Адміністративно-правова характеристика основних інструментів та напрямків публічного адміністрування агропромисловим сектором

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

Адміністративно-правова характеристика основних інструментів та напрямків публічного адміністрування агропромисловим сектором

Коршак Леся Ігорівна, курсант 2 курсу, навчально-науковий інститут №1

Стрельченко Оксана Григорівна доктор юридичних наук, професор кафедри публічного управління та адміністрування

Анотація

У статі авторами здійснено ґрунтовну характеристику публічного адміністрування агропромисловим комплексом, який є гарантом економічної стабільності та продовольчої безпеки в Україні та поза її межами. Повномасштабне вторгнення Росії на територію України спричинило безпрецедентні виклики для функціонування аграрного сектору економіки. Руйнування інфраструктури, розрив логістичних ланцюгів, мінування земель, загибель людей та худоби, негативний вплив випромінювання у процесі роботи протиповітряної оборони та токсичні продукти процесу згоряння ракетних снарядів тощо - все це призвело до різкого скорочення обсягів агровиробництва та впливає на якість та ефективність діяльності аграрного сектору. Виникає нагальна потреба в ефективних механізмах публічного управління агропромисловим комплексом з боку державних органів, що й визначає актуальність обраної тематики дослідження. В управлінській науковій літературі існує активне дослідження парадигми, яка впливає на вплив держави на економіку та суспільство, і відомо як «публічне адміністрування». Ця ідея набуває додаткових особливостей та поширюється серед різних галузей знань. Концепція публічного адміністрування виглядає привабливою з кількох причин. По-перше, вона показує еволюційний шлях розвитку демократії, яким держава впливає на суспільні відносини, орієнтуючись на демократизацію. По-друге, вона відповідає практиці розвинених країн, які поступово впроваджують цю концепцію з власними коригуваннями. Наша держава перебуває в постійній загрозі національної безпеки через необхідність проведення воєнних дій. У цій ситуації повну відповідальність несе сама держава за вирішення низки важливих питань, таких як забезпечення стабільності сільськогосподарського виробництва та збереження продовольчої безпеки населення. Нормативні дії, які були проведені протягом 2022 - 2023 року для стабілізації ситуації в агробізнесі, вимагають комплексного аналізу та визначення ступеня відповідності концепції публічного адміністрування в умовах війни. Агропромисловий комплекс є ключовою складовою економічної стабільності та продовольчої безпеки в будь-якій державі. Проте, в умовах війни, ведення озброєних конфліктів або загострення геополітичних ситуацій, аграрний сектор стає особливо вразливим та потребує його ґрунтовного дослідження.

Ключові слова: агропромисловий комплекс, публічне адміністрування, сільське господарство, економічна стабільність та продовольча безпека, аграрний сектор.

Abstract

Korshak Lesya Igorivna, 2nd year cadet, educational and scientific institute No. 1, National Academy of Internal Affairs

Strelchenko Oksana Hryhorivna, Doctor of Law, Professor of the Department of Public Management and Administration, National Academy of Internal Affairs

ADMINISTRATIVE AND LEGAL CHARACTERISTICS OF THE MAIN TOOLS AND DIRECTIONS OF PUBLIC ADMINISTRATION OF THE AGRICULTURAL SECTOR

In the article, the authors thoroughly characterized the public administration of the agro-industrial complex, which is a guarantor of economic stability and food security in Ukraine and beyond. The full-scale invasion of Russia on the territory of Ukraine caused unprecedented challenges for the functioning of the agricultural sector of the economy. The destruction of infrastructure, disruption of logistics chains, land mining, loss of life and livestock, the negative impact of radiation during the operation of air defense and toxic products of the combustion process of rocket shells, etc. - all this led to a sharp reduction in the volume of agricultural production and affects the quality and efficiency of the agricultural sector. There is an urgent need for effective mechanisms of public management of the agro-industrial complex on the part of state bodies, which determines the relevance of the chosen research topic. In the scientific management literature, there is an active study of the paradigm that affects the influence of the state on the economy and society, and is known as "public administration". This idea acquires additional features and spreads among different fields of knowledge. The concept of public administration seems attractive for several reasons. First, it shows the evolutionary path of the development of democracy, by which the state influences social relations, focusing on democratization. Secondly, it corresponds to the practice of developed countries, which are gradually implementing this concept with their own adjustments. Our state is under constant threat to national security due to the need for military operations. In this situation, the state itself bears full responsibility for solving a number of important issues, such as ensuring the stability of agricultural production and preserving the food security of the population. Regulatory actions that were carried out during 2022-2023 to stabilize the situation in agribusiness require a comprehensive analysis and determination of the degree of compliance with the concept of public administration in wartime conditions. The agro-industrial complex is a key component of economic stability and food security in any country. However, in the conditions of war, armed conflicts or aggravation of geopolitical situations, the agricultural sector becomes particularly vulnerable and needs its thorough research.

Keywords: agro-industrial complex, риЬІітановка проблемис administration, agriculture, economic stability and food security, agricultural sector.

Постановка проблеми

Повномасштабне вторгнення росії на територію України спричинило безпрецедентні виклики для функціонування аграрного сектору економіки. Руйнування інфраструктури, розрив логістичних ланцюгів, мінування земель, загибель людей та худоби - все це призвело до різкого скорочення обсягів агровиробництва. Виникає нагальна потреба в ефективних механізмах публічного управління агропромисловим комплексом з боку державних органів, що й визначає актуальність обраної тематики дослідження.

В управлінській науковій літературі існує активне дослідження парадигми, яка впливає на вплив держави на економіку та суспільство, і відомо як «публічне адміністрування». Ця ідея набуває додаткових особливостей та поширюється серед різних галузей знань.

Концепція публічного адміністрування виглядає привабливою з кількох причин. По-перше, вона показує еволюційний шлях розвитку демократії, яким держава впливає на суспільні відносини, орієнтуючись на демократизацію. Подруге, вона відповідає практиці розвинених країн, які поступово впроваджують цю концепцію з власними коригуваннями.

Наша держава перебуває в постійній загрозі національної безпеки через необхідність проведення воєнних дій. У цій ситуації повну відповідальність несе сама держава за вирішення низки важливих питань, таких як забезпечення стабільності сільськогосподарського виробництва та збереження продовольчої безпеки населення. Нормативні дії, які були проведені протягом 2022 - 2023 року для стабілізації ситуації в агробізнесі, вимагають комплексного аналізу та визначення ступеня відповідності концепції публічного адміністрування в умовах війни

Агропромисловий комплекс є ключовою складовою економічної стабільності та продовольчої безпеки в будь-якій державі. Проте, в умовах війни, ведення озброєних конфліктів або загострення геополітичних ситуацій, аграрний сектор стає особливо вразливим.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питаннями забезпечення публічного адміністрування агропромисловим комплексом в умовах війни, займалося багато вчених-адміністративістів, зокрема: В.Б. Авер'янов, І.Г. Андрущенко, І.Г. Бухтіярова, О.В. Кузьменко, В.К. Колпаков, Т.О. Коломоєць, Р.А. Сербин, О.Г. Стрельченко, І.Д. Пастух та інші.

Мета статті - дати характеристику основних інструментів та напрямків публічного адміністрування агропромисловим сектором в умовах воєнного стану та у повоєнний період з ціллю забезпечення економічної стабільності та продовольчої безпеки країни.

Виклад основного матеріалу

Аграрний сектор економіки України завжди відігравав значну роль у забезпеченні продовольчої безпеки країни. Проте повномасштабне вторгнення росії спричинило численні проблеми та виклики для аграрного виробництва. В умовах військових дій виникла нагальна потреба в ефективному публічному управлінні та адмініструванні агропромисловим комплексом.

Хоч різке скорочення посівних площ і обсягів врожаю через окупацію територій, аграрний комплекс України має стратегічну роль у забезпеченні продовольчої безпеки. Тому питання ефективного публічного управління галуззю в умовах війни потребує особливої уваги науковців та політиків.

Публічне адміністрування є відносно новим напрямом в галузі управління і становить результат демократичного розвитку суспільства. Це призвело до того, що поняття «державне» та «публічне управління» поступово стали відступати на другий план, оскільки публічне адміністрування включило їхні функції, спрямовані не лише на задоволення потреб держави, але й на розв'язання суспільних проблем.

Агропромисловий комплекс України (АПК України) має велике стратегічне значення, оскільки він забезпечує населення продовольчою продукцією, особливо щодо продуктів харчування та пов'язаних товарів. Це очевидно свідчить про важливість цієї галузі для суспільства, і відтак вимагає відповідного та ефективного публічного адміністрування.

У загальному розумінні, агропромисловий комплекс означає сукупність галузей народного господарства, включаючи галузі, підгалузі, виробничі підприємства та організації, які тісно пов'язані з виробництвом, зберіганням, транспортуванням, переробленням та збутом продукції. В правовому полі агропромисловий комплекс визнається як складна біоекономічна система, яка об'єднує сільське господарство та споріднені галузі, що займаються постачанням матеріалів, заготівлями сільськогосподарської продукції, її переробленням, зберіганням та доставкою до споживача.

За словами Дегтярьової С.В., агропромисловий комплекс охоплює галузі народного господарства, які виробляють продукцію сільського господарства, а також інші товари споживання. Він охоплює зберігання, перероблення та постачання продукції до споживача [1, c.86].

Агропромисловий комплекс України має складну структуру і включає такі галузі: 1) галузі, які виробляють засоби для сільського господарства та інших галузей; 2) сільськогосподарське виробництво; 3) галузі, які займаються перероблюванням, збереженням та транспортуванням продукції з сільськогос - подарської сировини та доставкою її до споживача; 4) виробничу та соціальну інфраструктуру, пов'язану із цією сферою.

Агропромисловий комплекс, як об'єкт публічного адміністрування, має подвійний характер, який складається з наступних аспектів: а) суспільні відносини, що виникають при формуванні та реалізації державної політики щодо забезпечення продовольчої безпеки країни, встановлення оптимальних і безпечних норм харчування для населення України та розвитку експортного потенціалу сировини та харчові продукти; б) службово-професійні ресурси державних органів (наприклад, у структурах Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Державного агентства рибного господарства України, Державної інспекції сільського господарства України, Державної служби з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів), органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій сфери агропромислового комплексу (наприклад, Державне підприємство «Харківський проєктний інститут «Промзернопроект», Державне підприємство «Державний інститут по проєктування підприємств м'ясної та молочної промисловості «Полтавадіпром'ясомолпром» тощо), а також їх матеріальні та фінансові ресурси [2, c.30]. адміністрування агропромисловий продовольчий безпека

З початку повномасштабної війни всі галузі агропромислового комплексу зазнали серйозних втрат, включаючи руйнування інфраструктури, сховищ, техніки та іншого сільськогосподарського обладнання, портової інфраструктури, теплиць, польових культур, тваринництва та підприємств з перероблення. Сучасні воєнні реалії змусили державу приймати відповідальні рішення та вносити зміни в законодавство, яке регулює діяльність сільськогосподарського сектору.

24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне військове вторгнення в Україну. Бойові дії охопили значні сільськогосподарські регіони на сході та півдні країни. Внаслідок окупації, обстрілів та мінування земель сільське господарство України зазнало колосальних втрат. За оцінками експертів, врожай зернових у 2022 році скоротився на 35-45% порівняно з минулим роком. Аграрії втратили можливості для посіву ярих культур через активні бойові дії. Тваринництво також зазнало збитків внаслідок обстрілів та розграбування ферм окупантами. Вцілілі господарства стикаються з браком палива, добрив та техніки для збирання врожаю [3, с.42].

Активні бойові дії на території аграрних регіонів призвели до масштабних втрат урожаю у 2022 році. Внаслідок обстрілів, пожеж, руйнування іригаційних систем знищено сотні тисяч гектарів посівних площ. Особливо великої шкоди зазнали поля соняшнику, пшениці, ячменю та кукурудзи. Частина врожаю була втрачена в результаті грабежів російських окупантів, які вивозили зерно та техніку з тимчасово окупованих територій. За приблизними оцінками Уряду, втрати зернових та олійних культур склали щонайменше 15 млн тонн, що становить третину очікуваного валового збору. Окупація чорноземних регіонів ускладнила або унеможливила збір та обмолот вирощеного врожаю.

Внаслідок тривалих обстрілів та бойових дій зазнала значних руйнувань інфраструктура, необхідна для функціонування агропромислового комплексу України. Пошкоджено сотні одиниць сільськогосподарської техніки, зерносховищ, елеваторів, млинів та олійноекстракційних заводів. Втрачено понад 300 тисяч тонн зернових та олійних культур через пожежі на зруйнованих складах. Фермери втратили можливості доставляти врожай для перероблення чи зберігання через руйнування доріг, мостів, залізничних колій. Загальні збитки інфраструктури галузі оцінюються в десятки мільярдів гривень. Відновлення потребуватиме значних капіталовкладень та часу.

Масове переміщення сільгоспвиробників та робочої сили також спричинили значні труднощі для агропромислового комплексу. Через активні бойові дії в східних та південних регіонах відбувся масовий виїзд фермерів та робітників аграрного сектору. За оцінками, близько 30-50% зайнятих у сільському господарстві осіб були змушені тікати з окупованих територій та переміщуватися в безпечніші регіони України або за кордон. Це призвело до гострої нестачі робочих рук в період посівної та збиральної кампаній, особливо щодо кваліфікованих механізаторів, агрономів та трактористів. Багато господарств не змогли своєчасно та в повному обсязі обробити поля, зібрати врожай, що додатково збільшило втрати [3, с.42].

Блокада українських чорноморських портів росією унеможливила експорт виробленої сільськогосподарської продукції, що також завдало відчутних збитків аграрному сектору. До повномасштабного вторгнення Україна експортувала понад 50% вирощеного зерна та олійних культур. Тепер же через заблоковані порти вітчизняні аграрії втратили доступ до зовнішніх ринків збуту.

Через складнощі з логістикою та перевантаженість альтернативних шляхів (залізниць, річкового транспорту) значна частина врожаю просто не може бути вивезена з країни та експортована. Це призводить до недоотримання виторгу сільгоспвиробниками та зростання видатків на зберігання нереалізованої продукції [4, с.19].

Отже, внаслідок активних бойових дій, тимчасової окупації територій та блокади українських портів, агропромисловий комплекс зазнав колосальних збитків. За попередніми оцінками, прямі втрати сільського господарства склали понад 30 млрд доларів.

Проте, руйнування та тимчасову втрату активів, українські аграрії демонструють силу духу та відновлюють виробничі потужності. За умови припинення вогню, розмінування територій та відновлення логістичних можливостей, аграрний сектор має значний потенціал швидкого зростання. Втрачені позиції експортера сільгосппродукції можуть бути повернуті в найближчі 2-3 роки коштом масштабної міжнародної підтримки відновлення галузі.

Основними завданнями публічного адміністрування АПК України в умовах війни є координація та підтримка виробництва і логістики сільськогос - подарської продукції в умовах війни. Це включає розробку відповідної нормативно-правової бази, забезпечення фінансування та доступу до ресурсів, організацію ланцюгів постачання, стимулювання експорту тощо [5, c.80].

Основними суб'єктами публічного адміністрування в аграрному секторі виступають Міністерство аграрної політики, профільні департаменти обласних державних адміністрацій, сільські та селищні ради. Важливу роль також відіграють громадські організації аграріїв.

Основними напрямками публічного адміністрування в аграрному секторі є: фінансова підтримка агровиробників (субсидії, податкові пільги, компенсації втрат); забезпечення доступу до матеріально -технічних ресурсів; сприяння експорту сільгосппродукції; координація логістики та ланцюгів постачання; організація аграрного ринку та товарної інфраструктури; інформаційно-консультаційна підтримка сільгоспвиробників [5, c.81].

Отже, ефективне публічне управління аграрним сектором дозволяє підтримувати виробництво та постачання продовольства в умовах воєнного стану, що має стратегічне значення для гарантування продовольчої безпеки України.

Воєнна агресія росії проти України створила безпрецедентні виклики для функціонування агропромислового комплексу. Бойові дії, руйнування інфраструктури, мінування територій, переміщення населення - усе це ускладнює діяльність аграрного сектору. Виникає нагальна потреба в особливих механізмах правового регулювання та підтримки з боку держави.

З урахуванням того, що публічне адміністрування охоплює підтримку державою суб'єктів аграрних правовідносин, можна зробити висновок, що державна підтримка є однією з окремих правових категорій, яка входить в склад публічного адміністрування. Порівнюючи ці поняття, можна стверджувати, що державна підтримка є частиною загального публічного адміністрування [6, с.21].

Важливо відзначити, що чинне законодавство України не надає визначення для державної підтримки сільського господарства в законі «Про державну підтримку сільського господарства України», але розкриває її через встановлення державної політики в бюджетній, кредитній, ціновій, регуляторній і інших сферах державного управління для стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення [7].

Публічне адміністрування та державна підтримка сільського господарства взаємодіють і взаємопов'язані, оскільки одне не може існувати окремо від іншого. Державна підтримка суб'єктів аграрних правовідносин здійс- нюється за допомогою інших механізмів публічного адміністрування, таких як прийняття відповідних нормативно-правових актів, надання адміністративних послуг, інформаційне забезпечення тощо. Такий підхід спрощує процес отримання державної підтримки та сприяє більш ефективному управлінню сільським господарством [8, с.53].

Отже, публічне адміністрування і державна підтримка є взаємопов'язаними й нерозривно пов'язаними поняттями.

Публічне адміністрування аграрним комплексом в умовах війни потребує особливого правового регулювання. По -перше, держава має прийняти низку нормативно-правових актів, які б забезпечили безперебійне функціонування сільськогосподарського виробництва та постачання продовольства в умовах бойових дій. Це можуть бути спеціальні закони або укази, що вводять пільгове оподаткування, спрощене кредитування, особливий режим землекористування для аграріїв в зоні бойових дій.

По-друге, держава має створити додаткові механізми підтримки сільгоспвиробників на непідконтрольних територіях. Зокрема, йдеться про гуманітарну допомогу постраждалим від війни фермерам, відновлення зруйнованої внаслідок бойових дій інфраструктури, захист прав власності на землю та майно. Це потребує розробки відповідних державних і регіональних програм.

По-третє, органи державного управління агросектором мають отримати додаткові повноваження у сфері мобілізації ресурсів, забезпечення продовольчої безпеки, координації роботи сільгоспвиробників в умовах воєнного стану. Це може бути досягнуто шляхом внесення змін до профільних законів та підзаконних нормативних актів.

По-четверте, держава повинна активізувати міжнародне співробітництво у сфері аграрної політики з метою залучення технічної та гуманітарної допомоги для українських агровиробників. Це передбачає укладання двосторо - нніх і багатосторонніх угод про постачання техніки, насіння, добрив українським фермерам.

По-п'яте, держава має посилити відповідальність сільгоспвиробників за дотриманням аграрного і земельного законодавства. Адже в умовах війни зростають ризики нецільового використання земель сільгосппризначення, ухилення від сплати податків, порушення ветеринарних норм тощо. Для цього можуть бути посилені штрафні санкції за відповідні порушення. Ось таке бачення основних напрямів правового регулювання публічного управління аграрним сектором в умовах російсько-української війни [8, с.54].

Реалізація зазначених заходів потребує прийняття профільним Комітетом Верховної Ради та урядом відповідних нормативно-правових актів.

У умовах спаду виробництва сільськогосподарської продукції та ймовірного подальшого поглиблення проблем у сільському секторі важливо вчасно та ефективно підтримувати сільське господарство України, щоб уникнути катастрофічних наслідків для продовольчої безпеки населення. В цих умовах стає очевидним, що створення адаптивної та ефективної державної підтримки вітчизняних сільськогосподарських виробників є питанням національної безпеки [8, c.55].

Важливим показником цих відносин є довгострокова проблема, пов'язана з існуванням Міністерства аграрної політики та продовольства України. На початку 2022 року виникли плани знову об'єднати Міністерство економічного розвитку та Міністерство аграрної політики в одному Міністерстві економічного розвитку, призводячи до припинення існування окремого спеціалізованого органу влади для сільського господарства.

Цей крок викликав активні протести з боку всіх верств суспільства в аграрному секторі: близько тридцяти аграрних асоціацій підписали петицію із закликом врахувати думку основних аграрних громадських об'єднань і зберегти окреме міністерство. Статус активної сільськогосподарської громади досить ясний. Ключовим є те, чи буде почутий і врахований єдиний голос сільгоспвиробників, особливо в контексті сприяння демократичному переходу, пов'язаному з євроінтеграцією та розробкою законопроєкту про асоціації сільгоспвиробників. Проєктом передбачено створення спеціальних представницьких органів, яким за певних умов можуть бути делеговані окремі управлінські повноваження [8, с,55].

Нинішня ситуація така, що навіть за відсутності відповідного законодавчого забезпечення (проєкт Закону про Асоціацію виробників сільськогосподарської продукції ще перебуває на стадії обговорення та прийняття), фактичні відносини вже сформовані. Фермерське співтовариство чітко висловило свою позицію через свої представницькі асоціації. Реакція державних інституцій буде індикатором готовності державних адміністрацій співпрацювати з добровільними асоціаціями фермерів та спільно розв'язувати проблеми господарювання.

Повномасштабне вторгнення росії спричинило значні проблеми у функціонуванні агропромислового комплексу України. Через бойові дії та окупацію частини територій виникла потреба оперативного реагування з боку державних органів для збереження агровиробництва. У сферу регуляторної політики були внесені необхідні зміни.

Перш за все, було прийнято серію законів та постанов щодо спрощення процедур надання фінансової підтримки у вигляді субсидій чи податкових пільг для агропідприємств. Також були врегульовані особливості функціонування агроринку в умовах воєнного стану, забезпечення експорту та імпорту сільськогосподарської продукції.

Ще одним напрямком законотворення стала процедура використання сільськогосподарських земель. Було прийнято рішення про мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення на час дії воєнного стану. Також надавалась можливість фермерам використовувати необроблені ділянки для підвищення виробництва продовольства.

Слід відзначити, що Мінагрополітики оперативно реагувало на потреби аграріїв. Був створений спеціальний інформаційний ресурс, що надає нормативно-правову підтримку галузі. Також функціонує гаряча лінія для консультації агровиробників з питань законодавчого регулювання галузі.

Отже, в умовах війни прийнято значну кількість нормативно-правових актів, спрямованих на підтримку функціонування агропромислового комплексу. Це дозволило зберегти і навіть наростити виробництво сільськогосподарської продукції, що має стратегічне значення для продовольчої безпеки країни.

Регулювання агробізнесу визнається як активна діяльність уповнова- жених органів з установлення правил господарювання, встановлення вимог до правочинів та характеристик сільськогосподарської продукції. Регулювання відіграє важливу роль впливу на аграрні відносини, і аналіз регуляторних аспектів публічного адміністрування під час воєнного конфлікту відображає декілька значущих аспектів: а) Фіскальний аспект є неоднозначним, оскільки протягом дії воєнного стану було прийнято декілька різних законодавчих кроків: звільнення від ввізних мит товарів, які використовуються для забезпечення зберігання зернових та/або олійних культур [9, с.108]. Це було зроблено з метою розв'язання проблеми належного зберігання зерна, оскільки існувало обмеження щодо вивезення його через морські порти; впровадження норм щодо мінімального податкового зобов'язання (МПЗ) - зобов'язання сплати податків за користування (оренда, суборенда, емфітевзис, постійне користування) або володіння земельною ділянкою. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» від 30 листопада 2021 року [10] ввів особливий механізм, за яким кожний власник чи користувач земельної ділянки сільськогосподарського призначення зобов'язаний сплачувати певну суму податку, незалежно від фактичного обробітку. Проте цей механізм спроєкто-ваний таким чином, що активні сільськогосподарські суб'єкти зможуть декларувати від'ємні значення та фактично не сплачувати податок [9, с.109].

Зміни спочатку були розроблені, щоб заохотити фермерів продавати сільськогосподарські землі, які вони не обробляють, або передавати їх в офіційну оренду. Однак в умовах війни ці завдання втратили пріоритет у порівнянні з можливістю забезпечення селян продовольством. Норми щодо мінімальних податкових зобов'язань (MTR) перетворюються на додаткову фінансову підтримку для жителів країн, які беруть участь у військових операціях.

Положення враховують реальну військову обстановку в країні, передбачаючи, що протягом 2022 та 2023 років ділянки, розташовані на тимчасово окупованих територіях і територіях ворожих територій, не будуть зараховуватися та оплачуватися як території військового виробництва. Це також стосується земель, які засмічені вибухівкою або укріплені.

У фінансово-кредитній сфері спостерігається припинення традиційних програм фінансової підтримки сільського господарства, але водночас введення деяких нових агропротекційних механізмів. Наприклад, існує грантова програма, спрямована на створення або розвиток садівництва, ягідництва, виноградарства, тепличного господарства, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання грантів бізнесу» від 21 червня 2022 року № 738 [11].

Умови фінансування досить жорсткі, включаючи такі вимоги: перебувати у власності чи користуванні землею не менше 7 років; створити велику кількість робочих місць для кожного проєкту; зобов'язання щодо збереження та ефективного використання об'єкта протягом встановленого терміну (3-5 років).; сплата податків та інших зобов'язань [12].

Гранти для створення та розвитку переробних підприємств надаються у межах програми та можуть досягати 8 мільйонів гривень за умови створення не менше 25 робочих місць. Грант покриває не більше 70% вартості проєкт, і отримувач повинен працювати принаймні протягом 3 років [13].

Можливості кредитування є в рамках державного генерального плану «Доступні кредити 5-7-9%». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року «Про порядок затвердження використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки фермерських господарств та інших сільськогосподарських товаровиробників» [14], фізичні особи-сільськогосподарські товаровиробники можуть отримати: а) бюджетна дотація з розрахунку на одиницю обробітку земельної ділянки (1 га), що використовується для ведення сільськогосподарської діяльності; б) спеціальна бюджетна дотація за вирощування великої рогатої худоби (дійних корів) усіх видів продуктивності [8, c.62]. Ці види підтримки доступні лише за дотримання певних обмежувальних умов, включаючи обмеження на кількість земель або корів, максимальні суми підтримки і інші вимоги.

Земельна сфера пройшла значні регуляторні зміни під впливом воєнних викликів, такі як вимоги щодо укладення, поновлення та продовження договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переходу прав на землю тощо. Ці вимоги були надзвичайно важливі і вкрай обмежуючі, що відображалося в обов'язкових вказівках та значних обмеже - ннях свободи укладання договорів, які передбачені загальним законодавством.

Адміністративно-реєстраційна сфера також зазнала значного впливу воєнних обставин. Наприклад, тимчасове обмеження доступу до державних реєстрів зупинило на певний час господарську та ринкову діяльність щодо нерухомого майна, включаючи сільськогосподарські землі та об'єкти аграрної інфраструктури. Однак у цій сфері були вжиті агропротекційні заходи, такі як спрощення адміністративних процедур щодо реєстрації сільськогосподарської техніки.

Підсумовуючи дії публічної адміністрації в регуляторному блоці відносин під час проведення війни в Україні, можна відзначити посилення імперативного підходу (встановлення обмежень, заборон, використання методу прямих вказівок і т. д.). Ця тенденція є обґрунтованою, оскільки умови воєнних дій вимагають адаптації регуляторного середовища.

У цьому контексті, агрозахист запроваджених заходів не є однозначною, оскільки вони поєднують як позитивну дерегуляцію, так і введення норм, що ускладнюють сільськогосподарську діяльність. Розглядаючи фінансову підтримку для сільськогосподарів, виникає кілька питань.

По-перше, про професіоналізацію цієї підтримки. Хоча фінансування базується на грантово-кредитній системі, воно діє переважно в рамках загальних національних програм підтримки бізнесу.

Друге - ефективність заходів захисту сільського господарства. Програми, спрямовані на садівництво, ягідництво, виноградарство та тепличне будів- ництво, мають обмежену спрямованість. Наслідки впровадження цих проектів спостерігаються лише в середньостроковій та довгостроковій перспективі та можуть не відповідати національним умовам країн, які перебувають у стані війни. Крім того, ці грантові програми розраховані на створення нових підприємств або якісну реконструкцію існуючих [8, с.64].

Сучасні умови потребують створення системи державної підтримки, яка була б максимально включена в сільське господарство країни і враховувала потреби аграріїв у збереженні їх бізнесу, підтримці в посівах та відновленні руйнування логістичних ланцюгів тощо. Потрібні такі агропротекційні заходи, які відповідали б актуальним вимогам України в умовах війни, зокрема в сільському господарстві. Ці вимоги виникають на фоні спільного впливу низьких врожаїв, економічної кризи, соціально-демографічних проблем і інших факторів.

Висновки

Підсумовуючи, можна констатувати, що повномасштабне вторгнення росії суттєво дестабілізувало роботу аграрного сектору України. В умовах війни галузь зіткнулася з безпрецедентними проблемами - від фізичного знищення інфраструктури до складнощів з логістикою та збутом продукції. Це зумовлює нагальну потребу в ефективному державному управлінні та регулюванні агросфери. Головним висновком дослідження є те, що саме активна підтримка агропромислового комплексу з боку органів публічної влади може забезпечити хоча б мінімально необхідний рівень виробництва та постачання продовольства в країні в умовах бойових дій. Від оперативності та гнучкості публічного адміністрування агросферою безпосередньо залежить продовольча безпека України в період війни та відбудови після перемоги. Захист агропромислового комплексу має стати одним з пріоритетів державної політики в умовах війни. Адже продовольча безпека країни безпосередньо залежить від ефективності функціонування аграрного сектору. Тому органи публічного адміністрування повинні сконцентруватися на розробці системи заходів з охорони та підтримки агрогосподарств. По-перше, необхідно запровадити фінансові компенсації агровиробникам за втрачене внаслідок бойових дій майно. Крім того, важливим є забезпечення безперервного доступу господарств до пального, добрив, насіннєвого матеріалу за прийнятними цінами. По-друге, потрібно активізувати боротьбу з мародерством та крадіжками сільгосптехніки і врожаю на окупованих територіях. Необхідно готувати юридичне підґрунтя для повернення викраденого майна та притягнення злочинців до відповідальності. По-третє, важливо налагодити якісну роботу транспортно-логістичних підрозділів для безперебійного експорту агропродукції. Оскільки валютні надходження від експорту продовольства мають велике значення для економіки країни в умовах війни. Отже, забезпечення всебічної охорони та підтримки агропромислового комплексу має стати пріоритетним напрямком в роботі органів публічної влади. Ефективне функціонування аграрного сектору економіки є запорукою продовольчої безпеки в умовах військової агресії РФ як в Україні так і поза її межами.

Література

1. Дегтярьова С. В. Агропромисловий комплекс України як предмет адміністративно- правового регулювання. Прикарпатський юридичний вісник. Випуск 2(23) Том 3, 2018. С. 86-90

2. Іванова Г.С. Сучасний стан і перспективи розвитку адміністративнопиравового регулювання в агропромисловому комплексі України: монографія. Харків: Право, 2020. 352 с.

3. Голобородько С., Іутинська, Г., Титова, Л., Дубинська О. Сучасний стан та шляхи відтворення екологічно безпечного природокористування агропромислового комплексу південного степу України. Environmental and economic consequences regarding the assessment of the explosion of kahavska hpp, 2023, с. 42.

4. Нечипорук A., Котова M., Коцюбей Д. Експорт України в умовах воєнного стану. Foreign- trader economics,- finance,- law, 130(5), 2023, с.18-32.

5. Кирчата І. М., Шершенюк О. М., Деділова Т. В. Стратегічний розвиток агропро- мислового комплексу як основа забезпечення економічної безпеки. Проблеми і перспективи розвитку підприємництва. № 28 (2022). С. 79-91.

6. Копиця М. А. До питання про державну підтримку та публічне адміністрування в аграрному праві України. Вісник Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка. 2020. Вип. 2 (113). 2019. № 10. С. 18 - 22.

7. Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24.06.2004 № 1877-IV.

8. Григор'єва Х. А. Публічне адміністрування агробізнесу в умовах війни: правовий аналіз протекційності. Актуальні проблеми держави і права. 2022. с.53-66.

9. Strelchenko О., Bass V., Horbach-Kudria I., Myrhorod-Karpova V. (2021). Administrative and legal status of subjects of the state's financial system management: innovative standards and system modernization in Ukraine. Journal of Law and Political Science. Journal of law and political sciences. Vol. 29, issue 4 Sept. 2021 P. 326-346.

10. Radzivill O.; Minka T.; Sereda Y.; Strelchenko O.; Pyvovar Y. (2019). Prospects and challenges for the Ukrainian agricultural market under the association agreement with the European union: legal analysis. Management Theory and Studies for Rural Business and Infrastructure Development. 41(2), 153-167.

References

1. Degtyareva S. V. (2018). Agroindustrial complex of Ukraine as a subject of administrative and legal regulation [The agro-industrial complex of Ukraine as a subject of administrative and legal regulation]. Prykarpattya legal bulletin - Carpathian Legal Gazette, 2(23), 86-90 [in Ukrainian].

2. Ivanova G.S. (2020). Current state and prospects for the development of administrative and legal regulation in the agro-industrial complex of Ukraine [The current state and prospects for the development of administrative regulation in the agro-industrial complex of Ukraine]. Kharkiv: Pravo, 352.

3. Holoborodko S. & Iutynska, H. & Tytova, L. & Dubynska O. (2023). Suchasnyi stan ta shliakhy vidtvorennia ekolohichno bezpechnoho pryrodokorystuvannia ahropromyslovoho kompleksu pivdennoho stepu Ukrainy [The current state and ways of recreating ecologically safe nature management of the agro-industrial complex of the southern steppe of Ukraine]. Environmental and economic consequences regarding the assessment of the explosion of kahavska hpp, 42. [in Ukrainian].

4. Nechyporuk A. & Kotova M. & Kotsyubey D. (2023) Exports of Ukraine under martial law [Ukraines exports under martial law]. Foreign- trade:- economics,-finance,- law - Foreign- trade:- economics,- finance, - law, 130(5), 18-32. [in Ukrainian].

5. Kirchata I.M. & Shchereniuk O. & Dedilova T.V. (2022). Stratehichnyi rozvytok ahropromyslovoho kompleksu yak osnova zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky [Strategic development of the agro-industrial complex as a basis for ensuring economic security]. Problemy i perspektyvy rozvytku pidpryiemnytstva - Problems andprospects of entrepreneurship development, 28, 79-91. [in Ukrainian].

6. Kopytsia M. A. (2020). Do pytannia pro derzhavnu pidtrymku ta publichne administruvannia v ahrarnomu pravi Ukrainy [On the issue of state support and public administration in the agrarian law of Ukraine]. Visnyk Kyivskoho Natsionalnoho Universytetu imeni Tarasa Shevchenka - Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv, 10, 18 - 22.

7. Zakon Ukrainy Pro derzhavnu pidtrymku silskoho hospodarstva Ukrainy : pryiniatyi 24 Jul. 2004 roku № 1877-IV [Law of Ukraine on State Support of Agriculture of Ukraine from July 24 2004 № 1877-IV.

8. Hryhorieva Kh. A. (2022). Publichne administruvannia ahrobiznesu v umovakh viiny: pravovyi analiz protektsiinosti [Public administration of agribusiness in the conditions of war: legal analysis of protection]. Aktualni problemy derzhavy i prava - Actual problems of state and law. с.53-66.

9. Strelchenko О., Bass V., Horbach-Kudria I., Myrhorod-Karpova V. (2021). Administrative and legal status of subjects of the state's financial system management: innovative standards and system modernization in Ukraine. Journal of Law and Political Science - Journal of law and political sciences, 29, (4), 326-346. [in Ukrainian].

10. Radzivill O.; Minka T.; Sereda Y.; Strelchenko O.; Pyvovar Y. (2019). Prospects and challenges for the Ukrainian agricultural market under the association agreement with the European union: legal analysis. Management Theory and Studies for Rural Business and Infrastructure Development. 41(2), 153-167.

Размещено на Allbest.ru