Семіолінгвістичний аспект казок Р. Кіплінга в українських перекладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 81'255.4'22:821.111 - 34 Кіплінг Р.

Семіолінгвістичний аспект казок Р. Кіплінга в українських перекладах

Спеціальність 10.02.16 - перекладознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Мосьпан Наталя Вячеславівна

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Радчук Віталій Дмитрович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Швачко Світлана Олексіївна,

Сумський державний університет, професор кафедри перекладу;

кандидат філологічних наук, доцент

Максімов Сергій Євгенович,

Київський національний лінгвістичний університет,

доцент кафедри теорії та практики перекладу.

Захист відбудеться «12» січня 2010 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14, ауд. 63.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці ім. М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.

Автореферат розісланий «1» грудня 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради канд. філол. наук Клименко Л.В.

казка переклад кіплінг

АНОТАЦІЯ

Мосьпан Н. В. Семіолінгвістичний аспект казок Р. Кіплінга в українських перекладах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 - перекладознавство. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено обгрунтованню теоретичних засад семіолінгвістичного підходу до аналізу перекладу художнього твору, зокрема авторської казки на прикладі українських перекладів збірки Р. Кіплінга „Just So Stories”. У дослідженні типологізовано фактори, що обумовлюють відмінності у відтворенні перекладачами мікро-, макро-, мегазнаків, конкретизовано і систематизовано способи відтворення в перекладі семіотично навантажених мовних одиниць, досліджено перекладацькі трансформації інтертекстуальних та сюжетно-композиційних кодів казкового тексту при перекладі, висвітлено динаміку зв'язку між індивідуальною семіосферою автора та індивідуальною семіосферою перекладача на різних рівнях тексту, з'ясовано вплив особливостей перекладацьких ідіостилів на відображення авторської мовної картини світу при перекладі.

На основі інструментарію семіотики запропоновано системний семіолінгвістичний анализ перекладу художнього тексту.

Ключові слова: семіотично навантажені мовні одиниці, мікрознак, макрознак, мегазнак, інтертекстуальний код, сюжетно-композиційний код, перекладацькі трансформації, семіосфера.

АННОТАЦИЯ

Мосьпан Н. В. Семиолингвистический аспект сказок Р. Киплинга в украинских переводах. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.16 - переводоведение. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена аргументированию теоретических основ семиолингвистического подхода к анализу перевода художественного произведения, в частности авторской сказки на примере украинских переводов сборника Р. Киплинга „Just So Stories”. В исследовании типологизировано факторы, которые обуславливают отличия при воссоздании переводчиками микро-, макро- и мегазнаков, конкретизировано и систематизировано способы воссоздания в переводе семиотически нагруженных языковых единиц, исследовано переводческие трансформации интертекстуальных и сюжетно-композиционных кодов сказочного текста при переводе, освещено динамику связи между индивидуальной семиосферой автора и индивидуальной семиосферой переводчика на разных уровнях текста, выяснено влияние особенностей переводческих идиостилей на отображение авторской языковой картины при переводе.

На основе инструментария семиотики предложено системный семиолингвистический анализ перевода художественного текста.

Ключевые слова: семиотически нагруженные языковые единицы, микрознак, макрознак, мегазнак, интертекстуальный код и сюжетно-композиционный код, переводческие трансформации, семиосфера.

ANNOTATION

Mospan N. V. Semiotic and Linguistic Aspect of R. Kipling's Fairy-Tales in Ukrainian Translations. - Manuscript.

Thesis for a Candidate's Degree in Philology, Speciality 10.02.16 - Translation Studies. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2009.

Based on the ideas promoted by the text-linguistic and functionalist approaches to translation, the paper discusses a possible methodology for the translation of author fairy-tales. The thesis focuses on the problem of proving theoretical grounds for semiotic and linguistic approach to the analysis of fiction translation, in particular the example of Ukrainian translations of R. Kipling's collection „Just So Stories”.

The research deals with combination of sciences and their theoretical backgrounds have been taken as its basis. Semiotics studies producing, rendering, exchanging and interpreting of messages, which consist of one or more signs. The concept and terminology set has been developed, which plays the role of methodological tool for analyzing and describing any phenomenon that is considered as a sign. In translation studies translation practice goes ahead of theoretical achievements, as there is no unified approach to translability, adequacy of translation, etc. available. The method offered by this research could facilitate solving the issues mentioned above due to the fact that translation is considered within the system of general theory of signs. The latter enables to provide a more comprehensive view on semioshere of the author and of individual translators than a solely linguistic approach may offer, and it envisages rendering the signified that is enriched with extralinguistic elements in the target language.

The main purpose of the paper is to point out various problems and solutions which the translators of such texts might be challenging, with regards to such semiotically loaded language units as sentence structure complexity, the use of syntax, lexical items and units, semantic peculiarities and cultural references.

The factors, which determined the signs of different levels, have been brought into integrated system resulting in identification of micro-, macro- and megasigns. Due to the method applied it has been demonstrated how translation choices in the case of the same text are made according the semioshere of every individual translator. Depending on this the set of values and the way any particluar translator used to percieve the surrounding world, the translation process might vary from a mere word-to-word transfer to a mixture of addition, explicitation, modulation, transposition, reformulation, restructuring and summarizing, with effects not only at the level of one particluar microsign of the source text, but also spreading to the level of the megasign. It should be noted that every kind of sign is concerned with the identification of the translation problems and difficulties as well as the anticipation of textual features in the target language.

This paper also explores the difficulties in translating intertextual as well as narrative and compositional codes of the stories, which are linked to R. Kipling's peculiar style of writing. This study examines the techniques of making the culture and the author-specific content of the source language expressions accessible for the target reader in the Ukrainian translation of English fairy-tales. With that the function the target text is meant to serve in the receiving environment is also very important and should be taken into account in translation.

The paper analyses ways of rendering meanings in translation of different level signs, specified and arranged into the system. It deals with translation transformations of intertextual as well as narrative and compositional codes of fairy tales in Ukrainian translation. Based on the works being researched the dynamic connections between the individual semioshere of the author and of that of translator at different text levels have been highlighted; the impact of translator's idiostyle peculiarities on expressing author language world picture in translation has been clarified. Applying developed semiotic tools to both the source and target texts a complex semiotic and linguistic analysis of fiction translation has been presented.

Interpretation becomes an integral part of translator's activity if we view texts as fixed sequences of signs, as texts entail the need to ground principles of their interpreting. Fairy-tales fit semiotic understanding of text as it is a structured integrity featured with explicitly marked boundaries, which should be understood to mean initial, middle and final formulas. Fairy-tale is one of the most ancient ways of storing information, that is why this type of the text is more than just a text due to the fact that it contains textual and intertextual components, i.e. it creates a semiotic space according to Roland Barthes' words, of „work and play of the signified”. The abovementioned brings us to the conclusion that semiotic and linguistic approach to this genre works is the one of a higher priority over others in the context of translation studies.

The results of the thesis may be applied in Translation Studies, Contrastive Linguistics, Stylistics and Literature Studies.

Key words: semiotically loaded language units, microsign, macrosign, megasign, intertextual code, narrative and compositional code, translation transformations, semioshere.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Казка здавна посідає почесне місце в житті людини. З самого дитинства і до сивої старості вона є органічною частиною її буття. На сучасному етапі розвитку суспільства інтерес до казки не тільки не згас, а навіть пожвавився. Підставою для цього є матеріальна спрямованість мислення людини, засилля насильства і злоби, які через дії псевдогероїв звучать з екранів телевізорів, зі сторінок газет, журналів, книг. В таких умовах відчувається прагнення до загальнолюдських духовних цінностей, скарбницею яких завжди були і залишаються казки.

Завдяки натхненній праці перекладачів українські малюки можуть читати безсмертні твори всесвітньо відомих письменників, почесне місце серед яких належить лауреату Нобелівської премії з літератури Джозефу Редьярду Кіплінгу. 1902 року була опублікована його збірка „Just So Stories” („Ось так казки”), яка й досі має широку популярність, тому вона, закономірно, заслуговує уваги перекладачів різних поколінь, а отже, і дослідників перекладів казок.

На сучасному етапі розвитку перекладознавства є можливість використати усе багатство наукової спадщини для випрацювання нових підходів до розгляду перекладознавчих аспектів тексту, один з яких - семіолінгвістичний - висвітлює це дослідження, яке пропонує комплексно розглядати українські переклади казок Р. Кіплінга, виходячи з того, що, за твердженням Т. Назарової „лінгвістична семіотика, виявляє знаки та знакові підсистеми на різних рівнях мовної системи” і, додамо, уможливлює глибше осягнення першотвору, потенційно забезпечуючи тим самим кращий переклад оригіналу.

Актуальність теми дослідження зумовлена такими чинниками.

У сучасному перекладознавстві все виразніше відчувається тенденція до багатоаспектного аналізу художнього твору та його перекладів.

Лінгвістична семіотика є перспективним напрямом сучасної наукової думки. Разом з тим, такий підхід майже не застосувався у теорії та практиці перекладу з англійської мови на українську. Через це поняттєвий апарат семіолінгвістики перекладу розроблений слабо; немає єдиної і загальновизнаної семіолінгвістичної теорії перекладу.

Переклади літературної казки, зокрема спадщини Редьярда Кіплінга, у семіолінгвістичному аспекті раніше не досліджувалися.

Неповною мірою вивчені труднощі перекладу, які виникають у зв'язку з трансформацією художніх кодів при переході твору з однієї національної семіосфери в іншу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка у відповідності з планом науково-дослідницької роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах наукової теми „Актуальні проблеми філології” (код 02 БФ 044-01), затвердженого Міністерством освіти і науки України.

Мета дисертації полягає в тому, щоб дослідити проблематику перекладу семіотично навантажених лінгвістичних одиниць казкової збірки Р. Кіплінга, які реалізують свої функціональні настанови в англомовному художньому тексті. Такі мовні одиниці розглядаються в їх контекстуальній обумовленості та текстотвірній специфіці, оскільки вони впливають на знання, погляди та цінності адресата. Загальна мета дослідження зумовлює потребу розв'язати такі завдання.

Розглянути текст казки як ієрархію семіотично навантажених знаків, які мають відтворюватися при перекладі для забезпечення функціонально адекватного сприйняття твору.

Для потреб перекладознавчого аналізу структурувати текст, позначаючи збірку казок мегазнаком, до складу якого входять окремі казки - макрознаки, а анімалістичні образи розглядати як мікрознаки.

Типологізувати фактори, що обумовлюють різницю у відтворенні перекладачами різнорівневих знаків.

Через порівняння зразків, відібраних з оригіналів і перекладів казок, конкретизувати та систематизувати способи відтворення знаків різних рівнів у перекладі.

Оцінити ступінь адекватності українських перекладів збірки казок Р. Кіплінга.

Дослідити трансформації інтертекстуальних та сюжетно-композиційних кодів казкового тексту, яких вони зазнають у перекладах.

Висвітлити динаміку функціонування зв'язку „індивідуальна семіосфера автора” - „індивідуальна семіосфера перекладача” на різних рівнях тексту авторського мегазнака та його перекладів.

З'ясувати вплив особливостей перекладацьких ідіостилів на відображення авторської мовної картини світу в перекладах.

Об'єктом дослідження є різнорівневі одиниці вихідного тексту, які несуть важливу мовносеміотичну навантаженість, та, виявлені у зіставленні, варіанти перекладу їх українською мовою.

Як предмет дослідження розглядаються способи відтворення семіотично навантажених лінгвістичних текстових одиниць англійських казок в українських перекладах.

Велике значення у виборі матеріалу мала художня вартість першотвору. Матеріалом дослідження служили збірка казок Р. Кіплінга та українські переклади творів, що входять до її складу, виконані В. Ткачкевичем, Ю. Сірим, О. Кривинюк, перекладачем під псевдонімом Іч, Л. Солоньком, Л. Солоньком та Ю. Лісняком, С. Шалаєм та Ю. Худяковим, Є. Бондаренко, І. Бондарем-Терещенком і В. Панченком. Під час дослідження семіолінгвістичних особливостей мови перекладів казок Р. Кіплінга до уваги бралися всі відомі на сьогодні переклади, що, в свою чергу, забезпечило цілісність, комплексність і повноту дослідження. У зв'язку з цим ми висловлюємо вдячність Національному музею літератури України за надану можливість користуватися архівними матеріалами.

Методологічну основу дисертації складає комплексний міждисциплінарний підхід до аналізу художнього тексту, що передбачає розгляд мовних одиниць у тісному зв'язку з методами семіотики, лінгвістики та перекладознавства. Інтегрування методів структурно-функціонального, дискурсивного та інтерпретаційного аналізу тексту літературної казки сприяє розробці критеріїв, на яких ґрунтується семіолінгвістичний підхід до перекладу художніх творів. Текстові семантичні коди та значення, які утворюють знаки, є основою семіолінгвістичного аналізу і функціонують як індикатори когнітивно-прагматичної парадигми під час перекладу. Когнітивна спрямованість полягає в осмисленні їх функціонування в тексті та формулюванні відповіді на питання, які набори концептів і чому вербалізуються у певній мові, і яка конкретна мовленнєва форма при цьому обирається.

При безпосередньому вивченні мовного матеріалу застосовувалися методи контекстуального та зіставного аналізів, метод опозицій, прийом кількісних підрахунків.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському перекладознавстві комплексно осмислено специфіку перекладу семіотично навантажених одиниць казкового тексту на матеріалі української та англійської мов; проведено комплексний зіставний і перекладознавчий аналіз семіотично навантажених текстових знаків різних рівнів в українській та англійській мовах; досягнено нових результатів у поєднанні мовознавчого, літературознавчого та семіотичного підходів для опрацювання методів аналізу семіотичної ієрархії знаків у текстах літературної казки оригіналу та його українських перекладів; докладно проаналізовано особливості відтворення мікро-, макро-та мегазнаків у перекладах казок Джозефа Редьярда Кіплінга при зіставленні між собою перекладів різного часу; описано семіолінгвістичний аспект тексту літературної казки та проаналізовано можливі труднощі відтворення його українською мовою.

Наукова новизна дисертації зумовлює її теоретичну цінність, яка визначається тим, що ця робота доповнює поняттєвий апарат сучасного перекладознавства і обґрунтовує можливі й доцільні способи перекладу семіотично навантажених одиниць казкового тексту. Структурування казкового тексту шляхом виділення мега-, макро- та мікрознаків дозволяє оцінити ступінь адекватності наявних українських перекладів та виробити рекомендації перекладачам казкових творів. Комплексний розгляд способів відтворення одиниць різних рівнів мови дає змогу виявити лексико-синтаксичні збіги та відмінності української та англійської мов. Робота містить висновки щодо вивчення історичної динаміки принципів перекладання шляхом зіставлення різних інтерпретацій одного твору, здійснених протягом часового проміжку, який дорівнює ста рокам, та рекомендації з удосконалення перекладацької практики. Результати цього дослідження можна використовувати при розробці методики перекладу художнього твору, зокрема казок, а запропоновану схему перекладацького аналізу різнорівневих знаків застосовувати у подальших теоретичних дослідженнях у галузі художнього перекладу.

Практична цінність дисертації випливає з можливостей використання її матеріалів і отриманих результатів при розробці та викладанні у вищих навчальних закладах курсів з лінгвістики тексту, теорії і практики перекладу, порівняльної лексикології, контрастивної лінгвістики і стилістики англійської та української мов та у підготовці відповідних посібників і підручників. Вони також можуть використовуватись у спецкурсі з жанрових проблем перекладу, на заняттях з практики перекладу і бути корисними перекладачам-практикам, що працюють у галузі художнього перекладу. Оскільки розуміння семіотично значущих одиниць і смислів, які вони в собі акумулюють, є одночасно і засвоєнням ключових концептів національної ментальності через належність тексту до культурної семіосфери, дослідження може сприяти оптимізації методики формування комунікативної компетенції у процесі навчання рідної та іноземної мов.

На захист виносяться такі положення.

Семіолінгвістичний аналіз перекладів літературних казок Джозефа Редьярда Кіплінга передбачає застосування структурно-функціонального, інтепрепретаційного та дискурсивного підходів, які допомагають виявити цілісну знакову природу збірки, що прозирає через релевантну для перекладу низку взаємозв'язаних знаків різних рівнів: мікрознаки-образи формують макрознакову систему, а кожне окреме оповідання є елементом цілісної структури збірки на рівні мегазнака. Такий підхід дозволяє виявити та глибше прослідити відповідність перекладів казок першотворові на різних прошарках тексту та поглибити перекладознавчий аналіз подібних творів.

Єдність мікро-, макро- та мегазнаків потрібно зберігати у перекладі, оскільки вона є концептуально стрижневим елементом побудови казкового циклу, яка представлена в українськомовних перекладах таким чином:

а) переклади окремих оповідань (перекладач під псевдонімом Іч, І. Бондар-Терещенко);

б) переклади декількох оповідань (О. Кривинюк, Є. Бондаренко, В. Панченко, Ю. Сірий, В. Ткачкевич, С. Шалай та Ю. Худяков);

в) переклади всіх казок, але мегазнак побудований у довільному порядку (Л. Солонько; Л. Солонько і Ю. Лісняк).

Збірка казок Р. Кіплінга „Just So Stories” є семіологічно навантаженим мегазнаком, якому притаманна окреслена автором інтерпретаційна лінія побудови. Перекладацькі мегазнаки мають власний порядок розміщення макрознаків, відмінний від авторського. Це пов'язано з розбіжними прагматичними завданнями автора і перекладачів та зумовлено специфічними відмінностями кіплінгівського та перекладацьких контекстів створення мегазнаків.

Застосування семіолінгвістичного підходу до аналізу оригінальної казки як цілісного утворення та її перекладів дозволяє виділяти відхилення у перекладах мікро- та макрознаків на рівні лексії та трактувати їх як важливі складові прояву своєрідності перекладацького ідіостилю кожного окремого перекладача, а також уможливлює відображення історичної динаміки принципів перекладання.

Характерною рисою українських перекладів макрознаків є відтворення інтертекстуального та сюжетно-композиційних кодів. Ці коди формуються екстрамовними факторами - такими, як стереотипи, асоціації тощо. Симбіоз зазначених компонентів передбачає перехід кодів з однієї мови в іншу та створює передумови для досягнення адекватності перекладу.

Особливість перекладу мікрознаків, до складу яких входять образи тварин і людей, полягає в групуванні цих образів в авторському тексті у вигляді бінарних семіотичних опозицій.

На різних рівнях авторського мегазнака та його перекладів простежується динамічне функціонування зв'язку „індивідуальна семіосфера автора” - „індивідуальна семіосфера перекладача”. При цьому розбіжності між оригіналом і українськими текстами продиктовані відмінностями авторської семіосфери та інтерпретативної позиції перекладача (термін О. Чередниченка).

При відтворенні мегазнака було застосовано такі лексико-граматичні трансформації, як експлікація, конкретизація, підбір контекстуального лексичного відповідника, модуляція, граматичні заміни та калькування. В якості компенсаторного засобу використовувалося також графічне виділення семіотично навантаженого текстового відрізка, зокрема Л. Солоньком та Ю. Лісняком. Для відтворення макрознаків перекладачі вдавалися до транскрибування, лексико-семантичних замін та граматичних трансформацій, зокрема перерозподілу ознак, поділу або об'єднання речень оригіналу тощо; використовували повні або часткові еквіваленти. Результати перекладознавчого аналізу мікрознаків демонструють прийоми конкретизації, лексико-семантичних і лексико-граматичних трансформацій, зокрема морфологічних, буквального відтворення лексій, використання повних або часткових еквівалентів та калькування.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження висвітлено на Регіональній науково-технічній конференції молодих учених і спеціалістів КДПУ (Кременчук, 2004), Регіональній науково-технічній конференції молодих учених і спеціалістів (Кременчук, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції „Міжкультурна лінгвістика та формування іншомовної компетенції” (Київ, 2006), XV Міжнародній конференції ім. проф. Сергія Бураго „Мова і культура”, організованій Видавничим домом ім. Дм. Бураго (Київ, 2006), конференції „Наукові читання, присвячені 130-річчю проф. І. В. Шаровольського” (Київ, 2006), IV Міжвузівській конференції молодих учених „Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2006), конференції „Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики” (Київ, 2006), конференції „Актуальні проблеми перекладознавства та навчання перекладу в мовному вузі” (Київ, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції „Інформаційні процеси і технології в економіці, праві і суспільстві” (Бєлгород, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції „Міжкультурна лінгвістика та формування іншомовної комунікативної компетенції” (Київ, 2006), Регіональній науково-технічній конференції молодих учених і спеціалістів (Кременчук, 2007), І Міжнародній науково-практичній конференції „Новітні обрії розвитку германської та романської філології” (Запоріжжя, 2007), Всеукраїнській науковій конференції з участю молодих учених „Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київ, 2007), Міжнародному науково-методичному семінарі „Актуальні проблеми сучасного художнього і галузевого перекладу” (Горлівка, 2007).

Публікації. Результати дисертаційної роботи знайшли відображення в дванадцяти наукових публікаціях - статтях у провідних фахових виданнях України та Росії.

Структура дисертації підпорядковується послідовній реалізації мети і завдань. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку основної використаної літератури, джерел ілюстративного матеріалу, довідкової літератури, чотирьох додатків та глосарію основних термінів дисертації. Загальний обсяг дисертації становить 250 сторінок. З них 191 - основного тексту та 24 - чотири додатки. Список використаної літератури налічує 314 позицій, з яких 255 - науково-критичні праці, 22 - довідкова література, 17 - ілюстративний матеріал та 20 електронних джерел. Дисертація містить глосарій основних термінів семіолінгвістичного аналізу художнього перекладу обсягом 4 сторінки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У „Вступі” обґрунтовано вибір теми дисертації, з'ясовано стан вивчення проблеми, визначено її актуальність, мету й завдання, викладено методологічні засади, показано наукову новизну, теоретичну значущість і практичну цінність одержаних результатів, сформульовано основні положення, що виносяться на захист. Вступ містить також дані про матеріал, методи дослідження та перелік публікацій.

У першому розділі - „Семіотика як інструмент перекладознавства” - висвітлюються інструменти дослідження в рамках семіолінгвістичного підходу до перекладу, які застосовуються при аналізі українських перекладів збірки казок „Just So Stories” англійського письменника Джозефа Редьярда Кіплінга в наступних розділах дослідження.

Семіотика посідає особливе місце поміж науками, досліджуючи матрицю понять, яка стосується всіх наук. Якщо взяти за основу твердження Дж. Ділі, що „семіотика - це перспектива, або погляд, який виникає з очевидного усвідомлення того, що передбачає кожен метод мислення чи кожен метод дослідження”, то поняття семіотики можна використовувати як загальну матрицю для аналізу будь-якого літературного твору.

Цінність семіотичних понять, зокрема для перекладознавства, полягає в тому, що вони допомагають з'ясувати загальне в різних явищах, вирішити основні питання й описати їх в єдиній системі термінів і понять. Не викликає сумніву, що природна мова є, перш за все, семіотичною системою, і кожен текст піддається опису в семіотичних термінах.

Незважаючи на ряд праць, присвячених застосуванню науки про знаки у перекладознавстві, це питання ще й досі залишається маловивченим Для потреб нашого дослідження слід висвітлити зв'язок семіотики і перекладу, на якому наголошували відомі українські та зарубіжні науковці: О. Швейцер, В. Вільс, Д. Горлее, С. Сироваткін, О. Іванов, А. Попович, О. Олександрова, О. Соломоник та інші.

Проблемі перекладу літератури для дітей, зокрема казок, присвячено ряд наукових праць. Проте їх кількість невелика, і це питання залишається на терені українського перекладознавства малоопрацьованим. Серед дослідників цієї наукової проблеми слід назвати М. Венгренівську, К. Єсипович, Н. Демурову, Ю. Ліморенко, О. Лещенко, С. Сотникову, О. Гронську, Н. Кушину, А. Усолкіну, О. Собецьку, М. Думанську, Г. Бабінкову, А. Шевчука та інших.

Червоною ниткою проходить крізь наше дослідження аналіз різнорівневих знаків казкового тексту. В роботі розглядаються не всі текстові знаки, а тільки ті, які виконують вирішальну роль у розумінні й тлумаченні всього мегазнака та утворюють його формально-семантичну структуру. Від інших текстових знаків вони відрізняються тим, що максимально можливою мірою реалізують властивості самозрозумілості. В межах обраного підходу ми ставили за мету провести аналіз адекватності передачі семіотично навантажених знаків оригіналу на мову перекладу. З огляду на це було виділено декілька видів знаків, які незалежні один від одного, але разом утворюють певну ієрархічно структуровану єдність: мікро-, макро- та мегазнаки. Такий поділ зумовлений наявністю їхніх характерних особливостей, які потребують особливої уваги перекладача. Так, мікрознаком в нашому дослідженні називається кожний окремий персоніфікований зоонім або антропонім, представлений у тексті в образі тварини або людини. Назви мікрознаків мають прямі словникові відповідності в мові перекладу, однак їх прагматична навантаженість іноді істотно відрізняється. Сюди належать відмінності у мовній картині світу, а також національні особливості зооморфних стереотипів, які спричиняють серйозні труднощі під час перекладу і заслуговують на особливу увагу перекладача.

У термінах даної дисертації кожна анімалістична історія розглядається як макрознак. Макрознаки об'єднані в мегазнак, утворюючи при цьому казковий цикл. Спосіб розташування їх в останньому змінюється від одного перекладу до іншого і жодного разу не повторює авторського порядку, який не випадковий і хаотичний, а тематично та ідейно організований. Говорячи про риси мегазнака, додамо, що, будучи названою, будь-яка реальність перетворюється на знак цієї реальності, в „умовну етикетку” за Р. Бартом, під яку підходять усі явища цього роду. До того ж, мегазнак не містить якоїсь нової інформації про об'єкт, але має надзвичайно важливу якість - „нагромаджувати” нову інформацію. Тому особливий інтерес для перекладознавчого дослідження викликає саме аналіз мегазнака та його складових. Досліджуючи казки Р. Кіплінга, в роботі була зроблена спроба поєднати семіотичний і лінгвістичний підходи до перекладу, щоб встановити справжні функціональні та структурні взаємозв'язки між різними знаками, з'ясувати реальне функціонально-прагматичне навантаження, яке припадає на кожен з них та проаналізувати їх відтворення українською мовою.

Для побудови поняттєвого апарату нам потрібно також ввести ще один термін - лексію. Із запропонованого для аналізу твору ми виділили відрізки тексту, які, як стверджував Р. Барт, „є одиницями читання”, в рамках яких відбувається розподіл значень. В нашому дослідженні лексія розглядається як одиниця перекладу, яка акумулює значення знака чи коду, що потребує самостійного перекладацького рішення при тлумаченні.

У другому розділі - „Особливості перекладу мікрознаків” - проведено аналіз парадигми мікрознаків у перекладах з метою виявлення позначуваного. Система казкових мікрознаків служить своєрідним семіотичним каркасом мегазнака та є ключовою для розуміння особливостей авторської семіосфери і має відтворюватися українською мовою. На наш погляд, кіплінгівські мікрознаки - це елементи тексту з експресивно-емоційним прагматичним навантаженням, з художньо-естетичною цінністю, обумовлені лінгвістичними особливостями мовного середовища, які, зумовлені специфікою семіотичного світобачення, по-своєму виразно зринають у авторській картині світу і створюють неабиякі труднощі при перекладі.

Логіко-дискурсивні бінарні опозиції - семіотичний спосіб аналізу тексту, який за словами словацького науковця А. Поповича, є „одним із засобів найбільш адекватного виявлення в тексті і моделювання суперечностей світу”. Внаслідок такого художнього моделювання дійсності казковий твір розуміється як точка перетину сегментів або опозицій, представлених у дисертаційному дослідженні у вигляді мікрознаків.

Поляризоване світосприйняття англійського письменника полягало в умовному дуальному поділі навколишнього середовища: індивідуалізм - колективна свідомість, добро - зло, Захід - Схід. Таке розуміння світу знаходить матеріальне відображення у вигляді бінарних опозицій мікрознаків, які, створюючи особливе напруження тексту, тим самим забезпечують розвиток сюжету казкового твору. Тому бінарні опозиції розглядаються як семіолінгвістичний аспект перекладу казкової збірки.

На формування твору впливають багато чинників. Велику роль при цьому відіграють позамовні фактори, які обумовлюють особливості авторської мови. Інтерпретаційний підхід, як основний спосіб семіолінгвістичного аналізу художнього твору, допомагає виявити риси знакової природи твору, завдяки чому виникає можливість проведення аналізу якості українських перекладів. Для досягнення правильного декодування кіплінгівської мови важливо пам'ятати, що специфіка мікрознаків багато в чому зумовлена їхньою референційною сферою, основу якої складає імпліцитно виражений антропоцентризм як прояв стародавньої фольклорної традиції приписування тваринам певних рис людської вдачі.

Для прикладу візьмімо казку „The Crab that Played with the Sea” („Краб, який грав із морем”). Цей мікрознак містить риси маркованості, які з'явилися внаслідок впливу позамовних складових твору. Мікрознаком казки виступає Краб, уособлюючи невдоволення та неслухняність. Для повноти осягнення мікрознака зазначмо, що при всій схожості кіплінгівських історій до фольклорних джерел, зокрема народів Африки та Південної Азії, лише ця казка цілком повністю імітує етіологічний міф, адже її першоджерелом є малайська легенда про походження припливів та відпливів.

При зіставному аналізі англійського та українських текстів не можна залишити поза увагою і культуромовні аспекти перекладності, які оголюють семіолінгвістичні розбіжності різних національних ментальностей. Про особливість образного осягнення дійсності наочно свідчить метафоричність конотації позначника, закріплена в англомовному тлумаченні. Маємо на увазі, що слово „Crab” асоціюється для носіїв англійської мови з „буркотуном”. І справді, він весь час всім незадоволений: і тим, що Чарівник і Чоловік довго розмовляють, і тим, що він має коритися людині, і правилами гри взагалі. Але така мовна метафора незвична для української спільноти, тому перед перекладачем постає завдання знайти спосіб компенсації специфічної англійської мовної ідіоми наявними в українській мові лексико-стилістичними засобами.

Проаналізуймо, якими уявляються мікрознаки цим перекладачам. Візьмімо до уваги такий приклад: у автора Краб „scuttled off sideways and stepped into the sea”. Є. Бондаренко вживає: „відбіг убік і шмигнув у море”. Звернімося до авторитетного словника „Longman Dictionary of Contemporary English”. Якщо „відбіг убік”, на наш погляд, є досить влучним еквівалентом авторському „scuttled off”, то „stepped into the sea” аж ніяк не означає швидку дію. До того ж у дитячому уявленні буркотун, вічно всім незадоволений, зазвичай пересувається повільно, бурмочучи щось собі під ніс. Перекладаючи цей уривок, Є. Бондаренко не змогла відтворити специфічної національної ментальності, знову вдалася до власного трактування оригіналу та тим самим звела нанівець творчий задум автора. Л. Солонько і Ю. Лісняк (2000 рік) та С. Шалай і Ю. Худяков (2001 рік), чиї переклади повністю збігаються, розглядають „were talking” як „розмовляли”, що відповідає відомостям словника і контексту, а дієслова „scuttled off sideways” та „stepped into the sea” декодують як „кинувся вбік” та „сповз у море”. Або такий варіант: „В той час, як вони розмовляли, краб (морський рак), на ймення Пау Амма, що стояв у черзі на гру, кинувся убік і сповз у море, в думці міркуючи: „Я сам знайду собі гру в глибині морській, і ніколи не буду коритися людині” (Л. Солонько (1957 рік)). Переклад лексії у такі способи відрізняються в кращий бік від тексту Є. Бондаренко, яка надужила прийомами модуляції, тим самим надаючи власного тлумачення першотворові. Зазначмо, що шляхом конкретизації перекладачам вдалося знайти правильний спосіб компенсації культуромовних аспектів семіотично навантажених елементів тексту.

Розгляньмо відображення образу людини як мікрознака в перекладах казок „How the First Letter was Written” („Як було написано першого листа”) та „How the Alphabet was Made” („Як було винайдено абетку”), які утворюють неподільну смислову єдність, в жартівливій формі розвиваючи тему зародження писемності первісних людей. Першу із згаданих казок перекладали Л. Солонько (1957 рік), Л. Солонько і Ю. Лісняк (2000 рік) та С. Шалай і Ю. Худяков (2001 рік), а над текстом другої працювали тільки Л. Солонько (1957 рік) та Л. Солонько і Ю. Лісняк (2000 рік). Імена людей родини первісного племені в цих макрознаках промовисті. З їхньою допомогою Р. Кіплінг непрямо вказує на основні риси кожного з її членів. Так, про малечу сказано наступне: „And his little girl-daughter's name was Taffamai Matallumai, and that means `Small-person-without-any-manners-who-ought-to-be-spanke”. Перекладачі добирають таких еквівалентів в українській мові: „І була в нього мала донечка, на ім'я Теффімай Металлумай, що означало: „Маленька-пустунка-яка-заслуговує-шльопанців”. Імена членів первісної сім'ї, як частини мови, є іменниками, що складаються з кількох простих знаменних слів, кожне з яких несе смислове навантаження і, об'єднані в єдине ціле, становлять певні труднощі для перекладу. Складні казкові імена базуються на якійсь одній семантичній ознаці, а постпозитивна прикладка власних іменників відтворює авторське уявлення словесного образу. Вагоме семантико-стилістичне навантаження, яке несуть імена в образній структурі макрознака, передається за допомогою контекстуальних відповідників, лексико-семантичних та лексико-граматичних трансформацій.

Третій розділ - „Особливості перекладу макрознаків” - присвячено аналізу українських перекладів казкових макрознаків, який здійснюється для того, щоб зрозуміти, в чому полягає успішність перекладу літературної казки, і яких трансформацій зазнають казкові коди при переході з однієї мови в іншу.

Семіолінгвістичний підхід до перекладу дає можливість виділити структурні компоненти тексту. Це робиться для того, щоб з'ясувати, як зберігаються казкові коди в перекладі та яких трансформацій вони при цьому зазнають.

При розгляді традиційних формул анімалістичних історій через призму семіотики і перекладознавства ми дійшли висновку, що вони являють собою казковий інтертекстуальний код. Для аналізу того, як зберігаються казкові формули в українських перекладах, всі лексії було умовно поділено на три типи:

ті, в яких повністю зберігається інтертекстуальний код;

ті, в яких він частково зберігається;

ті, в яких він зовсім не зберігається.

У макрознаках та їх перекладах представлені основні традиційні формули: початкові, серединні та кінцеві. В якості прикладу розгляньмо останні детальніше.

Кінцеві формули в перекладах літературної казки посідають важливе місце в її структурній будові. Підкод, який проходить у фінальних формулах літературної казки, має умовний характер і зрозумілий для всіх учасників комунікаційного процесу. Завершальна парадигма кожного макрознака має свій корелят на початку, представлений різноманітними ініціальними і перегукується з численними медіальними формулами, наявність яких забезпечує цільність і зв'язність твору на рівні смислу. В ході аналізу дванадцяти макрознаків були виявлені характерні особливості цих формул, які можна згрупувати таким чином:

формула „and they lived happily (ever) afterwards” („і відтоді зажили вони щасливо”);

формула „ever since that day - some phenomenon had place” („і з того часу - відбулася якась подія чи явище”);

авторський підсумковий опис явища, про яке розповідалося.

Перша з наведених кінцевих формул літературної казки найбільше наслідує народну казку і являє собою яскравий приклад інтертекстуальних вкраплень у текст твору: „So they went away and lived happily ever afterwards, Best Beloved. That is all.”

Перекладацький дискурс відображає діалог національних культур, діалог різних семіосфер. Є. Бондаренко передає пропозиційне значення лексії застосовуючи стійке словосполучення „все пішло як по маслу”, яке красномовно свідчить про віднесенність до семіосфери приймаючого середовища. Адже для української ментальності характерні теми природи та домашнього господарства: „З того часу у них все пішло як по маслу, дорогі мої. І це, власне, вся історія.” Остання частина лексії є прикладом застосування прийому смислового розвитку та мовної творчості перекладачки. З огляду на вищесказане, констатуємо часткове збереження художнього коду при перекладі. Л. Солонько та Ю. Лісняк повністю зберігають інтертекстуальні алюзії і правильно відтворюють авторську інтенцію в українському тексті: „І вони пішли і відтоді зажили щасливо, як ніколи. Оце й усе, серденько”. Для підсилення значущості кінцевої формули перекладач виніс останнє речення в новий рядок.

В. Ткачкевич передає авторський художній задум у дусі часу створення перекладу, застосовуючи архаїчну лексику, власні повтори на кшталт „і жили собі проживали собі”, намагаючись цим віддзеркалити у літературній казці казку фольклорну - інтертекстуальний код фінальної лексії макрознака: „Так побрали ся далї і жили собі проживали собі від тепер, любчику, щасливо. І се вже всьо”. Остання частина лексії відтворена буквально, а тому не вписується гармонійно у своє контекстуальне оточення, тому її слід віднести до числа частково відтворених у перекладі.

Вивчення інтертекстуальних зв'язків у межах семіолінгвістичного підходу до англійської казки показало, що для кіплінгівського мегазнака характерний високий ступінь інтертекстуальності, яка проявляється на рівні культурологічних алюзій і структур: авторська казка здебільшого наслідує жанрово-стильову домінанту фольклорної казки, що асимілювалась у літературній. Доказом цього твердження служить факт наявності в літературній казці всіх трьох типів формул народної казки, хоча за своїм складом вони не настільки різноманітні. Обраний підхід допоміг скласти авторську систему традиційних формул казки, які обрамляють макрознаки композиційно і, як матрицю, накласти її на українські переклади. Відтворюючи значення формул макрознаків як інтертекстуального коду в цільовому тексті, перекладачі використовували повні або часткові еквіваленти, вдавалися до транскрибування, лексико-семантичних замін та граматичних трансформацій.

У четвертому розділі - „Особливості перекладу мегазнака” - розглядаються способи передачі мовносеміотичних особливостей англійських літературних казок в українських перекладах. У межах семіолінгвістичного підходу до аналізу перекладів казкової збірки Р. Кіплінга „Just So Stories” ми розглядаємо її як авторський мегазнак, який є особливою формою індивідуального авторського висловлювання. Макрознаки, які входять у його склад, розміщені певним чином, і їхня послідовність невипадкова: існує сюжетна і композиційна єдність всієї книжки. Однак, жоден із перекладачів не відобразив українські переклади в початковому порядку. Така особливість свідчить про ментальну віддаленість авторів першотвору та перекладів, про різницю їхніх семіосфер, яка, природно, знаходить своє відображення у відтворенні композиції авторського мегазнака. Серед обставин, які обумовили цей факт, можна назвати об'єктивне соціокультурне та історичне становище у суспільстві на момент створення українських перекладів Ю. Сірим, О. Кривинюк, перекладачем під псевдонімом Іч та В. Ткачкевичем. Деякі автори представлені перекладами окремих казок, приміром, перекладач під псевдонімом Іч або І. Бондар-Терещенко. Такі переклади є прикладами індивідуальних уподобань і не можуть аналізуватися з погляду загальних принципів будови мегазнака. Сучасні видання здебільшого містять майже повний список казок, але, на наш погляд, хаотичність розміщення макрознаків пояснюється тим, що мегазнак не розглядався перекладачами як лінгвосеміотичний структурований знак, що підлягає відтворенню з ретельним збереженням всіх його складових у їхній початковій послідовності.

У зв'язку зі сказаним слід окремо прокоментувати твори Л. Солонька (1957 рік) та Л. Солонька і Ю. Лісняка (2000 рік). Зауважмо, що вони єдині з усіх українських перекладачів переклали мегазнак у повному обсязі, однак розмістили анімалістичні історії по-своєму. Такий факт свідчить про ретельну увагу перекладачів не тільки до окремого макрознака, а й до всього мегазнака, проте водночас наочно демонструє відмінність їхніх семіосфер від авторської.

У цьому розділі розглянуто характерні мовностилістичні особливості першотвору та перекладацькі труднощі, з якими стикаються перекладачі у відтворенні семіотично навантажених лінгвістичних елементів тексту, серед яких можна назвати ономатопею, голофразис, асонанси, співзвучності тощо. Ми розглядали функціональну значущість семіозису, коли позначник викликає в уяві позначуване на прикладі звукових уподібнень дієслівних рядів та власних назв мікрознаків. У результаті перекладацького аналізу функціонування зв'язку „індивідуальна семіосфера автора” - „індивідуальна семіосфера перекладача” на різних лінгвістичних одиниць доходимо висновку, що в межах перекладацьких семіосфер було відтворено авторські образні засоби із застосуванням таких лексико-граматичних трансформацій: 1) експлікація; 2) конкретизація; 3) модуляція; 4) граматичні заміни; 5) калькування. Як компенсаторний засіб використовувалося також графічне виділення семіолінгвістично навантаженого текстового відрізка.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення семіолінгвістичного підходу і запропоновано нове розв'язання проблеми відтворення семіотично навантажених лексій казки у художньому перекладі. Дослідження дало можливість дійти таких висновків.

Семіолінгвістичні знаки функціонують у художньому тексті за своїми законами і створюють релевантні для перекладу системи, які об'єднують в собі мікро-, макро- та мегазнаки. Ці знаки сприяють формуванню додаткових смислових прошарків позначуваного завдяки актуалізації у свідомості реципієнта асоціацій культурно-історичного характеру.

Мегазнак, як комплексна багаторівнева одиниця, яка об'єднує декілька творів, що складають цілісну збірку, являє собою лінгвосеміотичну єдність. Він глибший за своїм символічним значенням, ніж кожний взятий поодинці художній твір, який входить до його складу, і тому заслуговує на особливу увагу при перекладі. Комплексний аналіз авторського мегазнака Р. Кіплінга підтвердив існування чіткої інтерпретаційної лінії його побудови, яка виконує об'єднувальну функцію і полягає у послідовному розкритті сутності категорії закону в міжособистісних взаєминах. Адекватність перекладу може бути досягнута тільки за умови врахування зазначеної особливість першотвору.

Окреслена інтерпретаційна лінія будови мегазнака казок Р. Кіплінга, на жаль, залишилася поза увагою українських перекладачів і не була відтворена жодним із них. Л. Солонько (1957 рік) та Л. Солонько і Ю. Лісняк (2000 рік) - єдині перекладачі, які здійснили повний переклад збірки, однак розмістили казки на власний розсуд. Цей факт свідчить про те, що вони розглядали збірку як цілісний мегазнак, однак довільність розміщення анімалістичних історій демонструє відмінність перекладацьких та авторської семіосфер.

Показові щодо творчих перекладацьких зацікавлень результати кількісного аналізу усіх перекладених казок, що викладені в додатках B та Г. Зокрема, додаток В ілюструє обсяг перекладеного тексту кожним перекладачем стосовно цілої збірки у відсотках. Додаток Г показує співвідношення перекладів, виконаних кожним окремим перекладачем, до обсягу всієї збірки за окремим казками.

На основі зіставного аналізу оригіналів і перекладів казок було конкретизовано та систематизовано способи відтворення знаків різних рівнів у перекладі, а саме:

а) при відтворенні мегазнака було застосовано такі лексико-граматичні трансформації, як експлікацію, конкретизацію, модуляцію, граматичні заміни та калькування. Л. Солонько і Ю. Лісняк як компенсаторний засіб використовували також графічне виділення мовно- та семіотично навантаженого текстового відрізка;

б) для відтворення макрознаків перекладачі вдавалися до транскрибування, лексико-семантичних замін і граматичних трансформацій, використовували повні або часткові еквіваленти;

в) результати перекладацького аналізу мікрознаків демонструють прийоми конкретизації, лексико-семантичних і лексико-граматичних трансформацій, буквального відтворення лексій, використання повних або часткових еквівалентів, калькування та модуляції. Зважаючи на значну часову віддаленість окремих перекладів, можна стверджувати, що вони містять архаїчні на сьогоденні елементи.

У рамках семіолінгвістичного аналізу тексту було виділено декілька художніх кодів, які пронизують кожний окремий макрознак. Серед них слід назвати інтертекстуальний та сюжетно-композиційні коди, що знайшли своє відображення у цільовому тексті, проте зазнали трансформацій при перекладі. Результати аналізу сформульовані у наступних висновках:

а) інтертекстуальний код мегазнака відбивається у трьох типах традиційних казкових формул: початкових, серединних та кінцевих. За ступенем збереження авторських інтертекстуальних вкраплень усі переклади було згруповано у три категорії. На основі аналізу перекладів доходимо висновку, що всі перекладачі намагалися зберегти особливості авторської текстопобудови, враховуючи інтертекстуальні складові;

б) особливості трансформацій сюжетно-композиційних кодів при перекладі було продемонстровано на яскравому прикладі високохудожньої казки Р. Кіплінга „The Cat that Walked by Himself” („Кішка, яка гуляла, як сама собі знала”). Серед виокремлених можна назвати код приручення диких тварин, ритуальний сімейний код, код конфронтації, код загадки, детективний та інтертекстуальний коди, соціальний та соціально-правовий коди.

На різних рівнях тексту простежується динаміка функціонування зв'язку „індивідуальна семіосфера автора” - „індивідуальна семіосфера перекладача”. Аналіз тексту на рівні слова, словосполучення та речення засвідчив характерні авторські мовностилістичні особливості та перекладацькі труднощі при відтворенні семіотично навантажених мовних елементів тексту, а також контекстуальні можливості та способи їх подолання. Серед досліджених одиниць оригіналу слід назвати ономатопею, голофразис, співзвучності тощо.