Описано проведення таких негласних заходів, які пов’язані із втручанням у приватне спілкування, проведення контролю за вчиненням злочину та виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності. Визначено проблеми використання відомостей.

Особливості здійснення оперативно-розшукової діяльності. Отримання відомостей про подію кримінального правопорушення. Планування, результативність проведення слідчих дій. Визначення етапів взаємодії в досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень.

Теоретичні й практичні аспекти взаємодії слідчого з оперативними підрозділами при розслідуванні приховування злочинів. Основні форми взаємодії слідчого з цими підрозділами, їх зміст залежно від слідчих ситуацій. Шляхи вдосконалення такої взаємодії.

Теоретичні й практичні аспекти взаємодії слідчого з оперативними підрозділами при розслідуванні приховування злочинів. Основні форми взаємодії слідчого з підрозділами, їх зміст залежно від слідчих ситуацій. Визначення шляхів вдосконалення такої взаємодії.

Знайомство з організаційно-правовими та психологічними чинниками ефективної взаємодії слідчого з органами дізнання, аналіз способів вдосконалення законодавчої та нормативної бази. Характеристика феномену лідерства у взаємодії, розгляд особливостей.

Збір інформації про особу, яка скоїла злочин, у процесі слідчого огляду. Особливості взаємодії слідчого з фахівцями під час проведення судової експертиз. Участь спеціаліста у провадженні слідчих дій. Попереднє дослідження матеріальних слідів злочину.

Дослідження та оцінка окремих питань взаємодії слідчого та інших суб’єктів кримінального провадження під час розслідування порушень державного кордону України. Роль взаємодії в діяльності слідчого в процесі вирішенні завдань кримінального провадження.

Сформовано висновки, викладено основні положення та твердження щодо поліпшення практичних засад, які асоційовані з взаємодією слідчого з оперативними підрозділами під час кримінального провадження. Описано доцільність удосконалення нормативного поля.

Організація участі спеціаліста під час проведення слідчих (розшукових) дій. Розгляд залучення спеціаліста стороною захисту, участь групи спеціалістів у проведенні слідчих (розшукових) дій. Відмінності у залученні спеціалістів з різних відомств України.

В статті розглянуто основні форми та принципи взаємодії Служби безпеки України з державними та міжнародними правоохоронними інституціями у сфері протидії транснаціональній організованій злочинності. Також проведено аналіз нормативно-правових актів.

Вирішення завдань запобігання злочинності. Дослідження ролі соціальних органів та громадськості в забезпеченні належного сімейного розвитку та виховання. Аналіз принципів діяльності зазначених суб’єктів у системі запобігання молодіжній злочинності.

Визначення переліку суб’єктів, які здійснюють запобігання сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом. Механізм накопичення, обробки та моніторингу інформації про сексуальне насильство. З’ясування аспектів співпраці різних суб’єктів запобігання.

На основі порівняльного дослідження кримінально-процесуального законодавства та думок науковців визначення поняття спеціаліста у кримінальному процесі та розгляд проблемних питань взаємодії співробітників під час проведення слідчих (розшукових) дій.

Виокремлення суб'єктів забезпечення реалізації антикорупційної політики. Законодавче регулювання взаємодії суб’єктів, що наділені повноваженнями в сфері забезпечення реалізації антикорупційної політики. Удосконалення правової бази запобігання корупції.

Вдосконалення нормативно-правового регулювання судово-експертної діяльності в Україні. Аналіз взаємодії суб'єктів кримінального провадження. Узгодження діяльності різних ланок правоохоронних органів. Організація спільної праці прокуратури та слідчих.

Поняття та принципи демократичного цивільного контролю в національному законодавстві України. Його значення в забезпеченні гарантування конституційних засад демократичної, правової держави у сфері національної безпеки та цивільно-військових відносин.

Корупція як об’єкт впливу правоохоронної системи України. Поняття та особливості взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією в Україні. Розмежування компетенції правоохоронних органів та особливості організації взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією.

Сутність корупції як об’єкта впливу правоохоронної системи. Зміст, форми, види та принципи спільної діяльності суб’єктів боротьби з корупцією. Специфіка їх антикорупційних повноважень. Розмежування компетенції між органами. Схеми організації боротьби.

Ознаки, яким повинна відповідати модель організації взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією в Україні. Дослідження форм та механізмів міжнародного співробітництва у галузі боротьби з транснаціональними проявами корупції та організованої злочинності.

З’ясування соціально-правових засад взаємодії суб’єктів здійснення громадського контролю з іншими органами моніторингу у сфері виконання покарань України. Наукові заходи, спрямовані на усунення існуючих правових прогалин і колізій з цього питання.

Аналіз взаємодії суб’єктів профілактики адміністративних правопорушень у сфері власності. Характеристика взаємодії суб’єктів профілактики адміністративних правопорушень. Умови та порядок взаємодії органів публічної влади різних територіальних рівнів.

Вивчення моделей взаємодії органів влади з інститутами громадянського суспільства у формуванні та реалізації молодіжної політики в Україні. Принципи соціального партнерства в сфері молодіжної політики. Підвищення ефективності партнерських взаємодій.

Аналіз моделі взаємодії суб’єктів формування та реалізації молодіжної політики: інститутів громадянського суспільства та органів державної влади. Аналіз моделей соціального партнерства та принципів соціального партнерства в сфері молодіжної політики.

Специфічна роль судів щодо сфери публічного управління, особливостей відносин, що стосуються цієї сфери. Характеристика об’єктів взаємодії судових органів та органів публічного управління та чинники, з огляду на які слід налагоджувати цю взаємодію.

Ознаки взаємодії та співпраці органів Національної поліції України у протидії торгівлі людьми. Рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правових актів у зазначеній сфері. Принцип взаємодії у здійсненні правоохоронної діяльності органами поліції.

Активне розширення сфери "тіньової економіки", яка фактично підмінює собою легальний економічний сектор. Характеристика активного використання в незаконній зовнішньоекономічній діяльності інформаційних ресурсів і технологічних можливостей Інтернету.

Аналіз різноманітних наукових поглядів на поняття "взаємодія" у відносинах забезпечення правопорядку. Визначення поняття "взаємодія суб’єктів службово-бойової діяльності Державної прикордонної служби України". Взаємодія як категорія спеціальної тактики.

Специфіка взаємодії інститутів держави та громадянського суспільства як суб'єктів публічної сфери. Роль комунікативних та іміджевих аспектів у контексті оптимізації публічної взаємодії. Використання іміджевих технологій і стратегій у публічній сфері.

Аналіз питань спільної діяльності кримінально-виконавчих установ з іншими органами у разі ухилення засудженими від відбування покарання. Впровадження окремого нормативного акту, у якому детально було б визначено повноваження суб’єктів у таких ситуаціях.

Характеристика полісемантичної категорії "взаємодія". Засади організації та здійснення взаємодії органів прокуратури на внутрішньо-організаційному і зовнішньому рівнях діяльності, з інститутами громадянського суспільства та засобами масової інформації.