одеської області по вулиці Малиновського, 3. МП “Райсількомунгосп” являється юридичною особою, власне майно, самостійний баланс, розрахунковий і інші рахунки в банку. Підприємство діє на основі повного госпрозрахунку, самостійності, самоуправлінні, самоокупності.

Підприємство займається виконанням ремонтних робіт та будівництва житла на селі, об'єктів культурно-побутового призначення, ремонтом доріг, тротуарів, озелененням. Також виготовляє будівельні матеріали, деталі, конструкції і інші вироби на договірних умовах з господарствами-учасниками та іншими організаціями. Виконанням робіт по замовленням господарств-учасників. Метою є розвиток власної матеріально-технічної бази, надавати послуги сільському населенню в реалізації і переробці сільськогосподарської продукції, надавати комунальні послуги населенню, згідно переліку робіт, що входять до комунальних послуг населення.