Вдосконалення системи мотивацiї працiвникiв пiдприємства
Розробка теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи мотивації на підприємстві "Волиньнафтопродукт". Матеріальні і нематеріальні методи мотивації; кадрова політика підприємства, її вплив на кінцеві результати діяльності.
Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
Вид | дипломная работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 15.05.2009 |
Размер файла | 2,0 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Підвищення ціни робочої сили посилювало заінтересованість найманих працівників у результатах своєї праці, сприяло збільшенню продуктивності праці, підвищенню якості продукції, економії матеріалів, внаслідок чого знижувались витрати в розрахунку на одиницю продукції.
Суттєвим наслідком збільшення заробітної плати стали зміни в структурі сукупного попиту, які виявились у зростанні частки попиту на товари широкого вжитку й послуги. Відповідно змінилась і структура сукупного просування - в ньому зросла частка предметів споживання та послуг порівняно із засобами виробництва. Зазначені зміни сприяли стабілізації економіки й суспільного життя. Одночасно запрацював і новий мотиваційний механізм. Адже збільшення грошових доходів населення сприяло повнішому задоволенню потреб і одночасно породжувало нові, вищі потреби. Зросли вимоги покупців до якості предметів споживання. Отже, зростання заробітної плати означало розвиток потреб людини як споживача і заінтересованість її в результатах праці як виробника, водночас збільшення виробництва продукту, здатного задовольняти потреби, активно змінювало психологію людини як виробника й передбачало вказування його потреб як споживача. Проте усвідомлення необхідності встановлення високої частки заробітної плати у валовому внутрішньому продукті не стало повсюдним. Аналіз економічної політики держав свідчить, що уряди багатьох країн після «великої депресії» нерідко наступали і продовжують наступати «на граблі». І все ж таки стався переворот у свідомості більшості політиків-підприємців стосовно доходів населення, їх ролі в розвитку суспільства. «Висока заробітна плата - висока ефективність» - таким є один з девізів сучасного управління. Взаємозв'язок високої заробітної плати, ефективність і зростання доходів показано на рис. 1.5.
Рис. 1.5 Взаємозв'язок заробітної плати, ефективності та доходів
Мотивація трудової діяльності безпосередньо зв'язана також з диференціацією доходів населення, а особливо з диференціацією доходів економічно активного населення.
На рівень трудової активності негативно впливає, за свідченням світової практики, як незначна, так і надто велика диференціація доходів Перша призводить до зрівнялівки, а друга - до соціальної несправедливості. І в першому, і в другому випадку рівень мотивації трудової діяльності низький. Невипадково країни з розвинутою ринковою економікою, починаючи з середини XX ст., розпочали активний перегляд політики доходів у напрямку забезпечення більшої соціальної справедливості.
Загально визнано, що економічна роль держави за умов ринкових відносин має зводитися до трьох функцій: ефективності, стабільності і справедливості.
Дії держави відносно ефективності полягають у створенні правових І економічних умов для ефективного функціонування економіки, забезпеченні всім суб'єктам господарювання однакових стартових умов, захисті інтересів власного товаровиробника, коригуванні таких недоліків ринку, як, наприклад, вияви монополізму.
В Україні до 90-х років мала місце вкрай незначна диференціація доходів, як дзеркальне відображення зрівнялівки в політиці доходів. Заниженість і зрівняльність доходів населення в цілому і заробітної плати зокрема були «разовими» ознаками командно-адміністративної системи, яка позбавляла людину свободи вибору.
Основним змістом усієї політики розподільних відносин (як розподілу за результатами найманої праці, так і через суспільні фонди споживання) було вилучення державою у трудових колективів більшої частини заходів і їх подальший централізований, а по суті зрівняльний, перерозподіл. У кінцевому підсумку склалося становище, коли добробут людей усе менше залежав від їхньої ініціативи, власних трудових зусиль і все більше - від «благодійної» політики держави. Зрівняльність у розподілі на практиці перетворилася в сильний «антистимул».
Досвід України, країн СНД та Східної Європи переконливо свідчить про те, що система господарювання, побудована на філософії зрівняльного розподілу і зрівняльного спокою, рано чи пізно переживає себе.
Не можна не помічати того факту, що відмова від колишнього жебрацького, але стабільно гарантованого державою достатку без зв'язку з результатами праці багатьма членами суспільства сприймається як відмова від соціальної справедливості, знижує почуття впевненості. Цілком очевидно, що настрої утриманства та зрівнялівки відійдуть ще не скоро Тому необхідна тривала психологічна перебудова свідомості, докорінна зміна в мотивації праці.
Матеріальні мотиви безумовно відіграють важливу роль у визначенні трудової поведінки працівників, однак це не означає, що нематеріальні мотиви і стимули є другорядними.
А. Сміт ще два століття тому в роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів», аналізуючи матеріальні мотиви, вказував на 5 головних умов, які на його думку, компенсує малий грошовий заробіток у одних і нівелюють великий заробіток у інших і приємність чи неприємність самих занять; легкість і дешевизна або трудність і дорожнеча навчання ним; постійність чи непостійність занять; більша або менша довіра, яку виявляє суспільство до тих осіб, що займаються ними; можливість чи неможливість досягнення у спіху в них. А. Сміт зазначав, що заробітна плата змінюється залежно від того, чи є робота легкою або важкою, шанованою або принизливою.
Сучасна практика господарювання незаперечне свідчить, що роль нематеріальних мотивів та стимулів постійно зростає. На поведінку людей в процесі діяльності все більший вплив справляє трудова мотивація. Остання породжується самою роботою, тобто її змістом, умовами, організацією трудового процесу, режимом праці тощо. Отже, йдеться про складову внутрішньої мотивації праці, про сукупність внутрішніх рушійних сил поведінки людини, що зв'язані з роботою як такою.
Інтереси глибокого розуміння сутності трудових мотивів потребують її розгляду в контексті теорії двох факторів Герцберга. Провідною ідеєю цієї теорії, як вже зазначалося є твердження, підкріплене численними практичними дослідженнями, що мотивація може посилюватися лише під впливом чинників, зв'язаних із самою роботою (зміст роботи, відповідальність, успіх, просування по службі тощо). Інші чинники, як доводить Герцберг, можуть усувати невдоволення, проте не дають справжнього задоволення від роботи, а, отже, не здатні суттєво активізувати діяльність людини. Можна сперечатися щодо можливої недооцінки Герцбергом впливу зовнішніх чинників (політика організації, стосунки з колегами, заробітна плата тощо) на мотиваційну компоненту, проте не викликає сумніву пріоритетність внутрішніх чинників - мотиваторів перед зовнішніми.
Безперечно, кожна людина має потребу у змістовній, цікавій, корисній роботі, пристойних умовах праці. Вона прагне до визначеності перспектив свого зростання. Кваліфікований працівник відчуває самоповагу, самоствердження, коли результати його роботи оцінюються високо як ним самим, так і суспільством. У цілому трудова мотивація зв'язана, з одного боку, зі змістовністю, корисністю самої праці, а з іншого - із самовираженням, самореалізацією працівника.
Велика роль у практиці управління персоналу належить і статусній мотивації. Остання є внутрішньою рушійною силою поведінки зв'язаної із прагненням людини зайняти вищу посаду, виконувати складнішу, відповідальнішу роботу, працювати у сфері діяльності (організації), яка вважається престижною, суспільно-значущою. Проте є й інший бік статусної мотивації, оскільки статус людини визначається не тільки її місцем у штатному розписі. Людині властиве прагнення до лідерства в колективі, до якомога вищого неофіційного статусу. Тому, так би мовити «підтекст» статусної мотивації часто зв'язаний із прагненням людини бути визнаним фахівцем своєї справи, неофіційним лідером, користуватися авторитетом.
2. Аналіз існуючої системи мотивації праці на прикладі ВАТ «Волиньнафтопродукт»
2.1 Характеристика діяльності ВАТ «Волиньнафтопродукт»
Відкрите акціонерне товариство «Волиньнафтопродукт» було засновано у 1995 році у місті Луцьку Волинської області.
Метою діяльності Товариства є отримання прибутків для задоволення матеріальних і соціальних потреб учасників товариства від підприємницької діяльності, яка не суперечить чинному законодавству.
Предметом діяльності Товариства є:
а) постачання нафтопродуктів на договірній основі підприємствам, організаціям, іншим споживачам, а також - власникам індивідуальних транспортних засобів;
б) централізована доставка нафтопродуктів споживачам авто транспортом Товариства, а також транспортом засновників;
в) посередницько-комерційна, торгівельна та торгівельно-закупівельна діяльність;
г) заправка поливно-мастильними матеріалами на стаціонарних та пересувних АЗС автотранспорту незалежно від його відомчої приналежності, а також транспортних засобів індивідуальних замовників, продаж на вказаних АЗС запасних частин, надання технічних та побутових послуг юридичним та фізичним особам;
д) розміщення та зберігання в резервованих ємкостях та складах нафтопродуктів, що надходять автотранспортом, залізничним транспортом та по трубопроводу;
е) тимчасове зберігання нафтопродуктів інших організацій;
є) участь у зовнішньоекономічній діяльності, створення спільних підприємств та філій;
ж) виробничо-комерційна діяльність, яка не суперечить законодавству України, в тому числі:
- виробництво продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання;
- транспортно-експедиційні послуги;
- технічне та сервісне обслуговування легкових автомобілів вітчизняного та зарубіжного виробництва шляхом створення мережі АЗС, пунктів технічного обслуговування, а також пунктів харчування при названих об'єктах, продаж запасних частин та деталей;
- проведення ремонтних, пусконалагоджувальних та інших робіт;
- надання послуг по реалізації нафтопродуктів, що не належать Товариству;
- організація власного та спільного з іншими підприємствами та організаціями сільськогосподарського виробництва, роздрібна реалізація продукції даного виробництва;
з) виконання заходів мобілізаційної підготовки згідно з чинним законодавством;
і) товариство у встановленому законом порядку здійснює зовнішньоекономічну діяльність, проводить експортно-імпортні операції як в Україні, так і за її межами.
Статутний фонд Товариства становив 1241,27 тис. грн.
У 1999 році в місті Нововолинську була створена філія ВАТ «Волиньнафтопродукт» зі статутним капіталом 449,2 тис. грн. Частина збитків головного підприємства була успадкована новоствореним структурним підрозділом, що створило певні фінансові труднощі в 2000-2003 роках. Так у 2001 році підприємство отримало чистий дохід від реалізації продукції 2208,8 тис. грн., а сума збитків від операційної діяльності становила 121,6 тис. грн. У 2002 році виручка від реалізації зросла до 3534,1 тис. грн., що дозволило отримати фінансовий результат від операційної діяльності 71,5 тис. грн.
На кінець 2003 року чистий дохід підприємства становив 3090,8 тис. грн.; собівартість реалізованої продукції 2468,3 тис. грн.; валовий прибуток - 622,5 тис. грн. Так як витрати на збут продукції та адміністративні витрати були дуже суттєвими (623,8 тис. грн.), то підприємство отримало збиток від операційної діяльності у розмірі 1,3 тис. грн.
Покажемо динаміку чистого доходу та фінансових результатів діяльності підприємства за період 2001-2003 рр. (рис. 2.1., рис. 2.2.)
Середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства - 65. Середньомісячна зарплата одного працюючого - 246 грн. За 9 місяців 2002 року ВАТ «Волиньнафтопродукт» забезпечило обсяг реалізації (чистий дохід) 2896,4 тис. грн., отримавши чистий прибуток у розмірі 124 тис. грн.
На сьогодні підприємство працює прибуткове, значно зменшивши свої витрати. Не користується банківськими кредитами, формуючи оборотний капітал за рахунок власних джерел.
Рис. 2.2 Динаміка фінансового результату від операційної діяльності
На підприємстві є стійка тенденція до скорочення персоналу. Хоча прогнозується певне зростання обсягів виробництва протягом 2005-2006 рр. однак за рахунок збільшення продуктивності праці та покращення технічного оснащення підприємства є можливість зменшення необхідної кількості робочої сили. Структура працюючих практично не змінюється (рис. 2.3.).
Рис. 2.1.1 Структура професійно-виробничого персоналу ВАТ «Волиньнафтопродукт» (в %)
Середня зайнятість робочої сили ВАТ «Волиньнафтопродукт» на кінець 2001 року становила близько 60%.
Успішне функціонування будь-якої організації визначається цілим рядом чинників. Одним з таких чинників якраз є структура організації, так як від її правильної побудови, розподілу поставлених задач фірми між її підрозділами, забезпечення найбільш оптимального циркулювання економічної інформації між ними залежить успіх фірми на ринку.
Організаційна структура ВАТ «Волиньнафтопродукт» зображена на схемі додатку 1. Дана схема складена на основі існуючої організації управління згідно Статуту та штатного розпису. Вищим органом Товариства є Загальні збори акціонерів, до компетенції яких, згідно Статуту, відноситься:
Ш визначення основних напрямків діяльності Товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання;
Ш визначення організаційної структурі ВАТ;
Ш обрання та скликання членів Спостережної ради Товариства;
Ш обрання та відкликання членів Правління та Ревізійної комісії Товариства.
Спостережна рада є органом Товариства який з метою захисту інтересів держави та акціонерів здійснює контроль за діяльністю Правління Товариства.
До повноважень Спостережної ради відносяться:
v затвердження за поданням Голови Правління Товариства персонального складу Правління Товариства;
v погодження щодо проведення операцій по управлінню нерухомим майном Товариства, балансова вартість якого перевищує суму, еквівалентну 10% статутного фонду Товариства.
v розгляд та затвердження звітів, які подаються Правлінням та ревізійною комісією за квартал та рік;
v аналіз дій Правління щодо управління Товариством; реалізації інвестиційної, технічної та цінової політики; додержання номенклатури товарів і послуг;
v подання вищому органу Товариства пропозицій з питань, що стосуються діяльності Товариства;
v проведення позачергових ревізій та аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності Товариства;
v подання до органів приватизації пропозицій про особливості приватизації майна Товариства.
Виконавчим органом, який здійснює керівництво діяльністю Товариства є Правління, що обирається один раз на рік І підзвітне у своїй діяльності загальним зборам акціонерів. До складу Правління входять:
Ш Голова Правління;
Ш 1-й заступник Голови Правління;
Ш Заступник Голови Правління;
Ш Заступник Голови Правління;
Ш Головний бухгалтер Товариства.
Головою Правління є директор «Волиньнафтопродукт». Заступника Голови Правління Товариства призначає вищий орган Товариства.
До повноважень 1-го заступника Голови Правління відносяться постачальницька та збутова діяльність.
Заступник Голови Правління по кадрах відповідає за діяльність відділу кадрів, адміністративно-господарської частини, інженера з техніки безпеки, а також об'єктів соціально-культурного призначення.
Крім цього Голові Правління підзвітні фінансовий відділ та відділ головного бухгалтера, які є структурно відокремленими один від одного.
Заступнику Голови Правління підпорядковуються такі відділи:
1. виробничо-диспетчерський відділ (ВДВ), який займається процесом розробки та виготовлення продукції. Даний відділ займається розподілом сировини по виробничих потоках, складанням графіків роботи - тобто координацією роботи всіх виробничих ділянок;
2. відділ технічного контролю (ВТК), який займається перевіркою готової продукції у відповідності з наявними розмірними стандартами. До функцій ВТК відноситься також і контроль якості;
3. відділи головного механіка, енергетика та автоматизованих систем управління.
Отже, організаційна структура ВАТ є лінійною, що переходить у функціональну по підрозділах, орієнтованих на збут, виробничу діяльність, управління кадрами, фінансами та бухгалтерським обліком. Дана організаційна структура є недосконалою з багатьох причин.
По-перше, як було сказано вище, не повинно бути структурної відокремленості фінансового відділу та бухгалтерії. Фінансовий відділ повинен очолюватися заступником Голови Правління з фінансів, якому підпорядковуватимуться скарбник та головний бухгалтер-контролер.
По-друге, до відділу збуту і постачання не слід включати відділ маркетингу. Його слід відокремити та очолити заступником Голови Правління з маркетингу. Відділ планування має підпорядковуватися саме цьому заступнику, так як планувати господарську діяльність слід після вивчення ринкового середовища, а дана функція виконується відділом маркетингу
По-третє, вдосконалення потребує структура відділу кадрів.
По-четверте, слід ввести посаду заступника Голови Правління з управління соціально-культурною сферою.
Крім цього, відділи головного механіка та енергетика слід підпорядкувати виробничо-диспетчерському відділу, оскільки вони займаються обслуговуванням технологічних ліній.
2.2 Аналіз матеріальних методів мотивації праці на підприємстві
Однією з найважливіших форм мотивації на ВАТ «Волиньнафтопродукт» є матеріальне мотивування праці, яке становить процес формування і використання систем матеріальних стимулів праці та розподілу з планом згідно з дією закону розподілу за кількістю і якістю праці.
Система матеріальних стимулів праці складається з різноманітних спонукальних мотивів, які доповняють один одного і пов'язані єдиним процесом зацікавленості в трудовій діяльності. Формування системи матеріального стимулювання передбачає здійснення трьох етапів: встановлення мети, ресурсного забезпечення і побудови систем матеріального стимулювання праці. Використання систематичних стимулів полягає у впровадженні системи стимулів праці та управлінні нею. Розподіл включає оцінку кількості та якості затраченої праці, здійснення на її основі матеріальних заохочень і матеріальних санкцій.
У процесі формування і використання систем стимулів закладаються необхідні спонукальні мотиви трудової діяльності, здійснюється орієнтація працівників на конкретні поточні та кінцеві результати, створюється матеріальна зацікавленість в удосконаленні виробництва, зменшенні витрат, реалізуються особисті економічні інтереси працівників, забезпечується підвищення матеріального стану.
Перехід до цивілізованих ринкових відносин означає виникнення нових відносин між працею і капіталом, побудованих на соціальному партнерстві, де їх основа - справедлива оплата праці. Заробітна плата є грошовою винагородою, яку організація виплачує працівникам за виконану роботу на основі витрат часу або обсягу виробничої продукції і направлена вона на мотивацію в досягненні бажаного рівня продуктивності праці. В заробітній платі повинні відображатись і вартість споживчого кошика, і ефективність роботи підприємства, і власний трудовий вклад працівника. Оплата праці має важливе значення як для працівника, основним джерелом доходів якого вона є, так і для підприємства, оскільки частка заробітної плати у додатковій вартості досить вагома.
Сама заробітна плата працівника повністю повинна залежати від фінансових результатів роботи підприємства і складатися з двох частин:
1. фіксована частина заробітної плати (близько 50-60% від сукупного доходу);
2. змінна частина заробітної плати.
До першої можна віднести посадові оклади, оплату за виготовлення продукції, доплати за шкідливі умови праці та ін. Друга пов'язана з бажанням індивідуалізувати оплату для підвищення мотивації персоналу Це різного роду надбавки, що встановлюються індивідуально (залежно від складності, досягнутої продуктивності чи набутого досвіду) чи колективно (відповідно до результатів, досягнутих якоюсь однією бригадою чи усім персоналом).
Розмір середньої заробітної плати у ВАТ «Волиньнафтопродукт» становить:
Керівники - 650-780 грн.
Спеціалісти - 540-580 грн.
Службовці - 365-420 грн.
Робітники - 300-350 грн.
Важливим матеріальним методом мотивації праці є системи оплати праці. Адже правильно зібрана система заробітної плати, яка враховує особливості трудового процесу, завдання, що стоять перед конкретним робітником, місцем, професією і кваліфікацією робітника, його особисті інтереси, є ефективним організаційним засобом і значним мотивуючим фактором. На ВАТ застосовуються наступні системи оплати праці: пряма відрядна система, відрядно-преміальна система, непряма відрядна система, проста почасова та почасово-преміальна системи.
Пряма відрядна система - найбільш проста і зрозуміла для робітника, зв'язок між результатами праці і розміром заробітку при ній очевидний, що стимулює підвищення продуктивності праці. Сутність її полягає в тому, що заробіток робітника складається лише з одного елемента, визначається на базі відрядної розцінки і є величиною прямо пропорційною кількості виробленої продукції. Відрядно-преміальна система - найпоширеніша з усіх систем відрядної форми. За цієї системи робітникові. Крім відрядного заробітку, виплачуються премії за досягнення певних показників, передбачених умовами преміювання. Непряма відрядна система застосовується для оплати праці допоміжних робітників. Сутність її полягає в тому, що розмір заробітної плати робітника, котрий оплачується за даною системою, ставиться у пряму залежність від результатів праці робітників, що ними обслуговуються. Цим самим створюється заінтересованість допоміжних робітників (наладчиків, внутрішньовиробничих транспортних робітників тощо) у найкращому обслуговуванні основних процесів, у кінцевих результатах виробництва. Заробіток допоміжного робітника обчислюється множенням непрямої розцінки на кількість продукції (роботи), виконаної основним робітником.
При застосуванні простої погодинної системи оплати праці заробіток робітникові нараховується на базі присвоєної йому тарифної ставки або окладу за фактично відпрацьований час. Значно поширенішою є почасово-преміальна система оплати праці, яка у порівнянні з простою погодинною доповнюється преміюванням за досягнення конкретних кількісних та якісних показників роботи.
Провідне місце в структурі заробітної плати посідає тарифна частина. Вона здатна відіграти значну роль мотивуючого характеру, оскільки стимулює виконання робіт більшої складності, відповідальності, інтенсивності. Одним з елементів тарифної системи є тарифна ставка. Тарифна ставка являє собою виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці різних груп та категорій робітників за одиницю часу, що встановлюється по кожному з кваліфікаційних розрядів. Диференціація ставок по розрядах створює стимул до підвищення кваліфікації робітниками.
У таблиці 2.2. наведені годинні тарифні ставки для робітників ВАТ «Волиньнафтопродукт».
Таблиця 2.1 Тарифні ставки за 1 год (коп.) ВАТ «Волиньнафтопродукт»
Тарифна ставка |
Розряди |
||||||
І |
II |
ПІ |
IV |
V |
VI |
||
1. Тарифна ставка робітників, що здійснюють транспортно-експедиційні послуги |
93 |
99 |
107 |
116 |
128 |
145 |
|
2. Тарифна ставка робітників виробничих цехів |
98 |
105 |
113 |
122 |
136 |
154 |
Фонд заробітної плати - включає в себе зарплату працівників і різні види доплат На розмір фонду заробітної плати впливає цілий ряд чинників, як кількісних (збільшення чи зменшення штату), так і якісних (збільшення чи зменшення доплат).
У таблиці 2.2. наведено склад річного фонду заробітної плати робітників, керівників, спеціалістів, службовців за 2001 р. ВАТ «Волиньнафтопродукт».
Таблиця 2.2 Склад річного фонду заробітної плати робітників, керівників, спеціалістів, службовців та МОП за 2003 р., грн.
Річний ФЗП робітників |
Річний ФЗП керівників |
Річний ФЗП спеціалістів |
Річний ФЗП службовців |
Річний ФЗП МОП |
||
Основний фонд заробітної плати |
||||||
По окладах |
348936,98 |
240120,83 |
19759,39 |
20851,42 |
||
Заробітна плата нарахована за виконану роботу по тарифній ставці окладу |
969347,40 |
|||||
Додатковий фонд заробітної плати |
||||||
За класність |
4194,91 |
|||||
За керівництво |
1819,27 |
|||||
бригадою |
||||||
За суміщення |
57156,58 |
555,49 |
1640,58 |
684,37 |
4843,19 |
|
За шкідливість |
106014,30 |
4192,66 |
654,25 |
5,12 |
566,72 |
|
Нічні |
209375,84 |
7506,64 |
3881,39 |
464,46 |
484,08 |
|
Вечірні |
32679,34 |
1584,81 |
435,32 |
221,91 |
278,76 |
|
Простої обладнання |
38372,09 |
|||||
Премії |
91581,72 |
68242,31 |
5477,37 |
4593,50 |
||
Премії почасові |
452901,45 |
|||||
Премії відрядні |
397523,05 |
|||||
Оплата відпусток |
297951,92 |
|||||
Святкові |
161511,07 |
106,68 |
2259,23 |
|||
Ненормований робочий день |
1514,36 |
|||||
Оплата за навчання |
6,40 |
142,85 |
172,59 |
|||
Компенсація за відпустки |
1452,95 |
|||||
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати |
||||||
Оплата зупинок |
299512,20 |
9360,38 |
6876,51 |
1056,77 |
4171,91 |
|
Винагорода за раціоналізаторство |
175 |
1613,37 |
1186,00 |
|||
Особливо важливе завдання |
422 |
1060 |
260 |
я |
||
Матеріальна допомога |
56247,17 |
3021,50 |
2414,20 |
336,50 |
634,00 |
|
Одноразова допомога з виходу на пенсію |
41532,40 |
1889,34 |
122,04 |
|||
Лікарняні |
1391,43 |
14098,03 |
14098,03 |
|||
Всього |
4044228,30 |
473709,03 |
344101,09 |
28172,48 |
50643,65 |
У 2003 році річний фонд заробітної плати склав для:
- робітників - 4044228,30 грн.;
- керівників - 473709,03 грн.;
- спеціалістів - 344101,09 грн.;
- службовців - 28172,48 грн.;
- МОП - 50643,65 грн.
З даних таблиці 2.2. видно, що додатковий фонд заробітної плати у 2003 році становить для:
- робітників - 1761014,0 грн.;
- керівників - 108325,37 грн.;
- спеціалістів - 101306,18 грн.;
- службовців - 7025,82 грн.;
- МОП - 10766,25 грн.
Інші компенсаційні та заохочувальні виплати у 2003 році становили для:
- робітників - 397888,77 грн.;
- керівників - 16446,68 грн.;
- спеціалістів - 2674,08 грн.;
- службовців - 1393,27 грн.;
- МОП - 19025,98 грн.
З метою спонукання працівників до якихось конкретних дій підприємство використовує преміювання. Частка премій в загальному заробітку повинна становити не менше 10%. Механізм преміювання повинен виконувати стимулюючу функцію і залежати від результатів діяльності підприємства. Премії для кожного працівника можуть розраховуватись з урахуванням його трудового вкладу.
Будь-яка-преміальна система включає в себе такі параметри: показники преміювання, умови преміювання, розміри і шкалу преміювання, коло працівників. Щодо показників преміювання, то вони мають бути конкретними, чітко сформульованими, легко обліковуватися. Крім того, їх не повинно бути більше, ніж 2-3, інакше увага працівника може розсіюватися по кількох показниках. Тому в кожному конкретному випадку треба вибирати найважливіші виробничі показники. Показник преміювання займає центральне місце у преміальних системах і практично визначає решту елементів.
Умови преміювання виконують, власне кажучи, контрольну функцію. Вони вводяться для того, щоб преміювання з вибраними показниками не було відірване від інших істотних показників виробничої діяльності. Невиконання умов преміювання позбавляє працівника прав на отримання премії цілком або позбавляє її частини.
Розмір та шкала преміювання визначають розмір самої премії, її установлення розпочинається з визначення вихідної бази преміювання, тобто ступеня виконання показника преміювання, з якого починається нарахування премії.
Коло працівників, що охоплює система преміювання, повинно включати лише тих працівників, котрі мають безпосереднє відношення до показників преміювання.
У таблиці 2.3 наведено розрахунок суми премії слюсаря 5 розряду з 8% шкідливими умовами праці.
Таблиця 2.3 Розрахунок суми премії слюсаря 5 розряду з 8% шкідливими умовами праці
Розміри премії |
|||||
Показники преміювання |
За виконання ТОНВ на 100% |
За кожний процент перевиконання |
За якість |
Максимальний розмір премії |
|
1. Виконання і перевиконання ТОНВ |
40 |
5 |
60 |
||
2. Виконання завдання по якості: досягнення питомої ваги повновагових зйомів 90% і більше |
30 |
30 |
|||
3. Загальний розмір премії |
90 |
Для керівних працівників підприємства конкретні показники, розміри й терміни преміювання встановлюються щороку відповідними міністерствами та відомствами за погодженням з галузевими профспілковими органами. При цьому передбачене окреме преміювання за кожний основний показник господарської діяльності. Підставою для виплати премій є дані статистичної та бухгалтерської звітності.
Організація преміювання різних функціональних груп спеціалістів і службовців має суттєві відмінності. Так, спеціалістів основних виробничих підрозділів рекомендується преміювати виходячи з конкретних завдань, що стоять перед цим підрозділом, незалежно від загальних підсумків роботи підприємства в цілому Спеціалістів допоміжних цехів і дільниць доцільно преміювати за показниками, що характеризують діяльність відповідних підрозділів, однак з обов'язковим урахуванням загальних підсумків роботи підприємства.
Вельми різноманітними є підходи до організації преміювання спеціалістів і службовців функціональних підрозділів. Ці підрозділи створюються для виконання відповідних управлінських функцій, що сприяють ефективній діяльності. Показники преміювання працівників функціональних підрозділів слід тісно пов'язувати з кінцевими результатами господарської діяльності цілого підприємства.
У таблиці 2.4. наведено варіанти вибору показників і умов преміювання спеціалістів і службовців провідних технічних та економічних служб підприємства.
Важливим матеріальним методом мотивації праці є доплати за умови праці. За роботу в нічний час, вечірні та недільні зміни.
Відповідно до КЗпП, а іакож галузевої угоди на підприємстві встановлено відповідні доплати: за нічний час для основних цехів, які обслуговують технологічне обладнання, а також помічникам майстрів та майстрам доплату в розмірі 75% від годинної тарифної ставки присвоєного розряду (посадового окладу). Для працівників допоміжних цехів та дільниць в розмірі 40% від годинної тарифної ставки присвоєного розряду (посадового окладу).
Таблиця 2.4 Умови і показники преміювання провідних технічних і економічних відділів підприємства
Назва відділу |
Показники преміювання |
|
Відділ головного конструктора |
1. Виконання плану підготовки виробництва й випуску нових виробів.2. Виконання встановленого завдання щодо підвищення технічного рівня виробів. |
|
Відділ головного технолога |
1. Виконання плану-графіка технологічної підготовки виробництва нових виробів.2. Досягнення запланованого рівня продуктивності праці на підприємстві в цілому |
|
Відділ головного механіка |
1. Виконання плану-графіка планово-запобіжного ремонту технологічного і вантажопідйомного обладнання2. Відсутність обґрунтованих претензій від структурних підрозділів щодо якості ремонту і технічного стану технологічного і вантажопідйомного обладнання |
|
Відділ головного енергетика |
1. Виконання плану-графіка планово-запобіжного ремонту енергетичного обладнання2. Відсутність обґрунтованих претензій від структурних підрозділів щодо якості ремонту й технічного стану енергетичного обладнання |
|
Виробничо-диспетчерський відділ |
1. Досягнення встановленого коефіцієнта ритмічності випуску продукції2. Дотримання встановленого нормативу незавершеного виробництва по підприємству в цілому |
|
Економічний відділ |
1. Якісна розробка і своєчасне доведення до структурних підрозділів планових завдань (техніко-економічних показників)2. Своєчасне оформлення договорів на поставку продукції |
|
Відділ організації праці та заробітної плати |
1. Виконання плану-графіка перегляду чинних норм трудових затрат2. Виконання плану-графіка нормування нових технологічних процесів3. Дотримання нормативу співвідношення між зростанням заробітної плати персоналу підприємства І продуктивності праці |
|
Відділ збуту |
1. Виконання плану-графіка відвантаження готової продукції2. Дотримання нормативу залишків готової продукції на складі |
Оплата за роботу в неділю - в розмірі 50% від годинної тарифної ставки присвоєного розряду за графіком безперервного робочого тижня.
За роботу в шкідливих умовах праці встановлено відповідні доплати
4% - 10 коп. за год.
8% - 18 коп. за год.
12%-28 коп. за год.
16% - 36 коп. за год.
Для працівників невиробничої сфери за роботу в нічний час - 35% від тарифної ставки, окладу кожного працівника. Для працівників ремонтно-будівельного цеху у зв'язку з використанням ЕНіР за діючими на них розцінками застосовують коефіцієнт 0,971. Даний коефіцієнт застосовується всіма підрозділами підприємства при встановленні ремонтно-будівельних та монтажних робіт по технічному переозброєнню.
Працівники підприємства по можливості забезпечуються спецодягом, спецвзуттям і засобами індивідуального захисту. На них у 2003 р. витрачено 54255 грн. Відповідно до угоди працівники, які працюють в шкідливих умовах праці, в дні, коли вони працювали, отримували спецхарчування. На це у 2003 р. витрачено 32435 грн.
Матеріальну допомогу надавали категорії малозабезпечених сімей та в інших випадках по заявах. З профбюджету в 2003 р. надали матеріальну допомогу 2618 чол. на суму 84709 грн., з фонду споживання 212888 грн.
Сильний мотиваційний вплив на трудову поведінку працівника має володіння акціями і усвідомлення того, що вони є співвласниками підприємства, визначають його основні напрямки діяльності. Так, ВАТ «Волиньнафтопродукт» залучає своїх працівників до управління підприємством шляхом продажу їм акцій. Під час приватизації працівники мали одержати акції підприємства, вклавши свої приватизаційні сертифікати, а також придбати частину акцій за пільговими цінами. Таким шляхом підприємство посилило мотивацію працівників: працівники стали співвласниками ВАТ, і їх доходи на власність - дивіденди по акціях - залежать від результатів їх же роботи.
Вартість однієї акції становить - 0,25 грн. 48510080 акцій або 24,9% належать трудовому колективу, вартість їх власного майна розподілені між членами колективу, згідно положення про персоніфікацію.
Продано працівникам підприємства на пільгових умовах 10200360 акцій, це 5,24%. Членам трудового колективу належать 58710440 акцій або 30,14%.
2.3 Аналіз нематеріальних методів мотивації праці
Поряд з матеріальною мотивацією, заслуговує на увагу й моральна мотивація до праці. Людина працює не тільки й не стільки для задоволення першочергових матеріальних Інтересів, скільки для комплексного забезпечення широкого кола потреб соціального, культурного, духовного характеру.
Система нематеріальної мотивації праці повинна ефективно вирішувати одне загальне, найважливіше і найскладніше завдання - забезпечити суспільне визнання кожної особистості, повагу до кожного без винятку працівника. Кожне підприємство прагне успіху і йому слід втілювати цю Ідею І життя. Це можна робити завдяки множині стратегічних пристосувань, систем, стимулів, цінностей, причому всі вони повинні посилювати один одного.
Підприємство може досягнути високих результатів з допомогою звичайних людей. Підприємству необхідно поставити перед людиною розумні і чіткі завдання, забезпечити їй самостійність, потрібну для того, щоб вона могла проявити себе і безпосередньо внести свій вклад в доручену справу.
Вагомим регулятором у вихованні самомотиващї працівників, їхньої саморегуляції слугує атестація. Робота по атестації включає наступні етапи:
1) підготовка до проведення атестації;
2) проведення атестації;
3) прийняття рішень по результатах атестації.
Графік проведення атестації доводиться до осіб, які атестуються не пізніше як за місяць до початку атестації, а необхідні документи на них подаються в атестаційну комісію не пізніше як за два тижні до атестації. Атестаційна комісія розглядає подані документи на працівника, який проходить атестацію, заслуховує дані про його роботу, досягнуті успіхи і недоліки та на основі цих даних і з врахуванням обговорення, шляхом голосування дає одну із наступних оцінок:
1) відповідає даній посаді;
2) відповідає даній посаді при умові покращення роботи і виконання рекомендацій атестаційної комісії з повторною атестацією через рік;
3) не відповідає даній посаді;
4) По підсумках атестації видається наказ, яким затверджуються заходи, зміни в розстановці кадрів, зарахування перспективних працівників в резерв на керівну посаду. Атестація на підприємстві проводиться раз у п'ять років.
Одним із способів мотивації персоналу є контрактна форма трудового договору. У ринкових економічних умовах щораз поширюється контрактна форма трудового договору. В контракті дається не тільки поелементна характеристика всіх обов'язків працівників, а й визначається конкретний результат, якого треба домогтися. Це може бути виконання певної програми робіт, досягнення якихось конкретних показників і т ін. Контракт має строковий характер та укладається в письмовій формі. Контрактна форма трудового договору створює взаємну матеріальну відповідальність кваліфікації, умови праці, її безпосередні результати, інші обов'язки. Передбачає орієнтацію на конкретні результати роботи, дозволяє забезпечити стабільну якість пращ, зростання її ефективності. Упровадження додаткової відповідальності працівника і роботодавця за виконання обов'язків за контрактом сприяє чіткому й ретельному виконанню трудової функції, виявленню ініціативи та самостійності працівником і створенню роботодавцем сприятливих умов працівникові для виконання трудових функцій. Справедливим є твердження, що контрактна форма трудового договору спрямована на максимальне використання індивідуальних здібностей працівника, створення додаткових стимулів до високо продуктивної праці, підвищення відповідальності. Так, ВАТ «Волиньнафтопродукт» укладає контракт з своїми працівниками на 1 рік.
Значний мотивуючий вплив на працівників має видача нагород, використання різних форм визнання. У ВАТ застосовують путівки в санаторій-профілакторій, статті у внутрішній газеті, подяки, професійне навчання працівників з метою дальшого просування по службі. За рахунок коштів соціального страхування в санаторії-профілакторії за період з 1997 року оздоровлено 1387 працівників.
Організація професійного навчання підтримує зацікавленість і участь підприємства в розвитку у співробітництві професійних якостей, створюючи тим самим відповідний інтерес і обличчя підприємства. Становлення і розвиток професіоналізму, самовдосконалення як якості діяльності й управління ними - інтегральна основа генезису мотивації персоналу й одночасно критерій її спрямованості. Якщо в індивіда є впевненість, що підприємство, в якому він працює, сприятиме в становленні його як особистості, як професіональна та у просуванні по службі, тим важливіше стає роль праці саме на цьому підприємстві, а отже, і вища його трудова активність.
Одним із способів мотивації персоналу є планування кар'єри. Стабільність зайнятості, чітка перспектива зростання - безперечно пріоритетні потреби й мотивуючі чинники трудової діяльності. А відтак плануванню кар'єри слід приділяти першочергову увагу. Вона має безпосереднє відношення до реалізації цілої низки потреб і впровадження в дію трудових, статусних мотивів персоналу.
Кар'єра - це успішне просування по службі в обраній сфері діяльності, досягнення більш високого статусу, престижу і влади. Перспектива кар'єри має велике психологічне значення для тих, хто намагається просуватися по ієрархічній драбині в трудовому колективі та в суспільстві. Вона виступає рушієм духовного і професійного самовдосконалення особистості. Загальноприйнятими є чотири стадії кар'єри:
1. стадія становлення. Починається з початком трудової діяльності і закінчується у віці 25-30 років, тобто після того, як працівники визначили свої життєві орієнтири;
2. стадія просування. Має місце приблизно у віці 30-45 років. За цей період люди проявляють менший інтерес до задоволення потреб і більшу зацікавленість до просування по службі, досягнення поваги до себе, домагаються права на самостійність;
3. стадія закріплення. Характеризується зусиллям людини по стабілізації напрацювань минулого. Однією з важливих потреб людини на стадії закріплення є досягнення поваги до себе і самореалізації;
4. стадія виходу на пенсію.
На рис. 2.3. наведений приклад загальної моделі ділової кар'єри спеціалістів підприємства.
Однією з нагальних потреб кожної людини є вільний час і сприятливий режим робочого часу. Враховуючи це, до пріоритетних напрямів посилення мотивації трудової діяльності можна віднести регулювання робочого часу та заохочення вільним часом. Основним підходом до регулювання робочого часу та заохочення вільного часу є надання додаткового вільного часу. Цей засіб зовнішньої мотивації реалізується диференціацією (зміною) тривалості основної та різноманітних додаткових відпусток, їх дробленням на певні частини (наприклад, надання влітку та взимку), надання можливості працювати неповний робочий день або неповний робочий тиждень, скорочення робочого періоду тощо. Практика свідчить про значний стимулюючий ефект додаткових відпусток за специфічні умови праці, за результатами праці, що суттєво відрізняються від нормативних.
У ВАТ «Волиньнафтопродукт» щорічні відпустки (основні та додаткові) було надано 4220 чол.; переведено на скорочений робочий день, тиждень - 2516 чол.; відпустки за ініціативою адміністрації - 2557 чол.
Рис. 2.3 Приклад загальної моделі ділової кар'єри спеціалістів підприємства
Нематеріальна мотивація праці передбачає застосування покарань за. порушення трудової дисципліни на виробництві.
За значні порушення (уживання алкоголю на роботі, бійка на роботі. крадіжка або навмисне пошкодження майна, неявка на роботу без попередження протягом 3 днів, груба непокора) призводить до:
- тимчасові усунення від роботи;
- звільнення.
За 2003 р. на ВАТ «Волиньнафтопродукт» було скоєно 23 крадіжки. Крадіжки дрібні. До порушників були вжиті такі заходи дисциплінарного стягнення:
1. Звільнено з роботи по п. 8 ст. 40 - 3 чол.;
2. Звільнено з роботи по п. 4 ст. 40 - 2 чол.;
3. Оголошено догану і позбавлено 100% преміальної оплати - 18 чол.
Мали місце, незважаючи на неритмічну роботу підприємства, такі порушення як скоєння 7 прогулів 3 робітниками підприємства. Всі прогульники звільнені з роботи по п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Робітники компанії, які допустили запізнення або ранній вихід з роботи, понесли дисциплінарні стягнення: їм була оголошена догана і знижений розмір премії частково або повністю.
Глибокі зміни в структурі і якості робочої сили, у змісті праці, вичерпання резервів зростання ефективності праці за рахунок фізичних можливостей потребують нетрадиційних підходів до посилення мотивації праці. При цьому, завдання полягає в тім, щоб привести в дію ті можливості людини, які пов'язані з її майстерністю, освітою та підготовкою, установками, розвитком трудового потенціалу, прагненням до творчості, самореалізації.
3. Мотивація пращ та її значення в сучасному управлінні персоналом
3.1 Вплив кадрової політики на мотивацію праці та формування ефективного кадрового резерву в ВАТ «Волиньнафтопродукт»
Далеко не усі крупні підприємства в Україні змогли стартувати і продовжити функціонувати у постприватизаційний період без крупних іноземних інвестицій, самостійно планувати норму прибутку і розпоряджатися нею. Тільки ті, хто безперервно шукає шляхи ефективного розвитку свого підприємства, пристосовуючи його до сучасних умов, а також ретельно підбирає кадри і розумно планує всі види діяльності, можуть гордо заявити, що вони справжні господарі своєї долі.
Відкрите акціонерне товариство «Волиньнафтопродукт» зробило ставку на професіоналізм і компетентність фахівців і керівників, тобто на стратегічну кадрову політику. Такий підхід керівництва підприємства сприяв ефективному функціонуванню всього підприємства, оскільки від помилок при управлінні людськими ресурсами залежить доля підприємства, де ці люди працюють. Тільки підібравши кваліфікованих працівників, керівництво забезпечило якість і результативність роботи.
Весь комплекс питань роботи з кадрами передбачений затвердженою в кінці 1997 року програмою «Кадрова політика підприємства: 1998-2000 рр.», яка є планом перспективного розвитку кадрової політики підприємства і містить поточне (до одного року) планування робіт.
У перспективному плані розвитку передбачені такі заходи:
v вдосконалення кадрового складу робітників, фахівців і керівників;
v підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів. створення системи утворення персоналу;
v виховання кадрів.
Поточний план, що є конкретизацією перспективного плану, відображає питання комплектування підрозділів необхідними працівниками, їх розподіл і навчання, оцінку діяльності і підвищення кваліфікації, контроль за раціональним використанням робочого часу і здійснення запланованих заходів щодо роботи з кадрами.
На основі вказаної програми розробляються місячні і особисті денні плани працівників. Плани коректуються протягом вказаних періодів, і в цьому беруть участь всі зацікавлені працівники від робітників до голови Правління.
Основними методами формування кадрового резерву на підприємстві ВАТ «Волиньнафтопродукт» є:
v Прицільний пошук кандидатів на конкретну посаду із заздалегідь окресленими функціональними обов'язками (конкретні відбори, тісна співпраця зі службою зайнятості, заявки на випускників в 5 учбових закладах, випробувальний термін для знову прийнятих, запрошення на роботу через засоби мас-медіа).
v Пошук кандидатів на заміну вакантних (або перспективно вакантних) посад серед працівників підприємства (накопичення інформації за особистим даними кожного працівника, навчання перспективних працівників з метою просування по службі).
v Перепідготовка кадрів; підготовка персоналу відповідно до нових зовнішніх і внутрішніх умов; внутрішнє сумісництво і активне заохочення переміщень працівників всередині підприємства.
v Відповідність конкретного працівника посаді або роботі, що виконується (здійснюється також оцінка загальної освіти, досвіду і здібностей персоналу).
v Підготовка кваліфікованих працівників з числа знову прийнятих з невеликим досвідом і недостатньою кваліфікацією.
Для підвищення координації роботи відділів на базі відділу кадрів, відділу праці і зарплати, відділу охорони праці і техніки безпеки в III кварталі 1998 року був створений відділ управління персоналом (ВУП).
Методи формування кадрового резерву, створення ВУП, виконання програми «Кадрова політика підприємства: 2002-2003 рр.» визнані ефективними, оскільки дозволили сформувати стабільний, гнучкий колектив, який високо оцінюється як колегами по галузі, так і споживачами продукції і постачальниками.
З підвищенням рівня компетентності і освіти робітників з'явилася можливість для досягнення складніших цілей: випуск фруктових соків, що відповідають світовим стандартам, і вихід на європейський ринок.
Поліпшення діяльності по управлінню персоналом підтверджується даними анкетних опитів. Приведемо деякі їх результати.
На питання «Як Ви відчуваєте себе в колективі ВАТ «Волиньнафтопродукт» були отримані такі відповіді (% до загальної чисельності) (табл. 3.1).
Таблиця 3.1 Результати анкетного опитування
Категорія працівників |
Добре |
Задовільно |
Важко сказати |
||||
2002 |
2003 |
2002 |
2003 |
2002 |
2003 |
||
Керівники |
85 |
98 |
10 |
2 |
5 |
- |
|
Спеціалісти |
91 |
92 |
- |
- |
9 |
8 |
|
Робітники |
84 |
95 |
1 |
1 |
15 |
4 |
Приведені в табл. 3.1 дані свідчать про позитивні тенденції в формуванні персоналу. Відділом управління персоналом сплановано проведення ряду заходів, направлених на подальше поліпшення цих показників, зокрема в питаннях адаптаційних процесів в колективі, вивчення якості праці працівника, а також етично-психологічного клімату в колективі.
Керівники даного підприємства вважають, що головними моментами в роботі з персоналом повинні бути:
а) ресурсна орієнтація, тобто використання Індивідуальних здібностей працівників у відповідності зі стратегічними цілями підприємства (насамперед для оволодіння новими технологіями);
б) інтеграція прагнень, потреб працівників із зацікавленістю підприємства.
Наприклад, організоване навчання здібних слюсарів-ремонтників і електриків для обслуговування нової техніки.
За результатами проведеного на підприємстві анкетування виявлено, що стимул до роботи і. відповідно, до підвищення продуктивності праці з'являється у співробітників тільки тоді-коли вони відчувають увагу до себе і повагу до своїх здібностей. Тому на підприємстві створено гурток якості і група «Цікаві ідеї», які об'єднали людей робочих професії і їх безпосередніх керівників.
Вони можуть виступати з пропозиціями по технологічному процесу, з питань якості виробів, брати участь в раціоналізації виробництва і все це використати на практиці, попередньо погодивши нововведення з керівництвом.
Так, робітниками створене нове пристосування до подачі комплектуючих на конвеєр, вантажники беруть участь в коректуванні логістичних критеріїв управління складом.
На підприємстві практикується залучати персонал до розв'язання питань удосконалення виробництва шляхом колегіальної розробки рекомендацій. Створена і функціонує система управління удосконалення, яка передбачає виконання стратегічних та оперативних функцій управління, а саме встановлення проблем, аналіз, прогнозування, оцінка, розробка програм (планів), нормування, організація і координація, контроль, облік і звітність, інформаційне забезпечення.
При введенні змін у виробництво і для здійснення контрою за цим процесом на заводі створена експертна група, в яку входять провідні фахівці і керівники різних структурних підрозділів підприємства. Ця група визначає ефективність змін.
Перед впровадженням вдосконалень здійснюється експертиза передбаченого удосконалення і з урахуванням цієї експертизи ухвалюється рішення. Беруться до уваги не тільки прямі витрати, але і результат, віддалений у часі. На основі щомісячних зведених звітів робляться найбільш доцільні зміни в процесах, нововведення і їх вплив на досягнення намічених результатів.
У рамках виконання проектів удосконалень пов'язаний з них персонал проходить цільову підготовку. Так, при впровадженні змін у виробничому процесі створюються групи робітників, які після закінчення навчання здають залік. Аналогічно проводиться навчання фахівців при впровадженні нового програмного забезпечення. У залежності від процесу впровадження працівників підприємства направляють на навчання у відповідні учбові заклади.
Річні плани підготовки персоналу розробляють, враховуються якість і професіоналізм робітників, а також конкуренцію у всіх сферах діяльності. Для учбово-методичної роботи на підприємстві створена методична рада, очолювана головним інженером, оскільки план технічного переозброєння, встановлення нового обладнання і впровадження нових принципів управління приводять до перегляду планів навчання.
Подобные документы
Сутність і роль мотивації праці в управлінні персоналом, її види та основні теорії. Аналіз формування та використання персоналу на підприємстві, матеріальні та нематеріальні методи його стимулювання. Рекомендації щодо удосконалення системи мотивації.
курсовая работа [561,6 K], добавлен 29.01.2014- Вдосконалення системи мотивації персоналу на підприємстві – суб’єкті зовнішньоекономічної діяльності
Методика формування ефективного мотиваційного механізму. Аналіз організаційної структури і господарської та зовнішньоекономічної діяльності ВАТ "Київський завод "Радар". Оцінка системи мотивації персоналу на підприємстві та напрями її вдосконалення.
дипломная работа [229,9 K], добавлен 05.07.2011 Мотивація персоналу як фактор підвищення ефективності виробництва. Характеристика теорій мотивації. Аналіз трудових ресурсів та ефективності їх використання на підприємстві "Бригантина" м. Луганськ. Заходи щодо вдосконалення системи мотивації персоналу.
дипломная работа [5,2 M], добавлен 08.05.2014Аналіз теорій мотивації. Сутність та структура системи матеріальної і нематеріальної мотивації трудової діяльності. Визначення професійних особливостей співробітників. Розробка напрямків і практичних рекомендацій щодо створення мотиваційного механізму.
курсовая работа [170,9 K], добавлен 01.04.2019Принципи та вимоги до формування системи мотивації праці на підприємстві. Складові системи мотивації праці персоналу на вітчизняних підприємствах. Аналіз ролі заробітної плати як елемента системи мотивації праці. Організація охорони праці на підприємстві.
дипломная работа [272,3 K], добавлен 27.06.2014Мотивація в системі управління персоналом, підходи до її формування. Методи оцінки ефективності мотивації. Аналіз та оцінка системи мотивації персоналу в управлінні підприємством, шляхи її вдосконалення за рахунок оптимальної системи оплати праці.
дипломная работа [476,2 K], добавлен 24.10.2012Процес мотивації праці та схема організації заробітної плати в туристичній організації. Пропозиції для покращення системи мотивації. Основні форми мотивації працівників підприємницьких структур. Матеріальні та нематеріальні методи мотивації персоналу.
статья [123,3 K], добавлен 31.08.2017Аналіз прийнятих рішень в діючій на підприємстві ВАТ "ХЕЛЗ "Укрелектромаш" системі мотивації та стимулювання працівників. Розрахунок ефективності впровадження бригадної форми организації праці, прогнозування росту продуктивності та прибутку підприємства.
дипломная работа [353,2 K], добавлен 16.03.2012Характеристика мотивації та її місце в процесі активізації діяльності персоналу організації. Огляд теорій мотивації, аналіз потреб і їх впливу на мотивацію. Засоби поліпшення системи мотивації. Досвід зарубіжних країн щодо вдосконалення цієї сфери.
контрольная работа [43,4 K], добавлен 07.05.2019Принципи, методи проектування та формування системи управління персоналом. Організаційно-економічна характеристика підприємства. Заходи щодо вдосконалення системи управління персоналом. Система найму та мотивації персоналу на прикладі ЗАТ "Будіндустрія".
курсовая работа [83,8 K], добавлен 13.05.2011