Детермінанти впливу на сучасну державну інформаційну політику

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕТЕРМІНАНТИ ВПЛИВУ НА СУЧАСНУ ДЕРЖАВНУ ІНФОРМАЦІЙНУ ПОЛІТИКУ

Хряпинський Антон Петрович

кандидат юридичних наук

м. Харків

Анотація

У статті здійснено комплексне наукове обґрунтування та дослідження проблематики визначення сутності детермінантів впливу на сучасну державну інформаційну політику.

Акцентовано увагу на тому, що проблеми, пов'язані із визначенням інформаційної політики, випливають із природи самого формування політики, як, наприклад, суперечність між поступовими та радикальними змінами, важливість латентної та явної політики, невидимість, взаємозалежність політики та політична прецесія, а також відносини між громадськістю й органами влади та інші види впливів на прийняття рішень. Іншим унікальним аспектом інформаційної політики, як зазначалось, є ступінь її впливу на прийняття рішень в інших проблемних сферах через обмеження як на процеси прийняття рішень, так і на призму розгляду проблем. інформаційний політика державний комунікативний

Аргументовано показано, що інформаційна політика створює комунікативний простір, у якому відбуваються всі публічні обговорення та дискурси щодо прийняття рішень; визначає види інформації, яка буде доступна для інформування цих дискурсів; забезпечує роботу інституцій, в рамках яких відбуваються процеси прийняття рішень; і пропонує багато політичних інструментів, які використовуються для реалізації політичних рішень, спрямованих на інші типи соціальних процесів. Визначено той факт, що відносна важливість інформаційної політики ще більше ускладнює проблему, оскільки вона створює додатковий тиск на процес визначення політики, про який йдеться. Звільнення осіб, які приймають рішення від певного суспільного тиску можливе за високого рівня усвідомлення особами, які приймають рішення в інших сферах, наслідків своїх дій та намагання включити інформаційну політику в розгляд інших сфер або визначити її як щось відмінне від комунікації взагалі.

Ключові слова: управління, гібридні загрози, протидія та превенція, інноваційний розвиток, протидія загрозам, превенція загрозам, гібридні загрози в управлінні.

Annotation

Khriapynskyi Anton Petro vy ch PhD in Law, Kharkiv DETERMINANTS OF INFLUENCE ON MODERN STATE INFORMATION POLICY

The article provides a comprehensive scientific justification and investigation of the problem of determining the essence of the determinants of influence on modern state information policy. Attention is focused on the fact that the problems associated with defining information policy stem from the nature of policy formation itself, such as the contradiction between gradual and radical changes, the importance of latent and explicit policies, invisibility, the interdependence of policy and political precision, as well as relations between the public and the authorities and other types of influences on decision-making. Another unique aspect of information policy, as noted, is the degree of its influence on decision-making in other problem areas due to constraints on both decision-making processes and the prism of problem consideration.

It is argued that information policy creates a communicative space in which all public discussions and discourses on decision-making take place; determines the types of information that will be available for informing these discourses; ensures the functioning of institutions within which decision-making processes take place; and proposes many political instruments that are used to implement political decisions aimed at other types of social processes. It is noted that the relative importance of information policy further complicates the problem, as it creates additional pressure on the policy determination process. The liberation of decisionmakers from certain societal pressures is possible through a high level of awareness by decision-makers in other spheres of the consequences of their actions and attempts to include information policy in the consideration of other spheres or to define it as something distinct from communication in general.

Keywords: management, hybrid threats, counteraction and prevention, innovative development, countermeasures against threats, prevention of threats, hybrid threats in management.

Постановка проблеми

У сучасному світі, де інформація є ключовим ресурсом, державна інформаційна політика стає все більш важливою для забезпечення національної безпеки, захисту національних інтересів та забезпечення стабільного розвитку держави. Дослідження детермінантів впливу на державну інформаційну політику дозволяє визначити фактори, які впливають на прийняття рішень у галузі інформаційної політики. Це можуть бути політичні, економічні, соціальні, технологічні та інші фактори. Розуміння цих факторів може допомогти у забезпеченні ефективності та успішності державної інформаційної політики, зокрема дослідження детермінантів впливу може допомогти у визначенні того, які фактори впливають на створення та регулювання інформаційних систем, які використовуються для збору, обробки та поширення інформації та у встановленні того, як впливають соціальні медіа та інші інтернет-платформи на державну інформаційну політику. Таким чином, дослідження детермінантів впливу на сучасну державну інформаційну політику є важливим завданням, яке може допомогти у покращенні ефективності та успішності державної інформаційної політики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретико-прикладні аспекти дослідження державної інформаційної політики були предметом наукових праць таких вчених як Я. Базилюк, О. Власенко, О. Білорус, Ю. Битяк, Л. Бучило, В. Горбулін, В. Гурковський, В. Емельянов, А. Качинський, З. Коваль. О. Копан, Б. Кормич, М. Левицька, О. Логінов, О. Литвак, Н. Нижник, О. Олійник, Г. Перепелиця, К. Павлюк, В. Петрик, Г. Пономаренко, Г. Почепцов, О. Пулим, С. Расторгуєв, М. Цюрупа, З. Чуйко, але питання пов'язані із комплексним науковим обґрунтуванням та дослідженням сутності окремих питань державної інформаційної політики ще не отримали належного теоретико-прикладного обґрунтування та аналізу.

Внаслідок чого метою даної статті є наукове обґрунтування та дослідження сутності детермінантів впливу на сучасну державну інформаційну політику.

Виклад основного матеріалу

Відсутність єдиної концептуальної платформи, що б відображала сутність інформаційної політики, створює додаткові труднощі у дослідженні даної галузі. Окрім того, інформаційна політика в сучасному світі є досить складною і недостатньо вивченою проблемою, оскільки вона включає в себе не лише законодавчі та регулятивні аспекти, але й технічні, соціальні та культурні аспекти.

Дослідження в галузі інформаційної політики вимагає інтердисциплінарного підходу та використання різноманітних методів дослідження, які охоплюють аналіз законодавчих актів, соціологічні дослідження, вивчення технологій збору, обробки та поширення інформації, а також вивчення специфіки взаємодії різних галузей та секторів в контексті інформаційної політики. Однак, вивчення детермінантів впливу на сучасну державну інформаційну політику може дати змогу зробити значний внесок у розвиток інформаційної політики, зокрема, у покращенні ефективності та успішності прийнятих рішень. Таким чином, важливим завданням є розроблення єдиного концептуального підходу та використання інтердисциплінарного підходу у дослідженні галузі інформаційної політики.

На жаль, визначення меж галузі інформаційної політики стикається з рядом проблем, які виникають з причин технологічного характеру, методів реалізації, особливостей процесу формування політики та характеристик інформації як специфічної проблематичної сфери. Ми звикли розглядати медіа як ідентифікований набір об'єктів, які можуть мати здатність до комунікації та виконують комунікативні функції, відмінні від інших об'єктів і від нас самих [1, C. 8-9]. Однак інформаційні технології дедалі частіше впроваджуються в усьому матеріальному світі у звичних об'єктах, таких як автомобілі, холодильники, документи тощо. І хоча на даний час такі технології торкаються людини лише на периферії (вчені, які експериментують із підключенням комп'ютерних чіпів до нейронів; художники, які ставляться до своїх тіл як до електронних засобів масової інформації; і кримінально- виконавчі системи, які використовують нові способи відстеження та обмеження порушників закону) цілком реально припустити, що в майбутньому інформаційні технології також будуть повсюдно впроваджені в організми рослин, тварин і людей. Така ймовірність є концептуальним та операційним викликом для тих, хто розробляє та реалізує державну інформаційну політику [2, C. 19].

Як відомо, політичні процеси включають «структурування», взаємодію між структурою та агенцією, причому остання визначається як здатність ефективно діяти на основі власних намірів. З цієї точки зору, державний захист засобів масової інформації має на меті забезпечити людям ці комунікативні можливості, щоб утвердити можливість участі в публічному управлінні. Інформаційна влада, однак, стирає різницю між агенцією та структурою, оскільки, інформація та інформаційна структура можуть самі ставати агенціями. Стирання різниці між структурою та агенцією робить процеси структурування набагато гнучкішими й ускладнює інформаційну політику в деяких випадках внаслідок розчинення суб'єкта політики, а в усіх інших випадках - завдяки впровадженню складніших способів причинно- наслідкових зв'язків.

Державна політика завжди ґрунтується на принаймні прихованих гіпотезах щодо прямих та явних причинно-наслідкових зв'язків, на які впливають агенти, яких можна виявити. Також на причиново-наслідкові зв'язки впливає відносно невелика кількість змінних, що проявляють себе через один або небагато причинових кроків. Інформаційна політика більшості держав у XVIII та XIX століттях обмежувала та використовувала символічну владу. Наприкінці ХІХ та у ХХ століттях розвиток антимонопольного законодавства додав структурні повноваження до суб'єктів інформаційної політики та набір інструментів, що використовується для захисту окремих суб'єктів, таких як національні держави та великі корпорації [3, C. 16].

Сьогодні органи влади повинні адаптуватися до реалій інформаційної влади: існують агенти, які не були визнані законом як такі, й агенти, яких можна ідентифікувати як нереальних. При цьому причинність може бути опосередкованою, нерозрізненою, впливати на численні співзалежні змінні та включати причинно-наслідкові ланцюги, які знаходяться за межами аналітичного осягнення. Ці зміни в природі агентської діяльності та причинно- наслідкового зв'язку стають очевидними, з виникненням проблем на практиці, з якими стикаються ті, хто реалізує державну інформаційну політику.

Сучасні практики ускладнюють проблему процесу визначення інформаційної політики, оскільки постійно відбуваються інновації, жанрові межі розмиваються, з'являються нові альтернативні комунікаційні практики, а правові питання, що історично стосувалися лише фахівців у сфері інформації та медіа, тепер стосуються всіх нас [4, C. 141]. Продукти, послуги та організаційні форми постійно розвиваються. На практиці прикладами інновацій є зміна дизайну веб-сторінки у відповідь на кількість переглядів статті читачами або трансляція новин і документальних фільмів незалежними медіа-групами у мережі. Сервісні інновації включають індивідуально розроблений контент і використання інтелектуальних агентів для пошуку та доставлення інформації. Інституційні та галузеві інновації з'являються, коли газети діють як провайдери Інтернет-послуг (ISP), коли новинно-орієнтовані засоби масової інформації звертаються до розваг, а фірми у сферах професійних послуг, наприклад юридичні, починають укладати контракти на послуги друку. Ці зміни ускладнюють інформаційну політику, оскільки ця галузь історично розглядала продукти, послуги та сфери окремо.

Слід згадати і так звані жанрові відмінності - між фактом і вигадкою, фактом і думкою, коментарем і рекламою, новинами та історією - що є ключовими для аналізу таких питань, як наклеп або комерційне регулювання. Через це розмиття жанрів додає концептуальних проблем політичному аналізу. Ще одним чинником є розвиток тактичних медіапрактик, які працюють із можливостями, що відкриваються завдяки взаємозамінності структури та агенції. У той час як основні та альтернативні медіа історично використовували контент для участі в політичних баталіях, рух тактичних медіа, започаткований у 1990-х роках, визнає програшною боротьбу за контент. Натомість журналісти/митці/активісти серйозно сприймають думку Маршалла Маклуена про те, що медіа повертаються до маніпуляцій із системами виробництва, обробки та поширення інформації з метою змінити семіотичні та електронні реалії, в яких працюють медіа, використовуючи інформаційну владу [5, C. 148]. Тактичні медіапрактики поєднують новини та політичні коментарі з мистецтвом. Споживання, естетика та гумор розглядаються як можливості для реалізації влади, часто найбільш успішні в окремих подіях, а не в переконливих кампаніях, до яких ми звикли. У той же час медійне законодавство та політика, зосереджені на контенті, є неадекватними перед лицем тактичних ЗМІ. Натомість тактичні медіапрактики вважають себе «попередниками політики», визнаючи, що вони стимулюють правові інновації. У доцифрову епоху більшість сфер інформаційної політики майже завжди стосувалися медіа чи інформаційних фахівців; закон про наклеп і проблеми порушення авторських прав тут є вдалими прикладами. Проте в електронному середовищі кожен, хто комунікує, ризикує зіткнутися з тими самими правовими та нормативними проблемами, навіть якщо люди вважають себе залученими виключно до міжособистісного спілкування. У такому контексті, потрібно переглянути традиційні підходи до інформаційної політики, орієнтовані на професійних комунікаторів та відомі медіа [6, C. 50].

Певні сьогоднішні проблеми, пов'язані із визначенням інформаційної політики, випливають із природи самого формування політики, як, наприклад, суперечність між поступовими та радикальними змінами, важливість латентної та явної політики, невидимість, взаємозалежність політики та політична прецесія, а також відносини між громадськістю й органами влади та інші види впливів на прийняття рішень. Зміни в політиці можуть бути радикальними або поступовими. Перші формуються під час революційних періодів, коли відмовляються від попередньої політики та створюють абсолютно нову. Другі утворюються в результаті поетапних еволюційних кроків. Поступове формування політики є необхідним для тих, хто має відношення до процесу прийняття рішень, як у публічному, так і в приватному секторах. Вони повинні діяти в рамках чинного законодавства в умовах жорсткого обмеження часу та ресурсів. До того ж завжди існує відставання між розвитком нових ідей і знань про соціальні умови та їхнє застосування у таких точних і складних галузях як вироблення політики. Відставання опирається на прецедент, адже неможливо відразу осягнути всі наслідки нових технологій. Ті, хто сьогодні аналізує, створює та реалізує інформаційну політику, зіштовхуються з проблемою можливості досягти поступових змін у революційні періоди у самому суб'єкті політики. При цьому не все, що належить до сфери інформаційної політики, є таким. Корисно розрізняти явну інформаційну політику, чітко спрямовану на те, що традиційно розуміється як мас-медіа, та латентну (приховану). Загальне поняття латентної політики вперше з'явилося в 1920-х роках. З того часу набуло популярності використання даного поняття в різних сферах державної політики. Латентна політика містить побічні ефекти рішень, спрямованих на інших суб'єктів, наприклад, коли регулювання фінансових ринків з боку Комісії з цінних паперів вимагає розповсюдження певних типів інформації [7, C. 45].

Латентна політика може розвинутися, коли її предмет класифікують під іншими назвами, такими як, наприклад, «заходи зміцнення довіри та безпеки», включені в договори про контроль над озброєннями 1980-х і 1990-х років, де передбачалися певні типи обміну інформацією, як підтримка зовнішньої політики. Прихована політика також може проявлятися синергетично, коли різні політичні сфери прийняття рішень взаємодіють у своєму поєднанні та створюють щось абсолютно нове. Наприклад, використання альтернативних систем вирішення спорів щодо зменшення навантаження на суди призводить до втрати доступу громадськості до певних видів інформації про вирішення конфліктів. Важливість латентних форм інформаційної політики виносить на порядок денний нові вимоги до досліджень, оскільки вони мають звертати увагу як на латентні, так і на явні проблеми, досліджувати зв'язки між ними.

Багато видів рішень щодо інформаційної політики є дуже впливовими, але їх мало обговорюють, а тим більше визнають. У випадку з комунікаційними реаліями, під час визначення сфери діяльності, вкрай необхідно брати до уваги важливість невидимих джерел політики та регулювання. Невидима політика є формальною та розробляється органами влади, але здебільшого, вислизає з поля громадськості.

Інформаційна політика, яка проводиться на різних рівнях соціальної структури, є взаємозалежною. Це відображається в появі мережевих форм організації в усіх аспектах життя, а також у взаємопроникненні політичних структур. У питаннях формування політики дійсно для багатьох країн світу міжнародні організації є важливішими або такими ж важливими, як національний уряд. Саме у сфері інформаційної інфраструктури вперше чітко застосували законодавство Комісії до держав-членів (те, що зараз відомо як Європейська комісія). Проте таку взаємозалежність можна назвати як потенційну «політичну пастку». Так, деякі спроби поширити дію законодавства США чи ЄС за межі їхніх кордонів відбуваються «природно» через гармонізацію правових систем або переміщення процесу прийняття рішень у сферу приватних контрактів, коли виникає правовий вакуум, а не через надмірну екстериторіальність (односторонні зусилля національної держави застосовувати свої закони за межами своїх кордонів). Глобалізація інформаційної інфраструктури та зріст рівня визнання населення країн, що розвиваються, як потенційних ринків збільшують вірогідність того, що розвинені країни все ж візьмуть до уваги потреби та проблеми країн, що розвиваються. Необхідність розвитку національної інформаційної інфраструктури використовується як аргумент на підтримку переваги політики центральних урядів над політикою місцевих органів влади, але це суперечить іншим силам, які закликають до децентралізації прийняття рішень. Вплив здійснюється як знизу вгору, так і зверху вниз, оскільки навіть прийняття рішень на місцевому рівні може мати вплив на національну політику. Взаємозалежність вимагає набагато більше консультацій, співпраці та навіть політичної координації, щоб уникнути неприпустимих порушень в національній та міжнародній економіках. Це ускладнює проблему визначення меж галузі інформаційної політики для конкретних національних держав, додаючи вимогу про те, що необхідно враховувати як наднаціональні, так і внутрішньо-національні закони та правила.

Розгляд політики як проблеми проєктування має також враховувати взаємодію між політиками. Це проблема «прецесії» - необхідності зв'язати аналіз кількох типів рішень, щоб зрозуміти наслідки їх взаємодії. Прецесія виникає, коли дві системи взаємодіють таким чином, що рішення або подія в одній змінюють вісь координат, уздовж якої можуть відбуватися рішення або дії в іншій. Поняття залежності політик припускає прецесію, але не включає чутливість до кількості прецесійних кроків, які можуть бути пов'язані [8, C. 432]. Коли прецесивні зв'язки розуміють одні актори, але не розуміють інші, може виникнути перешкода для повноцінної участі в ухваленні рішень з одного питання, виключаючи варіанти за допомогою фільтрів або дій, передбачених відповідним законодавчим чи нормативним актом. Прикладом є взаємодія між патентним і антимонопольним законодавством: можливість відстоювати права власності у способах ведення бізнесу за допомогою патентного права в поєднанні з тенденцією відстоювати права власності на якомога ранній стадії технологічного ланцюга, щоб претендувати на право власності на усі продукти цього процесу, означає, що антимонопольне законодавство більше не зможе охопити деякі відповідні види антиконкурентно!.' практики. Тому чутливість до прецесії ускладнює аналіз інформаційної політики.

Офіційні політичні механізми розгортаються в ширшому правовому полі. Державна політика зараз також взаємодіє з рішеннями, прийнятими приватними особами, які, своєю чергою, приймають рішення, часто групами через так звані «політичні мережі». Існують також суто приватні джерела прийняття рішень із суспільним впливом, неформальні аспекти процесів прийняття рішень, які є дуже важливими, але отримали відносно мало аналітичної уваги, а також технологічні та нормативні тенденції з великою структурною силою. Деякі з цих нетрадиційних типів інформаційної політики є відносно складними та можуть вимагати відповідних знань, щоб бути зрозумілими, як, наприклад, рішення, розроблені органами з технічних стандартів. Інші краще піддаються розумінню, як, наприклад, роль, яку відіграють провайдери у визначенні умов на трансляцію в Інтернеті. Хоча традиційно слово «політика» було зарезервовано для прийняття рішень у публічному секторі, а слово «стратегія» - для приватного, вплив останнього на перший сьогодні та змішування двох типів прийняття рішень свідчить про те, що визначення інформаційної політики може також потребувати включення обох.

Висновки

Таким чином, можна зробити висновок, що проблеми, пов'язані із визначенням інформаційної політики, випливають із природи самого формування політики, як, наприклад, суперечність між поступовими та радикальними змінами, важливість латентної та явної політики, невидимість, взаємозалежність політики та політична прецесія, а також відносини між громадськістю й органами влади та інші види впливів на прийняття рішень. Іншим унікальним аспектом інформаційної політики, як зазначалось, є ступінь її впливу на прийняття рішень в інших проблемних сферах через обмеження як на процеси прийняття рішень, так і на призму розгляду проблем.

Інформаційна політика створює комунікативний простір, у якому відбуваються всі публічні обговорення та дискурси щодо прийняття рішень; визначає види інформації, яка буде доступна для інформування цих дискурсів; забезпечує роботу інституцій, в рамках яких відбуваються процеси прийняття рішень; і пропонує багато політичних інструментів, які використовуються для реалізації політичних рішень, спрямованих на інші типи соціальних процесів.

Відносна важливість інформаційної політики ще більше ускладнює проблему, оскільки вона створює додатковий тиск на процес визначення політики, про який йдеться. Звільнення осіб, які приймають рішення від певного суспільного тиску можливе за високого рівня усвідомлення особами, які приймають рішення в інших сферах, наслідків своїх дій та намагання включити інформаційну політику в розгляд інших сфер або визначити її як щось відмінне від комунікації взагалі.

Література

1. Астапенко С. Детермінанти інформаційної політики держави. Економіка. Фінанси. Право, 2019. № 2, С. 5-10.

2. Бондар Є. Детермінанти формування державної інформаційної політики в Україні. Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». 2018. № 12. С. 17-21.

3. Волкова І. Детермінанти впливу на державну інформаційну політику в умовах глобалізації. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Економіка. 2020. № 301. С. 13-19.

4. Григоренко І. Соціально-економічні детермінанти державної інформаційної політики в Україні. Ефективна економіка. 2019. № 10. С. 140-144.

5. Карпенко Л. Детермінанти впливу на державну інформаційну політику в умовах інформаційної війни. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Інформаційні системи та мережі. 2018. № 97. С.143-149.

6. Онисько І. Детермінанти державної інформаційної політики в Україні. Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні наукию 2020. № 38. С. 49-55.

7. Rid, T. (2019). Active Measures: The Secret History of Disinformation and Political Warfare. Farrar, Straus and Giroux, 3, 45-48 [in English].

8. Schmitt, M. N., & Vihul, L. (2019). International Law and Cyberspace: Theoretical and Operational Challenges. Oxford University Press, 65, 430-438 [in English].

References

1. Astapenko, S. (2019). Determinanty informacijnoyi polityky derzhavy [Determinants of state information policy]. Ekonomika. Finansy. Pravo - Economics. Finance. Law, 2, 5-10 [in Ukrainian].

2. Bondar, Ye. (2018). Determinanty formuvannya derzhavnoyi informacijnoyi polityky v Ukrayini [Determinants of formation of state information policy in Ukraine]. Mizhnarodnyj naukovyj zhurnal «Internauka» - International Scientific Journal "Internauka", 12, 17-21 [in Ukrainian].

3. Volkova, I. (2020). Determinanty vplyvu na derzhavnu informacijnu polityku v umovax hlobalizaciyi [Determinants of influence on state information policy in the context of globalization]. Naukovyj visnyk Nacional"noho universytetu bioresursiv i pryrodokorystuvannya Ukrayiny. Seriya: Ekonomika - Scientific Bulletin of the National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine. Series: Economics, 301, 13-19 [in Ukrainian].

4. Hryhorenko, I. (2019). Social"no-ekonomichni determinanty derzhavnoyi informacijnoyi polityky v Ukrayini [Socio-economic determinants of state information policy in Ukraine]. Efektyvna ekonomika - Efficient Economy, 10, 140-144 [in Ukrainian].

5. Karpenko, L. (2018) Determinanty vplyvu na derzhavnu informacijnu polityku v umovax informacijnoyi vijny [Determinants of influence on state information policy in the conditions of information warfare]. Visnyk Nacional"noho universytetu «L"vivs"kapolitexnika». Seriya: Informacijni systemy ta merezhi - Bulletin of the Lviv Polytechnic National University. Series: Information Systems and Networks, 97, 43-149 [in Ukrainian].

6. Onys"ko, I. (2020). Determinanty derzhavnoyi informacijnoyi polityky v Ukrayini [Determinants of state information policy in Ukraine]. Naukovi praci Kirovohrads"koho nacional"noho texnichnoho universytetu. Ekonomichni naukyyu - Scientific Works of Kirovohrad National Technical University. Economic Sciences, 38, 49-55 [in Ukrainian].

7. Rid, T. (2019). Active Measures: The Secret History of Disinformation and Political Warfare. Farrar, Straus and Giroux, 3, 45-48 [in English].

8. Schmitt, M. N., & Vihul, L. (2019). International Law and Cyberspace: Theoretical and Operational Challenges. Oxford University Press, 65, 430-438.

Размещено на Allbest.ru