Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет “Львівська політехніка”

Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту

Кафедра менеджменту організацій

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з курсу

«Системно-управлінська оцінка фінансово-господарської діяльності організації» на тему:

«Обґрунтування управлінських рішень на основі використання аналітичної інформації оцінки використання матеріальних ресурсів»

Виконала: ст. гр.МЕз-41 МОР

Марків М. А.

Керував: Гавран В. Я.

ЛЬВІВ - 2009

Зміст

Вступ

1. Аналіз наявності та руху матеріальних ресурсів

2. Аналіз стану та використання виробничих запасів

3. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів

4. Аналіз впливу матеріальних ресурсів на виробничі результати підприємства

5. Аналіз інтенсивності використання матеріальних ресурсів

6. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів

7. Аналіз оборотних активів підприємства за Формою №1 «Баланс

8. Обґрунтування управлінського рішення

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Важливий фактор розвитку та інтенсифікації виробництва продукції є стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами (матеріальними оборотними активами), також їх раціональне використання. Це зумовлено тим, що вартість матеріальних ресурсів має значну питому вагу у витратах виробництва продукції, відповідно, економне та раціональне використання сировини, матеріалів, напівфабрикатів чи комплектуючих виробів сприяє поліпшенню фінансового стану підприємства.

З переходом до ринку докорінно змінюється система постачання підприємствам сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, енергоносіїв. Суттєво розширюється зона вибору контрагентів сировинного ринку, актуальнішою стає проблема раціонального використання матеріальних ресурсів. Матеріальні ресурси підприємство шукає на товарно-сировинній біржі, оцінюючи структуру попиту і пропозиції їхню динаміку за окремими групами матеріалів за цей період , враховує можливості та доцільність створення різних запасів, коректуючи їх на зміну умов виробництва та на інфляції.

У процесі споживання матеріальні ресурси трансформуються в матеріальні витрати. У загальній сукупності витрат витрати на виробництво займають, як правило, найбільшу частку, що свідчить про високу матеріаломісткість продукції. Відповідно виробнича діяльність підприємства та її результати залежать від ефективної організації постачання і раціонального та економного використання матеріальних ресурсів.

Об'єктом дослідження курсового проекту є ВАТ «Львівоблагропромбуд» -- підприємство колективної форми власності, що займається загальним будівництвом. Юридична адреса: м.Львів, пр.В.Чорновола, 67.

Мета аналізу використання матеріальних ресурсів на ВАТ «Львівоблагропробуд» полягає у визначенні забезпеченості підприємства всіма видами матеріальних ресурсів, пошуку резервів більш раціонального їх використання і зниження матеріаломісткості продукції, що в свою чергу призведе до підвищення ефективності виробництва за рахунок раціонального використання ресурсів.

У даному проекті для аналізу використання матеріальних ресурсів будуть використання такі джерела інформації: форма №1 або 1м «Баланс», форма №2 або 2М «звіт про фінансові результати», форма №5 «Примітки до річної фінансової звітності», П(С)БО 9 «Запаси», що подані в додатках.

1. Аналіз наявності та руху матеріальних ресурсів

Сучасні умови господарювання, які ґрунтуються на дії законів ринку, тобто законів попиту і пропозицій та конкурентної боротьби, примушують українські підприємства швидко адаптуватись до змін ринкового середовища та уникати необґрунтованого ризику, приймаючи управлінські рішення щодо використання всіх наявних виробничих ресурсів і, зокрема, матеріальних.

У загальному русі матеріалів за стадіями виробничого процесу матеріальні ресурси слід класифікувати як запаси предметів праці, що вже придбані, але ще не брали участі у виробництві продукції.

Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси», п. 6 матеріальними ресурсами треба вважати запаси предметів праці, які включають сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріали, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб і наявність яких є необхідною умовою ритмічної роботи підприємства.

Зрозуміло, що запаси матеріальних ресурсів треба постійно поповнювати. Нині підприємство самостійно визначає доцільність створення різних виробничих запасів і, оцінюючи структуру попиту і пропозиції щодо окремих груп матеріалів у поточному періоді, придбавати матеріальні ресурси. Джерелами надходження матеріальних ресурсів можуть бути товарно-сировинні біржі, інші підприємства, а також власне виробництво та використання відходів.

Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, об'єктами аналізу матеріальних ресурсів є надходження та використання цінностей, які обліковуються на синтетичному рахунку 20: сировина та матеріали, покупні напівфабрикати та комплектуючі, паливо, тара й тарні матеріали, будівельні матеріали, матеріали, що їх передано в переробку, запасні частини, матеріали сільськогосподарського призначення та інші.

Цілі аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів полягають в одержанні найбільш інформативних ключових параметрів, які дають об'єктивну й точну оцінку наявності в підприємства різних видів матеріальних ресурсів з погляду забезпечення його конкурентоспроможності, уможливлюють оцінку ефективності управлінських рішень щодо формування портфеля замовлень на матеріальні ресурси, виявлення резервів підвищення ефективності використання ресурсів, розробку заходів для їх мобілізації.

Формування завдань є базовим структурним елементом методики аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів. Для досягнення поставлених цілей необхідно розв'язати комплекс таких завдань:

Вивчення строків, умов поставок та порядку розрахунку обсягів матеріальних ресурсів за укладеними договорами, оцінка обґрунтованості та ефективності формування портфеля замовлень на матеріальні ресурси.

Визначення характеру складських запасів, оцінка руху та структури споживання матеріальних цінностей за певний період і в динаміці.

Систематизація факторів, які зумовили відхилення фактичних показників використання матеріальних ресурсів від прогнозованих у звітному та в попередніх періодах.

Моделювання взаємозв'язків між обсягами випуску продукції та матеріаломісткістю, матеріаловіддачею, іншими факторними показниками.

Оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів через кількісне вимірювання впливу факторів на виявлені відхилення показників матеріаломісткості та матеріаловіддачі.

Аналіз динаміки оптових цін на матеріальні ресурси та транспортно-заготівельних витрат, а також норм витрачання матеріальних цінностей.

Підрахунок резервів економії матеріальних ресурсів.

Оцінка можливих варіантів мобілізації виявлених резервів підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів.

Розроблення політики управління виробничими запасами і формування нового портфеля замовлень на матеріальні ресурси. [2]

Основними завданнями аналізу матеріальних ресурсів є оцінка забезпечення підприємства окремим їх видами, пошук резервів раціональнішого використання виробничих запасів та дослідження впливу наявності та ефективності використання матеріальних ресурсів та результатів діяльності підприємства. Напрями аналізу матеріальних подано нижче на схемі рис.1.[1]

У економічній літературі за редакцією А.Г. Загороднього, до джерел інформації аналізу матеріальних ресурсів належать: планові, обліково-звітні і не облікові документи. Планова інформація для аналізу забезпечення потреби підприємства у матеріальних ресурсах міститься у перспективних і поточних планах матеріально-технічного забезпечення, специфікаціях, планових калькуляціях виробів тощо.

Для проведення ретроспективного аналізу матеріальних ресурсів використовують первинні і звітні документи. Основними формами первинної облікової інформації є акти приймання матеріалів, картки складського обліку, відомості обліку залишків матеріалів на складі, рахунки-фактури, акти про брак, довіреності тощо. До форм статистичної звітності належать: форма №1-підприємництво «Звіт про основні показники діяльності підприємства», форма №1-підприємництво, малі «Звіт про основні показники діяльності малих підприємств», форма №3-мтп «Звіт про залишки і витрати матеріалів», форма №4-мтп «Звіт про залишки і використання паливно-мастильних матеріалів», форма №11-мтп «Звіт про використання палива, теплоенергії та електроенергії». Основними формами фінансової звітності, які використають для аналізу матеріальних ресурсів, є форма №1 або 1М «Баланс», форма №2 або 2М «Звіт про фінансові результати», форма №5 «примітки до річної фінансової звітності».

До не облікової інформації належать договори на постачання сировини та матеріалів, норми і нормативи витрачання матеріальних ресурсів, результати маркетингових досліджень, П(С)БО 9 «Запаси». [1]

У підручнику за редакцією М.Г. Чумаченка, джерелами інформації для аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів є такі дані:

- планові дані, які використовуються для аналізу постачання підприємства матеріальними цінностями: плановані обсяги запасів та обсяги надходження (портфель замовлень), договори, угоди, контракти на постачання сировини та матеріалів;

- облікові дані, які використовуються:

а) для аналізу забезпеченості підприємства необхідними запасами, тобто всі дані документів складського, синтетичного й оперативного обліку;

б) для аналізу використання матеріальних ресурсів, тобто дані зі звітності про матеріальні витрати на виробництво, віднесені на собівартість товарної продукції;

- нормативно-довідкові дані, які регулюють господарську діяльність, а саме: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положення (стандарти) бухгалтерського обліку в Україні; господарсько-правові документи; технічна й технологічна документація; інформація, отримана в ході маркетингових досліджень, тощо. [2]



Рис.1. Основні напрями аналізу матеріальних ресурсів

Аналіз матеріальних ресурсів використовує систему показників. За характером відображення економічних процесів ці показники поділяють на абсолютні та відносні. Абсолютні показники характеризують задоволення потреби підприємства в матеріальних ресурсах і вимірюються у вартісних і натуральних одиницях виміру. відносні показники дають змогу оцінити використання підприємством матеріальних ресурсів. Тільки поєднання цих двох груп показників дає повне уявлення про можливість підвищення ефективності виробництва за рахунок раціонального використання матеріальних ресурсів.

Наявність матеріальних ресурсів відповідного асортименту та якості є необхідною умовою виробництва продукції, досягнення стабільного фінансового стану підприємства. Важливим засобом пошуку резервів зниження собівартості продукції та зростання прибутку є аналіз складу та структури матеріальних ресурсів та визначення тенденції їх змін з метою прийняття відповідного управлінського рішення.

У конкретній галузі національної економіки використовують відповідні матеріальні ресурси (сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби, напівфабрикати тощо). Склад і структура матеріальних ресурсів залежать від галузі, до якої належить підприємство; виду продукції, яку воно виробляє, та особливостей матеріально-технічного забезпечення. Склад матеріальних ресурсів -- розподіл їх на окремі групи і види. Структура матеріальних ресурсів -- кількісне співвідношення між вартістю окремих груп і видів матеріальних ресурсів у загальній їх вартості.

Аналіз складу і структури матеріальних ресурсів дає змогу визначити: які дефіцитні та дорогі матеріали використовує підприємство; споживання яких з них переважає у виробництві конкретного виду продукції; чи є продукція матеріаломісткою. Для цього розраховують такі показники: частка матеріальних витрат (вартості матеріальних ресурсів) у загальних витратах на виробництво; частка окремих видів матеріальних ресурсів, здебільшого сировини, основних матеріалів, палива, енергії, в їх загальній вартості; частка матеріальних витрат на виробництво окремих виробів у загальній їх вартості та її зміна за аналізований період.

Такий ретроспективний аналіз не дає змоги зробити висновки щодо повноти покриття потреби підприємства у матеріальних ресурсах, тому основну увагу слід звертати га правильність розрахунку планової потреби, рівень забезпечення потреби відповідно до укладених договорів на постачання матеріальних ресурсів, їх фактичне виконання.

Детальніший аналіз передбачає характеристику джерел покриття потреби (к зовнішніх, так і внутрішніх). До зовнішніх джерел належать надходження від постачальників відповідно до укладених договорів, а до внутрішніх -- скорочення відходів сировини, використання вторинної сировини, власне виготовлення напівфабрикатів, впровадження передових енергоощадних технологій тощо.

Реальну потребу у придбанні матеріалів визначають як різницю між загальною потребою у певному виді матеріальних ресурсів і можливістю їх покриття за рахунок внутрішніх джерел. Очевидно, точність визначення внутрішніх джерел обумовлює об'єктивність розрахунку потреби у зовнішніх джерелах.

Рівень забезпечення потреби підприємства за рахунок зовнішніх джерел визначають як відношення величини матеріальних ресурсів згідно з укладеними договорами на їх поставку до визначеної потреби, яку можна покрити лише за рахунок зовнішніх джерел. При цьому для оцінки використовують два показники: коефіцієнт забезпечення за планом (відношення величини матеріальних ресурсів згідно з укладеними договорами до планової потреби) і коефіцієнт забезпечення фактичний ( відношення вартості фактично поставлених матеріальних ресурсів до планової потреби). Такий аналіз проводять для кожного виду матеріальних ресурсів.

Оцінюють також якість отриманих від постачальників матеріалів, відповідно їх стандартам, технічним умовам. Якщо відбудеться порушення умов договорів, то висувають претензії до постачальників матеріальних ресурсів.

Аналіз завершується розробленням заходів щодо оптимізації рівня виробничих запасів, поліпшення стану їх зберігання, ліквідації понаднормативних запасів. [1]

Служба маркетингу повинна давати об'єктивну оцінку потреби підприємства в матеріальних ресурсах, контролювати своєчасність і якість забезпечення виробництва матеріальними запасами, проводити аналіз термінів, обсягів та умов поставок виробничих ресурсів за укладеними договорами, аналізувати стан складських запасів та приймати управлінські рішення щодо обґрунтованості та ефективності формування портфеля замовлень на матеріальні ресурси.

Служба виробничого менеджменту відповідає за витрачання матеріальних ресурсів, за збереження норм відпускання матеріалів у виробництво, аналізує якість сировини та приймає управлінські рішення щодо зниження матеріаломісткості продукції.

Бухгалтерія забезпечує аналітичний процес необхідною первинною інформацією та аналізує матеріальні запаси з позицій вартості, вкладеної у виробничі запаси, величина яких може вплинути на ліквідність, платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Отже, саме бухгалтерія проводить фінансовий аналіз, на основі якого приймаються управлінські рішення щодо оптимізації вкладень капіталу у виробничі запаси.

Дія економічних законів у ринковій системі господарювання потребує докорінної зміни чинної за умов централізовано керованої економіки системи постачання підприємствам сировини, матеріалів, комплектуючих виробів тощо та змушує підприємства розширювати зону вибору контрагентів сировинного ринку. Брак державних дотацій потребує від підприємств самостійної організації матеріально-технічного постачання, самостійного розрахунку потреби в матеріальних ресурсах та оцінювання стану складських запасів, а відтак -- і формування відповідного портфеля замовлень на матеріальні ресурси.

Кожне підприємство в рамках аналізу матеріальних ресурсів має контролювати рівень запасів, маючи на увазі подвійну мету: знизити витрати на зберігання й управління запасами та зменшити обсяг законсервованих коштів. Світовий досвід довів, що процедури контролю матеріальних запасів є оперативними й мають базуватися на таких принципах управління:

- замовляти тільки те, що потрібно підприємству, не спокушаючись на заманливі пропозиції;

- мати мінімальний рівень запасів, який відповідає обсягу продажу і термінам можливого поповнення запасів;

- зберігати запаси за допомогою конкретної системи складування та використовувати їх у міру надходження;

- чітко і правильно маркувати запаси;

- дотримуватись встановлених правил розвантаження та складування матеріалів, перевіряти їх кількість та стан перед підписанням відповідних документів.

Методика розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах передбачає застосування норм витрат матеріалів (у натуральних вимірниках), а також розрахунку мінімального рівня запасу.

За умов централізованого планування й управління підприємством скрізь панували єдині норми і нормативи, а планування виробництва «від досягнутого» не стимулювало підприємство до пошуку й виявлення резервів збільшення виробництва, зниження витрат. Наслідком цього ставали норми й нормативи, які не відображали реальних виробничих можливостей підприємства, і дискредитували позитивну ідею нормативного методу обліку витрат.

Нормативні витрати на одиницю продукції, послугу та на визначений обсяг випуску продукції є ключовим елементом у системі управління й аналізу матеріальних запасів. Вони встановлюються з метою визначення умов діяльності і служать основою для порівняння фактичних витрат.

Загальна потреба підприємства в матеріальних ресурсах розраховується в натуральних показниках у розрізі їх n-видів, необхідних для виготовлення i-видів продукції та у розрізі k-видів діяльності. Для розрахунку загальної потреби підприємства в n-виді матеріалу використовують формулу:



де Пⁿ -- загальна потреба підприємства в n-виді матеріалу;

Нⁿ -- норма витрат n-матеріалу за всіма і-видами продукції k-видів діяльності;

-- норма запасу n-матеріалу на складі, який необхідно мати для забезпечення ритмічної роботи підприємства;

і -- певний вид продукції, на виготовлення якої витрачається n-матеріал;

k -- вид діяльності підприємства, а саме: виробництво продукції, приріст незавершеного виробництва, експериментально-дослідні роботи, ремонтно-експлуатаційні потреби, утворення нормативних залишків на кінець періоду.

Загальна потреба в матеріалі береться за показник планової потреби. Розрахувавши потребу в матеріальних ресурсах, необхідно проаналізувати забезпеченість потреби джерелами покриття.

Аналіз забезпеченості потреби підприємства джерелами покриття є першим етапом дослідження матеріальних ресурсів. Такий аналіз забезпечує ритмічну роботу підприємства та його фінансову стійкість; саме з нього починається аналіз забезпеченості виробництва матеріальними ресурсами взагалі.

Значна питома вага в сумі джерел покриття потреб підприємства в матеріальних ресурсах припадає на зовнішні джерела: надходження від постачальників за укладеними договорами. Портфель замовлень на матеріальні ресурси формується за рахунок зовнішніх джерел надходження. Аналіз обґрунтованості та ефективності формування портфеля замовлень на матеріальні ресурси є другим етапом дослідження. На цьому етапі:

- оцінюються та перевіряються залишки матеріалів на початок та кінець планового періоду з урахуванням нормативного запасу та прогнозованих обсягів виробництва на майбутній період;

- визначається рівень забезпеченості підприємства наявними матеріальними запасами для дальшого планування обсягу замовлення та організації контролю за їх витрачанням.

Наявні матеріальні запаси мають задовольняти виробничі потреби підприємства (Пⁿ) на період інтервалів між поставками (Iⁿ). Забезпеченість матеріальними запасами визначається у днях та розраховується за формулою:

З? = О? : C?,

де З^п -- забезпеченість n-видом матеріалу в днях;

О^п -- фактичний обсяг запасу n-виду матеріалу (у натуральних вимірниках);

C? - середнє добове споживання n-матеріалу (у натуральних вимірниках).

У процесі аналізу забезпеченості перевіряється відповідність фактичного розміру запасів плановій потребі. Для цього на основі даних про фактичну наявність матеріалів у натуральних одиницях, інтервали надходження та їх середньодобове споживання розраховують фактичну забезпеченість у днях та порівнюють її з нормативною потребою.

Таке порівняння дає можливість визначити стан запасів у днях для кожного виду матеріалу. Стан матеріальних запасів у багатьох випадках визначає фінансовий стан підприємства.[2]

Матеріальні ресурси на підприємстві перебувають у постійному русі: вони надходять на склади від постачальників, потім їх передають у виробництво, де поступово в процесі оброблення вони набувають вигляду готової продукції.

На стадії надходження матеріальних ресурсів на підприємство аналізують ритмічність їх поставок. Очевидно, що підприємства прагнуть вибрати раціональний метод постачання матеріальних ресурсів, однак цього вдається досягти не завжди. Одним з них метод just-in-time, який передбачає постачання матеріальних ресурсів у точно визначений термін і у відповідних обсягах. При такому постачанні досягається ритмічне, безперебійне постачання підприємства матеріальними ресурсами та ефективне їх використання у виробничому процесі.

У випадку виникнення порушень у надходженні матеріальних ресурсів для аналізу ритмічності постачання використовують такі показники: середньоквадратичне відхилення; рівень нерівномірності постачання; коефіцієнт варіації.

Середньоквадратичне відхилення рівня виконання плану постачання від середньомісячного рівня здебільшого визначають за формулою

,

де к_ві -- виконання плану постачання в і-му місяці;

-- середній рівень виконання плану постачання як відношення фактичної величини надходження матеріальних ресурсів на підприємство до планової;

п -- кількість часових періодів (місяців, декад, днів), за якими проводиться дослідження.

Середньоквадратичне відхилення є абсолютними показником варіації, тобто виражається в тих же одиницях виміру, як і рівень виконання плану постачання та його середні.

Рівень нерівномірності постачання розраховують як суму додатних і від'ємних відхилень від плану надходжень за місяць (декаду, день) за формулою

.

Чим менш ритмічно надходять на підприємство матеріальні ресурси, тим вищий коефіцієнт нерівномірності постачання.

Коефіцієнт варіації обчислюють за формулою

.

Коефіцієнт варіації є певною мірою критерієм типовості середньої. Він показує, наскільки відхиляється обсяг постачання за окремими часовими періодами від запланованого.

Одночасно аналізують відповідність обсягів, асортименту та якості отриманих матеріальних ресурсів за умовами укладених договорів постачання, а також втрати продукції в результаті виникнення порушень.

Порушення термінів постачання ведуть до зменшення обсягу виробництва і реалізації продукції. Основними причинами зменшення виробництва продукції є: недостатні складські запаси, збільшення фактичного витрачання матеріалів понад норматив тощо.

2. Аналіз стану та використання виробничих запасів

Матеріальні ресурси здебільшого надходять на підприємство через певні проміжки часу, а споживаються у виробничому процесі щоденно. Матеріальні ресурси, які вже надійшли на підприємство, але ще не оброблялися або не використовувалися (сировина, основні і допоміжні матеріали, куповані напівфабрикати, комплектуючі вироби, паливо, тара, запасні частини, малоцінні та швидко зношування предмети) і призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб обліковують як виробничі запаси.

Від забезпечення підприємства виробничими запасами значною мірою залежить ритмічність випуску продукції. Водночас їх розміри мають бути оптимальними, тому що вкладені в них кошти тимчасово вибувають з обороту.

Запаси можуть оцінюватися за двома оцінками: собівартістю і чистою вартістю реалізації. Собівартість (первісна вартість) запасів -- це витрати на придбання, переробку, доставку до фактичного місцезнаходження та приведення їх у належний стан. Формується первісна вартість сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, купованих напівфабрикатів та інших виробничих запасів на стадії придбання, транспортування цих запасів до моменту передачі їх у виробництво. Чиста вартість реалізації (можлива чиста ціна продажу) -- це вартість, за якою продаж тих чи інших запасів є можливим у разі втрати ними певних властивостей. Аналізуючи виробничі запаси, треба враховувати метод їх оцінки.

Під час аналізу з метою визначення надлишкових (наднормативних) запасів фактичну величину запасів зіставляють з нормативною, вивчають динаміку їх залишків, комплектність, наявність непотрібних і зіпсованих матеріалів та сировини. норматив -- мінімальна величина виробничих запасів, необхідна підприємству для забезпечення нормального, неперервного процесу виробництва, реалізація продукції та розрахунків за неї. Норматив виробничих запасів визначають на основі розроблених норм за кожним видом запасів, які розраховують в абсолютних величинах (гривнях, копійках) або у відносних величинах (днях, відсотках). Розроблені норми є чинними протягом декількох років і переглядаються у разі зміни технології виробництва, номенклатури продукції, умов матеріально-технічного забезпечення тощо.

Для основної номенклатури матеріальних ресурсів встановлюють норми в днях запасу. Норма за кожним видом або однорідною групою матеріалів враховує час їх перебування у поточному, страховому, транспортному, технологічному запасах, а також час, необхідний для відвантаження, доставки, прийому та складування матеріалів. Поточний запас призначений для забезпечення неперервного виробничого процесу між двома черговими поставками. На розмір поточного запасу впливають періодичність поставок матеріалів за договорами (цикл постачань), а також обсяг їх споживання у виробництві. Страховий, або гарантійний запас необхідний на кожному підприємстві для гарантування неперервності процесу виробництва у випадку порушень умов та термінів поставок матеріалів контрагентами, транспортом або у разі відвантаження некомплектних партій. Транспортний запас створюють у випадку перевищення термінів вантажообігу порівняно з термінами документообігу, а технологічний (підготовчий) -- на час підготовки матеріалів до виробництва, зокрема для аналізу і лабораторних випробувань. Сума визначених норм оборотних активів за відповідними видами сировини, матеріалів та напівфабрикатів утворює загальну норму.

У процесі аналізу перевіряють відповідність фактичної величини запасів найважливіших видів сировини і матеріалів нормативним. З цією метою на основі даних про фактичну наявність матеріалів в натуральному виразі та середньодобове їх витрачання визначають фактичну забезпеченість матеріалами в днях і порівнюють її з нормативною.

У тих випадках, коли кількість найменувань сировини та матеріалів велика і вони надходять від багатьох постачальників, що заважає розраховувати норму за окремим її елементами (доставка, прийом, зберігання тощо), норму визначають у середньому за всіма матеріалами відповідно до фактичних даних про вартість їх витрат у звітному році та величину їх середнього залишку.

Рівень забезпечення підприємства відповідним видом виробничих запасів (k_Зі) визначають як відношення фактичної величини виробничих запасів і-го виду на підприємстві (З_і) до нормативу, розрахованого для і-го виду запасів (З_Ні). Відповідно дефіцит або надлишок матеріальних ресурсів дорівнює

ДЗ_і = З_і - З_Ні .

водночас, аналізуючи динаміку окремих видів виробничих запасів, необхідно зіставляти темпи зростання запасів з темпами зростання обсягів виробництва продукції.

Найважливішими показниками, які характеризують інтенсивність споживання виробничих запасів підприємства, є коефіцієнт оборотності, коефіцієнт закріплення і тривалість одного обороту.

Коефіцієнт оборотності виробничих запасів (k_оз) вказує, скільки разів у середньому поповнювалися запаси підприємства протягом звітного періоду. його визначають за формулою

, або ,

де -- середні залишки виробничих запасів за звітний період, грн;

ЧД -- чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

СРП -- собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Середні залишки визначаться як середньоарифметичну величину між залишками виробничих запасів на початок і на кінець періоду. Визначити оптимальне для будь-якого підприємства значення цього показника важко, тому слід враховувати особливості конкретного виду економічної діяльності. Чим вища оборотність запасів, тим ефективніше вони використовуються, менше коштів витрачається на їх формування. Зменшення значення коефіцієнта оборотності на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок свідчить про сповільнення обороту запасів.

Показником оберненим до швидкості обороту, є коефіцієнт закріплення виробничих запасів (k_з), який обчислюється за формулою

, або .

Він характеризує вартість матеріальних ресурсів, яка припадає на одну гривню чистого доходу або собівартість реалізованої продукції. Позитивною тенденцією вважається зменшення цього показника щодо попередніх періодів.

Важливою характеристикою ефективного використання виробничих запасів є тривалість (період) обороту запасів (Ч_оз). Він визначається за формулою

,

де Т -- кількість днів, за які обчислюється оборотність.

Показник тривалості обороту запасів показує час, протягом якого виробничі запаси трансформуються в кошти. Зменшення значення цього показника на кінець звітного періоду порівняно з початком вважається позитивним, якщо це не перешкоджає нормальному процесу виробництва, не загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів.

Слід зазначити, що вищеперелічені показники можна також обчислювати для окремих видів виробничих запасів (сировина, матеріали, напівфабрикати, куповані вироби тощо).

Матеріальні ресурси, перебуваючи у виробничих запасах, не беруть участь у виробничому процесі, а вкладені в них кошти тимчасово вибувають з обороту. Тому аналіз стану і використання виробничих запасів є особливо актуальним для оцінки оптимальності величини запасів.

3. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів

Використання матеріальних ресурсів підприємства аналізують за такими основними напрямами: аналіз питомих витрат матеріалів і палива; аналіз виходу продукції з одиниці сировини; аналіз витрат сировини, матеріалів, палива на окремих стадіях їх споживання; аналіз використання відходів сировини, матеріалів, палива.

Використання матеріальних ресурсів характеризують показники загальних витрат матеріалів і показники витрат матеріалів на виробництво одиниці продукції. Плановий обсяг матеріальних витрат на виробничі потреби визначають на основі виробничої програми і норм витрат сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції. Фактичні витрати можуть не збігатися з плановими внаслідок відхилення фактичного випуску продукції від планового, а також фактичні витрати сировини, матеріалів, палива на виробництво одиниці продукції від встановленої норми.

Аналіз витрат матеріалів на одиницю продукції здійснюється за показниками норм витрат і питомих витрат. Норма витрат -- це гранично допустима величина витрат сировини, матеріалів, палива на виробництво одиниці продукції конкретного виду за певних умов. Питомі витрати -- це середні витрати, які розраховуються як відношення загального обсягу витрачених матеріалів до кількості виробленої продукції. В деяких галузях замість питомих витрат обчислюють обернений показник -- вихід продукції з одиниці сировини чи матеріалів.

У процесі аналізу використання матеріальних ресурсів оцінюють дотримання норм, порівнюючи фактичні дані за звітний період з нормою; вивчають динаміку питомих витрат шляхом зіставлення питомих витрат звітного і попереднього періодів. При цьому для кількісної характеристики динаміки питомих витрат використовують чотири різні індекси ( І_м).

Якщо один вид матеріалу витрачають на виробництво одного виду продукції, то показник динаміки питомих витрат розраховують за формулою

,

де М₁, М₀ загальні витрати матеріалу відповідно у звітному і попередньому періоді;

ВП₁ ,ВП₀ кількість виробленої продукції відповідно у звітному і попередньому періоді.

Якщо один вид матеріалу витрачають на виробництво кількох видів продукції, то індекс питомих витрат розраховують за формулою

,

де м_і1 ,м_і0 питомі витрати матеріалу на і-й вид продукції відповідно у звітному і попередньому періодах;

ВП_і1 ,ВП_і0 кількість виробленої продукції і-го виду відповідно у звітному і попередньому періодах.

Якщо різні види матеріалів витрачають на виробництво одного виду продукції, індекс питомих витрат розраховують за формулою

,

де м_j1, м_j0 -- питомі витрати j-го матеріалу відповідно у звітному і попередньому періодах;

ц_j0 -- ціна одиниці j-го матеріалу в попередньому періоді;

т -- кількість видів матеріалів.

Якщо різні види матеріалів витрачають на виробництво різних видів продукції, то зміну питомих витрат характеризує індекс:

.

На завершальному етапі аналізу питомих витрат матеріалів вивчають їх структуру, зокрема визначають корисні витрати матеріалів, технологічні відходи і витрати. Корисні витрати -- це чиста маса матеріалу для виготовлення одиниці продукції. Технологічні відходи -- це стружка в процесі обробки металу чи залишки тканини при її розкроюванні, а втрати -- це безповоротно втрачені підприємством матеріали, сировина, паливо при їх транспортуванні чи збереженні.

Для характеристики ефективності використання сировини та матеріалів застосовується система узагальнювальних та часткових показників, розрахунок яких ґрунтується на показнику матеріальних витрат. Це пояснюється тим, що в процесі виробництва готової продукції матеріальні ресурси поступово споживаються, а їх вартість враховується у витратах виробництва як матеріальні витрати.

До узагальнювальних показників належать: прибуток на одну гривню матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріаломісткість, коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва продукції та матеріальних витрат, частка матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів. Методика розрахунку та призначення цих показників наведені у табл.1.1. Вони оцінюють ефективність матеріальних ресурсів підприємством і його структурними підрозділами.

Таблиця 1.1 Узальнювальні показники ефективності використання матеріальних ресурсів

Показник	Методика розрахунку	Призначення
1	2	3
Прибуток на одну гривню матеріальних витрат	Відношення прибутку від реалізації продукції до суми матеріальних витрат	Характеризує прибутковість матеріальних витрат
Матеріаловіддача продукції	Відношення обсягу виробленої продукції до суми матеріальних витрат	Характеризує вихід продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії)
Матеріаломісткість продукції	Показник обернений до матеріаловіддачі	Показує, скільки матеріальних витрат припадає на гривню виробленої продукції
1	2	3
Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва продукції і матеріальних витрат	Відношення темпів зростання валової або товарної продукції до темпів зростання матеріальних витрат	Характеризує у відносному виразі динаміку матеріаловіддачі та фактори її зростання
Частка матеріальних витрату собівартості продукції	Відношення суми матеріальних витрат до собівартості виробленої продукції	Відображає рівень використання матеріальних ресурсів, а також структуру витрат виробництва продукції
Коефіцієнт використання матеріалів	Відношення суми фактичних матеріальних витрат до планових, перерахованих на фактичний випуск продукції	Характеризує рівень економного використання матеріалів у процесі виробництва, їх перевитрати порівняно з нормами

Для детальнішого аналізу використання матеріальних ресурсів користуються частковими показниками, які характеризують споживання окремих складових матеріальних ресурсів (основних і допоміжних матеріалів, палива, енергії тощо.)

Найважливішим серед перелічених показників вважають матеріаломісткість продукції, яку аналізують за такими напрямами: аналіз рівня і динаміки матеріаломісткості продукції за аналізований період; аналіз зміни матеріаломісткості за окремими елементами (сировиномісткість, металомісткість, паливомісткість, енергомісткість тощо); аналіз впливу факторів на зміну матеріаломісткості продукції; аналіз зміни матеріаломісткості найважливіших видів продукції.

В процесі аналізу матеріальних ресурсів особливого значення надають вивченню причин зміни матеріаломісткості продукції. Проводиться такий аналіз на трьох рівнях: а) матеріаломісткість всієї виробленої підприємством продукції; б) матеріаломісткість конкретного виду продукції; в) матеріаломісткість одиниці продукції.

Матеріаломісткість продукції підприємства залежить від суми матеріальних витрат на її виробництво, а також від обсягу і структури виробленої продукції. В свою чергу, на величину матеріальних витрат впливають: кількість і структура виробленої продукції, питомі витрати матеріалів і вартість цих матеріалів, а на обсяг виробленої продукції -- кількість і структура виробленої продукції, а також відпускні ціни на неї.

Аналіз матеріаломісткості окремих видів продукції проводять з метою оцінки її рівня та встановлення причин зміни. До основних причин належать зміна питомих витрат матеріалів, ціни матеріалів і ціни одиниці продукції. [1]

Для аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів існує певна система техніко-економічних показників. Ці показники є диференційованими залежно від особливостей виробництва та окремих видів предметів праці.

У загальному випадку всі ці показники відображають рівень та суму матеріальних витрат, а не суму матеріальних ресурсів. Вони показують вартість матеріальних ресурсів, що використані на виробництво продукції, а рівень їх витрачання -- питому вагу матеріальних витрат у вартості виробленої продукції.

Нормативні витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції, на певну послугу та на певний обсяг випуску продукції є ключовим елементом у системі управління й аналізу використання матеріальних запасів, бо тільки порівняно з ними підприємство може визначити ефективність і доцільність фактичних витрат.

Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів якнайтісніше пов'язаний з дослідженням рівня витрачання матеріальних ресурсів. Отже, завданням аналізу є пошук джерел економії цих ресурсів і зниження матеріаломісткості продукції.

Матеріаломісткість продукції є вартісним показником, який відображає рівень матеріальних витрат (без амортизації) на кожну гривню товарної продукції та розраховується як відношення суми всіх матеріальних витрат до вартості товарної продукції:

,

де М_м -- матеріаломісткість продукції, грн;

К -- обсяг випуску продукції (в одиницях);

Н^п -- норма витрачання n-матеріалу на одиницю продукції (у натуральних вимірниках);

Ц? -- ціна одиниці n-виду матеріалу за період, що його аналізують, грн;

Ц_т -- відпускна ціна одиниці продукції, грн.

Матеріаловіддача продукції (зворотний показник до показника матеріаломісткості) характеризує вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів та розраховується як відношення вартості товарної продукції до суми матеріальних витрат:

,

де М_в -- матеріаловіддача продукції, грн.

Одним із джерел економії матеріальних ресурсів є зниження питомої матеріаломісткості продукції, що відображає рівень використання матеріальних ресурсів на окремий і-вид продукції і розраховується як відношення кількості або вартості витрачених матеріальних ресурсів на окремий і-вид продукції до кількості або вартості виробленої продукції цього виду.

У ході аналізу також необхідно приділити увагу питомій вазі матеріальних витрат у собівартості продукції, яка характеризує рівень використання матеріальних ресурсів за структурою випуску продукції та розраховується як відношення суми матеріальних витрат до повної собівартості продукції.

У процесі виробничої діяльності завжди виникають відхилення фактичних показників від планових. Коефіцієнт споживання матеріалів відображає рівень ефективності фактичного витрачання матеріальних ресурсів та показує економію або перевитрату матеріалів проти встановлених норм. Розрахунок цього коефіцієнта потребує перерахунку планової суми матеріальних витрат на фактичний обсяг виробництва. Цей коефіцієнт обчислюється як відношення фактичних матеріальних витрат до планових, перерахованих на фактичний обсяг випуску та асортимент продукції. Оптимальне значення цього коефіцієнта має бути не більшим за 1.

Відповідно до завдань аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів можна розрахувати й часткові показники матеріаломісткості, які характеризують рівень використання окремих видів матеріальних ресурсів (металомісткість, паливомісткість, сировиномісткість, енергоємність тощо). Такі розрахунки проводяться службою виробничого менеджменту.

Для оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві необхідно також розраховувати такі показники:

- швидкість обороту матеріальних запасів, який обчислюється діленням середнього (за період) залишку матеріальних запасів у грошовому виразі на середнє добове споживання в цьому самому періоді:

,

де Т_о -- швидкість обороту матеріальних запасів, у днях;

-- обсяг запасу n-виду матеріалу на початок періоду (у грошовому виразі);

-- обсяг запасу n-виду матеріалу на кінець періоду (у грошовому виразі);

С_п -- середнє добове споживання n-матеріалу, грн;

- оборотність матеріальних запасів, яка розраховується діленням вартості товарної продукції на середній залишок запасів:

,

де R -- оборотність матеріальних запасів, кількість оборотів.

Слід підкреслити, що в чисельнику зазначається не обсяг реалізації продукції, а обсяг випуску, тому що він показує реальну вартість запасів протягом періоду, що розглядається.

- термін зберігання запасів, який дорівнює відношенню календарної кількості днів у періоді, що розглядається, до оборотності матеріальних цінностей:

Т_з = Т : R,

де Т_з -- термін зберігання матеріальних запасів, днів;

Т -- тривалість періоду, днів;

R -- оборотність матеріальних запасів, кількість оборотів.

Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів за даними показниками проводиться службою фінансового менеджменту або бухгалтерією (аналітичним відділом) і полягає у встановленні тенденцій зміни швидкості обороту запасів за визначений період, зміни оборотності та зміни термінів зберігання з метою виявлення факторів, що спричинили негативний вплив, та розробки заходів щодо використання виявлених резервів.

Якщо в процесі аналізу виявилося, що терміни обороту виробничих запасів зросли, тобто з'явилася тенденція зменшення обсягів виробництва, то необхідно приймати рішення про скорочення надходжень матеріальних ресурсів. Співвідношення між обсягом виробництва та реалізації продукції і величиною матеріальних запасів на кожному підприємстві є різним. Це залежить від характеру комерційної діяльності і цілей підприємства.

Розрахувавши відповідні відхилення, вивчають їх причини, що, як правило, найбільше цікавлять керівників підприємства. У рамках управлінського обліку та аналізу важливими є тільки відхилення від нормативних (планових) витрат.

Наступним етапом аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів є моделювання причинно-наслідкових зв'язків між показниками матеріальних витрат та вартістю виготовленої продукції з метою виявлення відхилень фактичних витрат від нормативних та факторів, що впливають на величину цих відхилень, а також на зміну обсягу виробництва.

У процесі моделювання факторних систем до моделі включають такі фактори, які відображають причинно-наслідковий зв'язок між показниками та є необхідними елементами математичної формули.

Перша факторна модель , яку будують у процесі аналізу використання матеріальних ресурсів, передбачає встановлення причинно-наслідкового зв'язку між матеріаломісткістю продукції та факторами, що впливають на її зміну.

4. Аналіз впливу матеріальних ресурсів на виробничі результати підприємства

Для визначення причин зміни випуску продукції використовують методи факторного аналізу. Факторна модель має вигляд:

,

де ВП -- випуск продукції, од.;

МРп -- матеріальні ресурси, що надійшли на підприємство за звітний період, натур. од.;

ДЗМР -- зміна залишків матеріальних ресурсів за звітний період, натур. од.;

МРв -- відходи сировини і матеріалів, натур. од.;

м -- витрати на одиницю виробленої продукції, натур. од.

Вплив ефективності використання матеріальних ресурсів на обсяг виробленої продукції (ОВП) визначають з різним рівнем деталізації. Факторами першого рівня є зміна матеріальних витрат (МВ) і ефективність їх використання (матеріаловіддача -- м_в ч матеріаломісткість -- м_м). Факторна модель обсягу виробленої продукції може бути наведена у вигляді:

, або .

Для визначення впливу за мультиплікативною моделлю застосовують будь-який метод детермінованого факторного аналізу, а за кратною -- лише метод ланцюгових підстановок або інтегральний метод.

5. Аналіз інтенсивності використання матеріальних ресурсів

виробничий матеріальний матеріаломісткість

У даному курсовому проекті об'єктом дослідження є ВАТ «Львівоблагропромбудпроект». Дослідження використання матеріальних ресурсів полягає у такі етапи:

1. Аналіз інтенсивності використання матеріальних ресурсів;

2. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів;

3. Аналіз оборотних активів за Формою №1 «Баланс».

Під час цих етапів потрібно визначити та проаналізувати такі показники:

а) Коефіцієнт оборотності виробничих запасів;

б) Коефіцієнт закріплення виробничих запасів;

в) Період обороту ресурсів;

г) Матеріаломісткість продукції;

д) Матеріаловіддачу продукції;

е) Аналіз динаміки та структури оборотних активів підприємства за Формою №1 Баланс.

Вихідними даними для розрахунків є фінансова звітність підприємства (Форми №1-5), що подано в додатках до курсового проекту.

Коефіцієнт оборотності виробничих запасів:

,

(тис. грн.)

У попередньому періоді:

У звітному періоді:

Коефіцієнт закріплення виробничих запасів:

,

У попередньому періоді:

У звітному періоді:

Період обороту запасів:

,

У попередньому періоді:

(днів)

У звітному періоді:

(днів).

Для зручності аналізу розрахунки зведемо у табл.2.1.

Таблиця 2.1. Динаміка оборотності матеріальних ресурсів ВАТ «Львівоблагропромбудпроект» за 2004-2005 рр.

Показник	Період	Відхилення
	попередній	звітний	абсолютне , ±	відносне, %
Чистий дохід від реалізації продукції, тис. грн.	66,2	59,8	-6,4	-9,67
Середньорічні залишки виробничих запасів, тис. грн.	9,3	9,3	0	0
Коефіцієнт оборотності виробничих запасів	7,12	6,43	-0,69	-9,69
Тривалість обороту виробничих запасів, днів	50,56	55,99	+5,43	+10,74
Коефіцієнт закріплення виробничих запасів	0,14	0,15	+0,01	+7,14

Аналіз інтенсивності використання матеріальних ресурсів ВАТ «Львівоблагропромбудпроект» свідчить, що швидкість обороту матеріальних ресурсів сповільнилася. Коефіцієнт оборотності матеріальних ресурсів зменшився на 9,69%, що становить 0,69, тобто вони поповнювалися у попередньому періоді більше 7 разів (7,12),а у звітному -- 6,43 разів. Зростання коефіцієнта закріплення матеріальних ресурсів з 0,14 до 0,15 (на 7,14%) свідчить про зростання вартості матеріальних ресурсів, що припадають на одну гривню чистого доходу реалізованої продукції. тривалість обороту матеріальних ресурсів збільшилася більше, ніж на 5 днів (на 10,74%), тобто у попередньому році матеріали трансформувалися у грошові кошти за 50,56 днів, а у звітному -- за 55,99 днів. Сповільнення обороту могло відбутися внаслідок недоліків у системі забезпечення і збуту.

6. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів

Матеріаломісткість продукції:

У попередньому періоді:

У звітному періоді:

Матеріаловіддача продукції:

У попередньому періоді:

У звітному періоді:

Для зручності розрахунки зведемо у табл.2.2.

Таблиця 2.1 Динаміка показників використання матеріальних ресурсів ВАТ «Львівоблагропромбудпроект» за 2004-2005 рр.

Показник	Період	Відхилення
	попередній	звітний	абсолютне , ±	відносне, %
Дохід від реалізації продукції, тис. грн.	70,2	71,7	+1,5	+2,14
Матеріальні витрати, тис. грн..	37,0	92,6	+55,6	+150,0
Матеріаломісткість продукції, коп./грн.	53	129	+76,0	+143,4
Матеріаловіддача продукції, коп./грн.	187,73	77,43	-110,3	-58,75

Аналіз використання матеріальних ресурсів свідчить про зниження ефективності їх використання. У попередньому році матеріаломісткість становила 53 коп./грн., а у звітному 129 коп./грн., тобто використання матеріалів збільшилося на 150,0%, що становить 76 коп. на кожну гривню реалізованої продукції. Відповідно зменшилася матеріаловіддача на 110,3 коп./грн., що становить 58,75%.

Факторний аналіз матеріаломісткості продукції

1. Визначення мети факторного аналізу.

Результативним показником є матеріаломісткість продукції.