Імплементація норм міжнародного права в сфері сонячної генерації в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відділ докторантури і аспірантури

Науково-дослідний інститут публічного права

Імплементація норм міжнародного права в сфері сонячної генерації в Україні

Середа Ігор Павлович, аспірант

Анотація

Відзначено, що імплементація норм міжнародного права в сфері сонячної генерації в Україні є важливим кроком до підвищення енергетичної безпеки країни, залучення інвестицій та досягнення екологічних цілей.

Відзначено, що проблемними питаннями при імплементації норм міжнародного права в сфері сонячної генерації в Україні є: 1) потреба у диверсифікації джерел енергії: Україна, яка традиційно залежить від імпортованих викопних палив, включно з газом та нафтою, стикається з викликами, пов'язаними з енергетичною безпекою та стабільністю постачання. Розвиток сонячної енергетики як частини відновлювальних джерел енергії може зменшити цю залежність та сприяти енергетичній незалежності; 2) відповідність міжнародним екологічним стандартам. Зобов'язання України в рамках Паризької угоди та інших міжнародних договорів вимагають значного зменшення викидів парникових газів. Інтеграція міжнародних норм у внутрішнє законодавство, що стосується розвитку сонячної енергії, допомагає забезпечити досягнення цих цілей; 3) залучення іноземних інвестицій. Імплементація міжнародних стандартів створює сприятливе інвестиційне середовище, знижуючи ризики для іноземних інвесторів та сприяючи притоку капіталу в сектор відновлюваної енергетики України. Це включає створення стабільного і передбачуваного регулятивного середовища; 4) технологічний розвиток і локалізація виробництва. З впровадженням міжнародних стандартів в секторі сонячної енергетики Україна може не лише збільшити кількість виробленої енергії, а й стимулювати розвиток місцевих технологій та виробництв, зокрема виготовлення сонячних панелей та іншого обладнання; 5) соціально-економічний розвиток. Розвиток сонячної енергетики сприяє створенню нових робочих місць, зростанню регіональних економік та підвищенню якості життя громадян, особливо у віддалених або сільських районах; 6) підтримка місцевих громад. Сонячна енергетика дозволяє громадам розвивати децентралізовані джерела енергії, що забезпечує їх більшою енергетичною незалежністю та стабільністю.

Отже, імплементація міжнародних норм в сфері сонячної генерації має стратегічне значення для України, допомагаючи країні вирішувати енергетичні, екологічні та економічні виклики сучасності.

Ключові слова: сонячна генерація, сонячна електростанція, альтернативна енергетика, зелена енергетика, енергоефективність.

Sereda Igor Pavlovych is a graduate student of the Department of Doctoral Studies and Postgraduate Studies, Research Institute of Public Law

IMPLEMENTATION OF THE STANDARDS OF INTERNATIONAL LAW IN THE SPHERE OF SOLAR GENERATION IN UKRAINE

Abstract

It was noted that the implementation of international law in the field of solar generation in Ukraine is an important step towards improving the energy security of the country, attracting investments and achieving environmental goals.

It was noted that the problematic issues in the implementation of the norms of international law in the field of solar generation in Ukraine are: 1) the need for diversification of energy sources: Ukraine, which traditionally depends on imported fossil fuels, including gas and oil, faces challenges related to energy security and stability of supply. The development of solar energy as part of renewable energy sources can reduce this dependence and promote energy independence; 2) compliance with international environmental standards. Ukraine's obligations under the Paris Agreement and other international treaties require a significant reduction in greenhouse gas emissions. Integrating international standards into domestic legislation related to solar energy development helps ensure these goals are met; 3) attraction of foreign investments. The implementation of international standards creates a favorable investment environment, reducing risks for foreign investors and contributing to the inflow of capital into the renewable energy sector of Ukraine. This includes creating a stable and predictable regulatory environment; 4) technological development and localization of production. With the introduction of international standards in the solar energy sector, Ukraine can not only increase the amount of energy produced, but also stimulate the development of local technologies and industries, in particular, the production of solar panels and other equipment; 5) socio-economic development. The development of solar energy contributes to the creation of new jobs, the growth of regional economies and the improvement of the quality of life of citizens, especially in remote or rural areas; 6) support of local communities. Solar energy allows communities to develop decentralized energy sources, which provides them with greater energy independence and stability.

Therefore, the implementation of international standards in the field of solar generation is of strategic importance for Ukraine, helping the country to solve the energy, environmental and economic challenges of today.

Keywords: solar generation, solar power plant, alternative energy, green energy, energy efficiency.

Вступ

Постановка проблеми. В Україні активно йдуть процеси імплементації міжнародних стандартів у сфері відновлювальної енергії, зокрема, сонячної генерації. Це важливий крок на шляху до зменшення залежності від традиційних джерел енергії та підвищення енергетичної безпеки країни. Адаптація міжнародних екологічних стандартів сприяє не тільки покращенню довкілля, а й стимулює економічний розвиток через залучення інвестицій в "зелені" технології. Впровадження цих стандартів вимагає комплексного підходу, включаючи розробку правових рамок, стимулювання національних виробників та освітніх програм з підвищення обізнаності серед населення.

Наразі однією з основних перешкод на шляху імплементації є відсутність стабільної та прозорої законодавчої бази, яка б регулювала відносини у сфері відновлювальної енергетики. Політичні коливання та зміни урядів часто призводять до перегляду енергетичних програм, що знижує інтерес інвесторів. Розв'язання цієї проблеми потребує створення довгострокових політичних угод та забезпечення неперервності енергетичної політики, незалежно від політичних змін. Також важливим є залучення міжнародних експертів та організацій для адаптації кращих світових практик та технологій, що дозволить Україні ефективно використовувати свій потенціал у сфері сонячної енергетики.

Метою статті є розкриття засад імплементація норм міжнародного права в сфері сонячної генерації в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Науково-теоретичне підгрунтя розуміння правових категорій в галузі адміністративного права стали праці дослідників адміністративного права та процесу, зокрема: В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, В.К. Колпакова, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюка, А.П. Коренєва, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастуха, Ю.Н. Старилова, Ю.А. Тихомирова.

Виклад основного матеріалу

Енергетична незалежність України є однією із найважливіших складових економічної та, відповідно, національної безпеки України в цілому. Від її стану залежить спроможність держави забезпечити всі галузі економіки та кінцевих споживачів паливно-енергетичними ресурсами в обсягах, достатніх для забезпечення їх ефективного функціонування та зростання [1].

Міжнародна співтовариство прагне до співпраці через діяльність спеціалізованих міжнародних установ, які власне створюються для просування використання альтернативних джерел енергії, в тому числі і сонячної.

Ще в 1961 році в рамках Римської конференції ООН щодо нових та відновлювальних джерел енергії ООН через ЕКОСОР підняла питання про можливість використання для отримання енергоресурсів енергію сонця, вітру та геотермальну енергію. В подальшому були прийняті такі документи ООН як: Резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Економічний розвиток та охорона природи» від 18.12.1962 р. № 1831 та Резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Об'єднання Спеціального фонду та Розширеної програми технічної допомоги в Програму розвитку Організації об'єднаних націй» від 22.11.1965 р. 154 № 2029.

У 1972 році створена Програма ООН з навколишнього середовища, яка до сьогодні є глобальним органом, який встановлює екологічний порядок, сприяє послідовному впровадженню екологічного виміру сталого розвитку в рамках системи ООН і виступає в якості авторитетного захисника глобальної навколишнє середовище.

У 1977 році резолюцією ЕКОСОР «Нові та відновлювальні енергетичні ресурси» від 4.08.1977 р. № 2119 було закріплено новий курс розвитку всесвітньої економіки, орієнтованої на поступове підвищення ролі сонячної, геотермічної, вітрової енергії, енергії біогазу та припливів у структурі енергетики. Важливе значення для регулювання діяльності сонячної енергетики є створення Комітету з розвитку та використання нових і відновлюваних джерел енергії (1982 р.) та Міжвідомчої групи щодо нових та відновлюваних джерел енергії (1983 р.) (Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Негайне виконання Найробійської програми дій щодо освоєння та використання нових та відновлювальних джерел енергії» від 21.12.1982 р. № 37/250) та Комісії ООН зі сталого розвитку (Резолюцією Генеральної асамблеї ООН «Інституційні заходи для подальшої діяльності ООН. Конференція з навколишнього середовища та розвитку» від 22.12.1992 р. № A/RES/47/191).

Важливе значення для розвитку сонячної енергетики України мають: Директива 2009/28/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2009 р. про сприяння використанню електроенергії з відновлювальних джерел енергії, якою вносяться зміни та в подальшому відміняються Директива 2001/77/ЄС⁴ та Директива 2003/30/ЄС; Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/2001 від 11 грудня 2018 року про стимулювання використання енергії з відновлюваних джерел (нова редакція) та Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/2002 від 11 грудня 2018 року про внесення змін до Директиви 2012/27/ЄС про енергоефективність; Директива Європейського Парламенту І Ради 2012/27/ЄС від 25 жовтня 2012 року про енергоефективність, внесення змін до директив 2009/125/ЄС і 2010/30/ЄС та про скасування директив 2004/8/ЄС і 2006/32/ЄС [2].

Україна підписала Рамкову Конвенцію про зміну клімату в червні 1992 року, ратифікувала її в жовтні 1996 року, а в серпні 1997 року стала Стороною Конвенції. У березні 1999 року Україна підписала Кіотський протокол, а 4 лютого 2004 року Верховна Рада України ратифікувала його.

Україна приєдналася до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства як Договірна Сторона з 01.02.2011 року (набрання чинності для України міжнародного договору). Протокол про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства було підписано 24 вересня 2010 року в місті Скоп'є (Македонія) і ратифіковано Законом

України «Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства» від 15.12.2010 № 2787-VI. Приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства сприяло встановленню довгострокової фінансової стабільності енергетичного сектора та поліпшенню інвестиційного клімату в Україні, стимулюванню регіональної інтеграції та торгівлі, допомагатиме вирішенню проблем боротьби зі змінами клімату та запровадженню енергозберігаючих технологій. У рамках членства в Енергетичному співтоваристві Україна буде продовжувати підвищувати ефективність функціонування внутрішніх енергетичних ринків, шляхом імплементації відповідного законодавства ЄС [3].

На думку Я. С. Бенедика, що окремі аспекти взаємодії на міждержавному рівні у сфері альтернативної енергетики об'єктивуються в діяльності таких спеціалізованих установ ООН, як ЮНЕСКО (Організація об'єднаних націй з питань освіти, науки і культури - United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization), ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН - Food and Agriculture Organization), ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я - World Health Organization) та ЮНІДО (Організація об'єднаних націй з промислового розвитку - United Nations Industrial Development Organization). Не дивлячись на те, що дані організації створювались першочергово для інших цілей, не пов'язаних із альтернативними джерелами енергії, з часом вони почали більше уваги приділяти природоохоронним, екологічним питанням, у тому числі охоплюючи й альтернативні джерела енергії [4].

Наприклад Спеціальний звіт ООН щодо відновлюваних джерел енергії та зниження викидів, як результат досліджень [5]. Дослідження вчених Міжурядової групи експертів зі зміни клімату ООН, висвітлені у відповідних звітах, показали, що до 2050 року потреби людства в енергетичних ресурсах можуть бути задоволені на вісімдесят відсотків за рахунок альтернативних джерел енергії. Основною умовою для досягнення цього вчені називають створення урядами країн умов для розвитку альтернативної енергетики.

Серед спеціалізованих міжурядових інституцій, які забезпечують функціонування організаційно-правового механізму міжнародної співпраці у сфері альтернативної енергетики, велику роль відіграє Міжнародне енергетичне агентство (International Energy Agency) - далі МЕА. Засноване у 1974 році [3] для забезпечення виконання енергетичної програми Організації економічного співробітництва та розвитку.

Україна є членом Міжнародного агентства з відновлювальних джерел енергії. Робота із забезпечення приєднання нашої держави до IRENA була розпочата з прийняттям Указу Президента України «Питання приєднання України до Статуту Міжнародного агентства з відновлювальних джерел енергії (IRENA)» від 10.05.2016 р. № 200/2016 та прийняттям відповідного закону та завершилась 24.02.2018 року. У своєму фінальному звіті «Дорожня карта розвитку ВДЕ в Україні до 2030 року» IRENA визначило найбільший потенціал нашої держави у розвитку сонячної (70 ГВт) та вітрової енергетики (320 ГВт). Так, за IRENA альтернативні джерела енергії складатимуть близько 21% у кінцевому споживанні 2030 року, а за вітчизняною стратегією - 17% з підвищенням до 25% у 2035 році. Нажаль, з початком повномасштабного вторгнення в Україну, темп розвитку сонячної енергетики уповільнився, ніж було прогнозовано.

В якості пріоритетних технологій (виходячи із швидкості розгортання) REPowerEU в першу чергу називає сонячні фотоелектричні системи. Планується встановити понад 320 ГВт нових сонячних фотоелектричних установок до 2025 року (це вдвічі більше порівняно з існуючими), і майже 600 ГВт до 2030 року. Для забезпечення цих цілей було розроблено Стратегію ЄС щодо сонячної енергії [6].

Для України, як і для ЄС, найбільш доступним і альтернативним джерелом енергії (причому як електричної, так і теплової), є енергія сонця. Звідси ми переконані в доцільності врахування в вітчизняній практиці тих пропозицій та напрямів, які оприлюднені ЄС в Стратегії ЄС щодо сонячної енергії.

Беручи за основу положення Європейської ініціативи сонячних дахів доцільним видається розробка в Україні національної програми підтримки, приміром Національної програми «Сонячні дахи України». Програма може передбачити включення до законодавства положення щодо обов'язковості оснащення дахів будинків обладнанням для генерування енергії з енергії сонця. За основу можна взяти положення Стратегії ЄС щодо сонячної енергії, якою пропонується обов'язкове встановлення такого обладнання на всіх нових громадських та комерційних будівлях із корисною площею понад 250 м2 до 2026 року; на всіх існуючих громадських та комерційних будівлях із корисною площею понад 250 м2 до 2027 року; на всіх нових житлових будинках до 2029 року. Важливо: вітчизняне законодавство не вимагає отримання жодних дозволів на встановлення такого обладнання за умови використання отриманої енергії для власних потреб, без наміру її продавати іншим особам. Програма може передбачити комплексний підхід, за якого оснащення дахів обладнанням для регенерування енергії сонця поєднуватиметься із реконструкцією дахів (що набуває особливої актуальності в сучасних реаліях нанесення шкоди житловому фонду та іншим будівлям країною-агресором). Фінансування Національної програми «Сонячні дахи України» має здійснюватися через поєднання приватного та державного фінансування, з обов'язковим залученням ресурсів ЄС (зокрема, ці аспекти необхідно включити до REPowerUkraine).

Висновки

міжнародне право сонячна генерація

Таким чином ми можемо дійти до висновку, що наразі відсутній єдиний консолідований міжнародно-правового документ, який би чітко регулював діяльність альтернативної енергетики. Чимало міжнародно-правових актів, зміст яких спрямовано на регулювання відносин щодо охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки, сталого розвитку (Рамкова конвенція ООН зі зміни клімату та Кіотський протокол, Договір до Енергетичної хартії тощо), опосередковано регулюють відносини у сфері альтернативної енергетики. Тож, такі норми, незважаючи на їх рекомендаційний характер, створюють підґрунтя для формування звичаєвого права в зазначеній сфері, та вони не породжують юридичних зобов'язань, а отже, і юридичної відповідальності за їх порушення, що, безумовно, ускладнює процес глобального «озеленення» світової енергетики.

Література

1. Європейська інтеграція. Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України. URL: https://saee.gov.ua/uk/activity/mizhnarodne-spivrobitnytstvo/eu-integration

2. Директива Європейського Парламенту І Ради 2012/27/ЄС від 25 жовтня 2012 року про енергоефективність, внесення змін до директив 2009/125/ЄС і 2010/30/ЄС та про скасування директив 2004/8/ЄС і 2006/32/ЄС. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 984_017-12#Text

3. Decision of the Council establishing an International Energy Agency of the Organisation of November 15, 1974 № C(74)203/FINAL. URL: https://iea.blob.core.windows.net/assets/ ba8c3ef8-f5b3-45db-86d2- 719502e8d4ef/decesionofthecouncil.pdf

4. Питання приєднання України до Статуту Міжнародного агентства з відновлювальних джерел енергії (IRENA): указ Президента України від 10.05.2016 р. № 200/2016. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/200/2016#Text

5. Закон України Про приєднання України до Статуту Міжнародного агентства з відновлювальних джерел енергії (IRENA) 5 грудня 2017 року № 2222-VIII. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2222-19#Text

6. Remap 2030. Renewable Prospects for Ukraine. URL: https://saee.gov.ua/sites/default/f iles/ENG%20IRENA_REmap_Ukraine_paper_20 15%201304.pdf

References

1. Yevropeiska intehratsiia. Derzhavne ahentstvo z enerhoefektyvnosti ta enerhozberezhennia Ukrainy [Uropean integration. State Agency for Energy Efficiency and Energy Saving of Ukraine] https://saee.gov.ua/uk/activity/mizhnarodne-spivrobitnytstvo/eu-integration

2. Dyrektyva Yevropeiskoho Parlamentu I Rady 2012/27/IeS vid 25 zhovtnia 2012 roku pro enerhoefektyvnist, vnesennia zmin do dyrektyv 2009/125/IeS i 2010/30/IeS ta pro skasuvannia dyrektyv 2004/8/IeS i 2006/32/IeS. [Directive 2012/27/EU of the European Parliament and the Council of October 25, 2012 on energy efficiency, amending Directives 2009/125/EU and 2010/30/EU and repealing Directives 2004/8/EU and 2006/32/EU] https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/984 017-12#Text [in Ukrainian]

3. Decision of the Council establishing an International Energy Agency of the Organisation of November 15, 1974 № C(74)203/FINAL. URL: https://iea.blob.core.windows.net/assets/ba8c 3ef8-f5b3-45db-86d2- 719502e8d4ef/decesionofthecouncil.pdf [in English]

4. Pytannia pryiednannia Ukrainy do Statutu Mizhnarodnoho ahentstva z vidnovliuvalnykh dzherel enerhii (IRENA): ukaz Prezydenta Ukrainy vid 10.05.2016 r. № 200/2016. [The issue of Ukraine's accession to the Charter of the International Renewable Energy Agency (IRENA): Decree of the President of Ukraine No. 200/2016 of 05/10/2016] https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/200/2016#Text [in Ukrainian]

5. Zakon Ukrainy Pro pryiednannia Ukrainy do Statutu Mizhnarodnoho ahentstva z vidnovliuvalnykh dzherel enerhii (IRENA) 5 hrudnia 2017 roku № 2222-VIII. https://zakon. rada.gov.ua/ laws/show/2222-19#Text [in English]

6. Remap 2030. Renewable Prospects for Ukraine. URL: https://saee.gov.ua/sites/default/ files/ENG%20IRENA_REmap_Ukraine_paper_20 15%201304.pdf [in English]

Размещено на Allbest.ru