Комунальна власність територіальних громад: міжнародні підходи до публічного управління муніципальними активами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра управління персоналом та підприємництва

Навчально-науковий інститут «Інститут державного управління»,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Комунальна власність територіальних громад: міжнародні підходи до публічного управління муніципальними активами

Орел Юрій Леонідович, кандидат наук

з державного управління, доцент

Телевний Володимир Вікторович, аспірант

Анотація

Управління муніципальними активами відіграє важливу роль у сприянні сталому розвитку та забезпеченні добробуту територіальних громад. Ця теза є актуальною для всіх країн світу, і Україна також не є винятком. У статті розглядаються міжнародні підходи до публічного управління муніципальними активами, з акцентом на концепції муніципальної власності територіальних громад. У контексті пришвидшеної урбанізації та посилення ролі місцевого самоврядування, питання вивчення змін у сфері муніципальної власності має важливе значення для ефективного публічного адміністрування. Актуальність дослідження полягає в тому, що завдяки його результатам, державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, містобудівники та інші зацікавлені особи матимуть більш розширену інформацію про різноманітні стратегії та кращі практики управління муніципальними активами.

Метою цієї статті є аналіз різноманітних міжнародних підходів до публічного управління муніципальними активами, в контексті можливості їх адаптації до українських реалій. Завдяки комплексному огляду наукової літератури та практичних кейсів із різних країн, у дослідженні визначено загальні тенденції, виклики та інноваційні рішення в управлінні муніципальними активами.

Результати дослідження свідчать про існування цілої низки різних підходів до управління об'єктами муніципальної власності - від централізованих до децентралізованих моделей, кожна з яких має свої переваги та недоліки. У деяких країнах акцент робиться на муніципальній автономії та участі громади в управлінні активами, тоді як інші - надають перевагу контролю з боку центрального уряду. Серед спільних проблем - обмеженість ресурсів, неефективність управління та неналежне обслуговування інфраструктури. Водночас, майже всі успішні кейси продемонстрували переваги відкритості та прозорості при прийнятті управлінських рішень, переваги залучення громадськості та довгострокового планування при оптимізації використання муніципальних активів.

На основі отриманих даних зроблено низку важливих висновків щодо значення ефективності використання об'єктів муніципальної власності для сприяння сталому місцевому економічному розвитку. Зокрема, обґрунтовано, що ефективне управління муніципальними активами вимагає балансу між децентралізацією й центральним наглядом, адаптованого до конкретних локальних особливостей та пріоритетів. Співпраця між різними суб'єктами, зокрема, державними установами, партнерами з приватного сектору й громадськими організаціями, також має важливе значення для максимізації соціальної, економічної та екологічної цінності муніципальних активів.

Перспективи подальших наукових досліджень у цій царині полягають у вивченні новітніх тенденцій, таких як діджиталізація та смарт-технології, а також поглибленні використання громадських ініціатив в управлінні муніципальними активами. Порівняльні дослідження між регіонами та секторами, можуть допомогти отримати важливі дані щодо кращих практик, які можуть бути використані в інших регіонах та допоможуть у масштабуванні набутого досвіду.

Ключові слова: муніципальна власність, стратегії управління активами, проєктний підхід, сталий розвиток, територіальні громади, децентралізація, міжнародний досвід, громадські ініціативи.

Orel Yurii Leonidovych Candidate of Sciences (PhD) in Public Administration, Associate Professor, Associate Professor of Personnel Management and Entrepreneurship Department, Educational and Scientific Institute «Institute of Public Administration» attached V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv

Televnyi Volodymyr Viktorovich, postgraduate student of the Department of Personnel Management and Entrepreneurship, Educational and Scientific Institute «Institute of Public Administration» attached V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv

MUNICIPAL PROPERTY OF TERRITORIAL COMMUNITIES: INTERNATIONAL APPROACHES TO PUBLIC MANAGEMENT OF MUNICIPAL ASSETS

Abstract

The management of municipal assets plays a vital role in promoting sustainable development and ensuring the well-being of territorial communities. This thesis is relevant for all countries of the world, and Ukraine is no exception. The article examines international approaches to public management of municipal assets, focusing on municipal ownership of territorial communities. In the context of accelerated urbanisation and the growing role of local governments, studying changes in municipal property is essential for effective public administration. The relevance of the study lies in the fact that its results will provide civil servants, local government officials, urban planners, and other stakeholders with more information on various strategies and best practices for managing municipal assets.

This article aims to analyse various international approaches to public management of municipal assets in the context of their adaptation to Ukrainian realities. Based on a comprehensive review of scientific literature and practical cases from different countries, the study identifies common trends, challenges and innovative solutions in municipal asset management.

The study findings show that there are several approaches to managing municipal property, from centralised to decentralised models, each with its advantages and disadvantages. In some countries, the emphasis is on municipal autonomy and community participation in asset management, while others prefer central government control. Common challenges include limited resources, inefficient management, and poorly maintained infrastructure. At the same time, successful cases have demonstrated the benefits of openness and transparency in management decision-making, public engagement, and long-term planning in optimising the use of municipal assets.

Based on the data obtained, several important conclusions have been drawn regarding the efficiency of municipal property use in promoting sustainable local economic development. In particular, it is substantiated that effective management of municipal assets requires a balance between decentralisation and central supervision, adapted to specific regional characteristics and priorities. Cooperation between different actors, including government agencies, private sector partners, and civil society organisations, is essential to maximise the social, economic, and environmental value of municipal assets.

Prospects for further research in this area are to study the latest trends, such as digitalisation and intelligent technologies, and to deepen the use of public initiatives in municipal asset management. Comparative studies between regions and sectors can help to obtain essential data on best practices that can be used in other areas and help to scale up the experience gained.

Keywords: municipal property, asset management strategies, project approach, sustainable development, territorial communities, decentralisation, international experience, public initiatives.

Вступ

Постановка проблеми. Ефективне використання комунального майна територіальних громад є одним із найважливіших компонентів публічного управління, що має значні наслідки для їх сталого розвитку та зростання рівня добробуту. З пришвидшенням урбанізації та посиленням ролі місцевого самоврядування особливого значення набуває вивчення різних підходів до управління комунальною власністю в усьому світі. У цьому дослідженні робиться спроба розглянути міжнародні стратегії та практики публічного управління муніципальними активами з акцентом на концепції комунальної власності в територіальних громадах [1, с. 178].

Актуальність цього дослідження зумовлена важливою роллю, яку відіграє управління комунальним майном у формуванні соціально-економічного середовища громад і територій у світовому масштабі. В сучасних умовах муніципальні активи, такі як об'єкти інфраструктури, земля, об'єкти лісового та водного господарства набувають дедалі більшого значення для підтримки ініціатив зі сталого розвитку та забезпечення якості життя місцевих мешканців. На підставі аналізу міжнародних підходів до комунальної власності в цьому дослідженні розглядаються ключові виклики та можливості в контексті державного управління, серед яких слід виокремити: розподіл ресурсів, структура управління та залучення громадськості [2, с. 72].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Комунальна власність територіальних громад останнім часом є предметом підвищеного інтересу в публічному управлінні та міському плануванні. Це передбачає колективне управління активами в межах певної географічної території членами громади. Останніми роками науковці вивчають різні міжнародні підходи до розуміння наслідків, викликів та переваг комунальної власності [3, с. 34].

Так, наукове дослідження Л. Новаковського та І. Новаковської [4, с. 11] закладає підґрунтя для вивчення поняття комунальної власності через дослідження ресурсів спільного користування та принципів колективних дій. Р. Бабушкіна та С. Мельниченко [5, с. 28] у своїй статті підкреслюють важливість структур місцевого самоврядування та участі громади в ефективному управлінні спільними ресурсами. Спираючись на концепцію Л. Новаковського, Л. Тимошик [6, с. 153] запропонував більш детальне визначення поняття «комунальна власність», наголошуючи на ролі соціальних норм, довіри та взаємності в управлінні спільними ресурсами.

В свою чергу, М. Шкільняк, А. Васіна, Г. Григорій, Р. Августин, О. Дудкіна [7, с. 212] також присвятили своє дослідження муніципальним активам. Автори розглядають проблеми децентралізованого управління та комунальної власності в міських умовах, акцентуючи на складності управління різноманітними інтересами та конкуруючими претензіями на державні ресурси.

Ю. Орел та О. Кулініч [8, с. 35] досліджують проблему спільного майна в контексті муніципальної інфраструктури та обґрунтовують необхідність створення надійних механізмів управління для запобігання деградації ресурсів.

В той же час, незважаючи на те, що зазначені напрацювання містять важливі для сьогодення висновки та рекомендації, на наш погляд, в окресленій проблематиці залишається низка й досі нерозв'язаних питань. Зокрема, йдеться про моделювання та масштабованість моделей комунальної власності. Так, деякі вчені доводять застосовність комунальної власності в різних масштабах, інші ставлять під сумнів її доцільність за межами невеликих, однорідних громад [9, с. 116]. Такі розбіжності наголошують на необхідності проведення додаткових емпіричних досліджень для оцінювання ефективності комунальної власності в різних контекстах і масштабах.

До того ж, можна казати, що й вплив соціально-економічних факторів на практику використання комунальної власності залишається недостатньо вивченим. Так, І. Тимечко [10, с. 41] припускає, що соціально-економічна нерівність може впливати на розподіл витрат і вигод, пов'язаних із комунальною власністю, потенційно поглиблюючи нерівність у громадах. Для формування інклюзивних і справедливих структур управління вкрай важливим є розуміння цієї тенденції.

Неможливо не зазначити, що у сучасних публікаціях також висвітлюється роль сучасних технологій у сприянні комунальній власності та державному управлінню муніципальними активами [11, с. 209]. Цифрові платформи та технологія блокчейну, зокрема, відкривають нові можливості для прозорого прийняття рішень та розподілу ресурсів. Проте їх впровадження викликає стурбованість щодо конфіденційності даних, кібербезпеки та доступності, які потребують детального вивчення при розробці відповідної практики впровадження.

Мета статті - аналіз різноманітних міжнародних підходів до публічного управління муніципальними активами, в контексті можливості їх адаптації до українських реалій.

Виклад основного матеріалу

У сфері управління комунальною власністю на місцевому рівні різні країни застосовують неоднакові підходи, що відображають їхні унікальні соціально-політичні структури, історичні передумови та економічні пріоритети. Порівняльний аналіз міжнародного досвіду виявляє як спільні, так і відмінні риси в моделях управління комунальними активами, що дозволяє визначити ефективність використання публічних ресурсів у різних країнах. Комунальна власність, що охоплює землю, інфраструктуру та об'єкти громадського користування, є важливим аспектом місцевого управління та розвитку в усьому світі. Вивчення того, як різні країни управляють цими активами, дає можливість отримати важливу інформацію про найкращі практики та виклики, що виникають на шляху до сталого розвитку.

США, що характеризуються федеральним устроєм, застосовують децентралізований підхід до управління комунальною власністю, зі значною автономією, що надається місцевим органам влади. Для збереження та примноження комунальних активів, муніципалітети в США найчастіше використовують поєднання державного та приватного партнерств. Ця модель зосереджена на досягненні ефективності через конкуренцію та інновації, але, в той же час, вона може спричинити нерівність у розподілі ресурсів між забезпеченими й малозабезпеченими територіями.

Низка європейських країн, зокрема таких як Німеччина та Швеція, мають більш централізовані системи управління комунальною власністю, з потужною нормативно-правовою базою та значним громадським наглядом. Муніципалітети цих країн надають пріоритет справедливості та соціальній згуртованості, забезпечуючи справедливий і прозорий розподіл державних ресурсів. Водночас бюрократична зарегульованість і політична пасивність в цих країнах, на думку деяких авторів, перешкоджають швидкому ухваленню рішень і заважають адаптивному реагуванню на нові виклики [12, с. 90].

Латиноамериканські країни, такі як Бразилія та Мексика, намагаються подолати складну соціально-економічну ситуацію та історичну нерівність, які впливають на практику управління комунальною власністю. Попри те, що деякі муніципалітети досягли певних успіхів у сприянні участі громадськості та реалізації місцевих ініціатив, корупція та неефективність залишаються поширеними перешкодами для ефективного розподілу ресурсів та надання послуг.

В свою чергу, азійські країни, такі як Японія та Південна Корея, створили унікальні моделі управління комунальною власністю, поєднуючи традиційні структури управління з сучасними підходами до стратегічного планування та розвитку інфраструктури. Ці країни надають пріоритет довгостроковій сталості й стійкості, інвестуючи в «зелені» технології та громадські ініціативи для підвищення якості комунальних активів та мінімізації негативного впливу на довкілля. Найбільш характерні особливості управління муніципальними активами в цих країнах представлено в табл.1.

комунальна власність територіальна громада

Таблиця 1.

Аналіз практик управління комунальною власністю

Історія управління комунальною власністю в Україні бере свій початок ще з дорадянських часів, коли в сільських громадах переважала комунальна власність на землю та аналогічні підходи щодо управління нею. З приходом радянської влади з'явився централізований підхід до управління власністю, коли майно належало державі та контролювалося також переважно нею. Йдеться не лише про промислові та сільськогосподарські активи, але й комунальну інфраструктуру, таку як житло, сферу надання комунальних послуг та громадські місця [13, с. 137]. За радянських часів управління комунальною власністю характеризувалося ухваленням рішень згори донизу та централізованим контролем, а місцевим громадам було надано досить мало автономії.

Але розпад Радянського Союзу в 1991 році призвів до значних змін. Так, у пострадянський період, суверенна і незалежна молода правова держава Україна отримала у спадок досить застаріле комунальне майно, та, як наслідок, постала перед численними викликами в питанні щодо управління комунальною власністю. Ці виклики були зумовлені різними факторами, зокрема: перехідним періодом в економіці, політичною нестабільністю, початковими проявами корупції, що лише набирала обертів, неналежним станом інфраструктури та неефективними структурами управління. На додачу, несформована нормативно-правова база й неефективні механізми її правозастосування, зумовили зловживання владою і створили підґрунтя для нераціонального розподілу ресурсів, що швидко знизило рівень довіри до влади з боку громадськості та почало перешкоджати ефективному управлінню у цій сфері.

Ще однією проблемою стала фрагментація власності та відповідальності за управління майном, особливо в містах. Така фрагментація часто призводить до дублювання юрисдикцій, конфлікту інтересів та неефективності в прийнятті рішень і розподілі ресурсів [14, с. 242].

У відповідь на ці виклики неодноразово було здійснено спроби реформувати законодавчу та інституційну базу управління комунальною власністю. Зокрема, прийняття таких законів, як Закон України «Про місцеве самоврядування» та Закон України «Про власність», мало на меті децентралізацію процесу прийняття рішень, розширення прав і можливостей місцевих громад, а також уточнення їх майнових прав та обов'язків. Створення органів місцевого самоврядування, таких як міські та сільські (селищні) ради, забезпечило платформу для участі громадян в управлінні комунальною власністю. Крім того, впровадження таких заходів, як оцифрування майнових записів, створення публічних реєстрів та розширення доступу громадськості до інформації, значно сприяли підвищенню рівня відкритості, прозорості та підзвітності в управлінні комунальною власністю.

Але, попри ці зусилля, на сьогодні в Україні залишається чимало проблем щодо ефективного управління комунальною власністю. Звичайно, повномасштабне російське вторгнення спричинило значні руйнування об'єктів критичної та цивільної інфраструктури, що значно ускладнило питання управління комунальною власністю. Сьогодні, потреби країни у відновленні та реконструкції є надзвичайно великими. Так, згідно з Третьою Швидкою оцінкою завданої шкоди та потреб на відновлення (RDNA3), проведеною спільно Групою Світового банку, Європейською комісією та Організацією Об'єднаних Націй станом на 31 грудня 2023 року, загальна вартість відбудови та відновлення в Україні протягом наступних десяти років становитиме щонайменше 486 млрд доларів США, і цей показник за останній рік збільшився майже на 75 млрд доларів США [15]. На жаль, можна констатувати, що це далеко не остаточні цифри, які щодня продовжують збільшуватися внаслідок ракетних та артилерійських обстрілів з боку країни- агресорки, а отже потреб та проблем у сфері управління комунальною власністю ставатиме все більше, і завдання пошуку нових сучасних методів їх розв'язання - буде актуальним для науковці ще не одне десятиріччя.

Але низка з цих проблем були актуальними і в довоєнний період, на чому наголошували різні науковці, які досліджували це питання. Без сумніву, що розв'язання цих проблем вимагатиме подальших реформ, інвестицій в інфраструктуру та людський капітал, зміцнення нормативно-правової бази, а також формування культури прозорості та підзвітності в управлінні. Лише завдяки узгодженим зусиллям на національному, регіональному та місцевому рівнях Україна зможе реалізувати весь потенціал активів комунальної власності на благо своїх громадян та досягнення цілей сталого розвитку [16, с. 147].

Отже, управління комунальними активами територіальних громад є багатоаспектним процесом, який охоплює цілу низку інструментів, методів та учасників. Вивчення практичних аспектів управління цими активами вимагає глибинного аналізу стратегій, що застосовуються, ролі громадськості в прийнятті рішень, а також комплексної взаємодії між різними рівнями влади та стейкхолдерами в рамках багаторівневого врядування.

Одним з основних інструментів для управління є інвентаризація активів та системи управління ними, що дозволяє місцевій владі каталогізувати та відстежувати свої активи, оцінювати їхній стан, планувати їхнє обслуговування та оновлення.

Плани управління активами є ще одним важливим методом, який використовується територіальними громадами для визначення пріоритетності інвестицій, розподілу ресурсів та встановлення довгострокових цілей в управлінні своїми активами. Ці плани, як правило, передбачають здійснення оцінки стану активів, аналіз витрат протягом життєвого циклу та встановлення показників ефективності для вимірювання результативності стратегій управління активами [17, с. 69].

Державно-приватне партнерство (далі - ДПП) також перетворилося на потужний інструмент управління муніципальними активами, що дозволяє територіальним громадам використовувати досвід і ресурси приватного сектору для ефективного розвитку інфраструктури та надання послуг. Завдяки ДПП місцеві органи влади можуть отримати доступ до додаткового фінансування, долати ризики та використовувати інновації для розв'язання інфраструктурних проблем, забезпечуючи при цьому ефективність використання коштів і підзвітність.

Участь громадськості є невід'ємною частиною процесів прийняття та реалізації рішень, пов'язаних з управлінням муніципальними активами. Залучення мешканців, громадських організацій та інших зацікавлених осіб до цих процесів гарантує, що рішення відображатимуть місцеві потреби, уподобання й пріоритети, тим самим підвищуючи легітимність та ефективність стратегій управління муніципальними активами [18, с. 224]. Механізми участі громадськості, такі як публічні консультації, загальні збори та опитування громадян, надають мешканцям можливість висловити свою думку, заявити про занепокоєння та запропонувати ідеї щодо управління муніципальними активами. Залучаючи громадськість, місцева влада може ефективніше враховувати вподобання громади, досягати консенсусу, а також сприяти формуванню почуття відповідальності за результати прийняття рішень.

Механізми прозорості та підзвітності, на додаток до участі громадськості, також відіграють вирішальну роль у забезпеченні того, що рішення, які стосуються муніципальних активів, приймаються в інтересах громади та ефективно впроваджуються. Відкритий доступ до інформації, публічна звітність та незалежні механізми нагляду - все це у сукупності допомагає розбудовувати довіру та сприяє підзвітності в процесах управління муніципальними активами.

Таблиця 2.

Інструменти та методи управління комунальною власністю територіальних громад

Більш детально інструменти та методи управління комунальною власністю територіальних громад представлено в табл. 2.

Управління муніципальними активами зазвичай передбачає співпрацю та координацію між різними рівнями влади, а також взаємодію з широким колом суб'єктів господарювання. Територіальні громади мають налагодити складні багаторівневі відносини та узгодити ролі й обов'язки, щоб забезпечити ефективне управління активами. В той же час, слід пам'ятати, що на національному рівні - політика, чинні нормативно-правові акти та механізми фінансування центрального уряду можуть суттєво впливати на практику управління комунальними активами. Місцеві органи влади мають погоджувати свої стратегії з національними пріоритетами, дотримуватися регуляторних вимог та конкурувати за можливості фінансування для підтримки інфраструктурних проєктів та ініціатив із надання послуг [19, с. 57].

Отже, ефективна співпраця та залучення різноманітних стейкхолдерів є важливим процесом для досягнення консенсусу, розв'язання конфліктів та мобілізації підтримки ініціатив з управління муніципальними активами. Залучення представників громадськості на ранніх стадіях процесу прийняття рішень дозволяє місцевій владі розвивати культуру співпраці, покращувати потенційні результати проєктів та сприяти сталому розвитку своїх громад.

Висновки

Таким чином, як виходить з проведеного нами дослідження, ефективність використання публічних ресурсів у міжнародному контексті залежить від багатьох факторів, зокрема, таких як: наявні структури управління та їх досвід щодо управління муніципальними активами, інституційна спроможність, рівень залучення громадськості, сформована нормативно-правова база тощо. Незважаючи на те, що не існує універсального або єдиного правильного підходу щодо управління об'єктами комунальної власності, посадовці на місцевому рівні, які стикаються з відповідними викликами, можуть використовувати досвід різних країн для розробки власних стратегій та ініціатив. Практичні аспекти управління комунальними активами на рівні територіальних громад потребують комплексного підходу, який охоплює низку інструментів, методів та стратегій, з обов'язковим залученням різних зацікавлених сторін. Завдяки застосуванню ефективних практик управління активами, заохоченню громадськості до прийняття управлінських рішень та налагодженню плідної співпраці між органами влади різного рівня й зацікавленими сторонами, територіальні громади можуть оптимізувати використання своїх активів, підвищити рівень надання послуг та покращити якість життя населення. Вивчення питання щодо впровадження новітніх технологій та механізмів врахування громадських ініціатив в управлінні муніципальними активами стане предметом наступних наукових пошуків у цій царині.

Література

1. Гринько С. Д., Костяшкін І. О. Право власності на землю територіальних громад. Університетські наукові записки. 2020. № 6. С. 174--183. DOI: https://doi.org/10.37491/UNZ.78.16

2. Палінчак М. М., Новак О. О. Ознаки права спільної власності територіальних громад. Аналітично-порівняльне правознавство. 2023. № 2. С. 70-74. DOI: https://doi.org/ 10.24144/2788-6018.2023.02.11

3. Писаренко М. О. До питання про правову природу права комунальної власності. Часопис Цивілістики. 2020. № 37. С. 31-35. DOI: https://doi.org/10.32837/chc.v0i37.346

4. Новаковський Л., Новаковська І. Формування землекористування об'єднаних територіальних громад на другому етапі децентралізації влади. Вісник аграрної науки. 2019. № 97 (2). С. 5-15. DOI: https://doi.org/10.31073/agrovisnyk201902-01

5. Бабушкіна Р. О., Мельниченко С. Г. Основні проблеми управління земельними ресурсами в ОТГ та шляхи їх вирішення. Управління та раціональне використання земельних ресурсів в новостворених територіальних громадах: проблеми та шляхи їх вирішення: матеріали IV Всеукраїнської наук.-практ. конф., м. Херсон, 4-5 березня 2020 р. Херсон, 2020. С. 27-29.

6. Тимощик Л. П. Гносеологічні підходи становлення та сучасного стану власності територіальних громад. Modern economics. 2019. № 16. С. 151-156. DOI: https://doi.org/ 10.31521/modecon.V 16(2019)-22

7. Шкільняк М., Васіна А., Григорій Г., Августин Р., Дудкіна О. Управління комунальною власністю об'єднаних територіальних громад в умовах нових викликів реформування місцевого самоврядування. Вісник Економіки. 2020. № 4. С. 210-215.

8. Орел Ю. Л., Кулініч О. В. Вплив дерегуляції бізнесу на повоєнне відновлення економіки України: публічно-управлінський аспект. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Публічне управління та адміністрування. 2023. № 34 (73). С. 32-39. DOI: https://doi.org/10.32782/TNU-2663-6468/2023.6/06

9. Кожуріна В. М. Склад земельних ресурсів територіальних громад. Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права. 2021. № 2. С. 114-118. DOI: https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/202L2.20

10. Тимечко І. Інституційні особливості управління власністю територіальної громади. Економіка України. 2020. № 9. С. 37-47. DOI: 10.15407/economyukr.2020.09.037

11. Обушна Н. Особливості функціонування механізмів управління комунальною власністю територіальних громад. Наукові перспективи. 2023. № 8(38). С. 202-215. DOI: https://doi.org/10.52058/2708-7530-2023-8(38)

12. Галгаш Р. А., Білоус Я. Ю. Оцінювання розвитку територіальних громад як основа для ухвалення управлінських рішень органами публічної влади. Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. 2021. № 6 (270). С. 88-95. DOI: https://doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-82-89

13. Кобеля-Звір М. Я., Вовчак О. Д. Гранти USAID та UKAID для підвищення рівня прозорості, ефективності та керування в управлінні державними підприємствами України. Східна Європа: економіка, бізнес та управління. 2024. № 1 (42). С. 133-139. DOI: https://doi.org/10.32782/easterneurope.42-20

14. Ільїна А. О. Проблеми розвитку електронного урядування в органах публічної влади України та шляхи їх вирішення. Експерт: парадигми юридичних наук та державного управління. № 2 (8). 2020. С. 232-249. DOI: https://doi.org/10.32689/2617-9660-2020-2(8)-232-249

15. European Commission: an official website of the European Union. URL: https://ec. europa.eu/commission/presscorner/detail/uk/ip_24_801

16. Melnychenko S. G., Bohadorova L. M., Markeliuk A. V. Spatial-Temporal Changes in the Growing of Grain and Leguminous Plants in Kherson Region. Man and Environment. Issues of Neoecology. 2021. Vol. 35. Р. 140-150. DOI: https://doi.org/10.26565/1992-4224-2021-35-13

17. Мунько А. Ю. Політика фінансової безпеки територіальних громад: розробка, реалізація, оцінювання. Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування. 2022. № 1. С. 66-72. DOI: https://doi.Org/10.32851/tnv-pub.2022.1.9

18. Павлович-Сенета Я. П. Адміністративно-правові передумови для економічного розвитку об'єднаних територіальних громад в умовах воєнного стану. Аналітично-порівняльне правознавство. 2022. № 8. С. 222-226. DOI: https://doi.org/10.24144/2788-6018.2022.02.42

19. Бурик З. Механізми управління комунальною власністю територіальних громад: теоретичні засади. Наукові перспективи. 2023. № 6 (36). С. 50-60. DOI: https://doi.org/ 10.52058/2708-7530-2023-5(35)

References

1. Hrynko, S. D., & Kostyashkin, I. O. (2020). Pravo vlasnosti na zemliu terytorialnykh hromad [Property Rights to Land of Territorial Communities]. Universytetski naukovi zapysky - University Scientific Notes, 6, 174-183. DOI: https://doi.org/10.37491/UNZ.78.16 [in Ukrainian].

2. Palinchak, M. M., & Novak, O. O. (2023). Oznaky prava spilnoi vlasnosti terytorialnykh hromad [Characteristics of Joint Ownership Rights of Territorial Communities]. Analitychno- porivnialne pravoznavstvo - Analytical and Comparative Jurisprudence, 2, 70-74. DOI: https://doi.org/10.24144/2788-6018.2023.02.11 [in Ukrainian].

3. Pysarenko, M. O. (2020). Do pytannia pro pravovu pryrodu prava komunalnoi vlasnosti [On the Legal Nature of the Right of Municipal Ownership]. Chasopys Tsyvilistyky - Journal of Civil Studies, 37, 31-35. DOI: https://doi.org/10.32837/chc.v0i37.346 [in Ukrainian].

4. Novakovskyi, L., & Novakovska, I. (2019). Formuvannia zemlekorystuvannia obiednanykh terytorialnykh hromad na druhomu etapi detsentralizatsii vlady [Formation of Land Use in United Territorial Communities at the Second Stage of Power Decentralization]. Visnyk ahrarnoyi nauky - Bulletin of Agrarian Science, 97 (2), 5-15. DOI: https://doi.org/10.31073/ agrovisnyk201902-01 [in Ukrainian].

5. Babushkina R. O., Melnychenko S. H. Osnovni problemy upravlinnia zemelnymy resursamy v OTH ta shliakhy yikh vyrishennia [The main problems of land resource management in AHs and ways to solve them]. Proceedings fromMaterialy IV Vseukrainskoi nauk.-prakt. konf. «Upravlinnia ta ratsionalne vykorystannia zemelnykh resursiv v novostvorenykh terytorialnykh hromadakh: problemy ta shliakhy yikh vyrishennia» - The IV All-Ukrainian Science-Practic. Conference «Management and rational use of land resources in newly created territorial communities: problems and ways to solve them» (Kherson, March 4-5, 2020) (рр. 27-29). Kherson [in Ukrainian].

6. Tymoshchyk, L. P. (2019). Hnoseolohichni pidkhody stanovlennia ta suchasnoho stanu vlasnosti terytorialnykh hromad [Gnoseological Approaches to the Formation and Current State of Territorial Community Ownership]. Modern Economics, 16, 151-156. DOI: https://doi.org/ 10.31521/modecon.V16(2019)-22 [in Ukrainian].

7. Shkilnyak, M., Vasina, A., Hryhorii, H., Avhustin, R., & Dudkina, O. (2020). Upravlinnia komunalnoiu vlasnistiu obiednanykh terytorialnykh hromad v umovakh novykh vyklykiv reformuvannia mistsevoho samovriaduvannia [Management of Communal Property of United Territorial Communities in the Context of New Challenges in Local Self-Government Reform]. VisnykEkonomiky - Economics Bulletin, 4, 210-215. [in Ukrainian].

8. Orel, Yu. L., & Kulinich, O. V. (2023). Vplyv derehuliatsii biznesu na povoienne vidnovlennia ekonomiky Ukrainy: publichno-upravlinskyi aspekt [The Impact of Business Deregulation on Post-War Economic Recovery in Ukraine: Public Administration Perspective]. Vcheni zapysky TNU imeni V. I. Vernadskoho. Seriia: Publichne upravlinnia ta administruvannia. - Scientific Notes of V.I. Vernadsky TNU. Series: Public Administration and Administration, 73, 32-39. DOI: https://doi.org/10.32782/TNU-2663-6468/2023.6/06 [in Ukrainian].

9. Kozhurina, V. M. (2021). Sklad zemelnykh resursiv terytorialnykh hromad [The Composition of Land Resources of Territorial Communities]. Dniprovskyi naukovyi chasopys publichnoho upravlinnia, psykholohii, prava - Dnipro Scientific Journal of Public Administration, Psychology, Law, 2, 11118. DOI: https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/202L2.20 [in Ukrainian].

10. Tymechko, I. (2020). Instytutsiini osoblyvosti upravlinnia vlasnistiu terytorialnoi hromady [Institutional Features of Territorial Community Ownership Management]. Ekonomika Ukrainy - Economics of Ukraine, 9, 37-47. DOI: https://doi.org/10.15407/economyukr.2020. 09.037 [in Ukrainian].

11. Obushna, N. (2023). Osoblyvosti funktsionuvannia mekhanizmiv upravlinnia komunalnoiu vlasnistiu terytorialnykh hromad [Features of the Functioning of Mechanisms for Managing Communal Property of Territorial Communities]. Naukovi perspektyvy - Scientific Perspectives, 8 (38), 202-215. DOI: https://doi.org/10.52058/2708-7530-2023-8(38) [in Ukrainian].

12. Halhash, R. A., & Bilous, Ya. Yu. (2021). Otsiniuvannia rozvytku terytorialnykh hromad yak osnova dlia ukhvalennia upravlinskykh rishen orhanamy publichnoi vlady [Assessment of Territorial Community Development as a Basis for Making Governance Decisions by Public Authorities]. Visnyk Skhidnoukrainskoho natsionalnoho universytetu imeni Volodymyra Dalia - Bulletin of Volodymyr Dahl East Ukrainian National University, 6 (270), 88-95. DOI: https://doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-82-89 [in Ukrainian].

13. Kobelia-Zvir, M. Ya., & Vovchak, O. D. (2024). Hranty USAID ta UKAID dlia pidvyshchennia rivnia prozorosti, efektyvnosti ta keruvannia v upravlinni derzhavnymy pidpryiemstvamy Ukrainy [USAID and UKAID Grants to Enhance Transparency, Efficiency, and Governance in the Management of State-Owned Enterprises in Ukraine]. Skhidna Yevropa: ekonomika, biznes ta upravlinnia - Eastern Europe: Economics, Business, and Management, 1 (42), 133-139. DOI: https://doi.org/10.32782/easterneurope.42-20 [in Ukrainian].

14. Ilina, A. O. (2020). Problemy rozvytku elektronnoho uriaduvannia v orhanakh publichnoi vlady Ukrainy ta shliakhy yikh vyrishennia [Challenges of Electronic Governance Development in Public Authorities of Ukraine and Ways to Address Them]. Ekspert: paradyhmy yurydychnykh nauk ta derzhavnoho upravlinnia - Expert: Paradigms of Legal Sciences and Public Administration, 8, 232-249. DOI: https://doi.org/10.32689/2617-9660-2020-2(8)-232-249 [in Ukrainian].

15. European Commission: an official website of the European Union. URL: https://ec. europa.eu/commission/presscorner/detail/uk/ip_24_801

16. Melnychenko, S. G., Bohadorova, L. M., & Markeliuk, A. V. (2021). Spatial-Temporal Changes in the Growing of Grain and Leguminous Plants in Kherson Region. Man and Environment. Issues of Neoecology, 35, 140-150. DOI: https://doi.org/10.26565/1992-4224-2021-35-13 [in Ukrainian].

17. Munko, A. Yu. (2022). Polityka finansovoi bezpeky terytorialnykh hromad: rozrobka, realizatsiia, otsiniuvannia [Policy of Financial Security of Territorial Communities: Development, Implementation, Evaluation]. Tavriiskyi naukovyi visnyk. Seriia: Publichne upravlinnia ta administru- vannia - Tavria Scientific Herald. Series: Public Administration and Administration, 1, 66-72. DOI: https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2022.L9 [in Ukrainian].

18. Pavlovych-Seneta, Ya. P. (2022). Administratyvno-pravovi peredumovy dlia ekonomichnoho rozvytku obiednanykh terytorialnykh hromad v umovakh voiennoho stanu [Administrative-Legal Preconditions for the Economic Development of United Territorial Communities in Times of Martial Law]. Analitychno-porivnialne pravoznavstvo - Analytical and Comparative Jurisprudence, 8, 222-226. DOI: https://doi.org/10.24144/2788-6018.2022.02.42 [in Ukrainian].

19. Buryk, Z. (2023). Mekhanizmy upravlinnia komunalnoiu vlasnistiu terytorialnykh hromad: teoretychni zasady [Mechanisms of Managing Communal Property of Territorial Communities: Theoretical Foundations]. Naukovi perspektyvy - Scientific Perspectives, 6 (36), 50-60. DOI: https://doi.org/10.52058/2708-7530-2023-5(35) [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru