Економічний механізм управління ефективністю праці в будівництві

При розробці плану необхідно дотримуватися принципу повної узгодженості приросту продуктивності праці з приростом обсягів будівельно-монтажних робіт. Як правило, весь приріст обсягів робіт повинен забезпечуватися при тій чи меншій чисельності персоналу. План з праці повинен бути збалансований і взаємопов'язаний з виробничою програмою, планами матеріально-технічного забезпечення, розвитку матеріально-технічної бази організації, технічного розвитку і впровадження досягнень науки і техніки, соціального розвитку колективу та ін.

З переходом до ринку зростає динамізм самого процесу планування, виникає необхідність відстежувати ситуацію, яка складається на ринку будівельної продукції і ринку праці. У цих умовах значно ускладнюються завдання планування, зростає кількість факторів, які необхідно враховувати при розробці планів, особливо мобільними стають зовнішні фактори. Скорочуються строки і періоди планування, зближуються і взаємопов'язуються завдання планування і оперативного управління.

В умовах ринку і конкуренції змінюється послідовність етапів планування, виникають нові взаємозв'язки і співвідношення між плануванням і економічним аналізом показників з праці.

Ринок і конкуренція пред'являють більш строгі вимоги до оперативності і достовірності інформації, яка використовується в процесі планування і аналізу. В умовах ринкових відносин перевагу має та будівельна фірма, яка володіє більш оперативною інформацією і своєчасно на її основі приймає необхідне рішення. В умовах ринку відпадає необхідність у різних видах приписок і подачі недостовірної інформації, як це мало місце при командно-адміністративній системі господарювання. Володіння достовірною і оперативною інформацією нині стає необхідною умовою успіху, виживання в конкурентній боротьбі.

В умовах ринкових відносин міняється методика, нормативна база і послідовність планових розрахунків з планування продуктивності праці і чисельності персоналу. Раніше суть планування полягала в тому, щоб забезпечити виконання директивного завдання по росту продуктивності пращ і дотримання лімітів чисельності персоналу. Сьогодні дещо по іншому повинна виглядати сама схема розрахунків при плануванні показників з праці. Необхідний рівень продуктивності праці і допустима чисельність будівельно-виробничого персоналу повинні ґрунтуватися на гранично допустимих витратах на оплату праці і відповідних питомих витратах на персонал.

При плануванні продуктивності праці в будівельних фірмах застосовуються в основному два методи: прямого розрахунку і факторний метод.

Більш широке застосування отримав метод факторного планування продуктивності праці. Разом з тим, йому притаманні особливості, які необхідно приймати до уваги при розробці плану: ріст продуктивності праці планується по відношенню до досягнутого рівня базового року; даний метод не враховує впливу зміни технологічної і галузевої структур на виробіток. Ці особливості, в свою чергу, створюють проблему розробки рівнонапружених завдань щодо зростання продуктивності праці в структурних підрозділах будівельної фірми.

При застосуванні факторного методу планування визначається вихідна чисельність працівників, тобто чисельність, необхідна для виконання планового обсягу будівельно-монтажних робіт при збереженні продуктивності праці на рівні попереднього року. При цьому розрахунок зниження трудових витрат і відповідного приросту продуктивності праці пропонується здійснювати на укрупнений вимірник - 1 млн. грн. планового обсягу робіт.

Вихідна чисельність працівників, необхідна для виконання планового обсягу робіт при збереженні продуктивності праці на рівні попереднього року визначається за формулою:

де - вихідна чисельність працівників;

О_п^р - обсяг будівельно-монтажних робіт, який передбачається виконати власними силами організації у плановому році;

В₀ - виробіток на одного працівника в попередньому році.

Економію трудових витрат доцільно визначати по кожному фактору шляхом порівняння трудомісткості на одиницю тих чи інших видів робіт до і після впровадження заходу, виходячи із обсягу і питомої ваги виду робіт, охоплених даним заходом у загальній трудомісткості виробничої програми підрядної організації. Трудові витрати на одиницю робіт доцільно визначити на основі виробничих калькуляцій витрат праці і заробітної плати, розробленими у відповідності з діючими нормами.

По кожній групі факторів спочатку розраховується економія трудових витрат в люд.-днях, яка переводиться в економію річних робітників шляхом ділення її на кількість робочих днів в році. Після цього визначається відносна економія трудових витрат у відсотках до вихідної чисельності за формулою:

де Е_Чп - річна економія працівників по і-й групі факторів.

Плановий приріст продуктивності праці () по кожній групі факторів визначається за формулою:

Загальний приріст продуктивності праці по всіх групах факторів-заходів може обчислюватися за формулою:

Отже, процес планування продуктивності праці факторним методом можна сформулювати таким чином: необхідно як можна точніше визначити умовне вивільнення працівників за рахунок реалізації в плановому році інженерно-технічних і організаційно-економічних заходів. Приступаючи до обґрунтування можливого росту продуктивності праці, рекомендується умови будівництва планового року привести до порівняльного виду з умовами роботи попереднього року, тобто врахувати вплив зміни структурних зрушень на темпи зростання продуктивності праці. При цьому слід враховувати структурне зрушення таких типів:

галузеве, яке проявляється в результаті зміни у виробничій програмі питомої ваги видів будівництва за галузями з різною трудомісткістю;

відтворювальне - зміна частки нового будівництва, реконструкції і технічного переозброєння діючих підприємств;

видове - зміна видів робіт у виробничій програмі з різною матеріаломісткістю;

проектне - зміна проектних рішень.

Вплив структурних зрушень можна визначати шляхом зіставлення нормативної трудомісткості робіт в плановому і попередньому періодах, розраховуючи індекс структурних зрушень

де Q_і^п, Q_і^б - обсяги окремих видів робіт відповідно у плановому і попередньому періодах;

t_і - питома трудомісткість окремих видів робіт;

О_п^р, О_б^р - обсяги будівельно-монтажних робіт, що виконуються власними силами організації, відповідно в плановому і попередньому роках.

У випадку зниження трудомісткості індекс буде менший одиниці, а у разі її зростання - більший одиниці. Економія трудових витрат в результаті зміни структури робіт визначається за формулою:

Вплив структурних зрушень на темпи росту продуктивності праці () на рівні будівельних фірм може визначатися на основі зміни видів будівництва, які мають різний виробіток. Розрахунок проводиться за формулою:

де Ч_і^б - чисельність працівників в попередньому році на і-му виді будівництва;

К_і - коефіцієнт зміни обсягу і-го виду будівництва в плановому періоді по відношенню до попереднього періоду.

Планування продуктивності праці пропонується здійснювати в рамках плану технічного розвитку і підвищення ефективності будівельного виробництва. Фактори зростання продуктивності праці в цьому плані повинні відображатися у виді конкретних інженерно-технічних і організаційно-економічних заходів.

Перед розробкою плану-заходів щодо росту продуктивності праці рекомендується:

визначити заходи, найбільш характерні для умов діяльності і профілю даної будівельної організації на плановий рік;

визначити форми одержання ефекту даного заходу-де, в якому підрозділі будівельної організації може мати місце скорочення трудових витрат в результаті його впровадження;

провести розрахунки економічного ефекту від реалізації плану в цілому по скороченню трудових витрат.

Економічний ефект від впровадження кожного заходу визначається:

економією затрат праці на одиницю впровадження;

обсягом застосування даного заходу в натуральному виразі;

зміною загального обсягу будівельно-монтажних робіт в плановому році проти попереднього;

впливом на загальну економію затрат праці, виходячи із обсягу будівельно-монтажних робіт планового року.

Розрахунки економії трудових витрат при застосуванні факторного методу доцільно здійснювати у дві стадії: перша передпланова, коли здійснюється процес формування виробничої програми з метою визначення необхідної чисельності робітників для її виконання; друга - після затвердження виробничої програми з конкретними об'єктами і обсягами будівельно-монтажних робіт, реальними матеріально-технічними ресурсами, що дає можливість досить точно обґрунтовувати реальний приріст продуктивності пращ. Блок-схема другої стадії планування продуктивності праці будівельно-монтажної організації відображена на рис. 2.1.

Слід зауважити, що деякі спеціалісти піддають критиці факторний метод планування продуктивності праці, оскільки на основі даного методу здійснюється розробка плану від досягнутого. Ми вважаємо, якщо в процесі планування ретельно враховувати дію позитивних і негативних факторів, то прийняття за базу рівня продуктивності праці, досягнутого в минулому періоді, можна вважати правомірним. Не принцип планування продуктивності праці на базі попереднього року повинен піддаватися критиці, а способи його реалізації, тобто недоліки, пов'язані з технікою розрахунків.

Поряд з викладеною методикою пофакторного планування продуктивності праці доцільно звернути увагу на деякі аспекти прямого розрахунку планової чисельності працівників. Метою таких розрахунків є забезпечення ефективного використання трудових ресурсів, оптимального співвідношення категорій персоналу, зниження питомої ваги робітників в підсобних виробництвах і обслуговуючих господарствах. Розрахунок повинен охоплювати основні будівельно-монтажні роботи, що виконуються власними силами організації; роботи. які здійснюються за рахунок накладних витрат; обслуговування будівельної техніки і транспорту; роботи в підсобних виробництвах, обслуговуючих господарствах.

2.3 Планування чисельності персоналу і витрат на оплату праці

Планування чисельності персоналу будівельно-монтажної фірми є основною ланкою управління трудовими ресурсами, передумовою підвищення ефективності будівельного виробництва.

Потреба у чисельності робітників за кваліфікаційно-професійною ознакою визначається на основі трудомісткості виробничої програми. Для цього використовують обсяги основних видів будівельно-монтажних робіт, що виконуються власними силами, роботи, які здійснюються за рахунок накладних витрат; роботи, пов'язані з обслуговуванням будівельних машин та транспорту; роботи на складах, в підсобних виробництвах. Витрати праці на ці роботи визначаються прямим розрахунком, тобто множенням фізичних обсягів окремих видів або комплексів робіт на норми витрат праці на одиницю робіт. Обсяги робіт визначаються на підставі виробничої програми, а укрупнені норми - на підставі діючих загальних, відомчих та місцевих норм, що застосовуються для складання комплексних калькуляцій. Крім витрат праці, визначених за нормами, розраховують додаткові витрати при виконанні робіт у зимовий період. Розрахунок виконується із застосуванням усереднених поправочних коефіцієнтів до норм часу та розцінок на будівельно-монтажні роботи, що виконуються у зимовий період.

Чисельність робітників-відрядників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах, визначається шляхом ділення технологічної трудомісткості будівельної програми на плановий корисний фонд робочого часу одного робітника.

де, t_п.р. - розрахункова технологічна трудомісткість будівельно-монтажних робіт;

_. - середньорічний коефіцієнт виконання норм виробітку у базисному році;

Е_ч - планова зміна чисельності за рахунок основних техніко-економічних факторів, осіб.

Чисельність робітників, зайнятих на різних роботах, що виконується за рахунок накладних витрат, на внутрішньобудівельному транспорті, роботах, пов'язаних із зберіганням будівельних матеріалів на приоб'єктних складах, визначається за спеціальними нормативами, які виражаються у процентах до чисельності робітників, зайнятих на основних будівельно-монтажних роботах.

Кількість робітників підсобного виробництва розраховується виходячи із планового обсягу їх продукції та виробничих норм на одиницю продукції. Чисельність апарату управління визначається на основі діючих типових штатів та відповідних штатних розкладів.

Отже, загальна чисельність будівельно-виробничого персоналу, буде представляти собою сумарну чисельність робітників-відрядників, робітників-погодинників, робітників підсобних виробництв та обслуговуючих господарств і чисельність апарату управління. Визначений таким чином будівельно-виробничий персонал повинен дорівнювати чисельності персоналу, який розраховується шляхом ділення обсягу будівельно-монтажних робіт, що передбачено виконати власними силами, на річний плановий виробіток на одного працівника.

Середньоспискова чисельність робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах і підсобних виробництвах по кварталам визначається шляхом ділення повної трудомісткості квартальної будівельної програми на корисний фонд робочого часу одного робітника у даному кварталі, що повинно співпадати з чисельністю робітників, розрахованою діленням будівельно-монтажних робіт даного кварталу на виробіток одного робітника у тому ж кварталі.

Виходячи з планованої чисельності працюючих визначаємо частку приросту обсягу будівельно-монтажних робіт за рахунок зростання продуктивності праці. Цей показник визначається за формулою:

де, - частка приросту будівельно-монтажних робіт в результаті підвищення продуктивності праці, %;

- плановий приріст чисельності робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах та на підсобних виробництвах, %;

- плановий приріст обсягу будівельно-монтажних робіт, %.

Розрахунок планової чисельності робітників є основою визначення потреби у робочій силі та підготовки кваліфікованих кадрів. В процесі розробки плану повинно забезпечуватися раціональне використання спеціалістів та робітників у відповідності з їх кваліфікацією та стажем роботи, а також підготовка кваліфікаційних кадрів з відривом та без відриву від виробництва за професіями, необхідними для будівельно-монтажних організацій. Для визначення потреби у кадрах складають зведений розрахунок додаткової потреби у них та джерела їх забезпечення.

Додаткова потреба у робітниках планується окремо на приріст чисельності та на заміну тих, що вибувають. Додаткова потреба у робітниках у зв'язку з ростом обсягів робіт визначається як різниця між плановою середньосписковою чисельністю на плановий рік та очікуваною чисельністю на кінець року. При цьому слід мати на увазі, що приріст обсягів будівельно-монтажних робіт по будівельно-монтажній організації повинен забезпечуватися, як правило, без збільшення чисельності працюючих, а на основі росту продуктивності праці.

Додаткову потребу у робітниках на заміну вибуваючих по закінченню робіт та строків договору, з виходом на пенсію, призовом в Армію та з інших причин, передбачених законом, планується окремо по кожному виду вибуття. При визначенні чисельності працюючих у зв'язку зі заміною звільнених за власним бажанням враховують скорочення плинності кадрів та звільнення за порушення трудової дисципліни. Загальна додаткова потреба у робітниках визначається шляхом додавання додаткової потреби, пов'язаної з приростом обсягів будівельно-монтажних робіт, підсобного виробництва, надання послуг обслуговуючими господарствами.

Для обґрунтування витрат на оплату праці персоналу насамперед необхідно розглянути склад і структуру затрат на основну, додаткову заробітну плату та інших заохочувальних і компенсаційних витрат.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Витрати на оплату праці складаються з:

фонду основної заробітної плати;

фонду додаткової заробітної плати;

інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Під час складання статистичної звітності з праці показуються грошові суми, нараховані до виплати відповідності з платіжними документами, за якими з працівниками були проведені розрахунки по заробітній платі.

До складу витрат на оплату праці відносяться всі витрати підприємства на оплату праці незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Суми коштів, нараховані за щорічні та додаткові відпустки, включаються у фонд оплати праці звітного місяця тільки в сумі, що припадає на дні відпустки у звітному місяці. Суми, що припадають в наступному місяці, включаються у фонд оплати праці наступного місяця.

При натуральній формі оплати праці та наданні соціальних пільг зазначені виплати у звіт з праці включаються в сумі, обрахованій виходячи із середньої ціни реалізації за звітний період.

Якщо продукція надана безкоштовно, то розмір заробітної плати у цьому випадку дорівнює повній вартості цієї продукції, якщо вона надана за зниженими цінами - то різниці між вартістю проданої за зниженими цінами продукції та її повною вартістю.

Дані про фонд оплати праці за відповідний період минулого року при складанні звітів з праці показуються згідно із методологією, яка прийнята у звітному періоді поточного року.

До фонду основної заробітної плати включаються:

1. Заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за відрядними розцінками, тарифними ставками робітників та посадовими окладами, незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві.

2. Суми процентних а?о комісійних нарахувань у залежності від обсягу доходів, отриманих від реалізації продукції, у випадках, коли вони є основною заробітною платою.

До фонду додаткової заробітної плати входять:

1. Надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством:

- кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність;

- за класність водіям автомобілів, трактористам-машиністам, робітникам провідних професій та іншим категоріям працівників тих галузей народного господарства, в яких введено такі надбавки та доплати за звання майстра і класифікації кваліфікації;

- бригадирам із числа робітників, не звільненим від основної роботи, за керівництво бригадами;

- персональні надбавки;

- керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливих завдань на строк їх виконання;

- за знання іноземної мови;

- за суміщення професій, розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт;

- доплати до середнього заробітку у випадках, предбачених законодавством;

- за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах; за роботу в багатозмінному та безперервному режимі виробництва, у нічний час;

- інші надбавки та доплати, передбачені законодавством.

2. Премії робітникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів, у тому числі за:

- виконання і перевиконання виробничих завдань;

- виконання акордних завдань у встановлений строк;

- підвищення продуктивності праці, виробітку;

- поліпшення кінцевих результатів господарської діяльності бригади, дільниці, цеху;

- економію сировини, матеріалів, інструмента та інших матеріальних цінностей;

- зменшення простоїв устаткування та за інші якісні показники в роботі підприємства, а також окремі премії, нараховані робітникам із преміального фонду майстра тощо.

3. Винагороди за вислугу років, стаж роботи;

4. Оплата праці працівників, які не перебувають у штаті підприємства, за виконання робіт згідно із договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що розрахунки з працівниками за виконану роботу проводяться безпосередньо цим підприємством. Розмір коштів, спрямованих на оплату праці цих працівників, визначається виходячи з кошторису на виконання робіт за договором і платіжних документів.

Оплата працівникам, які не перебувають у штаті підприємства, за виконання разових робіт.

Зазначені суми у статистичний звітності з праці відображаються у фонді оплати праці працівників позаспискового складу і не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати штатних працівників спискового складу підприємства.

5. Оплата за працю у вихідні дні, у понадурочний час за розцінками, встановленими законодавчими актами.

6. Суми відшкодування втраченого заробітку внаслідок тимчасової втрати працездатності до фактичного заробітку випадках, коли працівник продовжує працювати на підприємстві.

7. Виплати різниці в окладах працівникам, працевлаштованим з інших підприємств зі збереженням протягом деякого часу розміру посадового окладу за попереднім місцем роботи, а також при тимчасовому заступництві.

8. Процентні або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки.

9. Оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв'язку із роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці, при підсумованому обліку робочого часу та в інших випадках, передбачених законодавством.

10. Суми, нараховані за виконану роботу особам, залученим для роботи на підприємстві згідно зі спеціальними договорами з державними організаціями, які видані безпосередньо цим особам.

11. Оплата праці кваліфікованих робітників, керівників, спеціалістів підприємств, залучених без звільнення від основної роботи для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, для керівництва виробничою практикою студентів, для навчання учнів загальноосвітніх шкіл.

12. Оплата праці студентів вищих навчальних закладів і учнів середньоспеціальних і професійно-технічних навчальних закладів, які працюють на підприємствах у складі студентських загонів.

13. Суми витрат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників у межах, передбачених чинним законодавством.

14. Оплата за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи у випадках, передбачених чинним законодавством.

15. Вартість безкоштовно наданих працівникам комунальних послуг, продуктів харчування; витрати на оплату житла, безкоштовно наданого працівникам компенсацій за ненадання безкоштовного житла, комунальних послуг та інші. Витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту.

16. Оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до законодавства, грошових компенсацій за невикористану відпустку.

17. Суми заробітної плати за основним місцем роботи робітникам, керівникам і спеціалістам підприємств за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів.

18. Оплата навчальних відпусток, надання працівникам, які навчаються у вечірніх та заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, аспірантурах, а також навчаються без відриву від виробництва у вечірніх, заочних загальноосвітніх школах.

19. Суми, виплачені особам, які проходять навчання для роботи на щойно введених в дію підприємствах за рахунок коштів, передбачених у загальних кошторисах будівництва.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать:

1. Оплата простоїв не звини працівника.

2. Суми, що виплачуються працівникам, які перебувають у відпустці з ініціативи адміністрації з частковим збереженням заробітної плати.

3. Суми, що виплачуються працівникам, які брали участь у страйках.

4. Надбавки і доплати, не передбачені законодавством, і понад розміри, встановлені чинним законодавством.

5. Винагороди за підсумками роботи за рік.

6. Винагороди за вислугу років, стаж роботи, не передбачені законодавством, і понад розміри, встановлені чинним законодавством.

7. Винагороди за відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції.

8. Премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, за створення, освоєння та впровадження нової техніки, за введення в дію в строк і достроково виробничих потужностей об'єктів будівництва, за своєчасну поставку продукції на експорт та інші.

- премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання;

- інші премії, виплачені відповідно до спеціальних рішень уряду.

9. Одноразові заохочення.

10. Виплати підвищеної оплати праці працівникам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, оплати додаткової відпустки, виплата різниці між заробітками при переведенні на нижчеоплачувану роботу, видатки по збереженню середньої заробітної плати при звільненні у зв'язку з відселенням, виплата компенсації за час вимушеного простою, що проводяться відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

11. Матеріальна допомога.

12. Суми надання підприємством трудових і соціальних пільг працівникам:

- оплата додатково наданих за рішенням трудового колективу відпусток, у тому числі жінкам, які виховують дітей;

- одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію;

- доплати і надбавки до державних пенсій працюючим пенсіонерам;

- оплата за навчання в учбових закладах дітей працівників підприємств;

- вартість путівок на лікування і відпочинок або суми компенсацій, видачі замість путівок, екскурсій і мандрівки;

- здешевлення вартості харчування працівників як готівкою, так і за безготівковими розрахунками в їдальнях, буфетах, профілакторіях;

- витрати на погашення позик, виданих працівникам підприємств для поліпшення житлових умов;

- інші витрати, що мають індивідуальний характер;

Середня заробітна плата працівників за місць у цілому по підприємству, установі, організації обчислюється діленням сум, нарахованих із фонду оплати праці працівників як у грошовій, так і натуральній формах на середньоспискову чисельність працівників, що приймається для розрахунку середньої заробітної плати та інших показників за відповідний період.

Для визначення середньомісячної величини за квартал або будь-який інший період отриману величину заробітної плати за квартал необхідно розділити на кількість місяців у період.

До інших виплат, які не входять до фонду оплати праці належать:

1. Суми вихідної допомоги;

2. Одноразові допомоги та добові, що виплачуються при переведенні, прийманні і направленні на роботу в іншу місцевість, витрати на відрядження;

3. Надбавки за пересувний, роз'їзний характер робіт для працівників, безпосередньо зайнятих на будівництві;

4. Суми, які зберігаються за місцем основної роботи замість добових і квартирних за робітниками, відрядженими на вивезення зерна та інших с/г продуктів, на зберігання врожаю, заготівлю кормів.

5. Допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, одноразова допомога при народженні дитини, по догляду за дитиною до встановленого законодавством строку, грошові виплати матерям, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, допомога на дітей до 16 років;

6. Сума витрат щорічної і щомісячної компенсації сім'ям на дітей, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи або стали інвалідами, одноразові компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю осіб, що стали інвалідами, сім'ям за втрату годувальника та інші компенсації та пільги.

7. Відшкодування заробітку та інших витрат у випадках завданого каліцтва або іншого ушкодження здоров'я працівника.

8. Додаткові виплати працівникам, що перебувають на пенсії і не значаться у списках підприємства тощо

9. Вартість виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила та інших миючих засобів, знешкоджувальних засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту у випадках невидачі їх адміністрацією.

10. Витрати на підготовку та перепідготовку кадрів.

11. Проведення культурно-освітніх і оздоровчих заходів.

12. Витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом.

13. Компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструмента та особистого транспорту.

14. Суми матеріальної допомоги, що надається підприємством на поховання.

15. Витрати у розмірі страхових внесків підприємств, якщо страховим випадком є фінансова відповідальність підприємства по відшкодуванню збитків у разі смерті працівника при виконанні ним трудових обов'язків.

До доходів працівників не включаються до фонду оплати праці доходи від акцій та вкладів у майно підприємства, установи, організації працівникам, які є членами акціонерного товариства та перебувають в їх списковому складі.

При плануванні фонду оплати праці необхідно враховувати, що згідно зі статтею 8 Закону України «Про оплату праці» держав здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності. Воно проводиться шляхом:

а) встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій;

б) встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній та комунальній власності;

в) встановлення умов і розмірів оплати праці працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

г) регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів;

д) оподаткування доходів працівників.

Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» регламентується організація оплати праці на підприємствах. Тут зазначено, що форми, системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та галузевими угодами.

При обґрунтуванні планового фонду оплати праці робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах і підсобних виробництвах потрібно враховувати зміну продуктивності праці, обсягів будівельно-монтажних робіт, структурні зрушення у будівельному виробництві, інфляційні процеси та ін. У загальному виді розрахунок планового фонду оплати робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах, може бути представлений формулою:

де - середньомісячна зарплата одного робітника у попередньому році, грн..;

- планова чисельність робітників з врахуванням росту продуктивності праці, виходячи з розроблених оргтехзаходів;

- коефіцієнт приросту обсягів будівельно-монтажних робіт в плановому році проти попереднього року;

К_р - коригуючий коефіцієнт зміни планового фонду оплати праці на одиницю показника зміни обсягу робіт;

І_ст - індекс структурних зрушень в плановому обсязі робіт відносно обсягу трудових затрат;

І_інф - середньорічний індекс інфляції.

Вихідні дані для розрахунку планового фонду заробітної плати робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах і в підсобних виробництвах по фірмі «Івано-Франківськбуд» на 2001 р. наведено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Планові показники діяльності фірми «Івано-Франківськбуд» на 2001 р.

Показники	Одинця виміру	Базовий 2000 р.	Плановий 2001 р.	2001 р. до 2000 р., %
1. Обсяги будівельно-монтажних робіт, що виконуються власними силами фірми	тис. грн.	1860	1980	106,4
2. Середньоспискова чисельність будівельно-виробничого персоналу	осіб	184	180	97,8
У тому числі, робітників зайнятих на будівельно-монтажних роботах і підсобних виробництвах	осіб	148	147	99,3
3. Річний виробіток на одного працівника будівельно-виробничого персоналу	грн.	10108	11000	108,8
У тому числі, на одного робітника	грн.	12567	13497	107,4
4. Коригуючий коефіцієнт зміни планового фонду оплати праці на одиницю показника зміни обсягу робіт	коефіцієнт	0,8	0,8	-
5. Індекс структурних зрушень в плановому обсязі робіт відносно обсягу трудових затрат	індекс	-	1,01	-
6. Середньорічний індекс інфляції	-	-	1,11	-
7. Фонд оплати праці будівельно-виробничого персоналу	тис. грн.	448,0	522,0	116,5
У тому числі робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах і в підсобних виробництвах	тис. грн.	346,0	4058,0	117,0
8. Середньомісячна зарплата:
- одного працівника будівельно-виробничого персоналу	грн.	203,0	243,0	119,7
- одного робітника, зайнятого на будівельно-монтажних роботах і підсобних виробництвах	грн.	195,0	230,0	117,9

За вищенаведеною формулою і плановими показниками по фірмі «Івано-Франківськбуд» визначаємо плановий фонд оплати праці робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах і в підсобних виробництвах на 2001 р. При цьому у формулу вводяться такі значення:

Плановий фонд оплати праці становитиме:

Фонд оплати праці робітників у базовому році становив:

Отже, у плановому році з врахуванням зростання обсягу робіт, інфляції та інших виробничих факторів фонд оплати праці робітників зростає на 59,0 тис. грн. Середньомісячна заробітна плата на одного робітника становитиме 230 грн. , тобто зросте на 117,9%. В значній мірі це зумовлено зростанням інфляції та трудомісткості робіт у плановому році. Зокрема, у зв'язку з інфляцією фонд оплати праці збільшується на 40 тис. грн. , в розрахунку на 1 робітника середньорічна заробітна плата збільшується на 23 грн., або на 11,8% до попереднього року.

Загальний плановий фонд оплати праці будівельно-виробничого персоналу по фірмі «Івано-Франківськбуд» в сумі 522 тис. грн. визначено як суму планового фонду оплати праці робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах, в підсобних виробництвах, які знаходяться на балансі фірми, а також планового фонду оплати праці працівників апарату управління, який визначається на основі штатного розпису.

3. Аналіз трудових показників будівельно-монтажної організації

3.1 Методи аналізу продуктивності праці

У плануванні, обліку й економічному аналізі використовують три методи визначення продуктивності праці: натуральний, вартісний і нормативної трудомісткості.

Натуральний метод полягає у визначенні виробітку в натуральних показниках за одиницю часу. Для визначення виробітку одного робітника за певний період необхідно обсяг виконаних робіт у натуральних одиницях поділити відповідно на середньорічну чисельність робітників, кількість робочих днів, фактично відпрацьованих або передбачених планом. Аналіз виконання плану продуктивності праці в натуральних показниках проводять шляхом порівняння фактичного виробітку робітника за окремим видом робіт з планом або попереднім звітним періодом.

Продуктивність праці в натуральних показниках дає змогу порівняти рівень продуктивності на окремих видах робіт за будь-який час, а також продуктивність робітників чи бригад при виконанні ними однакових видів робіт. При виконанні окремими робітниками або бригадами різних' видів робіт за один і той же період показники виробітку в натуральних одиницях не порівнюють.

Метод визначення продуктивності праці за трудомісткістю грунтується на нормуванні витрат часу на виконання одиниці обсягу будівельно-монтажних робіт або всього обсягу. При цьому визначають витрати робочого часу в людино-днях або людино-годинах на одиницю обсягу робіт у натуральному вираженні. Показники продуктивності праці знаходять шляхом порівняння нормативного часу, розрахованого за діючими нормами. з фактичними витратами часу на виконаний обсяг робіт. Цей метод можна застосувати для визначення та порівняння продуктивності праці окремих робітників і бригад, а також на окремих видах робіт.

Планування, облік і аналіз виробітку у вартісному вираженні як основного показника продуктивності праці зумовлене тим, що будівельні організації виконують, як правило, різні види робіт. У цих умовах загальний обсяг робіт і рівень продуктивності праці не можуть бути виражені єдиним натуральним показником. Разом з тим при плануванні й аналізі продуктивності праці в будівельних організаціях слід пам'ятати, що вартісний виробіток на одного працівника залежить від договірних цін на виконання будівельно-монтажних робіт та їх матеріаломісткості.

Для оцінки продуктивності праці в будівельно-монтажних організаціях використовують систему таких показників, як:

1) темпи зростання продуктивності праці в процентах до фактичного і планового показників базового року і рівнів попереднього року;

2) частка приросту обсягу будівельного виробництва за рахунок підвищення продуктивності праці;

3) економія трудових затрат порівняно з умовами базового року.

Аналіз впливу факторів на продуктивність праці. Найпоширенішими прийомами при розрахунках впливу окремих факторів `на зміну рівня й динаміки продуктивності праці в будівельно-монтажних організаціях є методи ланцюгових підстановок і індексів.

У першому випадку формальний математичний взаємозв'язок показників праці може бути складений у вигляді множника факторів-співмножників:

де В - річний виробіток на одного працівника будівельно-виробничого персоналу;

- річний обсяг будівельно-монтажних робіт, який організація виконує власними силами;

Ч - чисельність будівельно-виробничого персоналу;

Qr - кількість людино-годин, відпрацьованих робітниками;

Qд - те ж людино-днів;

Чр - чисельність робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах і в підсобних виробництвах;

Vp/Qr - середньогодинний виробіток одного робітника:

Qr/Qд - середня тривалість одного робочого дня у кварталі, год;

Qn/Чр - середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за квартал;

Чр/Ч - питома вага робітників у складі будівельно-виробничого персоналу.

За допомогою методу ланцюгових підстановок визначають кількісний вплив кожного фактора. Цей метод застосовують у - модифікації - у вигляді різниць абсолютних або відносних значень окремих показників, що дає змогу зменшити кількість розрахункових операцій для безпосереднього виходу на кінцевий підсумок.

Визначити відносний кількісний вплив факторів на зміну продуктивності праці індексним методом можна за формулою

Ів = Іп * Іt * Ір * Ід,

де Іп - індекс зміни погодинної продуктивності праці;

Іt - індекс зміни тривалості робочого дня;

Ір - індекс зміни питомої ваги робітників у чисельності будівельно-виробничого персоналу;

Ід - індекс зміни кількості днів, відпрацьованих одним робітником.

Ці методи не враховують впливу факторів, пов'язаних зі структурними зрушеннями в будівельному виробництві, районних особливостей у формуванні договірних цін і оплати праці, поліпшення організації виробництва та його технічної оснащеності. Названі фактори не пов'язані прямою функціональною залежністю з продуктивністю праці, тому їх не можна подати у вигляді факторів-співмножників.

Кореляційно-регресійний аналіз продуктивності праці. Із впровадженням ПЕО створюються умови для побудови багатофакторних моделей продуктивності праці за стандартною програмою регресійного аналізу, що характеризувалися б високими статистичними оцінками. Побудові таких моделей має передувати логічний аналіз і відбір факторів, з яких на ЕОМ за допомогою різних дисперсійних оцінок виключаються незначні фактори.

Економіко-статистичне моделювання на ЕОМ дає змогу відібрати моделі, що мають високі статистичні оцінки. Шляхом побудови

Варіювання продуктивності праці, яке пояснюється змінами розглянутих факторів, становить 85,9%, що свідчить про правильність вибраної форми зв'язку між ними. Надійність висновків для розрахункового рівняння підтверджується значенням F, яке дорівнює 19,4 при табличному значенні 4,4, і середнім коефіцієнтом апроксимації. Усі коефіцієнти регресії статистично надійні за критерієм t Стьюдента. Прогнозуюча здатність моделі полягає в тому, що за її допомогою можна визначити очікуваний рівень результативного показника в тій чи іншій організації залежно від стану факторів, включених у рівняння, при інших рівних умовах. Підрахунок резервів зростання продуктивності праці можна робити за абсолютною зміною факторів на одиницю своєї величини або за зміною останніх на 1%.

Розраховані коефіцієнти еластичності показують, що:

1) із зростанням потужності будівельно-монтажної організації на 1% продуктивність праці збільшується на 0,04%;

2) збільшення питомої ваги прогресивних систем оплати праці на 1% забезпечує зростання продуктивності праці на 0,13%;

3) збільшення плинності робітничих кадрів на 1% призводить до зниження виробітку на 0,04%;

4) збільшення питомої ваги робітників зі стажем роботи до 3 років на 1% знижує продуктивність на 0,015%;

5) підвищення середнього розряду робітників і ритмічності будівельного виробництва на 1% збільшує продуктивність праці відповідно н а 0,39 та 0,66%.

Сумарний приріст продуктивності праці y складається алгебраїчно із множення пофакторних коефіцієнтів еластичності на рівень зміни самих факторів ;

y= * .

Аналіз зростання продуктивності праці за техніко-економічними факторами. Центральне місце у вивченні резервів підвищення продуктивності праці в будівельно-монтажних організаціях належить прямому факторному техніко-економічному аналізу. Достовірність його результатів визначається повнотою і правомірністю зіставлення наступних показників за методами їх вимірювання, відповідністю виконуваних робіт базовій, плановій і фактичній структурам. Для аналізу необхідно весь досягнутий приріст виробітку диференціювати за факторами, включаючи й ті, які діють негативно. Для цього рекомендують:

виявити чисельність умовно вивільнених працівників за категоріями будівельно-виробничого персоналу за рахунок реалізації організаційно-технічних заходів;

в загальній кількості умовно вивільнених робітників визначити частку вивільнених робітників у зв'язку зі структурними зрушеннями будівельно-монтажних робіт;

визначити умовне вивільнення робітників внаслідок зростання продуктивності праці за рахунок підвищення технічного рівня будівництва і за рахунок організаційних заходів.

Розглянемо методику визначення економії трудових затрат за рахунок реалізації основних організаційно-технічних і економічних заходів.

Економію трудових затрат, досягнуту в результаті впровадження ефективних конструкцій, матеріалів, прогресивної технології виконання будівельно-монтажних робіт, можна визначити за формулою:

=(/ - /)

де - фактичний і плановий обсяги впровадження нових конструкцій, матеріалів, прогресивної технології виконання робіт у натуральних показниках; - економія трудових затрат на одиницю вимірювання впроваджуваного обсягу, люд.-змін; - фактичний і плановий обсяги будівельно-монтажних робіт. які виконуються власними силами організації, тис. крб.

Скорочення трудових затрат на одиницю обсягу впровадження прогресивних конструкцій і матеріалів визначають за проектними або фактичними даними. Розраховуючи економію трудових затрат при впровадженні прогресивної технології виробництва, доцільно складати зведені калькуляції й порівнювати трудові затрати при впроваджуваній і традиційній технології ви-робництва.

Економія трудових затрат від впровадження заходів щодо механізації будівельно-монтажних робіт, в результаті якої скорочується обсяг ручної праці, обчислюють за формулою:

де -фактичний і плановий обсяги ручної праці і-го виду; Кр - коефіцієнт зростання обсягу буді-вельно-монтажних робіт у звітному періоді порівняно з базовим показником; економія трудових затрат иа одиницю робіт при заміні ручного способу їх виконання на механізований, люд.-год.

Економію трудових затрат, досягнуту за рахунок реалізації організаційних заходів, розраховують за такими формулами:

скорочення цілоденних, внутрізмінних та прихованих втрат робочого часу ,

а) якщо затрати робочого часу виражені в процентах, то

,

де Пб, Пф - втрати робочого часу внаслідок причин, на усунення яких спрямовані заходи, відповідно в базовому та звітному періодах, %;

- вихідна чисельність будівельно-виробничого персоналу;

Дф - фактична середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником у даній організації;

Ур - питома вага робітників у загальній кількості будівельно-виробничого персоналу;

б) якщо цілозмінні втрати робочого часу виражені в днях на одного робітника, то

де Дп.б, Дп.ф - цілозмінні втрати робочого часу в розрахунку на одного робітника внаслідок причин, на усунення яких спрямовані заходи в базовому та звітному періодах, у днях;

в) якщо змінюється річний баланс робочого часу робітників, то

де Дп, Дф - плановий і фактичний баланс робочого часу одного робітника;

2) відносну економію трудових затрат за рахунок реалізації заходів, спрямованих на вдосконалення управління будівництвом, визначають за формулою:

де - базова і фактична чисельність працівників апарату управління або інших категорій, на скорочення яких спрямовано захід, люд.;

Тр - розрахункова трудомісткість робіт у звітному році за виробітком базового року, люд.

Аналізуючи продуктивність праці, необхідно мати на увазі вплив зміни структури робіт на виробіток. Значення цього фактора зростає із збільшенням обсягів робіт по технічному переоснащенню і реконструкції промислових об'єктів. Коливання виробітку під впливом структурних зрушень робіт оцінюють в розмірі від 1 до 5%*

У первинних будівельних організаціях вплив цього фактора на продуктивність праці визначають, зіставляючи нормативну трудомісткість робіт за звітний період з базовою шляхом розрахунку індексу структурного зрушення

де - обсяги окремих видів робіт відповідно за звітом і планом;

tі - питома трудомісткість одиниці окремих видів робіт;

- обсяг будівельно-монтажних робіт відповідно за звітом і планом.

У випадку зниження трудомісткості робіт індекс Із.т буде меншим за одиницю, а в результаті її зростання - більшим за одиницю. Економію трудових затрат у результаті зміни структури робіт обчислюють таким чином:

На основі розглянутої методики по кожній групі факторів рекомендується визначати досягнуту економію трудозатрат і зростання продуктивності праці стосовно плану чи базового періоду.

Результати аналізу узагальнено за формою, наведеною в табл. 3.1. Це дає змогу з'ясувати, якою мірою ті чи інші фактори зумовили зміну продуктивності праці і які резерви не були запроваджені.

Таблиця 3.1. Оцінка зниження трудомісткості та зростання продуктивності праці по групі будівельно-монтажних організацій Івано-Франківської області

Фактори	Зниження трудових затрат, люд.-рік	Приріст продуктивності праці, %	Питома вага у загальному прирості
	за планом	фактично	за планом	фактично	за планом	фактично
1	2	3	4	5	6	7
1. Розробка і впровадження ефективних будівельних конструкцій і матеріалів	12	10	0,92	0,80	15,6	14,8
2. Удосконалення технології будівельного виробництва	17	15	1,36	1,20	23,1	22,2
3. Підвищення рівня механізації будівельно-монтажних робіт	14	14	1,12	1,12	19,0	20,7
4. Удосконалення організації праці та заробітної плати	16	17	1,28	1,36	21,7	25,2
5. Удосконалення організаційних структур управління будівництвом	5	4	0,4	0,32	6,8	5,9
6. Зміна структури будівельно-монтажних робіт	8	6	0,64	0,48	13,8	11,2
Всього	72	66	5,9	5,4	100	100

Таким чином, з 6 позицій організаційно-технічних заходів в повній мірі не виконано 4 позиції. Зокрема, за рахунок не повного впровадження ефективних конструкцій, нових технологій будівельного виробництва, заходів щодо удосконалення організаційних структур управління будівництвом, а також зміни фактичної структури робіт проти планової економія трудових витрат знизилась проти планово-розрахункової на 6 річних робітників, що призвело до спаду продуктивності праці проти оргтехзаходів на 0,5%.

У нашому прикладі планове завдання по зростанню продуктивності праці групі будівельно-монтажних організацій Івано-Франківської області перевиконано на 1,4%. Цього досягнуто за рахунок понадпланового підвищення рівня механізації будівельного виробництва, зміни структури виконаних робіт у напрямі скорочення трудомісткості.

У процесі аналізу перевіряють наявність і обґрунтованість організаційно-технічних заходів, їх збалансованість із програмою підрядних робіт, зростання механоозброєності праці, обсягом застосування прогресивних конструкцій, передових методів організації праці і виробництва.

3.2 Аналіз ефективності використання фонду оплати праці

Перехід до ринкових відносин вносить суттєві зміни в організацію, планування й аналіз витрачання фонду оплати праці. Слід взяти до уваги, що державним будівельно-монтажним організаціям, підприємствам будівельної індустрії та промисловості будівельних матеріалів дозволено підвищувати тарифні ставки і посадові оклади робітників цих організацій і підприємств в межах коштів, зароблених трудовими колективами, не порушуючи передбачених державною тарифною системою співвідношень в оплаті праці робітників різної кваліфікації.