Менеджмент у виробничій сфері: закордонний і вітчизняний досвід на матеріалах малого виробничого підприємства "Будівник"

Формування стратегії гнучкості фірми в зовнішньому середовищі є частиною процесу планування зовнішньої гнучкості, для чого потрібно поінформованість високого рівня. Однак такі заходи, як балансування технологічного, ділового і політичного ризику, можуть бути заплановані і реалізовані задовго до того, як виявиться справжня природа загрози, якщо рівень поінформованості про неї буде не вище другого.

Внутрішньофірмова гнучкість знаходить прояв у організації засобів МП "Будівник", що дозволяє швидко й ефективно перейти до нових видів послуг, вийти на новий, що змінився, ринок, коли в цьому з'явиться необхідність. Також може виникнути необхідність внутрішньої реорганізації МП "Будівник".

У цьому випадку важливим елементом є гнучкість керівництва, його поінформованість про стан зовнішнього середовища, психологічна готовність до зустрічі з незнайомими явищами, здатність вирішувати незнайомі проблеми і творча активність.

Іншим елементом є гнучкість системи управління і структури об'єднання, що дозволяє чутливо реагувати на всілякі зміни. Третім елементом є гнучкість систем і засобів забезпечення - ліквідність ресурсів, робітників широкого спектра кваліфікацій, модульна виробнича структура і таке інше, тобто, знову ж, весь спектр невирішених проблем МП "Будівник".

Відзначу, що, на відміну від гнучкості підприємства в зовнішній сфері, ідея внутрішньофірмової гнучкості менш популярна серед керівників, зайнятих стратегічним плануванням. Однак події останніх років показали, що елемент внутрішньофірмової гнучкості є важливим компонентом готовності будь-якого підприємства, а особливого такого великого і багатопрофільного, як МП "Будівник", до різних змін.

Гнучкості матеріально-технічного забезпечення МП "Будівник" приділяється менше уваги, ніж гнучкості управління.

Основна причина цього полягає, по-перше, у відсутності необхідних оборотних коштів для нормальної господарської діяльності.

А по-друге, у глобальному масштабі, сама ідея гнучкості суперечить фундаментальним принципам індустріальної епохи, одним з гасел якої є одержання максимального прибутку шляхом спеціалізації засобів і устаткування, а також максимально тривалого виробництва економічно вигідної продукції (надання послуг).

Дійсно, ті невеликі кошти, що у даний момент вкладаються на Україні в наукові розробки, не дозволяють більшості підприємств фінансувати власні дослідження чи "сумнівні" проекти.

Застосування цього принципу приводить до здійснення цільових капіталомістких інвестиційних проектів. Незважаючи на те, що принцип максимальної спеціалізації для МП "Будівник" час від часу виявляється неспроможним - дороге спеціалізоване обладнання морально застаріває у результаті появи нових технологій, а життєвий цикл продукції скорочується, що робить невигідним надання освоєних раніше послуг.

У перспективі, коли стратегічні зміни будуть відбуватися частіше, гнучкість матеріально-технічного забезпечення здобуває особливо важливе значення. Однак знання джерела можливих змін уже досить для того, щоб розробити програму активної підготовки матеріально-технічного забезпечення.

Наприкінці рекомендацій з прийняття рішень в умовах слабких сигналів розглянемо найбільш перспективну, на сьогоднішній момент, але найменш використовувану можливість участі МП "Будівник" у конкурентній боротьбі за ринок автомобільних перевезень.

Рис. 3.2. Характеристика процесу реагування на виникнення стратегічної задачі

Основною проблемою тут, як уже відзначалося, є недосконалість нормативно-законодавчої бази України і низький інвестиційний потенціал державного транспортно-дорожнього комплексу. Збільшується ступінь зносу транспортних засобів і погіршується їхня структура, не забезпечується необхідна безпека руху та зростає негативний вплив діяльності транспортної галузі на здоров'я людей і стан навколишнього середовища. Усі ці й інші причини призводять до того, що вітчизняні перевізники, в умовах найжорстокішої конкурентної боротьби, витісняються з ринку який є досить перспективним і прибутковим.

Таким чином, використовуючи альтернативні реакції керівництва МП "Будівник" (табл. 3.4) і з огляду на можливості підприємства, можна скласти характеристику процесу реагування на виниклу стратегічну задачу - участь МП "Будівник" у конкурентній боротьбі в наданні транспортних послуг (рис. 3.2).

Резюмуючи вищесказане, необхідно підкреслити, що наростаюча роботизація і повна автоматизація підприємств вносять істотні корективи у філософію індустріальної епохи. Тому, на тлі вищевикладених ідей, головними труднощами управління МП "Будівник" в умовах слабких сигналів буде вирішення проблеми гнучкості самого управління.

3.3 Вдосконалення структури МП "Будівник" та рекомендації в області маркетингових комунікації

Оптимальна організація маркетингової діяльності - один з основних факторів успішної діяльності підприємства (рис. 3.5). Необхідність реорганізації відділу маркетингу МП "Будівник" обумовлена недосконалістю його існуючої структури.

Аналіз, проведений у попередньому розділі роботи, показав, що, незважаючи на існуючі можливості МП "Будівник", об'єднання використовує ці можливості не в повній мірі.

Сюди можна віднести ті випадки, коли існуюча ситуація на ринку припускає більш активних дій з боку підприємства, однак необхідні кроки не робляться.

Причин цьому може бути небагато й однією з них є недосконала структура відділу маркетингу МП "Будівник" і маркетингових комунікацій.

Кроки, що починаються, по реорганізації відділу маркетингу МП "Будівник" можна сформулювати у вигляді основних положень про відділ маркетингу об'єднання. Загальні положення про відділ маркетингу припускають наступне.

Загальна мета МП "Будівник": розвиток підприємства на базі забезпечення його стабільного фінансового стану шляхом здійснення ефективної господарської діяльності, що призводить до одержання об'єднанням досить високого прибутку. Міри й завдання відділу маркетингу спрямовані на досягнення загальних цілей МП "Будівник".

Рис. 3.1. Організаційна структура відділу маркетингу МП "Будівник"

У нашому випадку доцільно для відділу маркетингу створити спеціальний бюджет маркетингової діяльності. Структура й обсяг бюджету повинні визначатися відділом маркетингу разом з економічними службами МП "Будівник" і затверджуватися його вищим керівництвом. Відповідальність за витрати виділених коштів повинні нести заступник директора по комерційних питаннях і начальник відділу маркетингу. Звіт по витраті коштів бюджету повинен щорічно представлятися відділом маркетингу на затвердження керівництву МП "Будівник". Виходячи з вищесказаного, рекомендую реорганізувати структуру відділу маркетингу МП "Будівник". Організаційна структура управління відділом маркетингу, в основу якої покладений продуктово-функціональний принцип, повинна мати наступний вигляд:

1. Відділ маркетингу поряд з відділом збуту повинен бути підлеглим заступнику директора по комерційних питаннях;

2. За виконання окремих функцій маркетингу відповідає група маркетингових досліджень, аналізу і планування маркетингової діяльності (група 1) і група просування послуг і доведення їх до споживача (група 2)ю

Визначення цін повинна здійснювати бухгалтерія на основі рекомендацій відділу маркетингу. Рекомендації виробляються групою 1 і керівниками товарних груп відділу маркетингу при участі відділу збуту, і заступника директора по комерційних питаннях. Затверджує цінові прейскуранти керівник МП "Будівник". Контроль за розробкою цін здійснює заступник директора по економіці.

8. Функція - оцінка і вибір каналів збуту і торгових посередників

Системи комунікацій на формальному рівні МП "Будівник" здебільшого обумовлюються технологічними лініями, але у їх межах можливі різні форми, методи, шляхи виконання соціальної функції: більш чи менш ефективні, загальні, специфічні і т. ін. Але для забезпечення загальних цілей підприємства украй важливі неформальні комунікації, яким притаманна спонтанність і позаплановість, діловий зміст при співвідношенні або розходженні у напрямках діяльності з формальними комунікаціями.

Висновки та пропозиції

1. В Україні у 2003 році діяло 249,9 тис. малих підприємств; проти попереднього року їх кількість зросла на 10,6%. У середньому по Україні у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення припадало 44 малих підприємства, що на 4 підприємства (або на 10%) більше проти попереднього року.

Із загальної кількості діючих у 2003 році малих підприємств 11,4% підприємств створено у 2003 році. Майже в дев'яти випадках із десяти створення малих підприємств відбувалось шляхом утворення абсолютно нового підприємства. В результаті поновлення діяльності раніше існуючого підприємства утворилось 9,2% новостворених підприємств, поділу підприємств на декілька - 3,7%, злиття підприємств в одне - 0,2% підприємств.

2. Найбільш привабливою для малих підприємств залишається сфера торгівлі, послуг і виробництва. Так, 45,4% малих підприємств засновано за видом економічної діяльності оптова та роздрібна торгівля (включаючи торгівлю транспортними засобами та послуги з їх ремонту), 12,1% - операції з нерухомістю, здавання піднайом та послуги користувачам, 4,6% - транспорт.

В той же час, у виробничій сфері, для організації бізнесу в якій потрібний значний фінансовий капітал, спеціалісти певної кваліфікації, також спостерігається створення нових підприємств. В 2003 році у промисловості створено 14,7% підприємств від загальної кількості новостворених, у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві - 9,6%, у будівництві - 7,1%.

3. Першим, хто ввів в науковий обіг термін “підприємець” (1725 р.) був Річард Контільйон. Він визначив підприємця як людину, що здатна виконувати відмінну від власника функцію; як людину, що діє в умовах ризику. В 1797 р. Бодо визначив підприємця як особу, що несе відповідальність за підприємницьку справу, той, що планує, контролює, організує та володіє підприємством. Френсіс Уокер в 1876 р. відрізняв тих, хто надає капітал та одержує від нього проценти і тих, хто отримує прибуток завдяки своїм організаторським здібностям. Звичайно, що були і інші підходи - економічні, правові, політичні. Останні чітко просліджуються в “Капіталі” К. Маркса.

4. Можна виділити два критерії малих та середніх підприємств - кількісні та якісні. Кількісні показники - це такі статистичні показники, як численність зайнятих на підприємстві, оборот, активи, капітали, прибуток тощо. Але офіційна зарубіжна статистика постійно використовує лише один показник для малих та середніх підприємств - це чисельність зайнятих. Як раз цей показник і є співставленим для усіх країн. Всі інші показники у національній статистиці розвинутих країн відсутні, їх можна отримати лише з наукової або ділової преси, а також з підсумків різноманітних опитувань, що проводять податкові органи, банки або професіональні організації малого бізнесу. Ці данні, як правило не є співставленими не тільки по різних країнах, але часто і між собою, що викликає великі труднощі аналізу цього сектору.

5. Лінійна структура управління передбачає прямий вплив на керований об'єкт (відділ, службу, окремого виконавця) і зосередження в одних руках усіх функцій керівництва. Поділ праці між керівниками здійснюється за принципом розподілу не функцій, а об'єктів управління. Відносини між керівництвом і підлеглими побудовані так, що функції управління здійснюють керівники всіх ступенів, а кожний працівник підпорядковується і одержує вказівки лише від безпосереднього керівництва.

6. Для того, щоб розкрити теоретичні основи менеджменту підприємств малого бізнесу потрібно знати що, менеджмент - це одночасно і галузь людських знань, і сфера прийняття управлінських рішень, і категорія людей (соціальний прошарок), об'єднаних в економічній, конкурентоспроможній системі (органі) управління в сучасному суспільстві.

Існує багато визначень суті менеджменту підприємства, але стисло передати її дуже непросто. Найчастіше менеджмент розглядається як сукупність діяльності за умов ринкової економіки, пов'язаної з керівництвом людьми, умілим використанням їх праці, інтелектуальних здібностей, мотивів із визначенням цілей і завдань бізнесу, створенням механізму управління, розробкою планів, формулюванням відповідних правил і процедур, визначенням не лише того, що і коли робити, а й як саме і хто виконуватиме намічене;

7. Проаналізувавши організаційну діяльність підприємства на прикладі МП “Будівник”, прийшла до такого висновку:

- підприємство надає послуги по ремонту та утриманню доріг по підрядним договорам Комунального об'єднання "Київміськгідрошляхміст". КО "Київміськгідрошляхміст" є державним територіальним об'єднанням підприємств шляхового господарства та електромереж зовнішнього освітлення, що виконують комплекс робіт по нагляду, утриманню та ремонту шляхово-транспортних споруд, мереж зовнішнього освітлення вулиць, площ парків, скверів та квартальних проїздів міста, архітектурно-декоративного освітлення пам'ятників історії та культури з метою забезпечення безпечного руху транспорту і пішоходів по шляховій мережі.

8. МП "Будівник" виконує функції підрядчика по державним договорам по будівництву та реконструкції шляхово-транспортних споруд в межах забудованої частини міста впроваджених баз КО "Київміськгідрошляхміст". МП "Будівник" здійснює нагляд, утримання та ремонт: шляхів, мостів і шляхопроводів, підземних пішохідних переходів.

Однак, необхідно відзначити те, що маркетингова діяльність МП "Будівник" організована не належним образом. У даному випадку, на об'єднанні практично не використовуються рекламні заходи. Практично на самому початку підстави маркетингового відділу на МП "Будівник" була почата спроба проведення реклами, однак у результаті були витрачені значні фінансові засоби, а віддача від рекламних заходів була зовсім не помітна. Поясненням цьому може бути тільки некомпетентність співробітників МП "Будівник", що проводили рекламну компанію.

9. Для того щоб вдосконалити систему менеджменту виробничого підприємства на МП “Будівник” потрібно :

- розробити пропозиції по вдосконаленню конкурентного положення це може бути розробка типової інструкції, проведення атестації робітників особливо тих, що спілкуються з заказниками;

- знизити рівень заборгованості, що є на підприємстві тобто придбати нову техніку і тим самим підвищиться рівень якості робіт та послуг що надаються.

10. Аналіз комунікацій МП “Будівник” дозволив виявити недоліки у формуванні структури комунікацій, яка потребує реорганізації. На жаль, проблема організації документного обігу, каналів зв'язку на підприємстві вирішується окремо від удосконалення організаційної структури управління, що негативно впливає на якість діяльності апарату управління й ускладнює процес комунікацій.

11. Системи комунікацій на формальному рівні МП “Будівник” здебільшого обумовлюються технологічними лініями, але у їх межах можливі різні форми, методи, шляхи виконання соціальної функції: більш чи менш ефективні, загальні, специфічні і т. ін. Але для забезпечення загальних цілей підприємства украй важливі неформальні комунікації, яким притаманна спонтанність і позаплановість, діловий зміст при співвідношенні або розходженні у напрямках діяльності з формальними комунікаціями.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” Відомості Верховної Ради. - 2000. - № 51-52. - Ст. 447. (з наступними змінами та доповненнями).

2. Закон України “Про підприємництво” Відомості Верховної Ради. - 1991. - № 14. - Ст. 168. (з наступними змінами та доповненнями).

3. Закон України “Про підприємства в Україні” // Відомості Верховної Ради. - 1991. - №24. - Ст. 272. (з наступними змінами та доповненнями).

4. Держкомстат України ”Про стан та тенденції розвитку малих підприємств в Україні” Економічна доповідь // Оперативна інформація. - 2002. - №17. - Ст. 37.

5. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Е. Основи менеджменту.-Л.: Світ, - 1995. - 293 с.

6. Вайсман А. Стратегия менеджмента: 5 факторов успеха. - М.: Экономика, - 1995. - 344 с.

7. Виханский О.С., Наумов А.Н. Менеджмент. - М.: ГАРДАРИКА, - 1996. - 414 8. Воротіна Л.І., Воротін В.Є. Малий бізнес та підприємництво в ринкових умовах господарювання. -К., - ЄФІМБ, - 2001. - 306 с.

9. Воротіна Л.І., Воротін В.Є. Малий бізнес та підприємництво в ринкових умовах господарювання. - К., - ЄУФІМБ, - 2002. - 306 с.

10. Вудкок М., Фрэнсис Д. Раскрепощенный менеджер. - М.: Дело, - 1999.

11. Герчикова И.Н. Менеджмент. - М.: Банки и биржи, - 1995. - 478 с.

12. Глухов В.В. Менеджмент. Учебник. - СПб.: Спец. литература, - 1999. - 700с.

13. Джексон Г., К. О'Делл. Американский менеджмент на пороге 21-го века. - М.: Экономика, 1991. - 319 с.

14. Дизель П.М., Мак Кинли П. Поведение человека в организации. - М.: Фонд "За экономическую грамотность", 1993. - 270 с.

15. Друкер П. Як забезпечити успіх в бізнесі: Новаторство і підприємництво. - К.: Україна, - 1994. - 612 c.

16. Жигалов В.Т., Шимановсъка Л.М. Основи менеджменту управлінської діяльності. - К.: Вища школа, 1994. - 220 с.

17. Завадський Й.С. Менеджмент. - К.: УФІМБ, - 1997. - 340 с.

18. Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. - М.: Экономика, 1990. - 335

19. Кенде Г. Развитие и совершенствование служб управления. - М.: Прогресс, - 1970. - 345 с.

20. Кузнецов Ю.В. Проблемы теории и практики менедж-мента. - СПб.: Изд. СПб университета, - 1990. - 206 с.

21. Мартыненко М.М. Менеджмент фирмы. - К.: Либра, 1995. - 324 с.

22. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. - М.: Дело, - 1992. - 702 с.

23. Немцов В.Д., Довгань Л.Є, Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій: Навч. посібник. - К.: ТОВ "УВПК "ЕксОб", - 2001. - 392 с.

24. Паркинсон С.Н. Законы Паркинсона. - М.: Про-гресс, 1989. - 447 с.

25. Пронников В.Л. Управление персоналом в Японии. - М.: Наука, 1985. - 112

26. Румянцева З.П. Менеджмент организации. - М.: ИНФРА. 1995. - 429 с.

27. Солоп А.С.Тайны бизнеса. - К., - 2000., - 345с.

28. Скотт Д.Г. Конфликты, пути их преодоления. - К.: Внешторгиздат, 1991. - 190 с.

29. Тейлор Ф.У. Принципы научного менеджмента. - М.: Контролинг, 1991. - 472 с.

30. Шегда А.В. Основы менеджмента. - К.: Знання, 1998. - 512 с.

31. Указ Президента України “Про запровадження єдиної регуляторної політики у сфері підприємництва” від 22.01.00.

32. Постанова Верховної Ради України “Про основні засади і напрямки становлення економіки України в кризовий період” від 15.06.94.

33. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок реалізації Закону УРСР “Про перелік міністерств та інших центральних органів державного управління Української РСР” від 24.05.91 №12.

34. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Положення про Державний комітет України по сприянню малим підприємствам і підприємництву” від 14.06.91 №208.

35. Постанова Кабінету Міністрів України “Концепція державної політики розвитку малого підприємництва” від 03.04.1996 р. №404.

36. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності” від 25.01.96 №125.

37. Постанова Кабінету Міністрів України “Програма розвитку малого підприємництва в Україні на 1997 - 1998 р.” від 29.01.97 №86.

38. Постанова Уряду “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо підготовки обґрунтування проектів регуляторних актів” від 06.05.00 №767.

39. Постанова Уряду “Про затвердження Положення про порядок підготовки проектів регуляторних актів від 31.07.00.

40. Білоус Г.М. Правові аспекти дерегуляції підприємницької діяльності. Збірник наукових праць. Інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України - 1998 - с. 99.

41. Варналій З.С. Законодавче забезпечення розвитку підприємництва в Україні: проблеми та перспективи - К.: Інститут приватного права і підприємництва АПрН України, 1998 - с. 57-58.

42. Там же. - с. 59.

43. Гегель Г.В.Ф. Лекции по философии истории. - СПб., 1993. - с. 61-62.

44. Зяблюк Н.Г. Государство и малый бизнес США (социально-политический аспект). М.: Наука, 1987.

45. Кочеврин Ю. Малый бизнес в США. М.: Мысль, 1965.

46. Кужіль О. Регуляторна реформа ще цілком не оцінена ні владою, ні підприємцями. Бізнес №3, 2001 р.

47. Кучма Л.Д. Шляхом радикальних економічних реформ. - К., 1994. - с. 49-50.

48. Лукашенко А.М. Проблеми правового забезпечення підприємництва в Україні. Збірник наукових праць. Інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України - 1998. - с. 63-67.

49. Малий бізнес України - К.: Асоціація сприяння розвитку приватного підприємництва в Україні “Єднання” - 1997 - с. - 45.

50. Там же. - с. - 75.

51. Там же. - с. - 127.

52. Малый бизнес: экономика, организация, финансы. Санкт-Петербург: “Бизнес-пресса”, 1999 - с. -19.

53. Там же. - с. 47-48.

54. Мочерний С.В. Основи підприємницької діяльності: Посібник, К.: “Академія” 2001 с. - 119.

55. Підприємницьке право України: Підручник - Харків: Університет внутрішніх справ. “Ескада”, 2000 - с. 6.

56. Там же. с. - 7.

57. Пороховский А.А. Американское лидерство на рубеже третьего тысячелетия: рыночный аспект: М., 1998.

58. Разумнова И.И. Мелкие фирмы в США: Экономика и управление. М. 1989.

59. Рамзес В.Б. Мелкие и средние предприятия в послевоенной Японии. М.: Наука, 1968.

60. Рубе В.А. Малый бизнес: история, теория, практика, М.: Теис, 2000 - с. 126.

61. Там же. - с. - 134-135.

62. Там же. - с. 30.

63. Там же. - с. 57.

64. Самуельсон П. Економіка. М., 1964. - с -

65. Селіванов А.М. Проблеми моделювання національного підприємництва як об'єкта державного регулювання - К.: Інститут приватного права і підприємництва АПрН України, 1998 - с. -197.

66. Там же. - с. - 198.

67. Там же. - с. - 201.

68. Селіванов В.М. Державна політика розвитку підприємництва в Україні (концептуальний підхід). Збірник наукових праць. Інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України - 1998 - с. 12-13.