Актуальні проблеми регулювання правового статусу засобів масової інформації в Україні

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національна академія внутрішніх справ

Кафедра конституційного права та прав людини

Актуальні проблеми регулювання правового статусу засобів масової інформації в Україні

Халюк С.О., д.ю.н. доцент

м. Київ

Анотація

Стаття присвячена аналізу окремих аспектів регулювання правового статусу засобів масової інформації в Україні з урахуванням сучасних викликів. У дослідженні розглянуто деякі сторони цієї проблеми, зокрема, правовий статус засобів масової інформації, їх роль у суспільстві та взаємодію з іншими суб'єктами правових відносин.

Досліджено сучасні тенденції у розвитку медіа-сфери, котрі зумовлені викликами війни та здійснено аналіз окремих питань утворення, регламентації та діяльності засобів масової інформації за оновленим законодавством з урахуванням Закону України «Про медіа». Констатовано суттєвий коригуючий вплив в процесі реформування законодавчої бази діяльності засобів масової інформації через військове вторгнення до України.

Зауважено на необхідності вироблення державної політики, яка б охопила комплексний набір ініціатив і стратегій, які стосуються регулювання, організації, контролю та інших аспектів функціонування засобів масової інформації в Україні.

Визначено, що першочергова мета такої державної політики це дотримання принципів свободи засобів масової інформації при збереженні рівноваги між інтересами суспільства та держави під час захисту від збройної агресії.

Зазначено, що сьогодні у повсякденному інформаційному полі з'явилися нові поняття: гібридна, інформаційна війна, кібервійна, війна компроматів. Всі ці поняття безпосередньо стосуються роботи засобів масової інформації. Загальний підхід статті спрямований на розкриття ключових аспектів та перспектив подальшого розвитку правового регулювання засобів масової інформації в Україні.

Отже, загальною метою подальших заходів має бути забезпечення стабільності, демократії та правової держави в Україні через розумне та ефективне регулювання засобів масової інформації.

Ключові слова: засоби масової інформації, статус, воєнний стан, право на інформацію, правове регулювання, законодавство, державна політика.

Abstract

Current problems regulating the legal status of mass media in Ukraine

Khaliuk S.O., Dr Sci. law, Ass. Professor of the Department of Constitutional Law and Human Right, National Academy of Internal Affairs, Kyiv

The article is devoted to the analysis of certain aspects of the regulation of the legal status of mass media in Ukraine, taking into account modern challenges. The research examines some aspects of this problem, in particular, the legal status of mass media, their role in society and interaction with other subjects of legal relations.

Modern trends in the development of the media sphere, which are determined by the challenges of the war, have been studied, and an analysis of individual issues of formation, regulation and activity of mass media has been carried out under the updated legislation, taking into account the Law of Ukraine "On Media". A significant corrective influence in the process of reforming the legislative framework of mass media activities due to the military invasion of Ukraine was established. It was noted the need to develop a state policy that would cover a complex set of initiatives and strategies related to regulation, organization, control and other aspects of the functioning of mass media in Ukraine.

It was determined that the primary goal of such a state policy is compliance with the principles of freedom of the mass media while maintaining a balance between the interests of society and the state while protecting against armed aggression. It is noted that today new concepts have appeared in the everyday information field: hybrid, information war, cyber war, war of compromising materials. All these concepts are directly related to the work of mass media.

The general approach of the article is aimed at revealing key aspects and prospects for the further development of legal regulation of mass media in Ukraine.

Therefore, the overall goal of further measures should be to ensure stability, democracy and the rule of law in Ukraine through reasonable and effective regulation of mass media.

Keywords: mass media, status, war, right to information, legal regulation, legislation, state policy.

Постановка проблеми

Актуальність пропонованої теми обумовлена тим важливим місцем, яке займають засоби масової інформації (ЗМІ) в сучасному інформаційному суспільстві й потребою належного їх правового регулювання в Україні. Очевидним виглядає той факт, що в Україні, як і в інших країнах, суспільні відносини, які пов'язані з функціонуванням засобів масової інформації перебувають у процесі перманентних змін через технологічний прогрес, соціокультурні трансформації та політичні процеси. Суспільна важливість окресленої проблематики підсилюється через необхідність забезпечення свободи слова, захисту прав журналістів, а також дотримання високих стандартів професійної етики та якості інформації, яку споживачі отримують через ЗМІ. Отже, дослідження актуальних проблем регулювання правового статусу ЗМІ в Україні має важливе значення для забезпечення демократичного розвитку суспільства та правової держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика нормативно-правового регулювання діяльності ЗМІ у контексті сучасних викликів завжди привертала та продовжує привертати увагу вітчизняних науковців і, безпосередньо, працівників сфери медіа. Зокрема, Бабенко Ю., Добрянська О., Жаровська І., Новицька Н., Ортинська Н., Пунда О. у своїх публікаціях піднімають питання інформаційної війни та її впливу на суспільство. Наголошується на важливості критичного мислення та розуміння джерел інформації в епоху загострених інформаційних протиріч, що особливо актуально для українського суспільства в теперішній час [1]. Автори аналізують методи та технології, які використовуються у сучасних інформаційних війнах, і наводять приклади таких конфліктів [4].

Також наявні дослідження особливостей державної інформаційної політики, в тому числі, в умовах війни. Зокрема, Бурлаков С. у науковій статті розглядає роль ЗМІ в формуванні національної інформаційної політики. Автор аналізує вплив ЗМІ на суспільство та державу [3]. Водночас, Терещенко В. аналізує роль державної інформаційної політики у забезпеченні національної безпеки та вирішенні інших стратегічних завдань держави [12]. Схожі питання аналізували також Пунда О., Добрянська О., Новицька Н., які в межах наукової статті розглянули принципи інформаційної політики в умовах війни та їх нормативно-правове закріплення [11]. Також Баконіна О. у своїй роботі надає роз'яснення щодо впровадження законодавства, яке стосується медіа в Україні. Вона, пропонує класифікацію окремих аспектів закону про медіа та його впливу на інформаційну діяльність в країні [2]. Слід також відзначити ґрунтовні праці Каплій О. [5], Новицького А. [6], Петрова В. [7] в яких досліджені визначення, класифікації, функціонування та значення медіа у суспільстві. Проте в частині аналізу нормативно-правового забезпечення ці наукові праці менш актуальні через часткове оновлення законодавства, хоча й автори акцентують увагу на правовому забезпеченні діяльності ЗМІ як важливій складовій державного управління у цій сфері суспільних відносин.

Виклад основного матеріалу

Сучасний етап суспільного розвитку характеризується стрімким розвитком медіа-технологій та поширення цифрових платформ для інформаційного спілкування. В Україні спостерігається постійне оновлення законодавства, що регулює діяльність ЗМІ, через вплив нових викликів, таких як фейкові новини, кібератаки на медіа-ресурси та інші форми маніпуляції інформацією, які зумовлені й війною у тому числі. Враховуючи важливість свободи слова та розглядаючи міжнародні стандарти, встановлені ООН і Європейським Союзом, розробка ефективного та сучасного правового регулювання для ЗМІ стає необхідністю для забезпечення стабільності та демократії в суспільстві. Саме тому, вдосконалення національного законодавства спрямоване на створення більш ефективних механізмів захисту прав та інтересів як журналістів, так і громадян.

Щоб задовольнити інтереси різних суспільних сил в інформаційній сфері, державі та її інституціям важливо не лише встановити свою позицію, але й активно керувати взаємодією між ними. Основою розробки політики держави щодо ЗМІ під час війни має бути сучасне розуміння державної інформаційної політики як всеохоплюючого базису, що включає ідеї, установки, цілі, методи та ресурси. Саме тому держава в особі своїх інституцій та посадових осіб здійснює нормативно-правовий контроль за відносинами між громадянським суспільством та державною інформаційною системою, яка має власну здатність до влади та впливу на суспільні процеси [11, c. 60]. Адже головним завданням засобів масової інформації є задоволення потреб людини, надання їй доступу до необхідної інформації, яка дає змогу активно брати участь у суспільних змінах і впливати на соціальну практику. У цьому контексті роль держави полягає у створенні комплексної та ефективної правової бази, яка відповідає поточним суспільним умовам. Цей базис формує основу для політики держави у сфері інформації, регулюючи її взаємодію із засобами масової інформації, а також поширення інформації в громадянському суспільстві [1].

При цьому ключовим фактором такої політики має бути зосередженість на доступності інформації, а також на захисті інтересів держави від можливого зловживання з боку приватних ЗМІ, насамперед через виконання законодавства. Основна концепція інформаційної політики обумовлена потребою використання ресурсів органів державної влади для визначення ефективних стратегій вирішення найбільш нагальних викликів у інформаційній сфері.

Формування державної політики регулювання діяльності ЗМІ має визначальне значення для вирішення фундаментальних завдань розвитку суспільства. Ці завдання включають створення цілісного інформаційного ландшафту в Україні та її інтеграцію у світову інформаційну сферу, а також забезпечення захисту людини, суспільства та держави заходами інформаційної безпеки. Нормативно-правова база, яка регулює діяльність засобів масової інформації, є засобом забезпечення добробуту людей, суспільства, держави та міжнародної спільноти. Знаходження вирішення проблеми збалансування суспільних інтересів, доступу до точної та своєчасної інформації і збереження секретності під час війни вимагає ефективного регулювання ЗМІ. Це особливо важливо, коли йдеться про широкомасштабні військові операції та зусилля збройних сил та інших мілітаризованих груп із захисту від ворожої агресії [11, c. 61].

Зміст, спрямованість і діяльність самої системи ЗМІ знаходиться у прямій залежності від суспільно-політичного ладу, який утвердився в державі, а тому він не може бути однаковим в усіх випадках. Якщо вдатися до нашої історії останніх десятиліть, то можна пересвідчитись у тому, що маємо дві системи, які наклали і накладають свій відбиток на ЗМІ, їхню діяльність і організацію. Йдеться про тоталітарну систему, під впливом якої ЗМІ перебували понад сімдесят років і завдала відчутної шкоди усім ЗМІ, та демократичну систему, яка утверджується тепер, умовах становлення і розвитку незалежності України [5, c. 34].

Рівень узгодженості дій органів державного управління та ЗМІ безпосередньо впливає на стабільність і міцність суспільної системи. Така узгодженість сприяє ефективній комунікації між громадянським суспільством і державою, забезпечуючи взаємний обмін інформацією. Проте розпочата агресором війна та агресивна інформаційна політика мають конкретну мету: вселити переконання у нестабільності та занепаді соціально-економічної ситуації. Цим вони активізують деструктивні політичні та ідеологічні фактори, які ставлять під загрозу систему національних цінностей, ідеалів і традицій. Крім того, ці дії демонтують структури, відповідальні за соціалізацію осіб, та становлять значну загрозу безпеці як суспільства, так і держави [1].

Варто зазначити, що вторгнення РФ значною мірою вплинуло на прийняття низки законів про ЗМІ. Наприклад, у квітні 2014 року, на тлі Революції Гідності та військової агресії на схід України і в Крим, набув чинності Закон України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» (нині Закон України «Про суспільні медіа України», зміна назви закону 2023 р.). Тим самим Верховна Рада України наголосила на важливості свободи слова та захисту журналістів і ЗМІ та визначила, що пріоритетом держави має бути збереження свободи слова, гарантується свобода висловлюватись і поділяти свої думки та переконання, а також право доступу, накопичення, використання та поширення інформації без будь-яких обмежень. Цензура, яка передбачає необхідність отримання попередньої згоди або будь-яку форму заборони чи перешкоджання у поширенні інформації, прямо заборонена [5, c. 36].

Крім того, 23 червня 2022 року Європейська Рада офіційно надала Україні статус кандидата на членство в Європейському Союзі. У рамках основних рекомендацій Європейська Комісія порадила Україні боротися з впливом приватних інтересів шляхом прийняття законодавства про медіа, яке узгоджується з Директивою ЄС про аудіовізуальні медіа-послуги та створення незалежного медіарегулятора. В результаті однією з виконаних рекомендацій було прийняття та приведення медіа-законодавства до стандартів ЄС. Також значну роль у виконанні цих вимог відіграло прийняття двох законів, а саме Закону «Про медіа» та Закону «Про рекламу» [2]. правовий статус засіб масовий інформація україна

Безумовно, збереження державного суверенітету в теперішній час є надзвичайно актуальною проблемою для України, яка обрала євроінтеграційне спрямування. Проблеми безпеки, особливо у сфері інформації, відіграють значну роль у цьому. З метою протидії інформаційній війні та збройній агресії Закон України «Про медіа», який був прийнятий 22 грудня 2022 року під час повномасштабного вторгнення до України, містить окремий розділ ІХ, який стосується особливостей правового регулювання діяльності медіа в умовах збройної агресії. Відтак йдеться про встановлені обмеження в діяльності ЗМІ в Україні. Важливо зазначити, що за загальним правилом, щоб отримати доступ до інформації в зонах конфлікту, медіа-представники повинні отримати акредитацію та після завершення своєї роботи надати свої відеоматеріали для перегляду, щоб переконатися, що секретна інформація не розголошується. Розголошення певної інформації створює ризик для діяльності та ефективності Збройних Сил України та інших сил оборони в період дії воєнного стану. До таких відомостей входять найменування та дислокація військових частин і об'єктів, які задіяні для виконання бойових завдань, а також кількість особового складу, озброєння та техніки. Описи, зображення та ідентифікаційні знаки об'єктів, а також деталі поточних або запланованих операцій також вважаються конфіденційними. Крім того, має бути захищена інформація щодо систем захисту та оборони військових об'єктів, залучення сил, збору розвідданих, переміщення військ, тактики та унікальних операцій [10].

Під час воєнного стану Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення має повноваження виявляти та блокувати ОТТ-сервіси агресора, ворожі онлайн-ЗМІ та приймати рішення про припинення розповсюдження незареєстрованих друкованих видань (хоча в мирний час реєстрація є добровільною). Нацраді було надано повноваження встановлювати процедурні аспекти здійснення своїх повноважень у воєнний час, а також визначати порядок видачі тимчасових дозволів і встановлення квот національного продукту, відмінних від мирного часу. Таким чином, Закон України «Про медіа» охоплює різні аспекти медіасфери, зокрема процедури ліцензування та реєстрації суб'єктів господарювання, процес реєстрації іноземних лінійних ЗМІ та обов'язки суб'єктів ЗМІ щодо дотримання вимог законодавства. Також в законі йдеться про особливі виклики правового регулювання під час збройної агресії та окреслено роль і статус національного регулятора. Крім того, закон спрямований на забезпечення представлення інтересів держави Україна, фізичних та юридичних осіб, що діють у межах її юрисдикції, у відносинах із власниками платформ спільного доступу до інформації, встановлення співрегуляторних та інших механізмів взаємодії [10].

Нацрада наголосила на важливості розділу Х Закону «Прикінцеві та перехідні положення», в якому визначено дати набрання чинності певними положеннями, зокрема щодо мовлення державною мовою, просування національної та європейської продукції, а також процес реєстрації друкованих ЗМІ. Крім того, в Законі йдеться про перетворення комунальних телерадіоорганізацій у місцеві публічні аудіовізуальні медіа, а також про конкретні заходи реагування на правопорушення у медіасфері [2]. Відповідно до пункту 37 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про медіа» Національна рада протягом п'яти місяців з дня набрання чинності Законом зобов'язана затвердити нормативно-правові акти та зразки документів [10].

В Україні немає обмежень на прийом і трансляцію радіоканалів, телеканалів, каталогів програм із країн Європейського Союзу. Крім того, немає обмежень щодо інших радіоканалів, телеканалів чи каталогів програм, які відповідають стандартам, викладеним у Європейській конвенції про транскордонне телебачення та інших міжнародних угодах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Ці ЗМІ також повинні відповідати вимогам, встановленим українським законодавством. Процес реєстрації іноземних лінійних засобів масової інформації, що походять з країн, що не є членами Європейського Союзу, регулюється статтею 66 Закону України «Про медіа». При цьому, суб'єкти, які згідно Закону України «Про медіа» підлягають реєстрації та які на день набрання чинності зазначеним Законом мають ліцензії, видані Національною радою, з дня набрання чинності Законом вважаються реєстрантами та зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності Законом України «Про медіа» підтвердити дані про себе шляхом проходження процедури реєстрації у передбаченому законодавством порядку. Ліцензії таких суб'єктів втрачають чинність після реєстрації або після спливу одного року з дня набрання чинності Закону України «Про медіа» [10].

В Україні поки діє воєнний стан, Нацрада за певною процедурою видаватиме тимчасові дозволи на мовлення в медіасфері. Ці дозволи видаватимуть на період воєнного або надзвичайного стану. Після скасування воєнного стану Нацрада видаватиме дозволи на тимчасове мовлення на територіях, де діє єдиний режим мовлення. Перелік цих територій буде визначено рішенням регулятора.

Висновки

Окреслені актуальні проблеми регулювання правового статусу засобів масової інформації в Україні виявили ряд ключових аспектів, які варто враховувати для подальшого розвитку цієї сфери. По-перше, необхідно продовжувати працювати над вдосконаленням законодавства, що регулює діяльність ЗМІ, з урахуванням сучасних технологічних, соціокультурних та політичних реалій. По-друге, важливо забезпечити ефективний захист свободи слова та прав журналістів, у той же час борючись з маніпуляціями та дезінформацією. По-третє, необхідно розглядати міжнародні стандарти та кращі практики у сфері правового регулювання ЗМІ для пошуку оптимальних рішень. Крім того, у контексті сучасних конфліктів і війни в Україні, важливо розглядати можливості для розробки нових механізмів державного регулювання, спрямованих на захист національної безпеки та інформаційної сфери країни. Загальною метою подальших заходів має бути забезпечення стабільності, демократії та правової держави в Україні через розумне та ефективне регулювання засобів масової інформації.

Література

1. Бабенко Ю. Інформаційна війна - зброя масового знищення.

2. Баконіна О. Роз'яснення щодо впровадження Закону «Про медіа».

3. Бурлаков С. Роль ЗМІ у розвитку національної інформаційної політики. Юридична наука. 2020. №7 (109). С. 45-51.

4. Жаровська І., Ортинська Н. Інформаційна війна як сучасне глобалізаційне явище. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки. 2020. Т. 7. №2. С. 56-61.

5. Каплій О. Класифікація засобів масової інформації: конституційно-правові питання. Актуальні проблеми політики. 2013. Вип. 50. С. 35-46.

6. Новицький А. Щодо питання структуризації інформаційного права як наукової категорії. Актуальні проблеми правознавства. 2016. Вип. 4. С. 34-38.

7. Петрова Н. Медіа-право. Київ: ТОВ Київська типографія, 2007. 278 с.

8. Про основні засади забезпечення кібербезпеки України: Закон України від 05 жовт. 2017 р. №2163-VIII (зі змінами). Верховна Рада України: [сайт].

9. Про введення воєнного стану в Україні: Указ Президента України від 24 лют. 2022 р. №64/2022. Президент України: [сайт].

10. Про медіа: Закон України 13 груд. 2022 р. №2849-IX (зі змінами). Верховна Рада України: [сайт].

11. Пунда О., Добрянська О., Новицька Н. Принципи інформаційної політики в умовах війни та їх нормативно-правове закріплення. Екологічне право. 2022. №1-2. С. 60-65.

12. Терещенко В. Особливості державної інформаційної політики в умовах війни. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. №2. С. 391-395.

References

1. Babenko, YU. (2006). Informatsiyna viyna zbroya masovoho znyshchennya [Information warfare is a weapon of mass destruction].

2. Bakonina, O. (2023). Roz"yasnennya shchodo vprovadzhennya Zakonu «Pro media» [Clarification on the implementation of the Law «On Media»].

3. Burlakov, S. (2020). Rol' ZMI u rozvytku natsional'noyi informatsiynoyi polityky [The role of mass media in the development of national information policy]. Yurydychna nauka, (7), 45-51 [іп Ukrainian].

4. Zharovs'ka, I., Ortyns'ka, N. (2020). Informatsiyna viyna yak suchasne hlobalizatsiyne yavyshche [Information warfare as a modern globalization phenomenon]. Visnyk Natsional'noho universytetu «L'vivs'ka politekhnika». Seriya: Yurydychni nauky, (2), 56-61 [in Ukrainian].

5. Kapliy, O. (2013). Klasyfikatsiya zasobiv masovoyi informatsiyi: konstytutsiyno-pravovi pytannya [Classification of mass media: constitutional and legal issues]. Aktual'ni problemy polityky, (50), 35-46 [in Ukrainian].

6. Novyts'kyy, A. (2016). Shchodo pytannya strukturyzatsiyi informatsiynoho prava yak naukovoyi katehoriyi [Regarding the issue of structuring information law as a scientific category]. Aktual'ni problemy pravoznavstva, (4), 34-38 [in Ukrainian].

7. Petrova, N. (2007). Media-pravo [Media law]. Kyyiv, 278 [in Ukrainian].

8. Pro osnovni zasady zabezpechennya kiberbezpeky Ukrayiny: Zakon Ukrayiny vid 05.10.2017 r. №2163-VIII (zi zminamy). Verkhovna Rada Ukrayiny: [sayt].

9. Pro vvedennya voyennoho stanu v Ukrayini: Ukaz Prezydenta Ukrayiny vid 24.02.2022 r. №64/2022. Prezydent Ukrayiny: [sayt].

10. Pro media: Zakon Ukrayiny 13.122022 r. №2849-IX (zi zminamy). Verkhovna Rada Ukrayiny: [sayt].

11. Punda, O., Dobryans'ka, O., Novyts'ka, N. (2022). Pryntsypy informatsiynoyi polityky v umovakh viyny ta yikh normatyvno-pravove zakriplennya [Principles of information policy in conditions of war and their normative and legal consolidation]. Ekolohichne pravo, (1-2), 60-65 [in Ukrainian].

12. Tereshchenko, V. (2023). Osoblyvosti derzhavnoyi informatsiynoyi polityky v umovakh viyny [Peculiarities of state information policy in conditions of war]. Yurydychnyy naukovyy elektronnyy zhurnal, (2), 391-395 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru