Статистична ймовірність - це відносна частота появи випадкової події певного виду в сукупності всіх можливих випадкових подій. Обчислення такої ймовірності ґрунтується на законі великих чисел і завдяки практичній доступності та достатній об'єктивності обчислених значень імовірності застосовується найчастіше, передусім у економічній сфері.

Середнє очікуване значення зв'язане з невизначеністю ситуації, воно виражається у виді середньозваженої величини всіх можливих результатів [Е(х)], де імовірність кожного результату (А) використовується як частоту ваги відповідного значення (х). У загальному вигляді це можна записати так:

Е(х) = А₁х₁ + А₂х₂ + ... + А_nх_n. (1)

Припустимо, що при просуванні нового товару за кордон захід А з 200 випадків давав прибуток 20,0 тис. грн. з кожної одиниці товару в 90 випадках (імовірність 90 : 200 = 0,45), прибуток 25,0 тис. грн. у 60 випадках (імовірність 60 : 200 = 0,30) і прибуток 30,0 тис. грн. у 50 випадках (імовірність 50 : 200 = 0,25). Середнє очікуване значення прибутку складе:

20,0 х 0,45 + 25,0 х 0,30 + 30.0 х 0,25 = 24.

Здійснення заходу Б з 200 випадків давало прибуток 19.0 тис. грн. у 85 випадках, прибуток 24,0 тис. грн. у 60 випадках, 31,0 тис. грн. у 50 випадках. При заході Б середній очікуваний прибуток становитиме:

19,0 - (85 : 200) + 24,0 (60 : 200) +31,0-(50: 200) ₌ 23,8.

Порівнюючи величини очікуваного прибутку при вкладенні капіталу в заходи А и Б, можна зробити висновок, що величина одержуваного прибутку при заході А коливається від 20,0 до 30,0 тис. грн., середня величина складає 24.0 тис. грн.; у заході Б величина одержуваного прибутку коливається від 19,0 до 31,0 тис. грн. і середня величина дорівнює 23,8 тис. грн.

Середня величина являє собою узагальнену кількісну характеристику і не дозволяє прийняти рішення на користь якого-небудь варіанта вкладення капіталу. Для остаточного рішення необхідно вимірити мінливість показників, що являє собою ступінь відхилення очікуваного значення від середньої величини. Для її визначення звичайно обчислюють дисперсію середньоквадратичного відхилення.

Дисперсія являє собою середнє зважене з квадратів відхилень дійсних результатів від середніх очікуваних:

(х-і)²А

²= ---------------, (1)

А

де ² -- дисперсія;

х -- очікуване значення для кожного випадку спостереження;

е -- середнє очікуване значення;

А -- частота випадків, чи число спостережень.

Коефіцієнт варіації -- це відношення середнього квадратичного відхилення до середньої арифметичної. Він показує ступінь відхилення отриманих значень.

V=а/e*100, (2)

де V - коефіцієнт варіації, %;

а - середнє квадратичне відхилення;

е - середнє арефметичне.

Коефіцієнт варіації дозволяє порівнювати мінливість ознак, що мають різні одиниці виміру. Чим вище коефіцієнт варіації, тим сильніше мінливість ознаки. Встановлено наступну оцінку коефіцієнтів варіації:

до 10% -- слабка;

10--25% -- помірна;

понад 25% -- висока.

У нашому прикладі середнє квадратичне відхилення складає:

у заході А: 4,06;

у заході Б: 4,905.

Коефіцієнт варіації:

· для заходу А: V_А= 16,917;

· для заходу Б: V_Б = 20,609.

Коефіцієнт варіації при вкладенні капіталу і захід А менше, ніж при заході Б. Отже, захід А сполучений з меншим ризиком, а виходить, переважніше. Дисперсійний метол успішно застосовується і при наявності більш ніж двох альтернативних ознак.

Визначення експертної імовірності має здебільшого вимушений характер з огляду на брак необхідної математично-статистичної інформації про випадкові події. Експертне оцінювання ґрунтується на об'єктивних фактах, знаннях і суб'єктивних відчуттях експертів щодо реальної ситуації. Незважаючи на деяку обмеженість результативних можливостей методу експертного оцінювання, він доволі широко застосовується в економіці.

Отже, визначити ризик та його ступінь у ситуації непевності можна лише одним із методів обчислення ймовірності появи негативних наслідків непевних подій. Якщо такий метод застосувати не вдається, то результат лишається непевним.

Негативними наслідками експорту можуть бути не лише прямі втрати (збитки), а й непрямі, скажімо, недоотримана (втрачена) очікувана користь, якої планувалося досягти у процесі господарської діяльності. Звідси випливає такий висновок: ризик - це ймовірність зазнати втрат очікуваної економічної (фінансової) користі або прямих збитків через появу непевної (випадкової) події, що стосується майнового інтересу членів суспільства.

Зауважимо, що поряд із суто науковим визначенням ризику існують інтуїтивні, побутові його тлумачення, коли він асоціюється з небезпекою: ризик як "дамоклів меч"; ризик як удар долі; ризик як виклик власним силам; ризик як гра; ризик як ранній індикатор небезпеки.

Теоретичну та методологічну базу досліджень ризику, обчислень імовірності настання втрат та збитків становить так звана теорія ризику. Як наука ця теорія має два напрямки: перший становить спеціальну частину прикладної математики - стохастику, завданням якої є обчислення ймовірностей, а другий - спеціальну економічну дисципліну, що вивчає економічний зміст втрат і збитків, які виникають з певною ймовірністю, та методику їх уникнення.

У страховій теорії та практиці поняттям ризику часто охоплюється не лише ймовірність появи непевних (випадкових) подій і збитків, а й самі такі події та об'єкти, на які вони чинять негативний вплив, - носії ризику. Так, ще в 1966 році американська комісія у справах страхової термінології офіційно опублікувала два різні визначення ризику. У першому з них ризик тлумачиться як непевність щодо настання того чи іншого явища в умовах, коли існують дві або більше можливостей перебігу подій, що йому передують. У другому визначенні - як застрахована особа або предмет. При цьому поняття ризику в розумінні кількісної міри непевності застосовують передусім теоретики в наукових дослідженнях, а предметне визначення ризику переважає у практиці страховиків.

У всіх сферах суспільно-економічного життя існує безліч ризиків, які потрібно класифікувати за видами, щоб далі можна було піддавати їх системному аналізу, приймаючи раціональні управлінські рішення. Залежно від завдань класифікації ризики класифікують за різними якісними та кількісними критеріями. Найбільшого прикладного значення набула класифікація за критеріями, які характеризують найважливіші складові поняття ризику: випадкову подію як причину виникнення ризику, ризикогенний об'єкт як його носій, імовірність настання випадкової події щодо місця, часу та наслідків. Іноді беруть до уваги й інші критерії класифікації, які дають змогу повніше схарактеризувати прояви ризиків у різних сферах суспільного життя.

За своїм походженням ризики поділяються насамперед на природні та антропогенні. Причини природних ризиків - випадкові події та стихійні явища - зовсім не залежать від діяльності людини, тоді як антропогенні ризики виникають лише внаслідок різноманітної господарської та науково-технічної діяльності людей. З постійним розширенням сфери діяльності людини вплив її на появу ризиків стає дедалі відчутнішим. Антропогенні ризики давно є предметом спеціальних наукових досліджень, оскільки їм, на відміну від природних ризиків, які мають статичний характер, притаманна надзвичайна динамічність. Динамізм антропогенних ризиків зумовлюється економічними, технологічними та організаційними змінами, що супроводжують розвиток суспільства. У деяких випадках поділ ризиків на природні та антропогенні стає умовним.

Ризики, ототожнювані з ризикогенними об'єктами, можуть класифікуватися згідно з критерієм сутності їх безпосередніх носіїв. З огляду на це ризики поділяються на майнові та особисті. Незалежно від випадкової події майнові ризики стосуються майнових об'єктів та майнових інтересів відповідних власників, а особисті - конкретних осіб. Особа як об'єкт ризику є незрівнянно складнішою за майновий об'єкт. Адже вона є одночасно фізичним, фізіологічним та соціальним тілом і здатна генерувати відповідно ширшу гаму ризиків. Залежно від того, якій із зазначених субстанцій завдала шкоди випадкова подія, особисті ризики можуть виявлятися як ризики фізичного, фізіологічного та соціального походження.

Оскільки ризики сприймаються здебільшого за кількісними параметрами, то дуже важливим є їх поділ на класи за критерієм розміну. За цим критерієм розрізняють катастрофічні, великі, середні, малі та незначні ризики. Ризик відносять до однієї із Цих категорій залежно від імовірності настання більших чи менших матеріальних втрат, які можуть виникнути в кожному конкретному випадку. Очевидно, що втрати в разі катастрофічних ризиків найбільші, а в разі незначних - найменші. Проте частота появи катастрофічних ризиків набагато менша, ніж малих чи незначних.

Наслідками випадкових подій, передусім антропогенного походження, можуть бути не лише негативні, а й позитивні результати. Тобто в цих випадках альтернативою ризику стає його протилежність - шанс.

Імовірність настання при цьому негативних результатів також набуває ознак ризику, але особливого, спекулятивного характеру. Отже, враховуючи можливі наслідки випадкових подій, ризики можна поділити на чисті та спекулятивні - згідно з критерієм можливих наслідків. Коли ризики чисті, наслідок випадкової події завжди альтернативний: збитки або їх відсутність.

Поділ ризиків на чисті та спекулятивні має важливе практичне значення, оскільки страхове обслуговування стосується лише чистих ризиків.

Висновки та пропозиції

На даний момент ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» вже стало широковідомим підприємством. Його товарну марку знають і на території країни і за її межами. Також об'єднання входить у п'ятірку найкращих підприємств України у машинобудівній галузі.

Протягом 2008 року і в даний час спостерігається стабільне зростання виробництва. За цей період вироблено товарної продукції на 1 млрд. 17 млн. гривень. З загального обсягу на експорт було поставлено 79,5 % і ця цифра постійно зростає.

Що стосується зовнішньоекономічної діяльності то їй на підприємстві приділяється досить велика увага. В об'єднанні існує окрема служба, що займається цим видом діяльності - управління ЗЕД та маркетингу. В управлінні працюють досвідчені та кваліфіковані робітники.

ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» активно співпрацює з країнами близького та далекого зарубіжжя. ЗЕД знаходиться на високому рівні. Великим досягненням підприємства є те, що деяка продукція отримала міжнародні сертифікати якості.

Продукція ВАТ вже відома більш ніж у 40 країнах світу. Основними споживачами продукції об'єднання є Росія, Туркменістан, Азербайджан; країни далекого зарубіжжя - Іран, Китай, Болгарія, Сірія, США, Великобританія, Франція та інші.

Об'єднання має власну дилерську мережу, яка охоплює країни СНД та дальнього зарубіжжя. Щоб знайти замовників на свою продукцію ВАТ „СНВО ім. Фрунзе” постійно бере участь в тендерах на поставку, а також уважно слідкує за ситуацією в країнах потенційних замовниках. Підприємство є учасником міжнародних виставок.

Щодо поліпшення ЗЕД та покращення зовнішньоекономічних зв'язків доречним буде у подальшому розвивати не тільки виробничі зв'язки з іншими країнами, а й розширяти науково-технічне співробітництво. Це може бути обмін сучасними новітніми технологіями у машинобудуванні, співпраця щодо удосконалення та скорочення витрат на виробництво та ін.

Отже, можна сказати, що підприємство не зупиняється на досягнутому, а постійно йде вперед, намагаючись завоювати нові ринки збуту та закріпити свої позиції на вже існуючих.

Список використаної літератури

1. Андрушків Б.М., Кузьмин О.Е. «Основи менеджменту».- Львів: «Світ», 2006. -296 с.

2. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учеб.пособие.- М.: ИВЦ "Маркетинг", 2009.- 196 с.

3. АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе»: Історичний нарис: В.П. Москаленко, Б.В. Попов та ін. - Суми: Видавництво «Слобожанщина», 2007,- 480 с.

4. Бавыкин В. «Новый менеджмент».-М.: Экономика, 2009.-368 с.

5. Білоус О, Рогач В. Менеджмент: вибір моделі стратегії підприємства в умовах зростаючої конкуренції // Економіка України.- 2009.- № 4.- С. 47-52.

6. Бреддик У. Менеджмент в организации: Учебное пособие. - М.: «Инфра-М», 2009. - 344 с.

7. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. - М.: Банки и биржи, «ЮНИТИ», 2000. - 480 с.

8. Даниленко О.О. Про деякі аспекти державного регулювання, оподаткування та бухгалтерського обліку експорту товарів з України // Світ бухгалтерського обліку.- 2007.- № 2.- С. 30-35.

9. Звіт з конференції трудового колективу ВАТ - «Фрунзенець» - 26 березня 2009 р. № 14.

10. Звіт з конференції трудового колективу ВАТ - «Фрунзенець» - 19 березня 2009 р. № 13.

11. Камінський А. Вступ до міжнародних відносин : Курс лекцій.- Львів: Світ, 2009.- 144 с.

12. Коротков С. Концепция менеджмента.: Учебное пособие. - 2006.-304с.

13. Косолапов Н. Теоретические исследования международных отношений // Мировая экономика и международные отношения.- 2008.- № 1.- С. 81-93.

14. Крупейко О. «Щоб зустріч з замовником була вдалою» - «Фрунзенець» - №5, 6 - 2009 р.

15. Ладанов И. Д. Практический менеджмент. -М. 2005. -491 с.

16. Майталь Ш. Экономика для менеджеров Учебник. - пер. с англ. - М.: «Инфра-М», 2009. - 306 с.

17. Международные экономические отношения: Учебник / Под ред. В.Е. Рыбалкина.- 2-е изд.- М: ЗАО"Бизнес-школа"Интел-Синтез", 2008.- 363 с.

18. Міжнародні економічні відносини:Методичні рекомендації для студентів економ. спец. / Уклад. В.М.Шавкун. - Хмельницький: ТУП, 2008.- 24 с.

19. Міжнародні економічні відносини: Підручник / А.С. Філіпенко, С.Я. Боринець, В.А. Вергун та інші.- К: Либідь, 2009.- 255 с.

20. Нестеренко О. «Долаючи нові вершини» - «Фрунзенець», 27 червня 2008 р. № 26.

21. Нестеренко П. «Без оновлення немає перспективи» - «Урядовий курьєр», 22 квітня 2008 р. № 75.

22. Особливості розрахунків по зовнішньоекономічній діяльності // Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності.- К.: ВТОВ "А.С.К.", 2000.- С. 380-384.

23. Румянцева К.Р. Менеджмент в организации. - М.: УЦ «Перспектива», 2007. - 321с.

24. Хеддервик К. «Финансовый и экономический анализ деятельности предприятий».-М.: Финансы и статистика, 2006.-663с.

25. Основы менеджмента и маркетинга / Под ред. Р. Садегорова.- Минск.: Высшая шк. 2005.-382с.

26. Регулювання світових господарських зв'язків // Основи економічноі теоріі : Підручник / Г.Н. Климко та інші. - К.,- 2004.-С. 519-521.

27. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навчальний посібник / Під ред. А.І. Кредісова.- К.: ВІРА-Р, 2008.- 448 с.