Договір щодо розпорядження майновими правами на об’єкти патентного права за цивільним законодавством України: теоретичний аспект

Актуальність дослідження

Довгий час внаслідок планового характеру економіки в Україні фактично був відсутній обіг майнових прав інтелектуальної' власності. Сьогодні угоди з майновими права інтелектуальної власності стають все більш поширеними, що серед іншого актуалізує дослідження сутності та характеристики договору щодо розпорядження майновими правами на об'єкти патентного права. інтелектуальна власність патентне право

У 2020 році вітчизняне патентне право було суттєво оновлене, але 2022 рік, відкрите вторгнення росії на територію України, економічна криза, необхідність швидкого відновлення інфраструктури міст загострили окремі проблеми даної галузі, зокрема і регулювання договору щодо розпорядження майновими правами на об'єкти патентного права. Саме зазначене зумовлює актуальність теми дослідження та виводить її у центр наукового дискурсу.

Окремі аспекти правового регулювання розпорядження майновими правами інтелектуальної власності стали предметом широкого кола наукових досліджень. До даної тематики зверталися Ю. Борко, К. Горська, В. Микитин, О. Кашинцева, О. Яворська тощо. Безпосередньо проблематику вітчизняного патентного права у своїх працях аналізували О. Аврамова, М. Глізнуца, Л. Перевалова. Проте питанню правового регулюванню договору щодо розпорядження майновими правами на об'єкти патентного прававітчизняними науковцями належної уваги не приділено. У зв'язку з зазначеним ставимо мету - розглянути теоретичні аспекти договору про розпорядження майновими правами на об'єкти патентного права.

Виклад основного матеріалу

Патентне право є інститутом цивільного права, що регулює відносини, пов'язані з технічною творчістю. Даний інститут не регулює процес інтелектуальної діяльності, що завершується створенням нових, творчо самостійний результатів в області науки та техніки, натомість охороняє результати інтелектуальної діяльності, які представляють собою нематеріальні блага - об'єкти права інтелектуальної власності.

Вітчизняне законодавство не містить легального визначення поняття «об'єкт права інтелектуальної власності». Об'єктами права інтелектуальної власності є об'єкти інтелектуальної (творчої) діяльності. Відмінною особливістю об'єктів інтелектуальної власності є їх ідеальна природа. Вони можуть бути осмислені, сприйняті інтелектуально або емоційно, але не відчутні.Зазначені об'єкти, матеріалізуючись зовні, не породжують захист з права інтелектуальної власності для предмета (речі), в якому вони виражені. Захисту підлягає те, що виражено в предметі. Річ і право власності нерозривно пов'язані між собою. Знищення речі припиняє право власності на неї. Об'єкт інтелектуальної власності існує незалежно від речі, в якій він матеріалізований. У разі знищення книги право інтелектуальної власності на твір літератури не припиняється.

Так само українське законодавство не містить класифікації об'єктів інтелектуальної власності. Натомість у ст. ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України [1] (далі - ЦК України) закріплено їх перелік. Специфічні особливості кожного об'єкта права інтелектуальної власності зумовлюють певні їх відмінності. Стосовно кожного окремого об'єкта прав інтелектуальної власності законодавством визначений їх правовий режим [2, с. 116]. Історично перелік об'єктів інтелектуальної власності змінювався. З розвитком економіки, ускладненням суспільних відносин і регульованих їх правових норм з'явилися нові об'єкти: корисні моделі, бази даних, ноу-хау та ін.

Для зручності об'єкти права інтелектуальної власності можуть підлягати класифікації. Найбільш поширеною є класифікація об'єктів права інтелектуальної власності на три великі групи: 1) об'єкти авторського права та суміжних прав; 2) об'єкти промислової власності або об'єкти патентного права; 3) нетрадиційні об'єкти права інтелектуальної власності [2, с. 116]. До об'єктів патентного права в Україні належать:винаходи;корисні моделі;промислові зразки.

Законодавцем приділено досить багато уваги нормативно-правовому регулюванню відносин, що виникають у зв'язку з набуттям та здійсненням права власності на вказані об'єкти. Так, поряд з положеннями ЦК України, основу законодавчого масиву з даного питання становлять Закони України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» та «Про охорону прав на промислові зразки».

Ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» визначає, що винахід (корисна модель) є результатом інтелектуальної, творчої діяльності людини у будь-якій сфері технології [3]. Ч. 2 ст. 459 ЦК України визначає, що об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології [1]. Таким чином, до об'єктів винаходу відносять: 1) пристрої (машини, прилади, механізми, конструкції тощо); 2) способи та технології (процеси виконання дій над матеріальними об'єктами, спрямовані на виготовлення продуктів, зміну або визначення їх стану); 3) штами мікроорганізмів (індивідуальні та консорціуми); 4) речовини (хімічні сполуки, об'єкти ядерного перетворення, генної інженеріїтощо) [4, с. 16].

Окремого від винаходу визначення корисної моделі законодавство не містить. Корисною моделлю є результат творчої діяльності людини у галузі технології, що пов'язаний із конструктивним використанням пристрою. Як корисні моделі охороняють нові та промислово застосовні рішення [5, с. 54].

Ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» визначає, що промисловий зразок є результатом інтелектуальної, творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання [6].

Патентоздатність - це властивість нововведення бути визнаним винаходом, корисною моделлю, промисловим зразком у правовому відношенні і, відповідно, одержати правову охорону [7, с. 33]. Враховуючи відмінності між видами об'єктів патентного права, критерії їх патентоздатності також є відмінними. Ч. 1 ст. 459 ЦК України визначає, що винахід є придатним для набуття на нього права інтелектуальної власності, за умови якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень та є придатним для промислового використання [1]. Ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» при цьому відзначає, що правова охорона надається винаходу (корисній моделі), якщо ті не суперечать публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі та відповідають умовам патентоздатності [3].

Одним з критеріїв (умов) охороноздатності винаходу є його новизна. Суть даного критерію полягає у тому, що до дати подання заявки на видачу патенту або, якщо заявлено пріоритет, до дати встановлення пріоритету суть винаходу не має бути розкрита для невизначеного кола осіб в обсязі, що дає можливість здійснити його. Винахід вважається новим, коли не є частиною рівня техніки. Рівень техніки - сукупність відомих рішень, які знайшли відображення в об'єктах техніки, технологічній та конструкторській документації, інших джерелах інформації, яка прийнята за базу порівняння при визначенні умови патентоздатності винаходу [5, с. 52].

Ще одним критерієм патентоздатності винаходу є його винахідницький рівень. Ст. 7 вищезазначеного Закону України передбачено, що винахід має винахідницький рівень, якщо він є очевидним для фахівця, тобто не випливає явно з рівня техніки [3]. Винахідницький рівень має рішення, яке становить суть заявленого винаходу, та є не лише новим, тобто таким, що відрізняється від інших рішень, які характеризують сучасний рівень техніки, але й творчим втіленням ідеї та становить собою перехід на новий технологічний рівень.

Ще одним критерієм є придатність винаходу для промислового використання.

Для корисної моделі, враховуючи специфіку даного об'єкту, законодавцем встановлено більш вузьке коло критеріїв патентоспроможності. Корисна модель вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання [1]. Корисна модель як об'єкт права інтелектуальної власності є досить близькою до винаходу (тому корисну модель іноді називають «малим винаходом»), про таку близькість свідчить зокрема і єдине визначення для обох категорії, закріплене законодавцем.

Критеріями охороноздатності промислового зразка є його новизна та індивідуальний характер [6]. Промисловий зразок є новим, у випадку коли жоден ідентичний промисловий зразок не доведений до загального відома щодо: 1) зареєстрованого промислового зразка - до дати подання заявки до НОІВ або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету; 2) незареєстрованого промислового зразка - до дати, на яку промисловий зразок, щодо якого вимагається охорона, вперше був доведений до загального відома [6]. Для надання об'єктивної оцінки, наскільки промисловий зразок є новим, необхідно здійснити його порівняння з аналогами.

Промисловий зразок є таким, що має індивідуальний характер, якщо загальне враження, яке він справляє на інформованого користувача (тобто користувача обізнаного з іншими зразками такого ж виробу), відрізняється від загального враження, яке справляє на такого користувача будь-який інший промисловий зразок, доведений до загального відома [6].

Все більшої популярності набувають договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, зокрема, це стосується і об'єктів патентного права. Ч. 1 ст. 1107 ЦК України встановлено наступні види договорів, щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності:1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший правочин щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності [1]. Отже, законодавцем закріплено невичерпний перелік договорів щодо розпорядженння майновими правами інтелектуальної власності, у тому числі і щодо об'єктів патентного права.

Як окремий вид договору глава 76 ЦК України виокремлює також договір комерційної концесії [1], предметом якого є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності, комерційного досвіду та ділової репутації.

Окремо варто звернути увагу, що спеціальне законодавство з патентного права на позначення таких договірних відносин використовує термін «договір про передачу права власності», що згадується у ч. 8 ст. 28 Закону України «Про охорону права на винаходи та корисні моделі» та ч. 6 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на корисні зразки». Погоджуємося, що вжитий у спеціальному законодавстві термін істотно відрізняється від назв договорів у сфері інтелектуальної власності, які закріплені у ЦК України, а також входить у колізію із закладеним у ЦК України концептуальним розумінням юридичної природи майнових прав інтелектуальної власності [7].

Як відзначає І. Коваль, первинно закріплений перелік договорів щодо розпорядження майновими права на об'єкти інтелектуальної власності задовольняв потреби учасників відповідних правовідносин, однак згодом ринок напрацював практику укладення у інших непоіменованих договорів у цій сфері та договорів змішаного типу [8, с. 35], що є, на нашу думку, свідченням практичної необхідності подальшого вдосконалення правопого регулювання окресленого питання.

Договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності - це група договорів у сфері інтелектуальної власності, спрямованих на набуття, зміну або припинення майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності [9, с. 97].Як зазначають дослідники нині нормативне регулювання передання прав на об'єкти інтелектуальної власності, у тому числі і об'єкти патентного права, спирається на сукупність правових приписів, які встановлюють: 1) загальні положення про правочини, договори у ЦК України; 2) загальні положення про господарські зобов'язання і господарські договори, визначені в главах 19, 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України); 3) особливості розпорядження майновими правами у сфері інтелектуальної власності, які визначені у нормах: глави 36 ГК України, ст. 331 ГК України; глав 75, 76 ЦК України, спеціальних законів у сфері промислової власності (частини 6-9 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»; частини 4-7 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки») [8, с. 34]. Подібне розташування норм відображає процеси функціональної спеціалізації в праві та має розподіляти навантаження між нормами однієї галузевої належності.

Аналізуючи норми права, що встановлюють як загальні, так і спеціальні положення про договір щодо розпорядження майновими правами на об'єкт патентного права, вважаємо за необхідне встановити особливості його форми та змісту, порядку укладення та зміни.

Законодавець передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства [1]. Інакше кажучи, це ті умови, на яких укладена відповідна угода сторін.Договір являється підставою для виникнення цивільно-правового зобов'язання, а отже зміст цього зобов'язання розкривається через права та обов'язки учасників, визначені умовами договору. Деякі умови договору можуть бути визначені на розсуд сторін, це так звані «ініціативні умови», інші є обов'язковими та чітко встановлені законом.

Згідно з частинами 2 і 3 статті 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами [1]. Сторони в договорі можуть відходити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Але сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З зазначеного випливає, що зміст договору, тобто сукупність його умов завжди визначається угодою сторін. Проте саме норми цивільного законодавства містять певну абстрактну модель взаємовідносин сторін, що і формує волю та волевиявлення сторін. Договір же є індивідуальним правовим актом, у якому абстрактна модель стосунків осіб, окреслена у загальних рисах у законі, наповнюється конкретним змістом,

За загальним правилом сторонами договорів у сфері інтелектуальної власності, а у тому числі і договору про передачу майнових прав на об'єкт патентного права, можуть бути фізичні так/або юридичні особи. Разом з тим, у випадку укладення договорів з метою наділення іншої особи певними правами інтелектуальної власності однією зі сторін (правоволодільцем, ліцензіаром) повинна бути особа, що має майнові права інтелектуальної власності (автор, власник охоронного документа, правонаступник тощо) [9, с. 99].

До істотних умов договору, у тому числі і договору про розпорядження майновими правами на об'єкти патентного права зазвичай відносять умови про предмет, строк, ціну, форму договору.

Положення про форму договору містяться у ст. 639 ЦК України. Відповідно до неї договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом [1]. Договори у сфері інтелектуальної власності, за окремими виключеннями мають укладатися у письмовій формі. Недодержання письмової форми договору тягне за собою його нікчемність.

Варто відмітити, що:1) умови договору про передання майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відповідного об'єкта або його спадкоємців порівняно із становищем, передбаченим ЦК та іншим законом, чи обмежують право творця на створення інших об'єктів, є нікчемними; 2) предметом договору про передання майнових прав не можуть бути об'єкти і майнові права, яких не існувало на момент укладання договору; 3) укладення договору про передання (відчуження) майнових прав на об'єкт авторського права і об'єкти суміжних прав не впливає на чинність ліцензійних, субліцензійних договорів, які було укладено раніше, якщо інше не передбачено відповідним ліцензійним договором [10].

Загалом, договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності не підлягають обов'язковій державній реєстрації. Їх державна реєстрація здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата в порядку, встановленому законом. Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об'єкт права інтелектуальної власності, зокрема на право ліцензіата на звернення до суду за захистом свого права

Щодо майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок нормами ст. 466 ЦК України передбачено право особи, якій вони належать, достроково припинити чинність майнових прав на згадані об'єкти [1]. Наслідком цього буде дострокове припинення строку ліцензійного договору. На цей випадок нормами ч. 2 ст. 467 ЦК України законодавець передбачив таке: якщо у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на використання цих об'єктів, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Висновки

Отже, як вже неодноразово зазначалось, з кожним роком роль інтелектуальної власності в житті суспільства зростає, не виключенням є і значення майнових прав на об'єкти патентного права. Майнові відносини у галузі права інтелектуальної власності є виключними. Виключний характер цих відносин зумовлюється абсолютними правами суб'єкта права інтелектуальної власності на належні йому об'єкти права інтелектуальної власності. Тобто, будь-яка третя особа може використати об'єкт права інтелектуальної власності лише за дозволом суб'єкта цього права. Обмеження цього права може бути встановлено законом, лише за певних обставин.

Джерела

1. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/435-15#Text.

2. Канарик Ю. С., Марчук А. В. Правова охорона нетрадиційних об'єктів права інтелектуальної власності. Право, людина, довкілля. № 10 (1). 2019. С. 114120.

3. Про охорону прав на винаходи та корисні моделі: Закон України від 15.12.1993 № 3687-ХІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3687-12#Text.

4. Інтелектуальна власність: навчально-наочний посібник / О. В. Іванюк, І48 І. Л. Литвинчук. - Житомир: В. Б. Котвицький, 2014. 163 с.

5. Кравченко Н. В. Патентознавство та авторське право: навчальний посібник [для студентів спеціальності 8.01010401 «Професійна освіта (Комп'ютерні технології)»] / Наталія Кравченко. - Бердянськ: БДПУ, 2014. 215 с.

6. Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15.12.1993 № 3688-ХІІ. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/3688-12#Text.

7. Носінський В. І. До питання про договори щодо розпорядженням майновими правами на об'єкти патентного права. URL: https://www.lex- line.com.ua/?go=full_article&id=3201

8. Коваль І. Правові форми передання майнових прав інтелектуальної власності у сфері господарювання. Право України. 2018. С. 31 -43.

9. Право інтелектуальної власності України: Конспект лекцій / Авт. : В.М. Крижна, Н.Є. Яркіна.; За ред. В.І. Борисової. - Х.: Нац. юрид. акад.України, 2008. - 112 с.

10. Новіков І. Наслідки передачі майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності та створення службових товарів. Закон і бізнес. 2023. https://zib.com.ua/ua/155993.html

Размещено на Allbest.ru