Інформаційно-комунікативна політика як інструмент посилення взаємодії держави та громадськості у повоєнний період

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційно-комунікативна політика як інструмент посилення взаємодії держави та громадськості у повоєнний період

Гончаренко Володимир Сергійович, кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри адвокатської майстерності та міжнародної юридичної практики, Академія адвокатури України, м. Київ

Анотація

У статті здійснено спробу окреслити та проаналізувати інформаційно-комунікативну політику як інструмент посилення взаємодії держави і громадянського суспільства у повоєнному відновленні України.

Розглянуто ключові функції інформаційно-комунікативної державної політики (функція обміну, координаційна, креативна, управлінська, регулятивна, стабілізаційна, мобілізаційна, інтегративна та ін.), завдяки реалізації яких інформаційно-комунікативна політика держави є відносно стабільною.

Визначено основні аспекти реалізації інформаційно-комунікативної політики у повоєнний період: інформування про відбудову; централізований доступ до інформації; оперативна підтримка громадян; безпосереднє залучення громадян до процесів відновлення країни шляхом проведення громадських обговорень та консультацій; психологічна підтримка та реінтеграція; імплементація соціальних програм; відновлення довіри та соціальної згуртованості громадян; розвиток інформаційно-комунікаційних/цифрових технологій та електронного урядування; забезпечення інформаційної безпеки громадян та захисту інформаційних систем від кіберзагроз; проведення національних та регіональних форумів тощо.

Акцентовано, що завдяки застосуванню окреслених напрямів інформаційно-комунікативної політики держави та безпосередній участі громадськості у процесах прийняття рішень щодо повоєнного відновлення Україна зможе не лише ефективно відновитися після війни, але й створити стійку демократичну систему управління, яка враховуватиме інтереси громадян та забезпечуватиме їх активну участь в управлінських процесах. Ці напрями, у свою чергу, сприятимуть не лише фізичному відновленню країни, а й побудові демократичної України, де громадяни мають реальний вплив на процеси публічного управління і можуть брати активну участь у розвитку демократичного європейського суспільства.

Ключові слова: інформаційно-комунікативна політика, громадськість, взаємодія держави та громадськості, повоєнне відновлення.

Abstract

Goncharenko Volodymyr Serhiyovych Candidate of Legal Sciences, Senior Lecturer of the Department of Advocacy and International Legal Practice, Academy of Advocacy of Ukraine, Kyiv

INFORMATION AND COMMUNICATION POLICY AS AN INSTRUMENT FOR STRENGTHENING THE INTERACTION BETWEEN THE STATE AND SOCIETY IN THE POST-WAR PERIOD

The article attempts to outline and analyze the information and communication policy as a tool for strengthening the interaction between the state and civil society in the post-war reconstruction of Ukraine.

The key functions of information and communication state policy (function of exchange, coordination, creative, managerial, regulatory, stabilization, mobilization, integrative, etc.) are considered, thanks to the implementation of which the information and communication policy of the state is relatively stable.

The main aspects of the implementation of the information and communication policy in the post-war period are defined: informing about reconstruction; centralized access to information; operative support of citizens; direct involvement of citizens in the processes of the country's recovery through public discussions and consultations; psychological support and reintegration; implementation of social programs; restoration of trust and social cohesion of citizens; development of information and communication/digital technologies and electronic governance; ensuring information security of citizens and protection of information systems from cyber threats; holding national and regional forums, etc.

It is emphasized that thanks to the application of the outlined directions of the information and communication policy of the state and the direct participation of the public in decision-making processes regarding post-war reconstruction, Ukraine will be able not only to recover effectively after the war, but also to create a stable democratic management system that will take into account the interests of citizens and ensure their active participation in management processes. These directions, in turn, will contribute not only to the physical recovery of the country, but also to the construction of a democratic Ukraine, where citizens have a real influence on the processes of public administration and can actively participate in the development of a democratic European society.

Keywords: information and communication policy, the public, interaction between the state and the public, post-war recovery.

Постановка проблеми

інформаційно комунікативна політика держава

Інформаційно-комунікативна політика держави - це комплекс стратегій, планів, заходів, спрямованих на якісну та ефективну взаємодією держави з громадськістю, іншими країнами та міжнародним співтовариством. Саме цей аспект державної політики визначає шляхи та механізми взаємодії держави з громадськістю з метою впливу на суспільну думку, формування інформаційного простору, сприяння суспільним змінам, забезпечення легітимності та довіри до влади, її дій. Відтак інформаційно- комунікативна політика сприяє налагодженню суспільного діалогу та відповідної реакції суспільства на дії держави. Особливо важливим це видається в умовах воєнного стану та під час повоєнного відновлення нашої країни.

Саме тому необхідно вдосконалювати механізми інформаційно-комуні-кативної політики, як ключового інструменту посилення взаємодії держави та громадськості у повоєнний період, які регулюють процеси обміну інформацією шляхом застосування принципів партнерської взаємодії, що передбачає інформування населення та налагодження ефективного зворотнього зв'язку, здійснення відповідної інформаційно-комунікативної діяльності, встановлення партисипативного управління діяльністю органів публічної влади тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання інформаційно- комунікативної взаємодії органів публічної влади з громадськістю є сьогодні одним з найбільш дискусійних. Хоча науковцями досліджується досить широке коло проблем, наразі не вистачає наукових праць, які б ґрунтовно та більш конкретно розкривали окреслену проблему. Сучасні наукові праці здебільшого пропонують аналіз окремих питань участі громадськості у процесах соціальної взаємодії з державою. Так, проблемі розвитку громадського впливу на публічне управління присвячено низку наукових праць українських науковців (В. Бакуменко, В. Голубь, І. Грицяк, В. Козаков, С. Кравченко, В. Ребкало, І. Пантелейчук, С. Телешун, С. Хаджирадієва та ін.).

Питання удосконалення інформаційно-комунікативної діяльності органів державного управління у своїх працях розглядали такі українські дослідники, як С. Бакуменко, А. Баронін, А. Гошко, А. Дєгтяр, В. Дзюндзюк, О. Крутій, В. Мартиненко, Г. Почепцов, В. Ребкало, В. Смоловик, Ю. Сурмін, С. Телешун та ін.

Віддаючи належне проведеним дослідженням, зазначимо, що попри окреслені ґрунтовні студії, питання інформаційно-комунікативної політики, як фактору посилення взаємодії держави та громадськості у вітчизняному повоєнному відновленні, на сьогодні залишається мало вивченим. З огляду на це, зазначений аспект вимагає додаткового студіювання та висвітлення.

Мета статті. Окреслити та проаналізувати інформаційно-комунікативну політика як інструмент посилення взаємодії держави та громадськості у повоєнному відновленні України.

Виклад основного матеріалу

Військова агресія рф проти України зруйнувала та продовжує руйнувати українську політику, економіку, культуру, соціальну, транспортну та енергетичну інфраструктуру, життя пересічних громадян, руйнує цілі міста, села, знищуючи український народ та цілі екосистеми України.

Саме тому необхідно вжити всіх заходів для відновлення та «перезапуску» нашої держави після, не сумніваємося, нашої перемоги.

З метою повоєнного відновлення країни, інтеграції економіки в європейський простір Україні необхідно реалізувати масштабну програму відбудови. Наша держава має створити власну модель відновлення із застосуванням кращого досвіду країн, які зазнали військових конфліктів. Передусім це стосується формування сучасного демократичного соціуму, існування якого неможливе без залучення громадянського суспільства до управлінських процесів.

Демократична і правова держава не може існувати без розвиненого громадянського суспільства. Особливість їх взаємодії полягає в тому, що громадянське суспільство підпорядковує собі державу і контролює її діяльність. Зв'язок громадянського суспільства з державою, його вплив на неї ґрунтується насамперед на принципах демократії. У демократичній державі громадське суспільство, через свої інститути, активно впливає на вироблення владними інституціями політики, контролює їх публічну діяльність, спрямовану на реалізацію виробленої політики, фактично спонукаючи органи публічної влади служити інтересам людей. Тому, необхідність поглиблення демократичних змін в усіх сферах суспільного життя України, особливо у повоєнний період, актуалізує процес активного пошуку новітніх підходів та напрямів до створення такої моделі публічного управління, де громадянський вплив, державно-громадські комунікації стали б визначальним фактором трансформаційних перетворень у повоєнній країні. Тож актуальність заявленої теми дослідження не викликає сумнівів.

Інформаційно-комунікативна політика держави є надважливим інструментом у зміцненні взаємодії між державою та суспільством. Вона охоплює широкий спектр заходів, спрямованих на забезпечення прозорості, підвищення обізнаності громадян та залучення їх до процесів прийняття рішень.

Інформаційно-комунікативна політика держави - це організована діяльність органів влади, спрямована на проведення широкого діалогу з громадськістю щодо цілей, завдань і напрямків розвитку держави; забезпечення громадськості своєчасною, чіткою, достовірною та відповідною інформацією про політики, державні програми, адміністративні послуги та ініціативи органів влади; роз'яснення суспільної вигоди, яку приносить реалізація конкретних політик і програм; встановлення ефективних каналів зворотного зв'язку з громадськістю; формування довіри до владних структур і підвищення рівня довіри громадськості до них; створення позитивного іміджу держави і формування її бренду.

Таким чином, інформаційно-комунікативна діяльність є важливою складовою процесу державного управління, оскільки вона дозволяє узгоджувати і об'єднувати завдання держави і громадян в єдине ціле, що в результаті призводить до прийняття консолідованих політичних, економічних, соціальних, культурних та ін. управлінських рішень. Зважаючи на зазначене вище, можемо визначити функції інформаційно-комунікативної державної політики, ключовими серед яких є:

^ функція обміну, сутність якої полягає у створенні інформаційних каналів для обміну інформацією між окремими організаціями, працівниками та громадськістю з метою забезпечення ефективного обміну інформацією між ними;

^ координаційна - узгодження цілей і завдань діяльності, координації дій;

^ креативна, яка полягає в тому, що інформація не просто передається, а й формується, що є важливим моментом у контексті ухвалення управлінських рішень;

^ управлінська - завдяки комунікації можна регулювати не тільки діяльність державних органів і установ, а й впливати на поведінку громадськості;

^ регулятивна - передбачає регулювання та раціоналізацію інформаційних потоків в системі державного управління;

^ стабілізаційна - покликана забезпечувати стабільне функціонування соціальної системи;

^ мобілізаційна - спрямована на отримання підтримки і схвалення суспільства щодо прийнятих управлінських рішень;

^ інтегративна - функція, пов'язана із здійсненням державної політики, що передбачає врахування інтересів усіх складових суспільної системи та сприяє виробленню і прийняттю узгоджених управлінських рішень;

^ функція соціалізації зумовлює засвоєння у процесі інформаційного обміну соціально-політичних норм, цінностей і традицій шляхом підвищення рівня політичної свідомості та компетентності громадян [3, с. 36-48].

Можемо констатувати, що за умови реалізації вище окреслених функцій інформаційно-комунікативна політика держави є відносно стабільною, однак вимагає систематичної роботи та постійного вдосконалення для досягнення успішних комунікаційних результатів.

Головною метою державної інформаційно-комунікативної політики є створення спільного розуміння і візії щодо розвитку держави. Для досягнення цієї мети необхідно взаємодіяти та координувати комунікативні зусилля різних органів влади, ефективно керувати комунікаційними потоками та враховувати потреби різних аудиторій. Це забезпечить належну комунікацію і співпрацю між державними органами та громадськістю, сприятиме взаєморозумінню і спільним зусиллям у досягненні спільних цілей розвитку країни [1, с. 98-103].

У даному випадку, ключова спільна мета державних інституцій нашої держави та громадськості - швидке конструктивне повоєнне відновлення України, а інформаційно-комунікативна складова державної політики відіграє виключне значення у цьому процесі.

Інформаційно-комунікативна політика у повоєнний період має особливе значення для відновлення та стабілізації суспільства. Після війни держава та суспільство стикаються з численними викликами, включаючи відбудову інфраструктури, подолання соціальних та економічних проблем, відновлення довіри та реінтеграцію громадян тощо. У цьому контексті ефективній інформаційно-комунікативній політиці відводиться ключова роль у зміцненні взаємодії між державою та суспільством.

Розглянемо основні напрями реалізації інформаційно-комунікативної політики у повоєнний період:

^ інформування про відбудову - постійне регулярне інформування громадськості про стан відновлювальних робіт, включаючи реконструкцію інфраструктури, відбудову житла та громадських установ тощо; оприлюднення планів і графіків відбудови сприяє підвищенню довіри громадськості до органів публічної влади та інших державних інституцій, що робить відкритим діалог між державою та суспільством;

^ централізований доступ до інформації - на нашу думку, створення єдиного інформаційного порталу, на якому громадяни зможуть знайти всю необхідну інформацію про відновлювальні роботи, соціальні програми, можливості отримання допомоги тощо, візуалізація даних про відбудову (інформація про ремонт доріг, відновлення будівель, інфраструктурні проєкти) через посередництво інтерактивні карт та інфографіки сприятимуть не тільки вільному доступу кожного громадянина до інформації та можливості ознайомитися з нею, а й консолідують суспільство на шляху до швидкого та якісного відновлення країни після війни;

^ оперативна підтримка громадян шляхом надання можливості отримувати консультації та допомогу у режимі реального часу;

^ безпосереднє залучення громадян до процесів відновлення країни шляхом проведення громадських обговорень та консультацій, що свідчить про врахування думки громадян при плануванні відбудови держави; проведення регулярних громадських зустрічей та слухань щодо пріоритетів відновлення та розподілу ресурсів на державному рівні; зустрічі представників органів публічного управління з місцевими громадами для обговорення проблем та потреб на місцях; вживання необхідних заходів та підтримка волонтерських ініціатив, що сприяють пришвидшенню відновлення країни; участь громадян в управлінні державою на демократичних засадах через встановлені законом форми безпосереднього співробітництва, а також через дозволену законом діяльність громадських об'єднань, незалежний нагляд за діяльністю органів управління, як основи механізмів стримувань і противаг, - все це неможливе без забезпечення вільного доступу до інформації та публічного обговорення діяльності органів публічної влади [4].

^ психологічна підтримка та реінтеграція - необхідно проводити різноманітні інформаційні кампанії, що сприятиме підвищенню обізнаності про можливості отримання психологічної допомоги та підтримки для постраждалих від війни;

^ імплементація соціальних програм та інформування про проєкти соціальної допомоги та реінтеграції для ветеранів, переселенців, інших постраждалих груп;

^ відновлення довіри та соціальної згуртованості - органам публічної влади необхідно відкрито здійснювати професійну діяльності з метою забезпечення прозорості державних інституцій у процесі повоєнної відбудови; вести постійний діалог з громадськістю з метою врахування їхніх потреб і побоювань (регулярні зустрічі, відкритий діалог з громадськістю тощо); крім того, підвищенню довіри до органів публічної влади сприятиме оприлюднення інформації про використання ресурсів і результати відбудови, а звітування про виконання обіцянок та планів відновлення допоможе знизити напругу та недовіру в суспільстві в цілому;

^ розвиток інформаційно-комунікаційних/цифрових технологій та електронного урядування, що передбачає активне запровадження електронних послуг для спрощення комунікативної взаємодії громадян з державою, особливо в умовах післявоєнної відбудови; використання соціальних мереж та медіа для швидкого поширення важливої інформації та новин; проведення за допомогою застосування інтерактивних платформ онлайн-опитувань, вебінарів та інших заходів для залучення громадян до дискусій щодо повоєнної відбудови України;

^ забезпечення інформаційної безпеки громадян та захисту інформаційних систем від кіберзагроз, що є особливо важливим у нестабільний повоєнний період;

^ проведення національних та регіональних форумів, спрямованих на діалог та примирення між різними групами населення; впровадження програм, що сприяють відновленню довіри та співпраці між громадами, які зазнали конфліктів;

^ розширення співпраці з українською діаспорою з метою залучення інвестицій, знань та досвіду до процесу відбудови країни; створення та реалізація програм для заохочення повернення українців, що виїхали за кордон, до участі у відновленні країни;

^ організація заходів для сприяння інтеграції національних меншин у суспільне та економічне життя повоєнної країни; реалізація програм, що забезпечують захист прав та культурної ідентичності національних меншин;

^ підвищення кваліфікації державних службовців - навчання з питань ефективної комунікації, роботи з громадянами та використання цифрових інструментів;

^ освітні програми для громадян, які передбачають застосування навчальних платформ, тренінгів та курсів з медіаграмотності для кращої орієнтації в інформаційному просторі тощо.

Як бачимо, інформаційно-комунікативна політика у повоєнний період є критично важливим інструментом для зміцнення взаємодії між державою та суспільством. Вона забезпечує прозорість та підзвітність, підтримує громадянську активність, сприяє наданню психологічної та соціальної підтримки, а також покращує комунікацію та інформаційний обмін. Переконані, що ефективна реалізація цієї політики допоможе подолати наслідки війни, сприяти відбудові та відновленню нормального життя, а також зміцнити довіру між державою та її громадянами.

Разом з тим, ведення інформаційно-комунікативної політики у повоєнний період супроводжується низкою викликів, які обов'язково необхідно враховувати та подолати. Одним з таких ключових викликів, наприклад, є недовіра до державних інституцій, яку можна побороти виключно шляхом забезпечення відкритості в діях державних органів та завдяки регулярному звітуванню органами публічної влади перед громадськістю, а також шляхом залучення незалежних експертів.

Крім цього, враховуючи факт знищення інфраструктури на значній території України внаслідок воєнних дій з боку рф, велика кількість громадян матиме обмежений доступ до інформаційно-комунікаційних ресурсів, що, звичайно, гальмуватиме повноцінне інформування громадян, а відтак применшуватиме їхню роль у повоєнній відбудові країни.

Ще одним викликом для здійснення повноцінної інформаційно-комуні-кативної державної політики можуть бути кіберзагрози та дезінформація, з якими слід боротися шляхом запровадження сучасних технологій захисту інформаційних систем від кібератак та проведення інформаційних кампаній для громадськості щодо підвищення обізнаності про методи дезінформації та способи її розпізнавання.

Отже, держава має здійснювати комплекс заходів для формування та реалізації якісної ефективної інформаційно-комунікативної політики, яка є потужним інструментом для зміцнення взаємодії між державою та суспільством. Саме вона дозволяє забезпечити прозорість і відкритість, залучити громадян до процесів прийняття рішень, розвивати інформаційну інфраструктуру, підвищувати рівень медіаграмотності та ін. Завдяки саме інформаційно-комунікативній політиці можна підвищити довіру до публічних органів влади, активізувати громадянську активність та забезпечити ефективну комунікацію між усіма учасниками суспільного життя, а також підвищити значення громадського впливу на формування державної політики, що сприятиме розвитку державно-суспільного діалогу та вирішенню нагальних питань.

Щодо громадського впливу, то ця форма громадської участі у здійсненні публічної політики набуває сьогодні виключного значення. Це розкривається, зокрема, через його завдання, ключовими серед яких є: сприяння співпраці публічної влади, її органів з інститутами громадянського суспільства; перевірка законності діяльності органів публічної влади; подолання проблем корумпованості державного апарату на всіх рівнях; встановлення відповідності прийнятих публічних рішень волі народу чи громади; сприяння недопущенню порушень норм чинного законодавства в діяльності органів публічної влади, їх публічних службовців, належна процедурна форма діяльності; перевірка процесу підготовки, прийняття та виконання рішень органів публічної влади на відповідність правовим цінностям суспільства; сприяння демократизації держави та її апарату; підвищення рівня відповідальності публічної влади, її відкритості та забезпечення можливостей доступу до публічної інформації; підвищення рівня соціальної та правової активності, підвищення рівня патріотизму й довіри до влади, суб'єктивної відповідальності особи за правову політику держави тощо.

Для покращення ефективності механізмів здійснення громадського впливу в системі публічного управління у повоєнний період органам публічної влади та організаціям громадянського суспільства, на нашу думку, необхідно ініціювати створення комплексної системи заходів, яка буде включати як державні структури, так і структури громадянського суспільства та складатися з двох рівнів - регіонального та загальнонаціонального; спрямувати діяльність суб'єктів громадського контролю на виявлення та оприлюднення недоліків і порушень, які виявляються у діяльності державного апарату, організації; застосовувати передбачені нормативно-правовими актами заходи з оперативного усунення порушень прав, свобод і законних інтересів громадян тощо.

Очевидно, що визнання ефективності цих кроків залежить не тільки від успішного досягнення поставлених цілей та результативності діяльності органів публічної влади, але й від здійснення ними ефективної інформаційно- комунікативної кампанії та пояснення громадськості своїх дій, спрямованих на сприяння інтеграції суспільства та захист інтересів громадян. Інформаційно-комунікативна державна політика має важливе значення не лише у процесі повоєнної відбудови країни, а й у формуванні відповідного іміджу державної влади на національному та міжнародному рівнях [2].

Висновки

Як бачимо, інформаційно-комунікативна політика є ключовим елементом у відновленні та розвитку суспільства в повоєнний період. Ця політика спрямована на створення ефективних каналів комунікації між державою та громадськістю, для забезпечення повноцінної участі громадян у державницьких процесах повоєнної відбудови України.

Не менш важливою сферою громадської уваги повинен бути і контроль за роботою підприємств, установ та організацій, за якістю обслуговування ними населення, за станом забезпечення владою політичних, економічних, соціальних, культурних та інших потреб громадян; унормування нормативно- правової бази щодо механізмів повоєнного відновлення країни; сприяння у формуванні та розвитку національної інформаційно-комунікативної мережі, яка б забезпечувала моніторинг реалізації програм розвитку всіх інститутів громадянського суспільства тощо.

Все це свідчить, що формування та розвиток ефективного демократичного публічного управління в умовах відновлення країни є комплексним процесом, що вимагає гнучкості та готовності до постійних змін та цілісного підходу, який охоплює різні сфери повоєнного життя суспільства. Важливо інтегрувати інноваційні технології, підтримувати міжнародне співробітництво, забезпечувати прозорість та підзвітність, забезпечувати економічну стійкість, реформувати національні державні інституції, сприяти інклюзив- ності та рівності тощо. Тільки таким чином можна забезпечити повноцінне відновлення України та її подальший євроінтеграційний розвиток.

Завдяки застосуванню окреслених напрямів інформаційно-комунікативної політики держави та безпосередній участі громадськості у процесах прийняття рішень щодо повоєнного відновлення Україна зможе не лише ефективно відновитися після війни, але й створити стійку демократичну систему управління, яка враховуватиме інтереси громадян та забезпечуватиме їх активну участь в управлінських процесах. Ці напрями, у свою чергу, сприятимуть не лише фізичному відновленню країни, а й побудові демократичної України, де громадяни мають реальний вплив на процеси публічного управління і можуть брати активну участь у розвитку демократичного європейського суспільства.

Література:

1. Баровська А., Коваль І. Комунікативний vs комунікаційний: чому, коли, навіщо. Запровадження комунікації органів державної влади: виклики та завдання. Київ : Фенікс, 2016. С. 98-103.

2. Грицяк Н.В., Баровська А.В. Інформаційні кампанії як механізм підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері євроінтеграції. Стратегічні пріоритети. 2007. № 2(3). URL: https://www.libr.dp.ua/text/sp2007_2_5.pdf.

3. Почепцов Г.Г. Стратегічні комунікації. Стратегічні комунікації в політиці, бізнесі і державному управлінні. Київ : Альтерпрес, 2008. 224 с.

4. Халецький А.В. Зв'язки органів державної влади з громадськістю: інформаційна взаємодія. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2012. № 12.

References

1. Barovska, A., Koval, I. (2016). Komunikatyvnyi vs komunikatsiinyi: chomu, koly, navishcho. [Communicative vs communication: why, when, why]. Zaprovadzhennia komunikatsii orhaniv derzhavnoi vlady: vyklyky ta zavdannia - Implementation of communication of state authorities: challenges and tasks. Kyiv: Feniks, 98-103 [in Ukrainian]

2. Hrytsiak, N.V, Barovska, A.V. (2007). Informatsiini kampanii yak mekhanizm pidvyshchennia efektyvnosti realizatsii derzhavnoi polityky u sferi yevrointehratsii [Information campaigns as a mechanism for increasing the effectiveness of state policy implementation in the field of European integration]. Stratehichni priorytety - Strategic priorities, 2(3). Availableat: https://www.libr.dp.ua/text/sp2007_2_5.pdf [in Ukrainian].

3. Pocheptsov, H.G. (2008). Stratehichni komunikatsiyi. Stratehichni komunikatsiyi v politytsi, biznesi i derzhavnomu upravlinni [Strategic communications. Strategic communications in politics, business and public administration]. Kyiv: Alterpress [in Ukrainian].

4. Khaletsky, A.V. (2012). Zv'yazky orhaniv derzhavno'i vlady z hromads'kistyu: informatsiy na vzayemodiya [Relations between state authorities and the public: information interaction]. Derzhavne upravlinnya: udoskonalennya ta rozvytok - Public administration: improvement and development, 12 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru