В умовах ринкових відносин велика роль показників рентабельності продукції, що характеризують рівень прибутковості (збитковості) її виробництва. Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності установи. Вони характеризують відносну прибутковість установи, вимірювану у відсотках до витрат чи засобів капіталу з різних позицій. Функціонування установи залежить від його здатності приносити необхідний прибуток. При цьому варто мати на увазі, що керівництво має значну волю в регулюванні величини фінансових результатів. Так, виходячи з прийнятої фінансової стратегії, установа має можливість чи збільшувати зменшувати величину балансового прибутку за рахунок вибору того чи іншого способу оцінки майна, порядку його списання, установлення терміну використання і за рахунок зменшення інших операційних витрат.

Особлива увага варто приділити аналізу збитків, що утворилися. Кожна стаття збитків, повинна бути докладно розглянута з виявленням всіх обставин, при яких утворилися ці збитки. При цьому необхідно перевірити правильність списання сум у збиток. Аналіз збитків закінчується висновками і розробкою конкретних заходів щодо ліквідації отриманих збитків і недопущенню їх надалі. До питань облікової політики, що визначає величину фінансового результату діяльності підприємства, у першу чергу, відносяться наступні:

o вибір способу нарахування амортизації основних засобів;

o вибір методу оцінки матеріалів, відпущених і витрачених на виробництво продукції, робіт, послуг;

o порядок віднесення на собівартість реалізованої продукції окремих видів витрат (шляхом безпосереднього їхнього списання на собівартість у міру здійснення чи витрат за допомогою попереднього утворення резервів майбутніх витрат і платежів);

o склад витрат, віднесених безпосередньо на собівартість конкретної продукції;

o склад непрямих (накладних) витрат і способів їхнього розподілу й ін.

Цілком зрозуміло, що установа, раз вибравши той чи інший спосіб формування собівартості реалізованої продукції і прибутку, буде дотримувати його протягом усього звітного періоду (не менш року), а всі подальші зміни в обліковій політиці повинні мати вагомі підстави і неодмінно змовлятися.

У цілому результативність діяльності будь-якої установи може оцінюватися за допомогою абсолютних і відносних показників. Коефіцієнти рентабельності показують, наскільки прибуткова діяльність установи. Ці коефіцієнти розраховуються як відношення отриманого прибутку до витрачених засобів, або як відношення отриманого прибутку до обсягу реалізованої продукції.

Показники рентабельності - це найважливіші характеристики фактичного середовища формування прибутку і доходу установ. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану установи. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення.

Рентабельність продукції показує, скільки прибутку приходитися на одиницю реалізованої продукції. Ріст даного показника є наслідком росту цін при постійних витратах на виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг) чи зниження витрат на виробництво при постійних цінах, тобто про зниження попиту на продукцію установи, а так само більш швидким ростом цін чим витрат. Показник рентабельності продукції містить у собі наступні показники: рентабельність усієї реалізованої продукції, що представляє собою відношення прибутку від реалізації, продукції на виторг від її реалізації (без ПДВ); загальна рентабельність, рівний відношенню балансового прибутку до виторгу від реалізації продукції (без ПДВ); рентабельність продажів по чистому прибутку, обумовлений як відношення чистого прибутку до виторгу від реалізації (без ПДВ); рентабельність окремих видів продукції. Відношення прибутку від реалізації даного виду продукту до його продажної ціни.

Таблиця

Показники рентабельності продукції ВОС КДРЗ, тис. грн.

На основі розрахунків можна зробити наступні висновки: показник рентабельності всієї реалізованої продукції протягом аналізованого періоду підвищився 2,48% у 2006 році до свого мінімального значення - 1,38% у 2008 році.

Загальна рентабельність і показник рентабельності по чистому прибутку протягом періоду були з негативним значенням, але все-таки можна сказати, що до 2008 року обоє ці показника рентабельності покращилися убік збільшення на 3,544% і 19,7% стосовно 2003 року.

Як видно з вище сказаного, усі показники рентабельності продукції знаходяться на неприйнятному рівні, однак тенденція до їх зниження повинна зажадати вживання негайних заходів по вирівнюванню ситуації. У цілому можна сказати, що внаслідок, зниження попиту на деякі види послуг, а також одержання збитків від позареалізаційних операцій показники рентабельності істотно знизилися, знаходяться на низькому рівні, що говорить про недостатньо ефективне вкладення засобів установи.

Основними джерелами підвищення рентабельності в установах є:

q розширення й активізація послуг,

q поліпшення якості і культура обслуговування,

q ефективне використання виробничих фондів,

q збільшення обсягу продукції (послуг), тарифних і власних доходів,

q проведення строге режиму економії

q зниження собівартості продукції.

Собівартість продукції є одним з найважливіших економічних показників діяльності установи і характеризує в грошовій формі витрати установи на виробництво продукції. Собівартість продукції показує, у що обходиться установі виробництво продукції і які для цього необхідні трудові, матеріальні і грошові ресурси.

Зниження собівартості є необхідною умовою зростання прибутку і підвищення рентабельності установи і створює економічну передумову для зниження цін і тарифів на послуги.

Варто розрізняти собівартість усієї продукції установи - це загальна сума експлуатаційних витрат установи - і собівартість одиниці продукції - витрати, що приходяться на одиницю продукції.

Задача аналізу собівартості продукції полягає в тому, щоб визначити виконання плану, динаміку і структуру собівартості продукції, сховати причини відхилення фактичної собівартості від планової і собівартості попереднього періоду і виявити резерви подальшого зниження собівартості за рахунок поліпшення організації виробництва і використання устаткування, підвищення продуктивності праці, економії матеріалів, електроенергії, найбільш раціонального застосування транспортних засобів, а також за рахунок чи ліквідації скорочення втрат і непродуктивних витрат.

Таблиця

Аналіз виконання плану собівартості продукції

Приведені дані показують, що завдання по зниженню собівартості одиниці продукції виконане на 102,1%, тобто отримане збільшення в порівнянні з планом на 2,1%, а в порівнянні з попереднім періодом зниження на 0,9%. Збільшення собівартості продукції в порівнянні з планом склалося за рахунок зменшення обсягу продукції 2008 року, тому що перевиконання всього 0,8%, а витрати збільшилися на 2,3%, а в порівнянні з темпами росту експлуатаційних витрат.

Аналіз собівартості показує, що фонд заробітної плати займає велику питому вагу в загальній сумі експлуатаційних витрат. У цих умовах вирішальним фактором зниження собівартості є ріст продуктивності праці, як за рахунок упровадження трудомістких засобів автоматизації і механізації процесів.

У сучасних умовах від бухгалтерів потрібно освоєння нових ефективних методів роботи, що дозволяють підвищити їхні професійні якості. Одним з них є використання сучасної інформаційної технології в бухгалтерії.

По визначенню інформаційна технологія містить у собі методи обробки інформації як результат сполучення технічних можливостей обчислювальної техніки, електрозв'язку, інформатики, спрямованих на збір, нагромадження, аналіз, доставку інформації споживачам не залежно від відстані й обсягів; на автоматизацію рутинних операцій і підготовку аналітичної інформації для прийняття рішень.

Великі і якісні зміни в організацію бухгалтерського обліку і керування вносить використання сучасних ПОВМ і створюваних на їхній основі автоматизованих систем керування виробництвом. Застосування ПЕОМ дозволяє значно підвищити контрольні функції, вірогідність і оперативність бухгалтерського обліку, використання його даних для керування виробництвом, відкриває широкі можливості для комплексної механізації й автоматизації всіх планово-економічних розрахунків.

Підготовка до автоматизації обліку повинна включати аналіз самого процесу обліку. Часто з цією метою попередньо проводять аудиторську перевірку хазяйновитої-господарчої-фінансово-господарської діяльності за минулі періоди, в інших випадках обмежуються детальними обстеженнями господарської, фінансової, виробничої діяльності установи, усунувши неминучі погрішності, можна почати працювати з «чистого листа».

Варто врахувати, що при використанні комп'ютерної форми обліку з'являються і зовсім нові можливості. Так, у ряді програмних продуктів закладені могутні можливості ведення аналітичного обліку, передбачене одержання інформації в самих різних резервах і формах, у тому числі і підготовка різних звітів для керівництва установи, при ручній обробці інформації це було дуже трудомісткою роботою, тому і застосовувалася не завжди.

При постановці бухгалтерського обліку в умовах автоматизованої обробки інформації особлива увага приділяється:

q організації документообігу;

q проробленню Плану рахунків;

q визначенню обсягу і змісту звітності;

q розробці Положення про бухгалтерську службу, а також посадових інструкцій працівників бухгалтерії.

Варто підготувати перелік застосовуваних первинних документів, а також визначити коли, ким, на якій ділянці даний документ оформлялася, які підрозділи він буде проходити й у які терміни.

Далі визначається, яким образом інформація, що містить у первинних документах, буде відбиватися на рахунках бухгалтерського обліку. При цьому з урахуванням специфіки господарській-хазяйновитої-господарчої-фінансово-господарської діяльності установи підготовляється робочий План рахунків бухгалтерського обліку. При необхідності коректується облікова політика установи.

У середніх і великих організаціях, коли в бухгалтерському відділі працює три і більш фахівці, при автоматизації часто стають непотрібними одні і виникають інші ділянки роботи. Наприклад: стає непотрібним окрема людина для виписки рахівниць-фактур, тому що вони формуються автоматично. Однак, можливо, буде потрібно людина, здатний набудовувати програму з метою модернізації існуючих і створення додаткових форм звітності. Як правило, у результаті автоматизації скорочення персоналу бухгалтерії не відбувається, хоча робота значною мірою перерозподіляється між співробітниками. Автоматизація дозволяє не зменшувати кількість бухгалтерів, а підвищити якість і оперативність обліку.

3.6 Аналіз роботи макетингової служби у ВОС КДРЗ