Особливості функціонування заголовків у сучасній українській пресі, їх семантична й синтаксична структура та функціональне навантаження

Звичайні розповідні, констатаційні висловлювання набувають у газетному заголовку особливого емоційного підсилення, виступаючи з окличною інтонацією. Окличні речення у ролі газетного заголовка передають емоції - реакцію на навколишню дійсність, різні види експресії. Наприклад: "Ми це зробили!" ("Експрес", 2004, 29 грудня, С.1) - заголовок висловлює захоплення від перемоги Помаранчевої революції; Так само: "Нас багато, і нас не подолати!" (НС, 2005, 8 березня, С.3) - революційний лозунг; "Нас не здолати!" ("Експрес", 23-24 листопада, С.14); "Я душею і серцем за помаранчевих!" ("Експрес", 2004, 29 листопада, С.3) - інтерв'ю з Віталієм Кличком.

Емоційним центром заголовка є звертання, яке, як компонентний елемент синтаксичної структури, визначає ставлення до адресата, надаючи всі конструкції розмовного характеру: "О Націє, Дужа і вічна, як Бог!" (ЛУ, 2004, 16 грудня, С.1); "Народне мій, до тебе я ще верну!" (ЛУ, 2002, 3 квітня, С.1).

Звертання у наведених вище заголовках вносить елемент піднесеності, урочистості. Звертання несуть стилістичне навантаження і у заголовках іронічного характеру. Наприклад: "Гуляй, душа, свята почалися!" ("Експрес", 2005, 17-19 січня, С.2) - у статті йдеться про двох п'яних жінок, які впали у колодязь.

Таким чином, розглянуті синтаксичні засоби підвищення виразності газетного заголовка, свідчить про багатство граматичних процесів у сучасній публіцистичній мові. Основними особливостями цих засобів є насамперед емоційна насиченість експресія, лаконічність і наближеність до розмовних конструкцій.

РОЗДІЛ ІІІ. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАГОЛОВКІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПРЕСІ

3.1 Семантико-стилістичне явище гри слів у газетних заголовках

Семантико-стилістичне явище гри слів досліджується звичайно на фонетичному (різноманітні звукові повтори), лексичному (обігравання значень полісемічного слова, омонімів, паронімів і меншою мірою фразеологічних рівнях. Але воно широко простежується й на інших мовних рівнях, з огляду на те, що сам термін "гра слів" слід приймати дещо умовно, розуміючи під ним також "гру" морфем і взагалі структурних елементів слова, морфологічних категорій, синтаксичних одиниць [47, 54]. У структурі газетних заголовків часто-густо зустрічаємось з явищем "гри" слів - випадками формально-смислового обігравання компонентів слова на рівні фонетики, морфеміки (переосмислення їх без формальних видозмін) і словотворення (з утворенням нових структурних одиниць). Такі явища особливо характерні для мови преси останніх 10-15 років.

На рівні фонетики відбувається підсилення емоційного впливу на читача за допомогою фонетичного обігрування знайомих йому слів: "Засусі - по заслузі" (УМ, 2005, 29 січня, С.3). Відомий вислів "катюзі - по заслузі" переосмислено, трансформовано: слово "катюзі" > Засусі (Анатолій Засуха, який вже втратив посаду голови Київської облдержадміністрації, може втратити й іншу - голови Київської обласної ради). Чергування звуків з/с створює ефект шелестіння або шипіння.

Ряд лексем у сучасній мові зазнали фонетичних змін: "Гебреї у світі" ("Поступ", 2003, 30 вересня, С.10) > пор. Євреї. У заголовках може використовуватися звуконаслідування як засіб увиразнення лексеми: "Чи скінчаться британські му-у-ки?" (ГУ, 1997, 30 квітня, С.11) - про зараження худоби в Англії вірусом коров'ячого сказу (пор.: іменник "муки" і звуконаслідування реву корови "му-у").

На рівні морфеміки обігравання різних структурних елементів слова відбувається в широкому семантичному діапазоні - від нового, ніби уважнішого осмислення етимологічного значення компонента до прямого його переосмислення за зразком іншого одно- або близько звучного слова (цілого або його частини) чи групи слів. Наприклад: "Влада і власність - одного кореня…" (ГУ, 1996, 18 червня, С.2).

Гра слів на морфемному рівні найчастіше, порівняно з виявами цього семантико-стилістичного явища на інших мовних рівнях, супроводжується графічними видозмінами переосмислюваного компонента, завдяки чому він більше увиразнюється й привертає увагу читача. Емоційної насиченості і смислової увиразненості надає заголовкам оформлення великими літерами того компонента слова, яке несе домінантне семантико-стилістичне навантаження: "Картопляна ЛИХОманка") (ГУ, 2004, 12 жовтня, С.9) - графічно виділений компонент конденсує головну тему статті - втрата врожаю картоплі через безгосподарність; "ГАЗават відміняється. Це засвідчили переговори прем'єрів України та Росії" (УМ, 2000, 21 липня, С.2) - про ослаблення "газової війни" у стосунках між цими країнами (пор.: газ і газоват "священна війна мусульман проти невірних") [47, 55]; "У Рябові проблЕМУ з м'ясом уже вирішили" (ВЗ, 2000, 29 липня, С.4) - про вирішення проблеми забезпечення м'ясом на фермі у Рябові. Там стали вирощувати страусів ему, що виявилося економічно дуже вигідною справою; "ЄВРОпоБАЧЕННЯ" (УМ, 2005, 14 січня, С.3) - про візит Сванте Стокселіуса, виконавчого директора "Евробачення" до Києва; "Обережно: терМІНАтори" (ГУ, 1998, 11 липня, С.3) - про проведення операції знешкодження злочинців, які використовували вибухові матеріали; "Міністерству енергетики УКАЗано…" і далі текст: "Указом Президента України затвердженні положення про Міністерство енергетики як центральний орган" (ГУ, 1999, 1 грудня, С.1).

У низці подібних каламбурів наприкінці 90-х років поширилося жаргонне слово мент-"міліціонер" (після демонстрації на різних каналах українського телебачення та каналах Російської Федерації, що ретранслюються в Україні, популярного російського телесеріалу "Менты"): "МЕНТалітет російської влади" (УС, 2000, 31 серпня - 6 вересня, С.6).

Цікавим є заголовок у газеті "Голос України", 2005, 17 лютого, С.4, у якому використано знак грошової одиниці - євро, адже у статті йдеться про фінансування "Євробачення" - " €вробачення".

Досить часто в складі слова графічно виділяється власна назва - топонім, прізвище, назва організації, фірми, завдяки чому в межах однієї мовної одиниці читач бачить тісний взаємозв'язок між об'єктом позначення цього оніма і тим поняттям, що позначається словом у цілому, тобто відповідною загальною назвою: "Отакий КРИМінал" (ГУ, 1995, 18 березня, С.6) - про проблеми злочинності на Кримському півострові; "Особливості КРИМіналітету" (УМ, 2004, 26 грудня, С.8) про формування бандитських груп, які чинять опір автопоїзду "ТАК ЮЩЕНКО!" на півострові Крим"; "Ющенко заПЛЮЩує очі?" і далі в тексті: "Політична криза притиснула його до стіни і змусила робити якійсь кроки. І тут роль батька зіграв Іван Плющ, людина, якій Ющенко, як не дивно, довіряв" (ВЗ, 2001, 2 березня, С.3); "Даремно РЕМствує Росія" (ВЗ, 1999, 15-21 січня, С.2) - про претензії з боку голови російського "Газпрому" Рема Вяхірева до України; "Волинь РУХнула в пікети" (УМ, 1997, 9 вересня, С.4) - про активізацію діяльності місцевої організації Народного руху України. "ЛАЗ виЛАЗить з кризи" (ГУ, 1998, 16 листопада, С.7) - про поліпшення економічних перспектив Львівського автобусобудівного заводу; "То хто ж приСТУСовується?" (ЛУ, 2004, 23 вересня, С.1) - стаття Дмитра Пічкура про те, що В.Стуса стало модно писати. Цим користуються псевдо-літературні критики і літературознавці; "Від "ТРИЗЕ" й до "РозДУБови держави" (ЛУ, 2004, 26 серпня, С.1) - у заголовку використано назву творів П.Загребельного.

У 90-х роках, як і в радянські часи, журналісти охоче обіграють абревіатуру НАТО: "Що за НадТО, то недобре" (ВЗ, 1999, 21 травня, С.1) - про бомбування силами НАТО території Югославії "Європейський детоНАТОр" (УМ, 1999, 31 квітня, С.2) - про політику НАТО.

В 90-х роках у подібних обіграваннях використовувалося також прізвище О.О.Мороза (особливо під час його перебування на посаді Голови Верховної Ради України та в другій половині 1999 р. під час президентських виборів), наприклад: "Парламент розМОРОЗив закон про вибори" (УК, 1997, 25 вересня, С.1). Ще одним способом графічного виділення потрібного компонента слова для увиразнення його асоціативного зв'язку з якоюсь іншою мовною одиницею є відокремлення його в межах слова за допомогою дефіса. Наприклад: "Арт-обстріл" гастролює по Україні" (УМ, 2004, 7 липня, С.8). "Арт-обстріл" - естрадна група клоунів і мімів, пор. артобстріл - артилерійський обстріл і арт - як компонент слів "артист", "артистичний".

У загальних межах способів привернення уваги до семантики складових компонентів слова шляхом асоціювання їх з одно- або близькозвучними словами виділяється явище, з одного боку, "розшифровування" компонентів абревіатур і графічних скорочень, або й звичайних слів як нібито початкових елементів і відповідних інших слів - членів словосполучення або навіть речення, а з другого боку, - запланованого заздалегідь "зашифровування" компонентів абревіатур під початкові елементи відповідних слів. "Розшифровування" структури слова має переважно "несерйозний" характер - жартівливу, іронічну або глузливу спрямованість: на це вказує О.Тимчук. наводячи приклади: РУХ - "Рятуйте Україну, хлопці" (жартівливе розшифрування опірного компонента назви колишнього об'єднання Народний рух України на початку свого існування, яке використовувалося й пізніше, - див., наприклад: ГУ, 1998, 5 вересня, С.1). "Розшифрована" таким чином абревіатура може оформлятися у вигляді якого-небудь уже існуючого слова з певним "несерйозним" значенням [47, 57]: "РіПка тягне удовенківський Народний рух" (УМ, 2001, 3 березня, С.1) - РіПка - партія та її фракція у Верховній Раді України "Реформа і порядок" у 2001 р.; "Посадив Пинзеник РіПку" (ДУ, 2001, 5 травня, С.2). Гра слів на рівні словотворення відбувається у взаємодії з рівнем морфеміки. Вона може реалізовуватися як перероблення існуючого слова, як утворення нового слова на основі двох (або кількох) слів, і, навпаки, як утворення двох (рідко кількох) слів на основі одного.

Це може бути утворення нового індивідуально-авторського слова шляхом переосмислення й відповідного переоформлення одного слова за зразком іншого, напр., "Сирцевий напад" (ГУ, 2001, 26 червня, С.10) - підзаголовок: "Указ Президента, за яким Україна імпортуватиме 300 тисяч тонн цукру - сирцю набрав чинності" (Пор. серцевий напад (від серце) > сирцевий напад (від сирець); "Чи стане уряд Валерія Пустовойтенка українським криголамом?" (УШ, 1997, 1 серпня, С.1) - про заходи прем'єр міністра України щодо виходу з економічної кризи (пор. криголам > криза > кризолам).

Структурно видозмінювані компоненти слова можуть, як і на рівні суто морфемних переосмислень, про що говорилося вище, виділятися великими літерами: "Обережно: заМУНовано!" (ГУ, 1995, 24 листопада, С.2) - про шкідливу діяльність відомого корейського проповідника Муна, яка поширилася вже на Україну. Утворення і використання у газетному заголовку нового слова шляхом контамінації двох (або більше) слів з наявним у їхньому складі співзвучним компонентом - яскравий засіб увиразнення мови преси: "Ющенко пропонує Януковичу телетет-а-тет" (УМ, 2004, 22 грудня, С.1) - слово утворене шляхом поєднання семантики двох лексем: теле- (теледебати) і тет-а-тет (наодинці) "Знуджені "відіотизмом" (УМ, 2004, 5 квітня, С.6) - поєднання композитів відео- і ідіотизм як підкреслення беззмістовності й безглуздя значної частини відеопродукції. Таким чином, аналізоване семантико-стилістичне явище займає досить помітне місце в системі виражально-зображальних засобів заголовка газетної статті. Помітним явищем у стилістиці газетних є використання такого засобу як оксиморон - мовна фігура, в якій поєднується два протилежних за змістом слова, що в сукупності дають нове поняття [29, 69]."Старий-новий Генпрокурор" (МГ, 2004, 10 грудня, С.3); "Проблема нової-старої влади" (ГУ, 2005, 16 лютого, С.1); "Війна за "проти всіх" ("Експрес, 2004, 12-14 листопада); "Вільне рабство" (ЛУ, 2004, 30 грудня, С.4); "Про гіркуватий солодкий пісок" (ГУ, 2005, 16 лютого, С.9); "Друзі-вороги. Хто дихає у потилицю?" (МГ, 2004, 30 вересня, С.4); "Такий гіркий солодкий мед" (УМ, 2005, 29 січня, С.9); "Платно-безплатні чеські візи" ("Поступ", 17-23 лютого, С.11).

3.2 Особливості функціонування абревіатури у семантичному полі газетного заголовка

О.Стишов відзначає: "У лексичному складі мови українських засобів масової інформації (ЗМІ) другої половини 80-90-х років ХХ ст., як і в усій загальнонародній лінгвальній практиці названої доби, спостерігається інтенсивне формування, активне функціонування, активне функціонування та закріплення в ужитку значного корпусу новотворів. Серед них порівняно високим динамізмом відзначається творення й використання різноманітних абревіатур" [38, 33]. А.Левицький помітив це явище в англійській, російській, німецькій та чеській мовах [22, 308-310].

Вчені відмічають, що інтенсивне використання абревіатур зумовлене передусім інтралінгвальними чинниками, зокрема так званою перебудовою в колишньому СССР, здобуттям Україною незалежності, пожвавленням зв'язків зі світовою спільнотою, глобальними змінами в її розвитку та багатьма іншими причинами. Усе це сприяло динамічним соціально-політичним, економічним і культурним перетворенням, активізувало процеси номінації та комунікації. Унаслідок цього значно інтенсифікувалося творення як нових слів, так і номінативів у формі словосполучення.

Поява великої кількості складних синтаксичних структур певною мірою перевантажує мову, робить її менш гнучкою, мало придатною у спілкуванні. До того ж окремі домінанти настільки громіздкі, що ними послуговуватися дуже важко. У зв'язку з цим у сучасній мові діють й інтралінгвальні чинники, найголовнішим з яким виступає закон економії мовної енергії, мовних засобів. Він тісно взаємодіє також із ще одним важливим екстралінгвальним чинником, що притаманний мові ЗМІ і має власне прагматичний характер, - ощадливим використанням газетної і журнальної площі й ефірного часу, які нині є дуже дорогими. Таким чином у мові ЗМІ виникли нові лексеми-абревіатури: Українська правнича фундація УПФ, Міжпарламентська асамблея МПА, Українська авіаційна транспортна компанія УАТК, комерційний банк - комбанк, адміністративна реформа - адмінреформа, депутатський корпус - дипкорпус, організаційна техніка - оргтехніка, державне комунальне господарство - держкомпідприємство та ін.

На думку мовознавців, не менш важливим чинником, що сприяє активізації продукування нових складноскорочених слів виступає між стильова взаємодія, яка є характерною рисою мови преси. Це виявляється у продукуванні новотворів за моделлю розмовного стилю: народний депутат - нардеп, перший секретар - першсек, шенгенська віза - "шенгена". Величезного впливу мова преси зазнає з боку книжного, зокрема наукового і ділового стилю: синдром набутого імунного дефіциту - СНІД, комп'ютерні технології навчання - КТН, постійне місце проживання - ПМП, вільноконвертована валюта - ВКВ, та багато інших [38, 34-35].

Інтенсивне використання абревіатур у мові преси має свої негативні сторони: більшість нових абревіатур, що виникли протягом останніх десятиліть ХХ ст., стали незрозумілими для читача; вони не зафіксовані в найавторитетніших лексикографічних працях, зокрема в "Словнику української мови" (СУМ, 11-т.), словнику скорочень української мови за ред. Л.С.Паламарчука. Творення і апробація у мові абревіатур і складноскорочених слів - процес настільки інтенсивний, що на сьогоднішній день багато з них не трактуються відносно новим словником - "Коротким практичним словником абревіатур та скорочень української мови" Б.Зінкевича-Томаника, О.Григор'єва, Я.Приходи.

Крім того, газетні заголовки і мова публікації певною мірою перевантаження абревіатурам і скороченням зловживання продукуванням і застосуванням неузвичаєних абревіатур, особливо ініціальних, ускладнює сприйняття інформації: читачеві доводиться кілька раз переглядати текст, щоб знайти словосполучення, що стало базою для творення абревіатури. Звичайно, якщо у тексті газетної статті абревіатура, що винесена в заголовок, розтлумачується. Як наприклад, візьмемо кілька сторінок газети "Молода Галичина" за 30 листопада 2004 року. У одному номері газети у заголовках зустрічаємо кілька абревіатур: "ОЕ" виступив із вірменським віртуозом" (С.1, С.9); "Заява прес-центру ДПА у Львівські області" (С.5); "СОТ за розширенням" (С.2); "Електроконтробанда" (С.2); "Новий держкомітет" (С.2); "Міськрада без комп'ютера" (С.2); "Рішення щодо облвиконкому призупинено" (С.3); "НАТО і ЄС" - проти" (С.3); "ВАЗ" розширює кордони" (С.11); "Гір проти СНІДу" (С.12). Багато з абревіатур є зрозумілими для читача і не потребують зусиль для сприйняття інформації газетної статті: облвиконком - виконком обласної ради.

Загальновідомими стали абревіатури СНІД, НАТО і ЄС (особливо у зв'язку з останніми подіями), міськрада, держкомітет.

Що означає "електроконтрабанда" читач дізнається із змісту цілої статті, у якій йдеться про спеціальну операцію "Псевдоекспорт", під час якої податківці і працівники Західної регіональної митниці затримали автомобіль із великою партією електроприладів для вимірювання витрат води та диференційних сифонних монометрів. Значення абревіатури СОТ стало відомим завдяки останнім подіям в історії нашої держави, адже читачі чи не кожний день чують в інформаційних випусках теленовин і радіо ефіру про заявку України про вступ до Світової організації торгівлі.

Що означає абревіатура "ОЕ" читач може дізнатися тільки з тексту. Виявляється, що йдеться про спільний виступ "Океану Ельзи" ("ОЕ") і знаменитого вірменського музиканта Дживана Гаспаряна. Читачеві залишається лише подякувати за розшифровку абревіатури. На першій сторінці цього ж номера газети зустрічаємо ще одне скорочення: "Золотий м'яч отримає наш Шева?". Цього разу читач може завдячувати світовій славі українського футболіста Андрія Шевченка і, звичайно, його фото під заголовком статі. Абревіатури зловживають й інші журналісти, які навіть їх не розшифровують у текстах. Наприклад: "УБПР: зручність і доступність передусім!" ("Поступ", 2005, 24 лютого, С.8). Пересічному читачеві важко здогадатися, що абревіатура є скороченням назви Універсальний банк розвитку та партнерства; "Привид ЧМП (УМ, 2005, 18 січня, С.1) - у статті розповідається про Чорноморське пароплавство.

За дериваційними ознаками серед величезного масиву абревіатур, зафіксованих у мові преси, науковці (Каховська Л.Ф., Віняр Г.М., Стишов О.А. та ін.) виділяють три основні групи: часткові, ініціальні, комбіновані, хоч у мові сучасних українських газет у їх формуванні спостерігаються свої особливості.

"Характерною особливістю часткових, або частковоскорочених абревіатур є скорочення не всіх компонентів синтаксичної структури (базового словосполучення), а лише одного чи кількох, але з обов'язковою наявністю одного повного слова" [38, 35]. Наприклад: політична структуризація - поліструктуризація "процес чіткого оформлення політичних структур"; державна партійна номенклатура - держпартноменклатура"; екологічна освіта - екоосвіта. Остання ознака сприяє більшій прозорості внутрішньої форми слів, полегшує їх розуміння читачами.

Серед частковоскорочених абревіатур-інновацій у заголовках газет зустрічаємо такі: "Телезвернення до нації Едуардо Фрея" (УМ, 1999, 30 березня, С.3); "Телехалтура" (ЛУ, 2004, 16 вересня, С.1); "Скільки коштує євроремонт" (МУ, 2003, 4 квітня, С.6); "Наркобарон і наркодолари" (УМ, 2000, 7 лютого, С.11); "… А демсили підтримує Рух" ("Час", 2002, 19 лютого, С.12); "Спецпатент вигідний, але створює проблеми" ("День", 1999, 24 грудня, С.4); "Як ви оцінюєте стан політбомонду?" ("День", 2000, 25 лютого, С.3).

Часто-густо абревіатурні і скорочені інновації здебільшого не стають надбанням загальномовного словника, залишаються оказіональними утвореннями, що покликані яскраво відтворити певний образ, ситуацію, поняття, явище, а водночас просто привернути увагу читача: "КМУЦА готує Україні нац'євнухів?" ("Освіта", 1998, 25 листопада - 2 грудня, С.4) із статті дізнаємося, що КМУЦА - Київський міжнародний університет цивільної авіації "Телеін'єкції в мозок" ("День", 1998, 24 вересня, С.6); "Який теледруг потрібен нашим дітям?" ("День", 1998, 10 липня, С.5); "Політолігархи" тіснять патріотів" ("День", 2000, 15 січня, С.1); "Діти "СОВКА" (ЛУ, 2004, 19 серпня, С.1). У структурі газетних заголовків зустрічаємо і абревіатури з першим усіченим питомо українським компонентом, які постали на основі прикметниково-іменникових словосполучень, абревіатури, що утворилися з частин кількох перших і повного останнього складника розгорнутої номінації, а також універбати, утворені на основі словосполучень, у яких усічення зазнали всі компоненти - означальні й означувані: "Держкомпідприємства залишаються на місці" ("Поступ", 2005, 19-20 лютого, С.11); "Держгодівниця незабаром закриється?" (УМ, 2004, 19 листопада, С.8); "Небезпека розтаємничення дергодівниць" ("День", 1998, 2 грудня, С.4); "Створення акціонерної компанії "Укрброк" (МУ, 1991, 4 жовтня, С.9); "А компартбільшість знову проти…" (УМ, 2004, 4 грудня, С.4); "Авіапром хочуть об'єднати" ("Експрес", 2004, 19-20 жовтня, С.7); "Старий-новий Генпрокурор" (МГ, 2004, 10 грудня, С.3).

Ініціальні абревіатури, або акроніми, - досить значний за обсягом корпус лексичних скорочень, який активно використовують журналісти у заголовках своїх статей. Це літерні і звукові, літерно-звукові, комбіновані новотвори: "Есдеки (о) втрачають людей" (УМ, 2005, 22 січня, С.3) - у заголовку використано абревіатуру назву партії і фракції Соціал-демократична партія (об'єднана); "ПФ повинен поповнитися" (ГУ, 2005, 14 лютого, С.4); - ПФ - пенсійний фонд; "МАС 98" (УМ, 1998, 9 вересня, С.2) - Міжнародний автомобільний салон.

У процесі активізації творення абревіатур і скорочених слів зростає кількість омонімічних утворень, що є зовсім небажаним явищем. Адже читачеві буває досить важко зрозуміти зміст таких скорочень. Вони можуть спричинити плутанину, помилки в сприйнятті інформації. І хоч такі омонімічні абревіатури часто зрозумілі з контексту чи ситуації, проте, утворюючи нові одиниці, цього явища слід уникати, тим більше, коли немає у цьому гострої необхідності. Якщо ж така абревіатура у заголовку статті створюється, то у тексті чи підзаголовку має подаватися повна розгорнута назва.

Отже, оскільки творення інноваційних абревіатур у заголовках і текстах газетних публікацій - досить поширене явище, воно вимагає обережного їх використання, щоб не зробити українську мову важкою і незрозумілою для читача.

3.3 Сленг і жаргон як особливе явище у мові сучасної української преси

Літературну мову зумовлює мовна мода покоління, і кореспондент часто виступає своєрідним медіатором між живомовною практикою жаргоновживання свого покоління і літературно обробленим словесно-художнім масивом, сам виступаючи продуцентом жаргонного словника [42, 57].

Леся Савицька, автор "Короткого словника жарґонної лексики української мови", пов'язує функціонально-стилістичний параметр жаргону і сленгу із "потужною сміховою першоосновою, що є складником культури як такої та національної сміхової культури зокрема" [41, 11].

У пострадянський час жаргонна лексика і сленґ легалізувалися як колись "заборонений плід" і почали входити у мову художніх творів (О.Забужко, О.Ульяненко, Ю,Андрухович, С.Почальчук та ін.), а також у мову преси. Мова газети, як вже зазначалося вище, орієнтується водночас на експресію і стандарт. Максим Рильський писав: "Ви розгортаєте газету або журнал, читаєте статтю чи начерк, і вас охоплює іноді безнадія від тої сірості, штампованості, в яких зовсім невірно вбачати відрадні прикмети стабілізації і стандартизації. Та й яка, власне, може бути "відрадна" стандартизація мови, коли жива мова - це процес, а не закам'янілий факт; це широководна річка, що віддзеркалює в собі і береги, і небо, і мінливість хмар, і прудкий блискавичний льот аероплана, і зигзаги пташиних крил, а не покритий зеленою ряскою непорушний ставок! І хіба можна говорити про них усе тими самими до нудоти заяложеними словами" [33, 7]. Експресію у мову газети вносить сленґ і жаргон, особливо у мову молодіжної газети. Отже, ще одна із причин їх функціонування у цьому стилі української мови. В.Г.Костомаров називав ще одну з причин цього явища. Він відзначав, що широке використання у пресі жаргонної, просторічної лексики пояснюється тим, що у сучасному суспільстві нелітературні (часто кримінальні) групи, люди без глибоких і чистих коренів створюють замкнену псевдоеліту, достатньо багату і власну, щоб розповсюджувати свої корпоративні смаки [20, 47].

У наш час на мову масово-політичної інформації взагалі і на газетну публіцистику зокрема значний вплив має усне мовлення, яке в останні роки доповнилося значною кількістю жаргонізмів. Журналісти, особливо молодіжних видань, прагнуть внести у текст свіжий подих життя, утримати читача, привернути його увагу, бути з ним на "ти". "Блатні зв'язки Дженні" (УМ, 2001, 23 травня, С.6) - про дочку Джорджа Буша, якій не допомогли зв'язки.

У словнику Лесі Ставицької слово "блатні" реєструється як жаргонне - "злодійський жаргон, те, що стосується протекції, підтримки" [39, 49]; "Ще тиждень -на картоплю і бодун" (УМ, 2001, 4 травня, С.3). Бодун - 1. погане самопочуття після пиятики, похмілля; 2. Пиятика (молоді) [39, 51]; "Братва з Криму вже виїхала" (УМ, 1999, 29 квітня, С4). Братва - "члени угруповань, рекетирів, кримінальних структур в економіці, мафіозних угрупувань" [39, 57]; "Крутий ректор - крутий ВУЗ?" (ГУ, 2004, 1 жовтня, С.5). Круто - 1. Схвально. Найвищою мірою, дуже сильно; 2. Несхвально. Зухвало, нахабно (про поведінку); 3. Схвально. Дуже добре; 4. Крутий - багатий, респектабельний, процвітаючий і т. ін. [39, 152-153]. У заголовку статті слово функціонує в останньому значенні. Сленгові слово "круто", "крутий", "крутизна", "крутяк", "крутелик", побутує у молодіжному середовищі досить широко: "Шкільна форма - це круто" - такий заголовок зустрічаємо в досить "дорослій" газеті - "Експрес", 2004, 14-21 жовтня, С.16. Вважається, що рос. крутой у цих нових значеннях, під впливом яких розвинулося й укр. крутий, є калькою англ. tough [39, 46].

У мові преси лексема "крутий" з дериватами круто, крутість, крутизна, та ін. уживається дуже часто як у заголовках, так і у текстах: "Розборки по-свалявськи" - заголовок, текст починається реченням "Місцевого "крутяка" застрелили на власному подвір'ї" (МГ, 2003, 7 вересня, С.7); "Крутий новий макіяж" (МГ, 2004, 4 травня, С.10).

Молодіжний сленг включає найрізноманітніші назви людей з додатковим оцінним значенням - салабон, бамбук, бивень, лох, чайник. У пресі найчастіше використовуються слова саме з таким значенням: "Ядерна фізика для справжніх чайників або як виготовити атомну бомбу на кухні" (УМ, 1998, 10 вересня, С.11).

Значною групою молодіжного сленгу є слова на позначення грошових одиниць. Останні роки позначилися активним проникненням у нашу мову таких лексем як бакси, гріни, зелені, капуста. Сленгізми функціонують як у розмовній, побутовій, так і у газетній мові: "50 "баксів" - за людську голову" ("Експрес", 2004, 30 вересня - 7 жовтня, С.7); "Бакси" змінили колір" ("Експрес", 2004, 30 вересня - 7 жовтня, С.2); "Не словом, а тілом "Роксолана за 500 баксів" (УМ, 2005, 20 серпня, С.9). Бакс - "Долар США" [39, 37]. Американський розмовний buck "долар".

Слово "грини" (звичайно в русифікованому варіанті) гріни походить від американського розмовного greenbacks "гроші, долари" (букв. "зелені спинки"). Пізніше з'явилося слово "кеш" - "готівка" (англ. сash).

Ключовими словами вітчизняного підприємства стали професіональні й сленгові значення дієслова крутити та його дериватів: крутити - "пускати кошти в оборот для одержання прибутку; прокручувати / прокрутити - "незаконно використовувати чиї-небудь кошти як короткострокові позички, інвестиції тощо для одержання прибутку, затримуючи їх виплату клієнтам"; розкручувати / розкрутити - "надавати розмаху чому-н, стимулювати розвиток чого-, кого-н"; накручувати / накрутити - "збільшувати суму, ціну, оплату порівняно з вихідною або посередньою (за рахунок накладних витрат, зокрема в роздрібній торгівлі, посередницьких послуг, махінацій".

Дієслово крутити та його деривати часто використовуються у мові преси - у заголовках і текстах статей: "На ринку потрібно крутитися" (МГ, 2003, 7 вересня, С.3); "Незаконна "накрутка". Що це?" (УМ, 2002, 5 квітня, С.5) та ін.; "Хто накручує ціни?" ("Експрес", 2004, 9-16 грудня, С.6).

На початку 90-х років у мові преси (із живого мовлення) з'являється слово тусовка та його деривати тусуватися, тусовочник - від значення "спілкування певних неформальних груп населення (молоді, богеми, "фанів" і т. ін.); місце такого спілкування; саме таке неформальне угрупування".

У семантичному полі газетного заголовка такі лексеми нерідко функціонують з конотацією фамільярності або навіть іронії: "Представницька "тусовка" ректорів пройшла у Дніпропетровську" (УМ, 1999, 10 червня, С.1); "Молодіжна тусовка" (УМ, 2004, 12 травня, С.6); "Привіт, тусовочники!" (назва рубрики у газеті "Вечірній Київ"); "Революційна "тусовка" (УМ, 2004, 14 грудня, С.7); "Останні "тусовочники" у наметах" (підзаголовок: "Як проходять заключні дні наметового містечка на столичному Хрещатику" (УМ, 2005, 15 січня, С.8). Активно використовується журналістами лексема "кайф" - задоволення, насолода, будь-які приємні емоції від чогось [39, 130]; "Отримав кайф і спалив сусідів" (ГУ, 2005, 25 лютого, С.4) - слово надає заголовку негативно-іронічного відтінку, оскільки у статті йдеться про людину, яка спалила сусідський будинок у стані глибокого сп'яніння; "Кайф від Майдану" (НС, 2004, 8 грудня, С.5) - слово використане у позитивному значенні.

У структурі газетного заголовка зустрічаємо ряд інших лексем, що належать до молодіжного сленгу: комп - те, саме, що комп'ютер [39, 145]; "Модинг, або Нестандартний вигляд твого компа" (МГ, 2004, 2 грудня, С.10). Використання жаргонізмів стало масовим явищем як у розмовній мові, так у художніх творах, в пресі й мові політиків. Це звичайно елементи кримінального, армійського жаргонів, жаргону наркоманів, сфери видовищного бізнесу тощо. Особливо активно використовуються елементи кримінального жаргону - як традиційні для радянського (російського) злочинного світу, так і порівняно нові, що активізувалися з кінця 80-х рр. У зв'язку з розвитком тіньового бізнесу, появою нових форм злочинності, розростанням злочинності до розмірів масового явища [45, 35]. Крім того, на відміну від елементів просторіччя, "суржику", вульгаризмів, жаргонізми використовуються не тільки в своєму прямому, власне номінативному, а й у метафоричному значенні. Так, особливо часто в метафоричних уживаннях виступають такі жаргонізми, як: рос. беспредел і частіше - різні "українізовані" (графічно, фонетично і семантично) версії цього слова: "Протистояти "бєспрєдєлу", що коїться на всіх рівнях" (ГУ, 1998, 10 вересня, С.1); "Коли панує безпредєл" (УМ, 1991, 10 червня, С.3); "Моральне безмежжя, атмосфера вседозволеності, розвиток злочинства, хабарництво… і корупція" (УС, 1996, 12 вересня, С.4) - у заголовку рос. беспредел кальковано > укр. безмежжя. Так само у заголовку "В умовах правового безкраю" (ГУ, 2001, 6 грудня, С.1) уживано український варіант російського "беспределу", тоді як можна було використати слово "свавілля" рос. розборка, частіше у формі множини розбори і українізований варіант розбірка (розбірки): кримінальні, мафіозні, криваві., переносно: п'яні, політичні, міжнаціональні, фінансові та ін.: "Правоохоронні органи в політичних розбірках" ("День", 1999, 18 червня, С.6); "Нові газові розборки" (ГУ, 1999, 16 грудня, С.1); наїхати / наїжджати, учинити наїзд: "Задорожна "наїхала" на Вітренко" (ГУ, 1998, 31 грудня, С.2 - про сутичку двох депутаток Верховної Ради); братки, братани, братва - "члени організованих бандитських угрупувань" [39, 56-57]; "Наш затюканий братанами від влади українець" (УС, 1999, 16 грудня, С.2); "Розбій і замах на життя державних діячів" підзаголовок: "під таким звинуваченням затримано "братків", які побили народних депутатів на Закарпатті" (УМ, 2005, 6 січня, С.6); Базар / базару немає - розм. уживається на знак згоди з ким-небудь; Базарити - говорити [39, 36]; "Добазаритися" ("Час", 2001, 3-9 серпня, С.2) - про зустріч на фестивалі "Слов'янський базар" президентів України і Росії); "Хто відповідатиме за базар в українському ЗМІ?" (СГ, 2005, 17-23 лютого, С.5); "Ми - не козли! Або за "базар" прийдеться відповідати" ("Експрес", 2004, 26-27 грудня, С.4). У заголовках газет функціонують і інші лексеми із кримінального жаргону: "На рахунку "ведмежатника" - сорок злочинів" ("Експрес", 2004, 26-27 жовтня, С.16); "Завязати" з бізнесом важче, ніж його відкрити" (ГУ, 2005, 17 лютого, С.4); "Понятий - тому що "по понятіям?" ("Експрес", 2004, 19-20 жовтня, С.4); "На полювання виходять "щипачі" ("Експрес", 2004, 23-24 листопада, С.16); "Пацани не допхали" ("Експрес", 2004, 19 грудня, С.4).

О. Тараненко пов'язує поширення кримінальної лексики на рівні розмовного стилю і її входження у мову художньої мови й публіцистики із криміналізацією суспільного життя: "…І це явище стає віддзеркаленням кримінальної свідомості суспільства, яке, не соромлячись користуватися такою стилістикою, починає характеризувати життя в системі координат злочинного світу" [45, 36]. У мову бурхливо ввірвалася "кримінальна" метафора, яку часто чуємо з теле-, радіоефіру, читаємо на шпальтах газет - "Сучасна наша держава - це зона, де є пахани і зеки" (УС, 1999, 10 червня, С.4). Давно вже помічено, що якщо певний комплекс явищ становить об'єкт особливого зацікавлення для широкого кола мовців і відзначається внаслідок цього емоційним ставленням з боку останніх, то слова - члени тематичної групи (груп), яка позначає цей комплекс, стають джерелом номінативної, в тому числі метафоричної, "експансії" в напрямі номінації явищ інших комплексів [45, 36]. У радянський час мовознавці спостерігали явище "військової" метафори: командири, виробництва, командні висоти в економіці, господарський, ідеологічний і навіть сімейний фронт, забезпечити собі тили, ударник п'ятирічки тощо [5, 81].

РОЗДІЛ ІV. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У ГАЗЕТНИХ ЗАГОЛОВКАХ

4.1 Узуальні фразеологічні одиниці як засіб інтенсифікації вислову

Фразеологічні одиниці є оптимальним засобом впливу, послуговуючись яким "адресант кодує певну інформацію не лише з метою донесення її до читача (адресата), а й з метою актуалізації його уваги" [18, 34]. Виражальні особливості фразеологізмів спираються на високий ступінь узагальненості значення, на експресивно-емоційну наповненість, наявність стилістичного забарвлення та образність, що, у свою чергу, зумовлює широкі можливості їх використання у мові газети.

Зауважимо, що фразеологізми трапляються у заголовках газет як у зафіксованій словниковій формі, так і в зміненій, трансформованій. Наприклад: "Пан або пропав" (МГ, 2004, 25 листопада, С.2). Значення фразеологізмів тлумачаться словником: пан або (чи, хоч) пропав. Домогтися усього бажаного чи все втратити [49, 11, 607]. Значення фразеологізму переноситься на текст статті, конденсує її зміст, адже в ній йдеться про політичну розстановку сил.

Увиразнює семантику заголовка підзаголовок: "Хто виграє від подій, які нині відбуваються в Україні - Ющенко, Янукович чи український народ?".

Більшість заголовків у своїй структурі містить перлини народної фразеології (прислів'я, приказки): "Видно пана по халявах" (ЛУ, 2004, 30 вересня, С.8) - Роман Дідух про депутатів Верховної Ради; "Цей про образи, а той про гарбузи" (ЛУ, 2004, 16 вересня, С.3) - у статті подаються різні погляди Євгена Сверстюка та Богдана Мельника на Миколу Гоголя; "Який віз, такий і перевіз" (ЛУ, 2002, 16 березня, С.2); "Охрімова свита та не мною шита, або Хотіли, як краще, а вийшло - як завжди" (ЛУ. 2002, 7 квітня, С.7) - у заголовку подано фразеологічні синоніми, що створює експресивну цілеспрямованість всієї структури, своєрідний ефект нагнітання експресії.

Народні фразеологізми, як відомо, вирізняються багатством емоційно-експресивних барв. В залежності від мети журналіста, в залежності від контексту вони можуть використовуватись для вираження, схвалення, жарту, надавати тексту невимушеності, створення "художності викладу": "Що дяку можна, то попові зась" (ЛУ, 2002, 17 травня,С.2) - ефект іронії, жарту; "Крим "коней на переправі не міняє" (ГУ, 2005, 17 лютого, С.2) - у статті розповідається про небажання кримчан міняти владу; "Хочеться, та колеться" ("Поступ", 2005, 22 лютого, С.6).

Фразеологізми є засобом створення образу, особистісної характеристики героя статті: "Язик без кісток" ("Поступ", 2004, 10 грудня, С.6) - статтю присвячено Тарасові Чорноволу; Язик без кісток. Хто-небудь надмірно балакучий, або говорить щось беззмістовне, неістотне, не варте уваги. [49, 11, 977]. Значення фразеологізму (за словником) повністю передає зміст і емоційно-оцінний тон статті.

В окремих випадках образність базується не на переносному, а на прямому значенні фразеологічної одиниці: "З моста - у воду" ("Експрес", 2004, 19-21 листопада, С.6) - у статті йдеться про чоловіка, який в стані оп'яніння упав з моста у воду і залишився живим; "Після мене хоч потоп!" (УМ, 2005, 25 січня, С.9) - втрата питтєвої води через недбалість і безгосподарність ЖЕКу.

4.2 Оказіональні фразеологізми у заголовках сучасної газети

З метою інтенсифікації виразності журналісти вдаються до найрізноманітніших індивідуально-авторських експериментів. "Стилістично задані відхилення від норми є показниками суперечностей і повсякчасної боротьби між суто інформативною та експресивною функціями мови, між синхронічною замкнутістю і діахронічною відкритістю мовної системи, між мовою, що прагне до стабільності, і мовленням, що прагне до творчого пошуку" [50, 188]. Щоправда, встановити саму фразеологічну норму буває іноді дуже важко. Цілком логічно, що фразеологічні норми мають регулювати правильне використання тих одиниць, котрі є об'єктом фразеології, тобто фразеологізмів. Проте специфіка фразеологічної одиниці, як такої (семантична цілісність нарізно оформлених компонентів, їх варіантність і факультативність) обумовлює певні труднощі у визначенні її нормативно-ненормативного використання, що пояснюється також і тим, що фразеологія - "надзвичайно мобільна мовна система", де "досить щільно переплітаються зусилля й наслідки різнорідної (у хронологічному, регіональному та інтелектуальному відношеннях) мовотворчості" [50, 152].

Мовознавці (Колоїз, Ковальчук, Чабаненко) наголошують на тому, що індивідуально авторські "забави" із фразеологічним матеріалом (продукування оказіональних фразеологізмів) - це не ті порушення, які призводять до денормалізації, дестабілізації літературної мови, а є одним із способів створення актуалізованого контексту, оскільки "вільне і творче використання різноманітних мовних засобів спирається на глибоке знання стилів мови і вміле їх застосування, а також на розуміння законів і правил їх взаємодії та взаємопроникнення" [29,171].

Отже, як вже зазначалося основне призначення фразеологізмів у мові заголовків - бути засобом актуалізації, суть якої полягає у тому, що мовні одиниці самі по собі зосереджують увагу адресата і сприймаються ним як щось неординарне, позбавлене автоматизму. Фразеологія у газетній мові і заголовках статей представлена інгерентними, (у тому числі народна фразеологія) фразеологічними одиницями, що, власне, і забезпечують експресивність. Узуальні фразеологізми у заголовку привертають увагу читача і зацікавлюють змістом статті (читачеві хочеться взнати, який факт чи інформація прихована за такою назвою), створюють додаткову динаміку в сприйнятті тексту. Наприклад: "Народу плюнули в душу" ("Експрес", 2004, 2-9 грудня, С.1); "Досить лоби розбивати!..." (ЛУ, 2005, 1 січня, С.1); "Страх має великі очі?" (ГУ, 2004, 26 жовтня, С.5); "Біля розбитого корита" (ГУ, 2004, 20 жовтня, С.5); "Між двома вогнями" ("Експрес", 2004, 13 жовтня, С.13); "Один у полі не воїн" ("Поступ", 2004, 17 грудня, С.14); "Як мед, то й ложкою" (ЛУ, 2004, 22 липня, С.3); "Риба гниє з голови" (ЛУ, 2005, 6 січня, С.3); "Поставлено крапку в долі ще одного злочинного формування" (ГУ, 2005, 25 січня, С.3); "Часи популізму канули в лету?" (УМ, 2004, 9 вересня, С.5); "Розпочинати реформування з того, що "різати по живому", а вже потім "чухати потилицю" (УМ, 2001, 25 травня, С.10). У наведених заголовках інтенсифікація виразності забезпечується інгерентними фразеологізмами, що характеризуються притаманною їм внутрішньою експресією, оскільки експресивність, на думку багатьох мовознавців, - одна з категоріальних ознак фраземи, в основі якої лежить переносно образне значення. Це чітко простежується при зіставленні фразеологізму зі словом чи словосполученням, що використовується для позначення того самого поняття. Наприклад: "Підґрунтям реформофобії відомств і профспілок є купюрні арґументи та наполеонівський комплекс" (ГУ, 2004, 19 грудня, С.14), де наполеонівський комплекс - "хворобливе усвідомлення своїх фізичних і психічних вад, меншовартості". Подібні узуальні фразеологізми активно впливають на свідомість читача, де автоматизують сприйняття тексту, активізують мислення, викликаючи відповідні асоціації: "Дамоклів меч боргу держави" (ГУ, 2001, 25 грудня, С.1); "Охрімова свита чи бюджет розвитку?" (ГУ, 2001, 17 лютого, С.5).

Правильному розумінню зображуваної ситуації сприяють, по-перше, досвід того, хто сприймає ситуацію, фразеологічні знання адресата, його вміння сприйняти і правильно витлумачити уставлену конструкцію: адресат повинен, як мінімум, знати продовження вислову ("Чули дзвін, та не знають де він"; "Хто сіє вітер, пожне бурю", "Сім разів одміряй, один раз відріж"; "Не кажи "гоп", поки не перескочиш"; "Говорили, балакали, - сіли та й заплакали"); по-друге, контекст, у межах якого використовується фразеологічна одиниця. Незнання фразеології "гальмує" сприйняття тексту і загалом призводить до "спотвореного" розуміння. Наприклад: у контексті "Пацієнт залишилася з носом" (МГ, 2002, 17 березня, С.13) має місце подвійна актуалізація конструкції "залишитися з носом" (фразема має у контексті пряме й переносне значення). У результаті дії прямого ("ніс як частина тіла") і узагальнено-метафоричного ("зазнати невдачі, неприємності") значення відбувається одночасно сприйняття двох семантичних планів. "Поєднання прямого й переносного значень не характерне для звичайного мовлення, руйнує стереотип сприйняття і створює подвійну виразність" [17, 146]. До того ж компонент "з носом", як свідчить сама стаття, аж ніяк не пов'язується з лексемою ніс, що використовується для позначення частини тіла людини чи тварини. Інгерентний фразеологізм залишитися з носом виник на основі давнього народного прислів'я "Не ходи до воєводи з носом, а ходи до нього з приносом", де з носом означало "приношенням", з хабарем (до воєводи треба було іти не лише зі звичайним хабарем ("з носом"), а ще й додатком до нього ("з приносом"), бо може статися так, що звичайного хабара буде замало, доведеться "з носом" безрезультативно повертатися додому" [18, 36]. Етимологія фраземи дає змогу зрозуміти інший заголовок "Ніс усьому голова!" ("Експрес", 2004, 21-29 жовтня, С.18) статті, де йдеться про корупцію і хабарництво в медичних закладах. Саме такі фразеологізми, зрозуміло, активізують мислення читача, викликають у нього напругу почуттів.

Експресивність заголовку і тексту публікації досягається тим, що переносно-образне значення фразеологічної одиниці накладається пряме значення одного з її компонентів. Наприклад: "Рибу треба чистити з голови" (пор. "Риба гниє з голови") - у статті йдеться про те, що голову міськвиконкому необхідно зняти з посади (УМ, 2004, 16 грудня, С.4). На основі випадкових асоціацій можуть зближуватися поняття, одне з яких виражено фраземою, інше - лексемою, словом вільного вжитку, що перегукується з одним із компонентів фразеологічної одиниці: "Час збирати перлини" (ЛУ, 2002, 15 квітня, С.6) - (пор. "Час збирати каміння"; "Усі дороги ведуть через митницю" ("Експрес", 2004, 26-27 жовтня, С.13) - пор. "Усі дороги ведуть до Риму". Прислів'я увійшло у літературну мову через байку Ж.Лафонтена "Третейський суддя, брат милосердя і пустельник". Значення вислову: кінцева мета одна й та сама, хоча шляхи її досягнення різні [14, 479].

Узуальні фразеологізми, забезпечуючи експресивність, допомагають журналістам уникнути мовних штампів, стандартів, однак при цьому їхні контексти часто-густо не позбавлені автоматизму, звичного нормативно закріпленого використання мовних одиниць. Наприклад: "Скільки треба, щоб протягти ноги?" ("Поступ", 2001, 27 жовтня, С.13); "Першовідкривачі, які плетуться в хвості цивілізації" ("Експрес", 2000, 12 серпня, С.10).

У газетному заголовку узуальні фразеологізми використовуються як для категоричних тверджень: "Олігархи чубляться, А в енергетиків чуби тріщать" ("Поступ", 2005, 22 лютого, С.9); "Україна пасе задніх" ("Поступ", 2004, 11-17 листопада, С.4), так і для вираження роздумів, афористичних міркувань: "Хиткий мир краще, ніж війна" (МУ, 2001, 14 квітня, С.6); "Завтрашній день починається сьогодні" (ГУ, 2004, 11 листопада, С.4); "Двох правд не буває" ("Поступ", 2004, 4 грудня, С.1). Створення актуалізованого контексту пов'язується не стільки з інгерентною експресивністю, що забезпечується узуальними фразеологізмами, скільки з оказіональною, що передбачає оновлення традиційних за формою і змістом фразеологічних одиниць. Подолати не лише мовний стандарт, а й автоматизм допомагають, власне, ті фразеологічні одиниці, що з позицій фразеологічної норми є її порушенням. Це так звані оказіональні фразеологізми, порівняно з якими нормативні узуальні одиниці сприймаються як такі, що не призводять до створення додаткового ефекту і не несуть додаткової інформації. Пор: "З каналу по нитці - народові трансляція" (УМ, 2005, 25 січня, С.2-9) - із світу по нитці - голому сорочка; рос.: С мира по нитке - голому рубашка; "І люди ситі, і коні цілі" (ГУ, 2001, 2 лютого, С.4) - "І вовки ситі, і вівці цілі"; "Народжений у бронежилеті" ("Експрес", 2004, 12-14 листопада, С.6) - народитись у сорочці.

У структурі заголовків-фразеологізмів спостерігається, з одного боку, тенденція до економії мовних засобів, з другого - максимальне смислове навантаження "Виступаючи як згустки думок і почуттів, фразеологізми-заголовки завоювали мало не монопольне право стисло формувати основну думку твору, інтригувати читача, натякаючи на описування" [35, 25].

Заголовки, у яких використовуються фразеологічні одиниці без будь-яких індивідуально-авторських перетворень, активізують мислення читача, проте позбавлені максимальної інформативності і сприйняття узуального фразеологізму викликає певні асоціації, але декодування заголовка відбувається після ознайомлення з викладеним матеріалом. Наприклад: у статті під заголовком "Готувати сани влітку" (ГУ, 2002, 16 червня, С.8) йдеться про своєчасну підготовку до опалювального сезону; матеріали про невиплату заробітної платні на підприємствах України пропонуються під заголовком "Казав пан кожуха дам, та слово його тепле" (МУ, 2000, 13 квітня, С4). Як бачимо, при всій прозорості денотатів загальне значення узуальних фразем доповнюється контекстуальним. Часто журналісти вдаються до деталізації традиційного фразеологізму в межах самого заголовка. Спеціально дібране словесне оточення передає задум і настрої автора, а зміст фразеологічної одиниці увиразнюється, конкретизується. Наприклад: "Уряд: менше слів - більше діла" (УМ, 2005, 25 лютого, С.1); "Таємниця Курська: остання крапка?" (ГУ, 2005, 16 січня, С.11); "Голодомор: чути голос крізь мовчання" (ГУ, 2002, 17 вересня, С.11); "Соціальна експертиза законопроекту: сім разів одміряємо" (ГУ, 2005, 20 квітня, С.2).

Актуалізація емотивного значення виходить за межі усталених конструкцій, актуалізатором виступає фразеологічний контекст, що ним зумовлюється семантика фразеологізму і заголовка в цілому. Наприклад: "Українська національна еліта - лебідь, рак і щука?" (УМ, 2001, 29 жовтня, С.10), де йдеться про те, що у тригілковій владі України діється таке, як у байці І.Крилова: керівники законодавчої, виконавчої і судової влади ніяк не прийдуть до спільної думки у питаннях зовнішньої політики України. Переосмислення відбувається на основі певної аналогії, яка відбувається між денотатами первинної і вторинної номінації.

Вибираючи той чи інший узуальний фразеологізм для називання своєї статті, журналісти, як засвідчують наведені приклади, вдаються до найрізноманітніших експериментів. Прагнення інтенсифікувати виразність. Автор у різний спосіб модифікує узуальні фразеологізми, аби читач міг їх декодувати, прочитавши статтю. Наприклад: "Президент Президенту око не виклює" (ГУ, 2004, 27 листопада, С.10), пор. : "Ворон ворону око не виклює"; "Яблучникам - яблучникове, електорату - електоратове" (УМ, 2002, 7 лютого, С.4), пор : "Кесарю - кесареве, а Богові - боже"; "Хто до нас з м'ячем прийде, той по шайбі і отримає" ("Поступ", 2000, 19 березня, С.10), пор.: "Хто до нас з мечем прийде, від меча загине". Подібні оказіональні фразеологізми засвідчують нагромадження певних відтінків смислу: порушення фразеологічних норм сприяє не лише інтенсифікації виразності й актуалізації контекстів, а й забезпечує максимальну інформативність, від чого, у свою чергу, залежить те, кому насамперед адресований матеріал і чи буде його прочитано взагалі. Так, скажімо, у статті "Бідний студент думкою багатіє" (СГ, 2000, 17 вересня, С.2) йдеться про те, що українські студенти вже протягом багатьох років отримують жалюгідні копійки замість реальної допомоги: основна ідея матеріалу, що має заголовок "Про сільський екотуризм замовте слівце" ("Поступ", 2001, 3 червня, С.4), пор.: "Про бідного гусара замовте слово", - відпочинок у сільській місцевості може використовуватися з оздоровчою, естетичною та пізнавальною метою; стаття під назвою "Голос волаючого в метро" ("Експрес", 2005, 17 квітня, С.6) порушує проблему підвищення оплати за проїзд в метро. Узуальні фразеологізми "пристосовуються" до контекстів, у різний спосіб змінюється їхній компонентний склад, що певним чином впливає і на семантику.

Субституція, або цілеспрямована заміна одного, кількох чи всіх компонентів фразеологічної одиниці, є, як бачимо, одним із найпоширеніших способів продукування оказіональних фразеологізмів. Заміна традиційного компонента узуального фразеологізму найбільш відчутно модифікує його структуру: "Понеділок - день легкий" (СГ, 2000, 7 березня, С.4), пор.: "Понеділок - день важкий"; "Шестеро одного чекають" (УМ, 2000, 19 червня, С.3) пор.: "Шестеро одного не чекають".

Не зважаючи на те, іноді узуальна фразеологічна одиниця зазнає максимальної субституції (заміні підлягає більшість компонентів усталеної конструкції) вона легко декодується. Наприклад: "Не давай у борг - боржником станеш" (ГУ, 2000, 17 травня, С.7), пор.: "Не пей водицы - козленочком станешь". Ступінь інтенсифікації виразності оказіональних фразеологізмів, що виникають унаслідок порушення фразеологічних норм через заміну традиційного компонентного складу, значно зростає коли, крім субституції, має місце й подвійна актуалізація. Наприклад: "Один голова добре, а два - клопіт" (УМ, 2002, 27 жовтня, С.6). Вдаючись до субституції, автор не ставить собі за мету змінити узуальну фразему до невпізнання, оскільки свідомий того, що закладена у фразеологічному контексті інформація має легко впізнаватися. Якщо ж це інформація, цей зв'язок втрачені, заголовок втрачає свою стилістичну і композиційну функцію і художню цінність.