Управління капіталом підприємства

28

Міністерство аграрної політики України

Дніпропетровський державний аграрний університет

Навчально-науковий інститут економіки

Факультет обліку і фінансів

Кафедра фінансів

Курсова робота

З фінансового менеджменту на тему :

«Управління капіталом підприємства»

(За даними ДПДГ «Руно» Дніпропетровської

області, Криничанського району.)

Виконала :студентка

гр. МГОА-1-08

Федориненко О.Є

Перевірив:

асистент Крючко О.С.

Дніпропетровськ 2008

Зміст

Вступ

1. Сутність і класифікація капіталу

1.1 Суть капіталу та його роль удіяльності підприємства

1.2 Види капіталу та їх характеристика

1.3 Принципи формування капіталу підприємств

2. Управління власним капіталом підприємства

2.1 Форми власного капіталу та їх характеристика

2.2 Аналіз та оцінка вартості елементів власного капіталу

2.3 Політика управління власним капіталом

3. Управління позичковим капіталом

3.1 Форми позичкового капіталу та їх характеристика

3.2 Аналіз та оцінка елементів позичкового капіталу

3.3 Політика управління позичковим капіталом

4. Вартіть і структура капіталу

4.1 Визначення вартості капіталу

4.2Структура капіталу та її оптимізація

Висновки та пропозиці

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Ринковий напрямок розвитку економіки України головною метою має забезпечення стійкого функціонування суб'єктів господарювання та підвищення рівня життя населення, що передусім пов'язано з відновленням ефективності процесів виробництва та обігу капіталу, як основних фаз відтворення, що були порушені протягом тривалого періоду. Саме капітал посідає одне з головних місць в системі соціально-економічних та політичних відносин суспільства. Через недосконале управління капіталом як на макро- так і на мікрорівні, що зумовлено низкою об'єктивних та суб'єктивних причин, економіка України досить повільно долає кризовий стан. Прискорити процес виходу з кризи можна за допомогою управління, що відповідає сучасним умовам, спирається на досягнення науки та враховує практику. Саме тому проблема управління капіталом набуває особливої актуальності на сучасному етапі розвитку економіки України.

Особливої уваги заслуговують питання управління капіталом підприємства як основного осередку економічної системи, в процесі функціонування якого здійснюється процес кругообігу капіталу: його залучення, розміщення та використання. Динамізм, невизначеність, складність економічного середовища та процесів, що в ньому відбуваються, вимагають перегляду не лише сутності та змісту капіталу, як економічної категорії, а й концептуальних засад управління ним.

Капітал має тривалу історію досліджень, що починається з наукових праць Аристотеля і продовжується понині. Основним надбанням наукової думки в галузі розуміння сутності капіталу можна назвати декілька основних концепцій. Такими є натуралістична концепція (А. Сміт, Д.Рикардо, А. Маршалл, Дж. Б. Кларк, С. Сисмонді, Дж. Р. Хікс, Т. Мілль), монетаристська концепція (Д.М. Кейнс, Д. Стоун, К. Хітчинг, Д. Бегг, Б. Мінц, М. Шварц, Дж. Робінсон) та соціальна („людського” капіталу) концепції (Г.Беккер, Дж. Мінцер, Т. Шульц, С.Фішер, Р. Дорнбуш, Р.Шмалензі), а також системна теорія капіталу К.Маркса. У сучасних дослідженнях капіталу увага спрямовується в основному на аналіз окремих аспектів, характеристик капіталу, а цілісна концепція, на жаль,відсутня.

Об'єктом курсової роботі було державне підприємство дослідне господарсво «Руно», яке знаходиться у дніпропетровській області в Криничанчькому районі. Всі розрахунки проводилися за даними фінансової звітності підприємства.

Метою даної курсової роботи є повне розкриття суті капіталу та його елементів.

Головні завдання роботи :

- дати повну характеристику видам капіталу;

- розкрити принцпи формування капіталу підприємств;

- розкрити суть власного та позичкового капіталу, зробити його аналіз та розкрити принципи управління власним та позичковим капіталом.

Під час написання роботи використовувались наукові джерела, статті, періодичні видання, підручники та Закони України.

1.Сутність і класифікація капіталу підприємств

1.1 Суть капіталу та його роль у діяльності підприємств

Капітал - це економічна категорія, яка відома давно, але отримала новий зміст в умовах ринкових відносин. Як головна економічна база створення і розвитку підприємства, капітал у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу.

Капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які інвестуються у формування його активів.[11]

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики :

Ш Капітал підприємства є основним фактором виробництва

В економічній теорії виділяють три основних фактори виробництва, які забезпечують господарську діяльність підприємств:

- капітал;

- земля та інші природні ресурси;

- трудові ресурси.

У системі даних факторів виробництва капіталу відводиться пріоритетна роль, оскільки він об'єднує всі фактори в єдиний виробничий комплекс ;

Ш Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства,

які забезпечують дохід

У даній своїй якості капітал може виступати ізольовано від виробничого фактора - у формі позикового капіталу, який забезпечує формування доходів підприємства не у виробничій (операційній), а у фінансовій (інвестиційній) сфері його діяльності ;

Ш Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників

Капітал забезпечує необхідний рівень добробуту його власників як у поточному, так і в перспективному періодах. Частина капіталу, яка спрямована на задоволення поточних чи перспективних потреб його власників, перестає виконувати функцію капіталу. Капітал, який накопичується, повинен задовольнити потреби його власників у перспективному періоді, тобто формує рівень майбутнього їх добробуту;

Ш Капітал підприємства є головним виміром його ринкової вартості

У даній якості, перш за все, виступає власний капітал підприємства, який визначає обсяг його чистих активів. Разом з тим, обсяг власного капіталу, який використовує підприємство, одночасно характеризує і потенціал залучення ним позикових фінансових засобів, які забезпечують отримання додаткового прибутку. У сукупності з іншими, менш значимими факторами, формується база оцінки ринкової вартості підприємства ;

Ш Динаміка капіталу підприємства є важливим барометром рівня ефективності його господарської діяльності

Здатність власного капіталу до зростання високими темпами характеризує високий рівень формування і ефективний розподіл прибутку підприємства, його спроможність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. І навпаки, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства.

Велику роль відіграє капітал в економічному розвитку підприємства і в забезпеченні інтересів держави, власників і персоналу виступає головним об'єктом фінансового управління підприємством.[10]

1.2 Види та характеристика капіталу підприємства

Капітал підприємства класифікується за такими ознаками:

- за належністю підприємству;

- джерелами формування капіталу;

- належністю власникам капіталу;

- формою власності;

- організаційно-правовою формою залучення капіталу;

- терміном залучення капіталу;

- форми перебування в процесі кругообороту;

- Об'єктами інвестування;

- рівнем ризику;

- правовою формою використання;

- за характером використання у виробничому процесі.

За належністю підприємству розрізняють власний і позичковий капітал.

Інформація про власний капітал містить в першому розділі пассиву балансу. Власний капітал - це частка активів (майна) підприємства, яка формується за рахунок внесків засновників та власних коштів суб'єктів господарювання.

Позичковий капітал - це кошти, які залучаються для фінансування господарської діяльності підприємства на принципах строковості, повернення та платності. Основними видами позичкового капіталу є: банківські кредити, емісія облігацій, фінансовий лізинг. Як власний, так і позичковий капітал може бути сформований за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

До внутрішніх джерел формування власного капіталу належить6 нерозподілений прибуток, амртизаційні відрахування і кошти, отримані від реструктуризації активів. До зовнішніх - внески засновників і безповоротна фінансова допомога.

Джерелами формування позичкового капіталу є банківські та комерційні кредити, облігаційні позики; фінансовий лізинг і кредиторська заборгованість.

За національною належністю власників капіталу, що надають його в господарське користування підприєству розрізняють національний та іноземний капітал, інвестований у підприємство.

За формою власності розрізняють капітал приватний і державний. Ця класифікація капіталу використовується насамперед у процесі формування статутного фонду підприємства. Вона є основою відповідної класифікації підприємства за формами власності.

За організаційно-правовою формою залучення капіталу підприємством виділяють акціонерний, пайовий та індивідуальний його види. Такий розподіл капіталу відповідає узагальненій класифікації підприємства за організаційно-правовими формами діяльності. Акціонерний капітал формується підприємствами, що створені у формі акціонерних товариств відкритого та закритого типу. Акціонерні товариства мають широкі можливості формування капіталу із зовнішніх джерел шляхом емісій акцій.При достатньо високій інвестиційній привабливості таких підприємств їх акціцрнерний капітал може бути сформований з участю іноземних інвесторів.

Пайовий капітал формується при створенні товариств з обмеженою відповідальністю.

Індивідуальний капітал формується під час створення індивідуальних підприємств (сімейних).[8]

Залежно від строку, на який залучається капітал, розрізняють довгостроковий та короткостроковий його види. Довгостроковий капітал підприємства складається із власного капіталу, а також із позичкового капіталу зі строком використання більше одного року. Короткостроковий капітал підприємства залучається на період до одного року. Короткострокові кредити використовуються підприємством у разі фінансових труднощів, які виникають у зв'язку з нестачею оборотних коштів.

За формою перебування в процесі кругообороту капітал підприємства реального сектору поділяється на капітал у грошовій, виробничій та товарній формі.

На першій стадії капітал у грошовій формі авансується в конкретні фактори виробництва, перетворюючись у такий спосіб у виробничу форму. На другій стадії виробничий капітал у процесі вироблення продукції поступово перетворюється в товарну форму. На третій стадії товарний капітал під час реалізації продукції перетворюється в грошовий капітал.

Залежно від обєкта інвестування розрізняють основний та оборотний капітал підприємства. Основний капітал підприємства - це сукупність майнових цінностей підприємства, які багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами. Основний капітал характеризує ту частину використаного підприємством капіталу, що інвестований в усі види необоротних активів.

Оборотний капітал підприємства - це сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують господарський процес і повністю використовуються протягом одного виробничого циклу. Отже, оборотний капітал характеризує ту частину, що інвестована в усі види його оборотних активів.

Залежно від рівня ризику капітал поділяють на три основні групи: безризиковий, середньо ризиковий, високоризиковий. Безризиковий капітал характеризує ту його частину, яка використовується для здійснення безризикових операцій, що повязані з будь-якою діяльністю підприємства. Середньоризиковий капітал характеризує ту його частину, яка задіяна в операціях виробничого чи інвестиційного характеру, рівень ризику який приблизно відповідає середньоринковому. Високоризиковий капітал характеризує його використання в операційній діяльності, що основана на принципово нових технологіях і повязана з випуском принципово нових продуктів, або інтенсивній діяльності, що повязана з фінансовим інвестуванням у високоризикові інструменти.

Відповідно до правових норм функціонування розрізняють легальний і тіньовий капітал. На сучасному етапі економічного розвитку України досить поширений тіньовий капітал. Це значною мірою пояснюється проведенням непослідовної економічної політики в державі.

За характером використання капіталу в господарському процесі розрізняють працюючий та непрацюючий капітал. Працюючий капітал характеризує ту його частину, яка бере безпосередню участь у формуванні доходів та забезпеченні операційної, фінансової чи інвестиційної діяльності підприємства. Непрацюючий капітал, або мертвий капітал, характеризує ту його частину, яка авансована в активи, що не беруть безпосередньої участі у здійсненні різнох видів діяльності підприєсмтва й у формування його доходів. Прикладом цього виду капіталу є кошти підприємства, авансовані в приміщення та обладнання, що не використовуються, які перебувають в резерві, ремонті, на консервації; Запаси сировини та матеріалів для продукції, що вже не виробляється, або готова продукція, на яку відсутній попит покупців у звязку з втратою нею споживчих якостей.

За цілями використання капіталу на підприємстві можуть бути виділені такі види капіталу:

o Продуктивний - це кошти, які інвестовані в операційні активи підприємства для здійснення операційної його діяльності;

o Позичковий капітал - та частина капіталу, що використовується в процесі інвестування в грошові інструменти строкові і дострокові депозитні вклади в комерційних банках; в боргові фондові інструменти (облігації, депозитні сертифікати, векселі);

o Спекулятивний капітал - та частина капіталу, що використовується в процесі здійснення спекулятивних фінансових опреацій, основаних на рвзницях в цінах.

За характером використання власниками виділяють споживчій і накопичений капітал.

Споживчий - це капітал, який повязаний з виплатою дивідендів, процентів; на покриття соціальних потреб підприємства та його працівників.

До накопиченого капіталу можна віднести нерозподілений прибуток звітного і минулих років. Він характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат.

Всі вищерзглянуті види капіталу тісно повязані між собою.[10]

1.3 Принципи формування капіталу підприємства

Рівень ефективної господарської діяльності підприємства значною мірою пов'язаний з формуванням його капіталу. Основною метою формування капіталу підприємства є задоволення потреби у формуванні необхідних активів, оптимізації їх структури з позиції забезпечення умов ефективног використання.

У процесі формування капіталу підприємство повинно дотримуватись таких принципів:

ь Урахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства.

Формування капіталу доцільно повязувати з завданнями забезпечення господарської діяльності не тільки на початковій стадії функціонування підприємства, ай у найближчій перспективі. Досягається це шляхом здійснення розрахнків, пов'язаних з перспективами розвитку підприємства.

ь Забезпечення відповідності позичкового капіталу обсягу оборотних і необоротних активів підприємства.

Для створення нового підприємства загальна потреба вкапіталі включає:

- капітал, який пов'язаний з початковими витратами (для розроблення бізнес-плану);

- тартовий капітал, призначенням якого є безпосереднє формування активів підприємства.

ь Забезпечення оптимальної структури капіталу з позицій ефективного його функціонування.

Умови досягнення високих кінцевих результатів діяльності підприємства значною мірою залежать від структури капіталу з позиції його належності. Структура капіталу являє собою співвідношення власних і позичких фінансових коштів, які підприємство використовує у процесі своєї господарської діяльності.

Струрктура капіталу визначає багато аспектів не тільки фінансової, а й операційної та інвестиційної його діяльності, впливає на її кінцеві результати. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу, визначає систему крефіцієнтів фінансової стійкості і платоспроможності (рівень основних фінансових ризиків), а також формує співвідношення ступеня прибутковості і ризиків у процесі розвитку підприємства.

Структура капіталу пов'язана з особливостями кожної з його складових частин, тобто власного і позичкового.

Власний капітал підприємства характеризується такими особливостями:

- простотою залучення, тому що рішення пов'язані зі збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування), приймаються власниками і менеджерами підприємства без необхідності одержання згоди інших суб'єктів господарювання.;

- під час його використання підприємство не несе додаткових витрат (сплата відсотків), що сприяє фінансовій стійкості підприємства, забезпеченню його платоспроможності.

Одночасно власний капітал має певні недоліки:

- обмеженість обсягу залучення, а отже, і можливостей істотного розширення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємствав період сприятливої кон'юнктури ринку на окремих етапах його життєвого циклу;

- висока вартість порівняно з альтернативними позичковими джерелами формування капіталу;

- невикористовувана можливість збільшення рентабельностівласного капіталу за рахунок залучених (позичкових) коштів. Без залучених коштів неможливо забезпечити перевищення коефіцієнта фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною.

Таким чином, підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює 1), Але обмежує теипи свого розвитку ( тому що не може забезпечити формування необхідного додоткового обсягу активів у періоди сприятливої конюнктури ринку) і не використовує фінансових можливостей приросту прибутку на вкладений капітал.

Позичковий капітал характеризується такими позитивними особливостями:

- досить шорокими можливостями залучення, особливо за умов високого кредитного рейтингу підприємства, наявності застави чи гарантії поручителя;

-забезпеченням зростанням фінансового потенціалу підприємства за необхідності істотного розширення його активів і підвищенням темпів зростанням обсягів його господарчої діяльності;

- нижчою (порівняно з власним капіталом) вартістю завдяки забезпечення ефекту «податкового щита» (вилучення витрат на його обслуговування з бази оподаткування під час визначення суми податку на прибуток);

- здатність сприяти приросту фінансової рентабельності (коефіціента рентабельності власного капіталу).

В одночас використання позичкового капіталу мае такі недоліки :

- використання позичкового капіталу повязане з ризиком зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності підприємства. Рівень цих ризиків зростає пропорційно зростанню питомої ваги використання позичкового капіталу;

- активи, сформовані за рахунок позичкового капіталу, генерують меншу (за інших рівних умов) норму прибутку, що знижується на суму виплачуваного позичкового процента в усіх його формах (процента за банківський кредит; лізингової ставки; купонного процента за облігаціями; вексельного процента за товарний кредит);

- висока залежність вартості позичкового капіталу від конюнктури фінансового ринку. У ряді випадків за зниження середньої ставки позичкового процента використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) підприємству стає не вигідним у звязку з наявністю дешевших альтернативних джерел кредитних ресурсів;

- складність процедури залучення коштів (особливо у великих розмірах) оскільки надання кредитних ресурсів залежить від рішення інших субєктів (кредиторів), які вимагають у ряді випадків відповідних гарантій: застави (гарантій страхових компаній, чи банків, інших субєктів, що надаються як правило, на платній основі).

Отже, підприємство, що використовує позичковий капітал, має вищий фінансовий потенціал для свого економічного розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту рентабельності власного капіталу. Водночас більшою мірою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (що зростає в міру збільшення питомої ваги позичкових коштів у загальній сумі капіталу).

2. Управління власним капіталом

2.1 Форми власного капіталу та їх характеристика

Створення юридичного суб'єкта господарювання починається формування його початкового капіталу і закріплення цього факту чинними нормативними актами. Джерелами формування активів підприємства є власні засоби (власний капітал), позичені кошти (позичковий капітал).[1]

Гарантією захищеності прав власника підприємства виступає власний капітал, зокрема зареєстрована його частина - статутний капітал. У Положеннях (стандарті) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» власний капітал визначається як частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. У зв'язку з таким визначенням власного капіталу можна стверджувати, що в момент створення підприємства його власний (стартовий) капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками і оцінюється за вартістю майна підприємства. Тому на стартовому етапі активи дорівнюють капіталу. Саме так трактується початковий статутний капітал П (С)БО 2 «Баланс», у пункті 37 якого записано, що статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.[4]

Головною метою функціонування капіталу є його рух. Протягом поточної діяльності у підприємства форма капіталу постійно змінюється. Ці заміни стосуються збільшення (зменшення) як абсолютного розміру капіталу, так і окремих його складових. Постійно здійснюється перетворення одних ресурсів на капітал, інших - на товар або інші види цінностей.

При цьому матеріальні цінності перетворюються на капітал тільки тоді, коли вони починають брати участь у господарському обороті. Сума грошових коштів, якщо вона не рухається, не є капіталом.

Здійснюючи господарську діяльність, підприємство завжди використовує залучені кошти, отже власний капітал підприємства визначається як різниці між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями. Тому формула, за якою обчислюється власний капітал, набуває такого вигляду:

ВК = А - З, де

ВК - власний капітал

А - вартість активів за балансом;

З - боргові зобов'язання.[3]

Відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку капітал підприємства відображається в пасиві балансу і складається з власного капіталу і зобов'язань. У складі власного капіталу виділяють:

o Статутний капітал;

o Пайовий капітал;

o Додатково вкладений капітал;

o Інший додатковий капітал;

o Резервний капітал;

o Нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Крім цих складових елементів власного капіталу. П(С)БО 2 «Баланс» визначає коригувальні показники, які відображають рух власного капіталу підприємства у процесі його формування та управління. До цих показників відносять неоплачений та вилучений капітал.

Термін «статутний фонд» і «статутний капітал» є тотожними і означають суму вкладень підприємства в його активи за номінальною артістю зафіксована в установсих документах.[7]

Формування статутного капіталу окремих організаційно-правових форм має певні особливості.

Так, статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю, чкладається з вартості внесків його учасників. Діяльність ТОВ регулюється Законом України «Про підприємства». [2]Розмір статутного капіталу ТОВ не може бути меншим суми, еквівалентної 625 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної зароббітної плати, що діє на момент створення ТОВ. Учасники данного товариства несуть відповідальність тільки в межах своїх внесків за правилами відповідальності в нерівних частках. Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна ТОВ, який гарантує інтереси його кредиторів.

Реальна вартість частки учасника товариства відповідає частині вартості чистих активів товариства, пропорційно розміру його частки.

Вкладом у статутний капітал товариства можуть бути:

- гроші;

- цінні папери;

- майно - майнові права, які мають грошову оцінку.

Під час створення ТОВ кожний засновник мусить зробити повний свій внесок у статутний капітал протягом визначеного строку. На момент державної реєстрації його статутний капітал має бути сплачений засновниками не менш як на половину. Збільшення статутного капіталу можливе лільки після його повної оплати.

Загальні збори тучасників ТОВ можуть пнрийняти рішення про збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків учасників.

Додатковий внесок кожного учасника не може перевищувати частину загальної вартості додаткових внесків і бути пропорційному розміру частки цього учасника у статутному капіталі.

Збільшення статутного капіталу здійснюється на основі рішення загальних зборів учасників товариства.

Зміна статутного капіталу Товариства може здійснюватися і в бік його зменшення, шляхом зменшення номінальної вартості учасників Товариства. Але статутний капітал не може бути зменшений до такої межі, щоб його розмір став меншим мінімального розміру від розміру статутного капіталу, визначеного Законом на дату державної реєстрації.

Зменшення статутного капіталу може бути з причин:

- не повної його оплати учасниками протягом року з момента державної реєстрації;

- якщо по закіченні другого і наступного фінансових років вартість чистих активів буде меншою статутного капіталу. При цьому зменшення статутного капіталу здійснюється до розміру, що не перевищує вартосі чистих активів.(Якщо вартість чистих активів буде меншою мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, Товариство підлягає ліквідації.)

Статутний капітал акціонерного товариства поділяється на певну кількість акцій рівної номінільної вартості. АТ несе відповідальність за зобовязання тільки майном товариства. Розмір статутного капіталу відкритого акціонерного товариства (відповідно до проекту ЗУ «Про акціонерні товариства») повинен бути не меншим суми, еквівалентної 50 тис. Євро, закритого товариства - не менше суми, єквівалентної 5 тис. Євро за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, установленим НБУ на день державної реєстрації товариства.

Для державних підприємств статутний капітал - це вартість усього майна, яке закріплене за економічним субєктом на правах повного комерційного розрахунку.

Для кооперативів - це вартість майна, яке надано учасниками для здійснення господарської діяльності.

Протягом поточної діяльності у підприємств форми капіталу не є стабільними. Зміни стосуються збільшення (зменшення) як абсолютного розміру капіталу, так і окремих його складових. Постійно здійснюється перетворення одних ресурсів на капітал, інших - на товар або інші види цінностей..

Акціонерні товариства також можуть змінювати розмір статутного капіталу. Збільшення здійснбється шляхом:

- обміну облігацій товариства на його акції;

- збільшення номінальної вартості капіталу;

- емісії додаткової кількості акцій.

Зменшення статутного капіталу здійснюється щляхом:

- зменшення номінальної вартоста акції;

- зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу частини акції у власників з метою анулювання.

Другою формою власного капіталу є пайовий капітал. Він відображає суму пайових внесків членів спілок та інших підприємств. Тобто пайовий капітал - це сукупність коштів юридичних та фізичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фвнансово-господарської діяльності.

Джерелом формування пайогового капіталу є обовязкові та додаткові пайові внески, які надходять від членів АТ.

Додатковий вкладений капітал - це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість. Для акціонерних товариств різниця між вартістю реалізації випущених ними акцій та їх номінальною вартістю має назву «Емісійний дохід».Інший додатковий капітал - це сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших фізичних або юридичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал створюєтьс відповідно до законодавства та засновницькими документами підприємства на покриття в майбутньому непердбачуваних збитків і витрат. Резервний капітал це джрело, яке створюється для гарантії безперервної роботи і виконання зобовязань перед третіми особами.

Нерозподілений прибуток - це сума прибутку, яка реінвестована у підприємство. Це важлива складова часного капіталу господарського товариства. Нерозподілений прибуток поділяється на асигновану чвастину, тобто частку, яка має певне цільове призначення, і неасигновану, яка не має конкретного призначення.

Залежно від ждерел формування власний капітал підприємства можна поділити на вкладений і накопичувальний.

Вкладений - це сума внесенного капіталу власниками підприємства.За рахунок цих внесків створюється статутний, додатково вкладений і пайовий капітал. Його сума може бути збільшена шляхом конвертації боргових зобовязань в акції.

Накопичувальний капітал - це капітал, отриманий підприємством у процесі його діяльності. Він складається з капіталу від переоцінки, дарчого капіталу і нерозподіленого прибутку. Капітал від переоцінки - це додатково вкладений капітал, сформований внаслідок дооцінки активів. Дорчий капітал - надходить у вигляді безоплатно одержаних активів і також належить до додаткового вкладеного капіталу.

Нерозподілений прибуток- це частиа чистого прибутку товариства, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування власного капіталу.

За супенем фіксації розрізняють зареєстрований і незареєстрований капітал, який вважається умовнопостійним. Сума зареєстрованого капіталу фіксується установчими документами (пайовим, статутним). Незареєстрований капітал - це умовнозмінний капітал. До нього відносяться додатковий капітал і нерозподілений прибуток.

Реальний капітал - включає основні та оборотні засоби: перші використовуються в кількох виробничих циклах, тоді як другі або споживаються, або трансформуються протягом одного циклу виробництва або розподілу. Межа їх розподілу може зміцнюватися залежно від діяльності підприємства. Але ця відмінність важлива у процесі управління підприємством. Ефективність управління підприємством залежить від правильного використання реального капіталу; рентабельності оборотних коштів, їх оборотності, а також рентабельності основних засобів у процесі їх використання.

У балансі підприємтва реальний капітал відображається в активі і розглядається за такими статями: споруди й устаткування, сировина, матеріали та інші оборотні засоби виробничого призначення, майно, яке легко реалізується, і ліквідні запаси.

Абстрактний капітал - це сукупність усіх позицій пассиву балансу підприємства.[10]

2.2 Аналіз та оцінка елементів власного капіталу підприємства

Розвтрок підприємства вимагає насамперед мобіліхації і підвищення ефективності використання власного капіталу, що забезпечує його фінансову стійкість і достатній рівень платоспроможності. Це, у свою чергу потребує оцінювання вартості власного капіталу в розрізі окремих його елементів і в цілому.

Оцінювання вартості власного капіталу має деякі особливості:

o Необхідність періодичного корегування загальної суми

власного капіталу, який зафіксований у бухгалтерському обліку. При цьому уточненню належить тільки функціонуюча частина власного капіталу;

o Оцінювання вартості залученного власного капіталу.

Це оцінювання певною мірою має умовний характер. Якщо залучення позикового капіталу обумовлено пвними контрактами, то залучення основної суми власного капіталу таких контрактиних зобов'язань не містить. Будь-які зобов'язання підприємства що до виплати процентів на пайовий капітал, дивідендів за простимим акціями є розрахунковими плановими показниками, які можуть бути скореговані за результатами господарської діяльності;

o Суми виплат власникам капіталу входять до складу

оподатковуваного прибутку, що збільшує вартість власного капіталу порівняно з позичковими. Виплати власникам капіталу (акцій) у формі дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку підприємства, тоді як виплати процентів за позичковий капітал у формі банківських кредитів відбуваються за рахунок собівартості (витрат) прродукції, товарів, послуг. Тому останні зменшують оподатковуваний прибуток і податок на прибуток, що забезпечить вищій рівень вартості додатково залученного власного капіталу порівняно з позиченим;

o Залучення власного капіталу пов'язане з вищім рівнем

Фінансового ризику для інвесторів, що збільшує його вартість на розмір премії за ризик. Дане положення підтверджується Тим, що претензії власників основної частини цього капіталу підлягають задоволенню у разі банкрутсва акціонерного товариства в останню чергу;

o Залучення власного капіталу не пов'язане з процессом його

Повернення. Це визначає вигідність використання підприємством цого джерела, незважаючи на нижчу його вартість. Якщо за позиковий капітал підприємство повинно, крім повернення суми боргу, сплатити в установлений строк певну суму його обслуговування, то за залучений власний капітал підприємство сплачує тільки проценти і дивіденди власникам акцій. Отже підприємству вигідніше, безпечніше використовувати власний капітал для забезпечення своєї платоспроможності і фінансової стійкості. Все це стимулює підприємсво і визначає вигідність використання данного джерела, незважаючи на вищу його вартість.

Механізм оцінювання вартості власного капіталу підприємства зводиться до оцінювання : функціонуючого власного капіталу; додатково залученного акціонерного капіталу; додатково залученного акціонерного (пайового) капіталу; вартості нерозподіленого прибутку.

Оцінка вартості функціонуючого власного капіталу визначається виходячи із зівтних даних підприємства.

Вартість власного капіталу, який використовуєтьсяу звітному періоді визначається за формулою:

ВК_звіт=, де (2.1)

ВК_звіт - вартість власного капіталу товариства (підприємства), який використовується у звітному періоді, %;

Пч - сума чистого прибутку, яка сптачена акціонерами при його використанні;

ВК - середня сума власного капіталу товариства у звітному періоді.

Розрахуємо цей показник на приклад і ДПДГ «Руно»:

ВК_звіт== 1,9%

Вартість власного капіталу в плановому періоді визначається за формулою:

ВК_план= ВК_звіт *І, де (2.2)

ВК_план - вартість власног капіталу в плановому періоді, %;

ВК_звіт - вартість власного капіталу у звітному періоді,%;

І- прогнозний індекс зростання виплат з чистого прибуткуиакціонерного товариства.

З метою визначення вартості залучення додаткового капіталу за рахунок емісії звичайних акцій необхідні такі показники:

- сума додаткової есісії звичайних акцій;

- сума дивідендів, виплачених у звітному періоді на одну звичайну акцію;

- індекс зростання виплат дивідендів у плановому періоді;

- сума витрат на емісію звичайних акцій у плановому періоді.

Розрахунок вартості додаткового капіталу через емісію звичайних акцій визначається за формулою:

ВК_Зв.ак=, де (2.3)

ВК_Зв.ак - вартість додаткового капіталу від емісії звичайних акцій,%;

К_зв.ак- кількість додаткових звичайних акцій, шт.;

Д_зв - сума дивіденду на одну звичайну акцію у звітному періоді;

І_пл - індекс зростання дивідендів у плановому періоді;

ВК_Зв.ак - сума власного капіталу, залученного від випуску звичайних акцій, грн.;

В_ем - витрати на емісію звичайних акцій відносно загальної суми емісії акцій,%.

Оскільки підприємство ДПДГ «Руно» не здійснює емісію акцій просто наведемо приклад розрахунку данного показника:

ВК_Зв.ак== 27,75%.

Власники привілейованих акцій мають перевагу перед власниками звичайних. ПРивілейовані не обмежені датою їх погашення. У разі ліквідації влсники привілейованих акцій одержують гроші лише після того, як будуть виконані умьви кредиторів. Коли підприємство залучає кошти шляхом випуску привілейованих акцій, воно менше ризикує. Одна з особливостей привілейованих акцій 0 це сплата фіксованого дивіденду або оголошеного процента від вартості акції на час їх випуску. Ринок відіграє важливу роль у визначенні дивідендного доходу від привілейованих акцій.

Вартість додаткового власного капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій мржна визначити за формулою:

ВК_пр.акц=, де (2.4)

ВК_пр.акц- вартість додаткового власного капіталу, отриманого від привілейованих акцій, %;

Д_{при.акц} - сума дивідендів до виплати відповідно до контрактних зобов'язань акціонерного товариства;

ВК_пр.акц - сума власного капіталу від привілейованих акцій;

В_{ем.пр.акц} - емісійні витрати за привілейованими акціями відносно загальної суми емісії.

Наведемо приклад розрахунку:

ВК_пр.акц= = 15,62%.

Нерозподілений прибуток - це джерело внутрішнього походження, і як правило, ця сума ренвестується у фірму. З частиною цього джерела теж пов'язана вартість капіталу підприємства. Пояснюється це Тим, що альтернативою нерозподіленому прибутку, коли у підприємства є потреба в залученному капіталі, був би випуск додаткових звичайних акцій. Тому вартість капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку може бути визначена за такою самою формулою, за якою визначається вартість капітлу від звичайних акцій. Отже, вартість джерела коштів «нерозподілений прибуток» кількісно дорівнюватиме вартості джерела коштів «звичайні акції».[10]

Під час подальшого аналізу необхідно вивчити динаміку і структуру власного капіталу, з'ясувати причини змін окремих складових і дати оцінку цим змінам за аналізований період.[6]

Розглянемо фактории, які вплинули на формування власного капіталу ДПДГ «Руно», використовуючі дані ф.№ 1 «Баланс» і ф. №2 «Звіт про фінансові результати».

Таблиця 2.1

Динаміка і стуктура власного капіталу ДПДГ «Руно»

Показники	Статутний капітал	Інший додатковий капітал	Резервний капітал	Нерозподілений прибуток	Разом
1.Залишок на початок року :
1.1. тис. грн.	16597	- - -	- - -	3276	19873
1.2. За питомою вагою, %	83,52	- - -	- - -	16,48	100
2. Чистий прибуток за звітний рік, тис.грн.		- - -	- - -	12	12
3. Залишок на кінець року		- - -	- - -
3.1. тис.грн.	16597	- - -	- - -	4526	21123
3.2.За питомою вагою, %	78,57	- - -	- - -	21,43	100
4. Відхилення		- - -	- - -
4.1. Абсолютне, тис.грн.	- - -	- - -	- - -	1250	1250
4.2. Відносне, %	- - -	- - -	- - -	38,15629	6,289941
4.3. За питомою вагою,%	-4,94	- - -	- - -	4,94	Х

Із таблиці видно, що сума власного капіталу зросла на 1250тис. Грн, або на 6,2 %. Це відбулося за рахунок зростання нерозподіленого прибутку. Найбільшу питому вагу має статутний капітал - 83,52%. Зросла питома вага нерозподіленого прибутку з 16,48% до 21,43%. Підприємство взагалі не має іншого додаткового капталу, та резервного капіталу.

2.3 Політика управління власним капіталом

Політика управління власним капіталом являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, приводиться д озабазпечення його виробничо-комерційної діяльності.

Трансформація економічних відносин на сучасному етапі розвитку економіки потребує значних грошових вкладень, тому кожен субєкт господарювання самостійно вирішує питання збільшення свого капіталу, його ефективного інвестування і реінвестування. Вибір варіантів і шляхів залучення капіталу має відносності залежно від сфер діяльності, організаційно-правової форми підприємства. Крім того, на прийняття рішень що до управління власним капіталом впливають як фактории зовнішнього середовища, так і внутрішні характеристики підприємства і підвласників і менеджерів (Одна компанія вибирає метод збільшення капіталу через емісію акцій і облігацій, друга - залученням позичкового капіталу, третя - вибирає політику внутрішнього фінансування, мобілізуючи резерви і реінвестуючи більшу ціну прибутку, і таке інше).

Певний вплив на прийняття рішень, повязаних із формуванням капіталу, має структура власності компанії (зовнішніі внутрішні власники, співвідношення учасників власного і позичкового капіталу), фінансова інфраструктура (ступінню розвинутості ринку), правова система (захищеність інвесторів, законодавча база про банкрутство).

Сутність політики управління щодо забезпечення капіталом фукнціонування компанії і виплат засновникам і власникам капіталу (власного і позичкового) зводиться до вирішення таких питань:

- вибір між джерелами формування капіталу. Принциповою рисою позичкових коштів є їх повернення в установлений строк з урахуванням плати за користування (процент);

- вибір схеми мінімалізації податкових платежів;

- вибір форми залучення зовнішніх джерел фінансування з (фіксованим або плаваючими процентами за позичкові кошти, конвертованих активів, похідних ) і забезпечення їх привабливості на фінансових ринках;

- дивідендної політики, схем виплат власникам капіталу підприємства і пропорцій між реінвестованим прибутком і прибутком, який сплачується власникам.

Політика управління складовими власного капіталу підприємство може здійснюватися в такій послідовності:

- аналіз формування загального обсягу власного капіталу в передплановому періоді. На данному етапі вивчається відповідність темпів приросту власного капіталу активом і обсягу виробленої продукції;

- вивчається співвідношення між зовнішніми та внутрішніми джерелами формування власного капіталу;

- оцінюється достатність власного капіталу у звітному періоді. Критерієм такої оцвнки може бути показник «Коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства»;

- визначається загальна потреба у власному капіталі в плановому періоді;

- у розрізі основних елементів власного капіталу оцінюється вартість власного капіталу. Результати цієї оцінки є основою розроблення управлінських рішень що до вибору джерел формування власного капіталу, які б забезпечили його приріст;

- забезпечення загального обсягу власного капіталу плановому періоді може бути досягнуто за рахунок залучення додаткового пайового капіталу або додаткової емісії акцій чи за рахунко інши хджерел;

- оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власного капіталу. При цьому доцільно враховувати, що вартість залучення власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел не повинна перевищувати планову вартість залучення позичкових коштів. Крім того зростання додаткового пайового акціонерного капіталу за рахунок сторонніх інвесторів може негативно вплинути на процесс управління підприємством першими його засновниками.[10]

3. Управління позичковим капіталом

3.1 Форми позичкового капіталу

До складу позичкового капіталу входять такі елементи:

- довгострокові фінансові зобовязаняя;

- короткострокові фінансові зобовязання;

- кредиторська заборогованість.

Довгострокові фінансові зобовязання розглядаються як строковий позичковий капітал, що є джерелом фінансування позаоборотних активів і частини оборотних активів. Довгострокові фінансові зобовязання згідно з С(П)БО 2 «Баланс» і 11 «Зобовязання » включають:

-довгострокові кредити банків;

- інші довгострокові фінансові зобовязання (за випущеними облігаціями; за виданими довгостроковими векселями; за іншими позичковими коштами);

- відкладені податкові зобовязаняя;

- інші довгострокові фінансові зобовязання.

Довгострокові кредити і позики відображають у бухгалтерському балансі як довгострокові зобовязання зі строком погашення, який перевищує 12 місяців.

Другою формою залучення довгострокового капіталу є випуск облігаційних позик. Акціонерне товариство має право розміщувати облігації відповідно до рішення ради директорів, якщо інший порядок не визначений його статутом. Облігація засвідчує право власника вимагати його погашення (виплату номінальної вартості і процентів або номінальної вартості за дисконтною облігацією) в установлений термін.

У рішенні про емесію облігацій повинні визначатись форми, строки, та інші умови його розміщення.

Номінальна вартість усіх випущених облігацій не повинна перевищувати розмір статутного капіталу товариства або розмір забезпечення. Товариство може випускати облігації зі строком погашення за серіями у визначені терміни. Погашення облігацій може здійснюватись в грошовій формі, або майном відповідно до рішення про їх випуск.

Товариство може випускати облігації, які забезпечені відповідним майном, облігації під забезпечення, яке надає третя особа; облігації без забезпечення. Випуск облігацій без забезпечення дозволяється товариству після трьох років діяльності та за умови затвердження двох річних балансів.

Облігації можуть бути іменними або на предявника. Товариство може обумовити можливість довгострокового погашення облігацій за бажанням їх власника.

Товариство не може розміщувати облігації, які можуть конвертуватися в акції, якщо кількість оголошених акцій належить відповідним категоріям і типам, право на придбання яких надають такого роду цінні папери.

Підприємство може отримувати кредити в комерційних банках під забезпечення векселів або інших боргових цінних паперів. Повернення підприємством таких кредитів здійснюється з пточних рахунків підприємства або за рахунок коштів, отриманих банком від дебіторів під час оплати векселів. Підприємство несе відповідні витрати за залучення капіталу. Ці витрати повязані зі сплатою процентів за кредитами і позиками.

Фінансові довгострокові зобовязання можуть бути конвертовані і не конвертовані. Довгострокові конвертовані зобовязання повязані з кредитами і позиками, які підприємство отримало на умовах, згідно з якими у випадку їх непогашення у визначений термін, до кредиторів переходить певна кількість акцій бо вони володітимуть частиною вкладу в статутний капітал.

Довгострокові неконвертовані зобовязання не повязані з певними умовами надання кредиторам прав на отримання акцій або володіння частиною статутного капіталу в разі неповернення кредитів і позик.

Порівнюючи довгострокові кредит из фінансуванням через позики, які залучаються через фондовий ринок, доцільно відзначити такі переваги:

- підприємство не несе витрат що до випуску документарних емісійних цінних паперів, на їх розміщення; оплату послуг фінансових посередників;

- умовою надання кредиту визначається пртнерами за кожною кредитною угодою;

- термін отримання кредиту від банку з моменту його оформлення завжди менший порівняно з надходженням коштів фондового ринку.

Короткостроковий позичковий капітал залучається підприємством відповідно дл кредитного договору, укладеного з банками. У бухгалтерському балансі кроткострокові кредити і позики відображаються як короткострокові зобовязання зі строком погашення протягом 12 місяців. Вони є джерелом покриття оборотних активів.

Позики можуть бути у вигляді облігацій; привілейованих акцій; фінансових векселів; інших боргових цінних папеперів. Позиками вважаються і суми до сплати за фінансовий лізинг.[10]

3.2 Аналіз та оцінка вартості елементів позичкового капіталу

Використання залученного капіталу дає змогу підприємству нарощувати економічний потенціал і забезпечити ефективніше використання власного капіталу, а отже підвищити ринкову вартість підприємства.

Різні джерела й умови формування капіталу позичковими коштами обумовлюють доцільність проведення порівняльної оцінки ефективності залучених коштів.

Основою такої оцінки може бути розрахунок вартості залучених коштів за складовими. Оцінка вартості залученного капіталу має такі особливості:

- залучення додаткового капіталу завжди супроводжуэться збыльшенням вихыдних грошових потокыв на пыдприэмствы. Це збыльшення пов'язане зі сплатою процентів за обслуговування позичкового капіталу і з погашенням основного боргу. Крім того, це пов'язано з кредитним і процентним ризиком;

- вартість позичкового капіталу пов'язана з оцінкою кредитоспроможності позичальника з боку банку. Чим вища кредитоспроможність підприємства за оцінкою кредитора, Тим нижча вартість залученного капіталу, оскільки кредит ппід мнімальну заставу процента надається тільки першокланим позичальникам;

- урахування впливу суми, пов'язаної з обслуговуванням боргу (процента за кредит) на розмір оподатковуваного прибутку і податку на прибуток. Це пов'язано з тим, що виплати на обслуговування боргу відносять на витрати виробництва і цим збільшують валові витрати і зменшують податок на прибуток.

Вартість позичкового капіталу у формі банківського кредиту визначається за формулою:

КЗ_б.к.=,

де (3.1)

КЗ_б.к.- залучений капітал у формі банківського кредиту,%;

П_б.к. - ставка процента за банківський кредит, %;

Н_пр - ставка податку на прибуток, %;

РВ_б.к. - рівень витрат за банківський кредит у його сумі (частка), %.

За даними ДПДГ «Руно» маємо:

КЗ_б.к.== 18,2%.

Вартість залученого капіталу за рахунок емісії корпоративних облігацій визначається на основі ставки купонного процента, за якою формується сума періодичних купонних виплат. Якщо продаж облігацій здійснюється на інших умовах, тоді базою для оцінки виступає загальна сума дисконту, яка виплачується під час погашення.

У першому випадку оцінка здійснюється за формулою:

КЗ_о=,

де (3.2.)

КЗ_о - вартість залученного капіталу за рахунок емісії облігацій, %;

С_к.п. - ставка купонного процента за облігацією, %;

Н_п.р. - ставка податку на прибуток, %;

РВ¹ - рівень емісійних витрат в обсязі емісії.

Приклад розрахунку:

КЗ_о== 25,5%.

У другому випадку розрахунок вартості позики здійснюється за формулою:

КЗ_о¹ = , де (3.3.)

КЗ_о¹ - вартість залученного капіталу за рахунок емісії облігацій, %;

Д - середня сума дисконту (процента) за облігаціями, грн.;

Н_о - номінальна облігація, грн.;

РВ¹ - рівень емісійних витрат Сум залучених коштів за рахунок емісії. [10]

Праналізуємо структуру позикових коштів ДПДГ «Руно»:

Таблиця 3.1

Склад і структура позикових коштів ДПДГ "Руно"
Показник	на початок року	на кінець року	відхилення (+,-)
	тис. грн	питома вага, %	тис. грн	питома вага, %	у тис. грн	за питомою вагою, %
Довгострокові зобов'язання	2361	43,08	1614	43,14	-747	0,07
Короткострокові кредити банків	- - -		1500	40,10	1500	40,10
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	- - -	- - -	- - -	- - -	- - -	- - -
Кредиторська заборгованість	2879	52,53	552	14,76	-2327	-37,77
Інші поточні зобов'язання	241	4,40	75	2,00	-166	-2,39
Усього залучених коштів	5481	100,00	3741	100,00	-1740	0,00

За даними таблиці можна сказати, що підприємство використовує у своїй діяльності позикові кошти, Але за звітний період вони зменшилися на 1740 тис. Грн. Це відбулося за рахунок відсутності поточної заборгованості та зменшенням зобов'язань. Також відбулися змни в структурі позикових коштів. На початок звітного періоду найбільшу питому вагу мала кредиторська заборгованість 52,53%. А на кінець року вона знизилась до 14,76%, а найбільшу питому вагу на кінець року стали мати довгострокові зобов'язання - 43,14%.[6]