Основні напрями вдосконалення потенціалу взаємодії державного та громадянського сектору: глобальні тренди

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВНОГО ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СЕКТОРУ: ГЛОБАЛЬНІ ТРЕНДИ

Дєгтяр Олег Андрійович доктор наук з державного управління,

професор, професор кафедри публічного

управління та адміністрування

Майсара Алкум, кандидат наук з державного управління

Івано-Франківськ

Анотація

У статті обґрунтовано, що громадськими, благодійними організаціями, волонтерськими рухами, творчими спілками, непідприємницькими товариствами здійснюється представлення інтересів різних груп. Їх різноплановість спонукає бути активними учасниками відносин в системі демократичного державотворення з метою забезпечення відкритості публічного діалогу у ході вирішення суспільних питань, а також сприяти самоорганізації громадськості та використовувати ефективні механізми, професійний потенціал та кадрові ресурси в ході вирішення соціально важливих проблем.

Акцентовано увагу на тому, що взаємодія уряду та неурядових організацій має бути визначена як суспільний діалог державних інститутів і громадянського суспільства та співпраця системи державного управління й демократичних проявів громадської ініціативи, виступати як механізм демократичних перетворень в державно-управлінській системі та інструментом налагодження політико-управлінських відносин в системі державного управління.

Встановлено, що громадянське суспільство обіймає різноманітні суспільні групи. Якщо розглядати проблему взаємовідносин держави та громадянського сектору, то держава повинна бути певним посередником між існуючими соціальними прошарками та має нести зобов'язання з виконання службових функцій по відношенню до громадянського сектору. Громадянським суспільством безпосередньо зачіпаються права та свободи людей та громадян, проблеми суспільно-державних взаємовідносин, місцевого самоврядування й ін. інститутів та структур в політичній системі суспільства.

Визначено, що вірним шляхом сьогодні є прагнення досягнути соціальної злагоди, пошук вірних кроків для єднання нації, які потребують розробки зрозумілих та працюючих механізмів, що не допустять насильницьке вирішення суспільних суперечностей у справах державотворення.

Ключові слова. Система державного управління, потреби громадян, благодійні організації, волонтерські рухи, творчі спілки, непідприємницькі товариства.

Annotation

Degtyar Oleg Andriyovych, Doctor of Public Administration, Professor, Professor of the Department of Public Management and Administration, Prykarpattia National University named after Vasyl Stefanyk, Ivano-Frankivsk

Maisara Alkum, candidate of sciences in public administration

MAIN DIRECTIONS FOR IMPROVING THE POTENTIAL OF PUBLIC AND CIVIL SECTOR INTERACTION: GLOBAL TRENDS

The article substantiates that public, charitable organizations, volunteer movements, creative unions, and non-entrepreneurial societies represent the interests of various groups. Their versatility encourages them to be active participants in relations in the system of democratic state-building in order to ensure the openness of public dialogue in the course of solving public issues, as well as to promote self-organization of the public and to use effective mechanisms, professional potential and human resources in the course of solving socially important problems.

Attention is focused on the fact that the interaction of the government and non-governmental organizations should be defined as a public dialogue of state institutions and civil society and cooperation of the state administration system and democratic manifestations of public initiative, act as a mechanism of democratic transformations in the state-administrative system and a tool for establishing political-administrative relations in the state administration system.

It has been established that civil society embraces various social groups. If we consider the problem of the relationship between the state and the civil sector, then the state should be a certain mediator between the existing social layers and should bear obligations to perform official functions in relation to the civil sector. Civil society is directly affected by the rights and freedoms of people and citizens, problems of public-state relations, local self-government, etc. institutions and structures in the political system of society.

It was determined that the right path today is to strive for social harmony, to find the right steps for the unification of the nation, which require the development of clear and working mechanisms that will not allow the violent resolution of social contradictions in matters of state formation.

Keywords. The state administration system, citizens' needs, charitable organizations, volunteer movements, creative unions, non-entrepreneurial societies.

Постановка проблеми

Глобальні тренди сучасності несуть потребу в перебудові владно-громадських відносин в суспільстві. Вони вимагають застосування нових, сучасніших напрямів взаємодії, які дозволять швидко й оперативно реагувати та управляти змінами. Впровадження нових напрямів взаємодії урядового та громадянського секторів допоможе в пошуку неординарних підходів до знаходження вірних рішень, взаємодії урядового та громадянського секторів з метою вирішення суспільних проблем в цілому [1].

Аналіз останніх досліджень щодо політико-управлінських відносин, соціальної, правової демократичної держави та громадянського суспільства свідчить про значну увагу наукової спільноти до проблематики покращення побудови конструктивного діалогу за схемою взаємодії: «політичні партії» - «органи державної влади» - «ІГС». Однак, ці питання потребують подальшого глибокого вивчення у зв'язку з новими викликами сьогодення.

Мета статті полягає у вивченні напрямів вдосконалення потенціалу взаємодії державного та громадянського секторів з питань сталого розвитку.

Виклад основного матеріалу

Пріоритетним завданням сучасної держави ХХІ ст. є перехід суспільства від постіндустріального до інформаційного. Паралельно цьому процесу повинен бути забезпечений розвиток ІГС органами державної влади, створені умови та можливості для реалізації ініціатив представників громадянського суспільства інтелектуального, ділового, соціального, культурно-освітнього характеру. Також, для того щоб забезпечити зростання рівня та якості життя громадян й активну розбудову демократичного суспільства, повинні бути забезпечені ефективні політико-управлінські відносини, зорієнтовані на потреби суспільства; посилена відповідальність представників політичної та адміністративної сфери системи державного управління [2].

Вищезазначені умови є визначальними для нового стандарту організації політико-управлінських взаємовідносин системи державного управління. Він повинен відповідати нормам демократичного врядування, сприяти наближенню системи державного управління до потреб громадян шляхом забезпечення високого рівня надання державних й адміністративних, послуг.

Якщо органи державної влади, політичні партії та ІГС узгоджуватимуть свою діяльність в одному напрямі та зосередяться на досягненні спільної мети, тим самим вони дозволять забезпечити подальший розвиток демократичної політичної культури суспільства й політики загалом. Також, існуючі налагоджені та ефективно діючі механізми взаємодії за схемою: «політичні партії» - «органи державної влади» - «ІГС» виступають запорукою якісного функціонування системи державного управління, що зорієнтована на потреби громадян, забезпечує підконтрольність суспільству діяльності як політичних, так і адміністративних чинників політико-управлінських відносин, а також відповідність державного управління стратегічним національним інтересам [3].

Громадськими, благодійними організаціями, волонтерськими рухами, творчими спілками, непідприємницькими товариствами здійснюється представлення інтересів різних груп. Їх різноплановість спонукає бути активними учасниками відносин в системі демократичного державотворення з метою забезпечення відкритості публічного діалогу у ході вирішення суспільних питань, а також сприяти самоорганізації громадськості та використовувати ефективні механізми, професійний потенціал та кадрові ресурси в ході вирішення соціально важливих проблем.

Взаємодія уряду та неурядових організацій має бути визначена як суспільний діалог державних інститутів і громадянського суспільства та співпраця системи державного управління й демократичних проявів громадської ініціативи, виступати як механізм демократичних перетворень в державно-управлінській системі та інструментом налагодження політико-управлінських відносин в системі державного управління [4].

Громадянське суспільство обіймає різноманітні суспільні групи. Якщо розглядати проблему взаємовідносин держави та громадянського сектору, то держава повинна бути певним посередником між існуючими соціальними прошарками та має нести зобов'язання з виконання службових функцій по відношенню до громадянського сектору. Громадянським суспільством безпосередньо зачіпаються права та свободи людей та громадян, проблеми суспільно-державних взаємовідносин, місцевого самоврядування й ін. інститутів та структур в політичній системі суспільства [5].

Не можемо заперечити, що цей творчий процес містить наступну складну проблему: визначити точки перетину і гармонізацію інтересів держави та громадянського сектору, розмежувати їх функції, баланс сил. Важливим є і створення необхідних механізмів стримування та противаг.

Можемо погодитися, що державі наодинці не під силу вирішити ці складні завдання. Для досягнення взаємокорисної співпраці державного й громадянського сектору, з метою подальшого розвитку потенціалу громадянського суспільства існує необхідність в концентрації зусиль усіх без виключення суб'єктів права, а також зацікавленість всіх сторін в цьому прогресі, зокрема недержавних інститутів [6].

Ми вважаємо, що основні напрями вдосконалення потенціалу взаємодії державного та громадянського сектору можна систематизувати наступним чином:

1. Інформаційні напрями. Проблема впливу завжди посідає центральне місце усіх професій, що пов'язані з комунікацією. Не виняток і державна служба, адже ми знаємо, що ця сфера тісно пов'язана з інформуванням, рекламою, PR, спічрайтерством, електронними петиціями. Якщо припустити здійснення впливу на рішення за допомогою інформаційної діяльності існує ризик сприйняття таких дій як втручання в дії влади, а це може стати причиною конфлікту в процесі ухвалення рішень.

З цих причин неурядові організації повинні бути наділені двома суттєвими умовами, від яких залежить їх діяльність - легітимністю та авторитетом. Вони можуть робити інформаційні звіти щодо ситуацій, які мають місце в їх діяльності, здійснювати проведення заходів на користь населення та експертиз у своїй сфері.

Так, міжнародними організаціями, такими як Грінпіс та Міжнародна Амністія публікуються річні звіти, що базуються на обстеженнях та дослідженнях, проведених із використанням своїх мереж. Національні уряди часто обурюються результатами цих моніторингів, зокрема з таких питань, як права людини й навколишнє середовище, але ці документи формують довіру до міжнародних організацій, і з ними вони можуть протистояти критиці. Останніми роками зросла кількість інформаційно-просвітницьких кампаній [7].

Організації створюють альянси, щоб здійснювати спільні дії, які є більш ефективними. Члени альянсу в такий спосіб намагаються збільшити свою вагу та легітимність, адже вони є представниками колективних інтересів. Коротко про три різні типи альянсів:

- мережеві об'єднання - організації, які працюють разом і допомагають одна одній із метою досягнення спільних цілей і реалізації спільних проектів;

- коаліції - організації, що, співпрацюючи, мають на меті захист спільних інтересів (об'єднання з метою протистояння спільному противнику);

- групи тиску (лобі) - мають спільні стратегічні та корисливі інтереси.

Отже, застосування інформаційних заходів може стати причиною конфлікту. Вплив зовнішнього інформаційного тиску на процес ухвалення певного політичного рішення може спричинити кризу управління та призвести до ухвалення рішення, яке не надто пристосоване до національних реалій.

Вірним шляхом сьогодні є прагнення досягнути соціальної злагоди, пошук вірних кроків для єднання нації, які потребують розробки зрозумілих та працюючих механізмів, що не допустять насильницьке вирішення суспільних суперечностей у справах державотворення. Тому важливими і своєчасними були б аналіз наслідків впливів на суспільство інформації, що розповсюджується засобами масової комунікації; проведення комплексних наукових досліджень з проблем протидії інформаційним війнам, розробка заходів щодо зниження рівня агресивності та насильства в суспільстві, що охоплюють «блокування» матеріалів, які пропагують насильство. Водночас, необхідно пропагувати ідеї єдності нації, єдності людей, як таких, що мислять по-різному, але належать до українського суспільства, пропагування толерантності та гуманізму в суспільстві. Крім того, важливо брати участь у виробленні спільних дій, щоб протистояти інформаційним коливанням, а саме прагнути усвідомленої участі широких верств суспільства у вирішенні нагальних проблем інформаційного й ідеологічного характеру.

Варто пам'ятати, що громадянське суспільство може бути інструментом державної політики, і саме завдання держави - розумно використовувати його потенціал.

2. Організаційні напрями. Ефективна організаційна форма суспільно-владної взаємодії - публічний діалог. Його результати мають подальше втілення. Держава, завдячуючи публічному діалогу, має можливість скоротити число конфліктних ситуацій та досягти стабільності політичної та соціально-економічної сфери.

Виходячи з результатів публічного діалогу, який відбувся,здійснюється розробка рекомендацій для урядового та громадського сектора, разом з тим, зазначається терміновість їх виконання (нагальні, короткотермінові та довготермінові). Такі рекомендації зорієнтовані та викладаються з урахуванням різних сфер впровадження (економічної, гуманітарної та ін. ) й, відповідно, різних територій впровадження.

Процедура вирішення конфліктної ситуації складається з кількох етапів:

- моніторинг (проводяться фокус-групи, аналізуються дані, проводиться опитування);

- підтримання діалогового майданчика (проведення майстер-класів, громадських слухань, навчальних заходів);

- заходи з підвищення обізнаності суспільства (організація круглих столів, презентацій, дискусій, он-лайн діалоги).

Організація діалогів передбачає здійснення двох важливих функцій - організацію та фасилітацію. Для останньої головним чином важлива миротворча позиція.

3. Правові напрями. Для збільшення числа залучених громадян до справ державного управління, урахування громадської думки, а також з метою покращення якості процесу, що дозволяє підготувати та прийняти правильне рішення у розв'язку важливих питань державно-суспільних питань проводиться публічне обговорення законопроектів [8]. Особливого значення надають питанням взаємодії ІГС та урядового сектору в Україні.

Висновки

Виходячи з того, що в більшості населення нашої країни висловилося за європейську орієнтацію, факт поступового впровадження до законодавства європейських стандартів може зіграти роль об'єднавчого мотиву для українців.

Так, за ініціативи Організації з безпеки і співробітництва в Європі у 2015 році реалізувався проект «Вдосконалення інституційної спроможності Уряду України та громадянського суспільства для ефективної співпраці у процессах ухвалення рішень». Метою проекту була визначена необхідність допомоги Україні розробити на основі міжнародних стандартів та найкращих практик рекомендації щодо вдосконалення процесу проведення консультацій між державою та громадянським суспільством, а також сприяти підвищенню рівня обізнаності та кращого розуміння важливої ролі залучення громадянського суспільства до процесу ухвалення рішень.

Так, підготовка нормотворчих документів таких як проект Закону України «Про публічні консультації» [9] та Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства, яка затверджена Указом Президента України від 26.02.2016 р. № 68/2016 [10] відбувалася спільними зусиллями Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України за фінансової підтримки ОБСЄ.

Суть законопроекту «Про публічні консультації» полягає в тому, щоб налаштувати свідомість суспільства на те, щоб влада не ухвалювала рішень, не проконсультувавшись із громадою.

Інший захід, проект «Вдосконалення Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні». В рамках проекту на основі міжнародних стандартів та найкращих національних практик було переглянуто існуючу Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні щодо її законодавчого та інституційного вдосконалення. Було визначено провідні напрямки державної політики щодо сприяння розвитку громадянського суспільства на період 2015-2020 рр., що стосуються: формування інституційної бази для розвитку громадянського суспільства, зміцнення ролі громадянського суспільства для соціально-економічного зростання, демократії участі та міжсекторальної співпраці. громадянський державний управління неурядовий

Література

1. Бєльська Т. В. Інституційний вимір глобального громадянського суспільства. Ефективність державного управління: зб. наук. пр. Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. 2015. Вип. 44. С. 71-81.

2. Ребкало В. А. Концептуальні засади взаємодії політики й управління: навч. посіб. / за заг ред. В. А. Ребкала, В. А. Шахова, В. В. Голубь, В. М. Козакова. Київ: НАДУ, 2010. 300 с.

3. Крупник А. С. Громадський контроль: сутність та механізми здійснення. Теоретичні та прикладні питання державотворення. 2007. № 1. URL: http://novyi-stryi.at.ua/gromkontrol/ KRUPNYK_A_pro_grom_kontrol.pdf (дата звернення: 12.06.2018 ).

4. Латишева В. В. Поняття «громадський контроль» та «управлінські послуги» в дослідженні громадянського суспільства. Теоретичні та прикладні питання державотворення. 2007. Вип. 2. URL: http://www.nbuv.gov.ua./e-joumals/tppd/ index.html (дата звернення: 12.06.2018).

5. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посібник. Київ: Атіка, 2001. 47 с.

6. Куракін О. М., Романов М. Ю. Генеза поняття «громадянське суспільство». Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія ПРАВО. 2015. Випуск 35. Частина І. - Том 1. С. 28-32.

7. Бєльська Т. В. Глобальне громадянське суспільство: сутність, генеза тавплив на державну політику України: монографія. Київ: Вид-во «ВАДНД», 2016. 300 с.

8. Артеменко І. В. Вплив політичних партій на систему органів державного управління в Україні: теоретико-методологічний аспект. Публічне адміністрування: теорія та практика: електрон. зб. наук. пр. 2013. Вип. 2(10). URL: http://www.dridu.dp.ua/zbimik/2013-02(10)/4.pdf (дата звернення: 22.06.2018 ).

9. Про сприяння розвитку громадянського суспільства: Указ Президента України від 26.02.2016 р. № 68/2016. Президент України Петро Порошенко. Офіційне Інтернетпредставництво: веб-сайт. URL: https://www.president.gov.ua/documents/682016-19805 (дата звернення: 22.06.2018).

10. Проект закону про консультації з громадськістю. Верховна Рада України: веб-сайт. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=63237 (дата звернення: 22.06.2018 ).

References

1. Belska T. V. Institutional dimension of global civil society. Efficiency of public administration: coll. of science Ave. of the Lviv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine. 2015. Issue 44. P. 71-81.

2. Rebkalo V. A. Conceptual foundations of the interaction of politics and management: academic. manual / under the editorship V. A. Rebkala, V. A. Shakhova, V. V. Golub, V. M. Kozakova. Kyiv: NADU, 2010. 300 p.

3. Krupnyk A. S. Public control: essence and mechanisms of implementation. Theoretical and applied issues of state formation. 2007. No. 1. URL: http://novyi-stryi.at.ua/gromkontrol/ KRUPNYK_A_pro_grom_kontrol.pdf (access date: 12.06.2018).

4. Latysheva V. V. Concepts of "public control" and "management services" in the study of civil society. Theoretical and applied issues of state formation. 2007. Vol. 2. URL: http://www.nbuv.gov.ua./e-journals/tppd/ index.html (access date: 06/12/2018).

5. Rabinovych P. M. Basics of the general theory of law and the state: teaching. manual. Kyiv: Atika, 2001. 47 p.

6. Kurakin O. M., Romanov M. Yu. Genesis of the concept of "civil society". Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University. The RIGHT series. 2015. Issue 3 5. Part I. - Volume 1. P. 28-32.

7. Belska T. V. Global civil society: essence, genesis and influence on the state policy of Ukraine: monograph. Kyiv: VADND Publishing House, 2016. 300 p.

8. Artemenko I. V. The influence of political parties on the system of public administration bodies in Ukraine: theoretical and methodological aspect. Public administration: theory and practice: electronic. coll. of science pr. 2013. Issue 2(10). URL: http://www.dridu.dp.ua/zbirnik/ 2013-02(10)/4.pdf (access date: 22.06.2018).

9. On promoting the development of civil society: Decree of the President of Ukraine dated February 26, 2016 No. 68/2016. President of Ukraine Petro Poroshenko. Official Internet Representation: Website. URL: https://www.president.gov.ua/documents/682016-19805 (date of application: 06/22/2018).

10. Draft law on consultations with the public. Verkhovna Rada of Ukraine: website. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=63237 (access date: 06/22/2018).

Размещено на Allbest.ru