Оцінка впливу органів самоорганізації населення на розвиток місцевих громад в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адвокатське бюро «АБ Савицького Андрія»

Оцінка впливу органів самоорганізації населення на розвиток місцевих громад в Україні

Савицький Андрій Якович кандидат юридичних наук, адвокат

м. Одеса

Анотація

У статті здійснено оцінку впливу органів самоорганізації населення (надалі - ОСН) на розвиток місцевих громад. Постановка наукового завдання у такий спосіб - це спроба змінити усталеність, коли демократія в місцевому самоврядуванні розглядається через призму діяльності територіальної громади. Для аналізу оголошених питань застосовано один з популярних сучасних підходів в юриспруденції, яким є метод SWOT-аналізу. До найважливіших висновків даної наукової статті належить теза про те, що змінювати і вдосконалювати в ОСН потрібно не чинне законодавство щодо реєстрації і організації їхньої діяльності, а концепцію органів самоорганізації населення. Має бути остаточно зупинена політика одержавлення ОСН, яка здійснювалася в радянський період історії України, а надалі за інерцією продовжує зберігатися у подвійній правовій природі ОСН, які перебувають в системі місцевого самоврядування, але і виступають інститутом громадянського суспільства. Такий висновок узгоджується з поверненням української правової системи до теорії природного права і європейського правового простору. Щодо останнього, то 01.10. 2009р. Конференцією міжнародних неурядових організацій Ради Європи був прийнятий Кодекс кращих практик участі громадськості у процесі прийняття рішень. В даному документі наголошено на тому, що дані органи мають мати статус неурядових організацій (некомерційних організацій, фондів, а також спільнот або груп активістів тощо) добровільного характеру. Загалом вплив ОСН на розвиток місцевих громад в Україні на сучасному етапі розвитку можна оцінити як систему, в якій одержавлені ОСН не володіють належними правовими інструментами для вирішення поставлених перед ними завдань. До того ж, і період існування ОСН в радянський час зіграв злий жарт із сприйняттям даних органів населення в незалежній Україні.

Ключові слова: місцеве самоврядування, органи самоорганізації населення, територіальна громада, реформа місцевого самоврядування, партисипативна демократія.

Abstract

Savytskyi Andrii Yakovych PhD in Law, attorney, Law Office “LO Savitsky Andrey”, Odesa

ASSESSMENT OF THE IMPACT OF PUBLIC SELF- ORGANIZATION BODIES ON THE DEVELOPMENT OF LOCAL COMMUNITIES IN UKRAINE

The article assesses the impact of self-organisation bodies (hereinafter - SOBs) on the development of local communities. Setting the scientific task in this way is an attempt to change the conventional wisdom when democracy in local self-government is viewed through the prism of the activities of a territorial community. To analyse the issues raised, the author uses one of the most popular modern approaches in jurisprudence - the SWOT analysis method. The most important conclusions of this research article include the thesis that it is not the current legislation on registration and organisation of their activities that needs to be changed and improved in the case of CBOs, but the concept of CBOs. The policy of appropriation of SGBs, which was implemented during the Soviet period of Ukraine's history, should be finally stopped, and further, by inertia, continues to be preserved in the dual legal nature of SGBs which are part of the local selfgovernment system and also act as an institution of civil society. Such a conclusion is consistent with the return of the Ukrainian legal system to the theory of natural law and the European legal space. As for the latter, on 01.10.2009. The Conference of International Non-Governmental Organisations of the Council of Europe adopted the Code of Best Practices for Public Participation in Decision-Making. This document emphasises that these bodies should have the status of non-governmental organisations (non-profit organisations, foundations, as well as communities or groups of activists, etc.) of a voluntary nature. In general, the impact of SGBs on the development of local communities in Ukraine at the current stage of development can be assessed as a system in which the resulting SGBs do not have the proper legal instruments to solve their tasks. In addition, the period of existence of the JICs in Soviet times played a cruel joke with the perception of these bodies by the population in independent Ukraine.

Keywords: local self-government, population self-organization bodies, territorial community, local government reform, participatory democracy.

Постановка проблеми

Креативність вітчизняної юридичної науки - це не сучасна тенденція її розвитку, а правило доброго тону для юриспруденції ХХІ ст., яка зіштовхнулася із завданнями, які не стояли перед юридичною наукою минулого. Одним з таких викликів для сучасної незалежної України є теорія і практика партисипативної демократії, яка в західноєвропейській юридичній науці виникла ще в 60-х роках минулого століття.

Під останньою потрібно розуміти демократичні засади організації суспільства, коли народ вирішує не тільки найважливіші суспільні та державні справи, але і бере активну і усвідомлену участь у всіх інших етапах, коли відбувається підготовка, як і прийняття таких рішень. Тобто мова йде вже не просто про участь народу в управлінні суспільними і державними справами, а про якісну і кількісну характеристику такої участі на всіх рівнях процесу ініціювання, розроблення і прийняття відповідних суспільних і державних рішень. самоорганізація правовий місцевий громада

До видів партисипативної демократії в галузі місцевого самоврядування належить і діяльність ОСН, які в Україні мають свою історію становлення. Всі ці питання набули окремої актуальності у світлі реалізованої в Україні упродовж 2014-2019рр. масштабної реформи з децентралізації державної влади.

Наразі є можливість не тільки оцінити теоретичну складову такої реформи, а і оперувати практичним досвідом діяльності ОСН у період після реалізованої реформи. Можна з упевненістю зазначити, що питання про оцінку впливу ОСН на розвиток місцевих громад в Україні - це лакмусовий папірець, за яким видається можливим зробити висновки про концептуальність і успішність здійснених реформ місцевого самоврядування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В сучасній українській юридичній науці питанням ОСН традиційно приділяється багато уваги. До слова, дані питання були предметом докторської дисертації Н.В. Мішиної на тему «Органи самоорганізації населення: порівняльно-правове дослідження» (2010р.). Окрім цього, свої праці цій тематиці присвятили А. Гринчак, Т. Серьогіна, А. Чиркін, Шумляєва І. та багато інших науковців.

Загалом в наявних наукових розвідках можна простежити певну тенденційність в розгляді впливу ОСН на розвиток місцевих громад.

Так, одні науковців сприймають позитивно діючу концепцію даного правового інституту, а вирішення всіх проблем через вбачають в змінах до законодавства щодо вдосконалення порядку створення і діяльності ОСН. Натомість існують і пропозиції щодо відмови від практики діяльності ОСН, що пояснюють радянською історією даних органів, які трансформовані в Україні після 1991р. Поряд з усім цим малодослідженим залишається питання про оновлення концепції ОСН, що можливо здійснити в результаті встановлення реального впливу даних органів на розвиток місцевих громад в Україні.

Мета статті - здійснення оцінки впливу органів самоорганізації населення на розвиток місцевих громад в Україні у контексті теорії партисипативної демократії і децентралізації державної влади.

Виклад основного матеріалу

Після відновлення незалежності України в 1991р. теорія демократії стала рушійною силою всіх правових та державних перетворень. Тривалий час вважалося, що саме така система координат прямої і представницької демократії є істинно вірною.

Іншими словами, на найвищому рівні української юридичної науки та політичної еліти сприймалася як аксіома теза про те, що Український народ має бути залучений до вирішення всіх важливих питань розвитку нашої держави. З такою думкою важко сперечатися, але в той самий час західноєвропейська юридична наука зуміла просунутися в цих питаннях набагато глибше, адже ще з 60-х років минулого століття там почали втілюватися в життя засади так званої партисипативної демократії.

Партисипативна демократія - це наступний крок у демократизації суспільства і держави, який в другій половині ХХ ст. в західноєвропейських країнах став продовженням форм прямої і представницької демократії. Сучасні форми партисипативної демократії є багатогранними і чисельними.

І. Шумляєва зазначає: «Однією з головних проблем, що стоять нині перед сучасною Україною у сфері публічного управління, є недостатній рівень участі громадян в управлінських процесах, у виробленні та прийнятті публічно-управлінських рішень на локальному рівні» [1, с. 114].

До форм так званої партисипативної демократії в Україні належать місцеві референдуми та вибори, як і загальні збори громадян за місцем їхнього проживання, громадські слухання, органи самоорганізації населення, опитування громадян тощо». Тобто до списку партисипативних форм демократії належить і діяльність ОСН в рамка здійснення жителями територіальної громади права на здійснення місцевого самоврядування. В нашій державі упродовж 2014-2019рр. реалізовано масштабну реформу з децентралізації державної влади. У ході таких змін змінилися підходи до багатьох питань місцевого самоврядування.

Знайшло своє місце питання про ОСН і в «Національній стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки», яка затверджена Указом Президента України від 07.09.2021 № 487/2021, де вказано про «завдання щодо вдосконалення законодавства про органи самоорганізації населення» [2], яке не було вирішено в попередні роки. Тобто одним з таких актуальних питань є діяльність ОСН. В українській правовій системі вони пройшли реінкарнацію від радянської моделі розуміння даного правового інституту до його організації в демократичних умовах розбудови незалежної України.

В даний правовий інститут незалежної України була закладена надзвичайно потужна правова ідея, метою якої було включення в життя громади кожного її члена не тільки під час виборів і референдумів, а і на всіх етапах ініціювання, розробки та прийняття, реалізації рішень територіальної громади. Не можна не відзначити, що попереднє десятиліття в Україні пройшло саме в рамках такого розуміння демократизації суспільства і держави. Тому в нових правових реаліях мають бути актуалізовані ті підходи до демократичного розвитку нашої держави, які ще не так давно вважалися правильними і безапеляційними.

Наприклад, в рамках партисипативної демократії важливо здійснити оцінку впливу ОСН на розвиток місцевих громад в Україні. Як видається, таке завдання можу бути найбільш ефективно вирішено в рамках системи SWOT- аналізу, який в юридичну науку перейшов з економічних наук, але все більше набуває популярності в юриспруденції. До речі, вперше акронім «SWOT» був використаний в 1963р. професором Кеннет Ендрюс під час однієї з конференцій Гарварді. Надалі дана система була сприйнята іншими науковцями та суттєво вдосконалена.

Отже, за умовами SWOT-аналізу потрібно надати відповіді на питання про сильні та слабкі сторони ОСН, як і про можливості і загрози, які в собі акумулює діюча українська концепція даних органів. Важливо зробити загальні зауваження щодо досліджуваного питання, до яких потрібно віднести коротку передісторію цього правового інституту в Україні, як і огляд правового регулювання ОСН.

Як відомо, історія органів самоорганізації населення тісно пов'язана з будинковими комітетами, які утворювалися після Лютневої революції 1917 р. Тоді їхні учасники здійснювали колективну охорону свого майна і життя. Надалі вже в 1930-х роках створювалися вуличні комітети, які ставили своїм завданням боротьбу за благоустрій, чистоту дворів і вулиць. Так крок за кроком радянська влада одержавлювала ОСН. Саме з таким досвідом існування вони перейшли до України, коли було відновлено нашою державою свою незалежність в 1991р. Як не дивно, але тривалий час в Україні продовжували застосовуватися радянські нормативні акти з питань організації і діяльності ОСН.

Щодо сучасного періоду незалежної України, то про ОСН зазначено в ч. 5 ст. 140 Конституції України від 28.06.1996р. [3]. Окрім цього, важливими складовими правової бази даного питання є Закони України від 21.05.1997р. «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 14) [4] та від 11.07.2001р. «Про органи самоорганізації населення» [5].

Також Україна долучається до міжнародно-правового рівня регулювання розглядуваного питання. Досліджуючи дане питання І.Ф. Корж зазначає: «... чинні європейські стандарти, принципи стосуються лише дозволу, сприяння та підтримки участі громадян, але не її нав'язування» [6, с. 44].

В статті 3 Закону України «Про органи самоорганізації населення» зазначено: «ОСН є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення. ОСН є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети».

У. М. Дорош виокремлює наступні індивідуальні та своєрідні характеристики органів самоорганізації населення в територіальних громадах, а саме: «1) похідний характер органів самоорганізації населення в територіальних громадах від органів місцевого самоврядування; 2) локально-територіальний масштаб їх діяльності; 3) відсутність єдиної уніфікованої ієрархічної системи органів самоорганізації населення в територіальних громадах» [7, с. 78]. Концептуально в питанні про ОСН в українському законодавстві можна говорити як про реінкарнацію радянського правового інституту, який спробували адаптувати до нових політико-правових умов незалежної України.

Щодо результатів такого рішення української влади відповідь можна отримати в ході розкриття ролі ОСН в розвитку місцевих громад в Україні. Надалі важливо розкрити ключове поняття для даної наукової статті, яким є «спроможність територіальної громади». Дане поняття І.М. Гринчишин визначає «єдністю спроможності органів влади та участі мешканців громади в її життєдіяльності» [8, с. 54]. Важливим методологічним моментом залишається те, що ОСН можуть діяти в статусі юридичної особи або без такого статусу. Така деталь впливає на дане дослідження, адже в повноцінно досліджувати можливо тільки ОСН, які зазначені у відповідному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Щодо сильних сторін ОСН за методикою SWOT-аналізу, то це формулювання завдань перед органами самоорганізації населення, до яких належать (ст. 3 Закону України «Про органи самоорганізації населення»): «1) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України; 2) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг; 3) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм» [5].

Таким чином, створення кожного ОСН є нічим іншими, як формалізованим вираженням самого факту об'єднання людей для вирішення окресленого кола питань, як і зовнішньою формою легалізації такого об'єднання.

Звісно, всі ці положення підпорядковуються загальній ідеї партисипа- тивної демократії. Тобто наміри у законодавця були хороші, але і тут з незрозумілих причин нічого не сказано про представлення інтересів самих жителів відповідної території, де створено такий орган, адже таке розуміння випливає безпосередньо з самого визначення ОСН в якості представницьких органів.

Натомість А. Чиркін в аналітичній записці «Органи самоорганізації населення: зарубіжний досвід» зазначає: «Вбачається очевидним, що, зокрема, зарубіжні країни не бояться наділяти ОМС значними повноваженнями, які, своєю чергою, передають їх сусідським асоціаціям, радам районів і мікрорайонів» [9, с.9]. Окрім цього, зазначені вище завдання, які стоять перед ОСН, варто співставити з динамікою створення в Україні даних органів за роки після відновлення незалежності нашої держави.

З даного питання автори аналітичної записки “Розвиток інституту ОСН в умовах політики децентралізації в Україні”, яка опублікована в 2023р., зазначають: «За період 1991-2000 років в Україні було зареєстровано 76 ОСН. У наступне десятиліття (2011-2020 роки) було зареєстровано органів самоорганізації населення - 810. Станом на кінець 2021 року, із 2188 внесених до реєстру органів самоорганізації населення 383 ОСН припинили свою діяльність, перебувають у стані припинення або ж їх реєстрацію було скасовано, що складає близько 18% від загальної кількості зареєстрованих із 1989 року ОСН. Загалом аналітичною групою було нараховано 50 різноманітних КВЕД, які зустрічаються у зареєстрованих ОСН [10, с. 10-12]. При цьому в Україні на час завершення в 2020р. реформи децентралізації державної влади нараховувалося 1469 територіальних громад.

Отже, вказана статистика наочно показує кількісний вимір ОСН, які здійснюють поставлені перед ними завдання, що дає можливість зробити висновок про недостатню непоширеність таких органів в масштабах всієї країни.

Щодо слабких сторін вітчизняної моделі ОСН, то тут потрібно зазначити про незавершеність законодавчого задуму і зволікання із реалізацією реформ, що призвело до ситуації, коли дані органи вже тривалий час є частиною системи місцевого самоврядування і водночас характеризуються як інститути громадянського суспільства.

Додатково Р. Титикало зазначає: «... фінансування діяльності органів самоорганізації населення здійснюється на засадах співфінансування. В той же час, акцентуємо увагу, що левовою частиною фінансування є все ж таки, ті фінанси, які виділяються з місцевого бюджету, що ускладнює фінансову самостійність досліджуваного суб'єкта та вільність у виборі статей витрат та першочергових проектів розвитку, а також при прийнятті рішення та його подальшій реалізації по направленню джерел фінансування на першочергові та планові потреби відповідної території за територіальним принципом [11, с. 318].

Як наслідок, у законодавчому регулюванні даного питання переплелися засади регулювання системи місцевого самоврядування з підходами до регулювання інститутів громадянського суспільства. Однозначно можна сказати, що у такому симбіозі продовжує превалювати державницький підхід до якнайдетальнішого врегулювання всіх аспектів створення і діяльності ОСН. Наприклад, тут і процедура створення ОСН, яка є дуже складною й обтяжена великою кількістю етапів. Окрім цього, мова йде і про те, що самі органи самоорганізації населення створюються за ініціативою жителів, але лише з дозволу місцевої ради.

Щодо можливостей ОСН, то тут потрібно згадати результати вже наведеної аналітичної записки “Розвиток інституту ОСН в умовах політики децентралізації в Україні”, автори якої зазначають про добрі практики діяльності ОСН на наступних прикладах: «Станом на 2023 рік в м. Київ налічувалося 283 ОСН зі статусом юридичної особи, серед яких 178 будинкових, 72 мікрорайонних, 17 вуличних та 16 квартальних комітетів. Окремо потрібно зазначити про м. Одеса, яке було одним із перших міст України, де на початку 2000-х почали активно розвиватись органи самоорганізації населення. Цьому сприяло формування якісної місцевої нормативно- правової бази, а також політика тодішньої міської влади. Також слід згадати про успішний досвід Балтської міської громади (Одеська область), Вознесенської міської громади (Миколаївська область), Добромильської міської громади (Львівська область), Шацької селищної громади (Волинська область)»[10, с.16-28].

Щодо загроз, які виникають перед ОСН, то потрібно зазначити, що все ще існує загроза збереження існуючого одержавлення ОСН. Так само, як важко проходила децентралізація державної влади упродовж 2014-2019рр., так само важко проходить усвідомлення того, що інститути громадянського суспільства у вигляді ОСН не можуть входити до системи місцевого самоврядування незалежної і демократичної сучасної України в ХХІ ст.

На цьому також наголошує Н.В. Мішина, яка приділила значну увагу визначенню того, що органи самоорганізації населення не слід включати до цієї системи[12; 13; 14]. Тому справедливо зазначає Т.В. Серьогіна: «... країни Європи багато уваги приділяють необхідності забезпечення дієвості інститутів самоорганізації населення...»[15, с. 36]. Натомість А. Гринчак додатково зазначає: «. впровадження партисипативної демократії вимагає великої уваги та зусиль від урядів країн, а також активної участі громадян[16, с. 16].

Висновки

Здійснена оцінка впливу органів самоорганізації населення на розвиток місцевих громад в Україні передбачає те, що існує цілий ряд критеріїв (фінансових, соціальних тощо) для визнання громади спроможною, однак в кінцевому результаті громада стає спроможною тоді, коли її населення самоорганізувалося та створило ефективну систему громадської участі у справах місцевого значення. У такий спосіб ОСН зможуть максимально ефективно сприяти розбудові демократії та зробити кожну громаду спроможною.

Щодо першої складової такої оцінки, то варто наголосити на тому, що за роки, відколи було відновлено незалежність України в 1991р., так і не досягнуто належного рівня самоорганізації населення в рамках місцевого самоврядування. На користь такого висновку свідчить наведена на сторінках даної наукової статті динаміка кількісного розвитку ОСН.

Окремо варто зазначити про негативну практику із плутаниною з видами економічної діяльності, які у відповідному реєстрі присвоюються ОСН що є неприпустимим. Окрім цього, ще про більше нерозуміння самого призначення ОСН свідчить практика, коли такі органи створюються для виконання певної суспільно важливої справи (наприклад, для газифікації території, проведення водопроводу тощо).

Як наслідок, складно говорити про ефективну систему громадської участі у справах місцевого значення в масштабах всієї країни. Це не є запереченням того, що цілому ряду ОСН вдалося ефективно комунікувати з органами місцевого самоврядування відповідних територіальних громад, де їх вплив на такі громади дійсно відчутний. Підтвердженням цьому є результати аналітичних досліджень, які здійснені всеукраїнською громадською організацією «Асоціація сприяння самоорганізації населення», на які в тексті даної статті здійснено відповідні покликання. Однак таких успішних проєктів в Україні не так багато.

Існуючі в нашій державі ОСН активно долучалися до волонтерської роботи в умовах воєнного стану в Україні, який введено 24.02.2022р., що не може бути позитивним моментом в їх діяльності як найперше інститутів громадянського суспільства. Важливо не тільки окреслити стан справ з організацією і діяльністю ОСН, але і зрозуміти причини такого стану справ, як і визначити шляхи для виходу з такої ситуації.

Як видається, до причин неналежної реалізації в Україні ідеї про ОСН можна віднести те, що роздержавлення даних органів розтягнулося більше як на тридцять років з часу відновлення незалежності України. Підтвердженням цьому є те, що і на сьогоднішній день ці органи в українському законодавстві характеризуються подвійною правовою природою (мова йде про їх статус в системі місцевого самоврядування і сприйняття їх в якості інститутів громадянського суспільства). Також не варто списувати з рахунків той радянський спадок практики діяльності даних органів, який утвердився в правосвідомості цілого покоління українців.

У ході дослідження не отримала підтвердження теза про те, що ОСН потрібно ліквідувати тільки через те, що вони не характерні для правової практики більшості європейських країн, а за своєю природою є трансформаційним варіантом колишніх радянських аналогічних утворень.

На думку автора статті, протиріччя в даній системі закладено самим законодавцем, який не визначив свою чітку позицію щодо статусу ОСН в якості неурядових організацій (некомерційних організацій, фондів, а також спільнот або груп активістів тощо) добровільного характеру. Тим більше, що в сучасному світі можна віднайти приклади успішного функціонування аналогів ОСН в інших сучасних розвинених країнах, які там спираються в своїй діяльності на тривале історичне становлення даного правового інституту.

Здійснення всіх окреслених завдань в принципі не є реалістичним без активної участі населення територіальних громад в процесах самоорганізації та створенні ефективної системи громадської участі у справах місцевого значення. Іншими словами, саме громадянське суспільство має усвідомлено приймати участь у втіленні в життя форм партисипативної демократії. Отже, оцінка впливу ОСН на розвиток місцевих громад - це важливе та актуальне питання, яке має бути піддане відповідному постійному моніторингу за прикладом і досвідом роботи американської правозахисної організації «Freedom House», яка щорічно публікує відповідні звіти про стан свободи і демократії у сучасному світі.

Загалом дослідження практики діяльності ОСН в умовах незалежно України дозволяє говорити про те, що ні в суспільстві, ні на державному рівні ще немає усвідомленого розуміння місця і значення діяльності ОСН у забезпеченні спроможності територіальних громад. Декларування державою в програмних документах до 2026р. завдань щодо вдосконалення організації і діяльності ОСН вкотре вселяє надію на перегляд підходів до сприйняття концепції ОСН. Є надія, що вони все ж таки будуть визначені за прикладом ухваленого Конференцією міжнародних неурядових організацій Ради Європи 01.10.2009р. Кодексу кращих практик участі громадськості у процесі прийняття рішень. В даному документі наголошено, що дані органи мають мати статус неурядових організацій (некомерційних організацій, фондів, а також спільнот або груп активістів тощо) добровільного характеру.

Література

1. Шумляєва І. Вплив європейських норм партисипативної демократії на підвищення рівня участі громадян України в місцевому самоврядуванні. Аспекти публічного управління. 2021. Том 9. №1. С. 113-120.

2. Указ Президента України: прийнятий 07.09.2021 №487/2021.

3. Основний Закон України: Конституція України: прийнята 26 червня 1996 р. (в редакції від 01.01.2020 р.)

4. Закон України Про місцеве самоврядування в Україні: прийнятий 21 травня 1997 р. (в редакції від 01.07.2024р.) № 280/97.

5. Закон України Про органи самоорганізації населення: прийнятий 11 липня 2001 р. (в редакції від 01.01.2020р.) N2625-III.

6. Корж І. Ф. Європейські принципи партисипативної демократії та їх впровадження в Україні. Інформація і право. 2022. № 1. С. 35-45.

7. Дорош У.М. Значення та розвиток органів самоорганізації населення для децентралізації влади. Публічне управління та митне адміністрування. 2023. № 3. С. 77-81.

8. Гринчишин І.М. Спроможність територіальних громад: теоретичний дискурс. Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. 2018. № 6(134). С. 51-56.

9. Чиркін А. Органи самоорганізації населення: зарубіжний досвід. Аналітична записка. 2018.

10. Аналітична записка “Розвиток інституту ОСН в умовах політики децентралізації в Україні”.

11. Титикало Р. Поняття та специфіка органів самоорганізації населення. Аналітично- порівняльне правознавство. 2023. № 3. С.318-322.

12. Мішина Н. В. Органи самоорганізації населення в Україні: типологія та класифікація. Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія». 2020. Том ХХVІ. С. 81-89.

13. Мішина Н.В. Участь населення у місцевому самоврядуванні: регламентація в концепціях української муніципальної реформи. Вісник Південного регіонального центру Національної академії правових наук України. 2019. № 20. С. 48-53.

14. Мішина Н.В. Органи самоорганізації населення у системі місцевого самоврядування. Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія». 2019. Т. ХХІІІ. С. 84-91.

15. Серьогіна Т.В. Європейські практики забезпечення дієвості інститутів самоорганізації населення в контексті надання суспільних послуг. Аспекти публічного управління. 2017. Т. 5. № 3-4(41-42). С. 36-42.

16. Гринчак А. Утілення ідеї демократії участі у європейських країнах. Legal science, legislation and law enforcement: traditions and new European approaches. 2023. May 29-30. Wloclawek, 2023. С. 15-19.

References

1. Shumliaieva, I. (2021). Vplyv yevropeiskykh norm partysypatyvnoi demokratii na pidvyshchennia rivnia uchasti hromadian Ukrainy v mistsevomu samovriaduvanni [The influence of European norms of participatory democracy on increasing the level of participation of Ukrainian citizens in local self-government]. Aspekty publichnoho upravlinnia - Aspects of public administration, 9(1), 113-120.

2. Ukaz Prezydenta Ukrainy: pryiniatyi 07.09.2021 No. 487/2021 [Decree of the President of Ukraine: adopted on September 7, 2021 No. 487/2021].

3. Osnovnyi Zakon Ukrainy: Konstytutsiia Ukrainy: pryiniata 26 chervnia 1996 r. (v redaktsii vid 01.01.2020r.). [Basic Law of Ukraine: Constitution of Ukraine: adopted on June 26, 1996 (as amended on January 1, 2020)]

4. Zakon Ukrainy Pro mistseve samovriaduvannia v Ukraini: pryiniatyi 21 travnia 1997 r. (v redaktsii vid 01.07.2024r.) № 280/97 [Law of Ukraine on Local Self-Government in Ukraine: adopted on May 21, 1997 (as amended on July 1, 2024) No. 280/97.].

5. Zakon Ukrainy Pro orhany samoorhanizatsii naselennia: pryiniatyi 11 lypnia 2001 r. (v redaktsii vid 01.01.2020r.) N 2625-III [The Law of Ukraine on Bodies of Self-Organization of the Population: adopted on July 11, 2001 (as amended on January 1, 2020) N2625-III.].

6. Korzh, I.F. (2022). Yevropeiski pryntsypy partysypatyvnoi demokratii ta yikh vprovadzhennia v Ukraini [European principles of participatory democracy and their implementation in Ukraine]. Informatsiia i pravo - Information and Law, 1, 35-45.

7. Dorosh, U. M. (2023). Znachennia ta rozvytok orhaniv samoorhanizatsii naselennia dlia detsentralizatsii vlady [The importance and development of self-organization bodies for the decentralization of power]. Publichne upravlinnia ta mytne administruvannia - Public Administration and Customs Administration, 3, 77-81.

8. Hrynchyshyn, I.M. (2018). Spromozhnist terytorialnykh hromad: teoretychnyi dyskurs [Capability of territorial communities: theoretical discourse]. Sotsialno-ekonomichni problemy suchasnoho periodu Ukrainy - Socio-Economic Problems of the Modern Period of Ukraine, 6(134), 51-56.

9. Chyrkin A. (2018). Orhany samoorhanizatsii naselennia: zarubizhnyi dosvid [Bodies of self-organization of the population: foreign experience]. Analitychna zapyska - Analytical note.

10. Analitychna zapyska (2023). “Rozvytok instytutu OSN v umovakh polityky detsentralizatsii v Ukraini” ["Development of the OSN institute under the conditions of the decentralization policy in Ukraine."].

11. Tytykalo, R. (2023). Poniattia ta spetsyfika orhaniv samoorhanizatsii naselennia [Concept and specificity of self-organization bodies of the population]. Analitychno-porivnialne pravoznavstvo - Analytical and Comparative Jurisprudence, 3, 318-322.

12. Mishyna, N. V. (2020). Orhany samoorhanizatsii naselennia v Ukraini: typolohiia ta klasyfikatsiia [Bodies of self-organization of the population in Ukraine: typology and classification]. Naukovi pratsi Natsionalnoho universytetu «Odeska yurydychna akademiia» - Scientific works of the National University "Odesa Law Academy", XXVI, 81-89. [in Ukrainian].

13. Mishyna, N.V. (2019). Uchast naselennia u mistsevomu samovriaduvanni: rehlamentatsiia v kontseptsiiakh ukrainskoi munitsypalnoi reform [Participation of the population in local selfgovernment: regulation in the concepts of Ukrainian municipal reform]. Visnyk Pivdennoho rehionalnoho tsentru Natsionalnoi akademii pravovykh nauk Ukrainy - Bulletin of the Southern Regional Center of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine, 20, 48-53. [in Ukrainian].

14. Mishyna, N.V. (2019). Orhany samoorhanizatsii naselennia u systemi mistsevoho samovriaduvannia [Bodies of self-organization of the population in the system of local selfgovernment]. Naukovi pratsi Natsionalnoho universytetu “Odeska yurydychna akademiia” - Scientific works of the National University "Odesa Law Academy", XXIII, 84-91. [in Ukrainian].

15. Serohina, T.V. (2017). Yevropeiski praktyky zabezpechennia diievosti instytutiv samoorhanizatsii naselennia v konteksti nadannia suspilnykh posluh [European practices of ensuring the effectiveness of institutions of self-organization of the population in the context of providing public services]. Aspekty publichnoho upravlinnia - Aspects of Public Administration, 5, 3-4(41-42), 36-42. [in Ukrainian].

16. Hrynchak, A. (2023). Utilennia idei demokratii uchasti u yevropeiskykh krainakh [Implementation of the idea of participatory democracy in European countries.]. Legal science, legislation and law enforcement: traditions and new European approache, May 29-30. P. 15-19.

Размещено на Allbest.ru