Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

1.1 Зовнішньоекономічна діяльність в Україні

1.2 Сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

1.3 Функціональний та предметний підходи в менеджменті

2. Аналіз товарної структури експорту ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» та її вплив на ефективність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз товарної структури експорту ВАТ „Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”

3. Шляхи вдосконалення зовнішньоекономічного менеджменту експорту продукції

3.1 Ключові проблеми розвитку експорту продукції підприємства та шляхи їх розв'язання

3.2 Уникнення ризику при здійсненні експертних операцій

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Комплексні економічні перетворення, що відбуваються сьогодні в Україні, мають на меті не лише виробити моделі та механізми побудови і послідовної реалізації сучасних економічних відносин, але й поступову інтеграцію українських підприємств у міжнародні економічні зв'язки, з одного боку, і залучення іноземних підприємців до діяльності в Україні, - з іншого.

Ефективність господарської діяльності як вітчизняних, так і іноземних підприємців у рамках правової системи конкретної держави визначається, насамперед, ступенем досконалості охоплення сфер регулювання і ліберальності її законодавства. Україна в даному разі не є винятком. У зв'язку з цим зростає значення правового регулювання питань функціонування різних суб'єктів господарської діяльності в Україні, побудованої на взаємовідносинах, що мають місце як на території України, так і за її межами і ґрунтуються на законах зовнішньоекономічної діяльності. Саме так це сформульовано в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність". З його прийняттям зовнішньоекономічна діяльність в Україні вперше одержала правовий статус. Цей закон є нормативно-правовим актом, в якому пропонується визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності, її суб'єктів, їхніх прав і свобод; встановлюються принципи здійснення та організаційні форми зовнішньоекономічної діяльності.

Аналіз зовнішньоторговельних відносин України в цілому і, зокрема, кожного українського підприємства, починаючи з 2001 року утруднюється тим, що методологічна база обчислення, коло експортно-імпортних операцій, ціни, курси валют, чинне законодавство та інші регулюючі важелі неодноразово змінювалися в міру переходу зовнішньоекономічної діяльності під юрисдикцію України та становлення інституцій, що забезпечують самостійне регулювання зовнішньої торгівлі.

До даного часу маємо ряд невирішених питань щодо зовнішньоекономічної діяльності.

Тільки в 2003 р. розпочався процес переходу у взаєморозрахунках з підприємствами інших іноземних та держав колишнього СРСР на світові ціни. Можна вважати, що цей процес завершився тільки на початку 2006 р. після встановлення світової ціни на українську продукцію та підняття Україною до світового рівня тарифів.

Окрім того, дані за той період мали розрахунковий характер, тобто отримані показники, обчислені за середньорічними курсами карбованця, а потім гривні до долара США. У зв'язку з високим рівнем інфляції та відповідним падінням курсу національної валюти розрахункові дані не відображали реальні обсяги зовнішньої торгівлі вітчизняними товарами. Впродовж того періоду не здійснювався також облік вартості бартерних операцій та обсягів переробки давальницької сировини.

Тільки з переведенням вітчизняної статистичної звітності щодо зовнішньоекономічної діяльності на світові стандарти можна вважати дані достовірними та надалі порівняльними у динаміці. Це підтверджується відносною стабілізацією рівнів макропоказників зовнішньоекономічної діяльності. Безумовно, що найбільш достовірною та такою, що адекватно відображає стан і динаміку зовнішньоторговельних зв'язків України з іншими державами світу, у тому числі з країнами колишнього СРСР, є інформація про обсяги товарообміну у натуральному вираженні. Однак і така статистична звітність мала істотні недоліки, а тому не давала можливості адекватно оцінити торговельні взаємини України з іншими державами далекого і близького зарубіжжя, зокрема з Російською Федерацією, яка була і залишається одним з основних торговельних партнерів України.

Виходячи з вищесказаного та зважаючи на актуальність питання, була обрана тема курсової роботи «Вплив товарної структури експорту підприємств АПК на ефективність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності на прикладі ВАТ «СНВО ім. Фрунзе»».

Метою написання роботи стало виявлення основних напрямків зовнішньоекономічної діяльності об'єднання, основних партнерів та замовників, оцінити товарну структуру експорту, виробничі та науково-технічні зв'язки між ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» і зарубіжними країнами.

1. Теоретичні основи менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

1.1 Зовнішньоекономічна діяльність в Україні

Відповідно до чинного законодавства України суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в нашій країні є:

- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають цивільну правоздатність і дієздатність відповідно до законів України і постійно мешкають на її території;

- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і постійне місцезнаходження яких - на її території;

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, що не є юридичними особами відповідно до законів України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності, іноземних суб'єктів господарської діяльності, що не є юридичними особами відповідно до законодавства України (філії, відділення і т.ін.), але мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України, в тому числі держава в особі її органів, органів місцевого самоврядування в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, що беруть участь у господарській діяльності на території України. Чинне законодавство не дає вичерпного переліку можливих (дозволених) видів зовнішньоекономічної діяльності, здійснюваних її суб'єктами. З урахуванням основної вимоги - відсутність прямої або непрямої заборони на той чи інший вид діяльності - сьогодні більш-менш ефективно в Україні здійснюються:

- експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;

- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності;

- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- навчання і підготовка спеціалістів на комерційній основі;

- міжнародні фінансові операції та операції т цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних і страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених її законом;

- спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій і спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

- підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку суб'єктів господарської діяльності;

- аналогічна діяльність за межами України;

- організація і здійснення діяльності в сфері проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, здійснюваних на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- організація і здійснення оптової, консигнаційної і роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у випадках, передбачених законодавством України;

- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- операції із придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;

- роботи на контрактній основі фізичних осіб з України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами;

- робота іноземних фізичних осіб на контрактній платній основі із суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами та інші не заборонені законодавством України види зовнішньоекономічної діяльності.

Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їхніх установчих документів із моменту набуття ними статусу юридичної особи.

1.2 Сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічна діяльність пов'язана з проведенням різними господарськими суб'єктами ділових операцій на закордонних ринках. У Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (стаття 1), зазначено, що: "Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності заснована на взаємовідносинах як на території України, так і за її межами" [1]. Тому очевидно, що зовнішньоекономічна діяльність включає два види ділових операцій: операції українських суб'єктів господарювання за межами України та закордонних господарських суб'єктів із різних країн в Україні.

Значення зовнішньоекономічної діяльності в розвитку всіх країн, у тому числі й України, постійно зростає. Історичний досвід підтверджує вигідність розширення участі країн у міжнародному поділі праці і різноманітних формах міжнародного бізнесу. 1 навпаки, згортання зовнішньоекономічної діяльності неминуче призводить до уповільнення соціально-економічного розвитку країни, виникнення складних проблем, які неможливо вирішити не лише в економіці, але і в інших сферах суспільного життя. Тому процес глобалізації та інтернаціоналізації господарського життя можна вважати закономірним з огляду на посилення взаємозалежності між країнами і зростаючу схожість їх економік.

У сучасному світі чіткіше простежується тенденція до інтеграції в міжнародному економічному просторі. Доказом цього є тісна взаємозалежність виробництва і міжнародної торгівлі. Сьогодні більшість товарів надходить на ринок через зовнішню торгівлю або виготовляється з використанням складників, що завозяться з-за кордону.

Процеси економічної інтеграції неоднозначні. Спостерігається підвищення ефективності виробництва за рахунок поглиблення спеціалізації. Завдяки зростанню торгівлі посилюється економічна активність у багатьох країнах.

Процес входження України в систему світогосподарських зв'язків багато в чому залежить від якості прийняття управлінських рішень у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Міжнародні ділові операції, як і внутрішні, є результатом визначених управлінських дій: прогнозування і планування, організації, мотивації, керівництва, контролю і т.д.

Звичайно, всі зазначені функції менеджменту в зовнішньоекономічній діяльності мають істотні особливості. Скажімо, у процесі планування варто враховувати міждержавні відносини, що впливають на вибір партнерів. Маркетинг зовнішньоекономічної діяльності базується на вивченні міжнародних ринків, особливостей запитів іноземних клієнтів, просування товарів і послуг на закордонні ринки здійснюється з урахуванням місцевих традицій і численних обмежень і т.д. По-іншому виглядає і функція організації в зовнішньоекономічній діяльності. Наприклад, перед підприємством, що виходить на закордонні ринки, відразу ж виникає запитання: створювати за кордоном свої підрозділи чи шукати там закордонних посередників? Це специфіка організації зовнішньоекономічної діяльності, оскільки внутрішні ділові операції організовувати набагато простіше і менш ризиковане.

Схожі проблеми виникають і в інших аспектах управління зовнішньоекономічною діяльністю. Це в результаті приводить до того, що із загальної системи управління рано чи пізно при збільшенні обсягу міжнародних операцій виділяється порівняно відособлена підсистема управління (менеджменту) зовнішньоекономічною діяльністю.

Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) пов'язаний із застосуванням загальних ідей і концепцій менеджменту у всіх формах зовнішньоекономічної діяльності (експорті й імпорті товарів і послуг, лізингових операціях, прямому інвестуванні і т.д.). Сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності полягає в комплексному дослідженні та моделюванні міжнародного середовища у поєднанні з налагодженою взаємодією всіх підрозділів і посадових осіб організації/установи в інтересах продуктивного досягнення визначених зовнішньоекономічних стратегій.

Отже, звернімо увагу на такі три ключові моменти. По-перше, менеджмент ЗЕД є визначеним процесом, що, насамперед, включає вивчення і проектування елементів міжнародного середовища: закордонних партнерів, рівня цін, митних правил, міжнародних норм і звичаїв та ін. У цій частині акцент робиться не тільки на аналіз та оцінку майбутніх міжнародних операцій, але і на проектування взаємовідносин з урахуванням визначених процедур. Цей елемент менеджменту становить майже половину чинників успіху в міжнародному бізнесі.

По-друге, необхідно домагатися ефективної взаємодії не тільки між працівниками зовнішньоекономічних підрозділів, але і між усіма службами підприємства, що і визначає успіх на міжнародних ринках. Тому менеджмент ЗЕД, безумовно, включає і зусилля інших працівників у просуванні товарів фірми на зовнішні ринки. Наприклад, начальник відділу технічного контролю, організовуючи систему перевірки експортного товару на предмет відповідності умовам зовнішньоторговельного контракту, є важливою ланкою функції контролю в менеджменті ЗЕД. У випадку досягнення успіху на міжнародному ринку згаданий керівник служби контролю повинен отримати винагороду у такій же мірі, як і працівники ЗЕД.

По-третє, потрібно наголосити на продуктивному досягненні всією організацією обраних зовнішньоекономічних цілей. Це значить, що критерієм якості менеджменту ЗЕД є не тільки успіх сам по собі (досягнення цілей), але і ціна цього успіху (витрати ресурсів, продуктивність).

Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності тісно пов'язаний із міжнародним менеджментом. Останній є не що інше, як управління транснаціональними компаніями. Оскільки зовнішньоекономічна діяльність включає взаємодію національних і транснаціональних компаній, то вона передбачає взаємодію зовнішньоекономічних підрозділів із міжнародними відділеннями багатонаціональних корпорацій. При цьому для транснаціональних компаній пріоритетне значення має універсальний міжнародний підхід, а дії в кожній із країн є наслідком цього підходу. Зовнішньоекономічна діяльність у цьому відношенні суперечлива за своєю природою: головним є репрезентування внутрішньонаціональних операцій компанії, а міжнародна діяльність є наслідком внутрішньо-національних успіхів.

Щодо таких категорій, як міжнародні фінанси, міжнародна логістика, міжнародне право та ін., то кожна з них має власні функціональні основи і закономірності. Міжнародні аспекти при цьому відіграють визначальну роль. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств будь-якої країни не може ігнорувати закономірності здійснення кожної зі згаданих функцій міжнародного бізнесу: фінансів, логістики, права, персоналу та ін. Тому менеджмент зовнішньоекономічної діяльності базується на функціональних складових міжнародного бізнесу такою мірою, якою це має відношення до операцій даного підприємства. При цьому сам менеджмент зовнішньоекономічної діяльності ґрунтується на визначених принципах.

1.3 Функціональний та предметний підходи в менеджменті

Для досягнення високої ефективності ЗЕД необхідно враховувати два об'єктивно існуючі підходи в управлінні міжнародним бізнесом. Вони дають відповіді на ключові запитання: що? і як? Перше запитання розкриває суть міжнародних операцій. Це сфера міжнародного маркетингу, із якої керівники організацій добувають інформацію і приймають рішення про зовнішньоекономічні операції. Такими операціями є експорт або імпорт конкретних товарів (послуг, робіт), лізинг обладнання, спільне виробництво продукції та ін. Само собою зрозуміло, що кожний вид бізнесу має власну внутрішню технологію, що також входить у предметний аспект. При імпорті маються, на увазі, наприклад, пошук постачальника, укладення з ним контракту на постачання товару, перевезення товару до кордону, перетинання кордону і виконання митних процедур - і так до остаточного продажу товару внутрішньому споживачеві, проведення розрахунків із продавцем. Все це складає предметний аспект менеджменту, що цілком визначається ідеєю і технологією (послідовністю операцій) зовнішньоекономічних операцій.

Проте наскільки б вдалою не була ідея конкретної зовнішньоекономічної операції, які б високі прибутки вона не обіцяла в перспективі, який би бізнес-план не гарантував її здійсненність і ефективність, саму по собі її не можна реалізувати без іншого аспекту зовнішньоекономічного менеджменту. Мова йде про те, що опрацювання ідеї може бути зроблено однією людиною або невеличкою групою спеціалістів у межах їх поточних службових обов'язків або ж у вільний час. Досвід показує, що опрацювання ідей і навіть підготовка бізнес-планів складає дуже малу частину усіх витрат, пов'язаних із реалізацією ідеї. А от вже для реалізації ідеї, яку включено в число цілей зовнішньоекономічної діяльності, не обійтися без регулярного (функціонального) менеджменту. Мається на увазі, насамперед, планування реалізації ідеї, для чого необхідно завчасно виділяти необхідні ресурси, встановлювати терміни виконання завдань, що випливають з ідеї, підбирати виконавців, визначати методи виконання робіт та ін. До того ж у планах робіт необхідно враховувати зміни навколишнього середовища фірми: законодавство, ціни на зовнішніх ринках, валютні курси, стан справ у партнерів і т.д. І якщо план буде неточним (тобто неякісним), тоді реалізація ідеї може бути під загрозою: скажімо, нестача валютних коштів саме в той момент, коли потрібно провести оплату послуг і т.д.

Менеджмент передбачає не тільки функцію планування, але й організацію (що включає координацію), комплектування штатів, керівництво, мотивацію, контроль. Тому ідея тієї або іншої зовнішньоекономічної операції може бути реалізована тільки в тому випадку, коли предметний аспект повною мірою відповідатиме функціональному підходу.

2. Аналіз товарної структури експорту ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» та її вплив на ефективність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» розташоване у м. Суми, яке знаходиться в північній частині Лівобережної України у зоні лісостепу і є обласним центром.

Підприємство розташоване на земельній площі розміром 3251 га. Виробничі площі об'єднання складають 2602,5 тис.кв.м. Інша площа зайнята під об'єкти соціально-культурного призначення., природоохоронні об'єкти, підсобне сільське господарство та незавершене будівництво. На території об'єднання існує розширена сітка залізничних шляхів та система автодоріг для оперативного рішення задач по перевезенню вантажів, необхідних для потреб виробництва та відвантаження готової продукції.

Підприємство розпочало свою діяльність у 1896 році як «Сумські машинобудівні майстерні», засновані бельгійським акціонерним товариством та місцевими цукровиробниками. У ті роки випускало парові та підйомні машини для шахт Донбасу, виготовляло та ремонтувало обладнання для цукрових заводів.

За роки свого розвитку машинобудівні майстерні перетворилися у велике підприємство, що мало назву «Сумський машинобудівний завод ім. Фрунзе».

В другій половини 60-х років завод перейшов на комплексні поставки хімічного обладнання.

У 1980 році у цілях забезпечення виконання завдань щодо поставки обладнання для атомної енергетики до складу об'єднання входить Сумський завод атомного енергетичного машинобудування.

У зв'язку з розширенням номенклатури та рішенням нових задач в області машинобудування у лютому 2004 року об'єднання стає відкритим акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе». На даний момент ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» - великий машинобудівний науково-виробничий комплекс до складу якого входить декілька потужних спеціалізованих виробництв з високо оснащеними цехами, проектною, дослідною та випробувальною базою, що має можливість виготовляти машини та обладнання різного загально технічного призначення.

Організаційна структура підприємства визначається статутом акціонерного товариства. З ціллю забезпечення керування підприємством, його структурними підрозділами зверху донизу, узгодженості дій та відповідальності керівників за результати діяльності ввірених їм підрозділів використовується лінійний підхід до управління. Він полягає в побудові раціональної структури та призначенні для кожного підрозділу керівника, який підпорядкований вищестоящому, що володіє повнотою влади у довіреному йому підрозділі та здійснює лінійне керівництво через підпорядкованих йому лінійних керівників.

Для реалізації поставлених цілей та завдань, а також забезпечення раціонального розподілу праці, за кожним структурним підрозділом закріплені відповідні функції, кожна з яких поділяються на під функції, та мають свої визначені цілі, які закріплені за конкретними керівниками та виконавцями, та оговорені в їх посадових інструкціях.

Лінійні керівники наділені правом прийняття кінцевих, тобто обов'язкових до виконання рішень, що стосуються питань діяльності своїх підрозділів. Щодо деяких питань функціональні керівники наділені правом прийняття кінцевих рішень для керівників одного з ним або нижчого рівня.

Керівники структурних підрозділів відповідають за розробку положень про підрозділи та посадових інструкцій на своїх підлеглих та доведення їх до конкретних осіб. Кожний керівник верхньої ланки має право делегувати частину своїх обов'язків та повноважень підлеглому йому лінійно-компетентному персоналу, але уся відповідальність при цьому залишається за ним.

Вищим органом управління є збори акціонерів.

У період між зборами акціонерів Спостережна рада представляє акціонерів, та в межах своєї компетенції регулює діяльність Правління, що є виконавчим органом акціонерного товариства та здійснює керування його поточною діяльністю.

На підприємстві склалася і діє організаційна структура управління, характерна для великих підприємств машинобудівної галузі. Вона відповідає дивізійній продуктовій структурі.

Виробничий процес на підприємстві організований в цехах і окремих структурних підрозділах, які об'єднані в спеціалізовані виробництва. Кожне з них спеціалізується на випуску певної групи товарів і має право здійснювати достатньо незалежну політику в питаннях організації своєї виробничої діяльності. Виробництва знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні Правління товариства, на одному рівні з виробництвами знаходяться Дирекція з ЗЕД і маркетингу, Дирекція по матеріально-технічному забезпеченню і Структурний підрозділ директора з персоналу і соціальних питань. Виробництва безпосередньо співробітничають з дирекціями - співпраця “по горизонталі”.

Виробнича структура завдяки такій її організації є достатньо ефективною: деякі питання вирішуються централізовано, а деякі - децентралізовано, що дозволяє формувати незалежну і в той же час підконтрольну діяльність складових об'єднання ВАТ „Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”.

Об'єднання налічує 8 виробництв.

1. Виробництво ГПА (газоперекачуючих агрегатів) і компресорів.

2. Виробництво “Машинобудівник” (виготовлення нестандартного устаткування).

3. Виробництво насосного обладнання.

4. Виробництво УБТ (бурильних труб, що обважнюють) і ВТ (провідних труб).

5. Виробництво хімічного обладнання.

6. Заготівельне виробництво.

7. Ремонтно-будівельне виробництво.

8. СП “Профіль” (виробництво алюмінієвих листів).

Кожне виробництво очолює директор. Виробництва розділені на певну кількість цехів (ділянок), кожний з яких очолює начальник.

На базі існуючого спеціалізованого виробництва з метою підвищення ефективності управління і максимізації прибули було створено дочірнє підприємство "Завод бурильних і провідних обважнених труб ".

Підвищення науково-технічного рівня виробництва забезпечують конструкторсько-технологічні підрозділи, розробки яких відповідають рівню досліджень спеціалізованих науково-дослідних установ. Окремі виробництва, завдяки винятковій спеціалізації, мають власні відділи і бюро. Наприклад, існує спеціальне конструкторське бюро (СКБ) хімічного обладнання, СКБ компресорного машинобудування, відділ головного конструктора насосного виробництва (ці підрозділи займаються підготовкою конструкторської документації, проводять виготовлення, випробування і доведення нових зразків техніки, уніфікують вироби, які впускаються підприємством, розробляють умови експлуатації нової техніки і т. ін.).

Згідно даним 2009 року на даний момент підприємство спеціалізується на випуску таких видів продукції (табл.2.1).

Таблиця 2.1. - Динаміка і структура товарної продукції (млн. грн)

Види товарної продукції	Роки	Відхилення 2009 р від 2007 р
	2006	2007	2008	2009
					сума	%
	сума	%	сума	%	сума	%	сума	%
ГПА та запасні частини	315,2	55,1	324,1	60,3	363,1	54,4	527,8	60,2	+212,6	5,1
Обладнання для нафтогазового комплексу	42,1	7,4	41,4	7,7	59,6	8,9	63,5	7,2	+21,4	-0,2
Хімічне обладнання	48,2	8,4	21,1	3,9	29,7	4,5	33,9	3,9	-14,3	-4,5
Насоси та запчастини	72,6	12,7	64,3	11,9	69,9	10,5	80,3	9,2	+7,7	-3,5
Компресори та запчастини	13,1	2,3	12,4	2,3	16,8	2,5	24,5	2,8	+11,4	0,5
Інша продукція	81,3	14,1	74,6	13,9	127,8	19,2	146,4	16,7	+65,1	2,6
Всього	572,5	100	537,9	100	666,9	100	876,4	100	+303,9	0

За даними таблиці 2.1 можна зробити висновок, що найбільший обсяг випуску в структурі товарної продукції займають ГПА та запасні частини, в середньому це складає 382, 6 млн. грн за рік і за 4 роки спостерігаємо як збільшення суми, так і зростання питомої ваги в загальному обсязі реалізації. Збільшився обсяг випуску компресорі та запасних частин з 13.1 млн. грн до 24.5 млн. грн та в середньому зросло виробництво обладнання для нафтогазового комплексу. На підприємстві постійно проводяться дослідження, що ведуть до розширення номенклатури виробів та до випуску зовсім нових видів товарної продукції для різних галузей господарства.

Виробничий потенціал „СМ НВО ім. М.В. Фрунзе” використовувало протягом 2006-2009 років на достатньо високому рівні. Основні фонди підприємства формувалися за рахунок створення нових, реконструкції та капітального ремонту діючих основних фондів.

Таблиця 2.2. - Динаміка і структура основних фондів ВАТ „СНВО ім. М.В. Фрунзе” (тис. грн)

Категорії основних фондів	Роки	Відхилення
	2006	2007	2008	2009	+/-	%
	сума	структура,%	сума	структура,%	сума	структура,%	сума	структура,%
Виробничого характеру:	614785	31,0	604269	31,0	630737	31,8	668321	33,7	+53536	2,8
- будівлі і споруди	375468	18,9	359015	18,4	396090	20,5	415202	20,9	+39734	2,0
- машини та обладнання	3264	0,2	4388	0,2	2262	0,1	3871	0,2	+607	0,0
- транспортні засоби та інше	236053	11,9	249866	12,8	232385	12,0	249248	12,6	+13195	0,7
Невиробничого характеру:	1371286	69,0	1346938	69,0	1304460	67,4	1314518	66,3	-56768	-2,8
- будівлі і споруди	-		-		-		-		-	-
- машини та обладнання	-		-		-		-		-	-
- транспортні засоби та інше	1371286	69,0	1346938	69,0	1304460	67,4	1314518	66,3	-56768	-4,1
Разом основних фондів	1986071	100	1951207	100	1935197	100	1982839	100	-3232	0

Спостерігаємо достатньо парадоксальну ситуацію, коли виробниче підприємство має більш ніж 65 % обладнання невиробничого характеру. Аналізуючи оперативні дані, визначили, що витрати на ремонт основних фондів в цілому по підприємству за 2009 р. склали 13 785 тис. грн, в тому числі капремонт близько 2 900 тис. грн, з яких капремонт обладнання 1 000 тис. грн. За період з 2006 по 2009 роки на підприємстві введено 26 найменувань нових машин, обладнання та агрегатів.

Підприємство постійно має потребу в кваліфікованих кадрах. За період з 2006 по 2009 роки чисельність персоналу об'єднання зросла на 3557 чолові, що в динаміці складає 19,2 %. Це відбулося за рахунок збільшення кількості спеціалістів та робітників. Динаміку і структуру трудових ресурсів ВАТ надано в табл. 2.3.

Таблиця 2.3. - Динаміка трудових ресурсів ВАТ „СМ НВО ім. М.В. Фрунзе” (чол.)

Категорії працівників	Роки	Відхилення
	2006	2007	2008	2009	+/-	%
Керівники Робітники Спеціалісти Службовці	1502 13457 3205 357	1474 12906 3289 306	1531 14595 3760 324	1515 16139 4084 309	+13 +2862 +879 -48	+0,86 +19,93 +27,43 -13,45
Всього	18521	17975	20215	22078	3557	+19,2

Освітній і віковий рівень кадрового персоналу об'єднання в цілому відповідає розподіленню робітників за категоріями. Співвідношення свідчать про наявність кадрового потенціалу, здатного вирішувати виробничі і управлінські завдання.

По більшості економічних показників ВАТ „СНВО ім. М.В. Фрунзе” має досить перспективне стійке становище. За останні роки збільшилися прибутки підприємства, причиною чого є зростання обсягів виробництва та реалізації продукції товариства, рівень рентабельності в середньому мав тенденцію до зростання.

Виробничий потенціал ВАТ використовується на достатньо високому рівні, при чому, в порівнянні з минулими роками намітились тенденції до підвищення рівня використання виробничих потужностей. Забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, енергією та іншими ресурсами протягом останніх 4 років було задовільним, що дало можливість працювати підприємству повний робочий тиждень.

ВАТ „СМ НВО ім. М.В. Фрунзе” є унікальним за своїми технологічними можливостями та забезпечене найсучаснішим обладнанням.

Таблиця 2.4. - Динаміка основних економічних показників господарської діяльності

Показники	Роки	Відхилення
	2006	2007	2008	2009
					+/-	%
ВП у порівняльних цінах: - на 1 середн. прац., тис.грн - на 100 грн ОВФ, грн	711493,2 38,4 0,011	765764,2 42,6 0,013	795196,1 39,3 0,013	935926,1 42,4 0,014	+223832,9 +4 +0,003	+31,5 +10,4 +27,3
ВП у поточних цінах: - на 1 середн. прац., тис.грн - на 100 грн ОВФ, грн	710145,6 38,3 0,012	753907,5 41,9 0,012	769867,3 38,1 0,013	915672,7 41,5 0,014	+205527,1 +3,2 +0,002	+28,0 +8,0 +16,0
Товарна продукція - на 1 середн. прац., тис.грн	548649,3 29,6	537852,7 29,9	666937,4 32,9	876375,7 39,6	+327726,4 +10,0	+59,0 +33,0
Валовий прибуток на 1 середн. прац., тис.грн	24,8	22,6	27,5	42,5	+17,7	+71,1
Чистий прибуток на 1 середн. прац., тис.грн	10,1	9,2	11,2	17,3	+7,2	+71,1
Рівень рентабельності, %	34,1	27,9	37,5	43,8	+9,7	+9,7

Конструкторські підрозділи забезпечені передовими системами автоматизованого проектування та сучасним експериментально-випробувальним обладнанням. високий технічний рівень обладнання, яке створюється, досягається за рахунок високої кваліфікації інженерно-технічного персоналу, використання новітніх досягнень науки та техніки, а також за рахунок багаторічного співробітництва з вченими більш ніж 20 академічних та науково-дослідних інститутів.

2.2 Аналіз товарної структури експорту ВАТ „Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”

Обладнання, яке виготовляє ВАТ „Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”, постачається підприємствам нафтової, хімічної, харчової, переробної та енергетичної промисловості в Росію, країни СНД, Францію, Великобританію, Австрію, Італію, Німеччину, Індію, Бельгію, Аргентину, Іран, Туреччина та ін.

Серед замовників на компресорні станції - Туркменістан, Казахстан, Іран. Російський ринок є місцем постачання бурильного устаткування. Російські шахти закуповують також водовідкачуючі насоси.

До Китаю поставляється нове спеціальне насосне устаткування для АЕС, до Аргентини і Ірану - потужні газоперекачувальні агрегати, до Австралії - обтяжені бурильні труби, до Болгарії - абсорбційні колони, в США - центрифуги, Німеччину - потужні поршневі компресори надвисокого тиску. Обладнанням, виробленим на підприємстві, укомплектовані діючі атомні електростанції Росії, Вірменії, Литви, Болгарії, Словаччини, що дає гарантії попиту на запчастини до них, ремонт і сервісне обслуговування, поставку нових агрегатів.

Основними споживачами продукції ВАТ на території СНД є підприємства паливно-енергетичного комплексу, хімічної і нафтохімічної промисловості Росії, Туркменістану, Білорусі, зокрема РАТ "Газпром", ГК "Туркменнафта", ГК "Туркменгаз", ВАТ "Сургутнефтегаз", "Роснефть", "Воденергомаш", ВАТ "Укрнафта", "Лісичанській НПЗ", "Лукойл-одесский НПЗ", ГК "Укртрансгаз", Газкомплектімпекс", р. Москва; ВАТ "Газпром"; ТОВ "Центренергаз", г. Москва; "Нафтогаз України" і його дочірні підприємства; ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат"; ТОВ "Самара-Авіагаз"; НВО "Іскра" та інші.

Близькість підприємства до кордону з Росією є додатковою перевагою, оскільки це дозволяє значно економити при торгівлі з російськими підприємствами.

Товариство реалізує свою продукцію згідно з укладеними договорами, і відвантаження здійснює лише після 100 % грошової передоплати. Можливе використання акредитиву. Перевага віддається прямим споживачам продукції.

Відвантажену в 2009 році продукцію можна об'єднати в 9 груп:

ГПА (629,92млн. грн.).

Нафтопромислове обладнання (152,4 млн. грн.).

Хімічне обладнання (17,27 млн. грн.).

Арматура (35,56 млн. грн.).

Насоси відцентрові(20,32 млн. грн.).

Насоси вакуумні (9,14 млн. грн.).

Компресори (14,22 млн. грн.).

Інше обладнання (8,84 млн. грн.).

ЗІПі (компресорів, насосів) і т.п. (86,66 млн. грн.)

Динаміка змін в номенклатурі відвантаженої продукції з 2006 року по 2009 р. показана в табл. 2.5.

Таблиця 2.5. - Структура відвантаженої продукції з 2006 по 2009 р.р.

Продукція	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.
	млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%
ГПА	163,0	30,4	182,0	34,5	372,6	54,0	629,92	62,0
Нефтопромислове обладнання	194,6	36,4	139,1	26,3	124,2	18,0	152,4	15,0
ТНП	19,7	3,7	18,1	3,5	-	-	-	-
Хімічне обладнання	26,4	4,9	37,5	7,1	33,81	4,9	17,27	1,7
Арматура	12,4	2,3	10,6	2,0	24,56	3,56	35,56	3,5
ОБТ	6,73	1,3	3,7	0,7	5,52	0,8	12,19	1,2
Насоси, всього	17,0	3,2	27,4	5,2	30,36	4,4	29,46	2,9
Насоси відцентрові	12,24	2,3	16,93	3,2	15,46	2,24	20,32	2,0
Насоси вакуумні	5,66	1,1	10,58	2,0	14,90	2,16	9,14	0,9
Компресори	6,21	1,2	7,62	1,44	11,04	1,6	14,22	1,4
ЗІПі (компресорів, насосів, ГПА)	64,69	12,1	54,7	10,34	51,06	7,4	86,66	8,53
Інше обладнання	6,72	1,3	19,68	3,72	6,49	0,94	8,84	0,87
Всього	517,4	100	529,0	100	690,0	100	1016,0	100

Таблиця 2.5. - Відхилення в кількості і структурі відвантаженої продукції з 2006 по 2009 рр.

Продукція	2007 рік	2009 рік	Відхилення	Динаміка
	сума	%	сума	%	в сумі	в структурі
ГПА	163	30,4	629,92	62	466,92	+31,6	386,5
Нефтопромислове обладнання	194,6	36,4	152,4	15	-42,2	-21,4	78,3
ТНП	19,7	3,7	-	-	-19,7	-3,7
Хімічне обладнання	26,4	4,9	17,27	1,7	-9,13	-3,2	65,4
Арматура	12,4	2,3	35,56	3,5	23,16	+1,2	286,8
ОБТ	6,73	1,3	12,19	1,2	5,46	-0,1	181,1
Насоси, всього	17	3,2	29,46	2,9	12,46	-0,3	173,3
Насоси відцентрові	12,24	2,3	20,32	2	8,08	-0,3	166,0
Насоси вакуумні	5,66	1,1	9,14	0,9	3,48	-0,2	161,5
Компресори	6,21	1,2	14,22	1,4	8,01	+0,2	229,0
ЗІПі (компресорів, насосів, ГПА)	64,69	12,1	86,66	8,53	21,97	-3,6	134,0
Інше обладнання	6,72	1,3	8,84	0,87	2,12	-0,4	131,5
Всього	535,35	100	1015,98	100	480,63	0	189,8

Як ми бачимо, є стійка тенденція до зростання питомої частки ГПА в реалізованій продукції (з 30,4 % в 2006 році до 62 % в 2009 році) і суттєве зниження питомої ваги в реалізації нафтопромислового обладнання (з 36,4 % до 15%). Зростання частки ГПА можна пояснити прагненням підприємства здійснювати комплексні проекти.

У загальному обсязі поставок найбільшу питому вагу традиційно займають ГПА, що є основною продукцією ВАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" (62 % від загального обсягу в 2009 р.). Також велике значення для підприємства має виробництво нафтопромислового обладнання, питома вага якого також висока, хоча і спостерігається її зниження (з 194,6 млн. грн. (37,6 %) в 2006 р. до 152,4 млн. грн. (15 %) в 2009 р.). Підприємство забезпечує всіх споживачів продукції запасними частинами і сервісним обслуговуванням. Обсяг надходжень від цього виду діяльності традиційно знаходиться на рівні 19-22 % від всіх грошових надходжень підприємства.

У 2009 р. ВАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" збільшило реалізацію на 42 % - майже до 1,02 млрд. грн.

Приведені дані свідчать про значний експортний потенціал ВАТ. Широка номенклатура, освоєння нових перспективних видів продукції, а також широка географія поставок свідчать про незалежність підприємства від кризових явищ в окремій країні і змін попиту на певний вид продукції, що гарантує стабільні фінансові надходження, від яких залежить безперебійна робота підприємства, виплата заробітної платні персоналу, платежі до державного бюджету та ін.

Зробимо аналіз експорту товарної продукції підприємства за географічним принципом. Їх динаміка та порівняльний аналіз представлена в таблицях 2.6 та 2.7.

Таблиця 2.6. - Обсяги відвантаження і географія поставок в 2006-2009 рр. (млн. грн.)

Країна поставки	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.
	сума	%	сума	%	сума	%	сума	%
Росія	113,9	22,0	259,7	48,9	431,25	62,5	617,73	60,8
Україна	153,7	29,7	71,4	13,5	111,78	16,2	147,32	14,5
Далеке зарубіжжя	143,8	27,8	20,1	3,8	73,83	10,7	77,22	7,6
Туркменістан	42,4	8,2	117,4	22,0	43,47	6,3	137,16	13,5
Білорусь	1,5	0,3	1,9	0,3	1,66	0,24	3,05	0,3
Узбекистан	51,2	9,9	33,3	6,3	23,46	3,4	16,97	1,67
Інші	10,9	2,1	25,1	4,7	2,69	0,39	16,56	1,63
Всього	517,4	100,0	529,0	100,0	690,0	100,0	1016,0	100,0

Непостійні обсяги поставок споживачам - представникам різних держав, що пояснюється, як змінами в економічному стані країн, так і політичними причинами, змінами в пріоритетах підприємства.

Таблиця 2.7. - Аналіз відвантаження і географії поставок в 2006-2009 рр.

Країна поставки	2007 рік	2009 рік	Відхилення	Динаміка
	сума	%	сума	%	в сумі	в структурі
Росія	113,9	22,0	617,73	60,8	503,8	38,8	542,3
Україна	153,7	29,7	147,32	14,5	-6,4	-15,2	95,8
Далеке зарубіжжя	143,8	27,8	77,22	7,6	-19,7	-3,7
Туркменістан	42,4	8,2	137,16	13,5	94,8	5,3	323,5
Білорусь	1,5	0,3	3,05	0,3	1,6	0,0	203,3
Узбекистан	51,2	9,9	16,97	1,7	-34,2	-8,2	33,1
Інші	10,9	2,1	16,56	1,6	5,7	-0,5	151,9
Всього	517,4	100	1016,0	100	545,5	0	196,4
В т.ч. експорт	363,7	70,3	868,7	85,5	551,9	15,2	100,5

Питома вага експорту в загальному обсязі реалізації продукції складає 70 - 86 % У 2007 році спостерігалося значне зростання обсягів експорту в порівнянні з попередніми роками і досяг 86,5%. Цей показник можна пояснити тим, що з, одного боку, продукція відвантажувалася по інвестиційних і грошових контрактах до Туркменії, і зростання попиту на продукцію ВАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" з боку Росії (оскільки спостерігалося падіння рівня видобутку газу і російські газові компанії вкладають кошти в розробку нових родовищ на Ямалі); з іншого боку - відсутність великих замовлень на поставки обладнання для українських підприємств.

Найбільшим споживачем продукції підприємства є Росія. Розмір поставок в цю країну з 2008 р. займає більше 60 % від всієї продукції, що випускається підприємством (це пов'язане з високим рівнем розвитку і величезним потенціалом нафтогазової галузі Росії). На жаль поставки обладнання для українських споживачів певний час знижувалися з року в рік (з 153,7 млн. грн. в 2006 р. (29,7 % від загального обсягу) до 147,3 млн. грн. в 2009 р. (14,5%). І не дивлячись на те, що після в 2008 р. частка поставок українським споживачам стала рости, досягши 16 %, в 2009 р. вона ще не досягла рівня 2006 р. Також необхідно відзначити зростання відвантажень в країни середньої Азії, зокрема до Туркменістану (з 42,4 млн. грн. в 2006 р. (8,2 %) до 137,16 млн. грн. в 2009 р. (13,5%)). Це викликано перш за все пильною увагою до Туркменістану з боку уряду України, а також великими міжурядовими угодами між нашими країнами.

Доречно в контексті експорту згадати про операції імпорту підприємства, оскільки для виробництва продукції ВАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" використовує велику кількість імпортної сировини і матеріалів.

Пропорційно збільшенню експорту збільшується також і імпорт. Основна продукція імпорту підприємства не може бути виготовлене безпосередньо на підприємстві або в Україні. Імпортує підприємство продукцію виходячи із запитів виробничих підрозділів.

Для виробництва дев'яти основних груп продукції підприємство використовує більш ніж 3 тисячі видів сировини і напівфабрикатів. При цьому для кожного окремого виду сировини і напівфабрикатів (окрім енергії) підприємство має велику кількість різноманітних постачальників. Потрібно звернути увагу на те, що ВАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" має їх як в Україні, Росії, інших країнах СНД, так і в країнах Східної і Західної Європи і інших країнах далекого зарубіжжя. Тільки близько 10% сировини виробляється самостійно на підприємстві.

Основу продукції імпорту складають енергоносії, сировина і складне новітнє устаткування, наприклад, верстати ЧПУ з Німеччини, монтажні кабелі з Великобританії, фарби для зовнішніх робіт із США і Росії, автомати для ГПА з Німеччини і США, електричні двигуни виробництва Німеччини і Великобританії.

3. Шляхи вдосконалення зовнішньоекономічного менеджменту експорту продукції

3.2 Ключові проблеми розвитку експорту продукції підприємства та шляхи їх розв'язання

ВАТ «СНВО ім. Фрунзе», ставши на шлях ринкової трансформації і прийнявши тим самим загальноприйняті на міжнародному рівні “умови гри”, опинилася у конкурентному середовищі, до якого його економіка виявилась не підготовленою. Незбалансованість структури виробництва, недостатнє врахування споживчого попиту, відсутність стимулів до підвищення конкурентоспроможності та ефективності виробництва при високому рівні монополізму - є основними ендогенними чинниками, що зумовили незадовільний стан зовнішньої торгівлі ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» та обмежили можливості протидії деструктивному впливові екзогенних чинників.

Посилення сировинного перекосу в структурах виробництва та експорту, деградація галузі в цілому, пасивне сальдо торговельного та платіжного балансів, невиправдана втрата традиційних ринків збуту продукції та інші деструктивні явища свідчать про те, що вектор розвитку зовнішньоекономічних відносин ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» не відповідає потребам стабілізації та розвитку.

Несприятливий стан зовнішньої торгівлі, цієї основної складової зовнішньоекономічних відносин, зумовлює актуальність пошуку шляхів розвитку експортного потенціалу ВАТ «СНВО ім. Фрунзе». Вирішення цієї проблеми має не тільки суто економічне, а й величезне політичне значення, тому що експортний потенціал ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» визначає його становище, а також авторитет та впливовість у зовнішньоекономічних відносинах. Динамічний ефективний розвиток експортного потенціалу - запорука досконалої структури.

Слід зазначити, що нарощування експортного потенціалу - найбільш складне завдання і, очевидно, без підтримки держави всі спроби ВАТ «СНВО ім. Фрунзе», як експортера пробитися на ринок і втриматися на ньому будуть спорадичними і приреченими на невдачу. Формулюючи експортну стратегію ВАТ «СНВО ім. Фрунзе», необхідно передбачити насамперед вирішення наступних основних проблем:

диверсифікація ринків збуту товарів та послуг;

подолання монокультурності експортних поставок через збільшення частки продукції високого рівня обробки;

збільшення поставок наукоємної, високотехнологічної продукції і доведення її питомої ваги до рівня, властивого розвинутим країнам;

поліпшення механізму управління зовнішньоекономічною діяльністю, впровадження ефективних форм взаємодії із зарубіжними країнами на основі підвищення мобільності продукції.

Якщо ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» у найближчі роки не зможе розв'язати ці проблеми, то на світовому ринку за нею остаточно закріпиться роль постачальника неконкурентної продукції, що по рівню вартості перевищує західні аналоги.

Зростаюча загроза такого розвитку подій вимагає звільнитися нарешті від ілюзій і тверезо оцінити можливості виходу ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» на світову господарську арену. Усупереч тому, що вироблювана в ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» продукція має високу енерго- та матеріалоємність, вимоги вітчизняних стандартів на продукцію поки що не відповідають міжнародному рівню. За наявності ще цілого ряду технологічних, управлінських, інституціональних та інших несумісностей сподівання на швидке інтегрування України загалом у світову економічну систему виглядають нині вельми проблематичними. Тому у зовнішньоекономічній сфері ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» необхідно перш за все ретельно зберігати і розширювати всі ті ринки, на які в даний час поставляється продукція ВАТ «СНВО ім. Фрунзе», і насамперед місткий внутрішній ринок Російської Федерації.

Розвиток торговельно-економічного співробітництва з Росією та іншими країнами СНД дав би можливість ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» збільшити обсяги продукції від взаємної торгівлі з ними майже на 50 відсотків, у той час як вірогідність збільшення цього показника на основі розвитку торгівлі з країнами далекого зарубіжжя обмежена лише 4-8 відсотками і стосується в основному експорту до країн Сходу.

Для реалізації заходів щодо розвитку експортного потенціалу і приведення структури виробництва і експорту ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» у відповідність з кон'юнктурою, наприклад, російського товарного ринку необхідно здійснювати постійний моніторинг ситуації по окремих сегментах цього ринку.

З огляду на те, що в загальному обсязі українського експорту до Росії найбільшу питому вагу має продукція металургійної, машинобудівної та хімічної промисловості, а ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» є найбільшим представником машинобудівної галузі в Україні, цілком природним є відстеження кон'юнктури саме на цьому сегменті товарного ринку Росії.

При дослідженні сучасної кон'юнктури російського ринку машинотехнічної продукції та визначенні перспектив її зміни слід враховувати тенденції, що формуються на світовому ринку продукції машинобудування. Для міжнародного обміну продукцією машинобудування характерним є досить швидке її оновлення, поява нових поколінь найбільш наукоємної техніки. Перспективним напрямом світової торгівлі машинобудівною продукцією стає розширення ринків нових типів енергетичного устаткування, приладів та інструментів, зростання якості традиційних механізмів та агрегатів (техніка спеціального призначення тощо) за рахунок обладнання їх електронними пристроями, включаючи електронно-обчислювальні машини.

Російський ринок на сьогодні зберігає своє значення провідного для експорту продукції машинобудівного комплексу України. На найближчу перспективу вітчизняним виробникам і експортерам продукції машинобудування доцільно врахувати прогнозні оцінки російських та зарубіжних експертів, згідно з якими найближчим часом в Російській Федерації неминуче має здійснюватися масштабна заміна замортизованого устаткування, внаслідок чого ця країна стане одним з найбільших світових ринків збуту продукції машинобудування. Використання українськими машинобудівниками цієї обставини є особливо важливим для збереження їх стратегічних позицій на російському ринку продукції машинобудування та запобігання розподілу його між провідними зарубіжними фірмами.

Головною ж проблемою є передусім підвищення конкурентоздатності української продукції, оскільки за останні роки значно погіршилась кон'юнктура на основні наші експортні товари як на російському, так і на світовому ринках. Свідченням цього, зокрема, може бути щорічний звіт Світового економічного форуму про стан конкурентоспроможності 53 країн, за якими здійснюється спостереження. Згідно з даними, Україна посіла останнє - 53 місце, Росія - на сходинку вище. Цей звіт призначений для міжнародних ділових структур і надає їм інформацію стосовно привабливості різних країн для інвестування їхніх економік. Показники конкурентоспроможності мають першочергове значення, оскільки характеризують, як та чи інша країна спроможна ефективно використовувати вкладений в її економіку капітал порівняно з іншими країнами. Рік тому Україна перебувала в цьому звіті на передостанньому місці, а Росія на останньому. І ось здійснилася така собі рокіровка на задвірках світового господарства.

Враховуючи цю мінорну міжнародну оцінку, марно сподіватися на значні інвестиції у розвиток української економіки та швидкий прорив її промислових товарів на російський чи світовий ринки (в Україну за роки незалежності надійшло інвестицій всього 2 млрд дол. США, тоді як, наприклад, в Польщу - 80 млрд дол., в Угорщину - 160 млрд дол. США).

За підрахунками Мінекономіки, для структурної перебудови народного господарства України потрібні величезні кошти - 150-200 млрд дол. США на тривалий термін - 10-15 років. Допомога міжнародних фінансових організацій порівняно з цим є мізерною і йде в основному на покриття дефіциту бюджету, а не на структурну перебудову.

Наївно сподіватися, що 50-мільйонна країна зможе провести структурні перетворення в економіці тільки за рахунок зовнішніх позичок. Відродження національної економіки має починатися з агропромислового комплексу, адже саме тут криється джерело внутрішніх накопичень.

3.2 Уникнення ризику при здійсненні експертних операцій

Кожен з видів невизначеності при експорті продукції породжує комплекс притаманних йому проблем та передбачає сукупність методів його аналізу.

Дати найточнішу кількісну оцінку невизначених величин можна, обчисливши ймовірність їх появи. Ця ймовірність має ту характерну особливість, що вона одночасно як два необхідні компоненти загальної оцінки враховує такі взаємодоповняльні випадковості: частоту настання події щодо місця та часу; розмір збитку, тобто абсолютну величину від'ємного відхилення фактичного результату від очікуваного.

Загальна схема проведення аналізу ризику представлена на рис. 3.1.

Отже, показник ризику за своїм змістом - це не лише ймовірність появи непевної (випадкової) події, а й імовірність настання негативного результату.



Рис. 1. Блок-схема аналізу ризику експортних операцій

Залежно від наявних можливостей розрахункової бази, а також характеру випадкових явищ визначаються ймовірності кількох типів:

а) імовірність математична (апріорна);

б) імовірність статистична (апостеріорна);

в) імовірність експертна (естиматична).

Математична ймовірність обчислюється як відношення кількості ситуацій, за яких деяка випадкова подія настала, до кількості ситуацій, за яких вона може настати, за умови, що всі розглядувані ситуації однаково можливі та взаємонезалежні. Застосування цього типу розрахунку ймовірності обмежене, оскільки ситуації, описувані зазначеною математичною моделлю, рідко трапляються на практиці.