Проблемні та інституційно непослідовні механізми державного управління процесами взаємодії органів влади та ЗМІ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблемні та інституційно непослідовні механізми державного управління процесами взаємодії органів влади та ЗМІ

Непомнящий Олександр Михайлович, доктор наук з

державного управління, професор, Заслужений будівельник України, Дійсний член Академії будівництва України,

професор кафедри архітектури і просторового планування

Марченко Роман Валерійович, здобувач вищої освіти ступеня доктора філософії, Національний авіаційний університет, Київ

Анотація

Аналіз проблем медіасфери та медіаполітики в Україні дав змогу визначити особливості стану взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації у системі державного управління, серед яких:

- формування принципу співробітництва України та ЄС на рівні політичного діалогу із використанням потенціалу ЗМІ: впровадження інформативного оперативного забезпечення громадянського суспільства необхідним масивом даних щодо політичних контекстуацій та політичної діяльності на теренах держави, громадянами котрої вони є. Виступаючи інструментом забезпечення демократичного владарювання, може бути використаний у забезпеченні демократичного владарювання в Україні за прикладом країн-членів ЄС як орієнтирів європейської демократії, а також - у реалізації інституційного співробітництва (Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, Міністерство закордонних справ України - Єврокомісія, Європарламент, Рада Європи) між договірними сторонами у якості механізму наближення демократичних ідей та ідеалів України до аналогічних стандартів та ідеалів у ЄС, що виступають у даному випадку позитивним мірилом рецепції;

- реалізація забезпечення поінформованості та стратегічного комунікативного розуміння між громадянським суспільством та владою крізь призму діяльності ЗМІ: використання засадничих активів діяльності ЗМІ в Україні як реалізаторів принципів демократизму, гуманізму, безсторонності, об'єктивності та критичності. Використання нормативів та положень, зокрема, ст. 4 та ст. 5 Закону України «Про медіа» № 2849-IX, котрими встановлено презумпцію принципу невтручання у діяльність ЗМІ та використання потенціалу ЗМІ у висвітленні значущої проблематики об'єктивної дійсності, в тому числі - дійсності політичного та квазіполітичного генераційного характеру. Розширене розуміння суб'єктів надання галузевої інформації відповідно до Закону України «Про медіа» № 2849-IX - із онлайн-ЗМІ та аудіовізуальними ЗМІ включно;

- забезпечення незалежності ЗМІ: невтручання у діяльність громадських та приватних ЗМІ органами державної влади та місцевого самоврядування.

Ключові слова. Механізми державного управління, ЗМІ, Міністерство цифрової трансформації України, Е-урядування, підвид суспільних відносин.

Nepomniachy Oleksandr Mykhailovych, Doctor of Public Administration, Professor, Honored Builder of Ukraine, Full Member of the Academy of Construction of Ukraine, Professor of the Department of Architecture and Spatial Planning, National Aviation University

Marchenko Roman Valeriyovych, Ph.D. graduate, National Aviation University

PROBLEM AND INSTITUTIONALLY INCONSISTENT MECHANISMS OF STATE MANAGEMENT OF THE PROCESSES OF INTERACTION BETWEEN GOVERNMENT BODIES AND THE MEDIA

Abstract

Analysis of the problems of the media sphere and media policy in Ukraine made it possible to determine the peculiarities of the state of interaction between public authorities and mass media in the state administration system, including:

- formation of the principle of cooperation between Ukraine and the EU at the level of political dialogue using the potential of mass media: implementation of informative operational provision of civil society with the necessary array of data on political contexts and political activity on the territory of the state of which they are citizens. Acting as a tool for ensuring democratic governance, it can be used to ensure democratic governance in Ukraine following the example of EU member states as benchmarks of European democracy, as well as in the implementation of institutional cooperation (Cabinet of Ministers of Ukraine, Verkhovna Rada of Ukraine, Ministry of Foreign Affairs of Ukraine - European Commission, European Parliament, Council of Europe) between the contracting parties as a mechanism for bringing Ukraine's democratic ideas and ideals closer to similar standards and ideals in the EU, which in this case are a positive measure of reception;

- implementation of ensuring awareness and strategic communicative understanding between civil society and the government through the prism of mass media activity: using the fundamental assets of mass media activity in Ukraine as implementers of the principles of democracy, humanism, impartiality, objectivity and criticality. Use of regulations and provisions, in particular, Art. 4 and Art. 5 of the Law of Ukraine "On the Media" No. 2849-IX, which established the presumption of the principle of non-interference in the activities of the media and the use of the potential of the media in highlighting significant issues of objective reality, including the reality of a political and quasi-political generational nature. Expanded understanding of subjects providing industry information in accordance with the Law of Ukraine "On Media" No. 2849-IX - including online media and audiovisual media;

- ensuring the independence of mass media: non-interference in the activities of public and private mass media by state authorities and local self-government bodies.

Keywords. Mechanisms of state administration, mass media, the Ministry of Digital Transformation of Ukraine, e-governance, a subspecies of public relations.

Вступ

Постановка проблеми. Однією із проблемних категорій вітчизняного державотворення та державного управління, що афективно впливає на процеси взаємодії органів публічної влади і ЗМІ у системі державного управління в Україні, є відсутність належного інституційного (інституційно-правового) забезпечення взаємодії органів публічної влади та ЗМІ.

Де-факто у оновленому Законі України «Про медіа» № 2849-IX від 13.12.2022 р. (поточна ред. від 11.02.2024 р.) встановлено більш широкі, аніж у наразі нечинному Законі України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» № 2782-XII від 16.11.1992 р. (заключна ред. від 31.03.2023 р.), нормативні конотації щодо незалежності ЗМІ та принципу державного сприяння діяльності останніх із застереженням щодо недопустимості різного роду втручань та узурпацй у діяльність журналістів як збирачів інформації. Означені підходи визначені, зокрема, у ст. 4, ст. 5 Закону України «Про медіа» № 2849-IX.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вчені й дослідники переконані, що процеси інформаційного обміну супроводжуються необхідністю застосування інноваційного інформаційно-комунікаційного та інформаційно-технологічного інструментаріїв. Тому, процес забезпечення національної інформаційної відкритості та, зокрема, відкритого співробітництва органів влади із органами масово-інформаційної діяльності набуває соціального характеру.

Мета статті - дослідити процедурні аспекти огляду стану та проблем взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації у системі державного управління в Україні.

Виклад основного матеріалу

В той же час, проблемними та інституційно непослідовно окресленими видаються для нас нормативні підходи вітчизняного законодавця, означені у п. 3, п. 4 ст. 6 даного нормативно-правового акта, відповідно до яких закладено принцип регулятивної дуальності медіасфери та медіаполітики в Україні у особі Міністерства цифрової трансформації України (Мінцифри) та Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення (далі - Нацрада). Діяльність останніх є нерівномірно врегульованою галузевими нормативно- правовими актами та документами: так, спрямування та координація професійних контекстних інтеракцій Мінцифри забезпечується крізь призму положень двох нормативно-правових документів, а саме - постанови КМУ № 856 від 19.09.2019 р. «Питання Міністерства цифрової трансформації» та постанови КМУ № 501 «Про внесення змін до Положення про Міністерство цифрової трансформації України», що фактично імплементує та інтегрує компетенційну діяльність Мінцифри відповідно новоствореному Закону України «Про медіа» № 2849-IX, в той час як діяльність Нацради регулюється виключно Законом України «Про медіа» № 2849-IX (профільний Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення № 538/97-ВР втратив чинність синхронно із прийняттям вищеназваного нормативно-правового акту).

Більш детальний огляд означених нормативно-інституційних перепрофілювань у контексті відсутності належного інституційного (інституційно-правового) забезпечення взаємодії органів публічної влади та ЗМІ крізь призму теорії та практики вітчизняного державного (публічного) управління дозволив дійти наступних проміжних умовиводів.

Зокрема, зміни до компетенції Мінцифри відповідно до постанови КМУ № 501 від 29.04.2022 р. «Про внесення змін до Положення про Міністерство цифрової трансформації України» [1] контекстно до взаємодії органів публічної влади та ЗМІ і навпаки розкриваються крізь призму п. 7 даного нормативно-правового акту, котрим до компетенційної парадигми Міністерства цифрової трансформації України, окрім іншого, віднесено аспект контролю за процесами інформаційного обміну, інформаційного користування та інформаційного оприлюднення даних в процесі інституційного та технічно-інформаційного співробітництва відповідно. За сутнісним наповненням, проблематика даної нормативної конотації щодо процедури кооперації органів публічної влади та ЗМІ і їхніх працівників полягає, на наше переконання, насамперед у відсутності прямої кореляції між моніторингом за діяльністю ЗМІ та налагодженням процесу їхньої прямої взаємодії із органами влади. Подібним підходом продемонстровано радше презумпцію контролю та нагляду за діяльністю ЗМІ у новоствореній інформаційно-цифровій парадигмі діяльності останніх в Україні, що вірогідніше відповідає тенденціям вітчизняного євроінтеграційного поступу, аніж стилістиці порівняних (співставних) можливостей органів публічної влади та ЗМІ у контексті їхнього співробітництва.

Потрібно зауважити, що за своїми призначеннєвими функціями положення п. 7 постанови КМУ № 501 ід 29.04.2022 р. «Про внесення змін до Положення про Міністерство цифрової трансформації України» наділене позитивним сенсовим наповненням, проте його ключові проблематичні межі генеровані відсутністю дієвих пропозицій механізму забезпечення взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування зі ЗМІ у контексті демократичного правового режиму із застосуванням інформаційно - комунікаційного та інформаційно-технологічного інструментарію.

Також для нас виглядає дещо неоднозначним підхід законодавця щодо позиціювання нормативно-правових видозмін діяльності Мінцифри крізь призму участі у забезпеченні інституційного обміну між органами влади та ЗМІ із використанням Інтернет-мережі та інформаційних технологій виключно крізь призму окремих положень постанови КМУ № 501 від 29.04.2022 р. «Про внесення змін до Положення про Міністерство цифрової трансформації України», означених вище. На наш погляд, невідповідними сьогочасній державній політиці видаються положення профільної постанови КМУ № 856 від 19.09.2019 р. «Питання Міністерства цифрової трансформації» [2] у аспектах контекстного імплементаційного розширення повноважень органу пропорційно вимогам євроінтеграційних уявлень державотворення. Це, зокрема, стосується пп. 14 п. 4 вищенаведеного нормативно-правового акта, у якому компетенційна парадигма Мінцифри у контексті інформатизації владної та міжвладної комунікації із соціальними та офіційними організаціями, що представляють соціальні інтереси (як-от ЗМІ) окреслена виключно крізь призму охорони інформаційних ресурсів. Водночас, нормативи згаданої постанови КМУ № 501 від 29.04.2022 р. «Про внесення змін до Положення про Міністерство цифрової трансформації України» декларує не лише побічне, але й пряме генеративне забезпечення національної інформаційної відкритості та, зокрема, відкритого співробітництва органів влади із органами масово - інформаційної діяльності.

Діяльність Нацради, в свою чергу, спрямовується та координується положеннями Закону України «Про медіа» № 2849-IX, що стосується компетенції останньої відносно нагляду та контролю у сфері медіа (п. 33. ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону). Відтепер законодавець розглядає Нацраду у якості універсального органу регулювання медійної діяльності, в той час як наразі нечинним профільно-галузевим Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» № 538/97-ВР переважно визначалася компетенція контролю останньої виключно щодо теле - та радіомовлення відповідно. Хоча узагальнено дане перепрофілювання має позитивний контекст, негативною складовою останнього можна називати якраз-таки нормативну непослідовність, що прямо впливає на прозорість та ефективність взаємодії органів публічної влади та ЗМІ відповідно. Бажання вітчизняного законодавця уникнути дублювання деяких законодавчих підходів у Законі України «Про медіа» № 2849-IX та Законі України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» № 538/97-ВР одночасно зумовило необхідність втрати чинності останнього акта законодавства синхронно зі вступом у дію першого.

Подібна ситуація залишає поле юридичних колізій, як-от розширення компетенції Нацради відносно державного контролю та нагляду без належної регламентації даного процесу та одночасно - діяльність Нацради в рамках реалізації національної медійної, а не теле- та радіомовленнєвої політики (концепція експансіювання повноважень національного регулятора) без нормативно-ідеологічного узвичаєння даного питання. Результатом означених юридичних фактів для сфери взаємодії органів публічної влади та ЗМІ є відсутність алгоритмів побудови двосторонньої комунікації, адже ЗМІ уповноважені будувати останню виключно в рамках правового поля, запропонованого законодавцем та впровадженого державою шляхом інституційного забезпечення та організаційно-виконавчого контролю органами узагальненого контролю (як-от Кабінет Міністрів України та Верховна Рада України у контексті внесення оперативних правок та коригувань за потреби та необхідності) органів профільного контролю (Мінцифра та Нацрада) [3].

Тобто, у поєднанні нормативно-правові колізії законодавчого спрямування щодо Мінцифри та Нацради одночасно відзначаються несинхронізованістю партикулярної юридичної бази щодо кожного об'єкта як складника державної політики взаємодії органів публічної влади та ЗМІ. Окрім цього, говоримо про пряму відсутність синхронізації та взаємодоповняльності між діяльністю Мінцифри та Нацради як органів спрямування та координації процесів взаємодії публічно-владних інституцій та ЗМІ включно із працівниками та представництвами останніх.

Питання неналагодженості зв'язків між нормативно-правовим та інституційним забезпеченням взаємодії органів публічної влади та ЗМІ, на наш погляд, є ключовою проблематичною складовою процесу взаємодії органів публічної влади та ЗМІ в сучасній Україні. На Рис. 1 розкрито, на наш погляд, ключові складники даного колізійного юридичного факту.

Рис. 1. Взаємодія ОПВ та ЗМІ в Україні: нормативно-інституційна десинхронізація

взаємодія влада масова інформація

Наступним проблемним питанням, що потребує висвітлення у контексті висвітлення аспектів взаємодії органів публічної влади та ЗМІ, є неналагодженість зв'язків між нормативно-правовим та інституційним забезпеченням взаємодії органів публічної влади та ЗМІ. Де-факто дана конотація виходить із попередньої проблеми взаємодії органів публічної влади та ЗМІ в Україні, що полягає у відсутності належного інституційного (інституційно-правового) забезпечення взаємодії органів публічної влади та ЗМІ.

Також потрібно зазначити, що наявність побічного висвітлення проблем необхідності налагодження процесу взаємодії між владою та ЗМІ, окреслених у двох вищеназваних Концепціях, прямо продовжується відсутністю профільної Концепції, що регулювала б питання виключно процедури удосконалення проблеми взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації у системі державного управління в Україні. Проблематика даного питання знаходить свій прояв у дерегульованості проблеми взаємодії органів влади та ЗМІ на рівні перспективного, пролонгованого інституційно-тематичного оснащення. Сукупно із проблемами, висвітленими відносно Концепції розвитку електронного урядування в Україні та Концепції розвитку електронної демократії в Україні та плані заходів щодо її реалізації, враховуючи роль сучасних медіа-ресурсів для реалізації публічно-адміністративних механізмів в умовах кризи [4], даний формуляр виступає комплексним гальмівним когенератором розвитку владно-інформаційної взаємодії державних інституцій та ЗМІ на національному рівні.

Висновки

Таким чином, у статті зроблена спроба удосконалення розуміння стану взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації у системі державного управління, що відрізняється від існуючого концентрацією на наступних концептуальних положеннях та доктринально-законодавчих апропріаціях: забезпечення чільного місця громадянського суспільства України у реалізації інтересів ЗМІ шляхом їхнього прямого впливу на висвітлення подій політичної дійсності (представницько-демократична проєкція, що дозволяє ЗМІ діяти в інтересах проактивного населення); впровадження ролі державного спрямування та контролю за діяльністю ЗМІ в рамках відкритості, неприпустимості узурпації та втручань у професійні ітерації як чинник автоматичного унеможливлення негативних дій щодо ЗМІ та (або) журналістів безпосередньо від представників владно-урядового та урядово-управлінського апаратів.

Література

1. Постанова КМУ № 501 від 29.04.2022 р. Про внесення змін до Положення про Міністерство цифрової трансформації України. Відомості Верховної Ради. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/501-2022-%D0%BF#Text

2. Постанова КМУ № 856 від 19.09.2019 р. Питання Міністерства цифрової трансформації. Відомості Верховної Ради. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/856-2019-%D0%BF#Text

3. Рубан, Ю. Проблема взаємодії влади і суспільства в сучасних вітчизняних наукових дослідженнях. Держава і право. № 51. 2011. С. 726-731. С. 728-729.

4. Nepomnyashchyy O. Marusheva O. Medvedchuk О., Lahunova I., Dabizha V. Modern Media Resources for the Implementation of Public Administrative Mechanisms in Crisis. Asia Life Sciences. No. 22 (2). 2020. Р. 57-70.

References

1. Resolution of the CMU No. 501 of April 29, 2022 on amendments to the Regulation on the Ministry of Digital Transformation of Ukraine. Verkhovna Rada information. Access mode: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/501-2022-%D0%BF#Text

2. Resolution of the CMU No. 856 dated September 19, 2019. Issues of the Ministry of Digital Transformation. Verkhovna Rada information. Access mode: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/856-2019-%D0%BF#Text

3. Ruban, Yu. The problem of the interaction of government and society in modern domestic scientific research. State and law. No. 51. 2011. P. 726-731. P. 728-729.

4. Nepomnyashchyy O. Marusheva O. Medvedchuk О., Lahunova I., Dabizha V. Modern Media Resources for the Implementation of Public Administrative Mechanisms in Crisis. Asia Life Sciences. No. 22 (2). 2020. Р. 57-70.

Размещено на Allbest.ru