Шляхи удосконалення інвестиційної стратегії розвитку інститутів спільного інвестування в Україні на прикладі розвитку НПФ Відкритий пенсійний фонд "Соціальний стандарт"

Рис. 10. - Сукупні чисті активи фондів UCITS

Активи фондів капіталу (акцій) у 2006 році збільшились на 21% і досягли 2222 млрд. євро. Для збалансованих фондів рік був також дуже успішним: приріст їх активів становив 26%. Фонди капіталу та збалансовані разом зайняли 56% від усіх UCITS-фондів на кінець 2006 року, а у попередньому році цей показник становив 52%. Активи облігаційних фондів за 2006 рік зросли на 4% і склали 1251 млрд. євро, у той час коли фонди грошового ринку не змінили обсяг своїх активів порівняно із 2005 роком.

Рис. 11. - Розподіл чистих активів за типами фондів (у млрд. євро)

У країнах, які надають до EFAMA дані про обсяг чистого припливу коштів до фондів, чистий потік фондів UCITS склав 369 млрд. євро, а у 2005 році цей показник становив 386 млрд. євро. Враховуючи оціночні дані про Ірландію, щодо якої недоступні дані про обсяг чистого припливу, UCITS-фонди отримали додатній потік розміром близько 455 млрд. євро.

Крім того, довгострокові фонди UCITS (акцій, облігацій, збалансовані фонди та фонди фондів) закумулювали 323 млрд. євро протягом 2006 року, порівняно з 369 млрд. євро у 2005.

Тренди світової індустрії інвестиційних фондів

Активи інвестиційних фондів в управлінні в усьому світі у 2006 році зросли на 9,7% до 16,526 трлн. євро.

Активи фондів у дол. США збільшились на 22,5% та досягли 21,765 трлн. дол. Зміцнення євро порівняно із доларом США дає пояснення меншому зростанню активів фондів, виміряних у євро, ніж виражених у доларах. Виражені у місцевій валюті, взаємні фонди США зросли на 18,2%. Інші ринки світу також показали стрімкий ріст із надзвичайним показником приросту 34,3% у Японії, який був наслідком величезного зростання активів фондів акцій та фондів фондів.

Рис. 12. - Розвиток Світового ринку інвестиційних фондів (у млрд. євро)

Чистий приплив до інвестиційних фондів світу3 у 2006 році склав 1201 млрд. євро, водночас у Європі - 455 млрд. євро, а у США - 607 млрд. євро. Значною мірою така різниця європейського та американського ринків зумовлена стрімким зростанням чистого припливу до фондів грошового ринку у Сполучених Штатах Америки до 242 млрд. євро з 84 млрд. євро у 2005 році. Демонструючи також значне зростання, приплив до європейських грошових фондів 2006 року досяг лише 46 млрд. євро.

Якщо поглянути на розміщення активів інвестиціних фондів у світі, США та Європа у кінці 2006 року утримували найбільшу частку світового ринку розміром 48% та 34% відповідно.

Австралія, Японія, Бразилія, Гонконг і Канада зайняли наступні позиції ренкінгу. Враховуючи активи не-UCITS-фондів, ринкова частка Європи досягла 39,8%, а США - 43,5% (див. рис. 13).

Рис. 13. - Активи інвестиційних фондів світу (ринкова частка на кінець 2006 року)

Отже, індустрія спільного інвестування завдяки своїй високій доходності, перевагам в оподаткуванні, зниженні ризиків за рахунок диверсифікації та професійному управлінні інвестиційними ресурсами набула значного розвитку в міжнародному фінансовому просторі.

ВИСНОВКИ

Для України інвестиційний сектор, насамперед, перспективна інноваційна галузь і здійснення діяльності інститутів спільного інвестування в Україні в майбутньому є необхідною умовою для становлення повноцінного фондового ринку, а також розвитку й удосконалення інвестиційного механізму, властивого цьому ринку.

Станом на 28 травня 2010 року, за даними Української асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ), в Україні існувало інституціональних інвестторів:

1157 - інститутів спільного інвестування (ІСІ);

360 - компаній по управлінню активами ІСІ (КУА);

93 - недержавних пенсійних фондів (НПФ)

Загальна сума активів інститутів спільного інвестування, якими управляють КУА за станом на 30.03.2010., становила 91,8 млрд. грн., з яких: 1,28 млрд. грн.

Проведений в дипломному дослідженні аналіз світових тенденцій та напрям-ків розвитку інститутів спільного інвестування в галузі фінансового посередництва по портфельному інвестуванню коштів інвесторів в цінні папери фондового ринку показав:

1. Класична портфельна теорія інвестицій пройшла три етапи свого розвитку. Перший етап - первинний - розробка математичних основ для портфельної теорії. Наступні два (1952 -1990) - це сучасна теорія портфельних інвестицій: другий етап (1952 - 1973) - створення теорії ринкового портфеля у працях Г.Марковіца, Дж.То-біна, У.Шарпа; третій етап (1973 - 1990) - формування на основі теорії ринкового портфеля теорії оптимального портфеля у працях Ф.Модільяні, М.Міллера, Ф.Блека, М.Скоулза, Р.Мертона.

2. Гарна якість законодавства про інвестиційні фонди і їхні численні характе-ристики роблять українські інвестиційні фонди одним з найбільш дешевих, надій-них і простих способів здійснення портфельних інвестицій в Україні.

3. Інвестування через фонд дозволяє істотно заощадити як грошові, так і адмі-ністративні і тимчасові ресурси за рахунок відсутності необхідності постійного оформлення договірних взаємин з контрагентами, реєстраторами і/чи зберігачами цінних паперів кожної операції з цінними паперами.

4. Інвестор має справу з одним цінним папером - інвестиційним сертифікатом ІСІ, а активи інвестиційного фонду диверсифіковані вкладанням у велику кількість цінних паперів, що значно знижує ринковий ризик. Навіть великим корпораціям не завжди під силу здійснювати щоденний моніторинг ринку і подій у компаніях з портфеля і проводити постійну переоцінку і, за необхідності, перегляд портфеля з 20-40 емітентів, як це робить інвестиційний фонд.

5. Основні інвестиційні стратегіі ІСІ розподіляються на:

- агресивну стратегію формування “портфелю росту”, який передбачає орієнтацію інвестора на збільшення його ринкової вартості шляхом включення фінансових інструментів, ринкова ціна яких має тенденцію до постійного (або стабільного) зростання. Зрозуміло, що ризик, пов'язаний з таким портфелем, дуже високий;

- зважену стратегію формування “портфелю доходу”, який формується за рахунок цінних паперів, які забезпечують інвесторам високі поточні доходи. Такий портфель також є досить ризиковим.

- консервативну стратегію формування “портфелю мінімізації ризиків”, якій формується за рахунок тих фінансових інструментів, які в першу чергу забезпечують надійний інфляційний захист та високу ліквідність при невисокому рівні доходу.

6. Загальним для всіх типів фінансових посередників принципом інвестиційної політики є диверсифікація, тобто таке комбінування елементів портфеля, за якого досягається мінімізація ризику при заданому рівні доходу. Тож диверсифікація як стандарт інвестиційної політики є чинником зменшення інвестиційних ризиків та здійснюється, в основному двома альтернативними методами:

- Ступінчатий метод (метод "драбини") полягає у рівномірному розподілі ін-вестицій між цінними паперами різного терміну. Вивільнені кошти від короткостро-кових фінансових інструментів вкладаються у більш довгострокові цінні папери. В результаті забезпечується простота регулювання і контролю, зменшується сума інвестиційних ресурсів в обороті;

- Полярний метод (метод “штанги”) полягає у концентрації інвестицій у цінні папери полярного терміну. Основна частина коштів вкладається у цінні папери з дуже коротким строком (з метою забезпечення ліквідності) і цінні паперів з дуже довгим строком (для забезпечення доходу), і лише незначна частина інвестиційного портфеля формується за рахунок середньотермінових фінансових інструментів.

7. При виборі інвестиційної стратегії інвестиційний менеджмент в Україні має враховувати такі особливості сучасного стану фондового ринку:

- неефективність і неліквідність фондового ринку. Велика маржа між ціною придбання і продажу акцій свідчить про неліквідність ринку. З теоретичного погляду ринок є неефективним, тобто ціни акцій на ньому можуть суттєво відхилятися від реальної ціни (як правило, є «заниженими»). Але застосування в таких умовах активного управління є принаймні проблематичним. Це пов'язано з тим, що попит на акції формується так званими «стратегічними» інвесторами, тобто тими, які прагнуть придбати контрольні пакети акцій. Такі операції є прибутковим бізнесом професійних торговців цінними паперами, які організовують скуповування акцій «під замовлення», тобто за дорученням і за кошти «стратегічного» інвестора. Акції розглядаються насамперед як інструмент контролю за підприємствами, а не як фінансовий інструмент чи об'єкт інвестування. У таких умовах ринок не піддається статистичному прогнозуванню;

- ненадійність і недостатня достовірність фінансової звітності емітентів. Зокрема, можливості щодо прогнозування прибутку та дивідендної політики відкритих акціонерних товариств у сучасних умовах оцінюються як незначні. Прогнозування майбутнього курсу акцій за таких обставин є проблематичним. Основним інструментом активного менеджменту в таких умовах може бути використання конфіденційної інформації, тобто методу, який відійшов на другий план у розвинутих країнах з ефективними ринками.

Аналіз інвестиційної стратегії дослідженого в дипломному проекті відкритого пенсійного фонду «Соціальна ініціатива», активи якого знаходяться під управлінням КУА ВАТ «КІНТО» показав, що прийняті інвестиційні декларації недержавного пенсійного фонду відповідають консервативній стратегії формування “портфелю мінімізації ризиків”:

- придбання цінних паперів в портфель тільки при їх біржовій вартості не більше 40% від оцінки методом дисконтування майбутньої вартості;

- продаж цінних паперів з портфелю тільки при їх біржовій вартості не менше 90% від оцінки методом дисконтування майбутньої вартості;

- інвестування в цінні папери не більше 50% активів фонду;

- інвестування не більше 10% у акції перспективних українських підприємств на етапі первинних емісій цінних паперів за номіналом;

- інвестування не менше 20% у державні боргові цінні папери з визначеним рівнем дохідності (облігації);

- інвестування не більше 6% обсягу портфелю в цінні папери одного емітента,

- наявність в портфелі не більше 10% (від вартості активів) цінних паперів, які не мають визнаних котирувань на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі;

Прийнята інвестиційна стратегія дозволили компанії по управлінню активами цих фондів (ВАТ “КІНТО”) розмістити активи пенсійного фонду в наступній структурі (при номінальній ефективності інвестування на рівні ставки рефінансування НБУ - 9,0 -10% річних):

Станом на 31.12.2008

- банківські депозити - 36,45%;

- облігації українських підприємств - 36,95%;

- акції українських підприємств - 26,55%:

Станом на 31.12.2009

- банківські депозити - 23,41%;

- облігації українських підприємств - 11,24%;

- акції українських підприємств - 39,22%:

- державні цінні папери - 15,74%;

- інші активи - 10,39%

НПФ не проводить інвестування в іпотечні цінні папери, об'єкти нерухомості, банківські метали, цінні папери іноземних держав та емітентів, інвестиційні сертифікати професійних ІСІ.

Результати діяльності відкритого пенсійнийного фонду "Соціальний стандарт" Фонду станом на 02 червня 2010 р. Підтверджують ефективність управління активами пенсійних вкладень та є наступними:

Чиста вартість одиниці пенсійних внесків (ОПВ) - 2,10 грн.

Чиста вартість активів, грн. - 20 206 701,42 грн.

Кількість одиниць пенсійних внесків (шт.) - 9 609 923,65

Зміна чистої вартості одиниці пенсійних внесків (%):

- за 1 тиждень - (+2,73%)

- за 1 місяць - (-8,49%)

- за 1 рік - (+37,99%)

- з початку діяльності НПФ - (+110,27%)

Середньорічна доходність Фонду у 2009 році становила +15,8%, які складались з:

Доходності корпоративних облігацій -19,9%;

Доходності державних облігацій - 19,1%;

Доходності банківських депозитів - 19,5%;

Доходності акцій підприємств - 10,9%

Середньорічна доходність фонду на кінець першого кварталу 2010 р. склала 17,89%, зрісши з початку року на 3,26%. Вартість одиниці пенсійних внесків на кінець звітного періоду склала 2,24 грн. На кінець звітного кварталу вартість чистих активів фонду склала 21 144 893,57 грн., зрісши за квартал на 5 161 238,56 грн. або на 32,29%.

За той же час до фонду надійшло пенсійних внесків на суму 2 399 977,82 грн. та було зроблено пенсійних виплат на суму 350 318,37 грн.

Стрімке зростання ринку протягом достатньо тривалого проміжку часу збіль-шувало ризики майбутньої корекції. Тому керуючим було прийнято рішення про частковий продаж акцій деяких емітентів з метою зафіксувати прибутки, а також для отримання можливості купувати акції після зменшення їх частки в портфелі фонду нижче 40%. Так, протягом кварталу було продано малими пакетами акції «Алчевського металургійного комбінату», «Сумського машинобудівного НВО ім. Фрунзе», «Мотор-Січі», «Азовсталі», «Концерну Стірол», «Центренерго», «Вугіль-ної компанії «Шахта Красноармійська-Західна №1» та «Полтавського гірничо-зба-гачувального комбінату». Виручені кошти були частково розміщені на депозитах в банках, а частково інвестовані в державні облігації. Так, на початку березня 2010 р. було придбано ОВДП 63564 (дата погашення - 12.09.2012) з доходністю 22,94%.

Таким чином, матеріали дипломного дослідження обгрунтовують наступні висновки:

1. Існування інститутів спільного інвестування в Україні та успішне застосування ними загальноприйнятих в світі інвестиційних стратегій з реальним обігом та виплатою інвестиційних дивідендів інвесторам - є нове та об'єктивне явище в сучасній Україні після невдалого досвіду “фінансово-інвестиційних пірамід” (1993 - 1999 років).

2. Інвестування коштів в інвестиційні сертифікати ІСІ в Україні на сучасному етапі відродження промисловості та реального зростання випуску продукції є в 7-10 разів дохідніше, ніж традиційне інвестування в банківські депозити (рівень річної дохідності 10-14%), оскільки фонди інвестують кошти в акції первинних виробників, де прибутковість реалізується набагато вище ніж дохідність фінансових посередників.

3. Залучення масового інвестора в ІСІ, а також в пенсійні фонди в Україні потребує створення умов, які б стимулювали індивідуальних інвесторів та майбутніх пенсіонерів до участі в інвестиційному фонді. Йдеться передусім про створення механізмів гарантування прав учасників інститутів спільного інвестування, що може бути забезпечено:

розвитком відкритих інвестиційних фондів;

переведенням інвестиційного сертифікату в вільно обертаємі цінні

папери організованого фондового ринку (біржові індексні фонди).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 року N 2299-III // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 18 грудня 2008 року N 693-VI (чинність з 01.01.2010)

2. Закон України «Про недержавне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1057-IV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 16 квітня 2009 року N 1276-VI

3. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 року N 448/96-ВР // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 18 травня 2010 року N 2258-VI)

4. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року N 1775-III // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 15 грудня 2009 року N 1759-VI, набрали чинності з 1 березня 2010 року

5. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року N 3480-IV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України станом від 11 червня 2009 року N 1522-VI

6. Закон України « Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 року N 710/97-ВР // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 17 вересня 2008 року N 514-VI

7. Про затвердження роз'яснення щодо застосування статті 42 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" в частині досягнення мінімального обсягу активів для корпоративних та пайових інвестиційних фондів // ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ФОНДОВОГО РИНКУ РОЗ'ЯСНЕННЯ від 02.11.2006 р. N 9

8. Про схвалення Методичних рекомендацій щодо визначення вартості чистих активів акціонерних товариств //ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ФОНДОВОГО РИНКУ РІШЕННЯ від 17 листопада 2004 року N 485

9. Про затвердження проекту рішення Комісії "Про затвердження Порядку емісії та реєстрації випуску похідних цінних паперів" // ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ФОНДОВОГО РИНКУ РІШЕННЯ від 12 червня 2007 року N 1319

10. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 32 "Інвестиційна нерухомість" // Наказ Міністерства фінансів Українивід 2 липня 2007 року N 779

11. Про затвердження Положення про порядок розміщення, обігу та викупу цінних паперів інституту спільного інвестування // Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 9 січня 2003 року N 3 (Із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку станом від 30 травня 2005 року N 250)

12. Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску інвес-тиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду при їх розміщенні шля-хом прилюдної пропозиції //Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 січня 2002 року N 10 (Із змінами і доповненнями, вне-сеними рішеннями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 серпня 2005 року N 455)

13. Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску інвес-тиційних сертифікатів пайового (венчурного, недиверсифікованого) інвести-ційного фонду при їх приватному розміщенні // Рішення Державної комісія з цінних паперів та фондового ринку від 8 січня 2002 року N 9 (Із змінами і до-повненнями, внесеними рішеннями Державної комісії з цінних паперів та фон-дового ринку від 30 серпня 2005 року N 454)

14. Про затвердження Типових інвестиційних декларацій //ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ФОНДОВОГО РИНКУ РІШЕННЯ N 16 Протокол засідання Комісії від 3 липня 1997 р. N 13

15. Баскакова М. А. Толковый юридический словарь бизнесмена (русско-английский, английско-русский).-6-е изд., перераб. и доп.- М.: Финансы и статистика, 1994.- 640 с.

16. Батищев В.О. Фондовая биржа и инструменты фондового рынка.- М.: Международные отношения, 2002.- 272 с.

17.Берлач А. І. та ін. Організаційно-правові основи біржової діяльності: Навч. посібник/А. І. Берлач, Н. А. Берлач, Ю. В. Ілларіонов.- К.: Фенікс, 2000. - 336 с.

18. Бєлєнький П. Механізм розвитку ринкової інфраструктури в Україні // Вісник НАН України №4, 2002р., с.11-17

19.Биржевая деятельность. Учебник/Под ред. проф. А. Г. Грязновой, проф. Р. В. Корнеевой, проф. В. А. Галанова., 3-е изд.,- М.: Финансы и статистика, 2003.- 457 с.

20. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. - К.% Ника-центр, Эльга,2001.-592 с.

21. Бланк И. А. Торгово-посредническое предпринимательство. Экономи-ческие основы биржевой торговли.- К., 1992.- 230 с.

22. Бородулин В. Рынки ценных бумаг США.- М.: Московская центральная фондовая биржа, 2004г.- 520 с.

23. Брігкем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К: Діло, 1997. - 867 с.

24. Буренин А. Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки.- М.: Тривола, 2002.- 240с.

25. Быков А.В. и др. Биржевая торговля. ИСИ - что это такое? - Красноярск: Скиф, 2004.- 163с.

26. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами. Пер. с англ. - М.: Финансы и статистика, 1996. - 602 с.

27. Варенков С.В. Инвестиционный сертификат, как особый фондовый инструмент // Фондовый рынок, №39, 2003.- с. 39-42.

28. Васильев Г. А., Каменева Н. Г. Организация фондового рынка в Западной Европе / ВЗФЭИ. - М.: Экономическое образование, 2003.- 324 с.

29. Васильев Г. А., Каменева Н. Г. Фондовый рынок и товарные биржи., 3-е изд. переработанное. - М.: Высшая школа, 2001.-317с.

30. Голубович А. Д., Миримская О. М. Биржевая торговля и инвестирование в США., 5-е изд. - М.: МЕНАТЕП-ИНФОРМ, 2004.-678 с.

31. Гудков Ф. В. Инвестиции и ценные бумаги.- М.: ИНФРА-М, 2001.- 263 с.

32. Дегтярева О.И., Кандинская О.А. Биржевое дело, 2-е изд. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2002.-237с.

33. Довбенко М., Довбенко О. СУЧАСНА ТЕОРІЯ ПОРТФЕЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ // "Економіка України", Науковий журнал, N 4 (521), квітень 2005. - С. 81-92

34. Драчев С. Н. Фондовые рынки США. Основные понятия, механизмы, терминология.- М.: Церих-ПЭЛ, 2001.- 184 с.

35. Карайченцева Г.О. Технології залучення інвестиційних ресурсів на ринку цінних паперів // Збірник наукових праць НДФІ, №3, 2004р., с.27-31

36. Каратуев А. Г. Ценные бумаги: виды и разновидности. // Учебное пособие.- М.: Деловая литература, 2000.- 256 с.

37. Ковни Де. Ш., Такки К. Стратегия хеджирования.- М.: ИНФРА-М, 1996.- 186с.

38. Колб Роберт У. Финансовые деривативы// Учебник.- М.: Изд. "Филинъ", 2001.-411с.

39. Кравчук А. Н. Обращение и регистрация ценных бумаг в странах Западной Европы, США и Японии.- М.: ИНФРА-М, 2003.- 573 с.

40. Лисенков Ю. М., Фетюхіна Н. Б. Ринок цінних паперів: Основні поняття і терміни.- К.: Київський інститут банкірів банку "Україна", 2002.- 346 с.

41. Лысенков Ю. М., Фетюхина Н. В., Зельцер Е. Р. Международный фондовый рынок., 3-е изд. - К.: Киевский институт банкиров банка "Украина", 2004.- 451 с.

Марченко О.О Введение в рынок ценных бумаг- К.: Діло., 2003.-265 с.

43. Машина М. В. Фондовая биржа.- М.: Международные отношения, 2002.-246 с.

44. Мертенс А. В. Инвестиции: курс лекций по современной финансовой теории., 7-е изд., - К.: Либідь, 2004.- 679 с.

45. Мобиус М. Руководство для инвестора по развивающимся рынкам.- М.: Инвестиционная компания "Атон", 2000.- 84 с.

46. Мозговой О. Н. Стоимость ценных бумаг- Киев, УАННП "Феникс", 2003.- 154с.

47. Мозговой О. Н. Ценные бумаги // Учебное пособие.- Киев, УАННП "Феникс", 2002.- 122 с.

48. Мусатов В. Т. США: биржа и экономика.- М.: Наука, 2001.- 180 с.

49. Портфельне інвестування : Навч. посібник / А. А. Пересада, О. Г. Шевченко, Ю. М. Коваленко, С. В. Урванцева. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 408 с.

50. Правовое регулирование рынка ценных бумаг в Российской Федерации.- М.: Де-Юре, 2003.- 96 с.

51. Рубцов Б. Б. Зарубежные фондовые рынки: инструменты, структура, механизм функционирования.- М.: ИНФРА-М, 2000.- 304 с.

52. Рынок ценных бумаг и его финансовые институты / Под ред. В. С. Торкановского.- Спб.: АО "Комплекс", 2002.- 421 с.

53. Рынок ценных бумаг: учебник (под ред. В. А. Галанова и А. И. Басова.- М.: Финансы и статистика, 2002.- 352 с.

54. Фельдман А. Б. Основы рынка производных ценных бумаг // Учебно-практическое пособие.- М.: ИНФРА-М, 1999.- 96 с.

55. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник: Курс лекцій/ за ред. Проф.Г.Г.Кірейцева. - Житомир: ЖГГІ 2001. - 432 с.

56. Фондовые рынки США. Основные понятия, механизмы, терминология.- М.: Церих-ПЭЛ, 2003.- 184 с.

57. Шварц Ф. Биржевая деятельность Запада.- М.: Аи Кью, 2003. - 127с.

58. Шмелев О.Б. Финансовый рынок Европы: монография., М.: Издательство МГУ, 2004г., 237с.

59. Шмелев О.Б. Паевые фонды Германии // Рынок ценных бумаг, №7, 2003, с.15-18.

60. Ярмольник Г.Н. Банки, биржи, ценные бумаги., М.: Финансы и статистика., 2003г., - 278с.

61. Якименко П.П. Биржевая деятельность: учебник., Таганрог, 2002г., - 351с.

62. Markowitz, H. "Portfolio Selection". Journal of Finance 7, March 1952.

63. Sharpe, W. "Capital Asset Prices: A Theory of Market Equilibrium Under Conditions of Risk". Journal of Finance 19, September 1964.