Взаємодія слідчих з оперативими працівниками на першопочатковому етапі розслідування сексуальних злочинів у кримінальних провадженнях за участю неповнолітніх потерпілих

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємодія слідчих з оперативими працівниками на першопочатковому етапі розслідування сексуальних злочинів у кримінальних провадженнях за участю неповнолітніх потерпілих

Семотюк Софія Дмитрівна здобувач ступеня доктора філософії кафедри кримінального процесу, Національна академія внутрішніх справ, м. Київ

Анотація

В умовах ескалації насильства над дітьми та затяжних довготривалих конфліктів целеспрямованістю державної політики є створення надійних механізмів у боротьбі зі злочинністю щодо найуразливіших категорій. Проблематику складає та частина сексуальних злочинів, яка скоюється близькими до дітей людьми. Та зовсім неприйнятним здається те, що зазначені вище злочини можливі відносно малолітніх дітей, тобто осіб, віком до 14 років.

Взаємодія представників оперативного блоку зі слідчими на першопочатковому етапі досудового розслідування є визначальною. Основною рисою та вимогою під час такої взаємодії є швидкість, оперативність. Головним чином це залежить від спрацювання уповноважених осіб в напряму висунення версій та їх грамотного відпрацювання.

В статті проаналізовано положення, що стосуються завдання швидкості кримінального чинного КПК України та дисертації, зокрема, М. Борисенка. Зроблено аналіз та доопрацьовано зміст наказу в частині виконання завдань уповноважених осіб на місці події. Запропоновано однією із розповсюдже- ніших версій зникнення дитини вважати припущення її зникнення разом із так званим «безпечним другом». Водночас досліджено думки науковців та процитовано точку зору фахівця в галузі клінічної психології Анни Солтер, яка запевняє, що дані провадження надзвичайно складно розслідувати, що фактично злочинці «показують своє обличчя лише тоді, коли самі бажають, щоби ми їх побачили».

Водночас в статті наводяться аргументи про те, що злочинці можуть бути не імпульсивними, що здатні до планування та отримання загальної довіри від батьків дитини, яку планують скривдити. Обманом створюють образ надійного друга. Такі випадки мають подвійний характер і складно сказати, що більше приносить задоволення злочинцю: власна хитрість у завоюванні довіри батьків чи сексуальний контакт із їх дитиною.

В роботі досліджено праці відомих вчених США, таких як, (Міркін, Рінд, Лівайн, Словенко), проте підтримано Анну Солтер як мораліста.

Зроблено висновок про інтегрований підхід у взаємодії суб'єктів досудового розслідування, що визначає необхідність у наявній участі кваліфікованих працівників різних сфер, зокрема, психолога. Водночас досвід інших країн (США, Британії, Канади, Німеччини, Франції, Швеції та інших) під час розкриття сексуальних злочинів щодо дітей необхідно вивчати та аналізувати з урахуванням воєнного стану та українських реалій.

Ключові слова: мораль, засади кримінального провадження, потерпілий, неповнолітній, дитина, насильство, домашнє насильство, предмет доказування, формування версій, суб'єкт злочину, «безпечний» друг, психолог, взаємодія, міжнародний досвід.

Abstract

взаємодія слідчого з оперативними працівниками кримінальне провадження неповнолітній

Semotyuk Sofiya Dmitrivna candidate for the degree of Doctor of Philosophy of the Department of Criminal Procedure, National Academy of Internal Affairs, Kyiv

INTERACTION OF INVESTIGATORS WITH OPERATIVE EMPLOYEES AT THE INITIAL STAGE OF SEXUAL CRIMES INVESTIGATION IN CRIMINAL PROCEEDINGS INVOLVING JUVENILE VICTIMS

In the conditions of escalation of violence against children and protracted long-term conflicts, the goal of state policy is to create reliable mechanisms in the fight against crime against the most vulnerable categories. The problem is that part of sexual crimes committed by people close to children. But it seems completely unacceptable that the crimes mentioned above are possible in relation to minor children, i.e. persons under the age of 14.

The interaction of the operative unit representatives with the investigators at the initial stage of the pre-trial investigation is decisive. The main feature and requirement during such interaction is speed and efficiency. Mainly, it depends on the work of the authorized persons in the direction of proposing versions and their competent development.

The article analyzes the provisions relating to the speed task of the current Criminal Code of Ukraine and the dissertation, in particular, by M. Borysenko. An analysis was made and the content of the order was finalized in terms of the performance of the tasks of the authorized persons at the scene of the incident. It has been suggested that one of the most common versions of the child's disappearance is the assumption that she disappeared together with a so-called "safe friend". At the same time, the opinions of scientists were investigated and the point of view of Anna Salter, a specialist in the field of clinical psychology, was quoted, who assures that these proceedings are extremely difficult to investigate, that in fact criminals "show their faces only when they themselves want us to see them."

At the same time, the article provides arguments that criminals may not be impulsive, that they are capable of planning and gaining general trust from the parents of the child they plan to harm. Deception creates the image of a reliable friend. Such cases have a double character and it is difficult to say what gives more pleasure to the criminal: his own cunning in winning the parents' trust or sexual contact with their child.

The work examines the works of famous US scientists, such as (Mirkin, Rind, Levine, Slovenko), but supports Anna Salter as a moralist.

A conclusion was made about an integrated approach in the interaction of the subjects of the pre-trial investigation, which determines the need for the participation of qualified workers in various fields, in particular, a psychologist. At the same time, the experience of other countries (the USA, Great Britain, Canada, Germany, France, Sweden, and others) during the disclosure of sexual crimes against children must be studied and analyzed taking into account the state of war and Ukrainian realities.

Keywords: morality, principles of criminal proceedings, victim, minor, child, violence, domestic violence, neglect of duties, the subject of the crime, "safe" friend, psychologist, interaction, international experience.

Постановка проблеми

Важко прийняти думку, що під час воєнного стану, який обумовлює бажання створення надійних механізмів у боротьбі зі злочинністю, рівень злочинності щодо дітей може мати ескалацію. Водночас також складно уявити собі, що велику частину сексуальних злочинів скоюють близькі до дітей люди. Та, врешті-решт, зовсім неприйнятним здається те, що зазначені вище злочини скоюються щодо малолітніх дітей, тобто осіб, віком до 14 років. В своїй статті ми спробували розпочати надскладну тему, що стосується зміни мислення між суб'єктами владних повноважень. Маємо надію, що під час розслідування злочинів щодо дітей подані акумульовані напрацювання будуть мати значення для практичних співробітників під час, зокрема, висунення версій та інших першопочаткових дій, від ходу та оперативності яких залежить притягнення винних до справедливого покарання, а також уникнення ними подібних злочинів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Під час воєнного стану напрацювання вчених поцілені на встановлення ефективних моделей захисту прав дітей, серед яких потерпілі є особливо вразливою категорією. Напрацю- вання вчених в галузі кримінального процесу за участю дітей різняться на формами та напрямами, проте, завжди викликали неабиякий інтерес. Окреме авторитетне місце серед них належать працям таких вчених: В.О. Коновалова, І. Галаган, Ю. М. Грошевий, В.Г. Дрозд, А. В. Іщенко, Є. Д. Лук'янчиков, Д. П. Письменний, М. А. Погорецький, С.М. Стахівський, В.Ю. Шепітько, М.Є. Шумило, Л.Д. Удалова та ін.

Окремі аспекти проблеми злочинності щодо неповнолітніх досліджували: М.А. Макаров, О.В. Мельник, Г.Ю. Нікітіна-Дудікова, В.В. Пясковський, С. Чернявський та ін. Поміж напрацювань науковців окремо слід виділити праці М.В. Борисенка, О.Л. Камінської, О. О. Левендаренка, О.С. Тарасенка, О.В. Павлової, Ю.М. Чорноус та ін.

Незважаючи на кількість наукових робіт в даному напрямі питанням взаємодії слідчого з представниками оперативних підрозділів приділено недостатньо уваги, проте тема виявляється вкрай актуальною, особливо якщо ця взаємодія відбувається на першопочатковому етапі досудового розслідування у кримінальних правопорушеннях по сексуальним злочинам, де резонанс є великий, а злочини - особливо тяжкі. В цьому аспекті для нашого дослідження базовими були роботи О.В. Мельник «Моральні засади доказування на досудових стадіях кримінального процесу» 2006 року [1], М.В. Борисенка «Взаємодія слідчого з оперативними та іншими підрозділами органів Національної поліції під час досудового розслідування» 2021 року [2] та монографія співавторів О.В. Мельник та М.В. Поповича «Особливості допиту малолітнього або неповнолітнього потерпілого» 2024 року [3].

Мета статті - дослідження окремих питань взаємодії слідчого з оперативними працівниками на першопочатковому етапі у кримінальних провадженнях за участю неповнолітніх потерпілих в частині встановлення обставин, що підлягають доказуванню, необхідної можливості їх корегування, а також в частині висунення версій для розкриття сексуальних злочинів щодо дітей.

Виклад основного матеріалу

В своїх роботах, що пов'язані з аналізом насильства щодо дітей, ми зазначали, що «.. .не існує жодної країни в світі, яка б не боролася з цим ганебним явищем, особливо домашнім. Ми звикли, що насильство - це про «зовнішні» обставини, не про родинні.. .Саме тому про великий відсоток подібних, в тому числі, кримінальних правопорушень, ми ніколи не дізнаємося, оскільки вони є абсолютним латентом, що характеризується небажанням карати свою близьку людину. Але в такому випадку жертва здатна набути кризу самознецінення, набути коло психосоматичних проблем зі здоров'ям чи психікою» [4, с. 890].

Психотравми дітей формують неправильну уяву про всесвіт, дорослих, свою роль в середовищі. А вислів «всі ми родом з дитинства» справді є «крилатим» та універсальним під час пояснення тих чи інших психічних відхилень в дорослому житті людини, її нездатності побороти бар'єри. Зрозумілим лишається проблема великої кількості дорослих, які в дитинстві мали несприятливий досвід спілкування, травмуючий досвід. Саме тому наша чергова робота присвячена першопочатковому етапу розслідування у кримінальних провадженнях по сексуальним злочинам за участю неповнолітніх потерпілих. Це найважчі провадження, найскладніші.

Водночас їх першопочатковий етап є визначальним, від нього залежить виконання завдань, що визначені в ст. 2 КПК України, зокрема, завдання швидкості кримінального провадження [5].

Як справедливо зазначає М.В.Борисенко, «однією з умов ефективної боротьби зі злочинністю є швидке розслідування, що сприяє викриттю осіб, які вчинили кримінальні правопорушення. Затримка з розслідуванням призводить до втрати доказів, що перешкоджає у встановленні істини під час досудо- вого розслідування. Щоб забезпечити швидкість, повноту, неупередженість та всебічність досудового розслідування, необхідно, щоб слідчі та службові особи й підрозділи органів Національної поліції здійснювали таку діяльність в тісній взаємодії між собою. При цьому предметом особливої уваги є питання поліпшення взаємодії насамперед слідчого з оперативними підрозділами. Процесуально й тактично правильно організована взаємодія дає змогу об'єднати й на цій основі більш ефективно використовувати їхні кримінальні процесуальні та оперативно-розшукові можливості для вирішення завдань кримінального провадження» [2, с. 27].

Розглядаючи нормативно-правові акти, що стосуються першопочатко- вих дій по злочинам щодо дітей, звертаємо увагу на ті ситуації, що можуть передувати/супроводжувати злочин, а саме на випадках зникнення дитини. Безумовно, це потребує миттєвої реакції та адекватної поведінки представників правоохоронних органів.

Так, в ч. 4. розділу XXVII «Розшук дітей» зазначається, що необхідно «негайно направити на місце події СОГ, інші наряди поліції, працівника підрозділу ювенальної превенції, дільничного офіцера поліції (у межах закріпленої за ним поліцейської дільниці) із завданням:

1) визначити на місці найбільш реальні шляхи ведення розшуку дитини. Якщо є відомості про те, що дитину викрадено, організувати розшук та затримання правопорушників;

2) не виключаючи можливості, що дитиною заволодів один з батьків, який не проживає разом з нею, або родичі, уточнити взаємини в сім'ї, з'ясувати реєстрацію місця проживання (пуеребування) родичів, знайомих. За необхідності організувати їх перевірку;

3) якщо дитина могла самовільно піти з дому, з'ясувати, чи не траплялися з нею раніше аналогічні випадки, за яких обставин і де її знайдено, куди і з якою метою могла піти цього разу» [6].

На нашу думку положення наказу потребують корегування. Насправді, однією із розповсюдженіших версій зникнення дитини є також припущення її зникнення разом із так званим «безпечним другом». Ми зазначали про це раніше в своїх доробках, посилаючись на точки зору науковців в галузі психології, що «люб'язність є рішенням», це риса його стратегії та тактики, обману [4, с. 888].

Анна Солтер, доктор філософії в галузі клінічної психології Гарвардського університету, яка присвятила життя лікуванню жертв сексуальних злочинів та вивченню насильників, в своєму дослідженні зазначає, що «...розбещувачі дітей, люті ґвалтівники, хижаки всіх поряд показують своє обличчя лише тоді, коли самі бажають, щоби ми їх побачили» [7, с. 63].

В результаті проведеного нами анкетування практичних співробітників підрозділів Національної поліції дані про складність виявлення та розкриття таких видів злочинів є очевидною.

Водночас, посилаючись на роботи інших вчених, Анна Солтер наводить дані, що свідчать про те, що 30% садистів, які вбили трьох чи більше людей, мали репутацію солідних громадян, а в цілому, 65% були з середнього класу. Та вона зазначає, що люди часто плутають питання рис характеру із питанням сексуальної орієнтації або типом сексуального інтересу індивіда. Люди, які можуть бути, наприклад, компульсивними педофілами, в інших випадках виявляються законослухняними, відповідальним на роботі, піклуються про інших осіб [7, с. 60].

Такі характеристики злочинців ніби блокують підозру щодо них, вони ніби лишаються в тіні, невидимими. На нашу думку, для висунення версій на початковому етапі це є неабияким орієнтиром.

Кризисний психолог США ділиться інтерв'ю із сексуальним злочинцем, який стверджує про ретельне планування та виконання злочину, його поступовість, однозначну не імпульсивність. Так він говорить: «Коли така людина, як я, хоче отримати доступ до дитини, вона ж просто підводиться, бере дитину та сексуально її домагається. Є цілий процес завоювання дружніх стосунків із цією дитиною та, у моєму випадку, також вибудовування дружніх стосунків із родиною та отримання їхньої загальної довіри. Саме коли ви отримуєте їхню довіру, дитина стає вразливою, і ви її розбещуєте.» [7, с. 55].

Тобто в основі відносин «безпечного друга» та дитини може бути абсолютна довіра до друга, що, безумовно, відчуває дитина та злочинцю легше тоді маніпулювати обставинами. Як правило, такі злочинці намагаються зайняти окреме місце в душі дитини, бавляться з нею, купують солодощі та різні подарунки. Водночас батькам демонструють те, що насправді їх дитина дуже цікава, талановита. Обманом створюють образ надійного друга. Такі випадки мають подвійний характер і складно сказати, що більше приносить задоволення злочинцю: власна хитрість у завоюванні довіри батьків чи сексуальний контакт із їх дитиною.

Як свідчать 73% опитаних нами респондентів серед працівників підрозділів карного розшуку частка повторних сексуальних злочинів щодо дітей сягає 48%, а серед тих, хто розбещує дітей поза власним домом - перейшла позначку 50%. Наші показники є середніми і, безумовно, серед підтверджених фактів насильства. Латентними лишається велика частина сексуальних правопорушень. Проте ймовірність повторних подібних злочинів в довготривалій перспективі є надзвичайно великою, чому їх виявлення та розкриття є актуальним завданням особливо в умовах воєнного стану, під час якого основний ресурс направлений на зовнішнє вторгнення.

Інше питання полягає в питанні співвідношення моралі та проявах моральності в суспільстві з приводу даного виду злочинів. І хоча мораль є ідеальним феноменом, моральність виступає як реальні стосунки між людьми, що контролюються суспільною думкою про добро та зло.

В свій час, більше двадцяти років тому, видатний американський психолог стверджував, що для деяких підлітків романтична пригода зі старшою людиною є в більшості порятунком, ніж віктимізацією [8].

На нашу думку, таке перебільшення ніби має натяк на виправдання злочинця. Критерій моральності автора такої думки, професора в США, та аналогічні критерії моральності в Україні відрізняються між собою.

Там, де немає моралі - там не буде вибору. Але водночас вибір передбачає наявність самосвідомості. Чи можемо ми стверджувати, що та чи інша дитина достатньо свідомо чинить свої дії, робить той чи інший вибір? Чи треба визнати, що дитина є дитиною. Але врешті-решт кожна з них має здатність свідомо розуміти себе, свої думки та почуття, мотиви та власні дії. Злочин не перестає бути злочином, якщо самосвідомості дитини не вистачило зробити правильний вибір, якщо вона не пройшла достатній рівень соціалізації, якщо вона бачила лише прикрі приклади. Іншими словами, якщо вона не знає як чинити правильно, якщо мало місце обман з боку «безпечного друга» та ілюзія довіри йому батьків такої дитини - легко обрати неправильний шлях, помилитися. Водночас кривдника це хіба може виправдати?

Цитована нами вище авторка наводить приклад думку професора права Ральфа Словенка про заниження відповідальності злочинця за сексуальні злочини та перекладання відповідальності на матір та дитину. Так, вищезгаданий професор пише: «Ця нещасна дівчинка була юною роками, але дорослою розміром гріха та ганьби. Низка недосвідчених юнаків, які, за свідченням записів переді мною, поза цим випадком вели бездоганний спосіб життя, підпали під її спокусливий вплив... Вона була лише «чашою для злих потвор, щоби пізнавати чоловіків. То чому хлопці, яких вона ввела в оману, повинні страждати?» [7, с. 69].

Водночас, Анна Солтер дослідила точки зору низки вчених США (Міркін, Рінд, Лівайн...), які мінімізують сексуальне насильство над дитиною як явище та його вплив та виступають за зменшення віку, з якого потрібна згода, до 12 років. Тобто вони вважають, що малолітній здатен бути самосвідомим після настання 12 років і, відповідно, після отримання згоди немає і відповідальності за сексуальне насильство, оскільки воно вже не є насильством [7, с. 70, ].

Як пише авторка, «.згідно з Рінд., якщо не було «жорстокості», тоді дитина «дала згоду» [7, с. 75].

Іншими словами, якщо дитині боляче і вона звертається по допомогу інших, - це буде розцінюватися як протиправне діяння, а якщо злочинець намагатиметься зробити злочин без завдавання фізичного болю, то це буде розцінене як «згода». На наш погляд, дитина, особливо малолітня, ще не володіє достатнім рівнем самосвідомості і ставити її в межі такої «згоди» є моральним злочином.

Своє обурення на адресу цієї групи вчених Анна Солтер висловлює так: «Сексуальне насильство над дітьми схоже на укус гримучої змії: деякі одужують після нього цілком, деякі - ні, але для жодного з них воно не було корисним» [7, с. 75].

Моральність тих чи інших груп населення, навіть на території однієї країни, ще не свідчить про одноманітний підхід, про її уніфікацію. Навпаки будь-яка країна має вчених різних напрямів та різних поглядів, а плюралізм думок дозволяє зрозуміти на якому етапі розвитку чи девальвації моралі знаходиться окрема група індивідів чи конкретна людина.

В Україні на сьогоднішній день в умовах воєнного стану, наскільки це можливо, створюються ефективні умови для спілкування з дітьми в межах кримінального провадження. Незалежно від їх статусу: потерпілий, свідок чи підозрюваний, - очевидним є той факт, що умови, дружні до дитини, розглядаються як той необхідний елемент, що сприятиме найкращому їх захисту, про що раніше зазначалося в працях вчених [9, с. 223].

Вчені актуалізують своє бачення на першопочатковому етапі взаємодії суб'єктів між собою з урахуванням налагодження психологічного контакту з неповнолітнім. Визначають це як основний принцип взаємодії, навколо якого все відбуватиметься. Так, зазначається, що «варто ви ділити два рівні взаємодії: не процесуальної (суб'єктної), що буде полягати у наданні персоніфікованої психологічної допомоги з метою реабілітації, та процесуальної, що полягатиме у взаємодії учасників кримінального провадження між собою» [3, с. 158].

Врешті решт, в монографії вчених актуалізовано на інтегрованому підході до прав дітей, що означає «комплексний характер під час розгляду будь-яких питань дитини у кримінальному провадженні...який виходить далеко за межі кримінального процесу, що свідчить про її глобальний, надважливий характер»[3, с. 26].

Висновки

Оперативним співробітникам та слідчим під час виконання завдань щодо розкриття та розслідування сексуальних злочинів щодо дітей важливо пам'ятати, що «nec vero terrae ferre omnes omnia possunt» (з лат. - не всяка земля може зростити всяку рослину). З огляду на це, інтегрований підхід визначає наявність участі кваліфікованих працівників різних сфер. Водночас досвід інших країн (США, Британії, Канади, Німеччини, Франції, Швеції та інших) під час розкриття такого виду злочинів необхідно вивчати та аналізувати з урахуванням воєнного стану та українських реалій.

Основою версій щодо розкриття сексуальних злочинів щодо дітей може бути теорія «безпечного друга», на врахування якої активно наполягають іноземні вчені, думки яких були досліджуються нами постійно. Серед них особливе місце посідає Анна Солтер з бестселером «Хижаки».

Література

1. Мельник О. В. Моральні засади доказування у досудових стадіях кримінального процесу України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2006. 222 с.

2. Борисенко М.В. Взаємодія слідчого з з оперативними та іншими підрозділами органів Національної поліції під час досудового розслідування: дис. ... доктора філософії : 081. Київ, 2021. 242 с.

3. Попович М. В. Мельник О. В. Допит малолітнього або неповнолітнього потерпілого: монографія. Одеса : Гельветика, 2024. 207 с.

4. Мельник О.В., Семотюк С.Д. До питання визначення моральних засад предмету доказування у кримінальних провадженнях за участю неповнолітніх потерпілих. Наукові перспективи. 2024. № 3 (45). С. 887-897.

5. Кримінальний процесуальний кодекс України : Офіц. текст. Київ : Юрінком Інтер, 2024. 514 с.

6. Про затвердження Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України : наказ МВС України від 27 квіт. 2020 р. № 357. Верховна Рада України : [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/z0443-20#Text

7. Солтер А. Хижаки. Педофіли, ґвалтівники та інші сексуальні злочинці: хто вони такі, як вони діють і як ми можемо захистити себе та своїх дітей / [пер. з англ. О. Татаренко]. Харків : Ранок ; Фабула, 2022. 288 с.

8. Levane, J. (2002a). Harmful to Minors. Minneapolis: University of Minnesota Press.

9. Мельник О.В. Моральні засади взаємодії слідчого з представниками оперативного підрозділу у кримінальному провадженні України. Knowledge. Education. Law. Management.2021. № 1. С.221-226.

References

1. Melnyk O. V. (2006) Moralni zasady dokazuvannia u dosudovykh stadiiakh kryminalnoho protsesu Ukrainy [Moral principles of evidence at the pre-trial stages of Ukraine]. Candidate's thesis. Sumy: SumSu [in Ukrainian].

2. Borysenko M.V. (2021) Vzaiemodiia slidchoho z operatyvnymy ta inshymy pidrozdilamy orhaniv Natsionalnoi politsii pid chas dosudovoho rozsliduvannia [Interaction of the investigator with operational and other divisions of the National Police during the pre-trial investigationю]. Candidate's thesis. Sumy: SumSu [in Ukrainian].

3. Popovych M. V., & Melnyk O. V. (2024). Dopyt malolitnoho abo nepovnolitnoho poterpiloho. interrogation of a minor or minor victim] Odesa : Helvetyka, [in Ukrainian].

4. Melnyk, O.V., & Semotiuk S.D. (2024) Do pytannia vyznachennia moralnykh zasad predmetu dokazuvannia u kryminalnykh provadzhenniakh za uchastiu nepovnolitnikh poterpilykh [On the question of determining the moral principles of the subject of proof in criminal proceedings involving minor victims]. Naukovi perspektyvy - Scientific perspectives, 3 (45), 887-897 [in Ukrainian].

5. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy [Criminal Procedure Code of Ukraine]. (2024): Yurinkom Inter. Kyiv. [in Ukrainian].

6. Nakaz MVS Ukrainy Pro zatverdzhennia Instruktsii z orhanizatsii reahuvannia na zaiavy i povidomlennia pro kryminalni, administratyvni pravoporushennia abo podii ta operatyvnoho informuvannia v orhanakh (pidrozdilakh) Natsionalnoi politsii Ukrainy : pryiniatyi 27 kvit. 2020 r. № 357 [Order of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine on the approval of the Instructions on the organization of response to applications and reports on criminal, administrative offenses or events and operational information in the bodies (units) of the National Police of Ukraine]. Verkhovna Rada Ukrainy : [sait]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0443-20#Text [in Ukrainian].

7. Solter A. (2022) Khyzhaky. Pedofily, gvaltivnyky ta inshi seksualni zlochyntsi: khto vony taki, yak vony diiut i yak my mozhemo zakhystyty sebe ta svoikh ditei. [Predators Pedophiles, rapists and other sex offenders: who they are, how they act and how we can protect ourselves and our children]. Kharkiv : Ranok ; Fabula [in Ukrainian].

8. Levane, J. (2002a). Harmful to Minors. Minneapolis: University of Minnesota Press.

9. Melnyk, O.V. (2021). Moralni zasady vzaiemodii slidchoho z predstavnykamy operatyvnoho pidrozdilu u kryminalnomu provadzhenni Ukrainy [Moral principles of the interaction of the investigator with the representatives of the operative unit in the criminal proceedings of Ukraine]. Knowledge. Education. Law. Management, 1, 221-226. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru