Шляхи удосконалення інвестиційної стратегії розвитку інститутів спільного інвестування в Україні на прикладі розвитку НПФ Відкритий пенсійний фонд "Соціальний стандарт"

1

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет

Факультет міжнародної економіки

Кафедра менеджменту

ЗВІТ про переддипломну практику

на тему:

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТІВ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ НА ПРИКЛАДІ РОЗВИТКУ НПФ «ВІДКРИТИЙ ПЕНСІЙНИЙ ФОНД «СОЦІАЛЬНИЙ СТАНДАРТ»

за напрямом «Менеджмент»

2010

ЗМІСТ

1. Напрямки підвищення дохідності ІСІ за рахунок вкладень в альтернативні фінансові інструменти

2. Обгрунтування створення та основні показники діяльності НПФ «ВПФ «Соціальний стандарт»

3. Оцінка якості управління активами НПФ «ВПФ «Соціальний стандарт» компанією з управління активами ВАТ «КІНТО» у 2006 - 2010 рр

4. Зарубіжний досвід формування інвестиційної стратегії ІСІ та можливість його використання в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

1. Напрямки підвищення дохідності ІСІ за рахунок вкладень в альтернативні фінансові інструменти

Система недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ) становить третій рівень пенсійної системи, запроваджений Законом України “Про недержавне пенсійне забезпечення” від 9 липня 2003 року [2]. Основу такої системи складають недержавні пенсійні фонди.

Станом на 31.12.09 в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 108 недержавних пенсійних фондів (далі - НПФ), 44 адміністратори НПФ, з яких мають ліцензію на здійснення діяльності з адміністрування НПФ - 37.

Станом на 31.12.09 адміністраторами недержавних пенсійних фондів було укладено 62 475 пенсійних контрактів з 49 804 вкладниками, з яких 2 312 вкладників, або 4,6%, - юридичні особи, на яких припадає 722,7 млн. грн. пен-сійних внесків (95,8% від загального обсягу пенсійних внесків за системою НПФ), а 47 492 вкладники, або 95,4%, - фізичні особи.

Основні показники діяльності НПФ та темпи їх приросту наведені в табл.1. [64]

Загальний обсяг активів, сформованих пенсійними фондами, станом на 31.12.09 становить 857,9 млн. грн. Всього за 2009 рік активи недержавних пен-сійних фондів зросли на 40,1% (на 245,7 млн.грн.) (рис.1).

За результатами 2009 року переважними напрямами інвестування пенсій-них активів є депозити в банках (40% інвестованих активів), облігації підпри-ємств - резидентів України (18,9%), цінні папери, дохід за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України (16,4%), та акції українських емітентів (8,8%) (рис. 2).

Таблиця 1 Динаміка основних показників діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні [64]

Рис.1. Динаміка основних показників системи НПЗ станом на 31.12.09 [64]



Рис.2. Структура інвестованих пенсійних активів станом на 31.12.09 [64]

Метою інвестування пенсійних активів є, насамперед, збереження пенсійних заощаджень громадян. Тому стратегія інвестування недержавних пенсійних фондів є більш консервативною, ніж у інших фінансових установ. У цілому структура консолідованого портфеля недержавних пенсійних фондів наведена в таблиці 2.

У загальній структурі інвестиційного портфеля НПФ активи розподіляються таким чином:

- частка корпоративних облігацій у консолідованому портфелі в абсолютному виразі збільшилась у порівнянні з 2008 роком з 138,6 до 162,4 млн. грн., а у відносному виразі зменшилась з 22,6% до 18,9%, відповідно;

- 40%, або 343 млн. грн. розміщено на банківських депозитах; станом на

кінець 2008 року - 56,3%, або 344,4 млн. грн., відповідно;

- у 2009 році проти 2008 року в консолідованому портфелі НПФ дещо зменшилась частка акцій українських емітентів з 9% до 8,8%, але в абсолютному виразі їх розмір збільшився з 55,4 до 75,9 млн. грн. НПФ показали приріст вартості акцій як за рахунок додаткового інвестування, так і за рахунок зростання вартості самих акцій, що може свідчити про початок позитивних зрушень на фондовому ринку України;

- значно збільшився обсяг цінних паперів, дохід за якими гарантовано

Кабінетом Міністрів України, у консолідованому портфелі НПФ - з 21,8 у 2008 році до 141 млн. грн. у 2009 році (з 3,6% до 16,4%);

- продовжується тенденція зростання інвестування в банківські метали (станом на кінець 2009 року - 3,7%).

Таблиця 2 Напрямки інвестування грошових коштів учасників НПФ [64]

Загальна вартість доходу, отриманого від інвестування пенсійних активів, станом на 31.12.09 склала 236,7 млн.грн., або 31,4% від суми залучених внесків, збільшившись протягом 2009 року на 149,8 млн. грн., або на 172,5%.

Суттєвим фактором, що впливає на розмір інвестиційного доходу, є те, що розмір залучених пенсійних внесків є незначним для забезпечення можливості здійснення диверсифікації пенсійних активів у дохідні фінансові інструменти.

Аналіз інвестиційних декларацій НПФ показав, що пенсійні фонди в Україні не вкладають кошти в найбільш дохідні цінні папери інвестиційні сертифікати ІСІ, оскільки ті не є предметом вторинних торгів на організованих фондових біржах. Таким чином, інвестор-акціонер не має права в закритих фондах на термінову ліквідацію інвестиційного сертифікату для отримання готівкових коштів, а в відкритих фондах може реалізувати свій інвестиційний сертифікат фонду, в основному , тільки за номінальною ціною.

Закон України «Про інститути спільного інвестування» [1] відкриває можливості для створення і функціонування біржових індексних фондів на українському фондовому ринку, що може істотно заповнити дефіцит надійних фінансових інструментів на даному сегменті грошового ринку країни. У прагненні підвищити ефективність і конкурентноздатність інвестиційних фондів, наш фондовий ринок не самотній. У США, де активи інвестиційних фондів складають астрономічну суму - 7 трлн. доларів, а число громадян, що розмістили в них свої заощадження перевищує 70 млн. чоловік, йдуть оживлені дискусії про те, як змінити механізм функціонування інвестиційних фондів, зробити їх більш привабливими і доступними для інвесторів. Згідно з даними про активи взаємних фондів (mutual funds) у США, що представляють собою акціонерні інвестиційні фонди відкритого типу [27], з 90-х років вартість активів збільшилася майже в 7 разів, і досягла майже 7 трлн. доларів. Зазначені фонди стали найбільшим інституціональним інвестором у США. За даними Іnvestment Company Іnstіtute, тільки в 2000 році обсяг угод по придбанню цінних паперів у портфелі взаємних фондів склав 4,9 трлн. доларів, загальна сума угод із продажу цінних паперів зазначеними фондами - 4,7 [27]. Взаємним фондам належить 23% акціонерного капіталу американських компаній.

Однак акції, що випускаються взаємними фондами, відсутні на біржовому ринку, хоча явні обмеження на здійснення таких угод у законодавстві відсутні. Причина подібного парадокса - донедавна не вдавалося створити модель справедливого, прозорого і ліквідного біржового ринку цінних паперів інвестиційних фондів, що забезпечує належний захист прав недосвідчених інвесторів.

Власниками акцій взаємних фондів є мільйони недосвідчених інвесторів. У США 80% акцій взаємних фондів належить домогосподарствам, зазначеними акціями володіють 87,9 млн. чоловік, що представляють 50,6 млн. американських домогосподарств. Інвесторів приваблює відносно менша ризикованість інвестицій і можливість диверсифікованості вкладень. Заощадження, розміщені у фондах, громадяни розраховують використовувати для придбання житла, оплати вартості освіти, забезпечення старості чи непрацездатності, нагромадження спадщини й інших соціально значимих цілей. З цих причин порядок функціонування інвестиційних фондів регулюється з особливою старанністю.

Обіг цінних паперів інвестиційних фондів на біржі не завжди дозволяє мінімізувати величину відхилень біржових цін від вартості їхніх цінних паперів, що розраховується шляхом розподілу вартості чистих активів (ВЧА) інвестиційного фонду на кількість випущених їм цінних паперів, що знаходяться в обігу (далі - розрахункова вартість). Наприклад, згідно щодня публикуємі у газеті "Fіnancіal Tіmes" котируванням акцій інвестиційних трастів (unіt іnvestment trusts) на Лондонській фондовій біржі, розбіжність між біржовою ціною і розрахунковою вартістю акцій зазначених фондів іноді досягає 4000 і більш відсотків. При таких розбіжностях між біржовою ціною і розрахунковою вартістю цінних паперів інвестиційного фонду недосвідчений інвестор постійно піддається ризику продажу цінних паперів за ціною, що істотно нижче їхньої реальної вартості, чи придбання цих же цінних паперів по явно завищених цінах [27].

У зв'язку з цим купівля-продаж цінних паперів інвестиційних фондів, як правило, здійснюється інвесторами прямо через керуючу компанію фондом за ціною, близької до їхньої розрахункової вартості. Ціна придбання (викупу) зазначених цінних паперів визначається як їхня розрахункова вартість "плюс" надбавка при розміщенні цінних паперів і "мінус" знижка при їхньому викупі. Крім того, у більшості випадків застосовується механізм форвардного ціноутворення: розрахункова вартість цінних паперів інвестиційного фонду, що купуються чи пропонованих до викупу не повідомляється інвестору на момент подачі заявки на придбання чи викуп цінних паперів інвестиційного фонду, а визначається на дату, наступну за днем надходження заявки на придбання чи викуп цінних паперів фонду.

Для обслуговування угод з цінними паперами інвестиційних фондів при великих керуючих компаніях чи групах компаній створюється спеціалізована дистрибутерская мережа, що не пов'язана з біржами. Вона забезпечує виконання операцій по розміщенню, обміну і викупу цінних паперів фондів; розподілу дивідендів і інших платежів; інформуванню їх про кількість приналежних їм цінних паперів і операціях з ними; цілодобовому консультуванню по всьому комплексі питань, що виникають в інвесторів.

За останні кілька років щорічні обсяги угод по розміщенню і викупу акцій довгострокових взаємних фондів перевищують суму в один трлн. дол. Ці цифри показують величезний потенціал інвестиційних фондів при реалізації біржових технологій обігу акцій, що випускаються ними.

У сьогодення ж час при покупці акцій чи паїв інвестиційного фонду інвестор повинний заповнити спеціальний бланк заявки на придбання зазначених цінних паперів і разом з чеком в оплату їхньої вартості відправити її за адресою, що вказується в проспекті емісії цінних паперів інвестиційного фонду. Після надходження коштів в оплату вартості коштовних паперів інвестиційного фонду, що здобуваються, реєстратор вносить прибутковий запис в особовий рахунок інвестора в реєстрі і направляє повідомлення про зроблену операцію цьому інвестору.

Цінні папери інвестиційного фонду можна придбати через фінансового посередника, у якого інвестор тримає грошовий рахунок і рахунок цінних паперів. У цьому випадку на основі розпорядження інвестора фінансовий посередник придбає акції (паї) інвестиційного фонду в керуючої компанії чи її агента і засвідчує їх у виді запису на рахунку цінних паперів інвестора, відкритому в цього фінансового посередника.

Складно однозначно визначити чи є дана система економічно ефективною. Статистика про обсяги і динаміку росту активів взаємних фондів у США свідчить про те, що інвестиційні фонди і без бірж привабливі для різних категорій інвесторів. Однак в останні роки в діяльності взаємних фондів у США намітилися ряд тривожних тенденцій, що, схоже, змушують керуючих фондів і регуляторів серйозно задуматися про необхідність удосконалювання технологій, застосовуваних взаємними фондами [36].

У 2000-2001 р. позначилася тенденція припинення приросту активів взаємних фондів. У 2000 р. активи цих фондів знизилися на 113,2 млрд. доларів, приріст активів у 2001 р. склав всього 3,7 млрд. доларів. За цей же час індексні фонди, що застосовують біржові технології купівлі-продажу цінних паперів, що випускаються ними, збільшилися на 31,8 млрд. доларів і 17,4 млрд. доларів відповідно в 2000 і 20001 р. [27].

Усе більшій критиці стали піддаватися керуючі компанії взаємних фондів через високий розмір витрат по управлінню даними фондами, що у середньому складають 1,0- 1,5% від вартості чистих активів фонду в рік, не включаючи комісій, що інвестори платять при придбанні і пред'явленні до викупу зазначених цінних паперів.

Біржові індексні фонди в США сталі швидко розвиватися із середини 90-х років. Динаміка росту активів зазначених фондів показана на рис. 3.



Рис. 3. - Активи біржових інвестиційних фондів США (млрд. дол.)

З 1994 р. загальна ринкова вартість активів біржових індексних фондів (ETFs) у США щорічно подвоювалася, збільшившись з 0,5 млрд. доларів у 1994 р. до 83 у 2001 році. Ріст активів ETFs у США продовжився навіть у 2001 р., незважаючи на те, що в умовах економічного спаду і наслідків трагічних подій 11 вересня ключові фондові індекси, на основі яких формувалися портфелі індексних фондів, цього року упали (індекс S&P 500 - на 11,83%, Nasdaq-100 - на 33,34%, Wіlshіre 5000 - на 10,89%, індекс DJ - на 4,88 %) [9].

Таким чином, можна зробити узагальнюючий висновок - досвід біржових індексних фондів США показав, що існують нові рішення в сфері здійснення діяльності інвестиційних фондів, що можуть значно підвищити інтерес інвесторів до даного типу інвестицій. Нинішні економічні умови є сприятливими для діяльності даного виду фінансових інституцій на українському фондовому ринку.

Так, аналіз інвестиційної стратегії досліджених закритих інвестиційних фондів “Синергія -2”(2005 -2008 р.р.), “Синергія-3”(2006 -2009 р.р.) показав, що прийняті інвестиційні декларації [ ]:

- інвестування не менш 70% у акції перспективних українських підприємств на етапі первинних емісій цінних паперів за номіналом;

- інвестування не більше 30% у боргові цінні папери з визначеним рівнем дохідності (облігації);

- інвестування не більше 10% обсягу портфелю в цінні папери одного емітента,

дозволили компанії по управлінню активами цих фондів (ВАТ “КІНТО”) розмістити інвестиції акціонерів в максимально доходні цінні папери та досягнути наступної ефективності (при номінальній ефективності інвестування на рівні ставки рефінансування НБУ - 9,0 -10% річних):

1. Відкрите акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія- 2" (Додаток В):

- ріст вартості чистих активів в розрахунку на акцію: +332,0% (з 10 000 грн. до 43 200,60 грн. по 1 акції)

- Середньорічна доходність фонду: 93,2%

Чисті активи фонду - 109,60 млн. грн.

2. Відкрите акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпо-ративний інвестиційний фонд "Синергія-3" - ВАТ "ЗНКIФ "Синергiя-3" (Додаток Г):

- ріст вартості чистих активів в розрахунку на акцію: +188,09% (з 10 000 грн. до 28 881,92 грн. по 1 акції)

- Середньорічна доходність фонду: 134,1%

Чисті активи фонду - 191,1 млн. грн.

2. Обгрунтування створення та основні показники діяльності НПФ «ВПФ «Соціальний стандарт»

Загальний стан розвитку недержавного пенсійного страхування, як одного з інститутів спільного інвестування в Україні, за 2005 - 2009 рр. наведений показниками табл. 3 - 4.

Таблиця 3 Показники розвитку НПФ в Україні у 2005 - 2008 рр.

Таблиця 4 Показники розвитку НПФ в Україні у 2009 році (поквартально)

Досліджуємий в дипломному проекті Відкритий недержавний пенсійний фонд „Соціальний стандарт” - це непідприємницьке товариство (неприбуткова організація), що створено та здійснює діяльність на підставі Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення” [ ], інших нормативно-правових актів з питань недержавного пенсійного забезпечення.

Відкритий пенсійний фонд «Соціальний стандарт» зареєстрований 19 жовтня 2004 року як фінансова установа (реєстраційний номер 12100593), про що видано свідоцтво ПФ № 11.

+18,2% Середньорічна доходність фонду на 1 травня 2010 р.

Мета створення Фонду - забезпечення додаткових пенсій учасникам Фонду шляхом залучення грошових коштів вкладників, накопичення їх та примноження завдяки інвестуванню в економіку України

Вкладники Фонду - будь-які юридичні або фізичні особи.

Надійність пенсійного фонду забезпечується:

щорічним незалежним аудитом діяльності з недержавного пенсійного забезпечення;

щоквартальною звітністю осіб, які здійснюють обслуговування Фонду;

контролем за діяльністю осіб, які здійснюють обслуговування Фонду, з боку уповноважених державних органів;

наглядом за діяльністю Фонду з боку ради Фонду;

суворим додержанням вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо складу та структури пенсійних активів.

В табл.А.1 - А.2 Додатку А наведений баланс та звіт про фінансові ре-зультати діяльності НТ ВПФ "Соціальний стандарт" у 2008 -2009 рр. [ ].

Таблиця 5 Загальна інформація про НТ ВПФ "Соціальний стандарт"

Повне найменування	Непідприємницьке товариство "Відкритий пенсійний фонд "Соціальний стандарт"
Скорочене найменування	НТ ВПФ "Соціальний стандарт"
Вид	Н/В
Місцезнаходження ради фонду	01034 КИЇВ, КИЇВ 34, Лисенка/Ярославів Вал, буд.2/1
Міжміський телефонний код	044
Телефон	585-41-45,390-57-66,246-73-50
Адреса Фонду	01034, м. Київ, вул. Лисенка, 2
Електронна пошта	kinto@kinto.com
Веб-сторінка	www.kinto.com.ua
Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ	33058272
Реєстраційний номер в Державному реєстрі фінансових установ	12100593
Дата реєстрації фінансової установи	19.10.2004
Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи	серія та номер	ПФ 11
	дата видачі	18.09.2007
	строк дії	Безстроково
Засновники	Дочірнє Підприємство "КМС Україна"
	Приватне акціонерне товариство "КІНТО"
Адміністратор	Товариство з обмеженою відповідальністю "Адміністратор пенсійного фонду "Центр персоніфікованого обліку"
Особи, що здійснюють управління активами фонду	Приватне акціонерне товариство "КІНТО"
Зберігач	Відкрите акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ"
Станом на 31.12.2009 р.	кількість учасників	3 627 осіб
	чиста вартість активів	15 983,66 тис. грн.
За 4 квартал 2009 р.	пенсійні внески	966,21 тис. грн.
	пенсійні виплати	196,90 тис. грн.

Відкритий пенсійний фонд „Соціальний Стандарт” не тільки відповідає всім вимогам чинного законодавства, але й обслуговується професійними, надійними та досвідченими учасниками ринку фінансових послуг.

Обслуговування діяльності Фонду здійснюється такими професійними учасниками фінансового ринку:

Управління пенсійними активами - компанія з управління активами ПрАТ «КІНТО», ліцензія ДКЦПФР АВ №520234 від 25.01.2010, термін дії - до 27.01.2011 року, свідоцтво про реєстрацію фінансової установи №145 від 29 жовтня 2004 року.

Створена в 1992 році, компанія «КІНТО» на сьогодні є визнаним лідером фондового ринку України, активним учасником його творення та розвитку. Діяльність КІНТО зосереджується на управлінні активами інвестиційних фондів та недержавних пенсійних фондів. Компанія пропонує своїм клієнтам компетентність, досвід та знання професійної команди фахівців, а також широкий спектр інвестиційних стратегій.

Таблиця 6 Особи, що здійснюють управління активами фонду НТ ВПФ "Соціальний стандарт"

Повне найменування	Приватне акціонерне товариство "КІНТО"
Місцезнаходження, телефон	Україна, 01034, м. Київ, вул.Лисенка/Ярославів Вал,2/1 т.246-73-50
Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ	16461855
Ліцензія на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами): дата видачі, серія та номер	Серія АВ №416672 вид 23.05.2008

Адміністрування Фонду - Адміністратор пенсійного фонду «Центр персоніфікованого обліку» , безстрокова ліцензія Держфінпослуг АБ №115988 від 14.08.2008, свідоцтво про реєстрацію фінансової установи АА №28 від 26 листопада 2004 року.

Компанія займає провідні позиції на ринку фінансових послуг, обслуговуючи 18 недержавних пенсійних фондів.

Таблиця 7 Адміністратор НТ ВПФ "Соціальний стандарт"

Повне найменування	Товариство з обмеженою відповідальністю "Адміністратор пенсійного фонду "Центр персоніфікованого обліку"
Місцезнаходження	04080 КИЇВ, КИЇВ 80, Фрунзе, буд.40
Міжміський телефонний код	044
Телефон	5376657
Факс	5376657
Електронна пошта	BurkovY@acpo.com.ua
Веб-сторінка	www.acpo.com.ua
Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ	33193408
Ліцензія на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів	дата видачі	23.02.2005
	серія та номер	АБ № 115913
	строк дії	2008-02-10
Ліцензія на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами	Відсутня

Зберігання активів Фонду - банк-зберігач ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», ліцензія ДКЦПФР АВ №493305 від 28 жовтня 2009 року, термін дії - до 28 жовтня 2014 року, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі банків №234 від 31 січня 1994 року.

Банк працює на фінансовому ринку більше 16 років. З 1999 року проходить щорічний аудит фінансової звітності згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

Таблиця 8 Зберігач фонду НТ ВПФ "Соціальний стандарт"

Повне найменування	Відкрите акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ"
Місцезнаходження, телефон	Україна, 04070 м. Київ, Контрактова площа, 4 т. 495-88-88
Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ	20034231
Ліцензія на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності зберігача цінних паперів: дата видачі, серія та номер	Серія АВ №397903 вид 17.04.2008р.

Умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення, що здійснюється пенсійними фондами, визначаються пенсійними схемами. Вкладники мають право вільного вибору пенсійної схеми, а також право на її зміну (не частіше ніж раз на 6 місяців).

Відкритий пенсійний фонд «Соціальний стандарт» пропонує три пенсійні схеми для вкладників-фізичних осіб (табл.9).

Для юридичних осіб участь у НПФ - це додаткові переваги для бізнесу, якщо є бажання:

мати гнучкий і ефективний механізм управління персоналом, не обтяжений податками і соціальними відрахуваннями;

створити джерело додаткової недержавної пенсії;

підвищити соціальну привабливість підприємства, його імідж і авторитет керівництва;

закріпити кращі кадри шляхом створення привабливіших ніж у конкурентів матеріальних і соціальних умов для висококваліфікованих фахівців;

Таблиця 9 Основні пенсійні схеми для вкладників -фізичних осіб в ВПФ «Соціальний стандарт»

№ та назва пенсійної схеми	Розмір внесків	Періодичність сплати
№ 7 Фіксовані періодичні внески як відсоток від суми заробітної плати	фіксований % від базової ставки зарплати min - 10% мінімальної заробітної плати у розрахунку на один місяць. max - не обмежується (пільга: на власну користь - до 1 220 грн./міс.; на користь родичів І ступеня - до 610 грн./міс.)	- раз на місяць - раз у квартал - раз у півроку - раз на рік - одноразово
№ 8 Періодичні внески в фіксованих сумах	фіксована сума min - 10% мінімальної заробітної плати у розрахунку на один місяць. max - не обмежується (пільга: до 1 220 грн./міс.; до 610 грн./міс.)	- раз на місяць - раз у квартал - раз у півроку - раз на рік - одноразово
№ 9 Одноразові внески в нефіксованих сумах без встановленої періодичності сплати	сума на власний розсуд min - 10% мінімальної заробітної плати у розрахунку на один місяць. max - не обмежується (пільга: до 1 220 грн./міс.; до 610 грн./міс.)	на власний розсуд

підвищити мотивацію персоналу, застосовуючи диференційований підхід до рівня пенсійних відрахувань на їх користь, беручи до уваги вік, стаж роботи на підприємстві, інші показники, що характеризують цінність працівника для підприємства;

поліпшити мікроклімат у колективі, підвищити лояльність персоналу по відношенню до працедавця.

Більш того, участь у НПФ дає можливість отримати додаткові інвестиційні ресурси:

залучити до 5% сумарних активів недержавного пенсійного фонду в розвиток підприємства (шляхом придбання недержавним пенсійним фондом цінних паперів підприємства, за умови, що такі цінні папери пройшли лістинг та котуються на біржі або в торгово-інформаційній системі та відповідають вимогам законодавства до таких цінних паперів);

забезпечити доступ працедавців до фінансових ресурсів, накопичених в інших НПФ

На додаток до всіх зазначених вище вигод та можливостей, підприєм-ство буде користуватися ще і податковими пільгами, оскільки роботодавець:

відносить на валові витрати підприємства суму сплачених на користь працівників пенсійних внесків, якщо сума таких внесків не перевищує 15% заробітної плати кожного працівника за рік і граничної суми податкової соціальної пільги (що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, помноженого на коефіцієнт 1,4 - 1 220 грн. у 2010 році);

не включає пенсійні внески до бази нарахувань обов'язкових соціальних платежів на фонд оплати праці.

Перераховані на користь співробітника кошти не оподатковуються податком з доходів фізичних осіб в межах суми місячного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, помноженого на 1,4 - опосередкована пільга.

В табл.10 наведені основні показники діяльності НТ ВПФ "Соціальний стандарт" за 2008 - 2009 рр.(поквартально). В якості специфічних показників діяльності в табл.4.10 використані наступні:

- Чиста вартість активів - різниця між вартістю активів пенсійного фонду та загальною сумою зобов'язань пенсійного фонду, що підлягають виконанню, на кінець звітного кварталу.

- Чиста вартість одиниці пенсійних внесків - розрахункова вартість одиниці пенсійних внесків, що визначається шляхом ділення чистої вартості активів НПФ на загальну кількість одиниць пенсійних внесків на кінець звітного кварталу.

Таблиця 10 Основні показники діяльності НТ ВПФ "Соціальний стандарт"

Показники станом на:	Кількість учасників, осіб	Кількість вкладників - фізичних осіб, осіб	Кількість вкладників - юридичних осіб, осіб	Пенсійні виплати з початку діяльності НПФ, тис. грн.	Чиста вартість активів, тис. грн.1	Чиста вартість одиниці пенсійних внесків, грн.2
31.12.2009	3 627	1 485	50	1 446,06	15 983,66	1,89
30.09.2009	3 495	1 366	50	1 249,17	14 450,12	1,80
30.06.2009	3 390	1 272	48	1 032,53	11 796,96	1,50
31.03.2009	3 380	1 237	46	844,20	9 705,89	1,26
31.12.2008	3 297	1 236	46	578,67	9 674,03	1,28

В табл.11 наведені додаткові специфічні показники діяльності НТ ВПФ "Со-ціальний стандарт" за 2008 -2009 рр.(поквартально). В якості специфічних показ-ників діяльності в табл.11 використані наступні:

1. Сукупний прибуток (збиток) від інвестування пенсійних активів, до вирахування витрат, складається з:

- прибутку (збитку) від здійснення операцій з активами пенсійного фонду за звітний квартал (рік), в тому числі від переоцінки активів пенсійного фонду;

- пасивних доходів за звітний квартал (рік), отриманих на активи пенсійного фонду (відсотки, які нараховуються та виплачуються на грошові кошти, розміщені на депозитних банківських рахунках, прибуток, який отримується на активи пенсійного фонду, розміщені у цінні папери, тощо);

- та інших доходів (втрат) пенсійного фонду за звітний квартал (рік).

Сукупний прибуток (збиток) від інвестування пенсійних активів визна-чається без врахування витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пен-сійного забезпечення. Даний показник зі знаком "мінус" означає збиток від інвестування активів НПФ.

2. Сукупна винагорода суб'єктів, що надають послуги фонду - сума винагород суб'єктам, що надають послуги НПФ за рахунок пенсійних активів (адміністратора, осіб, що здійснюють управління активами НПФ, зберігача, аудитора, торговців цінними паперами та інших осіб), нарахованих та сплачених протягом звітного кварталу (року).

Цей показник наведено в тисячах гривень, а також як відсоток від чистої вартості активів на кінець звітного кварталу (року), що обчислюється за такою формулою:

СВ/ЧВА x 100 %,

де СВ - сукупна винагорода суб'єктів, що надають послуги фонду, за звітний квартал (рік), тис. грн.; ЧВА - чиста вартість активів фонду на кінець звітного кварталу (року), тис. грн.

3. Коефіцієнт навантаження на фонд за звітний квартал (рік) розрахо-вується за такою формулою:

К = СВ/(ЧВА1 - ЧВА0),

де К - коефіцієнт навантаження на НПФ за звітний квартал (рік);

СВ - сукупна винагорода суб'єктів, що надають послуги НПФ за рахунок пенсійних активів, за звітний квартал (рік);

ЧВА1 - чиста вартість активів фонду на кінець звітного кварталу (року);

ЧВА0 - чиста вартість активів фонду на початок звітного кварталу (року).

Чим більший коефіцієнт навантаження, тим більші витрати НПФ на ви-нагороду суб'єктам, що надають послуги НПФ за рахунок пенсійних активів. Якщо ЧВА1 менше ЧВА0, то даний коефіцієнт не розраховується.

4. Зміна чистої вартості одиниці пенсійних внесків за звітний квартал (рік) розраховується за такою формулою:

Зв = (Вк - Вп)/ Вп х 100,

де Зв - зміна чистої вартості одиниці пенсійних внесків за звітний квартал (рік), %;

Вп - чиста вартість одиниці пенсійних внесків на початок звітного кварталу (року), грн.;

Вк - чиста вартість одиниці пенсійних внесків на кінець звітного кварталу (року), грн.

Таблиця 11 Основні показники діяльності НТ ВПФ "Соціальний стандарт" поквартально за 2009 рік

Рік (квар- тал)	Зміна кіль- кості учас- ників, осіб	Зміна кількості вкладників - фізичних осіб, осіб	Зміна кількості вклад- ників - юридичних осіб, осіб	Пенсійні внески, тис. грн.	Пенсійні виплати, тис. грн.	Зміна чистої вартості активів, тис. грн.	Сукупний прибуток (збиток) від інвестування пенсійних активів, до вирахування витрат, тис. грн.1	Сукупна винагорода суб'єктів, що надають послуги фонду2	Коефіцієнт наван- таження на фонд3	Переведені пенсійні кошти до фонду, тис. грн.	Переведені пенсійні кошти з фонду, тис. грн.	Зміна чистої вартості одиниці пенсійних внесків, %4
								тис. грн.	% від чистої вартості активів на кінець звітного кварталу (року)
2009	330	249	4	2 295,88	867,39	6 309,63	5 205,45	414,90	2,60	0,066	123,69	26,77	47,66
2009.IV	132	119	0	966,21	196,90	1 533,54	820,46	131,90	0,83	0,086	85,12	2,95	5,00
2009.III	105	94	2	452,20	216,63	2 653,15	2 504,38	104,83	0,73	0,040	22,52	9,96	20,00
2009.II	10	35	2	448,54	188,33	2 091,08	1 907,95	94,13	0,80	0,045	16,04	0,00	19,05
2009.I	83	1	0	428,93	265,53	31,86	-27,34	76,51	0,79	2,402	0,00	13,86	-1,56
2008	672	366	7	5 018,75	554,33	н/в	-3 823,98	480,40	4,97	н/в	265,81	0,00	н/в

3. Оцінка якості управління активами НПФ «ВПФ «Соціальний стандарт» компанією з управління активами ВАТ «КІНТО» у 2006 - 2010 рр.

Результати діяльності відкритого пенсійнийного фонду "Соціальний стандарт" Фонду станом на 02 червня 2010 р. наведені в табл.12 - 14 та є наступними:

Чиста вартість одиниці пенсійних внесків (ОПВ) - 2,10 грн.

Чиста вартість активів, грн. - 20 206 701,42 грн.

Кількість одиниць пенсійних внесків (шт.) - 9 609 923,65

Зміна чистої вартості одиниці пенсійних внесків (%):

- за 1 тиждень - (+2,73%)

- за 1 місяць - (-8,49%)

- за 1 рік - (+37,99%)

- з початку діяльності НПФ - (+110,27%)

Рис.4. Динаміка чистої вартості одиниці пенсійних внесків (ОПВ) - ВПФ "Соціальний стандарт" (композиційний індекс ринку розраховується на основі таких ваг: індекс акцій ПФТС - 40%; індекс облігацій KINBOND - 60%)

Рис.5. Розподіл акцій за галузями в портфелі ВПФ "Соціальний стандарт"

Рис.6. Вкладення за класами активів в портфелі ВПФ "Соціальний стандарт"

Таблиця 13 Результати діяльності відкритого пенсійнийного фонду "Соціальний стандарт" станом на 02 червня 2010 р.

Показники боргових цінних паперів та інструментів грошового ринку в портфелі
		Доходність до погашення (%)		Дюрація (років)
		(середньозважені)
Корпоративні облiгацiї		19,9		1,6
Державні облiгацiї		19,1		1,3
		Відсоткова ставка (%)		Строк вкладу (років)
		(середньозважені)
Депозити у банках		19,5		поточний

Рис.7. Найбільші позиції портфелю цінних паперів відкритого пенсійнийного фонду "Соціальний стандарт" (акції та облігації)

Таблиця 14 Показники доходності інвестиційного портфелю ВПФ «Соціальний стандарт»

Згідно звіту КУА ВАТ «КІНТО» про результати діяльності по управлінню активами НТ ВПФ "Соціальний стандарт" за 1 квартал 2010 року [ ] сподівання сто-совно продовження зростання фондового ринку виправдовуються. За перший квартал ринок акцій (індекс Української біржі) зріс на 57,35%. Багато в чому це сталося завдя-ки суттєвому зменшенню політичної невизначеності в країні з обранням нового Прези-дента та першим ознакам виходу економіки з кризи.

У свою чергу доходність фонду «Соціальний стандарт» за звітний період скла-ла 18,61%. Еталон ринку ЦП за цей же час продемонстрував доходність, рівну 43,02%.

Середньорічна доходність фонду на кінець першого кварталу склала 17,89%, зрісши з початку року на 3,26%. Вартість одиниці пенсійних внесків на кінець звітного періоду склала 2,24 грн. На кінець звітного кварталу вартість чистих активів фонду склала 21 144 893,57 грн., зрісши за квартал на 5 161 238,56 грн. або на 32,29%.

За той же час до фонду надійшло пенсійних внесків на суму 2 399 977,82 грн. та було зроблено пенсійних виплат на суму 350 318,37 грн.

Стрімке зростання ринку протягом достатньо тривалого проміжку часу збільшу-вало ризики майбутньої корекції. Тому керуючим було прийнято рішення про частко-вий продаж акцій деяких емітентів з метою зафіксувати прибутки, а також для отри-мання можливості купувати акції після зменшення їх частки в портфелі фонду нижче 40%. Так, протягом кварталу було продано малими пакетами акції «Алчевського мета-лургійного комбінату», «Сумського машинобудівного НВО ім. Фрунзе», «Мотор-Січі», «Азовсталі», «Концерну Стірол», «Центренерго», «Вугільної компанії «Шахта Красноармійська-Західна №1» та «Полтавського гірничо-збагачувального комбінату». Виручені кошти були частково розміщені на депозитах в банках, а частково інвестовані в державні облігації. Так, на початку березня 2010 р. було придбано ОВДП 63564 (дата погашення - 12.09.2012) з доходністю 22,94%.

4. Зарубіжний досвід формування інвестиційної стратегії ІСІ та можливість його використання в Україні

До перших інститутів спільного інвестування належать інвестиційні компанії, які з'явились в Бельгії в 1822 р. Однак масштабності таке інвестування почало набувати з виникненням інвестиційних трастових компаній (INC), створених в Англії в середині XIX ст. Вони випускали фіксовану кількість акцій, що підлягали вільному обігу на вторинному ринку цінних паперів і погашалися після закінчення терміну діяльності компанії. Ці компанії мали всі ознаки сучасних закритих інститутів спільного інвестування. Сьогодні ж інститут спільного інвестування в Англії складається з інвестиційних трастів та юніт-трастів. Перші являють собою інститути спільного інвестування закритого типу. Вони не мають права постійно випускати чи викуповувати власні паї, а їх акції котируються на фондовій біржі. Іншу специфіку мають юніт-трасти. Вкладаючи в них кошти, інвестор отримує свідоцтво про внесення паю. За наявності попиту траст може емітувати додаткові паї. У цьому випадку він виступає повіреним власника коштів. Управління створеним капіталом здійснюється спільно піклувальником і керуючим. Об'єктами інвестування трастів можуть бути цінні папери, нерухомість, похідні цінні папери, короткотермінові фінансові інструменти. Продаж і купівля паїв здійснюється за цінами, які відповідають частці активів трасту, що припадає на один пай. Винагорода керуючому визначається як певний відсоток від вартості активів трасту (як правило, 0,75--2 %). Юніт-трасти звільнені від сплати податків на прибутки, але зобов'язані розподіляти весь прибуток. Доходи власників паїв оподатковуються за базовою ставкою прибуткового податку [ ].

Останнім часом на зміну юніт-трастам, які діють на підставі специфічного британського законодавства про трасти, приходять відкриті інвестиційні компанії, створені відповідно до Директиви Європейського Союзу «Про підприємства колективного інвестування в обігові цінні папери» від 1985 р., яка декларує загальні уніфіковані принципи створення інститутів спільного інвестування. Це відбувається завдяки тому, що інвестиційними компаніями легше керувати, інвесторам зрозуміліша структура ціноутворення, акції таких компаній легше продавати за межами Великобританії. Нині активи пайових трастів становлять 141 млрд. фунтів стерлінгів. За умови їх розвитку можна очікувати значного зростання цього показника.

Такий висновок дозволяють зробити і показники розвитку індустрії спільного інвестування в інших європейських країнах. Так, на деяких «молодих» ринках Європи, наприклад у Португалії та Іспанії, був зареєстрований більш як 40-процентний темп річного зростання вартості активів інвестиційних фондів. Активи, якими управляють французькі менеджери, збільшились з дуже незначної суми у 1980 р. до більш як 500 млрд. дол. США в 2002-му. Майже 25 % французьких сімей володіють акціями інвестиційних фондів. Слід зазначити, що у Франції найпоширенішою формою організації спільного інвестування є корпоративні інвестиційні фонди відкритого типу, що мають назву інвестиційних компаній зі змінним капіталом (SICAV) [ ].

Заслуговує на увагу інвестиційна сфера Німеччини, специфіка економіки якої полягає в тому, що навіть ті фінансові інститути, які здійснюють інвестування на ринку цінних паперів, регулюються тим же законодавством, що й банки. Базою для функціонування інвестиційних фондів є Закон про інвестиційні компанії (KAGG), згідно з яким інвестиційні компанії визнаються кредитними установами і на них поширюються всі відповідні законодавчі норми, в тому числі дія Закону про кредитні установи. Вони підлягають контролю з боку Федерального відомства по нагляду за кредитними установами.

У Німеччині переважають інститути спільного інвестування відкритого типу. Найбільшими активами володіють фонди, які інвестують у цінні папери із сталими відсотками. Це -- наслідок формування виробничого капіталу переважно за рахунок емісій облігацій, а не випуску акцій. В 1997 р. в цій країні існувало 911 публічних фондів, активи яких становили 244 млрд. марок. Керуючі компанії в Німеччині, як правило, є дочірніми підприємствами банків, які виконують функцію депозитаріїв інвестиційних фондів.

Для економіки Японії також характерна значна роль банків у спільному інвестуванні. Основною часткою капіталів спільного інвестування тут управляють сім найбільших трастових банків -- спеціалізованих структур, що виконують як функції довірчого управління коштами вкладників, так і організації спільного інвестування. Зокрема до функцій цих інститутів належать: управління нагромадженими на трастових рахунках коштами шляхом вкладення їх у цінні папери; використання таких рахунків для організації кредитування корпорацій; управління за дорученнями коштами пенсійних фондів та інших інституційних інвесторів, сформованими портфелями цінних паперів клієнтів, нерухомістю та інші піклувальні функції [ ].

Однак найрізноманітніше за формами організації та масштабністю спільне інвестування в Сполучених Штатах Америки, для яких традиційними є заборона або жорсткі обмеження на операції банків з цінними паперами, оскільки саме ці фінансові інструменти -- оптимальні активи для розміщення коштів інститутів спільного інвестування. Тому тривалий час останнє було відокремлене від банківської діяльності і досягло нині вражаючих масштабів.

Американські банки можуть нині виступати як керуючі коштами спільного інвестування компанії та як суб'єкти, що акумулюють його кошти. Однак кількісні характеристики такої діяльності значно нижчі від відповідних показників небанківських закладів -- інститутів спільного інвестування, які поділяються на три основні види: компанії сертифікатів з готівковою вартістю (Face Amount Companies), об'єднані інвестиційні трасти (Unit Investment Trust Companies), менеджеріальні компанії (Management Companies) [ ].

Перші емітують сертифікати з визначеною номінальною вартістю, яка по суті є формою контракту між інвестором і компанією. В них визначається номінал, еквівалентний сумі коштів інвестора, термін дії контракту щодо управління ними, умови управління, включаючи умови сплати базової інвестиційної суми і доходу, які провадяться після завершення терміну дії контракту. Таким чином, FA-компанії виступають боржником інвесторів і несуть ризики від інвестицій капіталів клієнтів у фінансові активи. Термін погашення сертифікатів компанією становить у середньому 8 років, а середній розмір номіналу -- приблизно 3 тис. дол. Номінальна вартість таких сертифікатів, як правило, сплачується інвестором частками протягом певного періоду. Об'єкти інвестування -- іпотека, кредитування будівництва, цінні папери. Ці компанії користувались великою популярністю у інвесторів в 30-і роки ХХ ст., а в середині 60-х років на ринку залишилось лише п'ять компаній сертифікатів з готівковою вартістю, 94 % від загальної акумуляції коштів яких припадало на «Інвесторз Синдикат оф Америка», яка існує і сьогодні.

Другий тип інвестиційних фондів -- об'єднані інвестиційні трасти -- формуються на підставі трастового договору, тобто контракту на управління інвестиційним портфелем за дорученням власника. При їх створенні визначається структура портфеля, який надалі залишається незмінним. Акумулювання грошового еквіваленту майбутнього портфелю здійснюється за рахунок продажу інвесторам сертифікатів пайової участі. Завдяки статичності структури активів фонду відсутня необхідність в оперативному його управлінні та створенні ради директорів. Функції з технічного обслуговування фонду виконує так званий депозитор, статус якого визначається як статус першого принципала. Саме він вносить початковий капітал при створенні трасту (не менше 100 тис. дол.), в обмін на який отримує відповідний пакет сертифікатів, що розповсюджуються між дрібними інвесторами.

Статична структура активів юніт-трастів позбавляла їх можливості реагувати на зміни кон'юнктури ринку, але й захищала від зловживань керуючих активами. У 2000 р. кількість UNIT-компаній становила 15 тис., а сукупна вартість активів -- 107 млрд. дол., або приблизно загальних активів інвестиційних фондів Америки [ ].

Водночас кількість інвестиційних фондів третього типу -- менеджеріальних компаній -- досягала 5070, а вартість їх активів -- 2135 млрд. дол. Протягом останніх двох десятиліть кількісний розвиток інститутів спільного інвестування відбувався саме за рахунок менеджеріальних компаній відкритого типу. Так, на початку 2000 р. їх вже було 6000, а їх активи становили понад 3 трлн. дол. (10 % усіх фінансових активів країни та 5 % вартості активів компаній відкритого типу).

Майже 40 % американців є інвесторами М-компаній, які Законом про інвестиційні компанії 1940 р. визначаються як компанії, відмінні від інвестиційних трастів та компаній сертифікатів з номінальною вартістю. Однак законом визначаються критерії організації таких компаній, які дозволяють виділити їх у відокремлену групу інститутів спільного інвестування. Принципи організації М-компаній передбачають формування їх як самостійних юридичних осіб у формі корпорацій, товариств з обмеженою відповідальністю або партнерств за участю спонсора або довіреної особи, які гарантують капітал компанії. Управління компанією здійснюється зовнішніми менеджерами. До речі, даний принцип є загальним для інститутів спільного інвестування різних країн.

Компанії поділяються на фонди закритого та відкритого типу. Перші емітують акції або пайові сертифікати, які не викуповуються ними у інвесторів і підлягають обігу на фондовому ринку з погашенням після закінчення терміну діяльності фонду. Другі викуповують акції і сертифікати у інвесторів протягом всього часу існування за ціною, еквівалентною відповідній частці активів компанії. Інша назва відкритих фондів -- взаємні. Це -- найпоширеніший тип інститутів спільного інвестування як в Америці, так і в усьому світі.

Взаємні фонди можуть створюватись кількох видів: траст, партнерство, обмежене партнерство, окремий рахунок. Трастова форма аналогічна будь-якому трасту, тобто інституту, який здійснює управління інвестиційним портфелем або іншим майном за дорученням клієнта. Взаємний фонд, створений в такій формі, управляється радою піклувальників, які захищають інтереси клієнтів фонду [ ].

Законодавство різних країн обмежує інвестиційні фонди у розміщенні коштів в окремі види активів. Наприклад, українське законодавство забороняє фондам мати у власності цінні папери інших інститутів спільного інвестування, а американське дозволяє їм інвестувати в сертифікати пайової участі інших інвестиційних компаній.

На практиці це створює умови для існування в Америці мегафондів, або фондів фондів, які інвестують у цінні папери інших інститутів спільного інвестування, диверсифікуючи ризик не між первинними цінними паперами -- акціями, облігаціями та іншими, а між їх представниками -- цінними паперами інвестиційних фондів. Це забезпечує певний перерозподіл капіталів в середовищі інститутів спільного інвестування, а також створює своєрідний механізм стимулювання і фінансування фондів з найефективнішою інвестиційною політикою. Розміщення коштів спільного інвестування в цінні папери інвестиційних фондів -- одна з форм спеціалізації інститутів спільного інвестування. Крім того, існує багато інших видів спеціалізації американських інвестиційних фондів за переважним типом активів, а саме: загальні інвестиційні трастові фонди, що вкладають кошти, як правило, в облігації корпорацій з фіксованою нормою доходу, не змінюючи інвестиційної політики протягом свого існування; фонди, що інвестують за індексом, вкладаючи кошти інвесторів в акції, емітенти яких входять до складу бази розрахунку фондових індексів; фонди дорогоцінних металів інвестують у зливки металів та папери гірничої промисловості, галузеві -- в підприємства окремих галузей економіки, міжнародні -- в цінні папери закордонних емітентів, фонди доходів за операціями з цінними паперами держави -- в державні боргові зобов'язання, фонди штатних паперів -- в цінні папери, емітовані штатами; фонди муніципальних паперів розміщують капітали як у коротко-, так і довгострокові муніципальні зобов'язання; фонди іпотек вкладають кошти в гарантовані державою іпотеки; фонди хеджування активно торгують на фондовому ринку, здійснюючи операції з акціями без покриття, опціонами та ф'ючерсами; взаємні фонди грошового ринку інвестують у короткострокові цінні папери приватних емітентів і держави [ ].

За інвестиційною політикою фонди поділяються на фонди зростання, доходу і надійного розміщення коштів. Перші інвестують в акції корпорацій, які забезпечують швидке зростання вартості активів, що відповідають одній акції, реінвестуючи прибутки в розширення виробництва. Другі орієнтуються на акції емітентів, що традиційно виплачують акціонерам високий доход. Треті інвестують в абсолютно надійні папери держави або стабільні акції підприємств. Фонди зростання/доходу розподіляють свої активи таким чином, щоб досягти певних показників зростання вартості активів та отримання доходів.

Балансові (збалансовані) фонди створюються на підставі розміщення коштів у цінні папери різних видів.

Фонди подвійного призначення емітують цінні папери двох типів -- такі, що дають можливість отримувати доходи у вигляді регулярного нарахування дивідендів, і такі, що швидко зростають у ціні на фондовому ринку і приносять власнику доход у вигляді курсової різниці між цінами придбання і продажу.

Диверсифікація між типами активів можлива не лише в рамках балансового фонду. Організатори фондів створюють групи або сім'ї фондів, які мають різну спеціалізацію. Дрібним інвесторам такі групи дозволяють переводити кошти з одного фонду до іншого без додаткових витрат, а для спонсорів чи керуючих активами зберігають капітали інвесторів [ ].

Як видно, американський інвестор має широкі можливості щодо вибору галузевого спрямування своїх інвестицій, а також альтернативи щодо використання доходу, отриманого за цінними паперами інститутів спільного інвестування, власником яких він є. Нагромаджені інвестиційним фондом у результаті продажу цінних паперів кошти зараховуються на спеціальні рахунки: регулярні рахунки, рахунки з реінвестуванням, акумуляційні та рахунки з вилученням.

Регулярний рахунок передбачає, що акціонер отримує сертифікат, який посвідчує придбання акцій, а також звіт про те, в які активи його кошти вкладені. Дивіденди власнику такого рахунку сплачуються чеками з певною періодичністю відповідно до умов договору.

Рахунок з реінвестуванням означає, що дивіденди акціонеру не сплачуються, а підлягають сталому реінвестуванню. Принцип реінвестування певною мірою обмежує можливості акціонера отримувати доходи готівкою. В порядку компенсації компанією відкривається відкритий рахунок у банку, який обслуговує інвестиційний фонд. На ці рахунки зараховуються базова сума капіталу акціонера і дивіденди. Власник рахунку може виписувати чеки за цим рахунком, знімати частину дивідендів або реінвестувати їх в акції фонду.

Акумуляційні рахунки передбачають реінвестування не тільки дивідендів, а й сум, що додатково вкладаються на нього акціонером. Рахунки можуть бути добровільними або контрактними. В останньому випадку інвестор і компанія узгоджують порядок вкладення додаткових коштів.

Рахунки з вилученням дозволяють інвестору як реінвестувати доходи, вносити додаткові кошти в сплату цінних паперів фонду, так і знімати з рахунку не тільки дивіденди, а й частину основного капіталу.

Крім того, існують так звані двоцільові фонди -- особливий вид закритих інвестиційних компаній, які емітують привілейовані та звичайні акції. Вони створюються на визначений строк, після закінчення якого привілейовані акції погашаються за попередньо узгодженою ціною, а між власниками звичайних акцій розподіляється залишкова вартість активів [ ].

Згідно з “Річним звітом 2006-2007” - ЄАУФА (EFAMA) - представницької асоціації європейської індустрії інвестиційного менеджменту [ ], розвиток євро-пейського та світового ринку інвестиційних фондів у 2006 році характеризується наступними показниками:

1. Сукупні чисті активи якої зросли на 14,9% та досягли історичного максимуму на рівні 7574 млрд. євро на кінець 2006 року. Як наслідок, індустрія продемонструвала чистий приплив за активами під управлінням розміром 980 млрд. євро.

2. Крім того, європейські інвестиційні фонди у 2006 році додатково залучили близько 530 млрд. євро або 8% від суми активів фондів на кінець 2005 року. Це означає, що 54% приросту активів згенеровано за рахунок чистого припливу коштів у 2006 році, що відповідало очікуванням ринку.

3. Зростання активів інвестиційних фондів вилилося у збільшення їх частки у ВНП Європейського Союзу (EU-15) з 44% у 2002 році до 68% у 2006. Ровиток призвів до зростання на 14% суми активів інвестиційних фондів, що припадає на одного громадянина до 18,67 тис. євро у 2006 з 16,38 тис. євро у 2005.

4. Три країни - Люксембург, Франція та Німеччина - станом на кінець 2006 року утримували частку розміром 57,5% сукупних активів індустрії. Великобрита-нія, Ірландія та Італія зайняли наступні за ними позиції (див. рис. 9).

Рис. 8. - Розвиток інвестиційних фондів Європи (UCITS)

(Джерело: EFAMA, Європейська Комісія ((Термін UCITS у цьому розділі використовується у розумінні публічних відкритих фондів, що інвестують у цінні папери, що обертаються, та фондів грошового ринку)



Рис. 9. - Європейський ринок інвестиційних фондів (розподіл фондів за країнами їх реєстрації станом на кінець 2006 року)

Сукупні активи ринку UCITS-фондів у кінці 2006 рооку досягли 5974 млрд. євро. Порівняно із кінцем 2005 року, сукупні чисті активи зросли на 15,1%, або на 785 млрд. євро (див. рис. 10).