Інвестиції та інвестиційний менеджмент у бізнесі
Економічна сутність та класифікація інвестицій - фінансових ресурсів, направлених на збільшення реального капіталу суспільства, на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Поняття, мета, завдання, функції і механізми інвестиційного менеджменту.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.12.2010 |
| Размер файла | 60,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТУВАННЯ
1.1 Економічна сутність та класифікація інвестицій
1.2 Роль інвестицій в забезпеченні ефективного функціонування підприємства
РОЗДІЛ 2. ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ: СУТНІСТЬ ТА РЕЗУЛЬТАТИ
2.1 Основні поняття інвестиційної діяльності
2.2 Суб'єкти інвестиційної діяльності
2.3 Інвестиційні плани та проекти як результат інвестиційної діяльності
РОЗДІЛ 3. МІСЦЕ І ЗНАЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ У БІЗНЕСІ
3.1 Поняття, мета і завдання інвестиційного менеджменту
3.2 Функції і механізм інвестиційного менеджменту
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Існують наступні форми інвестиції:
- кошти;
- паї, банківські депозити, боргові зобов'язання, інші цінні папери;
- нерухомість;
- устаткування, транспортні засоби, товарно-матеріальні цінності;
- майнові права (щодо матеріальних, нематеріальних і фінансових активів) або права користування;
- інформація у будь-якій формі (документованій, електронній);
- знання, навички, досвід і вміння людей, їх ноу-хау. Інвестиційна діяльність за ознакою типу інвестора розподіляється на:
- інвестування недержавними юридичними особами;
- інвестування фізичними особами;
- державне інвестування, яке здійснюється органами влади всіх рівнів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів або позик, займів;
- інвестування державними підприємствами та установами за рахунок власних і позичених коштів;
- іноземне інвестування, яке здійснюється іноземними фізичними та юридичними особами.
Дослідження проблеми інвестиції і інвестування економіки завжди знаходилось у центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро - і макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним із надійніших механізмів соціально-економічних перетворень.
Також інвестиції є джерелом прибутку підприємства.
Мета - вивчення і систематизація використаних джерел, визначення важливості інвестицій і інвестування, а також ролі інвестиційного менеджменту, його функцій і механізму здійснення.
Основні задачі курсової роботи:
1. Розкрити економічну сутність інвестицій, визначити їх важливість в забезпеченні ефективного функціонування підприємства.
2. Дати характеристику інвестиційній діяльності.
3. Ознайомитись з теоретичними основами інвестиційного менеджменту, його функціями і механізмом здійснення.
Об'єкт дослідження - інвестиції як економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату.
Предмет курсової роботи є інвестування як процес вкладення капіталу з метою отримання прибутку або соціального ефекту.
інвестиційний менеджмент фінансовий
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТУВАННЯ
1.1 Економічна сутність та класифікація інвестицій
Економічна діяльність суб'єктів господарювання значною мірою характеризується обсягами та формами інвестицій.
Термін "інвестиція" походить від лат.іnvest, що означає "вкладати". Нині інвестиції -- це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу.
Джерелом приросту капіталу, основним мотивом інвестування є одержуваний прибуток. Обидва процеси -- вкладання капіталу і одержання прибутку -- відбуваються в певному поточному часі, а саме: можна поступово вкладати капітал, а потім одержати прибуток; паралельно вкладати капітал й одержувати прибуток; вкладати капітал з інтервалами, а через деякий час одержати прибуток. У першому випадку прибуток буде одержано одразу після завершення інвестування в повному обсязі; у другому випадку прибуток можливий за умови повного завершення процесу інвестування; у третьому випадку між періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, що залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту [14, ст. 7].
У сучасній зарубіжній літературі термін "інвестування" часто трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). В Україні цей термін ідентифікується з терміном "капітальні вкладення". Інвестиції в цьому разі розглядаються як вкладання у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночас інвестиції можуть спрямовуватись на поповнення обігових коштів, придбання нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау).
Окремі автори, визначаючи термін "інвестиції", вважають, що останні існують тільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися також у будь-якій іншій майновій формі або у формі немайнових активів (досвіду роботи, пакетів програм, інших форм інтелектуальної власності); сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань; виробничого досвіду; права використання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав [13, ст. 6].
Різноманіття понять терміну „інвестиції" в сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі в значній мірі визначається широтою сутнісних сторін цієї складної економічної категорії. Тому для уточнення змісту цієї категорії слід розглянути основні характеристики, що формують її суть.
1. Інвестиції як об'єкт економічного управління. Наочна суть інвестицій безпосередньо пов'язана з економічною сферою її прояву. Інвестиції трактуються всіма дослідниками як економічна категорія, хоча і пов'язана з технологічними, соціальними, природоохоронними і іншими аспектами їх здійснення. Іншими словами, категорія „інвестиції" входить в понятійно-категоріальний апарат, пов'язаний з сферою економічних відносин, економічної діяльності. Відповідно, виступаючи носієм переважно економічних характеристик і економічних інтересів, інвестиції є суб'єктом економічного управління як на мікро-, так і на макрорівні будь-яких економічних систем.
2. Інвестиції як найбільш активна форма залучення накопиченого капіталу в економічний процес. У теорії інвестицій їх зв'язок з накопиченим капіталом (заощадженнями) займає центральне місце. Це визначається сутнісною природою капіталу як економічного ресурсу, призначеного до інвестування. Тільки шляхом інвестування капітал як накопичена цінність залучається до економічного процесу [5, ст. 11].
3. Інвестиції як можливість використання накопиченого капіталу у всіх його альтернативних формах. У інвестиційному процесі кожна з форм накопиченого капіталу має свій діапазон можливостей і специфіку механізмів конкретного використання. Найбільш універсальної з позицій сфери використання в інвестиційному процесі є грошова форма капіталу, яка, проте для безпосереднього застосування в цьому процесі вимагає в більшості випадків його трансформації в інші форми. Капітал, накопичений у формі запасу конкретних матеріальних і нематеріальних благ, готовий до безпосередньої участі в інвестиційному процесі, проте сфера його використання в таких формах має вузько функціональне значення [5, ст. 12].
4. Інвестиції як альтернативна можливість вкладення капіталу в будь-які об'єкти господарської діяльності. Капітал, що інвестується підприємством, цілеспрямовано вкладається у формування майна підприємства, призначеного для здійснення різних форм його господарської діяльності і виробництва різної продукції. При цьому з обширного діапазону можливих об'єктів інвестування капіталу підприємство самостійно визначає пріоритетні форми майнових цінностей (об'єктів і інструментів інвестування), які в обліково-фінансовій термінології носять назву „активи". Іншими словами, з економічних позицій інвестиції можна розглядати як форму перетворення частини накопиченого капіталу в альтернативні види активів підприємства. З позицій можливостей вкладення капіталу у виробництво різних видів продукції інвестиції характеризуються як комбінаторний процес. У комбінації з іншими чинниками виробництва капітал, що інвестується, може бути використаний для випуску як продукції споживчого призначення, так і капітальних товарів у формі засобів і предметів праці (формуючи в останньому випадку відкладене споживання у вигляді запасу реального капіталу) [5, ст. 13].
5. Інвестиції як джерело генерування ефекту підприємницької діяльності. Метою інвестування є досягнення конкретного заздалегідь зумовлюваного ефекту, який може носити як економічний, так і позаекономічний характер (соціальний, екологічний і інші види ефекту). На рівні підприємств пріоритетною цільовою установкою інвестицій є досягнення, як правило, економічного ефекту, який може бути отриманий у формі приросту суми інвестованого капіталу, позитивної величини інвестиційного прибутку, позитивної величини чистого грошового потоку, забезпечення збереження раніше вкладеного капіталу і тому подібне
Досягнення економічного ефекту інвестицій визначається їх потенційною здатністю генерувати дохід. Як джерело доходу інвестиції є одним з найважливіших засобів формування майбутнього добробуту інвесторів. Разом з тим, потенційна здатність інвестицій приносити дохід не реалізується автоматично, а забезпечується лише в умовах ефективного вибору інвестиційних об'єктів (інструментів). Здійснення такого вибору зумовлює одну з важливих функцій інвестиційного менеджменту.
6. Інвестиції як об'єкт ринкових відносин. Використовувані підприємством в процесі інвестицій різноманітні інвестиційні ресурси, товари і інструменти як об'єкт купівлі-продажу формують особливий вид ринку - „інвестиційний ринок", - який характеризується попитом, пропозицією і ціною, а також сукупністю певних суб'єктів ринкових відносин [5, ст. 14].
7. Інвестиції як об'єкт власності і розпорядження. Як об'єкт підприємницької діяльності інвестиції є носієм прав власності і розпорядження. Якщо на первинному етапі інвестування капіталу титул власності і права розпорядження їм були пов'язані з одним і тим же суб'єктом, то у міру подальшого економічного розвитку відбувається поступове їх розділення. Первинне це розділення відбулося у сфері функціонування грошового капіталу, що залучається до інвестиційного процесу (у міру виникнення і розвитку кредитних відносин), а потім і капіталу реального (у міру виникнення і розвитку лізингових відносин). У сучасних умовах підприємство, що використовує різноманітні форми капіталу в інвестиційному процесі, може володіти правами розпорядження без права власності на нього. В цьому випадку права власності і розпорядження капіталом як інвестиційним ресурсом є розділеними в розрізі окремих суб'єктів економіки.
Капітал, що інвестується, як об'єкт власності може виступати носієм всіх форм цієї власності - індивідуальною приватною, колективною приватною, муніципальною, загальнодержавною і тому подібне. Капітал, що інвестується, як об'єкт розпорядження може виступати у всіх дозволених законодавством формах і видах цього розпорядження. Носієм прав розпорядження може виступати при цьому як фінансовий, так і реальний капітал. [5, ст. 15].
8. Інвестиції як об'єкт тимчасової переваги. Процес інвестування капіталу безпосередньо пов'язаний з чинником часу. З позицій цього чинника призначений до інвестування капітал може розглядатися як запас раніше накопиченої економічної цінності з метою можливого її примноження в процесі інвестиційної діяльності, а з іншою, - як задіяний економічний ресурс, здатний збільшити об'єм споживання благ інвестора в будь-якому інтервалі майбутнього періоду [5, ст. 16].
9. Інвестиції як носій чинника ризику. Ризик є найважливішою характеристикою інвестицій, пов'язаною зі всіма їх формами і видами. Носієм чинника ризику інвестиції виступають як джерело доходу в підприємницькій діяльності інвестора. Здійснюючи інвестиції інвестор завжди повинен усвідомлено йти на економічний ризик, пов'язаний з можливим зниженням або неотриманням суми очікуваного інвестиційного доходу, а також можливою втратою (частковою або повною) інвестованого капіталу. Отже, поняття ризик і прибутковість інвестицій в підприємницькій діяльності інвестора взаємозв'язані [5, ст. 17].
10. Капітал як носій чинника ліквідності. Всі форми і види інвестицій характеризуються певною ліквідністю, під якою розуміється їх здатність бути реалізованими при необхідності за своєю реальною ринковою вартістю. Ця здатність інвестицій забезпечує вивільнення капіталу, вкладеного в різноманітні об'єкти і інструменти при настанні несприятливих економічних і інших умов його використання в певній сфері підприємницької діяльності, в окремому сегменті ринку або в задіяному регіоні. Процес вивільнення вкладеного капіталу, що забезпечується його ліквідністю, характеризується терміном „дезінвестиції". Капітал від дезінвестіцій може бути реінвестований в інші об'єкти і інструменти.
Інвестицій відіграють важливу роль у розвитку і функціонуванні підприємства. Розрізняють інвестиції валові та чисті.
Валові інвестиції -- це загальний обсяг інвестування за певний період, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних засобів.
Чисті інвестиції -- це сума валових інвестицій без суми амортизаційних відрахувань у певному періоді.
Динаміка чистих інвестицій характеризує економічний розвиток підприємства, галузі, держави. Якщо сума чистих інвестицій від'ємна, тобто обсяг валових інвестицій менший від суми амортизаційних відрахувань, це свідчить про зменшення обсягу випуску продукції. Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю, це означає відсутність економічного зростання, а якщо сума валових інвестицій перевищує суму амортизаційних відрахувань, то це означає, що економіка розвивається [16, ст. 369].
За об'єктами вкладання коштів (майна) розрізняють інвестиції реальні та фінансові. Під реальними інвестиціями розуміють вкладання коштів (майна) у реальні активи -- матеріальні та нематеріальні (іноді інвестиції в нематеріальні активи, що пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризують як інноваційні). Фінансові інвестиції-- це вкладання коштів у фінансові інструменти (активи), серед яких превалюють цінні папери.
За характером участі в інвестуванні розрізняють інвестиції прямі та непрямі. Пряме інвестування здійснюють інвестори, які безпосередньо добирають об'єкти інвестування та вкладають в них кошти (майно, активи). Як правило, інвестори добре обізнані з об'єктом інвестування і знають механізми інвестування. Непрямі інвестиції здійснюють інвестиційні чи фінансові посередники. Оскільки не всі інвестори мають необхідну кваліфікацію для ефективного добору об'єктів інвестування та управління інвестиціями, то певна їх частина купує цінні папери, які випускають інвестиційні та фінансові посередники. Зібрані кошти посередники вкладають у найефективніші, на їхній погляд, об'єкти інвестування, керують ними, а потім розподіляють одержаний прибуток між своїми клієнтами -- інвесторами [14, ст. 10].
За періодом інвестування інвестиції поділяють на коротко- та довгострокові. Короткострокові інвестиції здійснюють на період до одного року. До них належать короткострокові депозитні вклади, придбання короткострокових ощадних сертифікатів. Довгострокові інвестиції здійснюють на період понад рік. Великі інвестиційні компанії розподіляють їх на чотири види: до двох років; від двох до трьох років; від трьох до п'яти років; понад п'ять років.
За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні та спільні. Приватні інвестиції здійснюють фізичні особи, а також юридичні особи з приватним капіталом, державні--державні та місцеві органи влади, державні (казенні) підприємства з бюджетних і позабюджетних фондів, власних і позичкових коштів, іноземні --фізичні та юридичні особи іноземних держав, спільні--суб'єкти певної держави та іноземних держав.
За регіональною ознакою розрізняють інвестиції в державі та поза її межами. Внутрішні інвестиції здійснюють в об'єкти інвестування в межах держави, а іноземні--поза її межами. До іноземних інвестицій належить також придбання різних фінансових інструментів інших держав -- акцій іноземних компаній, облігацій інших держав тощо.
Наведена класифікація інвестицій відображає їх найістотніші ознаки. У наукових джерелах зустрічаються також інші класифікації [16, ст. 370].
У країнах із розвиненою ринковою економікою прийнято розуміти під інвестиціями використання капіталу в основному у двох напрямках:
1. Реальні інвестиції (real investment) -- вкладення в матеріальні активи, основними різновидами яких є:
- вкладення в основні фонди з довгими термінами амортизації (fixes capital investment);
- інвестиції у товарно-матеріальні запаси (inventore investment);
- сумарне вкладання у виробничі фонди, включаючи земельну ділянку (total plant investment).
2. Фінансові інвестиції (portofolio investment, financial investment): інвестиції у цінні папери (акції, облігації тощо).
Таким чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату.
1.2 Роль інвестицій в забезпеченні ефективного функціонування підприємства
Проведений огляд найбільш істотних характеристик інвестицій підприємства показує наскільки багатоаспектною і складною з теоретичних і прикладних позицій є ця економічна категорія. При цьому всі розглянуті характеристики, що відображають особливості інвестицій підприємства, тісно взаємозв'язані і вимагають комплексного віддзеркалення при визначенні їх економічної суті. З урахуванням розглянутих основних характеристик економічна суть інвестицій підприємства в найбільш узагальненому вигляді може бути сформульована таким чином:
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рисунок 1.1. Роль інвестицій в забезпеченні ефективного функціонування підприємства.
Інвестиції підприємства є вкладенням капіталу у всіх його формах в різні об'єкти (інструменти) його господарської діяльності з метою отримання прибутку, а також досягнення іншого економічного або позаекономічного ефекту, здійснення якого базується на ринкових принципах і пов'язане з чинниками часу, ризику і ліквідності.
У системі забезпечення ефективного функціонування підприємства інвестиції грають важливу роль. Про це дає представлення рис. 1.1.
З приведеної схеми видно, що здійснення інвестицій є найважливішою умовою вирішення практично всіх стратегічних і значної частини поточних завдань розвитку і забезпечення ефективної діяльності підприємства.
Отже, інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект:
- кошти;
- паї, банківські депозити, боргові зобов'язання, інші цінні папери;
- нерухомість;
- устаткування, транспортні засоби, товарно-матеріальні цінності;
- майнові права (щодо матеріальних, нематеріальних і фінансових активів) або права користування;
- інформація у будь-якій формі (документованій, електронній);
- знання, навички, досвід і вміння людей, їх ноу-хау. Інвестиційна діяльність за ознакою типу інвестора розподіляється на:
- інвестування недержавними юридичними особами;
- інвестування фізичними особами;
- державне інвестування, яке здійснюється органами влади всіх рівнів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів або позик, займів;
- інвестування державними підприємствами та установами за рахунок власних і позичених коштів;
- іноземне інвестування, яке здійснюється іноземними фізичними та юридичними особами.
РОЗДІЛ 2. ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ: СУТНІСТЬ ТА РЕЗУЛЬТАТИ
2.1 Основні поняття інвестиційної діяльності
Поточний стан економіки визначається діяльністю господарюючих суб'єктів, майбутній - обсягами інвестицій у виробництво.
У процесі виготовлення продукції та надання послуг зношуються основні фонди підприємств: будівлі, споруди, машини, обладнання. Для їх відновлення нагромаджується амортизаційний фонд. Обсяг амортизаційних фондів підприємств, нарахований за певний період часу, визначає обсяг коштів, необхідних для простого відновлення зношених основних фондів. Основні фонди підприємств відновлюються у процесі інвестиційної діяльності. Якщо обсяг інвестицій дорівнює обсягу амортизаційного фонду, відбувається просте відновлення.
Розподіл валового внутрішнього продукту (ВВП) на фонд споживання та фонд нагромадження є важливою макроекономічною пропорцією національної економіки. Від того, яку частину ВВП країна витрачає на створення матеріально-технічної та фінансової бази нових виробництв товарів та послуг, залежать майбутні обсяги ВВП та відповідно добробут населення. Реалізація фонду нагромадження важливий напрям інвестиційної діяльності [12, ст. 13].
Закон України від 18.09.91 р. "Про інвестиційну діяльність" визначає інвестиції як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та іншої діяльності, внаслідок чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:
- кошти, цільові банківські вклади, паї. Акції та інші цінні папери;
- рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
- майнові права, що випливають з авторських прав, досвіду та інтелектуальних цінностей;
- права користування землею, водою, природними ресурсами;
- сукупність технічних та економічних знань у формі документації, навичок, виробничого досвіду, необхідних для організації виробництва товарів та послуг, але не запатентованих (ноу-хау) [14, ст. 14].
У відповідності до Закону України від 18.09.91 р. «Про інвестиційну діяльність» інвестиційна діяльність визначена як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій. Вона здійснюється на основі:
- інвестування, яке здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, а також громадськими та релігійними організаціями;
- державного інвестування, яке здійснюється органами влади та управління України, а також державними підприємствами та установами;
- іноземного інвестування, яке здійснюється іноземними державами, юридичними та фізичними особами;
- спільного інвестування, яке здійснюється громадянами та юридичними особами України та інших держав [7, ст. 13].
Інвестор це суб'єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення та вкладає власні, позичені й залучені кошти в об'єкти інвестування.
Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути державні органи влади, фізичні та юридичні особи України та інших держав.
Об'єктом інвестиційної діяльності є майно в різних формах, на яке витрачено інвестиції та яке використовується для отримання прибутку: основні та оборотні кошти, цінні папери, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права.
Комплекс підприємств і установ, продукція чи послуги яких сприяють реалізації інвестиційної діяльності, становить інвестиційний комплекс країни. До нього належать:
- підприємства будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів, машинобудування;
- проектні організації та установи:
- фінансові посередники інвестиційні банки, компанії, фонди:
- органи державного управління, що регулюють функціонування суб'єктів інвестиційної діяльності;
- інфраструктура фондового ринку [12, ст. 14].
Інвестиційна діяльність часто розглядається як інвестиційний процес, стадіями якого є:
- мотивація інвестиційної діяльності;
- прогнозування та програмування інвестицій;
- обґрунтування доцільності інвестицій;
- страхування інвестицій;
- державне регулювання інвестиційного процесу;
- планування інвестицій;
- фінансування інвестиційного процесу;
- проектування та ціноутворення;
- забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами;
- освоєння інвестицій;
- підготовка до виробництва продукції;
- попередня здача в експлуатацію;
- кінцева здача об'єкта в експлуатацію.
Звичайно, інвестиційний процес розпочинається з мотивації інвестиційної діяльності. Основним мотивом такої діяльності є надлишок певних коштів у суб'єкта господарювання або приватної особи, яких не влаштовують відсотки за банківськими депозитами. Інвестор, що є власником цих нагромаджень (збережень), прагне придбати на інвестиційному ринку фінансові активи або інвестиційні товари (реальні активи), тобто здійснити інвестиції.
При виборі об'єкта інвестування проводиться низка передінвестиційних досліджень: вивчаються всі інвестиційні ризики, проводяться маркетингові дослідження, оцінюються напрямки інвестування. Обґрунтування доцільності інвестицій потребує розгляду якомога більшої кількості інвестиційних проектів із метою вибору найкращого. Звичайно, в цій справі інвестору допомагають інші учасники (посередники) інвестиційного процесу.
Для інвестування, як правило, не вистачає власних коштів інвестора і тому він прагне одержати позичковий, або залучений капітал, тобто використати інші джерела фінансування, крім власних. Визначення джерел фінансування (інвестиційних ресурсів), обґрунтування їх структури передує інвестуванню, воно необхідне для переконання й залучення до проекту інших учасників інвестиційного процесу.
Ресурсне забезпечення об'єкту інвестування здійснюється також за допомогою інших учасників інвестиційної діяльності, як правило, на контрактних засадах.
Освоєння інвестицій означає їх капіталізацію, тобто створення фінансових та реальних активів. Уведенням в експлуатацію не закінчується реалізація інвестиційного проекту. У процесі експлуатації проект потребує нових інвестицій для підтримки виробництва і його розвитку, таким чином, починається знову процес передінвестиційних досліджень [7, ст. 13].
2.2 Суб'єкти інвестиційної діяльності
Суб'єктами (інвесторами та учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори -- суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців. А також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій, як виконавці замовлень, або на підставі доручення інвестора [1, ст. 5].
Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 р. № 1560 - XII визначено основні права суб'єктів інвестиційної діяльності. Зокрема, всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності. Інвестор самостійно визначає цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності. У тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. За рішенням інвестора права володіння, користування та розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.
Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів та позичок.
Інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торгівельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
Інвестор також має право на придбання необхідних йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін [1, ст. 7].
Визначено Законом і обов'язки суб'єктів інвестиційної діяльності:
1. Інвестор у випадках і порядку, встановлених законодавством України, зобов'язаний:
- подати фінансовим органам декларацію про обсяги й джерела здійснюваних ними інвестицій;
- одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво;
- одержати висновок експертизи інвестиційних проектів щодо додержання технологічних, санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних та архітектурних вимог.
2. Суб'єкти інвестиційної діяльності зобов'язані:
- додержувати державних норм та стандартів:
- виконувати вимоги державних органів та посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції:
- подавати в установленому порядку бухгалтерську та статистичну звітність;
- не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати усі вимоги антимонопольного регулювання [1, ст. 8].
Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути виробничо-господарські утворення, держава через свої інституції, фінансові установи, а також інші функціональні учасники.
Зокрема, до виробничо-господарських утворень відносять:
1. Акціонерні товариства -- це товариства, які мають статутний фонд, поділений на певну кількість акцій. Акціонерне товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть відповідальність пропорційно до кількості акцій, що їм належать. Статут товариства складається з не менше ніж 1250 мінімальних заробітних плат. Воно може бути відкритим або закритим. У свою чергу, закрите може бути реорганізоване у відкрите шляхом перереєстрації акцій.
2. Товариства з обмеженою відповідальністю -- це товариства, статутний фонд яких повинен становити не менше 625 мінімальних заробітних плат. Статутний фонд поділяється на частки, розмір яких визначено установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах своїх внесків або пропорційно до них. Зміна вартості майна, а також додаткові внески учасників не впливає на розмір їх частки у статутному фонді.
3. Товариства з додатковою відповідальністю -- це товариства, статутний фонд яких поділяється на частки, що належать учасникам. Учасники відповідають за боргами товариства пропорційно до своїх внесків, а в разі нестачі коштів -- додатковим майном, що належить всім учасникам товариства. Граничний розмір відповідальності визначено установчими документами [7, ст. 16].
4. Повні товариства -- це товариства, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть колективну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном;
5. Командитні товариства -- це підприємства, в якому один або більшість учасників несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, і водночас відповідальність одного або більше учасників обмежується вкладом у майно товариства [16, ст. 18]. Перші несуть солідарну відповідальність за боргами товариства і здійснюють управління справами командитного товариства. Сукупний розмір внесків других учасників у майні товариства обмежується 50% статутного фонду і в разі ліквідації товариства їхні внески повертають у першу чергу.
Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути і виробничо-господарські угруповання, які створюються у вигляді холдінгових компаній, промислово-фінансових груп, концернів тощо з метою поєднання своїх капіталів для спільної інвестиційної діяльності.
Холдингова компанія - компанія, суть діяльності якої полягає в придбанні юридичними особами контрольних пакетів акцій різних компаній та здійснення контролю над такими юридичними особами як пов'язані особи. У світовій практиці існує два типи холдінгів:
- чистий холдинг, при якому головна компанія виконує тільки функції управління й контролю за діяльністю дочірніх підприємств;
- холдинг, при якому головна компанія, крім функцій управління та контролю, займається також спільно з дочірніми компаніями підприємницькою діяльністю.
Холдинги бувають галузеві, міжгалузеві, транснаціональні [7, ст. 17].
Фінансово-промислова група - тип корпоративного об'єднання, в якому беруть участь підприємства й організації, пов'язані майновими, фінансовими, виробничо-технологічними й управлінськими відносинами; диверсифікована багатофункціональна структура, утворена в результаті об'єднання капіталів підприємств, кредитно-фінансових, інвестиційних інститутів, інших організацій з метою максимізації прибутку, підвищення ефективності виробничих і фінансових операцій; група фінансово взаємозалежних підприємств і спеціалізованих фінансових інститутів, створена з метою вирішення спільних завдань.
Фінансово-промислові групи функціонують як самостійні організації, що поєднують банки, промислові підприємства, торговельні організації, науково-технічні заклади і заклади вищої освіти [11, ст. 43].
Активним учасником інвестиційної діяльності є держава. Вона бере участь в інвестиційному процесі як прямо через державний сектор економіки, так і побічно, через свої інституції: органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, Національний банк, Фонд держмайна та Державний антимонопольний комітет Міністерство фінансів України та інші.
Держава здійснює інвестування тих галузей і виробництв, продукція яких має загальнонаціональний характер, а при активізації інвестиційної діяльності вона може інвестувати кошти також у розвиток виробництв, доцільність яких обґрунтовується необхідністю прискореного розвитку економіки.
До форм побічного впливу держави на інвестиційну діяльність можна віднести наступні: державне кредитування, державні позики, роздержавлення та приватизацію, податкове регулювання, амортизаційну політику, ліцензування й квотування, антимонопольні заходи, стандартизацію та інше. Засоби непрямого впливу держава реалізує через свої інституції як учасник інвестиційного процесу. Держава здійснює захист національного ринку шляхом митної та податкової політики, тим самим заохочує розвиток національного виробництва, експорт товарів, прагне залучити іноземні інвестиції [7, ст. 18].
Дійовими суб'єктами інвестиційного процесу є фінансові установи - банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інститути спільного інвестування та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.
На інвестиційному ринку ці установи можуть виконувати такі функції як:
- випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування;
- довірче управління фінансовими активами;
- залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;
- фінансовий лізинг;
- надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту;
- надання гарантій та поручительств;
- переказ грошей;
- послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; торгівля цінними паперами;
- факторинг.
Зокрема, банки в інвестиційному процесі поряд із традиційними функціями кредитно-розрахункового та касового обслуговування, депозитними операціями значно розширюють свою діяльність через запровадження операцій з цінними паперами, зокрема, виконують функції депозитаріїв та незалежних реєстраторів цінних паперів акціонерних товариств; інвестиційного кредитування; проектного фінансування; довірчих операцій; обслуговування іноземної інвестиційної діяльності [7, ст. 19].
Також активізувалась діяльність кредитних спілок -- неприбуткових організацій, заснованих фізичними особами на кооперативних засадах із метою задоволення потреб їх членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитні спілки надають своїм членам кредити; залучають на договірних умовах внески (вклади) на депозитні рахунки; виступають поручителем виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами та інші фінансові послуги [7, ст. 19].
Активними суб'єктами інвестиційної діяльності є також інститути спільного інвестування (ІСІ), до яких відносять корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, які провадять діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів із метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.
Інститути спільного інвестування залежно від порядку здійснення їх діяльності можуть бути:
- відкритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами).
- інтервального типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік.
- закритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язань щодо викупу цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) до моменту його реорганізації або ліквідації.
Інститут спільного інвестування може бути також строковим або безстроковим.
Строковий створюється на певний строк, встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого зазначений ІСІ ліквідується або реорганізується. Безстроковий ІСІ створюється на невизначений строк. ІСІ закритого типу може бути лише строковим.
Інститут спільного інвестування може бути диверсифікованого й недиверсифікованого виду. Зокрема, інститут вважається диверсифікованим, якщо він одночасно відповідає таким вимогам:
- кількість цінних паперів одного емітента в активах ІСІ не перевищує 10 відсотків загального обсягу їх емісії;
- сумарна вартість цінних паперів, що становлять активи ІСІ в кількості, більшій, ніж 5 відсотків загального обсягу їх емісії, на момент їх придбання не перевищує 40 відсотків вартості чистих активів ІСІ;
- не менш як 80 відсотків загальної вартості активів ІСІ становлять грошові кошти, ощадні сертифікати, облігації підприємств та облігації місцевих позик, державні цінні папери, а також цінні папери, що допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі.
Інститути спільного інвестування, які не мають усіх ознак диверсифікованого, є недиверсифікованими [7, ст. 20].
Крім фінансових установ, активними суб'єктами інвестиційної діяльності є функціональні учасники, до яких належать:
- Фірми -- девелопери -- юридичні особи, які беруть на себе функції з повної реалізації капіталу, що інвестується. Такі фірми самостійно здійснюють пошук найвигіднішого місця вкладання коштів інвестора, розробку проекту, його фінансування, реалізацію та введення в експлуатацію. Окремі функції з реалізації проекту в цілому чи його окремого етапу може брати на себе проект-менеджер (керівник проекту), який залучається спеціально на період реалізації інвестиційного проекту.
- Фірми - ріелтери -- це фірми посередники з торгівлі нерухомістю. Вони працюють не лише за угодами з продавцями нерухомості, а й визначають інвесторам економічну доцільність придбання тих чи інших готових будівель, споруд чи незавершених будівельних об'єктів.
- Інжиніринго -- консалтингові фірми -- це фірми. Які займаються розробкою на договірних засадах різного роду документації -- інформаційної, науково-технічної, проектно-кошторисної та інших. За замовленням окремого інвестора інжиніринго - консалтингові фірми виконують також техніко-економічне обґрунтування проекту, розробляють бізнес-план, здійснюють моніторинг проекту, авторський та технічний нагляд при його виконанні, організовують та проводять тендерні торги.
- Будівельні фірми -- виконують весь комплекс робіт за інвестиційним проектом (проектно-кошторисні, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні) та здають інвестору готовий об'єкт «під ключ».
- Аудиторські фірми -- виконують в інвестиційному процесі функції перевірки фінансово-господарської діяльності як самого інвестора так і інших його партнерів. Аудитори дають оцінку активів та пасивів балансів фірми, розраховують показники ліквідності балансу, здійснюють оцінку інвестиційних якостей цінних паперів, оцінку капіталу самого інвестора та його акціонерів [7, ст. 21].
2.3 Інвестиційні плани та проекти як результат інвестиційної діяльності
Під інвестиційним проектом слід розуміти сферу діяльності з утворення або зміни технічної, економічної або соціальної систем, а також розробку нової структури управління або програми науково-дослідних робіт.
Найчастіше на практиці інвестиційний проект -- це об'єкт реального інвестування, який може бути представленим у вигляді:
1. Інвестицій у підвищення ефективності виробництва. Їх метою є, перш за все, створення умов для зниження витрат фірми за рахунок більш досконалого обладнання, навчання персоналу або переміщення виробничих потужностей в регіони з більш вигідними умовами виробництва.
2. Інвестицій у розширення виробництва. Завданням такого виду інвестування є розширення можливостей випуску товарів для ринків, що раніше сформувалися, в рамках уже існуючих виробництв.
3. Інвестицій у створення нових підприємств. Такі інвестиції забезпечують створення зовсім нових підприємств, які будуть випускати товари, що раніше не виготовлялися фірмою, або дозволять фірмі вжити спробу виходу з товарами, що раніше вже випускалися, на нові для неї ринки.
4. Інвестицій заради задоволення вимог державних органів управління. Цей різновид інвестиції стає необхідним у тому разі, коли фірма опиняється перед необхідністю задовольнити вимоги властей в частині або екологічних стандартів, або безпеки продукції, або інших умов діяльності, які не можуть бути забезпечені лише за рахунок удосконалення менеджменту.
Зважаючи на таку класифікацію, інвестиційний проект може існувати у формі:
- нульового проекту, який передбачає утворення нового виробництва;
- реконструкції -- впровадження передових технологій без зміни профілю підприємства;
- розширення або реабілітація (перепрофілювання) діючого підприємства.
Незалежно від виду та форми, змістом реальних інвестиційних проектів є -- заходи щодо проектування, будівництва, придбання технології та обладнання, підготовку кадрів тощо, направлених на утворення нового або модернізацію діючого виробництва товарів (продукції, робіт, послуг) з метою одержання економічної вигоди. Це не лише система організаційно-правових та розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення яких-небудь дій, але й заходи (діяльність), які передбачають їх виконання для досягнення конкретних цілей [7, ст. 165].
Далі під інвестиційним проектом розуміється письмовий документ, де викладено мету, методи реалізації, опис об'єкта інвестування, фінансову доцільність інвестиції. Такий проект потрібний як для власних цілей інвестора, гак і для ознайомлення з намірами інвестора всіх можливих заінтересованих сторін: партнерів, банків, майбутніх споживачів.
Інвестиційний проект має типовий зміст, що поділяється на слідуючи розділи.
Розділ 1. Короткий опис
Це стислий (до 4 сторінок) конкретний виклад суті проекту (мета, обсяг інвестиційних витрат, технологія виробництва, доходи, окупність, ефективність, характер продукції, реальність збуту) [13, ст. 287].
Розділ 2. Продукція:
- Опис товарів (чи послуг), що мають вироблятися: їх відмінність від типової продукції, що є на ринку;
- Характеристика якості продукції, обґрунтування конкурентоспроможності;
- Гарантійне обслуговування продукції;
- Умови (патент, авторські права) технічної захищеності продукції.
Розділ 3. Ринок та організація збуту продукції:
- Обґрунтування прогнозованої ціни продукції чи послуг;
- Обсяги можливої реалізації продукції;
- Споживачі продукції (юридичні та фізичні особи);
- Порівняння з продукцією конкурентів на ринку;
- Аналіз конкурентного середовища (фірми-виробники. Якість продукції, ціни, потенційний обсяг ринку);
- Стратегія маркетингової діяльності (організація реклами, витрати на рекламу, ціноутворення, можливості стимулювання продажу, формування іміджу продукції та фірми в цілому) [12, ст. 285].
Розділ 4. Виробничий план (обсяг і структура виробництва товарів і послуг):
- Номенклатура продукції та послуг;
- Обсяг продажу;
- Календарний графік обсягу виробництва (за кварталами) на наступні два-три роки. Що розроблюється щомісяця або в тижневому режимі;
- Забезпеченість виробництва матеріально-технічними ресурсами (номенклатура, кількість, ціна, загальні витрати, постачальники, можливість отримання, договори на постачання);
- Система контролю якості продукції;
- Місця та умови зберігання матеріально-технічних ресурсів; умови зберігання готової продукції;
- Вплив на зовнішнє середовище й витрати на дотримання вимог
щодо цього, засоби утилізації відходів.
Розділ 5. Персонал та соціально-трудові питання:
- Організаційна схема управління підприємством, перелік усіх підрозділів та характер взаємодії (технологічної чи інформаційно-функціональної);
- Керівники. Їхня службова характеристика та об'єктивні дані про них;
- Штатний розпис, посадові обов'язки, вимоги до кваліфікації та спеціальності працівників, розподіл відповідальності;
- Посадовий оклад або прогнозований рівень заробітної плати персоналу;
- Погреба в навчанні персоналу, періодичність і обсяги витрат на підвищення кваліфікації працівників;
- Умови стимулювання праці, особливо керівних працівників усіх рівнів [16, ст. 383].
Розділ 6. Організаційний план (опис питань, пов'язаних з реалізацією інвестицій):
- Обсяги та структура інвестиційних витрат;
- Кошторис витрат;
- Технічна база підприємства, приміщення, технологія виробництва;
- Джерела фінансування інвестицій;
- Обсяг і структура основних фондів;
- Юридична форма підприємства, форма власності на основні фонди.
Розділ 7. Фінансовий план:
- Витрати на виробництво товарів і послуг;
- Очікувані у прогнозованому періоді обсяги реалізації продукції та послуг;
- Обсяги надходжень і витрат підприємства;
- Зведений баланс активів і пасивів підприємства (за формою бухгалтерського балансу підприємства);
- Обсяги та напрями використання прибутку;
- Порядок фінансування та обсяги позик, потрібних для реалізації проекту;
- Терміни та графік повернення позик;
- Пропозиції щодо умов можливої угоди на одержання потрібної позики та порядок розрахунків за фінансовими зобов'язаннями [14, ст. 289]
Розділ 8. Оцінювання ризику та заходи для страхування:
- Опис проблем, що можуть виникнути під час реалізації проекту
та вплинути на його очікувану прибутковість;
- Аналіз залежності результатів інвестування від окремих факторів, урахованих у розрахунку ефективності проекту;
- План можливих дій з нейтралізації негативних факторів або своєчасного страхування від наслідків негативних дій;
- Оцінювання ефективності інвестицій в умовах можливого найсприятливішого та найнесприятливішого розвитку подій, розподіл ймовірностей успішного здійснення інвестиційних намірів інвесторів, побудова інтервалів та меж задовільного розвитку запроектованих подій.
Розділ 9. Управління реалізацією інвестиційного проекту.
- Календарний план виконання робіт (початок, завершення, загальний час до завершення етапу, послідовність етанів);
- Організація моніторингу за відхиленням від плану робіт;
- Плани та організація подолання можливих відхилень від планових орієнтирів;
- Критерії прийняття рішення про вихід з проекту та мінімізації збитків [12, ст. 286].
Розділ 10. Економічна ефективність: розрахунок загальної прибутковості проекту, чистої зведеної вартості, рентабельності, терміну окупності інвестицій, співвідношення доходів і витрат [12, ст. 291].
Якість і обґрунтованість інвестиційного проекту не тільки визначають об'єкт інвестування, а й свідчать про кваліфікацію та обізнаність розробника проекту, рівень управління та планування роботи підприємства. Розроблюється такий проект методом аналізу та прогнозування роботи підприємства.
Після проведення усіх досліджень, які передують прийняттю інвестиційного рішення, необхідно скласти певний підсумковий документ, який дозволить інвестору та підприємцю не лише прийняти, а й зафіксувати, що і коли належить зробити, щоб виправдалися сподівання на ефективність проекту. Для цього складається бізнес-план, який є головним інструментом для відбиття підприємницької ідеї.
Бізнес-план -- це стандартний документ, у якому детально обґрунтовуються концепція призначеного для реалізації реального інвестиційного проекту і наводяться основні його технічні, економічні, фінансові та соціальні характеристики. Він описує основні аспекти майбутнього проекту, аналізує всі проблеми, на які проект може натрапити, а також визначає способи їх вирішення. Таким чином, бізнес-план інвестиційного проекту дає можливість з'ясувати життєздатність проекту за умов ринкової конкуренції, містить орієнтири подальшого розвитку підприємства, а також є підставою для отримання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів [7, ст. 173].
Розробляючи бізнес-план варто враховувати певні вимоги до його форми. Зокрема:
- Чітка структуризація документу. В міжнародній практиці прийняті певні вимоги, яким має відповідати даний документ, і зокрема, є ряд обов'язкових розділів, присвячених конкретним аспектам інвестиційного проекту.
- Достовірність інформації, яка наводиться в бізнес-плані та обґрунтованість економічних показників. Усі показники, як кількісні так і якісні, що знаходяться в бізнес-плані, мають бути ретельно звірені з документами, з яких вони одержані. Для усіх економічних показників необхідні документальні підтвердження, розрахунки та обґрунтування.
- Наочність матеріалу, що подається. Бізнес-план має включати схеми, таблиці, графіки, діаграми тощо, це має полегшити розуміння найважчих моментів документу.
- Якість оформлення. Бізнес-план має бути найкращим чином оформленим, як із точки зору викладу матеріалу, так і по відношенню до помилок та виправлень.
- Обсяг бізнес-плану. Як правило, обсяг бізнес-плану залежить від обсягу інвестицій, проте на практиці вважається оптимальним обсяг у межах 40-50 сторінок. Крім того, бізнес-план може містити і додатки, обсяг яких не регламентується [7, ст. 174].
З урахуванням цих вимог, структура бізнес-плану інвестиційного проекту може мати такий вигляд (табл. 2.1).
Таблиця 2.1. Структура бізнес-плану інвестиційного проекту [7, ст. 175]
|
Розділ |
Зміст інформації у даному розділі |
|
|
1 |
2 |
|
|
1. Резюме |
- назва й адреса підприємства - засновники - статус та мета проекту - вартість проекту - потреба у фінансах |
|
|
2. Аналіз галузі, де реалізується проект |
- поточна ситуація та тенденції розвитку в галузі - напрями та завдання діяльності проекту |
|
|
3. Характеристика продукції (послуг) |
- види продукції (послуг) та їх якісні показники |
Подобные документы
Економічна сутність та класифікація інвестицій. Інвестиційна діяльність: сутність та результати. Інвестиційні плани та проекти як результат інвестиційної діяльності. Місце і значення інвестиційного менеджменту у бізнесі, його поняття, мета та завдання.
курсовая работа [64,5 K], добавлен 23.08.2010Економічна сутність інвестицій та динаміка інвестування. Сутність, мета і завдання інвестиційного менеджменту. Основні поняття інвестиційної діяльності та стадії інвестиційного процесу. Регулювання інвестиційної діяльності державними органами в Україні.
курсовая работа [83,8 K], добавлен 09.01.2009Мета, завдання та функції інвестиційного менеджменту. Аналітичне дослідження діяльності ТОВ "Бердичівський пивоварний завод". Пропозиції з покращення управління інвестиційною діяльністю на заводі. Стан охорони праці на робочому місці у відділі економіки.
дипломная работа [314,6 K], добавлен 24.03.2013Організація як об'єкт управління. Основні види ресурсів організації. Загальна системна модель організації. Горизонтальний та вертикальний поділ праці. Чотири основних функції менеджменту. Основні складові менеджменту. Спільні ознаки діяльності менеджера.
презентация [345,6 K], добавлен 20.05.2011Поняття про менеджмент та його складові, внутрішня структура та закономірності реалізації на сучасному підприємстві. Історія розвитку та наукові школи. Особливості формування системи менеджменту у ветеринарній медицині, головні функції управлінців.
презентация [424,5 K], добавлен 17.03.2014Початок процесу розробки сучасної теорії фінансів. Зміст сучасних теорій корпоративного управління. Інвестиційні стратегії підприємств для додаткового проникнення залучуваного капіталу. Характеристика функцій інвестиційного менеджменту в розрізі груп.
реферат [36,9 K], добавлен 30.11.2011Означення термінів "менеджмент" і "управління". Функції виробничого і фінансового менеджментів та маркетингу. Задачі діалектичного, конкретно-історичного, аналітичного, балансового, експертного, економіко-математичних і соціологічних методів дослідження.
контрольная работа [30,3 K], добавлен 08.04.2013Суть і сфери менеджменту, розвиток вітчизняної управлінської думки. Зміст та завдання управління трудовими ресурсами. Економічна ефективність заходів у вдосконаленні управління сільськогосподарських підприємств. Технологія розробки рішень в управлінні.
контрольная работа [1,1 M], добавлен 24.10.2013Суб’єкти та об’єкти, мета податкового менеджменту. Програма створення державної комп'ютеризованої системи моніторингу сплати податків, зборів. Менеджмент роботи з платниками податків і зборів. Сукупність прийомів і методів організації податкових відносин.
реферат [31,4 K], добавлен 10.11.2012Мета, задачі та функції фінансового менеджменту, механізм його реалізації. Оптимізація грошового обороту і підтримання постійної платоспроможності підприємств. Структура фінансової служби підприємства та стратегічні цілі фінансового менеджменту.
реферат [23,3 K], добавлен 25.09.2009
