Романістика Луїзи Ердріч в контексті індіанських художньо-культурних традицій: проблематика, символіка, основні образи

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ДЖОЛОС ЮЛІЯ ВАДИМІВНА

УДК 821.111(73)

РОМАНІСТИКА ЛУЇЗИ ЕРДРІЧ В КОНТЕКСТІ ІНДІАНСЬКИХ ХУДОЖНЬО-КУЛЬТУРНИХ ТРАДИЦІЙ:

ПРОБЛЕМАТИКА, СИМВОЛІКА, ОСНОВНІ ОБРАЗИ

10.01.04 - література зарубіжних країн

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ - 2010

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі прикладної лінгвістики Черкаського державного технологічного університету.

Наукові керівники:

доктор філологічних наук, професор

ШПАК ВАЛЕРІЙ КИРИЛОВИЧ,

Черкаський державний технологічний університет, професор кафедри прикладної лінгвістики;

доктор філологічних наук, професор

ШАЛАГІНОВ БОРИС БОРИСОВИЧ,

Національний університет «Києво-Могилянська академія», професор кафедри літератури та іноземних мов.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

ОВЧАРЕНКО НАТАЛІЯ ФЕДОРІВНА,

Інститут літератури НАН України

завідуюча відділу світової літератури.

кандидат філологічних наук

БІДАСЮК НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА,

Хмельницький національний університет,

старший викладач кафедри іноземної філології.

Захист відбудеться «17» травня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.39 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульвар Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал 12.

Автореферат розісланий «28» травня 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради проф. Гаєвська Н. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Лише на рубежі XX-XXI сторіч після тривалої колонізації та морального пригноблення індіанські нації отримали право на вільне культурне, релігійне та соціально-політичне самовираження. Позитивні зміни у ставленні американської літературної критики до представників етнічної літератури спричинили бурхливий розвиток творчості індіанських авторів. Дослідники індіанської культури започаткували власну критику (Indian literary criticism), відмінну від «західної» (Non-Indian literary criticism). Оскільки у вітчизняному літературознавстві не існує загальноприйнятих еквівалентів цих термінів, дисертантка пропонує власний варіант перекладу: відповідно «індіанська літературна критика» та «неіндіанська літературна критика».

Луїза Ердріч (нар. 1954 р.) є однією з найяскравіших англомовних авторок сучасної індіанської літератури в США. Поруч з такими прозаїками, як Дж. Велч, Дж. Візенор, Л. Сілко, Т. Кінг, вона започаткувала у 70-ті рр. XX ст. Індіанський літературний Ренесанс. Тоді ж побачили світ романи “Вітер з ворожого неба” (Wind from an Enemy Sky, 1978) Д. Макнікла; “Церемонія” (Ceremony, 1977) Л. М. Сілко; “Смерть Джима Лонея” (The Death of Jim Loney, 1979) Дж. Велча тощо.

Концептуальним підґрунтям творчості Л. Ердріч є міфологія, історія та культура індіанців оджибва (Ojibway (-a; -e), до яких письменниця належить Інші назви - чіпева (Chippewa) та анішинабе (Anishinaabe) .

Зображаючи у циклі творів про індіанців Північної Дакоти нагальні загальнолюдські проблеми корінного населення Америки, Л. Ердріч робить спробу примирити анішинабе з домінуючим «білим» суспільством. Авторка показує деструктивний вплив соціокультурної дискримінації простих людей з метою її припинення.

Це привернуло увагу критиків США та Європи до літератури корінних американців і утвердило її загальнолюдську значущість. Але до цього часу проза індіанських письменників ще не здобула адекватного висвітлення у літературознавстві.

Серед дослідників романістики Л. Ердріч виступають філологи індіанського походження (Л. Колтеллі, Л. Стукей, подружжя Н. та А. Чавкіних, П. Г. Ален, К. Джейкобс та ін.) і «неіндіанські» критики (М. Порталес, Д. Брукнер, Р. Блай, Дж. Рубінз, Дж. Бутс, М. Какутані, Д. Вікенден, Л. Саймон, Ф. Рот, П. Мезик, Р. Карвер та ін.) Основними англомовними роботами по творчості письменниці є Louise Erdrich: A Critical Companion Л. Стукей; The Chippewa Landscape of Louise Erdrich А. Чавкіна; An Interview with Louise Erdrich. Conversations with Louise Erdrich and Michael Dorris Н. та А. Чавкіних; The Novels of Louise Erdrich: Stories of Her People К. Джейкобс; A Reader's Guide to the Novels of Louise Erdrich П. Байдлера та П. Бартона; Studies in the Literary Achievement of Louise Erdrich, Native American Writer під редакцією Б. Сохней; Where “Indians” Fear to Tread? : A Postmodern Reading of Louise Erdrich's North Dakota Quartet Ф. Кеннет; Winged Words: American Indian Writers Speak Л.Колтеллі; Magic and Memory in the Contemporary Story Cycle: Gloria Naylor and Louise Erdrich К. Кокс тощо..

Через надзвичайну складність прози письменниці оцінки критиків часто розходяться, як в американському, так і в пострадянському літературознавстві, оскільки науковці «неіндіанського» походження не завжди враховують етнічний культурний контекст. Дослідження пострадянської критики (В. Прозоров, О. Ващенко, Г. Запорожець, Т. Лазаренко) носить переважно оглядовий характер. В українському літературознавстві ще не було монографічного вивчення і осмислення прози романістки як цілісного естетичного явища.

Таким чином, актуальність запропонованої роботи зумовлена необхідністю розглянути творчість Л. Ердріч як важливу складову літературного процесу ХХ ст. в плані відродження індіанських традицій і ширше -- в масштабах збагачення всієї літератури США за рахунок унікальності національно-етнічних меншин.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося на кафедрі прикладної лінгвістики Черкаського державного технологічного університету в рамках науково-дослідної теми № 58-07 “Актуальні проблеми літератури Західної Європи та Америки ХХ - початку ХХІ ст.”, код державної реєстрації 0107 U 003253. Тема роботи затверджена на засіданні вченої ради ЧДТУ (протокол № 3 від 19.11.2007) та на засіданні бюро наукової ради НАН України з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка (протокол № 4 від 04.12.08).

Об'єктом дослідження є твори Л. Ердріч 1980/1990 рр., присвячені індіанцям Північної Дакоти, зокрема тетралогія «Ліки кохання» (Love Medicine, 1993), яку в свою чергу формують романи «Королева буряків» (The Beet Queen, 1986), «Сліди» (Tracks, 1988), «Палац бінго» (The Bingo Palace, 1994), власне «Ліки кохання» (1984), та романів «Казки про бурхливе кохання» (Tales of Burning Love, 1996) та «Жінка-антилопа» (The Antelope Wife, 1998).

Предмет дослідження - тематика, соціальна проблематика, етнокультурна символіка та художня специфіка «індіанської» романістики Л. Ердріч.

Мета дослідження - розкрити унікальність творчості Л. Ердріч шляхом аналізу основних етно-фольклорних і архетипних символів та порушених соціально-психологічних проблем в контексті індіанських художньо-культурних традицій.

Реалізація поставленої мети можлива за виконання наступних завдань:

1) проаналізувати особливості сприйняття творчості Л. Ердріч літературною критикою (американською та пострадянською) та дослідити художньо-естетичні пошуки письменниці у межах культурно-історичного та американського літературного контексту другої половини XX сторіччя;

2) виділити індіанські соціокультурні елементи, які вплинули на наративну техніку та композиційну організацію творів Л. Ердріч;

3) дослідити тематику, проблематику, основні образи, символи та архетипи прози письменниці;

4) проаналізувати хронотоп та основні мотиви романів Л. Ердріч, визначивши місце творчості письменниці в індіанській літературі США.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають порівняльно-історичний та культурологічний методи. Використання феноменологічного методу сприяє розумінню сутності авторського світогляду; завдяки типологічному методу визначається специфіка тем, мотивів, образів, символів, архетипів, сюжетних схем її творів. Робота з текстами передбачає контекстуально-стилістичний аналіз внутрішньої семантики авторського дискурсу. Застосування методу контент-аналізу допомагає трансформувати вербальну інформацію творів у метавербальну, розкриваючи при цьому особливості поведінки протагоністів, зумовленої їхніми системами цінностей. Основою теоретичного осмислення романістики Л. Ердріч слугували праці таких вітчизняних та зарубіжних дослідників, як Т. Н. Денисова, Н. О. Висоцька, Н. В. Зборовська, О. С. Козлов, С. М. Пригодій, М. А. Новікова, В. В. Зіневич, В.В. Яковенко, Н. А. Лисюк, М. М. Бахтін, В. Я. Пропп, Н. Д. Тамарченко, Т. А. Апінян, Б. Джонстон, Е. Бентон-Банай, П. Г. Ален, К. А. Джейкобс, Л. Стукей, Дж. Кемпбел, А. Макдоналд, І. Мозер, Дж. Макдоналд, М. Шерідан, Д. Реольт, З. Фройд, К. Г. Юнг, М. Еліаде тощо.

Наукова новизна дисертаційної роботи. Користуючись теорією гінокритики, дисертантка вперше відносить прозу Л. Ердріч до психоаналітичної моделі «жіночих» романів, розкриває комплексність поняття «жіночий простір», аналізує індіанський хронотоп та поєднання у письменниці індіанських та неіндіанських елементів при створенні «гібридного» художнього тексту. Дисертантці належить пріоритет у розкритті семантики промовистих імен, що допомогло краще з'ясувати мотивацію поведінки протагоністів. Удосконалено та розширено розуміння сутності універсальних та суто індіанських архетипів та сюжетних схем. Подальшого розвитку набуло дослідження символіки та поетики романів письменниці. Художня специфіка її творів досліджується у щільному зв'язку з життєвим досвідом Л. Ердріч, автентичною літературною традицією, специфікою інтеграції індіанської спільноти у мультикультурне суспільство США. До наукового обігу залучено нові для українського літературознавства поняття, терміни (індіанська усна розповідь, індіанська літературна критика, кластерінг тощо) та автохтонні способи аналізу індіанського тексту.

Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути корисні для подальшого вивчення індіанської літератури як значного пласту мультикультурної літератури США. Теоретичні узагальнення прози Л. Ердріч сприяють розумінню різнопланових художньо-естетичних пошуків етнічних письменників на зламі століть. На базі цього матеріалу можна створити лекційні курси з сучасної індіанської літератури США. Індіанський дискурс є матеріалом для створення адекватних українських перекладів, професійних та тренувальних з метою розвитку у студентів лінгвістичних факультетів навичок перекладу та стилістичного аналізу художнього тексту.

Апробація дисертаційних результатів відбулася на 23 наукових конференціях: «11-та Всеукраїнська наукова філологічна конференція «Проблеми розвитку сучасної лінгвістики, світової літератури та перекладознавства» (Черкаси, 2005); Всеукраїнська наукова конференція «Актуальні проблеми філології та перекладознавства» (Хмельницький, 2005); VI Всеукраїнська науково-практична конференція «Гуманітарна освіта у профільних вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи» (Київ, 2005); «Глобалізація» (Рига, 2005); «12-та Всеукраїнська наукова філологічна конференція «Проблеми сучасної світової літератури. Проблеми сучасної лінгвістики» (Черкаси, 2006); VIІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця» (Київ, 2006); VIII Шрейдерівські читання, Міжвузівська конференція «Функціонування літератури в культурному контексті епохи» (Дніпропетровськ, 2006); IX Міжнародна наукова конференція молодих учених (Київ, 2007); IX Шрейдерівські читання, Міжвузівська конференція «Функціонування літератури в культурному контексті епохи» (Дніпропетровськ, 2007); XІІ Всеукраїнська наукова філологічна конференція «Розвиток світової лінгвістики, літератури та перекладознавства» (Черкаси, 2007); XVI Міжнародна наукова конференція «Мова і культура» ім. проф. Сергія Бураго (Київ, 2007); ІІІ Всеукраїнська наукова конференція «Актуальні проблеми філології та перекладознавства» (Хмельницький, 2007); VIІІ Міжнародної науково-практична конференція «Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця» (Київ, 2007); «Питання літературознавства» (Чернівці, 2007); XXXIII Международная конференция ОИКС: “Междисциплинарное изучение американской культуры как среды контактов” (Москва, 2007); VII Всеукраїнська наукова конференція «Каразинські читання: Людина, Мова, Комунікація» (Харків, 2008); XIII TESOL-Ukraine Annual National Conference (Полтава, 2008); Міжнародна науково-практична конференція «Мови і світ: дослідження та викладання» (Кіровоград, 2008); міжнародна наукова конференція “New Dimensions in the Development of Society” (Рига, 2008); міжнародна конференція “Transatlantic Encounters: American Studies in the 21st Century” (Лодзь, 2008); Міжнародна наукова конференція «Southwest/Texas Popular Culture and American Culture Association. 31^st Annual Meeting» (Albuquerque, New Mexico, USA, 2010); Міжнародний науковий семінар Nashville Fulbright Enrichment Seminar (Nashville, Tennesse, USA); Міжнародна наукова конференція Craft Critique Culture Conference (Iowa City, Iowa, USA, 2010). Дисертаційне дослідження обговорювалося на засіданнях кафедри прикладної лінгвістики Черкаського державного технологічного університету, теоретичних семінарах цієї кафедри за участю викладачів зарубіжної літератури Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького та на кафедрі індіано-американських та чікано студій Університету Міннесоти, США.

Структура дисертації зумовлена логікою загального викладу матеріалу та завданнями дослідження. Робота має обсяг 194 сторінки (без урахування бібліографії та додатків), складається зі вступу, трьох розділів, висновків, чотирьох додатків та використаних джерел (241 всього, з них 120 - англійською мовою).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовується вибір теми, визначаються об'єкт і предмет, мета і завдання роботи, висвітлюється стан дослідженості проблеми, розкривається її наукова новизна, практичне та теоретичне значення.

Перший розділ «Творчість Луїзи Ердріч у контексті американських літературних та культурних традицій» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Романна творчість Луїзи Ердріч в рецепції американської, пострадянської та вітчизняної критики» аналізується сприйняття творчого доробку письменниці індіанською та «неіндіанською» літературною критикою. Перевагою першої є врахування національного менталітету при аналізі індіанських творів, в той час, як дослідники «неіндіанського» походження впевненіше володіють знаннями з теорії літератури. Пострадянська літературна критика відреагувала на творчий доробок письменниці лише у 1992 р., коли стало зрозумілим непересічне значення творчості романістки в масштабах всієї літератури США. Це зокрема оглядові роботи В. Прозорова, О. Ващенка. Українське літературознавство розпочало звертатися до творчості Л. Ердріч на початку ХХІ століття (Г. Запорожець, Т. Лазаренко), але українського перекладу творів Л. Ердріч вітчизняний читач ще не побачив. Т. Лазаренко торкається деяких аспектів морально-психологічної проблематики в новелах письменниці, зокрема висвітлює такі теми, як материнська самопожертва, довіра, шахрайство, брехня тощо. Г. Запорожець відзначає незвичайність художнього простору творів Л. Ердріч.

Підрозділ 1.2. «Історично-культурний та літературний контекст прози Л. Ердріч» присвячено аналізу основних чинників, які вплинули на формування Л. Ердріч як письменниці. В результаті культурної асиміляції індіанців деякі протагоністи творів постають як носії комплексу етнічної меншовартості. У романах висвітлюються концептуальні уявлення оджибва, з точки зору яких, все, що відбувається у світі, відображено в історіях постійного життя. Смерть у суспільстві оджибва вважається новим етапом життя, тож поняття «життя» та «смерть» при їх зовнішній міфологічній різноманітності є для цього народу семантично тотожними. Розкривається концепт «життя», що складається зі схожих за смислом понять «народження», «їжі», «кохання», «говоріння», «шлюбу», «мудрості», «сміху» тощо. З'ясовується, що уособленням смерті виступають поняття «загибелі», «голоду», «нелюбові», «мовчання», «безпліддя», «божевілля», «плачу» тощо. Акцентується увага на таких церемоніях чіпева, як пошук видіння, називання та виховання дітей у національних традиціях та гумор виживання, який уможливлює адаптацію індіанця до умов сучасного американського суспільства.

Творчість Л. Ердріч базується на основних принципах індіанської літератури, головні з яких, на думку дисертантки, є такі: 1) індіанська усна розповідь, для якої не є характерною концепція єдиного автора. ЇЇ складові -- це наявність багатьох оповідачів, колективного «ми», множинної правди, численних версій фольклорних оповідань оджибва. Автор твору - лише один з голосів у поліфонічній розповіді корінних американців; 2) національно специфічна концепція часу та простору, коли час сприймається циклічно, а простір - сферично; 3) протиставлення колективізму індивідуалізму: протагоніст реалізує себе у межах індіанської спільноти; 4) наявність героїв-трікстерів, які сприяють багатовимірному сприйняттю художньої дійсності твору; 5) універсальність, коли читацька аудиторія не розмежовується на індіанську / неіндіанську. Дослідниця відзначає важливість індіанської концепції співіснування реального світу з «іносвітом», ігнорування якої призводить до хибного розуміння Л. Ердріч та інших індіанських письменників як представників «магічного реалізму»: те, що є «магічним» для не-індіанців, є продовженням реальності для корінних американців.

Дисертантка показує, що проза Л. Ердріч є перехідною, оскільки романістка надає їй нехарактерну для літератури корінних американців письмову форму.

У підрозділі 1.3. «Художньо-естетичні пошуки Луїзи Ердріч у контексті американської літератури другої половини XX сторіччя» досліджуються художні особливості творчості письменниці. Зазвичай «західні» літературні канони та категорії не є прийнятними для аналізу робіт індіанських авторів, але випадок Л. Ердріч унікальний, оскільки авторка виховувалася і в християнських традиціях, вивчала «неіндіанське» літературознавство. Великий вплив на професійне становлення Л. Ердріч мала постмодерністична література. Талант письменниці полягає в гармонійному поєднанні зазначених вище компонентів. Дисертантка не відкидає наявність постмодерністичних елементів у творчості письменниці, але однозначно віднести її до цього стилю не вважає доцільним.

Деякі елементи індіанської усної розповіді подібні до постмодерністичних: подвійний код кожного роману» (сприйняття твору індіанською та «неіндіанською» аудиторією), авторська маска (трікстерівська нарація, колективне «ми»), численні алюзії та ремінісценції (різні версії подій романів) створюють за постмодерністською термінологією мета-текст. В індіанській літературі це носить назву кластерінг, при якому усі складові твору об'єднуються основною спільною ідеєю. Для передачі багатого індіанського культурного спадку авторка користується прийомом «оповідання всередині оповідання», створюючи романи у формі коротких оповідань.

В результаті цього виникає гіпер-текст, який читають згідно з авторським ключем. У випадку з Л. Ердріч першим треба читати хронологічно третій твір, роман «Сліди»; другим - «Королеву буряків», другий роман; третім - «Палац бінго»; четвертим - «Казки про бурхливе кохання»; і нарешті перший роман письменниці, «Ліки кохання», - логічно останній твір тетралогії. «Жінка-антилопа» завершує цей цикл.

На відміну від письменників-постмодерністів, які відтворюють хаотичну реальність у художньому тексті, Л. Ердріч пропонує способи вирішення проблем, вшановуючи минуле, дотримуючись індіанських культурних традицій та звичаїв. Вона виступає негласним борцем за збереження національної ідентичності оджибва, застерігаючи від небезпеки культурної асиміляції в умовах глобалізації.

Дослідниця показує тематичну спорідненість прози письменниці з фолкнерівською: Л. Ердріч також порушує проблеми змішаних шлюбів, впливу минулого на сьогодення. Як Т. Морісон авторка торкається проблем самореалізації «кольорової» жінки. Детальний опис католицьких обрядів наближає романістику Л. Ердріч до прози Ф. О'Коннор тощо.

З майстерністю професійного психолога Л. Ердріч описує нагальні проблеми, корінних американців у пошуках власного місця у мультикультурній Америці. Особлива увага приділяється у роботі дослідженню способу мислення сучасного індіанця, його соціально-духовних цінностей: сакралізації землі, (яка асоціюється з матір'ю); впливу тотему на життя; виконання ритуалів для збереження культурного спадку.

Л. Ердріч користується засобами контекстуально-синонімічного увиразнення мови для розкриття творчого задуму. За допомогою гіпербол досягається градація, яка сприяє створенню ефекту реалістичності художньої дійсності. Для більшої експресивності авторка користується графічними засобами увиразнення.

До складу другого розділу «Проблематика, символіка та основні образи циклу романів письменниці, присвяченому індіанцям Північної Дакоти (тетралогія «Ліки кохання», «Казки про бурхливе кохання», «Жінка-антилопа»)» входять чотири підрозділи.

Підрозділ 2.1 «Тематика та проблематика романістики Луїзи Ердріч» присвячено дослідженню циклу творів письменниці про індіанців Північної Дакоти. Дисертантка пропонує переклад назви тетралогії “Love Medicine” як «Ліки кохання», що найповніше відображає задум Л. Ердріч. Цей твір - виняткове явище в літературі США, своєрідний життєпис кількох поколінь індіанців. На сторінках саги дослідницею простежується еволюція мислення, світосприйняття, пріоритети та спосіб життя протагоністів.

Романістика Л. Ердріч визначається гостротою проблематики та широким діапазоном актуальних тем, серед яких дисертантка виділяє як найважливіші такі: 1) самореалізація особистості в умовах американського мультикультурного суспільства; 2) дотримання індіанських звичаїв та традицій; 3) вплив християнства на спільноту оджибва; 4) комплексна тема кохання, складовими якої є: а) самовіддане кохання; б) батьківська любов; в) втрачене кохання; г) пристрасть як результат любовного зілля; ґ) гомосексуальні стосунки; д) відповідальність у коханні; е) насильство у статевих стосунках; є) надмірність та жадоба у коханні; 5) ностальгія; 6) права жінки на вільний вибір у коханні; 7) ескейпізм та ефект обманутих сподівань; 8) виховання дітей; 9) азартні ігри; 10) щасливий випадок; 11) життя в та поза межами резервації; 12) повернення додому. На нашу думку, всі теми взаємопов'язані та підпорядковані загальній темі успішній всебічній самореалізації особистості. Досягнення гармонії в емоційній, інтелектуальній та фізичній сферах робить героїв щасливими та повноцінними.

Дисертантка аналізує авторське бачення пан-індіанської теми повернення додому. На відміну від інших письменників, які описують повернення додому чоловіків, Л. Ердріч описує також повернення додому жінки, тобто усвідомлення нею функції хранительки культурних цінностей анішинабе. Факт повернення взагалі свідчить про відродження стародавніх індіанських традицій. З метою інтеграції в суспільство США авторка пропонує займатися самовдосконаленням, не зрікаючись духовних цінностей чіпева. Тема «вічного повернення» носить у романах Л. Ердріч архетипний характер. Циклічне сприйняття дійсності допускає багаторазове повторення подій, думок, вчинків, але кожного разу вони змінюються, набувають нових форм та збагачуються важливими деталями. Подібність деяких сюжетних ліній романів, доль та характерів героїв, їх помилок, хибних думок, упереджень та комплексів, - це «тернистий шлях» до довершеності. Кожне наступне «повторення» - це ще одна спроба надолужити втрачене або виправити помилки минулого.

Подвійні назви глав романів англійською та мовою оджибва, вживання авторкою лексичних одиниць чіпева сприяють відродженню мови анішинабе.

Особлива увага у роботі приділяється аналізу пан-індіанської антропоморфізації фауни. Змальовуючи кожного протпгоніста, авторка уважно підбирає образи природного оточення, які допомагають розкрити його образ або асоціюються з ним. Паралельність зображення природного оточення та духовного світу людини підсилює індіанську концепцію антропоморфного сприйняття Всесвіту. Дисертантка розкриває спосіб мислення анішинабе, за яким кордони між людським та тваринним світами умовні. Оповідачами творів Л. Ердріч є представники фауни, наприклад, собаки-віндіго, які виконують функцію радників. Взаємозв'язок тваринного, рослинного та людського світів пояснюється єдиним джерелом походження (землею-матір'ю). У підрозділі 2

У підрозділі 2.2. «Основні образи та символи романної прози Луїзи Ердріч» дисертантка аналізує образи протагоністів, авторські інтерпретації традиційних фольклорних образів анішинабе, архетипи та символи, які трапляються у творах письменниці про індіанців Північної Дакоти. У дисертації розкривається нестереотипне змалювання Л. Ердріч образу сучасного індіанця, яке розбиває давнішні стереотипи щодо романтизації корінного американця у художньому творі.

Дослідниця аналізує яскраву палітру жіночих та чоловічих образів в прозі Л. Ердріч. Термін «протагоніст» дисертантка вживає в значені «герой», оскільки він знімає розрізнення на «головних» та «другорядних» персонажів і дозволяє проаналізувати усіх їх, навіть епізодичних, як однаково важливих. Під художнім образом у роботі розуміється архетипне духовно-психологічне утворення, яке набуває конкретних рис у літературному творі, і є способом реалізації творчої фантазії митця. Найяскравішими художніми образами персонажів є Флор, Полін (Леопольда) Нанапуш, Елеанор, Джек, Дот, Анна, Мері та Марі. Майже всі вони є наскрізними і проходять через усі твори письменниці 1980/1990 рр. З метою систематизації складних образів у дисертації пропонується така класифікація. До першої категорії належать жінки, які в результаті душевних потрясінь відмовляються від материнства (Елеанор, Селестін, Флор, Джун, Полін). Якщо попередній негативний досвід зламав їхню волю (Джун та Селестін), то вони трагічно гинуть, якщо навпаки загартував для нових випробувань, - то виживають і продовжують допомагати їхньому народу (Флор, Лулу, Марі). Більшість з них сильні, цілеспрямовані, але розчаровані у коханні жінки з трагічним минулим. До другої категорії - «ідеальні» мудрі жінки, які займаються самовдосконаленням, не впадають у розпач, схильні до самопожертви заради власних дітей та рідного народу (А. Шлік, Шоні, Розін). Вони є символом незламності індіанської культури. Дисертантка розширюється категорію «містичних близнюків» у прозі Л. Ердріч, серед яких: Полін та Флор, Лулу та Марі, Елеанор та Дот, Зосі та Мері. За допомогою цих образів письменниця показує співіснування та взаємопроникнення несвідомого та свідомого, ірраціонального та логічного, зла й добра, смерті та життя.

Чоловічі образи зображено у романістиці Л. Ердріч по-іншому. В дисертації також пропонується власна класифікація чоловічіх образів в прозі письменниці. До першого різновиду належать інфантильні невдахи, які зламалися в процесі духовного становлення і намагаються уникнути відповідальності (Нектор, Ліпша, Карл). Другу групу складають успішні в професійному, але нещасні в особистому житті чоловіки (Ліман), які прагнуть самовизначення та моральної підтримки. До третьої категорії належать «ідеальні» представники сильної статі (Нанапуш, Френк), наділені індіанськими чеснотами: мудрістю, мужністю, винахідливістю, почуттям гумору, вірністю, відповідальністю, інтуїцією тощо.

Для більш повного розуміння новаторства прози Л. Ердріч дисертантка вдається до аналізу індіанських та універсальних первинних образів. Під індіанськими архетипами розуміються активно існуючі установки, ідеї, образи, що, ментально сягаючи національної давнини, визначають думки, переживання, поведінку та вчинки героїв.

Дослідниця виділяє такі фольклорні образи оджибва, як намисто, собака, маніту, віндіго, «містичні» сестри Ошкікве та Матчіквевіс, трікстер. Звичайно, образ трікстера є характерним не лише для творчості корінних американців, він трапляється і в англо- та афро-американській літературах. Фігура трікстера є поширеною в афро-американській та індіанській художній творчості, оскільки обидві ґрунтуються на усній традиції. Фізичний образ трікстера різниться від племені до племені: на південному-заході - це Койот, на північному-заході - Ворон, в районі Великих озер - Заєць або Кролик, Старий - для індіанців блекфіт та кроу. Окрім власної «трікстерівської» трактовки дійсності, письменниця подає ще й варіанти сприйняття реальності іншими трікстерами, що часто виступають у тексті уявним автором, висловлюючи інколи думки самої Л. Ердріч. В прозі Л. Ердріч трікстерами є наскрізні герої старий Нанапуш, Джеррі Нанапуш та деякі інші. У такий спосіб авторка, по-перше, подає відразу декілька поглядів персонажів на певну подію, по-друге, «промовляє» до читача устами одного з протагоністів, дозволяючи йому самостійно зробити висновки.

З-поміж універсальних первинних образів дисертантка виявляє архетипи «вічного учня», «звеличення юродивого», «долі», «вічного повернення». Врахування особливостей всіх цих архетипів необхідно для глибшого аналізу образів героїв.

Романістика Л. Ердріч вирізняється символічністю. Символом дослідниця називає тип художнього образу, який характеризується стійкістю та повторюваністю, конкретно-чуттєва даність предмета в якому, окрім власного значення, має ще вказівки на предмет, явище або ідею, що в зображуване не входять. Вперше в українському літературознавстві аналізується символіка чисел у прозі письменниці: четвірка - показник раціональної організації; п'ятірка, душа всіх речей, - символ ієрогамії, асоціюється з людиною, її основними почуттями; шість уособлює баланс, рівновагу, красу (до складу циклу входять 6 романів), саме 7 глав знадобилося письменниці, щоб дати відповіді на запитання попередніх 7 глав роману «Сліди».

Особлива увага приділяється дослідженню суперечливої семантики кольорів: білий може бути як кольором істини та божественності, так і асоціюватися з байдужістю та смертю; чорний виступає символом землі та загибелі; червоний - уособлює жагу, кохання, полум'я та кров; блакитний зазвичай виступає символом вічності, невпинного ходу часу тощо.

У підрозділі 2.3. «Семантика образів природних стихій у циклі романів Л. Ердріч про індіанців Північної Дакоти» вперше у вітчизняній літературній критиці аналізуються архетипи води, вогню, повітря та землі у прозі письменниці.

Семантика води амбівалентна та різниться навіть в межах однієї культури. Її «розшифрування» можливе у комбінації з іншими символами. Зокрема встановлюється, що спокійна вода та чисте небо асоціюються зі схвальним ставленням маніту до вчинків героїв, шторм та буря - із засудженням. Розмаїття властивостей води пояснюється особливостями менталітету чіпева.

Неоднозначність семантики вогню, множинність варіантів трактування цього образу викликають літературознавчий інтерес до нього. Авторка використовує багатство значень архетипу, певні властивості якого розкриваються в дослідженні з позицій універсального та індіанського символізму. Протагоністи проходять ритуал «очищення вогнем», який є або елементом ініціації, або свідченням виняткового значення протагоніста у творі.

Образ повітря складний, до його складу входять різновиди первинного образу вітру. Перебуваючи у цій стихії, герої опиняються у маргінальних ситуаціях, які визначають подальшу долю протагоністів.

Архаїчний менталітет оджибва сакралізує архетип землі, яка за уявленнями індіанців є матір'ю усього, що існує на світі. Долі протагоністів - це історично достовірний приклад того, як розрив зв'язку між людиною і землею приводить корінних американці до загального духовно-культурного занепаду.

Л. Ердріч поєднує семантику вказаних вище архетипів, що ускладнює їх аналіз. У «Ліках кохання» домінуючим є образ води, у “Королеві буряків” -повітря, у “Слідах” та «Жінці-антилопі» - землі, у “Палаці бінго” та «Казках про бурхливе кохання» - вогню та криги.

У підрозділі 2.4. «Архетип матері у романістиці Луїзи Ердріч» увага фокусується на вивченні особливостей цього образу у прозі письменниці. Першу групу утворюють образи родичок героя (Шоні, Зосі та Мері, Анна). Прикладами сильних жінок-матерів у циклі романів про індіанців Північної Дакоти є Флор Пілагер, Марі Лазар, Шоні Рей, Зельда Кашпо, Анна Шлік та Розіна Рой. Другу групу складають жінки, з якими протагоніст має будь-які стосунки (Мері, Фрітсі Козка). Завершують цю ієрархію жінки, яких називають матерями у переносному значенні (А. Шлік та Зельда). До символу матері у фігуральному сенсі належать речі, які мають відношення до духовного порятунку героя. Це об'єкти, пов'язані з особистою релігійністю та психологічним комфортом персонажа (кімната Елеанор, гараж Джека).

Складна структура цього первинного образу, неоднозначність трактувань певних його різновидів розкривається тільки через цілісний аналіз. Жінка у романах Л. Ердріч сприймається спокусницею, магічною «перешкодою», «здолавши» яку, герой матиме здатність пізнати світ, стати переможцем сил темряви. Зустріч персонажів з вищезгаданими сильними жінками складає пороги їх ініціації. Жінка в прозі Л. Ердріч вважається «порятунком іззовні», пізнаючи її герої, долають комплекси дитинства, стають повноцінними особистостями. Так відбувається ініціація братів Кашпо та Дж. Мозера.

Диссертантка виділяє парний образ «нової» матері у прозі Л. Ердріч. Його складовими є образи люблячої, справедливої, турботливої, жертовної матері (Шоні Рей, Анна Шлік) та «матері-зозулі» (Джун Кашпо, Полін Пуйат), яка відмовляється від виховання дитини. З жінками першого типу пов'язується відродження нації анішинабе, представниці другого типу символізують культурний занепад та регрес.

Третій розділ «Міфопоетичний світ і художня картина дійсності у романах Луїзи Ердріч ХХ століття» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Час та простір у творчості Л. Ердріч» дисертантка пропонує власний аналіз хронотопу прози письменниці і з'ясовує, що пан-індіанська концепція часу та простору, яка лежить в його основі, збагачується унікальним сприйняттям, притаманним індіанцям оджибва. Співіснування простору з минулим, теперішнім та майбутнім часом утворює динамічну часово-просторову єдність, в якій розвивається художня дія. Ця єдність відображує циклічність розвитку світу в сприйнятті корінних американців узагалі та чіпева зокрема. Тож протагоністи романів Л. Ердріч можуть подорожувати часом, зокрема предки - відвідувати героїв, аби застерегти їх від помилок. Дотримання цієї схеми забезпечує індіанцям виживання і убезпечують їх від духовного занепаду та культурної асиміляції.

Оскільки, на думку оджибва, границі між природним, тваринним та людським світами умовні, герої Л. Ердріч можуть перевтілюватися в тотемну тварину або розраховувати на її підтримку, рухаючись по колу постійного життя, в центрі якого - анішинабе. Центр кола - сьома складова простору, іншими елементами якого є чотири світові напрямки, світи Творця та Землі-Матері. Відповідно до власного морально-етичного коду, метою чіпева є служіння своєму роду. Л. Ердріч спонукає своїх позитивних персонажів жити за цим принципом, представляючи їх як зразок для інших героїв та читачів.

Ефекту єдності часу та простору індіанці досягають, переказуючи фольклорні історії. Індіанські письменники виступають у ролі традиційних оповідачів, які доносять мудрість пращурів наступним поколінням. Функцією усної розповіді є збереження духовно-культурних цінностей народу заради його гідного існування у сучасному світі. Необхідність постійного повторення історій пояснюється другим принципом індіанської літератури, циклічністю, який асоціюється з невпинністю життя. Отже, кожне повторення «забезпечувало» продовження існування. Оскільки життя безкінечне, історії теж не мають остаточної версії. Кожного разу під час розповіді вони змінюються, наповнюються новим суттєвими деталями, щоб якомога краще донести думку мовця. Ця пан-індіанська літературна особливість пояснює звичку Л. Ердріч повертатися до вже відомих читачу епізодів: з кожною наступною згадкою додаються суттєві деталі, що прояснюють мотивацію поведінки героїв.

Концептуальним підґрунтям прози Л. Ердріч є філософська ідея анішинабе про динамічність світотворення, під яким розуміється гармонійне співіснування усіх форм життя з Творцем та між собою. Цей процес не відокремлюється від сьогодення. Усі його елементи - об'єкти природного, рослинно-тваринного, людського світів - є священними.

Оскільки категорія майбутнього з'явилася у філософії індіанців значно пізніше (складовими часу спочатку були «першочас» та теперішнє), то часову моделі Л. Ердріч характеризують комбінованість (коли на тло циклічності нашаровується векторність) та а-хронологічність (коли герой та його проблеми подаються у динаміці, з позиції різних нараторів). Дисертантка звертає увагу на те, що за а-хронологічним принципом також побудовані романи таких письменників, як Л. М. Сілко, Дж. Велч, П. Г. Ален, Ш. Алексі, С. Пауер, Л. А. Хоув тощо.

В основі а-хронологічного принципу лежить церемоніальне розуміння часу корінними американцями. Л. Ердріч пропонує церемоніальну часову модель, при якій особистість - гнучка субстанція, що формується під впливом персонального та общинно-племінного досвіду. Історичний час вимірюється генераціями персонажів, простежується вплив спадковості на життя наступних поколінь. На прикладі сімейної співдружності протагоністів Л. Ердріч змальовує індіанський модифікований різновид родини. Авторка протиставляє традиційну американську родину родинній співдружності чіпева і на цьому прикладі показує вплив батьків (або вихователів) на нащадків. За спостереженнями дисертантки, подібний спосіб відліку часу притаманний також іншим індіанським авторам, зокрема І. Броукер, С. Пауер, Ш. Алексі та Л. А. Хоув.

У зображенні Л. Ердріч, чіпева вважають простір священним через сакралізацію землі. Ініціація героїв відбувається на рідній території. Дослідниця вперше аналізує своєрідність авторського розкриття фольклорних образів оджибва - духів-охоронців маніту та аналізує їхні функції. Зокрема повітряні маніту оцінюють рішення героїв; наземні - стежать за безпекою людей та задовольняють їхні основні життєві потреби; мідні - контролюють людське еґо та стежать за виконанням основних правил; прикордонні маніту захищають чіпева від сил підземного світу. Письменниця подає яскраву палітру фольклорних образів анішинабе, щоб привернути увагу читача до «інакшості» оджибва.

Підрозділ 3.2. «Мотив дороги у циклі романів Л. Ердріч про індіанців Північної Дакоти» присвячено дослідженню цього провідного мотиву в прозі Л. Ердріч. Дорога символізує духовно-психологічні пошуки героя. Дисертантка вперше виявляє в основі сюжетобудови в Л. Ердріч пан-індіанську схему ініціації протагоністів, що включає такі етапи: 1) позбавлення фізично / психологічно понівеченого героя рідного оточення; 2) подорож протагоніста крізь час і простір у «неземні» світи з метою самовизначення; 3) повернення духовно очищеного та фізично зміцненого персонажа до рідної спільноти. Процес ініціації починається закликом героїв до подорожі, під час якої їм трапляються «чарівні» об'єкти, вісники та покровителі. Для чоловіка важливою є зустріч з жінкою, яка допомагає йому в духовно-психологічних пошуках. Дисертантка вперше розкриває в Л. Ердріч та інших індіанських письменників позитивну конотацію мотиву дороги, на відміну від сучасної американської літератури. Там він наділений більш негативною семантикою, коли з дорогою асоціюється бажання персонажа уникнути, а не вирішити проблеми; а мандри показують, що всі спроби протагоністів втекти від себе марні, і необхідно розпочати новий спосіб життя. Навпаки, герої індіанських романів після подорожі повертаються духовно оновленими і, усвідомивши помилки минулого, продовжують гідне життя у теперішньому, заради кращого майбутнього свого народу.

У Висновках сформульовано основні результати дослідження.

Письменниця показує усі жахливі наслідки «голокосту» корінних американців, при цьому спростовуючи стереотип про те, що культурний розвиток анішинабе та інших індіанських племен зупинився в певному ідеалізованому минулому.

Дисертантка прагне довести, що для найбільш продуктивного аналізу прози Л. Ердріч слід спиратися на пан-індіанські літературні принципи, враховуючи унікальну культурологічну інформацію конкретної народності, у данному випадку - оджибва.

Оскільки концептуальною основою творчості авторки є індіанська усна розповідь, усім її творам про індіанців Північної Дакоти притаманна одна пан-індіанська літературна особливість: розв'язка попереднього твору виступає зав'язкою наступного.

Для неї характерна також особливість всієї художній прозі другої половини XX ст.: читач може самостійно «завершити» роман. Кожен твір про індіанців Північної Дакоти представляє собою таку собі добірку оповідань, кожне з яких може водночас функціонувати незалежно і бути складовою роману.

Тож прозу Л. Ердріч можна розглядати як зразок кластерінгу, при якому складові твору об'єднуються основною спільною ідеєю. Це досягається завдяки прийому «оповідання всередині оповідання». В результаті твір нагадує постмодерністський гіпер-текст. Дисертантка не відкидає наявність постмодерністичних елементів у творчості Л. Ердріч, але, враховуючи християнське виховання письменниці, вивчення нею «неіндіанської» літератури, не відносить її до цього стилю повністю.

Крім непересічних художніх здобутків, романи Л. Ердріч мають цінність з погляду відображених в них культурних реалій анішинабе. Це опис таких церемоній, як паління трубки, вибір імені, очищення, зцілення, пошук видіння, перше полювання, одруження, «пау-вау» тощо. З'ясовано, що величезне значення для свідомості індіанців має зв'язок людина-земля, розірвання якого означає культурний занепад. Подвійні назви глав романів - англійською та мовою оджибва - свідомо направлені на відродження мови анішинабе у мультикультурному суспільстві США.

Нових акцентів у творчості письменниці набуває пан-індіанська тема повернення додому. Американському індивідуалізму, що призводить до алієнації та самотності особистості у сучасному світі, авторка протиставляє індіанський колективізм.

Л. Ердріч розкриває складний світ своїх чоловічих та жіночих персонажів зокрема через такі традиційні елементи індіанської ментальності, як промовисті імена. Вся символіка її прози пройнята суто національними елементами і в цій якості по-новаторськи збагачує семантику сучасного художнього тексту як такого.

Вивчення різновидів часових моделей Л. Ердріч свідчить про створення нею власного гібридизованого обчислення часу, який містить риси циклічної, векторної та генеалогічної моделей. В основу а-хронологічності моделі Л. Ердріч покладено церемоніальне розуміння часу індіанцями оджибва. Неприйняття цієї концепції призводить до хибної інтерпретації прози письменниці як представниці магічного реалізму.

Позитивна конотація мотиву дороги у творчості Л. Ердріч на основі пан-індіанської сюжетної схеми свідчить про індивідуальний внесок індіанської традиції в цей поширений ще з доби бароко загальноєвропейський мотив і може розглядатися як певний виклик загальноамериканській літературній традиції ХХ ст.

Унікальна проза Л. Ердріч створює широку панораму життя індіанців чіпева, починаючи з середини ХІХ ст. аж до сьогодення. Численні алюзії на твори світової літератури, багатогранна спадщина анішинабе, вдале поєднання індіанських художніх традицій оджибва з постмодерною манерою письма вимагають подальшого вивчення і можуть сприяти розширення горизонтів українського літературознавства. 1

Л. Ердріч не тільки торкається актуальних проблем людства у своїй прозі, але й пропонує шляхи їх вирішення, закликаючи до мирного співіснування індіанського та американського суспільств. Унікальний авторський стиль збагачує як індіанську, так і американську літературні традиції, недостатньо досліджених у вітчизняному літературознавстві.

Ретельні дослідження в обраному напрямку видаються перспективними через широкий діапазон загальнолюдських тем, які розкриває письменниця у романах, символічне значення образів її прози, експериментування з різними літературними жанрами, специфічність викладу матеріалу, вивчення яких сприяє розширенню горизонтів сучасного українського літературознавства.

У Додатках подаються цінні культурологічні та автобіографічні дані, врахування яких необхідно для глибшого розуміння прози Л. Ердріч.

ердріч творчість роман дійсність

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В 13 ОСНОВНИХ ТА 12 ДОДАТКОВИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Композиційні особливості романів Л. Ердріч “Ліки кохання” та “Жінка-антилопа” / Ю. В. Джолос // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. - Черкаси: ЧДТУ - 2005. - Число дев'яте. - С. 25 -28 2.

2. Жіночі образи роману Луїзи Ердріч «Сліди». Історико-міфологічне підґрунтя / Ю. В. Джолос // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. Число 10: У ІІ Т., Т.1. - Черкаси: ЧДТУ, 2006. - С. 29-35 3

3. Соціально-психологічна основа роману Л. Ердріч «Палац Бінго» / Ю. В. Джолос // Вісник Луганського нац. педагог. університету ім. Т. Шевченка. Вип. № 2 (119). - Луганськ.: Альма-матер, 2007. - С. 43-48

4. Особливості зображення індіанської родини в романі Луїзи Ердріч «Королева буряків» / Ю. В. Джолос // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. Число 11: У ІІ Т., Т.1. - Черкаси: ЧДТУ, 2007. - С. 36-41

5. Експлікація образів та символів роману Л. Ердріч «Казки про бурхливе кохання» / Ю. В. Джолос // Вісник Луганського нац. педагог. універ. ім. Т. Шевченка. Вип. № 14 (130). - Луганськ.: Альма-матер, 2007. - С.59-65

6. «Жіночий простір» як об'єкт гіноцентричної літературної міфокритики у романі Л. Ердріч «Казки про бурхливе кохання» / Ю. В. Джолос // Сучасний погляд на літературу: зб. наук. праць. - Випуск 11. - К.: ДП «Ін форм. - аналіт. агенство» - 2007. - С. 51-60

7. Індіанський міфологічний хронотоп у романі Л. Ердріч «Жінка-антилопа» / Ю. В. Джолос // Питання літературознавства: наук. зб. - Чернівці: Рута, 2007. - Вип. 74. - С.16-23

8. Архетип матері у творчості Л. Ердріч (на прикладі романів «Ліки кохання», «Сліди», «Казки про бурхливе кохання») / Ю. В. Джолос // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. Випуск 13. - К.: ін.-т літ-ри ім. Т.Г. Шевченка НАН України, 2008. - С. 39-44

9. Індіанський міфологічний хронотоп у романі Луїзи Ердріч «Казки про бурхливе кохання» / Ю. В. Джолос // Наукові записки. - Випуск 75 (3). - Серія: Філологічні науки (мовознавство): У 5 ч. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. -С.72-75

10. Семантика архетипів чотирьох стихій у циклі творів Луїзи Ердріч, присвяченому індіанцям Північної Дакоти / Ю. В. Джолос // Наукові записки харківського нац. педагог. ун-ту ім. Г.С. Сковороди. - Випуска 3 (55). - Серія: Літературознавство: Ч.2. - Харків: ППВ «Нове слово», 2008. - С. 100-108

11. Індіанська та «неіндіанська» (Non-Indian) літературна критика як тип бінарної літературознавчої опозиції / Ю. В. Джолос // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія [Текст]: всеукр. зб. наук. пр. Число 12: У 2 т. / М-во освіти і науки України, Черк.держ.технол.ун-т. - Черкаси: ЧДТУ, 2008. - Т.І. - С. 45-49

12. Метафори «життя» та «смерті» у романі Л. Ердріч «Казки про бурхливе кохання» / Ю. В. Джолос // Вісник СевДТУ. Вип. 89: Філологія: зб.наук.пр. /Редкол.: О.С. Козлов (відп. ред.) та ін.; Севастоп.нац.техн. ун-т. - Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2008. - 2008. - С. 43-46

13. Лінгво-стилістичні особливості прози Л. Ердріх (на прикладі романів «Казки про бурхливе кохання» та «Жінка-антилопа») / Ю. В. Джолос // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія [Текст]: всеукр. зб. наук. пр. Число 13: У 2 т. / М-во освіти і науки України, Черк. держ. технол. ун-т. - Черкаси: ЧДТУ, 2009. - Т.І. - 280 с. С. 27-31 1

Інші публікації: 1

1. Проблематика роману Л. Ердріч «Ліки кохання» / Ю. В. Джолос // Актуальні проблеми філології та перекладознавства: Зб. пр. та доп. Всеукр. Наук. конф. 12-13 травня 2005 року. - Хмельницький, ХНУ. - 2005. - С. 197-199

2. Особливості міфологічних образів у романах Л. Ердріч “Ліки кохання” та “Жінка-антилопа” / Ю. В. Джолос // Гуманітарна освіта в профільних вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи: Матеріали VI Всеукр. наук.-практ. конф. 16-18 березня 2005 р.: В 2 т. - Т. 2 / За заг. ред. А.Г. Гудманяна, О.В. Петренка. - К.: НАУ, 2005. - С. 149-150

3. Образ трікстера у романі Л. Ердріч «Сліди» / Ю. В. Джолос // Гуманітарна освіта в профільних вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи: Матеріали VII Всеукр. наук.-практ. конф. 29-31 березня 2006 р.: В 3 т. - Т. 2 / За заг. ред. А.Г. Гудманяна, О.В. Петренка. - К.: НАУ, 2006. - С. 208-209

4. Образ трікстера у романі Луїзи Ердріч «Сліди» / Ю. В. Джолос // Актуальні проблеми філології та перекладознавства: Зб. Наук. пр. Ч. I: Вип. 3 / Ред. кол.: В.В. Левицький, Л.І. Бєлєхова, та інш. - Хмельницький: ХНУ, 2007. - С.161-164

5. «Жіночий простір» як об'єкт гіноцентричної літературної міфокритики у романі Л. Ердріч «Казки про бурхливе кохання» / Ю. В. Джолос // Гуманітарна освіта в профільних вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи: Матеріали VIII Всеукр. наук.-практ. конф. 22-33 бер. 2007 р.: В 2 т. - Т. 2 / за заг. ред. А.Г. Гудманяна, О.В. Петренка. - К.: НАУ, 2007. - С. 95-96