Кримінальна відповідальність за насильство в родині: охорона прав потерпілих

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кримінальна відповідальність за насильство в родині: охорона прав потерпілих

Барінова Діана Олександрівна студентка 3 курсу бакалаврату, Зуб Катерина Русланівна студентка 3 курсу бакалаврату, факультету прокуратури, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Анотація

В Україні посилюється увага до проблеми домашнього насильства, яке набуло масштабів гострого соціального виклику. Жорстоке поводження в сім'ї, яке приймає різні форми, поширене як в Україні, так і в усьому світі, цей прихований вид насильства часто залишається непоміченим за різних обставин. Проте, саме домашнє насильство стає коренем багатьох інших негативних явищ шляхом руйнування життя людей та завдання шкоди загальному добробуту.

Важливо підкреслити, що жорстоке поводження в сім'ї не залежить від рівня доходу, освіти, соціального статусу, класової приналежності, раси, культури, релігії чи соціально-економічного становища.

Зростання усвідомлення важливості дотримання прав людини та особистих свобод робить проблему домашнього насильства соціально значущою, так як це питання виходить за межі особистої справи кривдника та жертви, перетворюючись на проблему, яка потребує комплексного підходу та рішучих дій на рівні державної політики.

В умовах воєнного стану ризики посилення конфліктів у сім'ях зростають. Емоційне напруження, економічні проблеми та інші фактори, пов'язані з війною, створюють сприятливе середовище для жорстокого поводження в сім'ї. Домашнє насильство під час війни стає ще більш небезпечним та руйнівним. Жертви, зазвичай, обмежені у своїх можливостях, мають фізичну та матеріальну залежність від кривдників, що робить їх ще більш вразливими.

Наша країна вже здійснює суттєві кроки задля запобігання домашньому насильству, що, передусім, обумовлено ратифікацією міжнародних договорів у сфері протидії проявам домашнього насилля та прийняттям відповідного національного законодавства, але ця тема потребує підвищення рівня обізнаності про проблему домашнього насильства та формування нетерпимості до жорстокого поводження в сім'ї.

Ключові слова: домашнє насильно, жертва, потерпіла особа, сім'я, родина, кривдник.

Abstract

Criminal liability for domestic violence: protection of victims' rights

Barinova Diana Oleksandrivna is a 3rd-year undergraduate student, Zub Kateryna Ruslanivna 3rd year undergraduate student, Faculty of Prosecutor's Office, Yaroslav Mudryi National Law University

In Ukraine, attention is increasingly focused on the problem of domestic violence, which has become an acute social challenge. Domestic abuse, which takes various forms, is widespread both in Ukraine and around the world, and this hidden type of violence often goes unnoticed in various circumstances. However, it is domestic violence that becomes the root of many other negative phenomena by destroying people's lives and harming their overall well-being.

It is important to emphasize that domestic violence does not depend on income, education, social status, class, race, culture, religion, or socioeconomic status.

The growing awareness of the importance of respecting human rights and personal freedoms makes the issue of domestic violence socially significant, as it goes beyond the personal case of the offender and the victim, turning into a problem that requires a comprehensive approach and decisive action at the level of public policy.

In the context of martial law, the risks of increased conflicts in families are growing. Emotional tension, economic problems and other factors related to the war create a favorable environment for domestic abuse. Domestic violence during war becomes even more dangerous and destructive. Victims usually have limited capabilities and are physically and financially dependent on their abusers, which makes them even more vulnerable.

Our country is already taking significant steps to prevent domestic violence, which is primarily due to the ratification of international treaties on combating domestic violence and the adoption of relevant national legislation, but this topic requires raising awareness of the problem of domestic violence and building intolerance to domestic abuse.

Keywords: domestic violence, victim, victimized person, family, perpetrator.

Постановка проблеми

Домашнє насильство є поширеним явищем у всьому світі і з кожним роком проблема боротьби з ним набуває все більшої актуальності. На нашу думку, обумовленість цієї проблематики на теренах України криється, зокрема в історичних і соціальних рисах пострадянського суспільства та необізнаності звичайних людей щодо захисту свого права шляхом притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання домашнього насильства досліджували такі вчені, як: Ю.П. Битяк, О.Д. Коломоєць, О.Г. Стрельченко, Я.М. Яковлєв, А.Б. Блага, О.C. Тунтула, К.Л. Бойчук, С.М, Бреус, Т.І. Бугаєць, О.О. Дудоров, М.І. Хавронюк, О.В. Харитонова та інші науковці.

Мета статті є формулювання авторської позиції стосовно поняття та видів домашнього насильства, кримінальної відповідальності за це діяння, окреслення напрямків захисту прав потерпілих.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до ст. 126-1 Кримінального кодексу України (далі -- КК або КК України), домашнє насильство -- це «умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи» [1]. У свою чергу, пункт 3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі -- Закон) містить таке визначення поняття «домашнє насильство» -- це «діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь» [2].

З огляду на вищевикладене, можемо зазначити, що КК України та Закон по різному тлумачать поняття «домашнє насильство». Кримінальним кодексом України передбачено, що це умисне, систематичне вчинення певних видів насильства по відношенню до спеціальних суб'єктів, що призводить до негативних наслідків. У свою чергу, Законом закріплено, що це діяння, тобто дія або бездіяльність певних видів насильства по відношенню до спеціальних суб'єктів або ж погрози до цих же суб'єктів. З аналізу КК України та Закону ми дійшли до висновку, що під поняттям «домашнє насильство» варто розуміти, що це умисне, систематичне діяння (дія або бездіяльність) певних видів насильства по відношенню до спеціальних суб'єктів, що призводить до негативних наслідків або ж погроза вчинення таких дій. Виходячи з нашої авторської інтерпретації поняття «домашнє насильно», вважаємо за необхідне зосередити увагу на певних складових, таких як: системність, види насильства, спеціальні суб'єкти.

Систематичність як ознаку злочину домашнього насильства можна визначити як вчинення трьох або більше діянь, які пов'язані однаковими або подібними об'єктами, вчиняються в межах однієї й тієї самої форми вини та спрямовані на досягнення загального результату [4]. Щодо спеціальних суб'єктів, а саме потерпілих від такого злочину, як домашнє насильство, то ними, відповідно до частини 2 ст. 3 Закону є подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя; інші родичі, інші особи, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству [2].

Зауважимо, що розуміння поняття домашнього насильства та його видів іноді є важким для розуміння пересічних людей та не збігається зі звичними визначеннями у суспільстві. У зв'язку з цим виникає необхідність у тлумаченні вказаних термінів: якщо конфлікти між суб'єктами, які підпадають під категорію суб'єктів, що можуть вважатись потерпілим від домашнього насильства вирішуються на засадах компетентності, виходячи з того, хто краще розуміється на певному питанні, то в цьому випадку не йдеться про насильство, але якщо основним способом вирішення ситуації є принцип «хто сильніший, той і має рацію» або головною метою є не так вирішення проблеми, як доказ власної правоти за будь-яких умов і будь-якими шляхами, це можна вважати підґрунтям для виникнення насильницьких стосунків. Також, варто зазначити, що під час домашнього насильства має спостерігатися елемент агресії, мотивації заподіяння шкоди [3, С. 9].

Щодо видів домашнього насильства, то Законом закріплено чотири види домашнього насильства, а саме: економічне, психологічне, сексуальне та фізичне насильство [3].

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру [2, п. 4 ст. 1]. До прикладу, проявом економічного насильства може бути: позбавлення життя, їжі і тд; заборона працювати (навчатись), відсутність можливості розпоряджатися сімейним бюджетом і власними коштами [5, С. 18]. Іноді економічне насильство дуже складно виявити, бо його прояви можуть здатись труботою або «звичною поведінкою»: перебирання на себе функції «чоловіка-годувальника» та обмеження можливостей жінки самореалізуватися, контроль усієї фінансової інформації та обмеження доступу до неї та інше [5, С. 18].

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи [2, п. 14 ст. 1]. Розрізняють такі форми психологічного насильства, як: газлайтинг, бодішеймінг, стоуволінг [5, С. 16]. Газлайтинг -- форма психологічного насильства, коли особу змушують сумніватися у адекватності сприйняття та у самій реальності. Бодішеймінг -- практика приниження особи висміючими та критичними коментарями, які змушують особу соромитися свого тіла. Стоуволінг -- закам'яніння, зачерствіння, відмова комунікувати та взаємодіяти [5, С. 16]. Проявами психологічного насильства можуть бути: словесні образи, погрози; навіювання почуття провини, невпевненості; заборона бачитися із рідними чи близькими тощо [5, С. 16].

Сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності характеру [2, п. 15 ст. 1]. До прикладу, сексуальним насильством може бути: примус до статевого контакту; вчинення дій сексуального характеру у присутності дитини або стосовно дитини незалежно від її згоди; примус до небажаних форм статевих контактів [5, С. 21].

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру [2, п. 17 ст. 1]. Прояви фізичного насильства: завдання побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень та інше [5, С. 20].

Вважаємо за потрібне зазначити вид домашнього насильства, який, наразі, не регламентований в Законі, але, на нашу думку, потребує негайної імплементації в українське законодавство, а саме -- кібернасильство. Домашнє кібернасильство - незаконний моніторинг електронних акаунтів, копіювання листування, документів та фото інтимного партнера. Європейський суд з прав людини рішенням у справі «Buturuga v. Romania» вперше ідентифікував явище кібернасильства як одного з видів домашнього насильства над жінками [5, С. 21]. Наприклад, проявом домашнього кібернасильства може бути: постійна перевірка повідомлень, дзвінків; надсилання негативного/образливого контенту та інше [5, С. 23].

Згідно з даними аналітиків, протягом 2019-2023 років в Україні зафіксовано 10 351 справу щодо домашнього насильства. Спостерігається тенденція до зростання кількості таких випадків:

2019 року - 1 068 справ;

2020 року - 2 213 справ;

2021 року - 2 432 справи;

2022 року - 1 498 справ;

2023 року - 2 705 справ.

Важливим кроком у протидії домашньому насильству стало прийняття 11 січня 2019 року Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами». Цим законом було криміналі - зоване домашнє насильство шляхом доповнення статтею 126-1 КК України.

Відповідно, санкція цієї статті передбачає виконання громадських робіт строком від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до двох років [1].

Істотним досягненням у запобіганні домашньому насильству стало доповнення КК України розділом ХІІІ-1 «Обмежувальні заходи». Цей розділ дає змогу вживати заходів для захисту осіб, які постраждали від кримінальних правопорушень, пов'язаних з домашнім насильством. Згідно з твердженнями О.В. Харитонової, обмежувальні заходи є яскравим проявом подальшого розвитку у сучасному кримінальному праві ідеї «багатоколійності». За своєю природою ці заходи тяжіють до так званих «заходів безпеки», що спрямовані на захист потерпілої особи та попередження вчинення особою повторного домашнього насильства. [12, С. 74]

Таким чином, стаття 91-1 КК України дає вичерпний перелік обмежувальних заходів, які можуть бути застосовані до особи, яка вчинила домашнє насильство:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;

3) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання, роботи, навчання, лікування особи, що постраждала від домашнього насильства;

4) заборона листування, телефонних розмов з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів за допомогою засобів зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;

5) направлення для проходження програми для кривдників або програми пробації [1].

Кримінальним Кодексом України також передбачено інші посягання, які полягають в умисному вчиненні окремо фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винна особа перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

До фізичного насильства, як форми домашнього насильства, віднесено наступні кримінальні правопорушення,: умисне вбивство (ст. 115 КК), доведення до самогубства (ст. 120 КК), умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 КК), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК), побої і мордування (ст. 126 КК), залишення в небезпеці (ч. 2 ст. 135 КК), ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ст. 136 КК), незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 КК), насильницьке зникнення (ст. 146-1 КК), захоплення заручників (ст. 147 КК), торгівля людьми (ч. 3 ст. 149 КК) [5, С. 52].

До сексуального: зґвалтування (ч. 2 ст. 152 КК), сексуальне насильство (ч. 2 ст. 153 КК), примушування до вступу в статевий зв'язок (ч. 2 ст. 154 КК); вчинення дій сексуального характеру з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку (ч. 2 ст. 155 КК), розбещення неповнолітніх (ч. 2 ст. 156 КК), домагання дитини для сексуальних цілей (ст. 156-1 КК) [5, С. 52].

До економічного: експлуатація дітей (ст. 150 КК), використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (ст. 150-1 КК); ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК), ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків (ст. 165 КК), злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК), зловживання опікунськими правами (ст. 167 КК), втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність (ст. 304 КК) [5, С. 52].

До психологічного: погроза вбивством (ст. 129 КК), розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (ст. 168 КК), примушування до шлюбу (ст. 151-2 КК) [5, С. 52].

Таким чином, це співвідноситься з постановою Верховного Суду України від 10 березня 2020 року у справі № 531/270/19 де зазначається, що ознаками домашнього насильства можуть охоплюватися різні склади кримінальних правопорушень за умови, що відповідне кримінальне правопорушення скоєно в сім'ї чи в межах місця проживання або щодо родичів, або щодо колишнього чи теперішнього подружжя, або щодо іншої особи, яка спільно проживає (проживала) з кривдником однією сім'єю, але не перебуває (не перебувала) у родинних відносинах чи у шлюбі з ним [11].

Також варто звернути увагу, що Закон, у ст. 22 регламентує права постраждалих осіб. Отриманням постраждалими особами доступу до правосуддя не обмежується ефективність правової системи. Воно вимагає, щоб усі аспекти системи запобігання та боротьби з домашнім насильством були чутливими до потреб постраждалих та гарантували їм можливість користуватися правовими механізмами захисту своїх прав без перешкод [9, С. 27]. Але, на жаль, на практиці постраждала особа стикається з великою кількістю перешкод на своєму шляху. Наприклад: несвоєчасне реагування поліцейських на випадки домашнього насильства; відсутність гендерно- чутливого підходу до роботи з постраждалими та інше [9, С. 28].

Щодо міжнародних стандартів запобігання та протидії випадкам домашнього насильства, то основним документом у цій сфері є Стамбульська конвенція [9, С. 28]. Положення цього документа регламентують стандарти в сфері забезпечення протидії домашньому насильству. Згідно з частиною 2 ст. 5 Стамбульської конвенції, «сторони вживають необхідних законодавчих та інших заходів для забезпечення належної уваги до недопущення, розслідування, покарання та забезпечення компенсації стосовно актів насильства, які підпадають під сферу застосування цієї Конвенції та які вчинені недержавними учасниками» [6]. Стаття 4 закріплює, що усі форми дискримінації підлягають осуду, зокрема, держави на законодавчому рівні мають закріпити принцип рівності між жінками та чоловіками, та відповідна рівність має мати практичне підґрунтя і не обмежуватись декларативним характером [6].

Працюючи з випадками домашнього насильства, в контексті міжнародних стандартів, важливо розуміти Концепцію Стамбульської конвенції -- «4Р» [9, С. 20]. Стамбульська конвенція побудована на концепції чотирьох зобов'язань, які мають бути впроваджені на державному рівні. Держава, на всіх рівнях: центральному, регіональному та місцевому, має впроваджувати в свої політики відповідні зобов'язання, які є рівнозначними між собою. Такий підхід дозволить постраждалій особі реалізувати свої права та скористатись послугами у громаді, у тому числі юридичними, що наблизить її до правосуддя. Концепція отримала назву «4Р» від абревіатури чотирьох слів з англійської мови: prevention (запобігання, або профілактика); protection (захист); prosecution (притягнення до відповідальності); integrated policies (скоординовані політики) [9, С 21].

Також, звертаємо вашу увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі -- ЄСПЛ). Справа «Осман проти Великобританії» (1998) -- ЄСПЛ закріпив стандарт позитивних зобов'язань: «Держава зобов'язана вжити всіх розумно важливих дій для запобігання неминучого ризику для життя та здоров'я, про яке держава знала або повинна була знати» [7, С. 32]. Справа «Buturuga проти Румунії» (2020). У грудні 2013 року жінка звернулась до органів влади щодо домашнього насильства через погрози її чоловіка та надала медичну довідку про тілесні ушкодження. Пізніше вона подала ще дві заяви через нові погрози та фізичне насильство. Надалі вона подала клопотання щодо електронного пошуку комп'ютера через незаконні дії колишнього чоловіка. Суд вирішив справу зі скаргою, наклавши штраф на чоловіка, але рішення не було успішно оскаржено. У березні 2014 року суд виписав обмежувальний припис, але незважаючи на вказане, чоловік не дотримувався його. ЄСПЛ зауважив на необхідність системи покарань у випадках домашнього насильства. При цьому, як у внутрішньому законодавстві, так і в міжнародному праві домашнє насильство не обмежується лише актами фізичного насильства, а включає, серед іншого, психологічне насильство або переслідування [7, С. 35].

З аналізу всього вищенаведеного випливає, що у разі вчинення домашнього насильства необхідно звертатись до правоохоронних органів; центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; управління сім'ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій; громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства; психолога; близької людини та на телефони «Гарячих ліній» [8, С. 48].

Більше того, на теперішній час існує безліч заходів, спрямованих на протидію домашньому насильству. Відповідно до Закону, протидія домашньому насильству -- це система заходів, які спрямовані на припинення домашнього насильства, надання допомоги та захисту постраждалій особі, відшкодування їй завданої шкоди, а також на належне розслідування випадків домашнього насильства, притягнення до відповідальності кривдників та зміну їхньої поведінки [2].

У Законі наведено 4 види спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Терміновий заборонний припис стосовно кривдника -- виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Відповідно до цього він може містити такі заходи: 1) зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою [2].

Обмежувальний припис стосовно кривдника -- це один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Порядок видачі судом обмежувального припису визначається Цивільно-процесуальним кодексом України.

Постраждала особа може вимагати від кривдника компенсації її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає (винаймала) з метою запобігання вчиненню стосовно неї домашнього насильства, а також періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім'ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника, у порядку, передбаченому законодавством [2].

Відповідно до Наказу № 124 уповноважений підрозділ поліції та інші підрозділи поліції, які уповноважені на здійснення заходів із запобігання та протидії домашньому насильству, забезпечують контроль за поведінкою кривдника за місцем проживання/перебування та проведення з ним профілактичної роботи з метою недопущення скоєння повторних фактів домашнього насильства [13].

Як висновок, останнім видом спеціального заходу щодо протидії та запобіганню домашньому насильству є проходження програми для кривдників. Завданням цієї Програми є реалізація комплексу заходів, ґрунтованих на результатах оцінки ризиків. Ці заходи спрямовані на усвідомлення кривдником своєї поведінки, її руйнівних наслідків та розвиток альтернативних, неагресивних моделей взаємодії у родинних стосунках.

Правопорушника може бути направлено судом на проходження програми на строк від трьох місяців до одного року. Також кривдник може брати участь у Програмі за власною ініціативою на добровільній основі. Направлення кривдника на проходження Програми повинно сприяти: зміні насильницької поведінки особи; засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння, взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини; формування у особи відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; вмінню вести конструктивний діалог, знаходити компроміси та вирішувати конфлікти мирним шляхом; здатності особи виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки. Україна є однією з небагатьох держав світу, в якій реалізуються програми, спрямовані на корекцію насильницької моделі поведінки для осіб, які вчиняють домашнє насильство. Робота з кривдниками становить невід'ємну частину діяльності уповноважених органів із протидії домашньому насильству, оскільки допомагає таким особам осмислити власну насильницьку поведінку: усвідомити її витоки, прояви та змінити патерни. Довготривала корекція поведінки особи, яка вчинила насильство, не лише допомагатиме налагодити гармонійне життя в межах сім'ї, родини, а й поліпшуватиме майбутнє дітей, які припинять бути свідками домашнього насильства [14, С. 3-4].

домашнє насильство кривдник сім'я

Висновки

Домашнє насильство є серйозною соціальною проблемою, яка призводить до серйозних фізичних та психологічних наслідків для жертв, включаючи травми, психічні та емоційні труднощі, а також може впливати на їхнє соціальне та економічне благополуччя. Вказане явище потребує комплексного підходу для розв'язання та покращення ситуації у суспільстві. На нашу думку, шляхами вирішення цієї проблеми є підвищення громадської свідомості щодо питань домашнього насильства, висвітлення даної проблеми у суспільні та розробка програм підтримки для потерпілих.

Література

1. Кримінальний кодекс України: Кодекс України; Кодекс, Закон від 05.04.2001 № 2341-Ш // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України.

2. Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України від 07.12.2017 № 2229-VIII // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України.

3. Гловнюк І. Форми насильства: фізичне, психологічне, економічне. Як довести факт кожного з перелічених різновидів насильства?/ Гловнюк І.// Вища школа адвокатури НААУ. - 2022.

4. Однією з умов кримінальної відповідальності за домашнє насильство є те, що воно має бути систематичним - суддя ККС ВС. Верховний суд.

5. Кваліфікація та основи методики розслідування домашнього насильства: навчальний посібник / С. Романцова, Н. Устрицька, І. Гловюк та ін.; за ред. І. Гловюк, Н. Лащук, С. Романцової. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2022. 404 с.

6. Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція): Конвенція; Рада Європи від 11.05.2011 // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України.

7. Актуальні проблеми протидії домашньому насильству: навчальний посібник / А.Б. Блага, О.С. Тунтула, О.О. Кочемировська; за заг. ред. А.Б. Благої. - Миколаїв: Вид- во ЧНУ ім. Петра Могили, 2021. - 208 с.

8. Лист МОН України «Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству» від 18.05.2018 року №1/11 - 5480.

9. Забезпечення надання правових послуг особам, постраждалим від домашнього насильства: практичний посібник для надавачів правової допомоги / К.Л. Бойчук, С.М, Бреус, Т.І. Бугаєць, Л.О. Гриценко, Д.О. Пилипенко; за заг. ред. д.ю.н., доц. А.Б. Благої. -- К., 2023. -- 136 с.

10. Вознюк А.А. Кримінальна відповідальність за домашнє насильство: актуальні питання теорія та практики.

11. Постанова Верховного Суду від 10 березня 2020 року (справа № 531/270/19).

12. Харитонова О.В. Ключові засади гендерної політики в кримінальному праві України та основні напрями реформ щодо протидії насильству стосовно жінок та домашньому насильству: науково-практичний посібник. Харків, 2018. С. 74

13. Наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції України» №124 від 25.02.2019.

14. Методичний посібник для фахівців, які впроваджують типову програму для кривдників: теоретична частина. Київ, 2020. С. 3-4.

References

1. Kryminalnyy kodeks Ukrayiny [Criminal Code of Ukraine]. (2001, April 5). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. [in Ukrainian].

2. Zakon Ukrainy Pro zapobihannia ta protydiiu domashnomu nasylstvu [About preventing and countering domestic violence] vid 07.12.2017 № 2229-VIII. [in Ukrainian].

3. Hlovnyuk I. (2022) Formy nasyl'stva: fizychne, psykholohichne, ekonomichne. Yak dovesty fakt kozhnoho z perelichenykh riznovydiv nasyl'stva? [Forms of violence: physical, psychological, economic. How to prove the fact of each of the listed types of violence?] Vyshcha shkola advokatury NAAU - Higher School of Advocacy. [in Ukrainian].

4. Verkhovnyy Sud Ukrayiny [Supreme Court of Ukraine] (n.d.) [in Ukrainian].

5. S. Romantsova, N. Ustryts'ka, I. Hlovyuk ta in. (2022) Kvalifikatsiya ta osnovy metodyky rozsliduvannya domashn'oho nasyl'stva [Qualification and fundamentals of methods for investigating domestic violence] navchal'nyy posibnyk za red. I. Hlovyuk, M. Lashchuk, S. Romantsovoyi. L'viv: L'vivs'kyy derzhavnyy universytet vnutrishnikh sprav. 404 s. [in Ukrainian].

6. Konventsiya Rady Yevropy pro zapobihannya nasyl'stvu stosovno zhinok i domashn'omu nasyl'stvu ta borot'bu iz tsymy yavyshchamy (Stambul's'ka konventsiya) [Council of Europe Convention on preventing and combating violence against women and domestic violence (Istanbul Convention)]. [in Ukrainian]

7. Blaha A.B., Tuntula O.S., Kochemyrovska O.O. (2021) Aktualni problemy protydii domashnomu nasylstvu [Actual problems of combating domestic violence]: navchalnyi posibnyk za zah. red. A.B. Blahoi. Mykolaiv: Vyd-vo ChNU im. Petra Mohyly. 208 s. [in Ukrainian].

8. Lyst MON Ukrayiny «Metodychni rekomendatsiyi shchodo zapobihannya ta protydiyi nasyl'stvu» [Methodical recommendations for preventing and countering violence] vid 18.05.2018 roku №1/11 - 5480. [in Ukrainian].

9. K.L. Boychuk, S.M, Breus, T.I. Buhayets', L.O. Hrytsenko, D.O. Pylypenko (2023) Zabezpechennya nadannya pravovykh posluh osobam, postrazhdalym vid domashn'oho nasyl'stva [Providing legal services to victims of domestic violence]: praktychnyy posibnyk dlya nadavachiv pravovoyi dopomohy za zah. red. d.yu.n., dots. A.B. Blahoyi. -- K. -- 136 s. [in Ukrainian].

10. Vozniuk A.A. (2019). Kryminalna vidpovidalnist za domashnie nasylstvo: aktualni pytannia teorii ta praktyky [Criminal liability for domestic violence: current issues of theory and practice]. Forum prava. 55 (2). S. 6-14. [in Ukrainian].

11. Postanova Verkhovnoho Sudu vid 10 bereznya 2020 roku [Resolution of the Supreme Court of March 10, 2020] sudova sprava № 531/270/19. [in Ukrainian].

12. Kharitonova O. (2018) Klyuchovi zasady hendernoyi polityky v kryminal'nomu pravi Ukrayiny ta osnovni napryamy reform shchodo protydiyi nasyl'stvu stosovno zhinok ta domashn'omu nasyl'stvu [Key principles of gender policy in the criminal law of Ukraine and the main directions of reforms to combat violence against women and domestic violence]. Scientific and practical manual. Kharkiv: Human Rights Publishing House LLC. 74 s. [in Ukrainian].

13. Nakaz Ministerstva vnutrishnikh sprav Ukrayiny «Pro zatverdzhennya Poryadku vzyattya na profilaktychnyy oblik, provedennya profilaktychnoyi roboty ta znyattya z profilaktychnoho obliku kryvdnyka upovnovazhenym pidrozdilom orhanu Natsional'noyi politsiyi Ukrayiny» [On the approval of the Procedure for taking preventive registration, conducting preventive work and removing the offender from preventive registration by an authorized unit of the National Police of Ukraine] vid 25.02.2019 №124 [in Ukrainian].

14. Stepanyuk O., Mel'nychenko O. (2020) Metodychnyy posibnyk dlya fakhivtsiv, yaki vprovadzhuyut' typovu prohramu dlya kryvdnykiv [Methodical guide for specialists implementing a typical program for offenders]: teoretychna chastyna. Kyyiv. S. 3-4. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru