Управління якістю виробничих процесів та продукції

ДСТУ 3416-96

Порядок реєстрації об'єктів добровільної сертифікації;

ДСТУ 3417-96

Процедура визначення результатів сертифікації продукції, що імпортується;

ДСТУ 3418-96

Вимоги до аудиторів і порядок їх атестації;

ДСТУ 3419-96

Сертифікація систем якості. Порядок проведення;

ДСТУ 3420-96

Вимоги до органів сертифікації систем якості та порядок їх акредитації;

ДСТУ 3498-96

Бланки документів. Форма й опис.

Сертифікованій продукції присвоюється сертифікат і видається свідоцтво про визнання.

Продукцію, яка пройшла сертифікацію випробування, позначають національними знаками відповідності. Знак відповідності призначений для інформування споживачів про те, що продукція сертифікована згідно з правилами УкрСЕПРО. Підприємства та організації мають право використовувати знак відповідності після одержання зареєстрованого сертифіката відповідності на продукцію.

На рис. 1.16 зображені національні знаки відповідності, які інформують споживача, що: а) продукція пройшла випробування з усіх показників обов'язкових вимог до неї; б) продукція відповідає всім вимогам нормативних документів; в) продукція відповідає лише окремим вимогам споживачів.

Рис. 1.16. Національні знаки відповідності на продукцію

Важливою проблемою для українських підприємств є доведення діючих систем якості до рівня відповідності вимогам міжнародних стандартів ІСО. Можна виділити наступні основні етапи вирішення даної проблеми:

1-й етап. Організація робіт з удосконалення діючої на підприємстві системи якості.

2-й етап. Дослідження виробництва конкретної продукції та аналіз існуючої (діючої) нормативно-технічної документації із якості.

3-й етап. Розроблення комплексного проекту створення системи якості підприємства згідно з вимогами міжнародних стандартів ІСО серії 9000. Цей етап передбачає формування документальної частини системи якості за всіма напрямами її створення.

4-й етап. Практична реалізація та апробація елементів системи якості.

5-й етап. Підготовка системи якості підприємства до її сертифікації і проведення самої сертифікації.

Сертифікація системи якості підприємства на її відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000 здійснюється спеціальними міжнародно визнаними аудиторськими фірмами, які визначені Міжнародною організацією стандартизації ІСО та її відповідним комітетом СЕРТИКО ІСО. Отримання підприємством сертифікатів міжнародного зразка дає йому право на реалізацію продукції майже у 100 країнах світу, що є членами ІСО.

Сучасні підприємства, які реалізують свою продукцію на світовому ринку, також (за необхідності) здійснюють сертифікаційне супроводження проектів виробничо-технологічних комплексів при їх створенні та модернізації (реструктуризації).

Усі заходи, які пов'язані зі стандартизацією і сертифікацією систем якості підприємств, дозволяють створювати конкурентоспроможне виробництво та ефективно реалізовувати конкурентоспроможну продукцію на основі організації тотального управління цими процесами.

Одним із чинників формування та вдосконалення якості, а також підвищення ефективності виробничої діяльності на підприємстві є організація роботи його інфраструктури з питань комплексного обслуговування виробництва.

2. Управління якістю в організації тренувального процесу у фігурному катанні на ковзанах

“Коли досвідчений ковзаняр

виходить на лід, у нього ніби

виростають крила. У нього

з'являється нове почуття руху

і він як птах летить по льодовій

гладі, де без ковзанів можна

хіба розбити собі носа”

М.А.Панін-Коломенкін

“Мистецтво фігуриста”

З стародавніх часів катання на ковзанах було звичайним видом відпочинку та популярною розвагою. Каталися на покритих льодом ставках та річках.

В другій половині ХІХ століття у великих містах Російської імперії, як Петербург, Москва, Нижній Новгород та інших для цього огороджували майданчики, спеціально заливали льодом. Вперше така ковзанка з'явилася у Петербурзі на ставках Юсуповського саду. У 1890 році на цьому льоду був проведений перший неофіційний Чемпіонат світу. Першим чемпіоном став росіянин А.М. Лебедєв.

Фігурне катання на ковзанах вперше було включено до IV Олімпійських ігор 1908 року в Лондоні. Першим олімпійським чемпіоном став росіянин М. Панін.

Вже у 1979 році почали заявляти про себе на міжнародній арені українські спортсмени. Харків'янин Віталій Єгоров на Чемпіонаті світу серед юніорів зайняв І місце в одиночному катанні, а також був срібним призером у 1980 році.

На олімпійських іграх 1994 року у норвезькому місті Ліллехаммер Україна вперше в своєї історії брала участь в іграх окремою командою. Перша золота медаль Незалежної України належить українській фігуристки Оксані Баюл.

За минулі 12 років виступів фігуристів України на чемпіонатах світу: завойовано: 2 золоті, Віктор Петренко у 1992 році, Оксана Баюл у 1993 році, 2 бронзові медалі В'ячеслава Загороднюка у 1994 року та танцювальної пари Олени Грушиної та Руслана Гончарові у 2005 році.

На чемпіонатах Європи завойовано: 3 золоті, 4 срібні, 7 бронзових медалей.

Рис. 2.1 Загальна схема льодового поля

Фігурне катання на ковзанах як вид спорту відповідає зростаючим вимогам розвитку сучасного спорту, характеризується насиченістю змагальних програм надскладними стрибками в три та чотири оберти, унікальними доріжками кроків, віртуозними обертаннями в одиночному катанні, надскладними підтримками й підкрутками в парному катанні, прагненням створити на льоду сценічний образ, що запам'ятовується, у спортивних танцях. Вся діяльність спортсменів спрямована на досягнення високих результатів на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу та Європи, що вимагає глибокого системного підходу до методів організації відбору на етапах багаторічної підготовки фігуристів, методики їх навчання і тренування, а отже, дослідження всіх компонентів спортивної майстерності.

Педагогічний процес у фігурному катанні на ковзанах ґрунтується на ретельному обліку вікових особливостей розвитку спортсмена, рівня його підготовленості, формуванні рухових умінь і навичок.

Фігурне катання на ковзанах відноситься до складно координаційних видів спорту. У ньому гармонійно поєднуються елементи швидкісного бігу на ковзанах, художньої гімнастики, акробатики, хореографії. Сучасне фігурне катання на ковзанах відзначається тривалим за часом впливом ациклічних ритмів роботи. Виконання складних за координацією вправ відбувається під музику визначеного ритму і вимагає від фігуриста високої швидкості катання, виразності, артистичності, невимушеності. І все це здійснюється в умовах незвичайної опори тіла - лезо ковзана.

Стрибки, що супроводжуються багаторазовими обертаннями, і м'яке приземлення на одну ногу в ковзані вимагають точність рухів у часі та просторі.

Фігурист міжнародного класу повинен поєднувати в собі високий рівень розвитку й стійкості вестибулярного апарату, його чутливості, що потрібно при виконанні різних “спіралей”, обертань, обов'язкових танців, підтримок і багатообертових стрибків. Фігуристи здатні переносити надзвичайні за розміром обертальні навантаження і зберігати при цьому точність рухів, особливо при зміні положення голови та тулуба.

Фігуристи екстра-класу відрізняються поєднанням високого рівня загальної витривалості з таким же рівнем швидкісно-силових якостей, відмінною координацією рухів.

Виконання довільної програми, з огляду на його динамічність, високу швидкість, наявність численних стрибків, пов'язане з великими енерговитратами. Довільна програма за тривалістю виконання відноситься до роботи субмаксимальної потужності.

Для виконання різноманітних обертальних елементів спортсмену потрібні не тільки достатня сила м'язів і швидкість пересування, визначена часом польоту, але й здатність до орієнтації в просторі, що пов'язано з розвитком багатьох аналізаторів.

Розвинення та удосконалення комплексу аналізаторів, особливо рухового, зорового, вестибулярного й звукового, має виняткове значення для регулювання рухової діяльності фігуриста, визначаючи специфічні почуття, на яких будується філігранна техніка фігурного катання на ковзанах. При цьому спостерігається зв'язок між кваліфікацією спортсмена та економічністю виконання вправи. Останнє також можна пояснити удосконаленням аналізаторних систем (зорової, вестибулярної) та техніки рухів, що пов'язано з раціональним використанням механічних форм енергії. У свою чергу, висока точність рухів викликає зміну аферентного потоку імпульсів та інформації в нервових центрах.

Різнобічне удосконалення функцій центральної нервової системи при керуванні опорно-руховим апаратом поєднується з удосконаленням систем кровообігу, дихання, підвищенням обміну речовин. Розміри навантажень, які стимулюють функції різних систем організму, достатньо легко дозуються в процесі занять, що дозволяє використовувати фігурне катання на ковзанах як засіб фізичного виховання дітей віком 3-5 років.

2.1 Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з фігурного катання на ковзанах “СЮІТА”

2.1.1 Загальні положення

Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з фігурного катання на ковзанах “СЮІТА” (в подальшому СДЮШОР “СЮІТА”) - є позашкільним навчально-виховним закладом, який підпорядкований Управлінню по фізичній культурі і спорту Київської міської державної адміністрації. Це юридична особа, що має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, штампи, бланк встановленого зразка та інші реквізити.

У своїй діяльності школа керується Конституцією України і законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, рішеннями Київської міської Ради, розпорядженнями Київської міської державної адміністрації та Статутом.

Основною діяльністю СДЮШОР “СЮІТА” є спортивна підготовка дітей, підлітків та молоді, спортивного резерву збірних команд м. Києва та України. На даний момент школа має 25 груп в кількості 255 учнів і спортсменів.

Штат школи укомплектований повністю і становить 31чол., із них 23 штатні одиниці тренери-викладачі та тренери-хореографи. Це досвідчені, висококваліфіковані фахівці.

2.1.2 Завдання та права СДЮШОР “СЮІТА”

Головним завданням СДЮШОР “СЮІТА” є:

участь в реалізації державної політики у галузі освіти, фізичної культури і спорту;

формування у дітей та юнацтва національної свідомості, активної громадської позиції;

гармонійний розвиток особистості, фізична підготовка, зміцнення здоров'я дітей засобами фізичної культури і спорту;

виявлення і підтримка юних талантів, розвиток їх здібностей в обраному виді спорту та досягнення високих спортивних результатів;

підготовка спортсменів (кандидатів, резерву) членів збірних команд м.Києва та України.

СДЮШОР має право:

проводити спортивні заходи, навчально-тренувальні збори, оздоровчо-спортивні табори;

брати участь у заходах, у тому числі з пайовим фінансуванням, залученням коштів різних організацій та батьківських внесків, використанням бюджетних коштів.

виступати учасником цивільно-правових відносин, орендарем і орендодавцем, набувати майнові і немайнові права;

використовувати на договірній основі працю громадян;

залучати на договірних засадах і використовувати фінансові кошти, об'єкти інтелектуальної власності, майно чи окремі майнові та немайнові права юридичних і фізичних осіб у встановленому чинним законодавством України порядку;

проводити навчання, семінари, виставки, аукціони, спортивні та інші заходи у встановленому законодавством порядку.

2.1.3 Організаційні основи діяльності СДЮШОР “СЮІТА”

Порядок комплектування, наповнення навчальних груп, режим навчально-тренувальної роботи встановлюється згідно з Типовим положенням про спеціалізовану дитячо-юнацьку школу олімпійського резерву (СДЮШОР), затвердженим, наказом Міністерства України у справах молоді і спорту від 02.09.92. №1681 та згідно з програмою з фігурного катання на ковзанах, затвердженою Державним комітетом України з фізичної культури і спорту.

Для забезпечення навчального процесу протягом року в період літніх та зимових канікул школа організовує спортивно-оздоровчі табори згідно з положенням, затвердженим у встановленому порядку. Влітку це переважно територія країни на березі моря як України так і зарубіжжя.

Учні СДЮШОР, які направлені для підвищення спортивної майстерності в училища фізичного виховання, школи вищої спортивної майстерності, не входять до кількісного складу груп, але вважаються вихованцями СДЮШОР і можуть виступати за школу. Для доукомплектування групи до неї можуть бути зараховані учні з попереднього року навчання. Режим навчально-тренувальної роботи та наповненість такої групи зберігається до закінчення кожного етапу навчання. Перехід спортсменів здійснюється до закінчення кожного етапу навчання.

Рішення про відкриття нового чи існуючого відділення з виду спорту приймається загальними зборами колективу та затверджується Управлінням по фізичній культурі і спорту Київської міської державної адміністрації.

2.1.4 Управління спортивною школою, права та обов'язки адміністрації, тренерів - викладачів, інших працівників

Вищим органом СДЮШОР “СЮІТА” є загальні збори членів трудового колективу, що скликають не рідше одного разу на рік. Загальні збори є правомочними, якщо в них бере участь не менше 50 відсотків працівників школи. Рішення загальних зборів приймаються більшістю голосів присутніх на зборах.

Рішенням загальних зборів створюється рада СДЮШОР, що діє в період між загальними зборами.

Рада СДЮШОР “СЮІТА”:

організує виконання рішень загальних зборів;

вносить пропозиції щодо перспективи розвитку школи, розглядає режим роботи закладу, заходи щодо зміцнення його матеріально-технічної бази та поліпшення умов діяльності;

підтримує творчі ініціативи, новації позашкільної освіти;

вносить пропозиції щодо стимулювання роботи педагогічних та інших працівників закладу, порядок і розмір доплат працівників СДЮШОР.

З метою прийняття колективних рішень стосовно організації учбово-тренувального процесу в СДЮШОР з числа тренерів-викладачів утворюється тренерська рада. Очолює тренерську раду старший тренер-викладач.

В школі працює 91% (21 чол.) тренерів з вищою освітою, та 9% (2 чол.) з незакінченою вищою освітою; старший тренер-викладач має почесне звання; І категорію мають 2 тренери-викладача та 7 тренерів-викладачів мають ІІ категорію; всі тренери-хореографи мають вищу освіту.

З метою розвитку та вдосконалення навчально-тренувального процесу на правах дорадчого органу в спортивному закладі може створюватися батьківський комітет. До складу батьківського комітету входять не менше трьох представників батьків.

Склад та порядок роботи педагогічної ради визначається директором який є головою ради.

Педагогічна рада:

розглядає питання організації та здійснення навчально-виховного процесу, масової та методичної роботи;

обговорює і рекомендує до затвердження річний план роботи СДЮШОР;

сприяє розвиткові творчої ініціативи педагогів, впровадженню досягнень науки і передового педагогічного досвіду в навчальний процес;

приймає рішення з інших питань професійної діяльності педагогічних працівників.

Члени педагогічної ради мають право вносити на її розгляд будь-які питання, пов'язані з навчально-виховним процесом.

Безпосереднє керівництво закладу здійснює директор, який призначається на посаду та звільнюється з посади наказом управління по фізичній культурі і спорту Київської міської державної адміністрації у порядку, визначеному чинним законодавством.

Директор СДЮШОР “СЮІТА”:

керує діяльністю СДЮШОР. Представляє її в усіх органах і установах, громадських організаціях, відповідає перед Управлінням по фізичній культурі і спорту Київської міської державної адміністрації за результати діяльності СДЮШОР;

розпоряджається майном школи в межах наданих йому повноважень, складає та подає на затвердження Управлінню по фізичній культурі і спорту кошторис витрат на утримання СДЮШОР, організовує його виконання, укладає угоди з юридичними та фізичними особами, відкриває рахунки в установах банків;

має право першого підпису на банківських документах СДЮШОР;

встановлює надбавки, доплати, премії працівникам ;

видає у межах своєї компетенції накази і розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками і вихованцями школи;

приймає на роботу і звільняє з роботи працівників;

визначає структуру, штатний розклад в межах фонду заробітної плати;

затверджує функціональні обов'язки працівників;

керує роботою педагогічної ради;

готує та подає на затвердження Управлінню по фізичній культурі і спорту тарифікаційний список, визначає форми оплати праці тренерів-викладачів згідно з чинним законодавством. Має дві вищі освіти та І категорію тренера з ОФП.

Заступник директора СДЮШОР “СЮІТА” призначається на посаду та звільняється з посади директором. Він повинен мати вищу фізкультурну освіту та досвід тренерсько-викладацької роботи. Має вищу освіту і також І категорію тренера з ОФП.

Учні спортивної школи мають знаходитись під постійним наглядом лікаря під час занять та проходити медичне обстеження в лікувально-фізкультурному диспансері.

Питання організації праці колективу СДЮШОР, права та обов'язки працівників і учнів регулюються Правилами внутрішнього трудового розпорядку, затвердженими зборами колективу СДЮШОР “СЮІТА”.

2.1.5 Учні спортивної школи, їх права та обов'язки

Учнями СДЮШОР “СЮІТА” можуть бути діти, підлітки та молодь (які не мають медичних протипоказань для занять спортом), вікові групи яких визначено Типовим положенням про дитячо-юнацьку спортивну школу (ДЮСШ), спеціалізовану дитячо-юнацьку школу олімпійського резерву (СДЮШОР), затвердженим наказом Міністерства України у справах молоді і спорту від 02.09.92 № 1681.

Учні зараховуються до спортивної школи за наказом директора на підставі особистої заяви (чи заяви батьків).

Учні мають право:

на одержання належних умов для якісної спортивної підготовки;

отримання в установленому порядку спортивної форми та майна індивідуального призначення;

займатися на оздоровчо-спортивному етапі підготовки;

брати участь у конкурсному відборі на черговий етап спортивної підготовки;

Вони також зобов'язані:

брати участь у змаганнях у складі збірної команди СДЮШОР “СЮІТА”;

сприяти своєю участю у змаганнях досягненню командою СДЮШОР максимального результату;

вдосконалювати та підвищувати свою спортивну майстерність;

дотримуватись спортивного режиму та особистої гігієни;

За невиконання учнями своїх обов'язків до них застосовуються дисциплінарні стягнення, включаючи відрахування з числа учнів СДЮШОР “СЮІТА”.

2.1.6 Матеріально - технічна база, кошти та умови оплати праці працівників СДЮШОР “СЮІТА”

СДЮШОР “СЮІТА” є закладом, діяльність якого направлена на виконання соціально-важливих функцій і не має на меті отримання прибутків.

Джерелами формування майна є:

бюджетні кошти;

кошти від надання послуг населенню, в тому числі кошти від реалізації абонементів для занять в спортивно-оздоровчих групах та групах початкової підготовки;

інші надходження, що не суперечать чинному законодавству України.

СДЮШОР “СЮІТА” має право на отримання відшкодування за підготовку спортсменів, які були переведені в інші спортивні клуби або організації згідно з поданими нею розрахунками коштів, витрачених на їх підготовку.

Кошти витрачаються відповідно до кошторису, який затверджується Управлінням по фізичній культурі і спорту Київської міської державної адміністрації. Складається спільною працею директора та бухгалтера школи наприкінці року.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та звітності СДЮШОР визначається чинним законодавством.

СДЮШОР “СЮІТА” за згодою власника або уповноваженого ним органу у встановленому чинним законодавством порядку має право відчужувати своє майно іншим підприємствам, установам, організаціям, надавати в безоплатне користування частини будинків, споруд, обладнання, та інше майно, списувати його з балансу.

Майно СДЮШОР складають основні фонди та інші матеріальні цінності, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та закріплюються за нею на праві оперативного управління.

Збитки, заподіяні школі в результаті порушення її майнових прав іншими юридичними чи фізичними особами відшкодовуються відповідно до вимог чинного законодавства.

На даний момент, школа немає у своєму розпорядженні свого нерухомого майна (споруд як під офіс так і під навчально-тренувальний процес (каток, хореографічний зал, тренувальні площадки, роздягальні та інше спортивне устаткування). Вона орендує всі ці приміщення на ЛТК „Крижинка”, ДЮУСЦ „Авангард”, ДП „Київхімволокно”, „Київський палац спорту”.

Умови оплати праці працівників СДЮШОР “СЮІТА” визначаються відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням категорії працівників: педагогічні працівники, медичні працівники, спеціалісти, інші працівники. Для цього, інструктором-методистом складається табель роботи працівників школи та подається з підписом директора та печаткою головному бухгалтеру закладу на нарахування заробітної плати. В табелі має бути зазначено кількість відпрацьованих днів та годин, кількість вихідних днів, лікарняних, відпусток та інших.

Оплата праці тренерів-викладачів здійснюється відповідно до їх тарифікації. Це відображається у тарифікаційному списку, а також свідчення про освіту, категорію, кількість та наповненість груп і встановлені нормовані години на тиждень.

2.1.7 Міжнародні зв'язки

СДЮШОР “СЮІТА” може здійснювати зовнішньоекономічну діяльність та укладати угоди, встановлювати прямі міжнародні зв'язки на основі самостійно укладених угод про обмін спортивними делегаціями, тренерами, працівниками і їх сім'ями за погодженням з Управлінням по фізичній культурі і спорту КМДА.

СДЮШОР має право укладати угоди про співробітництво з навчальними закладами, організаціями, фондами і товариствами, окремими громадянами зарубіжних країн.

2.1.8 Облік, звітність і контроль за діяльністю СДЮШОР “СЮІТА”

СДЮШОР “СЮІТА” веде у встановленому порядку діловодство, передбачене Типовим положенням про ДЮСШ та СДЮШОР, затвердженим наказом Міністерства України у справу молоді від 02.09.92 № 1681, бухгалтерський облік, статистичну та бухгалтерську звітність. Вона безпосередньо підпорядкована і підзвітна Управлінню по фізичній культурі і спорту Київської міської державної адміністрації.

Перевірка діяльності СДЮШОР здійснюється Управлінням по фізичній культурі і спорту не рідше одного разу на рік або іншими уповноваженими органами у встановленому законодавством порядку.

2.2 Загальна характеристика спортивної підготовки у фігурному катанні на ковзанах

Досягнення високих спортивних результатів можливе лише за умов організованого тренування протягом кількох років. Структура процесу підготовки ґрунтується на об'єктивно існуючих закономірностях становлення спортивної майстерності, що мають специфічне переломлення в конкретних видах спорту.

Сучасний спортсмен вищого класу, здатний домогтися перемоги у найвищих міжнародних змаганнях, повинен володіти особливими (рідкісними) морфологічними даними, унікальним поєднанням комплексу фізичних якостей та психічних можливостей, що знаходяться на дуже високому рівні розвитку. Дійсні ж здібності можуть бути виявлені, доведені до максимально високого рівня в процесі навчання та виховання, тобто вони є наслідком складної діалектичної єдності - уродженого і придбаного, біологічного і соціального.

Історія фігурного катання на ковзанах знає достатньо прикладів, коли дуже талановиті фігуристи не могли домогтися вищого рівня майстерності виключно через недосконалу форму початкового навчання. Плануючи та удосконалюючи процес навчання, потрібно враховувати морфологічні й функціональні особливості дитячого організму, уникати форсованої підготовки дітей та підлітків з метою якнайшвидшого досягнення високих результатів.

Багаторічна спортивна підготовка поділяється на п'ять етапів: початкової підготовки; попередньої базової підготовки; спеціалізованої базової підготовки; максимальної реалізації індивідуальних можливостей; зберігання вищих досягнень.

2.2.1 Мета і завдання спортивної підготовки

Метою спортивної підготовки у фігурному катанні на ковзанах є досягнення найвищого для конкретного спортсмена рівня розвитку технічної, хореографічної, тактичної та психічної підготовленості для успішного виступу в змаганнях найвищого рангу.

До основних завдань, які повинні бути вирішені у процесі підготовки, відносяться:

засвоєння техніки й тактики;

забезпечення потрібного рівня розвитку рухових якостей та можливостей функціональних систем організму, які виконують значну роботу;

опанування засад хореографії, розкриття артистичних можливостей, прищеплення музичного смаку;

виховання моральних і вольових якостей;

забезпечення відповідного рівня спеціальної психічної підготовленості;

придбання теоретичних знань і практичного досвіду, потрібних для досягнення високих результатів;

комплексне удосконалення і виявлення у змагальній діяльності різних сторін підготовленості.

2.2.2 Засоби, методи та основні принципи підготовки

До засобів спортивного тренування відносяться фізичні вправи, які можна поділити на чотири групи: загально підготовчі; допоміжні; спеціально-підготовчі; змагальні.

Під методами спортивної підготовки розуміються способи роботи тренера і спортсмена, за допомогою яких досягається оволодіння потрібними знаннями, уміннями та навичками, розвиваються рухові якості, що відповідають обраному виду спорту. Ці методи поділяються на три групи - словесні (розповідь, пояснення, бесіда, аналіз, обговорення), наочні (правильний показ окремих елементів фігурного катання, демонстрація навчальних фільмів), практичні. Методи практичних вправ об'єднують дві основні групи:

1. Методи, спрямовані переважно на засвоєння спортивної техніки, тобто формування рухових умінь і навичок, властивих для фігурного катання;

2. Методи, спрямовані на розвиток рухових якостей.

Специфічні принципи спортивної підготовки:

Спрямованість до вищих досягнень.

Поглиблена спеціалізація.

Безперервність тренувального процесу.

Єдність поступовості збільшення навантаження і тенденції до максимальних навантажень.

Хвилеподібність і варіативність навантажень.

Циклічність процесу підготовки.

Єдність і взаємозв'язок структури змагальної діяльності та структури підготовленості.

2.2.3 Зміст різних сторін підготовки

Технічна підготовка фігуристів. Спортивна техніка - це сукупність і дій, що забезпечують найбільш ефективне вирішення рухових завдань, обумовлених специфікою виду спорту. Технічна підготовленість - ступінь засвоєння спортсменом системи рухів (техніки виду спорту), що відповідає особливостям даного виду спорту і спрямована на досягнення високих результатів. У структурі технічної підготовленості дуже важливо виділити базові та додаткові рухи. Базові рухи і дії складають основу техніки виду спорту, додаткові - це елементи окремих рухів, що характерні для окремих спортсменів і пов'язані з їх індивідуальними особливостями (В.М.Платонов, 1997). Результативність техніки рухів залежить від її ефективності, стабільності, варіативності, економічності.

Ефективність техніки рухів визначається її відповідністю до завдань, що вирішуються, високим кінцевим результатом, відповідністю рівню технічної, фізичної психічної та інших видів підготовленості.

Стабільність техніки рухів пов'язана з її стійкістю незалежно від умов змагань, функціонального стану спортсмена, а її варіативність визначається спроможністю спортсмена до оперативної корекції рухових дій в умовах змагальної боротьби.

Економічність техніки характеризується раціональним використанням енергії під час виконання прийомів і дій, доцільним використанням часу і простору. Основні завдання, що вирішуються в просторі технічної підготовки спортсмена:

досягнення високої стабільності та раціональної варіативності виконання різних елементів та їх сполучень, що складають засади техніки фігурного катання;

послідовне включення засвоєних елементів та їх сполучень у змагальні програми;

удосконалення структури виконуваних елементів, їх динаміки й кінематики з урахуванням індивідуальних особливостей фігуристів;

підвищення надійності та результативності техніки виконання складних елементів в екстремальних змагальних умовах;

удосконалення фізичної майстерності фігуриста з урахуванням вимог спортивної практики та досягнень науково-технічного прогресу.

Засобами технічної підготовки є змагальні вправи, тренувальні форми змагальних вправ, спеціально-підготовчі й допоміжні вправи, вправи на різних тренажерних пристроях тощо.

Фізична підготовка. Ефективне оволодіння технікою спортивних вправ можливе лише на базі добре розвинених фізичних здібностей. Вирішення цього питання включає найбільш ефективний підхід до перспективної підготовки фігуристів.

Різнобічна фізична підготовленість дозволяє спортсмену виконувати великий обсяг навчально-тренувальної та змагальної роботи високої інтенсивності. За низького рівня фізичної підготовленості неможливо продуктивно проводити тренувальні заняття: фігурист швидко перевтомлюється, частіше хворіє і травмується.

Ускладнення виконуваних елементів, збільшення кількості обертів у трибках і швидкості обертань вимагає постійного нарощування сили, швидкості, гнучкості та спритності. Чим вище рівень фізичної підготовленості, тим більш тривалий час фігурист здатний зберігати спортивну форму. Фізичну підготовку поділяють на загальну, допоміжну і спеціальну. Об'єднує ці види підготовки - розвиток рухових якостей, а також функціональне та морфологічне удосконалення різних систем організму.

На етапі попередньої підготовки і на першому році навчання на етапі початкової спеціалізації загальна, допоміжна і спеціальна підготовки спрямовані на вирішення однакових завдань. Проте вже на другому році етапу початкової спеціалізації та наступних етапах навчання цілі змагальної, допоміжної та спеціальної підготовки починають відрізнятися.

Загальна фізична підготовка спрямована на гармонійний розвиток різних рухових якостей, що опосередковано сприяє досягненню високих спортивних результатів у фігурному катанні.

Допоміжна фізична підготовка будується на базі загальної фізичної підготовленості фігуристів. Вона створює спеціальне підґрунтя для ефективного виконання великих обсягів роботи, спрямованої на розвиток спеціальних рухових якостей (В.М.Платонов 1987).

Спеціальна фізична підготовка будується з урахуванням не тільки фізичних спроможностей м'язів до прояву певних рухових якостей, але й біомеханічних умов їх реалізації в конкретних елементах фігурного катання. Це і є головним завданням.

Хореографічна підготовка. Поняття “хореографія” поєднує в собі різні види танцювального мистецтва, де художній образ створюється за допомогою жестів, умовних виразних рухів. Заняття усіма формами хореографії міцно увійшли в процес багаторічної підготовки фігуристів - від юних спортсменів-початківців до чемпіонів. Основними формами таких занять є класичний, характерний та народні танці, етюди, що виконуються за тематичним планом, вправи на льоду для надання елементам фігурного катання пластичної завершеності (стрибки, підтримки, обертання, кроки тощо), постановка програм у залі та їх відпрацювання на льоду, тренувальні прокатування і виступи перед глядачами для вирішення конкретного хореографічного завдання.

В основі хореографічної підготовки лежить музика. Кожний обраний музичний твір вимагає відповідної інтерпретації в хореографічній композиції. Для того, щоб виконати музично-хореографічну композицію, потрібне вільне володіння засобами передавання цих ідей. Тобто висока художня виконавча майстерність, що може бути досягнута в результаті систематичних занять хореографією та оволодіння вправами, розподіленими по роках навчання.

Навчання класичному танцю починається з екзерсису. В екзерсисі різнобічно розвиваються м'язи ніг. Постава корпусу, ніг, рук і голови, удосконалюються координація рухів, контроль за положенням тіла у просторі, статична і динамічна стійкість. Послідовність вправ екзерсису не випадкова, вони підібрані багаторічним досвідом поколінь хореографів так, щоб від заняття до заняття в роботу включалися нові м'язи тіла без небезпеки перевантаження, отже, й травм. Для полегшення виконання вправи спочатку вивчаються біля верстата, а в міру засвоєння - тримаючись за верстат рукою.

Паралельно з вивченням екзерсису біля верстата спортсмени приступають до засвоєння великих поз на середині залу.

Найбільш цікава й важка частина уроку з хореографії - алегро, або різні малі та великі стрибки, а також комбінації стрибків на середину залу. Спочатку стрибки вивчаються біля верстата, потім навчання переноситься на середину залу.

Тактична підготовка. На сучасному рівні спортивних досягнень у фігурному катання на ковзанах особлива роль відводиться тактичній підготовці. Технічна, фізична, хореографічна і вольова підготовленість найсильніших фігуристів знаходяться на високому рівні. От чому за інших рівних умов перемога у найбільших змаганнях в остаточному підсумку визначається зрілістю тактичної майстерності фігуристів.

Незважаючи на те, що фігуристи при виконанні змагальних програм безпосередньо не зтикаються із суперником, для них тактика виражається в досить складній настанові з огляду на щорічні вимоги ISU: технічно і стабільно виконати елементи фігурного катання, показати достойності композиційного та художнього рішення своєї програми.

Засобом непрямого впливу на суперника у фігурному катанні є досягнутий у ході змагань результат.

Таким чином, тактика фігуриста на змаганнях полягає в оптимальному прокатуванні змагальних програм і тим самим у засвоєнні кращого місця, що відповідає його реальним можливостям.

Завдання тактичної підготовки:

вивчення загальних положень тактики, сутності та закономірностей загальної діяльності у фігурному катанні на ковзанах;

вивчення способів і можливостей тактики у фігурному катанні, а також тактичного досвіду найсильніших фігуристів;

проведення розминки, строго регламентованої правилами змагань, і прокатування змагальних програм у тренувальних заняттях і прикидках;

вивчення суперника: його сил, технічної, фізичної та вольової підготовленості;

розбір і аналіз проведеного змагання, висновки на майбутнє.

Психологічна підготовка. Поняття “психологічна підготовка” спортсмена включає два розділи - загальна психологічна підготовка і психологічна підготовка до конкретного змагання.

Завдання загальної психологічної підготовки:

виховання вольових якостей спортсмена;

розвинення та удосконалення спеціалізованих видів сприйняття, таких як почуття льоду, почуття часу і простору, почуття партнера;

розвинення уваги (стійкості, зосередженості, розподілу і переключення);

виховання здібності керувати своїми емоціями.

Метою психологічної підготовки спортсмена можна вважати формування в нього такого стану, за якого він може повною мірою використати свою функціональну і спеціальну готовність для реалізації максимально можливого результату у змаганні, протистояти перед змагальним ситуаціям, що негативно діють і викликають непогодженість функцій, тобто показати високу надійність змагальної діяльності. Такий стан називають станом психологічної готовності до змагання.

Емоційний стан може змінитися в дуже короткий проміжок часу при підготовці до змагань, безпосередньо перед стартом і навіть у ході змагання. Тому до універсальних засобів психологічної підготовки, яких треба навчити кожного фігуриста високої кваліфікації, відносяться способи та прийоми саморегуляції емоційного збудження. Навчання саморегуляції починається з навчання самоконтролю.

Крім оволодіння прийомами саморегуляції, велику роль відіграють педагогічні впливи тренера, спрямовані на оптимізацію психічного стану фігуриста на етапі безпосередньої підготовки до змагань: педагогічні тести, прикидки, контрольні виконання змагальних програм, за допомогою яких перевіряється динаміка зростання підготовленості спортсмена до змагання.

2.2.4 Структура тренувального процесу

Структура тренувальних макроциклів насамперед зумовлюється головним завданням, вирішенню якого присвячені тренування на даному етапі багаторічного удосконалення. Тому природно, що побудова тренувальних макроциклів на першому етапі багаторічної підготовки, де основним завданням є створення (на основі гармонійного фізичного розвитку і зміцнення здоров'я) технічних і функціональних передумов для подальшої ефективної підготовки, принципово відрізняється від їх побудови на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей. Мікро- і мезоцикли спортивної підготовки складають основу поточного планування. Тривалість мікро циклів може коливатися від 3-4 до 10-14 днів. Мезоцикли - це відносно цілісний етап тренувального процесу тривалістю 3-6 тижнів.

Тривалість і структура макроциклів залежать насамперед від особливостей виду спорту, кваліфікації, індивідуальних адаптаційних можливостей спортсмена, структури його підготовленості, змісту попереднього тренування.

До основних завдань підготовчого періоду (етап максимальної реалізації індивідуальних можливостей) можна віднести:

підвищення загального рівня функціональних можливостей фігуристів;

розвинення швидкісно-силових якостей фігуристів;

опанування нових технічних елементів короткої програми, обов'язкових та оригінального танців;

опанування складними технічними елементами довільної програми, довільного танцю;

удосконалення виконання змагальних програм.

Основними засобами підготовки фігуристів-одиночників у цей період є ЗФП, СФП, СТП. Чим нижче кваліфікація фігуристів, тим менший обсяг у тренувальному процесі складає СТП (до54-55%). Проте при цьому повинен бути збільшений обсяг засобів ЗФП і СФП 6-8 год. на тиждень. Обсяг засобів ЗФП знижується до мінімуму до кінця спеціально-підготовчого етапу. У червні-липні заняття із ЗФП проводяться щодня; обсяг одного заняття відрізняється від іншого лише часом, відведеним на нього (1,5-3 год.). Обсяг СТП збільшується із зростанням майстерності фігуристів: у кандидатів у майстри спорту - 20-21 год.; у майстрів спорту - 24-27 год.; у фігуристів, які виступають на чемпіонатах Європи, світу, Олімпійських іграх, - 30-36 год. на тиждень. У підготовчий період майстри спорту тренуються на льоду до 2-3 год. протягом одного тренувального дня, члени збірних команд - 1,5-2,5 год.

Основна мета змагального періоду - зберігання і подальше підвищення рівня спеціальної підготовленості, якомога більш повне використання його в змаганнях. Цього досягають застосуванням змагальних і близьких до них спеціально-підготовчих вправ.

Спеціальну підготовку в змагальному періоді здійснюють відповідно до календаря головних змагань.

Таким чином, основним завданням змагального періоду є досягнення найвищих результатів, що обумовлюється потребою максимального використання тренувальних стимулів, які сприяють бурхливому перебігу адаптаційних процесів. Це досягається за рахунок максимальної інтенсивності тренувальної роботи, широкого використання засобів, що підвищують спеціальну витривалість.

Завдання, які стоять перед фігуристами на даному етапі:

засвоєння деяких нових елементів;

удосконалення освоєних елементів;

складання змагальних програм.

2.2.5 Відбір. Вікові особливості раціональної багаторічної підготовки

Відбір - це система організаційно методичних заходів комплексного характеру, що включають педагогічні, психологічні й медико-біологічні методи дослідження з метою виявлення задатків і здібностей для спеціалізації у обраному виді спорту (В.П.Філін, 1974).

Основне завдання відбору полягає у всебічному вивченні та виявлені задатків і здібностей, що найбільшою мірою відповідають вимогам конкретного виду спорту. При їх визначенні важливо знати, що існують генетично обумовлені якості та здібності, які практично мало піддаються впливу специфічних засобів багаторічної спортивної підготовки.

Такі компенсаторні якості та здібності мають найбільше прогностичне значення при відборі дітей до спортивних шкіл. До спадкових ознак відносяться: конституція людини (пропорції тіла); характер співвідношення компонентів маси тіла (м'язової, жирової та кісткової тканин); особливості розподілу підшкірно-основного шару; параметри кінцівок; особливості обміну речовин і психофізіологічні характеристики центральної нервової системи; координація; швидкість; відносна м'язова сила; спроможність до максимального споживання кисню; економічність функціонування вегетативних систем організму; деякі психічні властивості особистості.

2.3 Організація навчально-тренувального процесу

Одним із найважливіших питань планування навчально-тренувального процесу є розподіл програмного матеріалу на періоди та етапи річного циклу підготовки, а також подальша деталізація його по тижневих циклах як основних структурних блоках планування.

Час, відведений на окремі види підготовки і може змінюватися залежно від конкретних обставин, зберігаючи при цьому загальну спрямованість тренувального процесу.

Поряд з плануванням навчально-тренувального процесу, найважливішою функцією у фігурному катанні є контроль, який визначає ефективність занять юних фігуристів на всіх етапах багаторічної підготовки. За критерій оцінки ефективності підготовки служать нормативні вимоги - невід'ємний компонент системи керування спортивним тренуванням.

Режими навчально-тренувальної роботи ґрунтуються на потрібних для досягнення високих результатів обсягах тренувальних навантажень, принципах поступовості їх збільшення та оптимальних термінах досягнення спортивної майстерності.

Збільшення навантажень зумовлюється не спортивним розрядом учнів, а результатами виконання навчальної програми та контрольних нормативів.

Програма забезпечує послідовність і безперервність усього процесу становлення спортивної майстерності юних спортсменів, спадкоємність у вирішенні завдань зміцнення їх здоров'я, гармонійного розвитку, виховання стійкого інтересу до занять спортом і працьовитості.

Таблиця 1. Режим навчально-тренувальної роботи та наповненість навчальних груп у спортивних школах

Група (етап підготовки)	Рік навчання	Режим роботи, год. на тиждень	Наповненість, чол.
Вищої спортивної майстерності	Увесь термін	32	3 (для спортивних і танцювальних пар)
Спортивного удосконалення	1-й 2-й більше 2	24 26 28	5 4 4
Навчально-тренувальна	1-й 2-й 3-й більше 3	12 14 18 20	8 8 6 6
Початкової підготовки	1-й більше 1	6 8	16 14
Спортивно-оздоровча	Увесь термін	6	16

Характеристика основних етапів відбору. Багаторічний процес відбору перспективних фігуристів поділяється на початкові та основні етапи, кожний з яких має визначені цілі, завдання, ставить свої вимоги до особистості фігуриста (табл.1.).

Процес початкового відбору до спортивної школи поділяється на три етапи. Основні завдання першого етапу:

залучення до спортивних занять як можна більшої кількості дітей;

попередня оцінка їх здібностей та задатків;

прищеплення дітям любові до обраного виду спорту.

У процесі занять, контрольних іспитів і змагань виявляються перспективні учні-спортсмени. При визначені здібностей дітей до фігурного катання на ковзанах потрібно враховувати не тільки вихідний рівень підготовленості, але й темпи його збільшення у процесі навчання. Зважаючи на це, контрольні іспити проводять не менше 2 разів протягом року (на початку та наприкінці навчального року).

На другому етапі початкового відбору уточнюється відповідність здібностей дітей вимогам обраного виду спорту. Підставою для остаточного зарахування дитини до спортивної школи повинні бути результати виступів у змаганнях і складання контрольних іспитів, висновок лікаря, характеристика тренера.

На третьому етапі початкового відбору на засадах багаторічних педагогічних і психологічних досліджень визначається спортивна орієнтація дітей у виді фігурного катання.

Вищі ступені відбору (кандидати в юнацькі та молодіжні збірні команди країни) відзначаються найбільш жорсткими вимогами до індивідуальних особливостей особистості спортсмена. Основним завданням цього етапу є відбір талановитих спортсменів, здатних досягти вершин спортивної майстерності - переможців та призерів чемпіонатів світу та Європи, Олімпійських ігор.

Таблиця 2. Характеристика етапів відбору

Головні завдання	Основні методи	Контингент тих, хто навчається
1	2	3
Початкові етапи відбору
Первинний відбір у підготовчі відділення спортивних шкіл	1.Педагогічні спостереження. 2.Контрольні іспити (тести). 3.Медичне обстеження	Діти 5-6
Поглиблена перевірка відповідальності вимогам фігурного катання попередньо відібраного контингенту. Зарахування дітей у спеціалізовані ДЮСШ	1.Педагогічні спостереження. 2.Контрольні іспити. 3.Змагання та контрольні прикидки. 4.Психологічні дослідження. 5.Медико-біологічні дослідження.	Діти 7 - 10 років
Визначення індивідуальної спеціалізації (етап спортивної орієнтації)	1.Педагогічні спостереження. 2.Контрольні іспити. 3.Змагання та контрольні прикидки. 4.Психологічні дослідження. 5.Медико-біологічні дослідження.	Дівчата 11-12, хлопчики 12-15 років
Основні етапи відбору
Відбір до юнацьких збірних команд спортивних відомств, молодіжних команд	1.Педагогічні спостереження. 2.Контрольні іспити. 3.Змагання та контрольні прикидки. 4.Психологічні дослідження. 5.Медико-біологічні дослідження.	Дівчата 13-15, Юнаки 13-18 років
Відбір до основних складів національних команд	1.Педагогічні спостереження. 2.Контрольні іспити. 3.Змагання та контрольні прикидки. 4.Психологічні дослідження. 5.Медико-біологічні дослідження.	Дорослі спортсмени

2.4 Початкова підготовка

Первинний відбір. При проведенні відбору на кожну дитину заводиться картка, де вказуються прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, точна дата народження, показники медичного огляду та прикріплюються копія свідоцтва про народження , ідентифікаційний код.

Далі оцінюються зовнішні дані, музичні здібності, рухові, психічні та фізіологічні дані юних фігуристів-початківців. Наприкінці “первинного відбору” проводяться тести для визначення загально фізичної підготовленості.

Підготовка. Тренувальні заняття тривалістю 45-60 хв. у спортивно-оздоровчих і групах початкової підготовки проводяться не частіше 2-3 разів на тиждень. Річний обсяг тренувальних навантажень юних фігуристів на етапі початкової підготовки коливається в межах 100-150 год.

Контроль. Після закінчення навчання в групах початкової підготовки потрібні комплексне медичне обстеження і виконання вимог із загально фізичної, соціально-фізичної та спеціально-технічної підготовки.

При переведенні на наступний рік навчання враховуються: а) зовнішній вигляд спортсмена - особливості конституції; б) відсутність зайвої ваги; в) наявність слуху (у межах вимог виду спорту).

Тренувальні програми. Мета початкового навчання - створення міцного фундаменту, на якому будується подальше спортивне удосконалення. Завдання: гармонійний розвиток юних фігуристів; різнобічна рухова підготовка, у процесі якої розвиваються та удосконалюються фізичні якості (швидкість рухів, сила, витривалість, гнучкість, спритність), зміцнюється зв'язково-м'язовий апарат, формуються початкові навички виконання швидкого кола вправ загального впливу на організм, а також хореографічних; формування правильної постави; навчання засадам техніки катання на ковзанах, елементам фігурного катання; виховання організованості, самостійності, формування позитивного відношення до процесу навчання.

Обов'язковим є підведення підсумків заняття: занесення оцінок у спеціальні журнали, які ведуться тренером на протязі всього навчально-тренувального процесу і здаються завучу наприкінці учбового року.

2.5 Підготовка у навчально-тренувальних групах

Завдання на етапі попередньої базової підготовки: зміцнення здоров'я юних фігуристів, різнобічний розвиток фізичних можливостей організму, усунення не ділків у рівні їх фізичного розвитку і фізичної підготовленості, засвоєння різноманітних рухових навичок. Великої уваги потребує формування стійкого інтересу юних фігуристів до цілеспрямованого багаторічного удосконалення. Різнобічна підготовка на цьому етапі із застосуванням невеликого обсягу спеціальних вправ - більш ефективна для наступного спортивного удосконалення, ніж спеціалізоване тренування.

Для навчально-тренувальних груп 1-го та 2-го років навчання планування річного циклу має такий вигляд:

Етап основної спеціальної підготовки;

Період основних змагань;

Перехідний період;

Етап загально фізичної підготовки;

Підготовчий період.

Відбір. Оцінюються і діагностуються особливості статури при зарахуванні дітей у СДЮШОР. Координаційні здібності найважче підлягають оцінці, тому що кожний норматив є комплексним. Найбільш інформативними для визначення координаційних здібностей дітей є такі показники (тести): швидкість навчає мості (з якої спроби правильно і вірно виконана вправа); почуття ритму; динамічна рівновага; витривалість стрибкова. Спеціально-технічна підготовка (контрольні нормативи на льоду).

Прийомні іспити: швидкість ковзання; техніка ковзання; оцінка динамічної рівноваги; вправа на ковзання; ковзання по колу на правій та лівій нозі з місця вперед, усередину та назовні. Контрольні іспити наприкінці навчального року проводяться для підведення підсумків навчально-тренувальної роботи за рік.

Крім результатів виконання контрольних вправ із ЗФП і СФП в особисту картку випробуваного записуються всі педагогічні спостереження.

Особливо важливо відзначити поводження юних фігуристів під час змагань та інших надзвичайних ситуацій (показові виступи і т.д.). результати виконання контрольних вправ зі спеціальної та фізичної підготовки записуються в особисту картку випробуваного, після чого комісія фахівців визначає можливість його остаточного зарахування до відділення фігурного катання СДЮШОР, враховуючи переважно темпи зростання результатів, особливо до кінця другого року навчання.

Підготовка. У навчально-тренувальних групах 1-2-го років навчання особливу увагу треба приділяти всебічному фізичному розвитку і зміцненню здоров'я юних спортсменів, формуванню правильної постави, оволодінню ними основними руховими навичками, технічній підготовці та стилю фігурного катання на ковзанах.

Основні теми теоретичних завдань: загартовування організму юного спортсмена; самоконтроль у процесі занять; загальна характеристика спортивного тренування; засоби спортивного тренування; фізична підготовка; тактична підготовка юних спортсменів.

На початку етапу спеціалізованої базової підготовки головне місце займають загальна та допоміжна підготовки. На підставі вивчення даних кожного учня, очевидної його перспективності остаточно визначається вузька спеціалізація. Так, найбільш оптимальним віком для відбору для занять спортивними танцями є 10-11 років. Мета підготовки на даному етапі - удосконалення рухових і функціональних можливостей, засвоєння техніки основних елементів фігурного катання, підвищення рівня загальної та спеціальної фізичної підготовки, визначення індивідуальних можливостей, удосконалення виразності рухів, елегантності, вишуканості.

Заняття у спортивній школі починаються з 1 вересня, і з першого ж тижневого мікро циклу в заняттях використовуються засоби загально-фізичної, спеціально-фізичної та хореографічної підготовки (загальна і допоміжна підготовки), починається льодова підготовка (спеціальна), яка містить у собі опанування та удосконалення навичок виконання окремих елементів: ковзання кроків, різних стрибків, обертань, “спіралей”, катання під музичний супровід.