Творчість митців об’єднання "Ланка"-МАРС у літературному процесі першої третини ХХ століття: аспекти перцепції та рецепції

Аналіз модусу присутності творів "ланчан-марсівців" у літературному процесі першої третини ХХ ст. Проблема естетичних канонів і особистостей, специфіка перцепції творів митців "Ланки"-МАРСу Г. Костюком та Ю. Лавріненком, їх антропологічні проекції.

Рубрика Литература
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 26.09.2015
Размер файла 83,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

10.01.01 - Українська література

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук

Творчість митців об'єднання «Ланка»-МАРС у літературному процесі першої третини ХХ століття: аспекти перцепції та рецепції

Дмитренко Вікторія Ігорівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі української літератури Луганського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий консультант доктор філологічних наук, професор

Галич Олександр Андрійович,

Луганський національний університет імені

Тараса Шевченка, професор, завідувач кафедри

теорії літератури та компаративістики

Офіційні опоненти доктор філологічних наук, професор

Астаф'єв Олександр Григорович,

Інститут філології Київського національного

університету імені Тараса Шевченка,

професор кафедри теорії літератури та компаративістики;

доктор філологічних наук, доцент

Кавун Лідія Іванівна,

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького,

професор кафедри теорії літератури і компаративістики;

доктор філологічних наук, професор

Марко Василь Петрович,

Кіровоградський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка,

професор кафедри української літератури

Захист відбудеться «28» січня 2010 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий «28» грудня 2009 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О. В. Наумовська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У час становлення нової парадигми історії української літератури основною проблемою є створення сучасної концепції її розвитку, яка дозволить перебороти міф про «вторинність» української літератури чи то стосовно російської, чи то будь-якої з європейських літератур. Формування новітньої концепції історії української літератури, інтегрованої у світовий культурно-інтелектуальний простір, звернення до найсучасніших здобутків світової наукової думки дає можливість для заповнення «лакун» українського літературознавства науковими студіями європейського контексту.

Події кінця ХХ століття спричинили повернення до історії української літератури творів і імен, які роками замовчувались, піддавалися численним абераціям і інсинуаціям. Це призвело до перенасичення літературного процесу матеріалом для осмислення й стало однією з причин того, що в сучасному літературознавстві залишилися ще належним чином не поціновані активні учасники літературного процесу в Україні 20-30-х рр. минулого століття. Серед них письменники, які входили до київського літературного об'єднання «Ланка»-МАРС, творчі здобутки яких варто виділити як вагоме надбання нашої культури. Творчість більшості «ланчан-марсівців» (Б. Антоненко-Давидович, І. Багряний, М. Галич, Г. Косинка, Є. Плужник, В. Підмогильний, Т. Осьмачка) стала надбанням нашої літератури, пройшовши всі заборони й довгі роки вимушеної німоти. Вона не залишилася поза увагою дослідників, але й не розглядалась як незамінна складова українського літературного процесу. Тим більше донині не було окреслено творчість митців як цілісне явище літературного контексту. А як стверджує М. Бахтін: «Текст живе тільки стикаючись з іншим текстом (контекстом). Тільки в точці цього контакту текстів спалахує світло, яке освітлює і назад, і вперед, залучаючи цей текст до діалогу». Бахтин М. М. К методологии гуманитарных наук / Бахтин М. М. // Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искусство, 1979. - С. 384. Тому основну увагу в нашому дослідженні ми зосередили на окресленні численних міжособистісних і міжтекстових зв'язків «ланчан-марсівців» як у самому угрупованні, так і поза його межами. Важливим також став аналіз спільних модусів їхньої перцепції, які репрезентують типологічні картини світу.

Літературне об'єднання «Ланка», а з 1926 року - МАРС (Майстерня революційного слова) проіснувало близько чотирьох років. За естетичними принципами його представники близькі до ВАПЛІТЕ, «неокласиків», західноукраїнської групи «Митуса», російських «Серапіонових братів». Узагальнення художньої практики «ланчан-марсівців» дає можливість говорити про міжособистісну комунікацію й інтертекстуальну взаємодію їхньої творчості. Для повноти рецепції аналізувати й сприймати художні тексти необхідно в широкому контексті творчої спадщини не лише одного автора, а певного кола однодумців (у даному випадку - представників угруповання «Ланка»-МАРС), намагаючись відтворити ті сенси, що були закладені самими письменниками.

Доля всіх митців, що входили до «Ланки»-МАРСУ, трагічна: Г. Косинка, В. Підмогильний, Д. Фальківський, В. Ярошенко - розстріляні, Г. Брасюк і Є. Плужник - закатовані в ув'язненні, Б. Тенета наклав на себе руки у в'язниці, Б. Антоненко-Давидович, після більш ніж двадцяти років концтаборів і заслання, перебував під постійним наглядом КДБ, І. Багряний і Т. Осьмачка емігрували, М. Галич, Я. Качура були змушені пристосовуватись до радянської дійсності. Ці сумні факти розкривають причини соціальної заанґажованості й заполітизованості критики радянських часів і наголошують на необхідності встановити важливі зв'язки між окремими творами «ланчан-марсівців», окреслити творчі діалоги й літературну полеміку письменників, яка присутня у їхній творчій практиці.

Отже, актуальність дослідження зумовлена необхідністю цілісного аналізу творчих здобутків «ланчан-марсівців» з урахуванням найновіших досягнень світової літературознавчої думки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано на кафедрі української літератури Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, у межах комплексної теми «Національна культура у філологічних дискурсах різних типів» (державний реєстр номер 0101U001371). Тема дисертаційної роботи затверджена на засіданні бюро наукової ради НАН України з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» (протокол № 5 від 18 грудня 2003 р.).

Мета роботи: на основі аналізу наявної на даному етапі інформації подати власну дискурсивну характеристику історії створення київського літературного угруповання «Ланка»-МАРС, окреслити динаміку та логіку інтеграції соціальної активності митців та їхніх творів у літературний процес першої третини ХХ ст., з'ясувати аспекти перцепції та рецепції. На думку дисертанта, специфіку літературного дискурсу «Ланки»-МАРСу складають чотири істотних моменти: 1) генеза і становлення об'єднання (модус присутності); 2) українська класична літературна традиція та її переінтерпретація «ланчанами-марсівцями»; 3) антропологічні проекції творів митців «Ланки»-МАРСу; 4) полістильові пошуки «ланчан-марсівців».

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- здійснити аналіз модусу присутності творів «ланчан-марсівців» у літературному процесі першої третини ХХ ст.;

- з'ясувати проблему естетичних канонів і особистостей, специфіку перцепції творів митців «Ланки»-МАРСу Г. Костюком та Ю. Лавріненком;

- дослідити дискурс об'єднання в контексті літературної дискусії 1925-1928 рр.;

- з'ясувати вплив української традиції (твори Т. Шевченка, М. Гоголя, Лесі Українки, О. Кобилянської) на творчість «ланчан-марсівців», простежити типологічні сходження, образні аналогії, ремінісценції між їх доробком і прозою та драмами В. Винниченка, а також уснопоетичною творчістю;

- проаналізувати й проінтерпретувати антропологічні проекції творів митців «Ланки»-МАРСу (архетипи матері й степу, концепт голоду, фаустівську міфологему людини, експлікації роздвоєної особистості);

- визначити полістильовий діапазон творчих горизонтів письменників (тяжіння до модернізму, художні трансформації «філософії серця»; націєзорієнтованість художнього світу, його неоромантичні, імпресіоністичні, експресіоністичні й екзистенціалістські стильові домінанти.

Об'єктом дослідження стали твори Б. Антоненка-Давидовича, І. Багряного, Г. Брасюка, М. Галич, Г. Косинки, В. Підмогильного, Є. Плужника, Т. Осьмачки, Б. Тенети, Д. Фальківського, В. Ярошенка та інших, їхні статті, листи, спогади й архівні матеріали.

Предмет дослідження - інтеграція творів митців об'єднання «Ланка»-МАРС у літературний процес першої третини ХХ ст., проблеми перцепції та рецепції як центральний системотворчий чинник комунікативного процесу, багатошарова, багаторівнева структура, складне поєднання психофізіологічних, соціальних, національно-культурних і мовно-естетичних відмінностей. Мовна картина світу «ланчан-марсівців» виступає провідною у контексті комунікації, основою особистісної самоідентифікації письменників.

Теоретико-методологічна основа дисертації. У дослідженні для зіставлення здобутків і концептуальних домінант «ланчан-марсівців» вжито типологічний і порівняльно-історичний методи, використано досвід архетипної критики, задіяні ідеї герменевтики, рецептивної та феноменологічної естетики, результати досліджень провідних українських і зарубіжних учених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше:

1) досліджено модус присутності митців об'єднання «Ланка»-МАРС у літературному процесі першої третини ХХ ст., інтеграцію їх творчості в український контекст;

2) з'ясовано роль української художньої традиції у творчості «ланчан-марсівців», а також спроби її реінтерпретації;

3) здійснено аналіз антропологічних проекцій творів митців «Ланки»-МАРСу;

4) визначено інтерсуб'єктивний дискурс «Ланки»-МАРСу; описано полістильові пошуки письменників;

5) на основі архівних матеріалів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, КДАМЛМ, відділу рукописів ЦНБ ім. В. Вернадського уведено в науковий обіг маловідомі твори письменників, різні версії їх біографій, чернеткові записи тощо.

Практичне значення дисертації. Результати дослідження можуть бути застосовані в курсі історії української літератури ХХ ст. у вищих навчальних і шкільних закладах, а також на наукових семінарах і спецкурсах, при написанні посібників і підручників. Робота містить у собі значну дослідницьку перспективу, що може викликати нові напрями історико-літературних досліджень.

Особистий внесок автора полягає в системному дослідженні творчості письменників, які належали до літературного об'єднання «Ланка»-МАРС. На основі аналізу їхньої життєвої й творчої біографій вибудована концепція щодо цілісності художніх досягнень митців, місця цього угруповання в історії української літератури. У дисертації враховані дослідження попередників і сучасників, водночас усі ідеї роботи, висновки та сформульовані концепції належать її автору. Результати досліджень інших літературознавців оформлені відповідними посиланнями. Монографія й наукові публікації за темою дисертації - одноосібні.

Апробація результатів дослідження.

Дисертацію обговорено на засіданні кафедри української літератури Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 8 від 17 березня 2009 року). Основні положення дисертації були викладені в доповідях та виступах на наукових конференціях різних рівнів: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Слобожанщина: літературний вимір» (Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, 2004, 2006-2009 рр.), IV і V Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Українська література: духовність і ментальність» (Криворізький державний педагогічний університет, 2004 р., 2005 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Українське літературно-мистецьке відродження 20-х років ХХ століття: питання стилю, проблематики, поетики, мови» (Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, 2005 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні проблеми слов'янської філології» (Бердянський державний педагогічний університет, 2005 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Документалістика на порозі ХХІ століття: проблеми теорії та історії» (Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, 2005 р., 2007 р.); ІІ Всеукраїнській науковій конференції «Володимир Винниченко: політична і літературна діяльність» (Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2005 р.); VII Всеукраїнській науково-практичній конференції «Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця» (Київський національний авіаційний університет, 2006 р.); Міжнародній науковій конференції «Леся Українка і європейська культура» (Волинський державний університет імені Лесі Українки, 2006 р.); Міжнародній науковій конференції «Творчість І. Багряного як культурний феномен. До 100-річчя від дня народження» (Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2006 р.); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Творчість В. Свідзінського: доба і контекст» (Кам'янець-Подільський державний університет, 2006 р.); Міжнародній науковій конференції «Українське письменство Буковини в загальноукраїнському літературному контексті», присвяченої 70-річчю професора Б.І. Мельничука (Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2007 р.), Наукових читаннях, присвячених світлій пам'яті професора НаУКМА, відомої дослідниці теорії та історії літератури, перекладачки, публіцистки, знаної діячки української культури Соломії Павличко (НаУКМА, 2009 р.).

Публікації. Основні аспекти досліджуваної проблеми відображені в монографії й 36 публікаціях, 27 з яких надруковані у спеціалізованих фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (кожен містить кілька підрозділів), висновків і списку літератури з 433 джерел. Обсяг основного тексту - 360 сторінок, повний обсяг дисертації - 403 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету й основні завдання роботи, визначено об'єкт і предмет дослідження, окреслено теоретико-методологічну основу, методи, означено наукову новизну, практичну значимість дисертації, особистий внесок здобувача, подано інформацію про апробацію результатів дослідження. Висвітлено ступінь вивчення цієї проблеми на сучасному етапі.

У першому розділі «Літературне об'єднання «Ланка»-МАРС: модус присутності» визначаються форми присутності літоб'єднання в естетичному досвіді ХХ століття. Сучасні уявлення про класичну картину світу, а також наповненість творчості представників «Ланки»-МАРСу життєвими сенсами, змушують дисертанта враховувати presens - модус присутності буття у творах «ланчан-марсівців», і cogito - наявність себе і своєї свідомості у світі, відкритої до Іншого (інтерсуб'єктивність).

У підрозділі 1.1. «Від історії об'єднання до культурного ландшафту тексту» проаналізовано літературознавчі студії окремих періодів розвитку української літератури, у яких зафіксовано домінуючі, часом кардинально протилежні, дискурси місця й ролі літературного об'єднання «Ланка»-МАРС в історії української літератури. На основі узагальнення й осмислення значної кількості документів, архівних матеріалів, мемуарів, спогадів і літературознавчих публікацій, доступ до яких можливий на сьогодні, простежується становлення літературного об'єднання, окреслено генезу організації від АСПИСу до МАРСу, уточнено персональний склад. Увага акцентується на об'єктивних і суб'єктивних обставинах, що спричинили утворення нового творчого угруповання молодих письменників, яке стало не офіційним об'єднанням зі статутом, зборами, фіксованим членством, а колективом однодумців.

Доба з'яви в літературному процесі «ланчан-марсівців» з її надзвичайно швидкою зміною подій і пріоритетів загострила потребу осягнення письменниками своєї епохи. Це знайшло своєрідний вияв у художній свідомості, посиливши тяжіння митців до суб'єктивного самовираження, самозаглиблення й відновлення поруйнованої гармонії, що й визначило спільну тематику й проблематику текстів митців, таких різновекторних за своєю творчою спрямованістю. У підрозділі проінтерпретовано творчість представників «Ланки»-МАРСу як єдину систему, з «діалогом текстів» та спільними концептуальними засадами.

У підрозділі 1.2. «Естетичні канони й особистості: проблема «зворотного зв'язку» представлена взаєморецепція митців, що входили до літературного об'єднання «Ланка-МАРС». Увага дисертанта концентрується на аналізі доступних нам документів, написаних самими «ланчанами-марсівцями», що являють важливе джерело для відтворення об'єктивної історії організації. Використано й осмислено спогади Б. Антоненка-Давидовича, М. Галич, Т. Осьмачки, а також листи Б. Антоненка-Давидовича, І. Багряного, М. Галич, Г. Косинки й В. Підмогильного.

Зі спогадів сучасників постає інформація про тісну дружбу В. Підмогильного і Є. Плужника, Г. Косинки й Т. Осьмачки, М. Галич і Г. Косинки, Г. Брасюка й Д. Фальківського, Б. Антоненка-Давидовича й І. Багряного. М. Галич у своїх спогадах репрезентує «Ланку»-МАРС як рафіноване, елітарне угруповання, наголошує на тому, що ця літературна організація є інтелектуальним об'єднанням близьких за духом митців. На зборах організації, крім обговорення нових творів своїх побратимів (рецепція деяких з них присутня в спогадах), завжди велися інтелектуальні розмови про літературну ситуацію в Україні й у світі. У підрозділі підкреслюється, що мрією угруповання було включення української ланки до «ланцюга всесвітньої культури». З доступної кількості спогадів, листів і літературно-критичних нарисів «ланчан-марсівців» постає інтелектуально насичена атмосфера, що панувала на зборах об'єднання, чітко окреслюється думка про діалог текстів членів організації.

У підрозділі 1.3. «Об'єднання «Ланка»-МАРС у перцепції Григорія Костюка» досліджено мемуари та критичні праці Г. Костюка, що містять інформацію про учасників об'єднання та їхню літературно-мистецьку історію.

Г. Костюк перший опублікував листування Г. Косинки й В. Винниченка, упорядкував видання творів В. Підмогильного й, по суті, став ініціатором його повернення в історію української літератури, чимало зробив для формування неупередженої критичної рецепції творчості І. Багряного й Б. Антоненка-Давидовича.

У відтворенні атмосфери українського літературного життя 20-30-х років ХХ століття особливе місце посідають мемуари Г. Костюка «Зустрічі і прощання», чимало сторінок яких присвячено представникам «Ланки»-МАРСу. В окремі розділи виділено спогади про Г. Косинку, Б. Тенету, І. Багряного. Спогади про Т. Осьмачку посідають осібне місце. Саме йому ми завдячуємо сьогодні наявністю мемуарів Г. Костюка, записи для яких, за його словами, він почав робити для того, щоб занотувати «жанрові картини» думок і поводжень Т. Осьмачки. Спогади репрезентують ставлення «ланчан-марсівців» до тогочасної літературної ситуації, їхню прозірливість щодо свого майбутнього, дають можливість підтвердити інформацію про творчі авторитети митців, а також їхнє ставлення до ортодоксальної критики.

Праці Г. Костюка дають можливість дійти висновку про дружню атмосферу, що панувала в колі «ланчан-марсівців», про наближеність їхніх творів до реальних подій, а також уточнюють проблемну на сьогодні дату саморозпуску МАРСу. Крім того Г. Костюк зі слів самих письменників окреслює спільне прагнення митців до розкриття психології персонажа і його індивідуалізації, що своєрідно реалізувалось у творчості кожного.

У підрозділі 1.4. «Юрій Лавріненко про «Ланку»-МАРС: транссуб'єктивний горизонт інтерпретації» проаналізовано «Розстріляне відродження» і «Зруб і парости» Ю. Лавріненка під кутом зору особливостей рецепції в них як самого літературного об'єднання «Ланка»-МАРС, так і окремих творів його представників.

Літературознавець одним із перших неупереджено окреслив місце й роль «ланчан-марсівців» в історії української літератури, давши загалом високу оцінку творчій обдарованості письменників та назвавши їх «добірною групою». У своїх дослідженнях кожен твір, кожну постать учений розглядає різнобічно: як явище культурно-історичне, філософське, естетичне та психологічне. Ю. Лавріненко зазначив, що митці несли з собою національний Шевченків дух «невпокореного села, загостреність нової непідкупної інтелігенції, і кожен із них мав зерна таланту». Більше уваги у своїх дослідженнях літературознавець приділяє представникам літературного об'єднання «Ланка». Він не аналізує лише творчості М. Галич, хоч і згадує її ім'я в контексті цього об'єднання. Не названі як члени МАРСу Г. Брасюк, Я. Качура й В. Ярошенко. На думку Ю. Лавріненка, творчість письменників, що входили до літературної організації «Ланка»-МАРС, за своєю естетикою є близькою до ВАПЛІТЕ.

Ю. Лавріненко визначив модернізм «ланчан-марсівців» як такий, що виходить з найглибших основ української традиції, а саму творчість митців уважав значною часткою тієї основи, на якій зросли кращі зразки літератури наступних поколінь, зокрема шістдесятників.

У підрозділі 1.5. «Літературний дискурс «Ланки»-МАРСу в контексті дискусії 1925-1928 років» представлена позиція «ланчан-марсівців» під час дискусії.

Літературна дискусія 1925-1928 рр. є центральною подією українського життя першої третини ХХ століття. Позиція митців під час дискусії визначила інтелектуальну розвиненість (за М. Хвильовим) кожного з них. Загальноприйнятою на сьогодні є думка про те, що в більшості пунктів позиція «ланчан» збігається із декларованими М. Зеровим, М. Могилянським й П. Филиповичем висновками щодо європеїзації української літератури. Той факт, що «ланчани-марсівці» не брали активної участі в дискусії, спонукав до детального аналізу в підрозділі промов В. Підмогильного й Б. Антоненка-Давидовича на одному з перших публічних виступів, що був організований культкомісією Академії наук у Всенародній бібліотеці України 24 травня 1925 року. Вони порушили питання про оцінку вартості письменника лише за одним критерієм - рівнем його таланту. Підсумком виступу Б. Антоненка-Давидовича стали слова, що на сьогодні є хрестоматійними й уважаються за творче кредо як самого письменника, так і всіх без винятку «ланчан», а пізніше й «марсівців». Він зазначив, що основним гаслом для його побратимів є не «Європа чи Просвіта», а - «література УСРР, позбавлена халтури, просвітянщини і хахлацької макулатури!».

У підрозділі висувається теза про те, що разом з ваплітянами й неокласиками, «ланчани-марсівці» орієнтувались на естетичне наповнення художнього слова, підтримали позицію М. Хвильового про відродження національної літератури, виступивши проти масовізму в літературі й проти розуміння її завдань як ілюстратора партійних настанов. Вони декларували збереження гуманістичних традицій української літератури, бачили її повноправною складовою світового контексту.

У другому розділі «Українська класична літературна традиція та її переінтерпретація «ланчанами-марсівцями» простежується інтенція «ланчан-марсівців» до пошуку можливих точок дотику свого художнього світу з надбаннями української класичної спадщини, з'ясовуються типологічні й генетично-контактні зв'язки, які виявилися в їхніх творах на проблемно-тематичному рівні. У підрозділі наголошується на тому, що митці, які входили до літературного об'єднання «Ланка»-МАРС, прагнули до поєднання у своїй творчості кращих здобутків класики з конструюванням модерністської картини світу.

У підрозділі 2.1. «Тарас Шевченко у перцепції письменників «Ланки»-МАРСу» представлено сприйняття творчої постаті Т. Шевченка як ідейного натхненника відродження українського народу через вітчизняну літературу.

Представники літературного угруповання «Ланка»-МАРС виділялись на загальному фоні своїм ставленням до Т. Шевченка. Знайомство з «Кобзарем» для більшості з них стало важливим поштовхом для усвідомлення своєї національної приналежності, вплинуло на формування літературних уподобань і світоглядних орієнтирів. Для них він був не просто попередником, а певним еталоном у ставленні до свого народу й до художньої творчості. Б. Антоненко-Давидович залишив літературно-критичні нариси про Т. Шевченка, де відзначив його непроминальну роль у введенні української літератури у світовий контекст. Аналіз творчих надбань інших «ланчан-марсівців» доводить, що пієтетне ставлення до Т. Шевченка спостерігаємо в більшості з них.

У підрозділі підкреслено, що І. Багряний, Є. Плужник, Т. Осьмачка, як і Б. Антоненко-Давидович, залишили у своїх творах конкретний його образ, а про ставлення до Т. Шевченка В. Підмогильного можемо знайти лише непрямі вказівки у творах, про роль Т. Шевченка в житті й творчості Г. Брасюка, Г. Косинки та інших можна висловити лише деякі припущення. Проте приналежність їх до одної літературної організації, спогади сучасників про «Ланку»-МАРС як про одне здружене товариство, дають підстави твердити, що така рецепція характерна для всіх митців.

У творчому надбанні більшості представників київської літературної організації «Ланка»-МАРС простежується ідеологічний, концептуально-образний і естетичний рівні рецепції Тараса Шевченка. Видатний попередник постає в ній як поет-месія, архетипне начало національної мудрості й пам'яті. Сприйняття його як національного генія українського народу зумовлює появу шевченківських інтонацій та образів у творах митців. У творчості «ланчан-марсівців» оприявлено сприйняття Т. Шевченка як борця за національну ідею, еталона ставлення до свого народу, духовного батька всіх поколінь українців.

Підрозділ 2.2. «Вплив гоголівської традиції на творчість митців «Ланки»-МАРСу» розкриває позицію дисертанта щодо міри впливу М. Гоголя на творчість «ланчан-марсівців». Основна увага зосереджена на повістях «Гробовище» В. Ярошенка й «Старший боярин» Т. Осьмачки, що якнайкраще презентують продовження гоголівських традицій.

У дослідженні висунута думка про те, що однією з причин надзвичайно потужного прояву традицій М. Гоголя у творчості Т. Осьмачки є типологічна подібність творчих натур обох письменників, схожі умови формування митців. У підрозділі наголошується на тому, що «Старший боярин» Т. Осьмачки й «Гробовище» В. Ярошенка викликають асоціації з творами циклу «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» («Ніч перед Різдвом», «Майська ніч», «Вечір проти Івана Купала» та ін.). Однією з причин наближення до гоголівської тональності вважаємо прагнення розкрити істотні риси національного характеру українського народу, показати його незнищенний дух, адже феномен гоголівського стилю відкрив перед читачами чарівний світ українського фольклору, гумор, сатиру та української традиції мислення.

У підрозділі підкреслено, що твори Т. Осьмачки й В. Ярошенка не наслідують гоголівської манери письма, а осягають сам дух прози видатного українця. Від Гоголя їм дісталися романтичне світосприймання та елементи етнографічно-фольклорної розповіді, сентиментальна патетика, «ліризація» розповіді через напружені ліричні відступи й морально-філософські сентенції. У творах Т. Осьмачки й В. Ярошенка особливо слід виділити барокові порівняння й гіперболи, які надають всеохопного, універсального характеру зображуваній дійсності, а також динамічні метафори, орнаментальність, замилування буденними деталями. Типологічна подібність простежується в гіперболічно-гротесковій і патетично-трагічній площинах.

У підрозділі 2.3. «Леся Українка і проза В. Підмогильного та Г. Брасюка (передтекст та інтертекст)» увага акцентується на інтертекстуальному полі творів «Донна Анна» Г. Брасюка, «Місто» і «Невеличка драма» В. Підмогильного щодо оприявлення в них текстів Лесі Українки.

Дисертантка наголошує на важливості залучення передтексту для увиразнення авторського задуму Г. Брасюка в романі «Донна Анна». Заголовок і сюжет роману алюзійно відсилають читача до відомого у світовій літературі сюжету про Дон Жуана. Відбувається зміщення та накладання різних історичних часопросторів. Традиційний сюжет потрапляє в коло авторської свідомості й піддається осучасненню. Традиційний образ використовується як ім'я-символ. Письменника цікавить не стільки характеристика персонажа, скільки його ідейно-семантичне наповнення, зашифрована в ньому метафорично-символічна сутність. Цей образ існує в романі як частина зображально-аналогійного плану твору, що й виконує роль сугестивної деталі, яка органічно вписується в автентичне тло оповіді.

Винесення в заголовок імені донна Анна, а також виведення її як головної героїні твору обмежує коло творів про Дон Жуана «Камінним господарем» Лесі Українки. Важливу роль у розумінні основних ідей автора, утілених у романі, відіграє й «Лісова пісня», яка є певною канвою для побудови основної сюжетної лінії роману Г. Брасюка. Акцентування уваги на інтертекстуальному полі твору, особливості рецепції в ньому творчості Лесі Українки зумовлює думку, що роман «Донна Анна» знаходиться в контексті творів «ланчан-марсівців» про боротьбу раціонального та ірраціонального в людській душі. Ідея роздвоєння особистості між раціональним і ірраціональним, спроба віднайти гармонію між цими двома протилежностями й привернули увагу Г. Брасюка. У романі «Донна Анна» він подав власну інтерпретацію цієї проблеми, адекватно зрозуміти яку можна, лише задіявши пласт творчості Лесі Українки.

У романі «Місто» В. Підмогильного проступають алюзії й ремінісценції, що пов'язані з традиціями Лесі Українки, або з їхнім продовженням. Вона перша в українській літературі звернулася до образу Дон Жуана, а любовні пригоди Степана Радченка в критиці називають «пошуками Дон Жуана». Таким чином, у романі «Місто» В. Підмогильного спостерігаємо трансформацію «вічного» образу, яка була розпочата Лесею Українкою. Крім того, можна зробити припущення про те, що фінал твору, коли Степан віднаходить мету свого подальшого життя, - писати твори про людей, має своїм претекстом прозріння Лукаша, який усвідомив цінність людської цілісності.

Роман «Невеличка драма» В. Підмогильного має палімпсестову будову. Серед інших текстів важливим є «Лісова пісня» Лесі Українки, яка забезпечує перехід тексту В. Підмогильного в інтертекст. Алюзії до «Лісової пісні» змінюють перспективу прочитання твору й у референційну структуру (текст-дійсність) привносять риторичну (текст-текст). Це змінює емоційне звучання твору, дозволяє амбівалентну рецепцію фіналу.

У підрозділі 2.4. «Творчість Ольги Кобилянської в рецепції митців «Ланки»-МАРСу» окреслено можливі зв'язки художніх домінант творчого світу О. Кобилянської й письменників цього літературного угруповання, а також типологічні сходження творчих рефлексій українських митців різних поколінь.

Дисертантка констатує наявність персональних зв'язків Г. Косинки з Ольгою Кобилянською, визначає спільні з буковинською письменницею основні художні принципи у творчості «ланчан-марсівців». Аналіз художнього світу письменників дає підстави говорити про те, що творча позиція митців є спробою пристосування сучасних для того часу прогресивних ідей до творчих здобутків минулого. Письменники, що входили до літературного об'єднання «Ланка»-МАРС, своєю творчістю продовжують шлях української літератури до європейського контексту, що був намічений їхніми попередниками, серед яких одне з визначних місць належить О. Кобилянській.

Неоромантична концепція людини, представлена у творчості письменниці, має найбільше перегуків із художнім світом І. Багряного й М. Галич. Наближення до техніки «потоку свідомості», увага до внутрішнього світу персонажів, орієнтована на психологізацію художня структура простежується в інших текстах «ланчан-марсівців». Типологічні сходження з творчим світом О. Кобилянської помітні також на наративному, образному й проблемному рівнях. Так, наприклад, жіночі образи М. Галич дуже близькі своїми прагненнями самодостатності й самовдосконалення до героїнь О. Кобилянської.

Найбільш близькими для «ланчан-марсівців», зазначено в підрозділі, були пошуки О. Кобилянською «цілого чоловіка». Протиставлення у її творах біологічної (інстинктивної) та культурної (духовно-вольової) іпостасі людини виявилось як протиставлення раціонального й ірраціонального у творчості письменників молодшого покоління: Б. Антоненка-Давидовича («Смерть», «Справжній чоловік»), Г. Брасюка («Донна Анна»), В. Підмогильного («Ваня», «Добрий Бог», «Гайдамака», «Невеличка драма», «Повість без назви» та ін.), М. Галич («Друкарка», «Моя кар'єра», «Весною» та ін.), Я. Качури («Чад»), Б. Тенети («Гармонія і свинушник», «П'яниці») та ін.

Типологічна подібність простежується між героями оповідань «Фавст» Г. Косинки, «Іван Босий» В. Підмогильного й романом «Апостол черні» О. Кобилянської. Об'єднує їх, у першу чергу, проблема «апостольства», зумовлена подібністю світоглядних позицій митців різних поколінь.

У підрозділі 2.5. «В. Винниченко і «ланчани-марсівці»: аналогії, впливи, типологічні сходження» окреслено шляхи рецепції творчого надбання митця, можливості впливу його особистості на творчість молодших письменників. Також увага в підрозділі зосереджена на зв'язках «ланчан-марсівців» з В. Винниченком. Особисті стосунки Г. Косинки, Т. Осьмачки, В. Підмогильного з письменником старшого покоління засвідчені в листуванні та «Щоденнику». На сьогодні маємо особисті свідчення Б. Антоненка-Давидовича, І. Багряного й Г. Косинки про вплив В. Винниченка на їхнє мистецьке становлення. Сам В. Винниченко занотував у щоденнику, що вбачає в ранніх оповіданнях Г. Косинки свою манеру в деяких ліричних висловлюваннях і зверненнях до читача.

Творчі домінанти В. Винниченка, який закцентував увагу на складних етичних конфліктах, поставивши своїх героїв у екстремальні, межові ситуації вибору моральної позиції, позначилися більшою або меншою мірою на художньому світотворенні «ланчан-марсівців». Тематично серед молодших письменників найбільш близький до В. Винниченка у своїй ранній творчості В. Підмогильний. Героями творів Б. Антоненка-Давидовича («Тук-тук…»), І. Багряного («Етюд», «Мадонна», «Петро Каменяр», «Заєць») Г. Брасюка («Безпутні», «Темної ночі»), Б. Тенети («П'яниці») стали люди дна, часто розгублені, а то й просто загублені в бурхливих життєвих колізіях.

Найголовніші зі спільних проблем, що були поставлені у творах В. Винниченка й знайшли гідне продовження у творчості «ланчан-марсівців», - це загадки людської підсвідомості, сфера ірраціонального як основний чинник поведінки, роль біологічного начала в житті людини, моральні парадокси, які не дозволяють поставити межу між злочинцем і жертвою. Молодше покоління митців продовжило пошуки В. Винниченка нових підходів до зображення своїх сучасників, пов'язані з поглибленим показом внутрішнього світу персонажа, зі спробами проникнути в його складне духовне життя.

У підрозділі 2.6. «Фольклорна символіка ранньої творчості Марії Галич» наголошується на тому, що фольклорне підґрунтя прочитується у творах більшості «ланчан-марсівців», надаючи їм національного колориту, увиразнюючи образи й одночасно закодовуючи важливу для читача інформацію. Більш детально в підрозділі розглянуто творчість М. Галич із точки зору оприявлення в ній народної символіки. Увагу приділено двом раннім мініатюрам письменниці «Перстень» і «Убили».

Звернення М. Галич до народної символіки забезпечує кодовий сенс її творів, але це не обмежує індивідуальну модуляцію народного символу, тобто в ранніх творах письменниці відбувається своєрідна реконструкція традиційно усталеного. У цій площині молода авторка шукає ознак оригінальності, того, що в подальшому буде визначати риси її творчої індивідуальності. Проте кожен митець, шукаючи певних стабільних комунікативних структур, вдається до загальновідомих архетипів, без використання яких він не може стати повноцінним учасником літературної комунікації. Це пояснює той факт, що символіка творів Марії Галич піддається легкому розкодуванню через усталені для українців конотації того або іншого народного символу, що був використаний письменницею (зозуля, перстень, шиття сорочки, ламання голки, колористика та ін.). Важливу роль у її творах відіграє антропоморфізм, завдяки якому «олюднений» пейзаж виступає важливим функціональним засобом вираження цілісності естетичної системи письменниці, у якій домінує ідея гармонійного співіснування людини й світу (сковородинівська ідея співмірності «мікрокосмосу» і «макрокосмосу»). У М. Галич такий пейзаж стимулює розгортання сюжету, співвіднесеного з авторською думкою.

Зі сторінок двох невеличких новел постає надзвичайно складний і художньо неповторний світ Марії Галич, творчий досвід якої тісно пов'язаний з національною народною традицією, яка має в її естетичній свідомості індивідуальну інтерпретацію і, водночас, є ключем до прочитання її творів. Язичницька символіка стає засобом світотворення письменниці, а заглиблення у первісну міфологічну свідомість репрезентує найбільш вичерпну рецепцію.

Третій розділ «Антропологічні проекції митців «Ланки»-МАРСу. У ньому увага актуалізується на дослідженні основних спільних антропологічних проекцій творів письменників, що належали до літературного об'єднання «Ланка»-МАРС (архетипи Великої Матері, Степу й Тіні, концепт голоду, фаустівська міфологема).

У підрозділі 3.1. «Архетип матері» досліджується креативне переосмислення архетипу Великої Матері у творчості представників літературного угруповання «Ланка»-МАРС у контексті історично обумовленої репродукції цього архетипу в українській літературі із зазначенням своєрідності проекцій знаків архетипних виявів, а також спільних точок дотику векторів художніх пошуків «ланчан-марсівців», що були використані для відтворення нової естетичної реальності.

У підрозділі наголошується на тому, що архетип Великої Матері є тією формою організації світу, яка оприявнює особливості ментальності української людини. Це обумовлює кваліфікацію його як одного із засадничих у творчій свідомості українських митців. Національна традиція репрезентує широкий діапазон рецепції «архетипного образу» матері, що виник у процесі творчого переосмислення архетипу Великої Матері: від обожнення до десакралізації й навіть матеревбивства, що співвідноситься з традиційною амбівалентністю праобразу в культурах інших народів. У творчості «ланчан-марсівців» простежується широкий спектр креативних трансформацій цього архетипу.

Традиційні в українській літературі позитивні конотації образу матері простежуються у творах Г. Косинки, Т. Осьмачки, Д. Фальківського. Найбільше виявляємо їх у творчості Т. Осьмачки. Це і рідна ненька, і мати-Україна, і мати-земля, і мати-годувальниця («Регіт», «Війна», «Цить, моє серце», «Пісня з Півночі» та ін.). У творах Г. Косинки (псевдонім якого, до речі, походить від назви улюбленої квітки його матері) мати є своєрідним мірилом справедливості й істинності подій, материнська точка зору адекватна підсумково-узагальнюючій («На буряки», «Змовини», «За ворітьми», «На золотих богів»). Новела «Мати» демонструє співвіднесеність гармонії довкілля зі станом здоров'я матері. З її смертю зникає надія на подолання деструктивності нового світу.

Однак у творах більшості «ланчан-марсівців» наявний розрив між патріархальним минулим, уособленням якого найчастіше виступають батьки, і новою дійсністю. У титульних творах письменників цього літературного угруповання персонажі в основному безбатченки, які не підтримують стосунки з батьками з різних причин. Так, наприклад, матір Костя Горобенка («Смерть» Б. Антоненка-Давидовича) десь живе забута своїм сином, як і мати Юрія Славенка («Невеличка драма» В. Підмогильного), зовсім немає батьків у Степана Радченка («Місто» В. Підмогильного). Подібна картина простежується й у творах Марії Галич. Лише в ранніх новелах «Перстень» і «Небела» подано образ самотньої матері. У пізніших творах героїні не згадують про матір, як і сама Марія Галич у своїх автобіографічних спогадах. Слова «мати» не зустрічаємо в поетичній спадщині Є. Плужника. Десакралізація образу матері представлена в поемі «Ave Mariа» І. Багряного. Взаємодія «колективного підсвідомого», узвичаєної ще з часів Т. Шевченка традиції кореляції понять матір/Україна й індивідуального досвіду митців утворила інваріант образу матері-України, покинутої, забутої рідними дітьми, які не мають бажання чи можливості щось змінити на краще. Саме тому, на нашу думку, відсутні сталі родові зв'язки у героїв Б. Антоненка-Давидовича, Г. Брасюка, М. Галич, В. Підмогильного, Є. Плужника Б. Тенети.

У підрозділі 3.2. «Архетип степу» зазначено, що конотації образу степу в художньому світотворенні письменників, які належали до літературного об'єднання «Ланка»-МАРС, ілюструють його зв'язок з «трансперсональною домінантністю», тобто з архетипами. Це один з найпотужніших ландшафтних образів, який кореспондує з ментальними основами національного світогляду, уживається з традиційними для української літератури конотаціями вічності, волі, малої батьківщини. Крім того, у підрозділі висловлюється думка про представлений у творах «ланчан-марсівців» один із варіантів компенсації архетипу Великої Матері архетипом Степу.

«Степове» походження всіх «ланчан-марсівців» обумовило те, що в їхніх творах степ сприяє реалізації духовного потенціалу особистості персонажів. Цей образ пов'язаний із багатьма психоемоційними станами, виступає в їхніх творах символом позитивних екзистенційних переживань, людської відради, своєрідним духовним порятунком, необхідним елементом внутрішньої гармонії. Степ є невичерпною духовною криницею для Петра й Катерини («Гармонія і свинушник» Б. Тенети), Надії («Друкарка» М. Галич) та ін. «Ланчани-марсівці» постійно звертаються до образу Степу, ніби співвідносячи з ними своїх персонажів, які найчастіше виступають як «діти Степу». У творчості письменників цей образ представлено як опозицію «степ» - «місто» у значенні «вічне, природне, чисте, гармонійне» - «минуще, морально нівельоване, дисгармонійне щодо природи». Ці конотації позначились на відтворенні впливу міста і села на особистість людини. Така опозиція породила апокаліптичні візії у творах Т. Осьмачки.

З волею й боротьбою за неї степ конотує у творчості В. Підмогильного, Б. Антоненка-Давидовича Т. Осьмачки та інших «ланчан-марсівців». Це дає підстави твердити, що творчий світ митців органічно пов'язаний з українською історією й культурою, відбиває націєментальну образність, є глибоко закоріненим у рідне середовище.

У підрозділі 3.3. «Концепт голоду» досліджуються особливості окреслення концепту голоду у творчому надбанні «ланчан-марсівців». Проблема деструкції дійсності та статусу вартості особистості знайшла своєрідне втілення у творах Б. Антоненка-Давидовича, В. Підмогильного, Г. Косинки, М. Галич, Б. Тенети, Т. Осьмачки.

Майже кожен із митців літературного об'єднання апелює до теми голоду. Це пояснюється не лише тим, що голодні роки - частка їхньої біографії (роки їхньої юності й творчого становлення припадають на період Першої світової й громадянської воєн). Творче осмислення цієї теми допомогло глибше розкрити внутрішній світ людини, що опинилась у одній з межових ситуацій, створених подіями ХХ століття. У центрі уваги письменників стала проблема деградації особистості під впливом голоду, коли тілесне бере верх над духовним. У творах цієї тематики з усією повнотою представлені психологічні реалії внутрішнього стану голодної людини. У виборі між тілесним і духовним переважає тілесне. Це спостерігаємо у творах Б. Антоненка-Давидовича («Пиріжки-пиріжки…»), Г. Косинки («Циркуль»), В. Підмогильного («Собака», «Проблема хліба», «Син»), Б. Тенети («Безробітній»). У них голод виступає тією ірраціональною силою, проти якої не здатна боротись жодна людина.

Тема голоду є основною в новелі Г. Косинки «В хаті Штурми». Автор в манері В. Стефаника змальовує бідну селянську родину, що надзвичайно страждає від голоду. Типологічне сходження з цим твором у способі подання матеріалу простежується в одній з ранніх новел Б. Антоненка-Давидовича «Два пуди жита», підзаголовок - «З голодних фрагментів».

У М. Галич тему голоду порушено в новелі «Хліба нема». Зі сторінок невеличкої замальовки постає образ Наталки Сухої, яка роздумує про своє життя, щоденні клопоти й нагальну на той момент проблему відсутності хліба. Г. Брасюк в оповіданні «Безпутні» змалював картину розпусти дітей, які під час голоду залишаються без батьків і втрачають людську подобу, здійснюючи аморальні вчинки.

Отже, концепт голоду 20-х років ХХ століття вважаємо спільним у творчості «ланчан-марсівців». Особливо близькі за його реалізацією В. Підмогильний і Б. Антоненко-Давидович, наближаються до них за своїм світотворенням Г. Косинка, М. Галич і Г. Брасюк. Як всесвітнє зло представлений цей концепт у поезії Т. Осьмачки.

У підрозділі 3.4. «Модель міста» проаналізовано моделі міських текстів, представлені у творчості письменників літературного об'єднання «Ланка»-МАРС.

У творах «ланчан-марсівців» місто часто виступає тлом, на якому розгортаються події. Досить часто - це невеличке повітове місто, змальоване у творах Б. Антоненка-Давидовича («Тук-тук», «Смерть», та ін.), В. Підмогильного («Військовий літун»), Б. Тенети («Місто») та ін. Однак у найбільш знакових творах В. Підмогильного («Місто», «Невеличка драма», «Повість без назви») основним топосом локалізації подій стає Київ. В українській літературі віддавна склалося кардинально протилежне окреслення образу міста, що вповні відповідає й традиціям світової літератури, у якій є й місто-сад і місто-пекло. Негативні конотації міста постають зі значної кількості творів української літератури, у яких місто представлене як носій чужої, не української культури. Особливо чітко вони простежуються у творах Т. Осьмачки, який навіть уводить епітет «злоязиче», тобто не україномовне місто. У І. Багряного спостерігаємо широку амплітуду рецепції міського простору: від упередження в ранній творчості до розуміння потреби в українському місті в «Марусі Богуславці».

Більші, у порівнянні з селом, можливості в реалізації творчого потенціалу, позначились на амбівалентному сприйнятті міста в текстах «ланчан-марсівців». Ілюстративною щодо цього є мистецька спадщині Б. Тенети. Письменник продовжує традицію двоїстості в поданні образу міста. У новелі «Місто» Б. Тенета створює модель міста в традиціях європейської й української класики. Тут та в інших творах Б. Тенети цієї тематики спостерігаємо роздвоєність героя в його ставленні до міста як життєвого простору. Місто сприймається ним як вимушена даність, якої не уникнути, з якою немає сенсу сперечатися чи боротися. Поетична спадщина Є. Плужника також репрезентує амбівалентне сприйняття міста, що характерно для творчості «ланчан-марсівців». Поема «Канів», яка, на думку дослідників, має багато автобіографічного, чи не найкраще ілюструє роздвоєність ліричного героя, підкреслюючи її причини. Вона перегукується з рядками поезій Б. Тенети «Є. Плужникові», «Немає слів…», «Знов мені приснилися…».

На рівні підсвідомості Степан, головний герой роману «Місто» В. Підмогильного, ототожнює місто з новим життям, з новими перспективами. Він розуміє, що саме в місті він зможе реалізувати себе, виявити здібності й талант. Інтеграція Степана в міський простір відбувається через подолання розгубленості, страху, відчуженості перед містом. При першій зустрічі з містом він відчуває себе як «жалюгідний селюк». Але це лише підсилює його бажання реалізувати себе в місті за будь-яку ціну. В. Підмогильний у романі «Місто» докладно окреслив діалектичну суперечність сільської і міської ментальності, репрезентував читачеві першого в українській літературі героя, який зумів інтегруватися в місто, щільно зростається з міською культурою й опиняється на верхах соціально-культурної ієрархії міста.

У підрозділі 3.5. «Фаустівська міфологема людини» проаналізовано символіку творів «ланчан-марсівців» щодо наповнення їх одночасно і злободенним, і загальнолюдським змістом. Особлива увага приділена новелі Г. Косинки «Фавст», у якій фаустівська міфологема представлена як духовний символ нової української людини.

Трагічний характер фаустівської міфологеми залишається постійним протягом віків. Він не руйнується, лише видозмінюється, виявляючи себе в нових формах на нових історичних етапах. В образі Фауста Гете утверджує вічний рух людської свідомості, цінність особистості, яка бере на себе відповідальність за долю людства. Персонаж Г. Косинки саме цим близький до світового образу. Прокопа Конюшину об'єднує з персонажем Гете, перш за все, те, що він зробив сенсом свого життя пошук істини. Ця істина - національна людяність, глибинна закоріненість у рідну землю, її правічну народну культуру. Вона не дозволяє гнутися перед агресивними зайдами, котрі керуються лише тваринним інстинктом «права грубої фізичної сили», а тим, хто не визнає такого права, перш за все намагаються зламати хребта. Простакуватий з вигляду Конюшина, за словами оповідача, «не такий уже звичний дядюшка з далекого Полісся». Він тримає себе гідно, справді як Фауст. У образі Гете утверджується велич людського духу, вічне прагнення людини до морального оновлення, пізнання й перетворення світу. Герой Г. Косинки гине в кінці твору, як і Фауст, але його смерть сприймається як народження чогось нового, кращого: з'явився Конюшина напередодні Різдва, події твору відбуваються в камері за номером 12, після його смерті заарештовані студенти співають різдвяну колядку про Сина Божого.

Загальновідома інформація про особливості функціонування образу Фауста у світовій літературі дає підстави говорити про якісно новий етап сприйняття й переосмислення класичного матеріалу у творі Г. Косинки. У новелі «Фавст» закумульовано в різних аспектах багатовіковий досвід людства, «вічний» образ виступає в новій соціально-історичній дійсності, пристосований до вимог національного середовища.


Подобные документы

  • Життя та творчість Вергілія, його образ. Основні мотиви першої поетичної збірки поета. Історична основа появи та сюжет героїчної поеми "Енеїда". Люди та їх взаємовідносини з богами, різноманітність жанрів у творі. Світове значення поезії Вергілія.

    курсовая работа [37,0 K], добавлен 14.04.2009

  • Неокласики як група українських поетів та письменників-модерністів початку ХХ століття, напрямки їх діяльності, тематика творів, видатні представники. Життя та творчість Миколи Зерова та Максима Рильського, аналіз їх творів і роль в світовій літературі.

    презентация [426,2 K], добавлен 25.10.2014

  • Специфіка вивчення народних творів кінця XVIII - початку XIX століття. Виникнення нової історико-літературної школи. Перші збірки українських народних творів. Аспекти розвитку усної руської й української народної поезії. Роль віршів, пісень, легенд.

    реферат [33,4 K], добавлен 15.12.2010

  • Процес переосмислення творчості митців. Творчість самобутнього художника слова І. Нечуя-Левицького. Характери персонажів творів з погляду національної своєрідності. Національно-культурні фактори та "подружні" сварки. Реалізація тропу "сварки" у повісті.

    реферат [17,5 K], добавлен 10.04.2011

  • Павло Тичина – один з найвидатніших українських поетів. Аналіз віршів "підготовчого періоду" автора та творів, які увійшли до його першої збірки – "Сонячні кларнети". Творче становлення Павла Тичини. Зв’язок його творів з народнопісенною лірикою.

    реферат [21,4 K], добавлен 15.07.2009

  • Роль С. Пилипенка у національному літературному процесі ХХ ст. Зазначено вагомий внесок митця у літературну полеміку. Виділено домінантні риси творчого почерку письменника у різних жанрових формах. Перспективи аналітичної оцінки творчості С. Пилипенка.

    статья [20,6 K], добавлен 24.04.2018

  • Біографія та творчість Всеволода Зіновійовича Нестайка. Книжки для дітей та про дітей. Публікації у журналах "Барвінок" та "Піонерія". Аналіз творів письменника: "В країні Сонячних Зайчиків", "Тореадори з Васюківки". Основна тематика творів В. Нестайка.

    реферат [22,6 K], добавлен 11.12.2010

  • Квінт Горацій Фланк - геніальний римський поет, його життя, творчість та літературна спадщина. "Послання до Пізонів" як маніфест античного класицизму. Роздуми про значення поезії, про талант та мистецтво, єдність змісту і форми, мову та роль критики.

    курсовая работа [46,9 K], добавлен 14.04.2009

  • Проблеми та психологічні особливості вивчення творів фольклору в середній школі. Усна народна творчість: поняття, сутність, види. Методична література про специфіку вивчення з огляду на жанрову специфіку. Специфіка вивчення ліричних та епічних творів.

    курсовая работа [42,2 K], добавлен 22.04.2009

  • Народження та ранні роки життя поетеси. Перебування за кордоном та знайомство з видатними людьми того часу. Вихід першої збірки творів "Народні оповідання" та знайомство з майбутнім чоловіком. Значення творчості Марка Вовчка та її міжнародний вплив.

    презентация [1,0 M], добавлен 09.04.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.