Міжнародно-правове регулювання відшкодування збитків, завданих Україні агресією РФ

Размещено на http://allbest.ru

Львівський національний університет імені Івана Франка

Міжнародно-правове регулювання відшкодування збитків, завданих Україні агресією РФ

Чубук Єлизавета Павлівна бакалавр міжнародного права,

Грабинський Михайло Ігорович кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри міжнародного права

м. Львів



Анотація

Збройна агресія Російської федерації, яка розпочалася у Криму та на сході України у лютому 2014 року, а 24 лютого 2022 року перейшла у фазу повномасштабного вторгнення, призвела до серйозних соціальних, екологічних та економічних наслідків. Агресія продовжує завдавати значної майнової та моральної шкоди цивільному населенню.

У статті встановлено правову основу відповідальності держав за завдані збитки у міжнародному праві та форми, у яких може здійснюватися відшкодування таких збитків. Також визначено юридичні підстави відповідальності Росії за збитки, завдані її агресією Україні.

З'ясовано особливості механізму стягнення збитків з РФ у національних та іноземних судах, а також у Європейському суді з прав людини, Міжнародному суді ООН та Міжнародному кримінальному суді. Основним викликом у рамках цих механізмів є юрисдикційні імунітети Росії. Приділено увагу аналізу практики зазначених судових органів у справах щодо відшкодування збитків в умовах збройних конфліктів та Російської агресії зокрема.

Встановлено особливості відшкодування збитків через міжнародний інвестиційний арбітраж. Арбітраж добре зарекомендував себе у справах, ініційованих у зв'язку з окупацією Криму. Було розглянуто особливості юрисдикції арбітражу, а також проаналізовано можливість виконання його рішень. міжнародний право збиток україна росія суд

З огляду на специфіку Російської агресії проти України, питання створення міжнародного компенсаційного механізму з метою відшкодування завданих агресією збитків є вкрай актуальним. Акцент зроблено на Реєстрі збитків, завданих агресією Російської федерації проти України та окремих деталях його функціонування.

Окреслено перспективи відшкодування шкоди, завданої військовою агресією Російської Федерації. Зокрема, визначено, що ефективність компенсаційних механізмів залежить від їхньої здатності забезпечити виплату відповідних компенсацій постраждалим та виділено потенційні труднощі у виконанні рішень щодо відшкодувань.

Ключові слова: відшкодування збитків, Російська агресія, юрисдикційні імунітети, виконання рішень, ефективний контроль, відповідальність, збройний конфлікт, судовий прецедент, тимчасові заходи, забезпечення позову, судова заборона, міжнародний компенсаційний механізм.



Abstract

International legal regulation of redress for damages caused to ukraine by the aggression of the Russian federation

Chubuk Yelyzaveta Pavlivna Bachelor of International Law, Ivan Franko National University of Lviv, Lviv

Hrabynskyi Mykhailo Ihorovych Ph.D. in International Law, Docent, Associate Professor of the Department of International Law, Ivan Franko National University of Lviv, Lviv

The armed aggression of the Russian federation, having begun in Crimea and Eastern Ukraine in February 2014 and, subsequently, a full-scale invasion on February 24, 2022, have led to serious social, environmental and economic consequences. The aggression continues to cause significant material and moral damage to the civilian population.

The article establishes the legal basis of state responsibility for damages in international law and the forms in which such damages may be compensated. The legal grounds for Russia's liability for damages caused by its aggression against Ukraine are identified as well.

The peculiarities of the mechanism of recovery of damages from the Russian Federation in national and foreign courts, as well as in the European Court of Human Rights, the International Court of Justice and the International Criminal Court are clarified. The main challenge to these mechanisms is the jurisdictional immunities of Russia. Focus is made on the analysis of the practice of these judicial bodies in cases of compensation for damages in the context of armed conflicts and Russian aggression in particular.

The peculiarities of compensation for damages through international investment arbitration are identified. Arbitration has proven itself worthy in cases brought in relation with the occupation of Crimea. The features of arbitration jurisdiction are established and the possibility of enforcement of its awards is analyzed.

Given the specifics of the Russian aggression against Ukraine, the issue of establishing an international compensation mechanism to redress damages caused by the aggression is extremely relevant. The emphasis is placed upon the Register of Damage Caused by the Aggression of the Russian federation against Ukraine and particular details of its functioning.

The prospects for reparation of the injury caused by the military aggression of Russian federation are estimated. In particular, it is determined that the effectiveness of compensatory mechanisms depends on their ability to ensure that the payments of respective compensations are made to victims.

Keywords: redress for damages, Russian aggression, jurisdictional immunities, enforcement of court decisions, effective control, responsibility, armed conflict, judicial precedent, temporary measures, securing a claim, injunction, international compensation mechanism.



Вступ

Постановка проблеми. Збройна агресія РФ, розпочавшись у Криму та на сході України у лютому 2014 року, а згодом перейшовши у фазу повномасштабного вторгнення з 24 лютого 2022 року, завдала і продовжує завдавати серйозні соціальні, екологічні та економічні збитки і, зокрема, значної майнової та моральної шкоди цивільному населенню. За даними Світового банку, загальна сума збитків, завданих повномасштабним вторгненням РФ, складає 486 млрд доларів США [1]. У зв'язку з цим, окрім питань про визнання відповідальними безпосередньо Росії та її посадових осіб, винних у скоєнні міжнародних злочинів, гостро постає питання захисту порушених прав та інтересів постраждалих осіб, напрацювання ефективного механізму відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої Російською агресією. Проблема відшкодування збитків державою-агресором пов'язана з рядом складних та важливих із точки зору теорії й практики аспектів, наявність яких зумовлює потребу в дослідженні даної теми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі міжнародно-правові аспекти відшкодування збитків, завданих Україні військовою агресією Росії, розглядали в своїх дослідженнях такі українські та зарубіжні вчені, як Л. Моффет (L. Moffett), І. Городиський, К. Джорджетті (C. Giorgetti), Ю. Черняк, П. Пірсол (P. W. Pearsall), П. Отенко, Б. Карнаух, З. Тропін, М. Медведєва, Г. Іордек, К. Рашевська та ін. Однак більшою мірою розглянутими залишаються загальні засади відповідальності держав за завдані збитки, тому ані у вітчизняній, ані в зарубіжній науці міжнародного права питання відшкодування завданих Україні Російською агресією збитків поки що не розроблені комплексно.

Мета статті - аналіз міжнародно-правових аспектів відшкодування збитків, завданих Україні агресією Російської федерації.



Виклад основного матеріалу

Досліджуючи питання відповідальності Російської федерації за збитки, які вона завдала Україні військовою агресією, необхідно вказати, що воно є частиною загальної проблеми відповідальності держав за шкоду відповідно до норм міжнародного права.

Ст. 31 Проекту статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння 2001 р. закріплює, що вчинення міжнародно-протиправного діяння покладає на державу, яка несе відповідальність, обов'язок здійснити у певних формах повне відшкодування усіх збитків, завданих таким діянням. Вказаний принцип ще у 1928 р. був визнаний Постійною палатою міжнародного правосуддя Ліги Націй у справі «Про фабрику в Хожуві» (Chorzow Factory case; Німеччина проти Польщі) [2]. Особливості реалізації цього зобов'язання визначаються єдиними для різних міжнародно-правових відносин нормами права міжнародної відповідальності.

Оскільки відповідальність держав за військову агресію підпадає під регулювання нормами права міжнародної відповідальності, то відшкодування збитків, завданих військовою агресією, здійснюється у формах, у яких за загальним правилом відшкодовується заподіяна міжнародно-протиправними діяннями шкода. До таких форм належать реституція, компенсація та сатисфакція. На практиці саме компенсація є найбільш застосовуваною формою відшкодування збитків, у тому числі й тих, що були завдані військовою агресією. Це пов'язано зі специфікою порушень прав людини та міжнародного гуманітарного права, які є наслідком вчинення агресії, за яких інші форми відшкодування можуть бути неефективними, важкодоступними або неможливими [3, с. 147].

Оскільки відповідальність держав, а відповідно і їх обов'язок відшкодувати збитки, настають за порушення такою державою своїх міжнародно-правових зобов'язань, юридичними підставами відповідальності Російської федерації за збитки, які вона завдала агресією Україні, є міжнародно-правові зобов'язання Росії, які вона порушує, здійснюючи агресію.

Такі підстави включають, по-перше, зобов'язання за Статутом ООН. По-друге, юридичними підставами відповідальності Російської федерації за збитки є зобов'язання у галузі міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, які Росія порушує в ході збройного конфлікту з Україною [4, с. 1032-1033].

Встановивши юридичні підстави настання відповідальності держави-агресора за збитки, доцільно проаналізувати існуючі та потенційні механізми відшкодування таких збитків. Для стягнення збитків з держави-агресора доступні такі судові механізми, як звернення до національних та іноземних судів, до Європейського суду справ з людини та інших міжнародних судових установ.

У міжнародному праві визнаним є право постраждалих від порушень прав людини осіб на звернення про відшкодування збитків до національних судів, а також до міжнародних судових установ [5, с. 45]. Звернутися в суди України з метою відшкодування можливо, подавши цивільний позов безпосередньо проти РФ, або ж подавши цивільний позов у рамках кримінального провадження.

П. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 р. передбачає, що суди України розглядають, зокрема, будь-які справи з іноземним елементом про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України [6]. Відповідно, українські суди мають підсудність розглядати зазначені справи.

Ключовим викликом, що постає під час ініціювання проваджень щодо стягнення збитків з Росії в українських судах, є принцип імунітету держав, за яким одна держава не підлягає юрисдикції іншої держави. Згідно зі ст. 79 Закону «Про міжнародне приватне право», пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави [6].

До 14 квітня 2022 р. українські суди, керуючись положеннями цієї статті, визнавали за РФ імунітет у справах за позовами громадян України про відшкодування збитків, завданих Російською агресією, що розпочалася у 2014 р. Однак після початку повномасштабного вторгнення Верховний Суд змінив підхід щодо юрисдикційного імунітету Росії, у чому визначальною стала постанова Верховного Суду від 14 квітня 2022 р. у справі N° 308/9708/19. У ній Верховний Суд усупереч своїй попередній практиці, дійшов висновку, що Російська федерація як відповідач не користується судовим імунітетом. Свої висновки Суд обґрунтував положеннями Європейської конвенції про імунітет держав (1972) і Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), які закріплюють «деліктний виняток», за яким держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді в суді іншої держави справ, які стосуються відшкодування у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду [7, с. 62].

Позиція Верховного Суду щодо обмеження імунітету Російської федерації зазнає критики з огляду на ряд важливих аспектів, які не були враховані Верховним Судом, проте, як вважають Т. Р. Короткий і З. В. Тропін, підтримка імунітету позбавить осіб права ефективного доступу до суду з метою захисту їх прав [8, с. 150].

У випадку звернення із позовом про стягнення з держави-агресора завданих нею збитків в іноземні суди також виникає конфлікт з принципом імунітету держави. Проте варто зазначити, що практика держав поступово змінюється в напрямок підтримки теорії функціонального імунітету [9, с. 46]. Крім того, у Конгресі США зареєстровано законопроект «Акт про український суверенітет» (H.R. 7205 «Ukrainian Sovereignty Act of 2022»), яким пропонується передбачити, що іноземна держава не матиме імунітету від юрисдикції судів Сполучених Штатів у будь-якому випадку, коли від іноземної держави вимагається грошове відшкодування за тілесні ушкодження, включаючи смерть, майнову шкоду або втрату майна, спричинені вторгненням в іншу суверенну державу, розташовану в Європі [10, с. 290].

Разом із питанням розгляду справ про стягнення збитків з держави-агресора постає питання виконання рішень, прийнятих у відповідних справах, адже імунітет іноземної держави включає також й імунітет від примусового виконання судових рішень [11, с. 328]. Виконання рішень у зазначених справах як в Україні, так і за кордоном потребуватиме внесення змін до національного законодавства та іноземного законодавства, а також тісної співпраці із іншими державами та відповідних міждержавних угод [12, с. 16].

Відшкодування збитків, завданих Російською агресією, можливе у Європейському суді з прав людини (далі - ЄСПЛ), оскільки такі збитки є, зокрема, наслідком порушення прав людини, закріплених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950).

У контексті військової агресії РФ проти України особливого значення набуває територіальна юрисдикція (ratione loci) та юрисдикція у часі (ratione temporis) ЄСПЛ.

Можливість застосування Конвенції до окупованих територій була підтверджена ЄСПЛ у справі «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey), в якій він визнав можливість застосування Конвенції до окупованої території Північного Кіпру. Напрацьований підхід ЄСПЛ уже застосував у справах, пов'язаних із військовою агресією Росії. Так, 14 січня 2021 р. Європейський суд у рішенні щодо прийнятності справи «Україна проти Росії (щодо Криму)» підтвердив захоплення РФ Кримського півострову в кінці лютого 2014 р. [13, с. 434], а 25 січня 2023 р., ухвалив аналогічне рішення у справі «Україна та Нідерланди проти Росії» щодо ефективного контролю Росії над т. зв. «ДНР» та «ЛНР».

У випадку справ, пов'язаних із військовою агресією РФ варто зважати на те, що з 16 вересня 2022 р. Росія перестала бути Високою Договірною Стороною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950) Водночас ЄСПЛ залишається компетентним розглядати позови, спрямовані проти РФ, за умови, що вони стосуються подій, які мали місце до 16 вересня 2022 р. [14, с. 528]. З огляду на це процес виконання рішень ЄСПЛ щодо агресії РФ пов'язаний з певною невизначеністю.

Однак, як вказує А. Кошман, виконання рішень Європейського суду з прав людини про відшкодування може стати частиною більш масштабного механізму, який буде розроблено в укладеному з цією метою міжнародному договорі [12, с. 19].

У провадженні Європейського суду з прав людини перебуває майже 17500 індивідуальних скарг щодо агресії РФ (станом на 16 вересня 2022 р.) [15] та 4 міждержавні справи за участі України проти РФ (станом на квітень 2024 р.), а саме: «Україна проти Росії (щодо Криму)» за заявами №2 20958/14 та 38334/18; «Україна та Нідерланди проти Росії» за заявами № 8019/16, 43800/14, 28525/20 та 11055/22; «Україна проти Росії (VIII)» за заявою № 55855/18; «Україна проти Росії (IX)» за заявою № 10691/21.

Компетентними органами для розгляду питання відшкодування збитків, завданих у ході збройних конфліктів, окрім Європейського суду з прав людини, є також інші міжнародні судові установи. У випадку Російської агресії на увагу заслуговують можливі механізми стягнення збитків з РФ у Міжнародному Суді ООН та Міжнародному кримінальному суді.

Попри визнання ним існування принципу повного відшкодування збитків у міжнародному праві, за час свого існування Міжнародний Суд ООН (далі - МС ООН) лише одного разу ухвалив рішення щодо грошової компенсації у справі, яка стосувалась збройного конфлікту. Так, у винесеному в 2022 р. рішенні у справі «Збройні дії на території Конго» (ArmedActivities on the Territory of the Congo; Демократична Республіка Конго проти Уганди) МС ООН зобов'язав Уганду виплатити репарації за «незаконне застосування сили, порушення суверенітету і територіальної цілісності ... порушення в галузі міжнародного права прав людини й міжнародного гуманітарного права, мародерство, розграбовування та експлуатацію природних ресурсів ДРК» [16, с. 8].

Ще у 2017 р. Україна ініціювала у МС ООН провадження щодо порушень Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1966) та Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (1999). 31 січня 2024 р. Суд виніс рішення по суті справи, у якому визнав порушення Росія обох міжнародних договорів, однак виплату Україні компенсацій не присудив.

26 лютого 2022 р. Україна звернулася із заявою до Міжнародного Суду ООН щодо порушення Росією Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (1948) [12, с. 21]. У цій справі Україна не піднімала питання відшкодування. У разі ухвалення МС ООН рішення про відшкодування завданих Україні збитків виникне низка труднощів: тривалий час розгляду справи, забезпечення виконання рішення з боку держави-агресора, а також питання юрисдикційних імунітетів.

У цьому контексті необхідно звернути увагу на винесене у 2012 р. рішення МС ООН у справі «Юрисдикційні імунітети держави» (Jurisdictional Immunities of the State; Німеччина проти Італії за участі Греції). МС ООН встановив, що дії німецьких збройних сил під час Другої світової війни, попри їхню протиправність, становили собою acta jure imperii, а тому Німеччина не втрачала права посилатися на свій юрисдикційний імунітет при розгляді в італійських судах справ щодо відшкодування шкоди, завданої цими діями [11, с. 327].

Позиція Міжнародного Суду у цій справі викликала критику в науковій літературі. Більш того, як відзначає М. О. Медведєва, нинішня ситуація з відшкодуванням збитків Україні в контексті імунітету держави-агресора відрізняється від обставин справи про юрисдикційні імунітети держави. На час порушення цієї справи у 2008 р. Німеччина вже сплатила Італії певну суму репарацій на підставі міжнародного договору, тоді як у випадку України жодних компенсацій сплачено не було [9, с. 47].

Можливість отримати відшкодування передбачена і для потерпілих від міжнародних злочинів у межах механізму Міжнародного кримінального суду (далі - МКС).

Так, п. 2 ст. 77 Римського статуту МКС від 17 липня 1998 р., закріплює, що «на додаток до позбавлення волі Суд може призначити: a) штраф... b) конфіскацію доходів, майна та активів, отриманих безпосередньо або опосередковано в результаті злочину» [17, с. 20].

Відповідне рішення Судова палата МКС може ухвалити після набуття чинності обвинувальним вироком, розглянувши подані потерпілими запити щодо відшкодування. Заходи щодо такого відшкодування включають грошову компенсацію, реституцію майна та сатисфакцію у формі публічного вибачення або вшанування пам'яті [4, с. 1038].

Таким чином, у випадку Російської агресії проти України відшкодування завданих збитків в рамках потенційного судового розгляду МКС здійснюватиме не Росія безпосередньо, а її посадові особи, засуджені за відповідні міжнародні злочини.

На практиці це викликає труднощі у виконанні рішень в частині реального здійснення виплат. Так, у рішенні від 8 липня 2019 р. про відшкодування в справі «Прокурор проти Боско Нтаганди» (The Prosecutor v. Bosco Ntaganda) МКС визнав, що обвинувачений, колишній польовий командир, «матеріально неспроможний» виконати рішення про відшкодування 30 млн. доларів США своїм жертвам [18, с. 8]. Крім того, залежність відшкодування від конкретних міжнародних злочинів, звужує коло жертв, що можуть отримати таке відшкодування [17, с. 22; 16, с. 15].

З метою допомоги у виконанні рішень про відшкодування судді МКС можуть звернутися до Цільового фонду для потерпілих, створеного для потреб Суду відповідно до ст. 79 Римського статуту в 2004 р. Отримані внески Цільовий фонд може використовувати для фінансування проектів на користь потерпілих. У Цільовий фонд МКС потенційно можливо буде передати арештовані активи Росії та по закінченню судового розгляду використати їх безпосередньо для виплат компенсації постраждалим внаслідок агресії [4, с. 1038].

Окрім судових механізмів стягнення збитків з держави-агресора, доступні й позасудові шляхи. Одним із таких механізмів є звернення до міжнародного інвестиційного арбітражу на основі Угоди про заохочення та взаємний захист інвестицій (далі - Угода), укладеної між Кабінетом Міністрів України та урядом РФ у 1998 р.

Відповідно до Угоди кожна Договірна сторона гарантує інвестиціям інвесторів іншої Договірної Сторони повний і безумовний правовий захист згідно зі своїм законодавством (ч. 2 ст. 2), захист від мір дискримінаційного характеру, що могли б перешкоджати керуванню і розпорядженню інвестиціями (ч. 1 ст. 3) і захист від експропріації, націоналізації та інших мір, рівним по наслідках експропріації (ст. 5) [19].

Як механізм юридичного захисту інвестора від незаконних дій держави, що приймає інвестиції, Угода передбачає звернення із позовом проти такої держави до Арбітражного інституту Стокгольмської торговельної палати чи арбітражного суду ad hoc відповідно до Арбітражного регламенту Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі.

У разі ініціювання розгляду спору інвестиційним арбітражем у контексті Російської агресії перше питання, яке може виникнути, стосується юрисдикції [20].

У цьому контексті необхідно згадати про арбітражну практику в т. зв. «Кримських справах», ініційованих Україною проти Росії: «Everest Estate та ін. проти РФ», «Аеропорт «Бельбек» та І. Коломойський проти РФ», «Stabil та ін. проти РФ тощо».

Важливість цих прецедентів полягає в тому, що інвестиційні арбітражі визнали свою компетенцію розглядати позови не щодо інвестицій у звичному розумінні цього поняття, тобто певних активів, раніше внесених українськими компаніями на територію РФ, а щодо активів, які хоч завжди і знаходилися на території України, але були захоплені Росією внаслідок окупації відповідної частини території України. Підставою для визнання арбітражними трибуналами своєї компетенції розглядати відповідні позови став факт «приєднання» території Криму до РФ згідно із Федеральним конституційним законом РФ від 21 березня 2014 р. про прийняття Криму до складу РФ [21].

З цього випливає, що для звернення із позовом до міжнародного інвестиційного арбітражу необхідно, щоб збитки були завдані на території, яка знаходилась під фактичним контролем Росії, а отже цей механізм не можна застосувати для вимоги компенсації за збитки, завдані на території України внаслідок обстрілів РФ [22].

Найбільшою проблемою у зверненні з позовом проти Росії в інвестиційний арбітраж, безумовно, є виконання винесеного рішення. Так як РФ відмовляється виконувати рішення арбітражів добровільно, в інвесторів є можливість виконати арбітражне рішення на території інших держав, де можуть бути активи РФ. У цьому контексті варто пам'ятати про імунітет Росії від примусового виконання рішень, через що стягнення на активи Росії може бути звернене тільки якщо держава, де знаходяться такі активи, прийме відповідне законодавство. Україна вже має перший позитивний досвід щодо виконання арбітражних рішень у відповідній категорії справ. Так, у грудні 2023 р. НАК «Нафтогаз України» отримала наказ Високого суду юстиції Англії та Уельсу про визнання арбітражного рішення щодо відшкодування збитків [23].

Наявні судові й позасудові механізми з різних причин часто не здатні забезпечити для України повне та своєчасне відшкодування збитків, завданих агресією. У зв'язку з цим існує потреба у розробленні ad hoc міжнародних компенсаційних механізмів.

Класичними прикладами міжнародних компенсаційних механізмів є Компенсаційна комісія ООН у зв'язку з окупацією Кувейту Іраком, створена у 1991 рр. та створена у 2000 р. Еритрейсько-Ефіопська претензійна комісія у випадку Еритрейсько-ефіопської війни 1998-2000 рр. Однак універсальних підходів до їх створення чи принципів їх діяльності немає, тому кожен окремий випадок збройного конфлікту вимагає розробки нових механізмів, які б найповніше враховували специфіку конфлікту [18, с. 7].

У випадку України офіційними пропозиціями щодо створення компенсаційного механізму виступають резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Європейського Парламенту та Парламентської асамблеї Ради Європи.

Для України міг би бути корисним досвід Компенсаційної комісії з розгляду претензій щодо вторгнення Іраку до Кувейту, яка функціонувала в рамках ООН, однак, враховуючи нинішній політичний клімат і триваючий конфлікт, малоймовірно, що пропозиція створення такої Комісії для відшкодування Україні отримає достатню підтримку для свого створення [16, с. 3].

Лідерську позицію у розробці механізму відшкодування державою- агресором збитків займає Рада Європи. У травні 2023 р. під час IV Саміту глав держав та урядів Ради Європи було оголошено про прийняття Резолюції CM/Res(2023) якою було укладено Розширену часткову угоду про Реєстр збитків, завданих агресією Російської федерації проти України (далі - Реєстр). Цією ж Резолюцією було затверджено Статут Реєстру, який визначає його мандат, функції, структуру управління та порядок участі в ньому [24]. Реєстр офіційно відкрив процес подання заяв 2 квітня 2024 р. У майбутньому він стане складовою частиною міжнародного компенсаційного механізму, створити який планується окремим міжнародним договором у співпраці з Україною [25, с. 168].

Створення Реєстру, без сумніву, є кроком вперед у розробці міжнародного компенсаційного механізму, однак деякі аспекти його функціонування викликають питання.

Першою проблемою, на думку З. В. Тропіна, є те, що Реєстр опрацьовує збитки, завдані після 24 лютого 2022 р., тоді як агресія Росії проти України почалась ще в 2014 р.

По-друге, Реєстр охоплює шкоду завдану Україні в межах міжнародно-визнаних кордонів України, включно із територіальними водами, однак таким чином під дію реєстрації збитків не підпадає шкода завдана на континентальному шельфі України (зокрема, не можна буде зареєструвати шкоду спричиненою захопленням т. зв. «вишок Бойка», тощо).

По-третє, скарги можуть подавати лише фізичні та юридичні особи та держава Україна, а тому до реєстру не можуть звернутись інші держави і таким чином для них закривається можливість для переходу права вимоги внаслідок компенсації чи участі у відновленні України [26, с. 20].

Варто також згадати про спеціальну робочу групу, створену в Україні у 2022 р. для розробки та впровадження міжнародно-правових механізмів відшкодування шкоди, завданої державою-агресором. Її завданням є напрацю- вання пропозицій щодо засобів і правових інструментів відшкодування шкоди та збитків, завданих Україні, включно з репараціями, конфіскаціями, а також способи їх реалізації з урахуванням міжнародно-правових механізмів, міжнародного досвіду і судової практики. До складу робочої групи увійшли 20 українських та міжнародних експертів. У травні 2022 р. члени групи вже презентували своє перше бачення механізму, опублікувавши відповідну статтю [12, с. 25].

Попри доступність ряду механізмів відшкодування збитків, які завдала держава-агресор, звернення до кожного з них супроводжується суттєвими викликами, що так чи інакше впливають на реальні перспективи стягнення.

Ключовим аспектом, що визначає ефективність механізму відшкодування, є виконання ним своєї головної функції - здійснення виплат постражда- лим чи забезпечення реалізації інших форм відшкодування [18, с. 59].

Серед викликів, які постають під час виконання рішень про відшкодування, доцільно виділити пошук джерел фінансування для здійснення виплат, неоднорідність практики держав щодо конфіскації заморожених активів Росії, юрисдикційні імунітети РФ, а також потенційні перешкоди, викликані особливостями функціонування Реєстру збитків.



Висновки

Підсумовуючи вищевикладене, необхідно відзначити наступне: визнаним принципом міжнародного права є те, що вчинення міжнародно-протиправного діяння покладає на відповідальну державу обов'язок здійснити повне відшкодування завданих збитків. Росія як держава, що вчинила міжнародно-правове діяння, здійснюючи збройну агресію проти України, з огляду на юридичні підстави відповідальності, повинна здійснити повне відшкодування збитків, які її агресія завдала Україні.

Сьогодні практикою напрацьовано низку судових та позасудових механізмів, які дозволяють стягнути з РФ збитки, а в майбутньому це потенційно можна буде зробити через спеціально створений з цією метою міжнародний компенсаційний механізм. Кожен з розглянутих механізмів має як певні переваги, так і окремі проблемні аспекти свого функціонування, подолання яких потребує об'єднаних зусиль України та міжнародної спільноти.



Література

1. Заява «Групи семи»: Росія має сплатити Україні за збитки $486 млрд. Суспільне. Новини. URL: https://suspilne.media/768781-proekt-zaavi-grupi-semi-rosia-mae-splatiti-ukraini- za-zbitki-486-mlrd/ (дата звернення: 29.06.2024).

2. Factory at Chorzow, Jurisdiction, Judgment № 8. Publications of the Permanent Court of International Justice, Series A. 1927. № 9. 34 p.

3. Камишанський М. М. Компенсація та реституція: обрання адекватної форми відшкодування шкоди за міжнародне правопорушення. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2016. № 24. С. 144-148.

4. Рашевська К. Є. Моделі та механізми виплати репарацій: міжнародний досвід та ідеї для України. The Russian-Ukrainian war (2014-2022): historical, political, cultural- educational, religious, economic, and legal aspects: Scientific monograph. Riga, Latvia: Baltija Publishing, 2022. P. 1032-1041.

5. Сироїд Т. Л. Міжнародно-правове регулювання відшкодування шкоди жертвам грубих порушень прав людини. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2012. № 1 (56). С. 45-52.

6. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06.2005 р. № 2709-IV. Офіційний вісник України. 2005. № 29. С. 48.

7. Черняк Ю. В. Питання юрисдикційного імунітету у практиці Верховного Суду (на прикладі цивільних позовів до Російської Федерації про відшкодування шкоди). Український часопис міжнародного права. 2022. № 3. С. 60-66.

8. Короткий Т. Р., Тропін З. В. Юрисдикційний імунітет та імунітет державної власності: особливості застосування та подолання в контексті агресії Росії проти України. Правова держава. 2023. № 51. С. 144-159.

9. Медведєва М. О. Юрисдикційні імунітети держав у контексті відшкодування Росією шкоди, завданої Україні внаслідок збройної агресії. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2023. № 1. С. 44-52.

10. Bilousov Y., Yakoviyk I., Kosinova D., Asirian S., Zhukov I. Foreign state immunity in the context of Russia's full-scale aggression against Ukraine. Amazonia Investiga. 2023. Vol 12, № 67. P. 283-292.

11. Кас'яновський І. О. Обмеження юрисдикційного імунітету Росії в судовій практиці України. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2023. Т. 2, № 80. С. 322-329.

12. Кошман А. Огляд національних та міжнародних механізмів захисту права власності, порушеного через агресію Російської федерації. Проект ЄС «Право-Justice». URL: https://www.pravojustice.eu/ storage/app/uploads/ public/630/f18/bce/630f18bceed 419587891pdf (дата звернення: 13.04.2023).

13. Драган О. В. Практика Європейського суду з прав людини щодо тимчасово окупованих територій України. Актуальні питання у сучасній науці. Cерія «Право». 2024 № 2(20). С. 72-77.

14. Onishchenko N., Teremetskyi V., Bila V., Chechil Y., Kostenko M. Judicial and extrajudicial proceedings to compensate for damages caused by armed conflicts: experience of Ukraine. Lex Humana. 2023. Vol. 15, № 3. P. 522-537.

15. Що буде зі скаргами України проти РФ до ЄСПЛ - пояснює уповноважена. Суспільне. Новини. URL: https://suspilne.media/283047-so-bude-zi-skargami-ukraini-proti-rf-do-espl- poasnue-upovnovazena-u-spravah-evropejskogo-sudu-z-prav-ludini/ (дата звернення: 02.05.2024).

16. Moffett L. Reparation Options for the War in Ukraine. Belfast: Queen's University Belfast, 2022. 64 р.

17. Hathaway A., Mills M., Poston T. War Reparations: The Case for Countermeasures. Stanford Law Review. 2024 Vol. 76, № 5. P. 1-77.

18. Городиський І. М., Бем М. В., Косаревич С. Р., Верланов С. О., Василечко Н. В., Слюсар А. А. Відшкодування для України: моделі, перспективи, виклики: аналітична доповідь. Львів: Центр Дністрянського, 2023. 103 с.

19. Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської федерації про заохочення та взаємний захист інвестицій від 27 листопада 1998 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/643_101 (дата звернення: 16.10.2023).

20. Макаренко Є. Міжнародний інвестиційний арбітраж: як це працює? Юридична газета. 2019. №38-39 (692-693). URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/mizhnarodniy- arbitrazh-ta-adr/mizhnarodniy-investiciyniy-arbitrazh-yak-ce-p racyue.html (дата звернення: 17.10.2023).

21. Стеценко А. Як держдума підклала РФ свиню: український бізнес отримав нову можливість стягнути збитки з країни-терориста. Mind.ua. 2023. URL: https://mind.ua/openmind/ 20250898-yak-derzhduma-pidklala-rf-svinyu-ukrayinskij-biznes-otrimav-novu-mozhlivist-styagnuti- zbitki-z-krayini-t (дата звернення: 17.10.2023).

22. Стягнення збитків з Росії через війну. Порівняння механізму національного суду та інвестиційного арбітражу. Fortior Law - Law Firm. 2022 URL: https://fortiorlaw.com/ua/ news/stiahnennia-zbytkiv-z-rosii-cherez-viinu-v-investytsiinomu-arbitrazhi-natsionalni-sudy-abo- investytsiinyi-arbitrazh/ (дата звернення: 17.10.2023).

23. Суд у Великобританії визнав рішення Гаазького арбітражу щодо компенсації Групі Нафтогаз $5 млрд за захоплені активи в Криму. Нафтогаз Група. URL: https://www.nafogaz.com/ news/naftogaz-obtains-u-k-order (дата звернення: 29.06.2024).

24. Резолюція CM/Res(2023) Про встановлення Розширеної часткової угоди про Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України від 12.05.2023. Офіційний вісник України. 2024. № 9. С. 842.

25. Розвадовський В. І. Особливості відшкодування збитків, заподіяних Російською агресією проти України: теоретико-правовий аспект. International journal «Law & Society». 2022 № 1(18). С. 165-171.

26. Тропін З. В. Проблемні питання імплементації механізмів відшкодування шкоди спричиненої агресією Російської федерації. Український часопис міжнародного права. 2023. № 2. С. 19-24.



References

1. Zayava «Hrupy semy»: Rosiya maye splatyty Ukrayini za zbytky $486 mlrd [Statement of the Group of Seven: Russia must pay Ukraine $486 billion for losses]. Suspilne. Novyny - Suspilne. Media.URL: https://suspilne.media/768781-proekt-zaavi-grupi-semi-rosia-mae-splatiti- ukraini-za-zbitki-486-mlrd/ (date of access: 29.06.2024) [in Ukrainian].

2. Factory at Chorzow, Jurisdiction, Judgment № 8. Publications of the Permanent Court of International Justice, Series A. 1927. № 9. 34 p.

3. Kamyshanskyy M. M. (2016). Kompensatsiya ta restytutsiya: obrannya adekvatnoyi formy vidshkoduvannya shkody za mizhnarodne pravoporushennya [Compensation and Restitution: Selection of an Adequate Form of Reparation for an Internationally Wrongful Act]. Naukovyy visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriya: Yurysprudentsiya - Scientific herald of International Humanitarian University. Series: Jurisprudence, 24, 144-148 [in Ukrainian].

4. Rashevska K. Ye. (2022). Modeli ta mekhanizmy vyplaty reparatsiy: mizhnarodnyy dosvid ta ideyi dlya Ukrayiny [Reparations payment models and mechanisms: international experience and ideas for Ukraine]. The Russian-Ukrainian war (2014-2022): historical, political, cultural-educational, religious, economic, and legal aspects: Scientific monograph. Riga, Latvia: Baltija Publishing, 1032-1041 [in Ukrainian].

5. Syroyid T. L. (2012). Mizhnarodno-pravove rehulyuvannya vidshkoduvannya shkody zhertvam hrubykh porushen' prav lyudyny [International legal regulation of compensation for victims of gross violations of human rights]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu vnutrishnikh sprav - Bulletin of Kharkiv National University of Internal Affairs, 1(56), 45-52 [in Ukrainian].

6. Zakon Ukrainy «Pro mizhnarodne pryvatne pravo» vid 23.06.2005 r. № 2709-IV [«On international private law» from June 23, 2005] Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny - Official Bulletin of Ukraine, 29, 48 [in Ukrainian].

7. Chernyak Yu. V. (2022). Pytannya yurysdyktsiynoho imunitetu u praktytsi Verkhovnoho Sudu (na prykladi tsyvil'nykh pozoviv do Rosiys'koyi Federatsiyi pro vidshkoduvannya shkody) [The Issue of Jurisdictional Immunity in the Practice of the Supreme Court (on the Example of Civil Cases against the Russian Federation on Compensation for the Damage)]. Ukrayinskyy chasopys mizhnarodnoho prava - Ukrainian Journal of International Law, 3, 60-66 [in Ukrainian].

8. Korotkyy T. R., Tropin Z. V. (2023). Yurysdyktsiynyy imunitet ta imunitet derzhavnoyi vlasnosti: osoblyvosti zastosuvannya ta podolannya v konteksti ahresiyi Rosiyi proty Ukrayiny [Jurisdictional immunity and immunity of state property: specific issues of implementation andovercoming in context of russian aggression against Ukraine]. Pravova derzhava - Legal State, 51, 144-159 [in Ukrainian].

9. Medvedyeva M. O. (2023). Yurysdyktsiyni imunitety derzhav u konteksti vidshkoduvannya rosiyeyu shkody, zavdanoyi Ukrayini vnaslidok zbroynoyi ahresiyi [Jurisdictional immunities of states in the context of compensation paid by russia for the damage caused in Ukraine as a result of its armed aggression]. Naukovyy visnyk Dnipropetrovs'koho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav - Scientific Bulletin of the Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, 1, 44-52 [in Ukrainian].

10. Bilousov Y., Yakoviyk I., Kosinova D., Asirian S., Zhukov I. Foreign state immunity in the context of Russia's full-scale aggression against Ukraine. Amazonia Investiga. 2023. Vol 12, № 67. P. 283-292.

11. Kasyyanovskyy I. O. (2023). Obmezhennya yurysdyktsiynoho imunitetu rosiyi v sudoviy praktytsi Ukrayiny [Limitation of jurisdictional immunity of Russia in the judicial practice of Ukraine]. Naukovyy visnyk Uzhhorods'koho natsional'noho universytetu. Seriya: Pravo - UzhhorodNational University Herald. Series: Law, 80, 322-329 [in Ukrainian].

12. Koshman A. Ohlyad natsionalnykh ta mizhnarodnykh mekhanizmiv zakhystu prava vlasnosti, porushenoho cherez ahresiyu rosiys'koyi federatsiyi [Review of national and international mechanisms for the protection of property rights violated by the aggression of the Russian Federation]. Proyekt YeS «Pravo-Justice» - EUproject «Law-Justice». URL: https:// www.pravojustice.eu/storage/app/uploads/public/630/f18/bce/630f18bceed41958789112.pdf (date of access: 13.04.2023) [in Ukrainian].

13. Drahan O. V. (2024). Praktyka Yevropeys'koho sudu z prav lyudyny shchodo tymchasovo okupovanykh terytoriy Ukrayiny [The case law of the european court of human rights on the temporarily occupied territories of Ukraine]. Aktual'ni pytannya u suchasniy nautsi. Seriya «Pravo» - Current issues in modern science. Series: Law, 2(20), 72-77 [in Ukrainian].

14. Onishchenko N., Teremetskyi V., Bila V., Chechil Y., Kostenko M. Judicial and extrajudicial proceedings to compensate for damages caused by armed conflicts: experience of Ukraine. Lex Humana. 2023. Vol. 15, № 3. P. 522-537.

16. Moffett L. Reparation Options for the War in Ukraine. Belfast: Queen's University Belfast, 2022. 64 p.

17. Hathaway A., Mills M., Poston T. War Reparations: The Case for Countermeasures. Stanford Law Review. 2024 Vol. 76, № 5. P. 1-77.

18. Horodysky I. M., Bem M. V., Kosarevych S. R., Verlanov S. O., Vasilechko N. V., Slyusar A. A. (2023). Vidshkoduvannya dlya Ukrayiny: modeli, perspektyvy, vyklyky: analitychna dopovid [Reparations for Ukraine: Models, Prospects, Challenges: Analytical Report]. Lviv: Tsentr Dnistryanskoho [in Ukrainian].

19. Uhoda mizh Kabinetom Ministriv Ukrayiny i Uryadom rosiys'koyi federatsiyi pro zaokhochennya ta vzayemnyy zakhyst investytsiy vid 27 lystopada 1998 r. [Agreement between the Cabinet of Ministers of Ukraine and the Government of the Russian Federation on the promotion and mutual protection of investments from November 27, 1998.]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_101 (date of access: 16.10.2023) [in Ukrainian].

20. Makarenko Ye. (2019). Mizhnarodnyy investytsiynyy arbitrazh: yak tse pratsyuye? [International Investment Arbitration: How Does It Work?]. Юридична газета - Legal Newspaper, 38-39(692-693). URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/mizhnarodniy- arbitrazh-ta-adr/mizhnarodniy-investiciyniy-arbitrazh-yak-ce-p racyue.html (date of access: 17.10.2023) [in Ukrainian].

21. Stetsenko A. Yak derzhduma pidklala rf svynyu: ukrayinskyy biznes otrymav novu mozhlyvist styahnuty zbytky z krayiny-terorysta [How the state Duma did the dirty on russia: Ukrainian business has a new opportunity to recover damages from the terrorist country]. Mind.ua. 2023. URL: https://mind.ua/openmind/20250898-yak-derzhduma-pidklala-rf-svinyu-ukrayins kij- biznes-otrimav-novu-mozhlivist-styagnuti-zbitki-z-krayini-t (date of access: 17.10.2023) [in Ukrainian].

22. Styahnennya zbytkiv z Rosiyi cherez viynu. Porivnyannya mekhanizmu natsionalnoho sudu ta investytsiynoho arbitrazhu [Redress of damages from Russia due to the war. Comparison of the mechanism of the national court and investment arbitration]. Fortior Law - Law Firm. 2022 URL: https://fortiorlaw.com/ua/news/stiahnennia-zbytkiv-z-rosii-cherez-viinu-v-investytsiinomu- arbitrazhi-natsionalni-sudy-abo-investytsiinyi-arbitrazh/ (date of access: 17.10.2023) [in Ukrainian].

23. Sud u Velykobrytaniyi vyznav rishennya Haazkoho arbitrazhu shchodo kompensatsiyi Hrupi Naftohaz $5 mlrd za zakhopleni aktyvy v Krymu [Naftogaz obtains U.K. order recognizing USD 5 billion Crimea award against russia]. Нафтогаз Група - Naftogaz Group. URL: https:// www.naftogaz.com/news/naftogaz-obtains-u-k-order (date of access: 29.06.2024) [in Ukrainian].

24. Rezolyutsiya CM/Res(2023) Pro vstanovlennya Rozshyrenoyi chastkovoyi uhody pro Reyestr zbytkiv, zavdanykh ahresiyeyu rosiyskoyi federatsiyi proty Ukrayiny vid 12.05.2023 [Resolution CM/Res(2023)3 establishing the Enlarged Partial Agreement on the Register of Dam age Caused by the Aggression of the Russian Federation Against Ukraine]. Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny - Official Bulletin of Ukraine, 9, 842 [in Ukrainian].

25. Rozvadovs'kyy V. I. (2022). Osoblyvosti vidshkoduvannya zbytkiv, zapodiyanykh rosiys'koyu ahresiyeyu proty Ukrayiny: teoretyko-pravovyy aspekt [Peculiarities of redress for damages caused by russian aggression against Ukraine: theoretical and legal aspect]. International journal «Law & Society», 1(18), 165-171 [in Ukrainian].

26. Tropin Z. V. (2023). Problemni pytannya implementatsiyi mekhanizmiv vidshkoduvannya shkody sprychynenoyi ahresiyeyu rosiys'koyi federatsiyi [Problematic Issues of Implementation of the Mechanisms of Compensation for Damages Caused by the Aggression of the Russian Federation]. Ukrayinskyy chasopys mizhnarodnoho prava - Ukrainian Journal of International Law, 2, 19-24 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru