Кримінологічне забезпечення правопорядку в Збройних Силах України

Summary

The author's definition of the concept of «criminological enforcement of law and order in the Armed Forces of Ukraine» is formulated and it is stated that crime in the military sphere has an extremely negative effect on the state of military discipline and law and order in the Armed Forces of Ukraine, as well as on the state as a whole, being one of the internal indicators of law and order and social security.

It has been proven that military crime (delict) naturally contributes to the decline of the authority of state power, the spread of fear in society of external and internal threats, anomie, immorality and disrespect for military personnel, which in turn reduces the prestige of military service.

Indeed, the development of scientific and technical progress, the application of innovative methodological and legal approaches allows finding new, non-standard solutions to traditional problems of criminology (delictology). However, it should be added that the complication of military-political, socio-economic processes, as well as the armed aggression of the Russian Federation against Ukraine created the conditions for an unprecedented increase in the level of military crime in our country. In view of the above, it is safe to say that the neglect of combating war crimes poses a real threat to Ukraine's national security. In this regard, traditional approaches to the prevention of military crime (delict) and its manifestations, which consist in the development of cumbersome complex programs (algorithms) and corresponding plans of preventive measures, as well as efforts to implement them, often lead to the adoption of unprofessionally formed normative legal resources, improper performance of tasks assigned by subjects of war crime prevention.

Indicative of this is the development and implementation of various preventive, preventive, educational and legal measures (plans) by competent state bodies and structural units of the Law Enforcement Service aimed at solving current criminological tasks related to the prevention of offenses, the search for military personnel, and the disclosure of criminal proceedings in the military sphere.

Key words: military crime, tort, criminological support, misdemeanor, law and order in the Armed Forces of Ukraine, prevention and prevention of offenses.

Вступ

Постановка проблеми. Напрямки протидії військовій злочинності завжди посідають чільне місце тем обговорення у кримінології. Це пояснюється тим, що вирішенню проблеми правопорядку у військовій сфері присвячені дисертаційні дослідження, монографії та підручники відомих сучасних кримінологів. З часу повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України (24.02.2022 р.) проблема кримінологічного забезпечення правопорядку у Збройних Силах України не залишається і не може залишатися поза уваги нашої держави. Наразі, надати об'єктивну оцінку станку злочинності та правопорядку у Збройних Силах, інших, створених відповідно до національного законодавства, військових формувань неможливо, оскільки з міркувань національної безпеки та інших причин і факторів (латентність), інформація щодо кількості скоєних злочинів та проступків (деліктів) у військовій сфері офіційно не оголошується. Тому, в умовах збройної агресії російської федерації проти України, розвиток інноваційних кримінологічних та методологічних підходів запобігання, виявлення та попередження військових злочинів і проступків (деліктів) вимагає від наукового кола розроблення методологічних рекомендацій щодо вирішення нестандартних проблем кримінологічного забезпечення правопорядку у Збройних Силах України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Існування України як держави, діяльність її інституцій на благо українського суспільства неможлива без забезпечення надійного захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, яке згідно з Конституцією та законами України покладається на Збройні Сили України та інші військові формування. Спроможність виконання цього завдання визначається наявністю належного військового правопорядку та дотриманням військової дисципліни. Специфіка військової діяльності потребує дотримання суворої дисципліни у військовому середовищі, постійної укомплектованості особовим складом, його належного морально-психологічного духу, забезпеченості матеріальними засобами, готовності техніки та озброєння для застосування за призначенням. Ухилення від виконання вимог військового законодавства (військової служби) завдає шкоди суспільним інтересам або ж створює загрозу її спричинення [1, с. 11].

Неможна з цим не погодитись, оскільки дійсно ухилення від виконання вимог військового законодавства (військової служби) сприяє та сприятиме розвитку злочинності (деліктної поведінки військовослужбовців) у воєнній (військовій) сфері. На жаль, про це ми почали згадувати лише на початку 20 років XXI століття.

На монографічному рівні проблема юридичного супроводу кримінологічного забезпечення правопорядку у Збройних Силах України була предметом дослідження в роботах В. М. Бесчастного [7], В. В. Голіна [10], Д. В. Казначеєвої [3], М. І. Карпенка [4], О. М. Костенка [5], М. І. Панова [6], О. М. Сарнавського [1], та ін. вчених сучасної доби. Свого часу доктор наук з державного управління, професор Шамрай Василь Олександрович, наголошував, що «Людський вимір, як принцип, відображає якісно новий підхід до проведення політики безпеки, нову роль особи, громадянина як суб'єкта й об'єкта національної безпеки та військових формувань, що її забезпечують. Це визнання того, що від індивідуума вирішальною мірою залежить забезпечення безпеки всіх, що особиста безпека визначає безпеку суспільства й держави. На сьогодні актуальним є питання щодо забезпечення законності у військових формуваннях» [2]. Значна увага в дисертації приділена удосконаленню правового регулювання військових формувань Воєнної організації, яким, на думку автора, є сукупність засобів юридичного впливу на суспільні відносини у цій сфері.

Злочинність військовослужбовців украй негативно впливає не лише на Збройні Сили України та військову дисципліну, але і на державу в цілому, будучи одним із внутрішніх індикаторів, за яким суспільство оцінює стан соціальної безпеки та мікроклімату. Військова злочинність (деліктність) природно сприяє падінню авторитету державної влади, поширенню у суспільстві страху перед зовнішніми та внутрішніми загрозами, аномії, аморальності й неповаги до військовослужбовців та знижує престижність військової служби. Проблема зміцнення законності серед військовослужбовців потребує розробки та вирішення не лише першочергових, але й перспективних завдань щодо протидії злочинності в цій сфері [3, с. 133].

Таким чином, одним із необхідних напрямків розвитку вітчизняної кримінології XXI століття варто визнати цілі юридичного супроводу кримінологічного забезпечення правопорядку у Збройних Силах України, щодо забезпечення обороноздатності й безпеки України, відсічі збройної агресії російської федерації, а також виконання завдань відповідно до міжнародних зобов'язань країни.

Мета статті. Визначення поняття «кримінологічне забезпечення правопорядку у Збройних Силах України» та його місця в загальній теорії протидії військовій злочинності.

Виклад основного матеріалу

кримінологічний правопорядок військова злочинність

Аналізуючи інформацію щодо загальної кількості засуджених військовослужбовців за період з 2001 по 2018 рр. за статтями 402-435-1 Кримінального кодексу України (кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), за вироками, які набрали законної сили (за даними Державної судової адміністрації України), слід зазначити, що значна кількість військових кримінальних правопорушень припадала на порушення: ст. 402 «Непокора» Кримінального кодексу України (далі -- КК України): у 2014 р. -- 11 кримінальних правопорушень; у 2015 р. -- 372 кримінальних правопорушення; у 2016 р. -- 57 кримінальних правопорушень; у 2017 р. -- 40 кримінальних правопорушень; у 2018 р. -- 30 кримінальних правопорушень; ст. 405 «Погроза або насильство щодо начальника» КК України: у 2014 р. -- 10 кримінальних правопорушень; у 2015 р. -- 58 кримінальних правопорушень; у 2016 р. -- 30 кримінальних правопорушень; у 2017 р. -- 17 кримінальних правопорушень; у 2018 р. -- 13 кримінальних правопорушень; ст. 406 «Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості» КК України: у 2014 р. -- 20 кримінальних правопорушень; у 2015 р. -- 30 кримінальних правопорушень; у 2016 р. -- 44 кримінальних правопорушення; у 2017 р. -- 27 кримінальних правопорушень; у 2018 р. -- 16 кримінальних правопорушень; ст. 407 «Самовільне залишення військової частини або місця служби» КК України: у 2014 р. -- 153 кримінальних правопорушення; у 2015 р. -- 1545 кримінальних правопорушень; у 2016 р. -- 1937 кримінальних правопорушень; у 2017 р. -- 2128 кримінальних правопорушень; у 2018 р. -- 2267 кримінальних правопорушень [4, с. 421-425].

Дезертирство (ст. 408 КК України). Кримінологічна характеристика цього виду військового кримінального правопорушення схожа з попереднім. У першій половині 2017 року було обліковано -- 216 випадків дезертирства порівняно зі 183 -- за аналогічний період 2016 року, а також 203 за ІІ півріччя цього року. Аналогічна ситуація має місце і щодо злочину, передбаченого у ст. 425 КК України (Недбале ставлення до військової служби). У І півріччі 2017 року таких злочинів було обліковано майже стільки, скільки за увесь 2016 рік -- 100 та 105, відповідно. Зазначимо, що за ст. 426 КК України (Бездіяльність військової влади), яка є найбільш обговорюваною у засобах масової інформації, обліковано у 2016 році лише 19 злочинів, а у І півріччі 2017 року -- 5 облікованих злочинів цієї категорії [5].

Отже, проблема зміцнення законності та правопорядку, боротьби й запобігання злочинності в Збройних Силах та інших військових формуваннях України залишається досить актуальною, а тенденція негативних змін у структурі військової злочинності -- досить несприятливою.

У кримінологічній науці система військової злочинності складається із двох великих груп:

1) загальнокримінальні злочини, що вчиняються військовослужбовцями; найбільш розповсюдженими з них є злочини проти життя та здоров'я особи, злочини проти власності, злочини проти громадської безпеки тощо;

2) військові злочини, тобто злочини проти встановленого порядку несення військової служби. Серед поглядів учених практично немає розбіжностей щодо принципів класифікації й систематизації військових злочинів (деліктів), які поділяють на такі:

1) злочини проти порядку підлеглості та військової гідності: непокора (ст. 402 КК України), невиконання наказу (ст. 403 КК України), опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків (ст. 404 КК України), погроза або насильство щодо начальника (ст. 405 КК України), порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406 КК України), образа честі і гідності військовослужбовця, погроза військовослужбовцю (ст. 435-1 КК України);

2) злочини проти порядку проходження військової служби: самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК України), дезертирство (ст. 408 КК України), ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом (ст. 409 КК України);

3) злочини проти порядку збереження та користування військовим майном: викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 410 КК України), умисне знищення або пошкодження військового майна (ст. 411 КК України), необережне знищення або пошкодження військового майна (ст. 412 КК України), втрата військового майна (ст. 413 КК України);

4) злочини проти порядку експлуатації військової техніки: порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення (ст. 414 КК України), порушення правил водіння або експлуатації машин (ст. 415 КК України), порушення правил польотів або підготовки до них (ст. 416 КК України), порушення правил кораблеводіння (ст. 417 КК України);

5) злочини проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб: порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання (ст. 418 КК України), порушення правил несення прикордонної служби (ст. 419 КК України), порушення правил несення бойового чергування (ст. 420 КК України), порушення статутних правил внутрішньої служби (ст. 421 КК України);

6) злочини у сфері охорони державної таємниці: розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості (ст. 422 КК України);

7) військові службові злочини: зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем (ст. 423 КК України), перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень (ст. 424 КК України), недбале ставлення до військової служби (ст. 425 КК України), бездіяльність військової влади (ст. 426 КК України);

8) злочини проти порядку несення військової служби на полі бою та в районі бойових дій: здача або залишення ворогові засобів ведення війни (ст. 427 КК України), залишення гинучого військового корабля (ст. 428 КК України), самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю (ст. 429 КК України), добровільна здача в полон (ст. 430 КК України), злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні (ст. 431 КК України), мародерство (ст. 432 КК України);

9) злочини, відповідальність за які передбачається міжнародними конвенціями та договорами: насильство над населенням у районі воєнних дій (ст. 433 КК України), погане поводження з військовополоненими (ст. 434 КК України), незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання ними (ст. 435 КК України) [6, c. 20-21].

Розвиток науково-технічного прогресу, застосування інноваційних методологічних підходів дозволяє знаходити новітні, нестандартні вирішення традиційних проблем кримінології. Однак слід додати, що ускладнення суспільно-політичних, економічних процесів, збройна агресія російської федерації проти України створили умови для небаченого до цього зростання рівня злочинності в нашій державі. З огляду на зазначене можна впевнено казати про те, що нехтування питаннями протидії злочинності становить реальну загрозу національній безпеці України. Відповідно, перед суб'єктами протидії злочинності постають завдання ефективного і швидкого реагування на сучасні виклики, використовуючи при цьому новітні досягнення кримінологічної думки [7, c. 50].

З огляду на вищезазначене, юридичне супроводження кримінологічного забезпечення правопорядку у Збройних Силах України як науково-практичної концепції є вельми актуальною. Як приклад, слід зазначити, що проблему кримінологічного забезпечення протидії злочинності в інших сферах діяльності правоохоронних органів України досліджували: В. В. Голіна (Кримінологічне забезпечення діяльності суб'єктів запобігання злочинності і боротьби з нею в Україні), В. В. Сазонов (Напрямки кримінологічного забезпечення економічної безпеки України), О. М. Храмцов (Кримінально-правове та кримінологічне забезпечення охорони особи від насильства), С. В. Якимова (Кримінологічне забезпечення оперативнорозшукової діяльності) та ін. Проте наукового дослідження кримінологічного забезпечення правопорядку у Збройних Силах України досі не проводилося, хоча потреба в ньому наразі є очевидною. Для більш повного розуміння розкладемо поняття «кримінологічне забезпечення» на його ключові елементи. Термін «забезпечення» має досить широке значення: 1) постачати щось у достатній кількості; 2) задовольняти кого-небудь, що-небудь у якихось потребах; 3) надавати кому-небудь достатні матеріальні засоби до існування; 4) створювати надійні умови для здійснення чого-небудь;

5) гарантувати щось; 6) захищати, охороняти кого-, що-небудь від небезпеки [8].

Для нас становить науковий інтерес четверте з наведених визначень, а саме: створювати умови для здійснення чого-небудь. У свою чергу, сукупність умов і обставин, що утворюють певне становище, викликають ті чи інші взаємини людей, -- це ситуація [9, с. 288]. Беручи до уваги зазначене, «забезпечення» можна визначити як створення умов, за яких має настати сприятлива для певної діяльності ситуація або їх множина. Вказані сприятливі умови повинні створюватись для протидії злочинності, у тому числі у сфері воєнної (військової) безпеки.

Таким чином, кримінологічне забезпечення можна визначити як створення умов, за яких має настати сприятлива для діяльності суб'єктів протидії злочинності ситуація або їх множина. Іншими словами, воно являє собою допоміжну діяльність у вигляді створення сприятливих умов для здійснення відповідними суб'єктами (державними, недержавними органами та установами, громадськими формуваннями й окремими громадянами) впливу на злочинність із метою зниження інтенсивності процесів детермінації злочинності, нейтралізації дії її причин та умов, а також зменшення кількості злочинних проявів до певного рівня. Зміст досліджуваного явища полягає у створенні й збереженні сприятливих умов для діяльності суб'єктів протидії злочинності, а значення -- у можливості ефективно впливати на неї [7, с. 51]. Наразі, виникає два основних питання, хто належить до суб'єктів протидії злочинності у військовій сфері та їх можливості щодо ефективного впливу на рівень злочинності у Збройних Силах? Суб'єкти запобігання злочинності -- це державні органи, громадські організації, соціальні групи, службові особи чи громадяни, які спрямовують свою діяльність на розроблення і реалізацію заходів, пов'язаних з випередженням, обмеженням, усуненням криміногенних явищ та процесів, що породжують злочинність і злочини, а також на їх недопущення на різних злочинних стадіях, у зв'язку з чим мають права, обов'язки і несуть відповідальність.

За специфікою запобіжної діяльності розрізняються такі суб'єкти, які:

1) визначають її основні напрями, завдання, форми (політику боротьби зі злочинністю), планують, спрямовують та контролюють її, забезпечують її правове регулювання;

2) здійснюють безпосереднє управління і координацію окремими напрямами і учасниками запобігання злочинності;

3) виявляють та пізнають об'єкт запобіжного впливу та інформують про них інші суб'єкти;

4) виконують запобіжні заходи щодо випередження, обмеження, усунення криміногенних явищ та процесів, захисту соціальних благ;

5) реалізують заходи щодо відвернення і припинення злочинів і злочинності.

В. В. Голіна до числа суб'єктів, для яких запобігання злочинності є однією з головних функцій у межах правоохоронної та правозастосовної діяльності, відносить: правоохоронні та правозастосовні органи, їх підрозділи, відділи, служби, управління. Серед них -- органи прокуратури, органи внутрішніх справ, юстиції, служби безпеки, військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, судові органи, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції [10, с. 66]. Зрозуміло, що деякі з цих органів змінили назву або статус, тому у межах досліджуваної проблематики зупинимося на кримінологічному забезпеченні лише тих державних органів, які діють у військовій сфері. Повноваження Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

г) дає згоду на створення і ліквідацію спеціальних підрозділів по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю органів Міністерства внутрішніх справ України, органів Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, органів прокуратури України та інших органів і підрозділів, створених для боротьби з корупцією та організованою злочинністю, а також призначення на посади та звільнення з посад керівників спеціальних підрозділів та органів прокуратури з нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю [11].

Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері.