До окремих питань караності за "злочини агресії": пропаганда, планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Львівський університет бізнесу та права»

Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка», професор

ДО ОКРЕМИХ ПИТАНЬ КАРАНОСТІ ЗА «ЗЛОЧИНИ АГРЕСІЇ»: ПРОПАГАНДА, ПЛАНУВАННЯ, ПІДГОТОВКА, РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ТА ВЕДЕННЯ АГРЕСИВНОЇ ВІЙНИ

Іванець Ярослав Ярославович, аспірант, заклад вищої освіти

Канцір Володимир Степанович, доктор юридичних наук,

професор кафедри міжнародного та кримінального права

Анотація

Норми, які регламентують кримінальну відповідальність за «злочини агресії» продовжують розвиватись, але, вирішення питання їх ефективності й дієвості можливе лише завдяки багато стороннім, своєчасним науковим дослідженням.

Прокурори, слідчі та судді не отримали від науковців однозначних рекомендацій щодо кримінально-правової кваліфікації кримінальних правопорушень у площині пропаганди, планування, підготовки, розв'язування та ведення агресивної війни. У кримінально-правовій літературі фрагментарно розглядалися питання караності та призначення покарання за аналізовані посягання. Таким чином, наративи, що стосуються особливостей регламентації кримінальної відповідальності за пропаганду, планування, підготовку, розв'язування та ведення агресивної війни, - залишаються предметом наукового дискурсу.

Питання кримінально-правової протидії пропаганді, плануванню, підготовці, розв'язуванню та веденню агресивної війни належно законодавчо не врегульовані.

Дослідження кримінальної відповідальності за вчинення будь -якого кримінального правопорушення буде неповним, якщо не розглядати питання караності /рівно як і призначення покарання/. Питання кримінально-правової протидії пропаганді, плануванню, підготовці, розв'язуванню та веденню агресивної війни належно законодавчо не врегульовані.

У статті зроблено спробу моніторингу окремих питань караності за «злочини агресії», діянь, які полягають у пропаганді, плануванні, підготовці, розв'язуванні та веденні агресивної війни.

У межах розгляду питань караності за вчинення так званих «злочинів агресії», навряд чи можливо системно змінити підхід законодавця у частині запровадження виду та розміру покарання за вчинене кримінально протиправне діяння, одночас, такий аналіз дозволить з'ясувати настільки є ефективним та справедливим розмір покарання за злочини, які полягають у пропаганді, плануванні, підготовці, розв'язуванні та веденні агресивної війни. злочин агресія кримінальний пропаганда

Ключові слова: «злочини агресії», агресивна війна, воєнний конфлікт, воєнний стан, територіальна цілісність та недоторканність, пропаганда війни, планування, підготовка, розв'язування, ведення агресивної війни, караність, санкція статті.

Annotation

Ivanets Yaroslav Yaroslavovych, PhD student, Higher Educational Institution «Lviv University of Business and Law»

Kantsir Volodymyr Stepanovych, Lviv Polytechnic National University, Professor of the Department of International and Criminal Law of the Educational and Research Institute of Law, Psychology and Innovative Education Doctor of Law, Professor,

TO SPECIFIC ISSUES PUNISHMENT FOR «CRIMES OF AGGRESSION» /PROPAGANDA, PLANNING, PREPARATION, INITIATION AND WAGING OF AN AGGRESSIVE WAR

The norms regulating criminal liability for "crimes of aggression" continue to evolve, but the issue of their effectiveness and efficiency can only be resolved through a multitude of third-party, timely scientific research.

Prosecutors, investigators and judges have not received unambiguous recommendations from scholars on the criminal legal qualification of criminal offenses in the area of propaganda, planning, preparation, initiation and conduct of an aggressive war. The criminal law literature has fragmentarily addressed the issues of punishability and sentencing for the analyzed offenses. Thus, the narratives concerning the specifics of the regulation of criminal liability for propaganda, planning, preparation, initiation and conduct of aggressive war remain the subject of scientific discourse.

The issues of criminal legal counteraction to propaganda, planning, preparation, launching and waging of an aggressive war are not properly regulated by law.

The study of criminal liability for the commission of any criminal offense will be incomplete if the issue of punishment is not considered /as well as the imposition of punishment/. The issues of criminal legal counteraction to propaganda, planning, preparation, launching and waging of an aggressive war are not properly regulated by law.

The article attempts to monitor individual issues of punishment for «crimes of aggression», actions that consist in propaganda, planning, preparation, resolution and waging of an aggressive war.

Within the scope of consideration of the issues of punishment for the commission of so-called «crimes of aggression», it is hardly possible to systematically change the approach of the legislator in terms of the introduction of the type and amount of punishment for a committed criminal act, at the same time, such an analysis will allow to find out how effective and fair the amount of punishment for crimes consisting in propaganda, planning, preparation, initiation and waging of an aggressive war.

Monitoring of issues of punishment for crimes that consist in propaganda, planning, preparation, unleashing and waging of an aggressive war, attests to the violation of certain rules for the construction of criminal sanctions. A comparative analysis of sanctions for «crimes of aggression» with sanctions for homogeneous offenses indicates the absence of a systematic approach in their construction, which demonstrates social injustice.

Keywords: «crimes of aggression», aggressive war, military conflict, martial law, territorial integrity and inviolability, war propaganda, planning, preparation, solution, aggressive war, punishment, sanction of the article.

Постановка проблеми

Розпочинаючи від 2014 року, збройної агресії РФ проти України, підвищений рівень суспільної небезпеки злочинів, які полягають у пропаганді, плануванні, підготовці, розв'язуванні та веденні агресивної війни, є очевидним, аксіомним.

Враховуючи реалії сьогодення, назріла необхідність активної розробки ефективних кримінально-правових засобів протидії проявам агресії. До 2022 року, норми про пропаганду, планування, підготовку, розв'язування та ведення агресивної війни у судовій правозастосовній діяльності, фактично, не застосовувалися.

Згідно актуального статистичного кейсу Офісу Генерального прокурора (за перший квартал 2024 року), стосовно кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, за якими провадження направлені до суду (п.п. 2, 3 ст. 283 Кримінального процесуального кодексу України) - 173 справи, усі з обвинувальним актом (для порівняння, матеріалів кримінальнальних правопорушень проти основ національної безпеки України - направлено до суду - 283, з них з обвинувальним актом - 282 матеріали провадження). Одночасно, за офіційною інформацією Верховного Суду, більшість проваджень, які підпадають під цю категорію, за наступними статтями Кримінального кодексу України: порушення законів та звичаїв війни (ст. 438), планування, підготовка або розв'язання та ведення агресивної війни (ст. 437), пропаганда війни (ст. 436), також стосуються виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників (ст. 436-2 КК України) [1].

Дослідження кримінальної відповідальності за вчинення будь -якого кримінального правопорушення буде неповним, якщо не розглядати питання караності /рівно як і призначення покарання/.

Аналіз досліджень і публікацій

Наукові обстеження стосовно з'ясування поняття агресії, видів збройного конфлікту, причин та способів їх розв'яза - ння, питань відповідальності держави за акти агресії та міжнародних підходів - презентовані працями таких науковців, зокрема, як: Н. Акімов, О. Базов, М. Баймуратов, О. Березніков, І. Бойко, С. Бескоровайний, О. Броневицька, К. Важна, В. Гапончук, С. Денисов, В. Дяченко, О. Задніпровська, І. Касинюк, Н. Кончук, К. Кардаш, У. Коруц, Е. Кузьмін, О. Ладиненко, І. Лоссовський, Майснер, Г. Маляр, С. Мохончук, Л. Мошняга, А. Нікітін, О. Олішевський, Н. Орловська, В. Ортинський, Х. Олійник, Я. Пилипенко, П. Пекар, О. Полторак, Поповичук, В. Радецький, В. Робак, Ю. Резнік, М. Рубащенко, В. Ржевська, Сірий, С. Стасюк, М. Стиранка, Л. Скрекля, Н. Філіпінська, Н. Фурсіна, Я. Турчин, М. Цюрупа, П. Шумський, К. Юртаєва, Г. Яремко та інші.

У 2023 році, Х. Олійник було успішно захищено дисертацію у Націона - льному університеті «Львівська політехніка» - «Кримінальна відповідальність за пропаганду, планування, підготовку, розв'язування та ведення агресивної війни» /під науковим керівництвом проф. В. Канціра/, згодом, «побачила світ» монографія. У дослідженні, в умовах особливого правового режиму - воєнного стану, очевидного загострення загроз суверенітету, територіальній цілісності та політичній незалежності держави, здійснено переоцінку кримінально-правової охорони таких правовідносин [2].

Метою статті є спроба моніторингу окремих питань караності за «злочини агресії», діянь, які полягають у пропаганді, плануванні, підготовці, розв'язуванні та веденні агресивної війни.

Виклад основного матеріалу дослідження

У кримінально-правовій санкції відображаються наслідки вчинення суспільно небезпечного діяння, а тому вона виступає своєрідним гарантом законності та мірилом диференціації кримінальної відповідальності. Санкція виступає мірилом диференціації кримінальної відповідальності та слугує так би мовити гарантом законності, визначає межі покарання, яке може бути застосоване у випадку, якщо особа вчинить кримінальне правопорушення [3].

Однак, в теорії кримінального права рефреном звучить думка про розбалансованість санкцій кримінально-правових норм, оскільки нерідко законотворцем за однотипні посягання установлено кардинально різні покарання, що є алогічним [4].

А тому, на думку Н. О. Гуторової, законодавчі рішення не завжди є виваженими щодо покарань за вчинення окремих кримінально-протиправних діянь, а інколи виглядають інтуїтивними [5].

Схожої позиції дотримується Є. В. Пилипенко, вказуючи, що законотворець часом не обґрунтовує окреслені ним межі санкції кримінально - правової норми або як орієнтир обирає санкції статей встановлюють кримінально-правову заборону за однорідні посягання [6].

Очевидно, що у межах розгляду питань караності за вчинення так званих «злочинів агресії», навряд чи можливо системно змінити підхід законодавця у частині запровадження виду та розміру покарання за вчинене кримінально протиправне діяння, одночас, такий аналіз дозволить з'ясувати настільки є ефективним та справедливим розмір покарання за злочини, які полягають у пропаганді, плануванні, підготовці, розв'язуванні та веденні агресивної війни.

Першочергово необхідно встановити належність розглядуваних злочинів до певної категорії тяжкості. З аналізу ст. 12 КК України випливає, що пропаганда війни відноситься до нетяжкого злочину (ст. 436 КК України). Натомість, санкція ст. 437 КК України передбачає покарання від семи до дванадцяти років (ч.1 ст. 437 КК України) та від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі (ч.2 ст. 437 КК України), що свідчить про те, що розглядувані посягання є особливо тяжкими злочинами [7].

Санкції статей, які встановлюють кримінально-правову заборону «злочинам агресії» є одиничними (ст.437 КК України), альтернативними (ст. 436 КК України) простими, відносно визначеними (ст. 436, ст. 437 КК України) [7].

Загальновизнано, що для уникнення законодавчих дилем при побудові санкцій, доречно враховувати відповідні правила. Передусім, варіативність кримінально-правової санкції не може бути надмірно великою, альтернативна кримінально-правова санкція не повинна передбачати більш як три види покарання. Так, за пропаганду війни щодо особи може бути застосовано пока - рання у виді виправних робіт, арешту та позбавлення волі. Тобто законодавцем при конструюванні санкції аналізованої статті було враховане вищевказане правило. Санкція ж ст. 437 КК України передбачає безальтернативне покарання (позбавлення волі), що також є виправданим кроком, оскільки посягання на суверенітет, територіальну цілісність або політичну незалежність іншої держави має особливо високий ступінь суспільної небезпеки, що власне повинно виключати можливість передбачення у санкції ст. 437 КК України альтернативного (більш м'якого) покарання.

Науковцями неодноразово підіймалося питання щодо застосування законодавцем у санкції кримінально-правової норми широких меж, що на їх думку розширює межі суддівського угляду (розсуду, дискреції).

Також, при побудові кримінально-правової санкції вимогою є те, що мінімальна межа санкції статті кваліфікованого виду кримінального правопорушення не повинна «заходити» за максимальну межу некваліфікованого.

Очевидно це правило не варто застосовувати до санкції ст. 436 КК України, оскільки, у цьому складі злочину не передбачено кваліфікуючих ознак. В той же час, відповідна вимога була проігнорована при побудові санкції ст. 437 КК України (ч.1 - позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років; ч.2 - позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років). Тобто виходить, що за участь у змові, що спрямована на підготовку до агресивної війни чи воєнного конфлікту та безпосереднє ведення агресивної війни (що є більш суспільно небезпечним) може бути призначене однакове покарання (11 або 12 років позбавлення волі), що є алогічним. А тому вважаємо за необхідне дещо скорегувати межі санкції ч.1ст.437 КК України, передбачивши покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до десяти років за підготовку або розв'язування агресивної війни.

Також простежуються й інші невідповідності. У санкціях ст. 437 КК України встановлено покарання у виді позбавлення волі. В той же час у Загальній частині КК України передбачено положення про заборону застосування покарання у виді довічного позбавлення волі за попередню злочинну діяльність, крім випадків вчинення злочинів, передбачених ст. 437439 КК України. Однак, такий вид покарання не встановлений у ч.1 ст. 437 КК України, яка передбачає відповідальність за планування, підготовку до агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові на вчинення таких дій, що є фактично попередньою злочинною діяльністю.

У теорії кримінального права усталеною є позиція, що санкція статті повинна не лише відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, але бути погоджена з тими санкціями, які встановлені в однотипних кримінальних правопорушеннях. Тобто мова йде про те, що законодавець має встановлювати приблизно однакові покарання за ті кримінальні правопорушення, які є «спорідненими» за рівнем суспільної небезпеки. У КК України перед - бачено цілу низку норм у яких встановлена кримінально-правова заборона пропаганди (ч. 2, 3 ст. 109; ст. 110; ст. 258-2; ст. 295; ст. 299; ч. 2 ст. 442). При цьому, однотипними у цій системі слід вважати кримінальні правопорушення, які полягають у публічних закликах до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу(ч. 2, 3 ст. 109 КК України), публічних закликах до умисних дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України (ст. 110 КК України) та публічних закликах до агресивної війни чи розв'язання воєнного конфлікту (ст. 436 КК України). Такий висновок ґрунтується на тому, що вищевказані злочини посягають на суспільні відносини, що виникають у зв'язку з охороною територіальної цілісності держави та її суверенітету. Тобто вказані злочини є, так би мовити, «спорідненими» [2].

З аналізу санкцій цих статей очевидно, що законодавцем встановлені різні покарання за вчинення «однотипних» злочинів, що є свідченням відсутності системного підходу при побудові кримінально-правових санкцій. Так, найменш суворою є відповідальність за публічні заклики до агресивної війни (три альтернативних покарання у виді виправних робіт (до двох років), арешту (до шести місяців) та позбавлення волі (до трьох років). В той же час за вчинення злочину, передбаченого чч.2, 3 ст.109 КК України встановлено два альтернативних покарання (обмеження або позбавлення волі до трьох років).

Врешті, позбавленню волі (від трьох до п'яти років) підлягає особа за публічні заклики до умисних дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону (ст. 110 КК України) [7].

Такий стан речей зумовлений тим, що у ч.1 ст. 110 КК України встановлена кримінально-правова заборона не лише публічних закликів, але й умисних дій, направлених на зміну меж території України, які очевидно становлять більший ступінь суспільної небезпеки у порівнянні з публічними закликами.

З огляду на те, що злочини, які передбачені ст. 109, 110 та ст. 436 КК України є «спорідненими» посяганнями, то кримінально-протиправні діяння, які охоплюються відповідними складами злочинів, повинні каратись співмірно. У кримінально-правовій науковій літературі увага звертається на можливість порушення територіальної цілісності як внаслідок внутрішнього сепаратизму (заворушення відбуваються всередині держави, наприклад, з боку національних меншин), так і зовнішнього (напад іншої держави) [8].

Якщо дотримуватись такого підходу, то за таких умов зовнішнім сепаратизмом слід вважати ведення агресивної війни чи воєнного конфлікту однією державою (групою держав) проти іншої. Натомість, внутрішній сепаратизм охоплюватиме дії, вчинені з метою зміни меж території держави (ст. 110 КК України), а також дії, які спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу (ст. 109 КК України) [7].

Вказані злочини без заперечень відносяться до таких, що мають підвищений ступінь суспільної небезпеки, а тому важко переоцінити завдані наслідки. Одночас, з аналізу диспозиції ст. 110 КК України випливає, що відповідне посягання не обов'язково вчиняється у насильницький спосіб. Як приклад можна навести «Договір про приєднання до Російської Федерації Республіки Крим та утворення у складі Російської Федерації нових суб'єктів», який мав місце після проведення незаконного референдуму на території АРК (18 березня 2014 року).

У той же час, ведення агресивної війни чи воєнного конфлікту завжди полягає у насильницьких діях та характеризується масовими вбивствами, спричиненням різного ступеня тілесних ушкоджень, знищенням об'єктів інфраструктури. Такі діяння у порівнянні з тими, що передбачені ст. 109 та ст. 110 КК України мають більш масштабний характер і є більш загрозливими, оскільки посягають на безпеку існування людства як такого. З урахуванням вищенаведеного, видається, що пропаганда війни чи воєнного конфлікту щонайменше повинна бути рівнозначним посяганням із тими, що передбачені ст. 109 та ст. 110 КК України [7].

Цілком логічно акумулюється висновок, що покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі у санкції ст.436 КК України (виправні роботи та арешт) є надмірно лояльним, оскільки не відповідає характеру та ступеню суспільної небезпеки.

Як додатковий вид покарання у санкціях ч.2,3 ст. 109 та ст. 110 КК України передбачено конфіскацію майна, яка згідно з положеннями Загальної частини КК України, встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі злочини, а також злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки (ч.2 ст. 59 КК України). Видається, що відсутність у цьому переліку вказівки на злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, зокрема і «злочинів агресії», навряд чи є виваженим з огляду на масштабність небезпеки, яку становлять ці посягання. Це пов'язано з тим, що при веденні агресивної війни чи воєнного конфлікту виникає загроза не лише відносинам миру між державами, але й під «прицілом» опиняється національна безпека держави на яку здійснено напад. У той же час, у ч. 5 ст. 49 КК України законодавець намагається підкреслити особливо небезпечний характер аналізованих посягань, зазначаючи, що давність не застосовується у разі вчинення злочинів, окреслених у ст. 437-439 КК України. Такий стан речей є свідченням несистемного підходу законотворця в частині протидії «злочинам агресії». А тому важливим є внесення відповідних змін до ч.2 ст. 59 КК України в частині можливості застосування покарання за злочини, які передбачені ст. 436 та ст. 437 КК України у виді конфіскації майна. Відтак, санкція ст. 436 КК України має бути такого змісту: «караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої» [7].

Варто звернути увагу на те, що у КК України регламентуються положення щодо застосування спеціальної конфіскації, яка полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених КК України, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Законодавець оминув увагою можливість застосування інституту спеціальної конфіскації у випадку вчинення злочинів, передбачених ст. 436, КК України. Такий підхід видається не зовсім виправданим. Скажімо, підготовка до ведення агресивної війни полягає, зокрема, полягає у накопиченні запасів зброї (боєприпасів), військової техніки, оскільки вони виступатимуть як засоби чи знаряддя злочину. А тому у випадку, якщо буде доведений факт підготовки до агресивної війни чи воєнного конфлікту, то в такому разі ці знаряддя і засоби ведення війни повинні підлягати спеціальній конфіскації. Те ж саме можна сказати й про злочин пропаганди війни, де спеціальній конфіскації повинні підлягати засоби пропаганди (плакати, листівки із закликами до агресивної війни або до розв'язування воєнного конфлікту тощо). З огляну на зазначене, слід внести відповідні зміни до ст.96 - 1 КК України.

Висновок

Моніторинг питань караності за злочини, які полягають у пропаганді, плануванні, підготовці, розв'язуванні та веденні агресивної війни, засвідчує порушення окремих правил конструювання кримінально-правових санкцій.

Порівняльний аналіз санкцій «злочинів агресії» зі санкціями однорідних посягань, маркерує відсутність системного підходу у їхній побудові, що демонструє певну «соціальну несправедливість».

Література

1. Про зареєстровані кримінальні правопорушення та результати їх досудового розслідування. Офіс Генерального прокурора. URL: https://gp.gov.ua/ua/posts/pro-zareyestrovanikriminalni-pravoporushennya-ta-rezultati-yih-dosudovogo-rozsliduvannya-2.

2. Олійник X. В. Кримінальна відповідальність за пропаганду, планування, підготовку, розв'язування та ведення агресивної війни. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (081 «Право»). Національний університет «Львівська політехніка». Львів, 2022. URL: https://lpnu.ua/sites/default/files/2022/radaphd/21724/disoliynyk-2.pdf.

3. Олійник Х. В. Караність злочинів, які полягають у пропаганді, плануванні, підготовці, розв'язуванні та веденні агресивної війни. Електронне наукове фахове видання «Юридичний науковий електронний журнал». 2021. № 7.

4. Рябчинська О. П. Система покарань серед засобів кримінально-правового впливу. Основні напрями розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність: матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (11-12 жовтня 2012 р.) / редкол.: В. Я. Тацій. Х.: Право. 2012. С. 261.

5. Гуторова Н. О. Методологічні проблеми пеналізації злочинів. Основні напрями розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність: матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (11-12 жовтня 2012 року) / редкол. В. Я. Тацій (голова ред.), В. І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. Харків: Право. 2012. С. 218.

6. Пилипенко Є. В. Перешкоджання діяльності у кримінальному праві України: дис.... канд. юрид. наук. Львів: ЛьвДУВС. 2018. С.168-169.

7. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001. № 2341-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

8. Стиранка М. Б. Кримінально-правова характеристика сепаратизму: дис.... канд.. юрид. наук. Львівський державний університет внутрішніх справ. Львів. 2020. С.80.

References

1. Pro zareyestrovani kryminal'ni pravoporushennya ta rezul'taty yikh dosudovoho rozsliduvannya. Ofis Heneral'noho prokurora [About registered criminal offenses and the results of their pretrial investigation. Office of the Prosecutor General]. Retrieved from https:// gp.gov.ua/ua/posts/pro-zareyestrovani-kriminalni-pravoporushennya-ta-rezultati-yih-dosudovogorozsliduvannya-2 [in Ukrainian].

2. Oliynyk, Kh. V. (2022). Kryminal'na vidpovidal'nist' za propahandu, planuvannya, pidhotovku, rozv"yazuvannya ta vedennya ahresyvnoyi viyny [Criminal liability for propaganda, planning, preparation, unleashing and waging an aggressive war. Dissertation for the Doctor of Philosophy degree (081 "Law")]. Lviv. Retrieved from https://lpnu.ua/sites/default/files/2022/ radaphd/21724/disoliynyk-2.pdf [in Ukrainian].

3. Oliynyk, Kh. V. (2021). Karanist' zlochyniv, yaki polyahayut' u propahandi, planuvanni, pidhotovtsi, rozv"yazuvanni ta vedenni ahresyvnoyi viyny [Punishment of crimes consisting in propaganda, planning, preparation, initiation and waging of an aggressive war]. Electronic scientific specialist publication "Legal Scientific Electronic Journal", 7 [in Ukrainian].

4. Ryabchynska, O. P. (2012). Systema pokaran' sered zasobiv kryminal'no-pravovoho vplyvu [The system of punishments among the means of criminal-legal influence]. The main directions of the development of criminal law and ways of improving the legislation of Ukraine on criminal responsibility: Mater. International science and practice conf, 261. [in Ukrainian].

5. Gutorova, N. O. (2012). Metodolohichni problemy penalizatsiyi zlochyniv [Methodological problems of criminalization of crimes]. The main directions of the development of criminal law and ways of improving the legislation of Ukraine on criminal responsibility: Mater. International science and practice conf. Kharkiv: Pravo. 2012. P. 218 [in Ukrainian].

6. Pylypenko, Ye. V. (2018). Pereshkodzhannya diyal'nosti u kryminal'nomu pravi Ukrayiny [Obstruction of activity in the criminal law of Ukraine: dissertation.... candidate law of science]. Lviv, 168-169 [in Ukrainian].

7. Kryminal'nyy kodeks Ukrayiny [Criminal Code of Ukraine]: Law of Ukraine dated April 5, 2001. № 2341-III. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 [in Ukrainian].

8. Styranka, M. B. (2020). Kryminal'no-pravova kharakterystyka separatyzmu: dys.... kand.. yuryd. nauk. L'vivs'kyy derzhavnyy universytet vnutrishnikh sprav [Criminal and legal characteristics of separatism: diss.... candidate.. law. of science Lviv State University of Internal Affairs]. Lviv, 80. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru