Детермінація корупції в місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Детермінація корупції в місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування

Бучинський Олег Йосипович кандидат юридичних наук, адвокат, партнер, Адвокатське об'єднання «Яр.ВАЛ»

Анотація

У статті розглянуто питання причин та умов корупції в місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування. Досліджено, що корупція в Україні має свої особливості та значно відрізняється від корупції у розвинутих країнах. Без виявлення цих особливостей не можна розробити дієві заходи протидії їй. Корупція сьогодення - це корупція кризового типу. Насамперед, вона породжується кризою сучасного українського суспільства та здатна поглиблювати кризу українського суспільства, маючи властивість зводити нанівець будь-які політичні, економічні, правові та моральні реформи в Україні. Корупція стала реальною загрозою для національної безпеки та конституційного устрою України, вона передусім є основною загрозою українській нації та засадам її розвитку.

Корупційні зв'язки все більше витісняють правові, етичні відносини між людьми і з аномалії поступово перетворюються в норму поведінки. Відповідно, усебічне дослідження причин та умов корупції, причин її виникнення і стійкого відтворення в місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, форм вияву корупційних діянь у сучасному українському суспільстві, а також обґрунтування на цій підставі заходів, що сприяють успішній боротьбі із зазначеним явищем, є важливим завданням юридичної науки. Досліджено, що питання запобігання корупції в місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування завжди були актуальними, однак в умовах сьогодення та науково-технічного прогресу потребують нового наукового осмислення.

Для вирішення проблеми корупції в Україні необхідно забезпечити прозорість діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування, створити сприятливі умови для розвитку економічного добробуту, залучення громадськості до проведення моніторингу та контролю діяльності державних органів під час ухвалення політично важливих рішень і застосувати міжнародні стандарти у роботі всіх державних органів.

Ключові слова: корупція, детермінанти, причини, умови, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, протидія, злочинність, корупційні правопорушення.

Abstract

Determination of corruption in local executive government bodies and local self-government bodies

Buchynskyi Oleg Yosypovych Candidate of Legal Sciences, attorney, partner of the Lawyers Union “Yar.VAL”

The article examines the causes and conditions of corruption in local executive bodies and local self-government bodies. It U investigated that corruption in Ukraine has its own characteristics and is significantly different from corruption in developed countries. Without identifying these features, it is impossible to develop effective countermeasures. Corruption today is crisis-type corruption. First of all, it is generated by the crisis of modern Ukrainian society and is capable of deepening the crisis of Ukrainian society, having the property of nullifying any political, economic, legal and moral reforms in Ukraine.

Corruption has become a real threat to the national security and constitutional system of Ukraine, first of all it is the main threat to the Ukrainian nation and the foundations of its development. Corruption ties are increasingly displacing legal and ethical relations between people and are gradually turning from an anomaly into a norm of behaviour. Accordingly, a comprehensive study of the causes and conditions of corruption, the causes of its occurrence and sustainable reproduction in local executive bodies and local self-government bodies, the forms of manifestation of corrupt acts in modern Ukrainian society, as well as the justification on this basis of measures that contribute to the successful fight against this phenomenon, is an important task of legal science.

It U investigated that the issue of preventing corruption in local executive bodies and local self-government bodies U always relevant, but in today's conditions and scientific and technological progress, they require a new scientific understanding. To solve the problem of corruption in Ukraine, it is necessary to ensure the transparency of the activities of state authorities and local self-government bodies, to create favourable conditions for the development of economic well-being, to involve the public in monitoring and controlling the activities of state bodies during the adoption of politically important decisions, and to apply international standards in the work of all state bodies.

Keywords: corruption, determinants, causes, conditions, local executive bodies, local self-government bodies, combating, crime, corruption offenses.

Постановка проблеми

Однією з проблем, що потребує невідкладного розв'язання, є корупція в місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, адже корупційні правопорушення становлять значну загрозу демократії, реалізації принципу верховенства права, соціальному прогресу, національній безпеці, становленню громадянського суспільства, дискредитують владні інститути.

Найбільше корупційних правопорушень учиняється в місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування тому, що на них покладено практичне забезпечення виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня тощо. Корупція розпочинається там, де правові норми заміщуються корисними інтересами службової особи, втіленими в конкретні протиправні дії. Цілком очевидним є те, що без вирішення проблеми запобігання корупції в місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування неможливо вивести на більш високий рівень виконання завдань запобігання злочинності в державі.

Питання запобігання корупції в місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування завжди були актуальними, однак в умовах сьогодення та науково-технічного прогресу потребують нового наукового осмислення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Останніми роками вітчизняними науковцями проведено чимало досліджень з цієї проблематики. Зокрема, В.Е. Гедульянов, Б.М. Головкін, О.О. Дудоров, О.О. Житний, К.П. Задоя, В.В. Іванюта, А.О. Левчук, Р.О. Мовчан, В.Ф. Оболонцев, І.Д. Пастух, М.В. Романов, В.Г. Сеник, В.М. Трепак, І.В. Чубенко та інші вчені детально вивчали явище корупції та шляхи протидії їй.

Незважаючи на велику кількість наукових праць щодо запобігання та протидії корупції, ця проблема, на жаль, досить далека від свого практичного вирішення. Наразі є багато прогалин у питаннях запобігання корупції в місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, які ще мало досліджені.

Метою статті є детермінація корупції в місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування.

Виклад основного матеріалу

Варто наголосити на тому, що Конституція України у ч. 2 ст. 6 проголосила, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Основним Законом межах і відповідно до законів України. Наведене конституційне положення вочевидь є головною загальною засадою, визначальним чинником діяльності посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування виключно у рамках правового поля, жодне їх рішення не може суперечити закону [1].

Вивчення причин і умов корупції в місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування загалом й факторів, що впливають на здійснення конкретних корупційних діянь, зокрема, є найважливішою складовою кримінологічного впливу на досліджувану сферу суспільних відносин. Знання детермінант, що обумовлюють вчинення корупційних діянь, дозволяє більш ефективно використовувати кримінально-правовий, кримінологічний запобіжний інструментарій у протидії корупції.

Як відзначав В.В. Іванюта, «причинами злочинності в широкому розумінні можна вважати всі ті обставини, без яких вона не могла б виникнути й не може існувати. Але не всі обставини відіграють однакову роль, оскільки одні створюють лише реальну можливість злочинних мотивів, а інші перетворюють цю можливість у дійсність». Тому одні обставини він розглядав як умови, а інші - як причини [2, с. 70].

Причини та умови злочинності як системи соціально-негативних явищ і процесів, спільна дія яких викликає наслідки - злочинність й правопорушення. При цьому до причин злочинності відносяться соціально-психологічні детермінанти, що включають елементи економічної, політичної, правової та побутової психології на різних рівнях суспільної свідомості.

Під причинами злочинності розуміються також такі явища суспільного життя, які породжують злочинність, підтримують її існування, викликають її ріст або зниження. При цьому причини злочинності розглядаються через призму економічних і соціальних відносин, політичних інтересів, моральний стан суспільства, а також умов, що сприяють скоєнню правопорушень.

Відтак, аналіз кримінологічної літератури свідчить про те, що поняття причинності й детермінації злочинності використовуються більшістю авторів як дуже близьких за об'ємом і змістом категорій.

З'ясовано, що при кримінологічному вивченні суспільних явищ доцільно виокремлювати наступні основні сфери життєдіяльності: економічну, соціальну, політичну, ідеологічну, правову, враховуючи при цьому, що кожна з цих сфер являє собою діалектичний взаємозв'язок, систему й органічну єдність діяльності та відносин її учасників [3, с. 125-126].

Відносно кожної із зазначених сфер з урахуванням ресурсних, психологічних, організаційних факторів формується й діє значна сукупність причин та умов, а в широкому розумінні йдеться про причинні фактори вчинення правопорушення.

За рівнем і ступенем негативного впливу всю систему причин і умов можна розділити на причинні фактори загальносоціального й спеціального характеру, що впливають на злочинність і протидію їй опосередковано або безпосередньо [4, с. 83-84].

Цей підхід повною мірою доцільно застосувати й до вивчення причин і умов корупційної злочинності в системі державної служби. Життя показує, що провести чітке розмежування причин і умов стосовно до конкретних ситуацій буває вкрай складно, а часом і неможливо. Конкретне соціальне явище в одних випадках може виступати в якості причини, а в інших ситуаціях - як умови.

Ураховуючи це, багато кримінологів обґрунтовано розглядають причини та умови злочинності в їхній єдності й нерозривності.

Аналіз сучасної наукової літератури дає нам право стверджувати, що найбільш переконливою в цій дискусії є позиція тих авторів, які чітко розмежовують терміни «причини» і «умови» та об'єднують їх загальним виразом «детермінанти злочинності». Можна погодитись з висновком В.М. Трепака, який безпосередньою причиною конкретного правопорушення вважає ті негативні явища і процеси, під впливом яких у свідомості винної особи виникають глибокі та стійкі погляди, уявлення, звички і властивості, що зумовлюють його внутрішню готовність здійснити певне суспільно небезпечне діяння [5, с. 17-18].

На думку А.А. Мошніна, причини - це ті процеси і явища, які породжують злочинність як свій безпосередній наслідок. Що ж до умов, то вони безпосередньо не породжують злочинність, але «відкривають шлях» для дії причин, полегшують настання суспільно небезпечних наслідків. Умовами виступають усілякі недоліки в управлінській та організаційній сфері діяльності різних галузей господарства і державного апарату. Причини та умови злочинності криються у всій сукупності негативних явищ у соціумі, саме вони обумовлюють існування злочинності як свого наслідку [6, с. 108].

Деякі кримінологи відзначають, що поділ на причини та умови є умовним. Так, наприклад, деякі вчені, об'єднують причини й умови, які сприяють вчиненню правопорушень, у поняття причинного комплексу, під яким розуміються взаємопов'язані, взаємообумовлені негативні соціальні явища, об'єднані загальною природою, а також особливості, стану і розвитку найбільш уразливих їх зон, у межах яких найчастіше можуть створюватись сприятливі умови для вчинення правопорушень [7, с. 164-166].

Загальним фактором є те, що вони нерозривно пов'язані з основною метою кримінології - пізнанням системи криміногенних та антикриміногенних факторів, розподілом їх за ступенем значення і впливу на злочинність, установленням ступеня взаємозв'язку між собою і групами найбільш значних явищ. Відтак, усі види взаємозв'язків явищ прийнято називати детермінізмом.

Детермінанти корупційних правопорушень, як у будь-якого іншого антигромадського явища, визначаються цілим комплексом соціальних протиріч. Її масштаби, специфіка й динаміка є наслідком загальних політичних, соціальних і економічних проблем країни. Корупція завжди збільшується, коли країна перебуває в стадії модернізації.

На сучасному етапі розвитку Україна переживає не просто модернізацію, а корінну перебудову суспільних, державних та економічних основ, тому не дивно, що вона додержується загальних закономірностей суспільного розвитку, у тому числі й негативних [8, с. 111-113].

Загалом вивчення причин корупції поєднане з низкою серйозних труднощів. Наскільки складним і спірним явищем є сама корупція, настільки ж неоднозначні та складні причини, що її обумовлюють. При цьому їх оцінка, аналіз впливу на ступінь корумпованості суспільства значно утруднені у зв'язку з обмеженістю показників, які можуть бути використані для їхньої характеристики. Окрім того, «вигляд» корупції визначається не якимось окремим фактором, а є наслідком складного комплексу причин. При цьому виокремити та оцінити ступінь впливу кожного в окремість надзвичайно важко.

Також низка факторів, що впливають на корупцію, тією чи іншою мірою, є її наслідком. Наприклад, низький рівень економічного розвитку деякою мірою сприяє збільшенню корупції, яка, своєю чергою, є серйозним бар'єром для нормального економічного росту; політична нестабільність, як правило, провокує корупцію, однак корупція сама може стати причиною порушення суспільної стабільності. Інакше кажучи, відносно низки факторів далеко не очевидним є причинно-наслідковий зв'язок, що також ускладнює дослідження у цій сфері [9, с. 98-101].

Фактори, що обумовлюють корупцію, вкрай різноманітні по своїй природі, формах проявів, спрямованості впливу. Цілком ймовірно, доцільно розділяти фактори корупції за ступенем їх стабільності й стабільності в часі.

Розглянуті економічні фактори, що обумовлюють «корупційну ситуацію» країни, призводять до розширення сфери тіньової економіки. Це, своєю чергою, призводить до зменшення надходжень до бюджету держави обов'язкових платежів у вигляді податків, зборів. Як наслідок, держава втрачає важелі управління економікою, загострюються соціальні проблеми через неможливість виконання зобов'язань щодо фінансування соціальної сфери. Тим самим загострюється бюджетна криза, знижується спроможність влади вирішувати соціальні проблеми [10, с. 196-197].

Проникнення корупції до органів виконавчої влади призводить до надання незаконних переваг і підтримки монопольного становища на ринку суб'єктів підприємницької діяльності, унаслідок чого відбувається пряме порушення ст. 42 Конституції України, якою передбачено, що «... держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція» [1].

Порушення конкурентних механізмів ринку, як наслідок надання невиправданих переваг певному суб'єкту господарювання, має наслідком зниження ефективності ринку і дискредитацію ідеї ринкової конкуренції. Знижується довіра учасників ринку до спроможності влади встановлювати і додержуватися чесних правил ринкової гри. Погіршується інвестиційний клімат, а отже, проблеми подолання спаду виробництва, відновлення основних фондів не знаходять свого вирішення.

Тому в економічній сфері необхідно сприяти конкуренції і позбавлятись монополії. Для України це дуже складне питання, оскільки в попередні десятиліття в умовах державно регульованої, планової економіки керівники підприємств звикли до свого монопольного становища і вони усіляко гальмують перехід до конкурентної економіки. Необхідно розвивати конкурсність і прозорість при розподілі державних замовлень [11, с. 112-114].

Нерідко буває так, що втягуючи у корупційну діяльність державних службовців, деякі підприємці скуповують величезні підприємства, нерухомість за мізерні суми. Тому саме у сфері приватизації необхідні гласність, прозорість, контроль. Цей процес повинен бути в центрі уваги усієї громадськості, його мають широко висвітлювати засоби масової інформації.

Причини та умови корупційної діяльності в місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування наявні й в органах державної влади й мають нормативно-правовий характер.

Якщо говорити про нерозвиненість законодавства, то воно виявляється й у якості законів, недосконалості всієї правової системи, нечіткості законотворчих процедур. Таким чином, породжуються такі види корупційних правопорушень, як суперечливість законодавства й навіть окремих законів, а також незавершеність законів, що містять двозначності, численні відсильні норми [12, с. 153-154].

Як результат, довершення законодавчого регулювання перекладається на підзаконні акти органів виконавчої влади, підготовка яких практично непідконтрольна. Тим самим створюються умови для появи нечітких, «закритих», важко доступних інструкцій, що створюють додаткові умови для корупції.

На масштабність корупційної діяльності має значний вплив морально- психологічна атмосфера, що панує в суспільстві. Значна частина державних службовців рано чи пізно стикаються з обставинами, коли вони повинні зробити вибір: прийняти або не прийняти корупційне рішення. До ухвалення протиправного рішення їх можуть підштовхувати наступні соціально- психологічні фактори, а саме інформаційне середовище, що формує поблажливе й навіть заохочувальне відношення до корупції; відчуття політичної та економічної нестабільності, що підштовхує посадову особу йти на ризик та обмінювати свій владний капітал на капітал економічний; невідповідність заробітної плати складності й відповідальності виконуваної державним службовцем або посадовою особою органів місцевого самоврядування роботи, неефективна система соціальних гарантій, а також несправедливість при просуванні по службі [3, с. 203-204].

Таким чином, можна сказати, що причинами та умовами корупції в місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування є комплекс явищ загальносоціального й спеціального характеру в економічній, соціальній, політичній, правовій, ідеологічній, організаційно-управлінській сферах, що генерує корупційну злочинність у місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, або створює сприятливі умови для її розвитку та існування.

В основі цих причин - недосконалість антикорупційного законодавства та наявність законодавчих прогалин створюють для посадових осіб органів місцевого самоврядування підґрунтя для того, щоб «оминути» закон, а також недоліки в організаційно-управлінській сфері, як то неналежна регламентація діяльності посадових осіб, так зване «кумівство» і відсутність механізмів запобігання проникненню в органи влади лідерів й членів злочинних угруповань.

Висновки

Таким чином, варто наголосити на тому, що як показує світова практика, для вирішення проблеми корупції в Україні необхідно забезпечити прозорість діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування, створити сприятливі умови для розвитку економічного добробуту, залучення громадськості до проведення моніторингу та контролю діяльності державних органів під час ухвалення політично важливих рішень і застосування міжнародних стандартів у роботі всіх державних органів. Ріст корупції в місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування обумовлений, насамперед, відсутністю чіткого законодавчого регулювання багатьох питань про державну службу, діючого контролю над доходами та видатками державних службовців і їх джерелами.

З'ясовано, що значне поширення одержало сумісництво виконання обов'язків у державних установах з діяльністю в комерційних недержавних організаціях, що створює додаткові умови для зловживань посадовими особами своїм службовим становищем. Наявні випадки, коли державні службовці, що пов'язані з комерційними структурами, лобіюють інтереси цих структур на шкоду державі.

На тлі потужного впливу світових фінансово-економічних процесів, що невигідно складалися для України, різкого зниження виробництва й продуктивності суспільної праці в країні втрата, яку понесло суспільство від діяльності, спрямованої проти його інтересів, мала не тільки економічні, але й морально-політичні наслідки.

Необхідно зауважити, що зв'язок між корупцією та проблемами, що її генерують, двосторонній. З одного боку, проблеми соціальної, економічної, політичної сфери збільшують кількість корупційних діянь, а їх розв'язання може сприяти зменшенню їх рівня. З іншого боку, масштабна корупційна діяльність призупиняє й загострює проблеми в державі, заважає їх вирішенню. Звідси випливає, що, по-перше, зменшити й обмежити корупційну діяльність можливо, лише одночасно вирішуючи проблеми, що її продукують, і, подруге, вирішенню цих проблем буде сприяти протидія корупції в усіх сферах.

влада економіка корупція

Література

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР.

2. Іванюта В.В. Забезпечення економічної безпеки на регіональному рівні як напрям державного впливу. Вісник Житомирського державного технологічного університету. Серія: економіка, управління та адміністрування. 2020. № 2(92). С. 69-73.

3. Чубенко І.В. Кримінологічні засади запобігання корупції в місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Київ. 2010. 323 с.

4. Головкін Б.М., Оболонцев В.Ф., Романов М.В. Запобігання корупції: підручник. Харків: Право, 2020. 752 с.

5. Трепак В.М. Теоретико-прикладні проблеми запобігання та протидії корупції в Україні: автореф. ... д-ра юрид. наук: 12.00.08. Київ. 2020. 36 с.

6. Мошнін А.А. Корупція у сучасній Україні: стан та напрями протидії. Наукові праці Міжрегіональної академії управління персоналом. Серія: Політичні науки та публічне управління. 2022. Вип. (62). С. 106--110.

7. Дудоров О.О., Житний О.О., Задоя К.П. Корупційні схеми: їх кримінально-правова кваліфікація і досудове розслідування. Київ, 2019. 464 с.

8. Гобела В.В., Живко З.Б., Леськів Г.З., Мельник С.І. Управління кризовими ситуаціями: Львів: ЛДУВС, 2022. 228 с.

9. Пастух І.Д., Левчук А.О. Адміністративно-правовий механізм запобігання правопорушенням, пов'язаним з корупцією: монографія. Київ: НАВС, 2023. 219 с.

10. Дудоров О.О., Мовчан Р.О., Сеник В.Г. Кваліфікація адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією. Коментар судової практики. Київ: Дакор, 2020. 508 с.

11. Гедульянов В.Е. Адміністративно-правові засади запобігання корупційним та пов'язаним з корупцією правопорушенням: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2020. 212 с.

12. Прокопів Б. Стан та шляхи вдосконалення реалізації антикорупційної політики України. Актуальні проблеми правознавства. 2019. № 1. С. 152--156.

References

1. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine]: Osnovnyi Zakon Ukrainy vid 28 cherv. 1996 r. № 254k/96-VR. [in Ukrainian].

2. Ivaniuta V.V. (2020). Zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky na rehionalnomu rivni yak napriam derzhavnoho vplyvu [Ensuring economic security at the regional level as a direction of state influence]. Visnyk Zhytomyrskoho derzhavnoho tekhnolohichnoho universytetu. Seriia: ekonomika, upravlinnia ta administruvannia, 2(92), 69-73 [in Ukrainian].

3. Chubenko I.V., 2010. Kryminolohichni zasady zapobihannia koruptsii v mistsevykh orhanakh vykonavchoi vlady ta orhanakh mistsevoho samovriaduvannia [Criminological principles of corruption prevention in local executive bodies and local self-government bodies]: dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.08. Kyiv, 323 [in Ukrainian].

4. Holovkin B.M., Obolontsev V.F., Romanov M.V. ta in. (2020). Zapobihannia koruptsii [Prevention of corruption]: pidruchnyk, Kharkiv, 752 [in Ukrainian].

5. Trepak V.M. (2020). Teoretyko-prykladni problemy zapobihannia ta protydii koruptsii v Ukraini [Theoretical and applied problems of preventing and countering corruption in Ukraine]: avtoref. dys. ... d-ra yuryd. nauk: 12.00.08, 36 [in Ukrainian].

6. Moshnin A.A. (2022). Koruptsiia u suchasnii Ukraini: stan ta napriamy protydii [Corruption in modern Ukraine: state and directions of counteraction]. Naukovi pratsi Mizhrehionalnoi akademii upravlinnia personalom. Seriia: Politychni nauky ta publichne upravlinnia, 2 (62), 106-110 [in Ukrainian].

7. Dudorov O.O., Zhytnyi O.O., Zadoia K.P. (2019). Koruptsiini skhemy: yikh kryminalno-pravova kvalifikatsiia i dosudove rozsliduvannia, 464 [in Ukrainian].

8. Hobela V.V., Zhyvko Z.B., Leskiv H.Z., Melnyk S.I. (2022). Upravlinnia kryzovymy sytuatsiiamy, 228 [in Ukrainian].

9. Pastukh I.D., Levchuk A.O. (2023). Administratyvno-pravovyi mekhanizm zapobihannia pravoporushenniam, poviazanym z koruptsiieiu [Administrative and legal mechanism for prevention of offenses related to corruption]: monohrafiia, 219 [in Ukrainian].

10. Dudorov O.O., Movchan R.O., Senyk V.H. (2020). Kvalifikatsiia administratyvnykh pravoporushen, poviazanykh z koruptsiieiu. Komentar sudovoi praktyky [Qualification of administrative offenses related to corruption. Commentary on judicial practice], 508 [in Ukrainian].

11. Hedulianov V.E. (2020). Administratyvno-pravovi zasady zapobihannia koruptsiinym ta poviazanym z koruptsiieiu pravoporushenniam: dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.07. Kyiv, 212 [in Ukrainian].

12. Prokopiv B. (2019). Stan ta shliakhy vdoskonalennia realizatsii antykoruptsiinoi polityky Ukrainy [The state and ways of improving the implementation of the anti-corruption policy of Ukraine]. Aktualni problemy pravoznavstva, 1, 152-156 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru