Особливості функціонування заголовків у сучасній українській пресі, їх семантична й синтаксична структура та функціональне навантаження

Дипломна робота

Особливості функціонування заголовків у сучасній українській пресі, їх семантична й синтаксична структура та функціональне навантаження

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЗАГОЛОВОК - КВІТЕНСЕНЦІЯ СПЕЦИФІКИ ГАЗЕТНОЇ МОВИ

1.1 Лінгвістичний статут заголовка у системі газетної комунікації

1.2 Типи заголовків за образно-семіотичними можливостями

РОЗДІЛ ІІ. СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГАЗЕТНИХ ЗАГОЛОВКІВ

2.1 Еліптичні синтаксичні конструкції. Парцеляція та інверсія у заголовках сучасних газет

2.2 Скорочені стягнені конструкції як засіб експресії та інформативності. Синтаксичні конструкції зі значенням питальної, спонукальної, окличної модальності

РОЗДІЛ ІІІ. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАГОЛОВКІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПРЕСІ

3.1 Семантико-стилістичне явище гри слів у газетних заголовках

3.2 Особливості функціонування абревіатури у семантичному полі газетного заголовка

3.3 Сленг і жаргон як особливе явище у мові сучасної української преси

3.4 Просторіччя, субстандартизація, вульгаризація та суржик як характерні явища мови ЗМІ

РОЗДІЛ ІV. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У ГАЗЕТНИХ ЗАГОЛОВ-КАХ

4.1 Узуальні фразеологічні одиниці як засіб інтенсифікації вислову

4.2 Оказіональні фразеологізми у заголовках сучасної газети

4.3 Афористичні вислови і ремінісценції як засіб увиразнення мови української преси

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Мова преси, що відображає складні соціальні процеси, матеріалізує не лише особисту, а й насамперед суспільну свідомість, впливає на вироблення громадської думки, допомагає у формуванні певного типу соціальної людини. "Періодичні видання, пропагуючи політичні, наукові та інші думки в Україні, виховуючи естетичні смаки через публікацію художніх творів, утверджували поліфункціональність української літературної мови, сприяли формуванню мовно-культурного середовища… Мова преси відбиває тенденції розвитку загальнолітературних норм української мови" [11, 323].

Демократизація суспільно-політичного життя та лібералізація й урізноманітнення соціально-економічних засад і морально-етичних та естетичних принципів суспільства, з одного боку, і розширення поля суспільного функціонування української мови, з другого боку, викликали до життя з початку 1990-х. рр. потужні процеси змін на всіх структурних рівнях та оновлення стилістичних засобів української літературної мови. Цей комплекс явищ є дуже складним і суперечливим, і в ньому поєднуються процеси як власне демократизації літературної мови (розширення кола її носіїв і суспільного використання, менша ригористичність її канонів. Унаслідок обмеження "редакторського" втручання на користь ширшим можливостям для мовного самовираження особистості, активні пошуки свіжих виражально-зображальних засобів мовлення в умовах виниклої конкуренції між різними засобами масової інформації для завоювання читацької та глядацької аудиторії, зменшення стильової відстані між усно-розмовною і книжно-писемною сферами її функціонування, тенденції до усунення рис, не властивих їй, і відродження або частіше стимулювання її питомих особливостей, так і взагалі лібералізації її нормативної основи, тобто вже дозволеного як стихійного, так і цілеспрямованого відступу від її попереднього досягнутого і відповідним чином унормованого стану. Лібералізація норм літературної мови (ослаблення і розмивання певних стильових і стилістичних обмежень, збільшення варіантності мовних одиниць і слововживання в цілому, розхитування мовностилістичних і правописних норм, масовий і неконтрольований потік іншомовних запозичень, зростання в публіцистичному функціонуванні індивідуальних новотворів і т. ін.) може приводити вже не тільки й, можливо, не стільки до сприятливих для літературної мови, а й до деструктивних для її нормативної основи наслідків, що сповільнюють темпи її шліфування і стають на заваді її сприйняттю новими масами мовців. Погляди дослідників щодо демократизації мови постсоціалістичного періоду розходяться - з безумовним визнанням її наявності. (Костомаров В.Г., Мокієнко В.М.): замість нормального стандарту, орієнтованого на "ревнителя" чистоти мови на зразки колишньої "соцреалістичної" художньої прози або шаблонного газетного "канцеляристу", на передній план тепер висувається мова "гласних" засобів масової інформації, стихія живої мови (включаючи просторіччя, жаргон і сленг), не контрольована цензурою та інститутом казенних редакторів. Показово, що навіть лінгвісти, які недавно виступили за сувору орієнтацію на "чистоту мови" і "культуру мови", під тиском сучасної мовної ситуації змушені апелювати до такого лабільного й багато в чому суб'єктивного критерію, як "мовний смак" (В. Костомаров (1994), К. Гутшмидт (1998). Г. Солганик (1995) називає це явище "інтимізацією газетної мови" і поєднує його не лише зі здобутками, а й утратами, які виявляються в зниженні публіцистичного стилю (газетної мови) до рівня побутової розмови, стиранні таким чином міжстильової межі, і, як результат, зниження статусу мови газети. Експансія елементів субстандартних соціолектів (вульгаризмів, суржику, жаргону) у мові засобів масової інформації взагалі і преси зокрема є об'єктом досліджень багатьох мовознавців (О. Тараненко, Д. Баранник, В. Віденов (у слов'янських мовах), Л. Скворцов (у сучасній російській мові) та багато інших). Протягом тривалого часу мова газети залишалася поза увагою мовознавців, незважаючи на те, що для всіх була зрозумілою її політична роль і суспільне значення як джерела інформації. Словесна природа періодичної преси порівняно недавно привернула до себе увагу лінгвістів. Одним із перших, хто піддав науковому аналізові мову періодики, був М. Гладкий. Його праця "Наша газетна мова", видана у Харкові у 1928 році, мала неабиякий вплив на нормалізацію та стабілізацію української літературної мови. Ґрунтовні дослідження газетної мови пов'язуються передусім з іменем М. Жовтобрюха ("Мова української періодичної преси (кінець ХІХ - початок ХХ ст." (1970), "Мова української преси (до середини 90-х років ХІХ ст.)" (1963). Чимало зробили для виявлення особливостей мови періодичної преси О. Сербенська та О. Пономарів. У кінці 70-х - на початку 80-х років ХХ століття побачили світ такі наукові доробки, як "Мова сучасної масово-політичної інформації", "Особливості мови і стилю засобів масової інформації".

Протягом останнього часу увагу дослідників привертають різнорівневі мовні одиниці у ЗМІ, особливості їх використання та функціонування у газетній мові (О. Сербенська, Л. Ставицька. Ж. Колоїз, Л. Пархонюк, С. Єрмоленко, А. Григораш та ін.). Предметом зацікавлення мовознавців стають переважно одиниці лексичного рівня і великою мірою фразеологічного. Проте мало уваги сучасні дослідники приділяють газетному заголовку, хоча саме він є тим текстоформуючим і текстооформлюючим елементом, який виявляє специфіку публіцистичного (газетного) стилю, зокрема необхідність висловити максимум інформації, затративши мінімум мовного матеріалу, тенденцію до економії мовних засобів при максимумі смислового навантаження, поєднання інформативності, лаконічності з емоційно-експресивним забарвленням. Заголовок у першу чергу відображає мовні явища сучасності і, у якійсь мірі, сконденсовує їх.

Актуальність дослідження визначається рядом чинників: по-перше, зростанням ролі газетної мови в житті суспільства, і значущості соціального та мовного впливу на формування цілісних орієнтацій; по-друге відображенням у мові газет взагалі, їх заголовках зокрема сучасних мовних тенденцій та явищ, які особливо яскраво виявляються протягом останнього десятиріччя; по-третє, відсутністю фундаментальних досліджень зображальних засобів інтенсифікації виразності газетних заголовків.

Мета роботи - дослідити особливості функціонування заголовків у сучасній українській пресі, визначити їх семантичну й синтаксичну структуру, функціональне навантаження.

Реалізація мети передбачає розв'язання таких завдань:

визначити роль заголовка як текстоформуючого і текстооформлюючого елементу газетної мови;

визначити лінгвістичний статус газетного заголовка, інтегрувавши положення сучасних мовознавчих концепцій;

описати типи заголовків за образно-семіотичними можливостями;

з'ясувати синтаксичні особливості побудови заголовків у сучасних українських газетах;

дослідити найяскравіші мовні тенденції і явища на лексико-семантичному рівні: використання абревіатур, просторіччя, субстандартної лексики, суржику;

розкрити особливості семантико-стилістичного явища гри слів як засобу увиразнення авторської мови;

дослідити структурно-семантичні особливості функціонування узуальних та оказіональних фразеологічних одиниць, афористичних висловів та ремінісценцій у газетних заголовках.

Об'єктом дослідження є заголовки сучасних українських газет.

Предметом дослідження є синтаксичні та лексико-семантичні особливості заголовків.

Матеріалом дослідженням слугували вилучені шляхом добору заголовки сучасних газет, у яких знайшли відображення найпоширеніші тенденції та явища української мови. Вибірки робилися із періодичних видань 1998-2005 років: "Вечірній Київ", "Високий Замок", "Голос України", "Демократична Україна", "День", "Експрес", "За вільну Україну", "Критика", "Літературна Україна", "Львівська газета", "Молода Галичина", "Молодь України", "Народне слово", "Поступ", "Студентська газета", "Україна молода", "Українське слово", "Час".

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та розв'язання конкретних завдань у роботі використовується методика семантичного аналізу із залученням окремих методів і прийомів: метод компонентного та дистрибутивного аналізу, метод функціонального та структурно-стилістичного аналізу.

Наукова новизна полягає у тому, що структурно-семантичні особливості газетних заголовків, які аналізуються у роботі, відбивають явища сучасної української публіцистичної мови, пояснюючи при цьому їх інтра- та екстра лінгвальні чинники.

Практичне значення роботи полягає у можливості використання отриманих матеріалів і результатів у лекційних і семінарських заняттях з курсу стилістики сучасної української літературної мови, на практичних заняттях з лексики, синтаксису та фразеології, при написанні курсових робіт

Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, чотирьох розділів з висновками до кожного питання, загальних висновків, списку використаної літератури.

РОЗДІЛ І. ЗАГОЛОВОК - КВІТЕНСЕНЦІЯ СПЕЦИФІКИ ГАЗЕТНОЇ МОВИ

1.1 Лінгвістичний статус заголовка у системі газетної комунікації

Важливе місце в системі газетної комунікації посідає заголовок, призначення якого - бути скомпресованим репрезентантом змісту опублікованих інформативних та аналітичних матеріалів. Газетний заголовок виконує декілька функцій:

комунікативну - інформує читача про зміст газетного матеріалу, вказує на значення відображеної у ньому події;

номінативно-інформаційну - називає текст, який містить у сконденсованому вигляді інформацію про його зміст;

рекламно-експресивну - привертає увагу читача до того чи іншого матеріалу, зацікавлюючи його, викликає емоційно-оцінне ставлення до викладених подій та фактів. "Заголовок формує ставлення до газетного виступу, містить вказівку на авторську позицію у тлумаченні фактів. Він є не тільки назвою певного матеріал, а й має ще одне функціональне призначення: допомагає встановити необхідний контакт між автором і читачем. Це своєрідний компас, який орієнтує читача на шпальтах газети. На підставі самих лише заголовків читач одержує значну за обсягом інформацію, складає загальне враження про надруковані матеріали" [25, 173]. Таким чином заголовок покликаний розкрити зміст тексту, його цільову настанову, фіксувати односпрямованості ідеї, яка зумовлюється певною комунікативно-інтенційною настановою адресата і прагматичною спрямованістю публікації.

На жаль, досі серед лінгвістів немає єдиної думки про лінгвістичний статус заголовка. А.Попов вважає заголовки "номінативними безпредикативними конструкціями" [30, 182], О.Траченко розглядає їх як речення [48, 82]. Л.Доблаєв трактує заголовок, зокрема заголовок з бездієслівною конструкцією, як речення лише з психологічного погляду [8, 79].

Хоч в усіх цих концепціях заголовок мислиться як комунікативна одиниця мови, проблема його статусу в основному пов'язується з традиційним синтаксисом, тобто характеристики і властивості розглядаються на власне лінгвістичному рівні. Останній обмежує вибір мовних одиниць у ролі заголовка, тому що, на думку мовознавців, при вивченні мовних одиниць і категорій лінгвістика до недавнього часу зупинялася на реченні як системній єдності. На сучасному етапі відбувається зміщення інтересів дослідників від структурного до комунікативно-функціонального аспекту. Тому заголовок стає об'єктом лінгвістики тексту, отже, його "особливості повинні вивчатися у межах суперсинтаксису, синтаксису текст" [6,56].

Дослідження мовознавців останніх десятиріч дають право стверджувати, що заголовок не тотожний ні слову, ні словосполученню, ні реченню, а є рівноправним у ряду таких частин тексту, як вступ, основний текст, закінчення [9, 137].

Інтегруючи положення мовознавчих концепцій, можна стверджувати, що заголовок формується як конденсат змісту тексту і, як наслідок, виступає його компресованим нерозкритим змістом, із чого випливає, що він співвідноситься з цілісною одиницею мови-текстом, а не з якою-небудь його частиною. А це означає, на думку Л.Грицюка, що заголовок не може мати статусу речення. В позицію заголовка винесений такий функціонально-смисловий елемент-сегмент членування мовного потоку, - смислові характеристики якого адекватні смисловим характеристикам усього тексту. Науковець припускає, що таким елементом може виступати лише одиниця суперсинтаксичного (текстового) статусу, рангом нижча від цілісного тексту [6, 56]. Причому цей статус не втрачається заголовком і в тому разі, коли він формально представлений реченням, словосполученням і навіть одним словом [26 ,46].

Очевидно, лише як текстова одиниця такого високого рангу заголовок - зовнішній індикатор тексту - може здійснювати свої найважливіші функції - текстоутворюючу і текстооформлюючу; може бути основним засобом "включення" тексту в більш загальний мовний і позамовний контекст", і зумовлювати "матрицю ролевих розпоряджень комунікації", тобто "пов'язувати, з одного боку, текст з екстралінгвістичною ситуацією, а з другого, - адресанта і адресата повідомлення" [27, 4].

Таким чином, заголовок є зовнішнім індикатором тексту, особливою комунікативною одиницею мови, яка оформляє текст, а також репрезентує текст в різних функціональних планах: лінгвістичному, інформаційному, психологічному, емоційному та ін. формально заголовок може бути представлений будь-якими мовними одиницями, рангом нижчими від цілісного тексту, в тому числі реченням, словосполученням чи словом. Заголовок при цьому не втрачає особливого комунікативно-номінативного блоку тексту.

1.2 Типи заголовків за образно-семіотичними можливостями

Семантична структура і функціональні можливості заголовка залежать від семантичних і структурних зв'язків із текстом публікації. Він є своєрідною "закодованою" ідеєю цього тексту, що виражається через систему символічних образів (знак-індикатор, знак-метафора тощо) [6, 52]. У будь-якому заголовку може виявитися низька, висока або гранично висока символічна образність. Це означає, що заголовки, різні за тематикою, за соціальною спрямованістю. Наявність у заголовку образно-семіотичних можливостей дає можливість виділити три типи заголовків: І тип - заголовки-індикатори; ІІ тип - заголовки-образи; ІІІ тип - заголовки-символи [6, 52].

У заголовках І типу - найнижчий ступінь образності, що наближається до нуля. Смислова структура заголовка не зазнає змін або майже не змінюється в процесі сприйняття тексту. У відношенні до тексту у заголовках-індикаторах домінує пряме, фактуальне значення заголовка. Газетні статті, що мають такі заголовки, як правило, викладають "сухі" факти, повідомлення, інформацію, яка не потребує засобів експресивності чи образності. Ступінь образності цих заголовків низький, вони, як правило, супроводжують текст з простою семантичною структурою" [21, 51]. Статті з такими заголовками носять інформативно-фактологічний характер. Заголовки можуть вказувати на певний бік сюжету - стан, подію, відношення тощо: "Суд розпочався, суд триває" (Поступ, 2004, 1 грудня, С.4): стаття повідомляє про хід розгляду кримінальної справи за фактом авіакатастрофи літака СУ-27 на засіданні Військового апеляційного суду); "Хроніка подій. 29.11-30.11": заголовок "говорить" і про жанр газетної публікації і часові межі подій, що сталися (Поступ, 2004, 1 грудня, С.6) "Полігон у П'ятихатках залишають рятувальникам" (УМ, 2005, 28 січня, С.2): заголовок стисло передає факти, які у газетній публікації доповнюються і розширюються додатковою супровідною інформацією; "Ситуація з українською культурою наблизилась до критичної позначки…" (ЛУ, 2002, № 43. С.2): заголовок є частиною вислову автора статті Леоніда Череватенка, у якому дається аналіз критичного стану культури в Україні. Логічне ядро словникового значення слів, винесених у заголовок, або значення номінативного заголовкового виразу відповідає змістово-фактуальній інформації тексту: "ЄС оплачує бізнес-навчання" (ГУ, 2004, 15 квітня, С.3); "Моряки відновили голодовку" (ГУ, 2004, 15 квітня, С.4); "Рада Безпеки ООН засудила Ізраїль" (ГУ, 2004, 21 травня, С.1); "До Києва їде Буш-старший" (ГУ, 2004, 20 травня, С.4); "Український Кабмін про санкції США" ("День", 2004, 18 травня, С.2); "Загинув глава Тимчасової керуючої ради Іраку" ((ГУ, 2004, 18 травня, С.2); "ХАМАС веде діалог зі США та ЄС" ("Поступ", 2004, 15 грудня, С.10); "Берлусконі виправдали" ("Поступ", 2004, 13 грудня, С.10); "Конфлікт на СЕЗ "Яворів" ("Поступ", 2004, 10 грудня, С.8); "Вшанування Михайла Вербицького" (НС, 2005, 9 березня, С.8); "День українського спортовця в Галичині почали відзначати наприкінці 20-х років" (ГУ, 1992, 17 жовтня, С.6).

Заголовки-індикатори властиві для жанру хронікального повідомлення, замітки - найбільш елементарного газетного жанру. Характерною особливістю цього жанру є стислість, мінімальний "рядковий фонд", яка обумовлена його призначенням - повідомити факт у його головному, найістотнішому. Замітку пишуть саме тоді, "коли немає необхідності в аналізі подій, факту, в зовнішній і психологічній характеристиці дійових осіб, в аргументах, у різних висновках і т. ін." [25, 111].

Заголовки-образи у відношенні до тексту реалізують свою другу образно-семіотичну модифікацію, тобто в семантичній структурі цих заголовків домінує переносне, концептуальне значення; конкретизація цього значення, як і в заголовках першого типу, здійснюється в межах семантико-стилістичного потенціалу значення, семантики заголовка [7, 54].

Ступінь образності заголовків цього типу значно вищий за ступінь образності заголовків першого типу - він варіюється від алегоричної образності до образності метафоричної [7, 54]. Заголовки цього типу властиві таких газетним жанрам як репортаж, газетний нарис, етюд та ін., тобто жанри, метою яких є не тільки повідомлення про певну подію, але й викласти інформацію так, щоб зробити читача немовби самовидцем і учасником того, що відбувається, передати емоції і враження від подій, дати їм оцінку, свою точку зору. Така різноманітність завдань, що ставляться і розв'язуються в межах однієї статті, зумовлює його мовно-стилістичну строкатість, викоритання виразних словесно-зображальних засобів, обігравання структурних елементів слова, метафоризації, переносного значення тощо. Виражальні засоби лексики і синтаксису спираються на високий ступінь узагальненості, на експресивно-емоційну наповненість, наявність стилістичного забарвлення, що, в свою чергу, обумовлює широкі можливості їх використання у мові преси.

Заголовок аналізованого типу створює сконденсований образ і оцінку (позитивну, негативну, іронічну) того, про що розповідається у тексті.

До заголовків-образів належать структури, які будуються на використанні метафорики: "Катапультування душі" (ЛУ, 2002, 21 лютого, С.6); "З архівів серця" (ЛУ, 2002, 25 березня, С.6); "Україну "відкориговано"? (УМ, 2004, 2 жовтня, С.3); "Пихатий курс, надута звітність" (УМ, 2004, 13 жовтня, С.7); "Попса пускає коріння" (УМ, 2004, 22 жовтня, С.14); "Імперія на помості" ("Поступ", 2004, 1 грудня, С.15); "ЄС відчинив двері Туреччині" ("Поступ", 2004, 18-19 грудня, С.3); "Кучму "відбілюють" ("Поступ", 2004, 15 грудня, С.1); "Фобія кволого долара" ("Поступ", 2004, 15 грудня, С.9). З метою інтенсифікації виразності заголовка-образу журналісти часто вдаються до найрізноманітніших індивідуально-авторських експериментів: із фразеологізмами, крилатими висловами, афоризмами, прислів'ями, приказками, текстами пісень тощо. Експресивні засоби спрямовані на те, щоб викликати у читача не тільки раціональне, але й емоційне сприйняття, ефект співпереживання, тим самим зробивши статтю більш переконливою для читача. Особливістю функціонування другого типу заголовку є асоціативно-образний зв'язок з текстом статті. Так, наприклад, заголовок статті "Тіні забутих капіталів" (Пік, 2003, 9 березня, С.4) неодмінно викликає асоціацію з назвою відомого твору М.Коцюбинського "Тіні забутих предків", одначе трансформація образу базується на порушенні прогнозованого зв'язку від книжного, високого (опоетизовані образи наших пращурів) до соціально зниженого явища (тіньові нелегальні капітали). Підкріпити асоціацію для читача мають ключові слова статті: тіньові капітали, тіньова економіка тощо. Або інший заголовок, що по суті є першою частиною-компонентом приказки - "Не копай яму іншому" (УМ, 2005, 27 січня, С.3). У статті розповідається про молодого чоловіка, який виготовив вибухівку і сам на ній підірвався. В іншій публікації - "Великий тютюновий шлях" (ЗВУ, 2004, 23 жовтня, С.6) - китайська "теорія доріг" в українській інтерпретації ("шовковий" шлях > "тютюновий". Заміна компонента створює комічний ефект, і задає тему й ефект неочікуваності (тим самим зацікавлює читача). У читача створюється асоціативний ряд: "тютюновий шлях" > "шовковий шлях" > щось складне і заплутане ("китайська грамота").

Отже, заголовки-образи характеризуються тим, що значення заголовка переосмислюється, розширюється, на нього нашаровується обов'язковий образний компонент, тісно пов'язаний із змістом публікації. Читач, простеживши ланцюжок асоціативно-образних зв'язків у тексті, який формує семантичне прирощення заголовка, виявляє, що заголовок набуває нового значення.

Заголовки-символи у відношенні до тексту реалізують свою третю образно-семіотичну модифікацію. Це означає, що в їхній семантичній структурі домінує переосмислене, підтекстове значення заголовка [7, 55]. Конкретизація цього значення здійснюється вже не в межах семантико-стилістичного потенціалу заголовка, а в межах контекстуального та асоціативного потенціалу мови, в образних текстових полях [30, 95].

Символізація - це один із найважливіших засобів осмислення дійсності. У мові преси символічного значення можуть набувати ті слова, які раніше його не знали, і навпаки, слово може втратити своє символічне значення, свій ореол, що теж є яскравим виражальним засобом. Прикладом символізації може бути заголовок "Роздоріжжя" (ЛУ, 2005, 26 лютого, С.1). Прозоре за своєю семантикою, нейтральне слово набуває символічного значення на певному етапі історії держави: Український народ повинен зробити свій вибір (підзаголовок "Яким шляхом піде Україна - в ЄС, чи НАТО"). Загальновживані слова набували символізму в різні історичні епохи: лексеми "червоні" і "білі" означали сили, що протистоять у роки громадянської війни початку ХХ століття, "серп" і "молот" - символів державного гербу, "соціалізм" і "комунізм" - "найкращий" державний устрій всіх часів і народів тощо. У наш час ці лексеми втратили ореол піднесеності й урочистості і стали засобами іронії, комічності, які часто використовують журналісти у своїй мовній практиці. Радянські гасла і символи в основному використовувались для осудження чогось або як засіб політичної полеміки. Наприклад: 3 грудня 1992 року, С.7. "Комсомольська правда" опублікувала інтерв'ю з відомим письменником - дисидентом, редактором антикомуністичного журналу "Континент" (Париж) Володимиром Максимовим, людиною глибоко віруючою, істинним православним християнином. Автор газетного матеріалу використовує слово-символ радянських часів, який функціонував як компонент газетного штампу - "вододіл" між демократичним і національним рухами в Росії. Лексема "вододіл" у цьому контексті має яскраве політичне забарвлення, "більшовицьке" гасло, як визначив його в газетному матеріалі автор, є яскравим підтвердженням цього забарвлення.

Наш час породив нові слова-символи, що донедавна належали до пласту стилістично-нейтральної лексики: "Майдан", "помаранчі", "троянди", "тюльпани", "Пора". Конкретизація набутої семантики відбувається вже не в межах семантики заголовку, а у контексті історичному: "Майдан" (ЛУ, 2005, 8 січня, С.1). Семантико-стилістичний потенціал лексеми набуває ваги і об'ємності, оскільки вбирає в себе ідею, події, факти, емоції, настрій певного історичного часу. Слово-символ зрозумілий читачеві, привертає увагу своєю об'ємністю і емоційністю. Лексема набуває у цьому контексті символізації, і дуже часто використовується авторами статей для позначення певних історичних подій, народної сили, перемоги демократії та ін.: "Дорога до Майдану" (НС, 19 січня, С.2); "Майдан Конго" на Майдані" (УМ, 2004, 19 грудня, С.6); "Хроніка Майдану" (ЗВУ, 2004, 7 грудня, С.6); "Кайф від Майдану" (ЛУ, 2002, 4 лютого, С.6); "На Майдані… революція іде" (ЛУ, 2005, 5 січня. С.1); "Кучма таки хотів розстріляти Майдан" ("Поступ", 2004, 8 грудня, С.3); "Чи увійде в новий уряд дух Майдану?" (УМ, 2005, 4 січня, С.5).

Останні 15 років в багатьох країнах світу були реалізовані механізми зміни влади, які започаткувала в 1889 році тодішня ЧССР. Політичне явище отримало назву "Оксамитова революція". "Оксамитова" хвиля набула розповсюдження в багатьох країнах, отримуючи специфічні для кожної з них назви: "революція троянд", "революція тюльпанів". "Помаранчева революція" - це українське ноу-хау. Стилістично-нейтральні лексеми "оксамит", "троянда", "тюльпан", "помаранч" набувають нового символічного значення. Слова-символи стають компонентами газетних заголовків, несучи на особі основне смислове, й емоційне навантаження: "Імпортний оксамит" (ЗВУ, 2004, 16 грудня, С.5); "Союз троянд і помаранчів" із підзаголовком "Новий рік на Майдані українці зустріли одразу з двома президентами - Ющенком і Саакашвілі" (УМ, 2005, 5 січня, С.1); "Помаранчі" і троянди" заслуговують на "Нобеля" (УМ, 2005, 27 січня, С.4); "Помаранчеві у блідо-салатовому інтер'єрі": у статті йдеться про зустріч В.Ющенка і В.Путіна в Овальній залі, стіни якої пофарбовано в салатовий колір (УМ, 2005, 26 січня, С.4); "Помаранчева інтеграція" (УМ, 2005, 26 січня, С.5); "Помаранчевий привіт Молдові!" (НС, 2005, 8 березня, С.3); "Помаранчевий Страсбург" (УМ, 2005, 26 січня, С.4); "Зелені, веселі, помаранчеві": про перемогу гурту "Ґринджоли" у конкурсі на участь в "Євробаченні - 2005". У заголовку обіграно й назву групи ("Ґринджоли" в англійській транскрипції записуються як "Greenjolly", себто green - зелений, а jolly - веселий) - (НС, 2005, 8 березня, С.12); "Зачарована помаранчем Європа" ("Поступ", 2004, 14 грудня, С.2); "Помаранчеве дежавю" - підзаголовок: "Румунія пішла слідами України: переможців президентських виборів - двоє" ("Поступ", 2004, 14 грудня, С.10); "Помаранчева Росія" - підзаголовок: "Російські демократи підтримують помаранчеву революцію в Україні, але спростовують можливість її повторення в РФ" - ("Поступ", 2004, 13 грудня, С.2); "Ціна Помаранчевої революції" ("Поступ", 2004, 8 грудня, С.9); "Помаранчевий жах Путіна" ("Поступ", 2004, 6 грудня, С.3); "Помаранчеві" і "блакитні" приходять до тями" ("Поступ", 2004, 6 грудня, С.4); "Помаранчеві враження з київського Майдану" ("Поступ", 2004, 6 грудня, С.9); "Помаранчеві і біло-блакитні - одна Україна" ("Поступ", 2004, 3 грудня, С.12); "Вибори в Хорватії: дещо "помаранчевий" стиль" (УМ, 2005, 12 січня, С.8); "Помаранчевий Мозамбік" (УМ, 2005, 18 січня, С.8); "Блакитним протестом - по "помаранчевому путчу" - підзаголовок: "Янукович не виключає акцій протесту" (УМ, 2005, 18 січня, С.4); "П'ять хвилин у "блакитному" пікеті" - підзаголовок: "Прихильники Януковича під Верховним Судом "захищають православ'я" (УМ, 2005, 19 січня, С.4). З метою експресії, емоційної насиченості заголовка автори газетних публікацій вживають й інші слова-символи, ефект яких заключено у їх ємкості: "Тризуб вибив зуба Росії": у заголовку основне смислово-стилістичне навантаження має лексема "Тризуб" як символ української відродженої нації, а вислів "мати зуб" на когось переосмислено у "вибити зуба", тобто втратити вплив. Заголовок сконденсовує у словах-символах зміст статті (А перші візити В.Ющенка до Росії, розмови без "ностальгії" і "зайвих компліментів", намагання "вибратися з-під впливу Росії й інтегруватися до європейської цивілізації) - (УМ, 2005, 26 січня, С.1). Обігрується у мові заголовків і лексема "Пора" як назва громадської кампанії, молодіжної організації і як символ спротиву, протистояння сил демократії і "кучмізму". Слово "кучмізм" є авторським газетним новотвором, що є символом цілого десятиліття правління Л.Кучми.

Лексема-символ теж експресивно забарвлена й емоційно насичена: "Пора" проти переговорів" ("Поступ", 2004, 1 грудня, С.7); "Пора" блокувати Кучму" ("Поступ", 2004, 16-22 грудня, С.7); "Пора"! Вчитися" ("День", 2005, 4 березня, С.1); "Ми боролися не за посади для вчорашніх кучмістів" (ГУ, 2005, 12 січня, С.6 ; "Пора" проти іга кучмізму" ("Поступ", 2004, 18 грудня, С.4); "У цю "Пору" влада, лютуючи, копає собі яму на поствиборчий період" - заголовок має надзаголовок "Парад маразмів" (УМ, 2004, 22 жовтня, С.3);

Поряд із неологізмом-символом "кучмізм" з'явився цілий ряд подібних газетних індивідуально-авторських новотворів із негативним емоційним забарвленням: "ядинізм" (створено злиттям двох лексем - "єдиний" і "Янукович" - "Дитяча хвороба "Ядинізму" (УМ, 2004, 22 жовтня, С.3); "Ядинізм" як діагноз" ("Поступ", 2004, 27 грудня, С.5); "Хунвейбінізм" - походить від назви груп "хунвейбінів" ("червоних охоронців") у Кита, які на початковому етапі культурної революції брали на себе завдання "перевиховати" викладачів, "допомогти їм позбутися "буржуазних звичок" - "Примара "хунвейбінізму" - загроза демократії ("День", 2005, 4 березня, С.4). Наведені вище приклади існування у мові преси заголовків із досить високим степенем образності і асоціативності свідчить, що вагомий вплив художнього стилю на мову преси, відмову від "заштампованої", сухої мови, розширення функцій публіцистики, апробацію різноманітних стилістичних і виражальних засобів. Про демократизацію як суспільно-політичного життя українців так і їх мови свідчить можливість активних пошуків свіжих виражально-зображальних засобів мовлення, зменшення стильової відстані між усно-розмовною і книжно-писемною сферами функціонування мови, збільшення варіантності мовних одиниць і слововживання, ослаблення стилістичних канонів радянської газетної мови. У наступних розділах роботи розглянемо структурно-семантичні особливості, засоби художньої виразності й образності заголовків у мові сучасної преси.

РОЗДІЛ ІІ. СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГАЗЕТНИХ ЗАГОЛОВКІВ

2.1 Еліптичні синтаксичні конструкції. Парцеляція та інверсія у заголовках сучасних газет

Серед мовних засобів експресивності, що використовуються у газетних заголовках, мовознавці виділяють одиниці двох рівнів - лексико-фразеологічний і синтаксичний. У наступному розділі роботи проаналізуємо перший рівень. Предметом цього дослідження є синтаксичні засоби експресії, які сприяють актуалізації заголовка та його максимальній семантичній сконденсованості. Як підкреслюють дослідники, "для оформлення газетних заголовків використовується не випадковий набір граматичних засобів, а система, в якій усі елементи певним чином пов'язані один з одним та взаємозумовлені [34, 206]. Об'єднуючою основою цих елементів виступає так званий "розкований" синтаксис - характерна ознака усного мовлення; такий синтаксис дозволяє виділити комунікативно значну частину повідомлення, логічно її підкреслити, активізуючи тим самим увагу читача. Саме розмовний синтаксис "дає особливо багатий матеріал для вироблення структур заголовків та підзаголовків - специфічної і малодослідженої галузі газетної мови" [19, 26].

Йдеться, очевидно, не про пряме включення розмовних конструкцій в газетну мову, а швидше - про безпосередній і прямий вплив конструкцій розмовного синтаксису на газетний, про зближення останнього з розмовним. У газеті переважно використовуються певні елементи розмовних конструкцій, які на фоні літературного газетного стандарту сприймаються як "оновлені", "свіжі", оригінальні, а відтак, експресивні, такі, що актуалізують заголовок. Еліптичні конструкції в усному мовленні виступають засобом його динамізації; вони сконденсовано і легко виражають думку, надають мовленню емоційного забарвлення [10, 173]. Відсутність чи й безпосереднє вилучення з цих конструкцій дієслова-присудка дозволяє виділити найважливіше, на чому повинна акцентуватися увага в публікації.

Порівняймо заголовок заміток і їх реконструйований вигляд: "Природі - шкода, "первоцвітникам" - збитки, хворим - радість" (ГУ, 2005, 16 лютого, С.4) - "Природі нанесли шкоду, "первоцвітникам" нанесли збитки, хворим подарували радість"; "У Києві - швейцарські годинники" (КВ, 2000, 9 липня, С.2) - " У Києві відкрили виставку швейцарських годинників". Інваріант має нечітке актуальне членування через наявність двох іменників у непрямих відмінках (виставку швейцарських годинників); у першому заголовку - перевантаження конструкції дієсловами, крім того (це для газети, як вже зазначалося, дуже суттєво), займають значно більше місця ніж еліптична конструкція. Еліптичний варіант сприяє актуалізації комунікативно вагомих слів і відповідає вимогам економії мовних засобів.

Здебільшого у заголовках-еліптичних конструкціях наявні лише залежні компоненти висловлювання, оскільки вони є комунікативно значними: "Пора! - суддям" (ГУ, 2005, 4 лютого, С.4); "Адміністрація - без президента" ("Експрес", 2004, 29 листопада, С.7); "З мосту - у воду" ("Експрес", 2004, 29-21 листопада, С.6); "Настя - як удасться?..." (ЛУ, 2002, 4 січня, С.6); "Засусі - по заслузі" (УМ, 2005, 29 січня, С.3); "Спостерігачами - на Західну Україну" (НС, 2004, 19 грудня, С.1); "У відпустку - за наркотиками" (УМ, 2000, 28 липня, С.11); "До бюджету - по-господарськи" (НС, 2005, 29 березня, С.3); "Ветеранам - пенсію" (НС, 2004, 11 вересня, С.2); "Велосипедом по світу " (СГ, 2002, 16 червня, С.5); "До Інтернету - через "Біттернет" (СГ, 2003, 2 лютого, С.3);

Характерно, що в газетах кінця століття рідко як заголовки функціонують еліпсовані прийменниково-іменникові конструкції спонукально-закличного змісту на зразок "За людину", "До нових перемог", "До світлого майбутнього", які були характерні для радянської преси. Можливо, це пояснюється меншим пропагандистським спрямуванням інформаційних матеріалів у сучасній газеті.

Еліптичним конструкціям у мові властива деяка фразеологічність, яка посилюється при використанні їх у функції заголовка. Завдяки цим обставинам еліпсовані одиниці належать до високочастотних у ролі заголовків.

Парцеляція частин заголовків. Парцеляція - це важливий стилістичний прийом, що полягає у сегментації змісту висловлювання на окремі частини - інтонаційно-змістові одиниці, які йдуть одна за одною після роздільної паузи (на письмі крапка). Тим самим сегментовані уривки увиразнюються, тобто актуалізуються. Джерелом парцеляції є також розмовний синтаксис, однак причини застосування парцеляції в усному мовленні та публіцистиці різні: "у розмові причиною є її спонтанний характер, у писемному мовленні - це спеціальний прийом, який надає синтаксичним конструкціям невимушеності та природності і сприяє цим їх експресивності" [28, 325]. У газеті часто вдаються до парцеляції, в тому числі і при оформленні заголовків: "Автобусне сполучення… Без проблем!" (КВ, 2000, 7 липня, С.4); "Покладаються на себе і - на нову владу" (ГУ, 2005, 17 січня, С.3); "Побудував дім, посадив дерево… і багато намалював" (ЛУ, 2002, 12 травня, С.4); "Акціонер - це звучить гордо. Аж занадто" ("Експрес", 2000, 1 лютого, С.8).

Як засвідчують приклади парцеляції зазнають різні компоненти висловлювання, але здебільшого це поширювачі, які є ремою повідомлення, а з точки зору його змісту вони містять деталізацію, конкретизацію чи роз'яснення - доповнення. І саме це є головним у газетному матеріалі, про що сигналізує заголовок завдяки парцеляції - скомпресовано.

Поширеним журналістським прийомом є парцеляція підрядної частини складнопідрядного речення разом із сполучником, який дозволяє домислити головну частину і встановити зміст підрядної. Найчастіше парцелюються з'ясувальні підрядні частини, мети, умови, часу, що пояснюється, очевидно, семантичною прозорістю їх сполучників.

"Як Петро Жмут з того світу повернувся" (ЛГ, 2000, 10 червня, С.2); "Як Меггі Тетчер на виставці похуліганила" (СГ, 1998, 3 червня, С.10); "Що знав принц датський про наш паритет цін" (ГУ, 2000, 12 вересня, С.1); "Щоб свято не кінчалося" (МУ, 2004, 22 грудня, С.2); "Якщо святковий з вихідним збігається" (ГУ, 2000, 1 березня, С.3); "Коли жінки беруться за ніж" ("Експрес", 2003, 22 червня, С.10); "Щоб перемога стала очевидною" (УМ, 2005, 29 січня, С.2); "Щоб не пустити "троянського коня" (МГ, 2004, 11 листопада, С.26) - "троянський кінь" -сучасний комп'ютерний вірус; "Коли балансують між совістю і гаманцем" (ЛУ, 2002, 1 червня, С.2); "Якщо скупатися у "срібному молоці" (ЛУ, 2002, 4 липня, С.6) - "Срібне молоко" - твір В.Шевчука; "Як лупає скелю "Каменяр" (ЛУ, 2004, 2 вересня, С.2);

Інколи у газетах зустрічаємо парцельовану головну частину: "На людство очікує катастрофа, якщо…" (ЛУ, 2002, 13 січня, С.4); "Люди встануть з колін, коли…" ("Експрес", 2004, 25 листопада - 2 грудня, С.22). Парцеляція лежить в основі і специфічно газетної, на думку дослідників, конструкції з називним уявлення, первинну модель якої можна реконструювати лише шляхом перебудови всієї структури, як-от у заголовку "Україна - Росія: спільність позицій" (МУ, 2000, 21 червня, С.1).

Конструкції з називним уявлення є сегментованими і складаються з двох частин: базової (іменник у формі називного відмінка - це називний уявлення) та парцельованої (сегментована частина речення або речення в цілому).

У газетному заголовку базова частина називає міста, країни, міжнародні, політичні організації, чи певну суспільно-виробничу сферу життєдіяльності, парцельована ж деталізує, конкретизує проблему, тему, названі першою частиною. Завдяки такому розчленуванню, яке до того ж оформляється специфічною інтонацією (на письмі здебільшого двокрапка), обидва компоненти висловлення зазнають логічного виділення і увиразнення: "Майдан: Хроніка подій" (ГУ, 2004, 29 грудня, С.2-3); "Вибори 2004: час збирання каміння" (МУ, 2004, 7 жовтня, С.2); "НДП: десять років у ХНІ ст." (МГ, 2000, 28 лютого, С.3); "Інтернет: нові можливості" (СГ, 2003, 12 червня, С.3); "Флеш-моб: безглузді дії "розумного натовпу" (МГ, 2004, 16 грудня, С.5); "Google: розширення бази" ("Поступ", 2004, 15 грудня, С.3); "Джаз - вумен: нові тенденції" (МГ, 2004, 25 листопада, С.31); "No smoking: заборона у всьому світі" ("Поступ", 2004, 17 грудня, С.16); "Гріх Понтія Пілата: наслідування його сучасними побратимами, або Роздуми про причини Помаранчевої революції" (ГУ, 2005, 25 січня, С.3); "IVECO - Мотор Січ: перспективи розширюються" ("Поступ", 2000, 28 жовтня - 7 грудня, С.7);

Приклади показують, що друга частина конструкції уточнює чи розширює назване першою. У комунікативному плані перша частина називає предмет повідомлення (його тема), а друга містить найвагомішу інформацію про нього (рема). За змістом такої конструкції можна розгорнути у складне, навіть ускладненого типу, речення або й у складне синтаксичне ціле. У заголовку ж цей зміст подається у максимально сконденсованому вигляді завдяки синтаксичним засобам - використанню називного уявлення та парцеляції комунікативно вагомої частини висловлення.

У пунктуаційному оформленні аналізованих конструкцій важливу роль відіграє розділовий знак. Ним є двокрапка як знак, що ставиться перед структурою уточнюючого чи з'ясувального речення. Тому тире у таких заголовках не просто пунктуаційна помилка, а й перешкода для адекватного сприйняття заголовка, для його актуалізації. Порівняємо: Корабели - потопають чи випливають? ("Експрес", 2000, 21 червня, С.1) - Корабели: потопають чи випливають?; Звіт уряду - і не добре, і не зле ("Експрес", 2000, 12 грудня, С.1) - Звіт уряду: і не добре, і не зле; Хатня тварина - демон чи охоронець (ГУ, 2002, 2 вересня, С.3) - Хатня тварина: демон чи охоронець. За цим же принципом називного уявлення будуються і конструкції, які в обох частинах - базовій та парцельованій - містять речення. Комунікативно перше речення, що займає позицію називного уявлення, є, як і іменник інваріантні конструкції, предметом повідомлення, а друге - те нове, про що йдеться в публікації: "Всі ми ксерокси. Вставаймо з колін!" ("Поступ", 2004, 1 грудня, С.3); "Час Феміди. Коли йдеться відповідати за свої вчинки" (ГУ, 2004, 19 грудня, С.4); "За електроенергію треба платити. А за її відключення?" (НС, 2004, 12 вересня, С.4); "Татаро-олігархічне іго. Биймо на сполох!" ("Поступ", 2004, 14 грудня, С.6); "Ситуація з українською культурою. Наблизились до критичної точки" (ЛУ, 2004, 2 вересня, С.2); "Цінам підрізали крила. Чи надовго?" (ГУ, 2004, 28 жовтня, С.25). Як засвідчують наведені вище приклади, в другій частині заголовка нерідко наявні речення спонукальної модальності, які також активізують увагу читача.

Інверсія. Сутність інверсії як стилістичної фігури полягає в "порушенні чи зміні звичайного порядку слів з метою посилення виразності" [15,190].

Чимало газетних заголовків побудовано на інверсії, але суто газетній. Її специфіка - це динамічний склад (від початку до кінця конструкції) або, навпаки, динамічне наростання (від середини до кінця конструкції). [28, 327].

Актуалізація інверсивними засобами виявляється у винесенні комунікативно вагомої частини на початок чи кінець заголовка. Наприклад: а) Винесення на початок: "Демократичні вибори придумали індуси" (УМ, 2004, 21 грудня, С.7); "Бродить СНІД поміж нами" (МГ, 2000, 12 липня, С.3); "Синів Бога не критикуйте" (ЛУ, 2005, 5 січня, С.1); "З минулим попрощайся" ("Експрес, 2005, 19 січня, С.1); "В кінці тунелю світло" (ЛУ, 2002, 3 квітня, С.2); "Про рятувальника балада" ("Експрес", 2004, 2-3 листопада, С.13); б) винесення на кінець заголовка (трапляються рідше): "Концерти дає італієць" (МУ, 2000, 17 грудня, С.4); "Ярмарок пенсіонерам сподобався" ("Експрес", 2000, 21 вересня, С.9).

Як і решта розглянутих вище стилістичних засобів, інверсія належить до прийомів актуального членування заголовка і забезпечує виконання ним передовсім рекламно-експресивної функції.

2.2 Скорочені стягнені конструкції як засіб експресії та інформативності. Синтаксичні конструкції зі значенням питальної, спонукальної, окличної модальності

Засобом експресії в заголовку є скорочені, стягнені конструкції - інтонаційно розчленовані двохелементні речення, що нагадують лозунги із словами "так" і "ні" у функції присудка і підметом-іменником чи з додатком-залежною формою давального відмінка, типу: Нейтронній бомбі - ні! Так - переговорам за роззброєння і мир! Такі конструкції були дуже поширеними в радянській журналістиці. Останнім часом (у зв'язку з бурхливими подіями) такі "лозунгові" заголовки знову стали використовуватися досить активно: "Кучмізму - ні! Так - Помаранчевій революції" (НС, 2004, 12 грудня, С.2); "Ні - олігархічній владі! Так - демократії і правді!" (МУ, 2004, 21 грудня, С.4).

Дуже багатий потенціал за своїми стилістичними можливостями мають інтоновані синтаксичні одиниці. Присутність автора публіцистичної статті і його авторської позиції й оцінки у мові сучасної української газети виявляється у виборі питальних і окличних речень.

Засобом експресії газетного заголовка є розчленована подача тексту, що складається із розповідного речення і речення питальної модальності. Питальна частина підтримує тему, що розкривається розповідальною частиною, насичує її оцінним змістом. Базова частина несе, в основному, головне смислове навантаження, а питальна - емоційне: "Цінам підрізали крила. Чи надовго?" (ГУ, 2004, 28 жовтня, С.25); "Краса врятує світ. А слово?" (ЛУ, 2002, 7 жовтня, С.6); "Язык" і мова. Взаємозбагачення?" (ЛУ, 2002, 28 березня, С.3); "Незаконна "накрутка". Що це?" (УМ, 2002, 5 квітня, С.5); "Затишшя…Невже перед бурею?" (ЛУ, 2002, 1 липня, С.1).

У газетних заголовках простежується цікавий спосіб нагнітання експресії. Досягається це зосереджуванням кількох питальних речень. Свого часу ще І.Франко у статті "Дещо про нашу пресу" підкреслив значну стилістичну вагомість концентрації інтонаційних речень. У такій фігурі, як свідчать добірки із сучасних газет, переплітається полемічна запальність з риторичним звучанням, - і в цьому сплаві підсилюється експресивність усієї синтаксичної структури. Наприклад: "П'яте колесо? Але - до чого?" (ЛУ, 2004, 3 квітня, С.8); "З ким брататися? З ким іти?" (ЛУ, 2002, 3 липня, С.1); "Партія веде? Яка?" (УМ, 2005, 20 січня, С.6); "Разом нас багато? Скільки?" (МГ, 2004, 17 грудня, С.6).

Поєднання в одній структурі розповідних і низки питальних речень відзначаються яскравою публіцистичністю та ефективно розв'язують основне стилістичне завдання стилю - поєднання інформативності з експресією. Одним із синтаксичних стилістичних засобів у газетній мові є використання у ролі заголовка речення власне питальної інтонаційної модальності. Значення питальності полягає в прагненні автора до встановлення реальності чи нереальності загального змісту. Як правило, зміст статті є відповіддю на питання заголовка? Питальна структура не тільки експресивно навантажена, вона спонукає уявлюваного співбесідника-читача до роздумів і оцінки зображуваних подій. Модальне значення питальності виражається за допомогою питальних слів. Наприклад: "Навіщо нам чужі слова?" (ЛУ, 2002, 13 січня, С.1); "Хто чесніше вкрав?" ("Експрес", 2004, 19 жовтня, С.6); "Хто "вигідніший" Москві?" (ЛУ, 2004, 4 вересня, С.1); "Кому вона потрібна, ота культура?" (ЛУ, 2002, 22 липня, С.1); "Камо грядені Україно?" (ЛУ, 2002, 6 червня, С.8); "Чи відродиться Фенікс на пательні громадського телебачення?" (УМ, 2005, 21 січня, С.13); "У кого в "підтанцювках" сумські Феміда з прокуратурою?" (ГУ, 2005, 22 лютого, С.8); "Хто виграє від подій, які нині відбуваються в Україні - Ющенко, Янукович, чи український народ?" (МГ, 2004, 25 листопада, С.2); "Чому майбутній час не став теперішнім?" (ЛУ, 2002, 27 лютого, С.1); "Кого ж покличемо на Олімп?" (ЛУ, 2004, 18 листопада, С.1); "А ти записався в графомани?" (ЛУ, 2002, 4 січня, С.6); "Чи є в Україні свобода слова?" (ЛУ, 2002, 14 березня, С.1); "Кому потрібен референдум?" (ЛУ, 2002, 3 вересня, С.1); "Якої "випічки" більшість?" (ЛУ, 2002, 3 квітня, С.1); "Що день прийдешній нам готує?" (ЛУ, 2005, 8 січня, С.1); "Чи варта шкурка вичинки?" ("Експрес", 2004, 16-17 листопада, С.6).

Нерозривний зв'язок лексичних та синтаксичних засобів експресії у наведених вище прикладах надає заголовкам дискусійної спрямованості. Наявність яскраво вираженого логічного наголосу питальних слів виявляє динамічне наростання актуальної значущості синтаксичної структури. Багато з питальних структур у функції заголовка мають модальне значення риторичних питань, при якому очікувана відповідь - розшифровка змісту статті уже не становить нової інформації для читача. Відповідь вгадується читачем, стоїть за самою оцінною експресивністю конструкції. Наприклад, у заголовку "Чи є в Україні свобода слова?" - питання, відповідь на яке читач вже має, адже добре орієнтується в суспільній дійсності. Стаття запрошує його до роздумів, подає додаткові факти тощо. Риторичну модальність проявляється і у заголовку "Чому майбутній час не став теперішнім?", в якому питальна структура містить відповідь, а матеріали статті дають фактологічне пояснення того ("майбутній час" не став "теперішнім"), що не відбулося.

Як засіб синтаксичної стилістики публіцистичного стилю у газетних заголовках використовуються структури спонукальної модальності. Основним синтаксичним засобом вираження власне модальності спонукальної модальності є наказовий спосіб дієслів-присудків. Наприклад: "Не критикуйте синів Бога" (ЛУ, 2005, 5 січня, С.1) - функцію заголовка виконує рядок із вірша П.Тичини із спонукальним модальним значенням; "Попрощайся з минулим" ("Експрес", 2005, 19 січня, С.1); "Любіть Україну…" (ЛУ, 2004, 23 грудня, С.3).

Часто-густо у ролі газетних заголовків виступають цитати з поетичних творів або фразеологізми. Поетичній мові і фольклорним творам властиві синтаксичні конструкції зі значенням спонукальної модальності. У журналістській практиці використовуються ці особливості художнього стилю: "Любіть Україну…" (ЛУ, 2004, 23 грудня, С.3) - слова В.Сосюри; "Обнімітеся ж, брати мої…" (ЛУ, 2002, 20 травня, С.2) - із поезії Т.Шевченка, поетичній мові якого властиві речення спонукальної модальності: "Борітеся - поборете!" (ГУ, 2004, 29 жовтня, С.3); "І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь" (ГУ, 2004, 12 жовтня, С.11); "Свого не цурайтесь!" (ЛУ, 2004, 15 листопада, С.1); "Не кажи "гоп"!" (МГ, 2004, 5 листопада, С.6).

Функцію вираження спонукальної модальності виконують також конструкції закликів, які газетній мові надають відтінок співучості автора і читача. Наприклад: "Биймо на сполох!" (ЛУ, 2005, 10 січня, С.1); "Станьмо перед світом єдиним народом!" (ЛУ, 2004, 17 грудня, С.1); "Вдаримо по мові хартією!" (ЛУ, 2002, 4 квітня, С.3).

Заголовки-заклики можуть нести додаткове смислове навантаження - пропозицію: "Поміркуймо разом" - підзаголовок: "Про трагедію Бабиного Яру" (ЛУ, 2002, 4 травня, С.2); "Заархівуймо все…" (МГ, 2004, 28 грудня, С.6).

Більшість наведених вище прикладів свідчить про інтонаційну особливість заголовків - речень із спонукальною модальністю: спонукальна інтонація підкреслюється тим, що вони являють собою синтаксичні одиниці, відомі під назвою окличних речень. Заклик, спонукання до дії - все це знаходить виразну і експресивну форму в інтонуваннях окличного типу. Окличні речення такого типу досить органічно зростаються з текстом, певним чином емоційно спрямованим.