Закордонний досвід реалізації державної молодіжної політики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Навчально-науковий інститут «Інститут державного управління»

ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ

Бублій Максим Петрович кандидат наук з

державного управління, доцент,

Зміївська-Васильковська Ольга Володимирівна аспірант

кафедри управління персоналом та підприємництва

м. Харків

Анотація

У статті досліджено систему закордонний досвід реалізації державної молодіжної політики. Визначено, що основними критеріями класифікації моделей державної молодіжної політики є домінуюча система соціального забезпечення в країні. Розглянуто наступні моделі державної молодіжної політики: солідарна або універсалістська (скандинавські країни), заснована на соціал-демократичній (солідарній) системі соціального забезпечення; суспільна або ліберальна (Великобританія), реалізована за ліберальною системою соціального забезпечення; захисна (країни Центральної Європи), спрямовані на консервативні системи соціального забезпечення; країни Середземномор'я мають централізовану - і вона побудована на основі неформальної системи соціального забезпечення субінституційні принципи.

Виокремлено модель німецької державної молодіжної політики. Для України це цікаво тим, що вважається ефективним через низький рівень безробіття серед молоді, а кількість освічених людей продовжує зростати; молодь бере участь у коригуванні молодіжної політики. З іншого боку, ця країна має міцну правову базу для кожної окремої категорії молоді. Німецька молодіжна політика по суті є сумішшю соціал-демократичних і ліберальних принципів. Соціал-демократичний аспект проявляється в підході держави до збереження соціального виміру під час реалізації молодіжної політики, ставлячи її вище інтересів особистості, а також в активному відстоюванні основних прав шляхом превентивних дій, які забезпечують належні умови для їх дотримання та сприяння суспільним досягненням. З іншого боку, ліберальна сторона очевидна через різні заходи, такі як превентивні, компенсаційні та допоміжні дії, детально описані в інших місцях.

Запропоновано, що для України оптимальною моделлю був би синтез усіх перерахованих вище моделей. Це включає турботу про всі категорії молоді (як це видно в солідарній моделі), згідно з якою за децентралізації органи місцевого самоврядування отримують автономію створювати молодіжні організації на свій розсуд - ініціатива, яка фінансуватиметься з місцевого бюджету. Крім того, органи місцевого самоврядування повинні мати свободу самостійно працювати з неурядовими міжнародними організаціями для обміну ідеями в усьому світі з реалізації молодіжної політики за найкращими світовими стандартами.

Ключові слова: держава, молодь, молодіжна політика, соціальне забезпечення, державна молодіжна політика, моделі державної молодіжної політики.

Annotation

Bubliy Maxim Petrovich PhD in Public Administration, Associate Professor, Associate Professor of Department of Personnel management and entrepreneurship, VN Kharkiv National University Karazina, Educational and Scientific Institute "Institute of Public Administration",

Zmiyivska-Vasylkovska Olga Postgraduate student of the Department of Personnel Management and Entrepreneurship, VN Kharkiv National University Karazina, Educational and Scientific Institute "Institute of Public Administration", Kharkiv,

FOREIGN EXPERIENCE OF STATE YOUTH POLICY IMPLEMENTATION

The article examines the system of foreign experience in implementing the state youth policy. It is determined that the main criteria for classifying models of state youth policy are the dominant social security system in the country. The following models of state youth policy are considered: solidary or Universalist (Scandinavian countries), based on the social democratic (solidary) social security system; public or liberal (Great Britain), implemented according to the liberal social security system; protective (Central European countries), aimed at conservative social security systems; Mediterranean countries have centralized - and it is built on the basis of informal social security system sub-institutional principles.

The model of German state youth policy is highlighted. for Ukraine, this is interesting because it is considered effective due to the low unemployment rate among young people, and the number of educated people continues to grow; young people participate in the adjustment of youth policy. On the other hand, this country has a strong legal framework for each individual category of young people. German youth policy is essentially a mixture of social democratic and liberal principles. The social-democratic aspect is manifested in the state's approach to preserving the social dimension in the implementation of youth policy, putting it above the interests of the individual, as well as in actively defending fundamental rights through preventive actions that provide appropriate conditions for their observance and promotion of public achievements. On the other hand, the liberal side is evident through various measures, such as preventive, compensatory, and supportive actions, detailed elsewhere.

It is proposed that the optimal model for Ukraine would be the synthesis of all the above models. This includes caring for all categories of youth (as seen in the solidarity model), according to which, with decentralization, local governments are given autonomy to create youth organizations at their discretion - an initiative that will be funded from the local budget. In addition, local governments should have the freedom to work independently with non-governmental international organizations to exchange ideas around the world on implementing youth policies according to the best international standards.

Keywords: state, youth, youth policy, social security, state youth policy, models of state youth policy.

Постановка проблеми

Поступ України у становленні як демократичної, соціальної та правової держави, інтеграції у глобальне суспільство та вихованні розвиненої громадянської спільноти неможливий без зусиль держави та суспільства - із залученням молоді. Очікується, що молодь буде піонером суспільного розвитку, вивчаючи досвід старших поколінь.

Молодіжна політика держави, народжена сучасною Україною, відстає від реальності - як у нормах, так і в діях - щодо вирішення викликів, які постають перед державою та суспільством у сучасних умовах. Очевидно, що успішна реалізація державної молодіжної політики має першочергове значення для всіх інших видів політики в довгостроковій перспективі, оскільки інститути соціалізації є механізмами (на кожному рівні), за допомогою яких здійснюється політична влада для реалізації державної молодіжної політики. Від ефективної соціалізації та громадянського розвитку залежить не лише доля молодого покоління - зацікавленою стороною є також суспільство, навіть уся держава.

Важливим моментом є те, що Україна на перших порах досягла значного успіху у формуванні та реалізації молодіжної політики, але для того, щоб реформа була успішною, важливо, щоб ми шукали досвід інших більш просунутих країн у цій сфері. Отже, розглянемо основні складові молодіжної політики, характерні для провідних країн світу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретичні і практичні аспекти реалізації державної молодіжної політики розглянуті в працях як зарубіжних, так і вітчизняних вчених. Вагомий внесок у дослідження державної молодіжної політики зробили такі вчені Горінов П. [3], Дерій Ж. [1], Донченко Т. [2], Драпушко Р. [3], Захаріна М. [1], Захаренко К. [3], Коваль Г.В. [4], Комаринець С. [5], Краснопольська Т. [6], Крюков О. [8], Машталір С. [5], Міненко Є. [3], Ничипоренко С. [7], Прайм А. [1], Подобєд Н. [9], Радченко О. [8] та ін. Незважаючи на велику кількість робіт по означеній проблематиці, слід зазначити наявність низки невивчених питань з реалізації державної молодіжної політики, що свідчить про актуальність обраної тематики цієї статті.

Формулювання цілей (мети) статті

Метою даної статті є узагальнення закордонного досвіду з реалізації державної молодіжної політики та визначення напрямів його застосування в Україні.

Виклад основного матеріалу

Насамперед слід виділити найбільш поширені моделі реалізації та формування державної молодіжної політики в європейському просторі. Основними критеріями класифікації моделей державної молодіжної політики є домінуюча система соціального забезпечення в країні. Згідно з науковою літературою виділяють такі системи соціального забезпечення: соціал-демократичну; ліберальну; консервативну; субінституційну [1, C. 108].

Таким чином система соціального захисту визначає різні моделі державної молодіжної політики:

- солідарна або універсалістська (скандинавські країни), заснована на соціал-демократичній (солідарній) системі соціального забезпечення;

- суспільна або ліберальна (Великобританія), реалізована за ліберальною системою соціального забезпечення;

- захисна (країни Центральної Європи), спрямовані на консервативні системи соціального забезпечення.

- країни Середземномор'я мають централізовану - і вона побудована на основі неформальної системи соціального забезпечення субінституційні принципи.

Ці моделі відрізняються залежно від того, хто яку роль відіграє в реалізації молодіжної політики. Основними гравцями є держава, корпорації (бізнес), фізичні особи (молодь); також можуть бути залучені інші інститути громадянського суспільства. Кожна модель працює за унікальним принципом, який визначається пропорцією залучення молоді серед ключових суб'єктів, що керують реалізацією конкретної молодіжної політики [2, С. 127].

Тепер доцільно розглянути обрані моделі більш детально. Солідарна модель - також відома як універсалістська - діє на простому, але глибокому принципі соціальної солідарності, де доля кожного члена вважається відповідальністю суспільства. У цьому сенсі передусім держава як головний соціально-політичний інститут бере на себе відповідальність за перерозподіл благ своїм громадянам. Ця відповідальність виходить далеко за межі будь -якої індивідуальної досяжності та значною мірою покладається на забезпечення того, щоб усі потреби соціального забезпечення були задоволені для тих, хто перебуває під опікою держави.

Державний бюджет і фонди державного соціального страхування виступають механізмами фінансового перерозподілу, забезпечуючи коштами численні державні соціальні гарантії, які охоплюють населення переважно безкоштовно. Але ця модель не виключає присутності недержавних інституцій у молодіжній політиці.

Принцип солідарності, центральний у соціальній моделі молодіжної політики, проявляється через різні форми солідарності. Це, насамперед, солідарність між різними соціальними групами та прошарками суспільства, між різними поколіннями - між державою та громадянським суспільством, що здійснюється системою перерозподілу фінансових ресурсів. Крім того, є солідарність між трьома головними гравцями в молодіжній політиці - урядом, корпораціями та окремими людьми. Усі вони відіграють певну роль у цій політиці через систему бюджетних асигнувань і страхових внесків як від працівників, так і від роботодавців [3, С. 8].

Баланс у державному контролі над молодіжними організаціями та їхньою свободою діяльності - це те, що визначає солідарну (універсалістську) модель молодіжної політики. Іншими словами, такий підхід надає громадянському суспільству значну кількість прав у сприянні організації дозвілля та розвитку молоді.

Держава відіграє роль спостерігача, координатора та фінансового вкладника в узгоджені програми. Цікавою особливістю цієї моделі є відсутність міністерства у справах молоді в органах влади. У представленій моделі молодь розглядається як соціальний ресурс, куди спочатку вкладаються гроші, а потім очікується віддача від розвитку держави. Робота з молодими людьми тут будується навколо того, що можна назвати громадською інфраструктурою для молодих людей як громадян.

Дана модель типово скандинавська. Наприклад, у Швеції модель державної молодіжної політики передбачає високе втручання держави у сферу життя суспільства та молоді. Вплив держави на вирішення проблем молоді здійснюється переважно через фінанси - створення мережі спеціалізованих установ (державних або фінансованих державою), а також фінансову допомогу молодіжним організаціям.

Соціальна робота в комунах є основним операційним механізмом роботи з молоддю у Швеції. По суті, державна молодіжна політика Швеції обертається навколо визнання особливої ролі держави, регулювання заходів підтримки молоді та організацій через законодавство. Хоча держава визначає загальний напрямок, цілі та пріоритети молодіжної політики в Швеції, вона делегує відповідальність за реалізацію в основному місцевим органам влади та громадським організаціям. Міністерство культури контролює координацію діяльності щодо реалізації молодіжної політики [9, с. 126].

Далі розглянемо модель державної молодіжної політики яка має назву суспільної або ліберальної. Вона передбачає персональну відповідальність кожного члена суспільства за свою долю та долю своєї родини. У безпосередній реалізації молодіжної політики за цією моделлю державні структури відіграють мінімальну роль; натомість основними дійовими особами є окремі індивіди та різні неурядові організації, а також фонди та асоціації соціального страхування. Варто зазначити, що основними джерелами фінансування соціальних програм за цією моделлю є приватні накопичення та страхування, а не кошти державного бюджету. У ліберальній моделі молодіжної політики держава бере на себе відповідальність лише за забезпечення мінімальних доходів для всіх громадян і задоволення потреб найслабших верств населення. державний молодіжний політика страхування

Водночас держава активно сприяє інноваціям і розвиває різноманітні системи недержавного соціального страхування та низові системи соціальної підтримки. Вона також досліджує різні канали отримання громадянами багатства та сприяння отриманню прибутку, опосередковано формуючи молодіжну політику. Це відбувається не шляхом прямого фінансування соціальних програм зі свого бюджету, а шляхом створення недержавних механізмів фінансування освіти, пенсійного забезпечення, охорони здоров'я та інших потреб суспільства. Крім того, держава розвиває ринкові інститути, які можуть сприяти одержанню прибутку в більш широкому суспільстві.

Контроль над молодіжною сферою передається організаціям громадянського суспільства, які можуть безпосередньо укладати угоди з неурядовими глобальними організаціями, спрямовані на цілісний розвиток молоді та покращення якості освіти. Важливим лакмусовим папірцем для оцінки ефективності цієї моделі є рівень добробуту сім'ї чи оточення, де людина виховувалась. Програми стипендій ініціюються державою, пропонуючи гранти для малозабезпечених вчених, які покривають не лише витрати на навчання. Ці кошти спрямовуються на місцевий рівень і згодом розподіляються між вищими навчальними закладами.

Аналогічна модель знаходить повну реалізацію у Великобританії, де вплив громади відіграє значну роль у реалізації молодіжної політики, зокрема в рамках передачі повноважень влади, пов'язаної з її виконанням, від держави до інститутів громадянського суспільства [68, С. 31].

Фокус-групи цієї моделі в молодіжній державній політиці - це чітко визначені категорії молоді, які потребують вирішення соціальних проблем. За відсутності значного державного впливу на соціальне забезпечення молоді та наявності великої кількості викликів таку модель можна розглядати як проблемно-орієнтовану. Це визначає її потенційні підходи до ліберальної моделі. Ліберальна (по суті) суспільна модель дуже зацікавлена в тому, щоб органи місцевого самоврядування надавали підтримку молодіжним клубам, яким може бракувати достатньої державної інфраструктури, але чиї інтереси створюють потужні можливості для роботи в громаді.

Ліберальна модель державної молодіжної політики, в широкому сенсі, охоплює сприяння середовищам, які сприяють розквіту індивідуальності, суттєво вкорінені в патерналізмі. Таким чином, держава займає провідну позицію в житті кожного громадянина, навіть якщо ресурси обмежені; саме через індивідуальне підприємництво можна гарантувати дотримання високих соціальних стандартів незалежно від можливостей держави [4, с. 209].

Ліберальна модель актуалізується в США в її неоконсервативній формі, де держава надає соціальну допомогу в першу чергу тим категоріям і групам молоді, які її потребують. Соціальну підтримку молоді тут здійснюють благодійні приватні організації; Також по всій країні активно запроваджуються механізми залучення комерційного сектору до участі в програмах і проектах молодіжної політики. Нововведенням моделі молодіжної політики США є запровадження органів самоврядування в школах, коледжах та університетах, що породило цікаві події. Ці органи ефективні в тому сенсі, що вони надають молодим людям соціальні, комунікативні та управлінські навички, таким чином створюючи платформу, де молоді люди можуть впливати на прийняття рішень, які впливають на їх життя [7, с. 125].

Захисна модель державної молодіжної політики де корпорації беруть на себе високу відповідальність за благополуччя своїх співробітників, пропонуючи роботу на все життя. Це стимулює працівників до максимальної відданості праці, що призводить до надання підприємством соціальних гарантій сім'ї працівника після його смерті або виходу на пенсію. Ці гарантії мають різні форми, включаючи пенсії плюс оплату лікування та інші пільги, такі як послуги відпочинку та освіта дітей. Модель передбачає, що всі ці суб'єкти відіграють роль у забезпеченні соціального добробуту в суспільстві; однак вона приділяє більшу увагу тим компаніям, які вже розвинули значну кількість соціальної інфраструктури та мають власні кошти для соціального страхування.

Таким чином, фінансова основа для захисної моделі молодіжної політики в основному складається із страхових внесків корпорацій у цій структурі. У рамках корпоративної моделі організації роботодавців займають центральне місце в актуалізації молодіжної політики - ініціативи, яка є невід'ємною складовою системи управління трудовими ресурсами.

Основна мета захисної моделі - допомогти та надихнути молодих людей на різних етапах їхнього розвитку. Інституціями, залученими до реалізації цієї політики, є державні органи, а також громадські організації, створені та фінансовані державою, які є професійними службами з розвитку молоді. Консервативна (корпоративна) модель приділяє значну увагу працевлаштуванню молоді з акцентом на волонтерство як форму альтернативного дозвілля для молоді, переважно реалізовану в країнах Центральної Європи.

Централізована (або субінституційна) модель державної молодіжної політики є підвидом захисної моделі, яка має на меті поступове зменшення впливу релігії на права молоді на освіту та передачу цих прав державним структурам на низовому рівні. Іншими словами, модель, прийнята державною молодіжною політикою середземноморських країн, спрямована на інституціоналізацію - процес, який передбачає залучення третього сектору та органи місцевого самоврядування в центрально керований державний процес у сфері молодіжної політики.

Модель, спрямована на вирішення соціальних проблем молоді, спрямована на розвиток компоненту громадянського суспільства., що прагне посилити участь молоді в суспільному житті через самоврядування, яке переплітається з широкою соціальною інтеграцією [5, с. 105].

Державна молодіжна політика в Україні реалізується за солідарною (скандинавською) моделлю, але фінансові кризи перехідного суспільства перешкоджають повноцінній реалізації даної моделі, роблячи її лише декларативною.

В Україні багаторівнева модель включає законодавчу та виконавчу гілки влади та органи місцевого самоврядування. Основна відповідальність за реалізацію державної молодіжної політики покладається на центральні та місцеві органи державної влади та управління.

Водночас, багаторівневість української моделі передбачає заплутаний процес координації на різних рівнях. Державний рівень займається розробкою стратегії та розподілом ресурсів через координаційний механізм із залученням ключових державних органів, таких як комітет Верховної Ради та Національна рада з питань молодіжної політики. Регіональний рівень спрямований на підтримку реалізації державної молодіжної політики через уповноважені ресурсні органи місцевого рівня виконавчої влади та самоврядування. На місцевому рівні зусилля щодо реалізації державної молодіжної політики очолюються різними програмами чи проектами за участю різних зацікавлених сторін, таких як державні службовці та громадські активісти. Молодіжна політика формується і втілюється в життя державними інституціями (це включає широкий спектр підрозділів місцевих органів влади, систему соціальних служб для молоді, установи соціальної роботи, місцеві громадські організації та об'єднання). Останнім часом багато європейських країн залучають приватний бізнес із стимулом інвестувати у сферу молоді та отримувати натомість податкові пільги в процесах формування та реалізації молодіжної політики [8, С. 19].

На нашу думку, такий підхід можна вважати придатним для України, оскільки він забезпечує фінансову підтримку молодіжного сектору та сприяє зростанню малих і середніх підприємств - невід'ємних складових економіки. Пропаганда обдарованих представників серед соціально незахищеної молоді має бути спрямована на якісне підвищення їхньої освіти та професіоналізму: з одного боку, спрямована на максимізацію соціальної підтримки через виявлення потенціалу розвитку, а з іншого - на мінімізацію покоління. залежних паразитичних настанов. Розвиток спорту можна використати для виявлення талантів, оскільки більшість молодих людей легко ототожнюють себе зі спортивними зірками. Це один із шляхів вирішення такої проблеми [5, с. 215].

Нашу увагу привертає модель німецької державної молодіжної політики. Для України це цікаво тим, що вважається ефективним через низький рівень безробіття серед молоді, а кількість освічених людей продовжує зростати; молодь бере участь у коригуванні молодіжної політики. З іншого боку, ця країна має міцну правову базу для кожної окремої категорії молоді.

Крім того, Німеччина має широку мережу інститутів громадянського суспільства, які зосереджуються на діяльності, пов'язаній з молоддю. Саме молоді люди беруть на себе відповідальність за захист власних інтересів, будучи членами відповідних організацій, які контролюються та фінансуються державними органами. Наприклад, усі витрати, пов'язані з орендою приміщень та інші операційні витрати, покриваються з державного бюджету.

Це означає, що уряд створює середовище для розвитку молоді, не політизуючи та не використовуючи його для пропаганди. У Німеччині немає єдиної державної молодіжної організації, але є численні асоціації за інтересами, які підтримуються державою, усуваючи монополію на представництво молоді, як це спостерігається в інших країнах [2, С. 128].

Німецька молодіжна політика по суті є сумішшю соціал -демократичних і ліберальних принципів. Соціал-демократичний аспект проявляється в підході держави до збереження соціального виміру під час реалізації молодіжної політики, ставлячи її вище інтересів особистості, а також в активному відстоюванні основних прав шляхом превентивних дій, які забезпечують належні умови для їх дотримання та сприяння суспільним досягненням. З іншого боку, ліберальна сторона очевидна через різні заходи, такі як превентивні, компенсаційні та допоміжні дії, детально описані в інших місцях.

Саме тому ми виокремили модель державної молодіжної політики Німеччини, оскільки розглядаємо її як справді ефективний інструмент залучення молодого покоління до формування порядку денного та досягнення особистої гармонії.

Висновки

Підсумовуючи, можна констатувати, що європейська державна молодіжна політика гармонізована із загальним законодавством. Моделі реалізації розвивалися протягом багатьох років з першочерговою метою залучення молоді до різних рівнів процесів державотворення, підтримки ініціатив та створення сприятливого середовища для розвитку та самореалізації. Важливий акцент робиться на просуванні інновацій - їх широкому розповсюдженні та застосуванні для задоволення потреб молодих людей у контексті роботи.

Потрібно відзначити, що майже кожна європейська країна впроваджує молодіжну політику, що базується на таких принципах:

- Підвищення рівня залучення молоді до суспільно-політичної сфери;

- Зосередження уваги на тих категоріях молоді, які перебувають у групі ризику та можуть бути відсторонені;

Забезпечення захисту громадянських та політичних прав молоді полягає у формуванні обізнаності про наявні можливості для самореалізації шляхом створення організацій та структур, які займаються розвитком молоді.

Природно, є й негативні моменти, на які варто звернути увагу, а саме: усунення дискримінації за расовою, національною та релігійною ознаками; стримування безробіття серед молоді; забезпечення загального доступу до освіти; вирішення проблеми старіння населення. Проте, незважаючи на ці проблеми, державна молодіжна політика спрямована на сприяння молоді в самореалізації на тому, що часто називають складною подорожжю по життю.

Стосовно України, то на наш погляд оптимальною моделлю був би синтез усіх перерахованих вище моделей. Це включає турботу про всі категорії молоді (як це видно в солідарній моделі), згідно з якою за децентралізації органи місцевого самоврядування отримують автономію створювати молодіжні організації на свій розсуд - ініціатива, яка фінансуватиметься з місцевого бюджету. У той час як увагу, безумовно, необхідно зосередити на соціально незахищених групах серед молоді, існує також потреба створити рівні стартові умови для всіх з можливим матеріальним стимулюванням для талановитих і соціально активних. Крім того, органи місцевого самоврядування повинні мати свободу самостійно працювати з неурядовими міжнародними організаціями для обміну ідеями в усьому світі з реалізації молодіжної політики.

Література

1. Дерій Ж., Захаріна М., Прайм А. Соціально-економічні аспекти молодіжної політики громад у контексті децентралізації. Проблеми і перспективи економіки та управління. 2021. №2(26), С. 108-114.

2. Донченко Т. Основні моделі державної молодіжної політики: закордонний та вітчизняний досвід. Ефективність державного управління: Зб. наук. праць, 2009. Вип. 18/19. С.126-133.

3. Драпушко Р., Горінов П., Захаренко К.В. Міненко Є. Державна молодіжна політика України умовах Європейської інтеграції: виклики та можливості. Вчені записки ТНУ імені І. Вернадського. Серія: Публічне управління та адміністрування. 2022. Том 33(72) № 4. 7-12.

4. Коваль Г.В. Розвиток державної молодіжної політики: теорія, методологія, механізми реалізації: монографія. Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра могили. 2013. 432 с.

5. Комаринець С., Машталір С. Основні напрями вирішення проблем молодіжної політики в Україні. Mechanism of an Economic Regulation, 2023. №1(99). С. 105-112.

6. Краснопольська Т.М. Європейські моделі молодіжної політики та перспективи для України. Політичне життя. 2019. № 3. С. 31-36.

7. Ничипоренко С.В. Молодіжна сімейна політика в Україні. Умань: Видавець «Сочінський», 2011. 217 с.

8. Радченко О., Крюков О. Державна молодіжна політика: основні поняття та принципи як архетипи формування та реалізації в публічному просторі. Публічне управління: теорія та практика. 2014. Вип. 2. С. 18-25.

9. Подобєд Н.В. Молодіжний досвід реалізації молодіжної політики та можливості його застосування в Україні. Економіка та держава. 2011. № 9. С. 125-127.

References

1. Derii, Zh., Zakharina, M., Praim, A. (2021). Sotsialno-ekonomichni aspekty molodizhnoi polityky hromad u konteksti detsentralizatsii [Socio-economic aspects of community youth policy in the context of decentralization.]. Problemy i perspektyvy ekonomiky ta upravlinnia. - Problems and prospects of economics and management. 2(26), 108-114. [in Ukrainian].

2. Donchenko, T. (2009). Osnovni modeli derzhavnoi molodizhnoi polityky: zakordonnyi ta vitchyznianyi dosvid. [Main models of state youth policy: foreign and domestic experience]. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia. - Efficiency of public administration. 18/19. 126-133. [in Ukrainian].

3. Drapushko, R., Horinov, P., Zakharenko, K.V. Minenko, Ye. (2022). Derzhavna molodizhna polityka Ukrainy umovakh Yevropeiskoi intehratsii: vyklyky ta mozhlyvosti. [State youth policy of Ukraine under the conditions of European integration: challenges and opportunities.]. Vcheni zapysky TNU imeni V.I. Vernadskoho. Seriia: Publichne upravlinnia ta administruvannia. - Academic notes of TNU named after V.I. Vernadskyi. Series: Public management and administration. 33(72) 4. 7-12. [in Ukrainian].

4. Koval, H.V. (2013). Rozvytok derzhavnoi molodizhnoi polityky: teoriia, metodolohiia, mekhanizmy realizatsii. [in UkraiDevelopment of state youth policy: theory, methodology, implementation mechanismsnian]. Mykolaiv: Vyd-vo ChDU im. Petra mohyly. [in Ukrainian].

5. Komarynets, S., Mashtalir, S. (2023). Osnovni napriamy vyrishennia problem molodizhnoi polityky v Ukraini. [The main directions of solving the problems of youth policy in Ukraine.]. Mechanism of an Economic Regulation. - Mechanism of an Economic Regulation, №1(99). 105-112. [in Ukrainian].

6. Krasnopolska, T.M. (2019). Yevropeiski modeli molodizhnoi polityky ta perspektyvy dlia Ukrainy. [European models of youth policy and prospects for Ukraine.]. Politychne zhyttia. - Political life. 3. 31-36. [in Ukrainian].

7. Nychyporenko, S.V. (2011). Molodizhna simeina polityka v Ukraini. [Youth family policy in Ukraine]. Uman: Vydavets «Sochinskyi». [in Ukrainian].

8. Radchenko, O., Kriukov, O. (2014). Derzhavna molodizhna polityka: osnovni poniattia ta pryntsypy yak arkhetypy formuvannia ta realizatsii v publichnomu prostori. [State youth policy: basic concepts and principles as archetypes of formation and implementation in public space.]. Publichne upravlinnia: teoriia ta praktyka. - Public administration: theory and practice. 2. 18-25. [in Ukrainian].

9. Podobied, N.V. (2011). Molodizhnyi dosvid realizatsii molodizhnoi polityky ta mozhlyvosti yoho zastosuvannia v Ukraini. [Youth experience in the implementation of youth policy and the possibility of its application in Ukraine]. Ekonomika ta derzhava. - Economy and the state. 9. 125-127. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru