РЕФЕРАТ

Основи гігієни праці

План

1. Класифікація шкідливих факторів на виробництві

1.1 Загальні відомості

1.2 Класифікація небезпечних факторів

1.3 Безпека під час вантажно-розвантажувальних робіт і експлуатації транспорту

1.4 Безпека під час експлуатації апаратури зв'язку

2. Оптимізація захисту від аномальних параметрів навколишнього середовища

3. Захист від електромагнітного випромінювання

1. Класифікація шкідливих факторів на виробництві

1.1 Загальні відомості

Для гігієнічної оцінки існуючих умов та характеру праці на робочих місцях розроблена «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» (Наказ Міністерства охорони здоров'я від 31.12.1997 р. № 332). Згідно з цією класифікацією умови праці поділяють на 4 класи:

оптимальні умови праці - такі умови, за яких зберігається не лише здоров'я працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих чинників встановлені для параметрів мікроклімату та чинників трудового процесу. Для інших факторів оптимальними вважаються такі умови праці, за яких вони не перевищують рівнів, безпечних для здоров'я;

допустимі умови праці характеризуються такими рівнями факторів середовища праці та трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працівників і їх нащадків у найближчому та віддалених періодах;

шкідливі умови праці характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працівника та його нащадків;

небезпечні (екстремальні) умови праці характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни або її частини створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних захворювань, отруєнь, травм, - загрозу для життя працівників.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та виявленості змін в організмі працівників поділяють на 4 ступені:

1 ступінь - умови праці, які характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, що викликають функціональні зміни, виходять за межі фізіологічних коливань, та найчастіше сприяють зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

2 ступінь - умови праці, які характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, що здатні викликати стійкі функціональні порушення, у більшості випадків призводять до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи деяких ознак професійної патології.

3 ступінь - умови праці, які характеризуються такими рівнями шкідливих чинників виробничого середовища і трудового процесу, що призводять до підвищення рівнів захворюваності з тимчасовою втратою непрацездатності та розвитку, початкових стадій професійних захворювань.

4 ступінь - умови праці, які характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, що здатні призводити до розвитку виражених форм професійних захворювань, значного зростання кількості патологій та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

Гігієнічна класифікація умов праці заснована на принципі диференціації умов праці залежно від фактично визнаних рівнів факторів виробничого середовища (показники мікроклімату, вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони, рівні шуму, вібрації, інфразвуку та ультразвуку, освітленості, випромінювань та ін.) і трудового процесу (показники важкості праці - фізичні, інтелектуальні, емоційні навантаження, монотонність, напруженість, статичність праці тощо) у порівнянні з санітарними нормами, правилами, а також їх можливим впливом на стан здоров'я працівників.

Згідно з ГОСТ 12.0.003-74 «Небезпечні і шкідливі виробничі фактори» виділяють такі групи чинників середовища праці та трудового процесу:

- фізичні - рухомі машини та механізми, вироби, падаючі предмети, підвищене або понижене значення температури, вологості, барометричного тиску, швидкості руху, іонізації повітря, підвищений рівень шуму, вібрації, іонізуючих, лазерних, електромагнітних, інфрачервоних ,світлових, ультрафіолетових випромінювань, електричний струм, робота на висоті, гострі краї обладнання тощо.

- хімічні - підвищений вміст різноманітних хімічних речовин та сполук.

- біологічні - бактерії, віруси, грибки.

- психофізіологічні - статичні та динамічні фізичні перевантаження, нервово-психічні перевантаження (розумові перевантаження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

За іншою класифікацією фактори середовища праці поділяють на:

- санітарно-гігієнічні - освітленість, шкідливі речовини у повітряному середовищі, параметри мікроклімату, механічні коливання (вібрація, шум, ультразвук), випромінювання (інфрачервоне, ультрафіолетове, іонізуюче, електромагнітне, радіочастотне), атмосферний тиск, професійні інфекції та біологічні агенти (мікроорганізми, інфекції, макроорганізми).

- психофізіологічні - фізичне навантаження, робоча поза, нервово-психічне навантаження, монотонність трудового процесу, режим праці та відпочинку, травмонебезпека (вибухонебезпека, пожежонебезпека, сейсмічна небезпека та ін.).

- естетичні - гармонійність у робочій зоні, ароматичність запахів повітряного середовища, композиція узгодженості (природного пейзажу, інтер'єрів робочих приміщень, технологічного обладнання, додаткових об'єктів), гармонійність робочих поз та трудових рухів.

- соціально-психологічні - згуртованість колективу, характер міжгрупових відносин у колективі.

За ступенем небезпеки дії на організм людини речовини, які виділяються у виробниче середовище у вигляді пари, газів і пилу поділяють на такі класи небезпеки:

- надзвичайно небезпечні - ГДК < 0,1 мг/м3;

- високо небезпечні - ГДК 0,1…1,0 мг/м3;

- помірно небезпечні - ГДК 1,1…10,0 мг/м3;

- мало небезпечні - ГДК > 10,0 мг/м3.

В основу цієї класифікації покладено поняття ГДК - гранично допустимої концентрації - концентрації речовини, яка за умови щоденного впливу протягом 8 годин (але не більше 41 години на тиждень) та протягом всього стажу роботи не може викликати відхилення стану здоров'я теперішнього чи майбутнього покоління. Умовою безпеки вмісту шкідливих чи небезпечних речовин є співвідношення Сі ? ГДК, де Сі - реальна концентрація речовини у середовищі праці. У випадку наявності у робочій зоні кількох речовин односпрямованої дії потрібно дотримуватися співвідношення С1/ГДК1 + С2/ГДК2 +…+ Сn/ГДКn = 1.

1.2 Класифікація небезпечних факторів

Апаратура зв'язку в більшості випадків - це комплекс взаємопов'язаних функціонально завершених пристроїв, які реалізують покладені на них функції з передачі, обробки, приймання відповідних інформаційних потоків. У використанні таких пристроїв застосовуються найрізноманітніші технологічні прийоми, пов'язані з роботою з різними матеріалами, взаємодією з різними середовищами, виконанням різних трудових завдань. Для підтримання високої продуктивності праці, зниження рівня травматизму та захворюваності працівників важливо знати види небезпечних факторів та заходи захисту від них.

Умови праці на робочих місцях у приміщеннях чи на відкритих майданчиках складаються під впливом великої кількості факторів, різних за своєю природою, формами прояву та характером дії.

Фізичні небезпечні фактори обумовлені:

1. використанням рухомих машин і механізмів;

2. наявністю рухомих елементів обладнання;

3. підвищенням запиленості і загазованості повітря робочої зони;

4. зміною температури, вологості, тиску, рухливості повітря;

5. підвищенням рівня шумів, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, напруженості електричного і магнітного полів;

6. використанням електроустановок з підвищеною напругою;

7. наявністю гострих країв, задирок і нерівностей на поверхні приладів, інструментів та їх деталей;

8. розміщенням робочих місць на значній висоті відносно до поверхні землі тощо.

Хімічні небезпечні фактори пов'язані з можливим виділенням в процесі експлуатації обладнання загально-токсичних, подразнюючих, сенсибілізуючих, канцерогенних речовин, які можуть проникнути до організму людини через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкірні покриви або слизові оболонки. Такі фактори з'являються у вигляді пари і пилу сполучних смол, пари припою під час проведення електромонтажних робіт паяння, токсичних оксидів під час газового різання чи зварювання матеріалів, пари та аерозолю хімічних елементів під час гальванічної обробки виробів, обробки різних неметалічних матеріалів.

Біологічні небезпечні фактори обумовлені можливою наявністю у робочому середовищі бактерій, вірусів, а також продуктів їх життєдіяльності.

Психофізіологічні небезпечні фактори виникають при появі фізичних та нервово психічних перевантажень через розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів людини, монотонності праці, емоційних перевантажень.

Слід мати на увазі, що одні негативні фактори можуть впливати тільки на людину, яка здійснює технологічний процес (наприклад, електричний струм, летючі частинки оброблюваного матеріалу, обертальні частини обладнання тощо), а інші - як на оточуюче середовище (шуми, пил, аерозолі), так і на сукупність елементів процесу праці. При цьому негативний вплив на одні елементи може бути безпосереднім (прямим), а на інші - опосередкованим. Крім того, один і той самий небезпечний фактор за природою своєї дії може належати одночасно до кількох вищевказаних груп.

Безпека процесу праці у першу чергу визначається безпекою обладнання. Основними вимогами безпеки до процесу праці є:

1. усунення безпосереднього контакту працівника з вихідними матеріалами, заготівками, напівфабрикатами, готовою продукцією та відходами, які здійснюють шкідливий вплив;

2. заміна процесів і операцій, пов'язаних з виникненням небезпечних факторів, на такі процеси і операції, під час яких вказані фактори не виникають або мають меншу інтенсивність;

3. комплексна механізація та автоматизація праці, застосування дистанційного керування при наявності небезпечних факторів;

4. розробка і застосування досконаліших засобів захисту;

5. раціональна організація праці та відпочинку, профілактика монотонності та гіподинамії, обмеження важкості праці;

6. автоматизація процесів отримання інформації про виникнення небезпек;

7. впровадження систем контролю та управління процесами праці що забезпечить захист працівників та аварійне вимкнення обладнання;

8. вчасне видалення та знешкодження відходів;

9. забезпечення пожежо-вибухо-безпеки.

Під час вибору необхідних засобів захисту слід керуватися вказівками системи стандартів безпеки праці (ССБП). На безпеку праці можуть впливати і об'ємно-планувальні вирішення робочих приміщень (освітлення, шум, мікроклімат, загазованість та запиленість повітряного середовища, різні види випромінювань).

Під час організації робочих місць необхідно враховувати ергономічні вимоги, спрямовані на виключення несприятливих психофізіологічних впливів від обслуговування обладнання. Крім того, неправильне кольорове або архітектурне вирішення інтер'єру призводить до несприятливого психологічного впливу на працівників.

Розташування обладнання, розміщення, зберігання і транспортування вихідних матеріалів, заготівок, напівфабрикатів, готової продукції та відходів не повинні сприяти появі додаткової небезпеки для людей.

До факторів, які визначають безпеку умов праці, належать також раціональні методи організації виконання робіт та здійснення процесів. Велику роль відіграють зміст праці, побудова трудових процесів, ступінь спеціалізації , відповідність фізіологічних та психофізіологічних даних до характеристик виконуваної роботи, правильність організації навчання і інструктажу з заходів безпеки, вибір режимів праці та відпочинку, дисципліна праці, психологічний клімат у колективі, організація санітарно-побутового забезпечення працівників.

Небезпечні фактори можуть також поділятися на види в залежності від виду робіт, здійснюваних у процесі праці. Це можуть бути:

- виготовлення та ремонт апаратури зв'язку (робота з ручним інструментом, обслуговування допоміжного обладнання, робота на повітряних лініях зв'язку та радіофікації, робота на кабельних лініях зв'язку та радіофікації);

- експлуатація об'єктів зв'язку (телефонних і телеграфних станцій, антенних споруд, радіо-приміщень, ретрансляційних станцій, пересувних установок).

Розглянемо процеси, найбільш характерні для праці спеціалістів зв'язку. Такими процесами є механічна обробка матеріалів (металів або пластмас), зварювання, різання та паяння, збиральні операції, допоміжні операції.

Під час механічної обробки матеріалів небезпека обумовлюється рухом частин обладнання, виробів та заготівок, утворенням стружки, пилу, появою скалок матеріалів або інструменту, підвищенням температури поверхні деталей та інструментів, використанням підвищеної напруги в ланцюгах електропостачання обладнання. Під час обробки полімерних матеріалів частина пилу та стружки переходить з твердого стану у пароподібний за рахунок інтенсивного нагрівання матеріалів. Аерозолі нафтових мастил, які входять до складу мастильно-охолоджувальних рідин (МОР), можуть викликати подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, сприяти зниженню імунобіологічної активності. На стан організму впливають і монотонність праці та фізичні перевантаження під час установки, закріплення і знімання крупно-габаритних деталей. На підвищення ризику захворювань впливають мікроорганізми та бактерії, які з'являються під час роботи з МОР.

У процесі зварювання, різання і паяння металів виникають викиди іскор і бризок розплавленого металу і шлаку, можливість вибуху балонів з газом і систем, які знаходяться під тиском, можливість впливу електроструму, падіння під час виконання робіт на висоті без відповідних запобіжних засобів.

Безпека збиральних операцій визначається видом обладнання, номенклатурою складових, організаційною формою збирання, ступенем механізації процесу. У цій сфері типовими є такі операції: підбір, очищення, підгонка деталей, з'єднання окремих вузлів, контроль якості здійснених операцій, обробка зібраного обладнання мастильними матеріалами, таврування і маркування окремих деталей. Для очищення і промивання деталей можуть бути використані різні прийоми обробки та знежирення (обдування струменем стиснутого повітря, видалення забруднень за допомогою ультразвуку, протравлювання, промивання розчинниками). До робіт, спрямованих на усунення недоліків у виготовленні комплектуючих вузлів і деталей, належать свердління, зенкування, шліфування полірування, зачищення, обпилювання, згинання. Збирання вузлів може здійснюватися за допомогою різьбових з'єднань, зварювання, паяння, клепання, склеювання. Навіть цей короткий перелік можливих операцій і прийомів показує, що й тут існують фізичні, хімічні, психофізіологічні небезпечні фактори.

Запобігання можливому впливу на працівників підприємства зв'язку вищезгаданих небезпечних факторів досягається забезпеченням відповідності робочих приміщень до санітарних норм, раціональною організацією робочих місць, дотриманням проектного технологічного процесу, застосуванням засобів індивідуального захисту відповідно до діючих норм, навчанням та перевіркою знань вимог безпеки.

1.3 Безпека під час вантажно-розвантажувальних робіт і експлуатації транспорту

Залежно від ступеня небезпеки вантажно-розвантажувальні роботи поділяють на 4 групи:

мало небезпечні (метали, лісо- та будматеріали);

небезпечні (з огляду на великі габаритні розміри);

пилові та гарячі (цемент, крейда, вапно, асфальт);

небезпечні (предмети і речовини, які під час транспортування, ВРР і зберігання можуть стати причиною вибуху, пожежі, пошкодження транспортних засобів, будівель і споруд, загибелі, каліцтва, отруєння, опіків, опромінення або захворювання людей або тварин).

За масою одного місця вантажі поділяються на три категорії: масою менше 80 кг, а також сипкі, дрібно-штучні; масою від 80 до 500 кг; масою понад 500 кг.

Особливих заходів безпеки слід дотримуватись під час транспортування небезпечних речовин, які можуть викликати пожежі, вибухи, отруєння працівників. У зв'язку з цим небезпечні речовини поділяють на 9 класів: 1 - вибухові речовини; 2 - гази; 3 та 4 - легкозаймисті рідини, речовини та матеріали; 5 - окислювальні речовини; 6 - отруйні та інфекційні речовини; 7 - радіоактивні речовини; 8 - їдкі та корозійно активні речовини; 9 - інші.

Загальні вимоги безпеки до проведення вантажно-розвантажувальних робіт у галузях народного господарства встановлюються державними стандартами та іншими нормативними документами. До них належать також і роботи, пов'язані з організацією, здійсненням та забезпеченням зв'язку.

Вантажно-розвантажувальні роботи (ВРР) слід виконувати у відповідності до вимог стандарту та нормативно-технічної документації, затвердженої органами Державного нагляду. ВРР слід виконувати механізованим способом за допомогою підіймально-транспортного обладнання та засобів малої механізації. Піднімати і переміщувати вантажі вручну необхідно при дотриманні норм, встановлених діючим законодавством. Місце виконання ВРР повинне бути обладнане знаками безпеки відповідно до стандарту та іншої нормативної документації, затвердженої у встановленому порядку.

Рух транспортних засобів у місцях виконання ВРР повинен бути організований за схемою, затвердженою керівником підприємства чи дільниці, з установленням відповідних дорожніх знаків.

У місцях виконання ВРР вміст шкідливих газів, пари та пилу у повітрі робочої зони не повинен перевищувати гранично допустимі концентрації за визначеним стандартом.

Не допускається знаходження працівників та пересування транспортних засобів у зоні можливого падіння вантажів під час завантажування і розвантажування з рухомого обладнання, а також під час переміщення вантажів підіймально-транспортним обладнанням.

Способи укладання вантажів повинні забезпечувати:

стійкість штабелів, пакетів та вантажів, які знаходяться в них;

механізоване розбирання штабеля і підіймання вантажу навісними захоплювачами підіймально-транспортного обладнання;

безпеку працівників на штабелі та біля нього;

можливість застосування і нормального функціонування засобів захисту працівників і пожежної техніки;

циркуляцію повітряних потоків під час природної або штучної вентиляції закритих складів; дотримання вимог до охоронних зон ліній електропередач, вузлів інженерних комунікацій та енергопостачання.

Під час укладання вантажів повинні бути вжиті заходи, які попереджають затискання або примерзання їх до покриття вантажних майданчиків. Вантажі на транспортних засобах повинні бути встановлені і закріплені так, щоб під час транспортування не відбувалося їх зміщення і падіння.

У випадку зміни метеорологічних умов, які впливають на фізико-хімічний стан вантажів (збільшення токсичності тощо), ВРР повинні бути припинені або повинні бути вжиті заходи з створення безпечних умов виконання робіт.

Місця виконання ВРР повинні бути розташовані на спеціально відведених для цього територіях з твердим та рівним покриттям. Допускається проведення ВРР на спланованих майданчиках з твердим ґрунтом, здатним сприймати проектне навантаження від вантажів та підіймально-транспортних машин. Вибір місць виконання ВРР і розміщення на них будівель та споруд повинні відповідати вимогам Будівельних норм і правил (БНіП), затвердженим Держбудом України, санітарним нормам та іншим нормативно-технічним документам, затвердженим у встановленому порядку. Місця виконання ВРР повинні бути відокремлені від житлової забудови санітарними захисними зонами відповідно до діючих санітарних норм, затверджених у встановленому порядку. На майданчиках для укладання вантажів повинні бути позначені межі штабелів, проходів та проїздів між ними. Не допускається розміщувати вантажі у проходах та проїздах. Місця виконання ВРР, разом з проходами і проїздами, повинні мати достатнє природне та штучне освітлення відповідно до БНіП , затверджених Держбудом України. Освітленість повинна бути рівномірною, без осліплюючої дії світильників на працівників. Типи освітлювальних приладів для критих складів слід обирати залежно від умов середовища та характеру переміщуваних вантажів.

Під час проведення ВРР в закритих приміщеннях повинні бути передбачені санітарно-технічні пристрої, які виключають вміст у повітрі пилу та шкідливих речовин у концентраціях, що перевищують гранично допустимі рівні. Працівники, зайняті на ВРР, повинні бути забезпечені санітарно-побутовими приміщеннями та доброякісною питною водою.

Температуру зовнішнього повітря і силу вітру в даному кліматичному районі, при яких слід припиняти виконання робіт на відкритому повітрі або влаштовувати перерви для обігрівання працівників, встановлює керівництво підприємства або дільниці відповідно до діючого законодавства.

Працівники, зайняті на ВРР, повинні проходити попередній та періодичні огляди відповідно до вимог Міністерства охорони здоров'я України. Інженерно-технічні працівники, а також відповідальні за безпечне проведення ВРР під час призначення на роботу і отримання завдання повинні проходити перевірку знань особливостей технологічного процесу, вимог безпеки праці, будови і безпечної експлуатації підіймально-транспортного обладнання, пожежної безпеки і виробничої санітарії відповідно до їх посадових обов'язків. Надалі знання слід перевіряти відповідно до галузевих правил безпеки праці.

До виконання ВРР допускаються працівники, які пройшли перевірку знань з безпеки праці, пожежної безпеки та надання першої долікарської допомоги.

Працівники, зайняті на ВРР, повинні пройти інструктаж з безпеки праці і пожежної безпеки: первинний - на робочому місці, повторний - не менше одного разу за три місяці, позачерговий - у випадку порушення вимог безпеки праці, нещасних випадків, зміни технологічного процесу.

Позачерговий інструктаж слід також проводити до виконання робіт з небезпечними і крупно-габаритними вантажами. Проведення інструктажу реєструється у спеціальному журналі.

Спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту повинні відповідати вимогам стандартів. До спецодягу, залежно від категорії вантажу, слід застосовувати прання, хімічне чищення, знешкодження та інші види санітарної обробки відповідно до діючих норм, затверджених у встановленому порядку.

Працівники під час отримання спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту повинні бути проінструктовані про порядок користування цими засобами і ознайомлені з вимогами з догляду за ними. До ВРР не повинні допускатися працівники в не відремонтованому та забрудненому спецодязі і з несправними засобами індивідуального захисту.

При наявності небезпеки падіння предметів згори люди на місцях виконання ВРР повинні носити захисні каски встановленого зразка. У разі потреби виконувати ВРР в умовах запиленості і загазованості повітряного середовища працівники повинні бути забезпечені відповідними засобами індивідуального захисту органів дихання.

Фахівці зв'язку залежно від особливостей праці можуть працювати з підіймально-транспортним обладнанням (підіймачами та кранами). На роботи з використанням цих машин припадає більшість нещасних випадків, особливо - з важкими наслідками. Робоча зона вантажопідіймальних машин (ВПМ) є небезпечною зоною. Вона є джерелом небезпеки як для тих, хто працює на ВПМ, так і для тих, хто може випадково опинитися в ній. Робота біля ВПМ є джерелом підвищеної небезпеки, оскільки виконувати роботу за допомогою цих машин можна лише знаходячись всередині зон їхньої дії. Небезпеки, з котрими стикаються люди, пов'язані переважно з ненавмисним контактом з рухомими частинами обладнання та можливими ударами від подавальних пристроїв, а також під час висипання частини вантажу і з падінням самого обладнання. Це стосується і самохідного обладнання, яке нерідко переміщується з великою швидкістю. В цьому випадку додається наїзд та удар під час зіткнення.

Особливістю підіймально-транспортних машин є переміщення цих машин та вантажів, які ними пересуваються. Конструкція підіймально-транспортних машин містить велику кількість рухомих частин. Це зумовлює їх потенційну травмонебезпеку.

1.4 Безпека під час експлуатації апаратури зв'язку

Об'єкти зв'язку поділяються на телефонні та телеграфні станції, антенні споруди, радіо-приміщення, ретрансляційні станції, пересувні установки. Відповідно до цього переліку заходи безпеки праці та захисту від небезпечних факторів мають свою специфіку.

До робіт з експлуатації телефонних та телеграфних станцій допускаються особи, які пройшли медичне опосвідчення відповідно до специфіки роботи, навчання та перевірку знань безпечних методів роботи. Біля входу до всіх приміщень повинні бути вивішені таблички з вказівкою на їх категорії за ступенем небезпеки ураження електричним струмом та прізвища особи, відповідальної за стан ТБ. В кожному цеху станції повинна бути аптечка першої допомоги, укомплектована відповідно до діючих норм.

Приміщення повинні відповідати діючим будівельним, санітарним та іншим нормам та правилам будови електроустановок, технічної експлуатації тощо. Один раз на три роки повинні проводитися випробування та вимірювання опору ізоляції дротів та кабелів освітлювальної мережі, справність системи аварійного освітлення повинна перевірятися не рідше одного разу на квартал. Джерела світла, які вибули з використання і містять ртуть, повинні зберігатися герметично упакованими в окремому приміщенні та періодично знищуватися не на території станції, а в спеціально відведених для цього місцях.

Виводи обмоток електродвигунів обертальні частини машин, муфти, вентилятори, відкриті частини валів повинні бути закриті кожухами, на які наносяться стрілки напрямку обертання. Якщо у приміщенні існує можливість одночасного доторку людей до металевих корпусів обладнання і трубопроводів опалення, водогону, каналізації, то останні повинні бути закриті струмонепровідними ґратками. Металеві каркаси стаціонарних електроустановок та електровимірювальних пристроїв повинні бути заземлені. Здійснення профілактичних та ремонтних робіт обладнання станції повинне виконуватися при знятій напрузі. Без знімання напруги на струмопровідних частинах можна працювати тільки з письмового дозволу з обов'язковим застосуванням інструменту з ізолюючими ручками та діелектричних засобів захисту. При наявності в блоках обладнання конденсаторів значної місткості (різноманітні фільтри) перед проведенням робіт необхідно попередньо їх розрядити.

На регулювальних дільницях робочі столи повинні бути покриті пластиком (лінолеумом), мати гладкі торцеві поверхні. Такі процеси, як паяння шрифту старт - стопових апаратів, продування обмоток, просушування промитих у бензині частин апаратів, повинні здійснюватися у витяжних пристроях. Застосовувати етилований бензин для очищення приладів забороняється.

Дільниці, де здійснюється паяння виробів сплавами, які містять свинець, необхідно виділяти в окремих приміщеннях, їх оформлення повинно допускати очищення від пилу, періодичне обмивання. Стіни, віконні рами, опалювальні прилади, повітроводи повинні бути вкриті олійною фарбою світлих тонів. Використані сплави і флюси повинні бути вміщені в тару, яка не допускає забруднення приміщень, ящики для зберігання інструментів повинні вкриватися легко очищуваними матеріалами, а внутрішню поверхню ящиків слід зафарбовувати олійною фарбою. Робочі місця повинні бути обладнані місцевими витяжними пристроями, швидкість руху повітря на робочому місці повинна бути не менше 0,6 м/с незалежно від конструкції повітроприймачів.

На місцях автоматичного та напівавтоматичного зв'язку перед стійками живлення повинні бути покладені діелектричні килимки. Під час знімання плати відключення врубних колодок на обладнанні слід виконувати, починаючи з верхньої, включення - з нижньої. Робота зі знімними приладами повинна виконуватися на спеціальних місцях.

До самостійних робіт з обслуговування антенно-щоглових споруд, антенних пристроїв, антенно - хвилепровідних шляхів допускаються професійно підготовлені особи не молодше 18 років, які пройшли медичне обстеження. Перед виконанням робіт на щоглах, антенах, фідерних лініях та в антенних приміщеннях необхідно знімати живлення напруги. В радіоцентрах, на яких одночасно діє кілька передавачів, працювати на опорах, антенах, фідерах можна тільки при відключених від передавачів фідерах; на місці роботи повинні бути встановлені переносні заземлення, які забезпечують мінімальне наведення ЕДС на робочому місці.

На фідерних опорах та порталах з кількома фідерами, з яких хоча б один перебуває під напругою, повинні працювати дві особи. Протифазні дроти ділянки фідера, на якій виконуються роботи, повинні бути закорочені між собою з обох боків та заземлені. Якщо на одній опорі або порталі кілька фідерних ліній проходять більше ніж в один ярус, то ремонтні та інші роботи на верхньому фідері забороняються, якщо нижній фідер знаходиться під напругою.

За будь-яких комутаторів та будь-якої схеми комутації перед переключенням антени потрібно попередньо вимкнути анодну напругу на передавачі. Фідерні лінії переключаються відповідно до інструкцій, які враховують місцеві особливості. На ділянках антенного поля, де напруженість електричного поля перевищує встановлені норми, повинні бути встановлені попереджувальні плакати.

Перед виконанням робіт на антенній системі земних станцій супутникового зв'язку крім знімання напруги з передавального пристрою, повинні бути вимкнені блокування приводу антенно-поворотного пристрою, автомати підсилення кутових переміщень антени та перетворювального агрегату, живлення скануючого пристрою, сигнальне освітлення та вивішені попереджувальні плакати. Під час роботи на антенній системі обов'язкове застосування запобіжних пасків (страхувальних мотузок) та захисних касок. Під час очищення дзеркала від снігу роботи можуть проводитись за похилого розташування антени, у всіх інших випадках електрична вісь антени повинна бути спрямована вертикально.

Заходи безпеки під час виконання робіт на щоглах та баштах радіорелейних ліній (РРЛ) обумовлюються спеціальними інструкціями, які враховують особливості конструкцій приладів. Біля щогл і башт небезпечною вважається зона, межа якої віддалена від центра опори на 1/3 її висоти. На обслуговуваних РРЛ небезпечна зона позначається попереджувальними знаками, а підходи до технічної будівлі, які знаходяться у цій зоні, повинні бути захищені навісами. Під час виконання робіт у небезпечній зоні дозволено знаходитись тільки особам, безпосередньо пов'язаним з цією роботою. Підвішування повітряних електричних ліній, ліній сигналізації, зв'язку до конструкцій щогл і башт заборонене.

До самостійного обслуговування технічного обладнання радіо-приміщень допускаються професійно підготовлені особи, які пройшли медичне обстеження.

Приміщення, в яких встановлене обладнання, повинні відповідати вимогам будівельних та санітарних норм та мати аварійне освітлення, яке забезпечується електроенергією від двох незалежних джерел з автоматичним переключенням.

Відкриті струмопровідні частини електроустановок, доступні для випадкового дотику, повинні бути закриті або огороджені, коли напруга в приміщеннях з підвищеною небезпекою перевищує 36, а в особливо небезпечних приміщеннях - 12 В. Біля передавальних, приймальних, підсилювальних та випрямних пристроїв, розподільчих щитів з лицьового та заднього боків, а також у проходах між шафами за наявності відкритих струмопровідних частин обладнання повинні лежати діелектричні килимки або доріжки шириною е менше 0,5 м та довжиною, відповідною до довжини апаратури.

Приміщення, де встановлені електроустановки, та самі електроустановки, повинні мати блокування, яке не дозволяє відчиняти двері або заходити за огородження без повного або часткового вимкнення обладнання, а також вмикати установку при відчинених та нещільно причинених дверях. Двері шаф та огороджень таких установок повинні бути обладнані двома незалежними системами блокування - електричною та механічною.

Для зручності та безпеки обслуговуючого персоналу електроустановки радіо-приміщень повинні мати світлову сигналізацію про увімкнення та вимкнення напруги. У разі дистанційного ввімкнення обладнання повинна вмикатися світлова сигналізація. Для захисту особового складу від впливу електромагнітних полів високочастотне обладнання передавачів екранується. Фактичні рівні напруженості електромагнітного поля повинні вимірюватися не рідше двох разів на рік у разі роботи передавальної напруги з максимальною потужністю.

До пересувних об'єктів належать пересувні радіорелейні станції (РРС), майстерні, змонтовані на шасі автомобіля, спеціальні автомобілі для аварійно-профілактичних робіт. Для забезпечення безпеки працівників підлогу кузова покривають ізолюючим матеріалом, а заземлення корпусів механізмів повинно проводитись в процесі розгортання безпеки. У разі отримання енергії від стаціонарних джерел живлення або пересувних електростанцій опір контуру заземлення змінюється залежно від величини використаної напруги і повинен дорівнювати: 2 Ом при 660/380 В, 4 Ом при 380/220 В, 8 Ом при 220/127 В. під час розгортання пересувної установки необхідно вжити усіх можливих заходів безпеки для зниження питомого опору ґрунту у місці забивання штиря заземлення (обробити ґрунт сіллю, поливати водою тощо). Дріт заземлення повинен бути розміщений у спільній оболонці з жилами, по яких до об'єкта підводиться електроенергія, а його переріз повинен дорівнювати перерізу фазних жил. Заземлення пересувних об'єктів не вимагається у тих випадках, коли вони мають власну електростанцію, розташовану безпосередньо на спільній металевій рамі з обладнанням або коли живлення подається від пересувної електростанції, яка не живить інші установки, та розташована на відстані не більше 50 м від пересувного об'єкта.

Після розгортання пересувних РРС необхідно виміряти щільність потоку потужності НВЧ в машині та навколо антен. У випадку перевищення допустимого рівня щільності потоку потужності обов'язково потрібно вжити додаткових заходів щодо його зниження до нормативних значень.

Застосовувані всередині машини переносні світильники, електроінструмент повинні бути розраховані на напругу не вище 42 В. під час експлуатації опалювальної установки кузова необхідно звертати увагу на герметичність з'єднання опалювача з вихідною трубою та вихлопної труби двигуна машини з глушниками. Під час роботи двигуна автомашини необхідно зачиняти двері кузова та кришку люка опалювача. Вихлопні труби бензоагрегатів пересувних РРС повинні бути ізольовані шнуровим азбестом та обгороджені.

Забороняється розгортання щогл пересувних РРС під час грози або її наближення, під час сильного вітру (більше 6 балів), ожеледиці, сильного дощу або снігопаду.

2. Оптимізація захисту від аномальних параметрів навколишнього середовища

Основними документами в галузі гігієни праці є ССБТ (система стандартів безпеки праці), СНППП (санітарні норми проектування промислових підприємств), БНіП (будівельні норми і правила). Ці документи регламентують величину і ступінь впливу на людину того чи іншого небезпечного або шкідливого фактора виробничого середовища.

Стан навколишнього середовища на робочому місці характеризують як комфортний, відносно комфортний, екстремальний і надекстремальний.

Комфортний стан забезпечує оптимальні показники працездатності, гарне самопочуття, збереження здоров'я працівника, оптимальні значення санітарно-гігієнічних факторів.

Відносно комфортний стан забезпечує задану працездатність і збереження здоров'я працівників протягом певного часу, але викликає неприємні суб'єктивні відчуття та функціональні зміни, які не виходять за межі норм. Такий стан середовища праці обумовлений гранично допустимими значеннями санітарно-гігієнічних факторів.

Екстремальний стан призводить до зниження працездатності і може викликати функціональні зміни, які виходять за межі норм, але не ведуть до патологічних порушень; такий стан настає при гранично переношуваних значеннях санітарно-гігієнічних факторів.

Надекстремальний стан призводить до виникнення в організмі людини патологічних змін.

Мікроклімат, або ж метеорологічні умови середовища праці, - це сукупність таких параметрів, як температура, вологість, швидкість руху повітря і барометричний тиск. Метеорологічні умови середовища праці регламентуються ГОСТ 12.1.005 - 88 «Загальні санітарно - гігієнічні вимоги до повітря робочої зони». Згідно з цим стандартом визначаються оптимальні та допустимі значення параметрів мікроклімату.

Оптимальними називають такі параметри мікроклімату, які при тривалій і систематичній дії на організм людини забезпечують збереження нормального теплового стану організму без напруження механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту і створюють умови для високого рівня працездатності людини. Допустимими називають такі параметри мікроклімату, які при тривалій та систематичній дії на людину можуть викликати перехідні швидко нормалізовані зміни теплового стану організму, які супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції, але не виходять за межі фізіологічних пристосувань. При цьому спостерігаються дискомфортні тепло-відчуття, погіршення самопочуття і зниження працездатності.

Нормуються параметри метеорологічних умов за такими показниками:

сезон року - теплий період року (середньодобова температура зовнішнього повітря +10?С і вище), холодний період року (середньодобова температура зовнішнього повітря нижче +10?С);

категорії важкості виконуваної роботи (І - легка, ІІ - середньої важкості, ІІІ - важка) (таблиця 5);

Таблиця 5. Категорії важкості

Категорія	Вид робіт	Енергозатрати
Іа	Роботи виконуються сидячи, мають незначне фізичне навантаження	До 120 ккал/год (139 Вт)
Іб	Роботи виконуються сидячи, пов'язані з ходінням, мають деяке фізичне напруження	До 150 ккал/год (140 - 174 Вт)
ІІа	Роботи пов'язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних предметів (до 1 кг), мають незначне фізичне напруження	151-200 ккал/год (175 - 232 Вт)
ІІб	Роботи пов'язані з постійним ходінням та переміщенням вантажів вагою до 10 кг	201-250 ккал/год (233 - 290 Вт)
ІІІ	Роботи пов'язані з постійним пересуванням і перенесенням значних вантажів (понад 10 кг)	Більше 250 ккал/год (більше 290 Вт)

Категорії приміщень залежно від величини тепло-надлишків (1 - приміщення з незначними надлишками тепла до 20 ккал/м3*год; 2 - приміщення з суттєвими надлишками тепла більше 20 ккал/м3*год).

Параметри мікроклімату здійснюють безпосередній вплив на самопочуття та працездатність людини (таблиця 6).

Підвищення температури, збільшення вологості, зниження швидкості руху повітря може призвести до накопичення теплоти в організмі - до гіпертермії (підвищення температури тіла до 38…40?С). Внаслідок цього виникає тепловий удар. Спостерігається головний біль, запаморочення, загальна слабкість, спотворення кольорового сприйняття, сухість у роті, нудота, блювота, потовиділення. Пульс та частота дихання прискорюються, у крові зростає вміст залишкового азоту та молочної кислоти. Спостерігається також блідість, посиніння шкіри, зіниці розширюються, часом виникають судоми, втрата свідомості.

У випадку зниження температури, збільшення вологості та швидкості руху повітря відбувається переохолодження організму - гіпотермія. На початковому етапі знижується частота дихання, збільшується обсяг вдиху. Потім дихання стає неритмічним, частота та обсяг вдиху все зростають, змінюється вуглеводний обмін. З'являється м'язове тремтіння, при якому зовнішня робота не виконується і вся енергія тремтіння перетворюється на теплоту - це дозволяє протягом певного часу затримувати зниження температури внутрішніх органів. Наслідком дії низьких температур є холодові травми.

Питання створення оптимальних умов мікроклімату у робочій зоні та на робочому місці можна вирішити за допомогою таких заходів та засобів:

Вдосконалення технологічних процесів та обладнання. Впровадження нових технологій та обладнання, які не пов'язані з роботами в умовах інтенсивного нагрівання дає можливість зменшити виділення тепла у робочій зоні.

Раціональне розміщення технологічного обладнання. Основні джерела теплоти бажано розміщувати безпосередньо під аераційними ліхтарями, біля зовнішніх стін будівлі і в один ряд на такій відстані один від одного, щоб теплові потоки від них не перехрещувалися на робочих місцях. Найкращим рішенням є розміщення тепло-випромінюючого обладнання в ізольованих приміщеннях або на відкритих ділянках.

Автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами. Цей захід дозволяє у багатьох випадках вивести людину із зони дії несприятливих факторів.

Вентиляція та опалювання, кондиціювання повітря. Вони є найбільш розповсюдженими способами нормалізації мікроклімату у приміщеннях. Так зване повітряне та водяне душування широко використовується у боротьбі з перегріванням працівників. Захист від протягів досягається шляхом щільного закривання вікон, дверей та інших отворів, облаштуванням повітряних і повітряно-теплових завіс на дверях і воротах.

Раціоналізація режимів праці та відпочинку досягається скороченням тривалості робочої зміни, введенням додаткових перерв, створенням умов для ефективного відпочинку у приміщеннях з нормальними метеорологічними умовами. Для працівників, які виконують роботи на відкритому повітрі взимку, обладнують приміщення для зігрівання, де температура підтримується дещо вища за комфортну.

Застосування теплоізоляції та захисних екранів. Широко застосовуються такі теплоізоляційні матеріали, як азбест, азбоцемент, мінеральна вата, склотканина, керамзит, пінопласт. Крім того, застосовують захисні екрани для відгородження джерел теплового випромінювання від робочих місць. За принципом захисту екрани є відбиваючі, поглинаючі, відвідні та комбіновані.

Таблиця 6

Оптимальні та допустимі значення параметрів мікроклімату.

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, ?С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
		Опти-мальна	Допустима на робочих місцях	Опти-мальна	Допус-тима	Опти-мальна	Допус-тима
			Постійних	Непостійних
холодний	Іа	22-24	21-25	18-26	40-60	75	0,1	0,1
	Іб	21-23	20-24	17-25				0,2
	ІІа	18-20	17-23	15-24			0,2	0,3
	ІІб	17-19	15-21	13-23				0,4
	ІІІ	16-18	13-19	12-20			0,3	0,5
теплий	Іа	23-25	22-28	20-30	40-60	55-75	0,1	0,2
	Іб	22-24	21-28	19-30			0,2	0,3
	ІІа	21-23	18-27	17-29			0,3	0,4
	ІІб	20-22	16-27	15-29				0,5
	ІІІ	18-20	15-26	13-28			0,4	0,6

Використання засобів індивідуального захисту. Спецодяг повинен бути повітро- та волого-проникним (бавовняним, лляним, грубововняним), мати зручний крій. Для роботи в екстремальних умовах застосовуються спеціальні костюми з підвищеною тепло-світловіддачею. Для захисту голови від випромінювання застосовують дюралеві, фіброві каски, повстяні капелюхи, для захисту очей - окуляри, маски з відкидним екраном; для захисту від дії понижених температур використовують теплий спецодяг, а під час опадів - плащі та гумові чоботи.

3. Захист від електромагнітного випромінювання

У промисловості та в побуті масово застосовуються прилади, різноманітне обладнання та пристрої, робота яких пов'язана з використанням та утворенням електромагнітного випромінювання різних частот і діапазонів. Робота персоналу з обслуговування обладнання, а також осіб, які знаходяться поруч обладнання, пов'язана із впливом цього випромінювання на організм людини, тому потребує спеціального захисту.

Спектр електромагнітних випромінювань включає:

радіохвилі (частота 3…3*1012 Гц, довжина хвилі 100 км…0,1 мм);

випромінювання оптичного діапазону (частота 3*1012 …3*1020 і більше, довжина хвилі 0,1 мм…0,01 А0 і менше);

рентгенівське випромінювання (частота 3*1017…3*1020 Гц, л хвилі 10 А0…0,01 А0);

гама-випромінювання (частота 3*1020 Гц і більше, л хвилі 0,01 А0 і менше).

Електромагнітне випромінювання радіочастотного діапазону.

Джерела та характеристика ЕМВ:

Джерелом випромінювання електромагнітної енергії є різноманітне обладнання: потужні телевізійні, радіомовні станції, промислові установки високочастотного нагрівання, вимірювальні і лабораторні прилади, персональні комп'ютери тощо.

Електромагнітне поле можна розглядати як таке, що складається з двох полів - магнітного та електричного. Воно характеризується векторами напруженості Е і Н складових його електричного та магнітного полів. Напруженість електричної (Е, В/м) і магнітної (Н, А/м) складових визначають за формулами: Е = U/l; Н = І/(2*р*R), де U - напруга, В; l - відстань від джерела випромінювання до точки виміру, м; І - сила струму, А; R - радіус кола силової лінії провідника, м.

ЕМП характеризується також довжиною хвилі л частотою коливань.

Простір біля провідника зі струмом поділяється на ближню, проміжну і дальню зони залежно від частоти поля, параметрів випромінюючої системи і відстані між джерелом випромінювання і робочим місцем. Ближня зона (зона індукції) поширюється на відстань R ? л/2*р. Проміжна зона (зона інтерференції) визначається як різниця радіусів дальньої та ближньої зон. Дальня зона (хвильова) починається на відстані R > л.

2. Дія електромагнітного випромінювання на організм людини, нормування.

Негативна дія ЕМП на організм людини обумовлена електричним полем електроустановок промислової частоти. Внаслідок впливу на відділи нервової системи, структури головного мозку, виникають порушення регуляції фізіологічних функцій організму. Механізм дії полягає у поляризації атомів та молекул тіла людини в електричному полі, появі іонних струмів, нагріванні тканин тіла. Тепловий ефект тим більший, чим більша напруга і час дії. Крім біологічної дії, ЕМП обумовлює виникнення розрядів між людиною і металевими предметами, які мають інші, ніж у людини потенціали.

Ступінь негативної дії ЕМП на організм людини можна оцінити за обсягом поглиненої енергії електричного поля, за струмом, який проходить через людину в землю, за напруженістю поля в місці знаходження людини. Допустиме значення струму, який може тривалий час проходити через людину і обумовлений дією ЕМП, складає 50…60 мкА, що відповідає напруженості електричного поля на висоті зросту людини близько 5 кв/м.

Внаслідок довгого перебування в зоні дії радіохвиль настає передчасна стомлюваність, сонливість або порушення сну, головний біль, розлад нервової системи. При систематичному опроміненні спостерігається зміна кров'яного тиску, порушення роботи серцево-судинної системи, уповільнення пульсу, нервово-психічні захворювання, трофічні явища (випадання волосся, ламкість нігтів).

ГОСТ 12.1.006-84 “Електромагнітні поля радіочастот. Загальні вимоги безпеки” встановлює гранично допустиму напруженість ЕМП на робочому місці залежно від частоти (таблиця 7).

Таблиця 7. Залежність часу праці від напруженості ЕМП

Е	Час дії на людину	Е	Час дії на людину
До 5 кв/м	Необмежений	10…15 кв/м	30 хв.
5…10 кв/м	3 год	15…20 кв/м	5 хв.

3. Заходи захисту від дії ЕМВ.

захист часом - обмеження перебування людини у ЕМП. Допустимий час перебування залежить від інтенсивності опромінення або напруженості ЕМП;

захист відстанню проводиться, якщо не можна послабити інтенсивність опромінення у певній зоні іншими способами;

зменшення потужності випромінювання безпосередньо в джерелі досягається використанням спеціальних пристроїв (еквівалентів антен та навантаження), які повністю поглинають або знижують енергію ЕМВ, що передається від генератора до випромінюючого пристрою;

екранування джерел випромінювання використовується для зниження інтенсивності ЕМП на робочому місці. Застосовуються заземлені екрани з металевих пластин або сіток у вигляді замкнутих камер чи кожухів;

засоби індивідуального захисту - костюми, халати, комбінезони з металізованої тканини з виводом на заземлення. Опір заземлення повинен бути ? 10 Ом. Для захисту очей використовують захисні окуляри марки ЗП5-90, вмонтовані або окремі.

Шкідливий вплив на людину можуть чинити також і інші види неіонізуючих випромінювань.

Інфрачервоне випромінювання.

Джерела та характеристика ІВ:

Інфрачервоне випромінювання - це випромінювання між червоним кінцем видимих променів (довжина хвилі = 0,76 мкм) і короткохвильових радіо-променів (довжина хвилі = 0,1 мм). Генератором ІВ є будь-яке тіло з температурою більше -273?С. Ефект дії ІВ залежить від довжини хвилі, яка обумовлює глибину проникнення променів. У зв'язку з цим ІВ поділяють на такі області:

А - ближня (короткохвильова), має велику проникність через шкіру, л хвилі 0,76…1,4 мкм;

В - середня (середньохвильова), поглинається шарами дерми і підшкірною жировою тканиною, л хвилі 1,4…3,0 мкм;

С - далека (довгохвильова), поглинається епідермісом, л хвилі 3,0 мкм…0,1 мм.

2. Дія ІВ на організм людини, нормування.

ІВ діє перш за все на незахищені частини тіла людини (обличчя, руки, шию, груди), виявляючи в основному теплову дію. При густині потоку 280…560 Вт/м2 людина відчуває ледь помітне тепло, яке може витримувати тривалий час. При густині потоку випромінювання 560…1050 Вт/м2 надходить межа, коли людина не може витримувати дію ІЧ променів. При тривалому перебуванні людини у зоні ІВ відбувається вплив на центральну нервову систему, зміни у серцево-судинній системі, порушення теплового балансу в організмі, посилення потовиділення (втрата солей та води), виникнення судомної хвороби. ІВ викликає такі хвороби очей, як кон'юктивіт, помутніння кришталика, опік сітківки ока.

Нормована допустима густина потоку енергії ІВ на робочому місці не повинна перевищувати 350 Вт/м2 (таблиця 8).

Таблиця 8. Норми густини потоку енергії

Область ІВ	Густина потоку енергії ІВ	Опромінення тіла
А	До 100 Вт/м2	50 % і більше
В	До 120 Вт/м2	25…50 %
С	До 150 Вт/м2	До 25 %

3. Заходи захисту від дії ІВ.

захист часом - обмежене перебування працівника у зоні впливу ІВ;

захист відстанню - відстань повинна відповідати допустимій густині потоку енергії ІВ залежно від тривалості перебування в зоні його дії;

усунення джерела тепловиділення, теплоізоляція - усунення або зменшення потоку ІВ за допомогою конструкторських та технологічних рішень, покриття нагрітих поверхонь тепло-ізолюючими матеріалами (скловата, повсть, цегла тощо) для зменшення температури до 45 ?С;