9. Якщо немає досвіду публічних виступів необхідно потренироваться;

10. Концентрація уваги на основних питаннях змісту мови.

Замічено, що на сучасну публіку особливо сприятливо діє імпровізована мова. Читання “по папірці” не ефективно. При підготовці до виступу потрібно з'ясувати, який коло слухачів (половозрастный склад, інтереси), а також який тип виступу має бути (наукова доповідь, лекція, виступ на зборах і т.д.). Для ефективності виступу необхідно скласти план виступу, що повинний включати:

Вступів: цитати; прислів'я і приказки; цікаві приклади; випадки і приклади, узяті з особистого досвіду; посилання на історичні приклади і факти; визначення. Тобто на початку необхідно зацікавити слухача;

Основна частина: аналіз проблеми, про яку хочемо сказати; ясність побудови, ідейний зміст; логічно чіткий виклад основних і другорядних питань; несуперечність мови; емоційне розжарення й ін.

Висновок: виклад основної думки виступу у виді тез; заключні висновки зі своїх висловлень; указівка на невирішені проблеми і шляхи їхнього рішення; апелювання до слухачів (заклик до дій, застереження й ін.)

Виступ повинний бути ні занадто коротким, ні занадто довгим. Основна функція виступу - привернути увагу слухачів до предмета викладу і налагодити контакт з аудиторією.

На закінчення необхідно відзначити, що успіх мови залежить багато в чому і від того як говорити. Монотонно выложенные факти не зроблять належного ефекту. На противагу цьому емоційна з розміщенням мова ( перед і після ключової фрази необхідно робити 1-2 секундну паузу) буде більш переконлива.

4.12 Прийом з особистих питань

Для проведення прийому краще виділити визначений час у плині робочого дня. Оптимальним представляється час між 14⁰⁰ і 16⁰⁰. Якщо це можливо, то необхідно користуватися попереднім записом у секретаря. Відвідувач, по можливості, повинний заздалегідь викласти тему майбутньої бесіди. Це дозволить по-перше скоротити час на виклад теми розмови, по-друге дозволить керівникові підготуватися до майбутньої бесіди і по-третє, якщо це можливо, направити відвідувача до інших виконавців. Відвідувачеві необхідно заздалегідь повідомити тимчасові рамки розмови.

Усі прийоми відвідувачів можна розділити на: офіційні і не офіційні.

Офіційні прийоми можна проводити:

за столом для конференцій, нарад (див. мал. № 1). Це поставить керівника і відвідувача в однакові умови, тобто психологічно співрозмовникові буде легше. До такого способу найкраще прибігати, коли прийом відвідувача офіційний, але керівник хоче краще налагодити міжособистісний контакт;

за робочим столом. За робочим столом найкраще взагалі не приймати відвідувачів, тому що на ньому можуть знаходитися важливі документи, що може побачити відвідувач і по ряду іншим причин. За ним краще приймати провинених працівників. Коли керівник сидить за робочим столом, а працівник знаходитися попереду, те психологічно працівникові набагато складніше і часом одного цього вистачає, щоб не критикуючи працівник зрозумів свою провину.

Не офіційні прийоми краще проводити в «зоні відпочинку» (див. мал. №1). Зручно розташувавши на дивані або в кріслі керівникові і співрозмовникові буде легше розкріпачитися і добре налагодити міжособистісний контакт. Відвідувач, що прийшов з особистою й інтимною бесідою до керівника, буде почувати себе набагато більш впевнено в такій обстановці, чим в офіційній.

Для того, щоб обмежити час затрачуване на бесіду (а значить заощадити час керівника), необхідно, як уже відзначалося раніше, повідомити відвідувачеві припустиму тривалість бесіди. Якщо співрозмовник не припиняє розмови, то тактовно сказати йому, що час розмови вийшов.

На закінчення необхідно відзначити, що для оптимального ведення бесіди керівник повинний:

вміти активно слухати. Тобто в процесі розповіді співрозмовника не просто слухати мовчачи, а показувати, що ви стежите заходом думки. Це, наприклад, можна зробити шляхом висловлень типу: да-да, звичайно, безумовно й інших;

уміти зрозуміти співрозмовника. Причому»зрозуміти не значить прийняти». Якщо керівник може правильно зрозуміти співрозмовника, то це допоможе йому прийняти правильне рішення;

уміти направити розмова в потрібне русло.

намагатися говорити на рівні співрозмовника й інше.

4.13 Відвідування робочих місць

Відвідування робочих місць (у більшості випадків робітників) дозволяє: налагодити з колективом гарні відносини, бути в курсі справ на підприємстві. Також при відвідуванні робочих місць робітники можуть висловити керівникові свої побажання або можливі варіанти рішення проблем.

При підготовці до відвідування керівник повинний зібрати необхідний матеріал по тім або іншому цеху, підрозділові, щоб бути в курсі справ происходящих у них.

Для гарного контакту з робітниками необхідно враховувати психологічні моменти. Зокрема в цехи краще йти одягненим відповідним образом. При зустрічі з робітниками необхідно заохочувати їхнє прагнення висловитися по актуальних проблемах. Щоб не забути внесені пропозиції їх краще коротко записувати і після аналізу впроваджувати не забуваючи заохочувати працівників, внесших раціоналізаторські пропозиції.

Для відвідування робочих місць краще вибирати час ближче до кінці робочого дня, коли продуктивність низька і відволікання працівників не нанесе великої шкоди. Необхідно відзначити також, що необхідно зустрічатися з робітниками не тільки в робочий час, але й у не робоче. На таких зустрічах можна обговорити загальне положення справ на підприємстві, послухати виступу працівників.

Отже:

1. Організація управлінської праці охоплює порядок, правила службової поведінки працівників управління, спрямовані на виконання поточних та перспективних завдань керівниками, фахівцями та іншими працівниками відповідно до посадових інструкцій та положень про структурні підрозділи. Раціональна організація праці в менеджменті підвищує її ефективність. Основою її є поділ і кооперація праці.

2. У зв'язку із збільшенням обсягів оброблюваної у процесі менеджменту інформації,широким застосуванням засобів механізації й автоматизації робіт виникають нові управлінські професії, поглиблюється поділ, кооперація та спеціалізація праці. Усе це потребує відповідної організації робочих місць, їх планування, обладнання, створення оптимальних умов для праці управлінців. Робочі місця працівників менеджменту необхідно облаштовувати з урахуванням кваліфікаційних, інформаційних, економічних, ергономічних, гігієнічних, естетичних, технічних та організаційних вимог до них.

3. Підвищенню ефективності управлінської праці сприяє вдосконалення робочого середовища загалом: дотримання наукових рекомендацій щодо освітлення, температурного режиму та рівня шуму в конторських приміщеннях, їх естетичного оформлення, механізації й автоматизації процесів оброблення інформації, регламентування управлінської праці.

ВИСНОВКИ

Ефективному керівництву притаманний високий рівень особистої культури керівника , знання норм міжособистого спілкування і дотримання правил службової етики. Такий керівник шанобливий до людей, особливо до жінок і досвідчених працівників, терпеливо відноситься до їх отреб, прагнень і запитів, вміє радитися з людьми і довіряє їм, критично оцінює власні досягнення.

Видний американський психолог д.Карнегі вважає, що необхідно виражати задоволення при зустрічі з людьми, якщо ви хочете, щоб вони були задоволені, зустрічаючись з вами. “Усмішка нічого не коштує, але робить багато. Вона збагачує тих, хто її одержує, ів той же час ті, хто її віддає, не бідніють. Вона приносить щастя в дім, здійснює добрий вплив на справу і зміцнює дружбу. Вона є відпочинком при втомі, сонячним світлом при журбі і кращим протиотрутним засобам при нещасті” В управлінській діяльності велику ( чудодійну) силу має особиста привабливість керівника, складовими якої є:

1. Високі моральні якості і характеристики.

2. Псигологічні знання і уміння: комунікабельність і емпатичність, правильний підхід до зіркових і референтних груп, інтуїтивне вловлювання настання конфлікту.

3. Техніка самопрезентації - це вміння себе показати. Крім природного дару, треба мати спеціальні знання, оволодіти певними навичками самопрезентації, тобто технікою особистої чарівності.

Успішне керівництво вимагає добре знання підлеглих, усього колективу працюючих, що дає змогу вибирати саме ті методи впливу на працівника, які відповідають його психологічній структурі, цінним орієнтаціям, потребам і інтересам.

До того ж Ф.Тейтор зауважував, що помилка, якої припускаються 99 керівникв із 100 , полягає у спробі впливати зразу на велику групу ледей, замість того, щоб впливати на них поодинці Формування ринкових умов господарювання вимагає відмовитись від багатьох психологічних стереотипів взаємовідносин в системі “керівнк - підлеглий”, ретельного вивчення і оволодіння нормами і правилами діяльності, що позитивно зарекомендували себе у вітчизняній та зарубіжній практиці.

Здійснювати загальну економічну і соціальну політику, усувати труднощі, що виникають у повсякденній роботі, та розв'язувати перспективні питання.

Постійно демонструвати високу організаційну культуру: плановість, точність у сьому, самодисципліну, бережливе ставлення не тільки до свого, але й до чужого часу.

Навчитись бути рішучим, не відкладати важливих справ з дня на день, а прийняте рішення неухильно впроваджувати в життя.

Бути справедливим, особливо до підлеглих, і вимогливих. Не допускати фаворитизму, завищених оцінок одних і принизливого, зарозумілого ставлення до інших.

Завжди заохочувати підлеглого за добру роботу, але самому ніколи не робити того, що повинні робити підлеглі, за винятком вкрай необхідного. Навчити підлеглого виконувати роботу завжди більш виправдано, ніж робити її самому.

Надавати максимальну самостійність співробітникам, якщо їх дії суттєво не розходяться з думками керівників. Не сперечатися щодо дрібниць.

Не користуватися владою до тих пір, поки можна діяти іншими способами. Не підкреслювати службову вищість, своє становище.

Щоб запобігти непорозумінню у деяких випадках давати письмові розпорядження, особливо коли мова йде про відповідальні задачі. Якщо розпорядження виявилося помилклвим, визнати помилку, попросити вибачення.

Не карати підлеглого, якщо він припустився помилки при виконанні корисної справи, щоб не позбавити його ініціативи на майбутнє.

Позитивно сприймати критику та ділові пропозиції, на нарадах, на зборах і засіданнях не виступати першим.

Поважати чужу думку, якщо вона навіть не збігається з твоєю, а свою думку висловлювати стисло.

Бути ввічливим, безмежно терплячим, ніколи не виявляти роздратованості.

Пам'ятати, що керівництво - це мистецтво заставляти інших робити всю роботу.

Бути доброзичливим до колег по службі і підлеглих, завжди робити людям добро.

Зберігати почуття відповідальності за доручену справу. Згадувати про свої обов'язки раніше, ніж про права.

Шукати і розробляти найкращі рішення і старатися їх реалізувати, як би це важко не було.

Завжди виконувати свою обіцянку дотримуватися даного слова.

18) ути чесним, правдивим у вчинках і міркуваннях.

19) ікавитися всім новим, передовим і прагнути досягти успіху в роботі. Для цього постійно вчитися і самоудоско-налюватися.

20) Дбати про власне здоров'я і здоров'я підлеглих, систе матично займатися фізкультурою.

Щоб успішно здійснювати управління сучасними підприємствами, всі менеджери повинні мати необхідну підготовку з основ службової етики, спілкування із працівниками, що мають неоднакові службові права і обов'язки тощо.

У пригоді може стати вивчення японського стилю, що одер жав широке поширення в практиці світового менеджменту:

1) розвиток "колективного духу", колективної відпові дальності замість персональної;

2) широка участь працівників у "гуртках якості" та в інших формах участі в управлінні промисловістю. Прийняття рішення за пропозицією «знизу2;

3) повага до ритуалів, звичаїв, традицій (щоденна фізза рядка і співання гімну фірми, декларування заповідей, вступна промова низового керівника);

4) культ вірності слову, виробничо-економічні зв'язки часто здійснюються без будь-яких документів (договорів);

5) виховання у кожного працівника почуття обов'язку, відданості "своїй фірмі";

6) не висуватись, зростати професійно тільки разом з усіма;

7) общинний принцип підпорядкування лідеру, ватажку; вилучення з общини як вища форма стягнення;

8) мотивація досягнень групових цілей;

9) "доступність" керівника, відмова від окремих кабінетів, безпосередня участь у виробничих процесах;

10) велика увага неформальним контактам;

11) оцінка працівника залежно від ставлення до нього інших працівників;

12) повічне наймання на роботу;

13) оплата праці залежно від стажу і віку;

14) приймання на роботу за рекомендаційним листом, матеріальна відповідальність особи, що дала рекомендацію;

15) повне охоплення навчанням усіх працюючих;

16) створення "банків талантів", за допомогою яких підшу кують роботу адміністративному персоналу, інженерам, технікам та іншим спеціалістам.

Дотримання викладених і деяких інших рекомендацій може сприяти здійсненню ефективного лідерства за умов ринкового механізму господарювання, підвищенню мотиво-ваності підлеглих у досягненні поставлених цілей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1) Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Человек, стратегия, организация, процесс: Учебное пособие.-М.:Высшая школа, 1994.-416с.

2) Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер/ Пер. с англ. - М.: Дело, 1991.-320c.

3) Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник.-3-е издание., переработанное и дополненное - М.: Банки и биржи, Юнити, 1997. -502с.

4) Зигерт, Вернер, Ланг, Лючия. Руководитель без конфликтов. - М.: Экономика, 1990. - 334с.

5) Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. М.: Дело, 1992. - 702с.

6) Омаров А.М. Предприимчивость руководителя. - М., 1990. - 255с.

7) Омаров А.М. Руководитель: Размышления о стиле управления. - М., 1987. - 365с.

8) Черкасов В.В., Платонов С.В., Третяк В.И. Управленческая деятельность менеджера: Основы менеджмента. - К., 1998. - 470с

9) Шегда А.В. Основы менеджмента. - К.: Знання, 1998. - 512с.

10) Якокка Ли . Картера менеджера: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1991. - 384с.

11) Дроньє А.Основні принципи успішного керівництва установою.-К.: УАДУ, 1995.-80с.

12) Завадський Й.С. Менеджмент: Management. У 2т. Т1. Підручник. - К.: Видавництво ЄУФІМБ, 1999. - 542с.

13) Кредісов А.І., Панченко Є. Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. К.: Товариство Знання, 1999. - 556с.

14) Нємцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організації. - К.:,2001. - 392с.

15) Подсолонко О.А. Менеджмент: теорія та практика. - К.: ЦУЛ, 2003. - 370с

16) Фельзер А.Б., Доброневський О.В. Техніка роботи керівника. - К.: Вища школа, 1993. - 351с.

17) Хміль Ф.І. Менеджмент. - К.: Вища школа, 1995. - 351с.

18) Менеджмент: Учебник для вузов/ Под редакцией проф. М.М.Максимцова, проф. А.В.Игнатьевой. - М.: Банки и биржи, Юнити, 1998. 344с

19) Основы менеджмента / Под ред. В.С.Верлоки, И.Д.Михайлова. - Х.: “Основа”, 1996. - 350с.

20) Основы менеджмента / Под ред. А.А. Радугина. - М.: Центр, 1998. - 432с

21) Менеджмент: теоретичні основи і практикум/ О.М.Гірняк, П.П.Лазановський. - К.: Магнолія плюс”; Львів: Новий світ - 2000 , 2003. - 344с.

22) Організаційна поведінка / Дон Гелрігел, Джон В. Смокум-молодший, Ричард В. Вудмен та ін.; Переклад з англ.. - К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи2, 2001. - 726с.

23) Основи менеджменту/ С.П.Робінс; Пер. з англ. А.Олійник, М.Корчинська, Р.Ткачук. - К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2002. - 671с

24) Проблеми формування особистості лідера / О.Г.Романовський, В.М.Бабаєв, О.С.Пономорьов. -Х.: Майдан, 2000. - 208с.