Відомий американський критик назвав роман Лондона «трагічною національною історією успіху». Ван Вік Брукс із гіркотою відзначав , що творчі розуми у США « лишают питательной почвы, им противопоставляют страсть к стяжательству и ореол богатства. Буквально все тенденции общественной жизни Америки вступили в заговор с целью связать по рукам и ногам таланты страны...»(11, С.297). Як діє це у житті, Д. Лондон показує на прикладі Мартіна Ідена. Його ніхто не розуміє: ні родичі, ні друзі, ні люди, у яких він бачить представників інтелігенції -- Рут, її батьки, їхнє оточення. Так зване суспільство не поспішає простягнути руку допомоги шукаючому свій шлях художникові. Навпаки, воно намагається збити його з обраного шляху, зіштовхнути на так добре знайому і зрозумілу дорогу чиновничого служіння або бізнесу і комерції. Потрібно мати чималу мужність, твердість характеру і впевненість у своїх силах, щоб протистояти цьому натискові, витримати його і пройти свій шлях до кінця. Вдається це далеко не всім.

Мартін Іден на своєму тернистому шляху досягає успіху всупереч усім.

Справжній трагізм цього успіху полягає в тому, що Мартін домагається його поодинці, без найменшої допомоги, у боротьбі з тим суспільством, у якому він живе і трудиться. У цій боротьбі він втрачає кохану, від нього відмовляються родичі, він поступово зневірюється у своїй правоті й зрештою вирішує ніколи більше не брати до рук перо. Заслужений успіх не приносить йому ніякого задоволення.

У романі фатальний стрибок Мартіна описаний як зовсім природний, простий і навіть повсякденний крок. Але ж на цей крок йде зовні здорова, у розквіті свого таланту людина, що домоглася слави й успіху. І та щоденність, з яким ідуть з життя Брісенден і Іден, - це теж невід'ємна частина «трагічної національної історії успіху» талановитих художників у США.

Висновки

Мартін Іден був індивідуалістом, не маючи ні найменшого уявлення про нестатки інших, він жив тільки для себе, боровся лише заради себе і вмер теж через самого себе. Він пробився в буржуазні кола і був прикровражений відразливою посередністю тих кіл.

Такою була трагедія митця тогочасного світу. І якщо Д.Лондон створив Мартіна Ідена за своїм образом і подобою, то Мартін Іден передрік долю свого творця. Крах. Смерть.

Джек Лондон наполегливо заперечував проти того, що його самого уособлювали з його героєм. Письменник недвозначно викривав подібні твердження. «Позвольте указать мне на главную слабость такой параллели,-- писав Д. Лондон у звґязку з цим, -- Мартин Иден покончил с собой, а я все еще жив». Такою була трагедія митця тогочасного світу. І якщо Д.Лондон створив Мартіна Ідена за своїм образом і подобою, то Мартін Іден передрік долю свого творця.

Хоча Джек Лондон тояв набагато вище за Мартіна Ідена, його ідеали і мрії не дуже відрізнялися від ідеалів та мрій Ідена. Лондон мріяв про свій затишний куточок, коло близьких друзів та двоє дітей... Він і насправді став власником величезної садиби, досягши успіху як письменник. В одному інтерв'ю за два роки до смерті він сказав: «Я пишу тепер тільки для того, щоб додати триста-чотириста акрів до своєї чудової садиби. Я пишу оповідання тільки для того, щоб купити жеребця. Моя череда значно більше цікавить мене, ніж моя професія. Мої друзі не вірять, коли я так говорю, але це - правда».

Всі критики судили Джека Лондона не з «відстані серця, а з відстані розуму»(3,С.17). Адже слід пам'ятати насамперед про творче кредо письменника, у якому він стверджував: « Не розповідайте читачеві. Ні в якому разі. Нізащо...Читачеві не потрібні ваші дисертації.., ваші спостереження, ваші знання як такі, ваші думки і ваші ідеї - ні, вкладіть все своє в розповіді героїв, в історії, а самі станьте збоку»

Але Джек Лондон, розбагатівши і ставши відомим, намагається догодити смакам того самого суспільства, з яким він боровся. На смак буржуа він додає до своїх творів штучний «хепі-енд», бо всі люблять щасливий кінець.

Письменник витримав вогонь і воду, але не витримав мідяних Сурм популярності та слави. Він зрадив самому собі, престав бути собою. Джек Лондон втратив бажання до літературної творчості. Деградація особистості призвела до смерті восени 1916 року.

Згідно усього вищенаведеного можемо зробити такі висновки:

1. Розглянувши основні критичні статті за проблемою дослідження бачимо, що проблема автобіографічності роману «Мартін Іден» не була вирішена критиками однозначно.

2. Вивчивши біографію Джека Лондона та порівнявши її з життям Мартіна Ідена приходимо до висновку, що життевий шлях Джека Лондона покладено майже увесь в основу роману.

3. Простеживши спільне та відмінне у життєтворчості автора та його героя стає очевидним, що Джек Лондон і Мартін Іден - не одні й ті ж самі особистості, але Іден неначе відбиток самого Лондона, його юнацького кохання, переживань, розчарувань на шляху до слави.

4. Поклавши в основу роману свій життєвий шлях, Джек Лондон збагатив образ Мартіна рисами, взятими у інших людей. Письменник надав йому думок і поглядів, яких сам не дотримувався. Але не наділив героя тими поглядами і переконаннями, тим розумінням життя, його сутності та мети існування, які мав сам.

5. Хоча ці особистості - Джек Лондон та Мартін Іден - різні, Але вони мають дуже багато спільного, і прослідкувавши за їх історіями ми безумовно можемо назвати роман «Мартін Іден» автобіографічним.

Список використаної літератури

1. Американська література на рубежі ХХ-ХХІ століть=American Literature at the edge of 20th and 21st centuries: Матеріали ІІ Міжнар. конф. з літератури США, Київ, 24-26 вересня 2002 р. Відділ преси, освіти та культури Посольства США в Україні ; Інститут літератури ім. Тараса Шевченка НАН України ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка; Інститут міжнародних відносин / Тамара Н... Денисова (ред.), Тамара Н. Денисова (уклад.). -- К. : Видавництво Ін-ту міжнародних відносин, 2004. -- 592с.

2. Американська новела ХІХ століття: Навч. посібник / Ю.М. Проценко (укл.). К. : Знання, 2000. -- 96с.

3. Антропова І. Джек Лондон // Сільська школа України. - 2002.-№ 6.-С.17.

4. Белью С. Джек Лондон.- М.: Кристалл, 2001. - 286с.

5. Бурбан В. Життя і пророцтва “Моряка в сідлі” // Дзеркало тижня. - 2001.-№ 2.-С.17.

6. Быков В. Вопрос имени. Джек Лондон // Книжное обозрение. - 1995.- №28.-С.16.

7. Быков В. Обитатели Лунной долины: В гостях у потомков Дж.Лондона // Литературная газета. - 1996.-№ 21.-С.7.

8. Денисова Т. Одіссея Джека Лондона // Зарубіжна література.- 1997.- № 22.-С.4-5.

9. Кингман Р. Иллюстрированная жизнь Джека Лондона. - М.: Изд-во МГУ,1998.- 368с.

10. Літературний дискурс: генезис, рецепція, інтерпретація (літературознавчий, культурологічний і методичний аспекти): Збірка матеріалів міжнар. конф. (Україна. Київ 16-17.10.2003) / Київський міський педагогічний ун-т ім. Б.Д.Грінченка ; Українська асоціація викладачів зарубіжної літератури / Ю.І. Ковбасенко (ред.). -- К., 2003. -- 310с.

11. Johnston, Carolyn. Jack London--An American Radical? Greenwood, 1966.

12. Kershaw, Alex. Jack London: A Life. St. Martin's Press, 1997.

13. Stasz, Clarice. American Dreamers: Charmian and Jack London St. Martin's, 1988; toExcel, 1999. є

14. Stasz, Clarice. Jack London's Women. University of Massachusetts Press, 2001. Лондон Д. Мартин Иден. Зов предков / Пер.с англ. Колесниковой Е.- Екатеринбург: Средне-Уральское изд-во, 1993.- 956с.

15. Лондон Д. Мартин Иден. Люди бездны. Очерки / Пер.Оболонской Р., Лимановской В.-М.: АСТ,2001.- 528с.

16. Лондон Д. Мартін Іден / Пер. М.Рябової.- К.: Молодь, 1973.-336с.

17. Лондон Д. Повести и рассказы / Ред. Семенюк Н.П.- Днепропетровск: Проминь, 1988.-382с.

18. Лондон Д. Повести и рассказы.- Минск: Народная асвета, 1988. - 686с.

19. Лондон Д. Собрание сочинений / Пер. с англ. Ставеник В., Бродской Л. - М.: Терра, 1999.- 382с.

20. Лондон Д. Собрание сочинений. Избранное в 3 т. Т.1 / Пер. с англ. Сологуб Ф.- М.: Скифы, 1993.- 384с.

21. Лондон Д. Собрание сочинений. Избранное в 3 т. Т.2 / Пер. с англ. Андреев Л.- М.: Скифы, 1993.- 364с.

22. Лондон Дж. Мартин Иден: Пер. с англ./ Послесл. С.С.Иванько.-М.: Просвещение, 1986.-303с.

23. Савка М. Гірка мандрагора. - Львів:Вид-во Старого Лева, 2002.- 128с.

24. Тріщик Л. У змаганні за щастя: Джек Лондон та його «Біла тиша» Зарубіжна література. - 2000.-№ 7.- С.3-4.