Звернення стягнення та використання активів у порядку застосування санкцій на підставі Закону України "Про санкції"

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Звернення стягнення та використання активів у порядку застосування санкцій на підставі Закону України «Про санкції»

Кирилюк Д.В., к.ю.н., нотаріус

Анотація

Дослідження присвячено особливому виду економічних санкцій та обмежувальних заходів - стягненню в дохід держави активів, що належать підсанкційній особі. Відмічається, що запровадження цього виду санкцій стало відповіддю на повне ігнорування Росією норм міжнародного права, вчинення нею актів геноциду та екоциду на території України, свідомого руйнування інфраструктури. Ця робота присвячена аналізу правових аспектів звернення стягнення та використання активів у контексті застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції». Закон України «Про санкції» є ключовим нормативним актом, що регулює запровадження та реалізацію санкцій як засобу захисту національних інтересів, безпеки та суверенітету держави.

Основною метою даного дослідження є вивчення механізмів звернення стягнення на активи, що підпадають під санкції, а також визначення правових підстав та процедур їх подальшого використання. У роботі розглянуто основні положення Закону, що регулюють застосування санкцій, та їх вплив на економічні та правові відносини в Україні. Розглядаються особливі передумови застосування санкцій у вигляді стягнення активів та порядок їх застосування: можливість застосування лише під час дій правового режиму воєнного стану; вчинення дій, що можуть створити або створюють істотну загрозу національним інтересам України, попереднє застосування до особи санкції у вигляді блокування активів. Звертається увага на основні нормативно-правові акти, що складають сьогодні правове підґрунтя для застосування санкції у вигляді стягнення активів.

Розглядається регулювання розгляду судових справ, пов'язаних зі стягненням активів Кодексом адміністративного судочинства України. На прикладі судової практики визначаються окремі моменти, що мають значення при розгляді справ, пов'язаних із стягненням активів, включаючи відповідність застосування даної санкції практиці ЄСПЛ. У роботі також розглянуто досвід застосування санкцій та можливості його імплементації в українське законодавство для підвищення ефективності санкційної політики. Дослідження акцентує увагу на важливості забезпечення законності та прозорості процедур звернення стягнення та використання активів, а також на необхідності захисту прав усіх учасників правовідносин у даній сфері.

Ключові слова: санкції, російська агресія, блокування активів, санкція стягнення, обмежувальні заходи

Abstract

Referral for recovery and use of assets in order to apply sanctions under the law of Ukraine "On sanctions"

Kyryliuk D.V., candidate of legal sciences, private notary

The study is devoted to a special type of economic sanctions and restrictive measures - the collection of assets belonging to a sanctioned person into state income. It is noted that the introduction of this type of sanctions was a response to Russia's complete disregard for the norms of international law, its commission of acts of genocide and ecocide on the territory of Ukraine, and the deliberate destruction of infrastructure. This work is devoted to the analysis of the legal aspects of foreclosure and the use of assets in the context of the application of sanctions in accordance with the Law of Ukraine "On Sanctions".

The Law of Ukraine "On Sanctions" is a key regulatory act that regulates the introduction and implementation of sanctions as a means of protecting national interests, security and state sovereignty. The main purpose of this study is to study the mechanisms of foreclosure on assets subject to sanctions, as well as to determine the legal grounds and procedures for their further use.

The work examines the main provisions of the Law regulating the application of sanctions and their impact on economic and legal relations in Ukraine. The special prerequisites for the application of sanctions in the form of asset recovery and the procedure for their application are considered: the possibility of application only during the actions of the legal regime of martial law; committing actions that can create or create a significant threat to the national interests of Ukraine, prior application of sanctions in the form of asset blocking to a person.

Attention is drawn to the main regulatory and legal acts that today form the legal basis for the application of sanctions in the form of asset recovery. The regulation of consideration of court cases related to recovery of assets by the Code of Administrative Procedure of Ukraine is being considered. Using the example of judicial practice, certain points are determined that are important in the consideration of causes related to the recovery of assets, including the compliance of the application of this sanction with the practice of the ECtHR.

The work also examines the experience of applying sanctions and the possibility of its implementation into Ukrainian legislation to increase the effectiveness of the sanctions policy. The study emphasizes the importance of ensuring the legality and transparency of procedures for foreclosure and use of assets, as well as the need to protect the rights of all participants in legal relations in this area.

Keywords: sanctions, Russian aggression, asset freeze, recovery sanction, restrictive measures

Постановка проблеми

Запровадження інституту застосування стосовно осіб, які вчиняють дії, що загрожують національним інтересам України, спеціальних економічних санкцій та інших обмежувальних заходів (далі - санкції) відноситься до 2014 року, коли у зв'язку з початком збройної агресії Росії проти України було прийнято Закон України «Про санкції» [9]. Частина 1 статті 1 Закону визначила санкції як дії спрямовані на забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки України, протидію терористичній діяльності, запобігання порушенню та відновлення у разі порушення прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави та встановила перелік таких дій. З початком в лютому 2022 року повномасштабного вторгнення Росії стала очевидною необхідність посилення санкційного впливу, у тому числі - шляхом розширення його видів. У травні 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов'язаних з активами окремих осіб» [4]. Законом було запроваджено особливий вид санкцій - стягнення в дохід держави активів, що належать підсанкційній особі. Як вказували розробники відповідного законопроекту, впровадження цієї санкції обумовлювалося чисельними воєнними злочинами, що вчинялися російськими військовими на території України, масовим цілеспрямованим знищенням інфраструктури та окремих населених пунктів [3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інститут санкцій перебуває сьогодні в Україні на стадії становлення і є предметом постійної уваги юристів-науковців та практиків. Проблемам, що виникають у зв'язку із застосуванням санкцій, присвятили свої дослідження С. Андрейченко, О. Баїк, О. Баженова, А. Бобровицький, М. Гнатюк, А. Гончарук, Н. Задирака, К. Громовенко, Ю. Качур, С. Короєд, М. Король, І. Мацелюх, О. Моцик, Д. Рибачок, Ю. Седляр, Б. Фещенко, О. Філіпенко, В. Шинкар, Р. Юлдашев, Н. Якимчук та інші. Слід також згадати працю Т. Хутор, Б. Корнауха, А. Климосюка та Т. Рябченка, присвячену розгляду питання застосування стандартів Європейського суду з прав людини при застосуванні санкцій, пов'язаних із вилученням активів, зокрема принципу in absenta [11]. Водночас питання застосування санкцій у вигляді стягнення в дохід держави активів, що належать підсанкційній особі потребує додаткового вивчення.

Метою дослідження є системне дослідження санкцій у вигляді стягнення в дохід держави активів, що належать підсанкційній особі.

правовий економічний санкція обмежувальний актив

Виклад основного матеріалу

Прийнятим у травні 2022 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов'язаних з активами окремих осіб» [4] статтю 4 Закону про санкції було доповнено п.1-1, який передбачає можливість «стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними». Також Закон про санкції було доповнено низкою положень, що конкретизують особливості застосування санкцій у вигляді стягнення активів. Прийнятий у вересні 2022 року Порядок реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики Міністерством юстиції України містить поняття «санкція стягнення», яка визначається як «стягнення в дохід держави активів, що належать підсанкційному суб'єкту, а також активів, щодо яких такий суб'єкт може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними» [7]. Саме визначений Міністерством юстиції термін «санкція стягнення» буде використовуватись у даній роботі для позначення санкцій у вигляді стягнення в дохід держави активів, що належать підсанкційній особі.

Санкція стягнення має винятковий характер. По-перше, її застосування можливе лише стосовно осіб, які або своїми діями створили суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України (такі дії включають, серед іншого, акти збройної агресії, а також терористичну діяльність), або значною мірою сприяли вчиненню таких дій іншими особами (зокрема, шляхом надання фінансової підтримки). Перелік дій, що можуть стати підставою для застосування санкцій у вигляді стягнення активів, містяться у ч.1 ст.5-1 Закону про санкції.

По-друге, застосування санкції стягнення потребує наявності двох передумов. Перша полягає у тому, що застосування санкції стягнення допускається лише у період дії правового режиму воєнного стану. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» визначає воєнний стан як «особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності в України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень» [8]. У разі припинення або скасування дії правового режиму воєнного стану застосування зазначеної санкції можливе у разі, якщо позовну заяву про таке застосування було подано ще під час його дії. Другою умовою, що необхідна для застосування санкції стягнення є попереднє застосування до особи, щодо якої передбачається застосування цієї санкції, санкції у вигляді блокування активів. Проте наявність стосовно цих активів будь-яких обтяжень не є перешкодою для застосування санкції у вигляді стягнення.

По-третє, санкція стягнення є виключенням з загального правила, встановленого ст. 23 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» [8] щодо відшкодування збитків, завданих під час введення воєнного стану або повернення майна, що збереглося. Абзац 2 ч.1 зазначеної статті прямо вказує на те, що у разі застосування санкції стягнення відшкодування вартості майна (активів) не здійснюється.

Для врегулювання порядку застосування санкції стягнення було внесено зміни також до Кодексу адміністративного судочинства України. Так, статтю 22 зазначеного Кодексу було доповнено частиною 5, якою Вищий антикорупційний суд України був визначений як суд першої інстанції щодо справ, пов'язаних із застосуванням санкцій стягнення, а статтю 23 цього Кодексу було доповнено частиною 4, відповідно до якої судом апеляційної інстанції у цієї категорії справ виступає Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду. Також Кодекс було доповнено положеннями щодо особливостей провадження у справах про застосування санкцій стягнення (стаття 283-1).

Частина 1 статті 5 Закону про санкції встановлює, що пропозиції до Ради національної безпеки та оборони стосовно застосування (скасування або зміни) санкцій можуть подаватися Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України та Службою безпеки України. Водночас абзац 2 ч.1 зазначеної статті вказує також на те, що заява до суду стосовно застосування санкцій у вигляді стягнення активів, подається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері застосування санкцій у вигляді стягнення активів. Таким органом, відповідно до законодавства, є Міністерство юстиції України [5]. Підстави, умови та порядок застосування санкції у вигляді стягнення активів регулюється статтею 5-1 Закону про санкції.

При встановленні наявності підстав для застосування санкції стягнення Міністерство юстиції України подає відповідну позовну заяву до Вищого антикорупційного суду. Вимоги до такої позовної заяви встановлюються ст. 283-1 Кодексу адміністративного судочинства України [2]. Разом з найменуванням суду, найменування та контактних даних позивача та особи, до якої застосовується санкція, переліку документів та матеріалів до заяви та підпису уповноваженої особи, позовна заява має містити обґрунтування підстави застосування санкції стягнення та перелік майна (активів), що підлягають стягненню. Після чого особа, стосовно якої подається заява, матиме п'ять днів для подання відзиву на позовну заяву. Позовна заява про застосування санкції стягнення розглядається колегією у складі трьох суддів ВАС. Строк розгляду - 30 днів з дня надходження позовної заяви до суду.

У разі, якщо учасник справи або його представник, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, не з'являються в судове засідання, це не є підставою для зупинення строків розгляду, відкладення засідання чи оголошення перерви. Строк подання апеляційної скарги на рішення суду щодо застосування санкції стягнення складає п'ять днів в залежності від обставин або з дня оголошення або з дня опублікування рішення на офіційному веб-сайті ВАС. Строк розгляду апеляційної скарги - 15 днів з дня її надходження. Таким чином, передбачений Кодексом адміністративного судочинства України порядок розгляду справ стосовно застосування санкції стягнення спрямований на недопущення затягування розгляду справи.

В день набрання законної сили, судове рішення про застосування санкцій у вигляді стягнення активів надсилається Фонду державного майна України, якому такі активи мають бути передані протягом п'яти робочих днів з дня набрання законної сили цим рішенням. Порядок управління Фондом державного майна активами, щодо яких ухвалено рішення суду про застосування санкції стягнення визначається постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2023 року «Деякі питання управління активами, стягнутими в дохід держави» [1]. Також Кабінет Міністрів України може призначити суб'єктом управління активами інший орган державної влади або державний суб'єкт господарювання. Отримані від реалізації активів грошові кошти зараховуються до Державного бюджету України та спрямовуються до фонду ліквідації наслідків збройної агресії. Механізм використання коштів фонду визначається Порядком використання коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії [6].

На сьогодні практика судочинства має приклади розгляду. Справ, пов'язаних із застосуванням санкції стягнення. Однією з перших таких справ стало Рішення Вищого антикорупційного суду України по справі N991/6606/22 [10]. Розглядаючи справу, ВАС ще раз звернув увагу на те, що санції в розумінні Закону про санкції є не видом відповідальності, а реакцією з боку держави на дії особи, що «становлять загрозу фундаментальним принципам її існування». Таким чином, суб'єктивне ставлення підсанкційного суб'єкта до власних дій не обов'язково має характеризуватися умислом, достатнім є те, що вони створюють потенційну або реальну загрозу державі.

Розглядаючи справу про застосування санкції стягнення ВАС, враховуючи особливий характер цієї санкції, мав встановити низку додаткових обставин, а саме: наявність правового режиму воєнного стану; попереднє накладення на відповідача санкції у виді блокування активів; наявності підстав, передбачених саме для цього виду санкцій. Також особливу увагу було приділено факту наявності збройної агресії РФ, виходячи чи змісту міжнародно-правових актів, таких як Статут Організації Об'єднаних Націй; Декларація Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 N36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав; Декларація про зміцнення міжнародної безпеки (резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 16.12.1970 N2734); Декларація про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету (резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1965 N2131); Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 N3314.

Також у якості основоположних актів були названі Декларація про державний суверенітет України, Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 (в рамках якого РФ, серед інших, підтвердила своє зобов'язання поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України); Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією від 31.05.1997; Договір про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003. Водночас, порушивши всі взяті на себе зобов'язання, у 2014 році Росія почала збройну агресію проти України. ВАС підкреслив, що в умовах такої агресії відповідач вчинив низку дій, спрямованих на підтримку такої агресії, що було послідовно доведено матеріалами справи, що, у сукупності з фактом спричинення збройною агресією істотної шкоди національній безпеці, територіальній цілісності та суверенітету України, стало підставою для застосування санкції стягнення. Зокрема, ВАС зазначив: «В результаті військової агресії РФ завдано істотної шкоди національній безпеці, територіальній цілісності та суверенітету України, а саме: окупована частина території України, знищені та продовжують знищуватися цілі населені пункти, житлові квартали, об'єкти критичної інфраструктури (енергетичні об'єкти, залізничні об'єкти та ін.), історико-культурні пам'ятки України, загибло багато людей, як серед цивільного населення, так і військовослужбовців, велика кількість людей були змушені покинути свої домівки та звичний спосіб життя та стати вимушеними переселенцями. Непоправимої шкоди завдано і українській економіці, економічній, інвестиційній та туристичній «привабливості» України та відповідно добробуту громадян України та осіб, які проживали на її території. Через дії РФ Україна постійно перебуває на межі екологічної, енергетичної катастроф. Також внаслідок збройної агресії РФ деокуповані території практично всі заміновані. Процес їх розмінування триватиме не один рік, а до того часу заміновані ділянки є фактично непридатними для життя, здійснення сільськогосподарської діяльності чи інших видів господарської діяльності» [10].

Визначаючи активи, до яких може бути застосована санкція стягнення, ВАС визначив активи, що належать відповідачу на праві власності, а також активи, «активи, щодо яких особа прямо або опосередковано вчиняє дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними» з метою охоплення майна, яке формально не належить суб'єкту (підсанкційній особі), але він неформалізовано контролює це майно, визначає його фактичну долю, тобто розпоряджається ним», звернувшись, зокрема, до положень Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та Закону України «Про захист економічної конкуренції», виділивши, таким чином, активи, належні та підконтрольні відповідачу.

Важливою складовою обґрунтування правомірності застосування санкції стягнення є вирішення питання стосовно пропорційності втручання у право власності, тобто відповідність рішення статті 1 Першого (додаткового) протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка припускає позбавлення власності лише в інтересах суспільства та у відповідності до законодавства. У якості прикладу обґрунтування «справедливого балансу» ВАС наводить справу ЄСПЛ Edwards проти Мальти від 24.10.2006 і виділяє два важливих для випадку застосування санкції стягнення моменту. По-перше, це те, що конфіскація є, у тому числі, засобом контроля за користуванням майном, а, по-друге, що порушення принципу мирного користування майном позбавляє право власності абсолютного характеру. Водночас, при розгляді справ про застосування санкції стягнення, проблемним питанням стає можливе порушення прав третіх осіб при застосуванні зазначеної санкції, особливо у випадках прийняття рішення на підставі наявності опосередкованого впливу.

Висновки

Впровадження до національного законодавства санкції стягнення як особливого виду санкцій було обумовлено веденням РФ воєнних дій з чисельним порушенням норм міжнародного права та правил ведення війни, вчинення актів геноциду, цілеспрямованого руйнування цивільної інфраструктури. Можливість застосування такого виду санкції відповідає нормам міжнародного права. Крім того, було не лише внесено зміни до Закону України про санкції, а й створено нормативно-правову базу, що забезпечує регулювання застосування цього виду санкцій на кожному етапі. До процесуального законодавства були внесені зміни, що регулюють процес розгляду справ, пов'язаних із застосуванням санкції стягнення таким чином, що унеможливлює свідоме затягування розгляду справи. Також було врегульовано питання використання вилучених активів виключно з метою подолання наслідків збройної агресії проти України.

Література

1. Деякі питання управління активами, стягнутими в дохід держави: постанова Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2023 року N1233

2. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон від 6 липня 2005 року N2747-IV

3. Пояснювальна записка до проекту Закону України. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення ефективності санкцій, пов'язаних з активами окремих осіб». ЄАС Верховної Ради України.

4. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов'язаних з активами окремих осіб: Закон України від 12 травня 2022 року N2257-IX

5. Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України: постанова Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року N228

6. Про затвердження Порядку використання коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 лютого 2023 року N118

7. Про затвердження Порядку реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики Міністерством юстиції України: наказ Міністерства юстиції України від 30 вересня 2022 року N4201/5

8. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12 травня 2015 року NVIII

9. Про санкції: Закон України від 14 серпня 2014 року N1644-VII

10. Рішення Вищого антикорупційного суду України від 23 січня 2023 року N991/6606/22

11. Хутор., Т., Карнаух, Б., Климосюк., А., Рябченко, Т. 2023. Стандарти розгляду справ in absenta і практика ВАКС щодо стягнення активів підсанкційних осіб у дохід держави. Інститут законодавчих ідей. 15 с.

References

1. Deiaki pytannia upravlinnia aktyvamy, stiahnutymy v dokhid derzhavy: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 21 lystopada 2023 roku N1233

2. Kodeks administratyvnoho sudochynstva Ukrainy: Zakon vid 6 lypnia 2005 roku N2747-IV U

3. Poiasniuvalna zapyska do proektu Zakonu Ukrainy. «Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv shchodo pidvyshchennia efektyvnosti sanktsii, pov'iazanykh z aktyvamy okremykh osib». YeAS Verkhovnoi Rady Ukrainy.

4. Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo pidvyshchennia efektyvnosti sanktsii, pov'iazanykh z aktyvamy okremykh osib: Zakon Ukrainy vid 12 travnia 2022 roku N2257-IKh

5. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro Ministerstvo yustytsii Ukrainy: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 2 lypnia 2014 roku N228

6. Pro zatverdzhennia Poriadku vykorystannia koshtiv fondu likvidatsii naslidkiv zbroinoi ahresii: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 10 liutoho 2023 roku N118

7. Pro zatverdzhennia Poriadku realizatsii ta monitorynhu efektyvnosti derzhavnoi sanktsiinoi polityky Ministerstvom yustytsii Ukrainy: nakaz Ministerstva yustytsii Ukrainy vid 30 veresnia 2022 roku N4201/5

8. Pro pravovyi rezhym voiennoho stanu: Zakon Ukrainy vid 12 travnia 2015 roku NVTTT

9. Pro sanktsii: Zakon Ukrainy vid 14 serpnia 2014 roku N1644-VTT

10. Rishennia Vyshchoho antykoruptsiinoho sudu Ukrainy vid 23 sichnia 2023 roku N991/6606/22

11. Khutor., T., Karnaukh, B., Klymosiuk., A., Riabchenko, T. 2023. Standarty rozghliadu sprav in absenta i praktyka VAKS shchodo stiahnennia aktyviv pidsanktsiinykh osib u dokhid derzhavy. Tnstytut zakonodavchykh idei. 15 s.

Размещено на Allbest.Ru