Переробки повісті М. Гоголя "Тарас Бульба" в контексті українського національного руху другої пол. XIX ст.: лібрето опери П. Сокальського "Осада Дубно"

У Гоголя Аццрій зовсім не схожий на Андрія у П. Сокальського. У повісті син Тараса Бульби красивий, величний, цілеспрямований, махає саблею направо і наліво, показуючи свою бойову майстерність і доводить свою відданість коханій полячці. Тут він і герой, і сокіл і майбутній знаний вельможа, чоловік найкрасивішої і найвельмож- нішої польської пані, дочки відомого воєводи. Абсолютно нічого від гоголівського Андрія не залишилося в оперній сцені.

Порівняльна характеристика текстів дала можливість побачити, на що письменник і композитор звертають увагу, зображуючи Андрія, який опинився перед батьком. Андрій ще не знає, що зробить з ним батько. Несподівана зустріч з батьком у повісті Гоголя змінила стан поведінки персонажа: "Затрясся он всем телом и вдруг стал бледный", куди й поділась хоробрість, показовість, орлиний політ. Гоголь чітко визначає стан свого героя, у якого раптово притих шалений порив, і він не зміг сказати жодного слова на запитання Тараса, був ні живий ні мертвий, блідий як полотно. Всі ці художні засоби: порівняння, метафора, епітети засвідчують переляк, оціпе- ніння Андрія, і він навіть не відчув, що на нього чекає смерть від руки рідного батька. В останню хвилину він ще промовляв ім'я полячки. Але подальший текст у гоголівській повісті засвідчує раптовість слів і дій Тараса, які приводять до загибелі Андрія. Гоголь використовує тут цікаві порівняння, які романтизують смерть героя, який би зовсім по-іншому міг завершити своє життя: "Как хлебный колос, подрезанный серпом, как молодой барашек, почуявший под сердцем смертельное железо, повис он головой и повалился на траву, не сказавши ни одного слова" [15, с. 143].

У П. Сокальського в останніх сценах зустрічі з полячкою перед його відправкою на поле бою Андрій зовсім інший, порівняно з гого- лівським текстом, де описано його дії в бою. У лібрето він зломлений уже до участі в ньому. Тому і раптова зустріч з батьком нічого не вносить нового. Він, прихилившись до дерева, стояв нерухомо, покірно, був блідим. Аццрій за своїм станом уже був готовий прийняти смерть. Інтуїтивно він ще цілує медальйон із зображенням полячки і просить у неї пробачення, не у батька, а у неї, бо знає, що прощення за вчинене ним не буде. Аі-щрій також знає, що на нього чекає смерть. Він навіть знає, хто його вб'є, але поведінка Тараса у передсмертну мить у повісті і лібрето різна. У П. Сокальського Бульба дає можливість сину помолитися в останню хвилину, тобто здійснити християнську традицію. І коли Андрій хрестився, батько вбиває його. А потім, підійшовши до тіла сина, і уважно поглянувши на нього, сказав з жалобою: "Пропал, пропал безславно! И чем бы не козак, и чем бы не козак? (Задумчиво). Высокий станом, чернобровый, лицом, как дворянин, рука в бою крепка была! (Грустно покачал головой). Пропал, пропал безславно! Сын, мой сын, Аадрий! Аццрий!" [14, с. 430-431].

У цих останніх словах відчувається страшний біль батька, який втратив сина, на якого він покладав велику надію, бо Тарас гордився ним, коли бачив його до цього в різних складних ситуаціях.

Гоголь завершує цю сцену ліричною, в традиціях романтизму, кінцівкою: "Остановился сыноубийца и глядел долго на бездыханный труп. Он был и мертвый прекрасен: мужественное лицо его, недавно исполненное силы и непобедимого для жен очарованья, всё еще выражало чудную красоту; черные брови, как траурный бархат, оттеняли его побледневшие черты" [15, с. 143].

Подальші слова однакові удвох авторів. П. Сокальський повторює кінцівку сцени гоголівськими словами.

Завершальні сцени в лібрето і повісті різні. У Гоголя Остап, дізнавшись від батька, що він убив Аадрія, пропонує все ж чесно поховати брата в землі, щоб ніхто не зміг над його тілом поглумитися. Тарас відповів Остапові: "Погребут его и без нас! Будут у него плакальщики и утешницы!" И минуты две думал он, кинуть ли его на расхищенье вол кам-сы ром ахам, или пощадить в нем рыцарскую доблесть, которую храбрый должен уважать в чем бы то ни было" [15, с. 143].

Але раптово бойові криваві події так швидко розгорнулися, що ми так і не знаємо, що трапилося з тілом Андрія. У ранньому миргородському варіанті Гоголь описує детально, як Тарас похоронив сина [15, с. 321].

У лібрето дещо по-іншому завершуються події. П. Сокальський в слова Остапа, який довідався про загибель брата від рук батька і пропонує поховати його за християнським звичаєм, вкладає типові для усної народної творчості образні висловлювання:"... чтоб хищники и волки на воле не растащили бело тело, чтоб черный ворон в чистом поле не расклевал козацкие очи, чтоб лютый ворог в дикой злобе не надругался над Аадрием!" [14, с 432-433]. I Остап починає шаблею рити землю для могили Андрія. Саме ці дії героїв опери, пояснюють і їх подальшу поведінку.

У лібрето виникає ще одна тема - помсти за смерть Аадрія. Тарас Бульба всі свої помисли направляє на те, щоб віддячити полячці. І лібретист у виступ Тараса включає найжорстокіші слова, які адресуються Урсулі: "Куда б она не скрылась, разрою землю, камни разобью, найду ее на дне морском, схвачу и сердце вырву, жилы разорву, косу ея огнем спалю, мечом ей очи выколю. Туда, туда, скорей пойдем! Злодейку польку там найдем! Порубим все мечом, огнем все спалим, поминки по Аадрию справим, справим! Скорей туда, туда! (Тарас порываясь вперед, указывает на город)" [14, с. 435]. У повісті Гоголя смерть Аадрія пояснюється зрадою молодого Бульбенка. У лібрето автор шукає того, хто підштовхнув Аадрія на зраду, і виходить, що, якби не полячка, у яку закохався Аадрій, то цього б усього трагічного не було.

П. Сокальський, як автор лібрето і композитор, на завершальному етапі намагається героїзувати події. Хор козаків, повторюючи деякі вислови Тараса, виголошує: "Но мы найдем ее, найдем, на части разорвем, мечом с землей сравняем город, огнем дотла все спалим и прахом разнесем, поминки по Андрею справим, справим!" [14, с. 435-436].

Таким чином, всі кидаються у бій, щоб віддячити за смерть Андрія. Акцент причин штурму фортеці змінений. Тема синовбивці відходить зовсім. З'явилась особа, панночка, на яку скидають всю провину за зраду Андрія. І все ж лібретист не зводить кінцівку твору до особистої помсти. Хор проголошує слова, які нагадують глядачеві, що запорожці борються за свободу рідної землі.

Завершується опера хоровим закликом: "Идем, идем все на приступ. Есть защита для отчизны. Все мы на врагов, все, все! Не дадим кровавой тризны им справить по родной земле. Весь народ одно восстанье, на врагов идет гроза. Громкий кличь и ликованье. Встала русская земля" [14, с. 437-439]. I тут П. Сокапьський використовує вперше слова "русская земля" вже у значенні "українська земля", яка вела свій відлік від давньої Руської землі. Козаки XVI ст. не могли це словосполучення трактувати по-іншому, бо Московія ще не сприймалась як руська земля у широкому її значенні, що трапиться в наступні століття.

В центрі лібрето П. Сокальський, як і в повісті Гоголя, залишаються Тарас, Остап і Андрій. Кожен із них у процесі розвитку дії змінюється. У першій і наступних діях ми бачимо Тараса Бульбу цілеспрямованим, наполегливим і турботливим батьком своїх синів, які ще не бачили справжнього життя і для яких достеменною школою може бути лише Запорозька Січ. Він добивається зміни становища в Січі. Спостерігаючи за синами, гордиться ними. Тарас - відданий справі України, проявляє мудрість у вирішенні важливих військових питань. Саме за це його поважають і обирають отаманом над військом, що залишається під Дубном. Він не може по-іншому вчинити з сином Андрієм, який зрікся своїх рідних, зрадив товариство своїх побратимів і Батьківщину. Караючи свого сина, він стверджує високі поняття честі, військової відданості і любові до Батьківщини.

П. Сокальський виділяє в лібрето й Остапа, показує його в різних сценах, виділяє в ньому такі риси, як сміливість, розум, уміння орієнтуватися у військовій ситуації і знайти необхідний вихід. І не випадково, що його козаки сотні обирають своїм командиром. Обов'язок перед своїми побратимами та відданість Вітчизні - саме цим він живе і відстоює це, показуючи приклад іншим, знаходячись під стінами фортеці Дубно.

Андрій у лібрето П. Сокальського теж сміливий, мужній, молодий козак, який готується до бою з ворогом, проявляє кмітливість. І ми можемо уявити, що саме таким він міг показати себе у сутичці з шляхтою, якби не зустрівся у Дубно з полячкою.

Зміна обставин - змінила і його поведінку. Любов до панночки переважила патріотичні почуття до рідних, товариства, Батьківщини і привела його до зради. У кінці розвитку події Андрій починає розуміти, що пішов хибним шляхом і приймає смерть від кулі батька як належне. У лібрето П. Сокальського є і інші відмінності з гоголів- ськими образами, про що було сказано вище. Тарас і Остап демонструють відданість вітчизні і менше всього думають про себе. Особисті інтереси Андрія привели його життя до краху.

Порівняно з Гоголем П. Сокальський у своєму творі знімає гострі характеристики Тараса, які пов'язані з його кривавими розправами не лише зі шляхтою, а й польським населенням. Знімається польська проблема, проте складні відносини запорожців до євреїв залишаються при дещо зменшеній їх гостроті.

П. Сокальський вносить деякі уточнення в образну систему опери, хоча в основному опирається на гоголівський текст, роблячи деякі відступи, що дають можливість посилити патріотичні мотиви, показати війну козаків проти шляхти справедливою, бо це була війна за свободу українського народу проти свого поневолення. Лірична любовна тема, яка була начебто основною в опері не відтісняє основну - патріотичну тему сам історичний час, коли писалась опера. Автор лібрето акцентував у своєму творі на ті моменти, які були актуальними у XIX ст., нагадував, що необхідно посилити увагу на стан українського народу. І тут П. Сокальський слідував патріотичним настроям діячів українського національного руху, тим суспільно-політичним і громадським процесам, які були пов'язані з життям України, боротьбою за незалежність вітчизни, за розквітом її мови і культури.

І можна лише шкодувати, що опера П. Сокальського так і не побачила сценічного втілення, хоча композитор добивався цього, бачив, як набагато слабкіші оперні твори на подібну тематику йшли на столичній сцені. У цей час в українській музичній культурі з'явилась опера М. Лисенка "Тарас Бульба", яка, на жаль, теж не була поставлена у дореволюційний час і лише в 20-х роках XX століття вона вперше з'явилась на сцені. У подальшому саме їй більше приділяли уваги режисери-постановники. А тому опера П. Сокальського так і залишилась пам'яткою музичного мистецтва XIX століття, хоча вона заслуговує на сценічну інтерпретацію.

тарас бульба лібрето текст

1. Ізваріна О. М. М. Гоголь і українська опера / М. Лисенко та П. Со- кальський / О. М. Ізваріна. - Донецьк, 2003. - 216 с.

2. Карышева Т. И. П. П. Сокапьский. Жизнь и творчество / Т. И. Ка- рышева. - М.: Сов. композитор, 1984.-200 с.

3. Лисяна О. Опера П. Сокальського "Облога Дубно" і традиції "ве- ликоГ історико-романтичної опери / О. Лисяна // Українське музикознавство. - К., 1991. - Вип. 26. - С. 44-58.

4. Жарик А. Перша музична версія "Тараса Бульби" М. Гоголя в українській культурі / А. Жарик // Українська музика: історія в художніх артефактах: науковий вісник. - К., 2007. - Вип. 105. - С. 244-253.

5. Цит за кн.: Карышева Т. П. Сокальский. Жизнь и творчество / Т. И. Карышева - М.: Сов. композитор, 1984. - С. 22.

6. П.П.С. Из воспоминаний о Харьковском университете конца 40-х годов // Киевская старина. -1906.

7. Карышева Т. Вказ. джерело. - С. 17.

8. Див. : Киевская старина. - 1905. - Цит. за книгою: Карышева Т. Вказ. джерело. - С. 96. Весь текст статті знаходиться в Інституті рукопису НБУ ім. В. Вернадського. Арх. П. Сокальського. № 1-38451.

9. Інститут рукопису НБК ім. В. I. Вернадського, Ф. 1, од. зб. 38617.

10. Фагот. Фельетон // Одесский вестник. - 1860. - 23 февраля, № 20.

11. Там само.

12. Цит. за кн.: Карышева Т. Вказ. Джерело. - С. 143.

13. Там само.

14. Осада Дубно. Опера в 4-х действиях с прологом. Либретто и музыка Петра Сокальского. - СПб., [1844]. - С. 6-7. Всі цитати лібрето подаються за цим виданням.

15. Гоголь Н. В. Полное собрание сочинений : в 4 т. / Н. В. Гоголь. - М., Л.: Изд. АН СССР, 1937-1952.

Т. 2. - 1937-1952. - С. 49. Всі цитати з повісті подаються за цим виданням.

16. Кралюк Петро. Таємний агент Микола Гоголь, або Про що розповідає "Тарас Бульба" / П. Кралюк. - Львів: Вид.-во Старого Лева, 2016. - С. 134.

17. С.-Петербургские ведомости. -1865. - № 93.

18. Цит. за статею : М. Стріха. Біблія по-нашому / М. Стріха //Україна молода. - 2006. - 1 вересня. - Гоголь. - С. 52.

19. Манн Ю. В. Творчество Гоголя: смысл и форма/Ю. В. Манн.-СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2007. - С. 372.

20. Самойленко Г. В. Гоголь в XX веке. Европа, Средняя Азия и Закавказье / Г. В. Самойленко. - Нежин : НГУ им. Н. Гоголя, 2009.-481 с.

Размещено на Allbest.ru