Людина в міському середовищі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Самбірський технікум економіки та інформатики

Реферат

Людина в міському середовищі

Виконала:

студентка групи 27-к

Сліпець Катерина

Перевірила:

Шеменда О.П.

Самбір-2011 рік

План

небезпека руйнування помешкання землетрус затоплення

Вступ

1. Основні небезпеки в урбанізованому середовищі

1.1 Забруднення атмосфери міст

1.2 Забруднення міських приміщень

1.3 Збреднення питної води в містах

2. Вимоги до стану місць помешкання населення

2.1 Особливі заходи безпеки в багатоповерхових будинках

2.2 Загальні правила користування і поведінки в приміщеннях багатоповерхових будинків

3. Безпека дорожнього руху

4. Поведінка людини у натовпі під час масових заходів

5. Заводи, фабрики, служби забезпечення міста

6. Затоплення помешкання

7. Витік газу

8. Безпека під час користування ліфтом

9. Руйнування помешкання внаслідок землетрусу, вибуху, іноді через недоліки будівництва

Висновок

Використана література

Вступ

Сучасній людській цивілізації властиві стрімкі темпи урбанізації. Вони зумовлені двома факторами - «демографічним вибухом» другої половини XX ст. та науково-технічною революцією в усіх сферах.

Урбанізація (від лат. urbanos - міський) означає процес зростання міст і міського населення та підвищення їх ролі в соціально-економічному та культурному житті суспільства. Способи виникнення міст в історії людства були різними. Міста виникали як сумісні поселення ремісників, що полегшувало їх виробничу діяльність, як центри торгівлі, як воєнні укріплення (фортеці).

Процес світової урбанізації розпочався в Європі, де вперше почали формуватися міста завдяки концентрації засобів виробництва, великої промисловості. Становлення урбанізації почалося на зламі XVIII-XIX ст., коли міста в Західній Європі зосереджували найважливіші засоби виробництва й посідали ключові позиції у світовій економіці. Локальний розвиток міст започаткував певну просторову послідовність світового процесу урбанізації: Західна Європа - Північна Америка - Австралія та Океанія - Східна Європа - Латинська Америка - Азія - Африка.

Уже сьогодні в багатьох країнах світу, особливо економічно розвинених, частка міського населення становить 85-90% і більше в загальній його чисельності. За прогнозами Комісії ООН з народонаселення, на початку XXI ст. у містах буде мешкати не менше 51% усього населення земної кулі, тоді як в 1970 р. частка міського населення становила 38,6%. З'являються і зростають багатомільйонні міста - мегаполіси (Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Москва та ін.), збільшується їх кількість, розміри та проблеми.

До 1918 р. Україна була аграрною, в її містах мешкало всього 18% населення. Інтенсивна урбанізація в Україні розпочалася в 1926-1939 рр., коли було взято курс на індустріалізацію народного господарства, тобто всього лише за 13 років чисельність міського населення зросла в 2,4 рази.

За період 1940-1970 рр. чисельність міського населення в Україні збільшувалася вже значно нижчими темпами, бо за 30 років воно збільшилось лише в 1,9рази. З середини 50-х років XX ст. почався новий етап інтенсивного зростання кількості міст і чисельності міського населення в Україні. Тільки за останні 30 років частка міського населення в Україні зросла в 2,2 рази та становила на кінець XX ст. близько 70% загальної чисельності населення країни. За кількістю великих міст наша держава тепер посідає одне з провідних місць серед країн світу, таких міст сьогодні - 61.

В Україні є 7 міст з населенням, яке перевищило або майже сягає мільйона осіб: Київ, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Харків, Запоріжжя і Кривий Ріг. Для Києва останні 30 років ознаменувались надзвичайно інтенсивним демографічним розвитком: чисельність його населення зросла майже в 2,5 рази і станом на кінець 2001 року досягла 2 млн. 600 тис. мешканців.

Урбанізацію неможливо розглядати без зв'язку з розвитком суспільного виробництва, зокрема важкої індустрії, енергетики, хімічної промисловості тощо. Разом з нарощуванням промислового потенціалу, створенням нових галузей виробництва у великих містах зростає чисельність населення. Сучасні великі міста - це центри зосередження багатогалузевої промисловості, розгалуженої транспортної мережі в густо населених житлових масивах. Причому найважливішим джерелом зростання міського населення була й все ще залишається міграція сільських жителів у міста. На неї припадає більше половини приросту міського населення в Україні.

Сучасне місто надає своїм жителям багато переваг економічного, соціального та суб'єктивного характеру, а саме:

наявність місць роботи та можливість її зміни;

зосередження закладів науки й культури;

забезпечення висококваліфікованої медичної допомоги;

можливість створювати кращі житлові та соціально-побутові умови життя;

розвиток міжнародної та регіональної культури.

Незважаючи на переваги міського життя, міське середовище для людей є штучним і відірваним від природного, того, в якому тисячоліттями проходило їхнє життя. Штучне міське середовище шкідливо впливає на здоров'я населення через забруднення атмосферного повітря, дефіцит сонячного проміння, води, а також стресових ситуацій, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, недостатністю зелених насаджень тощо. Небезпеку для здоров'я людей у місті становлять шумові, вібраційні навантаження, транспортні проблеми, вплив електричних, магнітних, іонізаційних полів.

Отже, в умовах великого міста загострюються всі сторони життєзабезпечення людей: постачання достатньої кількості повноцінних продуктів харчування та питної води, контроль і запобігання забруднення повітря, водних ресурсів, ґрунтів, утилізація та захоронення накопичених шкідливих виробничих та побутових відходів, а також соціальні проблеми, пов'язані з різким зменшенням вільного «життєвого» простору, зростанням міст у висоту, збільшенням захворювань, зумовлених забрудненням довкілля та інші.

1. Основні небезпеки в урбанізованому середовищі

Нині спостерігається стійке зростання кількості людей, що проживають в містах. Загальна площа урбанізованого простору земної кулі становила в 1980 р. 4,69 млн. км². Очікується, що 2070 р. вона досягне 19 млн. км² -- 12 % всього і більше 20 % життєпридатної території суші. До 2030 р. переважним місцем проживання людей будуть селища міського типу. Економічні витрати в урбанізованому суспільстві від захворювань (стресу, шуму, забруднень) в деяких розвинених країнах дорівнює втратам, що заподіяні страйками робітників.

Збільшення площі урбанізованого середовища сприяє знищенню природного середовища за рахунок зрубування лісів та інших насаджень, зміни умов життя і, як результат, явищ підвищеної захворюваності мешканців нових районів.

Гострота соціального розвитку міст за своїм характером в Україні має свої особливості. Відсутня тенденція зростання чи утворення малих міст. Тенденція розвитку суспільства знаменує перехід від старого типу розселення -- невеличке місто, село -- до нових агломерацій -- київська, харківська, донецька, львівська, які ставлять нові соціальні проблеми, викликані проживанням величезної чисельності населення на обмеженій території. Саме функціонування міст має загальні і специфічні проблеми.

Урбанізація проходить на фоні специфічної поведінки населення -- його міграції. Міграція населення -- складний суспільний процес, пов'язаний з переміщенням населення в регіони зі стабільним соціально-економічним становищем. Люди змінюють звичайні для них місця проживання через ряд обставин, що змушують їх переселятися в інші міста, регіони, країни. Це, по-перше, виштовхування, пов'язане із серйозними соціальними потрясіннями, конфліктами та іншими економічними кризами, стихійними лихами. По-друге, притягання -- сукупність привабливих рис або умов для проживання в інших містах (в регіонах, де високі заробітки, де можна зайняти високий соціальний статус). Відмінні умови життя можуть створювати штучно в процесі виникнення потоків емігрантів, під час притягання робочої сили і кваліфікованих кадрів в певні регіони, де їх не вистачає. По-третє, шляхи міграції -- це характеристики безпосереднього пересування мігрантів з одного географічного місця в інше (доступність міграції, відсутність бар'єрів для міграції). З міграцією населення зв'язані процеси заселення, господарського освоєння і змішування рас, мов і народів.

Зростання населення внаслідок визначених міграційних процесів викликає інші соціальні процеси в суспільстві. В умовах нормальної адаптації нового населення загальні риси суспільства залишаються незмінними. Але в умовах, коли більшість нового населення не адаптується у великих конгломераціях, то з'являються передумови виникнення негативних відповідних наслідків у суспільстві.

З іншого боку, збільшення населення великих конгломерацій веде до перевантаження структури обслуговування, систем постачання най необхіднішої продукції та енергетичних ресурсів життєдіяльності. Одночасно з розвитком конгломерацій збільшується їх негативний тиск на біосферу. Кожне велике місто становить штучне середовище антропогенного походження. Це середовище -- досить складна екологічна система зі своїми специфічними умовами, створеними співвідношенням природних факторів середовища та технічних особливостей виробництв.

Характерними наслідками дії згаданих вище негативних факторів є ураження здоров'я населення, внаслідок чого виникають захворювання ендокринної системи, інфекційні, крові, органів дихання, туберкульоз та інші.

Збільшився рівень дорожньо-транспортного травматизму, аварій в побуті (пожеж, вибухів). Найбільш поширеною причиною вибухів у побуті є низька культура у використанні газових приладів (особливо в умовах користування, коли споживачі знаходяться в нетверезому стані). З такої ж причини збільшується кількість випадків пожеж у помешканнях.

1.1 Забруднення атмосфери міст

Основними джерелами забруднення атмосфери міст є автотранспорт, енергетичні системи міста та промисловість.

У містах зосереджена основна кількість транспортних засобів. Це вантажний, особистий та громадський транспорт. Автотранспорт дає в середньому 70% усіх токсичних викидів в атмосферу міст. В Україні зареєстровано понад 1 млн. вантажних автомобілів та близько 3 млн. легкових. Частка автотранспортного забруднення атмосфери в загальній їх кількості становить в Ужгороді - 91%, Ялті, Полтаві - 88%, Львові - 79%, Києві - 75%. Останнім часом в міському повітрі підвищився вміст оксидів вуглецю, вуглеводнів, оксидів азоту, сажі. Але найбільшу небезпеку, окрім оксидів азоту, становлять сірчані й свинцеві сполуки, вміст яких у міському повітрі значною мірою зріс. Міста не пристосовані до такої кількості автотранспорту. Довжина пробігу без зупинок між світлофорами становить 400-600 м, внаслідок чого середня швидкість руху вдень в центрі міста і на великих автошляхах знижується до 12-20 км/год, а це збільшує витрати палива в 3-4 рази. Відповідно збільшуються викиди. Автотранспорт є джерелом специфічних форм забруднення повітря. Так, при контакті з дорожнім покриттям стираються шини, як наслідок тисячі тонн гуми у вигляді пилу потрапляють у повітря. Міський автомобільний транспорт не тільки забруднює повітря традиційними продуктами згоряння палива, він призводить до збільшення викидів високотоксичного свинцю в навколишнє середовище. В Україні до цього часу використовують бензин з високим вмістом свинцю (до 0,36 г/л), тоді як в країнах Європи та США цей показник суттєво нижчий (0,013-0,15 г/л).

Міста - головні споживачі енергії. Місто споживає енергію у різних формах. Широко використовується викопне паливо - кам'яне вугілля, нафтопродукти та природний газ. Це вже само по собі визначає стан забруднення урбосередовища продуктами згоряння. До житлових будинків та виробничих приміщень енергія потрапляє у формі електрики, газу, водяного опалення.

Зниження якості атмосферного повітря небезпечне для здоров'я міських мешканців. Людина за добу вживає в середньому 25 кг повітря. Навіть якщо відносний вміст забруднювачів в повітрі незначний, їх сумарна кількість, яка потрапляє в організм людини при диханні, може бути токсичною. Найбільш поширеною шкідливою домішкою повітряного середовища є чадний газ. Надмірна його кількість в повітрі призводить до швидкої втомлюваності людини, головного болю, запаморочення, ослаблення пам'яті, порушення діяльності серцево-судинної та інших систем організму.

1.2 Забруднення міських приміщень

Специфіка проживання в місті призводить до того, що люди 80-95% свого часу проводять в приміщеннях (житлові будинки, метро, службові приміщення). Одним з показників якості міського життя є повітря приміщень. Згідно з оцінкою Агентства з охорони навколишнього середовища США, повітря всередині міських приміщень забруднено в 100 разів більше ніж зовні.

Причинами забруднення повітря приміщень є: забруднення від спалювання деревини, вугілля в камінах; не вентильовані гази від газових плит та водонагрівачів; аерозолі; очисники, які містять хлор або аміак; лакові та воскові покриття підлог; розпилювачі від комах (інсектициди); зволожувачі повітря; дим від цигарок. Інші токсичні матеріали -олійні фарби і розчинники, килимовий клей, меблевий лак, з яких виділяються бензол, толуол та інші речовини.

Заходи щодо поліпшення якості повітря в приміщеннях: домашні рослини; замість освіжувачів повітря слід використовувати оцет, наливши його в тарілку і поставивши на 1-2 години в кімнаті; в закритих невеликих приміщеннях (холодильники, туалет) поставити відкриту коробочку з харчовою содою; внести в кімнату свіжу гілку ялини або сосни;

замість відбілювачів використовувати харчову соду або буру;

робити регулярне вологе прибирання приміщення, а також провітрювання;

обладнати кухню витяжною шафою;

не залишати відкритими пляшки з миючими та дезінфікуючими засобами.

1.3 Збреднення питної води в містах

Питна вода - найважливіший фактор здоров'я людини. У крани міських квартир питна вода потрапляє з річок, водосховищ, озер, з підземних глибин. Найчистіша - підземна (особливо глибинна, артезіанська) вода. Але для великих міст цієї води не вистачає.

За даними ВООЗ, вода може містити 13 тисяч токсичних речовин, водою передається до 80% усіх захворювань, від яких у світі щорічно вмирає 25млн. осіб. У реальних умовах вода містить органічні й мінеральні сполуки, мікро- і макроелементи, гази, колоїдні частинки та живі мікроорганізми. Основні компоненти питної води незамінні - гідрокарбонатні, сульфатні солі та солі кальцію, магнію і натрію. З мінералів у воді є кремній, фтор, стронцій, цинк, з макроелементів залізо і калій. Вміст цих речовин не повинен перевищувати ГДК.

Частки ґрунту і все, що може гнити, вносить у воду органічні сполуки, їх різноманіття величезне.

Щоб природна вода була придатна для вживання, вона проходить декілька стадій очищення та знезараження на водопровідних станціях. Способи очищення забруднених вод можна об'єднати в наступні групи:

механічні, фізичні, фізико-механічні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні, комплексні.

Після механічних, хімічних та фізико-хімічних методів очищення стічні води підлягають біологічному очищенню (мікроорганізми) для остаточної очистки стоків від органічної речовини. Біологічне очищення здійснюється в біофільтрах, аеротенках, біотенках тощо.

Після очищення у воді можуть знаходитись різноманітні віруси та бактерії (дизентерійні бактерії, холерний вібріон, збудники черевного тифу, вірус поліомієліту, вірус гепатиту та ін.).Знешкодити мікроорганізми, які залишились, можна чотирма способами: термічно (кип'ятити); за допомогою сильних окисників (наприклад: хлору, озону, марганцевокислого калію); впливом іонів благородних металів (звичайно використовують срібло); фізичними методами (за допомогою ультрафіолетових променів або ультразвуку).

Проблема забезпечення населення України якісною питною водою з кожним роком ускладнюється, стає більш гострою. Склалася ситуація, коли практично всі поверхневі, а в окремих регіонах і підземні води за рівнем забруднення не відповідають вимогам стандарту до джерел водопостачання. Питна вода стає активним чинником шкідливого впливу на здоров'я і першопричиною виникнення багатьох небезпечних масових інфекційних захворювань, зокрема вірусного гепатиту А. Внаслідок хлорування в питній воді утворюються хлорорганічні сполуки, наприклад, кількість хлороформу перевищує в 1,5-2 рази норми, рекомендовані ВООЗ. Крім того, в питну воду можуть потрапити інші токсичні речовини: іони важких металів, сполуки фосфору і сірки, пестициди, нітрати, нітрити. Про недостатню ефективність існуючої технології очистки води свідчить високий рівень захворюваності населення кишковими інфекціями. Взагалі ж на сьогодні відомо близько 100 хвороб, які «дарує» нам питна вода.

Яку ж воду треба пити, щоб бути здоровим? Одні спеціалісти радять пити воду кип'ячену та відстояну, інші наполягають на воді «срібній», через те, що срібло вбиває мікроорганізми. Але срібло - це метал, який здатний накопичуватись в організмі людини, зокрема, в нирках. Сьогодні можна сказати, що «срібна» вода є лікувальним засобом, який може допомогти при лікуванні деяких хвороб тільки у разі її вживання в певних дозах і нетривалий час. Як альтернативу питній воді використовувати її недопустимо.

Згідно з розпорядженням Київської міської держадміністрації, в місті збудовано й введено в експлуатацію 25 павільйонів бюветної роздачі артезіанської води. Вода в них чиста, доброякісна, радіонукліди та важкі метали на таку глибину не потрапили. Але приблизно в 66% свердловин вода містить підвищену кількість заліза, марганцю, сірководню, сульфідів, сульфатів, хлоридів, карбонатів та інших домішок, що звичайно вимагає додаткового очищення цієї води. Нерідко артезіанська вода не відповідає вимогам щодо бактеріологічних показників. Наслідком неконтрольованого й довгострокового використання таких вод як питних можуть бути різні захворювання - отруєння важкими металами, нітратами та ін. Як правило, артезіанська вода є умовно питною й може служити лише додатковим джерелом водопостачання.

У торговельних закладах можна придбати різноманітні індивідуальні та колективні фільтри для водопровідної води, але тільки деякі з них здатні зробити воду максимально безпечною. Універсальних фільтрів, здатних повністю очистити воду від усіх шкідливих домішок, просто не існує. Але в наш час фільтри стали предметом першої необхідності.

2. Вимоги до стану місць помешкання населення

Оцінювання території під майбутнє помешкання здійснюється на основі комплексного вивчення відомостей про об'єкт будівництва, довідкових і картографічних матеріалів, ситуаційного і генерального планів.

Оцінювання території для розселення населення починають з перевірки правильності розрахунку чисельності населення, яке буде мешкати на цій території до кінця розрахункового періоду. Перевірку чисельності населення проводять за формулою

Де А - абсолютна чисельність міськоутворювальних кадрів;

Т - чисельність населення працездатного віку, %;

а - чисельність зайнятих у домашньому і особистому господарстві;

в - чисельність учнів працездатного віку, що навчаються з відривом від виробництва, %;

n - чисельність інвалідів праці працездатного віку, які не працюють, %;

m - чисельність працюючих пенсіонерів, %;

Б - чисельність групи населення, що обслуговує, %.

Територію для розвинення міст і сільських помешкань слід вибирати з урахуванням можливостей його раціонального функціонального використання на основі порівняння варіантів архітектурно-планувальних рішень, техніко-економічних, санітарно-гігієнічних показників, паливно-енергетичних, водних, територіальних ресурсів, стану навколишнього середовища з урахуванням прогнозу змін на перспективу природничих та інших умов.

Організація території сільських помешкань має передбачатися в зв'язку із загальною функціональною організацією території господарства з виділенням зони для помешкання людей і виробничої території.

Вимоги до технічного стану місць відпочинку та розваг мешканців будинку, населеного пункту, мегаполісу встановлюють заходи безпеки в межах зовнішньої території і внутрішнього планування експлуатації приміщення.

Підходи та під'їзди на території біля місць масового відпочинку і розваг мають бути виконані, щоб забезпечувати безперешкодну доставку людей. Дороги для транспорту і пішоходів мають бути вільними, обладнані стоянками транспорту. В нічний час має бути надійне освітлення і відповідні дороговкази напрямків руху. Вимоги безпеки потребують відбудови і нормальної роботи зовнішньої каналізації для організації і віддалення стічних вод на міських і селищних територіях.

Внутрішнє планування приміщень повинно на момент знаходження там людей має мати можливість вільного залишення цього приміщення, аварійне освітлення і постійне інформування про існуючі недоліки чи зміни переміщення людей в будівлі. Перед початком розваг чи вистав необхідно перевірити роботу всіх засобів, що створюють комфортні умови і безпеку приміщення. Неприпустиме закриття входів, за якими люди потрапили до своїх місць в залах.

Основним типом забудови житлової зони в сільській місцевості є переважно одно- та двоповерхові будинки з присадибними ділянками і господарчими будовами для ведення власного господарства.

Будови надвірних господарчих приміщень слід відносити в глибину садиби з додержанням санітарних та протипожежних вимог. Приміщення для тварин і птиці мають бути розташовані на відстані від вікон помешкання для людей не менш як на 15 м.

Рельєф місцевості житлової зони має сприяти природничому стоку атмосферних опадів, не викликати перешкод під час устрою водопроводу і каналізації, руху пішоходів і транспорту. Тому територія для населеного пункту має мати спокійний рельєф з уклоном від 1 до 6 %. Придатними для будівництва вважаються території, що мають уклін до 10 %. Коли уклін менше 0,5 %, території вважаються непридатними з причин ускладнень у відводі зливових і талих вод. За такого уклону необхідно передбачати відповідні інженерні споруди.

Вимоги до технічного стану житлового фонду мають бути реалізовані за етапами:

-- експлуатації будівлі;

-- експлуатації інженерного обладнання і комунікацій;

-- процесу ліквідації аварій чи надзвичайних ситуацій.

На етапі експлуатації будівель необхідно визначати стан несучих конструкцій і огороджених елементів, а також конструкцій покриття, сходів та ін. Не має бути тріщин, сколів, руйнувань.

Будівлі мають мати жорстке кріплення несучих конструкцій та інших конструктивних елементів. Неприпустиме забруднення проходів, сходів та іншого, що необхідне для евакуації людей із житла.

Погіршення технічного стану викликає наявність води чи поява джерел води в підвальних приміщеннях. Постійне знаходження води розмиває ґрунт, що може призвести до появи в ньому провалів і руйнування будівель. Тому в таких умовах експлуатації житла необхідне використання засобів відкачування води на постійній основі (залежно від характеру надходжень води). Наявність води в підвальних приміщеннях сприяє появі комах, павуків та ін. Все це призводить до погіршення санітарного стану помешкань і може спричинити будь-які захворювання населення цих помешкань.

Інженерне обладнання житлового фонду включає в себе комунікації водо-, газо-, теплопостачання, а також каналізацію, засоби зв'язку та захисні системи.

Поганий стан систем інженерного обладнання, його аварії, що постійно повторюються, несуть загрозу стану здоров'я мешканців сучасного урбанізованого середовища. Особливо небезпечними є аварії в зимовий період. Швидке охолодження помешкань в разі відключення теплопостачання веде до стану, що сприяє захворюванню населення. Аварії на каналізаційних мережах зумовлюють накопичення відходів людської життєдіяльності і перетворюються в джерела антисанітарних небезпек.

До комунікацій належить також шляхова інфраструктура сполучення. Характерними видами небезпек, що мають місце при їх експлуатації, є руйнування опор електромережі, дерев, дроту, що знаходиться під напругою. Основною вимогою до забезпечення безпеки є встановлення варти біля діючої небезпеки, огородження цих місць і попередження власників зруйнованих комунікацій.

Велике значення має своєчасне вивезення сміття. В умовах відсутності транспортних засобів чи палива для них сміття накопичується біля під'їздів чи на спеціальних майданчиках і також є джерелом антисанітарних небезпек. Особливо це має місце під час танення снігу, коли бруд разом з талою водою переміщується по всій площі між помешканнями, включаючи дитячі майданчики і місця для відпочинку.

2.1 Особливі заходи безпеки в багатоповерхових будинках

Телефони всіх служб, що ліквідують небезпеки, ремонтують комунікації, здійснюють всілякі види допомоги, мають бути представлені у вигляді інформації при вході в під'їзд будинку.

Використання газу. Всі газові прилади, трубопроводи, газова арматура та лічильники мають бути зроблені за чинними правилами. Без дозволу не допускається ремонт, переобладнання чи обслуговування.

Відключенню від діючого газопроводу зі встановленням заглушки підлягають прилади і апарати, які експлуатуються з витоком газу, мають несправну автоматику безпеки, димарі, вентиляційні канали і зруйновані оголовки димових труб.

Димові і вентиляційні канали слід періодично перевіряти і очищати.

Первинна, а також після ремонту, перевірка і очищення виконується спеціалізованою організацією разом з представниками житлово-експлуатаційної організації. Результати оформлюються актом.

Повторні перевірки димових і вентиляційних каналів в будівлях житлового фонду можуть виконуватися житлово-експлуатаційними управліннями, кооперативами та іншими підприємствами, що мають підготовлений персонал. Відомості про повторну перевірку заносяться у спеціальний журнал.

Житлово-експлуатаційні організації повинні:

-- надавати підприємствам газового господарства всіляку допомогу під час проведення ними технічного обслуговування газового обладнання житлових приміщень, а також пропаганда правил безпеки використання газових приладів серед населення;

-- тримати у відповідному стані підвальні приміщення, технічні коридори, забезпечити постійне функціонування електроосвітлення і вентиляції; стежити за ущільненням вводів підземних комунікацій в підвальні приміщення будівель, а також місць перетинання газопроводами будівельних елементів у будівлях;

-- забезпечити в будь-який час доби безперешкодний доступ робітників підприємств газового господарства у всі підвальні приміщення, технічні коридори, а також приміщення перших поверхів для перевірки їх на загазованість;

-- своєчасно перевіряти стан димарів і вентиляційних каналів, оголовків димарів і контролювати якість виконання визначених робіт з реєстрацією результатів в спеціальних журналах;

-- негайно повідомляти підприємству газового господарства про необхідність відключення газових приладів під час виявлення несправностей димарів і самовільно встановлених газових приладів;

-- під час виїзду мешканців викликати представника газового господарства для відключення газових приладів від газопостачання.

Категорично забороняється використовувати балонні газові прилади в багатоповерхових будівлях житлового фонду.

Відповідальність за справний стан газового обладнання, димових і вентиляційних каналів, ущільненість вводів інженерних комунікацій в житловому фонді накладається на керівників житлово-експлуатаційних організацій, в житлових кооперативах -- на їх голів, в будинках і помешканнях, що належать громадянам на засадах особистої власності, -- на їх володарів.

Відповідальність за безпечну експлуатацію побутових газових приладів накладається на квартиронаймачів і домовласників.

Експлуатаційні служби газового господарства несуть відповідальність за якісне виконання робіт з обслуговування і ремонту газового обладнання і газопроводів, а також своєчасного виконання заявок про несправності в системах газопостачання.

Залежно від характеру порушень керівники, фахівці, робочі і громадяни можуть бути притягненні до дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Особи, відповідальні за безпечну експлуатацію тільки побутових газових приладів, що встановлені на підприємствах побутового обслуговування невиробничого характеру, в суспільних і житлових будовах, повинні пройти інструктаж на підприємствах газового господарства.

Підприємства газового господарства і житлово-експлуатаційні організації мають забезпечити інструктаж володарів помешкань і квартир за встановленими правилами використання побутових газових приладів і апаратів.

Первинний інструктаж мешканців міста має проводитись в технічному кабінеті підприємства газового господарства на діючому газовому обладнанні. Інструктувати мешканців міста, що заселяють помешкання після капітального ремонту і мешканців сільських населених пунктів дозволяється в квартирі під час пуску газу.

В громадських приміщеннях і на підприємствах побутового обслуговування населення невиробничого характеру біля газового обладнання мають бути вивішені інструкції з безпеки користування газом.

Особи, що використовують побутові газові прилади, повинні виконувати вимоги "Типової інструкції з безпечного використання побутових газових приладів і апаратів" і "Інструкції з експлуатації заводу-виробника".

Токсичні, пожежо- та вибухонебезпечні матеріали не повинні знаходитися в житлових будинках. Особливо небезпечними є процеси, що впроваджуються під час проведення ремонтних робіт, пов'язаних з газо- та електрозварювальними роботами. Всі роботи з використанням відповідних приладів, що працюють під тиском та інше, для газо- та електрозварювальних робіт мають проводитись за встановленими інструкціями на випробуваному обладнанні працівниками з відповідною підготовкою. Під час зварювальних та інших робіт не дозволяється залишати їх без нагляду протягом усього часу перевезення, робіт, перерв.

Всі електроприлади і устаткування, що використовуються в побуті, повинні мати сертифікацію якості, подвійну ізоляцію і встановлені вимоги безпечного користування, які необхідно ретельно виконувати. Неприпустимо використовувати прилади, провід та розетки з пошкодженою ізоляцією або після ушкоджень. Запобіжники мають використовуватися тільки заводського виробництва і відповідати вимогам до їх технічних характеристик.

2.2 Загальні правила користування і поведінки в приміщеннях багатоповерхових будинків

Загальні правила користування приміщеннями і поведінки мешканців становлять передумову запобігання руйнуванню будинків і виникненню конфліктів. Фактично загальні правила встановлюють систему заборон, що дозволяє нормальну експлуатацію житла на дуже тривалий термін.

- Забороняється руйнування несучих будівельних елементів з метою перепланування квартир. Стан несучих елементів має бути під пильною увагою мешканців. Неприпустима поява тріщин чи інших руйнувань цих будівельних елементів. За появи будь-яких дефектів треба повідомити житлово-експлуатаційну організацію.

- Забороняється використання підйомно-вантажних пристроїв для підйому вантажів на висоту.

- Забороняється колоти дрова у всіх приміщеннях і на сходинках.

- Забороняється розпалювання вогнищ в будь-яких приміщеннях будинків.

- Забороняється загромадження проходів, які можуть бути використані під час евакуації населення.

- Під час витоку газу треба негайно повідомити газову службу і служби електропостачання з метою відключення мережі будинку від подачі струму.

- Забороняється навішування пристосувань для гнуття труб на металеві огорожі сходинок в під'їзді.

- Забороняється кидати в сміттєпровід великі речі та будівельне сміття.

- Рекомендується влаштовувати чергування біля входу в під'їзд, а також налагодження зв'язку чергового з органами міліції.

- Двері та вхід у підвальне приміщення і на дах мають бути зачинені на замок. Ключі від них мають знаходитись у чергового та в житло-експлуатаційній організації.

- Забороняється витрушування речей з балконів та вікон.

- Під час відновлення покрівлі необхідно розташовувати пристрій для розпалювання смоли на безпечній відстані від проходів та проїздів біля житлових будинків. Про підйом розтопленої смоли і заходів безпеки необхідно повідомити мешканців будинків заздалегідь.

- Під час зупинки ліфта необхідно повідомити чергового. Забороняються самовільні спроби відчинення ліфтів до прибуття фахівців.

- На прибудинковій території забороняється палити вогнища в безпосередній близькості до будинків. Сміття необхідно складати в спеціальну тару, яка має бути розташована на окремих майданчиках. Вздовж будинку мають бути передбачені дві дороги для можливості пожежного гасіння одночасно з двох сторін.

- Дороги мають бути прокладені до кожного з під'їздів для більш легкого виконання вантажно-розвантажувальних робіт меблів, побутової техніки тощо.

- В кожному районі (чи мікрорайоні) мають бути створені сквери з зеленими насадженнями.

- Від дороги будинки мають бути відділені деревами з високою кроною, щоб зменшити шум від міського транспорту. За можливості, в таких скверах створюють майданчики. На таких майданчиках передбачають культурно-масові заходи серед мешканців району. В районах з великим населенням передбачають палаци культури, спорту, кінотеатри, стадіони чи спортивні майданчики.

- Магазини, торговельні майданчики з відповідними службами проектують біля транспортних зупинок.

- В кожному мікрорайоні передбачають мережу доріг дитячих майданчиків. Дитячі майданчики, спортивні комплекси формують переважно біля шкіл.

3. Безпека дорожнього руху

Автомобілі, мотоцикли на вулицях рухаються з великими швидкостями. Обстановка може змінюватися блискавично, і тому під час переходу вулиці необхідно постійно і уважно за нею спостерігати.

Майже дві третини дітей, і навіть дві п'ятих дорослих людей потрапляють під колеса автомобіля саме через те, що не можуть вчасно передбачити небезпеку. Тому, поряд з вивченням "Правил дорожнього руху", діти повинні набувати навичок спостереження: як дивитися, як помічати, визначати швидкість, відстань, напрям подальшого руху транспортного засобу, як передбачити появу прихованого від погляду транспорту. Переважаюча кількість нещасних випадків з пішоходами, пасажирами трапляється саме тоді, коли вони поспішають, хвилюються, бігають. Отже, надмірна поквапність і біг на проїзній частині вулиці мають бути виключені, вулиця обманлива: здається, в цю хвилину немає жодного транспортного засобу, а через секунду він може непомітно виїхати з провулка чи з-за повороту. Перехід вулиці -- це всього 10--20 с, і тому на цей час слід припинити розмови й уважно спостерігати.

Причини аварій з боку водія поділяються на безпосередні, за яких виникають умови, що погіршують обробку інформації (втома, алкогольне сп'яніння), і професійні, пов'язані з діяльністю водія. Причини ДТП, пов'язані з умовами і станом водія, поділяються на фізіологічні, залежні від особистих якостей і від досвіду.

Класифікація причин ДТП, безпосередньо пов'язаних з діяльністю водія: спроба самовбивства або спеціального зіткнення; несвідомий стан або сон; помилка впізнання; помилка при прийнятті рішення; помилкова поведінка.

Причини аварій на автошляхах з боку пішоходів: перехід проїжджої частини у місці, не призначеному для цього або на заборонний сигнал світлофора; перехід вулиці безпосередньо біля транспорту, що стоїть або наближається; перехід вулиці в місцях, де вона погано продивляється в обидва боки; раптовий вихід пішохода на проїжджу частину з-за транспорту, що стоїть; розваги на проїжджій частині або поблизу неї; неуважність під час переходу вулиці.

Стандартні аварійні ситуації для пішоходів у дорожньому русі:

-- автобус, тролейбус, що стоїть на протилежному боці вулиці, до якого намагається встигнути пішохід, зосереджуючи увагу на меті свого руху, він може не помітити машини, що наближається; рідний дім, школа, магазин, кіоск тощо -- мета руху дитини через вулицю;

-- знайомі, товариші, яких пішохід побачив на протилежному боці вулиці;

-- друзі, які йдуть трохи попереду під час руху групою (той, що йде позаду, може не помітити небезпечного для себе автомобіля);

-- м'яч, що викотився на дорогу, собака, яка вибігла на проїжджу частину (для дитини, яка біжить услід);

-- пішохід, який крокує поруч (найчастіше під час розмови);

-- транспортний засіб, що наближається праворуч і ліворуч" (спостерігаючи за ним під час переходу, пішохід може не помітити автомобіля, що наближається з протилежного боку);

-- на вулиці з малоінтенсивним рухом транспорту, що справляє враження "пустинності", дитина вибігає на проїжджу частину не дивлячись;

-- школяр рухається по тротуару й, не оглянувши проїжджої частини, починає переходити її навкіс;

-- діти бавляться поблизу дороги і, захоплені грою, вибігають на проїжджу частину;

-- пішохід готується до переходу вулиці і не помічає автомобіля, що повертає праворуч (для того, щоб його помітити, слід подивитися не лише праворуч, але й ліворуч, позад себе);

-- дитина не звикла дивитися вдалину, щоб виділити малопомітні предмети;

-- людина може не помітити автомобіля темного кольору на темному тлі, який рухається з великою швидкістю, або мотоцикла, мопеда;

-- дитина пробігає чи проїжджає на велосипеді повз виїзд з подвір'я будинку, території підприємства і не помічає автомобіля, що виїжджає;

-- на значній відстані від пішохода з'явився автомобіль чи мотоцикл, що швидко наближається. Помітивши автомобіль здалеку, пішохід не може визначити час подолання ним цієї відстані і починає переходити вулицю, не маючи для цього резерву часу;

-- помітивши автомобіль один раз, пішохід більше не дивиться в той бік, хоч необхідно через деякий час поглянути повторно -- перша оцінка буває неточною, адже могли змінитися швидкість руху автомобіля, його напрям або з провулка чи подвір'я виїхав інший автомобіль;

-- водій забув вимкнути світловий покажчик лівого чи правого повороту і ще їде прямо, а пішохід тим часом переходить вулицю, вважаючи, що автомобіль повертатиме перед нею;

-- водій великогабаритного транспортного засобу виконує поворот, а пішохід стоїть на розі радіуса повороту (під час повороту автобуса, вантажівки з причепом та інших габаритних транспортних засобів передні та задні колеса рухаються за різними траєкторіями). Якщо стояти близько, автомобіль може збити людину задньою частиною кузова чи причепа;

-- пішохід знаходиться позаду автомобіля, який стоїть, або подається заднім ходом, і водій не помітить людини;

-- у темну пору доби пішохід розраховує, що водій бачить його і може об'їхати чи зупинитися; якщо світло фар автомобіля спрямоване на пішохода, то це ще не означає, що водій бачить людину; коли ввімкнене ближнє світло, то воно освітлює проїжджу частину тільки за кілька метрів перед автомобілем.

4. Поведінка людини у натовпі під час масових заходів

1. Щоб не загинути у натовпі, краще правило -- не потрапляти в нього або обминути його. Якщо це не можливо, в жодному випадку не рухатись проти натовпу.

2. Пам'ятайте, що найнебезпечніше -- бути затиснутим і затоптаним у тисняві.

3. Люди у паніці не помічають тих, хто перебуває поруч. Кожен думає про особистий порятунок. Люди пориваються вперед, до виходу. Найбільша тиснява буває в дверях, перед сценою, біля арени тощо.

4. Тому, входячи в будь-яке приміщення, треба звертати увагу на запасні та аварійні виходи, і знати, як до них добратися.

5. Не наближатися до вітрин, стін, скляних дверей, до яких можуть притиснути і таким чином травмувати. Якщо натовп захопив -- не чинити йому опір. Потрібно глибоко вдихнути, зігнути руки у ліктях, підняти їх, щоб захистити грудну клітку. Неможна тримати руки у кишенях, чіплятися за щось руками -- їх можуть зламати. Якщо є можливість, потрібно застебнути одяг. Високі підбори можуть коштувати життя, так само, як і розв'язаний шнурок. Потрібно викинути сумку, парасольку тощо. Якщо щось впало, ні в якому разі не можна намагатися підняти -- життя дорожче.

6. Головне завдання в натовпі -- не впасти. Якщо вас усе ж збили з ніг і ви впали на землю, необхідно спробувати звернутися клубком і захистити голову руками, прикриваючи потилицю. При будь-якій можливості треба спробувати встати на ноги.

7. З метою запобігання небезпечним ситуаціям під час проведення масових заходів рекомендується створення так званих груп порятунку. Основне їхнє завдання -- своєчасне й оперативне реагування на раптові запити присутніх і недопущення панічних настроїв.

5. Заводи, фабрики, служби забезпечення міста

Сучасне виробництво часто не може діяти без використання хімікатів, кислот та інших отруйних речовин. За різних обставин на заводі може статися аварія, і небезпечні речовини загрожуватимуть життю людини. Наприклад, на території Львівської області є 39 хімічно небезпечних об'єктів і найнебезпечніші з них -- Новороздільське підприємство "Сірка", Сокальський завод хімволокна, м'ясокомбінати та холодильники Львова, Дрогобича, Стрия.

У північно-східній частині області зони можливого радіаційного зараження створюють Рівненська та Хмельницька АЕС. Унаслідок того, що техніка на підприємствах старіє і зношується (ступінь зношування на більшості підприємств становить 80--85 %), на території

Щорічно в Україні утворюються 5 млн. м³ побутових відходів, тобто 0,8 м³ на одного жителя. Ці відходи складуються в 670 сміттєсховищах, з яких 80 % не обладнані системами захисту від забруднення ґрунтів, води і повітря.

Сповіщення про хімічне зараження

Отримавши інформацію про викид в атмосферу сильнодіючих отруйних речовин і небезпеку хімічного зараження, потрібно:

-- одягнути засоби індивідуального захисту (найпростіші з них -- протигаз, респіратор, ватно-марлева пов'язка, плащ, накидка), перейти у найближче сховище, згодом, якщо можливо, залишити район аварії;

-- якщо відсутні засоби індивідуального захисту, немає поблизу сховища і вийти з району аварії неможливо, залишатись у приміщенні, ввімкнувши радіо -- чекати повідомлень штабу цивільної оборони;

-- щільно зачинити вікна і двері, вентиляційні люки. Залишаючи квартиру, вимкнути джерела електроенергії, взяти із собою особисті документи та необхідні речі, одягнути ватно-марлеву пов'язку, накидку чи плащ, гумові чоботи;

-- виходити із зони хімічного зараження у бік, протилежний напрямку вітру. Уникайте переходу через тунелі, яри, балки -- у низьких місцях вища концентрація сильнодіючих отруйних речовин. Якщо є підозра на ураження, необхідно виключити будь-які фізичні навантаження, багато пити (чай, молоко) і звернутися за допомогою до медичного працівника.

Оповіщення про радіоактивне зараження

Отримавши повідомлення про небезпеку радіоактивного зараження, необхідно:

-- негайно одягнути засоби індивідуального захисту органів дихання (протигаз, респіратор, ватно-марлеву пов'язку) і перейти у сховище;

-- якщо сховище далеко і у вас немає засобів індивідуального захисту, залишайтеся вдома. Упродовж семи днів щоденно приймайте по одній таблетці (0,126 г) йодистого калію, дітям до 2-х років давайте 1/ частину таблетки (0,04 г). Таблетки видають лікувально-профілактичні заклади у перші години після аварії;

-- суворо дотримуватись правил радіаційної безпеки і санітарної гігієни. Якщо в умовах радіаційного ураження перебування людей є небезпечним, проводиться евакуація населення.

6. Затоплення помешкання

Може виникнути з різних причин:

-- неуважність і недбалість мешканців;

-- аварія трубопроводу;

-- засмічення каналізаційної системи;

-- аварія опалювальної системи.

У будь-якому разі, перш за все, потрібно негайно перекрити воду, викликати слюсаря чи аварійну службу. Коли вода заливає дуже сильно (мокра стеля, стіни), вимкнути світло. У разі затоплення цілого поверху не користуйтесь ліфтом.

Певну загрозу населенню міста становить нестабільна робота об'єктів комунального господарства. Застарілість систем життєзабезпечення є чинником постійної потенційної небезпеки. Кожної зими без центрального опалення залишаються цілі житлові квартали, навіть міста з десятками тисяч жителів. Зима 2006 р. -- яскравий приклад, коли в місті Алчевську (Донецька область) унаслідок виходу із ладу системи опалення майже все населення міста опинилося під загрозою замерзання. Небезпечною ситуацією загальнодержавного характеру з вірогідністю переростання у транскордонну є, наприклад, аварія на Диканьківських очисних спорудах (м. Харків). Мільйонне місто залишилось без води і каналізації. Для подолання наслідків було затрачено великі фінансові ресурси.

За даними МНС України, матеріальні збитки внаслідок аварій на системах життєзабезпечення та втрати на проведення аварійно-відновлювальних робіт у 2005 р. перевищили 20,5 млн. грн.

7. Витік газу

Для прикладу, за останні 10 р. на території Львівської області у зв'язку з неправильним використанням газу в побуті потерпіло 85 осіб, з них 43 -- загинуло. Переважна більшість випадків (90 %) сталася з вини споживачів газу через незнання правил безпечного користування газовими плитами й апаратами, а також унаслідок використання газових приладів не за призначенням.

Можливі причини аварій:

-- необережність мешканців (не до кінця закритий кран газової плити, протяги на кухні, википання води та ін.);

-- витік газу через пошкодження труб, що підходять до газової плити чи зі самої плити.

Правила безпеки при користуванні газом:

1. При виявленні у приміщенні запаху газу необхідно негайно погасити все відкрите полум'я, закрити загальний газовий кран, відчинити вікна і провітрити приміщення.

2. До усунення витікання газу не запалювати полум'я, не вмикати і не вимикати електроприлади, а також не курити.

3. Якщо ліквідувати витікання газу власними силами не вдалося, необхідно викликати робітників аварійної служби міськгазу за телефоном 04.

4. У разі зупинки подачі газу або самовільного затухання пальників необхідно негайно закрити всі крани газової плити.

Унаслідок порушення нормальної роботи пальників плити у приміщенні можливе скупчення небезпечного для життя людини оксиду вуглецю. Оксид вуглецю -- отруйний газ; вдихання повітря, в якому його вміст становить 0,4 %, -- смертельне. Дія цього газу призводить до пониження гемоглобіну в крові й у великих концентраціях може призвести до втрати свідомості, а також спричинити летальний кінець.

Першими ознаками отруєння оксидом вуглецю є: головний біль, сильне серцебиття, шум у вухах, запаморочення, загальна слабкість, іноді сухий кашель. Сильне отруєння супроводжується нудотою, задухою, раптовою втратою здатності рухатись.

При отруєнні оксидом вуглецю необхідно винести потерпілого на свіже повітря, розстебнути одяг, що заважає диханню, дати понюхати нашатирний спирт, тепло вкрити, але не давати засинати і викликати швидку медичну допомогу. Якщо потерпілий не дихає і у нього зупинився кровообіг, до прибуття лікарської допомоги необхідно робити штучне дихання і непрямий масаж серця. Кращий спосіб лікування -- тривале вдихання кисню.

8. Безпека під час користування ліфтом

Якщо ви застрягли у ліфті, не намагайтеся вибратися самостійно чи за допомогою нефахівців. Самостійно покинути кабіну ліфта можна лише у разі прямої загрози життю людини.Ніколи не можна курити у ліфті, особливо якщо в кабіні знаходяться легкозаймисті речовини (бензин, ацетон, газ, фарба).

Категорично забороняється користуватися ліфтом під час виникнення пожежі, у такій ситуації не тільки раптово може вимкнутися електропостачання, але і сама шахта ліфта працює як витяжка, що може спричинити отруєння продуктами згоряння.

Щоб захистити себе від нападу в ліфті, не заходьте туди із підозрілими незнайомими людьми. Якщо таке трапилося, натисніть кнопку не свого, а найближчого поверху. Тим самим ви значно скоротите час перебування з незнайомцем і не дозволите довідатися, на якому поверсі ваша квартира. Під час руху стійте обличчям до свого супутника.

Якщо на вас напали, то потрібно забути про страх і діяти рішуче, використовуючи всі можливі прийоми та підручні засоби (парасольку, сумку).

9. Руйнування помешкання внаслідок землетрусу, вибуху, іноді через недоліки будівництва

Передусім, потрібно терміново покинути помешкання, не користуючись при цьому ліфтом, не торкаючись електропроводів і не запалюючи вогню. Візьміть із собою необхідні речі та документи. Якщо небезпека застала вас у приміщенні, бережіться обвалу штукатурки, арматури, шаф, полиць, тримайтесь подалі від вікон, дзеркал, світильників, печей. Стійте біля внутрішньої стінки одвірка. Перебуваючи на вулиці, біжіть на площу, пустир -- подалі від будинків і споруд, стовпів та ліній електромереж.

Висновок

Як побудоване місто? Колись люди зібрались разом, щоб вижити. Це, як відомо, їм вдалося. На зміну першим поселенням прийшли міста. Вони росли разом із людством і врешті стали найпоширенішим місцем проживання.

Нині мешканці розвинутих країн світу в основному міські жителі. Однак разом із зручністю вони створили і чимало труднощів для себе. Як пише у своїй книзі "Виживання в місті" відомий мандрівник Я. Палкевич: "часто перебування в місті більш небезпечне, аніж у диких безлюдних місцях. Місто -- скупчення контрастів. Поряд із цивілізованим життям можуть існувати і на пів варварські явища". Тож як поводитись у цих "кам'яних джунглях"?

У відповідь на це запитання Я. Палкевич радить:

-- по-перше, передбачити небезпеку;

-- по-друге, по можливості уникнути її;

-- по-третє, якщо необхідно -- діяти.

Однак, як і кожна формула, ця формула самозахисту може доповнюватися кожен раз новою конкретною ситуацією -- як математична формула доповнюється конкретними цифрами. Небезпечні випадки завжди неповторні, вони немов випробовують людину -- чи діятиме вона правильно?

Отже, щоб у кожному конкретному випадку діяти правильно, треба знати, яка небезпека підстерігає і чому вона виникає.

Вулиці. Один з найнебезпечніших об'єктів сучасного міста, де людину можуть очікувати різноманітні неприємності. Кожен рік в Україні гине під колесами автомашин понад 30 тисяч осіб. Майже в усіх випадках це відбувається через неуважність і порушення "Правил дорожнього руху".

Тому, добре знаючи дорогу від дому до місця праці, потрібно зважати на місця, що потребують підвищеної уваги. Наприклад, перехід через вулицю, небезпечні перехрестя, вузькі вулиці та ін.

Велике скупчення людей. У невеликих поселеннях усі мешканці знають одне одного. Тут злочинцю не сховатися, його рано чи пізно знайдуть. А ось у місті у злочинця більше можливостей сховатися. Крім того, у місті існує ще такий фактор, як відчуженість людей одне від одного. Незнайома людина тут -- це чужий. У місті, де багато людей і всі кудись поспішають, важче отримати допомогу, аніж у селі.

Мешканці міста стають джерелом небезпеки один для одного в екстремальних умовах (при виникненні пожежі у приміщеннях магазину, кінотеатру). Найнадійніший засіб захисту в таких обставинах -- не втрачати здорового глузду і знати, де є безпечні виходи з приміщення. Бути уважним у незнайомому місці -- варто взяти за правило.