Silva Rerum Івана Груші: шляхетська традиція в козацькій інтерпретації

Сильвічні рукописи як елемент культури сарматизму. Політична риторика в обороні православ'я. Між публічним і приватним: "література" на службі соціуму. Повсякденний побут шляхти та козацької еліти. Опис збірника І. Груші "Silva Rerum", його аналіз.

Рубрика Литература
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 19.08.2017
Размер файла 96,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

За спостереженям Дороти Гостинської, концепт спирався на зіставлення речей часом протилежних чи невідповідних за своїм питомим значенням, що набували при цьому нового сенсу, або ж «згідної розбіжності»Gostynska D. Retoryka iluzji. Koncept w poezji barokowej. Warszawa, 1997. S. 88. Про походження найуживаніших у письменстві Речі Посполитої емблем див.: Pelc J. Polish Seventeenth-Century Embleme literature and Its Connections with Emblems Created and Printed in the Low Countries // Artes Atque Humaniora. Studia Stanislao Mossakowski Sexagenario Dicata. Warszawa, 1998. P. 181-195. Автор згадує також друки емблематичного характеру, що мали поширення в Короні Польській: Lochowski F.C.S. Emblemata Horatiana Rhytmis Polonicis linguae patriae rhytmographis selectis illustrata. Krakow, 1647; Cats J. Silenus Alcibiadis sive Proteus, Vitae humanae ideam, Emblemate trifariam varieto, oculis subijciens (б.м. і р.в.); Cats J. Monita amoris virginei, sive Officium puellarum in castis amoribus, emblemate expressum. Amsterdam (б.р.в.).. У такий спосіб концепт, попри свою ілюзорність міг включати в себе елементи спостережень зі світу матеріального.

Silva rerum Івана Груші містить дві проповіді -- на Різдво та Великдень, що виводяться, найімовірніше, з середовища Києво-Могилянського колегіуму. Обидва тексти можна окреслити як свого роду каталог концептів та емблем, підібраних за відповідними темами. На початку Різ- дв'яної проповіді новонародженого Христа названо тим, Хто «учинив собі двері в тілі», але згодом повернувся додому. Отже, перед нами образ тіла як тимчасової будівлі, що ховала в собі Господа перед його поверненням до справжньої домівки -- небес. Цей концепт набуває додаткового розкриття у проповіді на Великдень: через рани в Христовому тілі можна бачити Бога-Отця, який з любові до людства поранив своє тіло, і через ці отвори виливається Його любов. Концепт тіла-вмістилища апелює до наріжної проблеми Filioque, адже Отець у такому випадку перебуває в Синові. Інший концепт, на який натрапляємо в проповіді на Різдво, -- Віфлеємська стайня-палац, що помістила в собі чотирьох королів та найдорожчий скарб -- спасіння людей.

Великодню проповідь зі збірника Груші насичено емблемами, щоправда, рукопис не подає їх зображень, лише описує та наводить відповідне мотто . Для прикладу, Воскресіння тут співвідноситься з райдугою та написом Serenitatem adfert (приносить ясність). Нині ж на хресті, продовжує автор, прикраса краща за райдугу -- Христова кров, якою земля перевищує небо. Інша емблема -- скеля, над котрою зображено пару крил, увінчаних пальмовим вінком з написом Amat victoria curam (перемога потребує зусиль). Ще в іншому випадку натрапляємо на емблему тріумфу над смертю воскреслого Христа -- череп з написом Te nunquam timui (я тебе ніколи не боявся). Діамант з написом на зірці, що сяє над Христом з написом -- Durat et lucet (триває і сяє), символізує твердість. Перемогу, яку отримав Господь передано через емблему рук, що тримають Меркурієву чашу, коло якої схилили голови пара вужів, а по боках роги достатку з написом Pax et fйlicitas temporum (мир та щастя скороминущі). Емблема незмінності -- корона, над якою віють вітри з написом Ad huc stat (Досі триває!), адже Господь увінчаний короною, що її не в стані зірвати вітри. Ще одна емблема: купідон зі стрілами та луком під ногами, він крутить світом, але під ним хрест із написом In cruce sola quies (спокій лише у хресті). Інший малюнок символізує любов, що зі знарядь Христової муки спорядила собі столярське начиння і вправила в них земну кулю.

Насамкінець варто коротко охарактеризувати віршовані вставки у збірці Івана Груші, принагідно зауваживши, що система тогочасної освіти, зокрема клас поетики, призвичаювала людей до висловлення у віршованій формі найрізноманітніших реакцій на актуальні теми. До Silva rerum Івана Груші, зокрема, вміщено розлогий віршований текст під назвою «Угорський шабельтас» (торбинка з усячиною, котра привішувалася біля сідла). Як бачимо, тут сама назва вказує на розмаїтість тем, до яких звертався автор: політичних, соціальних, богословсько-моральних. Автор уживає тривіального топосу занепаду сучасних йому часів у порівнянні з героїчним минулим, згадуючи за приклад Болеслава Хороброго. Теперішній король, на відміну від свого славетного попередника, надуживає владою, применшує роль сейму й сенату, а ті не погоджуються, бо «wytracil Bog z pomiзdzy was sczere Hektorow Mocnych, a naczynil wam z dzieci senatorow». Те, що шляхта не зуміла обмежити королівську владу, призвело до її передачи від родича до родича, свідченням чого є повторний шлюб королеви Людвіки Марії Ґонзаґи, первісно дружина Володислава IV Вази, з його братом, Яном ІІ Казимиром Вазою. Не оминає автор «Угорського шабельтасу» й владних амбіцій цієї королеви, яка дійсно висувалася на перший план політичного життя середини XVII ст., що викликало часті нарікання шляхти.

Щодо засад відтворення текстів, то при публікації текстів, що здебільшого мають макаронічний характер (старопольська мова та латина), дотримуюся засад докладного відтворення письма з узгодженням знаків діакритики.

* * *

Свого часу Едвард Опаліньський слушно звернув увагу на гомогенність козацтва й шляхти, які однаковою мірою становили питому частку суспільства Речі Посполитої, тож політичний устрій козацтва не міг набувати виключно антагоністичних рис у цьому спільному тілі. Серед ознак, що вказують на подібність між козаччиною та шляхтою, на думку дослідника, можна виділити такі: анґажування у публічне життя, готовність служити вітчизні зі зброєю в руках, упевненість у своєму праві на вольності, ототожнення себе з Річчю Посполитою. Однак низка обставин, часом випадкових, та несприйняття козацтва шляхтою призвели у підсумку до того, що козацька політична культура ставала антагоністичною щодо політичної культури шляхтиОраїіткі Е. Ор.сіТ 8. 261.. Проте покозачена шляхта ще довго зберігала традиції шляхетського повсякдення, що закарбувалися опукло у Silva rerum Івана Груші.

Опис збірника Івана Груші

Національна бібліотека України ім. В. Вернадського, Інститут рукопису, колекція Почаївської Лаври (фонд 313), од. зб. 48, 190 арк.

Рукопис середини -- другої половини XVII ст., регулярний курсив, мови -- польська і латина, палітурка дерев'яна, обтягнута шкірою, ушкоджена, філігрань «глечик» (за каталогом Каманіна-Вітвіцької прибл. № 1281 -- 1647 р.).

(1) Арк. 1-1зв. Передмова (підписано Антоном МаксимовичемУ довіднику В. Кривошеї фіксується Антін Максимович -- шляхтич гербу «Пелеш», мешканець Печерська у Києві (1687/93), значний військовий товариш Київського полку (1724-1728); 1711 р. отримав універсал гетьмана Скоропадського на с. Монастирці. Див.: Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини. К., 2010. С. 489., пізніший почерк).

(2) Арк. 2-26зв. Виписи з «Церковної історії» (Annales ecclesiastici) Чезаре Бароніо від постання християнської громади Галілеї, опису безчинств єретиків у Франції 1183 р. очолюваних Котореллі (Cotorelli) Мабуть йдеться про катаро-альбіґойську єресь та одного з «апостолів» Джерардо Сеґареллі.. Останній запис цієї статті припадає на партикулярні собори. Згадується про смерть Баронія, після якого, за твердженням автора запису, не було кому продовжувати церковну історію.

(3) Арк. 27-27зв. Промова Якуба Собеського, маршалка сейму 1628 р. при читанні ексорбітанцій.

(4) Арк. 28. «Веселе віншування щасливої дороги Його Королівськоій Милості, на виїзд на сейм Варшавський з Вільни 29 червня виголошене від імени Маршалка трибуналу та сеймику».

(5) Арк. 28-28зв. Жалісна промова.

(6) Арк. 29-33. «Фраґменти, зібрані з різних авторів, котрі мають служити посполитому ладові» (терплячості, цноті, гідності урядників тощо).

(7) Арк. 33зв.-52зв. Промови та епітафії до короля Жиґмонта Старого від Мартина Кромера.

(8) Арк. 52зв.-54зв. Промова Адама Кіселя у сенаті про утиски руської віри.

(9) Арк. 55-60. Перелік сентенцій, флорілегій та побожних припо- вістей.

(Parabola na oko Panskie, y za lask? Boz^ (Incip.: Arystoteles pisze o ptaszku iednym nazwanym od grekow caladrios kto iego gdy kto wniesie do tego domu, kiedy chory iaki lezy, iesli on ptaszek b?dzie si? dziwowal onemu choremu); Milosc cesarska ku zolnierzom (Incip.: nie moze si? wychwalic dio Cassius wielkiey milsci a prawie oycowskiego affectu Traiana Cesarza przeciw companiom zolnierskim swoim, ktorych gdy raz w bitwie walney sila rannych y postrzelanych z placu zwodzono, sam im rany zwi?zywal.); [/^рк. 55] Powiesc na zlych s?dziow (Incip.: Estratokles y Dyamoclides u grekow o ktorych Plutarchus ponize da i zna s^dy id^c take wi?c sobie mowili zartui^c. Chodzmy na zlote zniwo ktore si? zrodzilo na polu Trybunalu naszego); Ograniczenie i definicya niewdzi?cznosci; Pocz^tki rozne familiy zacnych; O ludzkim do siebie podobienstwie; O wydwornosci malarskiey; O duszy lud- zkiey pi?kne slowa; Axioma Philosophicum o chwaleniu ludzi z przymiotow Boskich; O milosci Panskiey ku sludze apophtegmata; O porozumieniu wewn?trznym czlowieka; O milosci swieckiey; Notacia o grzebieniu umarlych; Zwyczay stary okolo wi?zniow; Similitudo na zyczliwego Rptey syna; Potioritas amicitia; Trzezwosc starozytnych bialych glow; [/^рк. 56зв.] Druga annotacya o trzezwoci; Strzezenie si? proznowania y zbytku u starozytnych ludzi zwlaszcza bialym glowom; Przestroga bialym glowom na spolkowanie z m?sczyznami y na rozmowy; Pogrozka zlym krolom nie upatrui^cym krzywd wdow; Nagroda za dobre uczynki; Potrzeba aby same matki dzieci karmily; Niesmaki y szkody; Obyczaie bialey glowy cudzolozney; Dar Bozy w przy- miotach bialglowskich; Pytanie o milosnikach tego swiata; Drugie temu podobne; Wzgarda sweckey obludy; O czystosci wdowiey; O ludziach wiel- moznych; O proznowaniu slowa; Slowa dusze pobozney do Chrystusa; O zazdrosci mi?dzy ludzmi; Zbytnie utai^cym w swoiey sprawiedliwosci slowa sluz^ce; Na ialmuzny czyni^cych zwydzierstwa ubogich; Sposob poznania czlowieka m^drego y dobrego; Uczynek milosierny; Czlowiek niepotrzebny na swiecie; Napomnienie kaplanom zlym z przymowk^.; Przestroga przelozonym y s?dziom zlym; [/^рк. 58зв.] Analogia dzisieyszych czasow prawdziwa; Gratulatio Natiutatis Christi (1671, Incip: Gdym pisma zbawienne niebieskiego sekretarza Lukasza Sw. r?ku piastowal MM Pp, trafunkiem pospolitym, czyli sczegolnym Bozym dopusczeniem, na oczach mi stan?lo mieysce ono, kiedy zawolano Jana Swi?tego); Gratiarum actio pro gratulatione (Incip.: Jezeli dwa pieni^dze w karbon? koscieln^. od niewiasty ubogiey wpusczone t? wzieli od Chrystusa Pana zalecenie ze iawnie dal o nich swiadectwo mowi^c.); [//арк. 60]Powiesc na lakomego z upomnieniem).

(10) Арк. 60-67. Листування, уривки листів, формуляри.

(11) Арк. 67зв.-69. Весільна промова після служби на віддавання панни.

(12) Арк. 69-99. Листування, формуляри.

(13) Арк. 99-106зв. Проповіді з Києво-Могилянської академії.

(14) Арк. 106зв.-120. Промови на різні принагідні випадки, жалісні промови.

(15) Арк. 120зв.-143зв. Промова князя Криштофа Збаразького, коронного конюшого при похованні Литовської маршалкової. Емблематичні вірші, сентенції, медитації; подяка Інфляндським комісарам.

(16) арк. 144-150. Фрашки, вислови античних мудреців.

(17) Арк. 150. Подяка єп. Євстафія Воловича підчас конвокацій (Dzi?- kowanie ich MM PP Komisarzom Inflantskim przez IM Xdza Biskupa Wilenskiego Eustachiusza Wolowicza na konwokaciey (Incip.: Dwie rzeczy w kazdey porzqdney Rptey rzqdu dotrzymywaiq, ...mium et poena. Gdy poenis coercentur mali, ...miis in citantur ad virtutis studium nauiter decurrendum boni. Rzymianie igryska swe cz?sto wystawiali, na ktorych kto si? dobrze popisal ...pium iakiekolwiek et qualitate facti odnosil, byl ieden u nich honor ktory tym ukazywal, gdy kto m?znie na woynie za oyczyzn? si? stawiqc czego dokazal).

(18) Арк. 150зв.-153зв. Привітання королевича польського Казимира після переможного повернення з Москви. (Wesole przywitanie naiasnieys- zego Kazimierza Krolewicza Polskiego gdy si? scz?sliwie z zwyci?stwem z Moskwy wrocil. Incipt.: Nie bez przyczyny krolewiciu PNMI oni starzy rzymianie muzyki Heyerogliphikem wyrazali concordiam, nie darmo zaprawde y nie bez taiemnic mog? rzec. Iak bowiem concentus, tak wzaiem ostatni upadek in dissonanta albo raczey w niezgodzie oney, fotius harmoniae znay- duie si?.).

(19) Арк. 154-184. Віршування суспільно-політичне (W?gierski szabel- tas).

(20) Арк. 185-190зв. Повітання, формуляри листів, запрошень, зокрема, на весілля. (Quomodo ad nuptias Inuitandi amici? Incip.: Na wesele Wm Mm PN Mense n. die. n. Unizenie zapraszam, bo ia wesela m?kszego miec nie mog? iako kiedy na Wm MmP w domu swoim patrz?. Doznawam na ten czas ku sobie zyczliwey ch?ci y powolnosc moiq przyallskq do mi?kszych ku Wm MM Panu zach?cam uslug. Jasniey si? dopiero iako pod akt wesoly. Uprzeymosci WmMP ku sobie przypatrz?. Trzymam to odobrym affekcie Wm MmPana, ze Akt weso [//190зв.] ly uweselisz y nie tylko go zacnq presencyq y mnie z nim oraz przyozdobisz bo powiedzial Menander apud Plautum Praec- larum existima virum, cui contingаt vel umbra amici. Pokazesz si? w tym akcie przyllem byc, ktorzy przyiaciol zbierasz. ... wedlug Philosopha Sokratesa).

Тексти

[арк. 1.] Передмова до збірника

Czytelnikowi laskawemu zdrowia dobrego y sczesliwego w rzeczch pomyslnych powodzenia od Pana Boga

Ludzie switnym od Boga obiasnieni rozumem, y w glembokie wlozeni rzeszy trudnych y subtelnych pism rozwiзzywania, gdy iak^ dla wystawienia ludzkimi oczom swey umieiзtnosci przed siз biorз zabawз, rowney swemu dowcipowi szukai^ Materiey; zeby iako mowi^. Plato Bosk^ Uczcony m^d- rosci^, Ezopowych nie zdal siз obr^cac fraszek: coby go pewnie min^c nie moglo, gdyby cwiczeniu swemu od wydwornych nauczycielow nabytemu, mniey nalezney mial mislenia y podi^c siз rzeczy. Tak bowiem y sama spor- z^dzila Natura, y codzienne nas uczy doswiaczenie; ze rozs^dku wysokiego potrzebui^ca robota, bieglych r^k, y poradney glowy rostropnego potrzebuje rzemiestlnika. A iakoby fortelny y wymyslny zlotnik wielkiey byl godzien nagany, gdyby na kruszcu swemu rzemieslu nieprzyzwoitym, przepyszney chcial wyrazic dowod nauki; to iest na olowiu, miedzi, zelezie, y inney grubey [...]dley ziemney istocie: tak nie chybnie mзdrzec wszelki, na wysokich y nie kozdey glowie poiзtnych rzeczy tlumaczenie wyprawiony, nie mnieysz^by zasluzyl daru nie dobrze zazytego u ludzie winз, gdyby nad dziecinnemi, mial swey umieiзtnosci wyprawiac Ide^. argumentami: ktore u m^drych nie w inakszey, ieno iako u wysmienitych rzemiesnikow podly kruszec, powinne bydz cenie. Alec iako czlowiekowi celn^. ozdobionemu nauk^, rzecz niegodna podlemi czas trawic, y swemi powolaniu niezgodnymi zabawami. Tak prze- ciwnie grubemu nieukowi, na zawiley swemi dowcipowi niepoiзtne trudnosci porywac siз; nie tylko rzecz nieprzyzwoita, ale nawet y kozdemu obrydla, potomnemu tych rzeczy badaczowi. Kozdy bowiem ktory na niepodobn^ puszcz^ siз z slabsz^. niz rzecz wyci^ga udolnosci^, cknienie czytai^cym, sobie zas wieczn^. z zlorzeczeniem iedna zmazз y zle rozumienie. Takich wiзc pospolicie pamiзtna starozytnosc, chc^c rzetelnie y doskonale odmalowac: czlowieka z motyk^. chc^cego switne zakopac slonce malowala: chc^c rzecz smiechu godn^. y ludzkiey nie podobn^ sile tym odrysowas Hieroglifikem. Za czym, gdym to u siebie uwazal oboie, czegoby, czyli rzeczy wzi^c przed siз [//арк. 1зв.] memu dowcipowi zgryzle, czyli na prac^ ledwie iuz nie cale dokonczon^ zw^zlemi obowi^zac siз silami: tз raczey obralem, ktora z mnieyszym glowie mey przysc moze uznoieniem; to iest brak k^koli heretyckiego, albo raczey snop, ze ... pszennych pism, wiary Katholickiey szodka nieomylney wybrakowac, wiedz^c dostatecznie ze tylko parvo ponderi exiguae sufficiunt vires. Iednak iesliby ktory z zwyczayney y wrodzoney ku porywczosci wszytkim ludziom zembaty Zoil, w tym mi iak^. chcial zarzucic uszczypliw^. przymowkз, ze wilczym zwyczaiem (ktory tylko bezklopotnie zwykl trawic obroki) cudzym param siз potem przecie raczey poniewaz nie bl^dzi, kto ludzkim chodzi przykladem; choc z cudzego wzi^wszy, chrze- scianskiey te prac^ umyslilem ofiarowac wygodzie, nizli w niedobyte zabr- n^wszy bezdroza, ktore wysokich nigdy nie miiai^ sapientow, w blotne zas potym y plugawe wbic si? nieprzyiemnosci bagniska. Tobie tedy pilny chrzescianski czytelniku, t? moi? niezabawn^. zabaw? y prac^. bez upracowania poswi?cam; pewien b?d^c, ze nie tak godnosc i udatnosc rzeczy: iako milosci mey ku tobie sklonnosc y uprzeymosc, czytai^c, szacowac b?dziesz. B^dz za tym zdrow, a t? moie uprzeym^. prac? nie iako dzilo drogiemi usadzone slowy, ale iako rzecz z wielu miar przyimi, a odebrawszy serdecznie przygarni y zachoway. Dan w obyteli Mharskiey dnia szostego miesi^ca czerwca roku od Narodzenia Panskiego 1653.

(Далі -- перекреслення, підпис пізнішого походження ex libris Antony Maxymowicz).

[//арк. 52зв.] Промова Адама Киселя на сеймі 1641 р.

Votum w Senacie o Ucisnienie wiary Ruskiey Jego Milosci Pana Adama z Brusilowa Kisiela

Trzy rzeczy albo raczey swobody, liberam constituunt Rempublicam, trzy opposita tym swobodom conficiunt servitutem. Albowiem gdzie usus natiui honoris wolny, gdzie wolny szacunek substancyi, gdzie wolny szacunek sumnienia, nad ktorym sam ieden Bog panuie y onemu roskazuie, tam iest wolna Rzeczpospolita. Lecz gdzie tak wierz^ iako kaz^, tak zazywai^. honoru iak musz^, nie w takiey swobodzie substancye mai^. w iakiey chc^.: tam iuz exsulat libertas nastempuie servitus. Koncluzya to iest wszytkich politykow, nikt mi tego zniesc nie moze, ze te s^. symptomata servitutis, owe zasie demonstrativa Argumenta libertatis. Ten moi Mm Pp zalozywszy Fundament mowy moiey, z wielkim zalem pozostalych w domach braciey, nie z iednego W[oyewo]dztwa ale ze wszystkich czterech ruskich woiewodztw zalosn^ servitutis faciem prezentui? Wma Mm PP. Bo nie w tey R[zecz]p[ospoli]tey (do ktorey properabant przodkowie nasi y accesserunt wolni do wolnych, swobodni do swobodnych) zyiemy, ale in summa servitute. Co chc^c deducere Wm Mm PP ut nigrum oppositum album appareat magis, iakie pacta przodkow Wmm MM PP z przodkami naszemi byly? Iakie s^. swobody poprzysi?zone, a iako funditus s^ zruinowane? To troie przypominam co iest z Ruskiemi Ksi^z?ty a Koron^. Primum, ze przodkowie nasi Sarmatae Ruski do Wm ad Sarmatas Polonos libere accesserunt cum suis diis penatibus: przyniesli prowincye y w nich swoi^. avitam religionem, ze tak iest wymeszony zakon grecki z zakonem WM rzymskim, dlatego tak mowi?, bo to s^. formalia verba privilegiorum, in uno pradicamento, w iednym poszanowaniu iest polozony, y uprzywieliowany rowny aditus nam do wszelkich honorow, y przodkom naszym, taki gracae iako y romanae professionis obwarowany pogotowiu kathedry nasze, y iescze barziey sumnienia nasze w takiey swobodzie, w takiey wolnosci sq warowane, w iakiey Wmm moi Mciwi panowie sami zyiecie. A zaraz zeby mi kto nie zarzucil tego, ze si? to ma rozumiec o zakonie greckim w uniey b?dqcym deklarui? krotko: ze materies purior est sua. Rok byl 1564 kiedy Rus accessit do Korony, rok zasie 1596 kiedy kilka Rusi Uniq wzniecili. Jako tedy nie tey Rusi iakiey nie bylo ieszcze ale tey ktora byla dane prawo, tak liquet iasnie, ze nam ktorzy y dzisia iestesmy, et nostrae avitate religioni te dane sq privilegia. Jesliz tedy w takiey iest obserwancie [//apK. 53] w iakiey byl zakon grecki przyi?ty, y iesli w takiey swobodzie sq sumnienia nasze y wolnosci? taz iest tez wolnosc nasza, y wszytkiego grona pospolitego narodu ruskiego, a my plonne querimonie przynosimy przed Wmm Mm PP. Lec nie w tey sq swobodzie, toc nie w tey Rptey wolney y swobodney. Aze to iest bene notum Wmm MM PP wszytkim, ze odi?ta nam iest ta swoboda, toc odi?ta nam wolnosc, zruinowane fundamenta wolnosci naszey a my libertatis filii w iarzmie niewoley karki nasze nosimy. Iakie tey niewoli sq vestigia prawa WMM Panow nas uczq kazdego ab anno 1576 az do dnia dzisieyszego: psowala si? krew wolnosci naszey, az tez iuz tak iest corruptus sanguis, ze zyc daley nie mozemy. Brano pierwey beneficia Rusi starey, dawano ie Rusi nowey, odbierano murowane kathedry, koscioly nie pozwalano dla wolnego szacunku sumnienia nowe sobie budowac, dzielono potym nowymi z starymi kosciolami, y ten dzial Pactis Conventis approbowano, y swiqtobliwosciq przysi?gi iego krolewskiej Msci Pana naszego zapiecz?towano. Teraz iuz y t? ostatni? piecz?ci violantur passim et ubique zabrano cerkwie, zabroniono exercitium liberum, zniesiono Lubelskq cerkiew totius nobilitatis pignus et patrimonium, wzi?to per fora, trzymaiq insze takze po wszytkich miastach ubogi narod coelos rumpit suspirys. Pelne turmy pospolitego czlowieka, pelne lancuchi, kaidany kaplanow: a stan szlachecki pelen oppressyi, by naywi?cey sluzyl nic nie wysluzy, honory splendory brak maiq, Distributiuum iuste meritum, respectu religionis miia, et quo kto iest Familiey Greckiey et avitae religionis iuz nie iest capax dignitatis, iuz iest diminutus: z naywi?kszemi krwawemi zaslugami swemi non bene meruit in Republica, sed bene exploratus in Religione praemia bierze. Takby pierwsza basis libertatis, ktora iest wyrazona in Pactis, ze Rzymskiego y Greckiego stanu obywatele w iedney czci y godnosci byc mieli, iest funditus eversa y zruinowana. Ale nie dosyc na tey newoli nobis civibus Patriae, ze religio iest diminuta, y po niey stan szlachecki y ze wolny szacunek sumnienia iest zabroniony: id? do drugiey a nie mnieyszey niewoli: a ta iest ze Natiui Honoris nie iest wolny usus. Dwa stany poyrzycie Wm MMm PP w Uniq y incorporacyq expressis verbis przyi?liscie Wmm. Czytam te slowa: stany ksiqz?ce familie szlacheckie, ex limitatus ieden, drzzy skorq nad drugim. Deliquerunt nihil ksiqz?ta ut priventur honore. Iuz tedy nie masz stanu ksiqz?cego? Quis sponsor, ze nie przyidzie do nas szlacheckiey familiey? A chocby nie przyszlo, sq bracia nasi decora et emolumenta kraiow naszych, oni za nas pulkami y assistencyami swymi y za wszytkq Oyczyzn? zastanawiaiq si? nieprzyiaciolom. My za nich tenemur ex vi coniunctionis nostra klasc zdrowia nasze y substancye. Iura nostra sunt consecrata, coniuncta manu. Za r?ce si? wziqwszy szli do Uniey ksiqz?ta y szlachta, a drudzy incorporowali si? in regnum, y stan?lo pactum a wieczne pactum, ze [//apK. 533b.] ksi?ta aequalitatem y paritatem przyi?li z stanem naszym szlacheckim: a mychmy tez obiecali y poprzysi?gli takze lubo oni nam rowni zostali, nomina ich przecie w starodawney ich czci y dostoynosci miec poprzysi?glichmy. Teraz nie w tey sq czci y dostoynosci, w ktorey po wszytkie wieki byly. Toc ich iuz honor w niewoli: a za tym drugi filar uniey et incorporationum iest obalony y nie sq w Wolney Rptey bracia nasi ksiqz?ta, ale sq w niewoli. Alec ieszcze nie dosyc na tym, ze w Ruskich kraiach iedni na sumnieniu, drudzy na honorze sunt oppressi et depressi, nastempuie trzecie argumentum niewoli: substancye wszytkie niewolne, nieporzqdnym woyska zatrzymaniem funditus zniesione wlosci, w czym iaka krzywda, sama ratio loquitur: in squali Repubca insquale onus dzwigac, co byc moze zalos- nieyszego? Pokoi iest dobro wszytkiey Rptey, woysko iest wszytkiey Rptey? Lecz nie wszytka Rpta to woysko sustentuie. U starey Rzymskiey Rptey prezentuiq nam starzy historykowie mancipatas iakies Provincias, na ktore zwykli byli Romani exonerare woyska swoie, tam wszytkie legiones et exoratus na potrzeb? wszystkiey Rptey Rzymskiey fonebant, tam statuia et hyberna woyskom swoim czynili, sami omni onore soluti zostawaiq. Lecz ze Romani ad imperandum tym prowincyom nascebantur, a te prowincye ad parendum im et haec onera sustinenda. Iuz to iuz iarzmo zwyczayne na karkach swoich nosic musieli. Prowincye y ksi?stwa ruskie non sunt man- cipatae, w iedney ze wolnosci y swobodzie przyi?te y b?dqce nie powinne takim podlegac ci?zarom. A gdy teraz ten ci?zar wszytkiey Rzeczypospolitey, woysk chowanie ponoszq, redolent servitutem, y onym Rzymskim prowincyom aequi parantur. Swobodnie Wmm Mm PP in meditulli zywiecie Rptey, przez nasze Oyczyzny tam y sam przechodzq woyska, przeto bogate ponisczaly wlosci. W naszych dziedzictwach ustawicznie statuia et hyberna zadluzonemu zolnirzowi, ktory glodny b?dqc y nie maiqc si? czym sustentowac, z wlasnych ze dobr naszych zyc, et sanguinem poddanych naszych sugere musi. Niedosycze na tym, ze saepius pokoy Rptey w ktorym Wmm zyiecie piersiami naszemi sami zaslaniamy woysk Rptey sami sobq y pocztami naszemi nad- stawiamy y krwiq y zdrowiem naszym gotuiemy pokoy y calosc Rptey? Niedosyc na tym, ze anniversarii hostes, ordy tatarskie ogniem y szablq oyczyste gniazda nasze znoszq? Nie dosyc na tym, ze podatki rowno z Wmm na woyska daiemy? Czomu z ieszcze ma nas premere ta calamitas zebychmy sami te woyska sustentowac mieli in communi Republica commune bonum et malum byc musi. Gdy gloria, victoriae, pokoy, redundant na wszytk? Rptq czemu onera woysk y woien na nas samych redundare maiq. Albo modum belli gerendi pristinum raczcie Wmm resumere: stawaymy obok osobami swemi sami wszyscy rфwno, niewczasфw zazywaymy, a swym chlebem kazdy siз sustentuymy, y w domach swych hybernae miec bзdziemy, albo iesli pieniqznym zфlnierzem woiowac y granice Rptey unire chcemy, spфlnie siз [//apK. 54] wszyscy ad sustendum militem, tak iako konstitucyq iuz de hybernis y komissyq naznaczonq iest elaboratum, sklonic in aequalitate nostra. Ordinaria bowiem praesidia Ordinarium exercitum, ordinarius exercitus, ordinarium sustentamentum miec potrzebuie. A iako peniqzna plata woysku Rptey colligitur, ze wszytkiey Rptey tak prowiant temuz woysku suadet ratio, iubet aequalitatis non unius Russiae sed totius Reipublicae? Przynosi hetmanom y woyskom summam infelitatem, przynosi rei bene gerendae stratз, az go ta arguit irrationabilem excubiarum et prasidiorum Reipublicae modum. Tego docuit nos experientia z wielkq Oyczyzny szkodq. Gdy bowiem kwarcyanne chorqgwie y pulki nie mogqc w Ukraine sustentowac dissipantur po odlegleyszych prowincyach, a wpada nieprzy[iaciel] w pograniczne Ukrainne wlosci, iuz tracq dwa hetmani przednieysze terminy antvertendi y avertendi hostem. W trzecim tylko, niesczзsliwym terminie zostawa, onustum iuz praeda et spoliis scigac nieprzyiaciela, y ten trudno siз nadac moze: bo odleglosc zolnierska celeritati hostis wydolac nie moze: albo fatigati continus cursure pentino dniem y nocq, y siebie samych wprzфd zwoiuiq, nizeli z niepr- zyiacielem wprzфd manus conserere przyidzie. Za czym rem tam bene-gerendi uroniwszy frustrati w zapзdach swoich zostawac muszq. Ta iest korzysc te nieblogoslawienstwo panskie inaequalitatis et servitutis nostrae tertia nota et argumentum. Resumo tedy quod praemisi, nie w tey wolney y swobodney Rptey do ktфrey accesserunt przodkowie nasi, ale in servitute nie wolni sumnienie, nie wolny honor, nie wolne dobra oyczyste mamy. A my non ad regionem sed cum regione, non ad religionem sed cum religione, nie do tytulфw y honorфw, ale z tytulami y honorami accessimus, do tey spфlney Oyczyzny naszey. Przetoz moi Mm Pp y bracia attollite oculos vestros, y chcieycie weyrzec na te pestifera ciala Rptey symptomata servitutis: concipite in animis vestris, iako iest ciзzka, in paritare imparitas in aequalitate inaequalitis. Co in phisico corpore operatur purus, ktory ex natura et utero parentis bierzemy sanguis, ze pфki non corrumpitur ten, poty trwa zdrowie: corrupto sanguine resoluitur corpus. Toz siз dzieie in Mystico Reipublicae corpore: quibus causis coalescit Respublica, eisdem retinetur. Mlekiem wol- nosci alliciti sq przodkowie nasi do teyze oyczyzny mlekiem wolnosci educati iestesmy, trudno nam kto moze propinare servitutem. Albo chceycie nas Wmm w tych wolnosciach, ktфre nam sq poprzysiзzone dotrzymac, y onym spфlnie consulere, albo to sobie obiecywac, ze nobis marcesaentibus y Wmm sami w iedno w swobodach y wolnosciach swoich musicie. Bo pфki stat iesli nie wolnosc, tedy simulachrum wolnosci, y pфki wolny glos w Oyczyznie [//apK. 543B.] non extinguetur, dotqd my wolnemi glosami naszymi, y wszytkich Wmm desiderys resistere bзdziemy y po nas successores nostri bзdq az albo nam restituentur wolnosci nasze y rowno z nich z Wmci Mm PP cieszyc siз bзdziemy, albo czego nie zyczymy Oyczyznie Wmmciom y Oyczyznie y sobie in eadem sorte unaque fortuna et conditione servitutis oglqdamy siз. Iesli mogqc a nie chcqc liberrimum liberimae. Reipublicae zasczзdzic statum, ruinowac go in imparitate et in aequalitate bзdziemy.

Уривки листування

[арк. 60] Litera petitoria continentes gratulationem simul

Wielkie znaiqc Wm MmP, po wszytkie czasy naszego w Ukrainie mieszkania, ku sobie przyiazni y dobroczynnosci argumenta, za uznane iednakq z rzecz by slusznq placic wdziзcznosciq. Ale ze do naleznego zawdziзczenia, takiey pilnosci y starania, ktores podiql Wm MmP okolo zachowania zdrowia naszego, drogз nam zagrodzila teraznieysza chudosc y niedostatek, slowy przyidzie z uprzeymego serca pochodzqcemi za to wszytko ukontentowac. Wielce siз tedy z sczзstliwego powrotu Wm Mm P od niewczasow woiennych, ucieszywszy. Winszuiemy uprzeymie doczekanych w nienaruszonym zdrowiu swiqt uroczystych Narodzenia Chrystusa Pana: y praecordia liter zyczymy, abyz rqk nowonarodzonego Boga, na Ww Mm P zdrowie dlugoletnie bez usczerbku z pokoiem zarowno nie tзskliwym, na domowych zas y krewnych wszelakie redundet blogoslawienstwo: tak zeby smutnego nigdy progi Wm Mm Pana za przyscieni Dawce wszelkiego wesela y pokoiu, nie uznaly frasunku. A poniewaz to tez w ludzkim zwyczayna zachowaniu ze Munera qui modit [//арк. 60зв.] sperat maiora remitti. Przypominamy tedy nasze WmMmP przetrzymanie, et suspiria listowne wielekrot powtorzone, pewni tego bзdqc po zascie Wm Mm P, ze przyiazn swoiз nam Mm oswiadczonq, wyzwoleniem stqd naszym, ze chcesz kontinuowac y obeslac nas Wm P po kolendzie iakq przyiemnq consolacyq raczysz. Za czym unizenie Wm Mm P prosimy, abys pro continuitate krwie szlacheckiey, et stimulo chrzescianskiey milosci, iako niemniey z zwykley ku nam uprzeymosci swoiey, raczyl o nasze stqd wyswobodzenie u JmPH uczynic instancyq, zebysmy wolniey zawziзtey z W MmP zazyc mogli conwersaciey, y za pokazanq milosc wczesniey debitas rependere grates. O czym nic nie wqtpiemy, ze pokoiu, ktorego siз przyszlq z powiesci ludzkiey karmiemy nadzieyq, y my doydziemy uczesnictwa, iezeli tylko laska Wm MMP przystqpi y osobliwie pieczalowanie. Zdrowia za tym wygodnego, y pomyslnego, sczзscia ku pozyciu doczesnemu w dlugi wiek WmMmP zyczqc. Samych siebie z uslugami naszemi iako naypilniey nie odmienney zalecamy lasce.

<...>

[//арк. 67] Przez czas mego w Ukrainie zatrzymania az dotqd zadney prze moiз niedolq nie mogqc siз doczekac okaziey w ktoreybym zalosnq moiq prozbз WXM dobrodzieiowi memu przelozyl, teraz dopiero fauentibus caelis, a za powodem IM Oyca Metropolity Kiiowskiego Mm P wziqwszy wiadomosc, ze dla odyskania P. pulkownika Kiowskiego w woysku WXM b?dqcego pisarz pulkowy iedzie, zdarzylo mi si? pokornie WXM Pm supplikowac, proszqc unizenie, abys nie tak zaslug moich ktorem b?dqc przy boku WXM. Wiernie y zyczliwie oddawal, iako milosci Bozey pami?tnym b?dqc, y chrzescianskq nad gorzkiemi, a krwiq prawie roztworzonemi Izami ui?ty commizeracyq, iesliby on ku swoiey przyszedl swobodzie, y mnie nayniszego chlopca swego z Tarasu Ukrainnego wydwignqc z braciq drugq raczyl. Co rozumiem snadno WXM DM uczynic b?dziesz mogl, kiedy Regestrem specifikowawszy szlacht? zatrzymanq, y mnie rowno z niemi polozyc w ten ze poczet roskazesz. Mam zupelnq nadziei?, ze hebom iuz byl rospaczyl o swym stqd wybawieniu, iednak mi? laska mlcawa WXMaD nawet bez ci?zkiego zawodu iedne tylko iota przez list do JMP Hetmana Zapo- roskiego namienione moze wyswobodzic. A ia skoro ieno na pozqdanq wyid? wolq WXM dobrodzieia mego przy unizonym podzi?kowaniu oblapiwszy, odtqd daley lata moie dozywotnim WXM. Dobrodzieia mego consecrui? uslugom, ktore y krwiq moiq, gdy tak Boskie sprawi z rzqdzenie piecz?towac obowiqzui? si?. Wi?c tez wiedzqc dobrze ze y dotqd w slodkiey pami?ci zostai? WXM. Zachowala braterskq milosc sw. Pam. Xcia ImP woyewody Ruskiego, zaczym w nadziei? tey sludzy po nim pozostali, a teraz w tym niescz?sciu z rownego zley fortuny losu ze mnq sequestrowani, o iednakiez, ze mnq do nog WXMPn upadaiq uwolnienie spondendo wszytkiemu swiatu dobroczynnosc oswiadczonq opowiedac y zaslugowac unizenie. W czym dobrze cieszyc sobie maiq, y ztqd osobliwie, zes WXM PM przyiql na si? Sw. Pami?ci Xcia, pozostalego potomka patrocinium, a consequenter y slug wsztkich Xzny Jey Mci turelle. Wszakze tych slug nie tak wielka g?stwia rozumialabym ze si? nie zacisnq u przeprawy. Boga mego za tym o przyiazne we wszelkich zamyslach scz?scie, y zdrowie nienaruszone w lata pozne y wiek dlugi WXM dobrodzieia mego, prosz? codziennie.

[//арк. 67зв.] Промова на віддавання панни-молодої

Mowa po szlubie na oddawanie Panny

Ze trzech osobliwie przymiotow zwyczaie pozycia ludzkiego przybieraiq swemu zaleceniu ozdoby MmPP y bracia etc., kiedy ktore dawnosciq od Boga sq ufundowane, y ktore godnosciq y zacnosciq uprzywileyowane, y ktore nad to iakim zapiecz?towanie pozytkiem. Czego bowiem starozytnosci nie stwier- dzila powaga, to snadno przewrotnosc ludzka, nowochytremi wymyslami nachylic y napsowac moze, czego zacnosci y godnosci iaka nie przyfarbowala okrasa, to krom wszelkiey wqtpliwosci w lekkie zachodzi powazenie, czego na koniec pozytku nie oslodzila nadzieia, do tego koniecznie z trudnosciq swieckiego powabic ochotnika. W stanie swi?tym malzenskim, acz wiele roznych ku przyozdobieniu udatnosci iego nayduie si? specialow, iesliby kto iednak dawnosci zachowania bystrolotnym dowcipem ciekawie upatrywac pozornych iey y obfitych, z pierwszey ksi?gi czulego m?za w milosci [//apK. 68] Bozey Moyzesza, nasycic si? moze dowodow, gdzie stworzenia czlowieka Duch Bozy porz^dkiem uscilai^c okolicznosci, widocznie swiadczy iz iak pr?dko pierwszego w pospolitosci rodzica naszego zywotnym Bog natchn^l Duchem, mimo wszytkie inne zyciu skazitelnemu przyzwoite potrzeby, nierozdzielnego dawszy mu pomocnika, temi go miasto szlubu, y nie rozpr- z?gley milosci zaszlubil slowy. Opusci czlowiek Oyca swego y matk? swoi? a przystanie do zony swoiey, y troche wyzey mowi^c: rosnicie y mnozcie si? a napelniaycie ziemi? iakoby wzorem kaplanskim ublogoslawil. Jesliby zas kto z dwornego uporu domagal si? zacnosci y godnosci? Obaczy bez wszelkiey trudnosci gdy uwazy, iako ten stan cerkiew swi?ta swoi^. uwielbila y ukoronowala powag^, kiedy go milozgodn^ wszytkich pasterzow y obroncow swoiey calosci, constitucy^, w niepokalane policzyla sakramenta. Iako ludziom do sprawowania si? w nim opatrzne, ucciwe y bogoboyne obmyslila sposoby, y ostrozne podala warunki, zeby kazdy ku takiemu zmierzai^cy ziednoczeniu, nie bydl?cym, ani oslim (ktorzy rozumu nie mai^) iako psalmista mowi, zwyczaiem, ale bacznym y porz^dnym rozmyslem, przez przysi?g? swi^to- bliw^, y kaplana slugi Bozego upomnienie y blogoslawienstwo przyst?powal, poniewaz wielki to iest sakrament w Chrystusie y w cerkwi, iako Pawel przestrzega przechwalebny. Jesliby ieszcze chciwe iakie serce, pozytek lakomie zadny wyczerpn^c sobie zyczylo? Izali kto moze tak byc niewstydliwy y nienasycony, ktoryby wi?kszego zbogacenia potrzebowal nadto, kiedy wszechmog^cy y iednowladny Bog, malzenstwo zl^czenia swi?tych patryar- chow uczyniwszy? Uczestnikiem, lask^. ie swoi^. k temu y oswi?ceniem uwiencuie, iako Pawel S. naucza mowi^c: tak iest wola Boza poswi?cenie wasze abyscie si? od porubstwa wstrzymawali, kiedy iednomyslnym z obustron obdarzy pozyciem, kiedy w milych y z zadn^ nieporownanych cen^. przyiaciol zabogaci, kiedy nakoniec zwi^zek ten dziatkami ublogoslawi wdzi?cznemi, y nad wszelkie dostatki nabyte barziey poz^danemi, na ktorych nie ustai^ca Naywyszemu stworcy chwala, rodzicom nieprzybrana pociecha, y imenia ich domu kwitn^c moze y trwac nie ugasla potomnosc. Gdy ia tedy zawiedzionego Wm MmP ku czci godnemu uyrzalem aktowi, mialem dobr^ nadziei?, ze do niego z takim spieszyles przygotowaniem, iako do sprawy z rz^dzeniem ustaw^. Boz^. ugruntowaney: z tak^ uczciwosci^. y ulozeniem sumnienia, iako do taiemnicy obrz?dami y zwyczaiem. Cerkiew swi?tey stwierdzoney y pochwaloney, z tak^ ochot^ y przedsi?wzi?ciem, iako do rzeczy duszy swey bez w^tpienia pomocney y pozyteczney. Mniemam y teraz zes WmMmP, o czasie ostatniego dokonczenia, dostatecznie tey przestrzezony spolecznosci, ze iey tylko sama mrozna (iako mowi^. Poetowie) y zazdrosna smierc bywa doskonalym rozwodem, ze tey przyiazni, ani ostateczne ubostwo ani poboczne y obce z obietnicami bogactwo namowy podszeptywanie, ani zadna zla przygoda, ani iakiekolwiek zawasnienia y niesmaki lubo z oblesney y

[//арк. 68зв.] д'миї^пеу ро'іевсі ^гкіеу, ІиЬо dobrowolnie г Бапіавіусгпеу ки przyiacielowi піепа'івсі ирггаіпіопе кіеЬу гогргге§аі^, ропіе'аг со Бо§ гіцсгуі -- czlowiek гогіцсгас піе ро'іпіеп, ге пакопіес апі оЬшіеггіусИ сИогоЬ wszechшocne ЬориБсгепіе гozwodzi, Бат іуїко dzien оБіаіесгпу гусіа ро,шеггопе§о, та Ьус іеу dokonczenieш. №е '^ірі? к іеши, гев ҐшМшР г codzienney БІи§ БогусИ іпБігиксіеу doЬгze па'укпц'вгу, паисгуі бі? іакіеу шііовсі, іакіеши poszanowaniu, у іакіеши око іо wszelkich роіггеЬ у niedostatk6w шаігцкі swey віагапіи odtц.d гоБіаІев оЬо'іцгапуш, 'і?с гав iakowey wladzy у виго'овсі, у іакіеу рггестпіе гагу'ас ки піеу 'іпіепев ІаБка'овсі і pгawdaC іо, ге у Pawel в'і?іу daiцc ро гусіи шаігепвкіеши dг6g doЬгych рггукагапіа, ш6wi: Јопу піесИ poddane ш?гош swoiш; і

'угеу: піесИ бі? ш?го' swoich Ьоіц, ропіе'аг шцг ієбі glowц гопу swey іако СИгувіш glowц ceгkwi. ШБгакге гав doklada шо'іцс: М?го'іе шіеусіе w шііовсі гопу wasгe, іако СИгувіш ишііо'аі ceгkiew, у іе daley pггysгywa рггусгуп? ге кіо шііиіе гоп? Башеши БоЬіе 'угг^га шііовс. Gdгie,

kiedy шо'і pггeЬlogoslawiony naгod6w паисгусіеї, аЬу бі? гопа Ьуіа ш?га swego, шцг гаБіе аЬу іеу Ьуі іако Баш БоЬіе гусгїі'уш, daie піеіако гпас, іг w шаігеПві'іе dгugdy Ьег swaгu, Ьег гoгsteгk6w у niesmak6w гус рггу- tгudnieysгa; wszakгe, у гопа рггеБіешрпа, gdy га'іпі, іак ша Ьус гогвцЛпіе кагапа, геЬу каіп gггechu шіагц піе рггупоБііа, у pггeciwnie cnotliwa у роЬогпа w іак uшiaгkowanyш ша Ьус косИапіи, геЬу шііовс ки піеу, о БоБкіеу powinnoвci гарошпіепіе у ироБ^гепіе піе pггywodгila у піе'іевсіц піе ігцсііа ші?ковсіц. АїЬо'іеш гЬусгепа у nad гaslugi кага о гограсг, гешБі? у о гіе poduscгa рошіеБгкапіе, шііовс гав nieumiarkowana, у пауроБІи- БгпіеуБгц о гоБриБі? у pieггchliwoвC pггypгawuie. Тшг? іа па копіес, ге Шш Мш Рапа іак Баша Іаі ш?8кісИ diskгecya, іако у 'іеїкіе шi?dгy ludгшi doвwiadcгenie infoгшowalo ггеїеІпіе, іакцв powinien Іеу МРК dzi?k? і nagгod?, кіога піе коБгіо'пеші гniewolona ирошіпкаші, піе pгywatnyш ШшМшР uwiedгiona doЬгyш шіепіеш, віагапіи у ргоіЬіе рггуіасіеІБкіеу ирггеушц у рггусИуІпц stawiwsгy бі?, kгwie swey, рггеЬгапусИ споі согкі, іеу Мс Раппу N wstydliwie ЬogoЬoynie у па wг6г Башеу БіеЬіе wychowaney w Біап шаігепвкі піе Ьгопііа. Та со піе гawiod? бі? gdy oЬiecywal Ь?d?, ге бі? Шш МшР wгdгygnцwsгy па slowa m?drca ш6wiцcego: кіо гіоггесгу оуси swemu і шаісе swey, pochodnia ^о гgaвnie wposггг6d сіешповсі, гусгус БоЬіе іеу ЬоБкіеу pogг6гki піе Ь?dгiesг, аїе wdгi?cгnyш шacieггyпskiego Бегса ки БоЬіе Бкіопіепіа гоБіаіцс, wsгelakiш іеу Мсі pггygodoш, роіггеЬош, у гогкагапіи powolnyш Ьус гесИсеБг у dlatego osoЬliwie, ге гadnych pггed осгу піе віа'іцс БоЬіе Ьalwanik6w піегпаіошовсі, у піе ираігиіцс upггedгenia рггуск?іпусИ гadalk6w, кіоге пауЬаггіеу do рггуіаіпі dгog? Бсіеїц, Ьег odwlocгnie 8сг?вїі'№у у рошувїпу гawodoш ШшР исгупііа Бкиіек, іеу Мб Рапп? N росіеБгпц согк? w doгywolnie рог'оїтБгу lowaггyslwo. Т кіогц gdy ровішгепві'о г шііовсіц, wslyd г Бкгошповсіц, у ро'всі^їтовс г boiazni^. Boz^, y wszelkich cnot sprzзt, iakoby z піц. z dziecinstwa uchowany Wm MmP za naywybornieyszy oddaie posag, [//арк. 69] prawie siз o sczзsciu WmMm Pana y dowodnie to slawic moze co niegdy Salomon o zonach napisal wybornych: kto nalazl zonз dobrз -- nalazl rzecz dobr^ y wyczerpnie od Pana laskз y pociechз. A przetoz tak znamienity z r^k iey Mci bior^ kleynot zawsze miec przed oczyma y uwazac WmMm P bзdziesz zazyte okolo wychowania w dziecinstwie frasowite ustawicznosci, okolo nakladania w Panstwie do cnot y poboznosci trudy Jey Mci macierzynskie y molestie, nakoniec poniesione ciзzary w teraznieyszym na stan malzenski postanowieniu, a to w tward^. y niezbyt^. zagarn^wszy pamiзc, unizonosci^. bez oci^gania, wygod^. bez twarzy zamarszczenia y obrotnemi nagradzac zabiegami y poszanowaniem bзdziesz usilowal. Co gdy Wm MmP wykonasz, b^dz pewien od Boga w lasce nieprzebranego, iako Abraham usprawidlewienia, y iako Izaak ubogacenia, y w ludne potomstwo wzmnozenia iako Iakub z Rachel^, y z Ьіц, y tak siз stanie, ze y dusza Wm MM Pana wszelkiemi oplywac bзdzie dobrami, wedlug slow mзdrcowych sprawiedliwym przeobiecanych, y blogoslawione po sobie zosta- wisz syny, lat siз dlugich y pociesznych pierwey nasyciwszy. Ktorych my z braterskiey uprzeymosci krom innych Boskich zyciu zgodnych dobrodzieystw y darow, sercem zyczymy nie odmiennym.

[ark. 99] Уривки проповідей Києво-Могилянської Академії

Praxis orationum varii generis traditarum in Collegio Mohilaeno Kioviensi studiosae inventuti

Gratulationes natalis Christi. We zlobie dzis lezy Bog MmP, wzi^l na siз ciзzar natury ludzkiey odpoczywac musi, mlode ma czlonki, tak wielki one przewaza ciзzar. Lezy Bog w ciele ludzkim bo przez grzech upadl^. naturз przyi^l. Stac mu z upadl^ trudno byl^. rzecz^.. Ani peluchami spowitemu co innego tylko lezac przynalezy. Bog siз wiзzi, ludzk^ nature y pieluchami inaczey siз z tego wiзzienia nie wybie, az sobie w ciele drzwi uczyni, y tak do oyczystego powrocil domu. Z Bogiem zl^czone cialo tak siз go trzymac bзdzie, ze y do oyczyzny bior^cego siз nic pusci. Pewna przy Bogu, naszemu zl^czonemu cialu do wiecznego pokoiu droga y tu na ziemi by nie tзskno bylo, Bog nas z Anyelsk^. przyszedszy uwesela muzyk^.. Tey uciechy zazyway Wm MmP, iaknaydluzey, wiesiolego zawsze w swych zamyslach uznawai^c sczзscia, po dlugim wieku cnotami y slaw^. bogatym, za pewnym w ciele naszym wodzem do wiecznego zaydziesz pokoiu. Od dzisia czlowiekowi Boga szukac nie trzeba, bo on go sam nayduie kiedy do niego w ciele przychodzi MmP. Nowego goscia wielka ludzkosc nasza, bo tak mile przyiзla, ze go y wypuscic z gospody swey kiedy wi^ze nie mysli. Co za dziw? Ze ludzkosc Bogu tak barzo rada? Od niemych wpuszczai^c do swego domu zwierz^t pobudkз bierze. Nie wiem iesli Bog z tey czci[...] lzy smзtku znakiem, niech iako chce Bog czlowieka placze, czlowiek siз dla Boga rozsmieie, y до^іа^епіе каге ро дгдги ві? ро§оду spodziewac. Міеу іц. WmMmP рггег wszytek 'іек гусіа swego, іавпобсі воЬіе z піешїаІеу ки Ceгkwi Богеу §огіто8сі, z §огцееу ки оусгуіпіе шііеу шіІовсі рггушпагаіцс, піеЬосіе z РмусЬ спої и'іїуш піе'^піцсуш и когопиіе 'іепсеш. Бо§ dzis do czlowieka pгzychodzi МшР czeшu піе czlowiek do Бо§а? Ш^у в^а do Рапа, піе Рап do в^і піе chodzil? Мііовс ровроІіїу рггешіепіІа zwyczay. Kaгzeшy їег Рапа za їо kiedy 'іцгешу, а оп гаІиіе kiedy placze. Рі?кпа ' Рапи рокога, pгzeЬaczyC ві? godzi, '^гіаІ ге паш ІиЬ в^ош па glos Рапвкі піе врога Ьуіа do піеЬа dгoga, опеши їо іако г g6гy Іаї'о ві? зрибсіІо. Р^вгу їегаг b?dzie па poslugi sluga kiedy ши Рап іак ша БІигус зровоЬ podaie, dгogi їег Ьуі в^а do піеЬа піе б'^ош, рггувІигаІо Рапи do swego рокоіи drog? рокагас, pгzyidzieшy do niego 'вгувсу га nowonaгodzonyш [//арк. 99зв.] Рапеш, БІ^ош га Рапеш chodгiC г'усгаупа. А піш ШшМш Рапа по'о- naгodгony Рап іако kochanego в^? па 'іесгпу в'бу рокоу 'іесгпіе, їи dlugiego рггу 8сг?6сіи гагу'ау 'іеки, doЬгц БІа'Ц onego воЬіе nadslawiaiцc. Ро'їагга Б6g naг6d ге піе в'оіе МшР uгodгil ві? Б6g г Оуса pггed 'іекі Ьег Маїкі, dгis ві? г Маїкі Ьег Оуса гodгi. БоЬга ггесг naгodгenie iego 'і?с dobrze ге опе ро'їагга, Ьу піе їе dгugie naгodгenie апі Ьувшу о ріетвгуш wiedгieli, Ьег кїогеу '^ошобсі гaden Ьу do піеЬа піе doЬгa^. Рогуїек піеЬо dzisieyszego naгodгenia, піеЬи піе гad, кїо г naгodгenia піе 'евоІ. МеЬо, гав, ге оусгугпа slodkiш іевї gгunleш kaгdeшu. Ре'піе do п^о гeydгieшy, Ьо lego, кїо г піеЬа przyszedl dгogi swiadoшego га wodza шашу. Је ві? гіешпуш вкагЬеш піеЬо кириіе W Моу М Рап їи па гіеші споїаші в'еші опе кириу, їакіе іе Шш Мш Рапіе nowonarodzony pггeda, кїогу сепу naydгoгsгe кїоге 'гіцІ г Раппу pггyda сіаІо. МіІо Бogu г сгІо'іекіеш, Ьо ві? dгis г піш Іцсгу, аІе сгІо'іеко'і г Бogieш шіІеу Ьо оп Ьег niego Ьус піе шоге, їеп гав Ьег сгІо'іека ЬуІ pггed 'іекі. Брга'і їо гІцсгепіе Бовкіе pod сгавеш г сгІо'іекіеш, ге у оп г піш b?dzie па 'іекі. №е pггyidгie ' їо, їаш ггdko Ьу'ау gdгie сі? ІиЬіц, Ь?dгie сгІо'іек га'вге г Bogiem, рггеїо ге go ІиЬі, піе 'іеш, со їак pi?knego B6g ' сгІо'іеки оЬасгуІ, ге ві? do niego аг па d61 вровсіІ, Ьу кїо їегаг сгІо'іека 'агуІ dгogi іевї, піе dla віеЬіе, dla Бoga г кїогуш ві? Іцсгу, їос Бogu сгІо'іек ві? podoЬa^, іако г піш шіаІ Ьус гІцсгопу, аІес їак у Ьег сгІо'іека ваш воЬіе Б6g doslalecгnц ЬуІ исіесЬц, у ваше сгІо'іесгепвї'о ге dгielo гцк БовкісЬ podoЬaC ши ві? шіаІо, сгешиг піе іпвге dгiela do Іцсгепіа г воЬц Бoga probudzily? ОвоЬІта do сгІо'іека шіІовс па їо odpowie. Кіс sludгe піе говїаіе kiedy ві? ' піш Рап косЬа їуІко 'евеІе, піесЬ ге їо рггег 'вгуїек 'іек вегсе Шш орапиіе. Ш БеїИеешвкіеу вїаупі dгis nayduieшy Равїегга МР, роповіе ' піеу lггody в'еу spodгiewa^? Сгу іако Ьагапек grzechy gladгцcy шi?dгy Ьydl?ty па віапіе odpocгywa? Сог коІ'іек аїоІі їо кїоге оЬгаІ рокогу шіеувсе. Баше ві? шіеувсе wslydгi г tego, ге піе wed^ug равїегвкіеу godnosci Рапи ві? вїа'і. Ма вї^ в'ц гавІоп? ге ві? їо ' посу dгieie. ОЬіа'іа піеЬо niegodnosC шіеувса, kiedy nad піш іавпц gwiazdз stanowi i niegodnym czyni^c mieysce niebo, gdy mu swiec^c sluzy, godnym go czyni, y by zadney ozdoby nie mialo tym samym godnie, ze Bogiem obrane, co mu siз podoba godne byc musi. Ktoz iuz Bethleemsk^. stayni^, stayni^. nazowie? Ktфra czterech krфlфw w sobie trzyma, toc iuz palac nie styania? Lezy w niey skarb naydrozszy, zbawienie ludzkie, toc iuz y nieba wiзkszego skarbu nie pokaz^.. Droga to staynia do ktфrey by tylko pryszli z poklonu, a wielkie podarki krфlowie oddali. W niey okup lezy natury ludzkiey nad one zacnieyszy pokazac pokфy. Ktфra na ziemi pokoie czyni, panem ona narodzonym tak ozdobn^ zostala. Ktфry gdzie siз nayduie to zdobi. Przenies go latwo iako mlode dzieciзto do swego domu Wm MPan on ciз niebiesk^. rozswieci radosci^. Pansk^ iey Wm MP przez wszytek [//арк. 100] wiek nadzielai^c rзk^.. Z Bogiem siз natura nasza dzis l^czy. MP wszelka uciecha za tym zwi^zkiem idzie, bo byc z Bogiem ostatnia sczзsliwosc. Pozayrzeli nam tego sczзscia anyolowie, gdy siз cudzemu przypatrui^c dobru az na dфl spuscili dzieiec w rzkomo placz^ce sw^. muzyk^. ciesz^c, ale sami barziey uciechy potrzebui^ bo ich to boli ze siз Bфg z czlowiecz^. a nie z anyelsk^. l^czy natury. Wszaksiз te obie natury posliznely. Bфg dzis ludzk^ podeymuie, o anyelskiey nie mysli. Blizsz^ Bфg mial do anyolфw drogз, bo oni na niebie gdyby dla powstania ich anyolem zostal; dolszy tu kres do czlowieka bo na ziemiз. Alec Bogu ktфry wszзdzie iest krфtszey y dluszey drogi nie masz. W tym tylko rzecz? Czemu dla upadlego anyola nie stal siз anyolem? Dla czlowieka czlowiecz^. wzi^l naturз, do woli milosc wiзksz^. siз przyl^czyla. Dobra nadzieia kiedy Bфg czlowieka lubi, tak on na nim co zamysli wymoze. Czego dzis sobie Wm MmP u Boga tylko pragniesz, b^dz pewnym ze dost^pisz, ja z swey zyczз aby Wm MP hoynemi opatrzyl darami ktoremibys Cerkwi Bozey y oyczyznie miley usluzyl, a im tu ksiзsz^. zaslugз ukazesz tym ciз bogatsza w niebie okryie korona. Wiзcey dzis uciechy niz slфw potrzeba MP, powite niemowi^tko gdy same milczy, mфwic nas nie uczy, gdy siз rodzi do uciechy pobudza. Lecz niemowi^tko placze, toc nas do smзtku wali, nie to, nie we lzach uciecha milosc rozbiia nawalnosci, ma ta ogien w sobie, iest nadzieia ze wilgotne wysuszy powieki. Barziey lzami Bфg nam wesele czyni, bo go tak ze prawdziwym iest czlowiekiem poznawamy. Za nas to Bфg odplakal wiзc nam tylko wesele zostawil. Tego WM MP na dlugie lata zazyway tu na ziemi po malu do wesela przywykai^c, nim siз do wiecznego dostaniesz.


Подобные документы

  • Автобіографізм як особливий стилістичний прийом, його використання в оповіданні Івана Дніпровського "Долина угрів". Зіставний аналіз подій з життя Івана Дніпровського з описами та подіями в оповіданні "Долина угрів", пояснення ролі самого автора у творі.

    статья [21,9 K], добавлен 27.08.2017

  • Дослідження особливостей розвитку української літератури в другій половині ХІХ століття. Вивчення творчості письменників-патріотів: Лесі Українки, Марка Вовчка, Івана Нечуй-Левицького, Панаса Мирного, Івана Франка. Основні риси реалізму в літературі.

    презентация [396,5 K], добавлен 30.09.2015

  • Полемічна література в українській культурі. Спадщина Герасима Смотрицького та Мелетія Смотрицького. Полеміка Василя Суразького та Стефана Зизанії. Творчість Івана Вишенського в літературі. Роль Захарії Копистенського у розвитку української полеміки.

    реферат [30,5 K], добавлен 11.11.2013

  • Вільям Шекспір як найбільший трагік епохи Відродження, аналіз його біографії та етапи становлення творчості. Оцінка впливу творів Шекспіра на подальший розвиток культури, їх значення в сучасності. Гамлет як "вічний герой" світової літератури, його образ.

    курсовая работа [37,3 K], добавлен 04.05.2010

  • "Велесова книга" – пам’ятка української передхристиянської культури. Дерев'яні книги. Уточнення заснування Києва. Біблійні мотиви в українській літературі. Історія, побут і культура Русі-України в поемі "Слово о полку Ігоревім". Мовний світ Г. Сковороди.

    реферат [46,3 K], добавлен 17.12.2010

  • Біографічні відомості життєвого та творчого шляху Юліуша Словацького. Спогади та твори в Ю. Словацького про Україну. Юліуш Словацький в українських перекладах та дослідження творчості поета. Творчість Ю. Словацького в інтерпретації Івана Франка.

    курсовая работа [38,9 K], добавлен 15.10.2010

  • Джерела української писемної літератури: словесність, засвоєння візантійсько-болгарського культурного впливу. Дружинна поезія, епічні тексти, введені в літописи, традиція героїчного співу. Архаїчний тип поезії українського народу, її характерні риси.

    реферат [33,8 K], добавлен 11.10.2010

  • Опис доби XVII ст., яка характеризується боротьбою між тоді практично відмерлим феодалізмом та новими буржуазними відносинами. Особливості філософія та богослов'я. Флористична література Франсуа де Ларошфуко, Б. Грасіана, Френсіса Бекона та Лафонтена.

    реферат [40,2 K], добавлен 03.04.2013

  • Дослідження творчості Івана Дзюби, видатного українського публіциста та громадського діяча, аналіз сфери його публіцистичної діяльності. Праця "Інтернаціоналізм чи русифікація?" як ідейна опора для борців за духовну і політичну незалежність України.

    курсовая работа [46,5 K], добавлен 30.10.2010

  • Внесок Олени Пчілки у розвиток української культури кінця XIX – початку ХХ століття. Аналіз статті "Олена Пчілка і дитяча література". Редагування Оленою дитячого журналу "Молода Україна". Пропагування рідної мови. Педагогічні погляди та принципи.

    реферат [20,0 K], добавлен 09.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.