Главная Коллекция "Otherreferats" Литература Леся Українка: "Месники дужі приймуть мою зброю..." (спроба текстологічного аналізу деяких творів)

Леся Українка: "Месники дужі приймуть мою зброю..." (спроба текстологічного аналізу деяких творів)

Лінгвостильові особливості деяких поетичних творів Лесі Українки, розкриття виражальних мовних засобів, лінгвосинергетики, ваги поетичного слова поетеси. Усвідомлення Лесею Українкою свого місця у стосунках з Музою. Моти вічного смутку в поезії.

Рубрика Литература
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 07.11.2020
Размер файла 59,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЕСЯ УКРАЇНКА: «МЕСНИКИ ДУЖІ ПРИЙМУТЬ МОЮ ЗБРОЮ...» (СПРОБА ТЕКСТОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ДЕЯКИХ ТВОРІВ)

Микола Мірченко

Анотація

Стаття продовжує цикл праць автора з лінгвотекстології поетичних творів Лесі Українки. Показано лінгвостильові особливості деяких поетичних творів, розкрито виражальні мовні засоби, лінгвосинергетику, вагу поетичного слова славетної Лесі Українки. Прокоментовано глибину світських і світлих думок Лесі Українки як справжньої національно свідомої дочки України. Показано, як вона, через сумніви і страждання, полемізуючи з Музою, шукає своє місце в «сіянні перелогу» для розвою України, як вона усвідомлює своє місце у стосунках із Музою, високу місію поета, яку вона вкладає у вуста музи-порадниці: «співаймо поважно Про те, як одважно герой умира на війні».

Ключові слова: вага поетичного слова, риторично-питальні конструкції, мотив вічного смутку, муза жалібниця-порадниця тиха, туман, Леся Українка.

Аннотация

Мирченко Николай. Леся Украинка: «Мстители крепкие возьмут мое оружие...» (попытка текстового анализа некоторых произведений). Статья продолжает цикл работ автора с лингвотекстологии поэтических произведений Леси Украинки. Показаны лингвостилистические особенности некоторых поэтических сочинений, раскрываются выразительные языковые способы, лингво- синергетика, ценность поэтического слова славной Леси Украинки. Исследуется глубина светских и светлых мыслей Леси Украинки как истинной национально сознательной дочери Украины. Показано, как она, из-за сомнений и страданий, полемизирует с Музой, ищет свое место в «сіянні перелогу» для расцвета Украины, осознает свои отношения с Музой, высокую миссию поэта, которую она вкладывает в уста Музы-советчицы: «співаймо поважно про те, як одважно герой умира на війні». Автор на основании анализа «Крымских воспоминаний» подтверждает мысль И. Франко, что у нее «тело больное, а душа здоровая и мысль ясная».

Ключевые слова: ценность поэтического слова, риторически-вопроси- тельные конструкции, мотив вечной печали, муза жалобница-советчица тихая, Леся Украинка.

Annotation

Mirchenko Mykola. Lesrn Ukrainka: “Powerful Will Seizemy Weapon...” (an Attempt of Contextological Analysis). The article continues the series of publications of the author on linguistic textologies of Lesrn Ukrainka's poetry. Linguistic and stylistic peculiarites of some poetical works are outlined, expressive language means, linguistic synergy and the value of famous Lesrn Ukrainka's poetical word are disclosed. The article provides the research of the profundity of Lesrn Ukrainka's mundane and serene thoughts as the nationally conscious daughter of Ukraine. It explicates how the poetress, through doubt and suffering, polemizes with Muse, seeks her role in “sowing the fallow” for Ukraine to prosper,realizes her role in the relationship with Muse and the higher calling of the poet which is disclosed in the words uttered by Muse-the adviser: “...let's dignifiedly sing how courageously the hero in the war is dying”. A century later today, these words are prophetic sounding and urgent.

Key words: value of poetical word, rhetoric-interrogative constructions, motif of eternal sorrow, muse, quiet, sorrowful and gentle miss, Lesrn Ukrainka.

Виклад основного матеріалу

Леся Українка своєю поетичною творчістю неймовірно талановито змогла передбачити проблеми українства, боротьби нашого народу за своє національне буття. Як справжня дочка свого часу вона проникливо промовляє і у своїх поетичних творах, і на сторінках численних листів до близьких, уболіваючи за розвій рідної мови, і її численні переживання, сумніви лягають на папір...

Слово Лесі Українки, її найкоштовніша «зброя іскриста» стала могутнім символом ««в руках невідомих братів». Вона служитиме і стане ««кращим мечем на катів». Такі сподівання поетеси. Вона вірить, що її ««гартована мова», яку вона ««видобуть з піхви готова», послужить, хоч це не гострий безжалісний меч, що ««здійма вражі голови з плеч». У другій строфі поетеса застерігає, сумніваючись: «тільки ж ти кров з мого серця проллєш, враженого ж серця клинком не проб'єш...» Одначе уже в наступній строфі звучить упевнено: ««Вигострю, виточу зброю іскристу, скільки достане снаги мені й хисту...» Оте прагнення й звернення поетеси до слова, Музи звучить в інших поезіях. Поетеса свято вірить у те, що її поетичне слово звучить в унісон з її часом. Про це вона пише й у своїх листах. Так, у листі до М. Драгоманова від 9 лютого 1894 р. вона, полемізуючи з ним, наводить думки галицьких народовців О. Кониського й В. Антоновича, які звинувачували Лесю Українку («Мене в космополітизмі при сій справі укоряли»), щоб усунути її від редагування журналу «Дзвінок». Вона, зокрема, зазначає: «Мені приходилось самій чути і читати подібні “політичні profession de foi...”. Коли між простими людьми ходять легенди про те, ніби московський уряд закопує голодних людей живцем в землю, то такі легенди слід не розбивати, а підтримувати й розширювати, щоб дискредитувати ворогів. Кого вони думають дискредитувати?!.. Здається до переконаннів належить і се: “Я не п'ю чаю, бо це московська вигадка, я не ходжу з роду в російський театр; не читаю дурної російської літератури; їм не “бліни”, а “млинці”, а коли б то були “бліни”, то я б їх не їв і т. п.». І далі:

«Наслухавшись таких милих розмов (тут і далі виокремлення мої. - М. М.) від людей, що звуть себе патріотами і українофілами, боїшся, як вогню, коли б хто тебе не позвав сими іменнями і таким способом не загнав у баранячу кошару. Наш добрий друг назвав раз мене і моїх кількох товаришів “постидними дезертирами” за те, що ми зреклися назви українофілів, але що ж робить, коли її страшно носити тепер, щоб не уподобитись крученому барану в християнському стаді. Ви, казав друг, - “повинні боронити честь старої корогви, а не зрікатися її”». І далі поетеса наголошує: «Ми ж думаєм, що краще зробити нову корогву, ніж латати стару, і ради того латання рискувати власною честю. Ті люди, що колись тримали сю корогву, заснули, і в сні не почули, як корогва випала їм з рук і попала в баранячі копита, люди сплять і тепер і не думають вертати собі своєї корогви, чого ж ради ми будем за неї коп'я переломляти?..» Таке розширене цитування має на меті показати глибину світлих і світських думок поетеси, а також те, що Леся Українка як справжня національно свідома дочка України відкидає так звані українофобські ідеї. Вона розуміє, що «мусить бути одна правда і для мужика, і для пана, я завжди стояла і буду стояти, а наскільки прислужуся їй ділом, се залежатиме від моїх сил і таланту» [2, с. 219-220]. Усвідомлюючи вагу свого слова, поетеса констатує: «Слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє!». А в іншій поезії цього періоду «Іо Ьє or not Ш Ьє?» («Бути чи не бути?») наголошує: «Вгамуйся, думко, не літай так буйно! Не бий крильми в порожньому просторі. Ти, музо винозора, не сліпи мене вогнем твоїх очей безсмертних!». Поетеса шукає правильних шляхів, просить у музи: «Дай руку, притули мене до свого лона. Тобі я віддала усе, що мала, Подай мені великую пораду». Що змушує її звертатися за порадою? (див. про це також у нашій статті [3, с. 350-355]). Безперечним є прагнення бути корисною в суспільному житті: «Дивись: навколо нас великі перелоги, дикі пущі і високі кручі, І темні, тихі води. Подивись: Шляхів нема, а тільки де-не-де Поплутані стежинки йдуть на безвість. Он люди - мало їх - орють ті перелоги...» Тут яскраво вбачаємо ті вічні пошуки виходу з «баранячої кошари»: «поплутані стежинки йдуть на безвість». Вона звертається до Музи: «Скажи мені, пораднице надземна, Куди мені податись у просторі? Чи маю я здійняти срібло-золото з своєї ліри і скувати рало, А струнами сі крила прив'язати, Щоб тінь не падала на вузьку борозну, Зайняти постать поряд з тими людьми, Орати переліг і сіяти, А потім ждати жнив, та не для себе?». Але вона посилює це риторичне запитання: «Чи, може кинутись туди, у пущу І в диких нетрях пробивать дорогу З сокирою в руках і з тонкою пилою, Поки який гнилий, великий стовбур Впаде й задавить серед хащів темних?». І далі ще інтенсивніше наголошує: ««Чи, може, злинути орлицею високо, Геть понад кручі, у простір безмежний, Вхопити з хмари ясну блискавицю, Зірвати з зірки золотий вінець і запалити світлом опівночі?». І знову сумнівні мотиви: ««А що, коли те світло миттю згасне, як метеор і темрява чорніше, Страшніше здасться, ніж була раніш?» І далі знов сумнів-мотив: «А що, коли не стане в мене сили, Вогонь обпалить крила й я впаду, Неначе камінь, що зірвався з кручі Туди, у темні води, в глибину, В холодну тишу, і недовго буде Тремтіти круг на площині води?». Тут риторично питальні конструкції вжито з певною метою. Бо ж вічне «бути чи не бути?» потребує такого вмісту думки. Подібні мотиви в Лесі Українки були особливо актуальні в попередній поезії «Ave recina!» («Радуйся, царице») (дата її написання 21.VIII, тоді як «Бути чи не бути» - 10.IX.1896). І знову вона розпочинає свій твір із запитання: ««Безжалісна музо, куди ти мене завела? Навіщо ти очі мої осліпила згубливим промінням своїм? Навіщо ти серце моє одурила, привабила маревом щастя? Навіщо ти вирвала в мене слова, що повинні б умерти зо мною?». українка поетичний твір муза

Леся Українка усвідомлює своє місце у стосунках з Музою: ««Ти, горда цариця, мене повела за собою, Мов бранку-невільницю в ході своїм тріумфальнім». Покора невільниці-бранки, поетеси у стосунках з Музою проступає в таких поетичних рядках, що належать Музі: ««Співай мені пісню, ту пісню, що спить в твоїм серці. Торкни ту струну в своїй арфі, що досі і ще не бриніла...» Ніби з великого примусу поетеса (авторка) промовляє: ««Даремне хотіла я арфу свою почепити На вітах плакучих смутної верби, І дати велику присягу, що в світі ніхто не почує невільничих співів моїх. Ти глянула поглядом владним безжалісна, Музо, І серце моє затремтіло, і пісня моя залунала...» І далі, через кілька строф, відверте зізнання: ««Все я тобі заспівала, і те, чого нікому, навіть самій собі, вголос сказати не хтіла». Натомість знову запитує в Музи: ««Де ж твої подарунки, царице?». А подарунки натомість «сльози - коштовнії перли, людське признання - холодний кришталь... »

В інших поезіях також звучить мотив вічного смутку, інколи розпачу: «Де ж ви, де, мої щирі одважні слова? Де ж поділась моя чарівниця, Молода моя Муза, і горда, й смутна, Жалібниця-порадниця тиха? (Поезія «З пропащих років» (2), час написання - січень 1897 р.) Тут мотив шукання істини, справжності шляху: «Вабить, кличе, далекая муза мене, мов гарячка наводить примари, А навколо туман, наче море сумне... Чом його не розвіють сі чари?». Туман як сентенція, яку треба розвіяти, часто супроводжує поетичний текст Лесі Українки: ««Навіть муза боїться вступити сюди, В сей останній туман небарвистий...» Натомість Муза кличе здалека: «Встань і зо мною ходи тим шляхом, що сіяє сріблистий...» Будуть зорі встилати розложистий шлях, Наче шлях тріумфатора квіти».

Звернення Лесі Українки до Музи як порадниці, що ««колись так радо летіла на поклик мій в кращії дні», бачимо в циклі поезій «Кримські відгуки». У поезії «Зимова ніч на чужині» у формі діалогу закладено високу місію поета. У вуста Музи поетеса вкладає вагомі слова: «Дарма нарікати! Не я забарилась, я часто край тебе стояла, ждучи Твого привітання, але ти журилась Самотньо, мовчазнії сльози ллючи. І знову сумнів і шукання: ««Ми, Музо, не щиро сю пісню співали, мені вона завжди чужою була, - В той час, як навколо усі танцювали, Я тільки таємнії сльози лила». У вуста Музи-порадниці вкладає сенс буття поета: «...Співаймо поважно Про те, як одважно герой умира на війні. Він рад серед бою лягти головою, Аби не впустить корогви, він чесно поляже, Товаришам скаже: ««Я вдержав держіть тепер ви!». А далі знову явна суперечка з Музою, «шукання шляхів», якими б іти разом, у розумінні взаємної дії, та все ж: «Ой Музо! Ся пісня двусічна мов зброя, І будить одвагу, жалю завдає: Ти згадуєш в пісні загибель героя, Я згадую в думці безсилля моє». Вона просить Музу: ««Поки я недужа, не клич до відваги, В заржавілих піхвах меча не воруш. Мені тепер сумно, я прагну розваги, Прошу тебе, свіжої рани не руш!». У такій суперечці вкладає у вуста Музи важливі думки: ««Химерні ви, люди! Серця ваші хорі, Від всього займаються жалем страшним. Згадай, як колись ти на яснії зорі Зо мною дивилась під небом рідним». А далі знову й знову риторичні запитання, утвердження сумнівів: «Чи в сій стороні закривають так щільно Небесну красу кипариси сумні, Що пісня твоя не літає так вільно До самого неба, як в давнії дні? Невже отсих гір золота верховина Для тебе сумна, мов тюремна стіна? Замовкни ж ти, пісне моя лебедина, Бо хутко порветься остання струна!». І завершує поезію авторка дев'ятьма строфами, у яких викладено упевненість і непереможність: «Стій, Музо, ображена горда богине! Даремне твій спів безнадійно луна. Скоріш моє серце раптово загине, Ніж в тебе порветься остання струна!». Вона впевнена, що «були наші мрії хоч смутні, та гарні, Немов у жалобі вродливі жінки»... (неперевершений образ-порівняння!), вона вірить, що ««В піснях наших завжди сіятимуть зорі..., а завтра знов сонце загляне в віконце І збуджене серце моє заспіва». Вона згадує, як Муза допомагала їй: ««Я вчилася пісні з морського прибою, А ти прислухалась, який в ньому стрій». Лірична героїня переконана й упевнена, що ««нехай я отруєна злою журбою, Та в пісні на всяку отруту є лік». Вона вірить: ««Нехай мої співи й садочки квітчасті Заснули, оковані сном зимовим, - Весною й пісні, і квітки на гранаті Вогнем загоряться новим!».

Страница:


Подобные документы

  • Дослідження текстів драматичних творів Лесі Українки

    Особисте життя Лесі Українки та його вплив на тематику її творів. Психологізм "На полі крові" як вияв прагнення до незалежного українського театру. Радянська традиція трактування творів Лесі Українки. Пошук істини шляхом зображення християнських общин.

    курсовая работа [72,4 K], добавлен 04.06.2009

  • Життєві дороги Лесі Українки

    Розкриття образу української письменниці і поетеси Леси Українки. Її походження та виховання. Захоплення музикою. Стосунки Леси з Мержинським. Різноманітність жанрів її творів. Останні роки Л. Косач-Квітки. Вшанування пам’яті поетеси в різних країнах.

    презентация [1,5 M], добавлен 09.02.2012

  • Леся Українка і Волинь

    Значення Волині в духовному зростанні Лесі Українки. Початок літературної діяльності поетеси. Характеристика 1879-1882 років — Луцького періоду у біографії поетеси. Волинь - справжня криниця творчих і життєвих сил славетної поетеси. Музей Лесі Українки.

    реферат [729,8 K], добавлен 16.12.2011

  • Особливості драматургії в творчості Лесі Українки

    Аналіз головного змісту драм Лесі Українки, їх сюжети, тематика та стиль, ідея та художня форма. Зв'язок драматичних творів з еволюцією світогляду автору. Роль театру в житті української поетеси, оцінка його впливу на творчий шлях Лесі Українки.

    контрольная работа [49,1 K], добавлен 28.04.2014

  • Мотиви творів Лесі Українки

    Життя і творчість Лесі Українки. Естетичні та філософські погляди поетеси. Етична концепція у творах. Ідея боротьби за національний розвиток українського народу на принципах свободи і демократії. Символ безкомпромісного служіння вищим ідеалам буття.

    курсовая работа [46,1 K], добавлен 31.10.2014

  • Леся Українка: життя та творчість

    Леся Українка як найславніша українська поетеса, послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, за його консолідацію в політичну націю. Дитячі роки Лесі на Поліссі. Публікація віршу "Конвалія" та перша збірка поетичних творів.

    презентация [1,5 M], добавлен 28.04.2013

  • Поезії та поеми Лесі Українки

    Життєвий шлях Лесі Українки. Біблійні легенди та їх співзвучність сучасності в творах поетесси. "Голос світового звучання" - це новаторство поетеси, ідея подвижництва, самопожертви заради утвердження людяності й справедливості, любові до батьківщини.

    реферат [47,2 K], добавлен 05.06.2009

  • Життєві дороги Лесі Українки (1871-1913)

    Народження та ранні роки життя Лесі Українки. Тяжка хвороба поетеси та роки боротьби з нею. Стосунки з Мержинським, їх віддзеркалення у творчості. Одруження поетеси з фольклористом К. Квіткою. Останні роки життя Лесі Українки та її смерть у місті Сурамі.

    презентация [1,5 M], добавлен 23.11.2011

  • Характеристика драматичних поем Лесі Українки

    Драматичні поеми Лесі Українки, аналіз деяких з них, відмінні особливості підходу до реалізації художнього тексту. "Лісова пісня" як гімн єднанню людини й природи, щира лірично-трагедійна драма-пісня про велич духовного, її образи, роль в літературі.

    курсовая работа [37,8 K], добавлен 06.06.2011

  • Енциклопедія життя і творчості Лесі Українки

    Леся Українка – найславніша українська поетеса, послідовний борець за утворення українського народу. Біографія Лесі, її сім’я, походження, перші літературні спроби. Джерела розвитку творчої фантазії поетеси, її драматургічні твори, літературна спадщина.

    презентация [139,2 K], добавлен 24.11.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены