Проблема внутрішнього конфлікту художника у романі Дж. Лондона "Мартін Іден"
Становлення американської літератури початку 20 сторіччі. Грунтовний аналіз роману Джека Лондона "Мартін Іден" з точки зору автобіографічності цього літературного твору, а також розгляд головного героя роману як створеного автором за власною подобою.
| Рубрика | Литература |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.07.2010 |
| Размер файла | 84,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Анотація
Проблема автобіографічності роману «Мартін Іден» висвітлена на наш погляд недостатньо, чим і зумовлюється актуальність теми наведеної курсової роботи.
Згідно усього вищезазначеного виокремлюються такі основні завдання даної курсової роботи:
. розглянути основні критичні статті літературознавців з данного питання;
. вивчити біографію письменника Дж.Лондона та порівняти основні її факти з основними подіями у житті Мартіна Ідена;
. простежити, що є спільного та відмінного у реальному житті автора та у літературному житті його героя;
. проаналізувати роман Джека Лондона «Мартін Іден» з точки зору його автобіографічності;
Метою цієї курсової роботи є ґрунтовний аналіз роману Джека Лондона «Мартін Іден» з точки зору автобіографічності цього літературного твору та розгляд головного героя роману як створеного автором за власною подобою.
Робота складається з вступу, двох розділів, висновку та списку літератури. Загальний обсяг курсової роботи становить 35 сторінок.
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні аспекти творчості ДЖ. Лондона як основоположника американської літератури 20 сторіччя
1.1 Становлення американської літератури початку 20 сторіччі
1.2 Вплив літератури початку 20 сторіччя на подальший розвиток американської літератури
1.3 Основні віхи життєвого шляху Джека Лондона
Розділ 2. Аналіз роману Дж. Лондона «Мартін Іден»
2.1 «Мартін Іден» як автобіографічний роман Джека Лондона
2.2 Трагедія Мартіна Ідена
2.3 Проблема внутрішнього конфлікту художника у романі Дж. Лондона «Мартін Іден»
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
З кожної книги, від кожного письменника ми беремо щось у житті. І кожен справді великий письменник дарує читачеві щось своє. Найчастіше воно заховане у його головній книзі. Головною книгою видатного американського письменника Джека Лондона є роман «Мартін Іден». За формою це - роман, герой якого - робітник та моряк має хист письменника. В творі розкритий процес художньої творчості. Кажуть, що життя письменника в його книгах.
Щодо Джека Лондона це речення безумовно справедливе. В кожному творі видатного американського письменника постає могутня постать автора ми бачимо людину надзвичайної енергії, виняткової сили волі, цілеспрямованості, наполегливості в досягненні мети. Майже з кожної сторінки романів постає особистий досвід письменника, картини, бачені ним, події, ним пережиті. Певна річ, це не означає, що Джек Лондон просто переносив на папір свої думки, події власного життя. Ні, відштовхуючись від них, письменник створював узагальнюючі правдиві картини, що виходять далеко за межі його особистого життєвого досвіду.
Багато хто з читачів роману та його критиків не зуміли зрозуміти справжній смисл твору. У своїй статті «Про письменницьку філософію життя» Д. Лондон так говорить про працю письменника: ««Вы должны научиться с пониманием всматриваться в лицо жизни. Чтобы постичь характер и фазы того или иного движения, вы должны познать мотивы, которые движут личностью и массой, которые порождают и приводят в действие великие идеи, ведут на виселицу Джона Брауна... Писатель должен держать руку на пульсе жизни, и жизнь даст ему его собственную рабочую философию, при помощи которой он в свою очередь станет оценивать, взвешивать, сопоставлять и объяснять миру жизнь»(11,С.287). Джек Лондон не розумів чому багато критиків бачили у його героєві соціаліста. Адже у романі сказано, що Мартін не вірить у соціалізм, а вірить у теорію англійського філософа Спенсера - виживе той, хто сильніше та у ніцшеанство. Мартін - яскравий індивідуаліст, і саме це призвело його до загибелі. Проблему автобіографічності роману досліджувало багато літературознавців, зокрема, І. Антропова, В. Биков, Т. Денисова, В. Бурбан та інші. Якщо переглянути їх статті, то стає зрозумілим, що однозначного висновку про роман вони все ж таки не дійшли. З одного боку головний герой роману та його автор мають багато чого спільного, а з іншого - Мартін не витримав тягаря свого таланту та своєї загубленості на межі двох світів - буржуазного та робітничого, в той час як Джек Лондон ані на хвилину не переставав нести свій власний тягар письменника на межі тих самих світів.
Проблема автобіографічності роману «Мартін Іден» висвітлена на наш погляд недостатньо, чим і зумовлюється актуальність теми наведеної курсової роботи.
Згідно усього вищезазначеного виокремлюються такі основні завдання даної курсової роботи:
. розглянути основні критичні статті літературознавців з даного питання;
. вивчити біографію письменника Дж. Лондона та порівняти основні її факти з основними подіями у житті Мартіна Ідена;
. простежити, що є спільного та відмінного у реальному житті автора та у літературному житті його героя;
. проаналізувати роман Джека Лондона «Мартін Іден» з точки зору його автобіографічності;
Метою цієї курсової роботи є ґрунтовний аналіз роману Джека Лондона «Мартін Іден» з точки зору автобіографічності цього літературного твору та розгляд головного героя роману як створеного автором за власною подобою.
Розділ 1. Теоретичні аспекти творчості ДЖ. Лондона як основоположника американської літератури 20 сторіччя
1.1 Становлення американської літератури початку 20 сторіччі
На початку XX столітті проблематика американської літератури визначається фактом величезного значення: найбільш багата, сильна капіталістична країна, що йде на чолі всього миру, породжує найбільш похмуру й гірку літературу сучасності. Письменники придбали нову якість: їм стало властиве відчуття трагізму й приреченості цього миру. «Американська трагедія» Драйзера виразила прагнення письменників до більших узагальнень, яке відрізняє література США того часу.
В XX ст. новела не грає вже настільки важливої ролі в американської літературі як в XIX, їй на зміну приходить реалістичний роман. Але всі їй продовжують приділяти значну увагу романісти, і цілий ряд видатних американських прозаїків присвячують себе переважно або винятково новелі.
Один з них О.Генрі (Вільям Сидні Портер), що зробив спробу намітити інший шлях для американської новели, як би «в обхід» уже явно критико-реалістичного напрямку, що визначилося. О.Генрі так само можна назвати засновником американського happy end (що було присутнє в більшості його оповідань), що у наслідок буде дуже успішно використовуватися в американській ходовій белетристиці. Не дивлячись на іноді не дуже похвальні відгуки про його творчість, вона є одним з важливих і поворотних моментів у розвитку американського оповідання XX століття.
Особливості побудова сюжету оповідання визначалися істотними життєвими закономірностями й повністю входили в загальну художню завдання реалістичного зображення дійсності.
На початку XX ст. з'явилися нові плини, які внесли оригінальний внесок у становлення критичного реалізму. В 1900-е г. у США виникає плин «разгребателей бруду». «Разгребатели бруду» - велика група американських письменників, публіцистів, соціологів, суспільних діячів ліберальної орієнтації. У їхній творчості існували два тісно взаємозалежних потоку: публіцистичний (Л. Стеффенс, И. Тарбелл, Р.С. Бейкер) і лиературно художній (Е. Синклер, Р. Херрик, Р.Р. Кауффман). На окремих етапах свого творчого шляху з рухом muckrakers (як назвав їхній президент Т. Рузвельт в 1906 р.) зближалися такі великі письменники, як Д. Лондон, Т. Драйзер.
Виступу «разгребателей бруду» сприяли зміцненню соціально-критичних тенденцій у літературі США, розвитку соціологічної різновиду реалізму. Завдяки їм публіцистичний аспект стає істотним елементом сучасного американського роману.
10-е г. відзначені реалістичним зльотом в американській поезії, получившим назву «поетичного ренесансу». Цей період пов'язаний з іменами Карла Сендберга, Едгара Чи Майстри, Роберт Фроста, В. Линдсея, Е. Робинсона. Ці поети звернулися до життя американського народу. Опираючись на демократичну поезію Уитмена й досягнення реалістів-прозаїків, вони, ламаючи застарілі романтичні канони, закладали основи нової реалістичної поетики, що включала в себе відновлення поетичного словника, прозаизацыю вірша, поглиблений психологізм. Ця поетика відповідала вимогам часу, допомагала відображенню поетичними засобами американської дійсності у її різноманітті.
1900-е й 10-е г. ознаменувалися довгоочікуваною появою великого критико-реалистичекого роману (Ф. Норрис, Д. Лондон, Драйзер, Е. Синклер). Уважається, що критичний реалізм у новітній літературі США зложився в процесі взаємодії трьох історично визначилися факторів: це - реальні елементи протесту американських романтиків, реалізм Марка Твена, що виростав на самобутньо-народній основі, і досвід американських письменників реалістичного напрямку, що сприйняли тією чи іншою мірою традицію європейського класичного роману XIX сторіччя.
Американський реалізм з'явився літературою суспільного протесту. Письменники-Реалісти відмовлялися приймати дійсність як закономірний результат розвитку. Критика імперіалістичного суспільства, що складалося, зображення його негативних сторін стає відмітними ознаками американського критичного реалізму. З'являються нові теми, висунуті на перший план умовами, що змінилися, життя (руйнування й зубожіння фермерства; капіталістичне місто й маленька людина в ньому; викриття монополістичного капіталу).
Нове покоління письменників пов'язане з новим регіоном: воно опирається на демократичний дух американського Заходу, на стихію усного фольклору й адресує свої добутки самому широкому масовому читачеві.
Доречно сказати про стильове різноманіття й жанрове новаторство в американському реалізмі. Розвиваються жанри психологічної й соціальної новели, соціально-психологічного роману, роману-епопеї, філософського роману, широке поширення одержує жанр соціальної утопії (Беллами «Погляд назад», 1888), створюється жанр наукового роману (С. Льюис «Ероусмит»). При цьому письменники-реалісти часто використовували нові естетичні принципи, особливий погляд «зсередини» на навколишнє життя.
Дійсність зображувався як об'єкт психологічного й філософського осмислення людського існування.
Типологічною рисою американського реалізму з'явилася вірогідність.
Відштовхуючись від традицій пізньої романтичної літератури й літератури перехідного періоду, письменники-реалісти прагнули зображувати тільки правду, без прикрас і умовчань. Іншою типологічною особливістю з'явилася соціальна спрямованість, підкреслено соціальний характер романів і оповідань. Ще одна типологічна особливість американської літератури XX ст. - властива їй публіцистичність. Письменники у своїх добутках різко й чітко розмежовують свої симпатії й антипатії.
1.2 Вплив літератури початку 20 сторіччя на подальший розвиток американської літератури
Приблизно з 20-х г. починають з'являтися модерністські групи, які ведуть боротьбу з реалізмом, пропагують культ «чистого мистецтва», займаються формалістичними вишукуваннями. Американська школа модернізму найбільше яскраво представлена поетичною практикою й теоретичними поглядами таких метрів модернізму, як Езра Паунд і Томас Стернс Елиот.
Езра Паунд став так само одним з основоположників модерністського плину в літературі, що получили назву імажизму. Імажизм (від image) відривав літературу від життя, відстоював принцип існування «чистого мистецтва», проголошував примат форми над змістом. Ця ідеалістична концепція в свою чергу згодом перетерпіла незначні зміни й поклала початок ще одного різновиду модернізму, відомої під ім'ям вортицізму.
Вортицізм (від vortex) близький до імажизму й футуризму. Цей плин ставило в обов'язок поетам образно сприймати їхні явища, що цікавлять, і зображувати їх через слова, у яких ураховувалося лише їхнє звучання.
Вортицісти намагалися домогтися зорового сприйняття звуку, намагалися знаходити такі слова-звуки, які виражали б рух, динаміку, поза зв'язку з їхнім змістом і значенням. Так само появі нових напрямків в модерністській літературі сприяли фрейдистські теорії, що одержали в той час широке поширення. Вони стали основою роману «потоку свідомості» і інших різних шкіл.
Хоча американські письменники, що перебували в Європі, не створили оригінальних модерністських шкіл. Вони активно включалися в діяльність різних модерністських угруповань - французьких, англійських і різнонаціональних. Серед «вигнанців» (так вони себе називали) більшість становили письменники молодшого покоління, які зневірилися в буржуазні ідеали, у капіталістичну цивілізацію, але не могли знайти реальної опори в життя. Їхнє сум'яття й виразилося в модерністських шуканнях.
В 1929 р. у США виник перший клуб Джона Рида, що об'єднав пролетарських письменників і виступали за революційне мистецтво й літературу, а в 30-е г. налічувалося вже 35 таких клубів, а в наслідку на їхній основі була створена Ліга американських письменників, що проіснувала з 1935 по 1942 р. За час її існування було скликано чотири конгреси (1935, 1937, 1939, 1941), які поклали початок об'єднанню письменників США навколо демократичних суспільних завдань, сприяли ідейному росту багатьох з них; це об'єднання зіграло видатну роль в історії американської літератури.
«Рожеве десятиліття». Можна говорити про те, що в 30-е г. література соціалістичної орієнтації в США оформляється як напрямок. Її розвитку так само сприяло бурхливий соціалістичний рух у Росії. У її представників (Майкл Голд, Линкольн Стеффенс, Альберт Мальц і ін.) чітко помітне прагнення до соціалістичного ідеалу, посилення зв'язків з суспільно-політичним життям. Дуже часто в їхніх добутках звучав заклик до опору, до боротьби проти гнобителів. Ця риса стала однієї з важливих особливостей американської соціалістичної літератури.
У ці ж роки відбувається своєрідний «вибух документализма»; він був зв'язаний із прагненням письменників оперативно, безпосередньо відгукнутися на поточні суспільно-політичні події. Звертаючись до публіцистики, колись усього до нарису, письменники (Андерсон, КолдуЕл, Френк, Дос Пассос) виявляються першопроходниками нових тим, які пізніше одержують художнє осмислення.
Наприкінці 30-х г. відбувається явний зліт критико-реалістичного напрямку після помітного спаду на початку десятиліття. З'являються нові імена: Томас Вулф, Ричард Райт, Альберт Мальц, Д. Трамбо, Е. КолдуЕлл, Д. Фаррел і ін. А розвиток епічного жанру, що формувався в атмосфері народної боротьби проти монополій і фашистської погрози, стало видатної досягненням критичного реалізму в США. Тут у першу чергу необхідно назвати імена таких авторів як Фолкнер, Стейнбек, ХемингуЕй, Дос Пассос.
У роки II світової війни американські письменники включаються в боротьбу проти гітлеризму: вони виступають із осудом гітлерівської агресії, підтримують боротьбу проти фашистських агресорів. У великій кількості видаються публіцистичні статті й репортажі військових кореспондентів. А пізніше тема II світової війни відіб'ється в книгах багатьох письменників (ХемингуЕя, Мейлера, Сакстона й ін.). Деякі письменники, створюючи антифашистські добутки, бачили своє завдання в беззастережній підтримці дій правлячих кіл США, що іноді могло приводити до відходу від життєвої правди, від реалістичного зображення дійсності. Подібну позицію в ті роки займав Джон Стейнбек.
Після II світової війни відбувається деякий спад у розвитку літератури, але це не ставиться до поезії й драми, де творчість поетів Роберта ЛоуЕлла й Алана Гинзберга, Грегори Корсо й Лоренса Ферлингетти, драматургів Артура Міллера, Теннессі Уильямса й Едварда Олбі одержало всесвітню популярність.
У післявоєнні роки заглиблюється настільки характерна для негритянської літератури антирасистська тема. Про це свідчать вірші й проза Ленгстона Хьюза, романи Джона Килленза («Молода кров, і тоді ми почули грім»), і полум'яна публіцистика Джеймса Болдуина, і драматургія Лоррейн Хенсберри. Одним з найяскравищих представників негритянської творчості був Ричард Райт («Син Америки»).
Всі частіше література створюється «під замовлення» правлячих кіл Америки.
Величезними тиражами викидаються на книжковий ринок романи Л. Найсона, Л. Сталлинга й ін., що зображували в героїчному ореолі дії американських військ у роки I світової війни й інші «блага» Америки. А в роки II світовий війни правлячі кола США зуміли підкорити собі багатьох письменників. І вперше у такому масштабі література США була поставлена на службу пропагандистської діяльності уряду. І як відзначають багато критиків, цей процес вплинув на розвиток літератури США, що, на їхню думку, знайшло наочне підтвердження в післявоєнній її історії.
Велике поширення в США одержує так звана масова белетристика, що ставить перед собою ціль перенести читача в приємний і райдужний мир. Книжковий ринок наводнили романи Кетлин Норрис, Темпл Бейли, Фенни Херст і інших постачальників «літератури для жінок», продуцировавших легковагі, скроєні по певних шаблонах роман, з неодмінним happy end. Крім книг на любовну тему, масова література була так само представлена детективами. Так само стали популярні псевдоісторичні добутки, що сполучать розважальність із апологією американської державності (Кеннет Робертс). Однак найвідомішим добутком в цьому жанрі став американський бестселер - роман Маргарет Митчелл «Віднесені вітром» (1937), що малює життя південної аристократії в епоху війни Півночі й Півдня й Реконструкції.
В 70-е г. у США на базі масового негритянського й антивоєнного руху в країні намітився очевидний поворот багатьох письменників до значній, суспільній проблематиці, ріст у їхній творчості соціально-критичних настроїв, повернення до традицій реалістичної творчості.
Усе значніше стає роль Джона Чивера як лідера прози США.
Ще один представник літератури того часу Сол Беллоу був визнаний гідним Нобелівської премії й завоював широке визнання в Америці й за її межами.
Серед письменників-модерністів провідна роль належить «чорним гумористам» Бартелми, Барту, Пинчону, у творчості яких під іронією часто ховається відсутність власного бачення миру і яким скоріше властиво трагічне відчуття й нерозуміння життя, чим її неприйняття.
В останні десятиліття багато письменників приходили в літературу з університетів. І тому основними темами ставали: спогаду про дитинстві, юнацтві й університетських роках, і коли ці теми вичерпувалися, письменники стикнулися із труднощами. Певною мірою це ставиться й до таким чудовим письменникам як Джон Апдайк і Филип Рот. Але далеко не всі із цих письменників залишалися у своєму сприйнятті Америки на рівні університетських вражень. До речі, Ф. Рот і Дж. Апдайк у своїх останніх добутках виходять далеко за рамки цих проблем, хоча це для них не так уже й легко.
Серед середнього покоління американських письменників самі популярні й значні - Курт Воннегут, Джойс КЕрол Оутс і Джон Гарднер. Цим письменникам і належить майбутнє, хоча вони вже сказали своє особливе й оригінальне слово в американській літературі. Що ж стосується що розвиваються концепцій, то вони виражають різні різновиди сучасних буржуазних плинів в американському літературознавстві.
Але, звичайно ж, сучасну літературу США, уже перевірену часом, вивчать, оцінять і осмислять, може, з інших позицій лише по закінченні певної кількості часу, - що й буде, швидше за все, більше вірогідно з погляду розвитку американської літератури в цілому.
1.3 Основні віхи життєвого шляху Джека Лондона
Джек Лондон прожив недовгі життєві гони - лише сорок років. Але всього, що він пережив, через що пройшов та про що написав, вистачило б на добрий десяток енергійних людей. Він завжди ішов непроторенним шляхом, був невтомним шукачем. Як зазначає один з його товаришів:«Він був одержимий прагненням до правди, до релігії, до економіки, до всього на світі він підходив з однією міркою. «Що таке правда?»В голові його народжувалися великі ідеї»(10, С.6). Життєвий гарт, незламність духу Джек Лондон здобув ще в дитинстві. 12 січня 1876 року у Сан-Франціско народився майбутній великий письменник - Джек. Ріс у бідності. Його батько У.Х.Чейні залишив дружину до народження дитини. Мати Джека, Флора Уеллман, була жінкою неврівноважною, жила різними проектами - захоплювалась то спіритизмом, то публічними лекціями, то музикою. Син її ріс майже без материнської уваги.
Батька Джекові замінив вітчим - Джон Лондон, який і дав хлопцеві своє прізвище. Хлопцеві змалку довелося працювати. Він продавав газети, працював на консервній фабриці, перебивався на випадкових роботах. Підлітком Джек став «устричним піратом» - він добуває забороненим чином устриці і продає їх. Невдовзі переходить у рибальський патруль і вже ловить тих браконьєрів, до яких учора належав сам. Потім він стає матросом шхуни, яка полювала на котиків у Японії. Учитися йому не пощастило: короткочасне перебування у початковій школі у дитячі роки - от і все навчання. І у дев'ятнадцять років він вступає до середньої Оклендської школи, - у той час він заробляє на хліб тим, що прибирає приміщення тієї ж таки школи. Він пише і його твори друкуються в шкільному журналі «Егіда». У 1898 році Джек Лондон складає іспити до Каліфорнійського університету, але після першого семестру залишає навчання. На Клондайку знайдено золото, і Джек Лондон вирушає до Аляски з надією розбагатіти, щоб присвятити себе творчій праці - зайнятися літературою. Джек захворів на цингу і через два роки повертається додому не розбагатівши щасливцем, а знесиленим бродягою. Але він все одно продовжує писати - пише про те, що пережив і побачив. Він створює чимало північних оповідань, які друкуються у різних журналах, зокрема у «Трансконтинентальному місячнику». 1900 виходить у світ перша збірка творів письменника. Лондона цікавить життя у всіх його проявах. Він вирушає до Англії у 1902 році, декілька тижнів живе у лондонських нетрях і потім пише нариси про їхніх мешканців... Зрештою Джек Лондон стає відомим письменником. Навесні 1907 року письменник вирушає у довколосвітню подорож на своїй яхті «Снарк». І хоча він не зумів здійснити свій намір в повній мірі (перешкодила хвороба), але подорож тривала понад два роки і дала письменникові чимало вражень. Перебуваючи на «Снарку»,письменник створює працю свого життя - роман «Мартін Іден».
З біографії Дж.Лондона бачимо, що він пережив почуття юнацького палкого кохання до дівчини. Ще юнаком, навчаючись у Оклендській середній школі, Джек Лондон часто бував у «дискусійному клубі», на зборах міської інтелігенції. Саме тут він познайомився зі своїм розумним, освіченим ровесником - Едвардом Епплгартом, а через нього - з його сестрою Мейбл. Невдовзі вона цілком заволоділа його серцем. Їй також подобався Джек Лондон, і вона бажала, щоб він якнайшвидше зайняв стійке становище у суспільстві та обійняв яку-небудь посаду, хоча б листоноші. Думки ж юного Лондона Були зайняті зовсім іншим: і вдень, і вночі він творив свої перші розповіді і на останні гроші розсилав їх до редакцій різноманітних літературних журналів. Нарешті, його оповідання вийшли друком, і він одержав свій перший гонорар -- сім з половиною доларів за оповідання.
Щасливий через опубліковані оповідання і натхненний перспективами, що відкриваються перед ним, Джек, захлинаючись від радощів, розповів Мейбл про все, додавши на закінчення, що він відмовився від посади листоноші, яку йому пропонували. Мейбл стримано вислухала розповідь Джека Лондона і тільки спитала його, скільки йому платять за оповідання. Почувши у відповідь точну цифру -- сім з половиною доларів, вона розридалася - як листоноша він заробляв би більше. Такою прикрістю і закінчився перший роман Лондона з дівчиною його мрії.
Після виходу друком його творів письменник багато мандрував. Але у його творчості стає все менше і менше реалістичних мотивів. Добившись успіху на літературному полі Лондон стає власником величезної садиби, заводить господарство. І пише він тепер задля того, щоб збільшити красу, яка йому належить, тобто вдосконалити свою садибу. Зрештою Джек втрачає смак до літературної діяльності. І зрештою втрачає волю, любов до життя, набуває байдужості...22 листопада 1916 року Джек Лондон помирає. Його творчий доробок просто величезний - на 1915 рік Джека Лондона за кількістю видань перевищували тільки В.Шекспір, Л.Толстой, Г.-К. Андерсен.
Розділ 2. Аналіз роману Дж. Лондона «Мартін Іден»
Джек Лондон (JACK LONDON. 1876-1916) - письменник, що пройшов суперечливий і складний творчий шлях. Критикуючи капіталістичне суспільство, беручи участь у соціалістичному русі, він у той же час не міг уникнути впливу ідеології індивідуалізму. Це проявлялося, наприклад, у тім, що він, що прославляв кращі людські якості - сміливість, внутрішню силу й енергію, любов і вірність Дружбі,- часом виправдував владу сильного, панування «вищої раси» над «нижчої». Але в кращих добутках він захоплює й хвилює читача романтикою мужності й пригод, пошуками шляхів боротьби проти поневолення особистості. Дитинство Лондона, сина збіднілого фермера, пройшло в нестатку. Він рано повинен був шукати заробіток. Якийсь час бродяжив, плавав матросом по Тихому океані на промисловій шхуні, брав участь у знаменитому поході безробітних на Вашингтона (1894), перемінив безліч професій і, нарешті, заражений романтикою «золотої лихоманки», відправився на Аляску. Золотоискательство стало темою його перших оповідань, що незабаром принесли йому широку популярність. Романтика боротьби із природою, енергія людини в боротьбі з перешкодами - все це вносить у твори Лондона елементи, характерні для пригодницького жанру. Збірник нарисів «Люди безодні» (1903), що малює картини життя бідняків у нетрях Лондона, став етапом у творчому шляху письменника, що звернувся до зображення проблем сучасного життя. В 1906 р. він робить лекційне турне по містах США, виступає з доповідями про соціалізм і революцію. Роман «Залізна п'ята» (1907) тематично перегукується з його соціалістичною публіцистикою (статті «Революція», «Як я став соціалістом») і рядом оповідань: «Мрія Дебса» (1909) і ін. Вершиною творчості письменника є роман «Мартін Иден» (1909). Останні роки життя письменника, що усамітнився на своїй фермі біля Сан-Франциско, пофарбовані в смутні тони. Він болісно відчуває свою творчу й ідейну кризу. Він був уже важко хворий, і написані в цей час романи «Пригода», «Маленька господарка великого будинку» уступають по художньому втіленню кращим творам Лондона.
2.1 «Мартін Іден» як автобіографічний роман Джека Лондона
Звернувшись до твору «Мартін Іден», ми можемо побачити як розпочиналося життя його героя. Отже, в місті Сан - Франціско жив простий, грубуватий хлопець, герой роману, Мартін Іден. Він зостався сиротою і собі на життя заробляв важкою працею моряка.«Хлопець рушив за своїм супутником, перевалюючись і мимоволі розставляючи ноги, наче рівна підлога під ним підіймалася й опадала в такт морським хвилям».(10,С.21) Він добре пізнав похмурі нетрі. Джек Лондон народився у тому ж самому місті.
Роман Джека Лондона «Мартін Іден» (1908) починається з опису першого візиту головного героя до респектабельного буржуазного будинку Морзів, де він познайомився із сестрою студента, також студенткою університету Рут.
Випадково життя Мартіна змінилося. На паромі він заступився за студента Артура Морза, якого хотіла побити група хлопців напідпитку. Усе б на цьому і закінчилося, але врятований студент на подяку запросив до себе додому на обід Мартіна.
Рут - це бліде і тендітне створіння з великими натхненними очима й розкішним золотавим волоссям, і з першої ж хвилини справила незабутнє враження на Мартіна, і не тільки своєю зовнішністю, але й гарним знанням поезії, умінням легко і вільно викладати свої думки, зі знанням справи говорити про мистецтво і літературу. Вона здалася йому блідо-золотою квіткою на тоненькому стебельці. Він порівнює її з божеством, усвідомлює її духовну чистоту. Одразу ж пригадавши усіх жінок, яких він знав, та порівнявши Рут з тими жінками він усвідомив її винятковість. Її гра на роялі приголомшила Мартіна. Знайомство з Рут і всім сімейством Морзів перевернуло життя Мартіна Ідена. Він зрозумів, що кохає її, і що за все життя нічого так сильно не прагнув, як прагнув Рут.
«Жінка - правду сказати, німфа, хмарка ефірна, рада себе віддати, наче ягня офірне, справжньому чоловіку, мурові кам'яному, щоби служити довіку тільки йому одному».(23,С.74)
Звернувшись до біографії Дж.Лондона бачимо, що він переживав таке ж саме почуття до дівчини, як і Мартін. На зборах міської інтелігенції він познайомився зі своїм ровесником - Едвардом Епплгартом, а через нього - з його сестрою Мейбл. То була тендітна вродлива дівчина, зовсім не схожа на тих дівчат, яких досі зустрічав Джек. Невдовзі він до нестями закохався у Мейбл. Точнісінько так само, як і його герой, Мартін Іден.
Це перше кохання Джека було майже безнадійне, бо хто ж він, матрос, без освіти і культури, проти неї - вишуканої панянки з буржуазної сім'ї? А проте юнак намагається досягти своєї мети. Він з величезною жадобою накидається на літературу, вчить економіку, філософію, природознавство.
Намагається вдосконалити культуру своєї мови. І пише, пише... Адже він вже стільки бачив і стільки пізнав у цьому житті. Він урізає свій сон до шести, п'яти і навіть чотирьох годин на добу. Але чотири години сну - замало. Він спить по п'ять годин на добу, а решту часу віддає праці. Він працює по 18 - 20 годин на добу, виконуючи собою ж придуману норму - 1000 слів на день.
Він сам вивчив себе на письменника. Дія роману «Мартін Іден» розкривається через любов Мартіна до Рут, їхні відносини та завзяті заняття Мартіна самоосвітою, а також через боротьбу Ідена за місце у суспільстві, за те, щоб це суспільство признало його як письменника. Чистота Рут, як тілесна так і духовна, викликала у Мартінові непереможну жагу до охайності. Глибока, вразлива натура Мартіна саме в образі вихованої, красивої й одухотвореної Рут побачила те, заради чого варто жити, чого варто домагатися, через що варто боротися і заради чого варто вмерти....Вона окрилила його уяву, і величезні яскраві полотна виникали перед ним, і на них роїлися таємничі, романтичні образи, сцени любові і героїчних подвигів в ім'я коханої жінки. І крізь ці трепетні бачення, як чудовий міраж, він бачив Рут, яка говорила йому про мистецтво літературу. Він поглинав книжки за книжками, творив оповідання, кожна хвилина його життя була наповнена працею, йому здавалися важкими пятигодинні перерви без активності. Він розумів, що Рут живе в іншому світі і намагався за будь-яку ціну досягти цього світу. І хоча він прагнув краси і бажав творити до болю, але боровся він заради своєї любові. І коли одного разу він побачив на її вустах плями від вишень, то це ще більше надало йому натхнення, він зрозумів, що Рут, як і будь-яка інша жива жінка з плоті й крові, може його покохати....
Мартін закохався у Рут з першого погляду, насмілився «любити дівчину, яка на мільйони миль вища... й живе серед зір»(10,С.97), але й вона одразу ж зацікавилася його яскравою особистістю,неначе заворожена слухала його розповіді про морські пригоди.«І поки він розповідав, дівчина дивилася на нього зачарованими очима. Його вогонь грів її...Їй хотілося пригорнутися до цього палкого, могутнього чоловіка, який, немов вулкан, так і клекотів силою та здоров'ям. Бажання було таке сильне, що вона ледве стримувалась»(10,С.35). А він з чуттям справжнього художника обирав серед подробиць найяскравіші та найбільш вражаючі, описував картини, сповнені світла, фарб, захоплював слухачів своїм красномовством, натхненням і силою.
«Мартін був подібний до еолової арфи: те, що він пережив і зазнав на своєму віку, було струнами, а потік музики - вітром, що торкався цих струн і примушував їх бриніти спогадами й мріями...Кожне відчуття набирало форми, кольору й блиску, і все, що виникало в його уяві, перетворювалося у щось величне й чарівне»(10,С.37).
Мартін Іден добре розумів , що між ним, простим грубуватим матросом, і Рут, дівчиною із заможної буржуазної родини, лежить прірва. Точнісінько так само як автор роману, Дж.Лондон усвідомлював свою прірву між ним та Мейбл Епплгарт. Вони по-різному дивилися на життя, говорили різними мовами. Рут не завжди розуміла жаргон Мартіна, Мейбл не розуміла мови Джека.
Своєрідність поглядів Ідена вражала юну міс Морз. А він же навіть не знав змісту багатьох уживаних нею слів . І Мартін розвиває у собі чуття мови, за вісім місяців він навчився правильно говорити, поважно мислити.
На початку роману відносини Мартіна та Рут розвиваються, здавалося б, сприятливо (як тільки можуть розвиватися відносини між такими різними за своїми характерами і вихованням людьми). Рут охоче зустрічається з Мартіном, прихильно сприймає його залицяння, із задоволенням відзначає зміни у ньому: він став правильно говорити, охайно вдягатися, з ним не соромно з'явитися на людях. Але з часом їхні відносини змінилися. Рут зрозуміла, що вона змінилася. «Проживши до двадцяти чотирьох років спокійно безтурботно, без ніяких любовних захоплень, вона не навчилася глибше розумітись на своїх почуттях і, ані разу не запалившись коханням, не могла збагнути, що запалилась тепер».
Коли ще почуття Рут до Мартіна було не зовсім усвідомлене нею, вона вирішила перекроїти цю людину за зразком людей її кола. Таким був молодший партнер її батька по бізнесу, Чарльз Бетлер, що у дитинстві лишився сиротою і зумів ціною самозречення досягти становища, яке давало йому тридцять тисяч річного доходу. Рут сподівалася, що Мартін вивчить стенографію і піде працювати до її тата в контору юристом.
Але Мартіна, сповненого життєвою енергією і обравшего собі гідну мету в цьому житті, така перспектива ніяк не надихала. Він не збирався відмовляти собі в усьому, щоб у старості мати прибуток, який не зможе принести йому аніякої радості. Ні, у нього зовсім інша мрія: «... Він писатиме. Він стане одним оком з тих очей, що ними дивиться світ, одним вухом із тих, якими світ слухає, серцем - одним із сердець, що ними світ відчуває. Він писатиме все - поезію й прозу, романи й нариси, п'єси, як Шекспір... Адже письменники --це велетні світу...»(10,С.76)
Але згодом ?«Це, певно, кохання, подумала Рут, коли на мить у не прояснів розум. А коли не кохання, то це ж сором! Ні, це не інакше як кохання. Вона кохала цього чоловіка...»
По один бік -- Мартін, що жадає стати письменником і упевнений, що саме цим він скорить серце коханої дівчини. По інший -- Рут, спочатку більше впевнена, ніж Мартін. Але з часом вона втратила свою впевненість, тому що не зуміла зрозуміти глибини його думок і суджень. Мартін, який навчився глибоко розуміти життя і серйозно займався вивченням філософії і літератури, висловлює думки, які занадто глибокі для розуміння Рут.
Винятковий розум Мартіна Ідена жадав рівних собі співрозмовників. Йому не спадало на думку, що щирих і глибоких мислителів потрібно шукати не у вітальні Морзів.... Мартін уперто домагався свого місця в житті, він мандрував по життю, не знаючи спокою, поки не знайшов, нарешті, книги, мистецтво і любов. Черпаючи натхнення з усіх цих знахідок, він довгі місяці завзято працював, перебиваючись з хліба на воду, голодував, підтримуючи себе лише обідами у Морзів. Так працював і Джек Лондон, прагнучи досягти своєї мети. «Нічим жити? Але залишається кохання! Вічне кохання! Залишається Рут».
На останні гроші він купував поштові марки й розсилав свої статті, розповіді і оповідання до редакцій літературних журналів . Через якийсь час усі його твори поверталися назад. Він віддавав у заставу свої речі, знову купував марки і знову відсилав усі на нові адреси. Але успіху все ж не було. Щастя загубило адресу Мартінового помешкання. Відносини з Рут зайшли у безвихідь. Для неї головне було в тому, що вони не можуть одружитися через шедеври, яких ніхто не купує. Рут ніяк не могла зрозуміти пошуків Мартіна.
Замкнена у вузькі рамки свого світу, вона не розуміє, що між ними з Мартіном далека відстань: вона не допомагає Мартіну в його літературних шуканнях, намагається зштовхнути його з літературного шляху на шлях чиновницької служби. Рут мріє про своє одруження з коханим, а задля того, на її думку, він повинен знайти справжню роботу, у який-небудь конторі, а не літературне поприще. Вона намагається обрати для нього кар'єру, а бажання писати вважає маленькою слабкістю, якої він згодом позбудеться. Дівчина критикує всі його твори, але ця критика лише розчаровує Мартіна. Адже суть не в тому, щоб робити школярські поправки, а в тому, щоб осягнути все величне, що він намагався вкласти у твори.
Батькові Рут напрям думок Мартіна також був незрозумілий. Не дивно, що під час одного з обідів у Морзів висловлювані Мартіном судження здалися усім блюзнірськими. Іден висловив свої думки про Ніцше, та про Спенсера. А через те, що батько Рут дотримувався протилежних поглядів, виникла суперечка. Іден дуже палко відстоював свої позиції, що видався усьому товариству грубим. А так як усі вважали суддю Блаунта Людиною видатною і впливовою, грубість Мартіна шокувала їх. Він же просто не зумів стерпіти те, що суддя ображав істину. Після цієї події Мартін вирішує не з'являтись на званих обідах у Морзів. Та на жаль, його спроби заговорити до Рут на вулиці також стали марними. Вона зізналась, що не бажає спілкуватися з ним з власної волі, через те, що він зганьбив її перед усіма друзями.
Описаний в романі розвиток подій підтверджувався власним життєвим досвідом автора роману. Коли Джек Лондон ступав на шлях літератури, йому подобалася Мейбл Епплгарт, витончена красуня, дочка інженера. Їй також подобався Джек Лондон, і вона бажала, щоб він якнайшвидше зайняв стійке становище у суспільстві та обійняв яку-небудь посаду, хоча б листоноші.
Думки ж юного Лондона були зайняті зовсім іншим: і вдень, і вночі він творив свої перші розповіді і на останні гроші розсилав їх до редакцій різноманітних літературних журналів. Нарешті, коли його оповідання вийшли друком, і він одержав свій перший гонорар -- сім з половиною доларів за оповідання, він, викупивши від лихваря свій єдиний скарб - велосипед, запросив Мейбл на прогулянку. Щасливий через опубліковані оповідання і натхненний перспективами, що відкриваються перед ним, Джек, захлинаючись від радощів, розповів Мейбл про все, додавши на закінчення, що він відмовився від посади листоноші, яку йому пропонували. Мейбл стримано вислухала розповідь Джека Лондона і тільки спитала його, скільки йому платять за оповідання. Почувши у відповідь точну цифру -- сім з половиною доларів, вона розридалася, через те, що як листоноша він заробляв би більше.
Розрив Рут та Мартіна переростає рамки особистих відносин героїв і стає відображенням відносин, що панують у суспільстві того часу. Адже проблема полягає не в тому, що Рут виявляється слухняною дочкою і не насмілюється піти всупереч батькам і припиняє розмови з Мартіном. Все набагато глибше. Кордони моралі вузького світу Морзів виявляються сильнішими за кохання -- от у чому суспільний відзвук розриву Рут та Мартіна. Любов у такому світі можлива тільки у рамках його моралі.
Мартіна ж неможливо ніякими силами перекроїти за зразком Морзів, неможливо змусити кинути свої писання і піти на «нормальну службу». Він самозаглиблено продовжує писати й завзято бомбардувати редакції і видавництва своїми творами. І, нарешті, приходить той день, коли з отриманого від видавця листа він дістав не повернутий рукопис, а чек. Наполегливість і здатність усім жертвувати для досягнення своєї мети зрештою перемагають. Тут ми знову впізнаємо Джека Лондона: «Наполегливість - ось законний батько віри в себе... Я прийшов до висновку, що такої речі, як натхнення не існує, та й талантів малувато. Наполегливість ось таємниця літератури»(10,С.14). Так писав письменник, автор роману, у одному з листів ще 1899 року. Але Мартін вже не здатен завмирати від захвату, побачивши видавничий чек. Раніше чеки здавалися йому запорукою майбутніх великих успіхів, а зараз перед ним лежали просто двадцять два долари, на які можна було купити що-небудь поїсти. Ото і все.
Колесо фортуни повернулося до Мартіна обличчям. Усі його праці, які так завзято відкидалися всіма редакціями на протязі двох років, тепер приймалися. Велика видавнича фірма прийняла і опублікувала невеликим тиражем його критико-філософську книгу «Ганьба сонця». Вона відразу ж викликала великий відгук у пресі. За першим виданням було друге, третє, книгу перевидали в Англії, перевели французькою, німецькою і скандинавською мовами. Видавництво навіть запропонувало Мартіну великий аванс за його наступну книгу, не висунувши при цьому ніяких умов щодо її змісту. Таким чином Мартін Іден став визнаним письменником.
Усі, хто байдуже проходив повз голодного Ідена, тепер почали запрошувати його на банкети, бо він - модний письменник, уславлений письменник, популярний письменник. Здавалося б, тепер він досяг всього, про що тільки мріяв: його книги охоче друкувалися видавцями і дуже швидко розкуповувалися читачами; усе, що коли-небудь було ним написане, дісталося свого місця на сторінках журналів і газет; критики на всі лади обговорювали його твори; газетні репортери пробивалися до нього, щоб одержати інтерв'ю; на його поточному рахунку в банку лежали сто тисяч доларів. Але бентежна душа Мартіна не знаходила в тому ніякого задоволення. Тепер, коли журнали і видавництва готові були друкувати усе, що виходило з-під його пера, він раптом утратив всяке бажання писати. Його думки були зайняті одним -- як зрозуміти все те, що відбулося з ним, що узагалі відбувається в людському житті.
На Мартіна дуже сильно вплинули дві події -- розрив з Рут та самогубство Реса Брісендена, з яким Мартін якось познайомився у Морзів.
Спочатку Брісенден здавався Мартіну блідим і нецікавим. Але незабаром розмови з хворим на сухоти поетом переконали його в протилежному: у цій людині був якийсь вогонь, надзвичайна проникливість і чутливість, якась особлива воля польоту думки. А його розумовий погляд проникав у якісь далекі області, які не можливо осягнути людським мозком, про які, як здавалося не можливо було розповісти звичайною мовою.
Молоді люди стали друзями, проводили разом багато часу, ходили до соціалістичного клубу. Мартін умовив Брісендена надіслати до редакції одного з журналів його поему «Ефемерида». Одержавши згоду журналу на публікацію поеми, Мартін відправився до Брісендена, щоб розповісти йому про цю радісну звістку. Але у готелі, де жив поет, йому повідомили, що він п'ять днів тому покінчив життя самогубством. Приголомшений цією звісткою, Мартін все ж таки знову пише дні і ночі, безперервно. Але пише він немов уві сні. Закінчивши повість, названу ним «Запізнілий», він перестає писати взагалі. Життя для нього стало схожим на величезну пустку, порожнечу після самогубства друга та розриву з Рут, і він не знав, чим заповнити його.
У цей час вийшов у світ журнал з «Ефемеридою» Брісендена. Поема наробила багато шуму, її автора висміювали в пресі, проклинали з амвонів церков. Мартін з гіркотою усвідомлював, що, якби Брісенден був живий,то увесь цей шум був би йому дуже неприємний. Самому ж Мартіну «після того, як звалився його світ, увінчаний любов'ю, катастрофа віри до друку й у публіку вже не здавалася катастрофою... Він хотів злетіти в надхмар'я, а валився у смердюче болото».(10,С.291)
2.2 Трагедія Мартіна Ідена
Мартін болісно міркував про зміст людського життя та свою роль у ньому, у цьому житті. Ходіння по ресторанах і захоплення єгипетськими сигаретами заспокоєння не принесли. Гроші, яких у нього тепер було так багато, не втішали. Він щедро обдарив своїх сестер, свого друга по роботі у пральні Джо, свою квартирну господарку. І навіть Руф, яка готова тепер стати його дружиною, не цікавить його - кохання до неї давно вже померло у серці юнака. Іноді йому здається, що найкращий вихід із того становища,яке над ним тяжіє, - повернутися до своїх колишніх занять. Але занадто глибока прірва пролягла між створеним власноруч відомим письменником і простими звичайними матросами. Ні, назад дороги йому більше не було, його старий рай вже загублений назавжди.
З листів Джека Лондона ми спостерігаємо такий самий відчай і розчарування. «Навіщо розвивати розум? - Це не потрібно для щастя»(25,С.1), - стверджує він. Але на відміну від Ідена, Лондон не збирається припиняти свою боротьбу.«Загину я чи ні, але мушу боротись до останнього - сам...Мені байдуже, якщо я втрачу все, що маю, - я створю собі нове; якщо я завтра буду голий і голодний - що ж, я йтиму далі голий і голодний, поки не впаду; якби я був жінкою, я продавав би себе всім чоловікам аби досягти свого. Одне слово, я не здамся».
Але Мартін нового раю так і не знайшов , незважаючи на багатство і славу, нащо звалилися на нього. Ззовні все виглядало цілком нормально: його безперервно запрошували на обіди та вечері, з ним жадали знайомства, на нього заглядалися красиві жінки. Але душа його не знаходила задоволення у всій цій мішурі життя. Він ніяк не міг зрозуміти, що власне змінилося в ньому, людині на ім'я Мартін Іден, настільки що його тепер всі намагаються запросити до себе на обіди. Адже всі його праці були написані ще два роки тому, сам він з того часу зовсім не змінився, але тоді його не запрошували на обіди навіть його родичі і близькими знайомі, адже ж він цілими днями не мав у роті ні шматка хліба. А тепер навіть суддя Блаунт вважає за честь запросити його до обіду. Той самий Блаунт, якого він колись ненавмисно образив у Морзів і через якого, власне кажучи і відбувся його розрив з Рут.
Мартін зрештою розуміє, що зміна у відношенні до нього викликана єдиним -- «Увесь свій доробок він кинув публіці одним величним жестом, і цим, очевидно, пояснювалася його неймовірна слава»(10,С.322).Мартіну здається, що він зуміє знайти своє щастя, утікши на острови у південних морях, живучи в очеретяній хатині, займаючись ловом акул і полюванням на диких кіз, торгуючи перлами і копрой. Він замовляє квиток на пароплав «Маріпоза», що відправляється на острів Таїті, і готується до від'їзду. І от він на пароплаві. Але і тут усі дивляться на нього, як на знаменитість, яка тільки-но народилася. Він розуміє обмеженість буржуа, як і є духовно вгобими. Йому здавалось, що світ буржуа - рай і він над усе прагнув його досягти, а коли досяг - оглядається назад і шукає там свого втраченого раю. Він не розуміє грубих і тупих істот - матросів. Але так само важко йому і з тупими джентльменами і галасливою молоддю першого класу. І Мартін замикається в собі. «Життя було для нього мукою, як яскраве світло для людини з хворими очима. Воно вигравало довкола нього і над ним різким сліпучим блиском, і йому було боляче, нестерпно боляче».
Він перечитує поезії Суінберна, і знаходить порятунок від своєї хвороби:
«Позбувшись життєвої мряки,
Бажань і страху, і надій -
Тоді складаємо ми дяку
Богам у щирості своїй,
Що не повік життя триває,
Що мертвий вже не оживає.
Що й річка стомлена конає,
Віддавшись глибині морській.
Життя - це лихо, чи радше воно стало лихом, нестерпним тягарем...Коли життя стає до болю важким, смерть готова заколисати вічним сном». Десь на такому улюбленому ним океанському просторі Мартін викидається з ілюмінатора каюти до океанської безодні і зводить рахунки з життям.
Роман закінчується трагічно.
2.3 Проблема внутрішнього конфлікту художника у романі Дж. Лондона «Мартін Іден»
Які ж мотиви рухали особистістю Мартіна Ідена, що ховалося за його завзятим прагненням стати письменником? У романі показано, що Мартін був «природженим борцем, сміливим і витривалим», однак боротися йому було призначено «у мороці, без світла, без заохочення». Єдиним дороговказом в цій нелегкій боротьбі довгий час була любов до Рут, прагнення стати на один рівень з нею і з'єднати свою долю з долею своєї обраниці. Отже, Мартіном рухало почуття любові до жінки.
Мартіну здавалося, що Рут відповідає на його почуття взаємністю. У дійсності ж відношення Рут до Мартіна ніколи не було однозначним. Розуміючи його незвичайність, почуваючи від нього якусь магічну силу, захоплюючись його наполегливістю і працьовитістю, Рут у той же час ніяк не розділяла його прагнень, не розуміла його внутрішньої потреби стати письменником.
Вона заохочувала його до діяльності тільки заради того, щоб він зайняв гідне місце в буржуазному світі, тобто став чиновником або дрібним бізнесменом. Його захоплення літературою не тільки не зрозуміле їй, але і викликає в неї роздратування й опір. Вона також не розуміє змісту творів Мартіна, не бачить у них ніякої цінності. Суспільні ідеали робочого хлопця Мартіна Ідена, що живляться глибоким розумінням життя, не знаходять відгуку у вихованої на традиціях буржуазної моралі Рут Морз, що разом зі своїм класом сповідає обмежений погляд на життя.
Цю принципову різницю у поглядах на навколишнє життя Мартін зрозумів занадто пізно. І він прямо говорить їй про це під час останнього побачення:
«... Ти трохи не занапастила моєї творчості, мого майбутнього! Я вдачею реаліст, а буржуазна культура не зносить реалізму. Буржуазія боягузлива. Вона боїться життя. Отож ти хотіла й мене примусити боятися життя. Ти прагнула замкнути мене в тісну клітку, навґязати мені обмеженість, хибний вульгарний погляд на життя...І ти хотіла зробити мене одним з ваших, втовкти в мене ваші класові ідеали, класову мораль, класові забобони...»
У цьому зізнанні Мартіна -- ключ до розуміння джерел його особистої трагедії. Моряк Мартін Іден був людиною свого класу. І його життя, і його думки -- такі ж самі що й життя і думки тисяч його побратимів по праці.
Але от моряк перетворився на письменника, навіть на письменника модного, процвітаючого, що заробляє великі гроші. Причому його популярність, його заробітки мали свою основу на його реалістичному баченні світу, на висловлюванні ним ідей, яких буржуазне суспільство не приймало, але які лоскотали його нерви, і обізнаність з якими дозволяла вважати себе лібералом. Тому книги Ідена розкуповувалися заможною публікою, ставали модними, приносили їх авторові неочікуваний прибуток.
У результаті Мартін Іден, сам того не бажаючи, потрапив у становище людини, що сидить на двох стільцях. За своїми ідеями, за своїм мисленням він залишився реалістом, йому були далекі мораль і забобони буржуазії. Але за своїми прибутками, за своїм новим способом життя він тепер належав до класу буржуазії. І це протиріччя вимагало вирішення. Мартін Іден був письменником, але він міг бути, наприклад, талановитим музикантом або скульптором, художником або медиком. Трагізм долі і життєвий шлях письменника Мартіна Ідена типовий для тогочасної дійсності.
Подобные документы
Рассмотрение проблемы взаимоотношений главного героя романа Джека Лондона "Мартин Иден" с представителями буржуазного общества. Убеждения и мировоззрение Д. Лондона. Особенности индивидуализма главного героя. Приемы и способы формирования образа.
курсовая работа [49,5 K], добавлен 16.06.2012Джек Лондон как талантливый художник и трагическая личность, краткий биографический очерк его жизни. Творчество Джека Лондона, этапы его пути к роману-исповеди "Мартин Иден" как к истории взлета и трагедии художника, главного конфликта его души.
контрольная работа [25,0 K], добавлен 29.09.2011Краткий очерк жизни, личностного и творческого становления Джека Лондона как известного американского писателя. Анализ произведения Лондона о Кише, особенности и источники образа мальчика. Особенности отношения героя к матери и факторы, на него влияющие.
презентация [951,9 K], добавлен 22.10.2013Мировоззрение и эстетические взгляды писателя-ницшенианца Джека Лондона. Остросовременное содержание и тема искусства в романе "Мартин Иден". Образ главного персонажа и раскрытие бесконечно повторяющейся драмы. Трагедия художника в окружающем мире.
курсовая работа [38,8 K], добавлен 11.03.2011Художній світ літературного твору як категоріальне поняття. Психолінгвістична теорія літератури О. Потебні. Специфіка сюжетної організації роману Дж. С. Фоєра "Все ясно" як зразок постмодерну. Зображення поетики минулого у структурі роману-притчі.
дипломная работа [346,3 K], добавлен 03.06.2015Тип маргінальної особистості в контексті літератури кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Еволюція Жоржа Дюруа – героя роману Гі де Мопассана "Любий друг". Еволюція поглядів головного героя в умовах зростання його значимості в суспільстві та під впливом соціальних умов.
курсовая работа [46,3 K], добавлен 03.06.2012Тематика, персонажи, пейзаж и композиционные особенности "Северных рассказов" Джека Лондона. Художественный образ и речевая характеристика героев "Северных рассказов" Д. Лондона. Человек как центральный компонент повествования цикла "Северные рассказы".
курсовая работа [25,4 K], добавлен 10.01.2018Биография Джека Лондона. "Сын Волка" - жестокая книга о жестокой борьбе человека за существование с "белым безмолвием" природы, пытающейся "доказать человеку его ничтожество", с первобытной яростью зверя. Анализ произведения "Межзвездный скиталец".
реферат [44,8 K], добавлен 05.05.2010Історія роману Г. Гессе "Степовий вовк". Трагедія розколеної, розірваної свідомості головного героя роману Галлера. Існування у суспільстві із роздвоєнням особистості. Творча манера зображення дійсності. Типовість трагедії героя. Самосвідомість Галлера.
курсовая работа [34,6 K], добавлен 08.02.2009Біографія та основні періоди творчості Ч. Діккенса, його творчість в оцінці західного літературознавства. Автобіографічні моменти роману "Життя Девіда Копперфілда", втілення теми дитинства у романі, художні засоби створення образу головного героя.
курсовая работа [39,1 K], добавлен 21.01.2009
