Енергетичний шантаж і енергетичний тероризм як загрози національній безпеці України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Енергетичний шантаж і енергетичний тероризм як загрози національній безпеці України

Горло Наталя Віталіївна, доктор політичних наук, професор, професор кафедри політології, Запорізький національний університет

Анотація

У статті автор розкриває сутність енергетичного шантажу і енергетичного тероризму, які вчиняє російська федерація, створюючи загрози національній безпеці України. Акцентовано увагу на тому, що енергетичний шантаж і енергетичний тероризм є інструментами сучасної гібридної війни, яку веде російська федерація проти України з метою дезорганізації управління, дестабілізації економіки та деморалізації населення.

Проаналізовано нормативні документи (Стратегія національної безпеки України (2020 р.) і Стратегія енергетичної безпеки України (2021 рік), у яких визначені загрози для енергетичної та національної безпеки країни.

Доведено, що російська федерація вже тривалий час використовує енергетичний шантаж як засіб тиску на українську владу, а також на інші держави задля недопущення або зниження рівня підтримки України. Показано, що саме неуспіх енергетичного шантажу підштовхнув росію до енергетичного тероризму, який у період повномасштабного вторгнення проявляється у таких діях: незаконна окупація та мілітаризація Запорізької АЕС, що посилило загрози ядерної війни; знищення Каховської ГЕС, що спричинило велику гуманітарну та екологічну катастрофу на Півдні України і завдало значних збитків економіці України; масовані атаки на енергетичні об'єкти, у тому числі виведення з ладу Дніпровської ГЕС, що поставило Україну перед загрозою блекауту.

У статті проаналізовано діяльність Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) щодо деокупації Запорізької АЕС. Розкрито шляхи протидії енергетичному тероризму з боку української влади: звернення до міжнародних організацій із закликом розширити санкції проти країни-терориста; реалізація заходів з диверсифікації джерел енергії на користь надійних постачальників з Європейського Союзу та інших країн; підвищення енергоефективності; заощадження енергії; розвиток «зеленої енергетики».

Аргументовано, що енергетичний шантаж і енергетичний тероризм використовуються російською федерацією як важіль впливу на весь світ. Наголошено на необхідності об'єднання зусиль політичних акторів національного та наднаціонального рівнів у протидії енергетичному шантажу і енергетичному тероризму з боку російської федерації.

Ключові слова: енергетичний шантаж, енергетичний тероризм, енергетична безпека, національна безпека, російсько-українська війна.

Abstract

енергетичний тероризм шантаж національна безпека

Horlo Natalia Vitalyivna, Doctor of Political Science, Professor, Professor of the Department of Political Science, Zaporizhzhia National University

ENERGY BLACKMAIL AND ENERGY TERRORISM AS NATIONAL SECURITY THREATS TO UKRAINE

In the article, the author reveals the essence of energy blackmail and energy terrorism being committed by the Russian Federation, which creates threats to the national security of Ukraine. The author emphasizes that energy blackmail and energy terrorism are tools of the modern hybrid war waged by the Russian Federation against Ukraine to disarray governance, disrupt the economy and demoralize the population.

The author has analysed the regulatory documents (National Security Strategy of Ukraine (2020) and Energy Security Strategy of Ukraine (2021)), which identify threats to the country's energy and national security.

It is proved that the Russian Federation has long been using energy blackmail as a means of exerting pressure on the Ukrainian authorities, as well as on other countries, to block or reduce the level of support for Ukraine. The article demonstrates that it was the failure of energy blackmail that pushed Russia to energy terrorism, which in the period of full-scale invasion has been manifested in the following actions: illegal occupation and militarization of Zaporizhzhia NPP, which increased the threat of nuclear war; the destruction of Kakhovska HPP, which gave rise to a major humanitarian and environmental catastrophe in the South of Ukraine and caused substantial harm to the Ukrainian economy; massive attacks on energy facilities, including the shutdown of Dnipro HPP, which put Ukraine in danger of blackout.

The article analyses the activities of the International Atomic Energy Agency (IAEA) in de-occupying the Zaporizhzhia NPP. The author reveals the ways in which the Ukrainian authorities can counteract energy terrorism: appealing to international organizations to extend sanctions against the terrorist country; implementing measures to diversify energy sources in favour of reliable suppliers from the European Union and other countries; improving energy efficiency; saving electrical energy; and developing “green energy”.

It is claimed that energy blackmail and energy terrorism are used by the Russian Federation as a mechanism of influence on the whole world. The author emphasizes the need to unite the efforts of political entities at both the national and supranational levels in combating energy blackmail and energy terrorism by the Russian Federation.

Keywords: energy blackmail, energy terrorism, energy security, national security, Russian-Ukrainian war.

Постановка проблеми

енергетичний тероризм шантаж національна безпека

Після здобуття незалежності перед Україною постало важливе завдання формування власної політики енергетичної безпеки з врахуванням тих реалій, що склалися. З одного боку, мала місце сировинна та інфраструктурна залежність від російської федерації, з іншого - з вибором європейського вектору необхідно було орієнтуватися на стандарти енергетичної політики Європейського Союзу. Метою енергетичної політики України є забезпечення енергетичної незалежності держави. На шляху реалізації цієї мети Україна зіткнулася з енергетичним шантажем з боку російської федерації, що створило загрози національній безпеці нашої держави. Повномасштабне вторгнення росії в Україну посилило ці загрози, адже росія вдалася до енергетичного тероризму.

Крім того, енергетичний тероризм стає важелем впливу на весь світ. Акти енергетичного терору, реалізовані в одній державі, як-от дії росії з метою руйнування енергетичної системи України, неминуче позначаються на економіці інших країн і змушують їх переглядати засади власної енергетичної безпеки. В умовах обмеженості власних енергетичних ресурсів всі сучасні економіки світу є імпортозалежними, що створює певні умови для енергетичного тиску з боку окремих країн з метою досягнення бажаних цілей. Саме до такого інструменту впливу на інші держави вдається російська федерація.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Енергетична безпека держави у її взаємозв'язку з економічною та національною безпекою досліджується представниками різних наук. Сутність та шляхи забезпечення енергетичної безпеки вивчають такі науковці, як Є. Бобров, З. Варналій, А. Ільєнко, М. Кавалко, І. Мазур, Г. Рябцев, О. Салюк-Кравченко, О. Суходоля, Ю. Харазішвілі, А. Шидловський та багато інших. Належна увага приділяється аналізу загроз енергетичній безпеці, у тому числі пов'язаним з військовими діями. Тема активно висвітлюється на сторінках мас-медіа. Проте, якщо випадки енергетичного шантажу мали місце й раніше, то енергетичний тероризм як комплексне явище розвинувся саме у період повномасштабної фази російсько-української війни, тож ця проблематика ще не стала предметом окремого наукового дослідження,

Мета статті полягає в аналізі загроз національній безпеці України, обумовлених застосуванням російською федерацією енергетичного шантажу і енергетичного тероризму як засобів тиску на Україну та світ, у тому числі у період повномасштабної фази російсько-української війни.

Виклад основного матеріалу дослідження

Енергетичний сектор є важливою складовою економіки будь-якої країни, саме тому енергетична безпека виступає засадою не лише економічної, але й національної безпеки держави. Енергетична безпека держави характеризується як захищеність національних інтересів у сфері забезпечення доступу до надійних, стійких, доступних і сучасних джерел енергії технічно надійним, безпечним, економічно ефективним та екологічно прийнятним способом в нормальних умовах і в умовах особливого або надзвичайного стану [1]. У Стратегії національної безпеки України (2020 р.) наголошено, що економічний розвиток і безпека неможливі без стійкого розвитку енергетики, а для цього з -поміж іншого необхідно протидіяти реалізації проєктів, що негативно впливають на енергетичну безпеку держави [2]. В Україні використовується така ієрархія загроз енергетичній безпеці: 1) загрози загальнодержавного рівня; 2) загрози рівня галузі/підгалузі/території; 3) загрози на корпоративному та об'єктовому рівні. [3, с. 93]. Зокрема, у Стратегії енергетичної безпеки України (2021 рік) конкретизовані загрози енергетичній безпеці національного рівня, і з-поміж 29 загроз з деструктивним впливом російської федерації пов'язані такі: 1) триваюча збройна агресія Російської Федерації проти України, що проявляється у захопленні територій, ресурсів та окремих об'єктів енергетики України, порушенні енергетичної інфраструктури у зоні зіткнення, перешкоджанні сталій роботі енергетичних активів суб'єктів господарювання енергетичних ринків України і 2) перешкоджання з боку Російської Федерації об'єднанню мереж України із системами електро- та газопостачання ЄС, що є загрозою втілення стратегічного вибору України щодо інтеграції до європейського економічного простору [1]. У Стратегії розглядаються три сценарії змін в енергетичній сфері, один з них, що має назву сценарій «недружнього впливу», передбачає посилення впливу рф на енергетику України і зростання залежності України від постачання енергетичних ресурсів та технологій з рф, що автоматично тягне за собою зупинку реалізації програм щодо інтеграції енергетичних ринків та систем України з європейським енергетичним простором. У підсумку це створює критичні загрози національній безпеці України. Убезпечити від такого розвитку подій має сценарій «позитивної трансформації», який передбачає від'єднання від енергетичної системи російської федерації і синхронізацію режимів роботи об'єднаної енергетичної системи України з енергетичними системами країн ЄС. До речі, Україна мала намір інтегрувати національну енергетичну систему до європейської мережі у 2023 році, але повномасштабна російська агресія виступила каталізатором: вже у перші дні російського вторгнення Україна від'єдналася від енергосистеми з росією і білоруссю і підключилася до енергосистеми Євросоюзу (ENTSO-E), що у подальшому дозволило їй у різні періоди експортувати власну електроенергію або ж її імпортувати задля уникнення блекауту.

Власне, російська федерація вже давно почала використовувати енергетичне питання як засіб тиску на внутрішні справи й зовнішню політику України. Прагнучи геополітичного домінування, російська федерація після розпаду СРСР проводить агресивну політику, у тому числі спрямовану на «збирання земель» на пострадянському просторі або шляхом залучення колишніх радянських республік у політичні та економічні союзи, або шляхом загарбницьких війн, які використовуються як засіб тиску і примушування до дії. Така політика стимулює пошук нових засобів досягнення бажаного і, як зазначають аналітики Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», якщо в радянський період це вбачалося за допомогою нарощування військового потенціалу, то за умов глобалізації світової економіки вуглеводні та трубопроводи здатні доповнити військовий арсенал. Вони апелюють до офіційного документу «Енергетична стратегія РФ до 2020 р.» (2003 р.), у якому зазначено: «Росія має у своєму розпорядженні значні запаси енергетичних ресурсів і потужний паливно-енергетичний комплекс, який є базою розвитку економіки, інструментом здійснення внутрішньої та зовнішньої політики» [4]. Росія реалізувала енергетичний тиск щодо України у 2006 і 2009 роках (так звані «газові війни») та у 2013 році, коли, з метою недопущення підписання Угоди про асоціацію з ЄС і задля вступу України до Митного союзу, почала дискримінувати український експорт до рф, завдаючи Україні економічних збитків.

З початком повномасштабної війни проти України російська федерація вдалася до більш масштабного енергетичного шантажу і енергетичного тероризму. З 24 лютого по 31 березня 2024 року рф контролювала Чорнобильську АЕС. Контроль росії над найбільшою атомною електростанцією України - Запорізькою АЕС (ЗАЕС) - створює ядерну та радіаційну небезпеку для Європи. Продовжуючи незаконну окупацію та мілітаризацію ЗАЕС, керівництво російської федерації посилило загрози ядерної війни. Енергетичний шантаж слугує рф засобом тиску на інші країни задля зняття санкцій; він здійснюється такими заходами, як вимога платити за газ в рублях, погрози зупинити постачання газу та інші методи. Крім того, таким чином росія намагається змусити країни світу відмовитися від військової і політичної підтримки України. Енергетичний шантаж передує енергетичному тероризму, оскільки після невдалого шантажу росія у жовтні 2022 року вдалася до масованих обстрілів об'єктів енергетичної інфраструктури України. О. Салюк-Кравченко визначає «державний енергетичний тероризм» як сукупність незаконних дій, що здійснюються однією зі сторін конфлікту проти цивільного комплексу паливно-енергетичної інфраструктури держави з метою знищення, блокування та заподіяння максимальної шкоди енергетичній безпеці держави всіма доступними шляхами та методами [5, с. 64]. Він покликаний завдати економічних втрат, що у сукупності з політичним та інформаційним впливом у підсумку має призвести до дезорганізації державної системи управління і дестабілізації та деморалізації суспільства.

У стабілізації критичної ситуації з ядерною безпекою велика роль належить міжнародним організаціям, зокрема, Міжнародному агентству з атомної енергії (МАГАТЕ), яке розробило та впровадило комплексну програму допомоги для задоволення запитів української влади щодо підтримки безперервної ядерної безпеки в Україні, зокрема шляхом постійної присутності персоналу Агентства на всіх п'яти українських АЕС. У березні 2022 року МАГАТЕ розробило «Сім незамінних стовпів ядерної безпеки», щоб пристосувати оцінку ситуації з ядерною безпекою в Україні до контексту триваючого збройного конфлікту. Задля запобігання ядерній аварії проводилися обговорення Генерального директора МАГАТЕ Рафаеля Маріано Гроссі з високопосадовцями, кульмінацією яких стало встановлення «П'яти конкретних принципів», викладених під час його звернення до Ради Безпеки ООН 30 травня 2023 року: 1) не здійснювати атаки з або проти станції, особливо проти реакторів і сховищ відпрацьованого ядерного палива; 2) не зберігати важке озброєння або військовослужбовців, які можуть бути використані для нападу; 3) забезпечити безперебійне зовнішнє електропостачання підприємства; 4) захистити «всі структури, системи та компоненти», важливі для роботи станції, від атак або диверсій; 5) не робити жодних дій, щоб підірвати ці принципи [6]. З того часу дотримання цих принципів контролювалося співробітниками МАГАТЕ на ЗАЕС.

Проте держава-терорист порушує ці принципи. У своїй вступній промові перед Радою керуючих МАГАТЕ 3 червня 2024 року Р.М. Гроссі розповів про те, що «на початку квітня Запорізька АЕС зазнала прямих атак вперше майже за півтора роки. Ці напади порушили перший із п'яти конкретних принципів захисту Запорізької АЕС, які я вперше виклав на Раді рік тому» [7]. При цьому агресор не названий. У цілому лунає критика на адресу МАГАТЕ щодо його здатності оперативно та ефективно реагувати на кризові ситуації в галузі атомної енергетики, які створюють загрозу безпеці всього світу.

Отже, захоплення рф Запорізької АЕС стало інструментом енергетичного шантажу і актом енергетичного терору, тож деокупація Запорізької АЕС та інших енергетичних об'єктів, які знаходяться на тимчасово окупованій території, є нагальним питанням національної безпеки України і безпеки інших країн.

Крім того, росія вкотре довела, що є державою-терористом, коли 6 червня 2023 року вдалася до підриву греблі Каховської гідроелектростанції, що спричинило величезну масштабну гуманітарну та екологічну катастрофу в регіоні і нанесло значних збитків економіці України. У Звіті «Оцінка потреб після катастрофи на греблі Каховської ГЕС» (PDNA), який був підготовлений спільно Урядом України та Організацією Об'єднаних Націй, зазначено, що розмір прямої шкоди, завданої інфраструктурі та активам, становить 2,79 мільярда доларів США, а розмір збитків становить понад 11 мільярдів доларів США, причому тривалий вплив на довкілля є найбільшою проблемою. Прямі пошкодження інфраструктури та активів були найвищими в енергетичному та житловому секторах [8, р. 9].

Свідченням енергетичного тероризму є масовані атаки на українські енергетичні об'єкти, які здійснюються з метою деморалізації населення і його подальшого впливу на владу. Однак спроби знищити енергосистему країни виявилися невдалими, зимові періоди 2022-2023 і 2023-2024 рр. стали для України випробуваннями на міцність, які вона з гідністю подолала. Навесні 2024 року енергетичний терор посилився, щоденні атаки на енергетичні об'єкти дронами, балістикою або артилерією призводять до значних пошкод - жень, зокрема, навесні 2024 року була пошкоджена гребля Дніпровської ГЕС. Це спричинило запровадження графіків відключень електрики навіть за теплої погоди, коли споживання приблизно у півтора рази менше, ніж узимку.

У зв'язку з цим експерти прогнозують складний зимовий сезон 2024 -2025 рр. Енергетичний тероризм завдав збитків енергетичній системі України на більш як 1 мільярд доларів [9].

Ядерний шантаж з боку рф і енергетичний тероризм були кваліфіковані Україною та багатьма державами саме як терористичні дії. Парламент України визнав росію державою-терористом ще 22 травня 2022 року. Після масованих атак рф на об'єкти української енергетики не забарилася реакція світу: 13 жовтня Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію про визнання Росії терористичним режимом [10].

У «Заяві Верховної Ради України щодо енергетичного тероризму російської федерації» (1 грудня 2022 року) зазначено, що, захопивши ЗАЕС, російська федерація вдалася до енергетичного шантажу, який зазнав поразки, після чого відбувся перехід від шантажу до тероризму - фізичного знищення енергетичної інфраструктури України.

Сплановані удари по об'єктах енергетичної інфраструктури України кваліфікуються як зухвалі воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид українського народу.

Парламентарі апелюють до цивілізованого світу держав-партнерів, закликаючи засудити дії агресора і визнати російську федерацію державою-терористом (державою - спонсором тероризму), а її злочинні дії проти України - геноцидом українського народу [11].

У жовтні 2022 року, після масованих атак, Міністерство закордонних справ України дало свій коментар щодо російського енергетичного тероризму, у якому зазначено, що енергетичний шантаж рф був безуспішним, тому росія перейшла до енергетичного тероризму. Наголошено, що єдиний спосіб, у який партнери можуть упередити російський енергетичний тероризм, - це зайняти вже зараз тверду позицію та публічно заявити, що запуску Північного потоку чи зняття з Росії санкцій не буде за жодних умов [12].

Зазначимо, що росія застосовує енергетичний терор і проти інших країн, щоб зменшити рівень їхньої підтримки України: намагається контролювати Глобальний Південь і посилює енергетичний тиск на азіатські та африканські країни, користуючись їх досить міцною сировинною і ресурсною енергозалежністю від рф; як ядерна держава вдається до ядерного шантажу країн НАТО і її партнерів; здійснює газовий шантаж країн ЄС з метою провокування у них енергетичної кризи. Щодо останнього факту, то, як зазначає Т. Жовтенко, в умовах гібридної війни відбувається комбінування різних інструментів, «при цьому правил для такого комбінування не існує - можна поєднувати на перший погляд непоєднувані речі і отримувати бажаний результат. Як, до прикладу, використання Кремлем «газового шантажу» ЄС з одночасним здійсненням масштабної диверсії на обох Північних потоках, що фактично мало б обнулити першу дію - але тільки не в «гібридній» логіці... [13].

Задля забезпечення енергетичної безпеки в Україні виконуються завдання, закріплені у Стратегії енергетичної безпеки 2021 року: енергозбереження, переоснащення виробництва, використання відновлювальних і альтернативних джерел енергії тощо. Разом з тим постає питання трансфор - мації енергетичної політики з врахуванням повномасштабної війни та нових геополітичних реалій, що складаються. Необхідне проведення оперативних заходів з боку України задля посилення захисту енергетичних об'єктів і мереж з врахуванням ризиків, які є сьогодні і залишатимуться у подальший період. Україна звертається до країн-партнерів щодо постачання електрообладнання; імпорту електроенергії з ЄС; розширення санкцій проти Росії. Очевидно, актуальна інтенсифікація енергетичної співпраці з країнами Європейського Союзу за різними напрямами. Україна вже доєдналася до європейських ініціатив, серед яких Європейська зелена угода - European Green Deal (2019), яка закріплює прагнення Європи стати першим кліматично нейтральним континентом, що перетворить Європейський Союз на сучасну, ресурсоефек - тивну та конкурентоспроможну економіку [14]. Це дозволить Україні децентралізувати енергосистему, адже війна показала вразливість централізованої енергосистеми від ворожих нападів.

Висновки

Таким чином, енергетичний шантаж і енергетичний тероризм є інструментами сучасної гібридної війни, яку веде російська федерація проти України з метою дезорганізації управління, дестабілізації економіки та деморалізації населення. Енергетичний шантаж використовувався рф і до початку війни проти України, однак саме контроль над Запорізькою АЕС у перші дні повномасштабного вторгнення вивів енергетичний шантаж на новий рівень. Енергетичний шантаж є засобом тиску на українську владу з метою зупинити її євроінтеграційний та євроатлантичний курси, а також на інші держави задля недопущення або зниження рівня підтримки України.

Проте Україна гідно протистоїть енергетичним загрозам з боку країни - терориста, країни - члени ЄС і НАТО - йдуть шляхом диверсифікації джерел енергії на користь надійних постачальників, підвищення енергоефективності, заощадження енергії та розвитку «зеленої енергетики».

Неуспіх енергетичного шантажу підштовхнув росію до енергетичного тероризму, свідченням чого стало знищення Каховської ГЕС, що спричинило велику гуманітарну та екологічну катастрофу на Півдні України та завдало великих економічних збитків економіці України. Масовані атаки на енергетичні об'єкти, у тому числі виведення з ладу Дніпровської ГЕС, спричинили великий дефіцит електроенергії та поставили Україну перед загрозою блекауту. Проте українська влада знаходить шляхи вирішення проблем, у тому числі через децентралізацію енергосистеми, розширення зеленої енергетики та інші заходи. Важлива роль надається допомозі країн- партнерів, які забезпечують постачання електроенергії в Україну, надають інвестиційну підтримку проєктів у галузі енергетики, а також проводять санкційну політику щодо держави-терориста.

Наголосимо, що нагальним питанням світового значення є перегляд базових засад роботи міжнародних організацій, які мають стояти на сторожі миру та безпеки, і координація зусиль усіх держав, оскільки в умовах світу, що глобалізується, зокрема, взаємозалежності національних економік, забезпечення енергетичної безпеки однієї країни відповідає інтересам всіх держав та міжнародних організацій і має бути спільною справою.

Література

1. Стратегія енергетичної безпеки: Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2021 р. № 907-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/907-2021- %D1%80#Text

2. Стратегія національної безпеки України «Безпека людини - безпека країни»: Затверджено Указом Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020. URL: https://www.president.gov.ua/documents/3922020-35037

3. Енергетична безпека України: методологія системного аналізу та стратегічного планування : аналіт. доп. / Суходоля О. М., Харазішвілі Ю. М., Бобро Д Г., Сменковський А. Ю., Рябцев Г. Л., Завгородня С. П. ; за заг. ред. О. М. Суходолі. Київ : НІСД, 2020. 178 c.

4. Гончар М., Чубик А., Іщук О. Гібридна війна Кремля проти України і ЄС: енергетичний компонент. Дзеркало тижня. 23.10.2014. URL: https://zn.ua/ukr/energy_market/ gibridna-viyna-kremlya-proti-ukrayini-i-yes-energetichniy-komponent-_.html

5. Салюк-Кравченко О. О. Інструментарій механізмів публічного управління у забезпеченні енергетичної безпеки країни в умовах сучасних викликів. Публічне урядування.

2023. № 4 (37). С. 60-68. doi.org/10.32689/2617-2224-2023-4(37)-8.

6. Nuclear Safety, Security and Safeguards in Ukraine. IAEA. 2024. URL: https:// www.iaea.org/topics/response/nuclear-safety-security-and-safeguards-in-ukraine

7. IAEA Director General's Introductory Statement to the Board of Governors. IAEA. 3 Jun

2024. URL: https://www.iaea.org/newscenter/statements/iaea-director-generals-introductory- statement-to-the-board-of-governors-3-june-2024

8. Post-disaster needs assessment. 2023 Kakhovka Dam Disaster, Ukraine. 104 р. UN. Ukraine. URL: https://ukraine.un.org/sites/default/files/2023-10/PDNA%20Final%20and%20 Cleared%20-%2016Oct.pdf

9. Останні масовані ворожі атаки завдали енергетиці збитків на понад 1 мільярд доларів, - Герман Галущенко. 5.05.2024. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/ostanni-masovani- vorozhi-ataky-zavdaly-enerhetytsi-zbytkiv-na-ponad-1-miliard-dolariv-herman-halushchenko

10. Nouvelle escalade dans l'agression de la Fdddration de Russie contre l'Ukraine. Rdsolution 2463 (2022). URL: https://pace.coe.int/fr/files/31390/html

11. Про Заяву Верховної Ради України щодо енергетичного тероризму російської федерації. 1 грудня 2022 року № 2788-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2788-20#Text

12. Коментар МЗС України щодо російського енергетичного тероризму. 13.10.2022. URL: https://mfa.gov.ua/news/komentar-mzs-ukrayini-shchodo-rosijskogo-energetichnogo-terorizmu

13. Жовтенко Т. Гібридна війна: анатомія інструментарію й перемоги. Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва». 3.11.2022. URL: https://dif.org.ua/article/gibridna- viyna-anatomiya-instrumentariyu-y-peremogi

14. A European Green Deal. Striving to be the first climate-neutral continent. URL: https://commission.europa.eu/strategy-and-policy/priorities-2019-2024/european-green-deal_en

References