Особливості взаємодії міжнародного права з національним правом на сучасному етапі

Размещено на http://allbest.ru

Вінницький Національний аграрний університет

Особливості взаємодії міжнародного права з національним правом на сучасному етапі

Маньгора Володимир Васильович кандидат педагогічних наук, доцент,

доцент кафедри права,

Маньгора Таміла Василівна кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри права,

Машталяр Олександра Олександрівна здобувач вищої освіти

другого (магістерського) рівня другого року навчання,

м. Вінниця



Анотація

Статтю присвячено розгляду актуального питання місця міжнародного права в правовій системі України. Розглянуто особливості співвідношення міжнародного і національного права у різних країнах, проаналізовано основні законодавчі акти України, що регулюють застосування норм міжнародного права.

Зазначено, що основними концепціями співвідношення міжнародного та національного права є моністична та дуалістична. Дуалістична теорія полягає у розмежуванні міжнародного та національного права, а моністична - у єдності цих правових систем. Розглянуто взаємозв'язок міжнародного та національного права в інших країнах.

Зазначено, що у ряді міжнародних документів встановлюється співвідношення міжнародного та національного права. Це такі документи, як Статут ООН, Декларація про принципи міжнародного права, Віденська конвенція.

Відмічено, що одним з найважливіших як для ЄС, так і для України міжнародних документів є Угода про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Наголошено на тому, що важлива роль у встановленні місця міжнародного права у національній системі законодавства належить їх конституційному закріпленню.

Проаналізовано Конституція України, в якій проголошується, що чинні міжнародні договори, є частиною національного законодавства України. Проте зазначено, що існує ряд недоліків, які виникають із такого формулювання. Проаналізовано Закон України «Про міжнародні договори України», яким встановлюється порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів.

Зроблено висновки про необхідність удосконалення взаємодії міжнародного права та національного законодавства, усунення прогалин в чинному законодавстві, що визначають місце міжнародних договорів в системі національного права.

Ключові слова: співвідношення міжнародного та національного права, моністична і дуалістична теорії, міжнародні договори, колізії.



Abstract

Peculiarities of the interaction of international law with national law at the current stage

Manhora Volodymyr Vasyliovych Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Law of Vinnytsia National Agrarian University (Vinnytsia), Vinnytsia

Manhora Tamila Vasylivna Candidate of Law Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Law of Vinnytsia National Agrarian University (Vinnytsia), Vinnytsia

Mashtalyar Oleksandra Oleksandrivna,student of higher education of the second (master's) level of the second year of study, Vinnytsia National Agrarian University

The article is devoted to consideration of the topical issue of the place of international law in the legal system of Ukraine. Peculiarities of the relationship between international and national law in different countries are considered, the main legislative acts of Ukraine regulating the application of international law are analyzed.

It is noted that the main concepts of the relationship between international and national law are monistic and dualistic. The dualistic theory consists in the distinction between international and national law, and the monistic one - in the unity of these legal systems. The relationship between international and national law in other countries is considered.

It is noted that a number of international documents establish the relationship between international and national law. These are documents such as the UN

Charter, the Declaration on the Principles of International Law, and the Vienna Convention. It was noted that one of the most important international documents for both the EU and Ukraine is the Association Agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their member states, on the other.

It is emphasized that an important role in establishing the place of international law in the national legal system belongs to their constitutional consolidation. The Constitution of Ukraine, which declares that valid international treaties are part of the national legislation of Ukraine, was analyzed. However, it is noted that there are a number of disadvantages arising from this formulation. The Law of Ukraine "On International Treaties of Ukraine", which establishes the procedure for the conclusion, execution and termination of international treaties, has been analyzed.

Conclusions were made about the need to improve the interaction of international law and national legislation, to eliminate gaps in the current legislation that determine the place of international treaties in the system of national law.

Keywords: the relationship between international and national law, monistic and dualistic theories, international treaties, conflicts.



Вступ

Постановка проблеми. На даному етапі для України дуже важливим є розвиток міжнародних відносин та вихід на міжнародну арену як рівноправний учасник міжнародних об'єднань. Одним з головних чинників посилення ролі України на міжнародній арені є впровадження європейських норм та стандартів у національне законодавство. З огляду на вище сказане актуальною є проблема співвідношення між міжнародним та національним правом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема взаємозв'язку міжнародного та національного права виникла давно. Багато вчених, насамперед: М. Баймуратов, В. Буткевич, В. Мицик, О. Задорожній, В. Денисов, А. Мельник, П. Рабінович, М. Козюбра, О. Шахова, В. Шаповал та інші, досліджували взаємодію цих правових систем, намагались їх узгодити та врегулювати колізії, що виникають в процесі імплементації норм міжнародного права. Але у співвідношенні міжнародного та національного права існують невирішені питання.

Метою статті є аналіз способів врегулювання взаємодії міжнародного та національного права в інших країнах та дослідження місця міжнародного права в правовій системі України.



Виклад основного матеріалу

У сучасному світі глобалізація дуже сильно впливає на розвиток держав, особливо у правовій сфері. Серед країн поширеною стає тенденція посилення ролі міжнародного права у національній правовій системі.

Вплив міжнародного права насамперед залежить від співвідношення міжнародного і національного права, що створила різні концепції взаємозв'язку міжнародного права та національної правової системи. Розмежування більшості підходів залежить від особливостей внутрішнього зв'язку, що приводить до складності їх відокремлення. І хоча таких концепцій є досить багато, основними з них є моністична і дуалістична.

Дуалістична теорія полягає у розмежуванні міжнародного та національного права. Прихильники цієї теорії вважають, ці правові системи не можуть суттєво вплинути одне на одне і взаємодіяти між собою можуть лише у випадку закріплення міжнародних положень у національно-правових актах. Дуалістична концепція розмежовує сфери застосування міжнародного та національного права. Міжнародне право регулює міжнародні відносини, тоді як національне право - відносини всередині держави [1, с. 4].

Натомість моністична теорія передбачає єдність міжнародного та національного права, які утворюють єдину правову систему. Відповідно до цієї концепції норми міжнародного та національного правових систем мають однакову силу, а протиріччя між ними вирішується шляхом узгодження та інтерпретації. У межах цієї концепції можна виділити два різновиди. Відповідно до першого міжнародне право має перевагу над національним, і у випадку суперечності має застосовуватись міжнародне. Другий різновид полягає у верховенстві національного права [2, с. 269].

Якщо розглянути практику інших країн можна дійти висновку, що однозначного вирішення питання співвідношення міжнародного та національного права немає. В деяких країнах, наприклад, Нідерланди, дотримуються концепції, за якою міжнародне і національне право утворюють єдину правову систему з перевагою міжнародного права. Зокрема у Конституції Нідерландів, зазначається, що будь-яке положення міжнародного договору, що вступає в протиріччя з Конституцією, підлягає схваленню більшістю не менш як у дві третини голосів депутатів Генеральних штатів [3, с. 183]. Тобто закріплюється верховенство норм міжнародного права над національним законодавством.

В інших державах, наприклад, у США норми міжнародного та національного права перебувають на горизонтальному рівні в ієрархії правової системи. Тобто ці правові системи можуть регулювати одні і ті ж суспільні відносини, що створює колізії у праві. Для подолання цієї колізійності застосовується принцип, за яким надається перевага нормативно-правовому акту, що ухвалений пізніше [3, с. 183].

Ще один варіант вирішення питання співвідношення міжнародного та національного права можна розглянути на прикладі Іспанії. Її Конституцією передбачено, що укладення міжнародного договору, який містить положення, що суперечать Конституції, вимагає попереднього перегляду Конституції; міжнародні договори, укладені відповідно до встановлених вимог, стають, після їхньої публікації в Іспанії, складовою частиною внутрішнього законодавства [4]. Тобто міжнародні норми після їх ратифікації стають частиною національного законодавства та отримують перевагу над національним правом.

Деякі держави для вирішення суперечності між нормами міжнародного та національного права використовують принцип, за яким норми національного права тлумачать відповідно до вимог міжнародного права. Такий підхід можна спостерігати у конституціях Італії та Австрії, особливостями конституційних норм яких є закріплення взаємозв'язку за змістом і формою національного права з міжнародним правом [3, с. 183].

Варто зазначити, що не всі держави однаково вирішують питання, які саме міжнародні договори вважати частиною національного законодавства. Так, наприклад Конституцією Чехії передбачено, що ратифіковані і оприлюднені міжнародні договори про права людини та основні свободи, зобов'язання за якими прийняла на себе Чеська Республіка, є безпосередньо діючими і мають перевагу перед внутрішнім законодавством [4]. Тобто лише міжнародні договори про права людини та основні свободи, визнаються частиною національної правової системи.

Узагальнюючи все вище зазначене, можна зробити висновок, що роль міжнародного права залежить від того якої концепції дотримується держава. І якщо у країнах, які дотримуються дуалістичної теорії все більш менш зрозуміло, міжнародні норми прирівнюються до нормативно-правових актів, то у державах з моністичною теорією все складніше.

Насамперед створює складності застосування різної термінології. Так ряд таких країн як Албанія, Естонія, Литва, Польща визнають міжнародні договори «частиною національної правової системи»; інші, наприклад, Іспанія, Хорватія «частиною внутрішнього правопорядку»; ФРН - «частиною права федерації»; Македонія, Україна - частиною внутрішнього (національного) законодавства [1, с. 4]. Це ускладнює розуміння для держав співвідношення міжнародного та національного права.

Варто зазначити, що і саме міжнародне право містить норми, які регулюють взаємодію міжнародного та національного права. Так Статут ООН закріплює принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань та проголошує його одним з основних принципів міжнародного права. Продовження цього принципу можна побачити у Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970 року: кожна держава зобов'язана добросовісно виконувати свої зобов'язання, прийняті нею відповідно до Статуту ООН, зобов'язання, що випливають із загальновизнаних принципів та норм міжнародного права, а також зобов'язання, що випливають з міжнародних договорів, чинних відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права [5, с. 28-29].

Також важливим є закріплення Віденською конвенцією норм, що регулюють виконання міжнародних договорів державами-учасниками. Так в ній міститься принцип, за яким кожний договір обов'язковий для його учасників та повинен добросовісно виконуватись, та положення, відповідно до якого учасник не може посилатися на норми свого внутрішнього права в якості виправдання для невиконання ним договору. Проте надається можливість посилатися на явне порушення норми внутрішнього права особливо важливого значення, яка стосується компетенції укладати договори, як на підставу недійсності її згоди на обов'язковість договору [5, с. 29].

Тобто міжнародне право вимагає від держав добросовісного виконання міжнародних договорів, виключаючи можливість посилатись на національні норми для їх невиконання. Але не встановлює способів реалізації цих міжнародних договорів. міжнародний національний право україна

Також досліджуючи роль норм міжнародного права, можна дійти висновку, що вона залежить і від того в якому джерелі вони закріпленні. В основному можна виділити два джерела міжнародного права: міжнародний звичай та міжнародний договір.

У визначенні місця міжнародного звичаю у системі національного права найбільш поширеною є практика визнання їх де-факто без закріплення у нормативних актах. Варто зазначити, що загальновизнані принципи міжнародного права є міжнародним звичаєм, але вони також закріпленні і в міжнародних договорах. Це дає додаткову гарантію у випадку відсутності договірного визнання таких принципів [6, с. 128]. Отже, можна зробити висновок, що загальновизнані принципи, які закріпленні у багатосторонніх договорах визнаються мовчазно прийнятні усіма державами або переважною їх більшістю.

Для застосування норм міжнародного договору, вони мають бути закріпленні в національному законодавстві. Надання сили нормам міжнародного договору через нормативно-правові акти здійснюється двома способами:нормативно-правові акти містять загальні положення, які передбачають надання міжнародним нормам сили національних; або надають конкретним нормам міжнародного права сили національної через текстуальне відображення в цих актах чи у вигляді положень адаптованих до національного права. Таким чином міжнародний договір стає одночасно джерелом міжнародного права та національного права [7, с. 33].

Іншими чинниками, що впливають на співвідношення міжнародного та національного права, є членство держави в міжнародних та міждержавних об'єднаннях, правовий статус членства, а також принципи здійснення ними своєї діяльності та принципи міжнародного договору. Рішення таких об'єднань загальнообов'язкові для всіх учасників. Так, наприклад, рішення органів Європейського Співтовариства мають значний пріоритет та навіть верховенство над національними основними законами, хоча у країнах може бути закріплено верховенство конституцій [8, с.255-256]. Отже, на сьогодні чітко помітна тенденція визнання верховенства європейського права над внутрішнім. Важливим є те, що юридична сила принципів і норм Європейського Співтовариства не залежить від їх імплементації в національну правову систему.

Однією з найбільших та найважливіших як для ЄС, так і для України міжнародно-правових документів є Угода про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Вона визначає умови та способи співробітництва України та Європейського Союзу.

На даний момент у зв'язку з початком повномасштабної війни з Росією важливим стає стаття 8 Угоди про Асоціацію, яка передбачає ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС) 1998 року та пов'язаних з ним документів. Це дасть можливість Україні брати участь у роботі Асамблеї держав-учасниць МКС і стати повноцінним учасником Міжнародного кримінального суду, що значно допоможе у розслідуванні воєнних злочинів. Також ратифікація статуту допоможе в імплементації норм міжнародного права. Проте Україна досі не ратифікувала Римський статут, що гальмує вдосконалення національного законодавства.

Співвідношення європейського і національного права визначається такими принципами:

1) принцип верховенства права Європейського Співтовариства стосовно права держав-членів Співдружності, тобто у випадку колізії між нормами європейського та національного прав перевага надається першому;

2) принцип прямої дії права Співтовариства в державі-учасниці, який полягає у обов'язковості та безпосередньому застосуванні норм права Співтовариства незалежно від згоди та умов, встановлених державою-учасницею;

3) принцип інтеграції, що полягає у інкорпорації норм права Співтовариства, а не всього європейського права в національні правові системи держав-учасниць, унаслідок чого вони стають інтегральною складовою цих систем;

4) принцип юрисдикційної захищеності, що означає імперативну обов'язковість для всіх судових органів держав-учасниць та судових установ Співтовариства забезпечити застосування права Співтовариства й максимально ефективний захист прав та інтересів, що виникають на його основі [9, с.15-16].

Варто зазначити, що основними напрямами впливу міжнародного права на національні правові системи є: зближення національних правових систем, уніфікація права, гармонізація права, діяльність міжнародних організацій, створення модельних законів. Уніфіковані норми створюються з метою регулювання суспільних відносин в тих випадках коли не співпадають національні законодавства. Гармонізація ж має на меті адаптацію національних законодавств до загальних міжнародних стандартів. Також останнім часом збільшується роль модельних (рекомендаційних) законодавчих актів, які стають орієнтиром для розвитку та зближення національних законодавчих актів [10, с. 36-37].

Варто звернути увагу на те, що не всі країни визнають верховенство міжнародного права над національним. Найяскравішим прикладом є Росія, президент якої підписав закон про припинення дії відносно РФ договорів, укладених у рамках Ради Європи.

Відповідно до цього закону втратили чинність 21 міжнародний договір. Серед них - Статут Ради Європи, Конвенція про захист прав людини та основних свобод, Європейська конвенція щодо запобігання тероризму, Європейська хартія місцевого самоврядування, Соціальна хартія. 16 лютого 2023 року Державна дума РФ ухвалила закон про припинення дії щодо Росії Статуту Ради Європи, а також 20 міжнародних договорів з організацією [11]. З огляду на вище зазначене ще більш гострою постає проблема ролі міжнародного права в системі національного законодавства. Також залишається відкритим питання участі країн у міжнародних організаціях, адже міжнародне право передбачає насамперед зближення національних правових систем та адаптацію національних законодавств до міжнародних стандартів.

Слід зазначити, що найбільш важливу роль у визначенні місця міжнародного права у національній системі законодавства відіграє їх конституційне закріплення, але серед держав немає єдиної позиції у вирішенні даного питання. В України у статті 9 Конституції визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України [12].

Вчені правники відмічають, що таке формулювання є невдалим і виділяють такі проблемні питання:

1) відсутність положень щодо пріоритету норми міжнародного договору над нормами національних законів у випадку їх колізії;

2) невизначеність самого статусу міжнародних договорів, які не потребують згод Верховної Ради України на їх обов'язковість;

3) незрозумілість поняття «згода на обов'язковість» та його співвідношення з поняттям «ратифікація» [13].

Як зазначає Пленум Верховного Суду України та Конституційний Суд України статтю 9 Конституції потрібно тлумачити так, що міжнародні договори застосовуються тільки, якщо вони не суперечать Конституції України [14]. Тобто можна говорити про верховенство Конституції України над міжнародним договором.

Іншим нормативно-правовим актом, що регулює міжнародні договори є Закон України «Про міжнародні договори України». Цей Закон має на меті конкретизувати статтю 9 Конституції України. Так він встановлює порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів. У статті 2 цього Закону дається визначення міжнародного договору, так міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо) [15].

Варто зазначити, що у статті 8 Законі України «Про міжнародні договори України» закріплюється, що згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору може надаватися шляхом підписання, ратифікації, затвердження, прийняття договору, приєднання до договору. Також конкретизується процедура ратифікації міжнародних договорів України. Зокрема, зазначається шлях, яким вона здійснюється та договори, які підлягають ратифікація.

Так відповідно до статті 9 цього Закону ратифікації підлягають міжнародні договори України:

а)політичні (про дружбу, взаємну допомогу і співробітництво, нейтралітет), територіальні і такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України, мирні;

б)що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина;

в)загальноекономічні (про економічне та науково-технічне співробітництво), з загальних фінансових питань, з питань надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України;

г)про участь України у міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки;

ґ) про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав чи допуску підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України, умови тимчасового перебування в Україні іноземних військових формувань;

д)що стосуються питань передачі історичних та культурних цінностей Українського народу, а також об'єктів права державної власності України;

е)виконання яких зумовлює зміну законів України або прийняття нових законів України;

є) інші міжнародні договори, ратифікація яких передбачена міжнародним договором або законом України [15].

У статтях 12, 13 Закону України «Про міжнародні договори України» закріплюються положення щодо затвердження міжнародних договорів, приєднання до них або їх прийняття. А стаття 19 цього Закону встановлює, що, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Отже, можна побачити, що Закону України «Про міжнародні договори України» намагається усунути недоліки, які існують у конституційному закріпленні міжнародних договорів у національному законодавстві. Але доцільніше визначити пріоритет норм міжнародного договору, співвідношення понять «згода на обов'язковість» та «ратифікація», статусу міжнародних договорів, які не потребують згод Верховної Ради України на їх обов'язковість, визначення дії та ролі договорів, які були укладені до моменту підписання Конституції України та інших питань стосовно міжнародних договорів в самій Конституції. Це дало б чітке визначення місця міжнародних норм у національному законодавстві.



Висновки

Отже, можна зробити висновки, що глобалізація набирає все більших темпів і у нинішніх реаліях гострішою стає проблема визначення місця міжнародного права у системі національного законодавства. А дві основні концепції співвідношення міжнародного та національного права - дуалістична і моністична, не розв'язують всі потреби у взаємодії двох правових систем.

У держав немає єдиного вирішення цього питання. Деякі країни безсумнівно визнають верховенство міжнародних норм, в тому числі і над Конституцією. В інших країнах норми міжнародного та національного права знаходяться на одному рівні, а колізійність вирішується шляхом застосування принципу, за яким надається перевага нормативно-правовому акті, що ухвалений пізніше. Переважна більшість держав визнають перевагу міжнародного права над національним, з деякими нюансами у співвідношенні цих правових систем.

В українському законодавстві співвідношення міжнародного та національного права регулює, насамперед, Конституція України та Закон України «Про міжнародні договори України». Ці нормативні акти містять ряд положень, що спрямованні на вирішення питання застосування міжнародних норм в національному законодавстві. Але вони не встановлюють способів застосування міжнародного права та його місце у національному законодавстві. Тому наразі залишається відкритим питання взаємодії міжнародного та національного права.



Література

1. Козюбра М. І. Співвідношення національних і міжнародних правових систем. Наукові записки НаУКМА. 2016. № 1. С. 3-11.

2. Падалка М. А. Взаємодія міжнародного права з національною системою України. Наукові записки. Серія : Право. 2023. Вип. 14. С 268-272.

3. Міма І. В. Порівняльно-правовий аналіз взаємозв'язку національного та міжнародного права в умовах інтеграційних процесів. JurisEuropensis Scientia. 2020. Вип. 4. С. 181-185.

4. Задорожній О. Міжнародне право у Конституції України. URL: https://espreso.tv/ blogs/2015/06/ 15/mizhnarodne_pravo_u_konstytuciyi_ukrayiny_regulyuvannya_vidnosyn_iz_in shymy_derzhavamy_vyklyuchno_normamy_mizhnarodnogo_prava (дата звернення: 04.06.2024)

5. Вербицька К. Взаємодія міжнародного права з національною правовою системою України. Державотворення та правотворення в контексті євроінтеграції : збірник тез доповідей учасників VIII Всеукраїнського круглого столу (м. Львів, 08 грудня 2022 року). Львів : ЛьвДУВС, 2022. С. 28-31.

6. Задорожня С. М. Сучасні принципи міжнародного права в ієрархії норм міжнародного, наднаціонального і національного права. Правові горизонти. 2019. № 1.

7. Рагуліна К. А. Вплив міжнародних договорів на національне законодавство України : загально теоретичний аспект. Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. Сер. : Юриспруденція. 2018. № 35. Том 1. С. 32-36. URL: https://journals.mdex copernicus.com/api/file/viewByFileId/648295.pdf

8. Шахова О. А., Баранова Н. В. Міжнародне право в національній правовій системі України. Травневі правові читання: матеріали Міжвузівської науково-практичної конференції здобувачів та викладачів закладів вищої освіти, м. Черкаси, 7 травня 2019 р. Черкаси : ЧІПБ імені Героїв Чорнобиля НУЦЗ України, 2019. С. 254-256.

9. Савенко М. Д. Міжнародне право в національній правовій системі за основним законом України. Наукові записки НаУКМА. 2016. Том 181. Юридичні науки. С. 11-17. URL: https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/c1740e1e-81a0-448a-81ba- d838660 c2708/content

10. Маньгора В. В. Реформування правової системи України під впливом міжнародного права. Інформація і право. 2021. № 3(38). С. 35-40.

11. Людмила Троценко Росія остаточно вийшла із договорів Ради Європи. URL: https://ua.korrespondent.net/world/russia/4566893-rosiia-ostatochno-vyishla-iz-dohovoriv-rady- yevropy (дата звернення: 04.07.2024)

12. Конституція України від 28.06.1996. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

13. Атаманова Н. В. Роль та значення міжнародних договорів у національній правовій системі України. Право і суспільство. 2020. № 2. С. 7-13.

14. Особливості застосування норм міжнародного та європейського права. Національна академія внутрішніх справ кафедра теорії держави та права мультимедійний навчальний посібник правозастосування. URL: https://arm.naiau.kiev.ua/books/enforcement/ info/lec8.html

15. Про міжнародні договори України : Закон України від 29 червня 2004 року. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 50. Ст. 540. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1906-15#Text



References

1. Koziubra, M. I. (2016). Spivvidnoshennia natsionalnykh i mizhnarodnykh pravovykh system.[Correlation of national andinternational legal systems]. Naukovi zapysky NaUKMA - Scientific notes of NaUKMA, 1, 3-11. [in Ukrainian].

2. Padalka M. А. (2023). Vzaiemodiia mizhnarodnoho prava z natsionalnoiu systemoiu Ukrainy [Interaction of international law with the national system of Ukraine] Naukovi zapysky. Seriia: Pravo - Scientific notes. Series: Law, 14, 268-172 [in Ukrainian].

3. Mima, I. V. (2020). Porivnialno-pravovyi analiz vzaiemozviazku natsionalnoho ta mizhnarodnoho prava v umovakh intehratsiinykh protsesiv. [Comparative legal analysis of the relationship between national and international law in the context of integration processes]. Juris Europensis Scientia, 4, 181-185. [in Ukrainian].

4. Zadorozhnyi O. (n.d.). Mizhnarodne pravo u Konstytutsii Ukrainy [International law in the Constitution of Ukraine]. Retrieved from https://espreso.tv/blogs/2015/06/15/mizhnarodne_ pravo_u_konstytuciyi_ukrayiny_regulyuvannya_vidnosyn_iz_inshymy_derzhavamy_vyklyuchno_ normamy_mizhnarodnogo_prava [in Ukrainian].

5. Verbytska, K. (2022). Vzaiemodiia mizhnarodnoho prava z natsionalnoiu pravovoiu systemoiu Ukrainy. [Interaction of international law with the national legal system of Ukraine]. Derzhavotvorennia ta pravotvorennia v konteksti yevrointehratsii: zbirnyk tez dopovidei uchasnykiv VIII Vseukrainskoho kruhloho stolu (m. Lviv, 08 hrudnia 2022 roku) - State-building and law-making in the context of European integration: collection of abstracts of reports of the participants of the VIII All-Ukrainian Round Table (Lviv, December 8, 2022), 28-31 [in Ukrainian].

6. Zadorozhnia, S.M. (2019). Suchasni pryntsypy mizhnarodnoho prava v iierarkhii norm mizhnarodnoho, nadnatsionalnoho i natsionalnoho prava. [Modern principles of international law in the hierarchy of norms of international, supranational and national law]. Pravovi horyzonty - Legal horizons, 1 [in Ukrainian].

7. Ragulina K. A. (2018). Vplyv mizhnarodnykh dohovoriv na natsionalne zakonodavstvo Ukrainy: zahalno teoretychnyi aspekt [The influence of international treaties on the national legislation of Ukraine: a general theoretical aspect.] Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Ser.: Yurysprudentsiia - Scientific Bulletin of the International Humanitarian University. Ser.: Jurisprudence, 1, 32-36. Retrieved from https://journals.indexcopernicus.com/ api/file/viewByFileId/648295.pdf [in Ukrainian].

8. Shakhova, O.A., & Baranova, N.V. (2019). Mizhnarodne pravo v natsionalnii pravovii systemi Ukrainy. [International law in the national legal system of Ukraine]. Travnevi pravovi chytannia: materialy Mizhvuzivskoi naukovo-praktychnoi konferentsii zdobuvachiv ta vykladachiv zakladiv vyshchoi osvity - May legal readings: materials of the Interuniversity scientific andpractical conference of applicants and teachers of higher education institutions, 254-256. [in Ukrainian].

9. Savenko M.D. (2016). Mizhnarodne pravo v natsionalnii pravovii systemi za osnovnym zakonom Ukrainy [International law in the national legal system according to the basic law of the Ukraine] Naukovi zapysky NaUKMA - Scientific notes of NaUKMA, 181, 11-17. Retrieved from https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/c1740e1e-81a0-448a-81ba-d838660c2708/ content [in Ukrainian].

10. Manhora V.V. Reformuvannia pravovoi systemy Ukrainy pid vplyvom mizhnarodnoho prava [Reforming the legal system of Ukraine under the influence of international law] Informatsiia i pravo - Information and law, 3(38), 35-40 [in Ukrainian].

11. Liudmyla Trotsenko Rosiia ostatochno vyishla iz dohovoriv Rady Yevropy [Russia has finally withdrawn from the treaties of the Council of Europe]. Retrieved from https://espreso.tv/ blogs/2015/06/15/mizhnarodne_pravo_u_konstytuciyi_ukrayiny_regulyuvannya_vidnosyn_iz_in shymy_derzhavamy_vyklyuchno_normamy_mizhnarodnogo_prava [in Ukrainian].

12. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine]. (1996). Retrieved from https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text [in Ukrainian].

13. Atamanova, N. V. (2020). Rol ta znachennia mizhnarodnykh dohovoriv u natsionalnii pravovii systemi Ukrainy. [The role and significance of international treaties in the national legal system of Ukraine]. Pravo i suspilstvo - Law and society, 2. 7-13 [in Ukrainian].

14. Osoblyvosti zastosuvannia norm mizhnarodnoho ta yevropeiskoho prava [Peculiarities of application of norms of international and European law]. (n.d.). Natsionalna akademiia vnutrishnikh sprav kafedra teorii derzhavy ta prava multymediinyi navchalnyi posibnyk pravozastosuvannia. - National Academy of Internal Affairs Department of State Theory and Law multimedia training manual on law enforcement. Retrieved from https://arm.naiau.kiev.ua/books/ enforcement/info/lec8.html [in Ukrainian].

15. Zakon Ukrainy «Pro mizhnarodni dogovory» [The Law of Ukraine «On International Treaties of Ukraine»]. (2004). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru