Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ЩОДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ”

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ТА ЗАОЧНОЇ ФОРМ НАВЧАННЯ

за напрямами

6.050902 «Радіоелектронні апарати»

6.050102 «Комп'ютерна інженерія»

6.040302 «Інформатика»

КРЕМЕНЧУК 2012

Методичні вказівки щодо практичних занять з вивчення навчальної дисципліни “безпека життєдіяльності” для студентів денної та заочної форм навчання за напрямами 6.050902 «Радіоелектронні апарати»; 6.050102 «Комп'ютерна інженерія»; 6.040302 «Інформатика»

Укладач: к. пед. наук, доцент О.І. Губачов

Рецензент д.т.н., проф В. М. Чебенко

Кафедра “Безпеки життєдіяльності”

Затверджено методичною радою Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського

Протокол №___від _________

Голова методичної ради_______проф. В. В. Костін

ЗМІСТ

Вступ

Перелік практичних занять

Практичне заняття № 1 - Екологічні проблеми, пов'язані із забрудненням атмосфери. Забруднення атмосфери аерозолями та його вплив на здоров'я людини

Практичне заняття № 2 - Біоритми людини

Практичне заняття № 3 - Темперамент як психофізіологічна особливість людини

Практична робота № 4 - Визначення концентрації радіонуклідів у трофічних ланцюгах. Визначення величини ефективного періоду напіввиведення в біологічних об'єктах

Рекомендована література

атмосфера забруднення людина здоров'я

ВСТУП

Методичні вказівки щодо практичних занять розроблено згідно з типовою навчальною програмою нормативної дисципліни “Безпека життєдіяльності”, затвердженою 31.03.2011. Ця програма є єдиною для всіх спеціальностей.

Підготовка студентів у межах цієї навчальної дисципліни містить теоретичні питання, спрямовані передусім на формування світогляду, вироблення ідеології поведінки, й забезпечує майбутніх спеціалістів важливим інструментом не лише щоденного безпечного контактування з навколишнім світом, а й готує до майстерного виконання різної складності технологічних процесів.

Дисципліна “Безпека життєдіяльності” узагальнює дані відповідної науково-практичної діяльності, формує поняття і методологію, необхідні для вивчення у подальшому охорони праці, захисту навколишнього середовища, цивільної оборони та інших дисциплін, які вивчають конкретні небезпеки і способи захисту від них.

Метою запропонованих методичних вказівок щодо практичних занять з вивчення навчальної дисципліни “безпека життєдіяльності” є поглиблення знань вивчення дисципліни та набуття умінь і навичок, самостійних кваліфікованих розрахунків, аналізу та обґрунтування висновків у процесі вивчення дисципліни.

ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №1

Екологічні проблеми, пов'язані із забрудненням атмосфери. Забруднення атмосфери аерозолями та його вплив на здоров'я людини

Мета: 1. Засвоїти теоретичні відомості про забруднення атмосфери шкідливими газами та аерозолями та їх вплив на здоров'я людини людини;

2. Ознайомитись з основними методами оцінювання забруднення атмосферного повітря.

КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

1.1 Шкідливі гази та пари

Шкідливі речовини потрапляють в організм людини головним чином через органи дихання, а також через шкіру та разом з водою і продуктами харчування. Значна частина шкідливих речовин добре розчиняється в біологічних рідинах та здатна взаємодіяти з ними, порушуючи при цьому нормальну життєдіяльність. Ці шкідливі речовини, в залежності від характеру дії на організм людини їх прийнято ділити на:

? загальнотоксичні ? викликають отруєння всього організму (оксид вуглецю, ціанисті сполуки, свинець, ртуть, бензол та інші);

? подразнюючі ? викликають подразнення тракту дихання та слизистих оболонок (хлор, аміак, діоксид сірки, оксиди азоту, фтористий водень та інші);

? сенсибілізуючі ? діють як речовини що викликають алергію (формальдегід, різноманітні розчинники та лаки на основі нітро- і нітрозосполук та інші);

? канцерогенні ? викликають ракові захворювання (нікель та його сполуки, аміни, оксиди хрому, азбест та інші);

? мутагенні ? приводять до зміни генетичної інформації (свинець, марганець, радіоактивні речовини та інші);

? речовини, що впливають на репродуктивну (дітородну) функцію (ртуть, свинець, стирол, марганець, радіоактивні речовини та інші).

Така класифікація цих речовин дещо умовна, тому що фізіологічна дія багатьох із них є комбінована або може змінюватись залежно від концентрації.

Шкідливі речовини прийнято ділити на чотири класи: 1 ? надзвичайно небезпечні, 2 ? високо небезпечні, 3 ? помірно небезпечні, 4 ? малонебезпечні.

У атмосферному повітрі шкідливі речовини можуть бути у вигляді газів, випаровувань та аерозолів.

Оксид вуглецю (СО) ? газ без кольору, смаку та запаху. Відносна густина -0,97, слабо розчинний у воді, горючий і вибуховонебезпечний. Надзвичайно активно взаємодіє з гемоглобіном крові (в 400 разів активніше кисню), створюючи при взаємодії досить стійку сполуку ? карбоксігемоглобін. При насиченні крові карбоксігемоглобіном вона втрачає здатність переносить кисень що може принести до тяжких, в тім числі смертельних отруєнь. Вміст СО 0,4% смертельно небезпечний вже після кількох дихань.

Оксид вуглецю утворюється в процесі горіння органічного топлива. Головними джерелами насичення повітря населених пунктів оксидом вуглецю є автомобільний транспорт, теплоенергетичні підприємства, металургійні заводи, пожежі, системи опалення будинків і тощо.

Симптоми отруєння оксидом вуглецю ? сильні болі в голові, стук в скронях, зміна кольору шкіри. Перша допомога при отруєнні ? винести потерпілого на свіже повітря, провести штучне дихання.

Оксиди азоту (NOx ? оксид азоту, діоксид азоту, тетраоксид азоту та ін.). Найбільш стійкими в повітрі при нормальних умовах є діоксид та тетраоксид азоту. Мають бурий колір та різкий запах. Відносна густина діоксиду азоту -1,59. Гази сильно розчинні у воді.

Оксиди азоту утворюються в двигунах внутрішнього згорання, особливо дизельних, за умов високотемпературного спалювання палива, наприклад на теплових електростанціях, ведення зварювальних та вибухових робіт, на підприємствах хімічної промисловості і т.п.

Оксиди азоту токсичні: подразнюють слизисті оболонки, викликають набряк легенів. Токсична дія проявляється через 4-6 годин (іноді через 20 - 30 годин). Смертельним є короткочасне вдихання повітря при вмісті 0,025% оксидів азоту.

Діоксид сірки (S02) ? газ без кольору, має сильний подразнюючий запах, кислий на смак. Відносна густина 2,22, добре розчинний у воді.

Газ токсичний: подразнює слизисті оболонки, може визвати запалення бронхів, набряк гортані та легень. Небезпечним для життя є короткочасне вдихання повітря з вмістом цього газу 0,05%.

Діоксид сірки утворюється при спаленні деяких видів топлива, наприклад кам'яного вугілля. Значну кількість газу викидають у повітря підприємства металургійної галузі промисловості, особливо доменне виробництво, агломераційні фабрики та підприємства кольорової металургії.

Сірководень (H2S) ? газ без кольору, з солодкуватим смаком та запахом протухлих яєць. Відносна густина 1,19, слабо розчинний в воді. Газ здатний горіти та створювати з повітрям вибухонебезпечну суміш.

Сірководень токсичний: подразнює слизисті оболонки. Небезпечна для життя є концентрація 0,1%, після нетривалого вдихання газу. Запах сірководню відчутний починаючи з вмісту 0,0001%, але при значних концентраціях газ перестає бути відчутним.

Сірководень виділяється з мінеральних джерел та гірських порід, утворюється коли гниють органічні речовини, часто входить до складу природного газу, значна кількість газу утворюється та надходить в повітря від промислових підприємств, особливо металургійної галузі промисловості та від підприємств харчової промисловості.

Аміак (NH3) ? газ без кольору, з різким подразнюючим запахом. Відносна густина 0,596, добре розчиняється у воді. Здатний горіти та створювати з повітрям вибухонебезпечну суміш.

Аміак токсичний: подразнює слизисті оболонки та шкіру, може визвати набряк гортані. Знаходить дуже широке застосування в промисловості як сировина для виготовлення азотної кислоти і мінеральних добрів, та як холодоносій в холодильному устаткуванні.

Хлор (Сl) ? газ жовто-зеленого кольору, з різким запахом. Відносна густина його майже в два рази більша густини повітря. Сильний окислювач, токсичний, подразнює слизисті оболонки.

Хлор дуже широко використовується в промисловості для виробництва різноманітних органічних та неорганічних сполук: соляної кислоти, хлорорганічних продуктів, пластичних мас тощо. Цей газ використовують для обеззараження питної води.

Окрім шкідливих газів у повітрі можуть бути присутні також пари шкідливих речовин, наприклад пари важких металів (ртуть та свинець).

Ртуть (Hg) характеризується значною летучістю та проникаючою здатністю пару. Накопичується переважно в спинному мозку, вражає нервову систему. Широко використовується в промисловості та в побуті (термометри, лампи денного світла і т.п.). Дуже важливо не допускати забруднення довкілля та житла парами ртуті, при навченості ртуті її спочатку потрібно перевести в нелетучу форму шляхом демеркурізації, а вже потім збирати. Для демеркурізації можна використати розчин марганцевокислого калію.

Свинець (РЬ), проникаючи в вигляді випаровувань в організм людини накопичується в спинному мозку, печінці, нирках. Багато випаровувань свинцю утворюється при паянні олов'яно-свинцевими припоями та при роботі автомобільних двигунів у випадку, коли користуються етилованим бензином, до складу якого входить така металоорганічна речовина як тетраетил свинець. На виробництві забороняється вести будь які роботи з свинцем або його сплавами в розплавленому стані без ефективно діючої місцевої вентиляції.

У більшості країн критерієм якості атмосфери є гранично допустима концентрація (ГДК) забруднень в повітрі, що визначається кількістю шкідливої речовини в 1 м3 повітря, яка не впливає на здоров'я людей, що постійно її вдихають. Окремо встановлюють ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони (максимальні разові та середньо змінні), з врахуванням того, що на робочому місці людина знаходиться певний обмежений відрізок часу.

У таблиці 1.1. приведені ГДК найбільш поширених шкідливих речовин для атмосферного повітря та повітря робочої зони.

Таблиця 1.1 - ГДК забруднень в атмосфері населених пунктів та повітрі робочої зони, мг/м3

Назва речовини	У атмосфері населених пунктів	Максимальна із разових ГДК в повітрі робочої зони
	максимальна із разових	середньодобова
Азоту діоксид	0,085	0,085	2
Аміак	0,2	0,2	20
Бензол	1,5	0,8	15
Вуглецю оксид	3	1	20
Ртуть металічна	-	0,0003	0,01
Свинець та його сполуки	-	0,0007	0,01
Сірки діоксид	0,5	0,05	10
Сірководень	0,008	0,008	10

Якщо в повітрі одночасно присутні декілька шкідливих речовин однонаправленої дії (взаємно підсилюючих дію на організм людини), то фактично допустиме значення концентрації речовин визначають виходячи з формули:

(1.1)

де C1, С2, ... Сn ? фактично допустимі концентрації речовин; ГДК1 ГДК2, ... ,ГДКn ? гранично допустимі концентрації речовин.

Якщо шкідливі речовини взаємно не підсилюють дію, то при цьому необхідно дотримуватись ГДК встановлених для кожної із цих речовин.

1.2 Атмосферні аерозолі

Окрім газів та випаровувань в атмосферному повітрі присутні різноманітні речовини у вигляді аерозолів: пил (з твердою дисперсною фазою), дим та туман 1 (зі змішаною дисперсною фазою та дисперсною фазою в вигляді рідини).

Аерозолі бувають природного і антропогенного походження. Перші потрапляють в повітря шляхом здування вітром сильно подрібнених матеріалів із земної поверхні та капель рідини з поверхні океану, з яких, після випаровування води, утворюються мікроскопічні кристалики солі. У повітря потрапляють також різноманітні аерозолі рослинного походження: пилок рослин, спори, бактерії, віруси тощо.

Аерозолі антропогенного походження потрапляють в атмосферу з газовими викидами промислових підприємств, електростанцій та систем опалення. Значна їх кількість утворюється при добуванні, транспортуванні та переробці корисних копалин, при експлуатації автомобільного та залізничного транспорту. Пил утворюється при подрібненні та транспортуванні подрібнених матеріалів, механічній обробці матеріалів, шліфуванні поверхні, пакуванні тощо. Цей пил частково потрапляє в повітря робочої зони, а частково, за допомогою вентиляційних систем, викидається в атмосферу.

Пил, в залежності від розмірів часток, прийнято ділити на крупнодисперсний (розмір часток більший за 50 мкм), середньо дисперсний (10-50 мкм) та дрібнодисперсний (менш ніж 10 мкм). Крупнодисперсний пил можна спостерігати тільки безпосередньо у джерел його утворення, тому, що крупні частіш досить рухомі і швидко випадають з повітря. У залежності від фізіологічного впливу на організм людини пил буває токсичним або переважно фіброгенної дії.

Пил переважно фіброгенної дії проявляє себе шляхом накопичення в бронхах та легенях людини. Частково, дякуючи деяким властивостям слизових оболонок, цей пил виводиться з організму людини. Але якщо людина довгий час перебуває в сильно запиленому повітрі ці властивості втрачаються, що може привести до значного накопичення пилу та розвитку хвороб верхніх дихальних шляхів та легенів. Найпоширеніші серед цих хвороб ? пилові бронхіти та пневмоконіози. Останні, як легеневі захворювання, в залежності від виду пилу прийнято ділити на силікоз (виникає під впливом пилу із значним вмістом діоксиду кремнію), карбоконіоз (пил з вмістом вуглецю), металоконіоз (пил металів та їх оксидів), сілікатоз (пил азбесту) тощо. Ці захворювання, особливо при їх несвоєчасному виявленні, протікають дуже тяжко, а деякі із них, наприклад силікоз, практично не виліковуються і можуть привести до смертельних наслідків. Як правило, такі захворювання професійні і їх виникнення спостерігається у робітників працюючих тривалий час в сильно запиленій атмосфері, наприклад у гірників, шліфувальників тощо.

Шкідливий вплив пилу на населення полягає в загостренні протікання захворювань дихальних шляхів та збільшенні частоти їх виникнення в умовах значної запиленості повітря. Окрім того, в забрудненому аерозолями повітрі, практично відсутні необхідні для нормальної життєдіяльності людей легкі негативні іони кисню, що в свою чергу приводить до підвищення рівня загальних захвоювань у таких умовах.

Гранично допустимі концентрації пилу в повітрі робочої зони встановлюють в залежності від його речового складу. Вміст нетоксичного пилу в повітрі населених пунктів не повинен перевищувати 0,5 мг/м3 (максимальна із разових концентрація), причому допустима середньодобова ГДК при цьому складає 0,15 мг/м3.

Контроль вмісту пилу, як правило, здійснюють гравіметричним методом. Сутність його полягає в тому, що через чистий фільтр з відомою вагою за допомогою аспіраторів протягують певний об'єм забрудненого повітря, зважують забруднений фільтр, а потім розраховують концентрацію пилу за формулою:

(1.2)

де Mз Мч ? відповідно маса забрудненого та чистого фільтрів; Q - об'єм протягнутого через фільтр повітря.

1.3 Методи оцінювання забруднення атмосферного повітря

Для оцінювання забруднення повітря використовують лабораторні (характеризуються високою точністю і є незамінними для поглиблених досліджень); експресні (передбачають використання універсальних газоаналізаторів); автоматичні (забезпечують безперервний контроль забруднення атмосферного повітря) методи. Лабораторні дослідження проводять з використанням хроматографічних, мас-спектрального, спектрального, електрохімічного методів аналізу забруднення атмосферного повітря.

1.3.1 Хроматографічні методи аналізу забруднення атмосферного повітря

Сутність цих методів полягає в розподілі, якісному виявленні та кількісному визначенні компонентів повітряної суміші за допомогою спеціальних пристроїв - хроматографіє. Найефективніші вони за необхідності визначення складних домішок у повітряних пробах. Газова хроматографія (метод дослідження мікродомішок летких органічних сполук). Реалізують його за допомогою газового хроматографа (рис. 1.3)

Рис.1.3 Схема газового хроматографа: 1-газ-носій (інертний газ); 2-регулятор витрат; 3-прилад для введення проби; 4-колонка; 5-детектор; 6-самописець; 7-термостат.

Розподіл компонентів газу відбувається за рахунок твердого або рідкого адсорбенту (нерухомої фази), який знаходиться в колонці. Завдяки абсорбції окремих компонентів на активних центрах абсорбенту або їх розчиненню в нерухомій фазі (залежно від фізичних властивостей компонентів суміші) одні з них просуваються швидше, а інші ? повільніше, що дає змогу розрізняти їх на виході, використовуючи відповідний детектор. Внаслідок цього отримують хроматограму ? зональний розподіл компонентів.

1.3.2 Мас-спектральний метод аналізу забруднення атмосферного повітря

Послуговуючись ним, здійснюють кількісний та якісний аналізи усіх сполук, які є в пробі. Цей метод полягає в йонізації газоподібної проби шляхом електронного бомбардування, після чого йони піддають дії магнітного поля. Залежно від маси і заряду йона відхилення проходить з різною швидкістю і за різними траєкторіями, що дає змогу визначити всі наявні сполуки та їх концентрації в пробі.

1.3.3 Спектральні методи аналізу забруднення атмосферного повітря

Спектральний аналіз дає змогу встановити елементний, нуклідний і молекулярний склад речовини, її будову (атомно-емісійний спектральний аналіз), визначити концентрації речовини за поглинанням шаром атомної пари елемента монохроматичного резонансного випромінювання (атомно-абсорбційний спектральний аналіз).

Одним з найдоступніших спектральних методів аналізу повітря є колориметрія, яка полягає у вимірюванні послаблення світлового потоку внаслідок вибіркового поглинання світла речовиною у видимій ділянці спектра. Інгредієнт, що визначається, переводять у зафарбовану сполуку за допомогою специфічної хімічної реакції, потім визначають інтенсивність кольору розчину. Якщо речовина поглинає у видимій ділянці спектра, термін аналізу зменшується, оскільки зникає необхідність отримання зафарбованого розчину.

Активно використовуються і стрічкові фотоколориметричні газоаналізатори, в яких взаємодія речовини, що визначається, і реагенту відбувається на паперових, тканинних або полімерних стрічках. Стрічкові аналізатори, порівняно з рідинними, чутливіші, простіші в роботі, не вимагають часу на попереднє приготування розчину.

До спектральних методів відноситься також ультрафіолетова (УФ) та інфрачервона (ІЧ) спектроскопія. В УФ-ділянці найчастіше аналізують ароматичні сполуки, неорганічні речовини (S02, N02, Hg). Порівняно з колориметрією цей метод чутливіший, але недостатньо селективний, оскільки багато органічних з'єднань мають в УФ-ділянці спектра широкі смуги поглинання, які можуть перериватися. Це знижує точність вимірювань, а іноді унеможливлює аналіз багатокомпонентних сумішей. Метод ІЧ-спектроскопії забезпечує ідентифікацію і кількісне визначення промислових забруднень органічного та неорганічного походження.

Особливо чутливим щодо визначення невеликих слідів органічних і неорганічних домішок у повітрі є люмінесцентний метод аналізу, який ґрунтується на принципі збудження молекул S02, N02, С12 випроміненням з довжиною хвилі, характерною для поглинання цих сполук у видимій та УФ-ділянках спектра. Збуджують флюоресценцію лазерами та високоінтенсивними газорозрядними лампами, а довжину хвилі вимірюють світлофільтрами.

З появою ядерних джерел випромінювання, наділених монохроматичністю, високою спектральною потужністю та напрямком випромінення, поширилися активні методи зондування атмосфери у горизонтальному напрямку ? до декількох десятків кілометрів у видимому, УФ- та ІЧ-діапазоні електромагнітного спектра.

1.3.4 Електрохімічні методи аналізу забруднення атмосферного повітря

Широко застосовують ці методи при систематичному контролюванні стану забруднення атмосферного повітря і повітря робочих зон, в лабораторіях АЕС та лабораторіях мережі спостережень Держкомгідромету України.

Найпоширеніші в аналізі атмосферних забруднень кондуктометричні та кулонометричні методи. Сутність кондуктометричного методу полягає у вимірюванні електропровідності аналізованого розчину. Електропровідність розчину забезпечується йонами речовин, здатними дисоціювати в певних умовах, і залежить від концентрації йонів у розчині та їх рухомості. Кондуктометричний метод не вимагає використання складної апаратури, є високочутливим, швидкодіючим, виконується компактною апаратурою.

Кулонометрія є безеталонним електрохімічним методом порівняно високої точності та чутливості. Вона полягає у визначенні електричного заряду, необхідного для здійснення електрохімічного процесу виділення на електроді або створення в електроліті речовини, за якою аналізують досліджувану пробу.

Широкий спектр методів оцінювання забруднень атмосфери є запорукою того, що можна з високою точністю з'ясувати якісні та кількісні характеристики речовин і сумішей, наявних у повітрі.

Отже, методи відбору проб повітря, їх аналізу в хімічній лабораторії, без сумніву, важливі і необхідні для ефективного функціонування системи спостережень за забрудненням атмосферного повітря. Однак при отриманні інформації про стан забруднення атмосферного повітря цілодобово ефективніше застосовувати газоаналізатори, які вимірюють в автоматичному режимі концентрації певних забруднюючих речовин, фіксують їх максимальні й мінімальні значення, формують базу даних про місячне, квартальне, річне забруднення атмосферного повітря, що є основою для оцінювання і прогнозування стану приземного шару повітря.

ЗАВДАННЯ ДО ВИКОНАННЯ РОБОТИ

1. Опрацювати матеріал теоретичних відомостей практичного заняття;

2. Визначити особливості впливу хімічних речовин на організм людини;

3. Відповісти на контрольні питання згідно варіантам:

№ варіанта	Номери контрольних питань
1	1, 10, 20, 30
2	2, 11, 21, 31
3	3, 9, 12, 22
4	4, 13, 19, 23
5	5, 14, 20, 24
6	6, 15, 21, 25
7	7, 16, 22, 26
8	8, 17, 23, 27
9	9, 18, 24, 28
10	10, 19, 25, 29
11	1, 11, 20, 30
12	2, 12, 21, 31
13	3, 13, 22, 29
14	4, 14, 23, 28
15	5, 15, 24, 27
16	6, 16, 25, 26
17	7, 17, 25, 26
18	8, 18, 19, 27
19	9, 19, 20, 28
20	1, 10, 20, 29
21	1, 11, 21, 31
22	2, 12, 22, 30
23	3, 13, 23, 29
24	4, 14, 24, 29
25	5, 15, 25, 28
26	6, 16, 26, 27
27	7, 17, 27, 28
28	8, 18, 28, 30
29	9, 19, 29, 31
30	10, 20, 29, 30

Контрольні питання

1. Класифікація шкідливих речовин за характером дії на організм.

2. Класифікація шкідливих речовин за силою впливу на організм.

3. Охарактеризувати джерела утворення чадного газу та фізіологічну дію його на організм людини.

4. Охарактеризувати джерела утворення оксидів азоту та фізіологічну дію його на організм людини.

5. Охарактеризувати джерела утворення діоксиду сірки та фізіологічну дію його на організм людини.

6. Охарактеризувати джерела утворення сірководню та фізіологічну дію його на організм людини.

7. Охарактеризувати джерела утворення аміаку та фізіологічну дію його на організм людини.

8. Охарактеризувати джерела утворення хлору та фізіологічну дію його на організм людини.

9. Охарактеризувати джерела утворення ртуті та фізіологічну дію його на організм людини.

10. Охарактеризувати джерела утворення свинцю та фізіологічну дію його на організм людини.

11. Що є критерієм якості атмосферного повітря? Дати вичерпну характеристику цьому показнику.

12. Охарактеризувати фактичне допустиме значення дії шкідливих речовин одно направленого спрямування.

13. Дати визначення і характеристику атмосферним аерозолям.

14. Види пилу залежно від величини часток та джерела походження.

15. Характеристика захворювань, що спричиняються дією пилу різного походження.

16. Загальна фізіологічна дія пилу на людину.

17. Методи встановлення гранично допустимих концентрацій пилу в повітрі робочої зони.

18. Методи контролю вмісту пилу в повітрі робочої зони.

19. Розрахунок концентрації пилу в повітрі робочої зони.

20. Які сполуки та інгредієнти входять до складу списку А та списку Б основних забруднюючих речовин атмосферного повітря?

21. Яким чином використовується середньорічна концентрація забруднюючих речовин атмосферного повітря?

22. Дати характеристику хроматографічним методам контролю забруднення повітря.

23. Скласти принципову схему газового хроматографа.

24. На яких фізико-хімічних процесах ґрунтується робота хроматографа? Стисло їх охарактеризувати.

25. Охарактеризувати метод газової хроматографії.

26. У чому полягає сутність мас-спектрального методу аналізу повітря.

27. Охарактеризувати групу спектральних методів аналізу забруднення повітря.

28. Дати характеристику люмінесцентному методу аналізу забруднення повітря.

29. Охарактеризувати електрохімічні методи аналізу забруднення повітря.

30. Охарактеризувати кондуктометричний метод аналізу забруднення повітря.

31. Дати характеристику кулонометрії як методу аналізу забруднення повітря.

Рекомендована література до практичного заняття №1

[2-7; 22; 25; 28]

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2

Темперамент як психофізіологічна особливість людини

Мета: 1. Засвоїти теоретичні відомості про психофізіологічні особливості людини на прикладі темпераменту;

2. Засвоїти методики визначення переважаючого типу темпераменту та можливі проблеми властивостей характеру та шляхи самовдосканалення.

КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Темперамент - сукупність вроджених індивідуально-психологічних властивостей, що виявляються у силі, напруженості, швидкості та врівноваженості нервових процесів.

Вчення про темперамент виникло у давнину. Давньогрецький лікар Гіппократ (460 - 377 до н. е.), а потім римський лікар Клавдій Гален (129 - 201 н. е.), спостерігаючи індивідуальні особливості поведінки людини, зробили спробу описати і пояснити ці особливості. Гіппократ вважав, що в тілі людини є чотири рідини: кров, слиз, жовч і чорна жовч. Домінування однієї з них і визначає темперамент людини.

Назви темпераментів походять від назв рідин: холеричний темперамент - походить від латинського слова chole (їдка жовч), сангвінічний - від sanguis (кров), флегматичний - від phlema (слиз), меланхолічний - від melan chole (чорна жовч). Назви темпераментів збереглися до наших днів.

В подальшому велику роль в розвитку теорії темпераменту відіграв І. Павлов. Він дослідив властивості вищої нервової діяльності і показав, що вроджене співвідношення цих властивостей і характеризує те, що називають темпераментом.

“Чистий” сангвінік має сильний, урівноважений, рухливий тип нервової системи. швидко пристосовується до нових умов, швидко сходиться з людьми, товариський. Почуття легко виникають і змінюються, емоційні переживання, як правило, неглибокі. Міміка багата, рухлива, виразна. Дещо непосидючий, вимагає нових вражень, недостатньо регулює свої імпульси, не вміє суворо дотримуватись виробленого розпорядку життя, системи у роботі. У зв'язку з цим не може успішно виконувати справи, що вимагають рівної затрати сил, тривалої і методичної напруги, посидючості, сталості уваги, терпіння. За відсутності серйозних цілей, глибоких думок, творчої діяльності виробляються поверховість і мінливість.

Холерик має сильну, але неврівноважену нервову систему, вирізняється підвищеною збудливістю, дії переривисті. Йому властиві різкість і поривчастість рухів, сила, імпульсивність, яскрава виразність емоційних переживань. Внаслідок неврівноваженості, захопившись справою, схильний діяти з усіх сил, виснажуватись більше, ніж слід, але часто будь-яка дрібниця може звести все нанівець. Маючи суспільні інтереси, така людина виявляє темперамент у ініціативності, енергійності, принциповості. За відсутності духовного життя холеричний темперамент часто виявляється у дратівливості, афективності, нестриманості, запальності, нездатності до самоконтролю за напружених обставин.

Флегматик має сильну, врівноважену, але інертну нервову систему. характеризується порівняно низьким рівнем активності в поведінці, нові форми якої виробляються поступово, але є стійкими. Поступливий та спокійний у діях, міміці і мові, вирізняється рівністю, постійністю, глибиною почуттів і настроїв. Він наполегливий та впертий “працівник життя”, він рідко “зривається”, не схильний до афектів, розрахувавши власні сили, доводить справу до кінця, рівний у відносинах, в міру товариський, не любить говорити зайвого. Економить сили. Залежно від умов в одних випадках флегматик може характеризуватись “позитивними” рисами - витримкою, глибиною думок, сталістю, ґрунтовністю, в інших - млявістю, байдужістю до оточуючого, лінощами, бідністю і слабкістю емоцій, схильністю до виконання одних лише звичних дій.

Меланхолік вирізняється загальною слабкістю нервової системи. У меланхоліка реакція часто не відповідає силі подразника, наявна глибина і сталість почуттів при слабкому їх вираженні. Йому важко довго на чомусь зосереджуватись.

Особливістю цього типу є швидкий розвиток позамежного гальмування під дією навіть помірних за силою подразників. Сильні впливи часто викликають у меланхоліка тривалу гальмівну реакцію (опускаються руки). Йому властиві стриманість та приглушеність моторики і мови, сором'язливість і боязкість, нерішучість. В нормальних умовах меланхолік - людина глибока, змістовна, може бути хорошим працівником, успішно вирішувати життєві завдання. За несприятливих умов може перетворитись на замкнену, боязку, тривожну, раниму людину, схильну до важких внутрішніх переживань таких життєвих обставин, які на те не заслуговують. Такі люди намагаються ізолювати себе від життя з його хвилюванням, уникають товариства, бояться будь-якої відповідальності.

Отже, головними властивостями нервових процесів - збудження і гальмування - є:

1) сила,

2) урівноваженість,

3) рухливість.

Сила - показник працездатності нервових клітині нервової системи в цілому, здатність нервової системи тривалий час витримувати сильні подразники.

Холеричний, сангвінічний, флегматичний темпераменти належать до сильного типу нервової системи (сильного темпераменту), меланхолічний - до слабкого типу нервової системи (слабкого темпераменту).

Урівноваженість - показник співвідношення (балансу) процесів збудження і гальмування.

Сангвінічний і флегматичний темпераменти - процеси збудження і гальмування рівні за силою (збалансовані) (рис. 2.1).

Холеричний темперамент - процес збудження домінує над процесом гальмування (рис. 2.2).

Меланхолічний темперамент - процес гальмування домінує над процесом збудження (рис. 2.3).

Рухливість - показник швидкості зміни процесів збудження і гальмування.

Холеричний, сангвінічний темпераменти - рухливі.

Флегматичний темперамент - інертний.

Меланхолічний темперамент - рухливий або інертний.

Комбінація співвідношення властивостей нервової системи характеризує тип нервової системи, який і визначає тип темпераменту (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Співвідношення властивостей і типів нервової системи

Властивості Темперамент	Сила	Урівноваженість	Рухливість
Холерик	+	-	+
Сангвінік	+	+	+
Флегматик	+	+	-
Меланхолік	-	-	+ / -

Основні характеристики, особливості типів темпераменту наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Характеристики типів темпераменту

Характеристики	Тип темпераменту
	Холерик	Сангвінік	Флегматик	Меланхолік
Переклад з латинської	Жовч	Кров	Слиз	Чорна жовч
Образне порівняння	Могутній потік, який скидає свої води зі скелі	Біг могутнього потоку	Спокійна течія повноводної ріки	Струмок,здатний перетворитись в болото
Урівноваженість	Неврівноважений	Урівноважений	Дуже врівноважений	Дуже неврівноважений
Емоційні переживання	Сильні, короткочасні	Поверхневі, короткочасні	Слабкі	Глибокі, довготривалі
Настрій	Нестійкий, з домінуванням оптимізму	Стійкий, життєрадісний, веселий	Стійкий, без великих радощів і печалей	Нестійкий, з домінуванням песимізму
Мова	Дуже голосна	Голосна	Монотонна	Тиха
Терпіння	Слабке	Помірне	Дуже велике	Дуже слабке
Адаптація	Добра	Відмінна	Повільна	Погано адаптується
Комунікабель- ність	Нерівномірно комунікабель-ний	Комунікабельний	Некомуніка- бельний	Замкнутий
Агресивність	Агресивний	Миролюбний	Стриманий	Істеричний
Ставлення до критики	Збуджене	Спокійне	Байдуже	Образливе
Активність	Пристрасний	Енергійний (діловий чи марнослівний)	Невтомний трудівник	Нерівномірно активний
Ставлення до загрози	Бойове, ризиковане	Обачливе, без ризику	Холоднокровне, незворушне	Тривожне, розгублене, пригнічене
Спосіб досягнення мети	Енергійно, з повною віддачею	Швидко, з діями без перешкод	Поступово, наполегливо	Слабко, з ухилянням від перешкод
Самооцінка	Значна переоцінка	Деяка переоцінка	Реальна оцінка	Недооцінка
Сугестивність (здатність до навіювання)	Помірна	Невелика	Слабка	Велика
Особливості	Велика життєва енергія, висока дратівливість, повільна заспокійливість, гарячковість, нестриманість, нетерплячість, прямолінійність, невміння володіти собою	Жвавість, рухливість, веселість, балакучість, розвинута уява, вразливість, швидка зміна емоцій, легкість в подоланні перешкод, легка адаптовність до нових умов	Повільність, спокійність, терплячість, витривалість, слабкий зовнішній вияв почуттів, важко переходить від одного виду діяльності до іншого, важке звикання до зміни в навколишньому середовищі, до нових людей в спілкуванні	Слабкий вияв почуттів, замкнутість, надання переваги самотності, несміливість, невпевненість у собі
Ділові якості	Енергійність, ініціативність, азартно береться за роботу, швидко долає перешкоди, вирішує проблеми	Продуктивний в цікавій роботі, вміє захоплювати, вести за собою людей, підтримувати гарну атмосферу в колективі	Цілеспрямований, наполегливий, продуктивний, відданий роботі, володіє високим почуттям відповідальності	В'ялий, може працювати успішно тільки за сприятливих умов і на межі своїх можливостей
Можливі проблеми	Зайва активність, емоційність, несхильність до монотонної роботи	Недостатня цілеспрямо- ваність, часто невміння доводити розпочате до кінця	Пасивність, деколи байдужість, низька активність	(Див. ділові якості)
Шляхи самовдоскона- лення	Критичніше підходити до своїх дій, щоб не травмувати оточуючих	Діяти більш цілеспрямо-вано, доводити до кінця кожне розпочате діло	Намагатися бути максимально активним	Уникати самоаналізу, не згадувати нанесені образи, переключити свою увагу на допомогу оточуючим

2.1 Визначення переважаючого типу темпераменту за А. Бєловим

Тест А. Бєлова містить “паспорти” темпераментів, які складаються з переліку рис, притаманних представникам кожного з чотирьох типів темпераменту. Слід відповідати, виходячи з того, як Ви поводитеся у повсякденному житті, а не в якихось екстремальних умовах.

Відмітьте знаком “+” ті риси в “паспорті” темпераменту, які характерні для вашої вдачі.

Паспорти темпераментів:

I. Ви: 1) непосидючі, метушливі; 2) нестримані, запальні; 3) нетерплячі; 4) різкі і прямолінійні у стосунках з людьми; 5) рішучі й ініціативні; 6) вперті; 7) влучні у суперечках; 8) працюєте поривами; 9) схильні до ризику; 10) незлопам'ятні; 11) маєте швидку, пристрасну, з плутаними інтонаціями мову; 12) неврівноважені і схильні до гарячності; 13) агресивні; 14) нетерплячі до вад; 15) маєте виразну міміку; 16) здатні швидко діяти і щось вирішувати; 17) невтомно прагнете до нового; 18) у Вас різкі, поривчасті рухи; 19) наполегливі в досягненні поставленої мети; 20) схильні до різких змін настрою.

II. Ви: 1) веселі, життєрадісні; 2) енергійні та ділові; 3) часто не доводите розпочату справу до кінця; 4) схильні переоцінювати себе; 5) здатні швидко схоплювати нове; 6) непостійні в інтересах і нахилах; 7) легко переживаєте поразки; 8) без труднощів пристосовуєтесь до різних обставин; 9) з задоволенням беретесь за будь-яку нову справу; 10) легко залишаєте справу, якщо вона перестала Вас цікавити; 11) швидко включаєтесь у нову роботу і так само швидко переключаєтесь з однієї справи на іншу; 12) для Вас обтяжливі одноманітність, буденна, клопітка робота; 13) Ви товариські та чуйні, не відчуваєте скутості у стосунках з новими для Вас людьми; 14) витривалі та працездатні; 15) маєте голосну, швидку, чітку мову, яка супроводжується жвавими жестами і виразною мімікою; 16) зберігаєте самовладання в несподіваній, складній ситуації; 17) маєте завжди бадьорий настрій; 18) швидко засинаєте і прокидаєтесь; 19) буваєте незібрані, виявляєте поспішність в рішеннях; 20) часто відволікаєтесь, схильні до поверховості.

III. Ви: 1) спокійні та холоднокровні; 2) послідовні, серйозні в справах; 3) обачні і розважливі; 4) вмієте чекати; 5) мовчазні і не любите зайвих балачок; 6) маєте спокійну, врівноважену мову із зупинками, без особливих емоцій, жестикуляції і міміки; 7) стримані і терплячі; 8) доводите розпочату справу до кінця; 9) не розтрачуєте даремно сили; 10) суворо дотримуєтесь встановленого розпорядку життя, системи в роботі; 11) легко стримуєте пориви; 12) не берете близько до серця похвалу чи засудження; 13) незлобливі, поблажливо ставитесь до критики на свою адресу; 14) постійні в своїх стосунках та інтересах; 15) повільно втягуєтесь в роботу і переключаєтесь з однієї справи на іншу; 16) рівні у стосунках з людьми; 17) любите охайність та порядок у всьому; 18) важко пристосовуєтесь до нових обставин; 19) маєте витримку; 20) дещо повільні.

IV. Ви: 1) сором'язливі; 2) губитеся в нових обставинах; 3) важко встановлюєте контакт з незнайомими людьми; 4) не вірите в свої сили; 5) легко переносите самотність; 6) почуваєте пригніченість і розгубленість при невдачах; 7) схильні заглиблюватися в себе; 8) швидко втомлюєтесь; 9) маєте слабку, тиху мову, що іноді переходить у шепіт; 10) мимоволі пристосовуєтесь до характеру співрозмовника; 11) вразливі до сліз, 12) ставите високі вимоги до себе та інших; 13) надзвичайно сприйнятливі до похвали чи засудження; 14) схильні до підозр; 15) хворобливо чутливі і легко вразливі; 16) надмірно образливі; 17) замкнуті та відлюдкуваті, не ділитися ні з ким своїми думками; 18) малоактивні, несміливі; 19) покірні; 20) прагнете викликати співчуття і допомогу оточуючих.

Не забувайте, що це ваша власна, тобто суб'єктивна оцінка самого себе.

Паспорти відповідають темпераментам:

I - холеричному; II - сангвінічному; III - флегматичному; IV - меланхолічному.

2. Визначте свій темперамент за формулою:

де ФТ - значення темпераменту; А - загальна кількість плюсів за всіма типами; Ах - число плюсів у “паспорті” холерика; Ас - число плюсів у “паспорті” сангвініка; Аф - число плюсів у “паспорті” флегматика; Ам - число плюсів у “паспорті” меланхоліка.

Кінцевий вигляд формула може мати, наприклад, такий:

ФТ = Х(35%) + С(30%) + Ф(14%) + М(21%).

Це означає, що даний темперамент на 35% - холеричний, на 30% - сангвінічний, на 14% - флегматичний і на 21% - меланхолічний.

2.2 Методика визначення властивостей і типу темпераменту за Г. Айзенком

Інструкція. Вам пропонується 57 питань про особливості вашої поведінки і ваших почуттів. Якщо згодні, ставте «плюс», якщо ні - «мінус». Працюйте швидко, не витрачаючи багато часу на обдумування відповідей, тому що найбільш цікава ваша перша реакція, а не результат дуже довгих роздумів. Пам'ятайте, що відповідати треба на кожне питання. Тут не може бути добрих чи поганих відповідей. Це не випробування ваших здібностей, а лише з'ясування особливостей вашої поведінки.

1. Чи часто ви відчуваєте потяг до нових вражень, пошукам пригод, зміну обстановки?

2. Чи часто ви потребуєте в друзях, які розуміють всі, можуть підбадьорити і втішити?

3. Ви людина безтурботна?

4. Дуже вам важко сказати кому-то «ні»?

5. Чи замислюєтеся ви перед тим, як щось робити?

6. Якщо ви обіцяєте що-небудь зробити, то чи завжди стримуєте своє слово?

7. Чи часто у вас змінюється настрій?

8. Зазвичай ви дієте і говоріть швидко, не замислюючись?

9. Чи часто ви відчуваєте себе нещасною людиною, без достатніх на те причин?

10. Завзято ви сперечаєтеся, до кінця відстоюючи свою точку зору?

11. З'являється чи є у вас почуття остраху чи збентеження, коли хочете познайомитися з симпатичним представником протилежної статі?

12. Виходите ви іноді з себе, сердячись не на жарт?

13. Чи часто ви дієте під впливом хвилинного настрою?

14. Чи часто ви переживаєте від того, що зробили чи сказали таке, що не слід було б?

15. Чи усвідомлюєте ви зазвичай перевагу книгам, а не зустрічей з друзями?

16. Чи легко вас образити?

17. Чи любите ви часто бувати в компаніях?

18. Чи виникають у вас думки, які хотіли б приховати від інших?

19. Чи буває так, що іноді ви так повні енергією, що все горить в руках, а іноді мляві?

20. Чи вважаєте ви мати менше друзів, але зате особливо близьких?

21. Чи часто ви мрієте?

22. Коли з вами говорять у підвищених тонах, чи відповідаєте тим же?

23. Чи часто вас турбує почуття провини?

24. Чи всі ваші звички хороші і бажані?

25. Чи здатні ви дати волю своїм почуттям і як слід повеселитися в компанії?

26. Чи вважаєте ви себе людиною збудливим і чутливим?

27. Чи вважають вас оточуюючи живою і веселою людиною?

28. Чи часто ви, зробивши якесь важливе справу, відчуваєте таке відчуття, що могли б зробити його краще?

29. Коли знаходитеся в товаристві інших людей, ви більше мовчите?

30. Чи не буває так, що іноді ви брешете?

31. Чи трапляється так, що ви не можете заснути від того, що в голову лізуть різні думки?

32. Якщо ви хочете дізнатися про що-небудь, то віддасте перевагу прочитати про це в книзі, газеті, ніж запитати?

33. Чи буває у вас сильне серцебиття?

34. Чи подобається вам робота, що вимагає постійної уваги?

35. Чи буває такий стан, що вас кидає в тремтіння від хвилювання в якійсь екстремальній ситуації?

36. Чи завжди ви платили б за провезення багажу в транспорті, якби не побоювалися перевірки?

37. Неприємно вам знаходитися в суспільстві, де жартують, сміються один над одним?

38. Ви дратівливі?

39. Чи подобається вам робота, яка вимагає швидкості дій?

40. Хвилюєтеся ви з приводу неприємних подій?

41. Ви ходите повільно, не поспішаючи?

42. Ви коли-небудь запізнювались на роботу або зустріч?

43. Чи часто ви бачите кошмарні сни?

44. Чи правда, що ви так любите поговорити, що ніколи не втрачаєте випадку поговорити навіть з незнайомою людиною?

45. Чи турбують вас який-небудь біль?

46. Ви б відчули себе дуже нещасним, якби тривалий час були позбавлені широкого спілкування з людьми?

47. Чи можна назвати вас нервовим людиною?

48. Чи є серед знайомих ті, які вам явно не подобаються?

49. Чи можна сказати, що ви впевнена у собі людина?

50. Чи легко ви ображаєтеся, якщо інші вказують на ваші помилки в роботі або особисті недоліки?

51. Чи вважаєте ви, що важко отримати справжнє задоволення від вечірки?

52. Чи турбує вас відчуття, що ви чимось гірші за інших?

53. Чи легко вам внести пожвавлення в досить нудну компанію?

54. Чи трапляється говорити про речі, в яких ви не розбираєтеся?

55. Стурбовані ви про своє здоров'я?

56. Чи любите ви жартувати?

57. Чи страждаєте ви від безсоння?

Всі 57 питань діляться на три групи. 24 питання виявляють, екстраверт ви чи інтроверт? Наступні 24 питання пов'язані з вашою емоційною стійкістю або нестійкістю. А останні 9 питань визначають, наскільки ви щирі у відповідях.

Обробка результатів. За кожну відповідь, що співпадає з ключем, ставиться 1 бал. Бали по кожній з трьох шкал сумуються.

Ключ до опитувальником

Шкала інтроверсії-екстраверсії: 1 +, 3 +, 5 -, 8 +, 10 +, 13 +, 15 -, 17 +, 20 -, 22 +, 25 +, 27 +, 29 -, 32 -, 34 +, 37 -, 39 +, 41 -, 44 +, 46 +, 49 +, 51 -, 53 +, 56 +.

Шкала емоційна стійкість-нестійкість: 2 +, 4 +, 7 +, 9 + 11 +, 14 +, 16 +, 19 +, 21 +, 23 +, 26 +, 28 +, 31 +, 33 +, 35 +, 38 +, 40 +, 43 +, 45 +, 47 +, 50 +, 52 +, 55 +, 57 +.

Шкала скритність-відвертість (щирість): 6 +, 12 -, 18 -, 24 +, 30 -, 36 +, 42 -, 48 -, 54 -.

Інтерпретація результатів. Якщо ви набрали 12 і більше балів по першій шкалі, то ви - екстраверт (12-18 балів - помірна екстраверсія, 19-24 - значна), якщо у вас менше 12 балів, то ви інтроверт (1-7 балів - значна, 8-11 - помірна інтроверсія). Якщо у вас 12 і менше балів за другою шкалою, то ви емоційно стійкі (до 10 балів - висока стійкість, 11-12 балів - середня); якщо більше 12 балів, то ви емоційно нестійкі (15-18 балів - висока, '19 -24 балів - дуже висока нестійкість). Якщо ви набрали за шкалою «скритність-відвертість» більше 4 балів, то ваші відповіді були не завжди щирими і свідчать про тенденцію орієнтуватися на хороше враження про себе.

За допомогою опитувальника, на думку Г. Айзенка, можна визначити тип темпераменту. Якщо зобразити координати на аркуші паперу і відкласти бали (від 0 до 24) по осях стійкість (стабільність) - нейротизм та екстраверсія - інтроверсія, то поєднання характеристик вкаже на тип темпераменту. У верхній правій частині (нестійкі екстраверти) розмістяться холерики; в правій нижній частині - сангвініки; в лівій нижній - флегматики і в лівій верхній частині - меланхоліки.

Рис. 2.4 Характеристики типів темпераменту за Г. Айзенком

ЗАВДАННЯ ДО ВИКОНАННЯ РОБОТИ

1. Опрацювати матеріал теоретичних відомостей практичного заняття;

2. Визначити переважаючий тип вашого темпераменту за методикою А. Бєлова з використанням «пастортів» темпераметів;

3. Визначити переважаючий тип темпераменту за параметрами (Інтроверсія ? Екстроверсія; Емоційна стійкість ? Нейротизм) за методикою Г. Айзенка. Побудувати графік «Переважаючий тип темпераменту за Г. Айзенком»

4. Дати характеристику визначеному типу темпераменту використовуючи табл. № 2.1 та № 2.2, а також «паспорти» темпераментів. Зробити висновок, у якому треба вказати тип вашого темпераменту, можливі проблеми властивостей вашого характеру та шляхи самовдосканалення;

5. Дати відповіді на поставлені запитання.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Який або які типи темпераменту є у Вас домінуючими, які виявляються в значній мірі, які наявні в незначній мірі? Як виявляються (або можуть виявлятися) якості Вашого типу темпераменту в навчанні? в майбутній професійній діяльності?

2. Які види професійної діяльності рекомендуються і не рекомендуються людині з Вашим типом темпераменту?

3. Як виявляються або можуть виявлятися особливості Вашого темпераменту в спілкуванні (сім'я, дружня компанія, академічна група)? Яким має бути для Вас ідеальний партнер для ситуацій тривалого спілкування (друг, чоловік, дружина)?

4. Наведіть приклади (з життя, з художньої літератури, кінофільмів) людей, у яких би яскраво виявились риси кожного з чотирьох типів темпераменту.

Рекомендована література до практичного заняття №2

[14-16; 18; 19; 21]

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3

Біоритми людини

Мета: 1. Засвоїти теоретичні відомості про фізичний, емоціональний та інтелектуальний цикли;

2. Оволодіти методикою визначення біоритмічних показників фізичного, емоціонального та інтелектуального циклів активності людини.

КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

3.1 Фізичний, емоціональний та інтелектуальний цикли. Критичні точки

Біологічні ритми - це циклічне повторення характеру та інтенсивності біологічних процесів і явищ на протязі життя у живих організмів.

Циклічність характерна властивість живої і неживої матерії. День змінює ніч, одна пора року іншу, з певною частотою відбуваються спалахи сонячної активності, протистояння космічних тіл та інші глобальні і пересічні космічні процеси. Очевидно, їх розвиток, певним чином позначається на процесах, які відбуваються на Землі, в тому числі і на живій матерії. Циклічні зміни відбуваються з рослинами, мікроорганізмами, тваринами і людьми. Безперечно, що ритмічні зміни в життєдіяльності людини мають досить велике значення, як і з точки зору безпеки існування, так з боку досягнення максимального результату.

Для людини біоритмічні коливання - це підйоми і спади активності фізіологічних, нервових і психічних процесів. Розрізняють високо-, середньо- та низькочастотні цикли.

Високочастотний (короткоперіодний) цикл може вимірюватись проміжками часу від долі секунди до 30 хв. Сюди відносять ритми серця, ходьби, швидкості реакції аналізаторів, коливання уваги і настрою тощо.

Середньочастотні цикли мають тривалість до 7 діб. Вони поділяються на ультрадіанні (від 0,5 до 20 год.), циркадіанні (20 - 28 год.) та інфрадіанні. Найбільш відомим циркадіанним періодом є добовий цикл. На протязі 24 годин у людини відмічається декілька підйомів і спадів активності (табл. 3.1).

Низькочастотні ритми визначаються термінами тиждень, місяць, сезон, рік і так далі. Відомі цикли активності людини пов'язані із спалахами сонячної активності через кожних 11 років.

Таблиця 3.1 - Добові цикли активності людини (год.)

Фізіологічні періоди	I	II	III	IV	V
спад	2 - 3	9 - 10	14 - 15	18 - 19	22 - 23
підйом	5 - 6	11 - 12	16 - 17	20 - 21	24 - 1

Найбільшу цікавість для вивчення представляють довготривалі цикли з періодом близьким до одного місяця. Ґрунтовні дослідження таких циклів розпочав на початку ХХ сторіччя німецький лікар Вільгельм Флейс. Він помітив, що у його пацієнтів, в першу чергу дітей, деякі захворювання повторюються з чіткою періодичністю. Вчений довготривалий час допитливо і терпеливо збирав факти, реєструючи час захворювання і смерті (якщо врятувати хворого не вдалося), а також дати народження пацієнтів. Результатом досліджень виявилися висновки про наявність циклічності в біологічний активності людського організму.

Флейс довів, що у всіх людей з моменту їх народження діють два ритми: 23-добовий фізичний і 28-добовий емоціональний. Саме від цих ритмів залежить ймовірність захворювання чи смерті. До аналогічних висновків прийшов і віденський психолог Герман Свобода. Він звернув увагу на те, що здатність пацієнтів реагувати і проявляти емоції піддана ритмічним коливанням. Як і Флейс, Свобода став досліджувати ймовірність захворювання різними хворобами і незалежно від свого німецького колеги відкрив існування циклів з періодами в 23 і 28 діб, які він назвав відповідно чоловічим і жіночим циклами. Коливанням з 23-добовим періодом піддаються такі прояви людини, як хоробрість, стійкість, воля, фізична сила, коливання з 28-добовим періодом - чутливість, емоціональна збудженість, інтуїція.

Фізичний і емоціональний ритми були предметом суперечок ще у двадцятих роках 20 сторіччя. Початок дебатам поклав інженер із Інсбрука Фрідріх Тельчер. Аналізуючи результати екзаменів у вищому навчальному закладі, де він викладав, і порівнюючи оцінки з датою народження студентів, Тельчер встановив, що успіхи студентів коливаються з 33-добовим періодом.

Отже, у кожної людини спостерігається три ритми - фізичний (період 23 доби), емоціональний (період 28 діб) і інтелектуальний (період 33 доби), - початкові фази яких співпадають з моментом її народження. Нещодавно з'явилися дані про існування четвертого 38-добового інтуїтивного циклу.

Кожний цикл поділяється на дві рівні частини: перша частина називається позитивним півперіодом, друга - негативним півперіодом. Наприклад, в позитивному напівперіоді фізичного ритму, людина характеризується припливом сил, максимальною енергією, витривалістю, найбільшою стійкістю до впливу екстремальних факторів; працездатність підвищується і людина легко справляється із завданнями, які вимагають таких фізичних зусиль, які в негативному напівперіоді, будуть їй не під силу. Зрозуміло, що дане порівняння справедливе за умови, що стан здоров'я особи в позитивному періоді не викликає нарікань.