Діяльність добровільних пожежних формувань у Наддніпрянській Україні в другій половині XIX – на початку XX століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

Спеціальність 07.00.01 - історія України

УДК 628.74 (477) “19/20”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Діяльність добровільних пожежних формувань у Наддніпрянській Україні в другій половині XIX - на початку XX столітті

Козинець Олександр

Володимирович

Миколаїв - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі гуманітарних та соціальних наук Академії пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МНС України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент, Томіленко Андрій Григорович, Академія пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МНС України, начальник кафедри гуманітарних та соціальних наук

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, доцент Хмарський Вадим Михайлович, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, завідувач кафедри історії України кандидат історичних наук, доцент Левченко Лариса Леонідівна, Державний архів Миколаївської області, директор

Захист відбудеться «26» березня 2010 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 38.053.02 у Чорноморському державному університеті імені Петра Могили за адресою: вул. 68 Десантників, 10, м. Миколаїв, 54003, Україна.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чорноморського державного університету імені Петра Могили (вул. 68 Десантників, 10, м. Миколаїв, 54003, Україна).

Автореферат розісланий «22» лютого 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор історичних наук, професор Пронь С.В.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Перспективи розвитку громадських організацій нерозривно пов'язані з багатоплановим процесом демократичного поступу України. Система громадських об'єднань динамічна й чуйно реагує на запити життя, тому розвиток й удосконалення кожної громадської організації повинні йти відповідно до реалій сучасності, але з урахуванням досвіду минулого. Саме цей фактор спонукає до детального історичного аналізу практики громадських об'єднань, виявлення недоліків та позитивних сторін їхньої діяльності.

Чітке знання природи громадських організацій і, зокрема, добровільних пожежних формувань, особливостей їхньої побудови й функціонування, їхнього місця й ролі у всій системі забезпечення протипожежного захисту господарства країни, дозволить окреслити перспективи подальшого розвитку, скоротити економічні й трудові втрати від пожеж та інших надзвичайних ситуацій техногенного і природного характерів.

Актуальність теми дослідження обумовлюється також і переосмисленням ролі Об'єднаного російського пожежного товариства у формуванні системи добровільної пожежної охорони, відходом від ідеологічних штампів, які нав'язувалися історичній науці компартійними структурами.

Не менш важливим аспектом актуальності є виявлення фінансово-економічних механізмів забезпечення діяльності добровільних пожежних формувань, особливо в кризових умовах. Складна економічна ситуація, в якій опинилися добровільні пожежні дружини, особливо в сільській місцевості сучасної України, ставить завдання пошуку оптимальних варіантів взаємодії оперативно-рятувальних підрозділів МНС України, органів місцевого самоврядування, страхових товариств, громадськості тощо. Чимало проблемних питань добровільні пожежні організації з успіхом долали на рубежі ХІХ - ХХ ст. Отже виявлення цього позитивного досвіду сприятиме реформуванню Добровільного пожежного товариства України, поліпшенню якості роботи добровольців, розширенню в розумних межах практики передачі добровільним пожежним товариствам функцій окремих державних органів.

Саме ці аспекти зумовлюють наукове, загальногуманітарне та громадсько-політичне значення дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертація виконана згідно з науковою проблематикою кафедри гуманітарних та соціальних наук Академії пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля “Історія пожежно-рятувальної служби України”. Напрямок наукової роботи включено до фундаментальних та прикладних досліджень наукових закладів МНС України (рішення Колегії МНС України від 29.04.2004 р. №18 “Про стан освітянської науки, її місце у забезпеченні діяльності підрозділів МНС та подальші перспективи її розвитку”).

Об'єктом дослідження є добровільні пожежні формування, які діяли в містах, сільських населених пунктах, на підприємствах, військових об'єктах та залізниці.

Предметом дослідження є організаційно-правові засади функціонування добровільних пожежних організацій, напрями і форми роботи пожежних товариств, команд та дружин, координуюча діяльність Об'єднаного російського пожежного товариства, роль добровільної пожежної охорони в системі протипожежного забезпечення населених пунктів Наддніпрянської України.

Хронологічні рамки дослідження обіймають період із 1860 р. (створення правового поля діяльності добровільних пожежних формувань) до 1917 р. (згортання протипожежної роботи добровільних організацій).

Територіальні межі дослідження охоплюють терени Правобережної, Лівобережної, Слобідської та Південної України з урахуванням тогочасного адміністративно-територіального поділу.

Мета дослідження. Враховуючи наукове, теоретичне та соціально-економічне значення теми, автор поставив за мету подати комплексне, цілісне розкриття діяльності добровільних пожежних формувань як складової системи протипожежного захисту населених пунктів та промислових об'єктів Наддніпрянської України. Її реалізація потребує вирішення таких дослідницьких завдань:

ь з'ясувати ступінь науково-теоретичного вивчення проблеми, рівень і повноту забезпечення джерельної бази;

ь визначити стан законодавчого забезпечення діяльності добровільних пожежних формувань;

ь висвітлити напрями та форми роботи добровільних пожежних товариств;

ь системно простежити взаємодію добровільних пожежних організацій з органами місцевого самоврядування, Об'єднаним російським пожежним товариством, професійними пожежними командами;

ь здійснити порівняльний аналіз матеріально-технічного та фінансового забезпечення пожежних добровольців у містах та сільських населених пунктах;

ь об'єктивно відобразити роль Об'єднаного російського пожежного товариства у створенні системи добровільної пожежної охорони;

ь проаналізувати внесок добровільних пожежних формувань у протипожежний захист населених пунктів Наддніпрянської України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному порушенні проблеми, яка досі не була предметом спеціального дослідження, шляхах і способах її вирішення. На основі залучення великої кількості архівних джерел та літератури здійснено дослідження діяльності добровільних пожежних формувань на теренах Наддніпрянської України. Така постановка проблеми дозволила:

· класифікувати нормативно-правову базу та розглянути організаційно-правові засади діяльності добровільних пожежних формувань Наддніпрянської України; визначити внесок Об'єднаного російського пожежного товариства у розвиток протипожежного законодавства;

· вперше дослідити роль Об'єднаного російського пожежного товариства у формуванні протипожежного захисту українських губерній;

· розкрити напрями і форми діяльності добровільних пожежних товариств, пожежних команд та сільських пожежних дружин та об'єктивно відобразити їх роль у протипожежному захисті населених пунктів Наддніпрянської України;

· розглянути фінансово-економічний та матеріально-технічний стан добровільних пожежних підрозділів регіону;

· вперше простежити діяльність об'єктових добровільних пожежних дружин на промислових об'єктах;

· значно розширити джерельну базу дослідження історії добровільних пожежних формувань як за рахунок введення у науковий обіг нових джерел, так і виявлення додаткових інформативних можливостей вже відомих документів;

· проаналізувати ставлення населення та органів місцевого самоврядування Наддніпрянської України до діяльності добровільних пожежних організацій.

Практичне значення дослідження полягає у можливості використання основних положень та висновків дисертаційної роботи у навчальному процесі, при написанні конкретно-проблемних праць із історії добровільної пожежної охорони України та викладанні навчальних дисциплін “Організація пожежно-профілактичної роботи”, “Правові основи діяльності працівників пожежної охорони”, “Історія пожежно-рятувальної служби України”, “Організація служби і підготовки” у навчальних закладах системи МНС України, в курсі “Безпека життєдіяльності” вищих навчальних закладів Міністерства освіти і науки України.

Результати дослідження можуть використовуватися інспекторським складом органів ДПН у роботі з учнівською молоддю щодо запобігання виникнення надзвичайних ситуацій. Певною мірою дослідження сприятиме розробці нових підходів при реформуванні Добровільного пожежного товариства України.

Апробація результатів дослідження. Отримані результати роботи оприлюднювалися на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських наукових конференціях: міжнародній науково-практичній конференції “Наукові дослідження - теорія та експеримент 2005” (Полтава, 2005), V міжвузівській науково-практичній конференції “Гуманітарні науки очима молодих дослідників” (Черкаси, 2005), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Чрезвычайные ситуации: предупреждение и ликвидация” (Мінськ, 2005), І Міжнародній науково-практичній конференції “Пожежна та техногенна безпека” (Черкаси, 2005), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Пожарная и аварийная безопасность объектов” (Іваново, 2006), ХIV Міжнародній науково-практичній конференції “Предупреждение, спасение, помощь. Теория и практика 15 лет в системе МЧС России” (Хімки, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції “Чрезвычайные ситуации: теория, практика, инновации” (Гомель, 2007), IV Міжнародній науково-практичній конференції “Обеспечение безопасности жизнедеятельности: проблемы и перспективы” (Мінськ, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції “Пожежна та техногенна безпека” (Черкаси, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції “Пожежна безпека - 2007” (Черкаси, 2007), Міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми технічних, природничих та соціально-гуманітарних наук в забезпеченні цивільного захисту” (Черкаси, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції “Инновационные технологии защиты от чрезвычайных ситуаций” (Мінськ, 2008).

Основні положення роботи обговорювалися на засіданні кафедри гуманітарних та соціальних наук Академії пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля та використовуються в лекціях спеціального факультативу “Історія пожежно-рятувальної служби України”.

Публікації. Основні положення й висновки викладено у 17 публікаціях, 5 з яких у виданнях, визначених переліком ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 7,4 друкованого аркуша.

Обсяг і структура дисертації зумовлені метою, завданнями та проблемно-хронологічним принципом дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, які включають дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (40 сторінок, 383 найменування). Загальний обсяг рукопису становить 264 сторінки.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, наукову новизну результатів дослідження, визначено його основні завдання, географічні та хронологічні межі, сформульовано мету, об'єкт і предмет дослідження, окреслено практичну значимість та апробацію отриманих результатів.

У першому розділі “Історіографія, джерела та методологічні засади дослідження” викладено результати аналізу вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, дана характеристика джерельної бази дослідження, визначено його основні теоретико-методологічні засади.

У першому підрозділі “Аналіз літератури та наукових досліджень” з'ясовано, що історія добровільних пожежних формувань на теренах Наддніпрянської України дотепер залишається малодослідженою, а отже, актуальною для наукового пошуку.

Перші оглядові публікації щодо розвитку пожежної справи в імперії, стану протипожежного забезпечення населених пунктів, дослідження причин виникнення пожеж з'являються у 80-90-і роки ХІХ ст. Значною мірою популяризація подібних досліджень була викликана виходом у 1892 р. першого в Росії професійного часопису «Пожарный» та створенням у 1893 р. Об'єднаного російського пожежного товариства. Досліджуючи нагальні проблеми протипожежного захисту Росії представники ОРПТ, міських дум та земці неодноразово піднімали питання щодо історичних витоків пожежної охорони.

Історичним аспектам розвитку пожежної справи в імперії були присвячені дослідження К. Томаса та Д. Бородіна Томас К. К истории пожарного дела в России // Пожарное дело. - 1902. - № 18. - С. 281-282; Бородин Д.Н. Пожарное дело в царствование дома Романовых. - СПб.: Издательство ИРПО, 1913. . Найбільше уваги в цих працях приділялося розвитку протипожежного законодавства. Однак, автори, вочевидь, не мали джерельної бази щодо діяльності пожежних підрозділів на теренах Наддніпрянської України, тому ці дослідження будувалися лише на матеріалах губерній центральної Росії.

Низку праць на протипожежну тематику можна охарактеризувати як практичні посібники щодо організації пожежної справи на місцях. Зокрема це роботи Б. Токарського, О. Преса, Т. Турчиновича Токарский Б. Электрическая сигнализация для вызова дружины на пожар // Пожарное дело. - 1902. - № 32. - С. 508; Пресс А.А. Общедоступное руководство для борьбы с огнем. - СПб.: Тип. А. Бенке, 1893; Турчинович Т.М. Устройство и содержание фабрик и заводов в связи с мерами к достижению пожарной безопасности // Записки ИРТО. - СПб., 1894. - Вып. 3. - С. 1-32. . Загалом, вказані автори аналізували питання створення професійних пожежних команд, організації заходів щодо зменшення кількості пожежних випадків у містах, протипожежного захисту підприємств, розвитку систем автоматичного виклику пожежних підрозділів. Поряд із цим, дослідження містили і деякі згадки щодо історії боротьби з вогнем.

Одними з перших ґрунтовних розвідок щодо організації та функціонування добровільних пожежних формувань в імперії були роботи О. Кутузова, К. Іордана, І. Урбанського та О. Непокойчицького Кутузов А. Учреждение и оборудование добровольных пожарных обществ и дружин. - СПб.: Тип. И. Флейтмана, 1914; Иордан К.К. Как устроить сельскую добровольную пожарную дружину. - Тверь: Журн. "Страх. дело", 1911; Урбанский И.С. Значение общественных противопожарных организаций. - Винница: Тип. Р.Б. Шерра, 1912; Непокойчицкий А.С. Пожарная тактика. Применительно для сельских пожарных дружин. - М.: Изд. страх. отдела Костромского губернского земства, 1915.. Організатор ОРПТ граф О. Шеремєтьєв у 1891 р. зібрав статистичні матеріали щодо діяльності всіх типів пожежних підрозділів імперії. Це дослідження носило довідниковий характер і містило дані щодо функціонування перших добровільних пожежних формувань Наддніпрянської України. Проте ці матеріали були далеко не повними. Автор сам зазначав у роботі, що на момент видання книги не всі міські органи управління та земства направили відповідний статистичний матеріал у Головну раду ОРПТ Шереметьев А.Д. Краткий статистический обзор пожарных команд Российской империи. - СПб.: Тип. Р. Голике, 1892.. Дослідивши архіви, ми доповнили відсутній фактичний матеріал щодо діяльності міських та сільських добровільних пожежних організацій України.

Не менш вагомим дослідженням була праця О. Кутузова. Автор написав посібник з організації та діяльності добровільних пожежних формувань як у містах, так і в селах. Зокрема в роботі були розглянуті правові аспекти функціонування добровільних вогнеборців, піднято низку проблемних питань, які гальмували розвиток добровільницького пожежного руху.

Радянська історіографія ставилася до добровільних пожежних організацій неоднозначно. Частина керівництва добровільних пожежних товариств та команд не визнали радянську владу. Ця обставина була використана після жовтневого перевороту як привід для зарахування об'єднаного центру добровільних вогнеборців у розряд політичних противників.

У 20-30-х рр. ХХ ст. історія пожежних формувань у дорадянський період залишалася фактично поза увагою дослідників. Більшість робіт мали практичну спрямованість і ставили головним завданням розв'язати поточні проблеми пожежної охорони. Серед цих праць слід відмітити роботи М. Васермана, В. Іванова, Г. Мамікояна та П. Сомова Вассерман М. Борьба с огнем. Развитие пожарной техники. - Л.: Типография Красной газеты им. Володарского, 1926; Іванов В., Віганд А. Пожежі та підпали. - Харків: Пролетар, 1931; Мамикоян Г.М., Сомов П.Я. На страже промыслов и заводов. 10 лет пожарной охраны Азнефти. - Баку: Изд-во Азербайджанское нефтяное хозяйство, 1931..

У 40-50 рр. ХХ ст. у першу чергу опікувалися відродженням пожежних частин, відбудовою зруйнованих під час війни пожежних депо, відродженням парку пожежної техніки. В Україні відновилася мережа пожежно-технічних навчальних закладів. Поставали питання виховання нового покоління вогнеборців. Тому в більшості досліджень зверталася увага на героїчні дії пожежної охорони під час війни і фактично повністю були відсутні матеріали щодо діяльності підрозділів у дорадянський період.

Інтерес до історичних аспектів у розвитку протипожежного захисту підвищується в 50 рр. ХХ ст. У 1958 р. офіційно відзначався 40-річний ювілей радянської державної пожежної охорони. У зв'язку з цим виходить низка ювілейних видань Управлінь пожежної охорони республік Сорок лет на боевом посту (1918-1958). Сборник Таллиннского УПО МВД Эстонской ССР и Совета Эстонского республиканского добровольного пожарного общества. - Талин: Б. и., 1958.. Серед подібних досліджень необхідно зупинитися на працях А. Замостьєва, О. Злотника та М. Трачука Замостьев А. Бойцы огненного фронта. Пособие для докладчиков о 40-й годовщине Советской пожарной охраны. - К.: УПБ Киевского облисполкома, 1958; Злотник А. К сорокалетию советской пожарной охраны. - Вильнюс: Б. и., 1958; Трачук М.П. Из истории развития пожарной охраны России. - Львов: ЛПТУ МВД СРСР, 1959..

У період 60-70 рр. ХХ ст. інтерес радянських науковців до історії пожежної охорони зростає. Значною мірою цьому сприяло офіційне відзначення Міністерством внутрішніх справ СРСР 50-річчя радянської пожежної охорони.

І на цьому етапі дослідники, в більшості випадків, вивчали розвиток саме радянської пожежної охорони На страже от огня. Героические будни советских пожарных: Сб. статей. - М.: Изд-во литературы по строительству, 1967.. Як і в попередні роки, увага концентрувалася на діяльності пожежних підрозділів у роки війни. Поряд із цим, важливим аспектом досліджень став розвиток пожежної охорони в умовах НТР. Зокрема в цих напрямках слід відзначити праці Б. Кончаєва, Г. Солосіна, Ф. Обухова, М. Шувалова та Г. Кадирова Зильберштейн Ф.Б., Кончаев Б.И., Солосин Г.И. Пожарная охрана Ленинграда в годы Великой Отечественной войны. - Л.: Изд-во литературы по строительству, 1971; Обухов Ф.В. Советская пожарная охрана. - М.: Россельхозиздат, 1979; Шувалов М.Г. Основы пожарного дела. - М.: Стройиздат, 1979; Кадыров Г.Г. На огненном рубеже. - Ярославль: Верхне-Волжское книжное издательство, 1979..

У 80-ті рр. ХХ ст. продовжують виходити друком як наукові розвідки, так і мемуарна література з історії радянської пожежної охорони. Серед цих робіт слід виділити дослідження В. Комлєва, Б. Кончаєва та М. Скрябіна Комлев В.П. Блокада. Я в полку пожарном. - Л.: Лениздат, 1983; Кончаев Б.И., Скрябин М.Е. В борьбе с огнем (Страницы истории). - Л.: Стройиздат, Ленингр. отделение, 1984.. Події, пов'язані з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС, загострили увагу громадськості до роботи підрозділів пожежної охорони. З'являється низка нарисів, присвячених цій тематиці. Ці питання широко коментувалися в засобах масової інформації, в тому числі й на шпальтах журналу МВС СРСР - «Пожарное дело» Рубцов В.Ф. Бойцы первого эшелона // Пожарное дело. - 1986. - № 6. - С. 11-12; Микеев А.К. Чернобыль предупреждает // Пожарное дело. - 1988. - № 5. - С. 18-19..

Серед літератури другої половини 80-х рр. ХХ ст. заслуговують на увагу праці А. Мікєєва, А. Черненка, В. Задворного Микеев А.К. Добровольная пожарная охрана. - М.: Стройиздат, 1987; Черненко А.Г. Когда им было двадцать. Владимир Правик. - М.: Политиздат, 1988; Задворный В.И. Огонь ошибок не прощает. - К.: О-во "Знание" УССР, 1989.. На наш погляд, серед цього масиву праць, слід виокремити дослідження А. Мікєєва. Автор проаналізував розвиток добровільної пожежної охорони в СРСР, в тому числі коротко зупинився й на історії добровільних пожежних формувань у дорадянський період.

Із проголошенням незалежності розпочався сучасний етап у вивченні істориками діяльності громадських організацій. Проте, сучасна література, присвячена питанням розвитку пожежно-рятувальної служби, у більшості випадків, лише дотично торкається проблем добровільницького пожежного руху в Україні. Не має цілісної картини щодо становлення, функціонування та трансформації добровільних пожежних формувань.

Відповідно до призначення та дослідницьких завдань, новітню українську літературу з історії пожежно-рятувальної служби України можна умовно поділити на шість груп. До першої належать інформаційно-рекламні видання та довідники Пожежна охорона Прикарпаття: Інформаційно-рекламне видання. - Івано-Франківськ: Друкарня Брошнівського підприємства «Таля», 2000; Довідник Управління ДПО УМВС України в Черкаській області. - Черкаси: Вид-во УДПО, 2001., які, представляючи інформацію щодо діяльності гарнізонів Головних управлінь пожежної охорони областей, вміщували короткі історичні відомості. До другої - мемуарна література ветеранів МВС та пожежної охорони України, які, однак, характеризують розвиток протипожежної служби лише за часів радянської влади Сумцов А.С. В борьбе с огнем: Записки харьковского пожарного. - Х.: Прапор, 1998.. До третьої групи належать науково-популярні публікації, розраховані на широке коло читачів Пікуль О., Чернецький Є., Ярмола О. Історія пожежної справи Білої Церкви. - Біла Церква: Товариство охорони старожитностей Київщини, 1999.. Четверта група складається з монографій, як правило, історичних нарисів стосовно пожежної охорони окремих областей Полтанов О.І. та ін. Історія пожежної охорони Кіровоградщини: (1841 - 1997). - Дніпропетровськ: “Дніпропетровська книжкова друкарня”, 1998; Попович С. Пожежна охорона Львівщини: (1772 - 1939). - Львів: Світ, 1999.. П'ята група представлена науковими статтями та дисертаційними дослідженнями. До шостої групи належать інтернет-портали Головних управлінь МНС України в областях, на яких розміщується історична інформація з розвитку пожежно-рятувальної служби окремих регіонів.

Не меншу цікавість до історії пожежно-рятувальних підрозділів своїх держав проявляють польські, білоруські та російські дослідники. Дослідження польських вчених широко представлені працями С.Жілінські, Б.Сигіта, С. Буковича, В. Хмілевскі Giziсski Stanisіaw. Poїarnictwo Pomorza Nadwiњlaсskiego od XIX wieku do 1939 roku; Wyїsza Szkoіa Humanistyczno-Ekonomiczna we Wіocіawku. - Wіocіawek: WSH-E, 2003; Sygit Bogusіaw. Poїary w aspekcie prawnokarnym i kryminologicznym. - Warszawa; Poznaс: Paсstwowe Wydawnictwo Naukowe, 1981; Bukowiec Stanisіaw. Straїacy ziemi s№deckiej. - Bochnia: Agencja Wydawnicza "Palindrom", 2009; Chmielewski Wiesіaw. Straїactwo sandomierskie w latach 1881-2002: zarys dziejуw: jubileusz 45-lecia powstania Zawodowej Straїy Poїarnej, jubileusz 10-lecia powstania Paсstwowej Straїy Poїarnej. - Sandomierz: Wydaw. Diecezjalne, 2002.. Певна кількість історичних матеріалів розміщена на сторінках часопису «Straїak» Straїak: czasopismo Zwi№zku OSP. - Warszawa: Kraj. Wydaw. Czas. RSW "Prasa-Ksi№їka-Ruch", 1958-1999..

Серед наукового доробку білоруських вчених необхідно відзначити фундаментальну монографію В. Яковчука Яковчук В.И. Пожарная служба Беларуси: история развития: монография / научный редактор Н.М.Забавский; Министерство образования Республики Беларусь, Учреждение образования "Белорусский государственный педагогический университет им. М.Танка". - Минск: БГПУ, 2005.. Автор проаналізував широкий спектр питань щодо історичного поступу пожежної охорони Республіки Білорусь, у тому числі були досліджені проблеми становлення та розвитку добровільних пожежних організацій Білорусі. Історії розвитку окремих гарнізонів пожежної охорони Республіки Білорусь присвячені роботи В. Рябушка, Є. Сташевського, М. Касцюка та У. Iсаєнко Рябушко В.В. Люди огненной судьбы: О пожарной охране и ее истории на Витебщине. - Витебск: Б. и., 1994; Сташевский Е.В. История пожарной службы на Гродненщине // Гродна і гродзенцы: дзевяць стагоддзяў гісторыі: (да 880-годдзя горада): матэрыялы Міжнароднай навуковай канферэнцыі (Гродна, 10Ї11 красавіка 2008 г.). - Гродна: ГрДУ, 2008. - С. 238-242; Касцюк М.П., Iсаенко У.Ф., Штыхау Г.В. Нарысы па гiсторыi Беларусi / М.П. Касцюк, У.Ф. Iсаенко, Г.В. Штыхау. У 2-х ч. - Мн.: Беларусь, 1994..

Вагомий внесок у вивчення історії пожежної охорони внесла російська історіографія. Серед праць російських вчених слід відзначити дисертаційні роботи І. Пітєркіна, С. Аксьонова, І. Романова, В. Чєрних Питеркин И.В. Деятельность органов милиции и пожарной охраны УНКВД Ленинграда в условиях обороны города (июнь 1941г.-январь 1944г.): автореф. дис… канд. ист. наук: 07.00.02 / С.-Петерб. юрид. ин-т. - СПб., 1994 - 19 с.; Аксенов С.Г. Становление и развитие государственной противопожарной службы в России ХV - ХІХ веках: (историко-правовые аспекты): автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Акад. МВД Рос. Федерации. - М., 1996. - 20 с.; Романов И.Е. Государственно-правовая деятельность по обеспечению пожарной безопасности в Российской империи в пореформенный период: (историко-правовые аспекты): автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / С.-Петербург. юрид. ин-т. - СПб., 1996. - 18 с.; Черных В.В. Исторический опыт становления и эволюции пожарного дела в Восточной Сибири в 1814-1991 гг.: автореф. дис… д-ра. ист. наук: 07.00.02 / Иркутский гос. университет. - Иркутск, 1999. - 46 с.. В основному автори цих робіт розглянули організаційно-правові засади становлення та розвитку пожежної охорони Росії.

Підсумовуючи загальний огляд історіографії, автор дійшов висновку, що в цілому питання становлення та еволюції добровільницького пожежного руху привертали увагу як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Доробок попередніх дослідників створив підґрунтя для подальших студій, виявив недостатньо висвітлені або невивчені компоненти, що дозволило концептуально переосмислити порушену проблему на основі сучасних підходів.

У другому підрозділі “Джерельна база” здійснено аналіз повноти та репрезентативності як архівних, так і опублікованих джерел.

Для розкриття теми дисертаційного дослідження автором аналізувалися архівні документи Центрального державного історичного архіву України в місті Києві, а також матеріали державних архівів Чернігівської, Вінницької, Черкаської, Миколаївської, Полтавської, Херсонської областей та Державного архіву Автономної Республіки Крим.

У Центральному державному історичному архіві України в м. Києві опрацьовані такі фонди: Південно-Західного районного охоронного відділення (ф. 276), Волинського відділення Київського жандармського поліцейського управління залізниць (ф. 91), Київського округу шляхів сполучення (ф. 692), Харківського відділення Харківського жандармського поліцейського управління залізниць (ф. 310), Канцелярії старшого фабричного інспектора Київської губернії (ф. 574), Окружного фабричного інспектора Харківського фабричного округу (ф. 2090), Київського відділення Російського технічного товариства (ф. 730), жандармського управління м. Одеси (ф. 385), Київського губернського жандармського управління (ф. 274), Головної контори цукрового і рафінадного заводів братів Бобринських (ф. 619), Миколаївського розшукового пункту Херсонського губернського жандармського управління (ф. 359), Канцелярії Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора (ф. 442), які розкривають особливості функціонування добровільних пожежних формувань, ставлення владних інституцій до їх діяльності.

У державних архівах областей дисертант вивчав переважно фонди канцелярій губернаторів та губернських правлінь (Управління тимчасового генерал-губернатора Кременчука та його околиць (ф. 763), Таврійського губернського правління (ф. 27), Канцелярії Таврійського губернатора (ф. 26)), міської поліції та судових установ (Кобеляцького повітового поліцейського управління (ф. 352), Лубенського окружного суду (ф. 755), Канцелярії прокурора Полтавського окружного суду (ф. 138)), губернських та повітових земств (Чернігівського губернського в земських та міських справах присутствія (ф. 145), Херсонської губернської земської управи (ф.5)), волосних правлінь (Мойсенського волосного правління (ф. 477), Орловецького волосного правління (ф. 27)), статистичних комітетів (Чернігівського губернського статистичного комітету (ф. 154)), органів міського самоврядування (Канцелярій Черкаської міської думи (ф. 8), Вінницької міської думи (ф. 262), Вінницької міської управи (ф. 230)) тощо.

Велику інформативну значущість серед опублікованих джерел щодо проблем нормативно-правового забезпечення діяльності добровільних пожежних формувань мають укази Сенату, Комітету міністрів, Міністерства внутрішніх справ тощо. На їх основі зроблено комплексний розгляд питання щодо участі держави та її інститутів у розвитку добровільницького пожежного руху. Серед цих документів найбільш цікавими для вивчення окреслених питань є: Положення про створення громадських пожежних команд 1860 р.; Типовий статут міських пожежних товариств 1896 р.; Типовий статут сільських пожежних дружин 1897 р.; Правила про заходи пожежної безпеки робіт у промислових закладах 1913 р. тощо.

Важливі відомості містять періодичні видання, які виходили друком як на теренах Наддніпрянської України, так і загалом у Росії. Слід зазначити, що на сторінках цих часописів публікувалося багато статей щодо діяльності громадських пожежних команд та добровільних формувань, розпорядження на протипожежну тематику міських та земських управ. Серед них на особливу увагу заслуговують фахові журнали “Пожарный” та “Пожарное дело”.

При проведенні дослідження широко використовувалися матеріали місцевої преси. Зокрема, інформативну цінність становлять газети “Харьковские губернские ведомости”, “Киевские ведомости”, “Черниговские губернские ведомости”, “Южная копейка”, “Громадська думка”, “Земский обзор”, “Приднепровский край”, “Екатеринославский листок”, “Киевлянин”, “Южное обозрение” тощо. Матеріали цих видань дозволяють простежити проблеми в організації та діяльності добровільних пожежних формувань, відгук громадськості на роботу добровільних вогнеборців.

Статистичні відомості, які стосуються стану пожежної безпеки населених пунктів Наддніпрянської України, містяться в збірниках: “Противопожарные меры Екатеринославского губернского земства (1896 - 1904)”, “Статистический обзор взаимного земского страхования Волынской губернии за 1911 г.”, “Статистико-экономический очерк Винницкого уезда. Обзор деятельности упрощенного земского управления за 1905-1910 гг.” та інших виданнях регіональних і місцевих органів управління, які дають змогу проаналізувати протипожежну діяльність місцевих органів самоврядування та їх роль у розвитку добровільницького пожежного руху.

Характер допомоги добровільним пожежним організаціям з боку органів міської влади та земств можна дослідити при вивченні доповідей губернських управ Наддніпрянської України, із журналів засідань (протоколів) губернських і повітових земських зборів (“Доклады Киевского губернского земского управления V очередному губернскому земскому собранию по страховому и противопожарному отделам (январь-февраль 1916 г.)”, “Доклады Пирятинской уездной земской управы 32-му очередному уездному земскому собранию с приложениями за 1896 г.” тощо). У них повністю та скорочено публікувалися доповіді й постанови зборів із протипожежної діяльності органів місцевого самоврядування. Зазначені документи дозволяють розглянути питання організації пожежної справи на місцях та ефективність діяльності добровільних вогнеборців в оцінках діячів міських управ та земців.

Таким чином, викладене вище дає підстави стверджувати, що з досліджуваної проблеми існує досить ґрунтовна джерельна база, яка дозволяє об'єктивно і достовірно розкрити зміст теми даного наукового пошуку.

У третьому підрозділі “Методологія та методи дослідження” завдяки плюралістичному підходу до пізнання закономірностей історичного розвитку конкретних явищ в діяльності добровільницького пожежного руху в другій половині ХІХ - початку ХХ ст., створена система знань, в якій відображено об'єктивні дані про реальну дійсність того часу. Важливу роль відіграють ретроспективний та порівняльно-історичний методи. Перший дає змогу відійти від сьогодення і поступово звернутися до історичного минулого, виділяючи при цьому найхарактерніші риси, тенденції та закономірності в розвитку пожежної справи у Наддніпрянській Україні та місця в системі протипожежного захисту добровільної пожежної охорони. Другий допомагає розкрити суть явищ, які вивчаються, за схожістю або відмінністю притаманних їм ознак.

З метою комплексного аналізу протипожежного захисту населених пунктів Наддніпрянської України у пореформений період, визначення дієвості допомоги міських управ та земських установ добровільним пожежним організаціям, використовувалися методи емпіричних досліджень, а також спеціальні методи - функціональний і математичний.

Метод комплексного підходу дозволив поєднати різні засоби історичного дослідження, не порушуючи принципів об'єктивного пізнання, тенденцій історичного розвитку як на загальнодержавному рівні, так і на регіональному.

Дослідником широко застосовувалися методи наукової індукції (єдиної подібності, єдиної розбіжності, супутніх змін), що в кінцевому результаті допомогло розкрити динаміку розвитку добровільницького пожежного руху в Наддніпрянській Україні на тлі соціально-економічного поступу.

Отже, застосований методологічний інструментарій допоміг дисертанту якомога повніше розкрити діяльність та роль добровільних пожежних організацій у формуванні протипожежного захисту населених пунктів регіону.

Другий розділ “Зародження системи пожежного добровільництва” структурно поділяється на два взаємопов'язані підрозділи, в яких розглянуто організаційно-правові засади функціонування добровільних пожежних формувань та створення Об'єднаного російського пожежного товариства і його роль у формуванні протипожежного захисту українських губерній.

Відзначено, що добровільна пожежна охорона Наддніпрянської України в своєму розвитку пройшла два етапи: перший - 60-ті рр. ХІХ ст. (набуття чинності в 1860 р. «Положення про створення громадських пожежних команд») - 1895 р. (початок активної діяльності координуючого центру добровольців - Об'єднаного російського пожежного товариства); другий - 1896 р. (прийняття типового статуту міських пожежних товариств та сільських пожежних дружин, активізація земств і міських дум щодо формування команд добровольців - 1917 р. (згортання пожежного добровільництва внаслідок революційних подій).

Професійні пожежні підрозділи, які діяли в містах Наддніпрянської України на основі затверджених штатів “Нормативного табелю складу пожежної частини в містах” від 17 березня 1853 р., на середину 60-х рр. ХІХ ст. уже не відповідали протипожежним потребам міст. Справа полягала не лише в тому, що внаслідок урбанізаційних процесів зростає чисельність міського населення, а, отже, і пожежні ризики, але і в тому, що внаслідок подорожчання землі зростає, з одного боку, скупченість будівель, а з іншого - їх висотність. Населення зверталося до губернаторів із численними клопотаннями щодо покращання пожежної справи. Це змусило уряд шукати у пореформений період нові форми організації протипожежної охорони поселень.

Першим кроком урядової влади у створенні мережі добровільних пожежних формувань став Указ Олександра ІІ від 18 серпня 1860 р. «Про створення в містах громадських пожежних команд із обивателів». Уряд неохоче йшов на створення добровільних пожежних товариств в Україні у зв'язку з польським повстанням у 1863 р. Проте об'єктивна необхідність, викликана катастрофічним станом пожежної безпеки населених пунктів, та позиція представників технічної інтелігенції, членів місцевих органів самоврядування змусили владу піти на поступки.

Найбільшою проблемою, яка впливала на ефективність функціонування добровільних пожежних формувань, виявилася проблема фінансування. Впродовж 60-80-х рр. ХІХ ст. вільні пожежні товариства та команди існували в основному за рахунок меценатів, надання платних послуг обивателям та пожертв місцевого населення. Цим і була викликана та невелика кількість добровільних пожежних підрозділів в означений період. Ситуація змінилася на краще в 90-х рр. ХІХ ст., коли всеросійський центр добровольців - Об'єднане російське пожежне товариство внесло законодавчі ініціативи щодо покращення матеріального становища вогнеборців шляхом залучення коштів міських управ, земств та страхових товариств.

На початку 70-х рр. ХІХ ст. місцеві органи самоврядування отримали право нормотворчої діяльності в галузі пожежної безпеки. Тривалий час постанови міських дум, губернських та повітових земських управ були лише копіями наказів і постанов центральних органів влади, недостатньо враховуючи місцеву специфіку економічного розвитку, побуту населення. Але на початку ХХ ст. земства та міські думи розпочали активну роботу з розвитку пожежної справи. Важливою опорою в цій роботі стали добровільні пожежні товариства, громадські пожежні команди та добровільні пожежні дружини.

Ініціатором багатьох урядових законодавчих постанов, які стосувалися як професійних, так добровільних пожежних команд, стало Об'єднане російське пожежне товариство. Поставши наприкінці ХІХ ст., воно швидко завоювало довіру населення та владних структур своєю дієвою протипожежною роботою. Багато в чому своїм авторитетом серед урядової влади Товариство завдячувало присутності в його лавах відомих дворянських династій в Росії та покровительству великого князя Володимира Олександровича. Отже, на відміну від професійної пожежної охорони, яка не мала можливості впливати на законотворчі процеси в Росії, добровільна пожежна охорона в особі представників об'єднаного центру пожежних добровольців внесла чимало законопроектів до Державної Думи, які були спрямовані на покращання протипожежного захисту як населення, так і підприємств.

Однак і в першому десятилітті ХХ ст. правові питання щодо функціонування добровільних пожежних формувань вимагали вдосконалення. Ціла низка проблем добровільних вогнеборців так і не була розв'язана, в першу чергу, стосовно взаємостосунків добровольців із начальниками губерній, поліцейською владою, міськими управами. Існувала необхідність скасування надмірного контролю над діяльністю добровільних вогнеборців із боку місцевої влади тощо.

Вагомим був внесок ОРПТ у популяризацію пожежної справи та пожежно-технічних знань серед населення. Пересувні пожежно-технічні виставки, організовані ОРПТ, ознайомили широкі верстви мешканців Наддніпрянської України з причинами пожеж, засобами їх запобігання, матеріалами вогнестійкого будівництва та способами їх виготовлення тощо. Друкований орган добровольців - часопис «Пожарное дело», був рупором передових ідей у розвитку пожежної справи. Водночас на сторінках часопису проходив обмін думками щодо проблем протипожежного захисту, недоліків у роботі добровільних формувань, результатів запроваджених протипожежних заходів на місцях.

У третьому розділі “Функціонування добровільних пожежних товариств та їх підрозділів у містах”, що складається з двох взаємопов'язаних підрозділів, розглянуто питання створення мережі міських та об'єктових пожежних формувань, матеріально-технічне забезпечення добровільних підрозділів, внесок добровільних пожежних організацій у протипожежний захист міських населених пунктів.

У 70-х рр. ХІХ ст. у містах Наддніпрянської України поряд із поліцейськими пожежними частинами розпочали свою діяльність громадські пожежні команди та пожежні товариства. На початку 90-х рр. ХІХ ст. у регіоні діяло лише 8 добровільних пожежних товариств. Ця ситуація була викликана в першу чергу відсутністю пропаганди добровільницького пожежного руху, інертністю населення, байдужим ставленням місцевих чиновників до проблем протипожежного захисту.

Існувала значна кількість проблем і з організацією об'єктових пожежних дружин, особливо на дрібних приватних підприємствах. Як правило, основними причинами, які спонукали власників на початковому етапі (60-ті рр. ХІХ - 1895 р.) створювати добровільні пожежні формування, були пожежі на їхніх підприємствах та пільги при протипожежному страхуванні.

Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. кількість об'єктових пожежних дружин, у порівнянні з кількістю підприємств, була незначною. Лише з початком Першої світової війни та організацією через мережу фабрично-заводської інспекції державного контролю за протипожежною безпекою промислових об'єктів, формування об'єктових дружин добровольців на фабриках та заводах Наддніпрянської України стало проводитися майже повсюдно. добровільний пожежний рятувальний самоврядування

Позитивні зрушення в організації добровільних пожежних формувань у містах Наддніпрянської України спостерігалися з 90-х рр. ХIХ ст. Саме в цей період в Росії розгортається добровільницький протипожежний рух, організований Об'єднаним російським пожежним товариством. Активну протипожежну пропаганду, в першу чергу серед представників міських дум та управ, розгорнули часописи «Пожарный» та «Пожарное дело».

Чисельний склад добровільних пожежних формувань був набагато більшим, ніж штати професійних пожежних частин. Рядовими членами добровільних дружин та команд були, як правило, любителі пожежної справи - ремісники, фабрично-заводські робітники, залізничники, інтелігенція, дрібні домовласники та студенти.

У вирішенні проблем матеріально-технічного та фінансового становища добровільної пожежної охорони Наддніпрянської України слід виділити чотири етапи: перший - витрачення значних коштів при створенні ДПТ (друга половина 90-х рр. ХІХ ст. - 1904 рр.); другий - суттєве зменшення фінансування, викликане революційними подіями та спадом виробництва і підприємницької діяльності (1905 - 1909 рр.), третій - піднесення матеріального добробуту існуючих та створення нових ДПТ (1910 - 1915 рр.), четвертий - новий етап погіршення матеріально-технічного становища, викликаний економічним спадом, подіями на фронтах та революційним рухом (1916 - 1917 рр.).

Новоутворені добровільні товариства ставали місцевими центрами протипожежної пропаганди та поширення знань із пожежної безпеки. Саме вони становили найбільш надійну опору міських органів самоврядування у діяльності останніх із розвитку протипожежних заходів у містах. Членами товариств організовувалися виставки, показові виступи, бесіди на протипожежну тематику. Деякі пожежні товариства брали на себе обов'язок не лише надавати населенню допомогу в ліквідації пожеж, але й ставили за мету взагалі протидіяти будь-якому стихійному лиху.

Великий вплив на підтримку боєздатності пожежної команди мав кадровий потенціал вогнеборців. Міські добровільні пожежні команди мали в своєму складі не лише пожежників, але й кваліфікований медичний персонал, що давало можливість у найкоротші терміни надати потерпілим першу медичну допомогу. Фактично добровільні пожежні формування започаткували в Україні новий напрямок у медицині - медицину катастроф.

Добровільні пожежні організації створили умови для залучення до пожежного руху осіб, які мали технічні спеціальності, у тому числі інженерів, студентів, викладачів тощо. Організованість та професіоналізм добровільних команд Наддніпрянської України неодноразово відзначало й Імператорське російське пожежне товариство.

На початку ХХ ст. міське населення Наддніпрянської України вже не уявляло систему протипожежного захисту без добровільної пожежної охорони. Слід відзначити винятково важливу роль добровільних пожежних підрозділів у невеликих містечках Наддніпрянської України, де не було професійних команд. Серед українських губерній найбільше міських протипожежних об'єднань функціонувало на Чернігівщині, в Київській губернії, на Волині та Поділлі.

Добровільні пожежні формування щорічно ліквідовували значну кількість пожеж і загорянь, рятували людей та матеріальні цінності. Силами добровільних вогнеборців виконувалися роботи з очистки димоходів від сажі, з ремонту пічного опалення, організовувалися протипожежні варти на підприємствах, у закладах освіти та культури.

У четвертому розділі “Робота добровільних вогнебоців у сільських населених пунктах”, який складається з двох пов'язаних між собою підрозділів, досліджено організацію системи громадської пожежної охорони в селах, допомогу добровільним пожежним дружинам та сільським громадам з боку земських установ.

У пореформений період сільська добровільна пожежна охорона існувала у двох формах - громадські сільські пожежні команди та добровільні сільські пожежні дружини. Основні відмінності між ними полягали у джерелах фінансування та системі організації. Сільські добровільні пожежні дружини діяли на основі статутів і мали постійний штат вогнеборців-охочих. Громадські сільські пожежні команди штату пожежників не мали, а їх обов'язки виконувала чоловіча частина села на началах взаємодопомоги. Водночас громадські пожежні команди мали вільнонайманих пожежних старост та сторожів пожежних сараїв.

Основними проблемами в організації сільської добровільної пожежної охорони були: інертність населення, недостатня протипожежна пропаганда серед селянства місцевими органами самоврядування, важке фінансово-економічне становище більшості сільських громад та відсутність кваліфікованих пожежних кадрів для навчання селян пожежній справі. Матеріально-технічний та фінансово-економічний стан сільських добровільних пожежних дружин значно поступався міським пожежним товариствам та командам.

Для фінансування протипожежних заходів утворювалися пожежні каси. Відповідно до статутів добровільних дружин, грошові надходження пожежних формувань складалися із: членських внесків; пожертвувань і допомоги від земств, волостей і сільських громад; доходів від капіталів і майна дружини; надходжень від виконання пічних і будівельних робіт; пожертвувань меценатів.

На початку ХХ ст. становище сільського пожежного добровільництва дещо поліпшилося. Збільшується кількість добровільних пожежних дружин, покращується і стан пожежних обозів. Найбільша кількість пожежних дружин нараховувалася в Чернігівській губернії - 85, на Волині - 75, в Катеринославській та Подільській губерніях - по 14, Київській - 10, Полтавській - 7, Таврійській і Харківській - по 2, в Херсонській губернії - 1.

Поширення сільських добровільних пожежних дружин у Наддніпрянській Україні певним чином загальмувалося під час революційних подій 1905-1907 рр. Особливо це стосувалося новоутворених підрозділів добровільних вогнеборців. Проблема полягала не лише у економічних негараздах, які охопили більшість сільського населення Наддніпрянської України, але й у посиленні поліцейського контролю за діяльністю добровольців.

Початок Першої світової війни також завдав серйозного удару по економічній стабільності та функціонуванні сільських добровільних пожежних дружин. Частина добровільних вогнеборців була призвана в діючу армію. Водночас, як і в період 1905- 1907 рр., посилився нагляд та жорстке регламентування їхньої діяльності, особливо у прифронтовій зоні.

Важливу роль у становленні та функціонуванні сільських добровільних пожежних формувань відігравали земства. Селяни, перебуваючи в полоні усталених традицій, патріархальної ментальності, відчуваючи гостру нестачу коштів, не поспішали з організацією добровільних пожежних формувань. Тому ця справа в більшості випадків залежала від ефективності роз'яснювальної роботи, яку проводили земства, та готовності земських організацій надати матеріальну допомогу при створенні сільської пожежної дружини.

Найбільш значимими напрямками земської допомоги сільським добровільним пожежним формуванням були: безкоштовне надання пожежних насосів та іншого протипожежного спорядження, виділення одноразової фінансової допомоги для новостворених дружин на будівництво пожежних сараїв, направлення щорічних фінансових виплат на функціонування пожежних організацій, розвиток протипожежного водопостачання тощо.

Загалом витрати земств Наддніпрянської України на придбання для населення пожежних труб та насосів в 90-х рр. ХІХ ст. як для безкоштовної роздачі, так і для видачі безвідсоткових кредитів, сягали понад 598 тис. крб. Найбільш дієва робота в цьому напрямі спостерігалася з боку Харківського та Чернігівського земств. Зокрема, витрати Харківської губернської земської управи на безкоштовне постачання сільських громад та пожежних дружин трубами і насосами складала 46,2 % від загальної суми витрат усіх земств Наддніпрянської України. Витрати чернігівських земських установ сягали 36,3 % від загальної суми витрат.

Основні кошти земств на розвиток добровільних пожежних підрозділів направлялися із запасного страхового капіталу. Земські страхові агенти виступали в якості посередників між добровільними дружинами і сільськими громадами з однієї сторони і між селянами і страховими управліннями з іншої.

На жаль, єдиної практики сприяння добровільним пожежним дружинам із боку земських установ не існувало, тому кожна губернська управа Наддніпрянської України виробляла власні правила, що і позначалося на рівні допомоги.

У результаті проведеного наукового дослідження автор виносить на захист такі висновки і положення:

1. Аналіз стану наукової розробки поданої проблеми засвідчив, що досі вона не була предметом спеціального вивчення. Залучена до дослідження джерельна база є репрезентативною та достовірною, дозволяє вичерпно дослідити обрану тему.

2. На становлення добровільницького пожежного руху вплинули ріст кількості та спустошливості пожеж у 50-60-тих рр. ХІХ ст., малочисленність професійних пожежних підрозділів та численні звернення громадськості з приводу покращання пожежної справи до регіональної та урядової влади.