Охорона здоров'я у навчанні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття “здоров'язберігаючі технології”

об'єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодоформування, збереження та зміцнення здоров'я учнів.

Під здоров'язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти:

·сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);

·оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);

·повноцінний та раціонально організований руховий режим.

Слід зазначити, що впровадження здоров'язберігаючих освітніх технологій пов'язано з використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров'язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.

Сутність здоров'язберігаючих та здоров'яформуючих технологій постає в комплексній оцінці умов виховання і навчання, які дозволяють зберігати наявний стан учнів, формувати більш високий рівень їхнього здоров'я, навичок здорового способу життя, здійснювати моніторинг показників індивідуального розвитку, прогнозувати можливі зміни здоров'я і проводити відповідні психолого-педагогічні, корегувальні, реабілітаційні заходи з метою забезпечення успішності навчальної діяльності та її мінімальної фізіологічної “вартості”, поліпшення якості життя суб'єктів освітнього середовища. (Т. Бойченко)

Функції здоров'язберігаючої технології

формує: здійснюється на основі біологічних і соціальних закономірностей становлення особистості. В основі формування особистості лежать спадкові якості, що визначають індивідуальні фізичні і психічні властивості. Доповнюють формує вплив на особистість соціальні фактори, обстановка в сім'ї, класному колективі, установки на збереження та примноження здоров'я як бази функціонування особистості в суспільстві, навчальної діяльності, природному середовищу;

інформативно-комунікативна: забезпечує трансляцію досвіду ведення здорового способу життя, спадкоємність традицій, ціннісних орієнтації, що формують дбайливе ставлення до індивідуального здоров'я, цінності людського життя;

діагностична: полягає в моніторингу розвитку учнів на основі прогностичного контролю, що дозволяє порівняти зусилля і спрямованість дій педагога відповідно до природними можливостями дитини, забезпечує інструментально вивірений аналіз передумов і чинників перспективного розвитку педагогічного процесу, індивідуальне проходження освітнього маршруту кожною дитиною;

адаптивна: виховання в учнів спрямованості на, здоровий спосіб життя, оптимізувати станвласного організму і підвищити стійкість до різного родустресогенним факторам природного і соціального середовища. Вона забезпечує адаптацію школярів до соціально-значимої діяльності.

рефлексивна: полягає в переосмисленні попереднього особистого досвіду, в збереженні і примноженні здоров'я, що дозволяє порівняти реально досягнуті результати з перспективами.

інтегративна: об'єднує народний досвід, різні науковіконцепції і системи виховання, направляючи їх по шляху збереження здоров'япідростаючого покоління.

Аналіз класифікацій існуючих здоров'язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі типи (О. Ващенко)

здоров'язберігаючі - технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;

оздоровчі - технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров'я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров'я: фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;

технології навчання здоров'ю - гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально-навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти;

виховання культури здоров'я - виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров'я, формуванню уявлень про здоров'я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров'я, здоров'я родини.

Ми навели одну з деяких запропонованих науковцями класифікацій здоров'язберігаючих освітніх технологій. Однак слід зазначити, що поняття “здоров'язберігаюча” можна віднести до будь-якої педагогічної технології, яка в процесі реалізації створює необхідні умови для збереження здоров'я основних суб'єктів освітнього процесу - учнів та вчителів. І саме головне, що будь-яка педагогічна технологія має бути здоров'язберігаючою.

Визначення здоров'я за рекомендаціями ВООЗ

Здоров'я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих) і соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення в підтримці стану здоров'я або в появі і розвитку хвороби, що у преамбулі статуту ВООЗ записано:

“Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад”.

Таке визначення поняття “здоров'я” є найбільш чітким, зрозумілим, повним і вміщує, насамперед, біологічні, соціальні та психологічні аспекти даної проблеми.

Виділяють три рівні опису цінності “здоров'я”:

1) біологічний - початкове здоров'я передбачає досконалість саморегуляції організму, гармонію фізіологічних процесів як наслідок максимуму адаптації;

2) соціальний - здоров'я є мірою соціальної активності, діяльності, відношення людського індивіда до світу;

3) особливий психологічний - здоров'я є відсутність хвороби, але швидше заперечення її у значенні подолання (здоров'я - не тільки стан організму, але й стратегія життя людини)

Найбільш уживані визначення видів здоров'я пропонує учений Н.Денисенко

Фізичне здоров'я - це такий стан організму дитини, коли показники основних фізіологічних систем перебувають у межах норми й адекватно змінюються в процесі взаємодії з довкіллям; це гармонійна взаємодія всіх органів та систем, їх динамічна зрівноваженість із середовищем.

Психічне здоров'я - внутрішньосистемна основа соціальної поведінки особистості. У ньому відображається стан мозку, коли його вищі відділи забезпечують активну інтелектуальну, емоційну та свідомо-вольову взаємодію індивідуума з довкіллям.

Компонентами психічного здоров'я є інтелектуальне та емоційне здоров'я.

Соціальне здоров'я визначає здатність дитини контактувати з однолітками в різних життєвих ситуаціях. Пріоритетом для соціально здорових дітей є нестресовий стиль життя

Духовне здоров'я - це усвідомлення дитиною взаємозв'язку «Я» - частина природи і суспільства; прояв морально-вольових рис характеру в справах, спрямованих на творіння, віра у вищі духовні цінності, відповідальність перед іншими, безкорисливість.

Показники здорового способу життя та його складові

Здоровий спосіб життя об'єднує все, що сприяє виконанню людиною професійних, громадських, сімейних і побутових функцій в оптимальних для здоров'я умовах і визначає спрямованість зусиль особистості у збереженні і зміцненні індивідуального і суспільного здоров'я.

Здоровий спосіб життя:

· сприятливе соціальне оточення;

· духовно-моральне благополуччя;

· оптимальний руховий режим (культура рухів);

· загартовування організму;

· раціональне харчування;

· особиста гігієна;

· відмова від шкідливих звичок (куріння, вживання алкогольних напоїв, наркотичних речовин);

· позитивні емоції.

Наведені характеристики дозволяють зробити висновок, що культура здорового способу життя особистості - це частина загальної культури людини, яка відображає його системний і динамічний стан, обумовлений певним рівнем спеціальних знань, фізичної культури, соціально-духовних цінностей, придбаних в результаті виховання і самовиховання, освіти, мотиваційно-ціннісної орієнтації і самоосвіти, втілених в практичній життєдіяльності, а також у фізичному і психофізичному здоров'я.

Засоби впливу на формування здорового способу життя

Формування здорового способу життя включає в себе чотири складових:

1. Створення інформаційно-пропагандистської системи підвищення рівня знань всіх категорій населення про негативний вплив факторів ризику на здоров'я, можливості його зниження.

Тільки через поточну, повсякденну інформацію людина отримує необхідні знання, які в тій чи іншій мірі впливають на поведінку, а, отже, і на спосіб життя людини.

Природно, що інформація повинна враховувати склад цільової групи, зацікавленість аудиторії. Приміром, якщо темою лекції є матеріал, що викликає інтерес хоча б у частини слухачів, його засвоюваність іншими слухачами значно підвищиться. Оцінюючи в цілому ситуацію в краї, слід підкреслити, що елементи інформаційно-пропагандистської системи в краї створено і в останні роки беруть все більш виражений характер. На каналах крайового телебачення і крайового радіо працюють спеціалізовані програми «Територія здоров'я» та «Чаша здоров'я», в крайових і місцевих газетах - спеціальні рубрики та тематичні шпальти «Ваше здоров'я», «Поради лікаря», «Твій домашній доктор», «На прийомі у лікаря »тощо, присвячені питанням охорони та зміцнення здоров'я, виробленню мотивації дбайливого ставлення до свого здоров'я, де регулярно публікуються матеріали про заходи профілактики захворювань, оприлюднюються методики підтримки здоров'я - від занять фізкультурою і спортом до раціонального харчування.

2. Другий важливий напрямок формування здорового способу життя - так зване «навчання здоров'ю».

Це комплексна просвітницька, навчальна і виховна діяльність, спрямована на підвищення інформованості з питань здоров'я та його охорони, на формування навичок зміцнення здоров'я, створення мотивації для ведення здорового способу життя, як окремих людей, так і суспільства в цілому. Не можна в цьому зв'язку не підкреслити головне питання: ніяка інформація, якщо вона не підкріплена особистою зацікавленістю, нічого для людини не означає. Сьогодні це особливо важливо у відношенні молоді, по-суті постійно перебуває в зоні ризику. Школа є центром формування мірововоззренія та інтелектуального рівня молодої людини. Саме тут протягом всього періоду є можливість дати дітям і батькам глибокі знання про сутність психічного і фізичного здоров'я, в доступній формі викласти причини його порушень, навчити методам його відновлення та укріплення.

Здоров'я учнів безпосередньо залежить від ставлення дітей до його збереження і зміцнення. У той же час виховання у дітей турботи за власне здоров'я, формування відповідних умінь і навичок в переважній більшості заформалізовано. Сформована практика зводить цю роботу в школі до лекцій, основним змістом яких є відомості про клініку, діагностику та лікування захворювань. Як правило, їх читають або шкільні медичні працівники, або лікарі територіальних поліклінік. Проте вони не володіють методологією навчання та виховання здорового поведінки, теорією і методами формування у людей позитивної мотивації на збереження здоров'я. Звідси відсутність стурбованості станом власного здоров'я у переважної частини здорового населення.

Профілактика захворювань тільки серед дорослої частини населення або лише серед дітей недостатньо ефективна, так як дитина живе в сім'ї. Якщо батьки і родичі дитини мають певні фактори ризику або страждають хронічними неінфекційними захворюваннями і не дбають про своє здоров'я, то у дитини формуються стереотипи поведінки, що сприяють розвитку цих же захворювань. Сім'я виконує функції, які багато в чому визначають збереження і зміцнення здоров'я людини і суспільства. Сім'я найбільш повно виконує репродуктивну функцію, в родині батьки долучають своїх дітей до моральних цінностей і норм поведінки, до життя в суспільстві, взаємодії з іншими людьми, передають трудові навички. У сім'ї вирішується досуговая функція, що забезпечує гармонійний розвиток людини.

Заходи щодо зниження поширеності куріння і споживання тютюнових виробів, зниження споживання алкоголю, профілактика споживання наркотиків та наркотичних засобів

Слід підкреслити, що від ступеня зацікавленості людей у ??власному здоров'я прямо залежить успіх даного напрямку в роботі з формування здорового способу життя. В останні роки в суспільстві стало більш наполегливим прагнення захистити населення, особливо молодь, від шкідливих звичок, формується законодавча база в цій галузі, однак говорити про успіхи передчасно. Три чверті чоловіків у віці до 40 років курить, стрімко збільшується питома вага жінок, що палять і підлітків. Зловживання алкоголем є причиною понад 70 відсотків нещасних випадків, 60 відсотків смертельних отруєнь пов'язано з вживанням алкогольних напоїв. Згідно з даними загальноросійського моніторингу наркоситуації, кількість осіб, що допускають незаконне споживання наркотиків, становить 6 млн. осіб. За оціночними даними на сьогодні на Ставропіллі число споживачів ін'єкційних наркотиків досягає 60 000 чоловік.

Основною формою антинаркотичної профілактики в краї є пропаганда. Але робота ця багато в чому йде вхолосту, особливо з дітьми та молоддю. Роз'яснювальна робота фахівців охорони здоров'я проводиться епізодично, нею практично займаються лікарі наркологи і не задіяні лікарі інших спеціальностей. Профілактичні акції, як правило, проводяться у містах, не зачіпаючи невеликих населених пунктів. В агітаційних матеріалах не врахована психологія «ринкового» покоління з більш індивідуалізованим свідомістю, ніж у старшого покоління, його нова споживча субкультура, в якій головним поняттям є престиж.

З метою підвищення ефективності профілактичної роботи доцільно більш активно залучати до участі в її проведенні працівників освіти, науки, культури, видатних політиків, шоуменів та інших осіб, які користуються авторитетом серед певних груп населення. З урахуванням цього, проведення цілеспрямованих масових акцій із залученням відомих особистостей, які впливають на громадську думку, може виявитися найбільш результативним.

4. Спонукання населення до фізично активного способу життя, занять фізичною культурою, туризмом і спортом, підвищення доступності цих видів оздоровлення.

Природно, що комерціалізація спортивної інфраструктури перешкоджає розвитку масового спорту. У той же час, зводити проблему виключно до доступності спортивних споруд неправильно. Мова повинна йти про боротьбу з гіподинамією всіма доступними способами, включаючи уроки фізкультури в школі, фізкультпаузи на виробництві, ранкову гімнастику, піші прогулянки та походи і інші форми, доступні для масового використання. Необхідно, перш за все, подолати пасивність муніципальних органів у справах молоді та з фізичної культури і спорту, які здатні професійно очолити і вести цю роботу. Сільські та шкільні стадіони, дворові спортивні майданчики, інші найпростіші спортивні споруди можуть з успіхом стати місцями навчання населення, особливо дітей та молоді, навичкам фізичної культури. Особливу роль в цьому плані повинні грати літні оздоровчі установи, які в даний час використовуються більше як засіб забезпечення зайнятості дітей, ніж як засіб формування здорового способу життя.

Комплексна оцінка стану здоров'я

складається з оцінки рівнів і гармонійності фізичного і нервово-психічного розвитку дитини, ступеня резистентності та реактивності організму (ступінь опірності організму несприятливим факторам), функціонального стану основних систем організму, наявності чи відсутності хронічних захворювань (в т.ч. вродженої патології ). На цій підставі діти можуть бути віднесені до таких груп здоров'я:

· група здоров'я I - діти здорові, з нормальним розвитком і нормальним рівнем функцій, і діти, які мають зовнішні компенсовані вроджені дефекти розвитку;

· група здоров'я II - діти здорові, але з факторами ризику по виникненню патології, функціональними і деякими морфологічними відхиленнями, хронічними захворюваннями в стадії стійкої клініко-лабораторної ремісії не менше 3-5 років, вродженими вадами розвитку, не ускладненими захворюваннями однойменного органу або порушенням його функції , а також зі зниженою опірністю до гострих, хронічних захворювань;

· група здоров'я III - діти з хронічними захворюваннями і вродженими вадами розвитку різного ступеня активності і компенсації, зі збереженими функціональними можливостями;

· група здоров'я IV - діти, які мають значні відхилення у стані здоров'я постійного (хронічні захворювання в стадії субкомпенсації) або тимчасового характеру, але без вираженого порушення самопочуття, зі зниженими функціональними можливостями;

· група здоров'я V - діти, хворі хронічними захворюваннями в стані декомпенсації, зі значно зниженими функціональними можливостями.

Критерії здоров?я

Антропометрія. У людини перш за все оцінюється його статура (Habіtus). У це поняття входять конституція, ріст і маса тіла людини.

Конституція (від лат. Constіtutіo - пристрій, будова). Зараз поширена класифікація за М.В.Черноруцком, який виділив три типи конституції: астенічний, гіперстенічна і нормостеніческій.

а) астенічний тип характеризується відносним переважанням поздовжніх розмірів тіла над поперечними, кінцівок - над тулубом, грудної клітки - над животом. Серце, селезінка, печінка, нирки у астеніка відносно малих розмірів, легені подовжені, кишечник короткий, діагфрагма розміщена низько. Артеріальний тиск в порівнянні з гиперстеники нижче, збільшений об'єм легенів, знижена функція шлунково-кишкового тракту, трохи зменшено кількість гемоглобіну та еритроцитів. Астеники схильні до захворювань легенів.

б) гіперстенічна тип характеризується відносним переважанням поперечних розмірів тіла. Тулуб щодо довге, кінцівки короткі, живіт значних розмірів, діафрагма стоїть високо. Всі внутрішні органи, за винятком легень, щодо великих розмірів. Кишечник більш довгий, товстий і ємний. Особам гіперстенічна типу властиві більш високий артеріальний тиск, більший вміст гемоглобіну та еритроцитів. Схильні до захворювань серця і печінки.

в) нормостеніческая конституція відрізняється пропорційним статурою і займає проміжне положення між астенічної і гиперстенической.

Практично всі типи конституції можна визначити по епігастральній кутку, який утворений реберними дугами (90 ° - нормостенік,> 90 ° - гіперстенік, <90 ° - астенік).

Потрібно підкреслити, що всі перераховані вище конституційні типи є варіантами норми.

Зріст - залежить від розмірів кісткового скелета. В нормі, зріст чоловіків коливається від 165 - 180 см (середній 170 см), жінок - від 155 до 170 см (середній 160 см). Зараз у зв'язку з акселерацією зріст людини збільшився на 5-6 см. Зменшення росту у чоловіків до 150 см і нижче, у жінок до 140 см і нижче пов'язане з порушенням функції ендокринних залоз і називається карликовостью. Зріст, вище 190 см, називається гігантизмом. Гігантизм може бути пов'язаний з порушенням функції передньої долі гіпофіза.

Маса тіла - один з найбільш доступних та інформативних показників статури. Для орієнтовної оцінки маси тіла можна користуватися росто-ваговим показником. Це найбільш простий і загальновідомий показник згідно з яким нормальна вага для людей росту 155-165 см розраховується шляхом віднімання 100 з величини росту (в см). При зростанні 165-175 см потрібно віднімати не 100, а 105, при зростанні 176-185 - 110. Потрібно зазначити, що цей показник може використовуватися для визначення ваги чоловіків нормостеничной конституції (тобто середнього, правильної статури).

Однак для визначення рекомендованого ваги важко знайти універсальну формулу. У зв'язку з цим запропоновано ряд рівнянь для розрахунку маси тіла особам молодого, середнього та зрілого віку (тобто від 20 до 59 років) в яких врахована залежність ваги від росту, ширини грудної клітини та статі.

мужчини жінки

астеники Р = 0,83 х L - 80 Р = 0,72 х L - 65

нормостеники Р = 0,74 х L - 60 Р = 0,73 х L - 62

гиперстеники Р = 0,89 х L - 75 Р = 0,69 х L - 48

Р - вага тіла в кг; L - довжина тіла в см.

Для визначення ідеального співвідношення між антропометричними показниками вводять в практику багато індексів. Деякі з них:

1.Росто-Ваговий показник P (вага) / L (зростання) * 100%

У нормі він складає 37-40, якщо показник більший 40, то у людини підвищена вага, якщо менше 37 - знижена.

2. Індекс пропорційності між ростом (L) і окружністю грудної клітини (Т): (N - 50-55,> 55 - гиперстеники, <50-астеніки).

Для більш оперативного визначення надлишку жирової тканини, вимірюють жирову складку на животі, на рівні пупка і під лопаткою. Вона повинна бути однаковою і не більше 2 см.

Термометрія. При вимірюванні температури тіла термометр кладуть на 10 хв. під пахву. Термометр повинен щільно прилягати до шкіри; плече потрібно притиснути до грудей, щоб не було повітряного простору.

Нормальною температурою, при вимірі під пахвою вважається 36,4-36,8 ° С. Протягом дня температура тіла змінюється; найнижча вона буває між 3 і 6 год ранку, найвищою між 17 і 21 ч. вечора. Різниця не перевищує 0,6 ° С. Після їжі, великих фізичних навантажень, в жаркому приміщенні, при крику у дітей температура тіла дещо підвищується.

Температура 41-42 ° може бути сама по собі небезпечною для життя.

Зараз розроблені апарати - тепловізори, які одночасно вимірюють температуру в різних частинах тіла. Виявляється, що при захворюванні того чи іншого органу температура над ним підвищується.

Огляд шкіри і видимих ??слизових оболонок. Звертаємо увагу на забарвлення, еластичність, вологість шкіри, висип і наявність рубців.

Яка ж нормальна забарвлення шкіри? У народі колись говорили «кров з молоком». При різних станах організму колір шкіри може змінюватися: бліда - при недокрів'ї, червона - при температурі, землистий - при ракових захворюваннях, жовта - при хворобі Боткіна, синюшна - при серцевій недостатності.

Еластичність шкіри (або правильніше її тургор), визначається взяттям її в складку (на черевній стінці або на внутрішній поверхні руки). При нормальному стані шкірна складка, після зняття пальців, швидко зникає, при зниженому тургоре довго не розправляється.

Вологість шкіри: сильне потовиділення спостерігається при падінні температури в хворих з лихоманкою. Сухість при проносах, блювоті.

Шкірні висипання можуть бути дуже різноманітні за формою, величиною, кольором, поширенням. Вони мають дуже важливе діагностичне значення при інфекційних захворюваннях. Розрізняють такі види висипок: розеола - плями 2-3 мм, які зникають при натискуванні (зустрічається частіше при тифу і сифіліс); еритема - плями, які підвищуються над рівнем шкіри; кропивниця - супроводжується коростою; герпес - пухирці 0,5-10 мм з прозорою або мутною рідиною біля носа і на губах; пурпур - шкірні крововиливи.

Нігті. Звертаємося увагу на їх ламкість, гладкість, блиск і наявність білих плям, які зустрічаються при анеміях і гіповітамінозі, грибкових захворюваннях. При вадах серця нігті можуть бути у вигляді тимчасових скелець.

Очі. Набряки під очима - перша ознака захворювання нирок.

Опуклі очі - при зобу, запалі - при перитоніті (запаленні очеревини).

Опущення верхньої повіки, різна величина зіниць - при ураженні нервової системи.

Червона Коньюктива - при її запаленні (коньюктівіт), жовті склери - при хворобі Боткіна.

Зуби. Звертаємо увагу на їх кількість (в нормі - 32) і в якому стані вони знаходяться.

Каріозні зуби є джерелом хронічної інфекції в організмі і можуть бути причиною захворювань внутрішніх органів.

Язик. У нормі він чистий і вологий. При хворобах він може змінюватися: малиновий - при скарлатині; сухий з білим нальотом - при запаленні шлунка; коричневий в центрі - при черевному тифу; «лаковий» - при раку.

Закон україни про медичне забезпечення дітей

ПОЛОЖЕННЯ

про медичний кабінет дошкільного

навчального закладу

1. Медичний кабінет дошкільного навчального закладу (далі - медичний кабінет) створюється у дошкільному навчальному закладі незалежно від підпорядкування, типу і форми власності. Дошкільний навчальний заклад надає приміщення, яке відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, здійснює його оснащення, забезпечує лікарськими засобами та виробами медичного призначення, створює належні умови для роботи медичного персоналу.

2. У медичному кабінеті працюють лікар-педіатр та медична сестра, посади яких входять до штату дошкільного навчального закладу або територіального лікувально-профілактичного закладу.

Керівництво роботою медичного кабінету здійснює лікар-педіатр.

3. У своїй роботі лікар-педіатр і медична сестра дошкільного навчального закладу керуються чинним законодавством, нормативно-правовими актами органів охорони здоров'я, освіти та науки, цим Положенням.

4. Основні завдання лікаря-педіатра і медичної сестри

дошкільного навчального закладу:

4.1. Постійний контроль за станом здоров'я дітей;

4.2. Проведення обов'язкових медичних оглядів дітей;

4.3. Проведення профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень у порядку і в терміни, встановлені МОЗ України;

4.4. Надання невідкладної медичної допомоги дітям у разі гострого захворювання або травми;

4.5. Здійснення контролю за організацією та якістю

харчування, дотриманням раціонального режиму навчально-виховної діяльності, навчального навантаження;

4.6. Контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог та протиепідемічного режиму;

4.7. Проведення санітарно-просвітницької роботи серед дітей, батьків або осіб, які їх замінюють, та працівників дошкільного навчального закладу;

4.8. Ведення звітно-облікової медичної документації в

порядку, встановленому МОЗ України.

5. Лікар-педіатр і медична сестра дошкільного навчального закладу зобов'язані:

5.1. Проводити медичні огляди дітей при прийомі в дошкільний навчальний заклад та здійснювати медичний контроль за перебігом періоду адаптації;

5.2. Здійснювати щоденні огляди дітей щодо виявлення у них ознак захворювань;

5.3. Оглядати дітей 1 раз у місяць стосовно виявлення

педикульозу, грибкових захворювань, корости та інших захворювань шкіри;

5.4. Брати участь у плануванні та проведенні обов'язкових медичних оглядів;

5.5. Проводити аналіз стану здоров'я дітей за результатами обов'язкових медичних оглядів, розробляти план оздоровлення, здійснювати контроль за виконанням рекомендацій фахівців;

5.6. Складати план проведення профілактичних щеплень та забезпечувати його виконання;

5.7. Передавати дані про проведені профілактичні щеплення та результати обов'язкових медичних оглядів у лікувально-профілактичні заклади за місцем проживання та спостереження дитини;

5.8. Інформувати батьків і педагогічний персонал про лікувально-профілактичні заходи, проведення яких передбачається, їх результати, в тому числі профілактичні щеплення та обов'язкові медичні огляди;

5.9. Надавати невідкладну медичну допомогу дітям, організовувати їх госпіталізацію у разі наявності показань;

5.10. Вести облік медичного обладнання, лікарських засобів та виробів медичного призначення, імунобіологічних препаратів, дотримуватись правил і термінів їх зберігання та використання, забезпечувати своєчасне поповнення;

5.11. Здійснювати постійний контроль за якістю продуктів харчування та готових страв, технологією приготування їжі, умовами її зберігання і дотриманням термінів реалізації, виконанням норм харчування (систематично проводити розрахунок хімічного складу та калорійності харчового раціону);

5.12. Брати участь у складанні щоденного меню, контролювати закладку і правильність кулінарної обробки продуктів, вихід страв, смакові якості їжі, санітарний стан харчоблоку та проводити щоденний огляд працівників харчоблоку;

5.13. Здійснювати контроль за організацією рухового режиму дітей, проведенням оздоровчо-фізкультурних заходів і їх впливом на організм дитини, за проведенням заходів щодо загартування;

5.14. Забезпечувати контроль за дотриманням режиму дня та навчальних навантажень згідно з віком дитини; профілактику травматизму, спалахів гострих кишкових інфекцій і харчових отруєнь, отруєнь рослинами та грибами;

5.15. Здійснювати заходи щодо ізоляції хворих дітей та спостереження за дітьми, які були в контакті з інфекційними хворими, та проводити протиепідемічні заходи в порядку, встановленому МОЗ України;

5.16. Здійснювати контроль за своєчасністю проходження обов'язкових медичних оглядів працівниками дошкільного навчального закладу;

5.17. Проводити бесіди та лекції з дітьми, батьками та працівниками дошкільного навчального закладу щодо здорового способу життя, профілактики травматизму, інфекційних захворювань, у тому числі СНІДу та захворювань, що передаються статевим шляхом;

5.18. Дотримуватись конфіденційності щодо стану здоров'я вихованців, їх батьків, педагогічного персоналу дошкільного навчального закладу;

5.19. Підвищувати свою кваліфікацію;

5.20. Готувати заявки на лікарські засоби та вироби медичного призначення;

5.21. Вести таку обліково-звітну та медичну документацію у порядку, встановленому МОЗ України:

1. Медичну карту дитини (ф. 026/о) (для школи,

школи-інтернату, школи-ліцею, дитячого будинку, дитячого садка).

2. Контрольну карту диспансерного нагляду (ф. 030/о).

3. Карту профілактичних щеплень (ф. 063/о), індивідуальну (ф. 063.1/о).

4. Журнал обліку профілактичних щеплень (ф. 064/о).

5. Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення (ф. 058/о).

6. Журнал обліку інфекційних захворювань (ф. 060/о).

7. Журнал обліку роботи з гігієнічного виховання (ф. 038/о).

Розкрити мету та завдання ДСанПіну

Ці санітарні правила і норми призначені для керівників, учителів, вихователів і медичного персоналу загальноосвітніх навчальних закладів, працівників органів управління освітою і санітарно-епідеміологічної служби.

ДСанПіН - обов'язковий для виконання документ, що регламентує безпечні для здоров'я дітей і підлітків умови навчання та виховання, які сприяють підвищенню їх працездатності протягом навчального дня, тижня, року, поліпшують психофізіологічний розвиток та зміцнюють здоров'я дитини.

1. Гігієнічні норми щодо утримання земельної ділянки ЗОЗ

2. Земельна ділянка

2.2. Відведення земельної ділянки здійснюється за наявності технічних умов на електропостачання, водопостачання,каналізування, опалення тощо, погоджених з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.

2.3. Ділянки під забудову шкіл повинні розташовуватися в зонах населеного пункту з дотриманням санітарних норм щодо відстані від джерел викидів шкідливих речовин, шуму, вібрації, електромагнітних та іонізуючих випромінювань. Не допускається їх розміщення в санітарно-захисних зонах промислових підприємств та інших об'єктів, що є джерелами забруднення довкілля небезпечними факторами. Санітарно-захисні зони слід затверджувати згідно з додатком до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.96 р. N 173 ( z0379-96 ).

Ширина санітарно-захисної зони між межею шкільної ділянки та гаражами повинна бути не меншою 50 м. Розміри санітарно-захисної зони повинні погоджуватися з державною санітарно-епідеміологічною службою.

Відстань від станцій технічного обслуговування (СТО), автозаправних станцій (АЗС) до шкільної ділянки визначається за погодженням з органами Держсанепіднагляду, яка не може бути меншою ніж 50 м (Зміни N 4-8 до ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", пп. 7.54, 7.55) та Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів N 173 ( z0379-96 , додаток N 10.

2.4. Будівля загальноосвітнього навчального закладу повинна бути розміщена на відстані 100-170 м від проїжджої частини дороги.

Через територію школи не повинні проходити повітряні лінії електропередачі з напругою в 35 кВ і більше (п. 8.23 Зміни N 4-8 до ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень").

Радіус обслуговування від місця проживання до загальноосвітнього навчального закладу повинен складати не більше 0,5 км пішохідної доступності.

Дозволяється розміщення шкіл на відстані транспортної доступності: для учнів шкіл I ступеня - 15 хв. (в один бік), для учнів шкіл II і III ступенів - не більше 30 хв. (в один бік).

У сільській місцевості розміщення шкіл передбачає для учнів I ступеня радіус пішохідної доступності не більше 2 км і не більше 15 хв. в один бік - при транспортному забезпеченні учнів.

Підвезення учнів до навчального закладу у сільській місцевості повинно здійснюватись спеціальним транспортом.

Максимальний радіус обслуговування учнів шкіл II-III ступенів не повинен бути більшим 15 км.

Транспортним обслуговуванням забезпечуються учні, які проживають на відстані від школи понад 3 км, з попередньо визначеними зупинками відповідного транспорту.

Відстань від місця проживання до місця збору на зупинці не повинна бути більшою 500 м.

Для учнів, які проживають на відстані більшій за максимально допустимі границі транспортного обслуговування, а також при транспортній недоступності в період негоди, повинен передбачатися пришкільний інтернат із розрахунку 10 відсотків місць від загальної місткості закладу.

2.5. Будівлі загальноосвітніх шкіл розміщуються не ближче ніж за 25 м від червоної лінії. Відстань від межі ділянок шкіл до стін житлових будинків із входами та вікнами встановлюються 10 м і більше, від будинків шкіл до житлових і громадських будинків та споруд - згідно з нормами інсоляції, природного освітлення та шумозахисту.

2.6. По периметру земельної ділянки закладу слід передбачити

захисну зелену смугу (дерева, кущі, газон) завширшки не менше 1,5 м, а з боку вулиць не менше 3-х м.

2.7. Огорожа території закладу повинна бути заввишки не менше 1,2 м. При розміщенні шкіл всередині житлових кварталів допускається застосування огорожі між ними з зелених насаджень заввишки не менше 1 м.

2.8. Площа озеленення земельної ділянки повинна складати 45-50 відсотків загальної площі ділянки. Якщо ділянка прилягає безпосередньо до зелених масивів (парків, садів, скверів), а також при розміщенні шкіл у сільській місцевості або за умов їх реконструкції, площі зелених насаджень допускається скорочувати, але не більше ніж на 30 відсотків.

Високорослі дерева належить висаджувати на відстані не меншій ніж 10 м від стін з вікнами навчальних приміщень, а кущі - не меншій ніж 5 м.

Розташування та орієнтація основних функціональних приміщень загальноосвітніх навчальних закладів повинні забезпечувати безперервну тригодинну тривалість інсоляції на день.

Нормативна тригодинна інсоляція повинна бути забезпечена на території спортивної зони та зони відпочинку, у тому числі спортивних та ігрових майданчиках.

Забороняється біля школи висаджувати колючі дерева і кущі (біла акація, глід, шипшина тощо) і рослини з отруйними ягодами ("вовче лико", "бріонія", "сумах отруйний", рицина та інші), вирощувати гриби.

Функціональні зони земельної ділянки ЗНЗ

4. Правила влаштування та утримання фізкультурно-спортивної зони ЗНЗ

2.10. Земельна ділянка поділяється на такі функціональні

зони:

- навчальна;

- навчально-виробнича;

- навчально-дослідна;

- фізкультурно-спортивна;

- відпочинку;

- сільськогосподарська (для шкіл в сільській місцевості);

- житлова.

Розміри зон ділянок шкіл визначаються завданням на

проектування, але не менш ніж в додатку N 2 до ДБН В.2.2-3-97.

2.11. Фізкультурно-спортивну зону слід розміщувати поруч з навчальною, але не з боку вікон приміщень для початкових класів.

Майданчики для ігор з м'ячем та метання спортивних снарядів розміщуються на відстані не меншій ніж 25 м, від вікон навчальних та навчально-допоміжних приміщень будинків (при наявності огорожі 3 м заввишки і не менше 15 м завдовжки), майданчики для інших видів фізкультурних занять - на відстані не меншій ніж 10 м.

Спортивні майданчики повинні мати тверде покриття.

Спортивні майданчики доцільно розміщувати по довжині з півночі на південь.

Бігова доріжка влаштовується навколо футбольного поля, доріжка довжиною 100 м входить до складу бігової.

Ями для стрибків у довжину і висоту заповнюються піском, змішаним з тирсою.

При будівництві бігових доріжок і спортивних майданчиків (волейбольних, баскетбольних, гри у ручний м'яч) необхідно використовувати дренаж.

Комбінований майданчик можна асфальтувати (бетонувати), футбольне поле повинно мати трав'яне покриття. З метою попередження травм майданчики повинні мати рівну поверхню.

Забороняється проводити заняття на зволожених майданчиках.

Борти ям для стрибків, крім переднього, оббиваються гумою.

Наливні льодові катки для катання, хокею та швидкісного бігу на ковзанах повинні мати товщину льоду 5-6 см, гладку поверхню без розколин і виямок.

Штучне освітлення катка повинно бути рівномірним на всій льодовій поверхні і повинно становити не менше 100 лк.

Майданчики для учнів 1-4 класів повинні бути обладнані тіньовими навісами, ліанами, гірками для спуску, гойдалками, бетонованою стіною для ігор з м'ячем і малювання, лавками, доріжками з твердим покриттям для катання на роликових ковзанах та велосипедах, плескальним басейном.

Займатися на спортивних майданчиках дозволяється тільки у спортивному одязі та взутті.

Діти повинні бути ознайомлені з правилами користування спортивним інвентарем і обладнанням.

Фізкультурні майданчики необхідно відгороджувати один від одного зеленими насадженнями.

Ігрові майданчики, розміщені біля будівлі школи, засівають невисокою травою.

2.12. Господарська зона повинна мати окремий в'їзд і розташовуватися поблизу навчально-виробничої зони, приміщень їдальні. У цій зоні розміщуються ремонтні майстерні, склади, гаражі, підсобно-виробничі приміщення, навіси, сміттєзбірники.

Сміттєзбірники повинні щільно закриватися кришками і встановлюватися на відстані не менш ніж 25 м від вікон і входу до їдальні на бетонованому або асфальтованому майданчику під навісом.

Проїжджа частина, пішохідний прохід до господарських будівель, майданчики для сміття, а в сільських школах, які не мають каналізації - до надвірних туалетів, повинні бути асфальтованими або бетонованими.

Підходи до будівель школи повинні мати тверде покриття на відстані не менш ніж 100 м.

2.13. У житловій зоні земельної ділянки розміщуються

гуртожитки для учнів, допускається розміщення житлових будинків для викладачів та обслуговуючого персоналу. Житлова зона повинна мати окремий вхід з боку вулиць та проїздів, ізолюватись від господарської зони на відстані не менше ніж 100 метрів.

Санітарні розриви між спальними корпусами і межею ділянки житлової зони повинні становити не менше 50 м. Відстань від спальних корпусів до автомагістралей повинна бути не меншою 150 м, до господарської зони - не меншою 100 м.

На території земельної ділянки повинні бути передбачені поливальні установки та питні фонтани.

Для поливу земельна ділянка обладнується водопроводом і оснащується спеціальними кранами.

Територія ділянки повинна бути освітлена у вечірній час при нормі освітленості на землю - 10 лк.

2.14. Майданчики для рухливих ігор та відпочинку повинні розташовуватися біля виходів з приміщень (для максимального використання їх під час перерв) і бути розділені для учнів кожної вікової групи.

Використання внутрішнього двору навчальних закладів для господарських потреб (стоянка автотранспорту, меблів, обладнання, макулатури, металобрухту, будівельних матеріалів тощо) забороняється.

2.15. Навчально-дослідна зона повинна бути не більшою 25 відсотків площі земельної ділянки. У міських школах вона може бути зменшена за рахунок будівництва на ділянці парників, теплиць і оранжерей, органічно пов'язаних з комплексом кабінетів біології та хімії.

2.16. Земельні ділянки сільських шкіл повинні бути розширені за рахунок будівництва парників, теплиць, оранжерей, приміщень для зберігання сільськогосподарської техніки, садово-городнього інвентарю та ін.

5. Гігієнічна характеристика основних приміщень

3. Основні приміщення

3.1. Будівля школи повинна забезпечувати оптимальні умови для організації навчально-виховного процесу, відпочинку, харчування учнів. Будівлю школи на території земельної ділянки слід розташовувати так, щоб рівень освітлення та інсоляції навчальних приміщень був оптимальним, а взаємозв'язок між ділянкою і будівлею - раціональним.

Блочно-секційна і павільйонна частина навчальних будівель найбільш раціональні для використання. В одній секції слід розміщувати максимум три паралелі класів для дітей одного віку або дві паралелі класів двох суміжних вікових груп (1 і 2, 3 і 4 тощо).

Будівлі загальноосвітніх навчальних закладів повинні мати не більше трьох поверхів.

При розміщенні загальноосвітніх навчальних закладів у попередньо збудованих 4-, 5-поверхових будівлях, четвертий і п'ятий поверхи відводять під кабінети, які мають найменше навчальне навантаження.

Кількість учнів загальноосвітнього навчального закладу не повинна перевищувати його проектну місткість.

3.2. У будівлях загальноосвітніх шкіл передбачаються такі функціональні групи приміщень: класні кімнати, навчальні кабінети, лабораторії з лаборантськими, кабінети трудового навчання та профорієнтації, продовженого дня, фізкультурно-спортивні, приміщення харчоблоку, медичні, актовий зал, бібліотека, адміністративні, допоміжні приміщення - вестибюль, рекреації, гардероби, санітарні вузли з технічними приміщеннями тощо.

При розміщенні школи в пристосованій будівлі набір приміщень, їх площа визначаються за погодженням з територіальною санітарно-епідеміологічною станцією у кожному випадку окремо, виходячи з типу загальноосвітнього навчального закладу, кількості і віку учнів, кількості класів тощо.

3.3. Склад і площі приміщень загальноосвітнього навчального закладу визначаються за розрахунком, виходячи з призначення приміщень, наповнюваності груп при різних видах навчальних занять та показників розрахункової площі на одного учня (Додаток 2).

Допускається добудова додатково до школи блоку плавального басейну за умови, що для цього є відповідна земельна ділянка.

Кількість класів, навчальних приміщень, лабораторій, навчально-спортивних залів слід розраховувати, виходячи із кількості годин занять в одну зміну і їх зайнятості не менш як 75 відсотків навчального часу.

Підлога приміщень загальноосвітніх навчальних закладів повинна бути з деревини або лінолеуму на теплій основі, не мати щілин, підлога туалетних та умивальних кімнат повинна вистилатися керамічною або мозаїчною шліфованою плиткою. Забороняється використовувати цементні, мармурові або інші подібні матеріали для настилу підлоги усіх приміщень.

Стіни навчальних приміщень повинні бути гладкими та такими, щоб їх прибирання було можливе вологим способом.

3.4. Класні кімнати (навчальні приміщення) для учнів I-IV класів слід розміщувати тільки на першому поверсі в окремому блоці, ізольовано від приміщень для учнів інших вікових груп.

Якщо в школі існує кабінетна система навчання, то вона потребує розміщення кабінетів у межах 1-2 поверхів так, щоб перехід в кабінет займав не більше 2 хвилин. Кабінети з предметів, які найчастіше вивчаються у школах, розміщуються для 5-9 класів на першому поверсі, для 10-12 класів на третьому поверсі. Оптимальна кількість кабінетів - 2-4 на один предмет (залежно від місткості школи). Всі інші лабораторії та кабінети розміщуються на другому поверсі.

Навчальні приміщення не повинні бути прохідними.

Навчальні класи і кабінети мають бути ізольованими від приміщень, які є джерелами шуму і запахів (майстерні, спортивні і актові зали, харчоблок тощо).

3.5. Приміщення для трудового навчання повинні бути ізольованими від інших основних приміщень (в окремих блоках, відсіках будівлі або в окремих будівлях з гардеробом і туалетом в них) і розміщеними на першому поверсі. Для трудового навчання і професійної підготовки учнів 10-12 класів додатково передбачаються навчально-виробничі майстерні, міжшкільні навчально-виробничні комбінати, навчальні цехи промислових і сільськогосподарських підприємств. Із майстерень з обробки дерева, комбінованих майстерень з обробки металу, металу і дерева необхідно передбачити додатковий вихід на вулицю через теплий тамбур або коридор, у який немає виходу із класів, кабінетів і лабораторій.

3.6. Вентиляційні камери, насосні, машинні відділи холодильних установок, теплові та інші приміщення з устаткуванням, яке може бути джерелом шуму і вібрації, не слід розміщувати суміжно, над і під актовими, читальними залами, звукоапаратними, кімнатами лікаря, класами, кабінетами.

3.7. Спортивний зал розміщується на першому поверсі. Його розміри передбачають виконання програм з фізичного виховння і можливості організації позаурочних спортивних занять, актовий зал розміщується на другому поверсі.

Найбільша кількість людей, які одночасно перебувають на поверсі в будівлі школи, визначається наповнюваністю навчальних приміщень, приміщень для трудового навчання, спортивного, актового залів, що розміщуються на цьому ж поверсі (для розрахунку шляхів евакуації).

Використовувати актовий зал як спортивний не рекомендується. Вхід в спортивний зал слід передбачити через роздягальню безпосередньо або через відокремлений коридор. Інвентарна для спортивного інвентаря (обладнання) повинна з'єднуватись із спортивним залом через двері або відкритий отвір розмірами (2 х 2,2 кв. м). Довжина цього приміщення повинна бути не менша 5 м, а підлога на одному рівні з підлогою спортивного залу (без порогу). Із інвентарної або спортивного залу слід передбачити додатковий вихід на земельну ділянку. Висота спортивних залів площею 162 кв. м повинна бути не меншою 6 м. У спортивному залі площею до 288 кв. м допускається одночасне заняття не більше ніж з одним класом.

3.8. Виробничі приміщення харчоблоку проектуються із урахуванням розміщення в них технологічного устаткування. Кухонні плити, які працюють на твердому паливі, можна передбачати тільки в сільських школах з наповнюваністю не більше 80 учнів. Кухні в школах повинні бути розраховані на розміщення в них устаткування для приготування їжі із сировини, а також - з напівфабрикатів.

Площу обіднього залу (без кімнати для роздачі) слід приймати із розрахунку на одного учня не менше як 0,75 кв. м в школах до 80 місць і 0,65 кв. м - більше 80 місць. Максимальна наповнюваність обідніх залів становить - 350-490 місць, при цьому у школах-інтернатах не допускається більше 2-х посадок учнів, у загальноосвітніх школах - 3-х. Із виробничих приміщень харчоблоків слід передбачити окремий вихід на територію подвір'я.

Харчоблоки допускається розміщувати на цокольних поверхах, заглиблених не нижче 0,5 м від запланованої відмітки тротуару, при забезпеченні цих приміщень природним освітленням, ефективною штучною вентиляцією і при відмітці підлоги не нижче 1 м найвищого рівня грунтових вод.

Обідні зали слід обладнувати столами на 4-6-10 місць і стільцями або табуретами. Відстань (см): між столами і роздачею чи вікном (дверима) для прийому брудного посуду повинна бути 150-200; між рядами столів - 100-150; між столами і стіною - 40-60. Столи повинні мати гігієнічне покриття, що легко миється, стійке до дії гарячої води і дезинфікуючих засобів. Столи щодня миють гарячою водою з кальцинованою содою та милом, а після кожного прийому їжі протирають вологими і чистими ганчірками. Умивальники слід передбачати із розрахунку один на 20 місць, електрорушники - один на 40 місць. Для дітей початкових класів висота столів та стільців повинна відповідати зросту дітей. Меблі для них встановлюються окремо від столових меблів для середніх та старших класів.

Столовий посуд може бути фаянсовий, фарфоровий або із нержавіючої сталі та одноразовий. Не рекомендується використовувати емальований, алюмінієвий посуд і забороняється застосування пластмасового посуду багаторазового використання та пощербленого посуду.

Організація харчування дітей у загальноосвітньому навчальному закладі здійснюється у відповідності з інструкціями Міністерства охорони здоров'я України, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Забороняється використання приміщень харчоблоку, їдалень, роздаткових, буфетів не за призначенням.

Вживання їжі слід проводити в один і той же час відповідно до спеціально складеного графіку. Перед вживанням їжі діти обов'язково миють руки з милом і сушать їх рушниками (паперові, електро).

Медичні працівники школи (при їх відсутності - особи, які затверджено наказом керівника навчального закладу) здійснюють щоденний контроль за якістю продуктів, що надходять до їдальні, умовами їх зберігання, дотримання термінів реалізації і технології виготовлення страв, санітарно-протиепідемічним режимом харчоблоку, фактичним виконанням меню.

У школах із кількістю учнів менше 100, за умови відсутності харчоблоку, допускається організація харчування дітей в окремо відведеному приміщенні за узгодженням із територіальною санітарно-епідеміологічною станцією.

3.9. Приміщення для організації продовженого дня для учнів загальноосвітніх навчальних закладів слід передбачити із розрахунку 20 відсотків від загальної кількості учнів 1-4 класів і 10 відсотків - учнів 5-9 класів.

3.10. Площу приміщень закритого зберігання бібліотечних фондів слід приймати не менше 0,25 кв. м на 1 тис. одиниць збереження. Площа відкритого збереження бібліотечних фондів повинна бути не меншою 4,5 кв. м на одну тис. одиниць збереження.

3.11. Ширина рекреаційних приміщень при однобічному розміщенні навчальних приміщень повинна бути не меншою 2,8 м.

Площа рекреаційних приміщень розраховується для кожного поверху і повинна бути не меншою 2,0 кв. м на одного учня. При будівництв або реконструкції загальноосвітнього навчального закладу слід надавати перевагу рекреаційним приміщенням зального типу.

3.12. Медичний блок слід розміщувати на першому поверсі. Медичний блок складається із таких приміщень: кабінет лікаря завдовжки 7 м (для визначення гостроти слуху та зору учнів), площею не менше 16 кв. м; кабінет зубного лікаря площею не менше 16 кв. м, обладнаний витяжною шафою; процедурний кабінет площею 10 + 8 кв. м; кабінет психофізіологічного розвантаження площею не менше 18 кв. м.

3.13. Гардероб розміщується на перших поверхах блоків навчального закладу з обов'язковим обладнанням секцій для кожного класу.

3.14. У вестибюлях слід проектувати подвійні тамбури з трьома дверима для забезпечення теплоізоляції.

3.15. Для учнів 1-4, 5-7, 8-9 класів слід передбачати самостійні входи в школу при блочній забудові, в інших випадках - не менше 2-х виходів для постійної експлуатації. Висота шкільних приміщень від підлоги до стелі (в чистоті) повинна бути не менше 3 м. Вхід до навчальних приміщень слід передбачати тільки збоку передніх столів або парт.